Порівняльна характеристика систем управління базами даних

Размещено на http://www.allbest.ru/

67

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ

1.1 Історія поняття

база інформація управління документ

Слово "інформація" походить від латинського слова informatio, що в перекладі означає зведення, роз'яснення, ознайомлення. Поняття інформації розглядалося ще античними філософами.

До початку промислової революції, визначення суті інформації залишалося прерогативою переважно філософів. Далі розглядати питання теорії інформації стала нова на той час наука кібернетика.

Інформація є фундаментальним науковим поняттям. Воно є первинним і не має строгого наукового визначення. Особливість цього поняття є його універсальність - воно використовується практично у всіх сферах людської діяльності: природничих науках, філософії, біології, економіці. Разом з тим фундаментальної природничо-наукової дисципліни, яка б займалась природою інформації, не існувало. Фізика, хімія, біологія вивчають властивості інформації, а не її природу. Конкретний смисл поняття “інформація” залежіть від того, в якому контексті воно використовується.

Мал. 1.1

В останні роки інформатика почала формуватись як природничо-наукова дисципліна, однак вона не вийшла ще за межі прикладної технічної науки, тому також не ввела до цих пір строгого поняття інформації. В кращому випадку її розглядають як змістовну частину даних, яка інтерпретується людиною.

Однак наукове визначення інформації дається досить просто, якщо припустити, що інформація - це динамічний об'єкт, не існуючий в природі сам по собі, а той, що утворюється в результаті взаємодії даних та методів. Він існує стільки, скільки триває ця взаємодія, а весь інший час він перебуває вигляді даних.

Інформація - це продукт взаємодії даних та методів, який розглядається в контексті цієї взаємодії

Усе наше життя пов'язане з інформацією. Ми отримуємо інформацію, коли спілкуємося з іншими людьми, слухаємо радіо, дивимося телевізор, читаємо книжку, газету або журнал. Ми передаємо інформацію, коли пишемо лист, телефонуємо або розповідаємо один одному про якісь події. Ми використовуємо інформацію, коли збираємося до школи, плануємо подорож на канікулах, розв'язуємо задачу.

І все ж, якщо спробувати пояснити, що таке інформація, то можна сказати так:

* Інформація - це новини, факти, знання, отримані в результаті пошуку, вивчення, спілкування тощо;

* Інформація - це відомості про об'єкти і явища навколишнього світу, їх властивості, які підвищують рівень обізнаності людини;

* Інформація - це загальнонаукове поняття, яке включає обмін відомостями між людьми, між людиною і автоматичним пристроєм, між автоматичними пристроями, обмін сигналами в тваринному і в рослинному світі.

Форми існування інформації

Інформація може бути подана лише у вигляді повідомлень.

Повідомлення -- це певна «порція» інформації, яку можна відокремити від решти.

Наприклад, кожна репліка, яку ви чуєте від друга під час телефонної розмови, є повідомленням. Разом із тим усе, що було сказано під час розмови, також можна розглядати як окреме інформаційне повідомлення.

Повідомлення -- найпростіша форма існування інформації.

Якщо будь - які повідомлення зафіксувати, наприклад, у вигляді тексту, числа або зображення, вони стануть даними.

Дані -- повідомлення, подані у формалізованому вигляді.

Коли людина замислюється над отриманою інформацією, зіставляє дані, виникають судження, уявлення, поняття. Найвищою формою існування інформації є знання -- систематизовані поняття, уявлення, судження.

До знань, зокрема, належать наукові факти і теорії, релігійні системи, усвідомлений та узагальнений життєвий досвід людини.

Знання - систематизовані поняття, уявлення, судження

Повідомлення

Інформацію подають за допомогою повідомлень - послідовності сигналів різною природи: звуків, текстів, зображень, жестів тощо.

Повідомлення розрізняють за формою подання:

текстові(статті, реферати, віршовані твори тощо);

числові(температура повітря, швидкість вітру, вік людини тощо);

графічні(графіки, діаграми, піктограми, малюнки, фотографії тощо);

звукові(оголошення по радіо, телебаченню, дзвінок на перерву, музичні твори тощо);

умовні жести, сигнали (хитання головою на знак згоди, жести мови глухонімих, сигнали світлофора, семафорної азбуки на флоті тощо);

комбіновані (поєднання кількох із зазначених вище), в тому числі мультимедійні (мультфільми, кінофільми, музичні кліпи тощо);

Треба зазначити, що одне й те саме повідомлення можна подати в різних формах. Повідомлення подаються певною мовою.

Наприклад:

Мовою людського спілкування;

Мовою жестів і рухів ;

Мовою звуків;

Мовою графічних зображень;

Мовою світлових сигналів;

Мовою спеціальних позначень;

Мовою спеціальних команд.

Властивості інформації

Інформацію використовують для того, щоб зробити висновок або прийняти рішення. Щоб ці висновки і рішення були правильними, інформація повинна мати такі властивості:

Достовірність

Інформація достовірна, якщо вона відповідає реальному стану речей і подій. Якщо людині в незнайомому місті вказати неправильний шлях до вокзалу, то вона запізниться на потрібний поїзд. Прикладами недостовірних повідомлень можуть бути різні гадання і віщування.

Повнота

Інформація повна, якщо її достатньо для того, щоб зробити потрібний висновок або прийняти правильне рішення. Неповна інформація найчастіше є причиною прийняття помилкових рішень, але зазначимо, що надлишкова інформація також може завадити прийняттю правильних рішень.

Актуальність

Під актуальністю інформації розуміють вчасність надходження відповідних повідомлень. Мало кого цікавить програма телепередач на минулий тиждень, повідомлення про посадку на поїзд вже після його відправлення.

Корисність

Під корисністю інформації розуміють її практичну цінність. Якщо ми відпочиваємо в Криму, то прогноз погоди в місці нашого відпочинку є корисним для нас. Але в цьому не буде ніякої користі, якщо ми зараз у м. Хмельницькому в найближчим часом до Криму не збираємось.

Зрозумілість

Повідомлення зрозуміле, якщо для його розуміння не потрібні додаткові роз'яснення або інші повідомлення. Якщо цінна і своєчасна інформація представлена незрозумілим чином то вона є шумом.

база дане інформація

1.2 Класифікація інформації

Інформацію можна розділити на види за різними критеріями:

по істинності

істинна

помилкова

за способом сприйняття

Візуальна - сприйнята органами зору.

Аудиальная - сприйнята органами слуху.

Тактильна - сприйнята тактильними рецепторами.

Нюхова - сприйнята нюховими рецепторами.

Смакова - сприйнята смаковими рецепторами.

За формою подання:

Текстова - яка передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови.

Числова - у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії.

Графічна - у вигляді зображень, предметів, графіків.

Звукова - усна або у вигляді запису передача лексем мови аудіальним шляхом.

За призначенням:

Масова - містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим здебільшого соціуму.

Спеціальна - містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується ця інформація.

Секретна - яка передається вузькому колу осіб і за закритими (захищеним) каналах.

Особиста (приватна) - набір відомостей про жодній особі, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

1.3 Накопичення, зберігання та обробка інформації

Обробка інформації - процес перетворення інформаційних одиниць (ідентифікація, сортування, групування, збагачення, порівняння, прив'язки до іншої відомої інформації і т. ін.) у форми, зручні для накопичення, зберігання та роботи в інформаційних масивах і базах даних.

Засоби обробки інформації

При сучасному розвиненні програмного забезпечення існує безліч різноманітних програмних засобів обробки інформаціїмм,м написаних на різних мовах програмування на основі вище перелічених методів. Різномаїття ПП пов'язано із специфікою кожної галузі, в якій проводиться обробка. Наприклад при обробці графічних зображень широко використовуються методи розпізнавання образів, криптографічні методи. Що базуються на перетворенні Фур'є тощо.

Чи не кожна фірма може дозволити собі замовити у розробника ПП програму, що дозволить ефективно обробляти інформацію, пов'язану саме зі сферою діяльності цієї фірми. Такий підхід є навіть бажаним, оскільки автоматизовані системи обробки базуються на визначеній базі даних, структура якої може суттєво відрізнятися у різних підприємств, не кажучи вже про різні галузі. Одним із най розповсюджених засобів обробки інформації є пакет Microsoft Officeм, оскільки він встановлений майже на кожному комп'ютері. Його діапазон можливостей досить широкий, проте примітивний, якщо користувач не може безпосередньо працювати у програмному середовищі, на якому розроблений офіс. Серед засобів, доступних широкому класу споживачів є організація баз даних, відповідно виконання запитів та пошуку інформації, фільтрування інформації, графічне представлення тощо.

Сьогодні рідко який бухгалтер працює без програми 1С-бухгалтерія та 1С-підприємство, що слугує для зберігання та обробки бухгалтерської інформації. Програма автоматично генерує звіти, виходячи із введених даних про паперові документи. Для обробки графічних зображень (відсканованих) використовується Fine Reader, що є чудовим прикладом розпізнавання інформації. Для роботи із звуковими файлами використовують аудіо редактори. Наприклад Sound Forge. Для специфічного та глибокого аналізу статистичних данних використовується пакет SPSS, який розроблено спеціально для обробки даних із застосуванням статистичних методів (перевірка гіпотез, графічне зображення тощо).

В теперішній час внаслідок глобального поширення комп'ютерних систем в галузі автоматизації промислових процесів все частіше застосовуються системи збору даних і оперативного диспетчерського управління (SCADA - Supervisory Control And Data Acquisition System). SCADAмм- це тільки один з компонентів автоматизованих систем управління, які на сучасному етапі є складним комплексом програмних і апаратних засобів. Переважна більшість автоматизованих систем управління будується на базі промислових контролерів, які є первинними засобами збору, обробки інформації, регулювання технологічними параметрами, аварійної сигналізації, захисту і блокування (нижній рівень системи). Оброблена контролерами інформація передається до комп'ютеризованих систем, які є робочим місцем оператора-технолога, де відбувається подальша обробка даних процесу і представлення оператору в інтуітивно зрозумілому вигляді (верхній рівень АСУ ТП). SCADA-системи в ієрархії програмно-апаратних засобів промислової автоматизації знаходяться на верхньому рівні. Якщо спробувати стисло охарактеризувати основні функції, то можна сказати, що SCADA-система збирає інформацію про технологічний процес, забезпечує інтерфейс з оператором, зберігає історію процеса і здійснює управління процесом в тому об'ємі, в якому це необхідно. SCADA-система - це система супервизорного керування й збору інформації (Supervisory Control And Data Acquisition). Це сукупність пристроїв керування й моніторингу, а також спосіб взаємодії з технологічним об'єктом. На сьогоднішній день під цим терміном розуміють набір програмних й апаратних засобів, для реалізації операторських робочих місць.

При створенні інформаційної системи поєднуються в один функціональний вузол велика кількість локальних підсистем, які найчастіше мають різні програмні інтерфейси. Це значно ускладнює завдання узгодження таких підсистем й зменшує швидкодія системи в цілому. Тому доцільно приєднання локальних функціональних вузлів з однакової програмною платформою. SCADA - система реалізує цей підхід, тому її застосування в цей час повсюдне й актуально. Також розробляється апаратна частина безпосередньо для програмного пакета, що дозволяє створити інформаційну систему більш дешево й з мінімальними витратами часу.

На даному етапі все більшого розвитку також набувають методи людино-орієнтованої комп'ютерної обробки даних.

Поняття аналітико-синтетична обробка документів

Поняття “аналітико-синтетична обробка документів” має різне тлумачення і різне наповнення, що відображається на змісті учбової дисципліни. Спираючись на сучасні термінологічні словники, стандарти, посібники, можна встановити, що в інформатиці під аналітико-синтетичною обробкою інформації розуміють переробку інформації, що міститься в документах з метою вилучення необхідних відомостей, їх оцінки, порівняння і узагальнення. В бібліографії аналітико-синтетичну обробку документів розуміють як процес бібліографування, а саме процеси, що забезпечують ідентифікацію документів, інформацію про них. В каталогізації метою аналітико-синтетичної обробки є розкриття складу і змісту документального фонду, що дає можливість ідентифікувати документи і здійснювати бібліографічний пошук. Кожна галузь визначає певні види або процеси аналітико-синтетичної обробки. В інформатиці це, як правило,анотуванням, реферуванням, вилучення фактів і підготовка оглядів; в бібліографії - складання бібліографічних описів (БО), анотування, індексування, складання бібліографічних оглядів та покажчиків; в каталогізації - складання БО, індексування, анотування.

Наукова обробка документів як сукупність процесів аналізу і синтезу

Головне завдання такої обробки - забезпечення швидкого доступу читача (користувача) до цікавить його документа. Цей процес здійснюється в кілька етапів:

проводиться систематичний аналіз усіх наявних в базі даних документів. Цей аналіз передбачає ретельне вивчення первинного документа з метою складання короткого представлення про нього (анотація, реферат), виділення набору ключових слів, що складають предмет документа, а також індексацію документа прийнятими в Україні системами (УДК та ББК);

наступний етап - синтетичний, коли за результатами першого етапу складається бібліографічний опис первинного документа (продукується вторинний документ - інформаційне відображення первинного);

на третьому етапі з вторинних документів (бібліографічні описи, картки) складають каталог (алфавітний, предметний, систематичний);

четвертий етап - залучення інформаційно-пошукової системи для зв'язку читача (споживача) з цікавлять його первинним документом.

Автоматизаціям процесу пошуку документів у величезних масивах сучасних інформаційних центрів і бібліотек не позбавляє споживачів інформації від неприємностей, пов'язаних з інформаційним кризою. Парадоксально, але вона ... тільки видозмінила його. Якщо до застосування автоматизованих ІПС споживач губився серед величезної маси непотрібної інформації, то ЕОМ звернула його увагу на потік, який максимально відповідає його потребам. Але, на жаль, інформації все ж занадто багато, щоб встигати переглядати її, залишаючи час хоча б для сну. Інформаційний криза не була б принципово переборна взагалі, якщо б наукова інформація не володіла найважливішим властивістю - кумулятивно. Так, зміст наукової статті може бути коротко викладено в рефераті, багато розлогі висновки зведені до лаконічних математичних формул. Досягнення науки були б набагато скромніше, якщо б кожен учений не міг скористатися тими знаннями, які накопичені суспільством до нього, якби він відкривав закони природи заново. І оскільки скористатися цими знаннями, а отже, і внести в прогрес що-небудь нове неможливо без звернення до наукових документів, то кожне покоління вчених зайнято не тільки отриманням нових наукових даних, але і спеціальною роботою з систематизації, оцінки та узагальнення наукової інформації, яка і заснована на її кумулятивності. Така робота заснована, з одного боку, на аналізі наукової інформації, з іншого - на синтезі нової інформації. Тому ця робота називається аналітико-синтетичної обробкою (АФО) інформації.

Витягти з документа його основний зміст, як це робиться при укладанні рефератів, узагальнити інформацію, що міститься в десятках публікацій в одному стислому огляді - ось завдання аналітико-синтетичної обробки наукових документів, вирішення яких дозволяє не тільки зменшити фізичний обсяг документів при збереженні їх основного змісту, але і синтезувати нову інформацію. Поряд з автоматизацією процесів обробки документальної інформації велика увага приділяється і АСО: зростає кількість всіляких оглядів, каталогів, покажчиків, реферативних журналів, користування якими значно полегшує працю вчених і фахівців. Ці документи, створені в результаті аналітико-синтетичної обробки інших, називаються вторинними.

Деякі види вторинних видань можуть бути підготовлені автоматично (авторські, предметні покажчики і т.д.). Однак основною формою документа, що відображає результати аналізу і синтезу інформації, є огляд. Підготовка оглядів, у тому числі вищої їх форми - аналітичних оглядів, зрозуміло, під силу лише висококваліфікованим фахівцям. Існують і об'єднують їх зусилля організації, які виконують роботу з підготовки узагальненої науково-технічної інформації. Вони отримали назву центрів аналізу науково-технічної інформації. На початку шістдесятих років у СРСР були створені інформаційні органи, які здійснювали аналітико-синтетичну переробку джерел інформації і готували на цій базі інформаційні видання, що містять фактографічні дані. В даний час понад 30% інформаційних органів підприємств групи машинобудівних галузей мають у своєму складі підрозділи аналізу та узагальнення інформації, укомплектовані фахівцями з тематики підприємства.

Підрозділи аналізу інформації успішно розвиваються, перш за все, у складі відділів НТІ великих головних інститутів, проте у ряді організацій такі підрозділи є самостійними відділами головних НТІ, які використовують фонди та довідковий апарат ОНТП. Найбільш великі центри аналізу та узагальнення інформації діють у складі галузевих і підгалузеві інформаційних органів. Діяльність центру аналізу інформації дозволяє керівництву приймати обгрунтовані управлінські рішення на інформаційній та економічній основі, істотно підвищувати рівень розробки планів - від річного до перспективного. Зовсім виняткове значення має ця діяльність для прогнозування розвитку галузі.

За кордоном також приділяється велика увага діяльності центрів аналізу та узагальнення інформації. Цікаво відзначити, що, за даними США, ефект від діяльності центрів аналізу інформації становить 4,2 долара на 1 долар витрат. Отже, у міру наростання потоків наукової та технічної інформації людство робить все енергійніших заходів, щоб уберегти світ від інформаційного хаосу. У результаті на сьогоднішній день споживач інформації має в своєму розпорядженні цілий арсенал засобів, що дозволяє йому ефективно орієнтуватися в потоках інформації. Про що з'явилися нових публікаціях по що цікавить його проблеми йому повідомить бюлетень сигнальної інформації. Ближче познайомитися з новинками він може, переглянувши реферативний журнал, причому якщо його цікавлять публікації певних авторів чи публікації по вузьких конкретних питань - до його послуг авторський, предметний і інші покажчики, звичайно прологом до журналу. Споживач може безпосередньо взаємодіяти з автоматизованою ІПС при пошуку як документальної, так і фактографічної інформації. Нарешті, досить цінну інформацію він почерпне з оглядових документів, підготовлених найкваліфікованішими фахівцями тієї галузі знань, в якій він працює. Якщо уявити собі споживача інформації зануреним у своєрідну «інформаційне середовище», з якої він черпає необхідну інформацію, то треба визнати, що в даний час вона стала для нього набагато більше «комфортної».

Статистична обробка інформаціїм

Обробку інформації можна здійснити, використовуючи комплекси засобів обчислювальної та інформаційної техніки, за допомогою якої раціонально виконуються чотири групи основних операцій: збір і передача інформації в ПЕОМ, її обробка за заздалегідь розробленими алгоритмами та програмами, видавання обробленої інформації користувачам, зберігання й пошук інформації. Залежно від експлуатаційних можливостей і ступеня застосування зазначеної техніки при виконанні цих операцій відбувається часткова й комплексна механізація операцій, часткова й повна їх автоматизація. Повна чи комплексна автоматизація інформаційних операцій на практиці й у літературі відома як система машинної чи автоматизованої обробки інформації.

У сучасних умовах, коли потрібно не лише збирати й обробляти інформацію, а й мати змогу забезпечувати нею менеджерів і фахівців різних рівнів, зазначена система дістала подальший розвиток і діє як система автоматизованого збирання та обробки інформації. Щоб організувати систему автоматизованого збирання та обробки інформації, яка використовується для управління об'єктом, потрібно створити такі процеси, за яких вірогідна первинна інформація (яка характеризує виробничо-господарську та іншу діяльність) один раз у мінімальному складі в ритмі виробництва вимірювалася б і фіксувалась (а іноді й первинно оброблялася) й у такому самому ритмі (при потребі) передавалася каналами зв'язку до ПЕОМ користувачів і комплексно (системно, тобто всебічно за відповідними алгоритмами) оброблялася (разом з умовно-постійною) на ПЕОМ так, щоб одержана в максимумі результатна інформація була закінчена обробкою і повністю відповідала б усім вимогам управління об'єктом, у тому числі інформуванню менеджерів і фахівців різних рівнів, а також процесам конструкторської і технологічної підготовки виробництва, нормування й планування, обліку й контролю, складання установленої зведеної звітності й проведення комплексного економічного аналізу за різні періоди часу та по різних структурних ланках і об'єкту управління в цілому. В цьому й полягає її сутність.

Така система збирання та обробки інформації може створюватися на різних рівнях, у масштабі різних організаційно-управлінських ланок -- цеху чи виробничої одиниці, підприємства чи виробничого об'єднання, галузі, регіону тощо. Зі збільшенням масштабності управлінської ланки значно зростають трудомісткість і складність організації системної обробки інформації.

Роль системної обробки інформації

При системі автоматизованого збирання й обробки інформації, яка діє в ритмі виробництва на об'єкті управління, не лише збирають і обробляють у ритмі виробництва всі первинні дані, що характеризують виробничо-господарську та іншу діяльність, а й забезпечують (через систему інформування) результатною (обробленою) інформацією всіх менеджерів і фахівців різних рівнів. Завдяки безпаперовій технології користувачі оперативно одержують на екрані ПЕОМ об'єктивно необхідну інформацію згідно з делегованими повноваженнями, якими вони наділені менеджерами вищого рівня, функціональними обов'язками, посадовими правами та мірою відповідальності. Вихідна інформація, як правило, є повністю оброблена, включає результати елементарного аналізу даних і є необхідною для вироблення та прийняття управлінських рішень.

Усе це звільняє менеджерів і фахівців різних рівнів від рутинної праці зі збирання, зберігання й обробки даних та їх елементарного аналізу і дає змогу зосередитися на творчій праці та контролі за виконанням управлінських рішень. Розробка і застосування нових методів управління та вдосконалення діючих значно поліпшує якість і оперативність управління, його дієвість, а також забезпечує своєчасне вироблення й прийняття управлінських рішень. Наприклад, при цій системі є можливість використати метод управління за відхиленнями, завдяки якому значно зменшуються обсяги аналізованої інформації -- до користувача надходить на екран його ПЕОМ лише релевантна суттєва інформація в виді відхилень, на основі якої виробляється та приймається відповідне управлінське рішення. Дублююча та зайва (яка не використовується в даному разі) інформація на екран ПЕОМ не виноситься, оскільки вона відкидається. Високі експлуатаційні можливості сучасної обчислювальної техніки і засобів комунікації дозволяють усебічно й на всіх рівнях оперативно збирати й обробляти інформацію виробничого, комерційного та іншого характеру. А це означає, що не потрібні проміжні управлінські структури в загальній організаційній структурі об'єкта, наприклад, цехи. Згадана інформаційна система спроможна не лише розробляти оптимальні планові та інші показники, а й доводити їх до дільниць, бригад, конкретних робочих місць, а також у ритмі виробництва збирати фактичні дані, які характеризують виконані операції, процеси тощо. В цьому випадку проміжній структурі -- цеху, з функціями, які він виконував раніше, не буде місця. Замість нього діятиме ланка менеджерів середнього рівня з контрольними функціями. Зазначимо також, що як показала практика, завдяки застосуванню методів автоматизованого збирання в ритмі виробництва первинної фактичної інформації на робочих місцях її масового виникнення, є змога знизити на 80--85% ручну працю на цих процесах. Ця інформація стає єдиною як для обліку, так і для управлінських цілей. Це дає змогу об'єднати три види діючого обліку (оперативно-технічний, статистичний і бухгалтерський) в єдиний. Первинні дані цього обліку є вірогідними, документованими і об'єктивними. На їх основі автоматично складають установлену для об'єкта управління зведену звітність, а потім передають дані цієї зведеної звітності вищим за субординацією установам каналами зв'язку. Застосовуючи зазначені методи формування первинної інформації на ПЕОМ, вводять у пам'ять цієї машини мінімум інформації, а одержують (тобто виводять після обробки на ПЕОМ) максимум, що значно скорочує затрати праці. Завдяки використанню ПЕОМ і нових інформаційних технологій значно вдосконалюються форми єдиного обліку за рахунок спрощення їх, виведення з них дублюючої, розрахункової і підсумкової інформації. Таким чином, системне оперативне збирання та обробка інформації серйозно впливає на методи управління соціально-економічним об'єктом.

Автоматизована обробка інформації

Експлуатаційні можливості сучасного комплексу технічних засобів, що використовується в системі автоматизованого збирання й обробки інформації, дають змогу автоматизовано виконувати цілу низку процедур у цих функціях. Стан науково-практичних розробок та технічний рівень згаданого комплексу визначили можливості автоматизованого виконання таких процедур управлінського процесу:

у прогнозуваннім та плануванні -- багатоваріантні розрахунки під час розробки прогнозів, перспективних і поточних економічних та соціальних планів розвитку підприємства, а також оперативно-виробничих планів і планів з технічної підготовки виробництва з метою подальшого визначення оптимальних взаємозв'язаних наборів показників планування в почасовому (година, зміна, тиждень тощо) і в пооб'єктному (робоче місце, ділянка тощо) аспектах;

в організації -- моделювання організаційних структур управління та імітація процесів виробництва при різних критеріях і параметрах з метою вибору оптимальних;

при координації і регулюванні -- подання команд на робочі місця (поки що на низовому рівні управління виробництвом) відповідно до плану, технологічного процесу чи інструкції, складених на ті чи інші види робіт або операції;

у контролі -- спостереження за станом керованого об'єкта за всіма параметрами, а також за своєчасним і повним виконанням керівних команд;

в обліку -- одноразове збирання (в ритмі виробництва) й системна обробка всієї фактичної (разом з довідковою, плановою, нормативною та іншою) вірогідної інформації про наявність та рух ресурсів, а також про стан, процеси та явища, що мають місце у виробничо-господарській та іншій діяльності підприємства;

в аналізі -- зіставлення нормативних, планових і фактичних показників, що характеризують ті чи ті операції або процеси виробничо-господарської та іншої діяльності, виявлення відхилень (у кількісних, вартісних, відносних та інших величинах) від заданих параметрів із зазначенням причин і винуватців цих відхилень, оцінка виконання плану в різних аспектах та виявлення факторів, що впливають на ці відхилення;

у звітності -- автоматичне формування (на основі первинних даних) зведених показників для типових форм установленої бухгалтерської, статистичної та іншої звітностей за допомогою спеціальних перевідних масивів -- довідників, -- а також одночасне створення машинних носіїв зі зведеними показниками звітності для передавання каналами зв'язку їх до зовнішніх установ (інституцій) вищого рівня.

Відомо, що в умовах функціонування системи автоматизованого збирання й обробки економічної інформації первинну базу наукового прогнозування і планування становлять обґрунтовані норми й нормативи, які застосовуються в усіх процесах та явищах, що мають місце на об'єкті управління. Процедури їх розробки, аналізу та всебічного використання також повністю автоматизовані.

Експлуатаційні можливості, наприклад, ПЕОМ, що використовуються як АРМ фахівців різних рівнів, дають змогу оперативно (в ритмі виробництва) й системно одноразово збирати (в мінімальному складі) вірогідну первинну масову інформацію на робочих місцях та дільницях, від комплексних бригад та інших ланок виробництва, де вона масово виникає; потім усю цю інформацію попередньо обробляти таким чином, щоб у ритмі виробництва повністю забезпечувати (в максимальному складі) при безпаперовій інформаційній технології об'єктивно необхідною вихідною (результатною) інформацією, з одного боку, широкі потреби користувачів -- менеджерів та фахівців даного (низового) рівня управління, -- а з другого, передавати в стислому чи іншому вигляді цю інформацію на вищий (середній та верхній) рівень управління. На цьому рівні зібрана інформація (після додаткової обробки, а часом і в такому, первинному вигляді) використовується не лише для аналізу й прийняття управлінських рішень, а й для обліку, контролю, комплексного економічного аналізу результатів виробничо-господарської та іншої діяльності структурних ланок і об'єкта управління в цілому, а також для складання установленої зведеної бухгалтерської, статистичної звітностей.

Повне оперативне інформування користувачів (менеджерівм) різних рівнів про процеси та явища, що відбуваються на об'єктах управління, створює умови для виконання в повному (в інформаційному аспекті) обсязі посадових функцій відповідно до наданих прав, обов'язків та міри відповідальності за доручену справу. Ідеться про делегування повноваженьм вищим менеджером нижчому, тобто про передачу завдань, прав і обов'язків особі, яка бере на себе відповідальність за їх повне і неухильне виконання. При цьому повноваження, звісно, певною мірою обмежують права на використання тих чи тих ресурсів, а також дозволяють спрямовувати зусилля лише на виконання визначених завдань (тобто делегованих прав).

Накопичення Інформації - це процедура поповнення інформаційними одиницями інформаційних масивів і банків даних в результаті ідентифікації, формалізації, систематизації, уточнення, обліку та введення до відповідних баз даних для зберігання інформації у певних інформаційних системах на підставі класифікаторів чи каталогів. У той самий момент, коли перший комп'ютер вперше обробив кілька байт даних моментально постало питання: де і як зберігати отримані результати? Як зберігати результати обчислень, текстові та графічні образи, довільні набори даних?

В оперативній пам'яті дані зберігаються до виключення живлення. Однак існує інформація, яку слід зберігати довгий час. Для цього комп'ютеру необхідна додаткова пам'ять.

Перш за все, має бути пристрій, за допомогою якого комп'ютер буде запам'ятовувати інформацію, потім потрібно носій інформації, на якому її можна буде переносити з місця на місце, причому інший комп'ютер повинен також легко прочитати цю інформацію. Такого роду пристрої називаються периферійними чи зовнішніми запам'ятовуючими пристроями (ВЗУ). Такими є накопичувачі на магнітній стрічці (стримери), накопичувачі на дискетах, вінчестери, CD-ROM, магнітооптичні диски, флеш-пам'ять.

Пристрій читання перфокарт: призначено для зберігання програм і наборів даних за допомогою перфокарт - картонних карток з пробитими в певній послідовності отворами. Перфокарти були винайдені задовго до появи комп'ютера, з їх допомогою на ткацьких верстатах отримували дуже складні і красиві тканини, тому що вони управляли роботою механізму. Зміниш набір перфокарт і малюнок тканини буде зовсім іншим - це залежить від розташування отворів на карті. Стосовно до комп'ютерам був використаний той же принцип, тільки замість малюнка тканини отвори задавали команди комп'ютеру або набори даних. Такий спосіб зберігання інформації не позбавлений недоліків:

- дуже низька швидкість доступу до інформації;

- великий обсяг перфокарт для зберігання невеликої кількості інформації;

- низька надійність зберігання інформації;

- до того ж від перфоратора постійно летіли маленькі кружечки картону, які потрапляли на руки, в кишені, застрявали в волоссі і прибиральниці були страшно незадоволені.

перфокарти люди були змушені користуватися не тому що цей спосіб якось особливо подобався їм, або він мав якісь незаперечні достоїнства, зовсім ні, він взагалі не мав достоїнств, просто в той час нічого іншого ще не було, вибирати не було з чого.

Накопичувачі на магнітній стрічці

Для створення резервних копій інформації, розміщеної на жорстких дисках комп'ютера, широко використовуються стримери - Пристрої для запису інформації на касети (картриджі) з магнітною стрічкою. Стримери прості у використанні і забезпечують найдешевший зберігання даних.

У стримерах в якості носія інформації використовується магнітна стрічка. Вони можуть бути виконані як у вигляді зовнішнього, так і у вигляді внутрішнього устрою. Стримери в основному використовуються для архівації та створення резервних копій великих обсягів даних на компактному носії. Їх недоліки: мала швидкість передачі даних. Вона значно нижче, ніж у вінчестерів і змінних жорстких дисків. Саме тому стримери рекомендуються тільки для резервного копіювання великих обсягів інформації. Існують стандарти: QIC, TRAVAN, DDS, DAT і DLT.

У стандарту QIC (Quarter Inch Cartridge) низька швидкодія, так як підключається до інтерфейсу накопичувачів на гнучких дисках. Існують касети обсягом від 40 Мб до 13 Гб.

TRAVAN розроблений на основі QIC. Він використовує контролер накопичувача на магнітних дисках або SCSI-2, в Залежно від обсягу касети.

DSS (Digital Data Storage) і DAT (Digital Audio Tape) стандарти розроблені фірмою Sony для цифрової аудіо та відео запису.

Найсучасніший стандарт DLT (З'явився в середині 90-х років. Накопичувачі, створені на основі цієї технології, зберігають від 20 до 40 Гб даних. Загальна ємність стрічкових бібліотек побудованих на основі касет DLT може досягати 5 Гб. Дорогим і рідкісним ВЗП є масова пам'ять - набір мікросхем пам'яті великого обсягу поставляються на одній платі, емулює роботу жорсткого диска.

Магнитооптичні знімні диски. Магнитооптичні диски застосовуються для резервування даних і для зберігання рідко використовуваних даних. Вони значно зручніше

касет стримера, оскільки користувач може працювати з такими дисками як зі звичайними жорсткими дисками, тільки знімними і трохи більш повільними. Дисководи для магнітооптичних дисків випускаються ємністю від 230 Мбайт до 4,6 Гбайт. Найбільш популярні відносно дешеві моделі для дисків розміром 3,5 дюйма і ємністю диска 230 або 640 Мбайт. А більш дорогі дисководи великої ємності (2,6 і 4,6 Гбайта) лише трохи поступаються у швидкодії жорстких дисків [1].

Накопичувачі на гнучких дисках

Одні з найстаріших периферійних пристроїв ПК - накопичувачі на гнучких дисках (Floppy Disk Drive), так звані флоппі-диски. Носієм інформації служать дискети діаметрами 3,5 ", 5,25" і 8 ". В наші дні дискети 5,25 "використовуються вкрай рідко, 8" не використовуються зовсім. Для всіх форматів конструкція дискет однакова. На пластмасовий диск, розташований в пластиковому футлярі наноситься магнітний шар для запису інформації.

На дискетах розміром 5,25 дюйма є проріз для захисту від запису. Якщо цей проріз заклеїти, то на дискету не можна буде зробити запис. А на дискетах розміром 3,5 дюйма є спеціальний перемикач - засувка, роздільна або забороняє запис на дискету. Запис на дискету дозволена, якщо отвір, що закривається засувкою, закрито, і заборонена, якщо це отвір відкрито.

Існує поняття "щільність записи ". Від неї залежить обсяг записуваної інформації. Існують стандарти SS/SD, DS/DD, DS/HD для 5/25 "обсяг записуваної інформації від 180 Кб до 1.2 Мб. DD, HD і ED для 3,5 "дискет, обсяг записуваної інформації від 720 Кб до 2,88 Мб.

Найчастіше зустрічаються дискети 3,5 "HD. Як носії інформації дискети майже віджили себе. Малий об'єм, невелика швидкість читання/запису, ненадійність роблять їх застосування невигідним. Однак вони ... володіють великою мобільністю.

Накопичувач на жорсткому диску

Наступний тип носіїв - так звані "вінчестери" або накопичувачі на жорстких дисках (Hard Disk Drive). За порівнянні з дискетами вони мають деякі переваги: ​​

- обсяг записуваної інформації багаторазово перевершує можливості гнучких дисків,

- швидкість читання/запису також набагато більше,

- надійність набагато більше висока.

"Вінчестери" виконуються як в вигляді внутрішніх і зовнішніх (переносних) пристроїв. Фізичні розміри дисків визначаються так званим форм-фактором. HDD з форм-фактором 3,5 мають стандартні розміри корпусу 41.6х101х146 мм. Також вони мають кілька стандартних значень висоти 2,6 ", 1", 3/4 ", 0,5". Найчастіше в комп'ютерах використовуються вінчестери 3,5 ", 1" у висоту, так звані Slimline. Вінчестери бувають декількох типів: MFM, RLL, ESDI, IDE і SCSI. Диски типів MFM, RLL і ESDI вже не встановлюються в сучасні машини. Їх використовували на ПК типу ХТ і 286АТ.

Одними з перших вінчестерів, досягли ємності 100 Мб були диски типу ESDI. Вони використовувалися на мережевих серверах і високошвидкісних пристроях.

Сьогодні використовуються вінчестери типу IDE (Integrated Drive Electronics). Їх головна відмінність від попередніх типів полягає в тому, що управляюча електроніка розташована не в контролері, а на вінчестері. Дана перевага проявляється при прийомі і передачі інформації, так як в таких пристроях оптимально узгоджені прийом та передача сигналів. IDE HDD обробляють дані спільно з шиною введення/виводу, тому частота тактового сигналу шини повинна відповідати швидкодії HDD.

Вінчестери типу SCSI мають саму високу швидкість обміну даними. Хоча їх основні характеристики порівняти з IDE-вінчестерами, вони різняться тим, що SCSI-вінчестери можуть зберігати великі обсяги інформації за рахунок високої швидкості обміну даними, в той час як обсяг IDE-вінчестерів обмежений їх продуктивністю.

Основною характеристикою вінчестера є його ємність. Сьогодні обсяг даних, які можна записати повинен бути не менше 4-5 Гб. Однак вимоги постійно зростають, тому жорсткий диск доводиться міняти раз в 1-2 роки. Частота зміни залежить від того наскільки інтенсивно і з якими цілями використовується комп'ютер.

Наступна важлива характеристика - Час доступу необхідне HDD для пошуку інформації на диску. Сьогодні середнє час доступу для кращих IDE і SCSI дисків - це значення менше 10 мс.

Середній час пошуку - час в протягом якого магнітні головки переміщаються від одного циліндра до іншого. Ця характеристика залежить, в основному, від механізму приводу головок, а не від інтерфейсу диска.

Швидкість передачі даних, залежить від числа байт в секторі, кількості секторів на доріжці і від швидкості обертання дисків (3000-3600 об./хв). У найсучасніших HDD швидкість досягає 7200 об/хв.

Гарантоване виробниками час безвідмовної роботи зазвичай складає 20000-500000 годин. Однак напрацювання винчестера за рік складе 8760 годин, що робить цей параметр не настільки важливим, так як вінчестер застаріє раніше, ніж зіпсується.

На швидкість роботи вінчестера істотно впливає кеш-пам'ять - комірки пам'яті, розміщені на контролері вінчестера. Вона працює за принципом кеш пам'яті 2-го рівня. Типова величина може варіюватися від 64 Кб до 1024 Кб.

Знімні/зовнішні/переносні жорсткі диски за своїми характеристиками не відрізняються від звичайних. Альтернативою є накопичувачі зі змінними дисками, на відміну від знімних вінчестерів рухомим є лише безпосередньо носій інформації, функціонально нагадують накопичувачі на жорстких дисках, але істотно перевершують їх за характеристиками. Обсяг записуваної інформації варіюється від 100 Мб, до 1 Гб, середній час доступу 10-30 мс, середня швидкість обміну 4-6 Мб/сек. Виробничих стандартів на даний вид ВЗП не існує, проте найбільш поширені накопичувачі серії Zip і Jaz фірми iOmega [2].

ПРИВОДИ CD-ROM

Раніше використовувалися для аудіоапаратури компакт-диски були модифіковані для застосування в РС і тепер стали невід'ємною частиною сучасних комп'ютерів. СD є відмінним носієм інформації. Вони більш компактні, зручні і дешеві ніж вінчестер, однак, не можуть використовуватися як HDD, так як вартість запису і її швидкість набагато вище. Привід виконується як внутрішньо пристрій, і має розмір дисковода 5,25 ". Можуть управлятися через IDE-, SCSI-інтерфейс або звукову карту. Диск виготовляється з полікарбонату, з одного боку його покривають шаром (з алюмінію або золота). Запис здійснюється шляхом випалювання чергувань заглиблень у металевому шарі лазерним променем.

Основна характеристика - швидкість передачі даних. Одиницею зчитування є швидкість зчитування з магнітної стрічки. У створених пізніше пристроїв швидкість зчитування кратна їй і варіюється від 150 Кб/сек до 6-7 Мб/сек. Якість зчитування характеризує коефіцієнт помилок. Якість є оцінкою ймовірності спотворення інформаційного біта при його зчитуванні. Цей параметр відображає здатність пристрою коректувати помилки читання/запису.

Середній час доступу - час, потрібний приводу для пошуку необхідних даних на носії, варіюється від 400 до 80 мс. Буферна пам'ять дозволяє передавати дані з постійною швидкістю. Існує три типи буферів: динамічний, статичний і з випереджаючим читанням. Середнє напрацювання на відмову складає 50-125 тисяч годин, що набагато випереджає терміни морального старіння пристрою.

Існують також накопичувачі CD-RW, що дозволяють проводити запис на компакт-диск. При цьому диск покритий шаром термочувствительной фарби, з такими ж властивостями, що відбивають, як і у алюмінієвого покриття. Цей привід вважається останнім досягненням в області розробок записуваних компакт дисків.

DVD (Digital Video Disk) - диски, які змінять CD-ROM, спочатку розроблялися для домашнього відео. Відрізняються тим, що можуть зберігати обсяг даних багаторазово перевищує можливості компакт дисків (від 4,7 до 17 Гб.). При цьому рівень якості звуку і зображення зберігається на DVD наближається до студійного якості.

В DVD лазерний промінь вже, що дозволяє знизити товщину захисного шару диска в 2 рази. Це призвело до появи двошарових дисків.

Магнитооптичні накопичувачі (Magneto-Optical) є накопичувачем інформації, в основі якого лежить магнітний носій з оптичним керуванням. Сплав, яким покрита поверхня такого магнітооптичні диска, змінює свої властивості як під впливом тепла, так і під впливом магнітного поля. Якщо відбувається нагрівання диска понад деякої температури, то стає можливим зміна магнітної поляризації за допомогою невеликого магнітного поля. На цій властивості грунтуються технології читання записи магнитооптических дисків. Такі диски можуть бути односторонніми 3,5 "ємності 128, 230, і 640 Мб. Двосторонніми 5,25 "ємністю 600 Мб. - 2,6 Гб. 2,5 "диски Mini Disk Data фірми Sony, створені спеціально для аудіопристроїв і мають ємність 140 Мб. 12 "диски для одноразового запису ємністю 3,5 - 7 Гб отримали велике поширення при побудові оптичних бібліотек [3].

ФЛЕШ-ПАМ'ЯТЬ

Вона використовується в самих різноманітних цифрових пристроях. Так приємно, коли під рукою є мобільний телефон, потрібна інформація знаходиться в кишеньковому комп'ютері, зроблені фотографії можна побачити відразу, а не після повернення з відпустки. Невеликий брелок вміє зберігати масу корисних даних: флеш-пам'ять також служить пам'яттю в МР3-плеєрах і ігрових приставках.

Сама назва Flash вперше застосувала компанія Toshiba в 1984 р. для опису своїх нових мікросхем, в яких доступ до даних здійснюється В«in a flashВ», тобто швидко, миттєво.

Флеш являє собою твердотільне полупроводніківое пристрій, який не вимагає додаткової енергії для зберігання даних, тобто при виключенні живлення інформація зберігається. Дані з флеш-носія можна скільки завгодно раз рахувати .. і обмежене число разів перезаписати. Останнє пов'язано з тим, що перезапис йде через стирання, яке призводить до зносу мікросхеми. Сучасна флеш-пам'ять дозволяє замінювати вміст комірок від 10 тис. до 1 млн. разів.

На відміну від жорстких дисків, CD - і DVD-ROM, у флеш-накопичувачах немає рухомих частин. Це істотно знизило споживання енергії при записі, а також в 5-10 разів у порівнянні з жорсткими дисками збільшило механічне навантаження, яку здатне витримувати пристрій пам'яті. Твердотільні носії можна трясти і кидати без шкоди для їх працездатності за оцінками виробників, інформація на флеш-мікросхемах зберігається від 20 до 100 років.

Завдяки компактним розмірам, високого ступеня надійності і низькому енергоспоживанню твердотільні накопичувачі активно використовують у сучасних портативних пристроях, причому як у якості знімного носія, так і для зберігання коду ПЗ [4].

ІНШІ пристрій накопичення та зберігання ІНФОРМАЦІЇ

Окрім вищеперелічених основних пристроїв накопичення і зберігання інформації існують деякі інші, по різних причин менш популярні. До таких пристроїв відносяться:

- Бернуллі-диски;

- пристрої резервування даних;

- деякі інші пристрої.

Всі ці пристрої мають різні ємності, швидкості доступу до інформації, свої мінуси і плюси, а також різну ціну. У них є свої обмеження, але є й безперечні переваги. Одне у них усіх є спільне - ці пристрої були створені для зберігання, накопичення та резервування даних.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ накопичувачів інформації

Слід зазначити, що розробки в області автономних пристроїв для переносу інформації почалися досить давно.

Перша енергонезалежна напівпровідникова пам'ять називалася ROM, тобто назву підказує, що зробити запис тут можна було тільки один раз. Тому ROM використовувалася лише для зберігання інформації. Частково цю проблему вдалося вирішити при створенні PROM. Мікросхему можна було піддати повторному (але поки тільки єдиному) В«прожигаВ» з допомогою спеціального пристрою і тим самим повністю перезаписати інформацію на ній.

Наступним кроком стало створення компанією Intel мікросхеми EPROM на базі МОП-транзистора (метал - оксид - напівпровідник). З'явилася довгоочікувана можливість неодноразової перезапису інформації, що зберігається на всій мікросхемі, електричного струму.

флеш-пам'яті.

Компанія Mitsubishi В сорочки.

У результаті в пошкоджень. швидкістю. Пристрій В якості 1.1. ПК. Особливість протягом тривалого часу. До У відсутність

Опір нулю. Процеси Під Для знака.

когенідние скла.

У OUM-технології використовуються унікальні властивості халькогенідів, що відкривають можливість для їх практичного застосування у флеш-пам'яті. Під дією електричного ока вони можуть переходити з аморфного стану в кристалічний, причому час переходу зазвичай менше 10 -10 -10 -12 с.

Значна відмінність величин електричного опору в аморфному і кристалічному стані дозволяє визначати поточний стан осередку, забезпечуючи запис логічних нуля і одиниці. Переваги цієї технології - більше, ніж у флеш-пам'яті, число максимальних циклів перезапису, збільшена швидкість доступу, підвищена ємність і низька собівартість. Правда, в порівнянні з MRAM пам'ять OUM володіє меншим швидкодією.

Існують також подібні OUM технології, що отримали назву Chalcogenide RAM (CRAM) і Phase Change Memory (PRAM). Вони також засновані на тому, що речовина може переходити з аморфної фази в кристалічну під впливом електричних полів. На відміну від флеш-пам'яті вони стійкі до впливу іонізуючого випромінювання. Однак по енергоспоживанню вони програють флеш-пам'яті [7].

Збереження інформації - це розміщення на тривалий час інформаційних одиниць в інформаційних масивах і банках даних, підтримання їх в актуальному режимі для можливості проведення пошуку, ідентифікації, переведення на носії та видачі на запити інформації.

Завдяки досягненням в сучасній технології, зберігання великих обсягів інформації стало досить легким завданням. Існує безліч різних типів електронних пристроїв, що використовуються для зберігання даних. Інший спосіб зберігання - скористатися послугами спеціальних компаній, що займаються зберіганням даних.

Самі звичайні способи зберігання даних, що використовуються і приватними користувачами, і великими компаніями:

- Зберігання на магнітних і оптичних носіях;

- На змінному носії або, як кажуть, флеш-пам'яті.

Найпопулярніші з магнітних пристроїв зберігання даних:

- Дискети;

- Жорсткі диски;

- Zip-накопичувач;

- Цифрові аудіокасети. Ці пристрої мають читає / друкарську голівку, для запису і подальшого читання інформації.

Дискети все ще популярні, як швидких і економічних форм зберігання даних. Крім того, дискети дуже зручні через свою компактність. Однак новіші моделі комп'ютерів і ноутбуків не мають дисковода для дискет.

Жорсткий диск - інший тип пристрою зберігання даних. Жорсткий диск грунтується на спеціальній магнітного запису, завдяки якій існує можливість збереження, видалення або копіювання інформації.

Zip-накопичувач, зазвичай має об'єм 100 - 250 мегабайт і являє собою квадратний компактний магнітний диск. Він ідеально підходить для архівування і зберігання графічних зображень або інших об'ємних файлів.

Оптичні пристрої зберігання даних зберігають інформацію в цифровій формі, і для їх запису і читання необхідний лазер. Для цього використовуються такі пристрої як DVD і CD-ROM.

У наші дні великий популярністю користуються компакт-диски. За допомогою передових технологій збільшили швидкість передачі даних і місткість компакт дисків. Кожен оптичний диск в змозі зберігати кількість даних, що перевищує обсяг п'ятисот дискет. Таким чином, зберігання даних і їх запис стало легким і швидким процесом.

Крім того, термін їхньої служби в сім разів перевищує термін служби більшості магнітних пристроїв зберігання даних, що робить їх ідеальними для зберігання постійних даних, таких як фотографії і музика. Компакт диски діляться на дві категорії CD-R (одноразові: записати інформацію можна тільки один раз) і CD-RW (багаторазові: дані можна записати і стерти кілька разів). Однак у багаторазових дисків є й мінус - важливі файли можуть бути випадково видалені.

Змінна пам'ять (флеш-пам'ять) - компактні, легкі високоефективні пристрої зберігання даних. Їх також називають флеш-пам'ять USB. Окрім комп'ютерів використовується в таких пристроях як ігрові консолі та цифрові камери.