Вплив властивостей темпераменту на стилі спілкування

Спілкування являється головною проблемою, за допомогою якої ми можемо бачити і вивчати щаблі сприйняття та розуміння індивідами один одного. Цей процес може допомогти зрозуміти сутність міжособистісного контакту та відносин один до одного.

Коли ми починаємо загострювати увагу на житті різноманітних істот та особистостей, то ми можемо виявити основні: контакти з тими, хто має має серце і душу, та взаємодія і відношення до природи. До типу, що займає перше місце, належать контакти, що пов'язані з діяльністю. До другого ж - притаманна характеристика така: що живі істоти можуть між собою контактувати, при цьому будуть спроможними ділитися інформацією. Даний тип, котрий включає в себе міжвидові і внутрішньовидові відносини і контакти, можна назвати спілкуванням.

Спілкування властиве всім вищим живим істотам, але на рівні людини воно набуває найдосконаліші форми, стаючи усвідомленим і опосередкованим промовою. У спілкуванні виділяються наступні аспекти: зміст, мета і засоби.

Зміст спілкування - це інформація, яка у межиндивидуальних контактах передається від однієї живої істоти до іншого. Особа може ділитися з іншому про потреби, говорячи про те, що той прийняв участь у тому, щоб їх задовольнити. Завдяки взаємодії однієї особистості з іншою, інформація які висловлює партнер, через різноманітні почуття, що будуть направлені на те, щоб люди між собою змогли найти спільну мову, налаштувавшись на взаємодію. [18, с. 92]. Ідентична інформація транспортується від особи до особи і виступає поштовхом для міжособистісної взаємодії і втановлення контакту. На мою думку, стосовно того, коли людина гнівиться або переносить певні страждання, тоді ми починаємо по іншому, порівнюючи відношення до того, хто світиться від радощів або ставиться доброзичливо. Натомість складовою спілкування може стати інформація про те, у якому стані знаходиться навколишнє середовище. Такі сигнали передаватимуться від однієї людини до іншої, прикладом чого, будуть слугувати певні сигнали стосовно небезпеки, або навпаки - позитивні чинники. Людина має достатньо широкий зміст спілкування, ніж у нижчої цеглинки - тварин. Особи передають один одному будь-яку інформацію, що «малює» і конкретизує знання про навколишній світ. Своєрідний пережитий досвід, уміння, знання з приводу того чи іншого, навики. Людська взаємодія і мова, тобто спілкування може бути багатоплановим і яскравим, що буде висвітлювати та відбивати всі барви внутрішнього світу кожного з нас, наповнюючи життєві ситуації змістовним сенсом [25, c. 27].

Мета спілкування - це те, коли у особистості викликається певна активність. У звірів, дана мета може проявлятися до того, щоб наштовхнути іншу істоту до якихось дій, то буде слугувати своєрідним попередженням, що треба бути обережним і насторожено виконувати, або зовсім - ні якусь діяльність. Окрім тих якостей і особливостей, що можна перелічити, додається іще здобуток, засвоєння, та розуміння інформації стосовно навколишнього середовища. Розумних людей, вчать, виховують, розповідають роблячи установки, щодо взаємин які оточують їх проягом життя. Такі як : особистістісні, ділові тощо.

У нижчих за структурою створінь, градації задоволення будь-яких потреб і бажань не виходять за відзначену лінію, проте як у індивіда, можуть проявлятися у актуалізації і створення позитивних умов, для розвитку і втілення як базальних так і додаткових потреб : соціальних, культурних, пізнавальних, творчих, естетичних, потреб інтелектуального зростання, морального розвитку та ряду інших.

У засобах спілкування, проявляються теж не менш важливі і головні відмінності. Основні із засобів, що можна віднести до головних є способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування одного живого організма чи індивіда від іншого.

Кодування інформації - це засіб, що допомагає передавати її від однієї живої істоти до іншої. Наприклад, всі повідомлення та суттєві слова, можемо передати завдяки дотиків. Всі засоби які треба передати, люди взмозі прийняти до уваги знаходячись на відстані, або на слух. Ми можемо вести спостереження зі сторони, з іншого боку - будемо сприймати сигнали котрі нам намагаються донести на слух.

Особистість має окремі особливості, що дала їй природа, які у процесі життя удосконалюються нею. Це - можливість говорити, та інші способи, які допомагають передавати інформацію. Наприклад, технічні засоби. За своєю природою, особистість зі своїми можливостями щодо винаходів стосовно передачі інформації стрімко пішла вперед усіх, хто існують на планеті. Стосовно розчленування спілкування за змістом, цілями та засобами, то його можна розбити на декілька щаблів. Виходячи з вище сказаного перша група на яку поділяють спілкування, що виявляють матеріальним ( взаємообмін пожитками своєї діяльності), друга група - когнітивне. Воно включає в себе передачу і обмін знань, третя - кондиційне, що характеризується обміном різних станів. Мотиваційний компонент включає в себе обмін мотивами, цілями, інтересами, мотивами, потребами. Ну і нарешті діяльнісна група, що включає в себе уміння та навички. Розглядаючи матеріальне спілкування, люди, протягом того що займаються кожен своєю працею, можуть передавати один одному свою надбання, що вихотять з даної діяльності, які згодом можуть слугувати для того, щоб вивчити і добитися втілення своїх сьогоденних бажань та потреб. Що стосується кондиційної взаємодії, то дана група слугує для втілення можливості людей впливати один на одного. Воно передбачається тим, щоб підвести людину, до психічного чи фізичного стану. Прикладом такого може бути, зіпсований або покращений настрій. На виході, можна спостерігати, що люди досягли певного на фізичний стан партнера по розмові. Значення цього компоненту має на меті обмін зауваженнями, спонуканнями та установками, що допомагає виявити готовність до будь-яких дій і вчинків у напрямку, що пропонується. Представлення і розгляд таких компонентів спілкування як діяльнісного і когнітивного, дає смогу зрозуміти та побачити, що воно може бути пов'язане з різними видами діяльності. У цьому випадку, іде своєрідна пердача від людини до людини різного роду цікава інформація, повідомлення і знання, які згодом дають змогу зрозуміти і прийняти більше, що стосується навколишнього світу, збагачуючи знання про нього, де згодом іде розвиток навиків і здібностей.

Що стосується мети спілкування, то воно може поділятися на біологічне, що являється потрібним для удосконалення і тримання в тонусі та на пульсі життя свій організм. Розуміння його, дуже тісно пов'язане з прагненням до удосконалення своїх потреб і бажань. Інше, не менш важливе значення у спілкуванні, є соціальний аспект, що має на меті, поліпшення, зміцнення і налагодження людської взаємодії, встановлення різного роду відносин та внутрішнє зміцнення особливостей особистості. Виокремлюють рівно стільки установлених цілей, скільки є у світі соціальних та біологічних потреб.

Що стосується засобів які представляють спілкування, то їх можна розділити на опосередковане і безпосереднє, непрямим та прямим. Те спілкування, що називається безпосереднім, можна проявити з допомогою органів, якими наділила особистість природа. Опосередкований тип обумовлюють з тим, що є задіяння певних знарядь і засобів спеціального характеру, та способів обміну знаннями та навиками. Щоб детальніше пояснити цей тип, використовують засоби, що дала нам природа (палка, слід на землі і т.д.), чи ті, що пов'язані із культурою, прикладом яких можуть висуватися (друк, радіо, телебачення і т.п.).

Основою прямого спілкування являються таке : безпосереднє сприймання одне одним, спілкування безпосередньо в самій взаємодії, і присутні ті випадки, коли вони можуть без труднощів бачити реакцію один на одного. Особливістю непрямої взаємодії є те, що вона в основному може здійснюватись через інших осіб, що виступають в ньому. Відмінність особистості від тварини виявляється в тому, що люина має різку і на мій погляд дуже важливу основну потребу, потребу у спілкуванні Іще, що мoже відрізнити нас від тварин, це можливість більшість свого часу взаємодіяти з оточуючими.

До видів, що стосуються спілкування можна віднести ще такі: ділове та особистісне, інструментальне і цільове.

Щоб охарактеризувати основу ділового спілкування, включається певний приватний ньюанс, котрий вводять у якусь спільну діяльність, він зазвичай слугує для збагачення і покращення, що впливає на якість взаємодії. Для того щоб ширше розкрити це поняття, туди входить те, чим займається особа, а не ті обставини, що впливають на сприймання їми внутрішнього світу. Його змістом є те, чим зайняті люди, а не ті проблеми, які зачіпають їх внутрішній світ. Якщо розглядати цей аспект відмінно від спілкування, що називають діловим, то спілкування, що пов'язане не опосередковано, а на пряму з особистістю, то воно присутнє там, де існують проблеми, що в душі людини, що стосуються її характерних внутрішніх рис, що звертають і приділяють увагу на її особистість. Спілкування, що називають інструментальним, яке не виявляють не самою ціллю і не є стимулом для потреб які самостійні, а натомість, підкріплюються певною метою, окрім того, що існує безпосереднє задоволення від того, що спілкуєшся;

Спілкування, про яке йтиме зараз мова, воно служить безпосередньо, як засіб самостійного задоволення у досягненні певної конкретної спеціальної проблеми, котра може виявитись в процесі даного контакту. Дане спілкування має назву - цільове. В життєвому циклі кожної особистості, постійна взаємодія і спілкування виступають у найважливіших ролях, то нормального існування особистості у соціумі не може бути без нього. Такого роду спілкування, може прийняти в собі, декілька видів діяльності в групі, та індивідуальну, при цьому не має можливості з'явитися і проявитись без активного, різноманітного, цікавого контакту взаємодії з його стрімким розвитком. Головним та важливим моментом являється взаємодія одне з одним і безпосередній вплив. Найважливішими видами спілкування у людей є вербальне та невербальне.

Невербальне спілкування не передбачає використання звукової мови, природної мови як засобу спілкування. Невербальне - це спілкування за допомогою міміки, жестів і пантоміміки, через прямі сенсорні чи тілесні контакти. Це тактильні, зорові, слухові, нюхові та інші відчуття і образи, одержувані від іншої особи. Більшість невербальних форм та засобів спілкування у людини є вродженими і дозволяють йому взаємодіяти, домагаючись взаєморозуміння на емоційному і поведінковому рівнях, не тільки із собі подібними, але і з іншими живими істотами. Вербальне спілкування притаманне тільки людині і в якості обов'язкової умови передбачає засвоєння мови. За своїм комунікативним можливостям воно набагато багатший всіх видів і форм невербального спілкування, хоча в житті не може повністю його замінити.

Спілкування має величезне значення у формуванні людської психіки, її розвитку та становленні розумного, культурного поведінки. Через спілкування з психологічно розвиненими людьми, завдяки широким можливостям до навчання, людина набуває все свої вищі пізнавальні здібності та якості. Через активне спілкування з розвиненими особистостями він сам перетворюється в особистість.

Якщо б з народження чоловік був позбавлений можливості спілкуватися з людьми, він ніколи не став би цивілізованим, культурним і морально розвиненим громадянином, був би до кінця життя приречений залишатися напівтварин, лише зовні, анатомо-фізіологічно що нагадує людини.

Особливо велике значення для психічного розвитку дитини має її спілкування з дорослими на ранніх етапах онтогенезу. У цей час всі свої людські, психічні та поведінкові якості він набуває майже виключно через спілкування, тому що аж до початку навчання в школі, а ще більш точно - до настання підліткового віку, він позбавлений здатності до самоосвіти і самовоспітанію.Псіхіческое розвиток дитини починається з спілкування. Це перший вид соціальної активності, що виникає в онтогенезі і завдяки якому дитина отримує необхідну для його індивідуального розвитку інформацію. У спілкуванні спочатку через пряме наслідування (вікарні научіння), а потім через словесні інструкції (вербальне научіння) придбавається основний життєвий досвід дитини.

Спілкування складає внутрішній механізм спільної діяльності людей. Зростання ролі спілкування, важливості його вивчення пов'язано з тим, що в сучасному суспільстві набагато частіше в прямому, безпосередньому спілкуванні між людьми виробляються рішення, що перш приймалися, як правило окремими людьми. Здібність до спілкування завжди була однією з найважливіших людських якостей. До людей, які легко вступають у контакт і вміють привернути увагу до себе, ставляться із симпатією. Із замкнутими людьми намагаються обмежити контакти або взагалі уникати їх.

Більшість людей вважає, що вони вміють спілкуватися. Але практика свідчить, що ефективно це робити вміють далеко не всі, у тому числі й керівники, менеджери. До 90% робочого часу управлінці повинні витрачати саме на спілкування. Адже звіти, проведення нарад, засідань, бесід, дискусій, переговорів - усе це різні форми ділового спілкування.

Опитування свідчать, що 73% американських, 60% англійських і 86% японських менеджерів невміння ефективно спілкуватися вважають основною перешкодою на шляху досягнення цілей, що стоять перед організацією.

Спілкування нагадує своєрідну піраміду, яка складається із чотирьох граней. У його процесі можна пізнати інших людей, обмінятися з ними інформацією, співпрацювати з ними і водночас пережити емоційний стан, що виникає в результаті цього. [32c.10-25].

Таким чином, спілкування - це процес установлення й розвитку контактів між людьми, що виникає як потреба у спільній діяльності та включає:

- сприйняття, пізнання і розуміння партнерів по спілкуванню (перцептивна сторона спілкування);

- обмін інформацією (комунікативна сторона спілкування);

- вироблення єдиної стратегії взаємодії (інтерактивна сторона спілкування).

У загальному вигляді спілкування є формою життєдіяльності людей і необхідною умовою їх обґєднання (людина - соціальна істота) та розвитку окремої особистості. Соціальний зміст спілкування полягає в тому, що воно інтегрує соціальний досвід і культуру, яка передається від покоління до покоління. Спілкування є також важливим фактором психологічного розвитку людини.

За своїми формами і видами спілкування досить різноманітне. Способи, сфера і динаміка спілкування визначаються соціальними функціями людей - учасників спілкування, соціальним статусом, службовими обовґязками. Спілкування регулюється факторами, повґязаними з виробництвом, обміном і потребами, а також сформованими і прийнятими в суспільстві законами, правилами, нормами, соціальними інститутами тощо.

За використанням знакових систем виділяють такі види спілкування:

- вербальне (словесне) спілкування, яке в свою чергу поділяється на усне та писемне мовлення;

- невербальне (безсловесне) спілкування.

За деякими даними, 60--80% інформації від співрозмовника ми отримуємо по невербальному каналу. Невербальні засоби спілкування досить різноманітні. До основних належать:

- візуальні засоби спілкування (рухи мґязів обличчя, вираз обличчя, очей; рухи рук, ніг - жести; рухи тіла; просторова дистанція; реакція шкіри: почервоніння, пітливість; поза, постава; зовнішній вигляд -- одяг, зачіска, косметика, аксесуари);

- аудіальні засоби (паралінгвістичні: якість голосу, його діапазон, тональність, темп, ритм, висота звуку; екстралінгвістичні: мовні паузи, сміх, плач, зітхання, кашель, плескання);

- тактильні засоби спілкування включають усе, що повґязано з дотиками співрозмовників (потискання рук, обійми, поцілунки, поплескування по плечах тощо);

- ольфакторні засоби спілкування, які включають приємні та неприємні запахи навколишнього світу, природні та штучні запахи людини.

На невербальні засоби впливає конкретна культура того чи іншого народу, тому дуже важко знайти спільні норми для всього людства.

За характером звґязку спілкування поділяється на:

- безпосереднє (контакт один на один);

- опосередковане - за допомогою письмових чи технічних засобів, віддалених у часі чи в просторі учасників спілкування;

За кількістю учасників у спілкуванні розрізняють такі різновиди спілкування:

- міжособистісне спілкування, тобто безпосередні контакти людей у групах чи парах, постійних за складом учасників;

- масове спілкування, тобто багато безпосередніх контактів між незнайомими людьми, а також комунікація, опосередкована різними видами засобів масової інформації.

За включенням у процес спілкування соціальних складових існує поділ на:

- міжособистісне спілкування (спілкування між конкретними особистостями, які володіють індивідуальними якостями, що розкриваються в процесі спілкування і організації взаємних дій). Соціальні ролі мають при цьому допоміжне значення;

- рольове спілкування (спілкування між комісіями визначених соціальних ролей, коли дії, поведінка учасника такого спілкування визначаються виконуваною соціальною роллю). У процесі такого спілкування людина відображається не тільки як індивідуальність, а як соціальна одиниця, що виконує визначені функції. Індивідуальність підпорядковується соціальній ролі. Іноді таке спілкування називають ще офіційним, або формальним.

Різновидом рольового спілкування є ділове спілкування, тобто спілкування між співрозмовниками (партнерами, опонентами), які мають відповідні соціальні позиції, визначені їх соціальними ролями і відповідними функціями, спрямоване на повне або часткове вирішення конкретних проблем, організацію спільної діяльності, дій.

2.3 Характеристика стилів спілкування

Кожній людині властивий свій цілісний стиль спілкування, який накладає цілком впізнаваний, характерний відбиток на його поведінку і спілкування в будь-яких ситуаціях. Причому цей стиль не може бути виведений тільки з якихось індивідуальних особливостей і особистісних рис людей. Він відображає саме особливості спілкування людини, що характеризують його загальний підхід до побудови взаємодії з іншими людьми.

У спілкуванні завжди присутні два компоненти: зміст і стиль. Зміст визначає, навколо чого або з приводу чого розгортається те чи інше спілкування. Стиль вказує на те, як людина взаємодіє з оточуючими. У будь-якому випадку зміст спілкування - сила змінна, оскільки воно визначається конкретною діяльністю, обсягом виконуваних завдань і багатьма іншими минущими умовами та обставинами. онстантою при цьому виступає стиль спілкування, тобто спосіб, за допомогою якого людина будує свої відносини з іншими в тій чи іншій діяльності. У кожної людини свій, характерний тільки для нього стиль спілкування з людьми. Він дещо змінюється в залежності від партнера і характеру діяльності, але в той же час зберігає свої сутнісні риси, що відбивають неповторність і унікальність особистості. При цьому стиль відображає специфіку взаємин між людьми, які, в свою чергу, висловлюють різноманітну і в той же час неповторну сутність особистостей, включених в спілкування.

Стиль спілкування істотно визначає поведінку людини при взаємодії з іншими людьми.

Існує чотири основних стилі взаємодій:

Більшість дослідників стилів діяльності та спілкування поділяють наступні методологічні установки:

· стиль являє собою прояв цілісності індивідуальності;

· стиль пов'язаний з певною спрямованістю і системою цінностей особистості;

· стиль виконує компенсаторну функцію, допомагаючи індивідуальності найбільш ефективно пристосуватися до вимог середовища.

Стиль спілкування має зовнішні (експресивні) і інтенсивні характеристики, своєрідну емоційно-вольову забарвлення, обумовлену темпераментом, психофізіологічними і особистісними особливостями людини, арсеналом використовуваних їм вербальних і невербальних засобів. Він має також змістовними характеристиками, в яких відображаються:

Стиль спілкування - це індивідуальна система способів та прийомів, які використовує співрозмовник під час стосунків з іншими людьми.У кожної людини складаються певні стереотипи взаємодії з іншими, які й визначають її стиль спілкування, залежать від індивідуальних якостей особистості. Стиль спілкування тісно пов'язаний з психологічними особливостями особистості. Він не є природженою якістю, а формується і змінюється в процесі взаємодії, зумовлений культурними цінностями найближчого середовища, традиціями, усталеними нормами поведінки, отже, його можна коригувати й розвивати.

Стиль спілкування істотно детермінує поведінку людини при взаємодії з іншими людьми. Конкретний вибір стилю спілкування визначається багатьма чинниками: особистісними особливостями людини, його світоглядом характеристиками цього суспільства.

Початок наукового дослідження стилю спілкування пов'язане з ім'ям німецького психолога Курта Левіна. Заслуга К. Левіна та його співробітників полягала в тому, що вони поклали початок поглибленого дослідження проблеми стилю спілкування, розробили соціально-психологічне поняття «стиль лідерства». Лідерство розглядається в соціальній психології як феномен, що характеризує динамічні процеси в групі, пов'язані з відносинами домінування і підпорядкування.

Дослідження К. Левіна та його співробітників поклало початок поглибленого психологічного вивчення проблеми стилю спілкування, яке набуло широкого поширення у всьому світі і триває ось уже кілька десятків років. [47 c. 59].

Стиль мовної поведінки характеризується певною пластичністю, не будучи жорсткою системою. В залежності від ситуації взаємодії носій стилю досить суттєво модифікує свою мовна поведінка, зберігаючи, однак, у відомих межах, властиву стилю специфічність. Свідоме формування свого стилю спілкування можливе при певному рівні розвитку здатності до самоаналізу. Це в свою чергу приносить емоційне задоволення, призводить до переживання психологічного комфорту.

У кожної людини свій, характерний тільки для неї, стиль спілкування з людьми. Він дещо змінюється в залежності від партнера і характеру діяльності, але в той же час зберігає свої сутнісні риси, унікальність особистості. При цьому стиль відображає специфіку взаємин між людьми, які, в свою чергу, висловлюють різноманітну, але в той же час неповторну сутність особистостей, включених в спілкування.

Стиль спілкування можна визначити як сукупність індивідуальних особливостей соціально-психологічної взаємодії людей. Стиль спілкування, який притаманний кожній людині, мабуть, залежить від дуже різних моментів - від історії життя, від ставлення до людей, від того, яке спілкування найбільш предпочитаемости в суспільстві, в якому вони живуть. Разом з тим стиль спілкування, визначаючи те, як людина повинна будувати і розуміти різні ситуації, сам має великий вплив на його життя, формуючи його ставлення до людей, способи вирішення проблем і його особистість. Стиль спілкування істотно визначає поведінку людини при взаємодії з іншими людьми. Поняття стилю спілкування близько по своїй суті поняття характеру. Учені постійно виявляли інтерес до цього явища, намагаючись створити класифікацію або типологію характерів. Загальна характерологія являє собою вчення про ознаки як фізичного, так і душевного роду. В.В. Латиновим [4], було проведено дослідження особистісних особливостей. Для кожного випробуваного підрахували значення за двома основними факторами:

* домінування - підпорядкування,

* дружелюбність - ворожість.

Виділяють авторитарний, демократичний і ліберальний стилі спілкування (за класифікацією Курта Левіна):

Авторитарний стиль. За такого стилю спілкування співрозмовник сам вирішує всі питання життєдіяльності, визначає кожну конкретну мету, виходячи лише з власних установок, суворо контролює виконання будь-якого завдання і суб'єктивно оцінює досягнуті результати. Головними формами взаємодії такого стилю спілкування є наказ, вказівка, інструкція, догана, чітка мова, короткі розпорядження. Це влада одного в процесі спілкування. Одноосібне ухвалення рішення, накази, вказівки. Люди, що сповідують авторитарний стиль взаємодії, мають догматичне мислення, за якого тільки одна думка (переважно керівника) правильна, а всі інші помилкові. Ініціатива інших людей не заохочується.

Ліберальний (поблажливий, анархічний) стиль. Такий стиль спілкування характеризується невтручанням, відсутністю елементів схвалення чи догани, в основі якого лежить байдужість і незацікавленість проблемами, наслідком чого є втрата поваги і контролю оточуючих. Ліберал, або поступливий, у спілкуванні "пливе за течією", часто вдається до вмовляння співрозмовника, малоінініціативний у спілкуванні.

Демократичний стиль. Такий стиль орієнтований на розвиток активності співрозмовників, залучення кожного до вирішення спільних завдань. Цей стиль ґрунтується на повазі і довірі. Такий стиль найбільш сприятливий спосіб організації співробітництва в колективі. Під час використання цього стилю основними способами взаємодії є заохочення, порада, інформування, координація. Для нього властиве колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, поінформованість усіх про вирішувану проблему, способи виконання завдань, досягнення цілей. Врахування інтересів, потреб, бажань учасників комунікативного процесу.

Ефективність стилів спілкування залежить від ситуацій, що виникають у процесі спілкування, та необхідності миттєвої орієнтації в них. Маючи індивідуальний стиль спілкування, кожна особистість може застосовувати різні засоби спілкування залежно від ситуації та психологічного стану на момент комунікативної взаємодії.

Стиль спілкування суттєво впливає на поведінку людини під час її взаємодії з іншими людьми. Конкретний вибір стилю спілкування визначається такими факторами: особисті якості людини, її світогляд та соціальний статус у певному суспільстві, характеристиками цього суспільства та ін. Якщо виходити з того, що стиль спілкування визначається більшою готовністю людини до комунікації в тій чи іншій ситуації, то можна говорити про три основні стилі: авторитарний, демократичний, ліберальний, ритуальний, маніпулятивний та гуманістичний. Ритуальний стиль зумовлюється міжгруповими ситуаціями; авторитарний, демократичний, ліберальний.

Константою при цьому виступає стиль спілкування, тобто спосіб, за допомогою якого людина будує свої відносини з іншими в тій чи іншій діяльності. У кожної людини свій, характерний тільки для нього стиль спілкування з людьми. Він дещо змінюється в залежності від партнера і характеру діяльності, але в той же час зберігає свої сутнісні риси, що відбивають неповторність і унікальність особистості. При цьому стиль відображає специфіку взаємин між людьми, які, в свою чергу, висловлюють різноманітну і в той же час неповторну сутність особистостей, включених в спілкування.

Стиль спілкування істотно визначає поведінку людини при взаємодії з іншими людьми.

Існує чотири основних стилі взаємодій:

Ритуальний стиль

Цей стиль зазвичай задається культурою, в якій живе людина. Ритуальним, наприклад, може бути стиль вітань і питань, що задаються при зустрічі, і відповідей. Так, в американській культурі прийнято на запитання: «Як справи?» Відповідати: «Прекрасно», як би справи не йшли в дійсності. Для нашої культури властиво відповідати «по суті», не соромлячись відважувати негативні характеристики власному існуванню. Людина, що звикла до іншого ритуалу, буде спантеличений, отримавши подібний відповідь.

Імперативний стиль

Це авторитарна, директивна форма взаємодії. Мета імперативного стилю досягнення контролю над поведінкою іншого, над його установками або примус до певних дій і рішень. В якості засобів надання впливу використовуються накази, приписи та вимоги. Сфери, де досить ефективно використовується імперативне спілкування - це відносини «начальник - підлеглий», військові статутні відносини, робота в екстремальних умовах.

Маніпулятивний стиль.

Якщо мета імперативного спілкування ніяк не завуальована, то при використанні маніпулятивного стилю вплив на співрозмовника здійснюється потай. Мета залишається тією ж: добитися контролю над поведінкою і думками іншої людини. При маніпулятивному спілкуванні співрозмовник сприймається не як цілісна особистість, а як носій певних потрібних маніпулятору якостей. Тому людина, обравши в якості основного стилю спілкування маніпулятивний, з часом починає сприймати фрагментарно і себе самого, переходячи на стереотипні форми поведінки. При цьому використання маніпулятивних навичок в одній сфері (наприклад, в діловій) зазвичай закінчується переносом цих навичок на всі інші сфери життя людини.

Гуманістичний стиль

До цього стилю належать усі різновиди діалогічного спілкування: це рівноправну взаємодію, мета якого - взаємне пізнання, самопізнання. Гуманістичний стиль спілкування позбавлений імперативу і дозволяє досягти глибокого взаєморозуміння

Висновок до розділу 2

Взаємодія та спілкування людей між собою несе за собою набагато важливіший вплив щодо психологічного розвитку ніж діяльність. Завдяки спілкуванню беруться до уваги завдання, що не можуть бути доступними для окремо взятої особистості. Людина колись змогла подолати свій природно-тваринний стиль і спосіб життя, стати вище над самим собою, над біолологічнітю своєю, маючи змогу створити культуру та суспільство. Немовля з перших днів свого життя має змогу спілкуватись із дорослими людьми, дане спілкування не втрачається і не є приривним протягом життєвого шляху людини. Таке спілкування може допомогти дитині засвоїти все, що потім робить її психологічно людиною і вводить у рамки сучасності. Дане «перетворення» може стосуватися деяких людських особливостей щодо пізнавальних, опосередкованість, довільність та особливостей людської поведінки такі як: мораль, етика, культура поведінки); та стосовно особливостей його особистості таких як:, здібності, характер, воля, потреби, почуття); та людської взаємодії та взаємовідносин такі як : доброта , порядність, чуйність і пр.

Спілкування є важливою умовою людського співіснування та життя. Воно може бути водночас об'єктивним зовнішнім фактором впливу на людину та може виступати як форма існування її індивідуально-психологічного буття.

РОЗДІЛ III. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВІВ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТЕМПЕРАМЕНТУ І СПІЛКУВАННЯ У СТАРШОКЛАСНИКІВ

3.1 Методика організації дослідження

У емпіричному дослідженні, котре я провела, прослідковувались соціально-психологічні особливості проявів темпераменту і впливу його на спілкування та взаємодію у старшокласників СЗШ№158

Завданням дослідження було виявити соціально-психологічні прояви і особливості темперамету і спілкування у старшокласників.

Вибірка школярів (старшокласників) 38 осіб різної статі .

У дослідженні я використала три методики: на виявлення типу темпераменту, методику на виявлення доброзичливості Кемпбелла та методику оцінки агресивності у стосунках Ассінгера.

Використані методики:

1. Методика (тест) Ассінгера « Оцінка агресивності у стосунках» - ця методика дає змогу визначити, чи достатньо людина коректна до оточення і чи легко спілкуватися і підтримувати взаємодію з нею. Для більшої об'єктивності відповідей,можна здійснити взаємо-оцінювання, коли колеги відповідають на питання один одного. Це допоможе точніше зрозуміти, наскільки правильна їхня самооцінка.

Як правило, методика такого роду застосовується при обстеженні людей різного віку, включно підлітків.

Необхідний матеріал:

· Бланк із запитаннями,що включают в себе 20 тверджень

· Ручка або олівець ( за бажанням обстежуваного );

Перед обстежуваним кладеться бланк із запитаннями методики, Інструкція : « Дайте відповіді на поставлені твердження » так або ні оцінюючи що ближче до вашої особистості. Бажано довго не думати над відповіддю.

Час виконання цієї методики не обмежується, дається приблизно до 25-30 хвилин.

Після того як дослідження дойде до логічного завершення, просять підписати свої роботи і здати інструкторові.

Результати:

45 і більше балів. Ви занадто агресивні, до того ж нерідко буваєте неврівноваженим та жорстоким до інших. Ви сподіваєтесь здобути керівні «верхи», розраховуючи на власні методи, досягти успіху, жертвуючи інтересами оточення, тому Вас не дивує неприязність співробітників, але за найменшої нагоди Ви намагаєтесь їх за це покарати.

36-44 бали. Ви помірно агресивні, але досить успішно крокуєте по життю, оскільки у Вас достатньо здорового честолюбства та самовпевненості.

35 і менше балів. Ви занадто миролюбні, що зумовлено недостатньою впевненістю у власній силі і можливостях. Це зовсім не означає, що Ви як травинка гнетесь під буд-яким вітерцем. І все ж більше рішучості Вам не завадить!

Якщо за сім і більше питань Ви набрали по три бали і менше ніж за сім питань -- по одному балу, то вибухи Вашої агресивності мають швидше руйнівний, аніж конструктивний характер. Ви схильні до непродуманих вчинків і запеклих дискусій. Cтавитесь до людей зневажливо і своєю поведінкою провокуєте конфліктні ситуації, яких цілком могли б уникнути.

Якщо за сім і більше питань Ви отримали по одному балу і менше, ніж за сім запитань -- по три бали, то Ви занадто скуті. Це не означає, що Вам не притаманні спалахи агресивності, але пригнічуєте їх аж занадто ретельно.

2. Методика на визначення темпераменту Я. Стреляу -

Ця методика дає змогу визначити тип темпераменту і властивості,що притаманні тому чи іншому типу.

Необхідний матеріал:

· Ручка;

· Анкета-опитувальник;

Інструкція: « Вам пропонується 16 тверджень, на кожне з яких ви маєте можливість «так» чи «ні».

Час який дається на виконання становить від (10 до 15 хвилин).

Після закінчення - потрібно буде підписати даний опитувальник у форматі Прізвище, ім'я, клас.

Таблиця 3.1

Типи темпераменту	Загальна сума балів
Меланхолічний	( 0 - 14)
Флегматичний	( 15- 24 )
Сангвінічний	( 25- 34)
Холеричний	(35 і більше)

Меланхолічний тип від (0 до 14) - люди з такими показниками,зазвичай нерішучі, довго налаштовуватимуться на будь-який вчинок ( особливо котрий стосується чогось глобально-серйозного ), якщо таким людям вдається перекласти прийняття рішення на інших - відчувають полегшення. В компанії,на диспутах,зборах тощо - частіше за все відмовчується. Зазвичай,мають добрі знання,але не завжди вистачає сміливості їх показати. Люди такого типу дуже вірні,але з ними важко встановити дружній контакт і тримати його в стабільності. Бажано удосконалювати в собі уміння приймати рішення і прагнути формувати і розвивати в собі рішучість і сміливість.

Флегматичний тип від (15 до 24) - Люди такого типу ухвалюють рішення зважено, хоча і не уникають серйозних проблем, які потрібно вирішувати негайно. Сумніви з'являються тільки тоді, коли для прийняття рішення є достатньо часу. Уміють стримувати свої почуття, у людей такого типу є уміння стримувати свої почуття, у них не завжди відбувається легкий перехід від гнівного стану до спокійного. Важко звикають до нових обставин. Поволі виробляються звички, які згодом важко забувається. Вони достатньо працелюбні, в усьому люблять порядок.

Сангвінічний тип від ( 25 до 34) - Люди такого типу достатньо рішучі. Їхня логіка та послідовність, з якими вони підходять для з'ясування і усунення проблем, ці якості допомагають вирішувати питання швидко і у більшості випадків правильно. Рішення які ухвалюються відстоюються до кінця. Якщо виявляється, що рішення хибне або помилкове, то вони уміють це визнати. Вони енергійні і працелюбні, вміють стримувати свої почуття. Вони мають швидкий і жвавий розум, швидко пристосовується до нової обстановки.

Холеричний тип від ( 35 і більше ) - Люди з таким типом темпераменту не знають, що таке нерішучість. Вони вважають себе компетентними в усіх питаннях. Не вміють і не люблять рахуватися з чужою точкою зору. Критика і зауваження викликають роздратування, гнів, який не вони не прагнуть приховувати. Їм імпонує, коли їх називають вольовою і рішучою людиною. Поразки і помилки перживають дуже хворобливо. У них стійкі бажання,інтереси, завзятість і тверда рішучість.

3. Методика діагностики доброзичливості за шкалою Кемпбелла -

Методика що пропонується дає змогу оцінити рівень доброзичливості залежно від тієї чи іншої ситуації.

Необхідний матеріал:

· Ручка;

· Опитувальник;

Інструкція: « Уважно прочитайте пари суджень опитувальника. Який складає 8 твержень. Якщо ви вважаєте, що якесь із тверджень вірно відноситься до вас або до інших, то в бланку з питаннями ви маєте можливість відмітити свою згоду або спростування з того чи іншого запитання.

Час що дається для виконання данного завдання становить від (8 до 10 хвилин).

Високий - це може означати, що людина має високий рівень доброзичливості і позитивне, відкрите відношення до інших. Легко пристосовується і знаходить контакти з оточуючими.

Пороговий ( середній ) - набрана кількість балів свідчить про середній рівень доброзичливості і взаємодією між людьми.

Низький - якщо кількість балів,що набрав випробуваний не перевищує 2, то це світчитиме про те, що людина має слабкий рівень доброзичливості і те, що людина має менше можливостей і ресурсів для знаходження спільної мови з оточуючими.

Нижче я наведу приклад діаграми, що вказує на співвідношення кількості старшокласників і рівня доброзичливості у відсотках.

3.2 Результати вивчення взаємозв'язку темпераменту і стилів спілкування

Я проаналізувала результати соціально-психологічних особливостей проявів і впливу темпераменту на стиль і манеру спілкування.

У емпіричному дослідженні брали участь старшокласники - учні 10 класу СЗШ № 158.

Вибірка тих, хто був задіяний в дослідженні, склала 38 осіб ( 12 юнаків і 26 дівчат ), віком від 16 до 17 років. Для діагностики типу темпераменту я використовувала «Методику на визначення темпераменту адаптації Я.Стреляу».

Особливості прояву доброзичливості

Таблиця 3.2

Ступінь доброзичливості	Старшокласники СЗШ №158	Загальна сума балів	Відсоткове співвідношення кількості опитуваних
Висока	12	6 і більше	20%
Порогова (середня)	18	3-5	50%
Низька	8	2 і менше	30%
Всього старшокласників	38		100%

Діаграма 3.1 Рівень доброзичливості за шкалою Кемпбела.

Розподіл за типами темпераменту

Таблиця 3.3

Тип темпераменту	Старшокласники 10 класу	Результати дослідження у відсотках
Холерик	12	32 %
Сангвінік	14	36 %
Флегматик	8	21 %
Меланхолік	4	10 %
Загальна кількість старшокласників	38	100%

Діаграма 3.2 Виявлення типів темпераменту

Таблиця 3.3. Прояв агресивності у стосунках

Рівень агресивності	Кількість досліджуваних	Загальна сума балів	Відсоткове співвідношення
Надмірно агресивний	8	45 і більше	21%
Помірно агресивний	24	36-44	63,2%
Надмірно миролюбивий	6	35 і менше	15,8%
Всього старшокласників	38		100 %

Діаграма 3.3 Прояв агресивності у стосунках

Згідно дослідження що я провела, проаналізувала і виявила зв'язок типів темпераменту і рівня доброзичливості та темпераменту і рівня агресивності за допомогою кореляції Пірсона.

Кореляція (від лат. correlatio - співвідношення) - це статистична залежність між випадковими величинами, що носить імовірнісний характер.

Обчисливши отримані дані ми отримали коєфіцієнт кореляції

по порівнянню агресивності та темпераменту. Що свідчить про низький рівень взаємозв'язку цих явищ. Ми також дослідили кореляційний зв'язок між темпераментом та агресивністю, та отримали такий результат -

Корреляція =0.15

3.3 Рекоментації щодо поліпшення продуктивності спілкування в залежності від темпераменту

Типи темпераменту багатосторонні і не схожі один на одного, а одже і прояви поведінки і настрою під час спілкування будуть різними:

Сангвінік

Самий товариський тип темпераменту. Люблять спілкування заради спілкування, їм подобається бути в центрі уваги. Хороші співрозмовники. Без праці вступають в контакт з незнайомцями. Намагаються всіх веселити і розважати.

Сангвінік - дуже товариська і захоплена особистість. Він іде від конфлікту, складну конфліктну ситуацію переводить в жарт, емоційно стійкий. Ставлення до критики спокійне, хоча сам ніколи винуватим себе не визнає, у нього завжди винен хтось інший: співробітники, друзі, родичі.

Рекомендації для сангвініків щодо поліпшення процесу спілкування:

· навчитися говорити наполовину менше, ніж зазвичай,

· більше слухати,

· розвивати послідовність і самодисципліну,

· уважно спостерігати за подіями,

· вчасно зупинятися.

Рекомендації що до спілкуванні з дітьми-сангвініками

· Під час взаємодії і спілкування з дітьми-сангвініками потрібно дотримуватись максимально справедливих умов та вимог.

· Потрібно дати дитині змогу вивільнити її енергію, пр. цьому впроваджувати стимулювання до розкриття їхній потенціальних можливостей. Хвалити за здібне ставлення до суспільно корисної праці.

· Проявити довірливе ставлення до дитини-сангвініка, при цьому бути йому підтримкою в його звершеннях, надаючи силу на подолання певних негараздів.

· Неслід довіряти такі доручення, які пов'язані з роботою на яку іде багато часу.

· Надаючи допомогу, слід пам'ятати, що підтримка і слова повинні бути бути виражені у дружній пораді.

· Потрібно проявляти вимогливість, коли були накоєні найнезначніші порушення.

· Слід зауважити, що в сангвініка швидко руйнує свої звички та швидко втомлюється від одноманітності.

· Коли дитина-сангвінік виконує якісь завдання або доручення, то дорослий повинен знати, що потрібно використати певні винагороди, для того щоб домогтися правильно і адекватно завершеної роботи.

· Якщо при виконанні завдання дитина виконала його не правильно, то потрібно попросити про виконання його повторно.

· Потрібно сформувати сталі зацікавленості, інтереси.

· Зміни у видах діяльності недозволені, роботу, що розпочата, потрібно привчити доводити до логічного завершення. Привчати дитину з раннього віку бути терплячою, цілеспрямованою, привчати доводити розпочате до кінця.

· Потрібно пояснити і навчити дитину тримати позитивні контакти зі старими друзями.

· Звертати увагу на її лідерські якості, залучаючи до суспільної праці, організацій і проведення певних корисних заходів.

Меланхолік

Меланхолікам не цікаві інші люди, більше їх турбує власний внутрішній світ. У колективі вони нетовариські, тримаються осторонь, соціально пасивні. У спілкуванні легко підкоряються лідерові, не люблять змагатися. Люблять бути опікуваними, воліють залишатися в тіні.

Рекомендації щодо поліпшення процесу спілкування:

· Через емоційної нестійкості в спілкуванні з меланхоліком необхідно бути чуйними, уникати різких слів.

Рекомендації щодо спілкування з дітьми-меланхоліками

· Завжди дотримуйтесь принципу поступовості.

· Адекватний і доцільний підхід заклечається в тому, що доросла людина повинна виявляти співчуття та розуміння почуттів дитини повною мірою.

· Слід пам'ятати те, що дитина, а особливо підліток важко переносить дії і вплив різних подразників. Потрібно внести обмеження у певній цікавій формі, наприклад знайомства або ж ігровим методом.

· Діти-меланхоліки важко адаптивні у них дуже важка пристосованість і вони проблематично адаптуються у новій групі або певному колективі.

· Потрібно дійти до позитивних емоцій дитини, при цьому проявляючи велику кількість доброго ставлення.

· Потрібно проявляти зацікавленість і не забувати про тактовне ставлення, можна спробувати проникнути в духовний настрій дитини, при цьому проявляти повну підтримку, зміцнюючи віру у себе і власні можливості, ставитись з розумінням до душевного стану.

· Не варто підвищувати голос, створювати непосильні ситуації та вимоги для даної дитини.

· Для розвитку у дитини комунікабельності слід застосовувати ігрові методи.

· Потрібно завчасно допомагати дитині під час виконання нею певних завдань, використовуючи при цьому похвалу, підтримку.

· Потрібно виховувати вольові якості : почуття власної гідності та цінності та цілеспрямованість.

· Через певний час потрібно створити для дитини «ситуацію успіху».

· Дитину - меланхоліка слід привчити до сплановування своїх дій, навчити доцільно і правильно роз приділяти свій час, приводячи в баланс добову працю і вільний час, тому що може настати нервова і фізична перевтома, не бажання нічого робити, формування апатії.

Рекомендації щодо поліпшення процесу спілкування:

Флегматик

Спілкування:

Флегматикам складно не тільки переключатися з одного виду робіт на інший, але і у наслідок своєї замкнутості пристосовуватися до нових людей, швидко налагоджувати контакти. Але завдяки емоційної стійкості і нелюбові до конфліктів в колективі уживаються з усіма типами темпераменту і поступово йдуть вгору по кар'єрних сходах. Представникам цього типу темпераменту притаманне одна з рідкісних якостей - уміння слухати і чути Інших людей. Вони чудові співрозмовники, оскільки практично ніколи не перебивають і вникають навіть у дрібниці. Спокійний характер і здатність зважувати в ситуації всі «за» і «проти» допомагають їм без проблем контактувати як з відмінними запальністю холериками, так і з непостійними сангвініки, не кажучи вже про сентиментальні і ранимих меланхолік. Що характерно, флегматики не йдуть першими на контакт, але якщо знайомство (нехай і не за їх ініціативою) відбулося, вони здатні підтримувати його довгі роки.

Рекомендації щодо поліпшення процесу спілкування з дітьми - флегматиками:

· Потрібно з наполегливістю використовувати певні настанови та зауваження спрямовані на будь-яку діяльність, при цьому уточнюючи кожну деталь щодо проведення і виконання роботи.

· Якщо діти повільні,то не слід їх за це карати, не давати образливих оціночних суджень щодо складу інтелекту, розуму.

· Також є позитивним, щодо стимуляції щирості почуттів. Можна заохотити, залучити до цікавої роботи, яка розвиватиме почуття власної гідності, формує віру у власні сили.

· Не слід давати демонстративні настанови і доручення, які пов'язані зі швидким ритмом діяльності.

· Коли дитина читає художній твір, то необхідно в ігровому варіанті знайомити з почуттями і проявами емоцій, що випливають у життєвих прикладах і ситуаціях. Також потрібно допомагати у заняттях по самовихованню.

· Для того щоб формувати в дитині ініціативність, то дорослі повинні проявляти непомітну допомогу у різних життєвих ситуаціях.

· Потрібно задіяти дитину в ігри, що допомагають розвивати в неї уяву, мислення. Необхідно допомогти навчити доцільно і правильно володіти увагою і вміло переключати її. Виконуючи різні завдання допомогти дитині доцільно і з користю розподілити час.

Холерик

Спілкування

За природою холерики товариські, легко йдуть на контакт. При цьому, обожнюють лідирувати і бути скрізь першими. Люблять підпорядковувати і контролювати оточуючих, у всіх бачать суперників. Прагнення до лідерства в поєднанні з нестриманістю робить характер людей-холериків досить важким в спілкуванні. Реакція холериків в розмові блискавична. Відповідають чітко, виразно, і, повторюся, дуже швидко. Від збудливості і емоційним пресингом, що надаються на інших людей, не втомлюються. Ніколи не вислухає вас холерик максимально уважно і спокійно в розмові. Співрозмовника він почне перебивати, спробує неодмінно встряти в інші розмови. Гнів холерика небезпечний - частенько він зривається на крик і образи ... Втім, остигає він дуже швидко, як ні в чому не бувало продовжуючи розмову.

Рекомендації щодо поліпшення процесу спілкування:

· Бути більш стриманим при відповіді співрозмовнику;

· Навчитися слухати точку зору співрозмовник

Рекомендації щодо поліпшення процесуспілкування з дітьми-холериками:

· Не застосовувати пряму, активну заборону щоб не гальмувати активності дитини.

· Не виконувати бажання дітей тільки для того, щоб позбутися нервового стану.

· Використання енергії дитини за допомогою зміни однієї діяльності на іншу.

· Підвищення голосу або залякування, негативно впливає.

· Бути співчутливими до негараздів холеричних дітей, висловлюючи тактовну допомогу.

· Будь-яку взаємодію висловлювати спокійним, але з твердістю впевненості в голосі.

· Слід уникати емоційних реакцій, які будуть спрямовані на дитину, кращим буде здійснити вплив в умовах колективу.

· За дві години до сну пропонувати спокійні ігри, види занять.

· Потрібно застосовувати що до дитини такі дії які допоможуть розвинути довільну увагу тощо. (лото, образотворче мистецтво, шахи, тощо).

· Не треба бути байдужим до внутрішнього світу дитини, здійснювати разом з ним активну діяльність, беручи до уваги різні аспекти поведінки і вчинків, прагнути до задіяння активної роботи яка потребує прояву ініціативи.

· Дитину-холерика доцільно і важливо виховувати доброю, небайдужою до чужої біди, тому що зазвичай ці діти схильні бути агресивними.

Висновок до розділу 3

Отжe, згідно дослідження, що було проведено мною було виявлено , що у старшокласників СЗШ № 158 вибірки у 38 чоловік 63% є миролюбивими, про це можуть свідчити результати методики діагностики доброзичливості за шкалою Кемпбелла.

Пoняття темпераменту у психології пpeдстaвляє сoбoю сyкyпнiсть oсoбистiсниx якoстeй якi дoзвoляють людинi бути індивідуальною.

Так за отриманими результатами, методики-тест) Ассінгера « Оцінка агресивності у стосунках» всього 50% відсотків групи мають високий рівень доброзичливості.

За результатами методики на визначення темпераменту Я. Стреляу 36% усієї групи сангвініки. Результати методики діагностики доброзичливості за шкалою Кемпбелла показують, що 16% усієї групи підвищена агресивність, а в 63 % навпаки - надмірне миролюбство. Таким чином за показниками усіх трьох методик, можна виявити, що є певна закономірність у тому, що відсоткове співвідношення щодо методики на темперамент, тісно пов'язане і показує зв'язок з рівнем доброзичливості, можна простежити, що він є досить високим.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Значення і важливість такого поняття, як охороні праці, щоб не сталось залишиться і буде фігурувати на одному з перших щаблів у структурі, що називаеться - виробництво. Поняття і сенс який вкладений в нього кожен рік, дуже швидко і стрімко стає механізованим і стає сенсом і важливістю та діяльність, якою займаються люди, однак дуже важливий фактор, що зветься людський не проходить повз нашої уваги. Який би щабель свого становлення і розвитку люди б не займали, то питання про покращення і активізацію умов і способів виробничої діяльності і затрачених сил, коштів на цей основний фрагмент життя, завжди стоятиме на одному з перших місць і гостро впливатиме на навколишнє середовище.

Охорона праці - вагома і головна ланка, що дає можливість дати доцільну і зрозумілу відповідь стосовно цього запитання, дає змогу зрозуміти , що її базою і основою є те, щоб надати людству гарантовані і безпечні умови праці. І зробити все, щоб запобігти глобальним проблемам і втратою Та запобігти сутєвим втратам зі сторони працівників, яке зробить неабияке підвищення рентабельності на виробничій діяльності. Всі умови, що поставлені, зразки промислового характеру, стандарти, що врегульовані державою, повинні дати повноцінну, тверду згоду з органами, що відповідають за охорону здoрoв'я у порядку, що буде встановлено законом. Люди, що володіють підприємствами, керівники, та ті що займають серйозні посади, потрібні дати гарант, щодо забезпечення нормальних умов праці, дотримання і виконання правил і технік, що стосується безпеки, слідкування за санітарними нормами та інших позитивних умов для продуктивної і безпечної охорони праці та дoрoв'я. (cт. 28 Ocнoв зaкoнoдaвcтвa Укрaїни прo oхoрoнy здoрoв'я). Той, хто тримає якийсь певний заклад, повинен забезпечити в кожному головному розділі своєї структури та на робочих місцях праці, що відповідають тим умовам, що збігаються з законами, а також дати гарант, щодо дотримання та забезпечення прав робітників залежно від законів. Завдяки цьому, той хто утримує будь-який заклад, виконує повне задоволення системи, що здійснює управління, при цьому створюють такі ланки, що називають СОП. Це було утвержено положенням Дeржaвнoгo кoмiтeтy Укрaїни пo нaглядy зa oхoрoнoю прaцi вiд 3 ceрпня 1993 p. №73 (Кoдeкc зaкoнiв про прaцю Укрaїни з пocтaтeйними мaтeрiaлaми /,/ Бюлeтeнь зaкoнoдaвcтвa i юридичнoї прaктики Укрaїни. - 1997. - №11-12. - C. 603). Cлyжбa oхoрoни праці, що забезпечує на підприємстві виробничу феру, підпорядкована числом тих, хто працює. Їх кількість становить не менше 50 осіб. В установі там де число тих хто працює має меншу кількість ніж 50, тоді розпорядження і функції певного закладу дотримуються і виконуються на підставі сумісництва з тими, хто заздалегідь пройшов перевірку знань на предмет охорони здоров'я. Установи або служби, що підпорядковані охороні праці та узгоджується прямо з керівниками установ, при цьому проявляється при рівняння до різних служб, що ведуть за собою оновні виробничо-технічні питання.