Ціннісні орієнтації та їх вплив на становлення особистісної зрілості в юнацькому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ціннісні орієнтації та їх вплив на становлення особистісної зрілості в юнацькому віці

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми ціннісних орієнтацій та їх вплив на становлення особистісної зрілості в юнацькому віці

1.1 Проблема ціннісних орієнтацій як предмет наукового аналізу

1.2 Формування системи ціннісних орієнтацій в юнацькому віці

1.3 Становлення особистісної зрілості у юнацькому віці

Розділ 2. Емпіричне вивчення особливостей ціннісних орієнтацій та їх вплив на становлення особистісної зрілості студентів-першокурсників

2.1 Організація дослідження та методика вивчення ціннісних орієнтацій та їх вплив на становлення особистісної зрілості студентів-першокурсників

2.2 Аналіз результатів дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Рекомендації

Додатки

Вступ

Актуальність проблеми. Метою сучасного етапу розвитку психології особистості є концепція людини діяльної, цілісної яка розвивається. Найбільш точно сутність такої людини розкривається у понятті зрілої особистості. Актуальність поняття «зріла особистість» зросла у психології паралельно з появою в аналізі сучасної людини таких соціально-психологічних, соціально-філософських понять, як «масова людина», «екзистенційний вакуум». Таким чином, у психологічній практиці й науці виникла необхідність знайти противагу деструктивній людині, яка активно опирається змінам, що могли б привести її до більшої відповідальності за власне життя, сприяли зростанню зацікавленості у собі. Інфантильній людині протиставили особу гармонійну, зрілу.

Особистісна зрілість є одночасно інтегральним критерієм особистісного зростання та виявом особистісного потенціалу людини, тобто її життєстійкістю у здійсненні своєї життєвої стратегії.

Значний доробок в аналіз психологічних проблем особистісної зрілості внесли Б.Г. Ананьєв, М.І. Алексєєва, І.В. Дубровіна, С.Д. Максименко, О.В. Киричук, В.А. Семіченко та ін.; визначення понять «особистісна зрілість», «ціннісні орієнтації особистості» розглядали Б.Г. Ананьєв, В.В. Рибалка, К. Роджерс, Г. Олпорт та ін.; вікову динаміку ціннісних орієнтацій - Л.І. Божович, І.В. Дубровіна, І.С. Кон, Г.С. Костюк та ін.

У значній кількості спеціальних досліджень, що стосуються проблеми особистості, зроблено важливі висновки про потребу становлення особистісної зрілості саме в юнацькому віці, що підкреслюється в працях М.І. Алексєєвої, Л.І. Божович, Ю. Гільбуха, Г.С. Костюка, Ю.О. Приходько та інших авторів.

Доробки цих вчених створюють підґрунтя для подальшого вивчення специфіки формування і динаміки особистісної зрілості юнаків.

Психологічне вивчення особистісної зрілості особистості взаємопов'язане із системою цінностей, що містять головну мету, яка цілеспрямовано формує її життєвий шлях і має суттєвий вплив на самовизначення, а в подальшому - на результати професійної діяльності. Ця проблема завжди приваблювала дослідників і вивчалась у різних напрямках.

Ціннісні орієнтації - це відносно стійке, вибіркове ставлення людини до сукупності матеріальних і духовних благ і ідеалів, розглядаються як предмет, цілі або засоби для задоволення потреб життєдіяльності особистості.

За останні десятиріччя як в нашій країні так і за кордоном проблема цінностей і ціннісних орієнтацій набула особливої актуальності. Ці поняття є об'єктом дослідження багатьох наук зокрема, філософії, психології, соціології, що говорить про їхню складність та багатоплановість.

Актуальність проблеми цінностей на сучасному етапі обумовлена рядом факторів:

1) у суспільстві відбувається зміна норм, ломка старих стереотипів. Ціннісна сфера, звільнившись від попередніх стереотипів, стає все більш самостійною і незалежною. Головні проблеми, які спричинені знаходженням життєво важливих цілей, сенсу життя і можливостей їх досягнення, стоять перед кожним. Оскільки ціннісні орієнтації знаходяться в основі вибору життєвих цінностей людини, то їх знання допомагає з'ясувати причини її вчинків і дій;

2) існує велика кількість теоретичних і практичних питань, що стосуються психологічної проблеми побудови ціннісно-змістовної сфери, виявлення і аналізу життєвих цінностей особистості. Зокрема, вимагають розробки питання вивчення динаміки мотиваційно-ціннісних структур, адекватних новій ситуації, що склалася, а також вивчення мотиваційно-ціннісних станів і процесу формування громадянської самосвідомості.

Об'єкт - ціннісні орієнтації студентів

Предмет - вплив ціннісних орієнтацій на становлення особистісної зрілості студентів-першокурсників

Мета - розкрити вплив ціннісних орієнтацій на становлення особистісної зрілості студентів першокурсників

Завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми ціннісних орієнтацій та їх впливу на становлення особистісної зрілості студентів-першокурсників.

2. З'ясувати систему ціннісних орієнтацій у студентів першокурсників

3. Визначити місце ціннісних орієнтацій у становленні особистісної зрілості студентів-першокурсників

4. Розробити рекомендації по впливу ціннісних орієнтацій на особистісну зрілість студентів-першокурсників

Гіпотеза - становлення особистісної зрілості студентів-першокурсників зумовлюється їх ціннісними орієнтаціями, а також рівнем самоактуалізації.

Теоретико-методологічні основи дослідження ґрунтуються на положенні гуманістичної психології про сутність особистості, актуалізацію особистісного потенціалу (К. Роджерс, А. Маслоу), концептуальних положеннях щодо формування особистості (Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов), цілісної особистості (Г.О. Балл, Л.Ф. Бурлачук, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко та ін.), становлення особистості в юнацькому віці (М.Й. Боришевський, І.С. Кон, В.В. Рибалка).

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних та емпіричних методів наукового дослідження: теоретичний аналіз і систематизація наукових літературних джерел; психолого-педагогічний експеримент; бесіда; стандартизовані опитувальники; методи математичної статистики.

База дослідження. Дослідження проводилося на базі Волинського національного університету імені Лесі Українки. В дослідженні приймали участь 50 студентів першого курсу факультету психології, віком 17-18 років, 6 хлопців і 44 дівчини.

Теоретичне значення роботи визначається обґрунтуванням підходів до розуміння закономірностей становлення особистісної зрілості, а також до визначення структури ціннісних орієнтацій; розкрито взаємозв'язок між особистісною зрілістю і ціннісними орієнтаціями студентів-першокурсників.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблена програма з активізації розвитку структурних компонентів особистісної зрілості та отримані результати можуть бути використані у психодіагностичній, консультативній, психокорекційній роботі психологічної служби освіти.

Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, рекомендацій, списку використаних джерел і 4 додатків. Список використаних джерел включає 47 найменувань. У роботі вміщено 7 таблиць і 5 рисунків.

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми ціннісних орієнтацій та їх вплив на становлення особистісної зрілості в юнацькому віці

1.1 Проблема ціннісних орієнтацій як предмет наукового аналіз

Проблема ціннісно-смислової сфери особистості, зокрема її ціннісних орієнтацій, являється однією з ключових в психології. Це викликано тим, що внаслідок змін, які відбулися в нашому суспільстві і спонукали до відмови від стереотипів, перед особистістю відкрилась можливість постановки власних цілей і визначення реальних умов їх досягнення. Формування таких цілей на кризових етапах розвитку суспільства, коли старі принципи втратили своє значення, а нові ще не утвердилися, актуалізує потребу вивчення ціннісно-смислової сфери особистості, яка включає ціннісні орієнтації, їх ієрархічну структуру, а також фактори, що їх трансформують [26, с.25].

Результати аналізу психологічної літератури свідчать про те, що вивченню цієї проблеми приділялась значна увага. Але, на жаль поняття «цінність» використовувалось багатьма авторами в різноманітних значеннях. Як правило, увага фахівців зосереджувалась на класифікації існуючих різноманітних підходів до проблеми формування ціннісних орієнтацій особистості.

У вітчизняній психології цінності розглядалися як такі, що були тотожні соціальним нормам, механізм дії яких не був опосередкований особливостями внутрішнього та зовнішнього світу особистості. Починаючи з 60-70-х років XX ст., з'являються нові підходи до вивчення ціннісно-смислової сфери особистості. Дослідження сутності самих понять «цінність», «ціннісні орієнтації» Д.О. Леонтьєвим, В.О. Ядовим, Б.С. Братусем; аналіз динаміки ціннісних орієнтацій І.С. Коном; визначення особистістю стратегії її життєдіяльності в роботах К.А. Абульханової-Славської, Т.М. Титаренко, психології вчинку (І.П. Маноха), дослідження взаємовпливу процесу навчання і розвитку особистості (С.Д. Максименко) мають важливе значення в процесі аналізу формування і трансформації ціннісних орієнтацій особистості [36, с.127].

Якщо під ціннісними орієнтаціями розуміти відносно стабільне, вибіркове ставлення людини до сукупності матеріальних і духовних благ та ідеалів, які розглядаються як предмети, цілі та засоби для задоволення потреб життєдіяльності людини, в такому розумінні ціннісні орієнтації акумулюють весь життєвий досвід, накопичений в індивідуальному розвитку людини. Власний життєвий досвід особистості визначає її взаємовідносини з іншими людьми, а також зміни особистості, в першу чергу, по відношенню до самої себе.

Користуючись принципом єдності свідомості та діяльності для рішення проблема самосвідомості в цілому, і динаміки ціннісних орієнтацій зокрема, ми можемо припустити, що цей процес носить опосередкований характер, оскільки він породжуються и розвивається в життєдіяльності людини. Вплив на особистість нової ситуації становиться змістом її внутрішнього світу, що призводить до зміни створеної структури ціннісних орієнтацій, пов'язаної з переробкою змісту цієї ситуації [1,с.26].

Детермінантою всього розвитку й найбільш значущим психологічним новоутворенням юнацького віку є особистісне самовизначення. Як засвідчив аналіз психологічної літератури, дослідження проблеми особистісного самовизначення можна звести до кількох основних положень: особистісне самовизначення є інтегруючим компонентом розвитку юнака, що має ціннісно-змістовну природу і дозволяє йому визначити позицію по відношенню до соціально значущих цінностей [23, с.24].

Ціннісні орієнтації є одним із найважливіших утворень у структурі свідомості й самосвідомості людини і зумовлюють низку її сутнісних характеристик як особистості. Такі характеристики здебільшого спричиняються тим, що являє собою система цінностей конкретної особистості, який спектр орієнтацій у ній представлено щодо змісту, спрямованості та психологічної вагомості. Не менш суттєвим моментом, що зумовлює психологічну значущість системи цінностей, є її співвіднесеність із конкретно-історичними, суспільно-політичними, ідеологічними умовами, за яких складається певна система ціннісних орієнтацій у суспільстві в цілому та в кожної окремої особистості. Згадані моменти особливо актуальні, коли йдеться про побудову концепцій освіти й виховання молодого покоління і, зокрема, про систему ціннісних орієнтацій як чинника, що детермінує процес становлення особистості громадянина [32, с.83].

Ціннісне-змістовне вимірювання є елементом структури особистості, за Д.О. Леонтьєвим. Джерелами і носіями значимих для людини змістів є його потреби і особистісні цінності. В них представлені всі змісти, які утворюють основу його внутрішнього світу, визначають динаміку його емоцій і переживань, трансформують його картину світу на світогляд.

Дослідження проблем особистості та ціннісних орієнтацій зумовлено соціальними змінами в суспільстві, під час яких, система цінностей особистості суттєво змінюється. Поряд з очевидним впливом соціуму на процес формування цінностей, припускається їх розгляд як індивідуальне утворення, маюче комплексний характер і займаючи одне з найважливіших місць в структурі особистості. Ціннісні орієнтації виступають в якості особистісно-формуючої системи і пов'язані із розвитком самосвідомості, усвідомленням положення власного «я» в системі суспільних відносин, а також відносяться до найважливіших компонентів структури особистості, по рівню сформованості якої можна говорити про загальний її рівень розвитку [3,с.12].

Одними з перших вітчизняних дослідників процесу формування ціннісних орієнтацій і чинників, які впливають на їх становлення, були В.Б. Ольшанській, А.Г. Здравомислов, В.А. Ядов, Є.Б. Фаталова та інші. В.Б. Ольшанській розглядав ціннісні орієнтації як прагнення особистості чи групи до різних форм соціальної значущості. А.Г. Здравомислов і В.А. Ядов пов'язували поняття ціннісних орієнтацій з психологічним поняттям установки особистості, тому що поняття «цінність» само по собі носило сугубо суспільний характер, данні установки особистості стали розглядатися як соціальні, а сам феномен ціннісної орієнтації - як соціально-психологічний. згідно з їх поглядами, ціннісні орієнтації являють собою установку особистості на ти чи інші цінності матеріальної і духовної культури суспільства [34, с.22].

Усвідомлення особистістю власних потенційних можливостей, перспективи особистісного і професійного росту спонукає її до постійного експериментування, що розуміється як пошук, творчість, можливість вибору. Вирішальним елементом даної ситуації особистісного розвитку є можливість і необхідність робити вибір, а виходить, відчувати свою волю з одного боку, і свою відповідальність за усе, що відбувається і відбудеться, з іншого. Для формування психологічної готовності до професії та сприяння становленню особистості школяра як майбутнього професіонала є необхідним, зокрема, сформувати відповідні ціннісні орієнтації, виробити відповідні стратегії та прийоми мислення, що дозволяють творчо розв'язувати задачі певних типів [36, с.120].

Зупинимося на основних властивостях цінностей. Їх можна поділити на три категорії:

1) Ті цінності, які для однієї людини є цінними, інша особа може недооцінювати, або зовсім не вважати за цінність. Таким чином, однією із найхарактерніших властивостей цінностей - її суб'єктивність.

2) Пріоритетне значення мають індивідуальні цінності людини над суспільними. Ієрархія індивідуальних цінностей є своєрідною ланкою, яка зв'язує окрему людину і суспільство. Тобто, є духовний світ людини і певна культура суспільства, які взаємопов'язані і взаємодіють за допомогою цінностей окремої людини.

3) Ще одна особливість полягає у тому, що ціннісні орієнтації не можуть бути заданими чи принесеними кимсь ззовні. Вони - результат діяльності конкретної людини. Ціннісні орієнтації - це певна сукупність ієрархічно пов'язаних між собою цінностей, які задають спрямованості людському життю. У філософському словнику ціннісні орієнтації - „важливі елементи внутрішньої структури особистості, які закріплені життєвим досвідом особистості, всією сукупністю його переживань”.

Ціннісні орієнтації людини складаються в певну систему. Серед всієї ієрархії цінностей можна виділити ті, які є загальнолюдськими, або глобальними, тобто властиві переважній більшості людей, наприклад: Свобода, Праця, Творчість, Гуманізм, Солідарність, Чесність, Вихованість, Інтелігентність, Сім'я, Нація, Народ, Діти. Зниження значення цих цінностей викликає в нормальному суспільстві серйозні занепокоєння [22, с.121].

Ціннісні орієнтації особистості не тільки визначають мотивацію індивідуальної поведінки, але й складають світогляд людини. Ціннісні орієнтації молоді формуються в процесі виховання і навчання. Причому навчання має на меті не стільки повідомити конкретні знання в певній галузі, скільки відтворити культурні і історичні нормативи, які сприяють самореалізації особистості. Через виховання здійснюється трансляція (передача) ціннісних орієнтацій від покоління до покоління як на вербальному так і на невербальному рівнях [18, с.123].

У ході історичного розвитку сформувалося цілий ряд механізмів, з допомогою яких здійснюється передача цінностей через покоління. Серед них чільне місце посідає: сім'я, церква, мистецтво, література, культура. Цінності можуть засвоюватися людиною як свідомо, так і несвідомо (людина не може пояснити чому віддає перевагу одним цінностям над іншими). Саме тут відкриваються великі можливості для підміни одних цінностей іншими.

Вирішення питання про те, як суспільні цінності перетворюються в особисті є актуальним на сучасному етапі розвитку суспільних відносин.

Проблема закріплення загальнолюдських цінностей в індивідуальній свідомості відноситься до числа фундаментальних проблем людської екзистенції. Адже соціальні зміни в суспільстві істотно впливають на зміни в системі цінностей особистості. Цінності слід розглядати як узагальнені цілі і засоби їх досягнення, які забезпечують інтеграцію суспільства і водночас допомагають індивіду або групі зробити вибір своєї поведінки в значущих ситуаціях.

Засвоєння цінностей у великих соціальних групах завжди опосередковане цінностями малих груп, референтних для індивіда, а особисті цінності є генетичним похідним від цінностей соціальних груп і спільностей різного масштабу. Селекція, присвоєння і асиміляція індивідом соціальних цінностей опосередковується його соціальною ідентичністю і цінностями референтних для нього малих контактних груп, які можуть бути як каталізатором, так і бар'єром у засвоєнні цінностей великих соціальних груп, у тому числі і загальнолюдських цінностей [6, с.14].

Включення людини у систему суспільних відносин супроводжується формуванням своєрідних «вузлів», що об'єднують різні види діяльності в цілісні особистісні структури. Як вважає О.М. Леонтьєв, ці вузли є ціннісними утвореннями. І разом вони утворюють «ядро» особистості, її основу, яка забезпечує цілісність індивідуального розвитку, а також особистісну самототожність.

Особистісні цінності складають внутрішній стрижень особистості, який можна інтерпретувати як ціннісну етичну орієнтацію. Остання забезпечує цілісно-суб'єктивне розуміння окремих актів поведінки людини та сприяє побудові прогнозу її поведінки у більш широкому полі ситуацій [21, с.16].

Ціннісне ставлення до матеріальних чи ідеальних предметів - це переживання їх бажаності (чи небажаності) для людини. Саме у такій психологічній формі духовні цінності суспільства стають суб'єктивними надбаннями особистості. А їх спонукально-регулятивна функція можлива завдяки тому, що переживання бажаності трансформується в зацікавлено-дійове ставлення. Відтепер кожний предмет буття стає для людини не індиферентною даністю, а складовою їх життя, щодо якої вона має зайняти певну морально-ціннісну позицію і активно практично утверджувати її.

Особисті цінності набувають ціннісного статусу тільки при зверненні особистісних зусиль на свою смислову сферу, на власне «Я», тобто становлення особистісних цінностей пов'язане з динамікою процесів усвідомлення, що включають різні види вербалізації і зміщення пізнавально-особистісних зусиль на власну смислову сферу [1, с.26].

Певна система цінностей втілюється, опредметнюється у тих чи інших конкретних феноменах, пов'язаних із відповідними формами життєдіяльності, у якій і здійснюється оволодіння цінностями, їх поступове перевтілення із явища «зовнішнього» у явище «для себе», тобто відбувається переведення цінностей суспільних у цінності суб'єктивно значущі для самого індивіда.

Ціннісні орієнтації конкретної особистості формуються і функціонують на основі системи цінностей, виробленої суспільством, нерозривно і тісно пов'язані з цим утворенням.

У суспільній та індивідуальній свідомості цінності виконують функцію життєвого орієнтира, моральної основи для вибору діяльності і субординації цілей. Отже, аналізуючи ціннісні орієнтації, можна робити висновки про те, яке місце та позицію займає особистість у соціальній структурі суспільства, які соціальні ролі виконує чи хоче виконувати.

Такий підхід до вивчення ціннісних орієнтацій призводить до необхідності розгляду їх y контексті більш складних утворень особистості, зокрема, у структурі самосвідомості, життєвих відношень особистості, її життєвого світу в цілому, особистісного розвитку. Ціннісні орієнтації виступають як результат саморозвитку особистості, структурування відносно зовнішньої діяльності процесу реалізації і процесу розгортання особистісних цінностей і смислів [29, с.27].

Психологічний аспект ціннісних орієнтацій, як одного з структурних компонентів спрямованості особистості, тісно пов'язаний з дослідженням її внутрішнього світу, суспільної поведінки, спрямованої на засвоєння і відтворення цінностей життя і культури.

Психологічна структура особистості може бути охарактеризована як єдність, взаємозв'язок трьох основних сторін психологічної реальності: діяльності, свідомості і особистісної сфери (остання визначається, перш за все, такими компонентами, як спрямованість і самосвідомість особистості).

Послідовне здійснення цілісного підходу при аналізі особистості привело до виділення важливої узагальненої форми фіксації особистісного досвіду - «цінності», яка характеризується як єдність спрямованості особистості, виділення для неї певної сторони дійсності, певних відношень і усвідомлення у зв'язку з цим свого «Я».

Таким чином, цінність виступає важливою характеристикою психологічної структури особистості і визначає:

1) спрямованість суб'єкта на реалізацію певних відношень, які відповідають певній цінності, спрямованість на певну діяльність;

2) зміст уявлення про своє «Я», що відповідає спрямованості;

3) виділення у свідомості певного предметно-діяльнісного змісту і його провідну роль у формуванні самосвідомості особистості.

У зв'язку з тим, що цінність визначає особливості інших компонентів психологічної структури особистості, її розглядають в ролі центрального компонента психологічної структури особистості [35, с.59].

На сучасному етапі під структурою особистості розуміємо єдність, взаємозв'язок та цілісність її елементів, які об'єднуються у чотири підструктури:

1) біологічно обумовлена структура темпераменту;

2) властиві для індивіда особливості форм психічного відображення - відчуттів, сприймання; емоцій і почуттів; мислення, пам'яті, волі;

3) досвід особистості (знання, вміння, навички);

4) спрямованість особистості (інтереси, прагнення, ідеали, світогляд, переконання, ставлення до себе та інших). До останньої з цих підструктур належать ціннісні орієнтації.

Отже, ціннісні орієнтації є важливим компонентом структури особистості, в них ніби резюмується весь життєвий досвід, накопичений особистістю в її індивідуальному розвитку. Це той компонент структури особистості, який являє собою певну вісь свідомості, навколо якої обертаються помисли і почуття людини і з точки зору якої вирішується багато життєвих питань. Таке розуміння ціннісних орієнтацій дає змогу пояснити та емпірично вивчати спрямованість діяльності особистості в будь-який момент її [29, с.28].

Психологічні тлумачення цінностей особистості зводять їх до психодинаміки потягів (3. Фройд, певною мірою К. Юнг), ототожнюють із потребами (А. Маслоу), особистісним смислом (Г. Оллпорт), похідними від мотивів діяльності утвореннями (Р.О. Леонтьєв), характеристикою усього, що підтримує людські здатності до життя (Е. Фромм), переконаннями (М. Рокич), соціальними настановленнями (В.А. Ядов), регуляторами потоків інформації (когнітивність), значущістю для людини чогось у світі (С.Л. Рубінштейн), одухотвореними явищами людського буття (І.П. Маноха), утвореннями свідомості й самосвідомості людини, в яких віддзеркалені актуальні життєві потреби, інтереси, погляди і ставлення до дійсності й себе (М.Й. Боришевський) [36, с.132].

Поняття „цінність" тісно пов'язане з категоріями „потреба" та „інтерес".

Суть життя людини на Землі полягає в тому, щоб задовольнити свої різноманітні потреби. Під потребами, звичайно розуміють стан особистості, що вимагає вступити у взаємовідносини з навколишньою дійсністю для збереження свого існування, функціонування і розвитку, успішної життєдіяльності, пізнання і освоєння світу, самоствердження в ньому. Як первинні (органічні, біологічні) - в їжі, житлі, одязі тощо, так і вторинні (соціальні, морально-духовні) - в знаннях, оволодінні суспільним досвідом, у праці, творчості, спілкуванні, самовизначенні, суспільному статусі - потреби виникають під впливом конкретних внутрішніх і зовнішніх умов та активізують пізнавальну, емоційну й вольову сфери особистості, спонукають її до дії, пошуків об'єктів для задоволення цих потреб.

Таким чином, потреби - це фундаментальна якість особистості, що визначає спосіб і спрямованість її життя, дій та поведінки, характер ставлення до дійсності, до своїх обов'язків.

Потреби особистості характеризуються різноманітністю і багатством видів чи груп. Одні потреби, зокрема матеріальні, можуть задовольнятися швидко, а натомість виникати нові, пов'язані з ними, інші - не обмежені в часі (наприклад, потреба в професійному самовизначенні реалізується протягом тривалого періоду життя). Але всі вони задовольняються у процесі практичної діяльності людини залежно від особистісних, історичних, суспільних, політичних та інших умов, у які включена ця життєдіяльність, від характеру взаємовідносин із суспільством, колективом, групою та виробництва й розподілу в них матеріальних і духовних благ тощо. Така діяльність спрямовується на пошук значущих для потреб об'єктів з тим, щоб присвоїти їх, доповнити себе ними і тим самим утвердити свої життєві сили, виявити своє буття.

При перетворенні потреб в зацікавленість на перший план виступають ті характеристики мотивацій діяльності, в яких проявляється відношення до соціальних інститутів[18, с.129].

Духовні прагнення, ідеали, принципи, норми моральності відносяться до сфери дії інтересів. Стимули і причини людської діяльності одержують тут подальший розвиток: потреби перетворені в зацікавленість, в свою чергу перетворюються в цінності. Кожне з цих перетворень має в собі певні якісні моменти.

На новому етапі, тобто при перетворенні інтересів в цінності, також змінюється предмет відношення. Зміст цінностей обумовлений конкретними досягненнями суспільства.

Отже, для реалізації потреб і інтересів мають бути відповідні об'єкти (цінності). Це предмети навколишньої дійсності, явища природи й життя, продукти діяльності й виробництва, матеріальні й духовні блага, соціальні факти й історичні події, суспільні процеси, фундаментальні поняття, моральні норми, закони, заборони, принципи, ідеали, ідеї тощо. Особистість критично оцінює, аналізує і сприймає їх як позитивні чи негативні для себе, корисні чи ні, як такі, що задовольнятимуть чи не задовольнятимуть її конкретні потреби. Якщо в них можуть бути реалізовані ці потреби, вони виступають для людини життєво значущими, цінними[13, с.93].

Серед дослідників немає одностайної думки щодо визначення цього поняття. Одні характеризують цінність як об'єктивну суть речей, другі - як власне цінність, грошову вартість предмета, треті -- ототожнюють із поняттям блага, корисності для особистості, четверті - пов'язують із суб'єктивною значущістю даного предмета для життєдіяльності людини, п'яті - з його властивостями задовольнити потреби, інтереси, бажання. Отож і класифікуються вони по-різному, залежно від того, які види потреб вони задовольнятимуть, яку роль виконуватимуть, у якій сфері застосовуватимуться, зокрема: за об'єктом засвоєння - матеріальні, матеріально-духовні; за метою засвоєння - егоїстичні, альтруїстичні; за способом вияву - ситуативні, стійки; за роллю у діяльності людини - термінальні, інструментальні; за змістом діяльності - пізнавальні, предметно-перетворювальні (творчі, естетичні, наукові, релігійні та ін.); за належністю - особистісні (індивідуальні), групові, колективні, суспільні (також демократичні), загальнонародні (національні), загальнолюдські.

Можна продовжувати класифікувати цінності за різними параметрами, зокрема, за протилежними значеннями: позитивні й негативні, первинні й вторинні, реальні й потенційні, безпосередні й опосередковані, абсолютні й відносні. Є цінності, які важко віднести до якоїсь із груп або які стосуються багатьох із них: умовні, ідеальні, інтелектуальні., неперехідні, вічні, глобальні. Всі вони перебувають у тісному взаємозв'язку, взаємозалежності й взаємозумовленості і мають властивість впливати на психофізіологічний розвиток та формування особистості [38, с.37].

Суспільство, держава, нація виробляють свою систему цінностей, що фіксуються у матеріальній і духовній культурі народу. Скажімо, духовні національні цінності - це основоположні нетлінні святині, традиції, звичаї, моральні принципи і норми, настанови, заповіді, ідеали, ідеї, вироблені нацією (народом, етносом) упродовж всього історичного розвитку. Вони відображають світорозуміння, світогляд, риси характеру і вдачі, менталітет народу і вирізняють його з-поміж інших, собі подібних.

Вищий рівень в ієрархічній системі цінностей займають ціннісні орієнтації. Ціннісна орієнтація - це спрямованість особистості на засвоєння певних цінностей для задоволення своїх потреб. У ціннісних орієнтаціях цінність виконує роль своєрідного орієнтира і відповідного регулятора поведінки й діяльності людини в предметній і соціальній дійсності. А особистість орієнтується на ті цінності, які найбільше їй потрібні в даний час і в перспективі, відповідають її інтересам і цілям, імпонують її досвіду.

Ціннісні орієнтації являють собою складні утворення, що вбирають в себе різні рівні і форми взаємодії громадського і індивідуального в особистості, специфічною формою усвідомлення особистістю оточуючого світу, свого минулого і майбутнього, суттєвості свого власного "Я" [34, с23].

А.Г. Здравомислов і В.А. Ядов пишуть про те, що "основна функція ціннісних орієнтації, - регулювання поведінки, як усвідомленої дії в певних соціальних умовах".

Г.П. Предвічний відокремлює 3 етапи у формуванні соціальної орієнтації:

1) Усвідомлення потреб.

2) Порівняння потреб з предметами і явищами, що оточують світ і вироблення відношення - позиції до світу.

3) Форсування усвідомленого відношення до речей, умов і форм задоволення потреб [9, с. 136].

Академік Б.Г. Ананьєв, говорячи про ціннісні орієнтації, зазначав: "Є загальний центр, в якому збігаються дослідження соціологів, соціальних психологів та психологів. Цим загальним центром являються ціннісні орієнтації груп та особистості, спільність цілей діяльності, життєва спрямованість чи мотивація поведінки людини".

"Включення ціннісних орієнтацій в структуру особистості дозволяє, як вказує В.А. Ядов, вловити найбільш загальні соціальні детермінанти мотивації поведінки, джерела якої треба шукати в соціально-економічній природі суспільства, його моралі, культурі, в особливостях соціально-групового усвідомлення того середовища, в якому сформувалась соціальна індивідуальність, і де проходить повсякденна життєдіяльність людини" [8, с.6].

Таким чином, ціннісні орієнтації, виступаючи одним з центральних особистісних утворень, виражають свідоме відношення людини до соціальної дійсності і в цій своїй якості визначають широку мотивацію її поведінки і мають суттєвий вплив на всі сторони її діяльності.

Отже, розвиток ціннісних орієнтацій тісно пов'язаний з розвитком спрямованості особистості.

У співвідношенні з сприйнятими у психології поняттями природи і особливостей ціннісної орієнтації особистості, цінності, які складають її структуру і зміст, поділяють на дві основні групи (М. Рокич) з точки зору цілей і завдань, яким слугує та чи інша цінність.

Першу групу складають цінності - цілі (термінальні цінності), другу - цінності-засоби (інструментальні).

Найголовнішими є термінальні цінності - це основні цілі людини, так як відображають довгострокову життєву перспективу. Термінальні цінності начебто визначають сенс життя людини, вказують, що для нього є особливо важливим, значущим, цінним. Саме термінальні цінності співвідносяться з так званими змістоутворюючими мотивами (за А. Леонтьєвим). З його точки зору, змістоутворюючі мотиви є вирішальними, так як важливо не тільки те, що необхідно суб'єкту, і не тільки в тому, що як робиться для досягнення першого, але й те, навіщо необхідно людині все вище згадуване. Змістоутворення особистість здійснює посередництвом своїх мотивів. З точки зору ціннісного підходу до вивчення особливостей формування свідомості особистості всі явища дійсності (включаючи і вчинки людей) можуть бути представлені у вигляді набору цінностей, який виражає суб'єктивну оцінку індивідом цих явищ з позиції їх необхідності при задоволенні його потреб та інтересів [12,с.14].

Ціннісні орієнтації особистості також мають складну ієрархічну структуру. Так, наприклад автори відомої диспозиційної концепції регуляції соціальної поведінки В. Ядов, Д. Узнадзе виділили слідуючи рівні диспозиції:

1) елементарні фіксовані установки (виникають на основі вітальних потреб);

2) антітюди (формуються на основі потреби людини у спілкуванні, яка здійснюється в малій групі);

3) суспільно-спрямований інтерес особистості, відповідно конкретної сфери активності;

4) ціннісні орієнтації особистості, які реалізують поведінку особистості.[6, с.18]

Можна сказати, що цінності являть собою вищий рівень людських потреб. Особисті, індивідуальні потреби, співвідносячись з суспільною значущістю і усвідомлюючись особистістю, стають цінностями і регулюють поведінку людини.

Отже, цінності особистості утворюють систему її ціннісних орієнтацій, тобто сукупність найважливіших якостей внутрішньої структури особистості, що є для неї особливо значущими. Крім того, ціннісні орієнтації утворюють певну вісь свідомості і поведінки особистості та безпосередньо впливають на її розвиток. Система ціннісних орієнтацій виступає регулятором особистісного становлення, слугує критерієм норм і правил поведінки особистості.

Тому на сучасному етапі розвитку психологічної науки вивченню ціннісно-смислової сфери особистості приділяється значна увага, так як саме вона виступає в якості центрального компонента детермінації поведінки людини.

Різноманіттям підходів до проблеми ціннісних орієнтацій обумовлюється велика кількість визначень цього поняття в науковій літературі, а також напрямів дослідження цього феномена.

1.2 Формування системи ціннісних орієнтацій в юнацькому віці

Ціннісні орієнтації - важливий компонент світогляду особистості, який відображає позитивну або негативну значимість для неї предметів або явищ соціальної дійсності. Система ціннісних орієнтацій як психологічна характеристика зрілої особистості, центральне особистісне утворення визначає мотивацію поведінки, засоби досягнення життєвих цілей. Відсутність сформованої системи цінностей породжує у людини відчуття внутрішньої порожнечі, некритичне прийняття групових норм поведінки і світогляду загалом [21, с.17]

У ціннісних орієнтаціях як психологічному механізмі можна виділити три аспекти: суб'єктний, інтернаційний, об'єктний. До суб'єктного аспекту належить набуття життєвого досвіду у всіх сферах життя, самоаналіз і рефлексія, задоволення собою, духовний розвиток, самопізнання, спогади і мрії.

Інтернаційний аспект - це все цінне, що є для людини в самому процесі взаємодії з людьми і предметами довкола. Наприклад, важливість добрих відносин, життєвий комфорт, співчуття і співпереживання, взаємодопомога, дружба.

В об'єктний аспект ціннісних орієнтацій включаються: досягнення матеріальних благ, побут, слава і пошана, культурне оточення.

Формування ціннісних орієнтацій - складний і тривалий процес, що передбачає наукове знання психологічних механізмів, які лежать в основі ціннісних орієнтацій, і умов їхнього розвитку [6, с.22].

Не все те, що для людини важливе і значиме, може бути реалізоване в поведінці. Це залежить від низки обставин і причин суб'єктивного і об'єктивного характеру, від того, чи є для людини якийсь сенс робити той або інший вчинок, прагнути до обраної мети. Зміст і значимість найчастіше виявляються через привабливість предметів, речей і людей, їхню бажаність для людини і емоційно-чуттєве ставлення до них.

Юнацький вік є періодом інтенсивного формування системи ціннісних орієнтацій, що в свою чергу зумовлює формування особистісної зрілості. Це пов'язано з появою на цьому віковому етапі необхідних передумов: оволодіння понятійним мисленням, накопичення морального досвіду. Поява переконань в юнацькому віці свідчить про значний якісний злам у характері становлення системи моральних цінностей.

Важливими детермінантами процесу формування особистості юнака, що регулюють процес включення їх у соціум і зміст ціннісних орієнтацій, є потреба у спілкуванні і потреба у відокремленні. Спілкування у цей період набуває специфічних рис: розширюється коло контактних груп, в які включається юнак, і водночас у спілкуванні присутня вибірковість, яка виявляється, зокрема, у чіткій диференціації груп спілкування на товариські і дружні.

І. Кон вважає головним психологічним новоутворенням юнацького віку є відкриття свого внутрішнього світу, усвідомлення своєї унікальності, своєрідності. Це відкриття безпосередньо пов'язане з відокремленням особистості і переживається як цінність [40, с.56].

Процес формування ціннісних орієнтацій можна характеризувати як дію, що складається з елементів: об'єкта (орієнтира), на який спрямована дія; об'єктивної сторони, тобто способу (методу) здійснення дії; суб'єктивної сторони, тобто відносини суб'єкта до дії і його результату, і самого суб'єкта, що робить дію. З цього погляду, це процес, що розгортається як у просторі, так і в часі. Можна припустити, що процес орієнтації - складний, суперечливий і в той же час закономірний, що розвивається “по спіралі”. Процес, що сам підготовляє умови для свого наступного розвитку і служить у деякому роді причиною власного саморуху.

Цей процес - не одномоментне знаходження якості, він розтягнутий у часі, має свої етапи, які співвідносяться послідовно з загальним ростом і віковим розвитком людини, формуванням його особистісних властивостей.

1-я фаза процесу - присвоєння цінностей особистістю, формування Образу Світу. 2-я фаза процесу - перетворення особистості на основі цінностей, формування Образу "Я". 3-я фаза процесу - проектування - самопроектування, формування Образу Майбутнього [36, с.132].

Важливо відзначити, що на всіх етапах формування усі фази працюють синхронно. Однак їхнє умовне розчленовування дозволяє проникнути в механізми ціннісного освоєння дійсності, прийняття особистістю себе як самоцінності і побачити склад близьких, середніх і далеких особистісних перспектив.

На всіх рівнях розвитку процесу формування ціннісних орієнтацій функціонують ті самі ціннісні механізми: пошук - оцінка - вибір - проекція, однак на різних фазах ми можемо побачити різний ступінь завантаженості окремих механізмів: присвоєння цінностей забезпечується в більшій мері пошуком і оцінкою, на наступних стадіях - це вибір і проекція. Визначаючи концептуальну сутність терміна механізму, ми підкреслюємо його психологічну основу, а отже, і реальну можливість впливати на розвиток цих особистісних механізмів у спеціально створених ситуаціях життєдіяльності.

У самому загальному виді цей процес може бути представлений як життєвий простір що розширюється в часі, у якому особистість будує і здобуває визначену “траєкторію свого руху” згідно орієнтирам: цінностям зовнішнього світу і цінностям самопізнання, самооцінки, саморозвитку. Вибір життєвої мети, планів, перспектив людина здійснює на основі пізнання обставин і самого себе, постійно оцінюючи, порівнюючи і зіставляючи і себе, і інших людей, звертаючись в минуле, живе в сьогоденні, орієнтуючись на майбутнє. Ціннісні орієнтації особистості, таким чином, забезпечують стрижень, загальну лінію, деяку вісь, що врівноважує вчинки, поводження, діяльність, що відхиляються в ту чи іншу сторону від загального стрижня, лінії, спрямованості [34,с.24].

Запропонована модель процесу формування ціннісних орієнтацій, ілюструє таку його особливість як наявність об'єктно-суб'єктного взаємозв'язку особистості і суспільства, опосередкованою наявністю потреб особистості і цінностями суспільства. Розвиток ціннісних орієнтацій особистості відбувається на основі ціннісного характеру мислення, присвоєння цінностей, їхньої гармонізації з потребами, що піднімаються, визначають спрямованість свідомості, самосвідомості, а отже, і життєвої перспективи, що є ціннісним вектором розвитку особистості, переведеним у мету життя, що завершує особистісне самовизначення людини в сфері праці, спілкування, мистецтва, пізнання - у навколишній дійсності і самому собі.

Юнацький вік характеризується виробленням ціннісних орієнтацій - спрямованості на певні цінності - еталони життя. Зокрема, хлопці виявляють орієнтацію на "гарних і вірних друзів", "здоров'я", "діяльне життя", тоді як дівчата - на "кохання", "цікаву роботу", "щасливе сімейне життя". Ціннісні орієнтації розширюють межі соціальної ситуації розвитку, виводять юнака на вищий рівень стосунків зі світом. У нього формується готовність до професійного та життєвого самовизначення. Провідною ж характеристикою свідомості юнака стає спрямованість у майбутнє.

Юнацький вік - це вже значне коло діяльностей. Юнаки тяжіють до різних видів активності, що виявляється у широкому спектрі ціннісних орієнтацій. Зміст останніх засвідчує: якщо підліток - це "відкриття "Я", то юнак - "відкриття себе в світі". За цих умов постає завдання на впорядкування своїх стосунків зі світом, пошук свого місця у ньому [40, с.75].

Юність потребує від особистості знання власних можливостей та перспектив. Ця вимога задовольняється у процесі вироблення власного світогляду, смисложиттєвого та ціннісного вибору, формування життєвих планів та програм

Саме юнацький вік є сенситивним для утворення ціннісної орієнтації як стійкого елемента життєвої перспективи. Основними характеристиками ціннісних орієнтацій є їх зміст та ступінь сформованості ієрархічної структури.

За результатами дослідження студенти зосереджують свою увагу переважно на життєвій перспективі. В усвідомленні ціннісних аспектів життєвого шляху спостерігається тенденція до недиференційованого або слабкодиференційованого відображення ціннісних орієнтацій. У кожного другого юнака або дівчини існує конфлікт у ціннісній сфері між професійними та позапрофесійними цінностями. Для більшості характерна мотивація, орієнтована на вирішення проблем власної самореалізації, спілкування, навчання та майбутньої професії. Серед домінуючих цінностей переважають " вічні " для цього віку: " цікава робота ", " дружба ", "щасливе сімейне життя ", " любов ". Щодо сімейної та професійної життєвої лінії уявлення юнацтва наближаються до середньостатичних. Стосовно освітніх, кар'єрних, добробутних перспектив справедливим є висновок про їх завищенність, нереалістичність [32, с.120].

До аналізу ціннісних орієнтацій студента звертається В.В. Пічурін, досліджуючи структуру та динаміку життєвої позиції особистості. В основу життєвої позиції особистості він ставить цінності. Осмислення особистістю диференційованості своєї системи цінностей виступає конкретним показником усвідомлення свого життєвого шляху, перспективи. При цьому найбільш значущі для людини цінності, на його думку, будуть в першу чергу визначати її життєву позицію, а значить відігравати вирішальну роль в її професійній діяльності.

Більшість молодих людей пов'язує своє уявлення про майбутнє з отриманням цікавої і захоплюючої роботи, яка вимагає глибокої професійної підготовки.

У процесі професійної підготовки, з однієї сторони, необхідна самореалізація як постійний елемент практичного вираження свого" Я", а з другої - осмислення власної духовності постійного зворотного зв'язку між власними вчинками і цінностями, між активністю і самоконтролем, між особисто запропонованими перспективами і досягнутими результатами [37, с.83]. формується відношення молодої людини до навчання, до майбутньої професійної діяльності, продовжується активний " пошук себе ", формуються якості професійно грамотного сучасного спеціаліста. І тут велику роль відіграє успішна адаптація до нових для них вузівських умов.

Виділяють такі три форми адаптації студентів - першокурсників:

1) формувальну (стосується пізнавально-інформаційного пристосування до нового середовища, до структури вищої школи, до змісту навчання в ній, її вимог до своїх обов'язків);

2) суспільну ( відбувається процес внутрішньої інтеграції груп студентів-першокурсників та інтеграції цих же груп зі студентським оточенням в цілому);

3) дидактичну ( стосується підготовки студентів до нових форм і методів навчальної роботи у вищій школі).

Важливим компонентом ціннісної самосвідомості є її життєві орієнтації. Вони виконують функції включення суб'єкта в тій чи іншій формі соціальної діяльності і виступають як відносно самостійні, функціонально єдині підсистеми ціннісних уявлень про певні сфери діяльності і пов'язані з ними соціальні цінності.

Життєва орієнтація формується в залежності від того, носієм яких цінностей є те чи інше коло занять для людини, і якого значення набувають дані цінності в її свідомості.

Як компонент молодіжної свідомості, життєва орієнтація включає в себе всі характерні для ціннісних орієнтацій рівні: емоційний, що характеризується, в першу чергу, соціальними почуттями; когнітивний, що виражає свідому спрямованість на форми життєдіяльності; поведінковий, що виражає готовність зайнятися тією чи іншою діяльністю [40, с.70].

В юності проходять глибокі зміни в системі життєвих цінностей, відбувається ломка уявлень, відмова від ілюзій, з'являються нові погляди, переконання, оцінки.

Деякі автори відмічають, що в процесі здійснення життєвих планів молодь зустрічається з певними труднощами, і її ціннісні орієнтації формуються під суперечливим впливом різних факторів. Серед всієї багатообразності факторів, що впливають на ціннісні орієнтації молоді: система освіти, діяльність політичних організацій, трудового колективу, засобів масової пропаганди, ідеал, місце проживання, рівень політичних знань, професійна зацікавленість, твори мистецтва і літератури, психологічні характеристики особистості, виділяють і підкреслюють роль сім'ї. Також на формування ціннісних орієнтацій молоді більш відчутно починають впливати такі фактори, як телебачення, радіо, кіно, вивчення суспільних наукових дисциплін, самоосвіта.

Характерною рисою юності є формування життєвих цілей, планів. Життєвий план виникає, з одного боку, в результаті узагальнених цілей, котрі ставить перед собою особистість, як наслідок побудови "піраміди" її мотивів, становлення усталеного ядра ціннісних орієнтацій, які підпорядковують собі поодинокі прагнення, що минають, з іншого боку - це результат конкретизації цілей і мотивів. Безпосередній вплив на життєві цінності особистості справляють цілі та інтереси суспільства, ідеологічні установки, моральні та правові норми, соціальні цінності. Життєві плани залежать від завдань, які визначаються об'єктивними умовами життя та ціннісними орієнтаціями студента та умовно поділяються на:

-професійно-освітні (отримати цікаву улюблену роботу, підвищити свою кваліфікацію, отримати вищу освіту);

-суспільно-політичні (розширити свій політичний кругозір, брати участь в суспільному житті);

-романтико-пізнавальні (побувати в інших містах і країнах);

- особистісно-сімейні (знайти вірних друзів, створити сім'ю, виховати дітей справжніми людьми);

- матеріально-побутові (добитися гарного матеріального становища, створити хороші житлові умови).

Професійна підготовка у вузі не повинна обмежуватись лише передачею певних знань і формуванням професійних навичок. Вона повинна мати тісний зв'язок із професійною орієнтацією особистості, із формуванням певної системи цінностей, які є характерними для представників тієї чи іншої професії [37, с.83].

Отже, ціннісні орієнтації є важливим компонентом структури особистості, в них ніби резюмується весь життєвий досвід, накопичений особистістю в її індивідуальному розвитку. Це той компонент структури особистості, який являє собою певну вісь свідомості, навколо якої обертаються помисли і почуття людини і з точки зору якої вирішується багато життєвих питань. Таке розуміння ціннісних орієнтацій дає змогу пояснити та емпірично вивчати спрямованість діяльності особистості в будь-який момент її життя.

1.3 Становлення особистісної зрілості у юнацькому віці

Особистісна зрілість - складне структурне утворення, яке включає в себе характерbстики відповідальності в різних сферах діяльності, самостійність, емоційну зрілість, самореалізацію, адекватне самоствердження, цілепокладання.

Становлення особистісної зрілості досягається у відповідності з загальними законами онтогенетичного розвитку індивіда, у якому чергуються сенситивні, критичні періоди і моменти стабілізації. На формування особистісної зрілості впливають як біологічні, так і соціальні фактори.

Як форма активності особистісна зрілість є фокусом взаємодії юнаків і довкілля, в якому відтворюється соціальний досвід становлення особистості шляхом прояву соціально-типового через індивідуалізовані форми самореалізації і самоствердження. Функціональною характеристикою становлення особистісної зрілості в юнацькому віці виступає апробація своїх можливостей в різних соціальних ролях, самоздійснення формуючої індивідуальності. Аналіз діяльності, спрямованої на ствердження особистістю свого «Я», передбачає розгляд традиційно виділених компонентів (О.М. Леонтьєв). При такому підході аналізуються мета, мотиви, умови, форми, види, засоби, прийоми, результати самоствердження [15, с.9].

Як показано в цілому ряді робіт (Л.І. Божович, Л.С. Вигоцький, Г.С. Костюк і ін.), у юнацькому віці відбувається своєрідний перелом у системі детермінант розвитку особистості. У новій якості на даному етапі проявляється міра співвідношення ідентифікації - уособлення як єдиного механізму соціального становлення особистості, актуалізуються процеси індивідуалізації на відміну від подолання процесів типізації в попередні вікові періоди. У юнацькому віці прагнення до утвердження свого «Я» являє собою комплекс потребнісно-мотиваційних, ціннісно-смислових і інтегративних утворень, що є найбільш характерним показником функціонування суб'єктивності, посилення ролі «внутрішніх умов» (С.Л. Рубінштейн) у процесі розвитку, актуалізації саморозвитку і життєдіяльності особистості [43, с.53].

Актуалізація тенденції становлення особистісної зрілості в юнацькому віці пов'язується в наукових дослідженнях з переходом на якісно новий ступінь самопізнання, рефлексивного оволодіння своїм внутрішнім світом. Аналіз робіт дозволяє відмітити, що не лише результати самоаналізу, самопізнання в юнацькому віці, а саме якісне новоутворення тотожності «Я» (почуття дорослості, винятковості, неподібності та ін.), усвідомлення себе у якості суб'єкта діяльності й носія нових особистісних якостей, і відображають реальний процес становлення особистісної зрілості. Становлення особистісної зрілості ї і оволодіння своєю суб'єктністю, яка ґрунтується на функціонуванні рефлексивних механізмів, виступає провідним фактором актуалізації тенденцій самовизначення як вікової характеристики внутрішнього світу юнаків. Результати самовизначення, в свою чергу, стимулюють самоаналіз, самопізнання, переосмислення свого «Я» [16, с.44].