Психологічна діагностика дитячих страхів

Методика «Страхи в будиночках » М.А. Панфілової. Автором проведений своєрідний синтез двох відомих методик: модифікованої бесіди А. І. Захарова та тесту « Червоний будинок, чорний будинок». Модифікована бесіда про страхи А.І. Захарова передбачає виявлення та уточнення переважаючих видів страхів (страх темряви, самотності, смерті, медичні страхи і т. д.). Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з'ясувати, до яких конкретно страхів вони схильні. З'ясувати весь спектр страхів, можна спеціальним опитуванням за умови емоційного контакту з дитиною, довірчих відносин і відсутності конфлікту. Про страхи слід розпитувати кому-небудь із знайомих дорослих або фахівців при спільній грі або у дружній бесіді. У подальшому самим батькам уточнити, чого саме, і на скільки боїться дитина.

Бесіда представляється як умова для позбавлення від страхів за допомогою їх програвання і малювання. Почати запитувати про страхи щодо пропонованого списку має сенс у дітей не раніше 3 років, питання повинні бути доступними для розуміння в цьому віці. Бесіду слід вести неквапливо й грунтовно, перераховуючи страхи і чекаючи відповіді « так» - «ні» або « боюся » - « не боюся ». Повторювати питання про те, боїться або не боїться дитина, слід лише час від часу. Тим самим уникає наводка страхів, їх мимовільне навіювання. При стереотипному запереченні всіх страхів просять давати розгорнуті відповіді типу «не боюся темряви», а не «ні» або «так». Дорослий, що задає питання, сидить поруч, а не навпаки дитини, не забуваючи його періодично підбадьорювати і хвалити за те, що він говорить все як є. Краще, щоб дорослий перераховував страхи з пам'яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не зачитуючи його.

Сукупні відповіді дитини об'єднуються в кілька груп за видами страхів, які були сформульовані А. І. Захаровим. Якщо дитина в трьох випадках з чотирьох -п'яти дає ствердну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний. Проведення цієї методики є досить простим і не вимагає спеціальної підготовки.

Дитині пропонується намалювати два будинки - червоний і чорний. У ці будинки або самостійно (якщо це молодші школярі і більш старші діти), або за допомогою експериментатора (якщо це дошкільнята) дітям пропонується розселити страхи: в червоний будинок - «нестрашні», в чорний - «страшні страхи». Після виконання завдання дитині пропонується закрити чорний будинок на замок ( намалювати його), а ключ - викинути або втратити. Автор вважає, що даний акт заспокоює актуалізовані страхи. Аналіз отриманих результатів полягає в тому, що експериментатор підраховує страхи в чорному будинку і порівнює їх з віковими нормами. А.І. Захаров пропонує вікові норми страхів та їх розподіл (за статтю і віком). З 29 страхів, виділених автором, у дітей спостерігаються від 6 до 15. У міських дітей можлива кількість страхів доходить до 15.

За інструкцією в червоний і чорний будинок треба розселити 29 страхів. У чорному житимуть страшні страхи, а в червоному - нестрашні. Дорослий перераховує страхи і записує їх номери всередині будинку.

Ти боїшся:

1) коли залишаєшся один;

2) нападу бандитів;

3) захворіти, заразитися;

4) померти;

5) того, що помруть твої батьки;

6) якихось людей;

7) втратити маму чи тата;

8) того, що вони тебе покарають;

9) Баби Яги, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, чудовиськ

10) запізнитися в дитячий садок, школу;

11) перед тим як заснути;

12) страшних снів;

13) темряви;

14) вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страх тварин);

15) машин, поїздів, літаків (страх транспорту);

16) бурі, урагану, грози, повені, землетруси (страх стихії);

17) коли дуже високо (страх висоти);

18) коли дуже глибоко ( страх глибини);

19) залишатися в маленькій, тісній кімнаті, приміщенні, в туалеті (страх замкнутого простору);

20) води;

21) вогню;

22) пожежі;

23) війни;

24) великих площ;

25) лікарів (крім зубних);

26) крові;

27) уколів;

28) болі;

29) несподіваних, різких звуків ( коли раптово щось впаде, стукне).

Проективна методика « Мої страхи» А.І.Захарова. Після попередньої бесіди, концентруючи спогади дитини про те, що її лякає, їй пропонують аркуш паперу і кольорові олівці. У процесі аналізу звертається увага на те, що дитина намалювала, а також на кольори, що використовувалися нею у процесі малювання. По закінченні малювання дитину просять розповісти про те, що вона зобразила, тобто вербалізувати свій страх. Таким чином, передбачається, що активне обговорення дитиною своїх відчуттів в ігровій обстановці дозволяє внутрішнім ресурсам змінити напрямок з захисту на конструктивний процес особистісних змін. Американський психолог К. Маховер вважав, що центральним механізмом образотворчої діяльності є проекція. Іншими словами, оперуючи матеріалами образотворчої діяльності, людина відображає на ньому особливості свого внутрішнього світу. Тому проективні методики використовуються для виявлення найбільш яскравих переживань почуття страху

3. Дитячий аперцептивний тест САТ. Завдання проективної методики діагностики шкільної тривожності - дослідження тривожності дитини стосовно низки типових для неї життєвих ситуацій спілкування з іншими людьми. Тривожність у цьому тесті розглядається як вид емоційного стану, функція якого полягає у забезпеченні суб'єкта на особистісному рівні і залежить від негативного емоційного досвіду в схожих ситуаціях. Підвищений рівень тривожності свідчить про недостатню емоційну пристосованість дитини до тих чи інших соціальних ситуацій, надає інформацію про характер стосунків дитини з однолітками та дорослими в сім'ї і школі.

Експериментальний матеріал - комплект малюнків для молодших школярів із зображенням ситуацій, типових для дітей цього віку. Кожна пара малюнків відображає відносини дитини з батьками, з педагогом, з однолітками. Малюнки двозначні - вони можуть трактуватися і як емоційно негативні, і як емоційно позитивні - залежно від досвіду поведінки в аналогічній ситуації. Кожен малюнок має два варіанти: для хлопчиків (на малюнку зображений хлопчик) та дівчаток (на малюнку зображена дівчинка). Малюнки слід показувати у певній послідовності, сам на сам. Показуючи дитині малюнок, необхідно обов'язково запитати: „Як ти гадаєш, яке у дитини буде обличчя, веселе чи сумне? Чому ти так думаєш?”.

Методика САТ належить до проективних, і пропонована схема інтерпретації не єдино можлива, а лише орієнтує дослідника, який прагне проникнути у внутрішній світ дитини. Перевагою цього тесту є те, що проективні способи сприяють утворенню сприятливого клімату в процесі роботи. Дитина швидко встановлює контакт, цікаві завдання стимулюють дитячу творчість і фантазію часто на рівні гри.

При обстеженні за допомогою CAT необхідно враховувати насамперед загальні вимоги, пропоновані до тестування дітей. Потрібно встановити з дитиною добрий контакт. При проведенні обстеження варто звертати увагу не тільки на зміст розповіді і тон голосу, швидкість реакції і відповіді, на те, виявляє дитина байдужість, уважність чи ні. Якщо дитина перериває розповідь і пропонує несподіване закінчення, відповідає квапливо, понизивши голос, з ознаками хвилювання, відмовляється відповідати, наполегливо проявляє бажання почати все спочатку, то це ознаки життєвої реакції на проблеми, порушені даним матеріалом. Стимульний матеріал має бути поза полем зору випробовуваного, за винятком картинки, з якою ведеться робота (малим дітям подобається гратися з усіма картинками відразу, обираючи навмання одну для розповіді).

Картинки САТ пронумеровані і проранжовані у певній послідовності, і тому їх варто пропонувати дитині саме в такому порядку. Але тест можна скоротити й до кількох питань, що висвітлюють специфічні проблеми. Ми звертаємо увагу, перш за все, на наявність страхів і тривожності, а також на агресивні тенденції.

2.2 Аналіз даних отриманих в ході дослідження

Результати проведеного дослідження виглядають наступним чином.

Тест діагностики шкільної тривожності САТ показав результати, відображені на малюнку 2.1.

Як бачимо, у досліджуваних був виявлений різний рівень тривожності.

На основі аналізу одержані результати подаємо об'єднаними у три групи:

1 група - низький рівень тривожності мають 52 %, або 16 осіб;

2 група - середній рівень тривожності мають 26 %, або 8 осіб;

3 група - високий рівень тривожності мають 22 %, або 6 осіб.



Рис. 2.1. Результати проективного тесту діагностики шкільної тривожності

Наступна діагностика проводилася з урахуванням цих груп. Для тесту САТ було обрано 5 картинок:

А2: один ведмідь тягне канат в один бік, а інший ведмідь з ведмежам - у протилежний бік;

А3: лев з люлькою і ціпком сидить у кріслі, а в нижньому правому куті малюнка маленька миша визирає з нори;

А7: тигр з вишкіреними іклами і випущеними пазурами нападає на мавпу, а вона підстрибує вгору;

А9: темна кімната проглядається з освітленої кімнати через відчинені двері, в темряві кролик сидить біля дитячого ліжка і дивиться у двері;

А10: цуценя лежить на лапах дорослої собаки, обидві фігури з мінімумом виразних рис; фігури розташовані на передньому плані ванної кімнаті.

Результати тесту подано в таблиці 2.1.

Отже, незважаючи на низький рівень шкільної тривожності, багато дітей першої групи відчувають страх. Середній рівень тривожності теж не позбавляє дитину страхів і, звичайно, високий рівень тривожності сприяє їх появі. На загал найбільш тривожними виявились картини А7 і А9. На підставі цього можна припустити, що у більшості дітей страх пов'язаний з темрявою, привидами, жахами та злими тваринами. Ці страхи, на нашу думку, відбивають зміст страху смерті, але поки ще не усвідомленого. Проаналізувати та диференціювати дитячі страхи можна за допомогою їх малювання.

Таблиця 2.1.

Результати тесту САТ

	Виявлено тривогу	Виявлено страх	Виявлено агресію
№ картини	А2	А3	А7	А9	А10	А2	А3	А7	А9	А10	А2	А3	А7	А9	А10
1 група (кількість осіб)	1	2	1	3	1	1	2	4	3	2	0	1	1	2	1
2група (кількість осіб)	0	1	1	3	0	0	2	3	1	2	0	0	2	0	2
3 група (кількість осіб)	0	0	2	1	0	0	1	2	1	1	0	1	1	0	0

Результати у процентному відношенні:

1 група: тривогу виявлено у 50 %, страхи - у 75 %, агресію - у 31 %;

2 група: тривога - у 62 %, страхи - у 100 %, агресія - у 50 %;

3 група: тривога - у 50 %, страхи 83 %, агресія - у 33 %.

Далі, за результатами діагностики за методикою «Страхи в будиночках» була складена діаграма видів страху, виявлених у досліджуваних дітей. (див. рис. 2.2.)

Рис. 2.2. Основні види страху досліджуваних

Результати: коефіцієнт страху = 7,9 - норма

Як можна бачити на діаграмі за результатами аналізу в групі дітей переважають: страх самотності - 60%

боязнь чудовиськ - 73,3%

боязнь темряви - 46,6%

боязнь лікарів - 90%

боязнь уколів - 93,3%

страх болю - 96,6%

Протоколи дослідження занесені в таблицю 2. (див. Додаток Б)

Методика «Мої страхи» дозволила відстежити ті персонажі, які лякають дітей в молодшому шкільному віці.

Малювання було останнім етапом експериментально-психологічного дослідження страхів у дітей молодшого шкільного віку. Процес зображення страхів допомагав дитині познайомитися зі своїм страхом, зрозуміти його. Після того, як малювання закінчувалось, з дітьми проводилася бесіда, в ході якої ми намагалися з'ясувати, що або хто намальований? Як воно лякає дитину? Що є найстрашнішим, а що навпаки? Чому саме це лякає дитину?

Наступним етапом у малюванні страхів було вигадування разом з дитиною засобів позбавлення від цього страху (подружитися з ним, розповісти про нього щось смішне тощо). Результати подано на малюнку 2.3.

Рис. 2.3. Аналіз дитячих страхів

Отже, бачимо, що найбільш поширені страхи стосовно тварин і комах, на другому місці - жахи, привиди, вампіри тощо. 11 осіб усвідомлюють страх смерті (своєї і своїх близьких), на четвертому місці - шкільні страхи. Відтак, можемо зробити висновок, що розроблений комплекс діагностичних методів дозволив успішно впоратися з поставленою метою: особливості страхів у дітей молодшого шкільного віку виявлено та проаналізовано.

У 57% (17 чол.) Дітей у малюнках простерігається симптомокомплекс тривожності, тобто темні тони, штрихування, переривчасті лінії, сильний натиск, стирання, дуже великі очі, або очі закреслення. Діти зображували персонаж або предмет з посиленим натиском олівця, або сильно заштрихованим, або контур обведений кілька разів або ж дуже тоненькою тремтячою лінією, як би не наважуючись щось зобразити.

Проективні малюнкові методики дозволили виявити дітей з емоційним неблагополуччям, що зазнають тривогу, страх, напругу - 23 дитини (77%).

2.3 Психологічне консультування дітей молодшого шкільного віку з метою зниження рівню тривожності та усунення дитячих страхів

Для корекційної роботи з молодшими школярами, що відчувають тривожність та дитячі страхи, та їх батьками нами розроблена система занять -тренінгів.

Мета занять - допомогти дітям молодшого шкільного віку впоратися з переживаннями, та страхами які перешкоджають їх нормальному емоційному самопочуттю і спілкуванню з однолітками.

Вік 7-8 років за своєю психологічною характеристикою є першим сензитивним періодом для сприйняття етичних норм в силу появи самосвідомості та емоційної сприйнятливості. Побудовані таким чином заняття дають можливість дітям зіставити свою поведінку з поведінкою однолітків, проявити себе, розкрити внутрішній особистісний потенціал, що дозволяє зрозуміти себе та іншого, пережити радість відкриття свого « Я» в кращому прояві. Останнє пов'язано з розвитком самооцінки, так як діти оцінюють інших, особливо однолітків, повніше і правильніше, ніж себе, тому, порівнюючи себе з іншим, вони усвідомлюють свої особливості, свою унікальність, розуміють, що у кожного є цінні якості особистості, які слід любити і розвивати. У цьому їм допомагає вирішення проблемних ситуацій, взятих з дитячого життя. Важливо не давати дітям заздалегідь «правильної» відповіді, а ставити їх у ситуацію вибору. Проговорюючи перед однолітками свій вибір, дитина набуває впевненість у своїх силах, вчиться відстоювати свої цінності, що сприяє свідомому засвоєнню правил життя, до яких вона прийшла сама, через варіанти власних припущень, а значить, і засвоєння тих понять, які випливають з аналізу ситуацій.

На заняттях велика увага приділяється збереженню тісного взаємозв'язку знання, почуття, поведінки в розкритті та осмисленні розв'язуваних проблем. Те, що пізнається дітьми, проводиться через емоційну сферу, щоб дитина могла відчути іншу людину, її проблеми, відгукнутися на її стан, збагачуючи цим свою особистість.

Дитина виявляється в атмосфері прийняття її іншими, що дозволяє випробувати стан успіху, відчути зацікавленість інших власною особистістю. Психологічні заняття з розвитку спілкування з однолітками виконують і компенсаторну функцію, відновлюючи позитивну забарвленість відносин дітей з навколишнім світом, знижується тривожність, пропадають страхи. Дитина починає жити в ладу з самим собою і оточуючими людьми.

Діяльне співпереживання збагачує особисті почуття. Тому « вкладання себе в іншого» В.А. Сухомлинський розглядав як найважливіший шлях розвитку емоційної культури. Холодне серце, зазначав він, не може нести високих почуттів, прагнень, ідеалів.

Таким чином, створюються умови для накопичення дітьми емоційно - образних уявлень серед собі рівних. Без цього відбувається атрофія потреби в емоційному контакті з іншими, що самим негативним чином позначається на розвитку гуманістичних якостей зростаючої особистості.

Таблиця 2.2

Зміст блоку занять-тренінгів

Назва	Використана література
1 «Настрій» На що схожий настрій »,« Настрій і хода », сценка« Кошенята », гра« Хоровод »Малювання на тему сценки	1. Кряжева Н.Л. Развитие эмоционального мира детей. - Ярославль, 1997.
2. «Наші страхи» Сценка «Тараканище», «Розкажи свій страх», «Музична мозаїка» Малювання на тему «Намалюй свій страх»	Кряжева Н.Л. Развитие эмоционального мира детей. Ярославль, 1997. Самоукина Н.В. Игры в школе и дома: Психотехнические упражнения и коррекционные программы. М., 1993. Чистякова М.И. Психогимнастика. 2-е изд. М., 1995.
3. «Наші страхи» «Бесіда про страхи», «Стійкий олов'яний солдатик», сценка «Кошеня на ім'я Гав» Малювання на тему «Я тебе більше не боюся» 4. «Я більше не боюся» «Сміливі хлопці», «У темній норі», «На лісовій галявині», «Тінь», «Сліпий і поводир»	Кряжева Н.Л. Развитие эмоционального мира детей. Ярославль, 1997. Диагностика и коррекция психического развития дошкольника. Под ред. Я.Л. Коломинского, Е.А. Панько. Мн., 1997. Самоукина Н.В. Игры в школе и дома: Психотехнические упражнения и коррекционные программы. - М., 1993. Кряжева Н.Л. Развитие эмоционального мира детей. - Ярославль, 1997. Клюева Н.В., Касаткина Ю.В. Учим детей общению. - Ярославль, 1996.

Таблиця 2.3

Структура тренінгів

№ п/п	Елемент тренінгу	Коментарій
1	Ритуал привітання	Дозволяє згуртовувати дітей, створювати атмосферу групового довіри та прийняття. Ритуал може бути придуманий самою групою
2	Розминка - вплив на емоційний стан дітей, рівень їх активності. (психогімнастика, музикотерапія, танцювальна терапія, кольоротерапія, тілесна терапія, пальчикові ігри)	Розминка виконує важливу функцію налаштування на продуктивну групову діяльність. Вона проводиться не тільки на початку заняття, а й між окремими вправами. Разминочние вправи вибираються з урахуванням актуального стану групи. Одні дозволяють активізувати дітей, підняти їх настрій, інші, навпаки, спрямовані на зняття емоційного збудження
3	Основний зміст заняття сукупність психотехнічних вправ і прийомів, спрямованих на вирішення завдань даного заняття. (ігротерапія, казкотерапія, програвання ситуацій, етюди, групова дискусія.)	Пріоритет віддається багатофункціональним технікам, спрямованим одночасно на розвиток пізнавальних процесів, формування соціальних навичок, динамічний розвиток групи. Важливий порядок пред'явлення вправ і їх загальну кількість. Послідовність припускає чергування діяльності, зміну психофізичного стану дитини: від рухомого до спокійного, від інтелектуальної гри до релаксаційної техніці. Вправи розташовуються в порядку від складного до простого (з урахуванням стомлення дітей). Кількість ігор і вправ 2-4
4	Рефлексія заняття оцінка заняття. Арттерапія, бесіди	Дві оцінки: емоційна (сподобалося не сподобалося, було добре було погано і чому) і смислова (чому це важливо, навіщо ми це робили)
5	Ритуал прощання	За аналогією з ритуалом вітання

Принципи проведення:

Специфічність обстановки. Заняття проводяться в кімнаті, де достатньо місця для пересування, для малювання, де є іграшки, які надходять у розпорядження дітей. Вибір і ініціатива належать дітям. Обмеження їх активності мінімальні: не залишати межі кімнати до кінця занять і не виносити з неї іграшки. Заняття тематичні. Теми та їх послідовність визначаються онтогенетичною концепцією структури самосвідомості В.С. Мухіної.

Кількість учасників - 3 групи по 10 дітей та 10 дорослих.

Обладнання:

Магнітофон, диски, методичні матеріали для ігор і вправи (малюнки, фотографії, схеми тощо), ляльки - манекени для рольових ігор, DVD програвач, відеодиски, реквізит для ігор і етюдів, ароматизатори, папір різних форматів, фарби, олівці, фломастери, воскові і пастельні крейди, невеликі сувеніри для заохочень, нагороджень.

Програма корекції тривожності. Формування соціальної довіри. Усунення дитячих страхів.

Заняття 1. «Настрій»

Привітання

Діти разом з батьками і психологом сидять у колі. Всім пропонується розучити привітання, яке потрібно проспівати, а не проговорити:

Доброго ранку, Саша ( посміхнутися і кивнути головою),

Доброго ранку, Маша... ( називаються імена дітей по колу),

Доброго ранку, Ірина Михайлівна,

Доброго ранку, сонце ( всі піднімають руки, потім опускають),

Доброго ранку, небо ( аналогічні рухи руками),

Доброго ранку, всім нам ( всі розводять руки в сторони, потім опускають) !

Бесіда

Мета. Допомога в подоланні негативних переживань, вчити самостійно приймати рішення, зменшення тривожності.

Діти по колу пропонують способи, як можна підвищити настрій.

Наприклад, зробити добру справу, поговорити з кимось, пограти з тваринами, подивитися улюблений мультфільм, намалювати картину, посміхнутися собі у дзеркалі, подарувати посмішку одне одному.

Гра « На що схожий настрій ? »

Мета. Емоційне усвідомлення свого самопочуття, розвиток симпатії.

Учасники гри по колу за допомогою порівняння говорять, на яку пору року, природне явище, погоду схоже їх настрій. Починає гру ведучий: « Мій настрій схожий на білу пухнасту хмарку в спокійному блакитному небі. А твій ? який же сьогодні у всієї групи настрій: сумний, веселий, смішний, злий, і т.п.« Ведучий узагальнює

Розігрування сценки «Кошенята»

Мети. Розвиток розуміння емоційного стану і вчинків іншої людини, вміння висловити своє.

Діти, прослухавши пісеньку, по черзі зображають міміку господині, змерзлі кошенят, солодкий сон зігрівшись кошенят. Потім розігрують сценку повністю.

Ведучий читає англійську народну пісеньку в перекладі С. Маршака:

Два маленьких кошеняти посварилися в кутку,

Сердита господиня взяла свою мітлу

І вимела з кухні забіяк кошенят,

Не впоравшись при цьому, хто правий, хто винен.

А справа була вночі, зимою, в січні,

Два маленьких кошеняти змерзли у дворі.

Лягли вони, згорнувшись, на камінь біля ганку,

Носи уткнули в лапки і стали чекати кінця.

Але зглянулася господиня і відчинила двері.

не сваритеся тепер ? » вона запитала, «Ну що,

Пройшли вони тихенько в свій кут на нічліг,

Зі шкурки обтрусили холодний мокрий сніг,

І обидва перед грубкою заснули солодким сном,

А хуртовина до світанку шуміла за вікном.

Після читання ведучий запитує дітей: чи змінювалося їх самопочуття під час прослуховування вірша? Як? Було сумно чи весело?

Малювання епізоду сценки «Кошенята», який найбільш запамятався.

Мета. Рефлексія з опорою на художнє зображення.

Під звучання спокійної мелодії діти малюють, потім обговорюють малюнки. Кожен розповідає, чому він зобразив саме цей епізод, які почуття при цьому відчув.

Гра « Настрій і хода »

Мета. Зниження емоційної напруги, зменшення тривожності, зняття м'язових затисків.

Ведучий показує рухи і просить зобразити настрій: « покапать, як невеликий і частий дощик, а тепер - як важкі, великі краплі. як чайка, як орел.Полетаем, як горобець, а тепер Походимо, як стара бабуся, Пострибаємо, як веселий клоун. Пройдемося, як маленька дитина, яка вчиться ходити. Обережно підкрадемося, як кішка до пташці. Помацаємо купини на болоті. Задумливо пройдемося, як розсіяний чоловік. Побіжимо назустріч мамі, стрибнемо їй на шию і обіймемо її ».

Гра « Хоровод »

Діти стають в коло, беруться за руки, дивляться один одному в очі, передають мімікою свій настрій.

Заняття 2. «Наші страхи»

Привітання

Сценка за твором К.І. Чуковського « Тараканище

Мета. Розвиток вміння виражати різні емоційні стани, імітація перебільшеного почуття страху.

Ведучий пропонує дітям виконати сценки, де звірі лякалися «страшного» і вусатого Тараканіща, використовуючи при цьому виразні рухи: затремтіти від страху, сховатися, втекти і т.д. По закінченні інсценування ведучий просить пояснити прислів'я: «У страху очі великі».

Вправа «Розкажи свої страхи»

Мета. Виявлення реальних страхів дітей, розвиток уміння говорити про свої негативні переживання відкрито в колі однолітків, формування соціальної довіри.

Починає розповідати про свої страхи дорослий: «Коли я був таким маленьким, як ви, то...» Потім ставить запитання: « А у вас таке бувало ? », «А хто ще боїться чогось, розкажіть ! » Діти за бажанням розповідають про ситуаціях, коли їм було страшно. Ведучий щоразу просить підняти руки тих, у кого було щось схоже. (Ведучий повинен стежити, щоб сюжети оповідань не повторювалися, обговоріть всі можливі дитячі страхи: темряви, самотності, смерті, чужих людей, тварин, злих казкових героїв і т.д.)

Малювання на тему « Намалюй свій страх»

Мета. Зняття страхів, усвідомлення своїх страхів.

Діти розсідаються за столами і малюють. Звучить тиха музика. Потім ведучий просить дітей за бажанням розповісти: що страшне він зобразив, пропонує залишити малюнки зі страхами в кабінеті у психолога на ніч, а вдома подумати і на наступному занятті розповісти: з'являвся чи страх знову, як можна з ним впоратися.

Комплекс « Музична мозаїка »

Мета. Ауторелаксація, розвиток уміння рухатися в такт музичним фрагментам різних темпів.

Звучить плавна музика, під цю музику руху дітей м'які, текучі, переходять різкі, сильні, чіткі, рубають; підодне в інше; під імпульсивну стоять тонкі, витончені, ніжні; під спокійну тиху музику ліричну без руху і « слухають » своє тіло.

Розставання

Заняття 3. «Наші страхи»

Бесіда про страхи

Мета. Зменшення тривожності; розвиток впевненості в собі.

Ведучий просить дітей відповісти на питання: «Чи все страхи погані ? це погано чи добре?Боятися А чи буває страх «хорошим» ? це погано?Наприклад, якщо мама боїться за тебе Чи бувають корисні страхи ? діти або дорослі ? ».Як ви думаєте, хто більше боїться

Далі розглядає з дітьми малюнки, зроблені на минулому занятті, які попередньо розвішані на стіні кабінету, і питає: хто який страх зобразив ? Як побороти його ? А може, його можна пожаліти ? Адже він став маленьким, якщо поміщається на альбомному листочку ?

Малювання на тему « Я тебе більше не боюся! »

Мета. Допомога в подоланні негативних переживань.

Після прозвучали пропозицій про те, як можна побороти свій страх, психолог пропонує намалювати картину на цю тему. Він роздає дітям малюнки з їх страхами і чисті листочки паперу, щоб у на чому малювати ( на старому малюнку або зобразитикожного був вибір страх знову і спосіб позбавлення від нього: зафарбувати, намалювати лицаря і т.д.). або просто порвати малюнок зі страхом і викинути його і таким чином від нього позбавитися.

Етюд по сценці з мультфільму « Кошеня на ім'я Гав »

Мета. Допомога в подоланні негативних переживань.

Ведучий пропонує відправитися в мультфільм « Кошеня на ім'я Гав ». Кошеня в грозу забрався на горище і сидить там один, тремтячи від страху. Все кругом гуркоче, а він не тікає і навіть запрошує свого друга - цуценя Шарика побоятися разом. Діти обговорюють вчинки персонажів, потім розігрують сценку. На ролі персонажів мультфільму вибирають дітей, що мають страх грози, самотності.

Етюд « Стійкий олов'яний солдатик»

Мета. Допомога в знятті страхів, розвиток впевненості в собі.

Ведучий читає казку Г.Х. Андерсена «Стійкий олов'яний солдатик ». Потім діти розігрують сценку по казці. Пропонують інший фінал казки і розігрують його.

Розставання

Діти стають у коло, посміхаються один одному і прощаються до наступної зустрічі.

Заняття 4. «Я більше не боюся »

Привітання

Етюд « Сміливі хлопці »

Мета. Подолання негативних переживань, виховання впевненості в собі.

він страшний дракон.Діти вибирають ведучого Дитина стає на стілець і каже грізним голосом: «Бійтеся мене, бійтеся ! » Діти відповідають: «Не боїмося ми тебе ! » Так повторюється 2-3 рази. Від слів дітей дракон поступово зменшується (дитина зістрибує зі стільця), перетворюється на маленького горобчика. Починає чірікать, літати по кімнаті.

Гра « У темній норі »

Мета. Зняття страху перед темрявою.

У кімнаті, де перебувають діти, як би помилково вимикають на 3-5 хвилин світло. Психолог пропонує уявити, що вони потрапили в нору до кроту. До нього в гості поспішає світлячок зі своїм чарівним ліхтариком. На роль світлячка вибирається дитина, що боїться темряви ( психолог дізнається про це з малюнків або з попередньої бесіди з батьками). Він за допомогою свого чарівного ліхтарика (використовувати будь-який, заздалегідь приготований ліхтарик) допомагає дітям дійти до освітленого місця.

Комплекс « На лісовій галявині »

Мета. Зняття емоційної напруги, м'язових затискачів, ауторелаксація.

Ведучий пропонує дітям уявити, що вони потрапили на залиту сонцем галявину. всілякі комашки, таракашки.На неї з усіх боків збіглися й злетілися лісові жителі

Звучить ритмічна, завзята музика. Коники високо підстрибують, згинають лапки, брикатися, весело скачуть по галявині. Метелики пурхають з квітки на квітку. Жучки дзижчать і перелітають з травинки на травинку. Гусениці повзають між стебел. Задерикуваті муравьішкі - непосиди снують туди-сюди.

Гра « Тінь»

Мета. Розвиток спостережливості, пам'яті, внутрішньої свободи і розкутості.

Звучить фонограма спокійної музики. Діти розбиваються на пари. його « тінь». « подорожній », другий Одна дитина Останній намагається точнісінько скопіювати руху « подорожнього», який ходить по приміщенню і робить різні рухи, несподівані повороти, присідання, нагинається зірвати квітку, підібрати гарний камінчик, киває головою, скаче на одній ніжці і т.п.

Гра « Сліпий і поводир »

Мета. Розвиток уваги один до одного, соціальної довіри.

Діти можуть залишатися в парах, на які вони розбилися в попередній грі, або утворити нові. його « поводир », який повинен провести « сліпого» через різні перешкоди. «сліпий», інший Один Перешкоди створені заздалегідь (шафи, столи, стільці). У « сліпого» зав'язані очі. провести « сліпого » так, щоб той не спіткнувся, не впав, не забився.Мета « поводиря » Після проходження маршруту учасники міняються ролями. Для підвищення інтересу можна міняти маршрут.

Обговорення

Ведучий обговорює з дітьми їх самопочуття під час двох останніх ігор. Чи було їм затишно у своїх ролях ? Що хотілося зробити під час гри? Як змінити ситуацію? Яку роль було виконувати складніше ? Чи було страшно, якщо «ні», то чому?

Хоровод

Діти, стоячи в колі, беруть один одного за руки, гладять, посміхаються.

Методику проведення тренінгів можна урізноманітнити методами і прийомами корекції шкільної тривожності, розроблені А.М. Прихожан.

Для зняття тривожності у молодших школярів існують цілі комплекси прийомів, вправ. Однак центральну роль грають два методи.

1. Метод послідовної десенсибілізації. Суть його полягає в тому, що дитину поміщають в ситуації, пов'язані з областю, що викликає у нього тривогу і страх, починаючи з тих, які можуть лише трохи хвилювати його, і кінчаючи тими, які викликають сильну тривогу, можливо, навіть переляк. Для зняття напруги дитині пропонують смоктати цукерку.

2. Метод « відреагування » страху, тривоги, напруги.

Здійснюється за допомогою гри - драматизації «у дуже страшну, страшіліщную школу », де спочатку з допомогою ляльок - петрушек, а потім без них у формі театральних етюдів діти зображують лякають їхні ситуації шкільного життя, причому всі лякаючі моменти повинні бути доведені до крайнього ступеня ( « так, щоб глядачам було дуже страшно »). Крім того, можна застосовувати прийоми «малювання страхів », « розповіді про страхи », причому акцентуватися повинна шкільна тематика. В ході цієї роботи всіляко заохочуються спроби гумористичного, карикатурного зображення ситуацій.

Працюючи з тривожними дітьми, слід враховувати їх особливу, специфічне відношення до успіху, неуспеху, оцінці і результату. Як відомо, такі діти надзвичайно чутливі до результатів власної діяльності, болісно бояться і уникають неуспіху. Одночасно їм дуже важко самим оцінити результати своєї діяльності, вони не можуть самі вирішити, правильно чи неправильно зробили небудь, а чекають цієї оцінки від дорослого.

Таке особливе ставлення до успіху і неуспіху, з одного боку, підвищує травматичну ймовірність невдач, причому невдач, які діти з високою шкільної тривогою пояснюють в основному власною неповноцінністю, відсутністю здібностей. З іншого боку, робить дитину надзвичайно залежною від дорослого, гіпертрофує фігуру дорослого, вчителя в його очах. Це відбивається і на мотивації навчання, в основі якої лежить прагнення «робити все так, як каже вчитель, заради його похвали ».

Особливо слід сказати про прийоми, що допомагають дітям зняти підвищену напруженість. Як відомо, саме з нею часто бувають пов'язані рухові занепокоєння, агресивність. У цих випадках можна використовувати щит, який тримає дорослий чи інша дитина і в який можна стукати іграшковим м'ячем, бити кулаком і т.п. Цей прийом можна змінювати в залежності від умов. Робота по зняттю шкільної тривожності і страхів може проводитися безпосередньо в ході навчальних занять, коли використовуються окремі методи і прийоми, описані вище, а також у спеціальній групі. Вона буде мати ефект тільки при створенні умов, яких дотримуються в сім'ї та школі, що підтримує дитину у позитивному відношенні до неї з боку оточуючих.

Висновки до другого розділу

Спрямована на встановлення доброзичливих відносин з батьками та дітьми програма тренінгів, почалася зі знайомства. Ведучий назвав своє ім'я і розповів про себе і запропонував зробити те ж саме іншим. Під час проведення ігор не всі батьки і діти були розкуті. Деякі спочатку взагалі відмовлялися від гри.

Загальне враження від заняття у батьків і дітей позитивне.

Упродовж занять батьки ставали більш активні, з інтересом слухали лекцію про психологічні особливості дітей шести - восьмирічного віку. Вони відзначили актуальність цієї теми.

Проведене бесіда з батьками допомогла багатьом батькам зрозуміти, що вони виховують своїх дітей так само, як виховували колись їх самих, усвідомили свої помилки у вихованні.

Діти також брали активну участь у бесідах. Всі із задоволенням розповідали про свята, які вони відзначають сім'єю.

Для виявлення дитячих страхів, для розвитку вміння говорити про свої негативні переживання відкрито з дітьми провели вправу «Розкажи свої страхи». Спочатку діти не наважувалися говорити, чого вони бояться, але після розповіді ведучого про свої дитячі страхи діти включилися в розмову і розповіли свої страхи. Тільки Ваня А. сказав: «Я не знаю, чого я боюся! ». У малюванні своїх страхів діти із задоволенням брали участь.

На спільному дитячо- батьківському занятті було виготовлено багато цікавих виробів. Було видно, що дітям дуже подобається спільна робота з батьками. Після виготовлення виробів була організована виставка. В іграх також брали участь усі із задоволенням.

В основному заняття на цьому етапі проходили в теплій і дружній обстановці.

По закінченню занять батьки ділилися враженнями про проведені заняття. Вони прийшли до спільної думки, що стали по- іншому дивитися на своїх дітей, переглянули свої відносини з ними, стали звертати увагу на свою дитину як на особистість.

Таким чином, корекційні заняття дозволили встановити більш теплий емоційний контакт між батьками і дітьми, сприяли закріпленню доброзичливості і розуміння в їхніх взаєминах.

На наш погляд, найбільш ефективними формами роботи були дискусії, так як кожен висловлював свою думку і всією групою знаходили найбільш оптимальне рішення проблеми: програвання педагогічних ситуацій, тому що з боку можна краще побачити і усвідомити помилки, яких ти сам припускаєшся; спільні заняття з дітьми - вони зближують батьків і дітей, допомагають краще зрозуміти один одного.

Корекційні заняття довели учням, що дорослі теж вміють сприймати світ легко, життєрадісно, допускати помилки, вибачатися, прощати, словом, робити все те, що потрібно від самих учнів. На основі отриманих даних взаємини з вчителями не стали розв'язнішими або неповажними, навпаки, діти стали виявляти до них інтерес, і таким чином, перестали відчувати перед ними почуття страху, хвилювання, невпевненості.

Взаємини з однокласниками також помітно покращилися в процесі тренінгів. У школярів була можливість дізнатися один одного ближче в процесі гри, навчитися приймати точку зору однокласників. Також були виявлені спільні інтереси, захоплення, спільні справи, що в значній мірі згуртувало колектив, і також перестало бути предметом побоювань і страхів.

Висновки

Емоційний розвиток дитини - це багатство її почуттів, їх різноманітність. Діти радіють, плачуть, відчувають страх, сум, тривогу. Однак у різних дітей різна глибина і інтенсивність емоцій. Ці характеристики залежать від фізіологічних, психологічних і соціальних факторів. У кожному віці спостерігаються так звані нормативні страхи, які з'являються як результат розвитку інтелектуальної сфери та уяви. За сприятливих обставин життя дитини такі страхи зникають: діти з них «виростають ». Але бувають випадки, коли страхи накопичуються, наростаючи як сніговий ком, заважають особистісному розвитку дитини і створюють для нього адаптаційні, невротичні та інші проблеми.

Проблема психолого-педагогічного дослідження дитячих страхів має непокоїти батьків. Діти, позбавлені їхньої уваги, лишаються сам на сам зі своїми тривогами й страхами. Не маючи змоги позбавитися їх або якось зменшити свою тривожність, дитина живе, переносячи й у кризовий підлітковий період багато проблем та внутрішньоособистісних конфліктів.

Страх - це емоція, що може виникати на будь-якому віковому етапі.

Велика кількість страхів молодших школярів притаманна й сфері навчальної діяльності та соціальних контактів. Особливість страхів дітей молодшого шкільного віку, на нашу думку, полягає в тому, що на одному рівні існують вигадані страхи (вампіри, темрява, привиди, жахи), тимчасові (тварини, комахи, змії) та невигадані, серйозні (страх невідповідності, самотності, знехтування, відповідальності тощо).

Діти піддаються страхові частіше, ніж гадають дорослі. На кожен факт незамаскованого вияву страху зустрічається чимало випадків страху прихованого. У нашому суспільстві острах чогось вважається проявом малодушності. Батьки витрачають немало зусиль, роз'яснюючи дітям, як позбавитися страху, але не завжди розуміють страхи, що відчуваються дітьми. Діти ж вчаться приховувати свої страхи аби догодити батькам, не лякати їх.

Теоретико-методологічний та психолого-педагогічний аналіз проблеми страхів у молодшому шкільному віці відкриває багато особливостей поведінки дітей у цей період. Страхи на цьому етапі багатьма вченими, у випадку нормального розвитку дитини, вважаються важливою ланкою регуляції поведінки в цілому і мають позитивний адаптаційний зміст. Дитина має природні механізми їх подолання, тому робота зі страхами повинна ґрунтуватися, перш за все, на використанні цих механізмів, аналізі джерел виникнення страхів та усвідомлення, з яким саме страхом належить боротися, а з яким ні. Для цього необхідно використовувати спеціально підібраний комплекс психодіагностичних методик для дослідження страхів у дітей.

Аналіз ступеня переживання почуття страху показав наступне: не дивлячись на те, що дівчатка відчувають порівняно більшу кількість страхів, хлопчики переживають наявні у них страхи глибше і болючіше.

У ході аналізу співвідношення кількості страхів залежно від умов виховання в сім'ї була виявлена загальна тенденція зниження ймовірності виникнення підвищеного числа страхів у дітей, які виховуються в сприятливих сімейних умовах. Те ж можна сказати і про ступінь тяжкості переживання почуття страху: в сім'ях з сприятливими умовами виховання значно рідше зустрічаються діти з високим рівнем переживання страху. В даному випадку до факторів неблагополучної обстановки в сім'ї можна віднести конфліктні відносини між родичами, неповна сім'я, відчуття знедоленості в сім'ї, брак спілкування, відсутність емоційної прихильності, агресивна поведінка членів сім'ї і т.д.

Список використаних джерел

1. Барташева Н. Не надо бояться Бармалея! // Дошкольное воспитание.- 1994.- №9.- с.66- 68.

2. Беляускайте Р.Ф. Рисуночные пробы как средство диагностики развития личности ребёнка / Под ред. И.В. Дубровиной.- М.: АПН СССР, 1987.

3. Божович Л.И. Избр. психол. труды. Проблемы формирования личности / Под ред. Д.И. Фельдштейна.- М.: АСТ, 1995.

4. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве.- М.: Педагогика, 1995.- 181с.

5. Варга А.Я. Системная семейная психотерапия. Краткий лекционный курс.- СПб.: Питер, 2001.- 278с.

6. Варга А.Я. Психологическая коррекция нарушений общения младших школьников в игровой группе // Семья в психологической консультации / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. М., 1998.- 152с.

7. Вард И. Фобия. - М.: Проспект, 2002. - 78с.

8. Венгер А.Л. Психологическое консультирование и диагностика.- М.: Генезис, 2001.- 128с.

9. Волков Б.С., Волкова Н.В. Психология развития человека.- М.: Академ. Проспект, 2004.- 224с.

10. Вологодина Н.Г. Детские страхи днём и ночью.- М.: «Феникс», 2006.- 106с.

11. Выготский Л.С. Детская психология // Собр. Соч. - М., 1982. - т.4 - 336 с.

12. Гозман Л.Я., Алёшина Ю.Е., Социально-психологические исследования семьи: проблемы и перспективы // Психологический журнал. - 1991. - №4 - с.84-92.

13. Громова Т.В. Страна эмоций: Методика как инструмент диагностической и коррекционной работы с эмоционально-волевой сферой ребёнка. - М.: УЦ «Перспектива», 2002. - 48 с.: ил.

14. Гульянц Э.К., Гриднёва С.В., Тащеева А.И. Психологическая коррекция страха медицинских процедур у детей дошкольного возраста (от 3 до 5 лет) с помощью куклотерапии // Современная семья: проблемы и перспективы - 1994. - 114 с.

15. Данилина Т.А., Зедгенидзе В.Я., Стёпина Н.М. В мире детских эмоций: пособие для практических работников ДОУ.- М.: Айрис-пресс, 2004. - 160 с.

16. Диагностика и коррекция психического развития дошкольника / Под ред. Я.Л. Коломинского, Е.А. Панько.- Минск.: Университет, 1997. - 237с.

17. Жигарькова О. Время тревожных детей // Психологическая газета.- 2001.- №11.- с.6-7.

18. Захаров А.И. Дневные и ночные страхи у детей. - СПб.: Речь, 2005. - 320с.

19. Зверева О.Л., Ганичева А.Н. Семейная педагогика и домашнее воспитание.- М.: Проспект, 1999.- 308с.

20. Зинкевич-Евстигнеева Т. Д., Михайлов А. М. Волшебный источник. СПб.: Питер, 1996. - 116с.

21. Капранова С. Путешествие с волшебной кисточкой. Ростов-на-Дону, 1997. - 66с.

22. Котова Е. О профилактике детской тревожности // Ребёнок в детском саду.- 2003.- №5.- с.34.

23. Коренева Е.Н. Детские капризы.- Ярославль: Академия развития, 2001.- 75с.

24. Крюкова С.В., Слободяник Н.П. Удивляюсь, злюсь, боюсь, хвастаюсь и радуюсь. Программы эмоционального развития детей дошкольного и младшего школьного возраста: практическое пособие.- М.: Генезис, 2003.- 204с.

25. Лебедева Л. Силуэт человека // Школьный психолог.- 2002.-№47.- с.8-9.

26. Леви В.Л. Приручение страха. - М.: Метафора, 2006.- 192с.

27. Лешли Дж. Работать с маленькими детьми, поощрять их развитие и решать проблемы. Пер. с англ. Книга для воспитателя детского сада.- М.: Просвещение, 1991.- 223с.

28. Лешкова Т. Коробка со страхами // Дошкольное воспитание.- 2004.- №10.-с.30-32.

29. Лосева В.К. Рисуем семью: диагностика семейных отношений.- М.: АПО, 1995.

30. Лютова Е.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для взрослых. Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми.- М.: Генезис, 2000.- 202с.

31. Лэндрет Г. Л. Игровая терапия: искусство отношений. М., 1994.

32. Никифорова Л.А. Вкус и запах радости: цикл занятий по развитию эмоциональной сферы.- М.: Книголюб, 2005.- 48с.

33. Панфилова М.А. Страхи в домиках. Диагностика страхов у детей и подростков // Школьный психолог.- 1999.- №8.- с.10-12.

34. Панченко С.А. Мне страшно…Я боюсь // Школьный психолог.- 2002.- №14.- с.8-9.

35. Райнпрехт Х. Воспитание без огорчений // Дошкольное воспитание.- 2001.- №4.- с.90-91.

36. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога.- М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001.- 384с.

37. Романов А. Расстройство поведения и эмоций у детей в целом.- М.: изд-во «Плэйт», 2003.- 58с.

38. Романова Е.С., Потёмкина О.Ф. Графические методы в психологической диагностике.- М.: Дидакт, 1998.- 94с.

39. Руководство по использованию восьмицветового теста Люшера / Сост. О.Ф. Дубровская.- М.: «Когито-Центр», 2001.- 63с.

40. Семиотика страха. Сборник статей. - М.: Русский институт: Европа, 2005.- 456с.

Додаток А

Загальні дані про учнів

№	ПІБ	Вік (років)	Сім'я	Браття/сестри
1	Ваня Адаменко	6	Неповна	Брат,
2	Дима Авдеєв	7	Повна	Сестра
3	Аліна Бороздіна	7	Повна	Немає
4	Віка Березіна	7	Повна	Сестра
5	Владик Боровик	7	Повна	брат
6	Лєра Воробйоева	8	Повна	сестра
7	Ульяна Воронцова	7	Повна	брат
8	Даниїл Гамаюнов	7	Повна	Немає
9	Андрій Гришко	7	Повна	2 сестри
10	Міла Дорофеєва	6	Неповна	сестра
11	Карина Донська	7	Неповна	Немає
12	Віталій Данильченко	7	Неповна	Немає
13	Денис Єрмолаєв	7	Повна	сестра
14	Варвара Ємельянова	8	Повна	брат
15	Гарик Єфімов	8	Повна	сестра
16	Настя Желєзнова	6	Повна	брат
17	Карина Жиліна	7	Неповна	Немає
18	Міша Зарецький	7	Повна	брат
19	Юля Засушко	7	Неповна	Немає
20	Олег Ільїн	7	Повна	Немає
21	Сергій Іловайський	7	Повна	Немає
22	Артур Іботулін	7	Повна	брат
23.	Наталя Карбованець	7	Неповна	Немає
24.	Аліна Левко	7	Повна	Немає
25.	Дарина Неліпа	7	Неповна	сестра
26.	Паша Одинцов	8	Повна	брат
27.	Єфім Романько	8	Повна	Немає
28.	Олексій Снігиренко	7	Повна	Немає
29.	Яна Тимошко	7	Повна	брат
30.	Ярослав Федяєв	7	неповна	Немає

Додаток Б

Таблиця 2.

Протокол дослідження дітей за методикою «Страхи в будиночках»

№ п/п	ПІБ	Страхи з чорного будиночку (№)	Всього
1.	Ваня Адаменко	1;5; 8;9;25;26;27;	7
2.	Дима Авдеєв	1;4; 8;25;27;28	6
3.	Аліна Бороздіна	1;2;9;19;25;27;28;29	8
4.	Віка Березіна	2;4;5;9;14;18;19;25;27;28	10
5.	Владик Боровик	8;9;14;25;27;28	7
6.	Лєра Воробйоева	1;2;7;9;11;12;18;26;27;28	10
7.	Ульяна Воронцова	1;2;9;13;14;18;19;27;28	9
8.	Даниїл Гамаюнов	2;8;9;13;27;28	6
9.	Андрій Гришко	8;9;11;12;25;27;28	7
10.	Міла Дорофеєва	1;6;9;13;19;25;27;28	8
11.	Карина Донська	6;9;12;13;25;27;28;29	8
12.	Віталій Данильченко	7;13;25;26;27;28	6
13.	Денис Єрмолаєв	1;9;12;25;27;28	6
14.	Варвара Ємельянова	1;4;7;9;25;26;27;28	8
15.	Гарик Єфімов	8;13;14;25; 27;28;	6
16.	Настя Желєзнова	1;6;9;11;12;25;27;28	8
17.	Карина Жиліна	1;7;9;12;13;25;27;28;29	9
18.	Міша Зарецький	1;12;13;25;26;27;28	7
19.	Юля Засушко	1;7;9;13;14;25;26;27;28	9
20.	Олег Ільїн	2;8;12;13;14;25;27;28	8
21.	Сергій Іловайський	1;8;14;25;27;28	6
22.	Артур Іботулін	9;11;13;25;27;28;	6
23.	Наталя Карбованець	1;7;9;12;13;14;25;28;29	9
24.	Аліна Левко	1;4;6;7;9;25;28;29	8
25.	Дарина Неліпа	1;3;7;9;13;14;25;27;28	9
26.	Паша Одинцов	2;8;12;13;14;25;27;28	8
27.	Єфім Романько	1;8;25;27;28;29	6
28.	Олексій Снігиренко	6;9;12;14;25;27;28;29	8
29.	Яна Тимошко	1;7;9;11;13;25;27;28;29	9
30.	Ярослав Федяєв	8;9;25;26;27;28	6
			Всего: 237

Размещено на Allbest.ru