Дослідження агресивної поведінки підлітків

Вибирають ті, що є найбільш адекватними. При не співвідношенні думки партнери домовляються між собою; потім учасники міняються ролями.

6. Гра «Як часто я хвилююсь…»

Учасники заповнюють таблицю, ставлячи хрестики у відповідній графі.

«Як часто я хвилююсь…»

Почуття	Дуже рідко	Рідко	Середньо	Часто	Дуже часто
Злість
Задоволення
Гнів
Радість
Страх

Психолог починає розмову про те, наскільки важким було виконання завдання. В ході бесіди намагається вияснити, як визначити та ідентифікувати (впізнати) почуття.

З дозволу учасників збирає аркуші. Пропонує учасникам в найкоротший час простежити за собою та своїми почуттями. Учасники вибирають, за яким почуттям вони бажають стежити. Для спрощення психолог пропонує носити в одній кишені декілька монет і при виявленні будь-якого почуття перекладати одну монету в іншу кишеню. Увечері кількість монет перевіряють і записують.

4. Гра «Бесіда в колі»

Психолог починає розмову, наприклад: «В житті кожної людини виникають ситуації, які її нервують, дратують так сильно, що їй хочеться кого-небудь облаяти чи вдарити». Наприклад, «Я більш усього злюсь, коли… Чи бувають у вас такі ситуації вдома, у школі, надворі? Ми можемо про це говорити?».

Психолог заохочує висловлювання учасників, записує ситуації. Треба своєчасно слідкувати за тим, щоб підлітки не формували оцінок, критичних зауважень. Приймається і записується кожне повідомлення.

5. Закінчення

Психолог нагадує про спостереження за собою.

Психологічна діагностика сім'ї

Мета: вивчити особливості розвитку дитячо-батьківських відносин у сімї.

Дослідження діагностики батьківського відношення здійснювалась за допомогою методики А.Я. Варга, В.В. Столін.

Тест-опитувальник батьківського відношення (ОБВ) є психодіагностичним інструментом, орієнтованим на виявлення батьківського відношення у осіб, що звертаються по психологічну допомогу з питань виховання дітей і спілкування з ними.

Батьківське відношення розуміється як система різноманітних відчуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з ним, особливостей сприйняття і розуміння характеру і особи дитини, її вчинків.

Сім'я є визначальним фактором розвитку дитини. Сім'я - це визначений психологічний клімат; для дитини сім'я є джерелом найрізноманітніших емоцій та почуттів, які необхідні для її повноцінного розвитку. Найважливішим фактором емоційного розвитку дитини є позитивний психологічний клімат в сім'ї, склад, чисельність в сім'ї та специфіка взаємодії батьків з дитиною. Для повноцінного емоційного розвитку дитини необхідне бажання батьків всебічно розвивати дітей; враховувати етапи емоційного розвитку дитини задовольняти потреби дитини в спілкуванні, емоційному контакті. Позитивні взаємовідносини в сім'ї сприяють розвитку емоційної сфери дитини. У дітей спостерігається відсутність страху та тривожності.

Структура опитувальника

Опитувальник складається з 5 шкал.

«Прийняття-відверження». Шкала відображає інтегральне емоційне відношення до дитини. Зміст одного полюса шкали: батькам подобається дитина такою, який вона є. Батько поважає індивідуальність дитини, симпатизує їй. Батько прагне проводити багато часу разом з дитиною, схвалює її інтереси і плани. На іншому полюсі шкали: батько сприймає
свою дитину поганою, непристосованою, не удачливою. Йому здається, що дитина не доб'ється успіху в житті через низькі здібності, невеликий розум, погані схильності. Здебільшого батько відчуває до дитини злість, досаду, роздратування, образу. Він не довіряє дитині і не поважає її.

«Кооперація» - соціально бажаний образ батьківського відношення. Змістовно ця шкала розкривається так: батько зацікавлений в справах і планах дитини, старається у всьому допомогти дитині, співчуває їй.
Батько високо оцінює інтелектуальні і творчі здібності дитини, переживає почуття гордості за нього. Він заохочує ініціативу і самостійність дитини, прагне бути з ним на рівних. Батько довіряє дитині, прагне прийняти її точку зору в спірних питаннях.

3. «Симбіоз» - шкала відображає міжособову дистанцію в спілкуванні з дитиною. При високих балах по цій шкалі можна вважати, що батько прагне до симбіотичних відносин з дитиною. Змістовно ця
тенденція описується так - батько відчуває себе з дитиною єдиним цілим, прагне задовольнити всі потреби дитини, захистити її від труднощів і неприємностей життя. Батько постійно відчуває тривогу за дитину, дитина йому здається маленькою і беззахисною. Тривога батька підвищується, коли дитина починає автономізуватися через обставини, оскільки по своїй волі батько не надасть дитині самостійності ніколи.

4. «Авторитарна гіперсоціалізація» - відображає форму і напрям контролю за поведінкою дитини. При високому балі за цією шкалою в батьківському відношенні є виразно видимим авторитаризм батька. Батько вимагає від дитини беззастережної слухняності і дисципліни. Він прагне нав'язати дитині у всьому свою волю, не в змозі прийняти її точку зору. За прояви свавілля дитину суворо карають. Батько пильно стежить за соціальними досягненнями дитини, її індивідуальними особливостями, звичками, думками, відчуттями.

5. «Невдаха» - відображає особливості сприйняття і розуміння дитини батьком. При високих значеннях за цією шкалою в батьківському відношенні є прагнення інфантилізувати дитину, приписати їй особисту і соціальну неспроможність. Батько бачить дитину молодшою в порівнянні з реальним віком. Інтереси, захоплення, думки і відчуття дитини здаються батькові дитячими, несерйозними. Дитина представляється не пристосованою, не успішною, відкритою для поганих впливів. Батько не довіряє своїй дитині, досадує на її неуспішність і неумілість. У зв'язку з цим батько прагне захистити дитину від труднощів життя і строго контролювати її дії.

Ключі до опитувальника

1. Ухвалення-відкидання: 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 52, 53, 55, 56, 60.

2. Образ соціальної бажаності поведінки: 6, 9, 21, 25, 31, 34, 35, 36.

Симбіоз: 1, 5, 7, 28, 32, 41, 58.

Авторитарна гіперсоціалізація: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59.

«Маленький невдаха»: 9, 11, 13, 17, 22, 28, 54, 61.

Порядок підрахунку тестових балів

При підрахунку тестових балів за всіма шкалами враховується відповідь «вірно». Високий тестовий бал за відповідними шкалами інтерпретується як:

відкидання

соціальна бажаність

симбіоз

гіперсоціалізація

інфантилізація (інвалідизація).

Відповідно до результатів опитування, для сімей Максимчуків і Нікітюків характерний такий тип батьківських відносин, як «кооперація» або соціальна бажаність. Такі батьки поважають свою дитину, завжди стараються допомогти їй, часто жаліють, самі пристосовуються до дитини, а не лише вимагають цього від неї, при суперечні можуть визнати правоту дитини. Батько високо оцінює інтелектуальні і творчі здібності дитини, переживає почуття гордості за нього. Він заохочує ініціативу і самостійність дитини, прагне бути з ним на рівних.

Для сім'ї Соловей характерний такий тип батьківського ставлення як авторитарна гіперсоціалізація. Батьки завжди хочуть знати, що думає їхня дитина, вважають, що лише при строгому вихованні виросте слухняна, порядна і вдячна дитина, з сильним характером, яка зможе щось досягти в цьому житті.

Таким чином, у результаті проведеного дослідження, підсумовуючи отримані результати, ми виділили рівні дитячо-батьківських відносин у сімї.

Для сімей Максимчуків і Нікітюків характерний середній рівень - характеризується недостатнім обсягом знань і уявлень батьків про виховання дитини. Батьки порушують взаємини з дітьми, дитина почуває себе самотньо, вони не надають їй самостійності.

Для сім'ї Соловей - низький рівень - характеризується незнанням батьків про виховання дітей. Дитина не задоволена своїм сімейним станом, має підвищену тривожність. Батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованою, невдачливою, випробують стосовно дитини дратівливість і образу.

Результати проведеного дослідження показали, що середній (Нікітюк і Максимчук) і низький рівні (Соловей) в розвитку дитячо-батьківських відносин викликають особливу увагу, тому що у відносинах батьків з дітьми просліджуються деякі порушення, що позначаються на появі у дітей агресивності.

Тест-опитувальник батьківського відношення (А.Я. Варга, В.В. Столін)

1. Я завжди співчуваю своїй дитині.

2. Я вважаю своїм обов'язком знати усе, про що думає моя дитина.

3. Я поважаю свою дитину.

4. Мені здається, що поведінка моєї дитини значно відхиляється від норми.

5. Потрібно тримати дитину осторонь від реальних життєвих проблем, якщо вони її травмують.

6. Я відчуваю до дитини почуття прихильності.

7. Гарні батьки оберігають дитину від труднощів життя.

8. Моя дитина часто неприємна мені.

9. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.

10. Бувають випадки, коли знущальне відношення до дитини приносить їй велику користь.

11. Я відчуваю досаду стосовно своєї дитини.

12. Моя дитина нічого не добється в житті.

13. Мені здається, що діти потішаються над моєю дитиною.

14. Моя дитина часто робить такі вчинки, які крім презирства, нічого не коштують.

15. Для свого віку моя дитина трошки незріла.

16. Моя дитина поводиться погано спеціально, щоб досадити мені.

17. Моя дитина вбирає в себе все негативне, як «губка».

18. Мою дитину важко навчити гарних манер при великому старанні.

19. Дитину варто тримати у строгих рамках, тоді з неї виросте порядна людина.

20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять у наш дім.

21. Я беру участь у своїй дитині.

22. До моєї дитини «липне» усе негативне.

23. Моя дитина не доб'ється нічого в житті.

24. Коли в компанії знайомих говорять про дітей, мені трошки соромно, що моя дитина не така розумна і здатна, як би мені хотілося.

25. Я жалію свою дитину.

26. Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони здаються мені доросліше і по поведінці, і по судженнях.

27. Я з задоволенням проводжу з дитиною весь вільний час.

28. Я часто шкодую про те, що моя дитина росте і доросліє, і з ніжністю згадую її маленькою.

29. Я часто ловлю себе на ворожому відношенні до дитини.

30. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла всього того, що мені не удалося в житті.

31. Батьки повинні пристосовуватися до дитини, а не тільки вимагати цього від неї.

32. Я намагаюся виконувати всі прохання моєї дитини.

33. При прийнятті сімейних рішень варто враховувати думку дитини.

34. Я дуже цікавлюся життям моєї дитини.

35. У конфлікті з дитиною я часто можу визнати, що вона по-своєму права.

36. Діти рано дізнаються, що батьки можуть помилятися.

37. Я завжди рахуюся з дитиною.

38. Я відчуваю до дитини дружні почуття.

39. Основна причина капризів моєї дитини - егоїзм, упертість і лінь.

40. Неможливо нормально відпочити, якщо проводити відпустку з дитиною.

41. Саме головне, щоб у дитини було спокійне і безтурботне дитинство.

42. Іноді мені здається, що моя дитина не здатна ні на що гарне.

43. Я розділяю захоплення своєї дитини.

44. Моя дитина може вивести із себе кого завгодно.

45. Я розумію засмучення своєї дитини.

46. Моя дитина часто дратує мене.

47. Виховання дитини - суцільне нервування.

48. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

49. Я не довіряю своїй дитині.

50. За суворе виховання діти дякують потім.

51. Іноді мені здається, що ненавиджу свою дитину.

52. У моїй дитині більше недоліків, ніж достоїнств.

53. Я розділяю інтереси своєї дитини.

54. Моя дитина не в змозі що-небудь зробити самостійно, а якщо і зробить, те обов'язково не так.

55. Моя дитина виросте непристосованою до життя.

56. Моя дитина подобається мені такою, якою вона є.

57. Я ретельно стежу за станом здоров'я моєї дитини.

58. Нерідко я захоплююся своєю дитиною.

59. Дитина не повинна мати секретів від батьків.

60. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не ховаю цього від неї.

61. Дуже бажано, щоб дитина дружила з тими дітьми, що подобаються її батькам.

Програма занять з корекції сімейних взаємовідносин

Мета тренінгу: підвищити батьківську ефективність учасників.

Завдання тренінгу:

* поглибити пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення своїх дітей і думок, зміцнення позитивних якостей особистості, набуття навичок адекватної поведінки у певних соціальних ситуаціях (використовується «Вікно «Джохарі» як модель саморозкриття людини в соціальному оточенню;

* вивчити світ дитинства як такий, поглибити пізнання своєї дитини, и вчинків, емоцій, думок;

* на підставі вищезгаданого знайти оптимальні шляхи спілкування з дитиною; пошук та використання адекватних методів виховання й розвитку дитини на основі її повного прийняття;

* надати батькам можливість обговорювати певні конкретні проблеми і разом знаходити засоби їх вирішення;

* активізувати членів групи з метою допомогти самому собі.

Заняття 1.

1. Знайомство. Учасники по черзі називають своє ім'я або псевдонім, та повідомляють (за бажанням) деяку інформацію про себе (вік, місце роботи тощо).

2. Запит та очікування учасників тренінгу. Батьки по колу відповідають на питання: “Що привело Вас у групу? Чого ви очікуєте від групи?”

3. Розповідь ведучого щодо мети тренінгу, його завдань, можливостей, правила групи, укладання групового контракту (не запізнюватись, не пропускати заняття, дотримуватись правил групи тощо).

4. Правила групи:

* всі обговорення і дії відбуваються за принципом «тут і зараз» (якщо учасники заздалегідь не обумовлюють, що розглядається ситуація з минулого або з майбутнього);

* учасники відкрито виявляють свої думки, почуття;

* члени групи говорять від себе («я гадаю», «мені здається»);

* в дискусії учасники звертаються до конкретної людини;

* учасники не оцінюють одне одного, а описують те, що відбувається.

5. Зворотний зв'язок. Учасники тренінгу (в тому числі і ведучий) висловлюють свої почуття, що виникали у них під час першої зустрічі, роблять пропозиції щодо подальших занять.

6. Ритуал прощання (повторюється щоразу в кінці зустрічі). Усі стають по колу, обіймають один одного за плечі, заплющують очі, повільно хитаються вліво-вправо в розслабленому стані.

Заняття 2.

1. Проговорення незавершених почуттів. Батьки говорять те, що вони не встигли сказати на попередньому занятті, те, що вони бажають сказати групі зараз.

2. Розповідь учасників групи про себе від імені предмета, який «багато знає про свого господаря». Наприклад, від імені годинника, прикрас, одягу тощо. Розповідь починається словами «Мій господар ...»

3. Розгляд концепції Е. Берна щодо трьох станів особистості.

Теоретичний підхід Е. Берна до трьох основних моделей особистості.

Е. Берн вважає, що у кожної людини набір його поведінкових (поведінкові зміни звичайно супроводжуються емоційними) схем співвідноситься з певним станом його свідомості. А з другим психічним станом, часто несумісним з першим, буває пов'язаний вже другий набір схем. Ця відмінність призводить до висновку про існування різних станів «Я» людини. Берн виділяє три основні категорії стану людини:

1) стани Я, схожі з образами батьків; 2) стани Я, спрямовані на об'єктивну оцінку реальності;

3) стани Я, які діють з моменту їх фіксації в ранньому дитинстві.

На підставі цієї класифікації Берн називає три моделі особистості людини, в основі яких - перевага одного з станів особистості.

Перша модель - в станах особистості переважає батьківський компонент. Завдяки цьому компоненту людина може ефективно грати роль батька (матері) своїх дітей. Завдяки батьківському компоненту багато наших реакцій стали автоматичними, що допомагає зберегти час і енергію. І людина може присвятити себе вирішенню більш важливих життєвих проблем. Втой же час, в разі порушення рівноваги неадекватного збільшення впливу батьківського компоненту людина починає повчати других, вказувати їм на помилки, оцінювати дії інших, намагається сховати свої слабкі сторони, некритично ставиться до власних дій.

Друга модель - в станах особистості переважає дитячий компонент. В багатьох відношеннях дитячий компонент - одна з найцінніших складових частин особистості, що вносить у життя людини радість, чарівність, безпосередність, спонтанність. Дитина - це джерело інтуїції, творчості. Але якщо дитячий компонент переважає усі інші, то він може проявлятись у неслухняності, хаотичності та неконтрольованій поведінці.

Третя модель - в станах особистості переважає дорослий компонент. В цьому разі людина спрямована на раціональну переробку інформації, адекватну оцінку будь якої ситуації для того, щоб ефективно взаємодіяти з оточуючим світом.

Але в разі неадекватно великого впливу даного стану особистості, людина починає вести себе немов комп'ютер, вона позбавляє себе багатьох радощів життя, емоцій.

4. Дискусія. Обговорюються моделі особистості і їх адекватність щодо соціальних умов життя людини та проблем, які кожен вирішує. Наголошується на «слабких» і «сильних» властивостях кожної моделі. Ведучий наголошує на відносності «сили» та «слабкості, бо в кожній конкретній ситуації необхідно робити переоцінку цінностей і по-новому осмислювати власні способи реагування на ситуацію.

5. Ритуал прощання.

Заняття 3

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Психологічна гра «Асоціації». Один з учасників групи виходить з кімнати, інші домовляються між собою (бажано домовлятися лише за допомогою жестів), кого з присутніх вони загадали. Далі учасник, який виходив, за допомогою запитань намагається вгадати, кого усі загадали. Запитання мають ставитись у певній формі, а саме: «Якби ця людина була деревом, то яким? Якби - будинком. то яким? Якби - їжею, то якою?» Кожне запитання ставиться одній людині, яка відповідає, маючи на увазі задуманого учасника. Після декількох відповідей у члена групи, що виходив, складається певний збірний образ загаданої людини. Тому можна намагатись вгадати, кому цей образ належить. На це дається дві спроби. Якщо після двох спроб загаданий учасник не названий, його називає ведучий. А якщо учасника вгадали - він виходить і сам намагається визначити людину, яку загадали цього разу.

3. Заповнення «Листа мети». Батьки заповнюють «Лист мети». Для цього на аркуші паперу кожний учасник малює будинок. На даху будинку батькам пропонується написати мету, яку вони ставлять перед собою у процесі виховання, розвитку своєї дитини. На стіні - завдання, вирішивши які можна досягти даної мети. На стежці, яка веде до будинку, записуються методи, способи вирішення завдань. Справа і зліва від стежки - бар'єри, перепони, які заважають досягти вказаної мети.

4. Обговорення. Перед обговоренням ведучий нагадує про можливість задавати питання на розуміння сказаного. Ці питання починаються зі слів «Якщо я правильно тебе зрозумів...» Учасники тренінгу обговорюють мету, завдання, методи, бар'єри, таким чином краще їх усвідомлюючи. В такій дискусії батьки також дізнаються про думки інших, бачать нові варіанти, переоцінюють або змінюють свої думки. Ведучий звертає увагу на:

* занадто загальні фрази (з цьому випадку важко контролювати успішність своєї діяльності);

* занадто конкретні фрази (не завжди можна передбачити розвиток подій і тому важко досягати дуже конкретної мети);

* мету і завдання, які задані зовні (вони не враховують запит і можливості дитини. и внутрішні потреби, можливості).

5. Дискусія на тему: «Чого ми чекаємо від наших дітей?» Батьки по колу висловлюють свої думки, ведучий записує їх на планшеті (дошці). Потім очікування аналізуються з використанням таких критеріїв:

* реальність - нереальність очікувань;

* наявність суперечностей очікувань у різних членів групи (особливо звертається увага на суперечності у подружжя);

* чи є серед очікувань те, що батькам не вдалось досягти в житті (і тепер вони за будь-яку ціну намагаються спрямовувати зусилля дітей саме в цьому напрямі, не зважаючи на бажання, можливості дитини).

6. Вправа «Воскова паличка». Учасники групи розташовані по колу близько один від одного. Руки долонями виставлені на рівні грудей в середину кола, вони трохи зігнуті в лініях. У колі - «воскова паличка», її ноги «прибиті» до підлоги, а кісток у неї нема. Паличка, заплющивши очі, хитається, а група м'яко «перепасовує» її від одного члена групи до іншого. Ця гра - тест на групову єдність, тривожність, напруженість.

7. Ритуал прощання.

Заняття 4

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Учасники описують свій настрій у вигляді кольорів. Наприклад, синій, сірий або червоний у жовту клітинку Учасник, у якого поганий настрій (чорні, сірі тони), сідає у центр кола і заплющує очі. Всі інші кладуть на нього долоні рук і, заплющивши очі, в думках передають йому позитивну енергію (2-3) хвилини. Після вправи член групи, який сидів у колі, розповідає про свої почуття під час проведення вправи.

3. Розгляд чинників, які впливають на розвиток і формування особистості. Дискусія з питання: «Які чинники впливають на розвиток особистості?». Учасники висловлюють свої думки. Ведучий записує їх на планшеті.

4. Гра «Згоден - Незгоден».

Члени групи розставляють стільці біля протилежних стін кімнати. 3 одного боку на підлогу виставляється табличка «Згоден», з протилежного - «Не згоден». Ведучий зачитує твердження. Ті учасники тренінгу, які погоджуються із твердженням, переходять до сторони з табличкою «Згоден». Котрі не погоджуються, переходять до сторони з табличкою «Не згоден». Далі відбуваються відстоювання учасниками груп своєї точки зору. Учасники, які поміняли свою точку зору в ході дискусії, можуть змінювати своє місце знаходження.

Твердження для розгляду.

* Я вважаю, що маю знати все, про що думає моя дитина. (Ні.)

* Я мрію про те, щоб моя дитина досягла в житті того, що не здалося мені. (Ні.)

* Треба намагатись виконувати всі вимоги дитини. (Ні)

* Не можна бути другом власній дитині. (Ні)

* Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер. (Ні.)

* За суворе виховання діти дякують потім (Ні.)

Після завершення дискусії коротенький підсумок кожного учасника (у вигляді додатку, фрази).

5. Ритуал прощання.

Заняття 5

1. Проговорення незавершених почуттів.

2. Вправа на підготовку до роботи з образами. Учасники групи займають зручне положення, заплющують очі і викликають у своїй уяві образ (картинку), який відповідає фразі «Щасливий день». Через 1-2 хвилини учасники у довільному порядку розповідають, який образ у них виник. Кожен учасник групи має назвати 4-5 образів. Наприклад, сонце, усмішка, світлий погожий день, промінь сонця тощо. По закінченні генерації образів учасники обмінюються враженнями.

3. Вправа на уточнення своєї батьківської ролі.

1) Ведучий роздає учасникам чисті аркуші паперу. Називає стимулюючу фразу «Батьки» (мається на увазі батько і мати разом).

2) Учасники групи записують цю фразу. Після цього починають у довільному порядку називати образи, які виникли у них у зв'язку зі стимулюючою фразою. Всі названі образи записуються членами групи без критики,зауважень, доповнень.

3) Після того, як названі 45-50 образів, кожен учасник продивляється список і вибирає 4-5 образів, які, на його думку, найбільш точно відображують поняття «Батьки».

4) Учасники по черзі називають вибрані образи. Ведучий відмічає і підраховує частоту повторення образів. 5 образів, що повторюються найчастіше, записуються на планшеті (дошці).

5) Учасники замислюються (на 10 хвилин) над змістом образу, що зустрічається найчастіше. Вони по черзі виділяють основні характерні ознаки образу, пояснюють, що для них є суттєвим у змісті образу. Інформація «нарощується» по колу, виявляються нові ознаки образу, його функції. Ведучий підкреслює, виділяє найбільш важливі моменти у висловлюваннях батьків. Ознаки та функції образу, що виявлені, асоціативно пов'язані з особливостями батьківської ролі, функціональними обов'язками, а, отже дозволяють членам групи підвищити свою батьківську ефективність.

6) Учасники ще раз читають інші образи і по черзі називають ті, які їм найбільш сподобались, але не були розібрані. Таким чином, картина батьківської ролі доповнюється і збагачується.

7) Підсумок вправи учасники (а потім ведучий) підводять у вигляді певної системи, ідеї або фрази. Ведучий підсилює певні найбільш суттєві думки батьків.

4. Розгляд варіантів вирішення конфліктних ситуацій в сім'ї. Учасники обговорюють різні варіанти дій у конфліктних ситуаціях, використовують досвід, який вони отримали під час попередньої вправи.

Ведучий пропонує систему вирішення конфліктних ситуацій, яка складається з таких варіантів:

1) уникнення - конфліктуючи сторони або одна з них усвідомлюють наявність конфлікту, але уникають його вирішення - це сприяє накопиченню психологічної напруги. поглибленню існуючих проблем;

2) одна сторона вирішує конфліктну ситуацію на свою користь - у цьому випадку сторона, що програла, свідомо або несвідомо намагатиметься отримати реванш. Тобто для обох сторін таке вирішення конфлікту не найкраще:

3) обидві сторони зробили невеликі поступки одна одній (пішли на компроміс). В такому разі можна говорити про невеликий програш обох сторін;

4) сторони задовольнили потреби одна одної і відчувають від цього задоволення (дійшли консенсусу).

Після інформації ведучого батьки мають змогу зробити свої коментарі, задати уточнюючі питання.

5. Зворотний зв'язок батьків і ведучого стосовно всіх занять (їх результативність, корисність для учасників, побажання на майбутнє). Ведучому важливо показати учасникам тренінгу, що їх співпраця може продовжуватись з використанням інших форм роботи (індивідуальні консультації, зустрічі, свята і т. ін.). Дуже важливо не дати членам групи відчути себе залишеними.

6. Ритуал прощання.

Размещено на Allbest.ru