Психологічні чинники виникнення та подолання страхів у молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи психологічного дослідження страхів у молодшому шкільному віці

1.1 Страхи як психологічний феномен

1.2 Психологічні особливості страхів у молодшому шкільному віці

Розділ 2. Діагностика страхів і особистісної тривожності дітей молодшого шкільного віку

2.1 Опис методик

2.2. Аналіз результатів дослідження

Розділ 3. Шляхи подолання страхів у молодших школярів

3.1 Корекційна робота та практичні рекомендації

3.2 Аналіз результатів корекційної роботи

Висновки

Бібліографія

Додатки

Вступ

Всебічний розвиток та виховання підростаючої особистості є однією з головних умов побудови нового гуманно-демократичного суспільства. Кардинальні зміни в соціокультурній ситуації, що відбувається в Україні останнім часом, створюють нові умови для виховання кожної дитини особистістю з широким світоглядом, відкритої для сприйняття позитивного досвіду. Шкільні роки є важливим етапом в житті людини, протягом якого формується особистість, відбувається психічний розвиток, який нерідко супроводжується наявністю страхів. Навчальна діяльність, яка, згідно з психологічною теорією діяльності, є провідною для дітей молодшого шкільного віку, розвиває пізнавальні потреби дітей, що виступає основою набуття нових знань та позитивного життєвого досвіду. Страхи, стримують пізнавальні потреби дитини, можуть виступати серйозною перешкодою у гармонійному розвитку, заважати повноцінній соціалізації і виступати передумовою невротизації дитини.

Дослідження феномена страхів безпосередньо пов'язане з вивченням проблеми емоцій, яка ще недостатньо розроблена у психологічній науці. Деякі аспекти емоційних проявів особистості, що так чи інакше пов'язані з виникненням страхів, досліджувалися у працях Л.Н. Аболіна, П.К. Анохіна, А.М. Ананьєва, Г.М. Бреслава, В.К. Вілюнаса, Б.І. Додонова, О.В. Запорожця, К. Ізорда, Є.П. Ільїна та ін.

Вивчали проблему виникнення страхів такі вчені, як, зокрема, Ю. Щербатих, Ф. Ріман, К. Ізард, П. Симонов, А. Рибаков, Є. Івлева, С. Керкегор, Я. Рейковський. Особливу увагу цьому питанню приділяли Т. Сімсон, М. Кузьміна, Л. Лебедєва, Л. Костіна, Н. Імедадзе, Ф. Зімбардо, Л. Макшанцева, Є. Савіна, Н. Шаніна, Д. Соколов, В. Оклендер, В. Астапов. А зпочатковано відповідні дослідження ще у працях А. Захарова, А. Прихожан, Г. Еберлейн.

У загальному вигляді проблема вивчення дитячих страхів здається майже завершеною: проаналізовано детермінанти виникнення страхів, наслідки цього явища, запропоновано цікаві форми психологічної корекції. Але, на нашу думку, залишається необхідність вивчення психологічних чинників виникнення та подолання страхів саме у молодших школярів, що й становить актуальність даної теми.

Проблема страхів молодших школярів становить інтерес для психологічної науки, оскільки її розробка є надзвичайно актуальною та важливою для вирішення цілої низки питань. Молодший шкільний вік - важливий етап дитинства, від позитивного перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша життєдіяльність людини.

Проблема психолого-педагогічного дослідження феномена страхів є актуальною, в першу чергу, тому, що педагог і психолог спроможні позитивно впливати на тривалість адаптаційного періоду школяра, оптимізувати його емоційний стан і розвиток пізнавальних процесів шляхом зниження тривожності і кількості страхів. Дослідження з даної проблеми не містять цілісного уявлення про причини виникнення та шляхи подолання страхів саме в цей період. Зважаючи на науково-практичне значення проблеми страхів молодших школярів та на недостатню її розробленість у сучасній психологічній науці, а також важливості вивчення даного питання для освітянської практики була обрана тема дослідження "Психологічні чинники виникнення та подолання страхів у молодших школярів".

Необхідність визначення основних психологічних чинників виникнення та особливостей подолання шкільних страхів у молодших школярів становить актуальність даної теми.

Актуальність вивчення проблеми визначається ще й тим, що з віком у дітей змінюються мотиви поведінки, відношення до навколишнього світу, дорослим, одноліткам. І від того, чи зможуть батьки та педагоги вловити ці перетворення, зрозуміти зміни, які відбуваються з дитиною, та в зв'язку з цим змінити і своє відношення, буде залежить той позитивний емоційний контакт, котрий є основою нервового та психічного здоров'я дитини.

Мета дослідження - виявлення психологічних чинників виникнення та виявлення способів діагностики та корекції страхів у молодших школярів;

Обрана мета обумовила такі завдання дослідження:

1. Визначити теоретичні підходи до вивчення феномена страхів.

2. Дослідити основні психологічні чинники виникнення та особливості страхів у молодших школярів.

3. Добрати діагностичний інструментарій дослідження страхів молодших школярів.

4. Обґрунтувати систему роботи щодо подолання страхів у молодших школярів.

Об'єкт нашого дослідження - страхи у дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження - психологічні чинники виникнення страхів, засоби їх попередження та психокорекції у молодших школярів.

Для реалізації вищезазначених завдань використано комплекс теоретичних та емпіричних методів, що відповідають змісту проблеми та етапам дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було застосовано загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, зокрема, такі, як теоретичний аналіз та систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних. Прикладна частина дослідження виконувалась із застосуванням психодіагностичних методів: Методика виявлення страхів у дітей за допомогою спеціального тесту тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен), проективна методика дослідження особистості «Неіснуюча тварина» М.3. Друкаревіч, методика «Страхи в будиночках» М.А. Панфілової; методи кількісного та якісного аналізу результатів дослідження, методи інтерпретації результатів дослідження.

Структура роботи. Робота складається із змісту, вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії та додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи психологічного дослідження страхів у молодшому шкільному віці

1.1 Страхи як психологічний феномен

Страх є одним з основних феноменів людського існування, суперечливий і динамічно мінливий. Незважаючи на те, що проблемою страхів вчені займалися здавна, надійних критеріїв визначення і розуміння цього феномена дотепер не виявлено.

Проблема страху є багатовіковою в історії людства. Практично всі філософські школи і напрями так чи інакше розглядають проблему страху в рамках відповідних світоглядних систем.

Страх та тривожність були визнанні суттєвими аспектами людської поведінки ще у Старому Заповіті, у давньогрецькій та римській літературі [1].

Одну з найперших спроб раціоналізувати уявлення людини про свій страх зробив древньогрецький філософ Епікур. Подібно Епікуру, Лукрецій вважав, що основним засобом подолання людьми страху є їх мисленнєво-розумова діяльність: «Як би ж думки у них були розумні. Став би їхній розум вільним від великих справ і страхів» [15, с. 857].

Суттєвий вклад у розробку проблеми страху вніс Платон. Він виділив два види страху, до яких схильна людина: це по-перше, страх зла, який ми очікуємо, а по-друге, страх сторонньої думки (“Аби не дізналися про наші погані вчинки і не сприймали нас як поганих людей”) [2]. Цей другий вид страху називають соромом. Розглядаючи причини безсоромності, в яку людину ввергає гнів, пристрасть, нахабство, неосвіченість, корисливість, трусливість, Платон ставить проблему розпізнання людських душ. Платон одним з перших підійшов до розуміння страху як до соціального стану членів суспільства, які потребують уваги з боку суспільства.

З біологічної точки зору страх вивчав Дарвін. Він розглядав страх як універсальну характеристику як тварин, так і людей. Страх розвивався в ході еволюції як реакція пристосування до небезпечних ситуацій [1].

Незважаючи на те, що вивченням страху й пов'язаних з ним фізіологічних процесів психологи займаються вже давно, надійних критеріїв страху дотепер не виявлено.

Психологія афективних процесів не виробила чіткої та визнаної більшістю вчених термінології, що ускладнює вивчення феномена страху як психологічного явища. Причина цього ускладнення полягає в тому, що емоції, які перебувають у постійній і неперервній динаміці, мають яскраву суб'єктивну дефініцію Усе це виключає можливості простого трактування феномена страху як емоції.

Більшість біофізіологів схильні вважати, що з виникненням відчуттів у живих організмів з'являються емоції як своєрідний фізіологічний фон. Ця гіпотеза закріпилася в більшості підручників і словниках з психології.

Примітивні форми емоцій однаковою мірою властиві як тваринам, так і людині й мають відношення до інстинктивної діяльності [5]. Страх можна вважати фізіологічно зумовленим феноменом життя людини, який так чи інакше може впливати як на суспільне життя окремого суб'єкта, так і на суспільний настрій в цілому. На даному умовно-теоретичному рівні феномен страху деякі вчені термінологічно визначають як інстинкт, драйв, базальну емоцію.

Ряд вчених вважають, що первинні емоції у процесі еволюції ускладнюються й утворюють вторинні емоції - похідні від базальних. Подібної точки зору дотримуються Т. Рібо, З.Фрейд, Дж. Уотсон, Е.Клапаред, П.В. Сімонов, А.Є. Ольшаннікова та ін. Різновидами, або похідними від страху, вважаються почуття тривоги, провини (збентеженість і соромливість) [6], сорому (занепокоєння, пригнічення) [5] і навіть така категорія, як совість.

Більшість дослідників сходяться на тому, що проблема тривоги і страху як проблема психологічна була вперше висунута і підлягала спеціальному аналізу у дослідженнях З. Фрейда. Він одним із перших розглядав спільно і страх і тривогу і поєднав їх в одне поняття - «anxiety» [16]. На думку З. Фрейда, страх - це стан афекту - це поєднання певних відчуттів ряду задоволення - незадоволення з відповідними іннерваціями розрядки напруження та їхнього сприйняття, а також, імовірно, і відображенням певної значимої події. Страх виникає з лібідо, служить самозбереженню і є сигналом нової, звичайно зовнішньої, небезпеки. Походження страху подвійне: 1) як прямий наслідок травматичного фактора; 2) як сигнал про виникнення загрози повторення цього фактора [18].

Таким чином, аналізуючи наукові джерела ми можемо зробити висновок, що вивчення категорії «страх» у філософсько-психологічному аспекті дає підстави вважати, що в науці не склалося загального уявлення та теорії пояснення цього феномена. Відмінності між фізіологічними, медичними та психологічними дослідженнями суперечливі. Головна причина цих протиріч криється в самому суб'єкті дослідження - людині, що існує в різних сферах своїх потреб. Тому багато вчених у своїх теоріях особистості умовно розділяють їх на ряд психологічних ярусів, виходячи з фундаментальних потреб людини. Феномен страху виступає одночасно як єдине та багатозначне явище, яке має свій особистий механізм початку дії та силу впливу на індивіда. Різноманітність мотивів і багатогранність емоційного прояву страху в різних психологічних сферах людини призводить до термінологічної заплутаності та позначення страху іншими науковими поняттями.

Існує багато різноманітних класифікацій страху. Серед них виділимо (певним чином модифіковану [13]) класифікацію Ю. Щербатих [19], яка вирізняється, на нашу думку, своєю простотою, точністю й певною універсальністю. Страхи поділяються на три групи: 1) біологічні (природні), 2) соціальні, 3) екзистенціальні.

Біологічні (природні) страхи - страхи атмосферних і астрономічних явищ, вулканів і землетрусів, тварин тощо. Будь­яка жива істота тварина чи людина боїться сильних звуків і яскравих спалахів (боязнь грому і блискавки). Цей страх закладений еволюцією в мозок тварин і людей на рівні вродженого інстинкту [19, с. 21]. Можна сказати, що до першої групи страхів належать страхи, які безпосередньо пов'язані із загрозою життю людини.

Серед соціальних страхів (які існують лише в середовищі людей) виділимо страх відповідальності, страх перед випробуванням (екзаменами тощо).

Сутність страху відповідальності виражається в тому, що, “приймаючи якесь важливе рішення, людина бере на себе відповідальність за його наслідки, а у випадку невдачі їй загрожує не тільки осуд чи покарання з боку соціуму, але, що ще гірше, часто вона приречена на тривалі самозвинувачення, які можуть отруїти все наступне життя” [19, с. 44].

Кожне серйозне в житті людини випробування пов'язане з актуалізацією страху. Страх перед випробуванням може негативно впливати на сприймання, мислення, пам'ять та інші пізнавальні процеси особистості [12, с. 252]. Він виникає тоді, коли мозкові центри не можуть дати адекватну відповідь на ситуацію або коли є сумнів щодо успішного завершення справи [4, с. 12].

Таким чином, слід наголосити на тому, що друга група аналізованих нами страхів представляє собою боязнь за зміну свого соціального статусу.

Третя група страхів, що має назву - екзистенціальні, пов'язана із самою сутністю людини і характерна для всіх людей. До них належать: страх смерті, самотності тощо [13].

Страх смерті є екзистенціальним страхом (він закладений в основах існування людини). Цей страх може допомагати зберегти життя, але може викликати й максимальні страждання. Дослідники вважають, що страх смерті викликають (провокують) певні життєві ситуації (екстремальні події).

Страх самотності є одним із закономірних феноменів, що виникають під час онтогенетичного розвитку людини.

Найбільш повною можна вважати класифікацію страхів О. Захарова [7, 247]:

1. По характеру - природні, соціальні, ситуаційні, особові.

2. По ступеню реальності - реальні та вигадані.

3. По ступеню інтенсивності - гострі та хронічні.

Хоча страх - це інтенсивно виражена емоція, слід розрізняти його звичайний, природній або віковий характер. Звичайно страх короткочасний, зворотній, зникає з віком, не чіпає глибокі цінності людини, суттєво не впливає на характер, поведінку та взаємовідносини з оточуючими людьми. Деякі форми страху мають захисне значення, так як дозволяють уникнути об'єкту страху. [9, 123].

Ситуативний страх з'являється в незвичайній, дуже небезпечній або шоковій дорослого та дитину ситуації, наприклад, при нападі собаки. Часто він з'являється в результаті психічного зараження панікою в групі людей, тривожних передчуттів зі сторони членів родини, конфліктів та життєвих провалів [10].

Особовий страх залежить від характеру людини, наприклад, від підвищеної емоціональності, здатен проявлятися в новій обстановці або при контактах з незнайомими людьми.

Ситуаційний та особовий страх часто змішуються та доповнюють один одного.

Страх реальний та вигаданий, гострий та хронічний. Реальний та гострий страхи залежать від ситуацій, а вигаданий та хронічний - від особливостей особистості.

1.2 Психологічні особливості страхів у молодшому шкільному віці

Молодший шкільний вік, важливий етап становлення особистості, від позитивного перебігу якого залежить розвиток інтелекту особистості, бажання й уміння навчатися, віра у свої сили і, поза всяким сумнівом, подальша життєдіяльність людини. Як зазначають дослідники, у дітей молодшого шкільного віку відбувається процес адаптації до соціальних умов. У цей період формується здатність вчитися і здатність до соціальної взаємодії, тому молодший шкільний вік надзвичайно важливий період у формуванні соціальної поведінки [3; 4].

Аналізуючи детермінанти що впливають на формування страху дітей молодшого шкільного віку необхідно зазначити ряд факторів: розвиток абстрактного мислення, сформовані життєві цінності, відчуття дому, родини, з'являється відчуття відповідальності за свою поведінку, вчинки, з'являються нові страхи.

З початком шкільного життя батьки починають розмовляти з дітьми про школу, навчання, відносини з однолітками. Пояснюючи при цьому важливість гарних оцінок і отримання освіти. В цей період у дітей з'являється страх не підтвердити надії та очікування свої батьків та страх бути осоромленим. Крім того на це впливає також поява нових контактів. Також під впливом таких факторів, дитина на несвідомому рівні робить висновки, які ведуть до появи новий страхів - відповідати, виходити до дошки, а потім і страх йти до школи.

Ще один страх цього віку - страх «бути не тим», страх не відповідності загальноприйнятим нормам поведінки, вимогам найближчого оточення, будь то школа, однолітки або сім'я. Конкретними формами цього страху є страхи зробити не те, неправильно, не так як слід. Страх невідповідності виростає з несформованого у дитини вміння оцінювати свої вчинки, з точки зору моральних приписів, яке лежить в основі формується почуття відповідальності.

Молодший шкільний вік - це найбільш сприятливий (сенситивний) період для його формування. Тому, якщо почуття відповідальності активно формується, то ймовірність виникнення страху невідповідності в цьому віці знижується.

Поряд зі «шкільними страхами» для цього віку типовий страх стихії: бурі, повені, урагану, землетрусу. Всі ці страхи, на думку А.И. Захарова [9], продукти так званого «магічного мислення» школяра, його схильності вірити в різного роду передбачення, забобони, «фатальне» збіг обставин. З одного боку, це прояв сугестивності, з іншого - йдуть з раннього дитинства страхів темряви, самотності і замкнутого простору, а з третього - егоцентричного мислення, блокуючого розгорнуті логічні форми мислення. Ми вже знаємо, що егоцентризм мислення проявляється в його трансдуктивності, тобто невмінні молодшого школяра зв'язати між собою причинно-наслідковими зв'язками два випадкових і одночасних події.

Резюмуючи страхову симптоматику дітей у цьому віці, підкреслимо, що вона є наслідком поєднання соціальних та інстинктивних страхів і, перш за все страхів невідповідності загальноприйнятим нормам на тлі формується почуття відповідальності, «магічного мислення» і вираженої в цьому віці навіюваності. Ближче до 7 і особливо до 8 років при великій кількості нерозв'язних з більш раннього віку страхів можна вже говорити про розвиток тривожності як певному емоційному настрої з переважанням почуття неспокою і страху зробити щось не те, не так, спізнитися, не відповідати загальноприйнятим вимогам і нормам. Все це вказує на зростаючу соціальну детермінацію страхів, які висловлюються побоюванням бути не тим, кого люблять і поважають, тобто на їх соціально-психологічну обумовленість. Тому страх бути не тим найчастіше зустрічається не тільки у емоційно чутливих дітей з розвиненим почуттям власної гідності, але саме у тих з них хто внутрішньо орієнтований на соціальні норми і прагне дотримуватися їх. [20, 192c.]

Розділ 2. Діагностика страхів і особистісної тривожності дітей молодшого шкільного віку

2.1 Опис методик

На даному етапі дослідження проводилась діагностика групи дітей і була відібрана корекційна група на основі результатів тесту тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен), проективної методики дослідження особистості «Неіснуюча тварина» М.3. Друкареві та методики «Страхи в будиночках» М.А. Панфілової.

У дослідженні брала участь група учнів, що складається з 30 осіб: 14 хлопчиків і 16 дівчаток у віці 7 років.

Тест тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен)

Мета даного тестування: виявлення дітей з підвищеною тривожністю.

Експериментальним матеріалом є чотирнадцять малюнків. Кожен малюнок представляє деяку типову для життя молодшого школяра ситуацію. Кожен малюнок виконаний у двох варіантах: для дівчинки (на малюнку зображена дівчинка) і для хлопчика (на малюнку зображений хлопчик). Кожен малюнок забезпечений двома додатковими малюнками дитячих облич. На одному з додаткових малюнків зображено усміхнене обличчя дитини, на іншому - сумне. Малюнки показують дітям в строго перерахованому порядку один за іншим. Після пред'явлення дитині малюнка, дається інструкція.

Індекс тривожності дитини дорівнює відсотковому відношенню числа емоційно негативних виборів (сумне обличчя) до загального числа малюнків (14)

ІТ = Число емоційно негативних виборів: 14х100%

Залежно від рівня індексу тривожності діти підрозділяються на три групи:

Високий рівень тривожності (ІТ вище 50%);

Середній рівень тривожності (ІТ від 20 до 50%);

Низький рівень тривожності (ІТ від 0 до 20%).

Зразок протоколу (Додаток А.1).

Методика «Неіснуюча тварина»

Для вивчення тривожності молодшого школяра цілком можливо використовувати проективний тест «Неіснуюча тварина».

Проективна методика дослідження особистості запропонована М.3. Друкаревіч.

Теоретичні посилки, покладені в основу створення методики, збігаються з такими у інших проективних методик. Як і багато інших тести малюнків, тест спрямований на діагностику особистісних особливостей, іноді її творчих потенцій.

Метод дослідження особистості за допомогою проективного тесту "Неіснуюча тварина" побудований на теорії психомоторного зв'язку. Для реєстрації стану психіки використовується дослідження моторики (зокрема, моторики малюючої домінантною правої руки, зафіксованої у вигляді графічного сліду руху, малюнка). При виконанні малюнка аркуш паперу (або полотно картини) являє собою модель простору і, крім стану м'язів, фіксує ставлення до простору, тобто виникаючу тенденцію.

Крім загальних закономірностей психомоторного зв'язку і відношення до простору при тлумаченні матеріалу тесту використовуються теоретичні норми оперування символами і символічними геометричними елементами і фігурами.

Опис методики (Додаток А.2).

Методика «Страхи в будиночках» М.А. Панфілової

Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з'ясувати, весь спектр страхів і до яких конкретно страхів вони схильні. Автором проведений своєрідний синтез двох методик: модифікованої бесіди А.І. Захарова та тесту «Червоний будинок, чорний дім».

Метою даного тестування є виявлення та уточнення переважаючих видів страхів (страх темряви, самотності, смерті, медичні страхи) У дітей старше 3-х років. Дана методика підходить в тих випадках, коли дитина ще погано малює чи не любить малювати (хоча таке завдання діти, які навіть не цікавляться малюванням приймаю зазвичай із задоволенням). Дитині пропонується намалювати два будинки - червоний і чорний. У ці будинки, дітям пропонується розселити страхи: в червоний будинок - «нестрашні», в чорний - «страшні страхи».

Після виконання завдання дитині пропонується закрити чорний будинок на замок (намалювати його), а ключ - викинути або загубити. Автор припускає, що даний акт заспокоює актуалізовані страхи. Аналіз отриманих результатів полягає в тому, що експериментатор підраховує страхи в чорному будинку і порівнює їх з віковими нормами. А.І. Захаров пропонує вікові норми страхів та їх розподіл (за статтю та віком).

Опис методики і зразок протоколу (Додаток А.3).

2.2 Аналіз результатів дослідження

Тест тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен)

У школярів, які брали участь у тестуванні, високий рівень тривожності відзначений у 7 дітей; середній - у 14; низький - у 9. Індекс тривожності коливається від 7,1% до 64,2%.

Індивідуальні дані дитини, число емоційно-негативних виборів і індекс тривожності занесені в таблицю Б.5 «Обчислення індексу тривожності» (Див. Додаток Б).

Таким чином, до групи проблемних випробовуваних потрапляють 7 осіб (02, 04, 09, 19, 21, 23, 29), у яких виявлено індекс тривожності 50% і вище.

Методика «Неіснуюча тварина»

З 30 школярів, які брали участь у тестуванні, ознаки тривожності проявляються у 17 осіб.

Частковий аналіз малюнків представлено в таблиці Б.6 «Аналіз малюнка неіснуючої тварини» (Див. Додаток Б).

Таким чином до групи проблемних випробовуваних потрапляють 16 осіб (02, 04, 05, 08, 11, 12, 13, 14, 16, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 29), в малюнках яких наявні показники страху і тривожності.

Методика «Страхи в будиночках» М.А. Панфілової

Усі школярі, які брали участь у тестуванні відзначили у себе наявність певних страхів.

Результати тестування представлені в таблиці Б.7 «Дитячі страхи» (Див. Додаток Б).

До групи проблемних випробовуваних потрапляють 10 осіб (02, 04, 09, 12, 17, 19,21,23, 27, 29), у яких кількість страхів по відношенню до вікової норми та статі виявилась вище норми.

Аналіз індивідуальних результатів дослідження за підсумками діагностики за допомогою тесту тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен) і методик «Неіснуюча тварина» та «Страхи в будиночках» представлений у таблиці Б.8 «Узагальнення даних тесту тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен) і методик «Неіснуюча тварина» і «Страхи в будиночках» (Див. Додаток Б).

Таким чином, за результатами дослідження, слід віднести до групи проблемних дітей 9 осіб (02, 04, 09, 12, 19, 21, 23, 27, 29), у яких відмічені підвищені показники страху і тривожності за трьома методиками. Крім цього під час спостереження за цими дітьми відмічені зовнішні прояви страху та тривожності (напружений вираз обличчя, знижена активність, напруження м'язів), а також відхилення в поведінці (відмовляються від виконання доручень, не спілкуються з однокласниками, не хочуть виходити з класу, відмовляються виходити до дошки). Ці діти складуть корекційну групу.

Розділ 3. Шляхи подолання страхів у молодших школярів

3.1 Корекційна робота та практичні рекомендації

Таким чином, на основі отриманих даних констатуючого експерименту була сформована корекційна група дітей, з якими необхідно провести курс корекційно-розвиваючих занять.

Метою формуючого експерименту було: зниження рівня тривожності і кількості страхів, як емоційного неблагополуччя учнів молодшого шкільного віку, актуалізація почуття страху, здійснення контролю над об'єктом страху.

Цикл практичних занять розрахований на 7 годин, тобто 10 занять. Заняття проводяться з однією групою два рази на тиждень.

Тематичне планування занять з дітьми молодшого шкільного віку:

1) Заняття 1 «Добрий день, це Я!» - 40 хв.

2) Заняття 2 «Моє ім'я» - 40 хв.

3) Заняття 3 «Настрій» - 40 хв.

4) Заняття 4 «Настрій» - 40 хв.

5) Заняття 5 «Наші страхи» - 40 хв.

6) Заняття 6 «Я більше не боюся!» - 50 хв.

7) Заняття 7 «Чарівний ліс» - 40 хв.

8) Заняття 8 «Казкова шкатулка» - 40 хв.

9) Заняття 9 «Чарівники» - 40 хв.

10) Заняття 10 «Сонце у долоні» - 50 хв.

Дана програма розроблена на основі програми корекції страхів дітей дошкільного та молодшого шкільного віку Зайцевої Н.А.

Створена програма орієнтована на корекційну роботу з дітьми, що мають різні страхи. В даний час психологи розробляють і реалізують програми, які спрямовані на корекцію емоційної сфери дітей, де включаються вправи з корекції страхів або навіть цілі заняття. Дана програма повністю спрямована на роботу з різними страхами, що виникають у дітей дошкільного та шкільного віку.

Мета програми - психологічна підтримка дітей, що мають різні страхи.

Завдання програми: знизити тривожність, посилити "Я" дитини, актуалізувати почуття страху, підвищити психічний тонус дитини, здійснити контроль над об'єктом страху, підвищити впевненість в собі.

Критерії ефективності програми: підвищення впевненості в собі; зниження тривожності; зниження кількості страхів; поліпшення взаємостосунків батьки-дитина.

Методи і техніки, що використовуються в програмі:

1) Релаксація. Підготовка тіла і психіки до діяльності, зосередження на своєму внутрішньому світі, звільнення від нервового напруження.

3) Концентрація. Зосередження на своїх зорових, слухових і тілесних відчуттях, на емоціях, почуттях і переживаннях.

5) Функціональна музика. Заспокійлива і відновлююча музика сприяє зменшенню емоційної напруженості, переключає увагу.

7) Ігрова терапія. Використовується для зниження напруги, тривожності, для підвищення впевненості в собі, зменшення страхів.

9) Тілесна терапія. Сприяє зниженню напруги.

Цикл практичних занять розрахований на 10 занять. Заняття проводяться з однією групою два рази на тиждень.

Умови проведення занять:

1) прийняття дитини такою, якою вона є;

2) не можна квапити, або сповільнювати ігровий процес;

3) враховується принцип поетапного занурення і виходу з травмуючої ситуації;

4) початок і кінець занять повинні бути ритуальними, щоб зберегти у дитини відчуття цілісності і завершеності заняття;

5) гра не коментується дорослим;

6) у будь-якій грі дитині пропонується можливість імпровізації.

Під час заняття діти сидять у колі. Коло - це, насамперед, можливість відкритого спілкування. Він створює відчуття цілісності, завершеності, надає гармонію стосунків дітей, полегшує взаєморозуміння.

Структура ігрового заняття:

Вітання - 2 хвилини.

Розминка - 10 хвилин.

Корекційно-розвиваючий етап - 20 хвилин.

Підведення підсумків - 6 хвилин.

Прощання - 2 хвилини.

Програма кожного корекційно-розвиваючого заняття подана у Додатку В.

Батьки, педагоги та практикуючі психологи стикаються з проблемою виникнення у молодших школярів тих чи інших страхів з якими діти не можуть впоратися самостійно. Виходячи з цього, дамо деякі рекомендації.

Батькам, педагогам і практикуючим психологам необхідно:

1) адекватно реагувати на дитячі страхи;

2) не акцентувати на них увагу дитини;

3) дати дитині відчуття безпеки і стабільності;

4) не допускати залякування дітей;

5) огороджувати від конфліктів;

6)забезпечити дитині можливість, необхідного для розвитку, спілкування з однолітками;

7) захистити від фільмів, насичених сценами насильства, замінюючи їх на призначені для перегляду юним глядачем;

8) заохочувати у дитини аудіолізацію емоційних станів.

3.2 Аналіз результатів корекційної роботи

Діагностика страхів і особистісної тривожності була проведена серед учнів першого класу. Корекційну групу склали 9 осіб, які показали високий рівень тривожності, кількість страхів, що перевищує вікову норму, і погодилися взяти участь у корекційно-розвиваючій програмі.

Діти з зацікавленістю поставились до занять, хоча на початку корекційної роботи відмічалась певна скутість у виконанні вправ, подолати яку допомогли вправи на підвищення позитивного ладу, емоційне і м'язове розслаблення, досягнення взаєморозуміння і згуртованості. Після проведення перших занять, наступних, більшість дітей чекала з нетерпінням. На заняттях панувала дружня, довірлива атмосфера. Найбільшу зацікавленість у дітей викликали ігрові та арттерапевтичні вправи.

Проаналізуємо результати корекційної роботи окремо по кожній з використаних методик.

Тест тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен)

На даному етапі дослідження, що є контролюючим експериментом, брало участь 9 осіб-учасників корекційної програми. Високий рівень тривожності показали 4 дитини, середній - 2, низький - 3.

Індекс тривожності коливається від 14.2% до 57.1%.

Результати корекційних занять представлені в порівняльній таблиці 3.1 «Тест тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен)».

Таблиця 3.1 - Тест тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен)

Кількість обстежуваних	Рівень тривожності
	Високий	Середній	Низький
до корекційних занять	7	2	0
після корекційних занять	4	2	3

Контрольний експеримент показав якісну зміну рівня особистісної тривожності молодших школярів, що склали корекційну групу. Динаміка зміни показників випробовуваних представлена в таблиці Г.9 «Зміни індексу тривожності корекційної групи» (Див. Додаток Г).

Методика «Неіснуюча тварина»

Зі школярів, які брали участь у тестуванні після корекційної роботи, ознаки тривожності відзначені у 6 дітей з 9.

Результати корекційних занять представлені в порівняльній таблиці 3.2 «Методика «Неіснуюча тварина».

Таблиця 3.2 «Методика «Неіснуюча тварина»

Кількість обстежуваних	Ознаки тривожності
	Наявні	Відсутні
до корекційних занять	9	0
після корекційних занять	6	3

Частковий аналіз малюнків корекційної групи представлений в таблиці Г.10 «Аналіз малюнка неіснуючої тварини корекційної групи» (Див. Додаток Г).

Контрольний експеримент показав часткову позитивну динаміку зменшення тривожності молодших школярів.

Методика «Страхи в будиночках» М.А.Панфілової

Після корекційної роботи показник кількості страхів по відношенню до вікової норми та статі «В межах норми» відмічений у 8 досліджуваних з 9.

Результати корекційних занять представлені в порівняльній таблиці 3.3 «Методика «Страхи в будиночках» М.А. Панфілової».

Таблиця 3.3 «Методика «Страхи в будиночках» М.А.Панфілової»

Стать	Висновок о кількості страхів по відношенню до вікової норми та статі
	До корекційних занять	Після корекційних занять
	В межах норми	Вище норми	В межах норми	Вище норми
Ч	0	4	4	0
Ж	0	5	4	1

Контрольний експеримент, проведений після низки корекційно-розвиваючих занять показав якісні зміні діагностованих страхів молодших школярів і загальну позитивну динаміку зміни кількісного співвідношення дитячих страхів, по відношенню до даних формуючого експерименту.

Динаміка зміни показників випробовуваних представлена в таблиці Г.11 «Зміни кількісного співвідношення страхів корекційної групи» (Див. Додаток Г).

Порівняльний аналіз індивідуальних результатів дослідження за підсумками діагностики за допомогою тесту тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен) і методик «Неіснуюча тварина» і «Страхи в будиночках» та результатів ефективності корекційної програми представлений у таблиці Г.12 «Узагальнення даних тесту тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен) і методик «Неіснуюча тварина» і «Страхи в будиночках» корекційної групи» (Див. Додаток Г).

З отриманих результатів можна зробити висновок про продуктивність використаної корекційно-розвиваючої програми та актуальності застосування її в загальноосвітніх закладах.

Висновки

Страх - це одна з базових емоцій, що виникає в ситуації загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки у відповідь на прояв загрозливого стимулу.

Проблема вивчення страхів молодших школярів і подальшого пошуку найбільш ефективних шляхів виявлення та подолання психічного неблагополуччя дитини вельми актуальна для практичної психології та педагогіки. Якщо страхи усунені, оптимістично перероблені з дитиною, він збагачується новим досвідом, стає більш орієнтованим, так як це приводить до довіри людям, доброті, оптимізму, мужності.

У ході роботи були виявлені психологічні чинники виникнення та способи діагностики та корекції страхів у молодших школярів.

Проведений аналіз літературних джерел свідчить, що вивчення категорії «страх» у філософсько-психологічному аспекті дає підстави вважати, що в науці не склалося загального уявлення та теорії пояснення цього феномена.

Причинами появи страху можуть бути події, умови, ситуації, які є початком небезпеки або відсутності безпеки. Страх може бути викликаний якою-небудь людиною або об'єктом. Іноді страх не пов'язаний ні з чим конкретним, такі страхи переживаються, як безпредметні. До причини появи страхів і тривожності також можна віднести конфліктну ситуацію у родині.

Особливість страхів дітей молодшого шкільного віку, на нашу думку, полягає в тому, що на одному рівні існують вигадані страхи (чудовиська, скелети, Баба Яга, Змій Горинич, Бармалій, привиди, темрява, жахи, сни, смерть), тимчасові (тварини, комахи, змії) та невигадані, серйозні (страх покарання, самотності, хвороби, висоти, глибини, болю, війни тощо).

Для діагностики страхів та особистісної тривожності дітей молодшого шкільного віку був підібраний комплекс методик, які містять як вербальні, так і проективні завдання. Діагностичний інструментарій склали методика виявлення страхів у дітей за допомогою тесту тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен), проективна методика дослідження особистості «Неіснуюча тварина» М.3. Друкаревіч, методика «Страхи в будиночках» М.А. Панфілової. Обрані методики дали змогу виявити та дослідити кількісні та якісні показники страху та особистісної тривожності.

В ході дослідження за допомогою обраних методик було виявлено, що 28% дітей молодшого шкільного віку мають високій рівень страхів та тривожності. Сучасні діти найбільше бояться війни, смерті рідних, темряви, болю.

Аналізуючи результати дослідження було прослідковано закономірність, що страхи взаємообумовлені підвищеною тривожністю дитини. 6 дітей з 8, у яких виявлено високий індекс тривожності, показали високий рівень страху за методиками «Неіснуюча тварина» та «Страхи в будиночках».

З метою психологічної підтримки дітей, що мають різні страхи та зниження рівня тривожності і кількості страхів, як емоційного неблагополуччя учнів молодшого шкільного віку була розроблена і проведена програма корекційно-розвиваючих занять. Продуктивність використання корекційної програми доведена в даному дослідженні.

Теоретико-методологічний та психолого-педагогічний аналіз проблеми страхів у молодшому шкільному віці відкриває багато особливостей поведінки дітей у цей період. Страхи на цьому етапі багатьма вченими, у випадку нормального розвитку дитини, вважаються важливою ланкою регуляції поведінки в цілому і мають позитивний адаптаційний зміст. Дитина має природні механізми їх подолання, тому робота зі страхами повинна ґрунтуватися, перш за все, на використанні цих механізмів, аналізі джерел виникнення страхів та усвідомлення, з яким саме страхом належить

страх тривожність шкільний корекційний

Бібліографія

1. Андрусенко В.А. Социальный страх / Владимир Александрович Андрусенко, - Оренбург: Оренбургский госуниверситет, 1995. - №3. - С. 136 - 146 (опыт философского анализа).

2. Бреслав Г.М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве: Норма и отклонения. - М.: Педагогика, 1990. 144 с.

3. Давыдов В.В. Строение учебной деятельности младшего школьника // Возрастная и педагогическая психология. - М., 1979. С.76.

4. Данилова Н.Н. Физиология высшей нервной деятельности / Н.Н. Данилова, А.Л. Крылова - М.: Учебная литература, 1997. - 432 с.

5. Джемс У. Психология / Под ред. Л.А. Петровской. - М.: Педагогика, 1991. - С. 272.

6. Ежкова Н. Развитие эмоций в совместной с педагогом деятельности: Эмоциональное развитие детей школьного возраста // Дошкольное воспитание. - 2003. - №1. - c. 247

7. Живанова В.А. Дослідження страху як психологічного феномену в історичній ретроспективі. // ВІСНИК НТУУ “КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка.. - 2010. - №3. - с.121-125

8. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. - М.: Просвещение, 1993. - c. 123

9. Захаров А.И. Как преодолеть страхи у детей. - М.: Педагогика, 1986. - 112 с.

10. Кондаш О. Хвилювання: страх перед випробуванням / О. Кондаш; [Пер. із словаць.]. - К.: Рад. школа, 1981. - 170 с.

11. Мовчан М.М. Страх перед екзаменом як соціальний страх / М. М. Мовчан // Компетентнісний підхід до підготовки випускників вищого навчального закладу: матеріали XXXI міжвузівської науково­методичної конференції: в 2 ч. - Ч. І. - Полтава: РВВ ПУЕТ, 2011. - С. 252­254.

12. Мовчан М. Феномен страху: його класифікація і рівні. // Наукові записки. Серія «Філософія». - 2011. - №10. - с.197-204

13. Панфилова М.А. Страхи в домиках. Диагностика страхов у детей и подростков // Школьный психолог. - 1999. - №8. - С.10-12.

14. Роменець В.А. Історія психології древніх віків. Навч. посібник / В.А. Роменець, І.П. Маноха / Вст. ст. В.О. Татенко, Т.М. Титаренко. - Вид. 2-ге, стереотип. - К.: Либідь, 2003. - 994 с.

15. Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции / З. Фрейд / Пер. с нем. Г.В.Барышников; Под ред. Е.Е. Соколовой и Т.В. Родионовой. - СПб.: Азбука-классика, 2006. - С. 380-414.

16. Фрейд З. Сновидения. Избранные лекции / Зигмунд Фрейд. - М.: Водолей, 1991. -192 с.

17. Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник / В.Б.Шапар - Х.: Прапор, 2005. - 640 с.

18. Щербатых Ю.В. Психология страха: популярная энциклопедия / Ю.В.Щербатых. - М.: Эксмо, 2007. - 512 с.

19. Эберлейн Г. Страхи здоровых детей. / Пер. с нем. Ю.Лукоянова. - М.: Знание, 1981. - 192c.

20. Spielberger C.D., Vagg P.R. Test Anxiety: A Transactional Process Model // In C.D. Spielberger, P.R. Vagg(Eds.) Test Anxiety: Theori, Assessment. Taylor and Francis, 1995. - P.3-4.

Додаток А

Методики виявлення страхів і особистісної тривожності дітей молодшого шкільного віку

Додаток А.1 Тест тривожності (Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен)

Метою тестування є виявлення дітей з підвищеною тривожністю.

Експериментальним матеріалом є чотирнадцять малюнків. Кожен малюнок представляє деяку типову для життя дошкільника ситуацію. Кожен малюнок виконаний у двох варіантах: для дівчинки (на малюнку зображена дівчинка) і для хлопчика (на малюнку зображений хлопчик). Кожен малюнок забезпечений двома додатковими малюнками дитячих облич. На одному з додаткових малюнків зображено усміхнене обличчя дитини, на іншому - сумне. Малюнки показують дітям в строгій послідовності один за іншим. Після пред'явлення дитині малюнка, дається інструкція.

1) Гра з молодшими дітьми. «Як ти думаєш, яке обличчя у дитини: веселе або сумне? Він (вона) грає з малюками».

2) Дитина і мати з немовлям. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) бавиться зі своєю мамою і малюком».

3) Об'ект агресії. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне чи веселе?»

4) Одягання «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) одягається».

5) Гра зі старшими дітьми. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) грає зі старшими дітьми».

6) Укладати спати на самоті. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) йде спати».

7) Вмивання. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне або веселе? Він (вона) у ванній».

8) Догана. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне чи веселе?»

9) Ігнорування. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне або веселе?»

10) Агресивний напад. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне чи веселе?»

11) Складання іграшок. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) прибирає іграшки».

12) Ізоляція. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне або веселе?»

13) Дитина з батьками. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) зі своїми мамою і татом».

14) Їжа на самоті. «Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) їсть».

Протоколи піддаються кількісному аналізу. На підставі даних протоколу обчислюється індекс тривожності дитини (І.Т.).

Дані протоколу заносяться в таблицю, де обчислюється індекс тривожності кожної дитини.

Вибір дитиною відповідного обличчя кожної дитини можна зафіксувати в спеціальному протоколі представленому на таблиці А.4.

Таблиця А.4 - Протокол виявлення тривожності у дітей

Ім'я: Вік: Дата:
Малюнок	Вибір
	Веселе обличчя	Сумне обличчя
1.Гра з молодшими дітьми
2.Дитина і мати з малюком
3.Об'єкт агресії
4.Одягання
5.Гра зі старшими дітьми
6.Укладання спати на самоті
7.Вмивання
8.Догана
9.Ігнорування
10.Агресивність
11.Складання іграшок
12.Ізоляція
13.Дитина з батьками
14.Їжа на самоті

Додаток А.2 Методика «Неіснуюча тварина»

Для вивчення тривожності молодшого школяра цілком можливо використання проективної методики «Неіснуюча тварина», запропонованої М.З. Друкаревіч.

Випробуваному пропонують придумати і намалювати неіснуючу тварину, а також дати їй вигадане ім'я. З наявної літератури видно, що процедура обстеження не стандартизована (використовуються різних розмірів аркуші паперу для малювання, в одних випадках малюнок виконується кольоровими олівцями, в інших - одним кольором і т.ін.). Загальноприйнятої системи оцінки малюнка не існує.

Теоретичні посилки, покладені в основу створення методики, збігаються з такими у інших проективних методик. Тест спрямований на діагностику особистісних особливостей, іноді її творчих потенцій.

Простір, у свою чергу, пов'язаний з емоційним забарвленням переживання і часовим періодом: теперішнім, минулим, майбутнім. Пов'язане воно також з дієвістю або ідеально-розумовим планом роботи психіки. На аркуші (моделі простору) ліва сторона і низ пов'язані з негативно забарвленими і депресивними емоціями, з невпевненістю і пасивністю. Права сторона (відповідна домінантній правій руці) - з позитивно забарвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії.

Крім загальних закономірностей психомоторного зв'язку і відношення до простору при тлумаченні матеріалу тесту використовуються теоретичні норми оперування з символами і символічними геометричними елементами і фігурами.

Дітям дається інструкція: «Намалюйте тварину, якої насправді немає, ніколи не було, і якої до вас ніхто не придумав. Придуману вами тварину назвіть неіснуючим, але підходящим йому, на Ваш погляд, іменем. Ім'я повинно складатися з одного слова, частини якого не повинні відображати вже існуючих в мові слів (наприклад «дельфінокрил», «коні-кіт» і т. ін.)». Досліджуваний малює простим олівцем на альбомному аркуші.

Це одна з найбільш популярних методик малювання. Вона широко використовується вітчизняними психологами при обстеженні дітей і дорослих, хворих і здорових, найчастіше як орієнтувальна методика, тобто така, дані якої дозволяють висунути деякі гіпотези про особливості особистості.

Інтерпретація деталей малюнка. При розгляді окремих деталей малюнка загальний підхід до інтерпретації такий: певна якість більш виявлена, якщо:

· ця деталь вималювана особливо ретельно;

· цих деталей декілька;

· ця деталь збільшена в розмірах відносно інших.

Розглянемо ознаки, які вказують на наявність страхів та тривожності.

Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо заштрихований, - легкість виникнення недовіри, страхів.

Очі - це символ властивого людині переживання страху, який часто не усвідомлюється людиною. Про це говорить різке промальовування райдужки, сильний нахил олівця при виконанні малюнка очей.

Контури фігури. Звертається увага на наявність чи відсутність виступів (шипів, панцирів, голок), промальованість контуру, наявність плям, затемнень. Затемненість, зафарбовування контурної лінії - наявність страху і тривоги. Про підозрілість, побоювання свідчить наявність щитів, заслонів, подвоєння лінії контуру.

Загальна енергія. Оцінюється кількість зображених деталей - зображена тільки необхідна кількість щоб дати уявлення про вигадану неіснуючу тварину (голова, тіло, кінцівки; або тіло, хвіст, крила), чи має місце щедре зображення не тільки необхідних, але й ускладнювальних конструкцій додаткових деталей. Жирна з натиском лінія свідчить про наявність тривожності, особливо, якщо це різко продавлені лінії, видимі навіть на зворотному боці листа - це різка тривожність. Важливо звернути увагу на те, яка деталь так намальована, - це допоможе зрозуміти, з чим пов'язана тривога.

Загальна оцінка тварини. Тварини діляться на тих, що загрожують; тих, що бояться, та нейтральних. Тварина є уособленням людини, виявляє ставлення до себе, свого “я”, уявлення про своє становище у світі, свою значущість або її відсутність, тобто тварина представляє того, хто малює, в залежності від характеру того, на кого схожа людина (подібні до лева, бегемота, птаха, равлика, мурах, білого собаки, зайця, комашки, слона і т. ін.).

Додаток А.3 Методика «Страхи в будиночках» М.А. Панфілової

Автором проведений своєрідний синтез двох відомих методик: модифікованої бесіди А.І. Захарова та тесту «Червоний будинок, чорний дім». Модифікована бесіда про страхи А.І. Захарова передбачає виявлення та уточнення переважаючих видів страхів (страх темряви, самотності, смерті, медичні страхи і т.ін.). Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з'ясувати, до яких конкретно страхів вони схильні. З'ясувати весь спектр страхів, можна спеціальним опитуванням за умови емоційного контакту з дитиною, довірчих відносин і відсутності конфлікту. Про страхи слід розпитувати кого-небудь із знайомих дорослих або спеціалістів при спільній грі або дружній бесіді. У подальшому самим батькам уточнити, чого саме, і наскільки боїться дитина.

Бесіда представляється як умова для позбавлення від страхів за допомогою їх програвання і малювання. Почати запитувати про страхи щодо пропонованого списку має сенс у дітей не раніше 3 років, питання повинні бути доступними для розуміння в цьому віці. Бесіду слід вести неквапливо і ґрунтовно, перераховуючи страхи і чекаючи відповіді «так» - «ні» або «боюся» - «не боюся». Повторювати питання про те, боїться або не боїться дитина, слід лише час від часу. Тим самим уникати наведення страхів, їх мимовільне навіювання. При стереотипному запереченні всіх страхів просять давати розгорнуті відповіді типу «не боюся темряви», а не «ні» або «так». Дорослий, який задає питання, сидить поруч, а не навпроти дитини, не забуваючи його час від часу підбадьорювати і хвалити за те, що він говорить все як є. Краще, щоб дорослий перераховував страхи з пам'яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не зачитуючи його.

Сукупні відповіді дитини об'єднуються в кілька груп за видами страхів, які були сформульовані А.І. Захаровим. Якщо дитина в трьох випадках з чотирьох-п'яти дає ствердну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний. Проведення цієї методики є достатньо простим і не вимагає спеціальної підготовки.

Метою даного тестування є виявлення та уточнення переважаючих видів страхів (страх темряви, самотності, смерті, медичні страхи і т.ін.) у дітей старше 3-х років. Дана методика підходить в тих випадках, коли дитина ще погано малює або не любить малювати. Дитині пропонується намалювати два будинки - червоний і чорний (можливий варіант пред'явлення дитині листа з уже намальованими будинками). У ці будинки або самостійно (якщо це молодші школярі і більш старші діти), або за допомогою експериментатора (якщо це дошкільнята) дітям пропонується розселити страхи: в червоний будинок - «нестрашні», в чорний - «страшні страхи». Після виконання завдання дитині пропонується закрити чорний будинок на замок (намалювати його), а ключ - викинути або загубити. Автор припускає, що даний акт заспокоює актуалізовані страхи. Аналіз отриманих результатів полягає в тому, що експериментатор підраховує страхи в чорному будинку і порівнює їх з віковими нормами. А.І. Захаров пропонує вікові норми страхів та їх розподіл (за статтю та віком). З 29 страхів, виділених автором, у дітей спостерігаються від 6 до 15. У шкільному віці: - у хлопчиків спостерігається близько шести, а у дівчаток - дев'яти страхів.

Дитині дається інструкція такого змісту: "У чорному будиночку живуть страшні страхи, а в червоному - не страшні. Допоможи мені розселити страхи зі списку по будиночках".

Ти боїшся:

1) коли залишаєшся один;

2) нападу;

3) захворіти, заразитися;

4) померти;

5) того, що помруть твої батьки;

6) якихось дітей;

7) якихось людей;

8) мами чи тата;

9) того, що вони тебе покарають;

10) Баби Яги, Чахлика Невмирущого, Бармалія, Змія Горинича, чудовиська. (У школярів до цього списку додаються страхи невидимок, скелетів, Чорної руки, Пікової Дами);

11) перед тим як заснути;

12) страшних снів (яких саме);

13) темряви;

14) вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страхи тварин);

15) машин, поїздів, літаків (страхи транспорту);