Функціонування автоматизованих інформаційних систем

Размещено на http://www.allbest.ru/

12

Зміст

1. Які функціональні підсистеми використовуються в автоматизованих інформаційних системах?

2. Яка апаратна платформа використовується в сучасних автоматизованих інформаційних системах?

3. Що означає архітектура “клієнт-сервер”?

Список використаних джерел

1. Які функціональні підсистеми використовуються в

автоматизованих інформаційних системах?

автоматизований інформаційний платформа сервер

Система - це сукупність пов'язаних між собою та із зовнішнім середовищем елементів або частин, функціонування яких спрямовано на отримання конкретного результату. У сучасній концепції організації інформаційних систем у різних предметних сферах виокремлюють дві частини: забезпечувальну та функціональну. Кожна з них у свою чергу складається з підсистем.

Забезпечувальна частина ІС охоплює підсистеми, що реалізують технологію автоматизованого оброблення інформації. Склад цих підсистем однорідний у різних інформаційних системах і відповідно до Державного стандарту охоплює: інформаційне, технічне, програмне, математичне, організаційне, правове забезпечення.

Рис. 1. - Загальна структура АІС

Інформаційне забезпечення (ІЗ). Інформація формується в результаті оброблення даних і є важливим елементом комп'ютерних інформаційних систем. Організація інформаційного забезпечення в інформаційних системах має особливе значення. Система інформаційного забезпечення передбачає створення єдиного інформаційного фонду, систематизацію та уніфікацію показників і документів, розроблення засобів формалізованого опису даних тощо.

Інформаційне забезпечення охоплює: методичні та інструктивні документи; єдину систему класифікації та кодування; інформаційну базу, яка у свою чергу поділяється на нормативно-довідкові документи, інформаційні повідомлення, інформаційні масиви.

Технічне забезпечення. Технічні засоби служать основою побудови ІС. Потужність засобів значною мірою визначає склад задач, що розв'язуються в даній предметній сфері. До технічного забезпечення ІС належать комп'ютерна техніка, засоби комунікації та оргтехніка. Іншими словами, технічне забезпечення - це комплекс взаємопов'язаних технічних засобів, призначених для збирання, нагромадження, оброблення, передавання, обміну та відображення інформації, потрібної для управління системою. Технічне забезпечення сучасних інформаційних систем - це комплекс різних видів техніки: обчислювальна техніка, периферійні пристрої, засоби автоматичного зчитування даних, офісне обладнання, комунікаційне обладнання, засоби передачі та обміну даними, комунікаційне обладнання, мережеве обладнання, засоби мультимедіа тощо.

Програмне забезпечення (ПЗ) - це сукупність програм, які реалізують мету й завдання інформаційної системи та забезпечують функціонування технічних засобів системи. Програмне забезпечення охоплює сукупність програм, що реалізують функції та задачі автоматизованих інформаційних технологій і забезпечують стабільну роботу комплексів технічних засобів.

До складу ПЗ входять загальносистемні та спеціальні програми.

До загальносистемного програмного забезпечення належать програми, розраховані на широке коло користувачів і призначені для організації облікового процесу та для розв'язання задач оброблення інформації, які часто зустрічаються. Спеціальне програмне забезпечення - це сукупність програм, які розробляються для створення інформаційних технологій конкретного функціонального призначення. Охоплює: пакети прикладних програм (ППП), які здійснюють організацію даних і їх оброблення у процесі розв'язання функціональних задач.

Математичне забезпечення - це сукупність економіко-математичних методів, моделей та алгоритмів оброблення інформації, які є в інформаційній системі.

Організаційне забезпечення передбачає власний апарат управління, що забезпечує функціонування всіх його підсистем як єдиного цілого. Як правило, персонал ІС складають працівники відділу розроблення, відділу впровадження та супроводу нових програм, відділу експлуатації.

Правове забезпечення - це сукупність норм, виражених у нормативних актах, які встановлюють і закріплюють організацію цих систем, їх цілі, завдання, структуру, функції та правовий статус ІС. Правове забезпечення на етапі розроблення автоматизованих інформаційних систем та інформаційних технологій охоплює нормативні акти, пов'язані з договірними взаєминами розробника й замовника у процесі створення ІС та ІТ, із правовим регулюванням різних відхилень у ході цього процесу, а також зумовлені потребою забезпечення процесу розроблення ІС і ІТ різними видами ресурсів.

Економічне забезпечення - сукупність методів і засобів, призначених для створення оптимальних умов ефективної та безпомилкової діяльності людини в інформаційній системі та її освоєння. Функціональна частина інформаційної системи реалізує розв'язання задач предметної сфери.

Підсистема - це сукупність компонентів системи, виокремлених за певною ознакою. Кожна функціональна підсистема має свій склад комплексів задач, призначений для реалізації функцій управління. Основні принципи виокремлення самостійних функціональних підсистем (комплексів задач): відносна самостійність кожної з них; наявність відповідного набору функцій і функціональних задач із чітко виявленою локальною ціллю функціонування; мінімізація складу елементів, що входять у підсистему.

2. Яка апаратна платформа використовується в сучасних

автоматизованих інформаційних системах?

В основу розбивки систем на покоління беруться апаратна платформа, інструментальні засоби, технологія функціонування системи, базовий елемент системи та її структура.

Перше покоління. До систем першого покоління належать системи, орієнтовані на використання персональних ЕОМ типу IBM PC, що працюють під управлінням MS-DOS. Програмне забезпечення виконано з використанням мов СУБД типу Clipper, FoxPro, Clarion та ін. Структурно системи побудовані у вигляді не зв'язаних між собою АРМів. Тому характерна особливість АРМів є їх інформаційна відокремленість, тобто кожне робоче місце працює локально зі своєю базою даних на окремому комп'ютері. Обмін у таких системах виконується у вигляді файлів, часто за допомогою фізичного їх перенесення на гнучких дискетах. Але іноді такий інформаційний обмін ускладнюється тому, що АРМи мають різні структури збереження даних. Основним базовим елементом системи є не документ, а проведення, тобто інформація одного документа розпорошена в системі, що не дозволяє працювати з банківським документом як з єдиним цілим.

Такі системи мають ряд суттєвих недоліків:

* інформаційна відокремленість кожної банківської підсистеми призводить до складності отримання консолідованих даних;

* не завжди в таких системах передбачається санкціонованість доступу та захист інформації (у багатьох системах цього покоління можливий перегляд клієнтських рахунків, кредитних угод та інших конфіденційних даних за допомогою утиліти dbView пакета Norton Commander), тобто системи практично не захищені;

* у таких системах відсутній і практично неможливий механізм підтримки транзакцій, а як наслідок не має змоги підтримувати цілісність даних.

Системи першого покоління були дуже поширеними, і це пояснювалось їхньою низькою вартістю і можливістю швидкої розробки. Зараз такі системи практично не експлуатуються, тому що Національний банк України ввів вимоги до програм автоматизації банківської діяльності і поставив перед собою завдання їх сертифікації. Системи першого покоління не відповідають вимогам НБУ. НБУ вже проведені сертифікації таких програмних комплексів, як операційний день банку (ОДБ), а також систем «Клієнт-банк». Комерційні банки не мають права використовувати несертифіковані системи.

Друге покоління. Системи другого покоління АБС зорієнтовані на такі самі технічні засоби, що і системи першого покоління. Відмінність полягає в тому, що персональні комп'ютери працюють у локальній обчислювальній мережі Novell NetWare. Це дає змогу підтримувати різного роду блокування і базу даних, яка розміщена на сервері. Системи другого покоління реалізують «файл-серверну» технологію і здебільшого реалізовані на мові СУБД Clipper, FoxPro. Деякі системи реалізовані на мовах С і Pascal. Базовим елементом системи є проведення, рідше документ.

Ці системи дуже поширені в банках України, але вони також мають ряд недоліків. Структурно у більшості випадків АБС побудовані у вигляді окремих автоматизованих робочих місць (АРМ), які, в кращому випадку, зв'язані між собою інформаційно і зовсім не зв'язані функціонально.

Основні вади АБС другого покоління - відсутність повноцінного механізму підтримки транзакцій, що може призвести до порушення посилкової цілісності бази даних, та складність забезпечення захисту інформації.

Третє покоління. Це системи, апаратною платформою яких є персональні ЕОМ, що працюють під управлінням MS-DOS (MS Windows) і об'єднані локальною мережею Novell NetWare чи Windows NT. СУБД - власна розробка на базі менеджера записів Btrieve. Системи такого типу є перехідними від технології «файл-сервер» до технології «клієнт-сервер». Структурно вони побудовані, як система АРМ, що працює з спільною базою даних, але слабо зв'язані між собою функціонально. Недоліком систем третього покоління є те, що менеджер записів Btrieve - це механізм нижчого рівня, а тому дуже значною є частка операцій, пов'язаних з підтримкою цілісності і узгодженості даних, які потрібно виконувати на робочій станції. Необхідно вирішувати дуже багато проблем, які в інструментальних засобах наступного покоління реалізовані по умовчанню, внаслідок чого у такій реалізації механізм підтримки посилкової цілісності не завжди є надійним.

Четверте покоління. Системи побудовані на базі персональних комп'ютерів під управлінням MS-DOS чи MS Windows і працюють в локальній мережі або є хост-комп'ютер з терміналами, СУБД професійна реляційна (може бути постреляційна чи сіткова). Структурно система побудована у вигляді АРМів, які зв'язані між собою інформаційно і рідше функціонально через спільне ядро. Технологія - «хост-термінал» чи дворівнева «клієнт-сервер». АБС, що можна віднести до даного покоління, дуже поширені. П'яте покоління. Апаратна платформа - персональні комп'ютери під управлінням MS-DOS чи MS Windows іноді UNIX, які працюють у розподіленій мережі з кількома серверами додатків по технології трирівневий «клієнт-сервер». Базовим елементом таких систем є документ чи угода (іноді бухгалтерське проведення). Структурно система складається з інформаційно і функціонально пов'язаних АРМів.

Перевага таких систем полягає у використанні професійних реляційних СУБД і непроцедурних мов програмування типу SQL. У таких СУБД транзакційний механізм і засоби підтримки посилкової цілісності є їх невід'ємною частиною, завдяки чому при розробці прикладних програм не потрібно вирішувати ці проблеми.

Усе це підвищує надійність й захищеність АБС, а використання виділеного сервера додатків дає змогу збільшити продуктивність. Але розробка чи придбання таких систем під силу лише потужним банкам, тому що інструментальні засоби розробки таких систем коштують дуже дорого і спеціалістів, які володіють ними, небагато.

Шосте покоління. Апаратна платформа - гетерогенне мережове середовище, професійні реляційні СУБД з відкритим інтерфейсом (можливе використання кількох СУБД); базовий елемент - документ чи угода. Структурно система представлена сукупністю логічних АРМів, тісно зв'язаних між собою щодо даних і функцій в межах всієї мережі Intranet, які динамічно формуються згідно з компонентною технологією. Це перспективна технологія розвитку АБС. Переваги такої технології полягають у тому, що для СУБД не має значення, де фізично знаходяться дані - на сервері головної контори чи на сервері філіалу, який може бути територіально віддалений на кілька сотень кілометрів. Для розробки й впровадження систем шостого покоління необхідні наявність відповідних каналів зв'язку та масове використання систем, побудованих за Інтернет-технологією.

3. Що означає архітектура “клієнт-сервер”?

Архітектура клієнт-сервер є одним із архітектурних шаблонів програмного забезпечення та є домінуючою концепцією у створенні розподілених мережних застосувань і передбачає взаємодію та обмін даними між ними. Вона передбачає такі основні компоненти:

· набір серверів, які надають інформацію або інші послуги програмам, які звертаються до них;

· набір клієнтів, які використовують сервіси, що надаються серверами;

· мережа, яка забезпечує взаємодію між клієнтами та серверами.

Сервери є незалежними один від одного. Клієнти також функціонують паралельно і незалежно один від одного. Немає жорсткої прив'язки клієнтів до серверів. Більш ніж типовою є ситуація, коли один сервер одночасно обробляє запити від різних клієнтів; з іншого боку, клієнт може звертатися то до одного сервера, то до іншого. Клієнти мають знати про доступні сервери, але можуть не мати жодного уявлення про існування інших клієнтів.

Обов'язки та взаємодія

Модель клієнт-серверної взаємодії визначається перш за все розподілом обов'язків між клієнтом та сервером. Логічно можна виокремити три рівні операцій:

· рівень представлення даних, який по суті являє собою інтерфейс користувача і відповідає за представлення даних користувачеві і введення від нього керуючих команд;

· прикладний рівень, який реалізує основну логіку застосування і на якому здійснюється необхідна обробка інформації;

· рівень управління даними, який забезпечує зберігання даних та доступ до них.

Дворівнева клієнт-серверна архітектура передбачає взаємодію двох програмних модулів - клієнтського та серверного. В залежності від того, як між ними розподіляються наведені вище функції, розрізняють:

· модель тонкого клієнта, в рамках якої вся логіка застосування та управління даними зосереджена на сервері. Клієнтська програма забезпечує тільки функції рівня представлення;

· модель товстого клієнта, в якій сервер тільки керує даними, а обробка інформації та інтерфейс користувача зосереджені на стороні клієнта. Тонкими клієнтами часто також називають пристрої з обмеженою потужністю: кишенькові комп'ютери, мобільні телефони та ін.

Приклади

Типовим прикладом клієнт-серверної взаємодії є WWW. Існує величезна кількість веб-серверів, на яких розміщується та чи інша інформація. У найпростішому випадку ця інформація являє собою набір веб-сторінок, які можуть зберігатися на сервері у вигляді файлів, розмічених за допомогою мови розмітки HTML. Але ситуація, як правило, є більш складною; значна частина веб-ресурсів на сучасному етапі є динамічними, тобто вони не існують в заздалегідь підготовленому вигляді, а створюються безпосередньо в процесі обробки запиту від користувача.

Для того, щоб людина, яка працює в Інтернеті, могла переглянути ту чи іншу сторінку, на її комп'ютері повинно бути встановлено відповідне програмне забезпечення. Програми для перегляду веб-сторінок називаються браузерами (веб-оглядачами). Найпоширенішим браузером є Internet Explorer.

Але, крім браузерів, до серверів можуть звертатися і інші клієнти, а саме - автономні програми. Вони можуть передбачати взаємодію з людиною, а можуть працювати в цілком автоматичному режимі. Типовим класом таких програм є роботи, призначені для автоматичного перегляду веб-ресурсів. Зокрема, роботи є важливим елементом пошукових систем і використовуються ними для перегляду сторінок і збору інформації про них.

Для запиту до веб-сервера клієнтська програма повинна задати місцезнаходження комп'ютера, на якому розміщується серверна програма, назву потрібного документа і, можливо, інші дані, які специфікують запит. Мережа забезпечує знаходження сервера і передачу йому клієнтського запиту. Серверні програми обробляють цей запит, відповідь пересилається по мережі клієнтові.

Трирівнева архітектура

Трирівнева клієнт-серверна архітектура, яка почала розвиватися з середини 90-х років, передбачає відділення прикладного рівня від управління даними. Відокремлюється окремий програмний рівень, на якому зосереджується прикладна логіка застосування. Програми проміжного рівня можуть функціонувати під управлінням спеціальних серверів застосувань, але запуск таких програм може здійснюватися і під управлінням звичайного веб-сервера. Нарешті, управління даними здійснюється сервером даних.

Для роботи з системою користувач використовує стандартне програмне забезпечення - звичайний браузер. Це позбавляє його необхідності завантажувати та інсталювати спеціальні програми (хоча інколи така необхідність все-таки виникає). Але користувачеві слід надати в розпорядженні інтерфейс, який дозволяв би йому взаємодіяти з системою і формувати запити до неї. Форми, що визначають цей інтерфейс, розміщуються на веб-сторінках та завантажуються разом з ними.

Веб-оглядач формує запит та пересилає його до сервера, який здійснює обробку. При необхідності сервер викликає серверні програмні модулі, які забезпечують обробку запиту і в разі потреби звертаються до сервера даних. Сервер даних здійснює операції з даними, що зберігаються в системі та складають її інформаційну основу. Зокрема, він може здійснити вибірку з інформаційної бази відповідно до запиту та передати її модулю проміжного рівня для подальшої обробки. Дані, з якими працює сервер даних, найчастіше організовані як реляційна база даних. Найчастіше веб-сервер і серверні модулі проміжного рівня розміщуються на одному комп'ютері, хоч і являють собою окремі і логічно незалежні програмні модулі.

Приклади

На сучасному етапі для програмування модулів проміжного рівня використовується мова серверних сценаріїв РНР, а для управління даними - СУБД MySQL. Таким чином, зв'язку PHP-MySQL слід розглядати як стандартний інструмент для створення порівняно простих інтерактивних веб-сайтів та систем електронної комерції; близько 90% комерційних систем сьогодні створюється саме на цій основі. Водночас як засоби управління даними, так і middleware-засоби можуть бути найрізноманітнішими. Так, для створення серверних застосувань, крім РНР, широко застосовуються Java, Perl, Python. Взагалі, технології створення розподілених, зокрема веб-застосувань, стрімко розвиваються. Слід згадати про технології EJB (Enterprise Java Beans), CORBA, а також про.NET - порівняно нову ініціативу компанії Microsoft. Для зберігання даних та їх передачі часто використовується так звана розширена мова розмітки XML (Extensible Markup Language).

Список використаних джерел

1. Інформаційні системи і технології: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С.Г. Карпенко, В.В. Попов, Ю.А. Тарнавський, Г.А. Шпортюк. - К.: МАУП, 2004. - 192 с.

2. Кобиляцький Л.С. Управління проектами: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002. - 200 с.

3. Писаревська Т.А. Інформаційні системи і технології в управлінні трудовими ресурсами: Навч. посіб. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Вид-во КНЕУ, 2000.

4. Информационные технологии управления: Учеб. пособие / Под ред. Ю.М. Черкасова. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 216 с. (Сер. “Высшее образование”).

5. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах / І.Ф. Рогач та ін. - К.: Вид-во КНЕУ, 1999.

6. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах. - К.: Вид-во КНЕУ, 2001.

Размещено на Allbest.ru