Процес праці як об'єкт дослідження індустріально-педагогічної психології

Контрольна робота з теми:

Процес праці як об'єкт дослідження індустріально-педагогічної психології

1. Процес праці як багатовимірна система управління

Поняття про системи управління. Система - це безліч елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, яке утворює певну цілісність, єдність.

Існують різні як за призначенням, так і за змістом системи управління: елементарні, складні, самоналагоджувальні, самонавчальні і інші.

Елементарна система - максимально спрощена, розглядалася як єдине ціле, формалізація деякої реально існуючої або проектованої системи. Сам вибір формалізації реальної системи як елементарною виключає для дослідження можливість розчленовування системи на складові частини, ланки, вузли і т.д. і розгляди внутрішніх взаємозв'язків між ними.

Складні системи управління - збірна назва систем, що складаються з великого числа взаємозв'язаних елементів.

Автоматизована система - сукупність керованого об'єкту і вимірювальної, перетворюючої, передаючої і старанної апаратури, в якій отримання, перетворення і передача інформації, формування управляючих команд і їх використовування для дії на керований процес здійснюються частково автоматично, а частково з участю людей - операторів.

Розвиток обчислювальної техніки і телемеханіки дав можливість різко збільшити об'єм і швидкість обробки інформації, що дозволило створювати автоматизовані системи управління підприємством (АСУП), автоматизовані диспетчерські системи.

Автоматична система - сукупність керованого об'єкту, вимірювальної і управляючої апаратури, в якій (на відміну від автоматизованої системи) отримання, перетворення і передача інформації, формування управляючих команд і їх використовування для дії на керований процес здійснюються автоматично, без участі людини.

Система автоматичної оптимізації технологічних процесів - це така система, в якій автоматично визначається і підтримується якнайкращий (оптимальний) режим виробничого процесу.

Автономна система - динамічна система з постійними параметрами, вільна від впливу зовнішніх дій. Процес, що протікає в автономній системі, повністю визначений, якщо задані його початкові умови, тобто динамічний стан системи в початковий момент часу.

Самоналагоджувальна (адаптивна) система - це така система, в якій в процесі функціонування автоматично змінюються деякі параметри управляючої частини, з тим щоб забезпечити задану якість регулювання в умовах нестаціонарності об'єкту управління. Такі системи підтримують постійне, гомеостатичне полягання об'єкту управління.

Самонавчальні системи - пристрої, здатні під впливом зовнішніх дій покращувати якість свого функціонування відповідно до заданого критерію якості. Клас систем, які називаються самонавчальними, не визначений достатньо чітко. До цього класу відносять системи, що самоорганізуються, пристосовуються, самоудосконалюються, навчаються, самоналагоджувальні.

Характеристика систем управління. Будь-яке виробництво може бути розділено на комплекси однорідних елементів і зв'язків: технічну, економічну, соціальну і організаційну підсистеми.

Технічна підсистема є сукупністю і єдністю технологічних процесів, природних і інших матеріальних ресурсів і технічних засобів, необхідних для їх здійснення. Економічна підсистема - ця єдність трудового процесу учасників виробництва, що спирається на технічну систему і обумовлююче певне протікання економічних процесів як в рамках підприємства і його структурних підрозділів, так і в народному господарстві в цілому. Соціальна підсистема - єдність соціальних відносин в трудовому колективі, що спирається на економічну систему і визначаюче зрештою ефективність виробництва в цілому. 0рганизаційна підсистема - єдність технічних, економічних і соціальних процесів, одержуючи свій вираз у впорядкуванні їх протікання в цілях забезпечення щонайвищого виробничого ефекту при мінімальних витратах живої і упредметненої праці.

Разом з поняттям системи виділяють поняття процесу або взаємодії між елементами системи. Цілеспрямована дія на стан елементів системи є процесом управління.

Виходячи з єства процесу управління, можна виділити наступні його етапи: мета, ситуація, проблема, рішення. Сам процес управління можна розділити на наступні стадії:

цілеполягання, інформаційної роботи, аналітичної роботи, вибору варіантів дії і стадію організаційно-практичної роботи в керованій системі. Кожний етап включає декілька стадій.

З позиції системного підходу управління є властивість системи, прагнучої зберегти свою структуру, зміцнити внутрішні зв'язки і на цій основі здійснити своє подальше вдосконалення і цілеспрямований розвиток.

Система управління повинна задовольняти ряду умов. Перша умова полягає в наявності причинно-наслідкових зв'язків між управляючою системою і керованим об'єктом. Друга умова реалізації управління - динамічність системи. Воно означає, що система повинна володіти здібністю до власної зміни, переходити з одного якісного полягання в інше, залишаючись ідентичною самої собі. Третя умова здійсненності управління - наявність в системі параметра, впливаючи на який можна змінювати перебіг процесу. Четверта умова - здатність не тільки реагувати на управляючу дію, але і усилювати його. П'ята умова полягає в необхідності забезпечення в системі управління можливості передачі, а також накопичення і перетворення управляючої інформації. Шоста умова здійсненності управління - це цілісний характер системи, її єдність, без чого неможливі контроль і управління. Перераховані умови є загальними для всіх систем управління.

Під керованим процесом мають на увазі такий процес в реальній діючій системі, який може здійснюватися різними способами залежно від мети управління і оцінки якості досягнення цієї мети.

Під керівниками системами розуміються не тільки технічні, але і будь-які біологічні, адміністративні і соціально-психологічні системи типу "середовище-людина-машина", управлінський апарат в людському суспільстві і т.д.

Соціально-психологічний процес управління - це процес функціонування системи засобів, форм і методів управління.

Праця людини здійснюється в конкретних системах управління. Елементарною, початковою системою матеріального виробництва є система "людина - машина". В цій системі людина реалізує свої здібності до праці і управління, саме в рамках цієї системи він проводить необхідні йому засоби життя.

Над сукупністю систем типу "людина-машина надбудовуються організаційні системи управління. Задача таких систем в тому, щоб інтегрувати (координувати і субординувати) функціонування і розвиток систем "людина-машина", забезпечити їх взаємодію, взаємний обмін продуктами своєї діяльності.

У цілому організаційні системи менш приречені, ніж системи техніко-технологічні, особливо автоматизовані.

Процес праці як об'єкт управління. В сучасних умовах науково-технічного прогресу при управлінні процесом праці постійно зростає роль соціально-психологічних чинників. Щоб зрозуміти їх значення, необхідно мати уявлення про процес праці як об'єкт управління.

К. Маркс розглядає працю перш за все як динамічний, постійно розвивається і керований процес. "Праця, - писав Маркс, - є перш за все процес, що здійснюється між людиною і природою, процес, в якому людина своєю власною діяльністю опосередковує, регулює і контролює обмін речовин між собою і природою. Речовині природи він сам протистоїть як сила природи.

Управління процесом праці є планомірною діяльністю, направленою на здійснення оптимального функціонування і розвитку об'єкту управління - процесу праці.

К. Маркс виділяє наступні загальні прості моменти процесу праці: доцільну діяльність, або саму працю, предмет праці і засоби праці.

Таким чином, праця як об'єктом управління є сукупність динамічно зв'язаних елементів, що мають цілісний характер і складових нерозривна єдність.

Діяльність - це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, регульована усвідомлюваною метою і має суспільно значущий характер. Доцільна діяльність - це також процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства, які створюються за допомогою витрат певної праці.

Продукт діяльності є з'єднанням речовини природи і праці. К. Маркс писав, що природа не будує ні машин, ні локомотивів, ні залізниць і т.д., а все це - продукти людської праці. Тривалість людини направлена на предмети праці, тобто як на природні матеріали, так і що піддалися обробці. Предмети праці - це перш за все речовина природи, на яку впливає людина в процесі праці з метою пристосування його для особистого або суспільного споживання. На предмети праці людина впливає за допомогою засобів праці - машин, верстатів, інструментів і т.п. "Засіб праці є річ або комплекс речей, які людина поміщає між собою і предметом праці і які служать для нього як провідник його дій на цей предмет".

Аналіз суть процесу праці як об'єкту управління дозволяє виділити зміст, характер і умови праці. В поняття зміст праці входить характеристика праці, яка враховує розподіл трудової діяльності по галузях, види здійснюваних виробничих операцій, різноманіття функцій, фізична і інтелектуальна напруга, ступінь самостійності в регулюванні послідовності трудових операцій, можливість і ступінь новизни (не стереотипності) схвалюваних рішень в ході виробничого процесу. Поняття характеру праці виражає специфіку праці, закріплену працівників за різними видами трудової діяльності (фізичної або розумової, аграрної або індустріальної, організаторської або виконавської, простої або складної, творчої або рутинної).

У умовах науково-технічного прогресу радикально змінюються вся структура і компоненти виробничих сил, умови, характер і зміст праці.

Поняття умов праці об'єднує в собі, з одного боку, соціально-економічні умови, наприклад тривалість робочого дня або робочого року, оплата праці, вимоги до загальноосвітньої і спеціальної підготовки працівників і т.д., а з іншою - характеризує його технічні умови: ступінь освітлення, рівень шуму, забруднення повітря і т.д. - і організаційну сторону, якось: режим праці, ритмічність і т.д. По своїх видах технічні умови підрозділяються на нормальні і несприятливі (у тому числі особливо шкідливі і травмонебезпечні). Організація праці включає динаміку працездатності, режим праці і стиль роботи, рухливість робочого місця, можливість зміни темпів роботи, число і тривалість переривів.

Характерна особливість сучасної праці - його подальша індустріалізація. Індустріалізація - це процес створення великого машинного виробництва у всіх галузях народного господарства, і особливо в промисловості.

Індустріальний розвиток виробництва в умовах зрілого соціалізму є логічним продовженням соціалістичної індустріалізації і означає подальше технічне переозброєння і інтенсифікацію всіх галузей промисловості.

До основних видів індустріальної праці відносяться ручна, механізована і автоматизована праця. Ручна праця є історично найстародавніший, налічують (від появи найпримітивніших знарядь з каменя і кістки) близько три мільйонів років. В даний час ручну працю можна підрозділити на простій (не вимагаючи спеціальних навиків, уміння, а також поводження з сучасними інструментами і приладами) і складний (заснований на тривалій підготовці, науково-технічних знаннях і майстерності працівника). Складна ручна праця (наприклад, праця лекальника, - робочого дослідно-експериментального виробництва і т.д.) не втратила в певних історичних масштабах свого значення, тоді як проста ручна праця історично себе зживає.

Особливістю сучасної праці є його механізація. Механізація праці почалася в глибокій старовині, але справжній розвиток одержала в ході промислової революції XVIII в., починаючи з винаходу і упровадження робочої машини. Поява робочої машини означала передачу фізичних функцій людини технічним засобам.

Автоматизація виробництва історично підготовлена його механізацією, але не може розглядатися лише як вищий ступінь або форма механізації. Автоматизація - це якісно новий стрибок в розвитку техніки, що характеризується передачею контрольно-управляючих і логічних функцій людини технічним засобам. Якщо зачатки автоматизації мали місце вже в середині XVIII в., той свій справжній розвиток автоматизація одержує в епоху сучасного науково-технічного прогресу.

2. Психологічний аналіз процесу праці як об'єкту управління

За даними В.В. Новикова, можна виділити наступні фактори, впливаючи на процес праці: функціональні чинники, обумовлені характером і змістом праці; професійні чинники, що визначаються рівнем і якістю підготовки кадрів, їх кваліфікацією, професіонально-кваліфікованою структурою колективу підприємства, підвищенням загальноосвітнього рівня працівників; соціально-демографічні чинники, що ґрунтуються на раціональному підборі кадрів з урахуванням статево-вікової структури колективу підприємства; соціально-психологічні чинники, пов'язані з поліпшенням соціально-психологічного клімату в колективі, розвитком його внутрішньо-колективних відносин, підвищенням ролі трудових колективів у вихованні і формуванні у працівників комуністичного відношення до праці; управлінські чинники, пов'язані з вдосконаленням якості підготовки і підвищення професіонально-кваліфікаційного рівня керівників підприємства, розробкою нових норм і рекомендацій, направлених на подальше вдосконалення стилю і методів їх роботи; соціально-гігієнічні чинники, пов'язані з поліпшенням охорони праці працівників; соціальні невиробничі чинники, зв'язані е поліпшенням житлово-побутових і культурних умов життя працівників, раціональної організації їх дозвілля, створенням сприятливих умов для занять спортом, розвитком фізичної культури працівників підприємства.

Зростання ролі духовних елементів в процесі виробництва зв'язано: з безперервним стиранням граней між розумовою і фізичною працею; з наповненням виробничих процесів інтелектуальним змістом; зі великим проникненням науки в сам виробничий процес, з поступовим перетворенням науки в безпосередню продуктивну силу суспільства; з участю трудящих, що все розширяється, в керівництві виробничими процесами.

Найважливішим елементом духовного життя працівника соціалістичного підприємства є участь у вдосконаленні культури виробництва. Культура виробництва припускає комплексний, збалансований розвиток всіх його сторін, що дає можливість максимально проявити у виробничому процесі творчі сили людини. Метою культури виробництва виступає не тільки підйом продуктивності праці, але і розвиток особи самого працівника, розвиток в його матеріально-виробничій діяльності і творчої сторони. Культура виробництва припускає відповідність змісту і умов праці розвитку людини як продуктивної сили і як творчої особи.

Складовими елементами культури виробництва є:

культура умов праці, культура самого трудового процесу, культура управління виробництвом, культура між особових відносин людей у виробничих колективах.

Вдосконалення культури виробництва є одним з найяскравіших проявів відчуття господаря підприємства, турбування про суспільні інтереси.

Умови сучасного виробництва пред'являють підвищені і всі зростаючі вимоги до людини, його інтелекту, рівня підготовленості, підвищення соціальної активності і вдосконалення фізичних якостей особи. Це викликається перш за все зміною характеру суспільної праці і все великим переміщенням функцій трудових процесів в розумово-психічну сферу; підвищенням значення технології і організації виробництва в умовах науково-технічного прогресу і зростанням складності людської діяльності; підвищенням ролі суспільної свідомості, соціальної активності людей, суб'єктивних чинників в житті суспільства.

Управління процесом праці як вид соціально-психологічного управління завжди пов'язано з узгодженням психолого-педагогічних і соціальних характеристик одного працівника в процесі праці або з координацією дій колективу працівників.

Роль методів управління в процесі праці полягає в тому, що потримав нормального його полягання (стійкості, надійності, стабільності і т.д.), а також забезпеченні розвитку соціально-психологічних і педагогічних функцій працюючого на виробництві. Соціально-психологічні методи управління засновані на використовуванні соціального механізму, діючого в колективі, до складу якого входять неформальні групи, роль і статус особи, система взаємостосунків в колективі, соціальні потреби і інші соціально-психологічні аспекти

Психологічні особливості інтелектуальної праці. В даний час по-новому ставиться питання про психологічні основи інтелектуальної праці, яка характеризується більшою напруженістю пізнавальних процесів.

Специфіка інтелектуальної праці як виду діяльності полягає в тому, що в процесі створення нових знарядь праці і підвищення трудової активності значно розвиваються творчі здібності людини, його пізнавальні процеси і розумова діяльність, указують Ю.В. Орфеїв, В.З. Тюхтін.

Історія техніки є процес опредмечування всіх нових функцій людини в трудовій діяльності, починаючи з фізичних і кінчаючи інтелектуальним, шляхом створення нових знарядь праці. Поява машин і машинної техніки, як показав До. Маркс, есті, історичний продукт розвитку засобів праці. Вживання машин явилось діалектичним запереченням періоду мануфактури, тобто етапу диференціації і спрощення робочих інструментів при відповідній спеціалізації працівників мануфактури. Істотною характеристикою (функцією) машини К. Маркс вважав інтеграцію робочих інструментів на основі механічної форми руху. Він писав: "Всякий розвинений машинний пристрій складається з трьох істотно різних частин: машини-двигуна, передавального механізму, нарешті машини-знаряддя, або робочої машини... Отже, робоча машина - це такий механізм, який, Одержавши відповідний рух, скоює своїми знаряддями ті самі операції, які раніше скоював робітник подібними ж знаряддями. К. Маркс не поширював поняття машини на пристрої, в яких використовуються інші (окрім механічної) форми руху для створення досконалих засобів праці. Проте йому належить більш загальна ідея машини, яка може бути поширена на сучасні кібернетичні машини - знаряддя не тільки фізичної, але і інтелектуальної праці. Так, К. Маркс писав, що машинна техніка - це "...продукти людської праці, природний матеріал, перетворений на органи людської волі... Все це - створені людською рукою органи людського мозку, упредметнена сила знання". Це значить, що людина за допомогою техніки на основі знання закономірностей природи пристосовує природні процеси до своїх цілей і потреб, розвиваючи свій розум і інтелектуальні здібності. При цьому машина - продовження не тільки рук, але і мозку людини, вона удосконалює його функціональні можливості, впливає на розвиток інтелектуальної праці. Машина, створена як знаряддя праці, сама перетворюється на предмет праці; для її вдосконалення людина створює нові знаряддя, машини більш високої організації. Цей процес багато разів повторюється. Таким чином, в єдиній системі "людина (як головна продуктивна сила) - засіб праці - предмет праці формуються нові потреби людини, а знаряддя праці, машини перетворюються на засоби вдосконалення і множення його "сутнісних сил".

Ідеї Маркса про роль машин застосовні і до сучасних систем переробки інформації і управління. Комп'ютери, що моделюють пристрої і т.п. суть специфічні машини, знаряддя інтелектуальної праці, покликані удосконалювати і полегшувати працю шляхом автоматизації процесів переробки інформації, маніпулювання символами і знаковими системами.

Останніми роками йде широкий пошук рішення проблем, пов'язаних з вивченням систем управління в живій природі.

Так, Н.М. Амосов і А.М. Касаткин ведуть активні дослідження в області штучного розуму.

За їх визначенням, штучний розум - це штучно створена система довільної природи, призначена для вирішення складних задач широкого класу. Задачі для штучного розуму можна формулювати як в термінах якого-небудь формального, так і природного язика. Термін “штучний розум” використовують, крім того, для позначення класу автономних технічних систем, що реалізовують операції сприйняття, зберігання і переробки інформації і формуючих на цій основі доцільну поведінку в широкому класі середовищ. В повному об'ємі функцій системи такого типу поки не реалізовані. Тому термін "штучний розум" часто використовують і для позначення області наукових досліджень, пов'язаних з побудовою систем вказаного) типу.

Розумність поведінки штучних систем, як правило, оцінюється по аналогії з поведінкою людини при рішенні зі ставних задач. Це дозволяє ввести конструктивне визначення розуму шляхом виділення основних програм переробки інформації, властивих людському мозку. Під такими, програмами розуміють можливі послідовності змін системи в часі, визначувані її структурою. Н.М. Амосов і А.М. Касаткин розрізняють наступні основні програми, що характеризують мозок як інформаційну систему:

сприйняття зовнішньої інформації. Виклад цієї програми штучного розуму забезпечує настройку аналізаторів на сприйняття певної інформації, розпізнавання образів, тимчасове зберігання і попередню обробку одержаної інформації;

емоційна оцінка інформації. Наявність аналога такої програми в штучному розумі дозволяє системі виробляти власні критерії оцінок, необхідні для організації доцільної поведінки в складних середовищах;

організація дій, направлених на зміну положення системи в зовнішньому середовищі або на зміну самого середовища. Відтворення цієї програми необхідне для активної взаємодії штучного розуму із зовнішнім середовищем;

програма мови забезпечує можливість кодування складних і не строго визначених понять і явищ, формування нових понять і т.п. Програма мови необхідна для організації взаємодії штучного розуму і людини або різних систем штучного розуму;

програма свідомості, в якій виділяють декілька рівнів: а) увага (виділення найважливішої в даний момент інформації); б) визначення просторових і тимчасових взаємостосунків об'єктів, можливість прогнозу їх поведінки; в) уявлення про власний "я" і "не-а"; г) воля як здатність концентрувати і спрямовувати увагу; д) уяву і здатність розрізняти реальне і нереальне. Відтворення цієї програми в штучному розумі забезпечує визначення просторових, тимчасових і причинно-наслідкових відносин системи і об'єктів зовнішнього світу. "Рівень свідомості" характеризується мірою складності відносин, які може відобразити система.

Разом з новими видами праці, що вимагають великої інтелектуальної напруги, традиційні види діяльності із застосуванням ручної праці також видозмінюються у бік підвищення вимог до інтелекту працівників (підвищення ролі планування, прогнозування і т.д.).

Інтелектуальна праця пов'язана з упровадженням ЕОМ в процесі трудової діяльності людини. При цьому можуть виникати такі ситуації, коли людина одержуватиме розпорядження і інструкції до дії не від інших людей, а від ЕОМ. Вживання ЕОМ в управлінні часто обумовлює більш жорстку регламентацію діяльності членів організації, що зажадає від людей значних зусиль по адаптації до нових умов. Але і в цьому випадку не доводиться говорити про машинне управління, оскільки ЕОМ просто транслює управляючі дії від однієї групи людей до іншої. Аналіз діяльності організацій, використовуючи ЕОМ, показує, що змінюються в основному тільки потоки інформації, що протікають через організацію, і створюються нові сховища інформації (банки даних). Використовування комп'ютерів впливає в основному: 1) на зміст праці, 2) на форми між особових зв'язків, 3) на підвищення або пониження професійної кваліфікації (Ю.В. Орфеїв, В.З. Тюхтін). Характерна особливість автоматизованого виробництва полягає в тому, що шляхом вживання приладів, пристосувань і автоматично діючих машин виробничі процеси здійснюються без безпосередньої участі людини і лише під його контролем і наглядом. Нагляд і контроль - складні розумові процеси. Вони полягають в умінні ухвалювати самостійні технічні рішення, які засновані на переробці інформації, одержаної в процесі нагляду за роботою автоматичних верстатів, механізмів і приладів.

Діяльність працівників за пультом управління пов'язана з особливим різновидом виробничого стомлення. Наприклад, якщо спостерігач повинен простежувати швидкі, але рідкісні мигтіння на контрольному екрані станції радіолокації, то вже через півгодини роботи він починає робити пропуски в реєстрації мигтінь унаслідок наступаючого стомлення. В даному випадку стомлення виявляється в ослабленні функції сприйняття, тоді як при дослідженні покажчиків, не зникаючих з екрану, стомлення наступає пізніше. Психофізіологічні дослідження показали, що уповільнення дій при роботі за експериментальним пультом наступає за рахунок зменшення швидкостей процесів, що відбуваються в нервових центрах. Цей висновок підтверджується виробничими дослідженнями. Робота за пультом управління прокатних станів, при якій здійснюється за зміну до 30-40 тисяч різних рухових маніпуляцій руками і ногами, вимагає високої рухливості основних нервових процесів, особливо при переробці і виробленні нових стереотипів. Праця операторів вимагає швидкості і оперативності мислення, уміння швидко орієнтуватися в обстановці, що змінюється , у зв'язку з необхідністю постійно вирішувати нові задачі, що виникають при зміні зовнішнього середовища. Наприклад, дослідження психофізіологічних функцій диспетчерів показали, що унаслідок напруженої праці диспетчерів відбувається наростання збудження в клітках кори головного мозку і зменшення швидкості нервових процесів. Всі ці дані підтверджують необхідність психофізіологічній обґрунтованій регламентації розпорядку роботи і відпочинку при централізованому управлінні складною технікою за допомогою пультів управління.

При роботі за пультом управління з широким потоком інформації, що переробляється, наголошуються значні зміни в динаміці вищій нервовій діяльності і нервово-гуморальних функціях організму працюючого. При розробці оздоровчих заходів на цих роботах психологи і фізіології досліджують зміну в часі показників вищої нервової діяльності і нервово-гуморальних функцій і прагнуть нормалізувати ці показники, з тим щоб одержати стійке пристосування організму до умов діяльності.

3. Психологічні особливості управлінської праці

Загальні поняття управлінської праці. Управлінська праця - спеціальна діяльність, направлена на вироблення управлінського рішення і створення оптимальних умов роботи. Управлінська праця надзвичайно багатоманітна і складна. В даній області праці має місце виділення все нових і нових видів і форм управлінської роботи. Це викликається оснащеністю управління сучасною технікою, колективом працюючих, використовуванням, що росте, в управлінні новітніх наукових методів.

Автоматизація управління за допомогою цих засобів дозволяє керівнику охопити значне число даних про об'єкт управління, більш глибоко проникнути н єство процесів, що протікають в керованій системі, одержати точні рішення, вибрати обґрунтовані рішення.

Управлінська праця знаходить своє конкретне втілення в діях, операціях, здійснюваних людиною в процесі здійснення управління.

По відношенню до виробництва їх можна класифікувати залежно від об'єкту управління. В цьому плані виділяються управлінські дії, що відображають галузеву структуру (управління промисловістю, управління сільським господарством, управління транспортом і т.д.), територіальну структуру (управління областю, управління районом і т.д.), окремі елементи або параметри виробництва і т.п. Функції можна класифікувати і відповідно динаміці, ходу самого виробництва (управління постачанням, управління власне виробництвом, управління збутом).

Всяка активність людини має відносно замкнуту кільцеву структуру: початкова аферентація - ефекторні процеси, що реалізовують контакти з наочним середовищем, - корекція і збагачення за допомогою зворотних зв'язків початкового афферентованого образу. Виразом цієї кільцевої структури є управлінський цикл. Цей цикл, узятий в одиничному вигляді, починається з постановки мети і задач і завершується рішенням цих задач, досягненням поставленої мети. Потім, коли дана задача вирішена, мета досягнута, ставиться нова задача, нова мета і управлінський цикл починається знов.

Цикли утворюють деяку ієрархію, в якій кожний даний цикл, будучи елементом більш високого, обширного (за часом, простору і значенню) циклу, у свою чергу, складається з цілої сукупності циклів меншого значення, меншої тимчасової і просторової протяжності. Причому в реальному житті всі ці глобальні, особливі і одиничні цикли взаємозв'язані, субординовані і координовані, доповнюють і переплітаються один з одним і кінець кінцем служать досягненню суспільних цілей, рішенню задач по управлінню суспільством в цілому. Цикли об'єднує та обставина, що по суті своєї вони реалізують собою управлінську працю, діяльність суб'єкта управління (людини або колективу). В процесі здійснення кожного одиничного циклу незалежно від того, який об'єкт управляється і який суб'єкт управляє, цей останній (суб'єкт управління) скоює ряд певних, послідовно змінюючих один одного дій, операцій. Ця послідовність здійснюваних суб'єктом управління операцій, дій зв'язана з тим, що всякий цикл управління містить в собі певні стадії, з необхідністю і послідовністю наступні одна за одною. Кожна з цих стадій відносно самостійна, і в той же час кожна попередня стадія є передумовою попередньої.

Послідовно стадіям управлінського циклу, що замінялися, відповідають операції і дії, які характеризуються як функції управління.

Основними функціями управління, витікаючими з управлінського циклу, є: вироблення і ухвалення управлінського рішення; організація; регулювання, корегування; облік і контроль.

Наукова організація управлінської праці. Наукова організація управління дозволяє найкращим чином з'єднати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найефективніше використовування матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці, сприяє збереженню здоров'я людини, перетворенню праці в життєву потребу.

Існують різні визначення поняття організація.

Термін "організація", як правило, уживається в двох значеннях: у вузькому він означає "окремий осередок людського колективу хоча б в мінімальному ступені оформленого", в широкому - "сума таких осередків, згуртованих в одне ціле". В обох випадках маються на увазі малі або великі групи людей, чиї взаємостосунки по досягненню прийнятих цілей певним чином впорядковані і кооперовані.

Поняття організації є достатньо повним узагальненням ознак широкого класу соціальних общин, включаючи власне соціальні спільності (класи, шари, цільові, територіальні, статево-вікові і інші групи, тобто колективи, сім'ї, компанії друзів і т.п.), етнічні спільності (нації, народності, племена) і спільності, засновані на схожості поведінки (натовп, аудиторія і т.д.), а також політичні спільності (наприклад, партії).

Основою наукової організації управління процесом праці є оргтехніка. Оргтехніка - це комплекс технічних засобів, що використовуються для механізації і автоматизації управлінської і інженерно-технічної праці.

Розумова праця якнайменше механізована в порівнянні з рештою видів людської діяльності. У сфері управління за останнє сторіччя ефективність праці зросла всього в 2 рази, тоді як продуктивність праці у виробництві матеріальних благ зросла більш ніж в 15 разів. Високі темпи науково-технічного прогресу викликали швидке зростання об'єму інформації. Для чіткого управління підприємством, галуззю, народним господарством в цілому необхідно систематично вивчати всю існуючу інформацію і на основі цього створювати інформацію зворотних зв'язків, яка повинна впливати на роботу об'єктів управління. Це можливо тільки при значному підвищенні продуктивності праці працівників сфери управління. Вирішальну роль в процесі механізації і автоматизації обробки інформації і повинна зіграти оргтехніка.

Технічні засоби оргтехніки (від олівців до найскладніших автоматичних диспетчерських пристроїв і електронних обчислювальних машин) складають матеріальну основу прогресивних систем управління і призначені для скорочення часу на обробку інформації. Недостатня кількість засобів оргтехніки у сфері управління приводить до зростання чисельності працівників і відповідно до зниження ефективності роботи управлінського апарату, до затримок при рішенні оперативних питань, що, у свою чергу, негативно впливає на сферу виробництва. Особливе місце займають питання, зв'язані про устаткуванням робочих місць і службових приміщень. Дослідження свідчать про те, що продуктивність праці працівників всіх категорій багато в чому залежить від правильної організації їх робочого місця, від рівня оснащеності цього місця засобами оргтехніки.

До найпростіших засобів оргтехніки належать прилади для запису інформації, засобу зберігання і обробки інформації: такі, альбоми, картотеки, перфокарти, сортувальне і адресне устаткування, рахівниці і рахункові лінійки, устаткування для креслення і ін. До простих засобів відносяться різні графіки, маршрутні схеми, диспетчерські і конторські досьє і. п. Вказаний набір засобів охоплює всі етапи управління - від отримання інформації до її переробки і використовування. В техніці управління роль простих засобів дуже велика, від них багато в чому залежить продуктивність управлінської праці.

До засобів оргтехніки належать засоби складання, копіювання і розмноження документів, які повинні забезпечити швидке розмноження наукової інформації, технічної і службової документації і т.д. копіювально-розмножувальна техніка є основною частиною засобів документальної техніки і застосовується практично у всіх галузях інженерної і управлінської праці. Скорочення об'єму зберігаємої інформації стало важливою проблемою організації управління. Мікрофотокопіювання в деякій мірі вирішує цю проблему.

Технічні засоби, вживані для автоматизації диспетчерського управління, повинні забезпечити високий рівень збору первинної виробничої інформації і перетворення її у форму, придатну для сприйняття оператором. Основним елементом диспетчерської техніки є пульт, на приладових панелях якого розташовуються прилади, реєструючи необхідну для управління інформацію. Створений ряд приладів і машин, за допомогою яких механізують і автоматизують отримання і дистанційне відображення первинної інформації. Для здійснення адміністративно-виробничих зв'язків широко застосовують фототелеграфну апаратуру зв'язку, що дає можливість передавати на значну відстань різну інформацію.