Система дистанційного контролю геометричних параметрів об'єктів

Задачею вентиляції є забезпечення чистоти повітря й заданих метеорологічних умов у виробничих приміщеннях. Вентиляція досягається подачею свіжого повітря, видаленням забрудненого повітря. Залежно від того, для чого служить система вентиляції - для подачі або витяжки повітря із приміщення або для того й іншого одночасно, вона називається припливною, витяжною або припливно-витяжною. По місцю дії вентиляція буває загально-обмінною і місцевою. Дія загально-обмінної вентиляції засновано на розведенні забрудненого, нагрітого, вологого повітря приміщення чистим повітрям до гранично припустимих норм. Цю систему вентиляції найбільше часто застосовують у випадках, коли шкідливі речовини, теплота, волога виділяються рівномірно по всьому приміщенню. При такій вентиляції забезпечується підтримка необхідних параметрів повітряного середовища в повному обсязі приміщення. Повітрообмін у приміщенні можна значно скоротити, якщо вловлювати шкідливі речовини в місцях їхнього виділення, не допускаючи поширення по приміщенню. Із цією метою технологічне встаткування, що є джерелом виділення шкідливих речовин, постачають спеціальними пристроями, від яких виробляється відсмоктування забрудненого повітря. Така вентиляція називається місцево-витяжною.

Висота робочої поверхні стола повинна регулюватися в межах 680-800 мм; при відсутності такої можливості повинна становити 725 мм.

Дисплей задовольняє наступним вимогам:

найважливіші елементи конструкції розташовані в центрі поля зору (клавіатура);

елементи згруповані по функціональній ознаці;

робочі поверхні розташовані похило, по можливості перпендикулярно погляду оператора;

Екран монітору перебуває від очей користувача на оптимальній відстані 600-700 мм, але не ближче 500 мм із урахуванням розмірів знаків і символів.

Найважливішими характеристиками зорового сприйняття оператора є: яскравість, контрастність між об'єктами й фоном, та чіткість зображення. Контрастність стосовно фона впливає на сприйняття кольорів. Так, наприклад, краще сприймаються комбінації кольорів: чорний на жовтому, чорний на білому, зелений на чорному, білий на чорному. Звідси треба оптимальність вибору кольорів:

для екрана: білий на чорному;

для клавіатури: чорний на білому.

Найбільш зручне сидіння, що має виїмку, що відповідає формі стегон і нахил назад. Спинка стільця повинна бути вигнутої форми, що обіймає поперек. Висота її - 300 мм, ширина - не менш 380 мм, радіус вигину - 300-350 мм. Робочий стілець (крісло) повинен бути постачений підйомно-поворотним механізмом, що забезпечує регуляцію висоти сидіння й спинки (рис. 6.1). Робоче крісло повинне мати підлокітники. Регулювання кожного параметра повинна легко здійснюватися, бути незалежної й мати надійну фіксацію. На робочому місці необхідно передбачати підставку для ніг.

Клавіатура повинна розташовуватися на поверхні стола таким чином, щоб відповідати ліктеві сидячого оператора. Його рука повинна бути зігнута на 90 градусів у ліктьовому суглобі, а передпліччя - лежати горизонтально. Клавіатуру варто розташовувати на відстані 100-300 мм від краю, зверненого до користувача.

Приміщення відповідає кількості працюючих і розташовуваному в них КТЗ (комплекс технічних засобів). Відстань між робочими столами з моніторами не менш 2,0 м, а відстань між бічними поверхнями моніторів - не менш 1,2 м. У приміщеннях з ПЕОМ щодня проводитися вологе прибирання, необхідне наявність аптечки першої допомоги.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6.1 - Схема робочого місця програміста: 1-стіл; 2-стілець; 3-підставка для ніг; 4-системний блок; 5-монітор; 6-клавіатура; 7-принтер; 8-лоток для паперу

Як джерела загального освітлення використаємо лампи типу ЛБ і ДРЛ із індексом передачі кольору не менш 70 (R>70), як світильники - установки з переважно відбитим або розсіяним світлом. Світильники загального освітлення розташовуємо над робочим столом у рівномірно прямокутному порядку. Для запобігання відблисків екрана дисплея прямими світловими потоками застосовуємо світильники загального призначення, розташовані між рядами робочих місць. При цьому лінії світильників розташовуються паралельно світлоприйому. Освітлювальні установки забезпечують рівномірну освітленість за допомогою приглушеного або неуважного світлорозподілу. Для виключення відблисків застосовуємо спеціальні фільтри для екранів, захисні козирки або розташовувати джерела світла паралельно напрямку погляду на екран монітора по обидва боки. Місцеве освітлення забезпечується світильниками, установленими безпосередньо на стільниці або на його вертикальній панелі, а також вмонтованими в козирок пульта. Джерела світла стосовно робочого місця маємо у своєму розпорядженні такий образ, щоб виключити влучення в очі прямого світла. При природному освітленні необхідно застосовувати сонцезахисні засоби, що знижують перепади яскравості між природним світлом і світінням екрана дисплея. При такому засобі, використаємо регульовані жалюзі.

Вибір ламп і світильників провадиться на підставі забезпечення нормативної освітленості робочих місць при мінімальних капітальних й експлуатаційних витратах. Розрахунок штучного освітлення зводиться до визначення числа світильників:

(6.1)

Е - нормована освітленість, Лк (для нашого випадку 300)

k3 - коефіцієнт запасу 1.3;

А - площа підлоги, м2 (=25м2);

z - коефіцієнт, що враховує нерівномірність освітленості

(Для ламп накалювання =1.5, для люмінесцентних =1.1.);

nл - кількість ламп в одному світильнику (=2);

Фл - світловий потік лампи (Для ламп ЛБ-40 = 3000 лм.);

Uсв - коефіцієнт використання світильників. Визначається по індексу приміщення:

, (6.2)

а - ширина приміщення, м;

b - довжина приміщення, м;

h - висота підвісу світильників над робочою поверхнею, м.

Приймаючи, що а=5 м., b=5 м., h=2 м., обчислюємо p=1.25. Тепер по таблиці відповідності визначаємо, що Uсв=0.63.

Підставляючи всі необхідні дані одержуємо:

Nсв = (300*1.3*20*1.1) / (2*3000*0.55) = 2,6 3

Таким чином, одержуємо, що для освітлення нашого приміщення необхідно 3 світильники, по 2 лампи марки ЛБ-40 у кожному.

Оптимальні норми температури, відносній вологості й швидкості руху повітря в робочій зоні виробничого приміщення відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.005-88 приведені в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 - Оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря

При розрахунку кондиціонування визначаємо кількість повітря, який необхідно пропустити через приміщення протягом кожної години для того, щоб концентрація шкідливих речовин у повітрі не перевищувала припустимих величин. У приміщенні джерелами надлишкового тепла є:

надходження тепла від людей;

виділення тепла від обладнання та допоміжної апаратури;

надходження тепла від сонячної радіації;

виділення тепла від електричного освітлення.

Відповідно до правил електробезпечності в службовому приміщенні здійснюємо постійний контроль стану електропроводки, запобіжних щитів, шнурів, за допомогою яких включаються в електромережу комп'ютери, освітлювальні прилади, інші електроприлади. Приміщення, у якому здійснюється робота над програмою, по ступені електронебезпечності ставляться до приміщень без підвищеної небезпеки - приміщення сухі, з нормальною температурою, ізольованими підлогами, без пильних, що мають малу кількість заземлених предметів.

Комп'ютер живиться від однофазної мережі перемінного струму промислової частоти із заземленою нейтралі, напругою 220 В. Системний блок комп'ютера має напруги сигналів ТТЛ рівнів (-1, +4 В), цифрові й аналогові мікросхеми живляться постійною напругою (5 та 12 В), які утворюються шляхом перетворення перемінної напруги 220 В в блоці живлення. Блок живлення містить у собі схеми перетворення напруги, схеми стабілізації й схему захисного відключення при короткому замиканні. Тому що корпус комп'ютера виконаний з металу, то існує небезпека пробою фази на корпус. Монітори сучасних комп'ютерів практично завжди виготовляються із пластику, тому незважаючи на велику напругу, що є присутнім у моніторі, поразка струмом людини практично виключено.

Для забезпечення захисту від поразки електричним струмом при дотику до металевих не струмоведучих частин, які можуть виявитися під напругою в результаті пошкодження ізоляції, я рекомендую застосовувати захисне заземлення. Заземлення корпуса ЕОМ забезпечено підведенням заземлюючої жили до живильних розеток. Опір заземлення 4 Ом (Rн) для електроустановок з напругою до 1000 В. З метою профілактики один раз у рік визначається опір ґрунту.

У робочих приміщеннях фахівців операторів ЕОМ рівень шуму згідно норм не повинен перевищувати 65 дб. На робочих місцях у приміщеннях для розміщення шумних агрегатів обчислювальних машин (АЦПУ, роботи, принтери й т.і.) рівень шуму не повинен перевищувати 75 дб. Стіни й стелі виробничих приміщень, де встановлені ЕОМ й інше обладнання, що є джерелом шумоутворення, облицьовані звуковбирним матеріалом з максимальним коефіцієнтом звукопоглинання в області частот 63-8000 Гц, незалежно від кількості одиниць установленого обладнання. Зниження шуму, створюваного на робочих місцях лабораторії внутрішніми джерелами, а також шуму проникаючого ззовні, є дуже важливим завданням. Зниження шуму в джерелі випромінювання забезпечуємо застосуванням пружних прокладок між основою машини, приладу й опорною поверхнею. В прокладках використаються гума, повсть, пробка, амортизатори різної конструкції. Під настільні шумливі апарати можна підкладати м'які килимки із синтетичних матеріалів, а під ніжки столів, на яких вони встановлені, - прокладки з м'якої гуми, повсті, товщиною 6-8 мм. Кріплення прокладок можливо шляхом приклейки їх до опорних частин. Можливо також застосування звукоізолюючих кожухів, які не заважають технологічному процесу. Не менш важливим для зниження шуму в процесі експлуатації є питання правильного й своєчасного регулювання, змазування й заміни механічних вузлів шумливого встаткування.

Зниження рівня шуму, що проникає у виробниче приміщення ззовні, може бути досягнуто збільшенням звукоізоляції конструкцій, що обгороджують, ущільненням по периметру притворів вікон, дверей.

У такий спосіб для зниження шуму створюваного на робочих місцях внутрішніми джерелами, а також шуму, що проникає з зовнішнього джерела треба:

послабити шум самих джерел (застосування екранів, звукоізолюючих кожухів);

знизити ефект сумарного впливу відбитих звукових хвиль (звуковбирні поверхні конструкцій);

використовувати архітектурно-планувальні й технологічні рішення ізоляцій джерел шуму.

6.3 Пожежна безпека