Асемблер (англ. assembler) - загальноприйнята назва транслятора з автокоду. Асемблер переводить початкову програму, написану на автокоді, в переміщувану програму на мові машинній. Оскільки асемблер здійснює трансляцію на мову завантажувача, при завантаженні програми необхідна налаштування умовних адрес, тобто адрес, значення яких залежать від розташування даної програми в пам'яті ЦВМ і від її зв'язків з іншими незалежно трансльованими програмами.

У простому випадку асемблер переводить одне речення початкової програми в один об'єкт (команду, константу) модуля завантаження. При цьому взаємне розташування об'єктів в модулі завантаження і, зрештою, в пам'яті машини визначається порядком пропозицій в початковій програмі на автокоді і повністю залежить від програміста. Асемблер виконує і допоміжні функції, такі, як підготовка до друку документів необхідної форми, реєстрація зв'язків даної програми з іншими програмами і т.д. Для цієї мети в автокодах передбачаються команди асемблера, які не породжують об'єктів в робочій програмі і призначені тільки для вказівки допоміжних дій асемблера.

Трансляція зазвичай вимагає двох переглядів початкової програми: при першому перегляді здійснюється розподіл пам'яті і надання значень символічним іменам; при другому - формується робоча програма у вигляді модуля завантаження. В процесі трансляції асемблер проводить повний синтаксичний контроль початкової програми, забезпечуючи при цьому достатньо точну діагностику помилок за місцем і характером.

Розширення можливостей автокодів досягається за рахунок використання макрокоманд, що будуються за правилами, близькими до правил написання команд автокоду, але що описують складніші функції, для реалізації яких потрібна група звичайних команд. В цьому випадку перед трансляцією проводиться заміна макрокоманд макророзширеннями - послідовностями команд на базовій мові відповідно до макроозначень. У останніх задається прототип макрокоманди із структурою списку параметрів і процедура генерування макророзширення. Транслятор, що виконує функції макрогенератора і асемблера, називається макроасемблером. При трансляції з мов високого рівня асемблер нерідко використовується для виконання завершальної фази трансляції.

Часто виконання графічних завдань виявляється надзвичайно вимогливо до швидкодії і компактності коду. Зокрема, це стосується, наприклад спрайтову анімації при написанні ігор, вірусів та інших резидентних програм. У таких випадках функції підтримки графіки BIOS або графічні засоби мов високого рівня не дають необхідного результату, а часто виявляються крім усього іншого і занадто примітивні і громіздкі у використанні.

Одним із шляхів підвищення швидкодії процесу, пов'язаного з використанням будь-якої апаратури, є, безсумнівно, пряме звернення до програмованим регістрів цієї апаратури і областям пам'яті, які вона використовує. Таке звернення, на перший погляд, не завжди елементарно і накладає на програміста досить жорсткі вимоги в плані коректності роботи програми з апаратурою різних виробників. Проте зусилля, витрачені на це при продуманому підході повністю окупаються.

Деякі проблеми підстерігають програміста і в текстових режимах коли виникає необхідність створення досить багатого (наскільки взагалі дозволяє текстовий режим) віконного інтерфейсу з меню, іконками і т.д.

Даний приклад встановлює відео режим:

SetVideoMode PROC

mov ax,;

int 10h

SetVideoMode ENDP

комп'ютерна графіка анімація програма

Окрім звернення до функції int 10h fh 0h можна перемикати відеорежим і за допомогою реєстрового програмування і прямих звернень до пам'яті. Однак це досить трудомістка і громіздка операція.

В текстовому режимі 03h відеоадаптер для виведення символів використовує буфер в пам'яті, розташований по постійному адресою 0B8000h (SEG: 0B800h, OFT: 0h). Кожна логічна осередок цього буфера складається з двох байт:

0 - ASCII-код символу

1 - Атрибут кольоровості

Осередки розташовуються безпосередньо один за одним рядках та посторінково (відеоадаптери з розміром пам'яті> = 256К підтримують 8 екранних сторінок з яких у певний момент часу може бути відображена тільки одна).

Це означає, що символ з екранними координатами 1 * 1 сторінки 0 буде мати адресу 0B8000h, символ з координатами 80 * 25 - 0B8000h + 80 * 25 * 2 - 2, символ з координатами 0 * 0 сторінки 1 - 0B8000h + 80 * 25 * 2.

Звідси виводиться кілька простих і зручних функцій записи символів на будь-яку екранну сторінку і читання символів з будь якої екранної сторінки незалежно від позиції курсора і активної сторінки

3. Розробка блок-схеми програми