Діяльність психолога освітньої організації з розвитку особистості дитини

4.Виховання

Увагу підліткив привертає не тільки зміст, але і форма класної та позакласної роботи. Їх привертає героіка, романтика, їм подобаються походи, подорожі, дослідницька діяльність.

Для підлітків взагалі притаманно прагнення до далечени.

Організуя навчально - виховну роботу з підлітками, необхідно враховувати, що на їх поведінку та діяльність має суттєвий вплив думка товарещів. У всіх своїх діях та думках вони ориєнтуються перш за все на цю думку.

Вчитель (ми вже писали про це раніше) ни є для підлітка непорушним автиритетом, як для молодшого школяра. Підлітки ставлять високі вимоги до діяльності, поведінки та особистості вчителя. Вони постійно оцінюють педагога і своє ставлення до нього. Дуже важливо, щоб думка товарищів, колективу та думка самого підлітка співпадали або співпадала з думкою вихователів та батьків. Лише в цьму випадку є можливість вирішити протиріччя, тим самим створити умови для нормального розвитку підлітка.

Постійна взаємодія підлітка з товарищами створює в нього прагнення зайняти достойне місце в колективі. Це один із домінуючих мотивів поведінки і діяльності підлітка. Потреба в самоствердженні настільки сильна в цьому віці, що за ради товарищів підліток готовий багато на що: він може даже поступитися своїми поглядами та переконаннями, скоювати дії, які розбіжні з його моральними установками.

Потребою в самоствередженні можливо пояснити багато фактів порушення норм та правил поведінки «трудними підлітками». Втратити авторитет в очах товарищів, загубити повагу - це сама велика трагедія для підлітка. Ось чому підліток бурхливо реагує на зауваження вчителя в присутності товарищів. На цій основі часто виникають конфлікти між вчителем та підлітком, тоді підліток стає «важким». Тільки тактовне спілкування з підлітком, тільки забезпечення його емоційного благополуччя в шкільному колективі створюють психологіно позитивну почву для ефективного впливу на підлітка.

Підліток активно шукає вірних друзів, але не завжди знаходить. У цьому також складность віку. Задача вихователів полягає не тільки в тому, щоб знати, в які об'єднання входить підліток, яке місце він там займає, але і цілеспрямовано керувати формуваннм груп підлітків, допомогати кожному з них зайняти достойне місце серед товарищів; тому що, в свою чергу, ізольовані, важкі не тільки спілкуються між собою, але й утворюють у школі малу групу зі своїми лідерами та загальними інтересами. Наявність таких груп внутри класу утворює значні труднощі як для самих підлітків, так і для виховної роботи з ними.

ВИСНОВОК

Особистість - феномен суспільного розвитку, конкретна жива людина, маюча свідомість та самосвідомість.

Її розвиток - процес формування особистості як соціальної якості індивіда в наслідок його соціалізації та виховання. Володіючи природними анатомо-фізиологічними передумовами до становлення особистості, в ході соціалізації дитина вступає во взаємодію зі світом, починая володіти досягненнями людства.

Оволодіння діяльністю у дитини здійснюється в її діяльності за допомогою дорослих, тому процес виховання є ведучим у розвитку особистості. Спираючись на те, чому дитина вже навчилася, дорослі організовують її дяільність задля оволодіння новоми сторонами дійсності, новими формами та особливостями поведінки.

Розвиток особистості здійснюється в діяльності, керуємою системою мотивів, присутніх даній особистості. Діяльно - опосередкований тип взаімовідносин, складається у людини з найбільш референтною групою (або особою), - визначаючий, ведучий фактор розвитку особистості. Як передумовою та результатом розвитку особистості є потреби. Рухаючею силою розвитку є внутрішнє протиріччя між зростаючими потребами та реальними можливостями їх задовольнити. Система міжособистісних відносин у групах породжує протиріччя між потребами індивіда в персоналізації та об'єктиною зацікавленістю референтної групи приймати лише проявлення його індивідуальності, відповідаюче ціностям, задачам та нормам функціонування та розвитку цієї спільності. Це протиріччя зникає в сумісній діяльності.

У самому загальному вигляді розвиток особистості підлітка можливо уявити як процес входження дитини в нове соціальне середовище та інтеграції в ньому, як результат цьго процесу. Коли підліток входить у відносно стабільну соціальну спільність, він при позитивних обставинах проходить три фази особистісного становлення:

1) адаптація - припускає засвоєння діючих ціностей та норм, та оволодіння відповідними засобами та формами діяльності, а тому уподобання, до деякого ступеню, підлітком іншим членам спільності;

2) індивідуалізація - порджується загостренними протиріччями між необхідністю «бути як усі» та прагненням до максимальної персоналізації, що характеризується пошуком засобів та способів позначання своєї індивідуальності;

3) інтеграція - детермінується протиріччям між прагненням бути, ідеально поданим своїми особливостями та відміностями в спільності, та потребою спільності прийняти, схвалити та розвивати лише ті його здібності, що сприяють її розвитку, та розвитку самого підлітка, як особистості в групі; якщо протиріччя не ліквідовано, наступа дезінтеграція, та як наслідок, або ізоляція, або витискування зі спільності, або деградація. Якщо підліток не здатний подолати труднощі адаптаційного періоду, в ньго можуть скластися якості конформності, залежності, невпевненості.

Якщо на другій фазі підліток не зустрічає взаіморозуміння референтної групи, то це може призвести то формування негативізму, агресивності, підозрілості. При успішному проходженні фази інтеграції в високорозвинутій просоціальній спільності у підлітка формуються такі якості, як довіра до людей, гуманість, справедливість, вимогливість до себе та до інших, почуття колективу та інше.

Оскільки ситуації адаптації (дезодаптації), індевідуалізації (деіндивідуалізації) та інтеграції (дезінтеграції) при послідовному, або паралельному входженні підлітка в різні групи багаторазово повторюються, закріплюються відповідні особистісні новоутворення, та як наслідок складається досить стійка структура особистості. Соціальна ситуація розвитку, де проходить розвиток особистості, динамічна. Поряд з динамікою розвитку особистості в рамках відносно стабільної вікової стадії розвертається динаміка послідовного включення особистості до спільності, яка домінує в конкретний віковий період. Тип розвитку особистості встановлюється типом групи, куди вона інтегрована.

РОЗДІЛ 2 Робота психолога з діагностування розвитку особистості дитини в освітній організації

Перш ніж обговорювати те, що характерно для психоддіагностики підлітків, треба згадати ті психологічні відмінності, які існують між учнями молодшого шкільного віку та підлітками.

1. Підлітки відрізняються від молодших школярів тим, що підлітковий вік фактично є початковим кроком переходу від дитинства до дорослості.

2.Якщо у більшості молодших школярів ще, фактично, не існує особливої, незалежної від дорослих думки про себе, то підлітки її вже мають. Хоча ця думка дуже протиречива.

Суттева різниця підлітків від молодших школярів в особливостях нормативної свідомості та нормативного регулювання поведінки. Якщо дитина в своїй поведінці та внутрішніх регулятивних установках орієнтована на соціальні норми, які задають дорослі, та ще не реагують на внутрішньо групові вікові норми ( встановлені однолітками), то підлітки в цьому плані орієнтовані на однолітків, причому норми поведінки для них існують не тільки в персоніфікованому вигляді, але й в так званій соціалізованій формі. Тобто, джерелом регуляції та моральної оцінки поведінки для підлітка стають соціалізовані норми. Для підлітків це - лідерські або групові норми, які притаманні референтним групам, норми, яких не існує в молодшому шкільному віці та не характерні для юнацтва та дорослих.

3. Прагнення до особистого авторитету серед однолітків та до фізичного самовдосконалення, присутнє підліткам та відсутнє у молодших школярів, порождує в них активний пошук зразка для наслідування, який вони знаходять серед старших за віком дітей та дорослих людей одного з ними полу. Виникає те, що в соціальній психології має назву полорольова ідентифікація. Це явище притаманно не лише отроцтву, но й ранньому юнацтву.

4. У підлітків відбувається перехід від ігрової діяльності до реальних соціальних ролей. Особливо подобається підліткам грати ролі дорослих людей серед старших за віком.

Перейдемо від скороченого опису психології підлітків до обговорення питань пов'язаних з їх психодіагностикою. Відзначимо головне : підлітки потребують особливого психодіагностичного підходу, який враховує як їх дитячі, так і дорослі риси. За рівнем свого інтелектуального розвитку підлітки не на багато поступаються дорослим, тому вивчая їх пізнавальні процеси, можливо використовувати тести для дорослих людей. У відношенні особистості та межперсональних відносин, необхідно враховувати багато обмежень. Ми маємо на увазі те, що підлітки - це ще напів діти, до них необхідно застосовувати напівдитячі та напівдорослі форми тестування. Основною в них повинна залишатися форма гри, а самі тестові завдання повинні бути такими, щоб привертати до себе увагу та пробуджувати цікавість дитини.

Підвищена увага підлітка до самопізнання створює благоприємні умови для використання в процєсі їх тестування методик, які дозволяють отримувати цікаві та корисні відомості про себе.

До методик, призначених для психодіагностики підлітків, можливо включати формулювання соціальних норм, деякі соціальні наукові поняття. Однак у більшості випадків ці норми повинні формулюватися конкретно, з використанням не стільки наукових, скільки життєвих понять, щоб вони могли бути доступними багатьом підліткам.

Важливо, щоб практична участь у тестуванні дозволила б підлітку реалізувати свою потребу в рольовій поведінці, особливо - в експерної та лідерскої, тобто у тій, де підліток може проявити свої знання, вміння та показати себе в ролі лідера. Рекомендується підлітків притягувати до участі в тестуванні не лише в ролі випробника але й в ролі експерементатора. Якщо випробувач, окрім тестування знайде можливість притягти підлітка до конструювання та оцінювання самого тесту, до створення необхідної ситуації тестування, до обробки його результатів, то це неодмінно, повинно підвищіти інтерес дитини до особистої участі у тестуванні.При вивченні особливостей та якостей розвитку особистості підлітка використовують такі методики:

- опитувальник Кеттела;

- БАЛ (броненська анкета особистості);

- Характерологічний опитувальник К.Леонгарда;

- Шкала оцінки тривожності Тейлор;

- Шкала оцінки тривожності Спілберга;

- Шкала депрессії;

- Методика «Незакінченого речення»;

- Методика «Неіснуюча істота»;

- Методика «ДДЧ»;

- Метод вивчення суб'єктивного контролю;

- Методика вивчення самооцінки (Будассі, Дембо - Рубінштейна та інщі);

- Методика вивчення рівня притязань;

- Методика типового реагування на конфліктні ситуації (К. Томаса);

- Методика Q - сортування;

- Методики вивчення темпераменту особистості;

- Та інші.

2.1 Методи і методики діагностування особистості (самооцінки, тривоги, агресії) дитини віком 14-15 років, їх застосування в діяльності практичного психолога

У вступі до другої частини нашої дипломної роботи ми розглянули загальні принципи та методи психодіагностування розвитку особистості підлітків. Мета дипломної роботи полягає в розробці практичної програми та наданні методичної допомоги практикуючім психологам, які займаються розвитком особистості та працюють в освітніх організаціях (школах). Тому ми перейдемо до практичної частини роботи.

В роботі з підлітками нами були використані такі методи як : спостереження, експеримент, психодіагностика (тестування), робота в тренінговій групі, робота з творческою уявою, гра та бесіда.

1. Спостереження - цілеспрямоване збирання психологічних фактів поведінки і діяльності особистості з метою їх подальшого аналізу і тлумачення. Спостереження є методом психологічного дослідження тільки тоді, коли, послуговуючись ним, не обмежуються описом явищ, а переходять до пояснення їх психологічної природи. У цьому принципова відмінність наукового спостереження від життєвого, яке має неорганізований, випадковий характер і обмежується лише реєстрацією фактів.

Наукове спостереження проводять за заздалегіть розробленими програмою і планом, в яких чітко визначено об'єкт спостереження,встановлено, що, де і коли спостерігали, як фіксували одержані результати. Той, кого досліджують, не повинен знати, що за ним спостерігають, бо це зробить його поведінку вимушеною.

Якщо спостереження проводять за групою, то, залежно від поставленого завдання, воно може бути включеним і невключеним.

Включене спостереження передбачає, що дослідник сам на певний час приєднується до групи, яка є об'єктом дослідження. Причому для групи він є не спостерігачем, а рівноправним членом, який бере участь у всіх видах трудової і громадської діяльності. За невключеного спостереження дослідник не входить до складу групи, а веде спостереження ніби ззовні. Ніхто у групі не знає, що за ним спостерігають.

Різновидом цього методу є інтроспекція (самоспостереження) - спостереження та опис власних психічних явищ. Результати інтроспкції значною мірою є суб'єктивними, бо це самозвіт. Їх треба перевіряти іншими методами. Самоспостереження використовують як допоміжний метод.

В нащій роботі ми використовували спостереження: включене і невключене, та інтроспекцію.

2. Експеримент - метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв необхідних психічних явищ.

Експериментатор сам моделює ситуацію дослідження, може змінювати її у процесі експерименту, а за необхідності провести його повторно. За місцем проведення й особливостями оснащення експеримент поділяють на лабораторний і природний.

Лабораторний експеримент проводять в спеціально обладнаному приміщенні за допомогою апаратури відповідно до інструкції, яка визначає дії того, кого досліджують.

У совїй роботі ми проводили науковий природний експеримент. Тому що, всі дії дітей та психолога проходили без спеціально обладнаного приміщення, в «природних» - звичайних для підлітків умовах, за визначеною метою і планом.

3. Тестування - короткочасне стандартизоване випробування, спрямоване на визначення у того, кого досліджують, показників розвитку певних психічних властивостей.

За допомогою тестів визначають наявність певних знань, навичок і вмінь, характеризують деякі властивості, встановлюють професійну придатність людини (підлітка) тощо.

Діагностична цінність тесту значною мірою залежить від рівня наукового експерименту, достовірності покладеного в його основу психологічного факту та фахової підготовки дослідника. Нині розроблено й апробовано тестові методики, що використовуються при дослідженні різних психічних процесів і якостей людини.

В роботі були використані методики (Усі методики, які ми використовували в роботі наведені російською мовою. Для того щоб методики залишалися валідними, та не втратили свого, перевіреного роками та дослідами змісту, ми не перекладали їх на державну мову):

1) Тест Спилбергера-Ханина

Кількість питань: 40

Ціль тесту: визначення рівнів реактивної й особистісної тривожності.

Додаткова інформація: Ситуативна тривожність (реактивна тривожність, тривожність як стан) характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напругою, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію й може бути різним по інтенсивності й динамічності в часі.

Під особистісною тривожністю розуміється стійка індивідуальна характеристика, що відбиває схильність суб'єкта до тривоги й предполагающая наявність у нього тенденції сприймати досить широкий "віяло" ситуацій як загрозливі, відповідаючи на кожну з них певною реакцією. Як схильність, особиста тривожність активізується при сприйнятті певних стимулів, розцінюваних людиною як небезпечні для самооцінки, самоповаги.

Особистості, относимые до категорії высокотревожных, схильні сприймати погрозу своїй самооцінці й життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій і реагувати досить вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест виявляє у випробуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підставу припускати в нього поява стану тривожності в різноманітних ситуаціях, особливо коли вони стосуються оцінки його компетенції й престижу.

Певний рівень тривожності - природна й обов'язкова особливість активної діяльної особистості. У кожної людини існує свій оптимальний, або бажаний, рівень тривожності - це так звана корисна тривожність.

Для низкотревожных людей може знадобитися пробудження активності, підкреслення мотиваційних компонентів діяльності, збудження зацікавленості, культивування почуття відповідальності в рішенні тих або інших завдань.

Особам з високою оцінкою тривожності варто формувати почуття впевненості й успіху. Їм необхідно зміщати акцент із зовнішньої вимогливості, категоричності, високій значимості в постановці завдань на змістовне осмислення діяльності й конкретне планування по подзадачам.

При аналізі результатів самооцінки треба мати на увазі, що загальний підсумковий показник по кожнійій з подшкал може перебувати в діапазоні від 20 до 80 балів. При цьому, чим вище підсумковий показник, тим вище рівень тривожності (ситуативної або особистісної). При інтерпретації показників можна використати наступні орієнтовні оцінки тривожності: до 30 балів - низька, 31-44 бала - помірна; 45 і більше - висока.

Представлена далі методика, розроблена Спилбергом - Ханиным, призначена для одночасної оцінки двох названих видів тривожності. Вона містить у собі дві шкали, кожна з яких окремо оцінює особистісну й ситуаційну тривожність. Нижче в таблиці (Додаток Б), даються описи цих шкал.

Перед початком дослідження випробувані одержують інструкцію:

«Прочитайте уважно кожне з наведених нижче суджень і закресліть у відповідній графі праворуч ту або іншу цифру залежно від того, як ви себе почуваєте звичайно. Над відповідями на запропоновані судження не потрібно довго думати, оскільки правильних або неправильних відповідей ні».

Бланк опросника Спилберга - Ханина

№	Судження шкали	Ні, це не так	Мабуть так	Вірно	Цілком правильно
1.	Я спокійний	1	2	3	4
2.	Мені нічого не загрожує	1	2	3	4
3.	Я перебуваю в стані напруги	1	2	3	4
4.	Я внутрішньо спокійний	1	2	3	4
5.	Я почуваю себе вільно	1	2	3	4
6.	Я розстроєний	1	2	3	4
7.	Мене хвилюють можливі невдачі	1	2	3	4
8.	Я відчуваю щиросердечний спокій	1	2	3	4
9.	Я стривожений	1	2	3	4
10.	Я випробовую почуття внутрішнього задоволення	1	2	3	4
11.	Я впевнений у собі	1	2	3	4
12.	Я нервую	1	2	3	4
13.	Я не знаходжу собі місця	1	2	3	4
14.	Я напружений	1	2	3	4
15.	Я не почуваю скутості й напруги	1	2	3	4
16.	Я задоволений	1	2	3	4
17.	Я стурбований	1	2	3	4
18.	Я занадто збуджений і мені не по собі	1	2	3	4
19.	Мені радісно	1	2	3	4
20.	Мені приємно	1	2	3	4
21.	У мене буває піднятий настрій	1	2	3	4
22.	Я буваю дратівливим	1	2	3	4
23.	Я легко можу розбудуватися	1	2	3	4
24.	Я хотів би бути таким же щасливим, як і інші	1	2	3	4
25.	Я сильно переживаю неприємності й довго не можу про їх забути	1	2	3	4
26.	Я почуваю приплив сил, бажання працювати	1	2	3	4
27.	Я спокійний, холоднокровний, зібраний	1	2	3	4
28.	Мене тривожать можливі труднощі	1	2	3	4
29.	Я занадто переживаю через дрібниці	1	2	3	4
30.	Я буваю цілком щасливий	1	2	3	4
31.	Я все приймаю близько до серця	1	2	3	4
32.	Мені не вистачає впевненості в собі	1	2	3	4
33.	Я почуваю себе беззахисним	1	2	3	4
34.	Я намагаюся уникати критичних ситуацій	1	2	3	4
35.	У мене буває нудьга	1	2	3	4
36.	Я буваю доволе	1	2	3	4
37.	Усякі дрібниці відволікають і хвилюють мене	1	2	3	4
38.	Буває, що я почуваю себе невдахою	1	2	3	4
39.	Я - урівноважена людина	1	2	3	4
40.	Мене охоплює занепокоєння, коли я думаю про свої справи й турботи	1	2	3	4

Примітка: Праворуч у таблиці у відповідних тим або іншим відповідям у стовпцях зазначена кількість балів, що одержує випробуваний за вибраний їм відповідь.

Оцінка результатів.

За допомогою ключа до даної методики, представленого в таблиці (Додаток Б), визначається кількість балів, отриманих випробуваним за вибрані їм відповіді на судження наведених вище шкал. Загальна кількість балів, набраних із всіх питань шкали, ділиться на 20, і підсумковий показник розглядається як індекс рівня розвитку відповідного виду тривожності в даного випробуваного. (Бланк ключа до методики Додаток Б).

Висновки про рівень розвитку

3,5 - 4,0 бали - дуже висока тривожність

3,0 - 3,4 бали - висока тривожність

2,0 - 2,9 бали - середня тривожність

1,5 - 1,9 бала - низька тривожність

0,0 - 1,4 бали - дуже низька тривожність.

2) Діагностика стану агресії в підлітків.

Термін "агресія" надзвичайно часто вживається сьогодні в самому широкому контексті й тому має потребу в серйозному "очищенні" від цілого ряду нашарувань і окремих змістів. Прояв агресії в дитячому віці є проблемою, що усе більше хвилює вчителів і батьків. Завданням психолога повинна стати психокоррекционная робота з особами, які більше агресивні в порівнянні з іншими. Але, як визначити це "більше" або "менш"? Відповідь на це питання неможливий без досить точного визначення понять "агресії" і "агресивності". Необхідність такого визначення обґрунтовується тим, що термін "агресія" надзвичайно часто вживається сьогодні в самому широкому контексті й тому має потребу в серйозному "очищенні" від цілого ряду нашарувань і окремих змістів.

Різні автори у своїх дослідженнях по-різному визначають агресію й агресивність: як уроджену реакцію людини для "захисту, займаної території" (Лоренц; Ардри); як прагнення до панування (Моррисон); реакцію особистості на ворожу людині навколишню дійсність (Хорни, Фромм). Дуже широке поширення одержали теорії, що зв'язують агресію й фрустрацію (Маллер, Дуб, Доллард).

Під агресивністю можна розуміти властивість особистості, що характеризується наявністю деструктивних тенденцій, в основному в області субъектно-субъектных відносин. Імовірно, деструктивний компонент людської активності є необхідним у творчій діяльності, тому що потреби індивідуального розвитку з неминучістю формують у людях здатність до усунення й руйнування перешкод, подоланню того, що протидіє цьому процесу.

Агресивність має якісну й кількісну характеристики. Як і всяка властивість, вона має різний ступінь виразності: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати певний ступінь агресивності. Відсутність її приводить до пасивності, відомості, конформности й т.д.

Надмірний розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктної, нездатної на свідому кооперацію й т.д. Сама по собі агресивність не бажає суб'єкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуюча зв'язок між агресивністю й агресією не є твердої, а, з інший, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні й несхвалювані форми. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак саме посебе деструктивне поводження "зловмисністю" не володіє, такий його робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення й володіння якими активність розвертається. Зовнішні практичні дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.

Виходячи із цього, можна розділити агресивні прояви на два основних типи: перший - мотиваційна агресія, як самоцінність, другий - інструментальна, як засіб (маючи на увазі при цьому, що й та, і інша можуть проявлятися як під контролем свідомості, так і поза нього, і сполучені з емоційними переживаннями: гнів, ворожість). Практичних психологів більшою мірою повинна цікавити мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властивих особистостей деструктивних тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем імовірності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії.

Однієї з подібних діагностичних процедур є опросник Басса-Дарки.

А.Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії й ворожість і визначив останню як: "... реакцію, що розвиває негативні почуття й негативні оцінки людей і подій". Створюючи свій опросник, що диференціює прояву агресії й ворожості, А.Басс і А.Дарки виділили наступні види реакцій:

1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.

2. Непряма агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.

3. Подразнення - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні (запальність, брутальність).

4. Негативізм - опозиційна манера в поводженні від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.

5. Образа - заздрість і ненависть до навколишнім за дійсні й вигадані дії.

6. Підозрілість - у діапазоні від недовіри й обережності стосовно людей до переконання в тім, що інші люди планують і приносять шкоду.

7. Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокльону, погрози).

8. Почуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тім, що він є поганою людиною, що надходить зло, а каяття, що відчувають також їм, совісті.

Впросник складається з 75 тверджень, на які випробуваний відповідає "так" або "ні".

Бланк опросника Баса - Дарки

№	Опросник	ТАК	НЕМАЄ
1.	Часом я не можу впоратися з бажанням заподіяти шкоду іншим.
2.	Іноді брешу про людей, яких не люблю.
3.	Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся.
4.	Якщо мене не попросять по^-гарному, я не виконаю.
5.	Я не завжди одержую те, що мені покладене так немає.
6.	Я не знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.
7.	Якщо я не схвалюю поводження друзів, я даю їм це відчути.
8.	Коли мені траплялося обдурити кого-небудь, я випробовував болісні каяття совісті.
9.	Мені здається, що я не здатний ударити людини.
10.	Я ніколи не дратуюся настільки, щоб кидатися предметами.
11.	Я завжди поблажливий до чужих недоліків.
12.	Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться порушити його.
13.	Інші вміють майже завжди користуватися сприятливими обставинами.
14.	Я тримаюся насторожено з людьми, які ставляться до мене трохи більш дружественно, ніж я очікував.
15.	Я часто буваю незгодний з людьми
16.	Іноді на розум приходять думки, яких я соромлюся
17.	Якщо хто-небудь першим ударить мене, я не відповім йому.
18.	У подразненні ляскаю дверима.
19.	Я набагато більше дратівливий, чим, здається.
20.	Якщо хтось уявляє із себе начальника, то я завжди надходжу йому всупереч.
21.	Мене небагато засмучує моя доля.
22.	Я думаю, що багато з людей не люблять мене.
23.	Я не можу удержатися від суперечки, якщо люди не згодні із мною.
24.	Люди, увиливающие від роботи, повинні випробовувати почуття провини.
25.	Той, хто ображає мене й мою родину, напрошується на бійку.
26.	Я не здатний на грубі жарти.
27.	Мене охоплює лють, коли треба мною насміхаються.
28.	Коли люди будують із себе начальників, я роблю всі, щоб вони не зазнавалися.
29.	Майже щотижня я бачу кого-небудь, хто мені не подобається.
30.	Досить багато з людей заздрять мені.
31.	Я вимагаю, щоб люди поважали мене.
32.	Мене гнітить те, що я мало роблю для своїх батьків.
33.	Люди, які постійно переводять вас, коштують того, щоб їх "клацнули по носі".
34.	Я ніколи не буваю, похмурий від злості.
35.	Якщо до мене ставляться гірше, ніж я того заслуговую, я не розбудовуюся.
36.	Якщо хтось виводить мене із себе, я не обертаю уваги.
37.	Хоча я й не показую цього, мене іноді гризе заздрість.
38.	Іноді мені здається, що треба мною сміються.
39.	Навіть якщо я злюся, я не прибігаю до "сильного" вираженням.
40.	Мені хочеться, щоб мої гріхи були прощені.
41.	Я рідко даю здачі, навіть якщо хто-небудь ударить мене.
42.	Коли виходить не по-моєму, я іноді ображаюся.
43.	Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю.
44.	Ні людей, яких би я по-справжньому ненавидів.
45.	Мій принцип: "Ніколи не довіряти "чужинцям".
46.	Якщо хто-небудь дратує мене, я готовий сказати, що я про нього думаю.
47.	Я роблю багато такого, про що згодом жалую.
48.	Якщо я розлючуся, я можу вдарити кого-небудь.
49.	З дитинства я ніколи не проявляв вибухів гніву.
50.	Я часто почуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.
51.	Якби всі знали, що я почуваю, мене б уважали людиною, з яким нелегко працювати.
52.	Я завжди думаю про те, які таємні причини змушують людей робити що-небудь приємне для мене.
53.	Коли на мене кричать, я починаю кричати у відповідь.
54.	Невдачі засмучують мене.
55.	Я б'юся не рідше й не частіше чим інших.
56.	Можу згадати випадки, коли був настільки зол, що вистачав першу річ, що попалася під руку, і ламав її.
57.	Іноді я почуваю, що готово першим почати бійку.
58.	Іноді я почуваю, що життя надходить із мною несправедливо
59.	Раніше я думав, що більшість людей говорить правду, але тепер я в це не вірю.
60.	Я лаюся тільки зі злості.
61.	Коли я надходжу неправильно, мене мучить совість.
62.	Якщо для захисту своїх прав мені потрібно застосувати фізичну силу, я застосовую її.
63.	Іноді я виражаю свій гнів тим, що стукаю кулаком по столі.
64.	Я буваю, грубуватий стосовно людей, які мені не подобаються.
65.	У мене немає ворогів, які б хотіли мені нашкодити. Я не вмію поставити людини на місце, навіть якщо він того заслуговує.
66.	Не вмію поставити людини на місце, навіть якщо він цього заслуговує.
67.	Я часто думаю, що жив неправильно.
68.	Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.
69.	Я не засмучуюся через дріб'язки.
70.	Мені рідко спадає на думку, що люди намагаються розлютити або образити мене.
71.	Я часто тільки загрожую людям, хоча й не збираюся приводити погрози у виконання.
72.	Останнім часом я став занудою.
73.	У суперечці я часто підвищую голос.
74.	Я намагаюся звичайно приховувати своє погане ставлення до людей.
75.	Я краще погоджуся із чим-небудь, чим стану сперечатися.

Примітка

1. Питання може ставитися тільки до однієї форми агресії.

2. Питання формулюються таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Ключ

Відповіді оцінюються по восьми шкалах, у такий спосіб:

1. Фізична агресія:

"так" = 1, "ні" = 0:1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68 "ні" = 1, "так" = 0:9, 7

2. Непряма агресія:

"так" = 1, "ні" = 0:2, 10, 18, 34, 42, 56, 63 "ні" = 1, "так" = 0:26, 49

3. Подразнення:

"так" = 1, "ні" = 0:3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72 "ні" = 1,"так" = 0:11, 35, 69

4. Негативізм:

"так" = 1, "ні" = 0:4, 12, 20, 28 "ні" = 1, "так" = 0:36

5. Образа:

"так" = 1, "ні" = 0:5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58

6. Підозрілість:

"так" = 1, "ні" = 0:6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59 "ні" = 1, "так" = 0:33, 66, 74, 75

7. Вербальна агресія:

"так" = 1, "ні" = 0:7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73 "ні" = 1, "так" = 0:33, 66, 74, 76

8. Почуття провини:

"так" = 1, "ні" = 0:8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67

Індекс ворожості містить у собі 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (прямій і мотиваційний) містить у собі шкали 1, 3, 7.

Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21 ± 4, а ворожості - 6,5 - 7 ± 3. При цьому звертається увага на можливість досягнення певної величини, що показує ступінь прояву агресивності.

3) Шкала самооцінки.

Виявити самооцінку можна за допомогою нескладного тесту - опросника. Опросник містить у собі 32 судження, із приводу яких можливі, п'ять варіантів відповідей, кожний з яких кодується балами за схемою: дуже часто - 4 бали, часто - 3 бали, іноді - 2 бали, рідко - 1 бал, ніколи - 0 балів.

Бланк опросника шкали самооцінки

№	Судження	Оч. часто	Часто	Іноді	Рідко	Ніколи
1.	Мені хочеться, щоб мої друзі подбадривали мене.
2.	Постійно почуваю свою відповідальність у навчанні.
3.	Я турбуюся про своє майбутнє.
4.	Багато хто мене ненавидять.
5.	Я маю меншу ініціативу ніж інші.
6.	Я турбуюся за свій психічний стан.
7.	Я боюся виглядати дурнем.
8.	Зовнішній вигляд інших куди краще, ніж мій.
9.	Я боюся виступати з мовою перед незнайомими людьми.
10.	Я часто допускаю помилки.
11.	Жаль, що я не вмію говорити так, як варто розмовляти з людьми.
12.	Жаль, що мені не хватаетуверенности в собі.
13.	Мені б хотілося, щоб мої дії схвалювалися іншими людьми.
14.	Я занадто скромний.
15.	Моє життя марне.
16.	Багато неправильного думок про мене.
17.	Мені не з ким поділитися своїми думками.
18.	Люди чекають від мене занадто багато чого.
19.	Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.
20.	Я злегка бентежуся.
21.	Я почуваю, що багато з людей не розуміють мене.
22.	Я не почуваю себе в безпеці.
23.	Часто хвилююся й понапрасну.
24.	Я почуваю себе ніяково, коли входжу в кімнату, де вже сидять люди.
25.	Я почуваю себе скованим.
26.	Я почуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.
27.	Я впевнений, що люди майже всі приймають легше, ніж я.
28.	Мені здається, що із мною повинна трапитися яка - нибудь неприємність.
29.	Мене хвилює думка про те, як люди ставляться до мене.
30.	Жаль, що я не так товариський.
31.	У суперечках я висловлююся тільки тоді коли впевнений в своїй правоті.
32.	Я думаю про те, чого чекає від мене громадськість.

Підрахунок і інтерпретація результатів:

Для визначення рівня самооцінки, необхідно скласти бали по всім 32 судженням.

Сума балів від 0 до 43 говорить про високу самооцінку, при якій людина, як правило виявляється не обтяженим «комплексом неповноцінності», правильно реагує на зауваження інших і рідко сумнівається у своїх діях.

Сума балів від 43 до 86 свідчить про середній рівень самооцінки, при якому людина рідко страждає від « комплексу неповноцінності» і лише час від часу намагається підбудуватися під думку інших.

Сума балів від 86 до 128 показує на низький рівень самооцінки, при якому людина болісно переносить критичні зауваження у свою адресу, намагається завжди зважати на думку інших і часто страждає від «комплексу неповноцінності».

4) Методика Айзенка - EPQ.

Опросник призначений для вивчення індивідуально - психологічних рис особистості з метою діагностики ступеня виразності властивостей, висунутих як істотні компоненти особистості: нейротизма, экстра - интроверсии й психотизма. Опросник містить 101 питання, на які випробувані відповідають «так» (+), або «ні» (-). Час відповіді не обмежується, хоча затягувати процедуру обстеження не рекомендується.

Інструкція: Вам буде запропоновано кілька питань про особливості вашого поводження в різних умовах і ситуаціях. Це не випробування розуму або здатностей, тому немає відповідей гарних або поганих. Ми зацікавлені в правдивих відповідях. На відповіді варто відповідати по черзі, не вертаючись до попередніх відповідей. Відповідайте «так», «ні». Помнете, що ні «гарних» або «поганих» відповідей.

Бланк опросника Айзенка - EPQ

№	Питання	Так	Немає
1.	У вас багато різних хобби?
2.	Ви обмірковуєте попередньо те, що збираєтеся зробити?
3.	У вас часто бувають спади й підйоми настрою?
4.	Ви претендували коли - нибудь на похвалу за те, що в дійсності зробила інша людина?
5.	Ви говірка людина?
6.	Вас турбувало б те, що ви залізли в борги?
7.	Вам доводилося почувати себе нещасною людиною без особливих на те причин?
8.	Вам траплялося коли - нибудь поскупитися, щоб одержати більше, ніж вам покладалося?
9.	Ви ретельно замикаєте двері на ніч?
10.	Ви вважаєте себе життєрадісною людиною ?
11.	Побачивши, як страждає дитина, тварина, ви б сильно розбудувалися?
12.	Ви часто переживаєте з - за той, що зробили або сказали щось, чого не варто було б робити або говорити?
13.	Ви завжди виконуєте свої обіцянки, навіть якщо особисто Вам це незручно?
14.	Ви одержали б задоволення, стрибаючи з парашутом?
15.	Чи здатні ви дати волю почуттям і від душі повеселитися в гучній компанії?
16.	Ви дратівливі?
17.	Ви коли - нибудь обвинувачували кого - нибудь у тім, у чому насправді винуваті були ви самі?
18.	Вам подобатися знайомити з новими людьми?
19.	Ви вірите на користь страхування?
20.	Чи легко вас скривдити?
21.	Чи всі ваші звички гарні й бажані?
22.	Ви намагаєтеся бути в тіні перебуваючи в суспільстві?
23.	Стали б ви приймати засоби, які можуть привести вас у незвичайний або небезпечний стан (алкоголь, наркотики)?
24.	Ви часто випробовуєте такий стан, коли все набридло?
25.	Вам траплялося брати речі, що належать іншій особі, будь навіть це дріб'язок, як шпилька або ґудзик?
26.	Вам подобається часто ходити до кого-небудь у гості й бувати в суспільстві?
27.	Вам робить приємність кривдити тих, кого ви любите?
28.	Вас часто турбує почуття провини?
29.	Вам доводилося говорити про те, у чому Ви погано розбираєтеся?
30.	Ви звичайно віддаєте перевагу книгам зустрічам з людьми?
31.	У вас є явні вороги?
32.	Ви назвали б себе нервовою людиною?
33.	Ви завжди вибачаєтеся, коли нагрубите іншому?
34.	У вас багато друзів?
35.	Вам подобається влаштовувати розіграші й жарти, які іноді можуть дійсно заподіяти людям біль?
36.	Ви неспокійна людина?
37.	У дитинстві ви завжди безмовно й негайно виконували те, що вам наказували?
38.	Ви вважаєте себе безтурботною людиною?
39.	Чи багато для вас значать гарні манери й охайність?
40.	Чи хвилюєтеся ви із приводу, яких - або жахливих подій, які могли б трапитися, але не трапилися?
41.	Вам траплялося зламати або втратити чужу річ?
42.	Ви звичайно першим проявляєте ініціативу при знайомстві?
43.	Чи можете ви легко зрозуміти стан людини, якщо він ділиться з вами турботами?
44.	У вас часто нерви бувають натягнуті до межі?
45.	Чи кинете ви непотрібний папірець на підлогу, якщо під рукою немає кошика?
46.	Ви більше мовчите, перебуваючи в суспільстві інших людей?
47.	Чи вважаєте ви, що шлюб старомодний і його варто скасувати?
48.	Ви іноді почуваєте жалість до себе?
49.	Ви іноді багато хвастаєтеся?
50.	Ви легко можете внести пожвавлення в досить нудну компанію?
51.	Чи дратують вас обережні водії?
52.	Ви турбуєтеся про своє здоров'я?
53.	Ви говорили коли-небудь погано про іншу людину?
54.	Ви любите переказувати анекдоти й жарти своїм друзям?
55.	Для вас більшість харчових продуктів однакові на смак?
56.	Чи буває у вас іноді поганий настрій?
57.	Ви грубили коли - нибудь своїм батькам у дитинстві?
58.	Вам подобатися спілкуватися з людьми?
59.	Ви переживаєте, якщо довідаєтеся, що допустили помилки у своїй роботі?
60.	Ви страждаєте від безсоння?
61.	Ви завжди миєте руки перед їжею?
62.	Ви з тих людей, які не лізуть за словом в кишеня?
63.	Ви волієте приходити на зустріч небагато раніше призначеного строку?
64.	Ви почуваєте себе апатичним, втомленим, без який - або причини?
65.	Вам подобається робота, що вимагає швидких дій?
66.	Ви так любите поговорити, що не упускаєте будь-якого зручного випадку поговорити з новою людиною?
67.	Ваша мати гарна людина (була гарною людиною)?
68.	Чи часто вам здається, що життя жахливо нудне?
69.	Ви коли - нибудь скористалися помилкою людини у своїх цілях?
70.	Ви часто берете на себе більше, ніж дозволяє час?
71.	Є люди, які намагаються уникати вас?
72.	Вас дуже турбує ваша зовнішність?
73.	Ви завжди ввічливі, навіть із неприємними людьми?
74.	Чи вважаєте ви, що люди затрачають занадто багато часу, щоб забезпечити своє майбутнє, відкладаючи заощадження, страхуючи себе й своє життя?
75.	Чи виникало у вас коли - нибудь бажання вмерти?
76.	Ви спробували б уникнути сплати податку з додаткового заробітку, якби були впевнені, що вас ніколи не зможуть викрити в цьому?
77.	Ви можете внести пожвавлення в компанію?
78.	Ви намагаєтеся не грубити людям?
79.	Ви довго переживаєте після случившегося конфузу?
80.	Ви коли - нибудь наполягали на тому, щоб було по - вашому?
81.	Ви часто приїжджаєте на вокзал в останню хвилину перед відходом поїзда?
82.	Ви коли - нибудь навмисного говорили що - нибудь неприємне або образливе для людини?
83.	Вас турбували ваші нерви?
84.	Вам неприємно перебувати серед людей, які жартують над товаришами?
85.	Ви легко втрачаєте друзів зі своєї вини?
86.	Ви часто випробовуєте почуття самітності?
87.	Чи завжди ваші слова збігаються зі справою?
88.	Чи подобається вам іноді дражнити тварин?
89.	Ви легко ображаєтеся на зауваження, що стосуються особисто вас і вашої роботи?
90.	Життя без який - або небезпеки здалася б вам занадто нудної?
91.	Ви коли - нибудь спізнювалися на побачення або роботу?
92.	Вам подобається суєта й пожвавлення навколо вас?
93.	Ви хочете, щоб люди вас боялися?
94.	Чи вірно, що ви іноді сповнені енергії й все горить у руках, а іноді зовсім мляві?
95.	Ви іноді відкладає на завтра те, що повинні зробити сьогодні?
96.	Чи вважають вас живою й веселою людиною?
97.	Чи часто вам говорять неправду?
98.	Ви дуже чутливі до деяких явищ, подіям, речам?
99.	Ви дуже чутливі до деяких явищ, подіям речам?
100	Вам коли - нибудь була шкода тварина, що потрапило в капкан?
101	Чи важко вам було заповнювати анкету?

При обробці опросника підраховується кількість збіглися з «ключовими» відповідей випробуваного.

Обробка даних.

Отримані результати відповідей зіставляються з «ключем». За відповідь, що відповідає ключу, привласнюється 1 бал, за невідповідний ключу - 0 балів. Отримані бали підсумуються.

Ключ.

1. Шкала психотизма:

відповіді «ні» («-«): № 2, 6, 9,11, 19, 39, 43, 59, 63, 67, 78, 100;

відповіді «так» ( « + «): № 14, 23, 27, 31, 35, 47, 51, 55, 71, 85, 88, 93, 97;

2. Шкала экстраверсии - интроверсии: відповіді «ні» ( «- «): № 22, 30, 46, 84;відповіді «так « ( «+»): № 1, 3, 10, 15, 18, 26, 34, 38, 42, 50, 54, 58, 62, 66, 70, 74, 77, 81, 90, 92, 96;

3. Шкала нейротизма:

відповіді «так « ( «+ «): № 3, 7, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 44, 48, 52, 56, 60, 64, 68, 72, 75, 79, 83, 86, 89, 94, 98;

4. Шкала щирості:

відповіді « днет» («-»): № 4, 8, 17, 25, 29, 41.45, 49, 53, 57, 65, 69, 76, 80, 82, 91, 95;

відповіді «так» («+»): № 13, 21, 33, 37, 61, 73, 87, 99.

Інтерпретація даних:

Методика містить 4 шкали: экстраверсии - интроверсии, нейротизма, психотизма й шкалу щирості (відносини до обстеження).

Айзенк розглядав структуру особистості, що як складає із трьох факторів.

1) Интроверсия - экстраверсия

Экстраверт - товариський, індивід звернений у поза, широке коло знайомств, необхідність у контактах. Діє під впливом моменту, імпульсивний, запальний,. Він безтурботний, оптимістичний, добродушний, весел. Віддає перевагу руху й дія має тенденцію до агресивності. Почуття й емоції не мають строгого контролю, схильний до ризикованих учинків. На нього не завжди можна покластися.

Інтроверт - спокійний, соромливий, интроективный людина, схильний до самоаналізу. Стримано й віддалений від усіх, крім близьких друзів. Планує й обмірковує свої дії заздалегідь, не довіряє раптовим спонуканням, серйозно ставиться до прийняття рішень, любить у всьому порядок. Контролює свої почуття, його нелегко вивести із себе. Має песимістичність, високо цінує моральні норми.

2) Нейротизм - емоційна стійкість. Характеризує емоційну стійкість або нестійкість (емоційна стабільність або нестабільність). Емоційна стійкість - чорта, що виражає збереження поводження, ситуативний цілеспрямованості у звичайних і стресових ситуаціях. Характеризується зрілістю, відмінною адаптацією, відсутністю великої напруженості, занепокоєння, а також схильністю до лідерства, товариськості. Нейротизм виражається в надзвичайній нервовості, нестійкості, поганій адаптації, схильності до швидкої зміни настроїв (лабільності), почутті винності й занепокоєння, депресивних реакціях, рассеяности уваги, нестійкості в стресових ситуаціях. Нейротизму відповідає емоційність, імпульсивність; нерівність у контактах з людьми, мінливість інтересів, непевність у собі, виражена чутливість, вразливість, схильність до дратівливості. Нейротическая особистість характеризується неадекватно сильними реакціями стосовно зухвалих їхніх стимулів. В осіб з високими показниками по шкалі нейротизма в несприятливих стресових ситуаціях може розвитися невроз.

3) Психотизм. Ця шкала говорить про схильності до асоціального поводження, вычурности, неадекватності емоційних реакцій, високої конфликтности, неконтактності, эгоцентричности, егоїстичності, байдужості.

Згідно Айзенку, високі показники по экстроверсии й нейротизму відповідають психіатричному діагнозу істерії, а високі показники по интроверсии й нейротизму - стані тривоги або реактивної депресії.

Нейротизм і психотизм у випадку виразності цих показників розуміються в якості « схильності » до відповідних видів патології.

Високі оцінки по шкалі экстраверсия - интроверсия відповідають экстравертированному типу, низькі - интровертированному.

Середні показники по шкалі экстра - интроверсии: 7 - 15 балів.

Середні показники по шкалі нейротизма: 8 - 16.

Середні показники по шкалі психотизма: 5 - 12.

Якщо по шкалі щирості кількість балів перевищує 10, то результати обстеження вважаються недостовірними й випробуваному варто відповідати на питання більш відверто.

Використовуючи даного обстеження по шкалах экстра - интроверсии й нейротизма можна вивести показники темпераменту особистості по класифікації Павлова, що описав чотири классичкских типи: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік.

На графіку (Додаток А) можна побачити, як співвідносяться типи темпераменту зі шкалами опросника. Там же наведена коротка характеристика кожного типу темпераменту.

Як правило, варто говорити опреобладании тих або інших рис темпераменту, оскільки в житті в чистому виді вони зустрічаються рідко. Для зручності в роботі з опросником можна використати бланк відповідей для випробуваних (таблиця 2.1) і ключ для підрахунку результатів (таблиця 2.2) (Додаток Б).

5) Проективна методика «Неіснуюча тварина».

Метод дослідження побудований на теорії психомоторного зв'язку. Для реєстрації стану психіки використається дослідження стану моторики (у часности, моторики правої руки, що малює домінантної), зафіксоване у вигляді графічного сліду руху (малюнка).

Відповідно до навчання И.М.Сєченова, усяке подання виникаюче в психіці, будь-яка тенденція, пов'язана з ним, закінчується рухом. Так, наприклад, образи й думки (подання), що викликають страх, викликають у групах ножної мускулатури й м'язах рук напруга, що виявляється необхідним у випадку відповіді на страх втечею, або захистом за допомогою рук (ударити, заслониться). Тенденція руху має напрямок у просторі: видалення, наближення, притягання до себе, нахил, випрямлення, підйом, падіння й т.д. При виконанні малюнка лист паперу (або полотно картини) являє собою модель простору й, крім стану м'язів, фіксує відношення до простору, тобто виниклу тенденцію.

Простір у свою чергу пов'язане з емоційним фарбуванням переживання й тимчасовим періодом (сьогоденням, майбутнім, минулим), а також з дійсністю й ідеально розумовим планом роботи психіки. Простір розташоване позаду й ліворуч від суб'єкта, пов'язане з минулим і бездіяльністю (відсутністю активного зв'язку між думкою - поданням, плануванням і його здійсненням); права сторона, простір спереду й угорі пов'язані з періодом майбутнього й дієвістю; права (відповідно домінантної правої руки) і верх - з позитивно пофарбованими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії.

Інструкція: придумайте й намалюйте неіснуюча тварина й назвіть його неіснуючим ім'ям.

Крім загальних закономірностей психомоторного зв'язку й відносини до простору при тлумаченні матеріалу тесту використаються теоретичні положення оперирования символами й символічними геометричними элиментами й фігурами.

По характері тест ставиться до числа проективних. Статистичній перевірці або стандартизації не піддавався, тому аналізуючи аналізується подібно вільному малюнку; результат аналізу може бути представлений в описових формах.

По складу даних тест - ориентировачный, як єдиний метод дослідження використаний бути не може, він вимагає об'єднання з іншими методами або тестами, тобто використання як батарейний інструмент дослідження.

Для роботи найкраще брати білий або злегка кремовий, неглянсовий лист паперу; олівець - середньої м'якості; ручкою й фломастером малювати не можна.

Окрім методів, перелічених раніше, у своїй роботі, мі використовували ще й метод групової роботи з елементами тренінга, вікової регресії, арттерапії, психодрами сублічностей та інше. Детальніше це буде розглянуто в складеній нами програмі зайняти з підлітками.

2.2 Підготовча робота психолога з вивчення розвитку особистості дитини віком 14-15 в освітній організації

Практична частина роботи була проведена на базі загальноосвітньої школи №73, м.Кривого Рогу. В ній брали участь 42 підлітка із 2-х 10 класів. Діти були поділені на дві групи: єксперементальну та контрольну. Кожна група була кількістю по 10 чоловік, переважно в групах були дівчата. Нам вдалося розподілити дітей таким чином, що в кожній групі було 10 хлопців та 11 дівчат. Загальна кількість по полу: 20 хлопців, 22 дівчини. Вік усіх дітей - 15 років. Рівень інтелекту середній та вище середнього. (Дані стосовно інтелекту були отримані у психолога школи).

Перед началом досліду, з учнями обох груп, була проведена бесіда, на якій підліткам було запропоновано взяти участь у цікавому експерименті, за власним бажанням. Ми пояснили дітям, що взявши участь в експерименті вони зможуть більш повніше та чіткіше зрозуміти себе, свої потреби та бажання, а за допомого психолога, який буде з ними працювати вони зможуть вирішити свої особисті та особистісні проблеми, познайомляться з новими (для підліткив) формами соціальної поведінки, навчаться бути більш стриманими, врівноваженими, за неохідністю попрацюють з власною самооцінкою, та агресією. Діти дали згоду. Важче за все, було поділити дітей на дві групи, тому, що всі мали бажання брати участь в експерименті. Поміркувавши, ми пішли з дітьми на компроміс: діти які будуть в контрольній групі, обов'язково приймуть участь в цій же програмі, але після завершення експерименту. Ми їм пояснили, що коли вони відмовляться бути у контрольній групі, то ми не зможемо отримати тих даних, які є дуже важливими, а без цих даних не буде змоги зрозуміти наскільки дієвою для розвитку особистості підлітків є наша робота. Під час бесіди, психологами, була озвучена дуже важлива вимога: ті діти, які погодилися з нами працювати, повинні відвідувати всі заняття, окрім хвороби, або інших дуже важливих випадків.

Після бесіди з дітьми була проведена бесіда з вчителями та батьками. Психологі розповіли дорослим про мету, задачі та суть експерименту, ознайомили з тією користю, яку будуть мати діти приймаючі участь у нашій програмі. У кінці зустрічі, батьки дали письмову згоду на участь дітей у експерименті. Ітак, на першому єтапі ми провели : - відбір дітей,

- поділили дітей на контрольну та еспериментальну групи;

- провели роз'яснювальні бесіди з дітьми та батьками;

- отримали письмову згоду батьків, на участь їх дітей в нащій роботі (батьки є законими представниками інтересів неповнолітніх, тому без їх дозволу, згідно з існуючим законодавством, ми не можемо проводити з підлітками будь - яку роботу).

Таким чином на підготовчому етапі ми мали 42 дітини - 20 хлопців та 22 дівчини, віком 15 років. Для цих підлітків, після первинного тестування та бесід, нами була складена програма яку ми назвали «Сходи особистісного зростання». Програма розрахована на 20 учбових годин. По домовленості з адміністрацією, дітьми та батьками, заняття проходили по 2 години, кожної суботи протягом 10 тижднів.

2.3 Вивчення особливостей розвитку особистості дитини віком 14-15 в освітній організації (констатуючий експеримент)