Мотиваційні детермінанти психосоціальної адаптації студентів першокурсників

Подальша обробка результатів дослідження проводилась за допомогою статистики. Загальна картина самотності як стану, який переживається в ранньому юнацькому віці така: у першокурсників виявлений слабкий зв'язок між статтю і станом самотності, тобто юнаки і дівчата переживають стан самотності приблизно однаково.

Друге завдання нашого дослідження полягало в тому, щоб визначити чи існують значущі зв'язки між адаптацією і внутрішніми мотивами особистості. В якості гіпотетичних мотивів пов'язаних з адаптацією, були виділені наступні мотиви: прагнення до прийняття, страх відторгнення, агресивність і ворожість.

Аналізуючи кореляційну матрицю, ми виявили 2 незалежних фактори. До першого фактора увійшли показники самотності, ворожості, страху відторгнення і прагнення до прийняття, між якими були виявлені певні зв'язки, а саме: шкала UCLA має позитивний кореляційний зв'язок з ворожістю (Rxy = 0,25, P<0,05), та з мотивом СВ (страх відторгнення) (Rxy= 0,26, P<0,05), тобто чим вищі показники по шкалі UCLA, тим вищі показники мотиву СВ та ворожості і навпаки. А також дана шкала самотності має обернений кореляційний зв'язок з мотивами СП (прагнення до прийняття) (Rxy = -0,36, P<0,01), тобто чим вища самотність, тим нижчі показники до прагнення до прийняття і навпаки.

До другого фактора увійшли агресивність і страх відторгнення між якими є обернений кореляційний зв'язок (Rxy = -0,27, P<0,05), тому чим вищі показники мотиваційної агресивності, тим нижчі показники мотиву СВ і навпаки.

Аналізуючи результати дослідження за методиками "Самотність" і ТМА, були отримані цікаві зв'язки самотності в поєднанні з двома мотивами: прагнення до прийняття і страхом відторгнення. При цьому виділили 4 групи (табл.. 2.2.).

Таблиця 2.2

Примітка

* М - медіана

З таблиці видно, що опитані першокурсники розподілились по всіх чотирьох групах. Середній бал самотності розмістився від 8,16 балів до 9,6 балів. На основі цих даних ми зробили опис психологічних характеристик першокурсників, які складають групу ризику.

"Не самотні". У групі В - самий низький середній бал самотності (СП> М, СВ < М), тобто до цієї групи належать першокурсники, яких умовно можна було б назвати максимально захищеними від самотності або не самотніми. Очевидно, що ці першокурсники при високому рівні прагнення до прийняття і низькому рівні страху відторгнення, достатньо гармонійно існують у важливому для них соціумі: в академічній студентській групі.

"Холодні, аутичні". До групи С відносяться першокурсники, які вибрали максимальний середній бал самотності (СП < М, СВ > М). Низьке прагнення до прийняття і високий страх відторгнення при вищому рівні суб'єктивного переживання самотності говорить про те, що, можливо, першокурсники уникають реального спілкування і залишаються у світі своїх переживань, вони ніби випадають із свого юнацького середовища, не вміючи точно виразити себе, не прагнучи встановлювати поверхневі контакти, які дуже актуальні у юнацькому віці.

"Сором'язливі, несміливі". Особливий інтерес представляє група А, де першокурсники мають високе прагнення до прийняття і високий страх відторгнення. Це першокурсники, які відчувають сильний внутрішній конфлікт: з одного боку вони прагнуть до спілкування, з іншого - уникають його. Очевидно, що подібне внутрішнє протиріччя може бути пов'язаним з недоліком впевненості в собі (що характерно для юнацького віку в зв'язку з нестійким "Я - образом") або ж з недоліком конкретних соціальних навичок.

Остання група - D - характеризується прагненням до прийняття і низьким страхом відторгнення, при середньому балі самотності - 8,28, тобто ті, "байдужі" до даної проблеми, першокурсники не відчувають себе самотніми.

Наступний етап нашого емпіричного дослідження був спрямований на те, щоб виявити внутрішні мотиви першокурсників з високим ступенем вираження адаптації, зокрема самотності і максимально не самотніх першокурсників.

Для даного дослідження ми сформували 2 групи першокурсників. До першої групи увійшли досліджувані з критичним рівнем переживання самотності (n = 5), а другу групу у нас склали досліджувані з адаптивним рівнем самотності (n = 4).

Групи були сформовані на основі отриманих результатів першокурсників досліджуваної вибірки за шкалою вимірювання самотності UCLA.

В першу чергу представимо аналіз результатів середніх показників обох груп за проведеними нами методиками, а саме: UCLA, ТМА, А.Басса- А. Даркі.

Отже, результати середніх показників даних вибірок за шкалою вимірювання самотності UCLA розташувались таким чином (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Діаграма середніх показників груп першокурсників з критичним і адаптивним рівнем самотності за шкалою UCLA.

За методикою ТМА середні показники результатів по шкалі СП і СВ розташувались наступним чином (рис. 2.3).

Рис 2.3. Діаграма середніх показників груп першокурсників з критичним і адаптивним рівнем самотності за методикою ТМА

Середні показники мотиваційної ворожості та агресивності за методикою А. Басса - А. Даркі на діаграмі (рис. 2.4) розмістились наступним чином.

Рис. 2.4. Діаграма середніх показників груп першокурсників з критичним і адаптивним рівнем самотності за методикою А. Басса - А.Даркі

При порівнянні двох груп першокурсників з критичним рівнем самотності і адаптивним рівнем самотності ми отримали наступні відмінності між змінності двох вибірок:

- СП - t-критерій - 2,953, Р = 0,99;

- СВ - t-критерій - 2,941, Р = 0,99;

- UCLA - t-критерій - 3,311, Р = 0,99;

- Agr - t-критерій - 2,677, Р = 0,99.

Таким чином для вибірки з критичним рівнем самотності характерний мотив "СВ". Першокурсники з сильно вираженим мотивом "СВ" уникають контактів з людьми, шукають самотності, замикаються в світі своїх переживань. Це і підтверджує відмінність від вибірки першокурсників з адаптивним рівнем самотності, так як для цієї групи респондентів характерний мотив прагнення до прийняття і агресивність. В одну групу входять першокурсники, які активно шукають контактів та спілкування з людьми і відчувають при цьому позитивні емоції.

Отже, для самотніх першокурсників характерні є такі внутрішні мотиви, як прихована ворожість, високий страх відторгнення і надмірне прагнення до прийняття. Ці мотиви можуть бути причиною різних типів самотності у першокурсників і стоять на перешкоді повноцінній адаптації до навчання у ВНЗ.

Проведене емпіричне дослідження дало можливість стверджувати, що внутрішні мотиви особистості можуть впливати на ступінь вираження адаптації в юнацькому віці, зокрема під час звикання, адаптування під час навчання у педінституті.

Висновки

Смислові переживання студентів - першокурсників є важливим чинником їхньої успішної / невдалої адаптації до навчання в університеті й повинні враховуватися студентами старших курсів і викладачами.

В нашому емпіричному дослідженні на першому етапі було зібрано результати 24 першокурсників за методиками:

- шкала вимірювання самотності UCLA;

- тест мотивації - афіліації (ТМА);

- опитувальник А. Басса - А. Даркі

- соціально - психологічна адаптація К. Роджерса і Р. Даймонда.

Загалом, результати дослідження дають підстави стверджувати, що покращення процесу адаптації серед студентів - першокурсників залежить від обов'язковості врахування їхніх адаптаційних труднощів у професійній діяльності викладачів університету, практикуючих психологів і соціальних педагогів та від застосування інноваційних розвивальних технологій.

Отже, для самотніх першокурсників характерні є такі внутрішні мотиви, як прихована ворожість, високий страх відторгнення і надмірне прагнення до прийняття. Ці мотиви можуть бути причиною різних типів самотності у першокурсників і стоять на перешкоді повноцінній адаптації до навчання у ВНЗ.

Проведене емпіричне дослідження дало можливість стверджувати, що внутрішні мотиви особистості можуть впливати на ступінь вираження адаптації в юнацькому віці, зокрема під час звикання, адаптування під час навчання в університеті.

Список використаних джерел

1. Алякринський Б. С. Общение и проблемы адаптации. - М.: Знание, 1982. - 164 с.

2. Андреева Г. А. Социальная психология. - М.: Просвещение, 2008.- 190 с.

3. Байярд Дж. и Р. Ваш беспокойный подросток. - М.: Наука, 1995. - 223 с.

4. Бобнева М. И. Психологические проблемы развивающейся личности и проблемы адаптации. - М.: Политиздат, 2009. - 210 с.

5. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. - М.: Политиздат, 2010. - 188 с.

6. Бодалев А. А. Личность и общение. - М.: Просвещение, 1983. - 208 с.

7. Бреслав Г. М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве. Нормы и отклонения. - М.: Педагогика, 1990. - 112 с.

8. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь - справочник по психодиагностике. К., 2009. - 210 с.

9. Васильев В. А., Магомет - Аминов М. Ш. Мотивация, адаптация и контроль за действиемю - М.: МГУ, 1991. - 144 с.

10. Головаха Е. И., Панина И. В. Психология человеческого взаимопонимания. - К.: Политиздат, 2009. - 189 с.

11. Домбрович А. В. Искуство общения. М.: Знание, 1980. - 98 с.

12. Долгинова О. Б. Адаптация и отчужденность в подростковом / юношеском возрасте. - С. - Пб., 2010. - 270 с.

13. Каган М. С. Мир общения. - М.: Педагогика, 2008. - 315 с.

14. Киричук А. В. Структура и динамика взаимоотношений в колективе. - М.: Просвещение, 1970. - 180 с.

15. Кленов М. А. Психология адаптации студентов - первокурсников.- М.: Педагогика, 2011. - 171 с.

16. Коломинский Я. Л. Человек: Психология. - М.: Педагогика, 1982.- 221 с.

17. Коломинский Я. Л. Психология общения. - М.: Знание, 1974. - 85с.

18. Кон И. С. Психология юношеской дружбы. - М.: Просвещение, 1973. - 210 с.

19. Кон И. С. В поисках себя. - М.: Просвещение, 2009. - 112 с.

20. Кон И. С. Психология ранней юности. - М.: Просвещение, 1989.- 255 с.

21. Кондратьева С. В. Психология межличностного понимания. - М.: Просвещение, 2011. - 230 с.

22. Кравцов А. П. Адаптация студентов первого курса: психолого - педагогические аспекты. - М.: Педагогика, 1970. - 295 с.

23. Кравцова С. В. и др. Психологическая адаптация в вузе. - М.: Генезис, 1997. - 286 с.

24. Крутепов В. А., Лунин М. О. Психология адаптации человека. - М.: Просвещение, 2009. - 316 с.

25. Лабиринты одиночества. Сборник статей. Под ред. ШестернинаА.С. - М.: Прогресс, 2009. - 623 с.

26. Лаврович Р. А. Психосоциальная адаптация студентов. - М.: Знание, 1995. 163 с.

27. Леонтьев А. А. Общение как объект психологического исследования. Методические проблемы социальной психологии. - М.: Просвещение, 1974. 88 с.

28. Ломов Б. Ф. Проблемы общения в психологии. Психологические исследования общения. - М.: Просвещение, 1995. - 78 с.

29. Масгустова С. К. Основные проблемы адаптации студентов первого года обучения. - М.: Фолио, 1988. - 210 с.

30. Мудрянова В. В. Роль социального окружения в адаптации личности студента. - М.: Знание, 2009. - 180 с.

31. Обозов Н. Н. Межличностные отношения. - Л.: ЛГУ, 1989. - 94 с.

32. Омаров А. М. Управление: искусвто общения. - М.: Просвещение, 2009. - 68 с.

33. Практикум по общей и экспериментальной психологии. / Под ред. А. А. Крылова. - Л.: ЛГУ, 2007. - 280 с.

34. Приходов Н. С. Адаптация студентов - первокурсников. - М.: Просвещение, 1995. - 316 с.

35. Психологические особенности самосознания подростка. / Под ред. Боришевского М. И. - К., 1980. - 165 с.

36. Психологический словарь. / Под ред. Петровского А. В., Ярошевского Н. Г. - К.: Высшая школа, 1982. - 494 с.

37. Психология развивающейся личности. / Под ред. А.В.Петровского. - М.: Педагогика, 2007. - 240 с.

38. Рейнвальд Н. Психология личности. - М.: УДН, 1987. - 200 с.

39. Реймшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. - М.: Мир, 1994. - 170 с.

40. Симеонова Л. Адаптация человека. - М.: Факт, 2009. - 180 с.

41. Скотна Н. В. Самовизначення особистості // Наука і освіта. - 2010. - № 6 - 7. - С. 277 - 280.

42. Тихонова И. И. Учителям высшей школы о психологии студента./ Под ред. Г. Г. Аркелова. - М.: Высшая школа, 1990. - 303 с.

43. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. - М.: Педагогика, 1986.- 240 с.

44. Хохлова Л. П. Формирование межличностного восприятия у детей и подростков. - Ташкент: Фан, 1990. - 180 с.

45. Хубулашвили В. В. Програмированное обучение - связывающее звено между школьной и вузовской системой обучения. - М.: Факт, 2000. - 180 с.

46. Цукава А. В. Психологические трудности адаптации в процессе межличностного общения. - М.: Просвещение, 2009. - 120 с.

47. Шингаров Г. Х. Эмоции и чуства как формы отражения действительности. М.: Наука, 1971. - 175 с.

48. Юсупов И. М. Психология взаимопонимания. - Казань, 1991. - 192 с.

49. Ющук М. Р. Організація самостійної роботи студентів молодших курсів. К.: Освіта, 2009. - 210 с.

50. Ющук М. Р. Психологічна адаптація студентства. К.: Освіта, 2009. - 150 с.

Размещено на Allbest.ur