Особливості переживання психологічної травми учасниками бойових дій Антитерористичної операції (АТО)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості переживання психологічної травми учасниками бойових дій Антитерористичної операції (АТО)

Стаднік Інна - студентка ІV курсу факультету психології

Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології та безпеки життєдіяльності СНУ імені Лесі Українки

М.І. Мушкевич

Постановка проблеми. У контексті посттравматичного стресового розладу (далі ПТСР), важливим аспектом є усвідомлення учасниками АТО наявності психологічної травми. Психологічна травма - це життєва подія або ситуація, яка впливає на значущі сторони існування людини і призводить до глибокого психологічного переживання [5]. Виникнення психологічної травми розглядається як наслідок незавершеності інстинктивної реакції організму на травматичну подію [7]. Внаслідок психологічної травматизації виникають захисні механізми 3 груп: «фізіологічного збудження» (безсоння, дратівливість, спалахи гніву, вибухові реакції, перебільшене реагування, агресивність), «уникання» (уникнення думок і спогадів про пережите) та «вторгнення» ( спогади про травмуючу подію, нав'язливі думки, сновидіння, що викликають емоційне переживання) [3].

Проблематикою особливостей переживання психологічної травми у контексті ПТСР займалися А. Кардинер [6], Б. Колодзін [1], І. Малкіна-Пих [2], Р. Пітман, Н. Тарабріна [3], Л.Хохлов [5] , Ф. Шапіро [4], Дж. Ялом та ін. Автори аналізували вплив травматичних подій на формування психологічної травми, утворення захисних механізмів, що часто були симптомами ПТСР. Проте, вивчення особливостей переживання психологічної травми учасниками АТО в Україні новою темою для вітчизняних психологів і потребує детального аргументованого аналізу.

Тому, метою нашого дослідження є особливості переживання психологічної травми учасниками АТО та ті захисні механізми, що є наслідком пережитих травматичних подій.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів дослідження. Вибіркову сукупність емпіричного дослідження переживання психологічної травми учасниками АТО склали 450 осіб, 100% з яких представники чоловічої статі віком від 19 до 54 років, що брали участь у бойових діях, з серпня 2014 року по березень 2015 року. Досліджуваними були не лише жителі м. Луцька та Волинської області, а й особи із інших міст України, які на час проведення дослідження входили до складу 51ОМБР (на сьогодні 14 ОМБР).

Дослідження передбачало такі методи як: бесіда, анкетування та тестування. Бесіда включала в себе запитання, що стосуються хронологічних та демографічних даних, уточнення психологічного запиту, виділення основ типу скарги тощо. Анкетування дало змогу отримати інформацію про події, що відбувались із бійцями в гарячих точках. Бесіда та анкетування сприяли кращому розумінню об'єктивності ситуації та були доповнюючою і важливою складовою для діагностики учасників бойових дій. При тестуванні основним психодіагностичним інструментарієм був комплекс методик, проте для даної публікації ми використали результати дослідження за методикою «Шкала оцінки впливу травматичної події (IMPACT OF EVENT SCALE-R - 1ES-R)».

Результати дослідження показали, що домінуючим типом реагування на травматичну подію є захисний механізм «уникання», що склав 41, 6 % від загальної вибірки. Бійці із даним захисним механізмом мають виражене зниження інтересу до того, що раніше цікавило. У них виникає сильна апатія, втрата сенсу існування, а як наслідок - небажання планувати своє майбутнє. Подальша бесіда допомогла нам виявити такі особливості захисного механізму «уникання», як : почуття відстороненості та відчуженості від інших, відчуття самотності, власної нікчемності та відкинутості, невпевненості у собі, а також загальна депресія. Також наслідком «уникання» стала емоційна притупленість, через що бійцям набагато важче відчувати й проявляти любов та радість. Усі досліджувані із «униканням» наполегливо ігнорують все, що може бути пов'язане з травмою: думки, розмови, дії, місця або люди, що нагадують про травму. До того ж відбувається порушення пізнавальної сфери, особливо пам'яті, концентрації уваги. Серед досліджуваних із «униканням» часто зростає агресивність, виникає прагнення вирішувати всі життєві колізії з допомогою силового тиску (грубої фізичної сили, вербальної та емоційної агресивності); невмотивовані спалахи гніву найчастіше перетворюються в напади люті.

35, 3 % досліджуваних характеризувались таким типом реагування на травматичну подію як «вторгнення» . Даний захисний механізм проявлявся обмеженою емоційною включеністю в поточну ситуацію, зниженням інтересів, відсутністю перспектив на майбутнє.

«Фізіологічна збудливість» спостерігалася у 23,1% осіб. Симптоми даного типу реагування на травматичну подію проявляються у труднощах при засинанні (безсоння), підвищенні дратівливості, в труднощах концентрації уваги, спалахах гніву і вибухових реакціях, невмотивованої надпильності та підвищеної готовності до «реакції втечі». Також характерним є перебільшене реагування, зростання загальної агресивності. За таких умов у більшості учасників АТО підвищується ймовірність вживання алкоголю, зниження рівня переживання позитивних емоцій, їх «вигорання», «блокада». У багатьох відзначалося зниження настрою, наявність симптомів фобічних проявів різного характеру. Узагальнені дані цього дослідження представлено на рис.1

Рис.1. Домінуючі типи реагування учасників АТО на травматичну ситуацію, %

психологічний травма бойовий учасник

Висновок

Отже, аналіз результатів дослідження переживання психологічної травми учасниками бойових дій зони АТО допоміг визначити, такі переважаючі захисні механізми, коли більшість із них уникають будь-яких розмов про ті травмуючі події, які негативно вплинули на їх емоційний, психологічний та фізіологічний стан і вибирали такий захисний механізм як «уникання». Майже 36% учасників АТО не бажають «вторгнення» в їх емоційну сферу і самі емоційно не включаються в ситуації інших. Для найменшої кількості учасників АТО психологічна травма відобразилась на їх фізіологічному стані і, власне, в цих досліджуваних проявляється безсоння, надмірна пильність, виснажливість, втеча в алкогольну та інші залежності.

Подальші наші дослідження будуть спрямовані на пошук інших захисних механізмів, які не дозволяють учасникам АТО звільнитись від отриманої психологічної травми.

Список використаної літератури

1. Колодзин Б. Как жить после психической травмы / Б. Колодзин. - М. : «Шанс», 1991. - 96 с.

2. Малкина-Пых И.Г. Экстремальные ситуации / И.Г. Малкина-Пых - М.: Изд-во Эксмо, 2005. - 960 с.

3. Тарабрина Н.В. Практикум по психологи посттравматического стресса / Н.В. Тарабрина. - СПб. : Питер, 2001. - 272 с.

4. Шапиро Ф. Психотерапия эмоциональных травм с помощью движений глаз: Основные принципы, протоколы и процедуры / Ф. Шапиро/ Пер. с англ. А.С. Ригина. - М.: Независимая фирма "Класс", 1998. - С. 492-496

5. Хохлов Л.К. Посттравматическое стрессовое расстройство и проблема коморбидности /Л.К. Хохлов // Соц. и клин. психиатрия,1998. - №2.- С.116-122.

6. Kardiner A. The Traumatic Neuroses of War. / A. Kardiner. - New York: Hoeber, 1941. -Р.328-329

7. Психологічна травма і шляхи її подолання. - Режим доступу http://upsihologa.com.ua/Psihologichna_travma_i_shlya-frantsuaza.html

Размещено на Allbest.ru