Психологічні особливості прояву тривожності дітей молодшого віку

У грі дитина набуває певних навичок спілкування, засвоює нові соціальні норми поведінки. Тут моделюються, ніби репетируються різні життєві ситуації.

Особливо корисні спонтанні рухливі ігри, які зумовлюють активність дитини, підвищують ініціативу та самостійність, розвивають вміння володіти емоціями та приймати рішення. Адже вже на початку гри дитина хоче бути схожою на свого улюбленого героя, вона приймає рішення й бере на себе певні зобов'язання, непомітно для себе переступаючи поріг страху й сором'язливості.

Включаючись з дітьми в будь-яку знайому з дитинства гру: піжмурки, хованки, різні ігри з м'ячем, дорослі можуть непомітно спостерігати за своєю дитиною й спрямовувати її. Проте якщо дитина не хоче гратися, - жодного примусу, не слід наполягати, а тим більше кепкувати та сміятися з неї.

Ігри, які ми назвали, здавалося б дуже прості, але за багаторазового повторення вони допомагають виробити активний захист - швидко прийняти рішення й змінити тактику. Після гри помітно змінюється емоційний тонус, налагоджується безпосередній контакт з батьками, зменшується страх бути покараним, розвиваються спритність та координація рухів.

У всіляких видах протиборства дитина переступає через свій страх, протистоїть небезпеці, дістає емоційну розрядку. А неодноразова зміна ролей нападу та оборони допомагає змінювати реагування. Користь від таких ігор дуже велика, аби тільки дорослі поводилися при цьому безпосередньо, без фальшу, не видаючи порад і не напружуючи малюка.

Діти зовсім перестають боятися страшних казкових персонажів, коли долають різноманітні перепони на шляху до Дракона або Баби-Яги. Вони відчувають при цьому величезну емоційну полегкість. Аналогічна реакція буває і коли драматизується історія, придумана самою дитиною, коли готуються маски й інші атрибути дійства і вона сама розподіляє ролі.

А коли малий актор бере на себе роль персонажа, якого боїться, то ефект гри стає більшим. Практика показує, що такі ігри бажано проводити до трьох разів на тиждень.

Дуже важливо, щоб діти вміли адекватно ставитися до неминучих труднощів, училися конструктивно справлятися із цими ситуаціями. Мудра підтримка з боку дорослого тільки підсилить їхню впевненість у своїх силах, допоможе реалізувати творчі здібності.

Гальмівна дія, яку викликають страхи та стійкі психотравмуючі чинники, може бути настільки сильною, що за образним висловлюванням відомого психолога О.І. Захарова, людина починає помирати ще за життя. Емоційна загальмованість призводить до того, що нічого не радує, не дає притоку енергії, не спонукає до життя. Людина нагадує власну тінь, неадекватно сприймає навколишнє середовище, її особистісний ріст припиняється.

Цей стан не минає безслідно, а визначає всю подальшу долю людини. Невідредаговані страхи, як міни уповільненої дії, можуть вибухнути за будь-якої ситуації, ускладнюючи життя не тільки особі, що пережила психологічну травм, а у сім, хто живе поруч з нею. Особливо беззахисні діти. Вони перші підпадають під вплив людей з надломленою психікою, переймають їхні страхи, тривоги та хвилювання, набувають комплексів, яких свого часу не позбулися їхні батьки. Страхи та тривоги надто заразні речі. Ними “хворіють” не тільки діти чи окремі дорослі, а буває, що й цілі колективи. Говорити про вільну самореалізацію вихованця в таких умовах не має сенсу. Було б добре, якби це розуміли всі педагоги. Якась частина проблем у суспільстві відпала б сама собою.

Література

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. - Екатеринбург.: Деловая книга, 1995. - С.115.

2. Баллон Х. Истоки характера у ребёнка // Вопросы психологии. - 1990. - № 5. - С.128.

3. Богословский В.В., Ковалёва А.Г. Общая психология. - М.: Просвещение, 1981. - С.12.

4. Бютнер М.М. Жить с агрессивными детьми. - М.: Педагогика, 1991. - С.15.

5. Гончаренко Т. Заняття психолога з малятами. - К.: Шкільний світ, 2005. - С.112.

6. Запорожец А.В., Неверович Я.З. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста. - М.: Педагогика, 1986. - С.5.

7. Жариков Е.С., Крушельницкий Е.Л. Для тебя и о тебе. - М.: Просвещение, 1991. - С.112.

8. Захаров А.И. Как помочь нашим детям избавиться от страха. - СПБ.: Гиппократ, 1995. - С.13.

9. Эмоциональные нарушения в детском возрасте / В.В. Лебединский, Е.С. Никольская, Е.Р. Банская, М.М. Либлинг. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - С.23.

10. Карпенко Н. Страх: позитивна і негативна роль у розвиткові дітей // Дошкільне виховання. - 1997. - №12. - с.18-19. - С.34.

11. Карпенко З.С. Психокорекція розвитку у дитини. - Івано-Франківськ, 1994. - С.118.

12. Кононко Е.Л. Чтобы личность состоялась. - К.: Радянська школа, 1991. - С.234.

13. Лаврентьєва Г.П., Титаренко Т.М. Практична психологія для вихователя. - К.: ВІПОЛ, 1993. - С.23.

14. Лебединская К.С., Никольская О.с. Диагностика раннего детского аутизма: Начальные проявления. - М.: Просвещение, 1991. - С.34.

15. Леві В. Нестандартна дитина. - К.: Рад. школа, 1991. - С.56.

16. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - С.122.

17. Марінушкіна О.Є., Замазій Ю.О. Порадник практичного психолога. - Х.: Основа, 2007. - С.115.

18. Мдзелурі Т. Захистити дітей від страху. Як з'являються і коли зникають дитячі страхи. // Дошкільне виховання. - 1997. - №10. - С. 18-19.

19. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию личности. - М.: Просвещение, 1985. - С.54

20. Немов Р.С. Психология. - М.: Владос, 2001.- С.87.

21. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. - М.: Тривола, 1995. - С.24.

22. Ольшанникова А.Е. Эмоции и воспитание. - М.: Просвещение, 1983. - С.111.

23. Орлов А.Б., Хазанов М.А. Феномены эмпатии и конгруэнтности // Вопросы психологии. - 1993. - №3. - С.32.

24. Павелків Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія. - К.: Академвидав, 2008. - С.337.

25. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова спихологія. - К.: Академвидав, 2006. - С.316.

26. Слабик Я. Подолання тривожності та страху //Психолог. - 2008. - №21. - С.8.

27. Трофімов Ю.Л. Психологія. - К.: Либідь, 2001. - С. 26.

28. Тимченко А.В. В лабиринтах психологии личности. - Х.: Прапор, 1997. - С.55.

29. Титаренко А.И. Моральный выбор. М., 1980. - С.46.

30. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. - М.: Высшая школа, 1984. - С.58.

31. Психологический словарь / Под ред. И.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. - М.: Педагогика Пресс, 1996. - С.55.

32. Рогова Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании. - М.: Владос, 1995. - С.111.

33. Роджерс К. Эмпатия // Психология эмоций. Тексты / Под ред. В.К. Вилюнаса. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - С.113.

34. Руководство практического психолога. Психологические программы развития личности в подростковом и старшем школьном возрасте /,Под ред. Я.Ч. Дубровиной. - М.: Изд. Центр «Академия», 1995. - С.13.

35. Спиваковская А.С. Профилактика детских неврозов: комплексная психологическая коррекция. - М.: Изд-во МГУ, 1988. - С.45.

36. Фройд З. Вступ до психоаналізу. - К.: Основи, 1988. - С.34.

37. Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье. - М., 1997. - С.25.

38. Чуб Н.В. Довідник для батьків дошкільників. Психологія дитини від А до Я. - Х.: Веста, 2007, - С.141.

39.Чудновский В.Э. Воспитание способностей и формирование личности. - М.: Знание, 1986. - С.67.

40.Юркевич В.С. Выполнить себя. - М.: Знание, 1980. - С.25.

Додаток 1

Ігри, етюди, вправи.

Тінь.

Звучить музика А. Петрова „Поклик сині” (з кінофільму „Синій птах”).

Двоє дітей ідуть по дорозі через поле: одна дитина попереду, а інша - на два-три кроки позаду (це „тінь” першої). „Тінь” повинна точно повторювати всі дії першої дитини.

Завдяки повторенню рухів однієї дитини інша позбувається тілесної скутості.

У магазині дзеркал.

У магазині було багато великих дзеркал. Туди увійшов чоловік, на плечі в нього сиділа мавпочка. Вона побачила себе в дзеркалах і подумала, що це інші мавпочки, і стала робити гримаси. Мавпочки відповіли їй тим самим. Вона посварилася кулачком і їй з дзеркал погрозили, вона тупнула лапкою, всі мавпочки тупнули лапкою. Що не робила мавпочка, всі точно повторювали її рухи.

Гра допомагає учасникам розслабитися, зробити поведінку спонтанною.

Протилежні рухи.

Діти шикуються в шеренги, одна навпроти іншої. Під музику „Канадської народної пісні” на початок кожного такту друга шеренга виконує рухи, протилежні рухам першої. Якщо перша шеренга присідає, друга підскакує.

Гра допомагає подолати руховий автоматизм, виховує сміливість діяти за власним спонуканням.

Дракон кусає свій хвіст.

Гравці стоять один за одним, тримаючись за талію того, хто стоїть попереду. Перша дитина - це голова дракона, остання - кінчик хвоста. Поки звучить музика Д. Нурієва „Східний танець”, перший гравець намагається схопити останнього - дракон ловить свій хвіст. Всі інші діти міцно тримаються один за одного. Якщо дракон не піймав свій хвіст, то наступного разу на роль дракона призначається інша дитина.

Гра викликає емоційне збудження, бадьорий настрій.

Сова.

Діти обирають ведучого - сову, яка сідає в гніздо і спить. Діти починають бігати і стрибати. Потім ведучий говорить: „Ніч!”. Сова розплющує очі і починає літати. Всі гравці одразу повинні завмерти.

Хто поворухнеться або засміється, стає совою. І гра подовжується. Музичний супровід - „Балалар” О. Гельфуса.

Гра відволікає від гнітючих переживань, повертає гарний настрій.

У грі беруть участь дві групи. Позначивши на підлозі нешироку річку, підходять до неї по одному від кожної групи і намагаються її перескочити. Хто перескочив, повертається до своєї групи. А хто ні - повинен перейти в сусідню.

У якій групі під кінець гри дітей виявиться більше, та й виграла.

Гра супроводжується азербайджанським народним танцем в обробці С. Рустамова.

Гра виховує сміливість, впевненість у своїх силах.

Віддай.

Дитина вимагає віддати їй іграшку.

Тілесні вияви. Кисті рук тримати горизонтально долонями вгору. Гра розвиває здатність відстоювати свої інтереси.

Відійди!

Дитина відштовхує кривдника.

Тілесні вияви. Кисті рук тримати вертикально, долонями на гору.

Гра навчає самозахисту адекватними небезпеці засобами.

Гра в сніжки.

Зима. Діти в саду грають у сніжки. Етюд супроводжується музикою Г. Струве „Весела гірка”.

Тілесні вияви. Нахилитися, схопити двома руками сніг, випрямитися і кинути сніжку різким коротким рухом, широко розкриваючи пальці.

Гра сприяє розслабленню й емоційному піднесенню.

Ведмедики одужали.

Захворіли ведмедики Тім і Том. До них прийшов лікар Зай. Він вилікував ведмедиків. І їм стало дуже добре. Не болять більше животи у Тіма і Тома.

Тілесні вияви. Положення сидячи, ноги розведені, тіло відхилене назад, підборіддя ледь підняте, посмішка.

Етюд забезпечує полегшення, звільнення від страждання.

Битва.

У залі звучить музика П. Хоффера „Битва”.

Одна дитина удає з себе Івана - царевича, який бореться з триголовим Змієм Гориничем і перемагає його. Радий і гордий своєю перемогою Іван-царевич.

Тілесні вияви. У виконавця ролі Змія Горинича голова і кисті рук - це голови Змія Горинича. Вони хитаються, роблять випади в бік Івана-царевича, опадають по черзі (відрубані), піднімаються (виростають нові). Іван-царевич з помітним зусиллям розмахує уявним мечем. Поза і міміка переможця: плечі розправлені, ноги ледь розставлені, голова відкинута, брови підняті, губи складені в усмішку.

Етюд допомагає пережити радість перемоги і гордість за свої успіхи.

Я - грізний боєць.

Хлопчик почуває себе сильним і хоробрим. Поки звучить музика І. Шумана „Марш”, він крокує по залу, уявляючи себе грізним бійцем.

Попелюшка.

У залі звучить музика М. Воловаца „Попелюшка і принц” (уривок).

Дівчинка удає із себе попелюшку, яка приходить додому після балу дуже сумною; вона загубила туфельку...

Тілесні вияви. Опущена голова, насуплені брови, опущені кутики губ, сповільнена хода.

Завдяки етюду можна виразити сум і страждання через важливу обставину.

Острів плакс.

Мандрівник потрапив на Чарівний острів, де живуть самі плакси. Він намагається втішити то одну, то іншу дитину, але всі діти-плакси відштовхують його і продовжують плакати.

На час етюду звучить музика Д. Кабалевського „Плакса”.

Міміка. Брови підняті й насуплені, рот напіввідкритий.

Через вираження суму і плачу досягається розуміння їх об'єктивної безпідставності й безглуздості.

Лисеня боїться.

Лисеня побачило на іншому березі струмка свою маму, але воно не наважується ввійти у воду. Вода така холодна, та й глибоко.

Тілесні вияви. Виставити ногу вперед на носок, потім повернути ногу на місце. Повторити цей рух кілька разів. Для більшої виразності можна імітувати струшування з ноги уявних краплин води.

Вираження страху перед холодною водою сприяє його подоланню, оскільки зустріч з мамою є надто привабливою перспективою.

Собака гавкає і хапає за п'яти.

Дитина гуляє. Повз неї на повідку йде собака. Він гавкає на хлопчика і намагається, натягуючи поводок, дістати мордою його ніг.

Під час етюду звучить музика Г. Фріда „Поява великого собаки”.

Етюд виховує сміливість.

Страх.

Хлопчик боїться самоти. Він нерухомо сидить на стільці зі страхом дивиться на двері. Раптом в іншій кімнаті хтось причаївся, що тоді?

Тілесні вияви. Голова відкинута назад і втягнула у плечі. Брови піднімаються вгору, очі відкриті, рот розкритий ніби для вигуку.

Запитання: Чи була у хлопчика причина боятися?

Етюд допомагає позбутися страху, спричиненого хворобливою уявою дитини про небезпеку.

Гроза.

За вікном гроза. Ллє дощ. Крешуть блискавиці. Грізно гримить грім.

Дитина вдома сама. Вона стоїть біля вікна. В момент сильного гуркоту грому їй стає страшно.

Звучить музика М. Раухвергера „Грім”.

Тілесні вияви. Голова закинута і втягнена у плечі; очі широко розкриті; рот відкритий; долоні ніби відгороджують від обличчя страшне видовище.

Етюд допомагає виразити страх як засіб мобілізації внутрішніх сил дитини в момент небезпеки.

Момент відчаю.

Дитина приїхала з батьками в чуже місто, але на вокзалі відстала від них. Хлопчик вийшов на привокзальну площу. Він розгубився, не знає, куди йти. Звучить музика М. Лисенка „Момент відчаю”.

Тілесні вияви. Голова нахилена вперед і втягнута у плечі, плечі підняті, брови йдуть вгору і насуплюються, губи розкриті так, що видно верхній ряд зубів, одна рука з силою стискає іншу.

Запитання: Що треба робити, коли загубишся в чужому місті?

Сміливий заєць.

Заєць любив стояти на пеньку, голосно співати пісні й читати вірші. Він не боявся, що його може почути Вовк.

Тілесні вияви. Положення стоячи, одна нога ледь попереду іншої, руки закладені за спину, підборіддя підняте.

Міміка. Впевнений погляд.

Штанга.

Дитина піднімає „важку штангу”. Потім кидає її. Відпочиває.

Етюди 21-23 навчають прийомів само розслаблення.

Петрушка стрибає.

Горобець зображає Петрушку, який м'яко і легко стрибає. Стрибки на двох ногах одночасно з м'якими, розслабленими колінами і корпусом, обвислими руками і опущеною головою.

Тілесні вияви. Ноги зігнуті в колінах, корпус тіла нахилений вперед, руки висять вздовж тіла, голова нахилена вниз.

Етюд супроводжується музикою Д. Кабалевського „Клоуни”.

Спляче кошеня.

Дитина виконує роль кошеняти, яке лягає на килимок і засинає. У кошеняти повільно піднімається і опускається животик.

Етюд супроводжується музикою Р. Паулюса „День розстає, ніч настає” (колискова).

Етапи гри-драматизації

1. Спершу дитина відмовляється вибирати, уникає вибору ляльок, фігурок, що зображають страх. Поступово дитина розігрується й непомітно для себе використовує і ляльок, що зображають страх.

2. Доручення до гри дорослого, налагодження паритетних взаємин, відтворення у певній ролі страхів дитини, спонукання її до виконання конфронтуючого страху ролі. Психологічний механізм усунення страху полягає саме в такій заміні ролей.

3. Зміна ролей.

4. Скласти фантастичну або реальну історію. У якій би знайшли відображення страхи, що залишилися в дітях. Перед цим дітям можна запропонувати гру “Подорож до Баби Яги і Кощія” для психологічної розминки.

5. Історію розповідають у групі дітей, автор розподіляє ролі, керує грою. Терапевтичний ефект буде тоді, коли оповідач візьме на себе роль того, кого боїться. Якщо дитина залишається собою, то все розігрується знову, але в протилежних ролях. Основа гри - імпровізація, уява. Не обов'язково дотримуватись сюжету, можна використати предмети-замінники.

Для усунення страху можна запропонувати серію психологічних ігор, фізичних вправ, етюдів.

Наступна серія ігор спрямована на подолання конкретних страхів.

Страх темряви: “Тваринки в нірці” (3-4 р.); “Бобри” (3-6 р.); “Хто причаївся в темряві?” (407 р.); “У темній норі” (4-5 р.).

Страх самотності: “Маля загубилося” (5-7 р.); “як важливо знати свою адресу (4-5 р.); “Сюрпризи” (4-7 р.).

Страх казкових персонажів, чудовиськ, примар: “Маски страху” (4-7 р.); “подорож до Баби Яги” (3-5 р.).

Страх смерті: “Дивовижна зустріч” (6-7 р.); “Шукаємо в поганому хороше” (6-7 р.).

Страх війни, катастроф, хуліганів, бандитів: “Бій” (4-7 р.); “Морські розбійники” (4-7 р.).

Страх уколів, болю, лікарів: “Лікарня” (3-7 р.), “Військовий шпиталь” (5-7 р.).

Страх покарання, крику: “П”ятнашки” (3-5 р.), “Викидайло” (5-7 р.).

Страх замкнутого простору : “Піжмурки” (3 р.); “Хованки” (з 1 р.), “Автобус”, “Миша й мишоловка”.

Конспект заняття “Темноляндія”

Заняття з корекції тривожності у дітей 4 - 6 років.

Жив собі маленький хлопчик. Він дуже боявся темряви, ніколи не вимикав вночі світло й намагався не залишатися сам у темній кімнаті.

Якось йому наснився дивний сон - дуже яскравий і гарний. Перед хлопчиком з'явився маленький чоловічок. Він був дуже кумедний, у великому ковпаку, що весь час насувався йому на очі, в чудернацьких черевиках і з великими вухами.

- Привіт, Дениско, - ласкаво усміхнувся він, - Я казковий Ельф і прийшов сюди, щоб запросити тебе до чарівної країни - Темноляндії.

- Ні, я не піду її дивитися, бо я страшно боюся темряви, - злякано відповів Дениско.

- Я про це знаю і мені дуже шкода, що ти боїшся тієї краси, яка є там. Я хочу тобі показати їх. Ну що, підемо?

Хлопчик дуже не хотів іти до Темноляндії, але йому було соромно здатися боягузом.

В одну мить Денис разом з Ельфом з'явилися перед прекрасним палацом, який освітлював красивий повний місяць і численні зірочки.

- Це ворота до нашої країни.

- Чудово, мені завжди здавалося, що тільки вдень, при сонячному світлі, може бути так гарно.

І пішли вони далі. Дійшли до водоспаду, вода якого загадково виблискувала у місячному сяйві. Навколо літали казкові птахи.

- А тепер поглянь на гори. У світлі місяця вони особливі. А зараз я відведу тебе до лісу, - запропонував Ельф.

- Але ж у лісі темно, і ми можемо не побачити місяця, - злякався Дениско. Коли зайшли до лісу, то Дениско побачив у сяйві світлячків багато добрих, гарних і смішних Ельфів, які взялися за руки й веселилися. Потім вони ще довго ходили по лісу і слухали спів пташок, милувалися світлячками, розмовляли з тваринами.

- Оце і є наша Темноляндія та її мешканці. Але незабаром настане ранок, Дениску, тобі час вставати. - сказав добрий казковий Ельф.

- Так, я піду, - відповів хлопчик, - мені дуже сподобалося, у вас дуже гарно, до побачення.

- До побачення відповіли маленькі Ельфи, - згадуй нас, коли лягатимеш спати.

- Тебе провести, Дениску? Адже в нашій країні немає жодного ліхтаря, тобі не страшно? - запитав Ельф.

- Ні, не потрібно, дякую, хіба може бути страшно в такій красі! Тут хлопчик прокинувся і розплющив очі.

Наступного вечора, коли лягав спати, він звичкою ліг у ліжко і увімкнув світло, але одразу пішов до вимикача:

- Чого боятися, якщо Темноляндія така чудова!

Коли мама зайшла до кімнати, то дуже здивувалася, а тато сказав, що їх син, напевно, подорослішав.

Додаток 2

АНКЕТА 1

Шановні батьки! Просимо Вас щиро відповісти на запитання анкети (нерозголошення інформації гарантуємо).

Чи помічали Ви і як часто у Вашої дитини такі прояви:

1. Дитина сама хоче зробити те, що пропонує їй дорослий, і водночас відмовляється від цього саме тому, що це їй запропоновано (негативізм)? _______________________________________________

2. Дитина будь-що наполягає на виконанні свого бажання (впертість)? ___________________________________________________________

3. Домігшись виконання одного свого прохання, дитина відразу висуває нову вимогу й знову наполягає на її виконанні (вередування)?______________________________________________

4. Дитина протестує проти людини чи норми виховання, установленої для неї? ____________________________________________________

5. Прояви егоїзму?_____________________________________________

Анкета 2.

Шановні батьки!

Ми досліджуємо дитячі страхи. Просимо Вас щиро відповісти на запитання нашої анонімної анкети (Нерозголошення здобутої інформації гарантуємо).

1. Стать вашої дитини (хлопчик, дівчинка)______________________

2. Вік сина чи доньки (повних років і місяців)___________________

3. Чи помічали Ви, що дитина чогось боїться?___________________

4. Чого конкретно боїться Ваша дитина (потрібне підкресліть або допишіть)________________________________________________

Темряви

Вигаданих істот

Крові

Лікарів

Лікарні

Уколів

Самотності (страх не бути прийнятим у дитячий колектив, у гру).

Залишитися самому вдома.

Страшних снів.

Школи, дитячого садка

Покарань (фізичних або словесних)

Дістати погану оцінку

Висоти

Різних рухів

Втратити рівновагу (під час виконання різних вправ, навчання кататися на ковзанах, на велосипеді)

Вчителя, вихователя

Не встигнути щось зробити

Невдачі, неуспіху

Незнайомих людей

Транспорту

Один (одна) засинати

Різких звуків

Тварин (собак...)

Страшних казок, страшних мультфільмів

Болю

Когось з однолітків

Пожежі

Смерті

Нападу (боїться бандитів)

Старших дітей у дворі, в школі, в дитячому садку.

5. Як Ви реагуєте на прояви страху у своєї дитини? Як намагаєтеся впливати на неї?_____________________________________________

6. Чи змінився ступінь вираженості страхів у дитини з віком (зменшився, збільшився)?___________________________________

7. Висловіть свою точку зору з приводу появи страхів у вашої дитини?__________________________________________________

8. Чи доводилося Вам лякати свою дитину і чим? Скільки їй було років?___________________________________________________

9. У чому ви вбачаєте користь страху? Чи завдає, на вашу думку, страх шкоди?_____________________________________________

10. Які риси особистості Ви б хотіли виховати у вашої дитини насамперед? ______________________________________________

Дякуємо за допомогу. Анонімність відповідей гарантуємо.

Тривожність

Консультація для батьків

У тривожних дітей частенько виникають проблеми в спілкуванні. Їм складно зав'язати перші контакти, розмовляти настільки голосно, щоб їхній голос був почутий у гучній дитячій групі.

Ви можете допомогти своїй дитині, якщо будете заохочувати будь-які прояви „товариської” активності. Першим підійшла до незнайомих дітей - молодець! Розповіла вірш - теж молодець!

Попросіть виховательку в дитячому садочку давати Вашому малюкові такі ролі на ранках, які допоможуть йому стати сміливішим, розкутим та активним.

Як виховувати „тихоню”?

- Заохочувати дитину на заняттях із рухливими іграми.

- Займатися іграми, які розвивають швидкість дитячого мислення і перемикання уваги.

- Із самого раннього дитинства привчати малюка до режиму дня, де на кожну дію виділений обмежений час.

- Змагатися з малюком: хто швидше зашнурує черевики, прибере постіль.

- Утримуватися від висловів: „Мій син - нелюдим”, „Він - такий тихоня”...

- Цікавтеся думкою маляти, причому зі самого раннього віку (Що він думає про побачений мультфільм? Чи хоче він саме це блюдо?).

- Не упускати моменту зайвий раз підкреслити достоїнства маляти.

- Залучайте дитину (розумно) у своє доросле життя, дозволяйте їй спілкуватися з дорослими.

Размещено на Allbest.ru