– Надають притулок для тимчасового проживання жертвам насильства в сім'ях.

– Повідомляють членам сім'ї, де виникає реальна загроза здійснення насильства в сім'ї і де було вчинене насильство, про права, міри і послуги, якими вони можуть скористуватися.

– Вивчають і узагальнюють причини й умови конкретних проявів насильства в сім'ї.

– Надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї та розвитку уповноважених органів.

– Взаємодіють із засобами масової інформації, громадськими організаціями [77, с. 36].

З метою попередження насильства в сім'ї український дослідник І.М. Трубавіна рекомендує використовувати наступні напрями захисту прав членів сім'ї:

– просвітні компанії ? в школах, на робочих місцях, в неурядових та урядових організаціях;

– громадський захист ? за допомогою петицій, плакатів, листівок на вулицях, статей в газетах, відкритих дискусіях та дебатах;

– законодавчі та політичні компанії ? щодо певних проблем; обрання та підготовки кандидатів, які розуміють проблему порушення прав;

– пошук факторів та підготовка звітів ? забезпечення статистичних даних та фактажу для попередніх видів діяльності [71, с. 86];

– У науковій літературі акцентується увага на наступних можливих стратегічних напрямах боротьби з насильством у сім'ї;

– дослідження, з метою висвітлення та документування насильства його природи, джерел, контексту, виправдання, обсягу та ін.;

– дія або інтервенція з метою знищення коренів насильства, його профілактики та сприяння в побудові нової моралі [77, с. 38].

У роботі з дітьми, жертвами сімейного насильства, спеціалісти повинні враховувати особливості психічного стану та поведінки дитини, які дозволять запідозрити насильство щодо них. Володіння інформацією про загальні індикатори, які проявляються в переживаннях і вчинках дітей, де практикується насильство, фахівець буде спроможний діагностувати наявність неадекватних стосунків у сім'ї, сприяти створенню доброзичливих взаємовідносин.

У випадках, коли жертвою насильства є дитина, необхідно організувати роботу з тими, хто відповідає за її виховання ? вчителів і батьків, з метою формування в них мотивації до змін, надання їм психолого-педагогічної допомоги.

Допомогу жертвам сімейного насильства здійснюють як спеціалізовані заклади, кризові центри, притулки для жертв насильства, так і територіальні заклади соціального обслуговування ? «Телефон довіри», центри психолого-педагогічної допомоги населенню, центри соціальної допомоги сім'ї та дітям, які консультують своїх клієнтів з всіх проблем особистого життя і надають їм психотерапевтичну допомогу.

Принципи надання допомоги жертвам насильства будуються на загальних психолого-педагогічних засадах кризового втручання.

Аналіз проблеми насильства у сім'ї дає можливість виявити ряд труднощів які необхідно враховувати фахівцям, працюють з даною категорією клієнтів:

1. Насильство в сім'ї відрізняється високим ступенем латентності. Це зумовлюється, з одного боку, небажанням потерпілих звертатися в правоохоронні органи (через недовіру до правоохоронних органів, боязнь позбавитися матеріальної підтримки і т. ін.), а також нездатністю деяких залежних членів сім'ї звернутися в правоохоронні органи (це стосується перш за все дітей). З іншого боку, латентність насильства провокується небажанням, а іноді й нездатністю правоохоронних органів забезпечити реальний захист потерпілих.

2. У даний час в Україні немає офіційної статистики стосовно насильства в сім'ї. Статистика з проблеми характеризує весь масив потерпілих від усіх видів злочинів, не виділяючи при цьому кількість жертв від насильницьких злочинів взагалі та від насильницьких злочинів, здійснених у сім'ї, зокрема.

Однак допомога потерпілим від сімейного насильства має свою специфіку в залежності від того, хто її здійснює (психосоціолог, спеціаліст з соціальної роботи, психотерапевт), кому її надають (жертвам сімейного, сексуального чи просто фізичного насильства), в якій формі (консультативних, психотерапевтичній, соціальної підтримки) буде вона відбуватися.

Приймаючи до уваги складність внутрішнього світу, особливості соціальної взаємодії та характер сім'ї як соціальної структури, потрібно все ж таки враховувати усе різноманіття сімей, індивідуальні характеристики її членів й ті соціальні відхилення, які переплітаючись можуть викликати насильство. Все це надає особливого значення взаємному впливу людей один на одного, і пов'язаними з цим впливом вчинками, які передують насильству і слідують за ним.

Отже, узагальнюючи вищесказане, слід виділити основні напрямки профілактичної і колекційної роботи щодо сімейного насильства над дітьми:

– створення служб соціального і медичного контролю за здоров'ям
сім'ї, виявлення психічних і сексуальних розладів;

– створення навчальних програм, що включають спеціальну сексуальну освіту, основи безпечного спілкування, що охоплюють дітей і підлітків, батьків і педагогів;

– реабілітаційна робота з підлітками, притягнутими до кримінальної відповідальності.

Допомогти потерпілим від насильства в сім'ї покликані не тільки правоохоронні органи, але й соціальні служби. Один із напрямків діяльності соціальних служб - надання конкретної допомоги (притулки, консультативна допомога, реабілітаційні послуги і т.д.) громадянам, що потерпіли від фізичного чи психологічного насильства, від жорстокого ставлення в сім'ї [77, с. 45].

Дитинство - найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в цей час дитина формується фізично, психічно й інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь, навичок, І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги і захисту. Тож державні органи повинні більше приділяти увагу до сімей у яких є маленькі діти, проводити з батьками співбесіди. Більш широко проводити різні акції, такі як «16 днів протидії тендерному насильству». співбесіди у школах та ліцеях, різні тренінги, лекції, з метою надання різнобічної допомоги різним верствам населення, які постраждали від насильства.

Для роботи з різноманітними видами насильства, що мають у своєму розвитку, механізмах і феноменології як загальне, так і особливе, розроблені спеціалізовані технології та програми, що дозволяють підвищувати ефективність профілактичної і корекційної роботи в цьому напрямку. Існуючі у світовій і вітчизняній практиці технології соціальної роботи з випадками сімейного насильства містять у собі досить широкий спектр організаційно-управлінських і методичних підходів. Очевидно, що вибір тієї чи іншої технології роботи детермінується як мінімум, двома факторами - характером випадку і наявністю соціальних ресурсів.

З позицій системної сімейної психотерапії жорстоке звернення в сім'ї показник дисфункціонування сімейної системи, структурна ознака порушення внутрішніх відносин.

Якщо існуючі проблеми внутрішньо-сімейних відносин (спочатку не пов'язані з насильством) не усунути, то насильство приймає або хронічний, або циклічний характер.

Враховуючи достатньо обмежені і вельми скромні можливості, що перешкоджають створенню дієвої і ефективної системи профілактики насильства в сім'ї, можна з упевненістю говорити про те, що найбільш перспективним реалістичним напрямом соціальній допомозі є в першу чергу психологічна підтримка жертв насильства. Одночасно це і найперспективніша і обов'язкова технологія соціальної роботи з жертвами насильства.

Отже, можна зробити висновок, що проблематика насильства над дітьми із неблагополучних сімей, попри всю їх важливість й актуальність, і дотепер не має єдиної теоретичних і дослідницьких програм, оригінальних методичних підходів щодо її вирішення.

У роботі з дітьми, які зазнали насильства, учитель, соціальний педагог, практичний психолог, по суті, повинні виконувати психотерапевтичні функції.

Соціально-педагогічні служби, що забезпечують допомогу сім'ї, можуть допомогти батькам розв'язати хронічну конфлікту ситуацію, зрозуміти індивідуальні статево-вікові психологічні особливості своїх дітей і скоригувати власну позицію, провести соціально-психологічні тренінги, що формують нові форми соціально-рольової поведінки подружжя, а також дітей що дорослішають.

Ефективність проведеної роботи оцінюється за наступними критеріями:

– порівняння даних психодіагностичного обстеження дитини до і після роботи, а саме: наявність адекватної самооцінки; зниження рівня тривожності; поліпшення соціометричного статусу;

– порівняння даних психодіагностичного обстеження дитячо-батьківських відносин до і після роботи включають в себе:

2. оцінку змін у поводженні і настрої дитини, її адаптивних можливостей батьками і педагогами;

3. оцінку членами родини своїх досягнень і змін, отриманих у результаті проходження тренінгів і консультування [70, с. 35].

Для роботи з різноманітними видами насильства є необхідним використання спеціалізованих технологій, які дозволяють підвищувати ефективність профілактичної та корекційної роботи в цьому напрямку. Основними етапами роботи з випадком насильства у сім'ї виступають ідентифікація і фіксація випадку, постановка на облік, збір інформації й оцінка ситуації сім'ї (діагностика), планування і узгодження впливів, втручання в ситуацію (корекція), контроль, оцінка і завершення роботи.

Висновки

Проблема жорстокого поводження з дітьми в сім'ї має багатовимірну природу. Це зумовлює необхідність багатовимірного, комплексного підходу до вирішення проблеми. Ключ до ефективності такої комплексної допомоги лежить в її координації, яку доцільно покладати на соціальні служби.

Проблематика насильства над дітьми попри всю її важливість і актуальність потребує нових дослідницьких програм, оригінальних методичних підходів щодо її вирішення.

Сьогодні все більш очевидним стає той факт, що проблема сімейного неблагополуччя в цілому і насильства зокрема вимагає вирішення комплексу завдань психологічного, педагогічного, юридичного, соціального характеру, направлених на розробку практичних заходів по запобіганню сімейному насильству і реабілітації постраждалих від нього.

Аналіз проблеми насильства у сім'ї дає можливість виявити ряд труднощів які необхідно враховувати фахівцям, працюють з даною категорією клієнтів:

Насильство в сім'ї відрізняється високим ступенем латентності. Це зумовлюється, з одного боку, небажанням потерпілих звертатися в правоохоронні органи (через недовіру до правоохоронних органів, боязнь позбавитися матеріальної підтримки і т. ін.), а також нездатністю деяких залежних членів сім'ї звернутися в правоохоронні органи (це стосується перш за все дітей). З іншого боку, латентність насильства провокується небажанням, а іноді й нездатністю правоохоронних органів забезпечити реальний захист потерпілих.

У даний час в Україні немає офіційної статистики стосовно насильства в сім'ї. Статистика з проблеми характеризує весь масив потерпілих від усіх видів злочинів, не виділяючи при цьому кількість жертв від насильницьких злочинів взагалі та від насильницьких злочинів, здійснених у сім'ї, зокрема.

Досягнення успіху соціально-економічного розвитку держави сьогодні можливо тільки за умови застосування новітніх, результативних технологій соціального функціонування суспільства. В контексті цього завдання технології соціальної роботи слід розглядати як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку Тому можна зробити висновок, що основним завданням соціальної роботи сьогодні розробка методів та форм соціальної роботи, що являють собою специфічний інструментарій науково-практичних засад роботи у соціальній сфері.

Насильство в родині розглядають як будь-які умисні дії фізичного, сексуальною, психологічною чи економічною спрямування одного члена сім'ї щодо іншого члена сім'ї, якщо пі дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному та психічному здоров'ю. Виділяють такі різновиди насильства в сім'ї, як фізичне, сексуальне, психологічне.

Мета соціальної роботи з випадками насильства в сім'ї - падання допомоги членам сім'ї, які зазнали насильства чи були свідками цих дій, у попередженні фактів насильства над ними та подоланні наслідків насильницької поведінки шляхом наснаги та підтримки, використання інтервенційних та консультативних стратегій, створення служб мережі підтримки та формування ненасильницької культури вчасності у сім'ї.

Методи і методики соціальної роботи з людьми, які зазнали насильства, варіюються залежно лід віку клієнта, його самостійності у розв'язанні власних проблем, виду насильства, якого він чи вона зазнають тощо. Захист від насильства повинен передбачати наявність різнопланових послуг, зокрема у притулках та кризових центрах, а також створення ефективної адміністративно-правової системи захисту права людини на безпечне середовище.

Головне завдання роботи з батьками (один з методів соціальної роботи) полягає в пропаганді правильного, педагогічно-грамотного (ненасильницького) виховання.

Якісний і кількісний аналіз даних із зареєстрованих випадків сімейного насильства показує наступне:

– насильницькі дії проти дітей є досить розповсюдженим явищем;

– психологічне і фізичне насильство є найбільш розповсюдженим;

– ґвалтівниками найчастіше виступають родичі, а не чужі люди, тобто насильство відбувається в родині;

– насильство, в переважній більшості, не одиничний акт, а повторюване явище;

– частота насильства не пов'язана з етнічною чи конфесійною приналежністю;

– насильство зустрічається частіше в родинах, де шлюб зберігається заради дітей;

– сімейне насильство носить циклічний характер, причому замкнуте сімейне коло з залежними членами родини найчастіше є причиною відтворення його в наступних поколіннях.

Слід відмітити наступні основні напрями профілактичної та корекційної роботи щодо насильства над молоддю:

– у роботі з дітьми, які зазнали насильства, учитель, соціальний педагог, практичний психолог повинні виконувати психо-педагогічні функції;

– соціальні педагоги, психологи, лікарі та інші спеціалісти повинні володіти необхідними знаннями для надання професійної допомоги жертвам насильства;

– створення служб спеціального і медичного контролю за здоров'ям сім'ї, виявлення психічних та сексуальних розладів, створення психіатричних кабінетів при поліклініках;

– створення навчальних програм, що включають спеціальну сексуальну освіту, основи безпечного спілкування, що охоплюють дітей, підлітків, молодь, батьків, педагогів і співробітників служб соціального захисту і міліції;

– реабілітаційна робота з особами, притягнутими до кримінальної відповідальності, створення психологічних та психіатричних служб при виправно-трудових колоніях, широке впровадження освітніх програм, адекватне лікування осіб, яким рекомендоване амбулаторне примусове спостереження і лікування в психіатра;

– створення спеціалізованих лікувально-реабілітаційних центрів;

– просвітницько-профілактична робота з батьками, залучення їх до занять, занять у тренінгових групах з метою підвищення їх психолого-педагогічної поінформованості щодо адекватного виховання дітей.

Список використаних джерел

Альтшулер Б.Л., Кушнір Л.П. Правозахисні ініціативи по захисту дітей від насильства // Із збірки: Діти: насильство і захист. - М.: Новий відлік, 1997. - 112 с.

Ананова Н. Жертви сексуального зловживання: Психопатологічні проблеми, що виникають у дітей і підлітків, що пережили і зробили сексуальне насильство // Прикладна психологія і психоаналіз. - №3, 1997. - 156 с.

Антонов А., Борисов В. Кризис семьи и пути его преодоления. - М.: 1990. - 155 с.

Антонян Ю.М. Жорстокість в нашому житті. - М.: ІНФРА-М, 1995.
- 145 с.

Арбатова М. Визит нестарой дами. - М.: Ексмо-пресс, 2000. - 65 с.

6. Асанова Н.К. Жестокое обращение с детьми: Основнне методологические вопросьі, практические и правовьіе аспекти // Руководство по предупреждению насилия над детьми / Под ред. Н.К. Асановой. - М.: ВЛАДОС, 1997. - 174 с.

Базен 3. Семейная жизнь. Анатомия развода. - К.: Томирис, 1993. -125 с.

Байярд Р, Байярд Д. Ваш беспокойньїй подросток. - М.: Просвещение, 1991. - 215 с.

Батьків не обирають… (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні). - К.: А.Л.Д.Д997. - 144 с.

10. Безлюдний О.І. Насильство над дитиною в сім'ї: теоретичні розвідки американських дослідників // Педагогіка і психологія. - 2009. - №3. - С. 121 - 131.

11. Богачева О.П., Дубягин Ю.П. Школа виживання або 56 способів захистити дитину від злочину. - М.: Ялиця, ДУБЛЬ-В, 1997. - 145 с.

Бондаровська А. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству. - К.: СДМ. - Студіо, 1999. - 64 с.

Бондарчук О.І. Психологія сім'ї: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2001. - 96 с.

Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах: тематична державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2001 року. - К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2002. - 144 с.

Гайдаренко Н.В., Ярославцева Н.Д. Психологічні наслідки жорстокого поводження з дітьми. - М., Психологія і педагогіка, 1994. - 225 с.

Говорун Т., Кікінеджі О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 1999. - 384 с.

17. Гончаров В.Л. Давьіденко Н, А. Помощь детям, познавши насилие // Соціальна робота В Україні: теорія і практика. - 2005. - №3. - С. 95-102.

Грабська І.А. Насильство в подружніх відносинах // Практична психологія і соціальна робота. - 1998, - №9. - С. 20-23.

Губенко О.В. Корекція та активізація навчально-пізнавальних здібностей як фактор реабілітації дітей, що зазнали насильства в сім'ї // Практична психологія та соціальна робота. - 2009. - №10. - С. 41-47.

20. Денисенко Ю. Фактори формування особистісної ідентичності в сучасній сім'ї // Соціальна психологія. - 2008. - №2. - С. 124-131.

21. Державна доповідь про становище сімей в Україні (за підсумками 2002 року). - К.: 1999. - 150 с.

Добсон Дж. Непослушній ребенок. - М.: Педагогика, 1992. - 252 с.

Докуніна О.М. Формування морального досвіду школярів у родинному спілкуванні. Збірник наукових статей «Виховна діяльність сучасної сім'ї» / За ред. В.Г. Постового. - К.: Педагогічна думка, 2001. - 135 с.

Дмитренко М.І., Тропін М.В., Власов П.О. Попередження насильства в сім'ї. - Дніпропетровськ, 2001. - 165 с.

Жорстоке поводження з дітьми / Т.Я. Сафонова, Е.І. Цимбал, Л.Я. Оліференко та інші. - Москва. - 1993. - 145 с.

Забадьїкина Е.В, Пометки социальному работнику. Основньїе сведения о насилии в семье. Социальньїй работник за безопасность в семье / под ред. Либоракиной М.И. - М., 1999. - 138 с.

Захарьева І.А. Немає Насильству! (Аналіз проблеми насильства і його профілактики серед дітей і підлітків) - Спб.: вид-во Спб. Університету МВС України, 2000. - 215 с.

28. Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 35. «Виховання дітей та молоді в контексті розвитку громадянського суспільства». - Херсон: Видавництво ХДУ, 2003. - 372 с.

29. Зиновьева Н.О., Михайлова Н.Ф. Психология и психотерапія насилия. Ребенок в кризисной ситуации. - СПб.: Речь, 2003. - 145 с.

Ілікчієва К.І. Насильство щодо жінок: історико-соціальні аспекти // Часопис Київського університету права. - 2007. - №1. - С. 47-151.

Ільіна С.В. Вплив пережитого в дитинстві насильства на виникнення особових розладів // Випросы психологии. - №6, 1998. - С. 12-16.

Карєва М. Сім'я - простір без насильства // Психолог. - 2008. - №19. - С. 25.

Керівництво по попередженню насильства над дітьми // Під ред. Асанової Н.К. - М.: ВЛАДОС, 1997. - 156 с.

Киянець О. Шлюбно-сімейні домагання особистості як спосіб творення нею власного майбутнього // Соціальна психологія. - 2007. - №5. - С. 149-156.

35. Кобута М.А. Насильство в сім'ї: це необхідно знати для його виявлення і запобігання. - Ярославль: - 2006. - 124 с.

36. Кон І.С. Спокушання дітей і сексуальне насильство // Педагогіка, - №5, 1998. - С. 18-22.

Конвенція ООН про права дитини: Збірник документів. - Львів: Оскарт, 1995. - 112 с.

Кондратенко Л.О. Рання діагностика жорстокого ставлення до дитини з боку рідних // Практична психологія та соціальна робота, -2009. - №10. - С. 40-41.

39. Кононенко Н. Сім'я як осередок формування культури поведінки // Рідна школа. - 2005. - №6. - С. 32-34.

40. Кравцов П. Личность формируеться в семье ІІ Дошкольное воспитание. - 1991. - №2. - С. 66-70.

41. Леви В. Нестандартньїй ребенок. - М.: Метафора, 2002. - 65 с.

Левченко К.Б. Ставлення населення України до домашнього насильства // Безпека життєдіяльності. - 2007. - №9. - С. 16.

Льісова А.В. Насилие в семье - обьект социальной политики в США // Социологические исследования. - 2005. - №12. - С. 108-116.

Максудов Р.Р, Флямер М.Г. Зашита от насиления в семье: проблема, разработки и запуск комплексной социальной технологии // Социальньїе работники за безопасность в семье / Под. ред. М.И. Либоракиной. - М.: Редакционно-издательский комплекс Русанова, 1999. - С. 84-89.

45. Мінакова К. Основні соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінки - жертви сімейного насилля // Соціальна педагогіка. - 2005. - №2. - С. 43-47.

46. Мінєєва О.А. Робота з сім'єю в умовах ПМС-центра з приводу жорстокого поводження з дітьми: [Досвід Психол.-мед.-соц. Центру південний «Захід» України // Сімейна психологія і сімейна терапія. - №1. - 1999. - С. 150.

47. Мельник Ю.В., Шаргодський С.В. Надання допомоги дітям - жертвам насильства // Психологічна газета, - 2007, - №8. - С. 9-20.

48. Меньшикова Е.С. Жорстоке поводження з дітьми і його можливі віддалені наслідки // Психологічний журнал №6. - 1993. - С. 15 - 18.

49. Мушинський В, Неблагополучна сім'я як фактор дисгармонійного розвитку дитини // Психолог. - 2005. - №10. - С. 3-5.

50. Насилля і діти: соціально-педагогічний аспект / Під ред. Л.В. Бондаренко - К.: Іскра, 1995. - 125 с.

51. Насильство в сім'ї: 3 чого починається сімейне неблагополуччя: Науково-методична допомога / Під ред. Л.С. Алексєєвой. - Москва: 2000. - 136 с.

52. Ноур А. Про становище сімей в Україні: Доповідь за підсумками 1999 року, - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000. - 212 с.

Пенькова О. Роль сімейних ціннісних орієнтацій у становленні громадянина // Психолог. - 2006. - жовтень. - С. 22-24.

Приходько В. Первентивна педагогіка // Виховна робота в школі. - 2006. - №3. - С. 2-29.

55. Сліпчишин Л.В. Сучасні погляди на роль сімейної педагогіки у формуванні особистості. Міністерство освіти і науки України. - Львів, 2000. - 32 с.

56. Рутман А. Медико-психологічна і правова допомога дітям і підліткам, які постраждали від насильства. Методичні рекомендації. - Ярославль-Філін, 1996. - 125 с.

Савчук О.М. Стратегії роботи із співзалежними жінками, які зазнають насилля в сім'ї // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №4. - С. 51-60

Савчук О.М. Об'єктивізація впливу тренінгу асертивності на психологічний стан жінок, які зазнали насильства // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №6. - С. 74-76

Сафонова Т.Я. Жорстокість у сім'ї // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - №2, - С. 12-14.

Сафонова Т. Жорстоке поводження з дітьми // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - №2. - С. 17-30.

Сафонова Т.Я., Цимбал Е.І. Жорстоке поводження з дітьми. - М.: Психологія і педагогіка, 1993. - 225 с.

Сафронова Т., Цимбал Е., Ярославцева Н. Плата за жорстокість: проблеми профілактики жорстокого поводження з дітьми в сім'ї // Народна освіта №5. - 1995. - С. 12-15.

Семья и молодежь; профилактика отклоняющегося поведения / В.А. Балцевич, СН. Бурова. - Минск: Университетское, 1989. - 144 с.

Синягина Н.Ю. Психолого-педагогическая корекція детско-родительских отношений. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 136 с.

Словарь-справочник по социальной работе / Под. ред. Е.И. Холостовой. - М.: Юрист, 2000.

Словник-довідник для соціального педагога та соціального працівника / За заг. ред. А.Й. Капської, І.М.Пінчук. - К.: 2000. - 260 с.

Снайдер Р. Отказаться от репрессивного стиля воспитания // Семья и школа. - 1994. - №6. - С. 14-17.

Солодовников В.В. Социология социально-дезадаптированной семьи. - Спб.: Директ, 2007. - 384 с.

69. Соціальне оточення та почуття підлітків / О. Балакірєва, О. Артюх, О. Петрунько. - К.: Державний ін.-т проблем сім'ї та молоді, 2002. - 51 с.

70. Соціальна педагогіка: теорія і технології / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. - К.: Науковий світ, 2006.

71. Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю. Навчальний посібник. - К.: ДЦССМ. - 2002. - 132 с.

Федорова М, Попередження насильства в сім'ї. Технологія тренінгу // Психологічна газета. - 2004. - №12. - С. 12-16.

Черепанова Е. Насилие? В семье? // Семья и школа. - 1995. - №3. - С. 20-22.

Шакина В.А., Шакин В.Б. Що ми розуміємо під насильством в сім'ї? // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. - №3. - С. 14-17.

Шан З.Л. Когда ваш ребенок сводит вас с ума. - М.: Педагогика, 1990. - 267 с.

Шапіро Б.Ю., Сидоренкова Т.А., Ліборакина М.І. Соціальні працівники та безпека в сім'ї - М.: РІК. - 1999. - 220 с.

77. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури. - 2006. - 464 с.

78. Шинкаренко О.Д. Психологічні особливості жертв подружнього насильства // Практична психологія. - 2000. - №3. - С. 25 - 29.

Щербак Н. Соціально-педагогічна профілактика жорстокого ставлення до дітей у сім'ї // Рідна школа. - 2002. - №9. - С. 26-29.

Щербань П. Психологія сучасної сім'ї та педагогіка сімейних взаємин // Рідна школа. - 2005. - №2. - С. 14-15.

Якубова Ю., Антонова-Турченко О, Святненко Г. Проблемні сім'ї: діти і батьки. - К.: 1998. - 155 с.

Размещено на Allbest.ru