Адаптація до нового культурного середовища

Науковець засвідчує, що гра є засобом самореалізації дитини: тут вона може апробувати себе в різних ролях і ситуаціях, що значно полегшує процес прийняття соціальних норм у реальному житті. Щоб перебіг процесу пристосування до нових соціальних умов був успішний, важливо дібрати такі ігри й ігрові техніки, які давали б змогу оперативно, у стислі терміни, сприяти розвиткові ігрових умінь, а відтак позитивно впливати на збільшення ігрових контактів, розширення кола соціальних зв'язків новеньких, а отже, й на їхню адаптацію [4]. Автор пропонує упроваджувати ігрові технології блоками: ознайомлювальним, реконструктивно-формувальним, закріплювальним на заняттях тривалістю 15-20 хв., які проводяться раз-двічі на тиждень у формі міні-тренінгу. Завдання ознайомлювального блоку: знайомство у системі: дорослий - дитина, дитина - педагог > налагоджування позитивних контактів > корекція емоційного стану > розвиток навичок спільної діяльності > вправляння у ввічливому звертанні та активному налагодженні контакту [5,74].

Завдання реконструктивно-ознайомлювального блока: корекція емоційного стану; вироблення позитивного ставлення до відвідування дошкільного закладу; тренінг конструктивних форм поведінки, розвиток навичок позитивної соціальної поведінки, збагачення соціального досвіду; розвиток почуття єдності, згуртованості.

Завдання закріплювального блоку: закріплення конструктивних форм поведінки, навичок спілкування вміння розуміти емоційний стан іншої дитини та адекватно виражати і регулювати свій; ігрова корекція небажаних проявів поведінки.

Основна мета програми: через створення зони найближчого розвитку сприяти психічному й особистісному зростанню дитини і тим самим допомагати їй адаптуватися до умов дошкільного закладу.

Відповідно до цієї мети формулюються завдання програми:

- формувати почуття приналежності до групи, допомагати дитині відчувати себе захищеною;

- розвивати навички соціальної поведінки;

- сприяти підвищенню упевненості в собі розвитку самостійності;

- формувати позитивне ставлення до свого «Я» [7,9].

У молодшому дошкільному віці основним змістом гри є відображення предметних дій людей, які не спрямовані на партнера або на розвиток сюжету. Головним змістом гри є відносини між людьми. Молодший дошкільний вік - це вік максимального розквіту рольової гри. Тут дії виконуються вже не заради власного дії, а як спосіб регулювання соціально-рольових відносин з однолітками. Ведення сюжету та ігрової ролі значно підвищує можливість дитини у багатьох сферах психічного життя. Здійснюється моделювання різних життєвих ситуацій c використанням предметних замінників і зовнішніх дій з ними.

Ігрова діяльність не завжди організовується дитиною, найчастіше дорослим. Опановуючи технікою різних ігор по законам, характерним для засвоєння предметних маніпуляцій, які є провідними в цьому віці, дитина у спільній з однолітками діяльності узагальнює ці способи і переносить на інші ситуації. Тим самим гра набуває саморух, стає формою творчості дитини і саме в цій своїй якості створює розвиваючі ефекти.

Важливе значення в грі належить мови: саме через мову, яка використовується спочатку в діалозі з однолітками, а потім і для керівництва власною поведінкою, дитина набуває перший досвід саморегуляції власних дій.

Завдяки використанню під час гри предметів, у тому числі і в символічній функції у дитини починає складатися внутрішній план дій.

Ігрова діяльність поступово просуває дитини-дошкільника в просторі та часі гри. У період від 3 до 6 років дитина з допомогою дорослого опановує різними видами індивідуальних і колективних ігор. Кожен вид ігрової діяльності по-своєму впливає на розвиток пізнавальної і творчої активності, становлення дитячої особистості та її відносини зі світом, а також формування передумов навчальної діяльності як провідної діяльності наступного вікового періоду.

Головними педагогічними завданнями ігор є:

ь Надання допомоги в придбанні ігрових навичок, збагачених їх ігровим досвідом;

ь Розширення дитячих уявлень про предмети, події та явища навколишнього світу, які потім можуть бути відображені в грі;

ь Залучення ініціативи дітей під час гри розгортання індивідуальних, парних і колективних ігор [4,9];

Створення умов для прояву дітьми ігровий активності протягом дня.

Придбання і накопичення ігрового досвіду дошкільників за допомогою дорослого відбувається в різних видах ігор.

Отже, для дитини, яка соціалізується, відповідними еталонами зміни соціального середовища є сім'я, дошкільний навчальний заклад, найближче оточення. При переході від іншого соціального середовища дитина переживає кризу входження в нову соціальну спільноту, процес адаптації, розчинення в ній яка детермінується процесом індивідуалізації й завершується інтегруванням в соціальне середовище. Реалізація ігрових технік у роботі з дітьми полегшить адаптацію малюків до нових соціальних умов, допоможе їм адекватно сприймати себе та інших людей, опанувати конструктивні форми поведінки й основи комунікабельності.

3.2 Комплексне заняття

Для визначення емоційного стану, що відображає ставлення дитини до дошкільного закладу у новій для неї країні, була обрана колірна діагностика «Будиночки» (Е.Ю.Фірсанова). Дана методика проводилася індивідуально два рази з кожною дитиною: на початку відвідування дитячого садка і після першого місяця проведення занять. Дітям пропонувалося в ігровій формі обрати один з восьми будиночків різного кольору. Були використані такі кольори: синій, зелений, червоний, жовтий, фіолетовий, коричневий, сірий, чорний.

Інструкція: «Це дівчинка Катя (хлопчик Коля). Катя (Коля) ходить в дитячий сад. Вибери дитячий сад для Каті (Колі)».

Після вибору будиночка з дитиною проводилася бесіда:

- Каті подобається ходити в дитячий сад?

- Що Катя буде робити в дитячому саду?

- Що Каті найбільше подобається в дитячому саду?

- Що Каті не подобається в дитячому саду?

В ході діагностики фіксувалися такі показники, як:

1. Поведінка дитини.

2. Емоційний стан.

3. Мовне супровід: мовленнєвий супровід відсутня; мала мовна активність; нормальна мовна активність; надмірна мовна активність.

4. Вибір кольору: вибір темних кольорів (чорного, коричневого, сірого) говорить про переважання негативних емоцій, пов'язаних з відвідуванням дитячого садка: почуття тривоги, страху, реакції протесту та інше.; Вибір червоного та фіолетового кольорів говорить про дратівливості і агресії; вибір зеленого і синього кольорів говорить про наявність почуття неспокою і тривожності; вибір жовтого, червоного кольорів - про переважання позитивних емоцій.

У дитини з позитивним уявленням про себе та адекватною самооцінкою відсутній страх контактів з іншими людьми, страх невдачі, неуспіху, а відповідно - прагнення уникнути ухвалення рішення. Такі діти вільно висловлюють власну точку зору, бажання, почуття.

Розвиток пізнавальних психічних процесів (пам'яті, сприйняття, уваги), мислення, дрібної моторики сприяє розвитку мови психологічної комфортності дитини та профілактики дезадаптації.

Було зазначено, що зміна ставлення до відвідування дошкільного закладу в позитивну сторону (до кінця першого місяця) було виявлено у 87% дітей. У дітей спостерігається переважання позитивних емоцій, знизилася кількість соматичних захворювань, фіксується позитивна динаміка в мовному розвитку, поведінці та емоційній сфері.

Заняття №1

1. «Назви себе ласкаво»

Діти сидять у колі. Педагог кидає кожній дитині м'яч і просить назвати себе лагідно.

2. «Сонечко»

Кожна дитина підходить до педагога і кладе свою руку на долоню педагога зі словами: «Я люблю…»

Педагог зверху рук дітей кладе свою другу долоню зі словами: «Подивіться, яке ласкаве добре сонечко у нас вийшло і до кожної дитини йде промінчик доброти, ласки, любові».

3. «Чарівні палички»

Педагог пропонує кожній дитині висипати рахункові палички з коробки. Запитує: «Скільки паличок у нас?»… «Правильно, багато!» Давайте викладемо з паличок ялинку. Скільки ялинок у Даші? Правильно одна. А у Марини? Теж одна і т.д. А тепер сонечко (педагог роздає кружечки дітям різного кольору, а діти з паличок викладають промінчики. Подивіться, а сонечко у всіх різне. Якого кольору у Саші сонечко? А в Діми? Марини? Скільки у Марини сонечок? Одне. Хлопці, люди придумали спеціальні значки, за якими можна дізнатися, скільки предметів. (роздає цифру 1 кожній дитині). Це цифра 1, позначає один предмет. Давайте пальчиком проїмо по цифрі 1. Давайте подивимося, що у нас одне. Правильно, один стіл, один хлопчик, одна картина і т.д.

4. Педагог розкладає на килимі картинки або дерев'яне лото (одяг, іграшки, посуд, фрукти) і коробки, на кожній з яких намальована іграшка, фрукт, одяг, посуд)

- Мавпочки грали і все розкидали, давайте допоможемо їм все зібрати, прибрати в кімнаті.

(На наступних заняттях можна чергувати: зібрати м'які і тверді іграшки, великі і маленькі, овочі, продукти, взуття, квіти та ін.)

- Розкладіть по коробках. На одній коробці - цифра 1, на іншій - цифра 2 і картинки, на яких зображені один і два предмети.

5. Малюємо букву

Педагог показує дітям гарну букву «А» і читає вірш:

Намалюємо куточок,

Посередині - пасок.

Познайомитися прийшла

До нашим діткам буква А.

Педагог роздає дітям букву А, намальовану на папері. Діти спочатку проводять пальцем у напрямку написання букви, потім - за допомогою пензля та гуаші.

ЗАНЯТТЯ №2

«В гостях у доктора Вухо»

1. «Назви себе ласкаво»

Педагог кидає кожній дитині м'яч і просить назвати своє ім'я «ласкаво». Потім всі діти промовляють ім'я.

2. «Сонечко і хмара» (напруга і розслаблення м'язів тулуба)

Сонце зайшло за хмаринку, стало свіжо (стиснутися в грудку, щоб зігрітися, затримати дихання). Сонце вийшло з-за хмаринки, жарко (розслабитися); розморило на сонці (на видиху). Коли сонечко ховається і з'являється хмарка: Вам сумно чи весело? А коли світить сонечко? Як можна радіти сонечку?

Педагог роздає дітям листи паперу, на яких зображено коло. Необхідно домалювати промінці, очки і веселий рот.

3. «Звуконаслідування»

Ми зараз з вами вирушимо в подорож. Лунає гудок: «ду-ду-ду!» (Гудуть діти)

Ось поїзд наш їде, колеса стукають,

А в поїзді нашому хлопці сидять.

Чу-чу! Чу-чу-чу! Біжить паровоз,

Далеко, далеко хлопців він повіз.

Чу-чу-чу!

- На доріжці козлик варто, копитцем стукає і голосно кричить. (Показує іграшку) Як він копитцем стукає?

- Цок-цок-цок-цок!

- Як він кричить?

- Ме-е-е, ме-е-е, ме-е-е!

Петушок по доріжці йде і голосно пісеньку співає. Як він пісеньку співає?

- Ку-ка-рі-ку-у-у-у!

- Курочка зернятка знайшла і ципляток покликала. Як вона їх покликала?

- До-о-о! Ко-ко-ко-о!

- Ворона скоринку хліба знайшла, своїх діток покликала. Як вона діток кликала?

- Кар-кар-кар-кар!

- Гуси травичку їдять, нас побачили, тягнуть шиї і шиплять. Як вони шиплять?

- Ш-ш-ш - !

- До нас корова прийшла, молочка принесла і діток покликала. Як вона покликала?

- Му-у-у! Му-у-у! Молока кому-у-у?

4. «Знайди свою маму»

Педагог розкладає на килимі картинки тварин, а дітям роздає малюнки дитинчат тварин.

- Маша, у тебе яка тварина?. Де його мама? Правильно, його мама… корова. Це домашнє або дика тварина?

5. «Хто чим харчується

Педагог розкладає картинки з їжею тварин і пропонує нагодувати своє тварина.

6. Сенсорна дошка»

Педагог вивішує сенсорну дошку (Кожен край дошки має свій колір: червоний, синій, жовтий, зелений), роздає дітям предметні картинки і просить розташувати їх відповідно до кольору. Потім визначити четвертий зайвий. Педагог фіксує увагу дітей на розташуванні картинок: «Яблуко знаходиться у верхньому лівому кутку і т.д.»

Висновок

В умовах сучасних радикальних змін у соціальній, політичній, економічній сферах життя Україна чітко визначила орієнтири на входження в освітній та життєвий простір Європи. В державі здійснюється модернізація освітянської діяльності, мета якої - створити умови, за яких більша частина людей, скориставшись усіма здобутками й перевагами національної системи освіти та науки, зможе бути соціально мобільною, активною й творчою в європейському співтоваристві.

Тож актуальності нині набуває проблема адаптації до нового культурного особистості на етапі дошкільного дитинства як сенситивного для засвоєння сукупності суспільних норм. Відправні теоретико-методологічні засади цієї проблеми сформульовані у працях А. Авцина, В. Войтко, О. Кононко, А. Налчаджяна, Б. Паригіна, О. Петровського, В. Слюсаренка, Г. Царегородцева та ін.

Особливого значення в дослідженні процесу адаптації дітей до дошкільного навчального закладу набувають науково-експериментальні доробки таких його аспектів, як: теоретико-методологічні засади адаптації дітей дошкільного віку до дитячого садка (Н. Аксаріна, Н Ватутіна, Л. Голубєва, О. Кононко, Р. Тонкова-Ямпольська та ін.); педагогічні умови забезпечення адаптації молодших дошкільників (Н. Аксаріна, Н. Ватутіна, Ж. Юзвак, E. Schmit-Kolmer, Bleuler); комплексна взаємодія педагогів, психологів, медиків і батьків у період адаптації дитини (А. Атанасова-Вукова, Л. Голубєва, Г. Гриднєва, В. Манова-Томова, Р. Тонкова-Ямпольська та ін.); наступність виховної роботи в групах раннього та молодшого дошкільного віку (В. Манова-Томова), адаптація до цілодобової групи (Т. Жаровцева); пристосування дітей-сиріт (Т. Науменко, С. Нечай, З. Плохій та ін.).

Адаптація до нового культурного середовища відбувається практично протягом усього життя людини. Старший дошкільний вік - кінцевий етап початкової ланки соціалізації особистості на рівні дошкільного навчального закладу. Згідно з експериментальними дослідженнями прихід у дитячий садок потребує від дитини оволодіння системою таких складових соціальної адаптації, як: усвідомлення соціальної ролі «Я-дошкільник», розуміння нового періоду свого життя, уміння прилаштовуватися до життя в дошкільному закладі, особистісна активність у встановленні гармонійних зв'язків із соціальним оточенням, дотримання норм, правил групи.

Входження в нове соціальне середовище, яким для дитини є дитячий садок, ускладнюється необхідністю зорієнтуватися в незнайомій ситуації та активізувати адаптаційні ресурси. У непідготовленої дитини дотримання нового режиму і ритму життя, виконання нових вимог, обов'язків та функцій викликають певні труднощі, провокують виникнення таких явищ як «адаптаційний синдром», «адаптаційна хвороба» (Т. Богуцька, О. Боделан та ін.). Несприятливі умови оточуючого середовища, пов'язані з погіршенням соціально-економічних та екологічних умов, зумовлюють послаблення здоров'я, появу небажаних тенденцій у міжособистісній взаємодії дошкільників, гальмують процес пристосування до дошкільного навчального закладу (Д. Дзюбко, С. Нечай, Т. Науменко, З. Плохій, О. Проскурняк).

Сучасні психолого-педагогічні дослідження набули тенденцій, що вказують на інтенсивні пошуки теоретиків і практиків у царині оновлення змісту дошкільної освіти, створення психолого-педагогічних умов оптимального розвитку дітей у дошкільному навчальному закладі та родині, розробки методик, освітньо-виховних технологій (Л. Артемова, Т. Алєкєєнко, І. Бех, А. Богуш, С. Ладивір, З. Плохій, Т. Поніманська, В. Оржеховська, К. Щербакова та ін.).

Однак безпосередньо проблема розробки та впровадження педагогічних технологій оптимізації процесу адаптації дітей до дитячого садка з використанням адаптаційно-розвивальних можливостей ігрової діяльності не була предметом спеціального дослідження і на сьогодні залишається не вирішеною в теорії та виховній практиці. Саме це спонукало нас до вибору теми дослідження, Гра як засіб соціальної адаптації дитини до умов дитячого садка».

Список використаної літератури

1. Альбуханова-Славська, К.А. Стратегія життя / К.А. Альбуханова-Славська - М.: Думка, 1991. - 301 с.

2. Волков, Г.Д. Адаптація та її рівні / Г.Д. Волков, Н.Б. Оконська. - Перм, 1975. - 246 с.

3. Виготський, Л.С. Проблеми віку / Л.С. Виготський - зібр. соч. 4 т.: - М., 1984. - 4 т.

4. Георгієва, І. А. Соціально-психологічні чинники адаптації особистості в колективі: автореф. дис. канд. психол. наук. / І. А. Георгієва - Л., 1985. - 167 с.

5. Гулина, М. А Психологія соціальної роботи / М. А Гулина, О.М. Александрова, О.М. Боголюбова, М.Л. Васильєва та ін - СПб.: Пітер, 2002. -382 С.

6. Зав'ялова, Є. К. Вісник Балтійської педагогічної академії / Є. К. Зав 'ялова - СПб., 2001 - 28 с.

7. Карпюк, І. А. Виховна система школи: Посібник для рук. і педагогів загаль. шк. / І. А. Карпюк, М.Б. Чернова. - Мн.: Університетське, 2002. - 167 с.

8. Ковальов, О.Г. Психологія особистості. / А.Г. Ковальов - М.: Думка, 1973. - 341 с.

9. Кронік, А.А. У головних ролях: Ви, Ми, Він, Ти, Я: Психологія знач. отнош. / А.А. Кронік, Е.О. Кронік - М: Думка, 1989 - 204 с.

10. Кравченко Т.В. Соціалізація особистості і соціальне середовище // Теоретико-методологічні проблеми дітей та учнівської молоді: Зб. Наук. пр. - К., 2006 - Вип.9. Кн.2. - С. 23-29.

11. Лебедева Н.М. Социально-психологические закономерности аккультурации этнических групп // Этническая психология и обще­ство / Под ред. Н.М. Лебедевой. М.: Старый сад, 1997. С. 271-289.

12. Мілославова, І. А. Поняття та структура соціальної адаптації: автореф. дис. канд. філософ. наук. / І. А. Мілославова - Л., 1974. - 295 с.

13. Мудрик, А.В. Соціальна педагогіка: Учеб. для студ. пед. вузів / За ред. В.А. Сластенина. - 3-е изд., Испр. і доп. - М.: Видавничий центр «академія», 2000. - 200 с.

14. Психологічний словник / За ред. В.П. Зінченко, В.Г. Мещерякова. -2-е вид., Перераб. і доп. - М: Педагогіка-Прес, 1997. - 440 с.

15. Рубінштейн, С.Л. Основи загальної психології / С.Л. Рубінштейн - СПб.: Пітер, 2000. - 720 с.

16. Рубінштейн, М.М. Нарис педагогічної психології у зв'язку із загальною педагогікою / М.М. Рубінштейн - М., 1913.

17. Стефаненко Т.Г. Методы подготовки к межкультурному взаимодействию // Стефаненко Т.Г., Шлягина Е.И., Ениколопов С.Н. Методы этнопсихологического исследования. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1993. С. 55-78.

18. Психолог в дошкольном учреждении: Методические рекомендации к практической деятельности /Под ред. Т.В. Лаврентьевой. - М., 2002. - С. 14-15.

19. Хохлова, О.П. Міжособистісне сприйняття як один з психологічних механізмів адаптації особистості в групі / / Проблеми комунікативної та пізнавальної діяльності особистості / А.П. Хохлова - Ульяновськ, 1981. - 368 с.

20. Фрейнкман-Хрусталева Н. С, Новиков А.И. Эмиграция и эмигранты: История и психология. СПб.: Государственная академия куль­туры, 1995. С. 111-148.

Размещено на Allbest.ru