Емоційний розвиток дитини раннього віку
Емоційна сфера дитини та її розвиток. Провідна діяльність - джерело розвитку емоційної сфери. Роль дорослого у формування почуттів дитини. Експериментальне дослідження рівня емоційного розвитку у дитини раннього віку, аналіз отриманих результатів.
| Рубрика | Психология |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.08.2010 |
| Размер файла | 179,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Що лежить у основі формування у дитини раннього віку певного ставленні до дорослого? На чому будується її вибірковість?
Неофрейдисти (Дж. Боулбі, Р. Спітц) придають особливе значення матері, яка годуючи дитину тим самим нібито задовольняють “оральну сексуальність" немовляти [19].
Прибічники необіхевіоризму (Х. Рейнголд, І. Брекбілл) зводять взаємовідношення немовляти з дорослими до суми умовних рефлексів, розглядаючи соціальну поведінку дитини як її натуральну реакцію на збуджувальні та підкріплюючі стимули, які виходять від дорослого.
Обидві ці концепції не дають задовільної відповіді на питання про причини вибіркового ставлення дитини до оточуючих людей [19].
Навряд хто стане сперечатися з приводу глибокого емоційного зв'язку між дитиною та матір'ю, який встановлюється дуже рано і згодом поширюється на інших членів родини та на підставі якого формується основа соціальної поведінки дитини та її емоційний зв'язок з навколишнім світом.
Дуже цікавими з цього приводу є дослідження психологів Манової-Томовой, М.І. Лісіной, які довели, що через те що до кінця третього року мама є об'єктом найсильніших почуттів радості дитини, ці почуття стають основою першого формування її ставлення до навколишнього середовища. Велика любов, яку відчуває дитина до мами, стає регулятором її поведінки. На другому році, а особливо на третьому, дитина радіє, коли зробить щось таке, від чого її мама задоволена, і знижується емоційний тонус дитини, коли мама не задоволена зробленим [36], [39] [41].
У ранньому дитинстві діти проявляють вибіркове ставлення до знайомих та незнайомих дорослих: одних вони зустрічають радісною посмішкою, а від інших перелякано відвертаються, поява третіх приводить дітей до зніяковілості. Вибіркове ставлення дітей виявляється і при зустрічі з незнайомими людьми і у взаємодії з близькими.
Існує дуже багато експериментальних досліджень, які доводять, що недостатня емоційність дітей у ранньому віці, їх емоційне ізолювання призводить до тяжких наслідків у формуванні поведінки і часто до виникнення справжніх патологічних синдромів [41].
Саме видатному психологу Л.С. Виготському належить оригінальність ідеї, яка полягає в тому, що джерело психічного розвитку знаходиться не всередині дитини, а в її відношеннях з дорослим. Згідно його позиції соціальне середовище та оточуючі дорослі являють собою органічно необхідні умови людського розвитку. Дитина не може жити і розвиватись поза суспільством, вона з самого початку включена у суспільні відносини, і чим менша дитина, тим більш соціальною істотою вона є. Саме така позиція висуває на перший план роль спілкування з дорослим у психічному розвитку дитини [12] [13].
О.В. Запорожець, в продовження розробки концепції свого вчителя, ініціював розвиток наукових досліджень спрямованих на вивчення безпосереднього процесу спілкування, а не його фактичних результатів [20].
Ще раз повертаючись до робіт М.І. Лісіной, хочу звернути увагу на те, що спираючись на концепцію Л.С. Виготського та О.В. Запорожця, вона створила власну наукову школу, і дуже багато уваги присвятила вивченню спілкування дитини з дорослим, та запропонувала новий підхід до його наукового вивчення [51]. Саме в дослідження М.І. Лісіної наведені переконливі докази важливості ролі в психічному та особистісному розвитку дитини спілкування з дорослим. Існують дані про те, що порушення взаємовідношень дитини з близькими мають віддалені наслідки для формування батьківської поведінки: більшість матерів, які відмовляються від своїх дітей, з раннього дитинства мали негативний досвід між особистісних взаємовідношень. Порівняння особливостей спілкування дорослих з малюками в будинках дитини та в родинах дозволило виділити якісні розбіжності у їх взаємодії з дитиною і відповідні розбіжності у ставленні до неї. Лише при ставленні дорослого до дитини як до суб'єкту, реалізується особистісно-орієнтоване спілкування з ним. При цьому складаються найбільш сприятливі умови для формування позитивного самовідчуття дитини, переживання себе як джерела активності і на сам кінець - для загального психічного розвитку. При об'єктному ставленні дорослого у дитини не формується позитивного самовідчуття, він стає пасивним, його подальший розвиток затримується та викривляється [26], [36], [42].
Цікавими також є досліди С.В. Корницької, за даними яких діти раннього віку надають перевагу безпосередньо-емоційному спілкуванню у вигляді спільної з дорослим діяльністю; у період здійснення переважної форми спілкування у дітей виявляється активне позитивне та вибіркове ставлення до дорослого партнера (сторонній дорослий викликає у дитини негативне ставлення); спілкування небажаної форми, особливо після бажаної, викликає нервове збудження і негативні емоційні прояви у дітей, ставлення до дорослого набуває в цей період подвійного характеру [29].
Головним набуттям проведеного дослідження є встановлення того факту, що для емоційного розвитку дитини раннього віку важливим є не просто спілкування, а саме його зміст та рівень активності дорослого у спільній з дитиною діяльності.
Для дитини раннього віку характерні виразні емоційні реакції, пов'язані з її безпосередніми бажаннями. Наприкінці цього періоду, при наближенні кризи трьох років, спостерігаються афективні реакції на труднощі, з якими стикається дитина.
При цьому слід відмітити, що дорослий для дитини раннього віку стає своєрідним ключовим моментом в діяльності - він постійно залучається якщо не в якості співучасника, то хоча б в якості свідка активності дитини. Слід також зауважити, що для дитини двох, трьох років, на відміну від дошкільника, пасивна роль дорослого, не задіяного у спільній діяльності, не дуже бажана.
Тому у цей період, як ми вважаємо, дуже важливим для дорослого вчасно переглянути своє ставлення до дитини, врахувати її потреби як у спільній діяльності так і самостійності її дій.
Звичайно, для нормального розвитку дитини в ранньому віці характерна більша виразність позитивної зафарбованості предметних дій, ніж виразність негативної зафарбованості при обмежені активності або інших негативних санкціях з боку дорослого. При цьому регулярне застосування в процесі виховання саме таких санкцій зсовує емоційний акцент навіть не стільки у бік негативного полюсу, скільки в бік індиферентності та пасивності.
Деякі вчені вважають, що афективні спалахи краще за все гасяться тоді, коли дорослий досить спокійно на них реагує, а по можливості - зовсім ігнорує. Бо інакше особлива увага дорослого діє як підкріплення: дитина швидко помічає, що вмовляння та інші приємні моменти у спілкуванні з дорослим настають одразу після його сліз чи злості, і починає капризувати частіше, щоб домогтися свого. Але, ми згодні з іншою думкою, про те, що у цьому віці увагу дитини дуже легко відвернути, звісно, якщо дитина дійсно засмучена, дорослому іноді достатньо лише показати улюблену іграшку чи запропонувати зайнятись улюбленою чи якоюсь новою справою - і дитина, у якої одне бажання легко змінюється на інше, одразу переключиться і з задоволення займеться новою справою.
Дуже цікавими та корисними є дослідження Т.В. Гуськової та М.Г. Єлагіної [15], які провели вивчення особистісних новоутворень у дітей в період кризи трьох років. В ході проведення цих досліджень вчені звернули увагу на те, що не всі діти виявляють негативні прояви у зазначеному віці, або легко та швидко їх долають, це при тому, що їх особистісний розвиток протікає цілком нормально. Ці дані змусили звернути увагу на позитивну симптоматику кризи 3 років, бо без неї картина розвитку дитини є досить однобічною. І саме ця - позитивна - сторона кризи виявилась досить не вивченою.
В ході проведених спостережень було виявлено досить своєрідний комплекс поведінки дитини 3 року. По-перше, прагнення до досягнення результату своєї діяльності.
По-друге, отримуючи бажане дитина одразу прагнула продемонструвати свої успіхи дорослому, без схвалення якого ці успіхи в значній мірі втрачали свою цінність, а радісні переживання з цього приводу значно зменшувались.
По-третіх, у дітей з'явилось загострене почуття власної гідності, це висловлювалось у підвищеній образливості і чутливості до визнання досягнень дорослим, емоційних спалахах з дріб'язкових причин, перебільшенні та зухвальстві [15].
Змальований поведінковий комплекс за пропозицією М.І. Лісіної було названо “гордість за досягнення” [36].
При подальших дослідженнях було емпірично підтверджене уявлення про те, що в ранньому віці безпосереднє, емоційне відношення дорослого до дитини, характерне у період немовляти, починає ускладнюватись за рахунок вимог, які висловлює дорослий до досягнень малюка в предметній сфері на фоні та при збереженні існуючих форм стосунків. Така практика, відображаючись в дитячому образі самого себе, в свою чергу змінює його. У дітей раннього віку складаються, відокремлюючись від загальної самооцінки, ставлення до себе, яке засноване на своїх власних реальних досягненнях, тобто на підставі конкретної самооцінки. Але емоційне ставлення дитини до конкретної оцінки залежить не лише від результату діяльності, але й від того як саме дорослий реалізую свою оціночну поведінку.
Для порівняні хочу навести данні отримані М.І. Лісіною та її співробітниками при вивченні особливостей депривації психічного розвитку в ранньому віці. Вони виявили, що для дітей раннього віку, які виховуються в умовах інтернату, спілкування характеризується спрощеним емоційним фоном ділової взаємодії. Бо дорослі не так зацікавлено відмічають все нове та цікаве, чому навчається малюк, не так жваво радіють та засмучуються його діям, не так прагнуть до підтримки його ініціативи. Саме емоційність дорослого в значному ступені визначає загальний тон дитячої активності, що позитивно впливає на її протікання [36]. В цілому отримані дані дозволяють зробити висновки про те, що найважливіше значення у ранньому віці має спілкування дитини з матір'ю, або людиною, яка її заміщує, відсутність такого виду спілкування має великий негативний вплив на психічний розвиток дитини в цілому. Діти раннього віку надають перевагу безпосередньо-емоційному спілкуванню у вигляді спільної діяльності; спілкування небажаної форми, особливо після бажаної, викликає нервове збудження і негативні емоційні прояви і ставлення до дорослого набуває в цей період подвійного характеру. Наведені експериментальні факти підтверджують важливість значення змісту спілкування для розвитку емоційної сфери дітей раннього віку.
Висновок до розділу 1
У першому розділі нашої роботи ми розглянули та проаналізували результати деяких, найвідоміших і значущих, теоретичних та експериментальних робіт, що стосуються особливостей розвитку емоційної сфери, розглянули чинники, які можуть впливати на її розвиток.
Проведений аналіз показує, що розвиток емоційної сфери дитини раннього віку набуває центральну роль в процесі соціалізації, взаємовідносин дитини з близькими дорослими та іншими дітьми. При тому, що досить очевидна роль як загальних біологічних механізмів, так і індивідуального генотипу (тобто індивідуальних властивостей та темпів визрівання нервової системи), але формування близьких стосунків між дитиною та дорослим, як показано у наведених даних, здійснюють суттєвий вплив на цілий ряд особливостей емоційної сфери та соціальної поведінки дитини.
Скоріше за все, саме становлення безпечної прив'язаності являє собою умову подальшої соціальної адаптації дитини та своєрідної "імунної" системи психічного розвитку. Серйозним питання, яке постає в зв'язку з цим перед будь-яким суспільством, є питання забезпечення такого становлення, особливо в умовах відсутності повноцінної сім'ї (або материнського тепла) - питання, яке тим більш гостро постає, чим більш бідним є суспільство.
Іншою важливою стороною розвитку емоційної сфери є виявлення емпатії та інших соціальних емоцій. Наведені матеріали говорять нам про те, що наявні деякі вродженні механізми, які можуть виявлятись у синтонії, потребують достатньо довгої та послідовної роботи, включаючи звернення уваги дитини на зразки просоціальної поведінки, заохочення дитини, схвалення її дій та соціальну підтримку як у здійснені альтруїстичних намірів, так і в соціальних переживаннях.
Отже, спираючись на результати проведеного аналізу, у другому розділі нашої роботи ми проведемо експериментальне діагностичне дослідження рівня емоційного розвитку дитини раннього віку, з метою встановлення особливостей її емоційної сфери та виявлення чинників, які впливають на її розвиток у соціальному середовищі, зокрема у дитячому садку.
Розділ 2. Експериментальне дослідження рівня емоційного розвитку у дитини раннього віку
2.1 Мета, завдання, методи та методики діагностичного дослідження
Метою нашого діагностичного дослідження було виявлення рівня та особливостей емоційного розвитку дітей раннього віку.
Для досягнення поставленої мети необхідно дослідити:
психічні стани та деякі особистісні якості дитини раннього віку в залежності від умов соціального виховання;
психічні стани та емоційне благополуччя дитини в ситуаціях педагогічної діяльності та у дитячому колективі;
психічні стани та емоційне благополуччя дитини в родині.
Дослідження проводились в реальних групах дітей - перші молодші групи № 10 та № 2 Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 180 м. Харкова. В дослідженні приймали участь 34 дитини віком від двох до трьох років, з них 18 дівчаток 16 хлопчиків.
У ході проведення дослідження був застосований план проведення дослідження для двох рандомізованих груп, в якому тестування проводиться до та після проведення формуючого експерименту.
Для виконання поставлених задач були застосовані методи спостереження за дітьми під час режимних моментів та у грі; бесіди з вихователями та батьками; проводились індивідуальні співбесіди з батьками, щодо виявлення особливостей психічного та фізичного розвитку дитини, особливостей сімейного виховання, емоційних станів дитини під час її перебування у домашніх умовах.
Також були застосовані методики діагностування психічних станів дитини раннього віку, її емоційне благополуччя в ситуаціях педагогічної діяльності та у дитячому колективі: “Паровозик”, “Кольорова соціометрія", спрямовані на встановлення рівня емоційного розвитку та стосунків дитини з оточуючими.
Для діагностичного дослідження особливостей емоційної сфери дітей були проведені методики із застосування кольорового діагностичного матеріалу. Як було встановлено у різноманітних дослідженнях, асоціативні реакції на колір дуже чутливі до змін його сенсорних характеристик. Тому у експериментах, які ми проводили постійно використовувались стандартні набори кольорів.
Методика “Паровозик” була використана з метою дослідження психічних станів дитини протягом дня в її діяльності, спрямована на визначення позитивного (ППС) та негативного (НПС) психічного стану кожної дитини (у подальшому ми будемо використовувати відповідні скорочення ППС та НПС) і сприятливість психологічного клімату у групі в цілому [9, С.92-94].
Діагностуючий матеріал: білий паровозик та 8 різнокольорових вагончиків (червоний, жовтий, зелений, синій - основні; фіолетовий, сірий коричневий, чорний - додаткові). Вагончики безладно розташовані на білому фоні.
Мета: Визначення позитивного та негативного психічного стану дитини.
Дитині пропонувалось побудувати “чарівний поїзд" в різнокольорових вагончиків. Спочатку потрібно обрати самий красивий. Потім самий красивий з тих, що залишились і тощо.
Фіксуються: позиція кольору вагончика, висловлювання дитини (зразки протоколів - додаток А, Б).
Обробка результатів проводилась наступним чином: один бал присвоюється якщо дитина поставила вагончик фіолетового кольору на другу позицію; чорний, сірий, коричневий - на третю; червоний, жовтий, зелений - на шосту. Два бали присвоюється, якщо дитина ставить вагончик фіолетового кольору на першу позицію; чорний, сірий, коричневий - на другу позицію; червоний, жовтий, зелений - на сьому, синій на восьму. Три бали присвоюється, якщо чорний, сірий або коричневий вагончики поставлені на першу позицію; синій - на сьому позицію; червоний, жовтий, зелений - на восьму позицію.
За результатами досліджень Макса Люшера Люшер М. Сигналы личности.; Цветной человек или путь к внутреннему равновесию / В кн.: Магия цвета. - Харьков: Сфера, 1996. встановлено таке значення кольорів: червоний - життєва сила, драйв; жовтий - нестриманість, експресивність, релаксація, зелений - “легко послаблена напруга”, “контроль”, синій - витриманість, сенситивність, фіолетовий - ідентифікація, коричневий - чуттєвість, захищеність, сірий - незадіяність, чорний - відмова, пригніченість, кумуляція (накопичення) почуттів.
Якщо будь-який з основних кольорів опинається на одному з 3-х останніх місць, це свідчить про наявність тревоги, викликаної незадоволенням суб'єктивно-значущих потреб.
Враховуючи високу вірогідність помилкових інтерпретацій безпосередньо за критеріями М. Люшера в цьому віці, зелений, червоний, жовтий та фіолетовий кольори кваліфікувались як емоційно-позитивні, а фіолетовий коричневий, сірий та чорний - як емоційно-негативні.
Про характер тревоги говорить колір, який знаходиться на одній з останніх місць, а про її вираженість - його положення (6-а, 7-а, 8-а позиції ряду).
Наявність тревог спонукає до виробітки компенсацій, характер яких встановлюється за кольором, який займає 1-у позицію в ряді кольорових переваг.
Конфлікти діагностуються також у випадках, коли на перших 3-х позиціях ряду кольорових переваг знаходяться додаткові кольори.
С кожною дитиною було проведено по 4 серії індивідуальних дослідів.
В першій серії досліджувався емоційний стан дитини зранку під час її приходу до дитячого садка.
У другій серії досліджувався емоційний стан дитини під час режимних моментів та занять, в яких дитина виконувала вказівки дорослого.
У третій серії виявляли емоційний стан дітей під час спільної ігрової діяльності та прогулянки.
У четвертій серії досліджувався емоційний стан дітей перед із поверненням додому.
Психічний стан дитини оцінювався як позитивний, якщо сума балів не перевищувала - 3.
При 4-6 балах - як негативний психічний стан низького ступеню (НПС нс); при 7-9 балів - як НПС середнього ступеню;
Більше 9 балів - НПС високого ступеню.
Поряд з отриманими індивідуальними результатами можна визначити і загальний психологічний клімат в групі дитячого саду.
Для цього визначається сума всіх ППС (а) и НПС (б), різниця між ними ділиться на кількість дітей і помножується на 100%
_______а-б______ х 100%
кількість дітей
70% і вище - висока ступень сприятливості психологічного клімату (сСПК);
42-69% - середня сСПК;
26-41,9% - незначна с СПК;
0 до 25% - початкова ступень несприятливості психологічного клімату (сНПК);
1 до -25% - середня сНПК;
26% та нижче - сильна сНПК.
Методика “Кольорова соціометрія", спрямована на дослідження емоційно-безпосередніх міжособистісних відношень дитини до оточуючих [9, С.113-119].
Діагностичний матеріал: кольорове поле у вигляді шахтної дошки (5 х 5 рядів-квадратів), які складаються з 13 кольорових та 12 білих квадратів у наступному порядку: 1-й ряд: чорний, білий, синій, білий, чорний квадрати;
2-й: білий, зелений, білий, зелений, білий;
3-й синій, білий, червоний, білий, синій;
4-й - як другий; 5-й - як перший.
Кольорові фішки червоного, зеленого, жовтого, синього, білого, чорного, коричневого, рожевого, малинового, сірого, помаранчевого, фіолетового, бузкового кольорів, кожної -по 3.
Дослідження проводилось у формі гри-бесіди.
По ходу проведення методики дитині надавалась така інструкція:
“Обери колір, який тобі більше за все подобається, і розташуй його на червоному квадраті.
Обери кольори для людей (дорослих та дітей), яких ти вважаєш самими близькими (ти їх любиш, вони тебе люблять), і розташуй фішки на синіх квадратиках.
Обери кольори для людей, з якими ти хотів би спілкуватись, і поклади відповідні фішки на зелені квадратики.
Обери кольори для людей, які тобі не подобаються (часто ображають, завдають тобі болю, ти їх боїшся, тощо), і розташуй фішки відповідного кольору на чорні квадрати.
Отримані дані були занесені в протоколи (зразки протоколів - Додаток В, Г) та інтерпретовані по кольорам за типами стосунків:
1 - ставлення дитини до самої себе, самосприймання;
2 - певне надання переваги, яке характеризується узгодженістю;
3 - переважні, але де кілька суперечливі, нестабільні;
4 - дитина відчуває антипатію, конфліктні стосунки.
Вибір та віднесення дитиною певної особи до тих чи інших типів стосунків і вибір для неї певного кольору свідчить про значущість даної людини у спілкуванні з дитини, характер взаємовідносин та їх вплив на емоційний та психічний розвиток дитини.
Отже, в ході проведення діагностичного експерименту були застосовані методи спостереження та бесіди, а також проведені методики “Паровозик” та “Кольорова соціометрія”.
Зазначені заходи були застосовані з метою встановлення рівня та особливостей емоційного розвитку дітей раннього віку, які відвідують дитячий садок.
У цьому контексті хотілося звернути увагу, що під час проведення діагностичного експерименту виявилась проблема соціальної адаптації дитини, яка безпосередньо взаємопов'язана та виникає на ґрунті емоцій. Емоційний та соціальний розвиток перебувають у постійній взаємодії і взаємозумовленості.
Далі ми докладно розглянемо хід проведення діагностичного експерименту та проаналізуємо його результати.
2.2 Аналіз отриманих результатів
У нашій роботі неодноразово звертались до думки тих психологів, які вважають, що емоційний розвиток є суттєвою частиною загального психічного розвитку дитини в перші три роки життя. Ставлення малої дитини до навколишнього середовища визначається і залежить лише від емоцій, які збуджуються різними подразниками. Дитина легко звикає до всього, що викликає приємні почуття, і уникає впливу неприємних подразників. Тому особливо велике значення надається функціям емоцій у житті дитини і жодна з форм поведінки не є такою міцною, як ті, що пов'язані з емоціями.
Отримані нами результати свідчать про безпосередній вплив типу спілкування та виду діяльності дитини на її емоційний стан.
Аналіз результатів проведених спостережень та бесід з батьками і вихователями показав, що ті діти, які прийшли до дитячого навчального закладу на початку навчального року і відвідували садок регулярно, відчувають себе у групі цілком розкуто, добре спілкуються між собою, грають у спільні ігри, мають гарний апетит, самі себе обслуговують (їдять, одягаються, роздягаються, складають свої речі, ходять до туалету), слухають вихователя, добре виконують його прохання. Діти, які почали відвідувати дитячий садок лише протягом останнього часу, ще не достатньо адаптовані до колективного життя, вони постійно запитують: „Коли прийде мама? ”, „А де вона пішла? ”, „Куди ми зараз підемо?", іноді відмовляються їсти і чекають, поки їх погодують, не вміють себе обслуговувати. Однак, слід відмітити, що майже всі діти йдуть до дитячого садка із задоволенням, радіють своїм одногрупникам і дуже люблять гратися разом, приносять до групи свої улюблені іграшки, діляться ними з товаришами. Але не всі достатньо адаптовані до групи.
Розглянемо ситуацію недостатньої адаптації дитини на прикладі Діми Л., вік 2 роки та 2 місяці, за результатами діагностичних методик має незадовільний психічний стан.
Слід відмітити, що дитячого садка хлопчик прийшов два місця потому, віком 2 роки 2 місяці, отже трохи менший від інших дітей, мовний апарат дитини розвинутий досить добре для його віку. Хлопчик із задоволенням приходить до групи, він не плаче, але постійно питає, коли прийде його мама. У спільних з дітьми іграх він постійно намагається звернути на себе увагу вихователя: якщо вихователь схвалила чиюсь поведінку чи дії, він одразу намагається зробити щось, щоб перевести увагу на себе, намагається зламати побудований дітьми будиночок, розкидає іграшки, залазить на стіл, штовхає інших дітей, забирає у них іграшки, дуже часто кусається, якщо хтось не дає йому потрібну річ. Дитина дуже непосидюча, на зауваження вихователя майже не реагує, або навіть робить навпаки.
При проведенні діагностичних методик було виявлено негативний психічний стан середнього ступеню, егоїстичну спрямованість, тривогу через незадоволення якоїсь значущої потреби.
Під час бесіди з батьками було встановлено, що коли хлопчик тікає на вулиці мати часто лякає дитину тим, що залишить його; сім'я мешкає разом з дідусем та бабусею, які з одного боку дуже його балують, а з іншого вимагають дисципліни і звинувачують батьків у неправильному вихованні. Діма єдина дитина та єдиний онук в родині, звик до цілковитою уваги до себе, і тому коли вихователь, приділяє увагу комусь крім нього його це дуже непокоїть і він намагається виправити становище.
На підставі викладеного можна зробити висновок, що негативний емоційний стан дитини спричинений по-перше переживанням кризи, яка спричинена різкою зміною оточуючого середовища, відірваністю від матері, з якою у Діми дуже близькі стосунки, а також відсутністю єдиних вимог до виховання. Негативна поведінка у групі є засобом захисту та привернення уваги дорослого.
Під час спостереження за ранковим спілкуванням батьків та дітей було зроблено висновок, що діти швидко навчаються маніпулювати своїми батьками, намагаючись привернути їх увагу. Негативна поведінка та виявлення агресії, дуже часто є причиною неправильного поводження батьків. Ось один з типових випадків.
Даша С., 3 роки, яка відвідує групу з вересня місяця і вміє дуже добре себе обслуговувати, в ранці категорично відмовляється самостійно одягатись і роздягатись, влаштовує матусі істерики і вимагає її одягати та роздягати. Мама „йде на поводу у дитини", щоб та не кричала, отже ці істерики трапляються майже кожного ранку.
На рекомендації психолога та вихователя мама не звертає уваги, тому вихователь попросила її просто приводити дитину до групи та одразу уходити. Дівчинка спокійно сама роздяглась, склала речі та пішла до групи. Коли мама ввечері прийшла до групи Даша була вже одягнена, але не прибрала тапочки до шафи, вихователь попросила її прибрати тапочки але вона почала вимагати щоб це зробила мама і знов влаштувала істерику, на що мама одразу виконала її вимогу.
Свою та Дашину поведінку мама виправдовує тим, що вона пішла працювати, тому дівчинці не вистачає уваги до того ж дівчинка переживає кризу трьох років, тому істерики дочки вважає тимчасовими, перехідними, віковими особливостями.
Отже, отримані в ході спостереження та бесіди результати дають нам змогу зробити висновок, що негативна поведінка дитини спричинена неграмотною поведінкою матері, яка не в змозі задовольнити потребу дитини у повноцінному спілкуванні, відчуває провину і намагається компенсувати це задоволенням примх дівчинки і потакаючи її істерикам.
Далі були проведені діагностичній методики, які спрямовані на виявлення емоційних станів дітей та визначення їх особливостей в залежності від оточуючого середовища та роду діяльності.
Методика “Паровозик” проводилась в кожній групі індивідуально з кожною дитиною в динаміці, коли просліджувались зміни емоційного стану дитини протягом дня.
На початку дослідження дітям повинна була надаватись така інструкція: “Роздивись всі вагончики. Потрібно побудувати незвичайний поїзд. Першим постав той вагончик, який тобі здається найкрасивішим. Тепер обери з тих що залишились найкрасивіший, і тощо". Але, враховуючи вік та індивідуальні особливості кожної дитини, зазначена методика проводилась у вільній, ігровій формі, тому інструкція так само була обіграна з кожною дитиною індивідуально. В ході проведення методики ми намагались створити розкуту, довірливу обстановку в якій кожний малюк почував би себе добре і був зацікавлений запропонованою діяльністю. Іноді діти на першому етапі відмовлялись від спільної з нами “гри", але потім, спостерігаючи за своїми одногрупниками, які виконували завдання охоче, теж починали цікавитись, і після другої пропозиції погоджувались пограти у “Паровозик".
Де хто з дітей отримавши початкову інструкцію одразу починав будувати поїзд не чекаючи її повторення. Іншим потрібно було повторювати інструкцію після кожного вагончика. Не всі діти знали назви кольорів. Іноді діти обирали два вагончики, а коли їх просили обрати той, який красивіше вони довго замислювались, але слід відмітити, що частіше за все це були вагончики близькі за кольоровим спектром (наприклад: чорний-сірий).
При проведені методики „Паровозик” в динаміці було виявлено, що емоційний стан дитини змінюється в залежності від змісту її діяльності та оточуючого середовища. Чим бажаніше та емоційно насичений вид діяльності, сприятливіші її умови та позитивніше схвалення дорослими, тим більш позитивним є емоційний стан дитини. Порівняльна характеристика груп за методикою “Паровозик” наведена у таблиці 2.1
Таблиця 2.1
Психологічний клімат в групах за результатами методики Паровозик”
|
Група |
Кількість дітей |
Рівні психічного та емоційного стану дитини |
Загальний психологічний клімат в групі (%) |
||||||||
|
ППС* |
НПС* |
||||||||||
|
кількість |
% |
нс* |
сс* |
вс* |
|||||||
|
к-сть |
% |
к-сть |
% |
к-сть |
% |
||||||
|
№ 10 |
17 |
6 |
35 |
6 |
35 |
5 |
30 |
0 |
-- |
- 29 |
|
|
№ 2 |
17 |
9 |
53 |
7 |
41 |
1 |
6 |
0 |
-- |
5,8 |
|
|
Всього |
34 |
15 |
44 |
13 |
38 |
6 |
18 |
0 |
-- |
11,8 |
|
|
Примітка: * ППС - позитивний психічний стан * НПС - негативний психічний стан нс - низького ступеню сс - середнього ступеню вс - високого ступеню |
Як видно з таблиці, за результатами дослідження в групі № 10 при визначенні загального психологічного клімату було встановлено емоційний стан 6 (35%) дітей з групи оцінено як позитивний, 11 (65%) дітей - перебувають у негативному психічному стані, 6 (30%) низького ступеню і 5 (30%) середнього ступеню. Отже психологічний клімат в групі складає - 29%, що відповідає сильному ступеню несприятливого психологічного клімату.
В групі № 2 при визначенні загального психологічного було оцінено емоційний стан 9 (53%) дітей з групи як позитивний, 8 (47%) дітей - перебувають у негативному психічному стані, 7 (41%) низького ступеню і 1 (6%) середнього ступеню. Отже, психологічний клімат в групі складає 5,8%, що відповідає незначному ступеню несприятливого психологічного клімату.
Для отримання більш конкретних результатів та виявлення особливостей міжособистісних стосунків дітей з оточуючими була проведена методика “Кольорова соціометрія", спрямована на дослідження емоційно-безпосередніх міжособистісних відношень дитини до оточуючих [9, С.113-119].
На початку проведення методики повинна була надаватись така інструкція: “По ходу проведення методики дитині надавалась така інструкція: “1. Обери колір, який тобі більше за все подобається, і розташуй його на червоному квадраті.2. Обери кольори для людей (дорослих та дітей), яких ти вважаєш самими близькими (ти їх любиш, вони тебе люблять), і розташуй фішки на синіх квадратиках.3. Обери кольори для людей, з якими ти хотів би спілкуватись, і поклади відповідні фішки на зелені квадратики.4. Обери кольори для людей, які тобі не подобаються (часто ображають, завдають тобі болю, та ї боїшся та ін), і розташуй фішки відповідного кольору на чорні квадрати."
Як і у попередній методиці, дослідження проводились у вільній ігровій формі індивідуально з кожною дитиною, інструкція доводилась до кожного у ігровій формі, індивідуально, враховуючи рівень розвитку кожної окремої дитини.
Діти із великим заохоченням поставились до виконання завдання, були позитивно налаштовані.
Узагальнені результати методики наведені у таблиці 2.2
Таблиця 2.2
Вираженість емоційно-безпосередніх міжособистісних відношень дитини до оточуючих
|
Група |
Кількість дітей |
Відношення № 1 (до себе) |
Відношення № 2 (обрані) |
Відношення № 3 (переважні) |
Відношення № 4 (антипатії) |
||||||||||
|
позитивне |
негативне |
невизначене |
батьки та родичі |
діти |
інші |
батьки та родичі |
діти |
інші |
батьки та родичі |
діти |
інші |
ніхто |
|||
|
№ 10 |
17 |
11 |
5 |
2 |
12 |
4 |
1 |
6 |
10 |
1 |
3 |
4 |
2 |
8 |
|
|
№ 2 |
17 |
10 |
4 |
3 |
13 |
4 |
-- |
7 |
9 |
1 |
4 |
6 |
1 |
6 |
|
|
Всього |
34 |
21 |
9 |
5 |
25 |
8 |
1 |
13 |
19 |
2 |
7 |
10 |
3 |
14 |
За результатами проведення методики в групі № 10 ставлення до себе та самосприймання у більшості дітей в цілому позитивне, певну перевагу у спілкуванні діти надають батькам та близьким родичам. Переважні, але декілька суперечливі стосунки діти мають з однолітками в групі.
В ході проведення дослідження було встановлено, що на вибір кольору фішки для когось з оточуючих часто впливає її безпосередній емоційний настрій на теперішній час, що взагалі відповідає особливостям цього віку. Якщо тато з ранку не дозволив з'їсти цукерку, то дитина під час діагностики може зазначити його серед людей, які її ображають.
Аналіз отриманих результатів за типами стосунків:
по 1-ій групі - відношення дитини до самої себе, самосприймання. Більшість дітей має позитивну самооцінку, виявляють певну демонстративність, намагаються ствердитись у сім'ї та у дитячому колективі, але шляхи для цього обирають різні.
2 дівчинки, які за попередньою методикою “Паровозик” виявили негативний психічний стан середнього ступеню, обрали для себе синій колір, що свідчить про те, що дитина жаліє себе, часто ображається з дріб'язкових причин, мрійна, схильна до фантазування, сумна.
По 2-ій групі, яка характеризує переважні узгоджені стосунки більшість дітей назвали в першу чергу своїх батьків, де хто з дітей називали своїх одногрупників.
По 3-ій групі - переважні, але де кілька суперечливі, нестабільні стосунки діти мають з однолітками. За результатами методики та спостережень можна зробити висновок, що такий вибір зумовлений віковими особливостями міжособистісних стосунків. Діти лише навчаються гратися разом, схильні до синтонії в прояві позитивних емоцій та емпатії, але негативні емоції дитини раннього віку є більш виразними і діти виявляють їх індивідуально та спонтанно.
До четвертої групи стосунків, в яких дитина відчуває антипатію, чи конфліктні стосунки, більшість дітей зазначили, що таких людей вони не мають, їх ніхто не ображає, вони ні з ким не сваряться і з усіма дружать.
До цієї категорії діти частіше за все називали дітей з групи з якими вони мали тимчасовий конфлікт, чи поведінка яких не схвалювалась вихователем, а також близьких членів родини, які застосовують до них негативні методи виховання чи якимось чином не задовольняють їх потреби.
Двоє дітей зазначили в цій групі своїх батьків, пояснивши, що батьки їх наказують, це при тому, що стосунки з батьками були також віднесені і до другої групи, як цілком позитивні.
Розглянемо один з типових випадків негативного психічного стану дитини, який спричинений незадоволенням певних потреб дитини:
Даня Г. обрав для мами зелений колір, собаки Гєри - жовтий та папуги - червоний, а про тата та бабусю навіть не згадав.
Хлопчик виховується у повній родині, але між батьками велика різниця у віці. Даня Г. часто хворіє і мама відправляє хлопчика до бабусі. Папа не працює, але вихованням сина майже не займається. При повторному тестуванні хлопчик обрав для тата чорний колір, що характеризує батька як агресивну людину, яка можливо застосовує до дитини фізичні покарання та дозволяє образи.
Така поведінка хлопчика свідчить про незадоволення потреби у спілкуванні можливий стійкий емоційний конфлікт з батьком, образа на нього.
Інший типовий випадок, Даша С. зазначила, свого брата Максима, коли він її б'є і його ж віднесла до 2-ої групи, коли не б'є. Така оцінка свідчить про ситуативність ставлення дитини до оточуючих і залежність їх ставлення від характеру взаємодії. Крім того така оцінка з боку дівчинки свідчить про її здатність надавати адекватну оцінку соціальній поведінці іншої людини.
Троє дітей зазначили у цій групі Діму Л., зазначивши, що він ображає дітей та не слухає вихователя.
Така оцінка виявляє спроможність дитини оцінювати поведінку іншого; значущість для дітей схвальної оцінки дій дорослим, значущість його авторитету у виборі партнерів.
У групі № 2 при проведенні даної методики результати були трохи інші:
по 1-ій групі - відношення дитини до самої себе, самосприймання. Більшість дітей має позитивну самооцінку, виявляють певну демонстративність, намагаються ствердитись у сім'ї та у дитячому колективі, але шляхи для цього обирають різні.
Чотири дитини обрали для себе фіолетовий колір, що може свідчити про прагнення дитини до спокою, розуміння з боку оточуючих, незахищеність від несприятливих емоційних впливів, нестійкі настрої. При цьому двоє з них при дослідженні емоційних станів в динаміці під час режимних моментів виявили стійкий позитивний стан, а двоє негативний психічний стан.
Розглянемо типовий випадок недостатньої адаптації дитини у дитячому колективі. Ілля Т. виявив негативний психічний стан середнього ступеню, при аналізі стосунків в родині стійких негативних стосунків з членами родини не виявлено, при цьому дитина не обрала жодної дитини з групи, під час спільної діяльності інтересу та ініціативи не виявляв, що може свідчити про низький рівень адаптованості хлопчика саме в групі дитячого саду.
Троє дітей обрали для себе синій колір, що свідчить про те, що дитина жаліє себе, часто ображається з дріб'язкових причин, мрійна, схильна до фантазування, сумна. Двоє з них мають показники позитивного психічного стану під час режимних моментів в групі. При аналізі їх стосунків по другій та по третій групі виявлена недостатня емоційність стосунків в родині.
Зокрема, у Оксани Т. конфлікт з бабусею та дідусем, у Максима Л. недостатньо уваги з боку батька.
Двоє хлопчиків обрали чорний колір. При цьому Кирило під час режимних моментів в групі виявив позитивний психічний стан, а Андрій негативний низького ступеню.
З аналізу подальших відповідей Кирила можна зробити висновок про недостатність близьких стосунків в родині. При цьому у третій групі він обрав п'ятьох дітей з групи, що свідчить про тісні та емоційні контакти хлопчика з однолітками і можливо прагнення компенсувати їх недостатність в родині.
У Андрія Д. ситуація схоже зворотня: при наявності достатньо позитивних стосунків в родині хлопчик обрав трьох дітей до 4-ої групи стосунків - антипатії, що може свідчити про наявність конфліктної ситуації між дітьми та відсутність взаємодії між ними.
2 дівчинки, які за попередньою методикою “Паровозик” виявили НПСсс, обрали для себе синій колір,
По 2-ій групі, яка характеризує переважні узгоджені стосунки більшість дітей, як і у попередній групі, назвали в першу чергу своїх батьків.
По 3-ій групі - переважні, але де кілька суперечливі, нестабільні стосунки діти мають так само з однолітками.
До четвертої групи стосунків, в яких дитина відчуває антипатію, чи конфліктні стосунки, більшість дітей зазначили дітей з групи, частіш за все називали Микиту, хлопчика, який за результатами дослідження має позитивний психічний стан, але намагається самоствердитись в групі тому привертає до себе увагу дітей та вихователя всіма можливими засобами, іноді виявляючи агресивність, що може свідчити про недостатній рівень навичок дитини до взаємодії з оточуючими.
Підсумовуючи результати нашого діагностичного дослідження, ми бачимо, що в групі № 10 загальний емоційний клімат носить негативний характер, в групі № 2 емоційний клімат має незначний несприятливий рівень, що швидше за все пояснюється низьким рівнем адаптації дітей до дитячого садка.
Проаналізувавши результати спостережень можна узагальнити, що емоційний дискомфорт зумовлює певні типи поведінки дітей:
діти неврівноважені, збудливі, імпульсивні.
діти схильні до усамітнення, скуті.
діти, які мають різні страхи.
Ці діти окрім загально необхідних умов емоційного комфорту в дитячому колективі потребують також спеціальної психологічної допомоги. Саме на цих дітей і буде спрямована наша розвиваючо-корекційна програма.
Після діагностичного експерименту, на основі отриманих результатів встановлено, що досліджувані у соціальному середовищі діти виявили досить різні рівні емоційного розвитку та сприятливості психічного стану. Саме цей чинник і наштовхнув нас на створення розвиваючо-корекційної програми з тими дітьми, які за результатами досліджень виявили негативні емоційні прояви та низький рівень розвитку емоційної сфери.
Висновок до розділу 2
На основі аналізу, отриманих в ході діагностичного експерименту, результатів можна зробити наступні висновки:
Загальними особливостями емоційної сфери дитини можна визначити залежність її емоційного стану від оточуючого середовища, виду, змісту та емоційної зафарбованості діяльності.
Виявлена певна залежність загального стану дитини та її поведінки від виду її спілкування. В ті дні, коли дитина отримувала спілкування з дорослим бажаної форми, вона перебувала в емоційно піднесеному радісному стані, який сприяв її розвитку в цілому. Якщо спілкування носило неадекватний для даної дитини характер, положення змінювалось на зворотне. Особливо тяжко діти переживають зміну бажаного спілкування іншим, менш бажаним.
Визначена певна своєрідність реакції дитини на оцінки дорослого. Негативні оцінки діяльності знижують її привабливість та активність дитини, а позитивні, напроти стимулювали співробітництво, сприяли розвитку дитячої ініціативи.83% та 89% дітей по групах виявили позитивний емоційний стан під час спільної з вихователем ігрової діяльності (дидактичні ігри, музичні заняття, спортивні заняття, прогулянка). Негативний психічний стан виявили 8% дітей групи № 10 при приході до групи та 5% коли повертались додому, а також 7% під час денного сну. По групі № 2 результати кращі, відповідно: 4% - ранковий прийом, 3% повернення додому, і 4% під час денного сну.
Встановлено, що якщо дитина перебуває у несприятливому емоційному стані, це істотно впливає майже на всі її функції. Дитина неохоче вступає у спільну діяльність, а іноді взагалі від неї відмовляється, знижується мовленнєва активність дитини, у дитини порушується апетит, сон, вона обирає пасивну роль під час занять, у поведінці з близькими часто виявляє негативізм та агресію.
Отже, загальний аналіз результатів проведеного діагностичного експерименту дає змогу виділити групу дітей, які потребують корекційної роботи спрямованої на покращення їх емоційного стану.
Зміст та хід проведення корекційної програми буде наведено у третьому розділі нашої роботи.
Розділ 3 .Програма розвиваючо-корекційної роботи з розвитку емоційної сфери та попередження негативних взаємодій з однолітками та дорослими
3.1 Зміст корекційної програми та хід дослідження
За результатами проведеного діагностичного експерименту були відібрані діти, які виявили стійкий негативний психічний стан під час проведення чотирьох серій методики “Паровозик” та негативне ставлення до себе та оточуючих за результатами проведення методики “Кольорова соціометрія".
При цьому слід зауважити, що під час дослідження увага приділялась особливостями емоційного стану дитини саме в соціальному середовищі групи дитячого саду, бо деякі діти, які виявили позитивний психічний стан протягом дня у дитячому садку, виявляють різкі негативні емоційні реакції під час перебування у домашніх умовах та під час спілкування з членами родини. Але наша корекційна робота буде спрямована на дітей, які виявили негативні емоційні прояви в ході режимних моментів під час їх перебування у дитячому садку, що може свідчити про низький рівень розвитку емоційної сфери та соціальної адаптації дитини.
До корекційної групи увійшли 11 дітей групи № 10, віком від 2 років 2 місяців до 3 років, з них 5 дівчаток та 6 хлопчиків.
Аналіз умов родинного виховання показав, що з обраних дітей 1 дівчинка та 1 хлопчик виховуються у неповній сім'ї, без батька (Дарина - виховується матір'ю одиначкою, у Сашка М. - батьки розлучені). Сім'ї інших дітей повні, діти виховуються у сприятливих умовах, у вихованні приймають участь обидва батьки, в усіх сім'ях, крім двох, у вихованні дітей також приймають участь бабусі та дідусі. У 9 сім'ях це єдині дитина, в двох сім'ях це другі діти. Матеріальне положення більшості сімей задовільне. Неблагополучних батьків не має.
7 дітей почали відвідувати дитячий садок з вересня 2006 року, інші 4 дітей прийшли до груп протягом останніх півроку.
Для підтвердження та уточнення результатів, отриманих в ході діагностичного експерименту, в експериментальній групі була проведена додаткова діагностична робота, спрямована на виявлення індивідуальних особливостей дітей, які виявили негативний психічний стан.
В ході дослідження були проведенні анкетування батьків щодо вивчення особистісних якостей дитини, оцінювання її невербальної поведінки, проводились індивідуальні співбесіди з батьками щодо виявлення особливостей психічного та фізичного розвитку дитини та її емоційних станів під час її перебування у домашніх умовах.
Батьками були заповнені Анкети дослідження особливостей емоційної сторони дитячо-батьківської взаємодії.
Діагностичний матеріал: опитувальник для батьків, який дозволяє опосередковано виявити ступень прояву кожної окремої характеристики взаємодії в кожній конкретній діаді (ОДБЕВ - Додаток Д). Опитувальник містить 66 тверджень, які стосуються особливостей батьківської чутливості, ставлення до дитини і характер дитячо-батьківської взаємодії.
За допомогою цього опитування були виявлені такі характеристики взаємодії:
здатність батьків сприймати стан дитини;
розуміння причин стану;
здатність до співпереживання;
почуття, які виникають у батьків у взаємодії з дитиною;
безумовне прийняття дитини;
ставлення до себе як до батьків;
переважний емоційний фон взаємодії;
прагнення до тілесного контакту;
надання емоційної підтримки дитині;
орієнтування на стан дитини при утворенні взаємодії.
Кожна характеристика діагностується за допомогою 6 тверджень. Три з них носять позитивний характер. Згода з цими твердженнями - свідчить про високий ступінь визначеності якості. Три інших твердження носять негативний характер. Згода з цими твердженнями виявляє низьку ступень визначеності даної якості.
Ступень своєї згоди з запропонованими твердженнями можна висловити за допомогою п'ятибальної шкали, розташованої в правому боці листа опитувальника. Таким чином, заповнюючи анкету батьки шість разів висловлюють ступінь своєї згоди з твердженнями, які стосуються кожної з зазначених характеристик взаємодії. Наявність тверджень, які мають позитивну та негативну спрямованість, дозволяють виявити протиріччя в судженнях батьків і підвищують достовірність отриманої оцінки.
На початку дослідження було вивчено зміст блоків за якими проводиться оцінка отриманих відповідей:
До першого (сприймаючого) увійшли характеристики, які відбивають особливості сприймання - розпізнання емоційного стану партнера взаємодії.
У другий блок (ставленєвий) увійшли характеристики реагування батьків на той чи інший стан, що визначають його ставленням до дитини.
Третій блок складають зовнішні особливості поведінки дитини та батьків - такі поведінкові прояви, які є інтегрованими характеристиками емоційної сторони взаємодії. Батькам надавалась така інструкція: “Шановні батьки! Оцініть, використовуючи п'ятибальну шкалу, чи справедливі для Вас наступні твердження."
Шкала:
|
5 |
абсолютно вірно |
|
|
4 |
скоріше за все це так |
|
|
3 |
в деяких випадках вірно |
|
|
2 |
не зовсім вірно |
|
|
1 |
абсолютно невірно |
Для отримання стандартних балів, якими було б зручно характеризувати виокремленні характеристики, “сирі" були переведені по формулі:
(а+b+c-d-e-f+13) /5,де а, b, c - оцінка позитивних тверджень;
d, e, f - оцінка негативних тверджень.
Знак (-) перед твердженнями d, e, f визначає, що для них використовується інтравертована шкала оцінок: якщо за відповідь “Абсолютно вірно" для позитивного твердження дається 5 балів, то за відповідь “абсолютно вірно" для негативного твердження дається один бал.
Таким чином, ступень визначеності кожної характеристики може змінюватись від 1/5 до 5 балів.
Батьки із заохоченням поставились до опитування і були дуже зацікавлені у результатах дослідження.
За результатами проведеного дослідження було встановлено, що батьки не завжди розуміють та враховують емоційні стани своєї дитини, не знають чи не бажають зважати на її вікові особливості.
25% батьків не вміють впоратись з негативної поведінкою своєї дитини.
65% батьків зазначили, що головним вважають розумовий розвиток своєї дитини і мало уваги приділяють моральному вихованню та розвитку емоційної сфери дитини.
73% батьків зазначили, що не мають достатньо часу для виховання і визнають, що не завжди правильно чинять відмовляючи дитині у спільній діяльності.
47% батьків вважають, що постійне схвалення дій дитини може її розбещити. Батьки не розуміють, а когось навіть дратує, що дитина не може самостійно погратись і постійно кличе дорослого щоб показати, що вона зробила.
Отримані результати були підраховані за кожною з зазначених характеристик та по блоках. Найнижчий бал отримали такі характеристики, як здатність батьків до співпереживання - 3,2 бали, ставлення до себе як до батьків - 3,6 бали та надання емоційної підтримки дитині - 3,6.
Під час бесід з вихователями та спостереження за дітьми були виявленні індивідуальні особливості дітей, які були враховані під час проведення занять в ході корекційної роботи.
Розглянемо типові недоліки у вихованні, виявлені під час дослідження на наступному прикладі:
Ярослав, 2 р.11 м., результати діагностичного експерименту свідчили про стійкий стресовий стан, внутрішній конфлікт; прагнення вийти з несприятливої ситуації; недостатність емоційної відгукуваності з боку оточуючих; можливий страх самітності.
Під час спостереження та бесіди з батьками було встановлено, що в дитячому колективі дитина цілком адаптована, має добрі стосунки з більшістю дітей, дуже добре ставиться до вихователя, постійно шукає її підтримки, домагається схвалення своєї поведінки, прагне до спільної з дорослими діяльності. Але останнім часом у хлопчика дуже часто змінюється настрій, іноді він поводиться агресивно, а іноді буває дуже пасивним і не виявляє зацікавленості до групової діяльності. У хлопчика погіршився апетит.
В бесіді з батьками було встановлено, що в домашніх умовах хлопчик дуже ревниво ставиться до бабусі, яка більше уваги приділяє двоюрідному старшому брату Колі, який мешкає разом з ними. .
Під час проведення діагностики обрав по 2-ій групі стосунків для „Миколкиної бабусі” жовтий колір, що свідчить про значущість спілкування цієї людини з дитиною, прагнення бути ближче до цієї людини.
Подобные документы
Психологічна характеристика розвитку дитини на всіх етапах дошкільного дитинства. Рушійні сили та етапи розвитку дитини. Формування дитини за теорією "Я-концепції". Психологічні новоутворення підліткового віку. Розвиток спонукальної (мотиваційної) сфери.
курсовая работа [109,9 K], добавлен 04.02.2015Характеристика розумової активності дітей раннього віку, умови формування. Супровід практичного психолога в розвитку дитини, етапи залучення вихователів і батьків до системи. Принципи психодіагностичної роботи фахівця. Моделі розумового розвитку.
контрольная работа [29,6 K], добавлен 08.06.2015Поняття емоцій як психічного процесу; їх загальна характеристика. Розвиток емоційної сфери дитини з перших днів до молодшого шкільного віку. Фізіологічні та психологічні особливості молодшого шкільного віку. Специфіка розвитку емоційної сфери у дитини.
курсовая работа [47,8 K], добавлен 31.10.2014Психологічні аспекти розвитку особистості дитини у період підліткової кризи, окреслення її впливу на особистісний розвиток дитини. Дослідження змін в характері та поведінці дитини під впливом кризи підліткового періоду. Типи кризи та шляхи їх подолання.
курсовая работа [40,8 K], добавлен 23.10.2012Особливості емоційно-вольової сфери дитини молодшого шкільного віку. Основні типи акцентуацій характеру. Роль оціночного ставлення до іншої дитини. Характеристика потреб і інтересів дитини. Дослідження інтересів, ідеалів, дружби школярів та їх корекція.
контрольная работа [22,6 K], добавлен 19.07.2010Психічний розвиток дитини в дошкільному віці. Новоутворення дошкільного віку. Сенсорний розвиток. Роль родини в розвитку дитини. Розгляд комплексу психодіагностичних методик по дослідженню пізнавальних процесів дітей середнього дошкільного віку.
дипломная работа [960,3 K], добавлен 05.04.2016Фізичний розвиток. Дозрівання організму дитини. Соціальна ситуація розвитку. Трудова діяльність. Особливості навчання. Сенсорний розвиток. Інтелектуальний розвиток. Психологічні особливості розвитку особистості дошкільника.
реферат [12,9 K], добавлен 10.04.2007Аналіз формування "Я-концепції" у дитини 1-3 років у структурі самосвідомості дитини раннього віку. Підходи до тлумачення феномену самосвідомості у ранньому дитинстві. Методи підвищення педагогічної культури батьків з питань розвитку самосвідомості.
курсовая работа [73,0 K], добавлен 12.06.2016Організація та теоретичне осмислення процесу спілкування з дітьми. Початок діалогу дитини та дорослого. Виявлення умов та критеріїв спілкування, сприяючих діалогу на всіх вікових рівнях розвитку дитини. Роль дидактичних ігор у розвитку зв'язного мовлення.
реферат [17,0 K], добавлен 03.01.2011Розвиток особистості дитини в освітній організації, як проблема діяльності практичного психолога. Методики діагностування особистості дитини віком 14-15 років. Напрямки, форми і методи роботи психолога з розвитку особистості дитини в освітній організації.
дипломная работа [189,2 K], добавлен 14.10.2010
