Розробка програмного забезпечення web–орієнтованої системи охорони здоров’я міста Харкова

Проблеми розробки компонентного програмного забезпечення автоматизованих систем управління. Сучасні компонентні технології обробки інформації. Аналіз вибраного середовища проектування програмного забезпечення: мова програмування PHP та Apache HTTP-сервер.

Рубрика Программирование, компьютеры и кибернетика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 11.05.2012
Размер файла 2,8 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

  • Перелік позначень та скорочень
  • Вступ
  • 1. Проблеми розробки компонентного програмного забезпечення автоматизованих систем управління
    • 1.1 Огляд концепцій програмування та розробки сучасних компонентних технологій обробки інформації
    • 1.2 Проблема розробки системної архітектури
    • 1.3 Описання клієнт-серверної архітектури
  • 2. Формалізація бізнес - процесу на основі аналізу об'єктної області
    • 2.1 Структура закладів охорони здоров'я
    • 2.2 Розрахунок кошторису
    • 2.3 Інноваційна і кадрова політика у системі охорони здоров'я
    • 2.4 Законодавча основа планування штатів ЛПЗ
    • 2.5 Алгоритм розрахунку кадрів регіональної системи охорони здоров'я
  • 3. Розробка програмного забезпечення системи планування та обліку кадрів регіональної системи охорони здоров'я
    • 3.1 Інформаційне забезпечення системи
    • 3.2 Програмне забезпечення системи
    • 3.3 Інструкція з експлуатації системи
  • 4. Розробка програмного забезпечення web - орієнтованої системи охорони здоров'я міста Харкова
    • 4.1 Аналіз вибраного середовища проектування ПЗ
      • 4.1.1 Мова програмування PHP
      • 4.1.2 Apache HTTP-сервер
      • 4.1.3 MySQL
    • 4.2 Вибір цільового варіанту архітектури програмного забезпечення
    • 4.3 Розробка повної специфікації системних вимог до ПЗ
      • 4.3.1 Розробка функціональних системних вимог
      • 4.3.2 Розробка нефункціональних системних вимог
    • 4.4 Модель прецедентів
    • 4.5 Визначення специфікації необхідних ресурсів, апаратно-програмної конфігурації та програмного інструментарію для реалізації проекту
    • 4.6 Ілюстрований опис розробленої ПС
  • 5. Економічне обґрунтування науково-дослідної роботи
    • 5.1 Загальні положення
    • 5.2 Обґрунтування мети й задачі дослідження
    • 5.3 Оцінка рівня науково-технічного ефекту роботи
    • 5.4 Розрахунок кошторису витрат на проведення науково-дослідної роботи
    • 5.5 Оцінка соціально-економічного ефекту науково-дослідної роботи
  • 6. Охорона праці та навколишнього середовища
    • 6.1 Охорона праці
    • 6.2 Охорона навколишнього середовища
  • Висновки
  • Список джерел інформації
  • Додаток

Перелік позначень та скорочень

ІМ - інформаційна модель;

ЛПЗ - лікувально-профілактичний заклад;

МЕС - медико-економічні стандарти ;

МП - медична послуга;

МОЗУ - Міністерство охорони здоров'я України;

МФУ - Міністерство фінансів України;

НВП - нормативна вартість послуги;

УОЗ - управління охорони здоров'я;

ОМС - обов'язкове медичне страхування;

ПЗ - програмне забезпечення;

ПС - програмна система;

СУБД - система управління базами даних;

Інтернет - світова комунікаційна мережа;

ПЕОМ - персональна електронно-обчислювальна машина;

ЦСУ - центральне статистичне управління;

СЕС - санiтарно-епiдемiологiчна служба;

UML - Unified Modeling Language.

Вступ

Охорона здоров'я, будучи складною соціально-економічною системою і галуззю народного господарства, покликане забезпечувати реалізацію найважливішого соціального принципу-збереження і поліпшення здоров'я громадян, надання їм висококваліфікованої лікувально-профілактичної допомоги.

Формуючи громадське здоров'я, впливаючи на потенціал робочої сили, зайнятої в усіх галузях народного господарства, охорона здоров'я надає іншим галузям народного господарства і суспільству послуги, значною мірою компенсуючи негативні наслідки їх функціонування. Тому можна говорити не тільки про послуги, але і здоров'я як чинник виробництва. Компенсаційні функції охорони здоров'я забезпечують зниження загальної захворюваності і смертності, подовжують період трудової активності людей.

Будучи складовою частиною невиробничої сфери, охорона здоров'я таким чином вирішує соціальні та економічні завдання, пов'язані з якістю життя людини та її добробутом, реалізацією соціальних гарантій, формуванням трудового потенціалу суспільства. Розвиток охорони здоров'я визначається впливом економічних, екологічних та соціальних регуляторів, причому пріоритет належить соціальним регуляторам, оскільки прогрес суспільства орієнтований на людину, її потреби, добробут і благополуччя, а в кінцевому рахунку - на охорону здоров'я нації, творчу реалізацію її можливостей. У зв'язку з цим економіко-соціальні проблеми охорони здоров'я повинні вивчатися комплексно.

Ефективність охорони здоров'я не можна відобразити будь-яким одним показником: вона повинна відображати сукупність параметрів, що включають оцінку кінцевих результатів діяльності медичних закладів з урахуванням лікувальних, санітарно-профілактичних, соціальних і економічних аспектів. Медичну ефективність характеризують якість і результативність діагностичних досліджень, проведення лікувальних і профілактичних заходів. Соціальний аспект ефективності представлений комплексом показників, що відображають вплив охорони здоров'я на рівень життя населення (задоволення потреб людини в здоров'я та медичні послуги), оздоровлення умов праці, забезпечення санітарно-епідеміологічних норм і т.д.

Економічні аспекти ефективності припускають оцінку внеску охорони здоров'я в економіку країни, що включає такі показники, як валовий суспільний продукт, національний дохід суспільства та ін. Економічну ефективність характеризують також якісні результати використання різних ресурсів галузі-трудових, матеріальних, фінансових.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що необхідно збільшення витрат на підтримку і зміцнення здоров'я суспільства, яке є соціально-економічною категорією, що надає безпосередній вплив на ефективність праці, а також поліпшення діяльності медичних працівників на основі корінного перетворення наявних підходів до організації їх праці та вдосконалення системи управління.

1. Проблеми розробки компонентного програмного забезпечення автоматизованих систем управління

1.1 Огляд концепцій програмування та розробки сучасних компонентних технологій обробки інформації

Історія програмування нараховує вже півстоліття, якщо починати відлік з середини 50-х років, коли з'явилась перша мова програмування високого рівня Fortran. Ця мова набула широкого поширення і використовується до цих пір. За ці півстоліття технологія програмування збагатилася цілою низкою не тільки практичних методів, але і продуктивних концепцій, які і будуть предметом короткого аналізу в даному розділі.

До теперішнього часу виділяють такі основні концепції програмування:

- процедурне програмування;

- модульне програмування;

- об'єктно-орієнтоване програмування;

- модель компонентних об'єктів COM.

При процедурному програмуванні ми розмірковуємо в першу чергу про дії, які необхідно виконати, а потім про дані. При цьому підході предметна область розв'язуваної задачі відображається на безліч операторів (процедур) і операндів (даних).

Таким чином, процедурне програмування, як і випливає з його назви, дозволяє добре реалізувати алгоритми обробки даних, розчленував їх на окремі підпрограми, кожна з яких виконує свою чітко визначену функцію. З іншого боку, всі оброблювані дані нам доведеться описати в глобальній області видимості і подбати про те, щоб кожна підпрограма отримала саме ті дані, які їй необхідні. Проблема оптимальної організація і структурування даних у великій програмі є не менш актуальною, ніж оптимальна декомпозиція програми на процедури.

Наявність великого обсягу глобальних даних, характерне для процедурного підходу, усувається в модульному програмуванні, концепція якого якраз і з'явилася як засіб захисту від постійно зростаючих розмірів програм, і, відповідно, кількості, об'єму і різноманіття підпрограм і оброблюваних ними даних. Модуль є такою структурною одиницею програми, яка об'єднує (інкапсулює) в єдине ціле дані і процедури їх обробки. Такі мовні засоби як модулі (unit) в Object Pascal або простору імен (namespaces) в С + + не тільки дозволяють втілити в реальних ПП концепцію модульного програмування, але і дозволяють вирішити проблему конфлікту імен, притаманну великим програмам.

Модульний підхід дозволяє домогтися принаймні двох основних переваг:

1 Можливість простого використання модуля в інших програмах, причому користувачеві модуля немає необхідності передавати вихідний код модуля: йому досить скомпільованій коду.

2 Скорочення обсягу глобальних даних програми та приховування даних в модулях, що підвищує надійність програми. У програмі на Object Pascal важливі дані можна легко сховати від користувача модуля, описавши їх у секції реалізації.

Наочним прикладом розумного використання модульного підходу є цілі бібліотеки модулів, що поставляються разом з Delphi. Як відомо, ці модулі містять не тільки процедури і функції, а й описи класів, констант, типів і, іноді, невеликого числа змінних.

Концепція об'єктно-орієнтованого програмування (ООП) базується на понятті об'єкта (класу) як типу даних мови програмування. У "Словнику з кібернетики" ООП називається "програмуванням, заснованим на декомпозиції програмованого завдання на об'єкти. Система програм, що здійснює вирішення завдання, розглядається як сукупність активних об'єктів, що взаємодіють шляхом надсилання повідомлень".

Об'єкт як тип даних у мові Object Pascal прийнято називати, як і в С + +, класом, а екземпляр об'єкта (змінну) - власне об'єктом.

Клас - визначаємий програмістом структурний тип, який об'єднує дані і процедури їх обробки в єдине ціле. Спрощуючи поняття класу можна сказати, що він представляє собою такий структурний тип даних (тип record в Object Pascal і struct в С + +), в який додані процедури і функції. Дані класу часто називають його властивостями, а процедури і функції - методами (обробки цих даних).

Дотримання концепції ООП передбачає виконання такого аналізу розв'язуваної задачі, при якому, в першу чергу, ідентифікуються об'єкти і їх поведінку. Для об'єктів необхідно виявити:

- дані, що описують їх властивості та стан;

- функції, які повинні виконувати об'єкти;

- повідомлення, які можуть отримувати об'єкти.

Таким чином, об'єкт являє собою структурний елемент програми, в якому локалізована певна частина знань предметної області. Об'єкт виконує свої функції тільки у відповідь на отримання повідомлень, завдяки чому ООП найбільш пристосоване для моделювання технічних систем і систем з паралельними процесами.

У розвиток попередніх концепцій ООП пропонує, в першу чергу, думати про клас як абстрактної моделі реального або фізичного об'єкту. На відміну від концепції модуля як головного елементу модульного програмування, клас є, в першу чергу, типом, що поєднує дані і методи їх обробки.

Основні поняття ООП:

1 Абстрагування - спрощення складної дійсності шляхом моделювання класів, що відповідають проблемі, та використання найприйнятнішого рівня деталізації окремих аспектів проблеми.

2 Інкапсуляція - це властивість системи, що дозволяє об'єднати дані і методи, які працюють з ними, в класі і приховати деталі реалізації від користувача.

3 Успадкування - це властивість системи, що дозволяє описати новий клас на основі вже існуючого з частково або повністю позичає функціональністю, тобто є можливість породжувати нові класи на основі вже існуючих, причому породжений клас успадковує всі дані і методи батьківського класу і може мати (і зазвичай має) свої власні. Клас, від якого здійснюється спадкування, називається базовим, батьківським або суперкласом. Новий клас - нащадком, спадкоємцем або похідним класом.

Принцип успадкування дозволяє досягти двох найважливіших цілей.

По-перше, це простий і зручний спосіб повторного використання коду. Досить часто розробка нового класу починається не "з нуля", а базується на розширенні можливостей вже існуючого класу. У цьому випадку розробнику нового класу немає необхідності розбирати "чужий" програмний код - зазвичай він навіть не має вихідного коду, а в своєму розпорядженні тільки специфікацією класу - йому необхідно реалізувати у своєму класі тільки відсутні методи або перекрити ті методи, функціональна можливість яких не відповідає поставленим вимогам.

По-друге, дотримання принципу спадкування дозволяє побудувати ієрархію класів, яка відображає класифікацію реальних або віртуальних об'єктів реального світу. Ієрархія класів дозволяє мати методи і дані, спільно і одноманітно використовуються об'єктами всій ієрархії.

4 Поліморфізм - це властивість системи використовувати об'єкти з однаковим інтерфейсом без інформації про тип та внутрішньої структури об'єкту.

Використання поліморфізму дозволяє створювати, в межах однієї ієрархії класів, поліморфні об'єкти.

COM (Component Object Model) -- платформа компонентно-орієнтованого програмування розроблена в 1993 році компанією Microsoft; дозволяє використання міжпроцесної взаємодії (inter-process communication) та динамічного створення об'єктів у будь-якій мові програмування, що підтримує технологію. Використовується переважно у ОС Windows, хоча була реалізована на декількох платформах.

Основним поняттям, яким оперує технологія COM, є COM-компонент. Програми, побудовані на технології COM, фактично не є автономними програмами, а є набором COM-компонентів, що взаємодіють між собою. Кожен компонент має унікальний ідентифікатор (GUID) і може одночасно використовуватися багатьма програмами. Компонент взаємодіє з іншими програмами через COM-інтерфейси -- набори абстрактних функцій і властивостей. Кожен COM-компонент має, як мінімум, підтримувати стандартний інтерфейс "IUnknown", який надає базові засоби для роботи з компонентом.

Windows API надає базові функції, що дозволяють використовувати COM-компоненти. Бібліотеки MFC і, особливо, ATL/WTL надають набагато гнучкіші і зручніші засоби для роботи з COM. Бібліотека ATL від Майкрософт досі лишається найпопулярнішим засобом створення COM-компонентів. Але, часто, COM-розробка залишається ще досить складною справою, програмістам доводиться вручну виконувати багато рутинних завдань, пов'язаних з COM (особливо це помітно у разі розробки на C++). Згодом (у технологіях COM+ і особливо.NET) Майкрософт спробував спростити завдання розробки COM-компонентів.

У логічній і хронологічній послідовності взаємодія додатків Windows реалізувалось з використанням наступних технологій:

- Dynamic Link Libraries (DLL) - спільні бібліотеки;

- Open DataBase Connectivity (ODBC) - відкритий інтерфейс доступу до баз даних, вбудований в Windows і Windows NT;

- Dynamic Data Exchange (DDE) - динамічний обмін даними;

- Object Linking and Embedding (OLE1.0) - впровадження та зв'язування об'єктів;

- OLE2.0 - OLE на базі COM;

- Distributed COM (DCOM) - розподілена модель компонентних об'єктів;

- COM + - новітня технологія COM.

1.2 Проблема розробки системної архітектури

програмний автоматизований інформація сервер

Важливою частиною при проектуванні системи є вибір системної архітектури.

В основу класифікації системних архітектур покладено уявлення про те, яким чином окремі компоненти системи розміщуються на різних вузлах мережевої конфігурації.

На верхньому рівні абстрагування взаємодії клієнта і сервера можна виділити наступні компоненти:

- PRS (Presentation services) - програмні сервіси представлення даних (HTML-сторінки, діалогові форми);

- BLS (Business logic services) - сервіси бізнес логіки, призначені для перевірки правильності даних, підтримки цілісності на яку посилаються (будь-які програмно реалізовані алгоритми, процедури, функції);

- DAS (Data axis services) - сервіси доступу до даних (таблиці даних, індекси та інші об'єкти, які створюються за допомогою СУБД, а сама СУБД як програмний продукт).

Для створення автономних програмних систем використовують архітектуру Stand alone.

Вона дозволяє розмістити компоненти на одному обчислювальному вузлі, що забезпечує високу безпеку даних. В той же час, дана система не може змінювати свій масштаб, є досить складною для підтримки і супроводу.

Система такого типу зображена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 - Системна архітектура Stand alone

Одним з варіантів системної архітектури є "товстий" клієнт. Така архітектура дозволяє:

- зменшити залежність робочої станції від необхідності внесення змін в бізнес-логіку;

- розгрузити трафік, адже квантом обміну є запит.

Недоліком є те, що необхідно встановлювати частину бізнес логіки на кожній робочій станції. Базова архітектура "товстого" клієнту зображена на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 - Системна архітектура "товстий" клієнт

Трирівнева еталонна системна архітектура забезпечує повне фізичне розділення програмних сервісів і необхідних для них обчислювальних ресурсів. Така системна архітектура дозволяє досягти максимального масштабування системи. Один із варіантів системної архітектури, оснований на трирівневій еталонній системній архітектурі зображено на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3 - Трирівнева архітектура

1.3 Описання клієнт-серверної архітектури

Архітектура клієнт-сервер є одним із архітектурних шаблонів програмного забезпечення та є домінуючою концепцією у створенні розподілених мережних застосувань і передбачає взаємодію та обмін даними між ними. Вона передбачає такі основні компоненти:

- набір серверів, які надають інформацію або інші послуги програмам, які звертаються до них;

- набір клієнтів, які використовують сервіси, що надаються серверами;

- мережа, яка забезпечує взаємодію між клієнтами та серверами.

Сервери є незалежними один від одного. Клієнти також функціонують паралельно і незалежно один від одного. Немає жорсткої прив'язки клієнтів до серверів.

Зберіганням і безпосереднім маніпулюванням даними займається сервер баз даних, в якості якого може виступати Microsoft SQL Server, Oracle, Sybase тощо.

Формуванням користувальницького інтерфейсу займається клієнт, для побудови якого можна використовувати цілий ряд спеціальних інструментів, а також більшість настільних СУБД. Логіка обробки даних може виконуватися як на клієнті, так і на сервері. Клієнт посилає на сервер запити, сформульовані, як правило, на мові SQL. Сервер обробляє ці запити і передає клієнту результат (клієнтів може бути багато).

Переваги клієнт-серверної архітектури:

1 Надійність.

Сервер баз даних здійснює модифікацію даних на основі механізму транзакцій, який надає будь-якій сукупності операцій, оголошених як транзакція, такі властивості:

- атомарность - при будь-яких обставин будуть або виконані всі операції транзакції, або не виконана жодна;

- цілісність даних при завершенні транзакції;

- незалежність - транзакції, ініційовані різними користувачами, не втручаються в справи один одного;

- стійкість до збоїв - після завершення транзакції, її результати вже не пропадуть.

Механізм транзакцій, підтримуваний сервером баз даних, набагато більш ефективний, ніж аналогічний механізм в настільних СУБД, тому що сервер централізовано контролює роботу транзакцій. Крім того, у файл-серверній системі збій на будь-який з робочих станцій може привести до втрати даних та їх недоступності для інших робочих станцій, в той час, як в клієнт-серверній системі збій на клієнті, практично, ніколи не позначається на цілісності даних і їх доступності для інших клієнтів.

2 Масштабованість.

Масштабованість - здатність системи адаптуватися до зростання кількості користувачів та обсягу бази даних при адекватному підвищенні продуктивності апаратної платформи, без заміни програмного забезпечення.

3 Безпека.

Сервер баз даних надає потужні засоби захисту даних від несанкціонованого доступу, неможливі в настільних СУБД. При цьому, права доступу адмініструються дуже гнучко - до рівня полів таблиць. Крім того, можна взагалі заборонити пряме звернення до таблиць, здійснюючи взаємодію користувача з даними через проміжні об'єкти - представлення і зберігаючі процедури.

4 Гнучкість.

У додатку, що працює з даними, можна виділити три логічних шарів:

- користувальницького інтерфейсу;

- правил логічної обробки (бізнес-правил);

- управління даними.

Як уже говорилося, у файл-серверної архітектури всі три шари реалізуються в одному монолітному додатку, що функціонує на робочій станції. Тому зміни в будь-якому з шарів призводять однозначно до модифікації програми і подальшого оновлення його версій на робочих станціях.

У дворівневому клієнт-серверному додатку, як правило, всі функції по формуванню користувальницького інтерфейсу реалізуються на клієнті, всі функції по управлінню даними - на сервері, а ось бізнес-правила можна реалізувати як на сервері, використовуючи механізми програмування сервера (зберігаючі процедури, тригери, представлення і т.д. ), так і на клієнті. У трьохрівневому додатку з'являється третій, проміжний рівень, який реалізує бізнес-правила, які є найбільш часто змінюваними компонентами програми.

Наявність не одного, а декількох рівнів дозволяє гнучко і з мінімальними витратами адаптувати додаток до мінливих вимог бізнесу.

2. формалізація бізнес - процесу на основі аналізу об'єктної області

2.1 Структура закладів охорони здоров'я

На виконання бюджетного законодавства (Конституція України [1], Бюджетного Кодексу України [2], Закон про Державний бюджет України [3], інші закони та нормативно-правові акти), розглядається система контролю за раціональним і цільовим використанням бюджетних коштів. Згідно чинного законодавства України, керівники бюджетних установ встановлюють чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату тільки в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетної установи в кошторисі на календарний рік, профілю закладу та обсягів виконуваної медичної допомоги населенню (Закон України "Про Державний бюджет України на 2003 рік ").

На основі пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.08.92г. № 469, та з метою забезпечення державної політики щодо створення закладів охорони здоров'я, затверджені (наказ МОЗ України № 385 від 22.10.02г. [5]):

- перелік закладів охорони здоров'я;

- перелік лікарських посад;

- перелік посад фармацевтичних працівників.

Лікувально-профілактична установа, що здійснює медичне обслуговування населення може бути багатопрофільним та спеціалізованим.

Лікарня може мати у своєму складі стаціонар зі спеціалізованими відділеннями, поліклініку зі спеціалізованими кабінетами (у тому числі диспансерними), допоміжні лікувальні та діагностичні кабінети, лабораторії, а також відділення швидкої та невідкладної медичної допомоги та відділення переливання крові.

Поліклініка (амбулаторія), входячи до складу лікарні, є її структурним підрозділом і діє на правах відділення лікарні. Структурними підрозділами лікарень або поліклінік можуть бути також молочні кухні.

Станції санітарної авіації входять до складу обласних лікарень, є їх структурними підрозділами і діють на правах відділень.

Залежно від потужності лікарні в її складі може бути організована аптека.

Перелік закладів охорони здоров'я включає: лікувально-профілактичні установи; санітарно-профілактичні установи; фармацевтичні заклади, інші установи та установи медико-соціального захисту.

Відповідно до номенклатури закладів охорони здоров'я лікувально-профілактичні установи поділяються на:

- лікувальні установи - республіканські, обласні, центральні міські, територіальні медичні об'єднання, міські, дільничні, українська дитяча лікарня МОЗУ, дитячі обласні, дитячі міські, дитячі територіальні медичні об'єднання, дитячі районні, перинатальний центр зі стаціонаром, міські швидкої медичної допомоги, на водному транспорті, на залізничному транспорті, медичний центр нафтопереробної промисловості України, госпіталі для інвалідів Вітчизняної війни, госпіталі для воїнів-інтернаціоналістів, медико-санітарна частина, соціальна медико-санітарна частина, "хоспіс";

- спеціалізовані лікарні - лікарні відновного лікування, дитячі інфекційні, дитячі дерматологічні, дитячі відновного лікування, дитячі психіатричні, дитячі туберкульозні, інфекційні, дермано-венерологічні, травматологічні, отоларингологічні, наркологічні, офтальмологічні, психоневрологічні, психіатричні, туберкульозні, фізіотерапевтичні, косметологічні, пологові будинки;

- лікувально-профілактичні установи особливого типу - лепрозорії, центри по профілактиці і боротьбі зі СНІДом, центри реабілітації та репродуктивної функції жінки, українська алергологічна лікарня, українські обласний та міський спеціалізовані диспансери радіаційного захисту населення;

- диспансери - гастроентерологічний, ендокринологічний, кардіологічний, дитячий кардіоревматологічний, лікувально-фізкультурний, наркологічний, онкологічний, протитуберкульозний, психоневрологічний, трахоматозний, шкірно-венерологічний;

- амбулаторно-поліклінічні установи: центральна районна поліклініка, міська поліклініка, студентська поліклініка, дитяча міська поліклініка, амбулаторія, здоровпункт, фельдшерсько-акушерський пункт, Український консультативно-діагностичний центр матері і дитини, діагностичний центр, жіноча консультація, консультація "Шлюб і сім'я" , фізіотерапевтична поліклініка, стоматологічна поліклініка, дитяча стоматологічна поліклініка, поліклініка на водному і залізничному транспорті, лінійна амбулаторія на залізничному транспорті, наркологічна амбулаторія;

- заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги: обласна станція переливання крові, міська станція переливання крові, республіканська станція переливання крові, станція швидкої медичної допомоги, Українська станція виїзної екстреної консультативної медичної допомоги, територіальний центр екстреної медичної допомоги, республіканський територіальний центр екстреної медичної допомоги;

- санаторно-курортні установи - бальнеологічна лікарня, грязебольніца, дитяча бальнеологічна лікарня, курортна поліклініка, санаторій, санаторій-профілакторій, спеціалізований санаторій, дитячий спеціалізований санаторій, санаторій для дітей з батьками, дитячий оздоровчий центр.

Установи, які надають медичну допомогу хворим з однієї або декількох основних лікарських спеціальностей, є амбулаторією, а за багатьма спеціальностями - поліклінікою.

Лікарня - лікувально-профілактичний заклад для надання стаціонарної медичної допомоги хворим (загальна структура кадрів лікарні показана у додатку А).

Лікарня, у якій виявляється стаціонарна медична допомога за однією лікарською спеціальністю, називається спеціалізованою. Лікарняні заклади, призначені для надання стаціонарної медичної допомоги за кількома спеціальностями, є багатопрофільними лікарняними установами.

Залежно від потужності лікарні поділяються на типові категорії. В області може створюватися обласні лікарні та обласні дитячі лікарні.

Найменування "Міська лікарня швидкої медичної допомоги" може присвоюватися тільки міській лікарні, яка використовується виключно для надання екстреної стаціонарної допомоги. Вона може мати у своєму складі станції швидкої та невідкладної допомоги на правах структурного підрозділу.

Лікарні, а також спеціалізовані відділення, що входять до їх складу, на базі яких розташовані структурні підрозділи вищих медичних навчальних закладів та медичних науково-дослідних інститутів і спеціально з якими здійснюється робота щодо забезпечення лікувально-діагностичного процесу, підготовка і перепідготовка медичних кадрів та проведення наукових досліджень в обсязі не менше 50%, називаються клінічними установами. Лікарні, що входять до складу медичних науково-дослідних установ або підлеглі медичним науково-дослідним установам, називаються клініками.

Медико-санітарною частиною є міська поліклініка або міська лікарня з поліклінікою, призначена виключно для надання медичної допомоги працівникам промислових підприємств і будівельних організацій, підприємств транспорту. До складу медико-санітарної частини можуть входити й інші заклади охорони здоров'я.

2.2 Розрахунок кошторису

Кошторис лікарні, затверджений в установленому порядку (Наказ МФУ № 57 від 28.01.2002 рік), є основним плановим документом, що визначає обсяг, цільове спрямування і помісячний розподіл коштів, що виділяються на її утримання.

Кошторис витрат лікарні складається на календарний рік за встановленою формою. У кошторисі відображаються всі витрати лікарні, включаючи витрати на стаціонар, поліклініку, молочні кухні, станції санітарної авіації та інші структурні підрозділи. До кошторису можуть включатися тільки видатки, необхідність яких обумовлена ??характером діяльності цієї установи. Асигнування, передбачені в кошторисі, повинні бути обгрунтовані розрахунками за окремими видами витрат.

Розрахунки до кошторисів складаються лікарнею, виходячи з основних виробничих показників витрат (число посад персоналу за категоріями, кількість медичних засобів і обладнання і т.д.), кількісних показників (кількість установ, кількість пролікованих хворих і т.д.), відносних показників ( кількість пацієнтів на одного лікаря, середньодобові витрати на лікування одного хворого і т.д.) і показників якості (рівень вилікуваних хворих, рівень захворюваності тощо), затверджених методичними вказівками за програмно-цільовим підходу у бюджетному процесі Україну і особливостям його впровадження при формуванні проекту державного бюджету на 2002 рік (лист МФУ від 17.03.2001 року № 021-07/65 [7]).

У частині витрачання коштів на виплату заробітної плати медичному (лікарському, середньому, молодшому), адміністративно-господарського та іншого персоналу, асигнування плануються в залежності від її чисельності, затвердженої в штатному розкладі лікарні та посадових окладів (ставок), встановлених наказом МОЗУ та МФУ від 22.02.2002 року № 110/72 [8]. Обгрунтованість нарахування цих витрат залежить від системи планування та обліку штатів лікувально-профілактичних установ.

2.3 Інноваційна і кадрова політика у системі охорони здоров'я

У процесі реформування системи охорони здоров'я медична наука розглядається як рушійна сила, що забезпечує всебічне наукове обґрунтування необхідності перебудови галузі, визначає прогнозні тенденції здоров'я населення та розробляє науково обґрунтовані заходи щодо його поліпшення.

Потенціал медичної науки становитимуть науково-дослідні установи, підпорядковані Міністерству охорони здоров'я України та Академії медичних наук України, а також наукові підрозділи вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти.

Удосконалення інноваційної політики з метою підвищення ефективності використання наукового потенціалу у сфері охорони здоров'я передбачає:

- оптимізацію і реструктуризацію мережі, структури та основних напрямів діяльності науково-дослідних установ;

- посилення ролі Академії медичних наук України у провадженні пріоритетних фундаментальних і прикладних досліджень;

- забезпечення розв'язання науково-практичних проблем охорони здоров'я шляхом формування відповідних державних, галузевих, міжгалузевих, регіональних програм;

- запровадження багатоканальності фінансування медичної науки за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, забезпечення їх раціонального використання для першочергового фінансування конкурентоспроможних наукових розробок фундаментального та прикладного характеру;

- планування наукових досліджень на конкурентних засадах та спрямування їх на отримання конкретних результатів, впровадження принципів незалежної експертизи наукових проектів та їх результатів, виділення спеціальних грантів під реалізацію проектів - переможців конкурсу;

- забезпечення підтримки визнаних вітчизняних наукових шкіл, підвищення вимог до підготовки наукових кадрів, раціональне використання науково-інформаційних ресурсів;

- активізацію роботи, спрямованої на забезпечення розвитку міжнародного науково-технічного співробітництва, яке сприятиме підвищенню авторитету вітчизняної медичної науки та її інтеграції у світову спільноту.

Реформування кадрової політики в системі охорони здоров'я має бути спрямовано на:

- удосконалення системи кадрового забезпечення галузі з урахуванням сучасних соціально-економічних умов та реальних потреб;

- запровадження в установленому порядку укладання трудового договору на умовах контракту з керівниками закладів охорони здоров'я, а в подальшому - з усіма медичними працівниками;

- реорганізацію системи планування і розподілу кадрового потенціалу у співвідношенні "лікар - медичний працівник середньої ланки" шляхом збільшення кількості працівників середньої ланки;

- реформування ступеневої медичної і фармацевтичної освіти; здійснення підготовки фахівців за новими спеціальностями: медичний психолог, клінічний фармацевт, економіст охорони здоров'я, спеціаліст з інформатики охорони здоров'я, спеціаліст з експлуатації медичної техніки, менеджер охорони здоров'я; розширення підготовки сімейних лікарів - лікарів загальної практики;

- розроблення нових державних стандартів вищої медичної та фармацевтичної освіти, освітньо-кваліфікаційних характеристик фахівців, освітньо-професійних програм та засобів уніфікованої оцінки рівня знань медичних і фармацевтичних працівників;

- удосконалення системи підготовки медичних сестер, розроблення та реалізацію програми розвитку сестринства, розширення функцій медичних сестер відповідно до світового досвіду, що знизить потребу в лікарях у державі.

2.4 Законодавча основа планування штатів ЛПЗ

Число посад персоналу лікувального закладу визначається у відповідності зі штатними нормативами, затвердженими наказом МОЗ України від 23.02.2000 року № 33 [9], з урахуванням умов та обсягу роботи лікарні.

Загальна кількість посад медичного, адміністративно-господарського та іншого персоналу за штатним розкладом має відповідати числу посад, передбачених у розрахунках до кошторису.

До кошторисі також додається тарифікаційної список працівників установи, за формою, затвердженою наказом МОЗ України від 22.02.2002 року № 110/72.

Структурні підрозділи лікарні і найменування посад у тарифікаційному списку повністю повинні відповідати найменуванням структурних підрозділів і посад, затвердженим у штатному розкладі.

Кількість штатних посад на початок планованого року визначається виходячи з фактичної наявності посад на останню звітну дату з урахуванням можливого укомплектування вакантних посад до кінця року, але не вище встановленого розрахункового числа посад за кошторисом видатків установи на кінець року.

Кількість штатних посад на кінець року визначається шляхом додавання (зменшення) до числа посад на початок року приросту (збитку) посад, за умови зміни обсягу роботи установи і залежно від строків цих змін.

При визначенні кількості посад середнього і молодшого персоналу на один цілодобовий пост слід керуватися чинним законодавством про працю та постановою КМУ від 21.02.2001 року № 163 "Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умови праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня " [4].

Фактична кількість укомплектованих посад в лікарні повинно перевищувати розрахункової кількості посад на один пост.

Керівникам закладів охорони здоров'я дається право у разі виробничої необхідності змінювати штати окремих підрозділів або вводити посади, не передбачені штатними нормативами для даного закладу, за рахунок посад інших структурних підрозділів в межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників може здійснюватися лише в межах однієї категорії медичного (лікарі, середній медперсонал, молодший медперсонал), фармацевтичного персоналу та господарсько-обслуговуючого персоналу.

При цьому не допускати введення посад таких найменувань, які не передбачені діючими штатними нормативами лікувально-профілактичних установ, а для лікарського персоналу, крім того, діючої номенклатури лікарських посад. Не допускати також використання не за призначенням посад, які вводяться в залежності від обсягів робіт.

Штатна чисельність працівників закладів охорони здоров'я, визначена згідно з діючими штатними нормативами і типовими штатами, є граничною.

При цьому слід мати на увазі, що введення до зазначеної установи всіх посад, передбачених чинними штатними нормативами і типовими штатами, не обов'язково.

Чисельність населення, від якої розраховуються деякі посади медичного персоналу за штатними нормативами, визначається за даними органів статистики.

2.5 Алгоритм розрахунку кадрів регіональної системи охорони здоров'я

Автоматизована обробка економічної інформації вимагає формалізованого подання в ПЕОМ як нормативно-довідкової інформації, так і оперативних даних. На жаль, при розробці багатьох законодавчих нормативних документів не завжди враховується той факт, що ці документи будуть оброблятися машинним способом і їх необхідно буде переносити на електронні носії. Типовим прикладом такої документації є Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 33 від 22.02.2000 р. "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я".

В основу нормативних документів України, виданих у 1998 році (Наказ № 172 від 24.06.1998 р.), а потім перероблених і затверджених Міністром охорони здоров'я України у 2000 році, покладено збірка штатних нормативів і типових штатів закладів охорони здоров'я СРСР під редакцією С.П. Буренкова, виданий в Москві в 1986 році.

Основними недоліками цих матеріалів є:

- відсутність системності у викладі нормативних положень;

- відсутність єдиного понятійного апарату за структурою медичних установ, структурі підрозділів медичної установи, тарифно-кваліфікаційним довідникам медичного персоналу;

- відсутність єдиного підходу до встановлення нормативів на витрати праці і обслуговування робочих місць, на чисельність управлінського та господарсько-обслуговуючого персоналу;

- не формалізовані алгоритми розрахунку чисельності штатів за різними категоріями медичних працівників.

У даній статті викладаються пропозиції щодо адаптації вище згаданих нормативних документів для планування чисельності штатів медичних установ в умовах АСУ з використанням нових інформаційних технологій.

Визначення нормативної чисельності штатів медичного закладу пов'язано з розрахунками проміжних нормативних показників. Це стосується розрахунку нормативної тривалості робочого часу медичних працівників різних категорій, розрахунку нормативної трудомісткості виконуваних процедур, розрахунку нормативів з обслуговування робочих місць і т.п.

Для розрахунку чисельності медичного персоналу різних категорій використовуються такі методи:

- розрахунок чисельності медичного персоналу за нормами обслуговування робочих місць (з розрахунку 1 посада на певну кількість ліжок);

- розрахунок чисельності медичного персоналу відповідно до кількості населення прикріплених до певного ЛПЗ.

В установах охорони здоров'я виділяють наступні категорії працюючих: лікарський персонал; середній медичний персонал; молодший медичний персонал; спеціалісти не медики; інший персонал (більш детальна інформація по цим категоріям представлена у додатку В). Категорія "інший персонал" охоплює адміністративно-управлінський і господарсько-обслуговуючий персонал.

Чисельність штатів по кожній категорії медичного персоналу розраховується різними методами. Кількість посад керівників медичних установ, їх заступників, керівників підрозділів стаціонарних лікувально-профілактичних закладів встановлюються за нормами обслуговування лікувальних ліжок, в поліклінічних закладах - за кількістю прикріпленого населення. Завідувачі допоміжних лікувально-діагностичних підрозділів встановлюються залежно від чисельності лікарського персоналу в цих підрозділах. Чисельність лікарського персоналу відділень стаціонару визначається за нормами обслуговування ліжок відповідного профілю. Чисельність лікарського персоналу консультативних підрозділів поліклініки визначається, як правило, за обсягом медичних послуг. Чисельність лікарського персоналу допоміжних підрозділів визначається також по трудомісткості медичних послуг. Кількість середнього і молодшого медичного персоналу встановлюється за нормами обслуговування робочих місць. Потреба в управлінському та адміністративно-господарському персоналі визначається за галузевим нормативам, з використанням різних методів і різних базисних показників господарської діяльності медичної установи. Розрахунок чисельності персоналу лікувально-профілактичного закладу слід починати з розрахунку кількості посад лікарського, середнього і молодшого медичного персоналу. У стаціонарних підрозділах чисельність посад за цим категоріям працівників розраховується за нормами обслуговування.

Кількість годин на рік становить Д = 8760 (24х365). На підставі даних про встановлений режим роботи (кількості змін та його тривалості) та календаря визначається ефективний фонд часу кожного робочого місця. Для робочого місця з цілодобовим режимом роботи ефективний фонд часу складає 8760 годин. Ефективний фонд часу робочих місць (F) з 1 - змінним режимом обслуговування розраховується за формулою

З іншого боку, виходячи із встановленої чинним законодавством тривалості робочого тижня (для медичних працівників - 39 годин), а, отже, і тривалості робочого дня, тривалості відпустки, числа святкових і вихідних днів визначається річний фонд робочого часу одного працівника, тобто

де Ffv - річний фонд часу одного працівника f-ої категорії v-ої групи, год.;

При шестиденному робочому тижні нормативна тривалість робочої зміни (d) визначається з виразу:

де N - кількість робочих днів на тиждень.

Для медичних працівників тривалість робочої зміни встановлюється в залежності від умов праці і тривалості відпустки. Тривалість зміни для різних категорій медичного персоналу встановлюється різною. Вона може складати 7; 6,5; 6; 5,5 і 5 годин.

Для робочих місць з цілодобовим обслуговуванням (цілодобові пости) число посад (Чfv) середнього та молодшого медичного персоналу в палатах різного профілю лікувально-профілактичних закладів визначається за формулою

де Д - число годин у році;

n - фактична кількість ліжок у стаціонарному лікувальному відділенні;

N - нормативна кількість ліжок закріплених за даними цілодобовим постом.

Розрахунок чисельності медичного персоналу по трудомісткості медичних послуг розраховується за наступною формулою:

де - чисельність медичного персоналу f-ої категорії в h-му підрозділі;

На підставі даних про встановлений режим роботи персоналу визначається річний баланс робочого часу одного працівника:

Чинним законодавством встановлено:

- число святкових днів - 10;

- тривалість робочого тижня - 39 год.;

- тривалість відпусток - від 24 до 42 робочих днів в залежності від категорії працівника.

При 5-денному робочому тижні кількість вихідних днів приймається - 104, при 6 - денному робочому тижні - 52 дні.

Слід мати на увазі, що в штатні розклади можуть вводитися тільки цілі; 0,75; 0,5 і 0,25 посади. Округлення за однойменною посадам може проводитись як по окремим структурним підрозділам, так і по декількох згідно з п. 7 Приміток до додатка № 3 наказу № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" в наступному порядку:

- підсумкові цифри менш 0,13 відкидаються;

- цифри 0,13 - 0,37 округлюються до 0,25;

- цифри 0,38 - 0,62 округлюються до 0, 5;

- цифри 0,63 - 0,87 округлюються до 0,75;

- понад 0,87 - до 1,0.

Округлення за категоріями персоналу (лікарі, середній та молодший медичний персонал) допускається лише в цілому по установі.

Кількість постів визначається шляхом ділення загальної кількості ліжок даного стаціонарного відділення на розрахункове навантаження одного поста (ліжок). Кількість постів розраховується з точністю до третього знаку після коми.

При розрахунку чисельності персоналу різних категорій значення вище наведених змінних може змінюватися, але алгоритм розрахунку залишається незмінним.

3. Розробка програмного забезпечення системи планування та обліку кадрів регіональної системи охорони здоров'я

3.1 Інформаційне забезпечення системи

Інформаційно-довідкова система розрахунку нормативної чисельності штатів по лікувально-профілактичним установам районів, міста і області в цілому передбачає мережне виконання. Структура корпоративної бази даних представлена на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Структура корпоративної нормативно-довідкової бази даних для розрахунку кадрів ЛПЗ

База даних включає нормативно-довідкові та оперативні дані. До нормативно-довідковим даними відносяться класифікатори та нормативи. У базу даних включені наступні класифікатори:

- класифікатор груп ЛПЗ;

- класифікатор рівнів підпорядкованості ЛПЗ;

- класифікатор підгруп ЛПЗ;

- класифікатор ЛПЗ;

- класифікатор категорій підрозділів;

- класифікатор підрозділів;

- класифікатор категорій працюючих;

- класифікатор штатних посад;

- класифікатор базисних показників ЛПЗ.

В основу розробки класифікаторів покладено Наказ міністра охорони здоров'я України № 385 від 22.10.02 р., "Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я, лікарськіх, провізорськіх посад та посад спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я". До нормативної інформації належать штатні нормативи, затверджені Наказом міністра охорони здоров'я України № 33 від 23.02.2000 р., "Про штатні нормативи та типові штату закладів охорони здоров'я". Для визначення чисельності штатів по групах ЛПЗ використовується класифікатор таких груп показаних у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Класифікатор груп ЛПЗ

Шифр групи

Найменування групи

1

Лікарняні заклади

2

Спеціалізовані лікарні

3

Диспансери

4

Амбулаторно-поліклінічні заклади

Шифр групи

Найменування групи

5

Заклади переливання крові та швідкої допомоги

6

Санітарно-курортні заклади

7

Санітарно-епідеміологічні заклади

8

Фармацевтичні заклади

9

Інші заклади

У кожній групі ЛПУ виділені підгрупи з яких складаються статистичні дані щодо чисельності штатів на рівні районних, міських та обласних управлінь охорони здоров'я. Класифікатор ЛПУ за рівнями підпорядкованості наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Класифікатор рівнів підпорядкованості ЛПЗ

Шифр рівня підпоряд- кування

Найменування рівня підпорядкування закладу

10

Медичні заклади прямого підпорядкування

11

Медичні заклади республіканського підпорядкування

12

Медичні заклади обласного підпорядкування

13

Медичні заклади міського підпорядкування

20

Медичні заклади міських районів

21

Медичні заклади Дзержинського району

22

Медичні заклади Київського району

23

Медичні заклади Ленінського району

24

Медичні заклади Московського району

25

Медичні заклади Жовтневого району

26

Медичні заклади Оржонікідзівського району

27

Медичні заклади Фрунзенського району

28

Медичні заклади Червонозаводського району

29

Медичні заклади Комінтернівського району

30

Медичні заклади залізничного транспорту

40

Медичні заклади сільських районів

41

Медичні заклади Балакліївського району

42

Медичні заклади Барвенківського району

43

Медичні заклади Близнюківського району

44

Медичні заклади Богодухівського району

45

Медичні заклади Боровського району

46

Медичні заклади Валківського району

47

Медичні заклади Великобурлуцького району

48

Медичні заклади Волчанського району

49

Медичні заклади Двурічанського району

50

Медичні заклади сільських районів

51

Медичні заклади Зачепілівського району

52

Медичні заклади Зміївського району

53

Медичні заклади Золочевського району

54

Медичні заклади Ізюмського району

55

Медичні заклади Кегичівського району

56

Медичні заклади Коломацького району

57

Медичні заклади Красноградського району

58

Медичні заклади Краснокутського району

59

Медичні заклади Лозовского району

60

Медичні заклади Нововодолажського району

61

Медичні заклади Первомайського району

62

Медичні заклади Печеніжського району

63

Медичні заклади Сахновщанського району

64

Медичні заклади Харківського району

65

Медичні заклади Чугуївського району

66

Медичні заклади Шевченківського району

Классіфіктор підгруп ЛПЗ використовується для визначення чисельності медичного персоналу з профілю, які виділені Наказом № 114 від 22.06.1995 р.

Розрахунок чисельності медичного персоналу визначається за підрозділами лікувально-профілактичного закладу. Усі підрозділи ЛПЗ розподіляються за категоріями та видами. Основні категорії підрозділів ЛПЗ наведено в таблиці 3.3.

Таблица 3.3 - Класифікатор категорій підрозділів ЛПЗ

Шифр катег.

Найменування категорії

1

Стаціонар

2

Поліклініка

3

Станція ШМД

4

Параклініка стаціонару

5

Параклініка поліклініки

6

Аптека

7

Підрозділи управління закладом

8

Адміністративно-господарчі служби

9

Другі підрозділи

Розрахунок чисельності штатів медичного закладу проводиться за чотирма категоріями працюючих: лікарі, середній медичний персонал, молодший медичний персонал та інший персонал. Класифікатор медичних посад ЛПУ наведено у вигляді додатку В.

3.2 Програмне забезпечення системи

Програмний комплекс "Штати" передбачає корпоративну роботу користувачів у комп'ютерній мережі. Для передачі, пошуку та обробки інформації використовуються технології електронної пошти та Internet в системі "Клієнт-сервер"

Програмні модулі написані з використанням алгоритмічної мови Visual Basic for Applications (VBA) і пакету MS Office 97/2000. В програмі використані об'єктні модулі MS Excel, MS Word, MS Access і MS Outlook. Основні програмні модулі управління рішенням завдання розміщені в робочій книзі MS Excel "Cadres". Програмні модулі оформлені у двох виконаннях: модулі серверу та модулі клієнту. Клієнтські модулі дозволяють ввести вихідні дані для вирішення завдання, здійснити логічний контроль достовірності введеної інформації, виконати розрахунок чисельності штатів даного медичного закладу, видати на друк звіт про чисельності штатів і сформувати файл для передачі на сервер. Програмний модуль серверу, крім вище перерахованих операцій, включає процедури зведених розрахунків чисельності, формування різних довідок і адміністраторські функції.

Програмний комплекс оформлений у вигляді самостійного проекту в середовищі надбудови MS Excel. Він включає робочі аркуші книги "Cadres.xls", системи інтерфейсних користувальницьких форм і програмних модулів. Управління проектом здійснюється за допомогою спливаючого меню "Штати".

3.3 Інструкція з експлуатації системи

Для запуску системи необхідно активізувати надбудову MS Excel і відкрити книгу "Cadres.xls". У рядку меню повинна з'явитися нова позиція "Штати". Активізувавши цю позицію, надається можливість вибрати режим роботи програмного комплексу. Діалогове вікно інтерфейсу представлено на рисунку 3.2.

Рисунок 3.2 - Діалогове вікно управління режимами роботи системи "Штати"

Для створення бази даних нового медичного закладу використовується діалогова форма, зовнішній вигляд якої представлений на рисунку 3.3. Для введення даних необхідно спочатку в класифікаторі ЛПЗ знайти найменування цієї установи і активізувати його. Якщо база даних вже створена по цій установі, на екран будуть виведені реквізити цієї установи. В іншому випадку з'явиться діалогове вікно, в якому буде запит на дозвіл створення нової бази даних. Необхідно заповнити відповідні поля-реквізити нового медичного закладу.

Рисунок 3.3 - Діалогова форма для створення бази даних нового медичного закладу

Після введення реквізитів медичного закладу необхідно відкрити вікно введення базисних показників. Вводяться техніко-економічні показники, які використовуються при розрахунку чисельності медичного персоналу. Повинні бути заповнені всі активні позиції форми.


Подобные документы

  • Аналіз системи збору первинної інформації та розробка структури керуючої ЕОМ АСУ ТП. Розробка апаратного забезпечення інформаційних каналів, структури програмного забезпечення. Алгоритми системного програмного забезпечення. Опис програмних модулів.

    дипломная работа [1,9 M], добавлен 19.08.2012

  • Дослідження класифікації автоматизованих інформаційних систем. Обґрунтування вибору мови і системи програмування. Програмне забезпечення та опис компонентів середовища. Інтерфейс програмного комплексу. Розрахунок повної собівартості програмного продукту.

    дипломная работа [584,1 K], добавлен 26.06.2015

  • Етапи розробки проекту. Вимоги до апаратного і програмного забезпечення, до користувача. Специфікація та структура даних, які мають бути розміщеними в системі. Вигляд інтерфейсу системи програмного забезпечення. Розробка бази даних косметичного салону.

    дипломная работа [1,8 M], добавлен 21.02.2015

  • Опис підрозділу гнучких виробничих систем (ГВС) як об‘єкта управління. Проектування алгоритмічного забезпечення системи оперативного управління. Складання розкладу роботи технологічного обладнання. Розробка програмного забезпечення підсистем СОУ ГВС.

    курсовая работа [2,0 M], добавлен 11.07.2012

  • Аналіз предметної області, опис проекту бази даних, моделей майбутнього програмного забезпечення гри для персонального комп'ютера "Міста". Функціональні можливості програмного забезпечення, які необхідно реалізувати. Інтерфейс програмного забезпечення.

    курсовая работа [2,3 M], добавлен 02.06.2016

  • Класифікація об'єктно-орієнтованих мов програмування. Розробка алгоритмічного та програмного забезпечення комп'ютерної системи управління процесом випалювання будівельних матеріалів. Тестування програмного забезпечення, оцінка його ефективності.

    курсовая работа [1,6 M], добавлен 25.04.2015

  • Сучасні засоби обчислювальної техніки, їх внесок в розробку програмного забезпечення. Порівняльний аналіз мов програмування. Методика створення програми для знайдення оптимального розподілу задачі по мережі, таким чином, щоб час розв’язку був мінімальним.

    курсовая работа [26,6 K], добавлен 25.10.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.