Психологи, досліджуючи проблеми ринку праці, розглядають як важливу складову професійної компетентності сучасного фахівця емоціональну інтелігентність особистості.

Все більшого значення на ринку сфери послуг надають психологічним характеристикам емоціональної інтелігентності працівника, яка розглядається як головний чинник конкурентоспроможності фахівця на сучасному ринку праці [6].

Зарубіжні психологи вважають, що емоційна інтелігентність особистості, його психіка та темперамент, на 83% забезпечує її професійний успіх.

Р. Кеттелл, один із найвидатніших американських психологів, писав, що інтелігенція є абстрактним і конкретним мисленням, вербальним умінням і здатністю маніпулювання пізнавальними процесами [6]. Особистість, яка володіє емоціональною інтелігентністю завжди може знайти розв'язання будь-якої складної ситуації. Щодо виду професійної діяльності, то це завжди вдалий вибір професії. Багато чого залежить від темпераменту людини та її психологічних особливостей.

Аналізуючи вищезазначене можна стверджувати, що застосування компетентнісного підходу у професійній підготовці фахівця сфери послуг і туризму має передбачати:

формування здатності до розпізнавання власних і чужих відчуттів і настроїв;

забезпечення особистісної емоційної рівноваги;

усвідомлене сприйняття проблем і потреб споживача послуг;

уміння аналізувати і прогнозувати емоційні настрої споживача послуг за умови цілісного сприйняття його потреб та проблем;

володіння комунікативними уміннями щодо ефективної співпраці з колегами, партнерами та споживачами послуг.

Застосування компетентнісного підходу на таких засадах у підготовці фахівця сфери послуг сприятиме:

формуванню професійних знань і умінь щодо прогностичного бачення результатів праці у забезпеченні конкурентоспроможності туристичного продукту;

розвитку основних психологічних характеристик емоційної інтелігентності фахівця;

адекватному розумінню вимог та потреб сучасного споживача сфери послуг;

формуванню умінь щодо розв'язання типових і нетипових професійних проблем, пов'язаних із визначенням стратегії поведінки стосовно задоволення індивідуальних вимог та уподобань споживача;

особистому внеску у досягнення загальних цілей підприємства або фірми;

мобільності в опануванні додатковими знаннями та уміннями щодо надання додаткових послуг;

варіативності, гнучкості, готовності до постійного професійного саморозвитку і самовдосконалення [7].

Компетентнісний підхід у підготовці фахівця сфери послуг має передбачати створення оптимальних психолого-педагогічних умов щодо формування професійного мислення, спрямованого на:

адаптацію особистості до сучасних соціально-економічних умов праці;

формування комунікативності особистості, її здатності до відкритого спілкування, налагодження міжособистісних стосунків;

формування функціональних професійних знань і умінь;

оволодіння у професійній діяльності сучасними технологіями особистісного впливу на якість послуг і туристичного продукту.

Все вищевказане являє собою норму темпераменту та психологічних особливостей людини, яка може працювати у сфері послуг в наш час [7].

Аналізуючи усе, що було зауважено, можна стверджувати, що професійна підготовка фахівців сфери послуг в умовах ринкового середовища має здійснюватися на основі застосування компетентнісного підходу з обґрунтуванням відповідних освітніх цілей і мотивів. Це передбачає оновлення змісту, форм та методів професійно-зорієнтованого навчання, координацію навчально-виховної діяльності, що спрямована на формування ринкових цінностей, конкурентоспроможність фахівця на сучасному ринку праці, його адаптацію в сучасних умовах діяльності, готовність фахівця до розв'язання реальних професійних завдань і проблем, а також прояв необхідної моральної підготовки при екстремальних випадках.

Професійна підготовка, зорієнтована на формування професійних ринкових цінностей, вимагає визначення нових форм навчально-пізнавальної діяльності, обґрунтування мотиваційних чинників, організації та проектування відповідних психолого-педагогічних умов навчального процесу, формування фахівця з сучасним типом професійного мислення, спрямованого на ефективне розв'язання типових і нетипових завдань щодо конкурентоспроможності продукту праці.

Слід зазначити, що специфічність професійного мислення пов'язана з орієнтуванням особистості у певній сфері діяльності, у тій чи іншій техніці та технології, що зумовлює вибір відповідного змісту й технології професійних дій [8].

Застосування компетентнісного підходу з аналізом особливостей професійної праці, урахуванням специфіки професійних задач і проблем, обґрунтуванням вибору стратегії їхнього розв'язання створює оптимальні психолого-педагогічні умови для формування професійного мислення фахівця. Причому засадовим у цьому є адекватне сприйняття майбутнім фахівцем вимог та потреб сучасного ринку, усвідомлене розуміння необхідності професійного удосконалення, формування додаткових знань і умінь відповідно до аналізу уподобань та потреб сучасного споживача.

Проаналізувавши літературні джерела розглянемо результати представлених нам досліджень, які свідчать, що у підготовці компетентного фахівця важливою формою навчальної роботи є проведення функціональних ділових ігор, що передбачає посилення його емоціональної витримки, розв'язання комплексу проблемних ситуацій та завдань, проектну розробку відповідних професійних рекомендацій і програм щодо майбутньої функціональної діяльності фахівця [9].

Слід наголосити, що суттєве значення у застосуванні компетентнісного підходу має обґрунтування форм та методів навчальної роботи з роботодавцями.

Тому, навіть людині емоціонально-неврівноваженій, із палким темпераментом, такого роду підхід може дати реальний шанс на переосмислення, та спонукати до вірних дій у тому чи іншому випадку.

Застосування компетентнісного підходу у підготовці майбутнього фахівця сфери послуг потребує:

діагностики та аналізу сучасного ринку сфери послуг і туризму;

моніторингу ринку праці;

оновлення змісту, форм та методів навчання з урахуванням складових професійної компетентності формуванням нових освітніх цілей і мотивів;

проектування психолого-педагогічних умов, сприятливих для формування сучасного професійного мислення, розвитку емоційної інтелігентності майбутнього фахівця;

володіння інтерактивними проектними технологіями професійного навчання.

Якщо підходити до проблеми з огляду педагогіки, то вважається, що організаційно-методичні засади професійної підготовки майбутнього фахівця сфери послуг мають ґрунтуватися на цілісному сприйнятті процесу формування продукту праці в контексті ефективної діяльності забезпечуючих інфраструктур [10].

Отже, зміна вимог до фахівця сфери послуг в умовах ринкового середовища формує нові цілі і мотиви, зумовлює перебудову структурних елементів підготовки із застосуванням компетентнісного підходу, необхідність формування відповідного рівня компетентності фахівця з дотриманням принципів системності і свідомості щодо формування професійного мислення фахівця. Причому професійна підготовка фахівця сфери послуг на таких засадах має передбачати аналіз соціально-економічних потреб та вимог суспільства, урахування особливостей сучасної професійної праці, системну організацію професійно-зорієнтованої проектної діяльності майбутнього фахівця із розв'язанням реальних професійних завдань і проблем. Таким чином можна зробити висновок, що застосування компетентнісного підходу у професійному навчанні фахівця сфери послуг на основі адекватного сприйняття вимог і потреб сучасного ринку, розвитку особистісних цінностей емоційної інтелігентності, системного моделювання функціональної професійної діяльності фахівця в умовах реального виробництва, забезпечує конкурентоспроможність фахівця на ринку праці, його готовність до розв'язання реальних професійних проблем і завдань.

Реформування систем професійної підготовки фахівців у сучасних соціально-економічних умовах здійснюється з урахуванням реального попиту на робочу силу, її гнучкості, мобільності та професійної компетентності. Вважають, що основним капіталом підприємства є не його обладнання і процеси, а люди і їхні здібності, індивідуальні і колективні. Розвиток і мобілізація компетентності людських ресурсів стає найважливішою умовою росту продуктивності сучасних підприємств. Підготовка компетентних кадрів є головним напрямом в удосконаленні їх кваліфікації.

Компетентність розглядається як реальна здатність фахівця до досягнення мети чи результату в реальних умовах праці, тоді як кваліфікація є лише потенційною здатністю виконати задачу, що відноситься до певного виду професійної діяльності.

При підготовці кадрів, які являють собою діючу та впливову особистість з орієнтацією на компетентність, важливим є розробка відповідних стандартів [11]. Провідну роль у розробці стандартів компетентності відіграють підприємства, фірми, корпорації, які визначають відповідні професійні вимоги. Єдиної структури стандартів не існує, однак принципи їхньої розробки і формулювання подібні в країнах, що реформують системи професійної підготовки. Вони повинні передбачати:

знання і уміння майбутнього фахівця;

критерії ефективності виконання професійних дій;

ситуації, що відтворюють реальні умови професійної діяльності.

емоціональна урівноваженість.

Типова структура стандарту, як правило, передбачає наявність:

найменування виду діяльності або основної професійної функції з переліком підфункцій, а також рівень кваліфікації;

перелік підфункцій (від 5 до 15), кожна з яких може бути атестована окремо. Кожна підфункція має відповідати певному виробничому завданню, суттєвому для даної галузі діяльності;

підфункція може бути поділена на структурні елементи, кожен з яких вказує вид діяльності і перелік відповідних умінь;

критеріїв ефективності виконання функціональних обов'язків фахівця;

галузь застосування, умови, за яких виконується професійна діяльність.

Майбутній фахівець має підтверджувати професійну компетентність за умови володіння:

теоретичною підготовкою з кожного виду професійної діяльності;

практичною підготовкою на конкретному робочому місці з демонстрацією умінь щодо здійснення певних професійних дій.

Головна вимога - уміння відкрито спілкуватися, обмінюватися інформацією з метою поліпшення діяльності і задоволення потреб споживачів.

Працівник вважається компетентним, якщо:

створив коло людей, які необхідні для виконання певного виду професійної роботи;

знає, як використовувати нетипові шляхи досягнення результату;

вміє налагоджувати міжособистісні контакти зі співробітниками;

винахідливий у використанні каналів впливу, необхідних для досягнення результату;

ініціює розвиток і підтримку професійних контактів зі співробітниками закладу праці.

Отже, компетентність - це здатність фахівця застосовувати професійні знання і уміння у розв'язанні реальних завдань діяльності. Найчастіше такі навики формуються у психології людей, оточення яких займається діловими зустрічами, тощо [12].

Найбільш характерними особливостями організації професійного навчання фахівця з урахуванням його професійної компетентності є:

інтеграція з реальним виробництвом, підвищення ролі підприємств у процесі підготовки кадрів;

гнучкість професійної підготовки з урахуванням індивідуального підходу до студентів;

розробка моделей професійної компетентності посад фахівця на основі виробничих завдань його діяльності;

формування професійних знань і умінь щодо вирішення виробничих ситуацій і проблем, розв'язання реальних виробничих завдань;

формування професійної самостійності у виборі рішень і пропозицій щодо ефективного розв'язання типових і нетипових виробничих задач, відповідальності за кінцевий результат праці.

Різноманітність сучасних галузевих підприємств обумовлює потребу у фахівцях різного рівня професійної компетентності. Значною мірою це стосується і фахівця, виробнича діяльність якого пов'язана з наданням певного виду послуг в умовах підприємств різного типу з різною формою власності.

Сьогодні ринок праці вимагає чіткого визначення професійної компетентності спеціалістів різного рівня, розкриття професійної значимості їх виробничих функцій, відображення шляхів формування відповідної системи знань та вмінь.

Сучасний фахівець сфери послуг - це професіонал, який володіє потрібним рівнем компетентності щодо надання якісних послуг, а саме володіє знаннями:

основ маркетингу, менеджменту, економіки;

основ психології;

сучасних технологій надання послуг;

іноземних мов;

умінням забезпечити якісне надання послуг відповідно до вітчизняних та міжнародних стандартів;

користуватися сучасними інформаційними технологіями, застосовуючи сучасні технології обслуговування;

здійснювати прогностичний аналіз кон'юнктури ринку послуг;

встановлювати причини невідповідності якості послуг;

попереджувати та усувати можливі конфліктні ситуації зі споживачами;

розробляти рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності послуг, ефективного розв'язання реальних завдань та проблем, та ін.

Аналізуючи темпи розвитку сучасного суспільства можна зробити висновок, що у нинішній час розвинення та поширення сфери послуг набуває бурного росту. Це зумовлено тим, що у населення зростає попит на даний вид праці. Останнє, у свою чергу надає привід для формування високо кваліфікаційного персоналу, що наштовхує на створення норм та правил, які би передбачували виявлення рівня працівника.

Тому велике значення мають розумові та психічні характеристики людини, яка працює у цій сфері. Аналізуючи літературу можемо бачити, що зроблено багато висновків щодо того, які якості, та у якій мірі, повинен мати працівник даної галузі праці. З огляду на їх дослідження, краще для працівника сфери послуг мати високу комунікабельність, здатність розташовувати до себе людей, бути менш дратівливим, і звичайно, мати психічну рівновагу.

На нашу думку основними критеріями, яким повинен відповідати працівник у сфері послуг, являються такі критерії:

- Емоціональна рівновага;

- Комунікабельність;

- Вміння орієнтуватися у непередбачуваних обставинах.

У даній роботі у якості дослідження психологічних властивостей суб'єкта праці в сфері побутового обслуговування використовується тест на темперамент Г. Айзенка. Цей текст був обраний тому, що темперамент у соціального працівника являє собою важливу психічну інформацію, згідно з якою можна зробити висновки щодо того, якими якостями повинен володіти згаданий працівник.

2. Діагностика індивідуально-психологічних властивостей суб'єкта праці в сфері побутового обслуговування

2.1 Виявлення психологічних властивостей темпераменту суб'єкта праці побутової сфери

2.2 Результати психологічних властивостей темпераменту суб'єкта праці побутової сфери

Рисунок 2.2 - Гістограма результатів тесту на темперамент

Таблиця 2.1, та гістограма 2.2 представляють собою числове та графічне відображення результатів дослідження за допомогою тесту Айзенка на темперамент, яке проводилося у даній вибірці із 30 чоловік.

У цьому розділі, який передбачував експериментальні дослідження, які представляли собою проведення тесту для вибірки людей однакової професії працівників побутової сфери, а саме соціальних працівників, використовувався тест на темперамент Г. Айзенка.

Результати цього тесту були оброблені, і за допомогою них були створені відповідно таблиця та гістограма, які наочно їх ілюструють.

Висновки