Вплив акцентуації характеру на особливості спілкування

їхні захоплення обмежуються інформативно-комунікативним типом;

схильні до втечі з дому й інтернатів;

однією з основних рис є слаба воля. Саме це дозволяє утримувати їх в обстановці суворого і жорстко регламентованого режиму;

самооцінка нестійких оособистостей нерідко відрізняється тим, що вони приписують собі гіпертимні або конформні риси.

КОНФОРМНИЙ ТИП

П.Б. Ганнушкін (1933) основними рисами цього типу визначає постійну готовність підкоритися переконанням більшості, шаблонність, банальність, схильність до моралізаторства, консерватизму. Конформісти добре вчаться, доволі легко отримують вищу освіту, за певних умов успішно працюють.

головна риса характеру цього типу - постійна і надмірна конформность щодо безпосереднього оточення;

властиві недовіра по відношенню до незнайомців;

конформність проявляється стабільно в різних ситуаціях;

представники конформного типу - це люди свого середовища.

Прагнучи завжди відповідати своєму оточенню, вони зовсім не можуть йому протистояти. Тому конформна особистість - це продукт своєї мікрогрупи;

адаптація на перших етапах відбувається досить важко, але коли вона здійснилася, нове середовище продовжує диктувати способи дій та поведінки;

конформність сполучається з некритичністю;

конформні суб'єкти є консерваторами по суті. Вони не люблять нове, тому що не можуть до нього швидко пристосуватися, важко адаптуються до нової ситуації;

не схильні змінювати свою групу, у якій почувають себе конфортно. Нерідко вирішальним при виборі навчального закладу є той факт, куди йдуть більшість товаришів;

позбавлені власної ініціативи, конформні підлітки можуть бути втягнені в групові правопорушення, в алкогольні компанії, підбиті на втечу з дому або на розправу з чужинцями;

захоплення конформної особистості цілком визначаються його групою і модою;

самооцінка конформних особистостей адекватно з тенденцією до заниженої.

ЗМІШАНІ ТИПИ.

Ці типи складають майже половину явних акцентуацій. Сполучення, що зустрічаються, не випадкові. Вони підкоряються визначеним закономірностям. Риси одних типів сполучаються досить часто, а інші - практично ніколи. Існують два роди сполучень.

ПРОМІЖНІ ТИПИ.

Обумовлені генетичними факторами, а також особливостями розвитку в ранньому дитинстві. До них відносяться вже описані лабільно-циклоїдний і конформно-гіпертимний типи, а також поєднання лабільного типу з астено-невротичним і сенситивним, астено-невротичного із сенситивним і психастенічним. До цієї ж групи відносяться такі типи, як шизоїдно-сенситивний, шизоїдно-психастенічний, шизоїдно-епілептоїдний, шизоїдо-істероїдний, істероїдно-епілептоїдний. У силу ендогенних закономірностей можлива трансформація гіпертимного типу в циклоїдний.

АМАЛЬГАМНІ ТИПИ.

Змішані типи, які формуються внаслідок нашарування рис одного типу на ендогенне ядро іншого в силу неправильного виховання або інших психогенних факторів.

Виділяють дві основні групи динамічних змін при акцентуаціях характеру.

Перша група - це зміни, які по своїй суті за формою схожі на ті, що і при психопатіях. На першому місці серед них знаходяться гострі афективні реакції.

Види гострих афективних реакцій:

1. Інтрапунітивні реакції - це розряд афекту шляхом аутоагресії (нанесення собі ушкоджень, замах на самогубство, запеклі безрозсудні вчинки з неминучими неприємними наслідками для себе, псування коштовних речей і т. п.). Найбільш часто цей вид реакцій зустрічається при сенситивному та епілептоїдному типі акцентуацій.

2. Екстрапунітивні реакції мають в основі розряд афекту шляхом зовнішньої агресії - напад на кривдників або виміщення злості на випадкових особах, предметах, що потрапили під руку. Найбільше часто цей вид реакції можна бачити при гіпертимній, лабільній та епілептоїдній акцентуаціях.

3. Імунітивна реакція виявляється в розрядженні афекту шляхом безрозсудних дій при афектогенній ситуації. Цей вид реакції частіше зустрічається при нестійкій та шизоїдній акцентуаціях.

4. Демонстративні реакції проявляються у розрядженні афекту шляхом розігрування бурхливих сцен, зображення спроб самогубства тощо. Цей вид реакцій характерний для істероїдної акцентуації, але може зустрічатися при епілептоїдній та лабільній акцентуаціях.

Інший вид змін при акцентуаціях характеру, найбільш виражений у підлітковому віці, - це тимчасові психопатичні порушення поведінки як пубертатні поведінкові кризи. Дослідження показують, що якщо ці порушення поведінки виникають на фоні акцентуації характеру, то в 80% при дорослішанні настає задовільна соціальна адаптація. Однак прогноз залежить від типу акцентуації: найбільш сприятливий прогноз при гіпертимній акцентуації (86% успішної адаптації), найменш сприятливий - при нестійкій (17% успішної адаптації).

Види порушень поведінки:

1) делінквентність: дрібні правопорушення, що не досягають карного криміналу в судовому порядку;

2) прагнення одержати стан ейфорії або пережити інші незвичайні відчуття шляхом вживання алкоголю або інших токсичних засобів;

3) утечі з дому і бродяжництво;

4) сексуальні девіації (раннє полове життя, тимчасові підлітковий гомосексуалізм тощо).

Ще один вид змін при акцентуаціях характеру - це розвиток різноманітних психогенних психічних розладів - неврозів, реактивних депресій і т. п. Але в даному випадку справа вже не обмежується динамікою акцентуацій - відбувається перехід на якісно інший рівень - розвиток хвороби.

Типи динамічних змін при акцентуаціях характеру:

1. Перехід явної акцентуації в приховану, латентну. Під впливом дорослішання і нагромадження життєвого досвіду акцентуйовані риси характеру згладжуються і компенсуються. При латентних акцентуаціях під впливом деяких психогенних факторів відбуваються декомпенсації. Риси визначеного типу акцентуації, до цього замасковані, раптом розкриваються у всій повноті.

2. Формування психопатичного розвитку на фоні акцентуацій характеру під дією несприятливих умов досягає рівня патології. Для цього необхідно поєднання дій декількох факторів:

а) наявність акцентуації характеру;

б) несприятливі умови середовища мають впливати на найменший опір даного типу акцентуації;

в) дія психогенного фактору повинні бути тривалою;

г) це припадає на критичний для формування даного типу акцентуації вік. Цим віком для шизоїда є дитинство, для психастеніка - перші класи школи, для більшості інших типів - різні періоди підліткового віку (від 11-13 років у хитливого до 16-17 років у сенситивного типів). Тільки при параноїдальному типі критичним є більш старший вік (30-40 років) як період високої соціальної активності.

3. Трансформація типів акцентуацій характеру є одним із явищ, що має вікову динаміку. Суть цих трансформацій - приєднання рис близького типу, при тому, що риси останнього є домінуючими.

Трансформація типів можлива тільки за визначених умов і тільки щодо спільних типів. Ніколи не довоодиться бачити перетворення гипертимного типу в шизоїдний, лабільного - у епілептоїдного або нашарування рис нестійкого типу на психастенічну або сенситивну основу.

Трансформації типів акцентуацій з віком можуть бути обумовлені як ендогенними закономірностями, так і екзогенними факторами (біологічними або соціально-психологічними).

Прикладом ендогенної трансформації може послужити перетворення частини гіпертимів в більш дорослому віці (18-19 років) у циклоїдний тип.

Прикладом трансформації типів акцентуації під дією біологічних факторів є приєднання афективної лабільності, як однієї з ведучих рис, до гіпертимного, лабільного, астено-невротичного, істероїдного типів акцентуації внаслідок перенесених у підлітковому і молодому віці черепно-мозкових травм.

Значним фактором для трансформації акцентуації характеру є тривалі несприятливі соціально-психологічні впливи в підлітковому віці (в період становлення більшості типів характеру).

2.3 Інтерпретація отриманих даних

Дослідження проводилось з працівниками підрозділу ДІМ, в якому взяли участь 49 співробітників. Вікова категорія складає 21-30 років. Для проведення констатуючого експерименту була використані методики:

а) опитувальник Леогарда-Шмішека для визначення вираженості акцентуацій характеру в групі;

б) методика Т.Лірі для визначення стилю поведінки у міжособистісних стосунках.

Після проведення збору даних були підраховані початкові (вихідні) результати, на основі яких зроблений груповий аналіз по зазначеним критеріям.

Акцентуації характеру. Підрахунок за даною методикою проводився за такими критеріями: 20-24 бали - наявність акцентуації, 16-19 балів - схильність до акцентуації, 12-15 - норма вираженості риси характеру, до 12 балів - слабка вираженість риси характеру (додаток 1).

Вираженість стилів спілкування у міжособистісних стосунках.

Дані показники досліджувались за методикою Т.Лірі. Було визначено 8 типів стилю спілкування та 4 рівня вираженості певного стилю, яким особистість керується у повсякденному житті (Додаток 2).

- найбільш вираженими є гіпертимна (22%) та циклотимна (16%) акцентуації, що є характерним для даного підрозділу;

- нейротизм є низьким. Це можна обґрунтувати тим, що діяльність співробітників міліції є суворо регламентованою, вони ведуть доволі спокійний, нормований спосіб життя, де прояв афективних реакцій стримується формальними нормами поведінки та суворо визначеними санкціями за порушення цих норм;

- щодо стилів спілкування у міжособистісних стосунках, то найпоширенішім є співпрацюючий - конвенціальний, а також авторитарний та альтруїстичний. Авторитарний стиль спілкування в основному характерний для командирів даного підрозділу та для осіб, яким притаманні командирські якості, співпрацюючий - конвенціальний та альтруїстичний стилі спілкування характерні для рядового складу і є позитивним явищем у підтриманні дружніх взаємовідносин в колективі та при урегулюванні конфліктів.

Після обробки групових даних і узагальнення отриманих результатів було проведено статистичний кореляційний аналіз Пірсона.

Наявність нормального закону розподілу дає змогу застосовувати кореляцію Пірсона для визначення кореляційних зв'язків між шкалами.

Кореляційний аналіз проводився в два етапи. На першому етапі вибірка була проаналізована за ранговою кореляцією, яка не потребує врахування наявності нормального закону розподілу. На другому етапі проведена кореляція Пірсона, визначені шкали, по яким ця кореляція є вірною (Додаток 3).

Аналіз кореляції Пірсона проводився з урахуванням наявності нормального закону розподілу, коефіцієнту достовірності результату показника кореляції «r» та коефіцієнту кореляції - 0,27.

Отже, маємо такі кореляційні зв'язки:

з ІV октантом за Лірі (недовірливий - скептичний стиль спілкування) корелюють акцентуації застрягання, дистимічності та циклотимічності;

з V октантом (покірно-сором'язливий) - гіпертимна акцентуація та VIIІ октант за Лірі (альтруїстичний);

з І октантом - ІІ октант за Лірі (відповідно авторитарний та егоїстичний стилі спілкування).

Проаналізував підрахунки, ми дійшли висновку, що найбільш достовірними є результати за кореляцією Пірсона, при аналізі якої враховані всі показники достовірності результатів, а саме: у розглядаємих шкалах існує нормальний закон розподілу, що підтверджується показниками повної асиметрії та ексцесу; врахована похибка значення кореляції Пірсона [r/m > 3]; коефіцієнт кореляції дорівнює 0,27.

Значущими є результати взаємозв'язків між нейротизмом, стилями спілкування та акцентуйованими рисами характеру, враховувати які необхідно при проведенні відповідної виховної роботи з особовим складом підрозділу, на якому проводився експеримент.

Але слід зазначити, що підсумки слід робити не тільки за наявними числовими даними, але й на урахуванні результатів спостереження за діяльністю групи, слід враховувати думку керівників підрозділу про своїх підлеглих.

На основі проведеного дослідження ми сформували таблицю взаємозв'язку акцентуацій і особливостей поведінки у спілкуванні, а точніше які саме риси проявляють певні типи акценту антів у взаємовідносинах з іншими. Ця таблиця допоможе визначити прийоми і методи побудування ефективного спілкування з різними типами акценту антів та визначити шляхи спілкування з громадянами.

Висновки

Список джерел

Бодалев А.А. Личность и общение: Избр. труды. М.: Педагогика, 1983.

Бодалев А.А. Личность и общение: Избр. труды. М.: Педагогика, 1983.

Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь - справочник по психологической диагностике. - Киев, 1989 Диагностика психических состояний в норме и патологии. под редакцией Случевского Ф.И. - Л., 1980

Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь - справочник по психологической диагностике. - Киев, 1989

Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. М. 1996.

Годфруа Ж. Что такое психология. М. 1992.

Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. - С.-Пб., 2001.

Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. - С.-Пб., 2001.

Комісарик М.І., Леко Б.А, Чуйко Г.В. Основи психології спорту: Навч. - метод. посіб. - Чернівці: Рута, 2004

Криворучко П.П. Історія психології: Курс лекцій. - К.: КиМУ, 2003

Крутецкий В.А., Лукин Н.С. Очерки психологии старшого школьника. - М., 1963.

Крутецкий В.А. Психология. - М.: Просвещение, 1986.

Кузин B.C. Психология. - М.: Высшая школа, 1974. - С. 241-248.

Левитов НД. Детская и педагогическая психология. - М.: Просвещение, 1964.

Лейтес Н.С. Опыт психологической характеристики темпераментов // Типологические особенности ВНД человека / Под ред. Б.М. Теплова. - М., 1956.

Леонгард К. Акцентуированные личности. - К.: Вища шк., 1982.

Люблинская А.А. Детская психология. - М.: Просвещение, 1971.

Максименко С.Д., Зайчук В.О., Клименко В.В., Соловієнко В.О. Загальна психологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Форум, 2000.

Максименко С.Д., Зайчук В.О., Клименко В.В., Соловієнко В.О. Загальна психологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Форум, 2000.

Мерлин B.C. Отличительные признаки темперамента // Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гигатенрейтера, В.Л. Романова. - М., 1982.

Мерлин B.C. Темперамент // Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М., 1970.

Мерлин B.C. Очерк теории темперамента. - М., 1964.-302 с.

Наказ Леонгард К. Акцентуированные личности. - К.: Вища шк., 1982.

Небылицын В.Д. Избранные психологические труды / Под ред. Б.ФЛомова. - М., 1990.

Небылицын В.Д. Темперамент // Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппен-рейтера, В.Я. Романова. - М., 1982.

Немов МВС України від 28.07.2004 року №842 «Про подальший розвиток служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України»

Немов Р.С. Психология Книга 1. - М., 1998. - С. 394-401.

Немов Р.С. Психология. - М.: Просвещение, 1995.

Немов Р.С. Психология. - Том 1, М., Владос, 2003.

Немов Р.С. Психология. - Том 1, М., Владос, 2003.

Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 87.

Основи психології / За ред. О.В. Киричука, В.А. Ро-менця. - К.: Либідь, 1996.

Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. - М., 1971.

Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.

Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.

Петровский А.В. Общая психология. - М.:Просвещение, - 1996.

Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие под общей ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. - СПб.: Питер, 2000. - 560 с.

Практическая психодиагностика. Методики и тесты. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998

Пряжников Н.С., Пряжникова Е.Ю. Психология труда и человеческого достоинства: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 480 с.

Психология. // Словарь. Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Изд-во политической литературы, 1990. 494 с.

Психология. Словарь. Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Изд-во политической литературы, 1990.

Психология индивидуальных различий. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я. Романова. М.: Изд-во МГУ, 1982.

Психологія / За ред. Г.С. Костюка. - Київ: Радянська школа, 1988.

Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. С.-Пб., Питер, 1999.

Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М.: Просвещение, 1995.

Словарь справочник по психодиагностике. - 2-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Питер, 2004. - 520 с.

Социальная психология.: Учебник для высших учебных заведений. - Аспект Пресс, 2001. - 378 с. Фетискин Н.П., Козлов В.В., Мануйлов Г.М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. - М., Изд-во Института Психотерапии. 2002 - 490 с.

Социальная психология в трудах отечественных психологов / Сост. и общая редакция А.Л. Свенцицкого. - СПб: Питер, 2000. - 512 с.

характер спілкування інспекція дорожній

Размещено на Allbest.ru