Адаптація засуджених до умов позбавлення волі

Щодо інструментальних цінностей, тут також було виявлено значущі зміни. Зокрема, зросла значимість таких цінностей як: "сміливість у відстоюванні своєї думки", "самоконтроль", "чуйність", "незалежність", "тверда воля", "широта поглядів", "терпимість", "освіченість".

Таким чином можна констатувати позитивний результат розробленої нами програми корекції.

Підсумовуючи отримані результати корекції мотиваційно-ціннісних утворень, можна зробити висновок про те, що досліджувані експериментальної групи виявилися більш адаптованими до умов перебування в колонії, аніж досліджувані контрольної. У них є бажання після виходу із колонії розпочати нове життя в суспільстві, згідно з нормами і правилами, які в ньому існують.

У структурі особистісних утворень осіб, що брали участь у тренінгу, відбулися значні зміни.

Результати, отримані в контрольній та експериментальній групах за показниками і формами агресивності, наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Порівняльні результати агресивності в контрольній та експериментальній групах

Види агресії	Контрольна група	Експериментальна група
	Середнє	Стандартне відхилення S	Середнє	Стандартне відхилення S
Фізична агресія	5,9	1,12	4,3	1,13
Опосередкована агресія	3,1	0,43	3,2	1,24
Роздратування	5,6	1,96	4,5	1,4
Негативізм	4,8	1,01	4,2	2,06
Образа	6,2	1,32	6,1	1,47
Підозрілість	6,8	1,59	6,6	1,26
Вербальна агресія	6,7	1,15	5,2	0,94
Почуття вини	6,7	0,9	5,8	1,2

Із наведених у таблиці даних можна зробити висновок про зменшення загального рівня вираженості агресії в експериментальній групі, що свідчить про те, що учасники цієї групи більш усвідомлено сприймають оточуючий світ. Значно нижчими є показники рівнів фізичної агресії, роздратування, вербальної агресії, що свідчить про формування позитивних особистістних змін.

Певних змін зазнали також картина життя та оцінка засудженими їх перспектив.

Досліджувані експериментальної групи теж по-іншому оцінювали період перебування в колонії. Якщо раніше, цей період оцінювався ними як яскраво виражена "кризова ситуація", то після корекції вони, як правило, оцінювали його низькими балами, хоча дещо вищими, ніж на етапі констатації.

ІІІ. Методика прогнозування поведінки засуджених, які знаходяться на стадії адаптації до умов позбавлення волі

Коли засуджений опиняється в місцях позбавлення волі, відбувається соціальна дезадаптація, що проявляється зривом компенсаторних механізмів особистості, які можуть привести до виникнення конфліктних ситуацій серед ув'язнених і обслуговуючого персоналу, несанкціонованих дій засуджених. Все це визначає значимість можливості завчасного прогнозування ризику протиправних і агресивних дій засуджених для працівників оперативних служб, начальників загонів, керівників різного рівня на виробництві, психологів установ, допоможе правильно розподіляти знову прибулих засуджених по загонах і корегувати виховний процес серед засуджених, які знаходяться в процесі адаптації до місць позбавлення волі.

Це завдання дозволяє вирішити пропонована методика прогнозування поводження осіб, які находяться на стадії адаптації до умов позбавлення волі, на основі дослідження їхнього психологічного статусу. Методика створена стосовно до установ системи виконання покарань і розроблялася на основі комплексного психологічного обстеження осіб, що відбувають покарання. Крім психологічного тестування, кожному з обстежених методом експертних оцінок виставлялася начальниками загонів загальна оцінка поводження за період спостереження 6 місяців, з урахуванням ступеня адаптації засудженого до умов увязнення, взаємин з адміністрацією, наявності або відсутності агресивних дій, а також участі в створенні різних конфліктних ситуацій. Оцінки виставлялися по 5-ти бальній системі. На підставі експертних оцінок обстежені були розділені на 3 групи:

§ 1 група - незадовільне поводження (оцінка 1 або 2 бали);

§ 2 група - задовільне поводження (оцінка 3 бали);

§ 3 група - гарне поводження (оцінка 4 або 5 балів).

Для рішення завдання прогнозу поведінки (класифікації обстежуваних з віднесенням до однієї із трьох описаних груп) використовували метод дискрімінантного аналізу, що дозволяє по даних характеристиках (змінних) досліджуваного об'єкта -- психологічній характеристиці, одержуваної за результатами тестів -- віднести його до одному із класів. Відповідно розглядаються 3 класи -- (1) незадовільна поведінка, (2) задовільна й (3) гарне поводження індивіда в період адаптації до умов позбавлення волі.

У ході проведеного дослідження була досліджена вибірка, що складається з 288 випробуваних. Отримані 2 критерії приналежності досліджуваного об'єкта до тієї або іншої групи. Критерій №1 отриманий за допомогою методу канонічного дискрімінатного аналізу з використанням пакета статистичних програм SPSS 7.5, критерій №2 -- лінійного дискрімінатного аналізу з використанням пакета статстичних програм STATISTICA 5.0. Критерії взаємно доповнюють один одного, точність їх становить: критерій №1 -- 77%, критерій №2 -- 72%. Результати класифікації з використанням критерію №1 наведені в таблиці. [27, 2-5]

Результати класифікації обстежених по групах	Передбачена групова приналежність
	Групи	Відсоток попадань
		1	2	3
Дійсна групова приналежність	1	90,00	10,00	0,00
	2	0,00	77,80	22,20
	3	0,00	23,40	76,60

Жирним шрифтом у таблиці виділений відсоток правильних влучень для кожної групи (класу), коли розрахована за допомогою математичного критерію №1 групова приналежність (прогноз) збігається з дійсною.

Таким чином, ми бачимо, що відносно найбільш важливого прогнозу чи відноситься обстежуваний до групи незадовільного поводження -- точність прогнозу (відсоток правильних влучень) становить 90%.

Порядок використання діагностичних критеріїв

Для класифікації обстежуваного необхідно, щоб були досліджені всі діагностичні показники. Після цього можна використовувати один із двох критеріїв. Спочатку рекомендується використовувати діагностичний критерій №1 і якщо він не дасть досить чітку класифікацію (наприклад: крапка потрапила на границю), то використовувати критерій №2.

Інструкція із практичного застосування діагностичного критерію №1.

Заповнюється діагностична таблиця №1 (див. додаток 3) у такий спосіб:

§ Заповнюється графа 2 таблиці -- значення вимірюваних показників (див. опис діагностичних показників у додатку )

§ Обчислюються стовпці -- графа 4 і графа 6 (ДК1 і ДК2) -- множенням значення, що стоїть в графі 2, відповідно на значення в графі 3 (коефіцієнт ДК1) і в графі 3 (коефіцієнт ДК1)

§ Складаються всі значення стовпців графа 4 і графа 6 (ДК1 і ДК2), які дають значення відповідно діагностичного коефіцієнта №1 і діагностичного коефіцієнта №2 (математично представляють собою координати досліджуваного об'єкта на площині дискримінантних прямих). З отриманих значень віднімаються наведені в таблиці константи.

Класифікація проводиться в такий спосіб:

§ На діагностичній карті відзначається крапка, що відповідає результатам підрахунку діагностичних коефіцієнтів.

§ При цьому в якості першої координати по горизонталі відкладається значення діагностичного коефіцієнта №1 (абсциса),

§ В якості другої координати по вертикалі значення діагностичного коефіцієнта №2 (ордината)

§ Визначається, у яку з областей вона потрапила. Границі областей для кожного діагностичного класу відзначені на карті відповідними цифрами (наприклад, 11111, або 2222 або 33333).

§ Обстежений відноситься до того класу, в область якого на карті потрапила діагностична крапка.

§ Якщо ж діагностична крапка розташована на границі областей, то переходимо до Критерію №2

Наприклад, діагностичний коефіцієнт №1 дорівнює --8, діагностичний коефіцієнт №2 дорівнює +4. Діагностична крапка попадає в область №1. Відповідно даний обстежений ставиться до групи 1 -- високого ризику

Застосування описаної методики в практичній діяльності працівників системи виправних закладів дозволить планувати проведення виховних заходів серед засуджених, що знаходяться на стадії адаптації до умов позбавлення волі, проводити сортування їх по загонах і здійснювати профілактику агресивних дій і вторинної злочинності в їхньому середовищі.

Висновки

На рубежі століть в Україні гостро позначилися протиріччя в економічній, політичній, правовій і освітній сферах. Сучасна психологія виявилася на перетинанні цих протиріч, оскільки в них залучені долі людей. Отже, психологія майбутнього стане наукою про проблеми людини, про конструювання нею свого життєвого простору, гідного середовища перебування.

Незважаючи на помітні успіхи в психології, зараз нагромадилося багато невирішених проблем, які можуть стати гальмом у розвитку нашої держави. Насамперед, це відноситься до криміналізації свідомості, що руйнує особистість, заважає їй брати відповідальність за своє майбутнє й майбутнє своїх дітей, гідно розкрити себе, перетворюючи суспільство у відкриту правову державу.

Так, за даними кримінологів, зростає кількість молодіжних злочинів і, насамперед, серед неповнолітніх. Особливо тривожить факт рецидивної злочинності. Все це вимагає негайних заходів в області превентивно-педагогічної психології, предметом якої може стати соціалізація законослухняної особистості, а також адаптація осіб, що перебувають у неволі, для того, щоб поставити їх на шлях виправлення.

Можна виділити ряд протиріч у вивченні цих питань.
Якщо ми хочемо будувати гуманне цивілізоване суспільство, необхідно створити гуманне виховне середовище й у кримінально-виконавчій системі, з'ясувавши, які психолого-педагогічні умови сприяють легкій позитивній адаптації засуджених до умов ув'язнення, перевихованню ув'язнених, а які -- гальмують її.

Сказати про те, що в цей час режимні, виховні й інші служби виправних установ не зацікавлені в створенні умов психологічної допомоги засудженим та їхньому перевихованню, не можна. Однак всі вони дотепер орієнтувалися на дотримання законів відбування покарання поза контекстом психології виправлення, тобто адаптації й реадаптації ув'язнених. Гуманізація середовища відбування покарання носила хаотичний характер.

Уявлення та відомості про адаптацію й ресоціалізацію опиралися в основному на зовнішні прояви виконання режиму змісту (слухняність ув'язнених, відсутність дисциплінарних стягнень). Акцент у психологічній допомозі та перевихованні зміщався із причини на наслідок. Внутрішній світ ув'язнених продовжує залишатися закритим. Більше того, було неясно, які психолого-педагогічні умови впливають на відбування покарання, як особистість взаємодіє з ними як суб'єкт діяльності й спілкування, як вона створює новий світ, у якому має жити далі.

Це спонукує вчених і практиків постійно переглядати особливості функціонування пенітенціарних установ, шукати форми й методи для оптимізації процесу адаптації засуджених до умов позбавлення волі.

Незважаючи на те, що в установах Кримінально-виконавчої системи протягом останніх років досягнуті окремі позитивні результати в профілактиці злочинів і порушень дисципліни, у створенні диференційованих умов відбування покарання для різних категорій засуджених, у взаємодії з релігійними й громадськими організаціями й по інших напрямках, обстановка в місцях позбавлення волі продовжує залишатися складною.

У цих непростих умовах співробітникам Кримінально-виконавчої системи необхідно мобілізувати всі сили й засоби для досягнення стабілізації обстановки й повсякденного контролю за ситуацією в пенітенціарних установах. Величезну допомогу в цьому першочерговому завданні покликана зіграти психологічна служба, що могла б з'ясувати психолого-педагогічні умови, що сприяють і перешкоджають адаптації до місць позбавлення волі.

Вимоги мінімальних стандартних правил спілкування з засудженими, концепція реформи карно-виконавчої системи і її гуманістична спрямованість, закордонний досвід функціонування пенітенціарних установ показує, що сучасні підходи до формування право-слухняного поводження засуджених, підтримці здорового мікроклімату в їхньому середовищі й побудова нормальних взаємин з персоналом може й повинна здійснюватися тільки при особистій участі психологів.

Проблема адаптації ув'язнених у місцях позбавлення волі -- одна із центральних у боротьбі зі злочинністю -- перебувають на стику кримінології, виправно-трудового права й психології.

Особистість як системна суб'єктно-діяльна якість індивіда, що формується в спільній і професійній діяльності, пізнанні й спілкуванні. Це дуже значимо у зв'язку з умовами відбування покарання й факторами, що визначають адаптацію. Раз особистість формується в процесі спілкування з іншими, то це стає фактором, що визначає зміст, етапи, механізми адаптації. Крім того саме професійна діяльність, яка виконується ув'язненими, визначає системогенез їхньої адаптації.

Дослідження особистісних змістів ув'язнених допоможуть нам з'ясувати, заради чого вони проходять етапи адаптації, який їхній зміст і механізми. Для повноцінної допомоги засудженим, які адаптуються до умов позбавлення волі потрібно вивчати цілісний образ особистості, його структуру, зміст і формування. Це важливо, оскільки різні служби пенітенціарної установи можуть мати свої подання про ув'язненого. Під час періоду адаптації можуть виникати особистісні кризи ув'язнених, як різкі психологічні зміни в нестандартних життєвих ситуаціях, що містять позитивні й негативні моменти. Вирішена криза сприяє адаптації й соціальній зрілості, затяжна -- несе в собі погрозу соціальної дезадаптації. Тому особистість має внутрішні ресурси для адаптації до умов, що змінюються, і прагне до самореалізації й розвитку. Саме, психологічна служба покликана виконувати кілька функцій, головні з яких у пенітенціарних умовах -- це консультативна, коррекційна й просвітительська. Адже адаптація ув'язнених до умов позбавлення волі не проходить у вакуумі, а здійснюється в контакті з іншими людьми, які впливають на них вербально й невербально. Це може бути вирішальним для поліпшення або погіршення психологічних умов відбування покарання ув'язненими.

Отже, у отримані результати бакалаврського дослідження можна узагальнити у таких висновках:

1. В процесі адаптації до місць позбавлення волі у засуджених мають місце специфічні зміни особистісних характеристик. Виявлено їх взаємозв'язок із типом скоєного злочину. Внаслідок впливу на особистість засудженого умов пенітенціарного стресу виникає життєва криза, відбувається перебудова структури самосвідомості, має місце негативна трансформація ціннісно-мотиваційної сфери, зростає агресивність.

2. Динаміка і конкретний зміст особистісних змін в умовах адаптації та пенітенціарного стресу перебувають у залежності від терміну перебування в колонії за трьома стадіями:

- на I стадії (початок відбування строку покарання 1 етап адаптації до умов позбавлення волі) спостерігались особистісні зміни із перевагою афективних розладів: депресія, тривога, реакція відчаю, порушення поведінки, повна ізоляція від оточуючих;

- на II стадії (етап нівелювання) засуджені адаптуються до вимушеного оточення та умов виправного закладу. Ознаки пенітенціарного стресу послаблюється або зникають зовсім і меншою мірою впливають на особу.

- на ІІІ стадії -- «завершення адаптації» -- наступає зазвичай до кінця першого року відбування покарання -- засуджені починають ставити перед собою конкретні цілі й прагнуть їх реалізувати в умовах установи, а також жити не тільки минулим і сьогоденням, але й надією на майбутнє. На даній фазі головне завдання співробітників виправних установ полягає в тому, щоб у життєвих планах засудженого знайшло відбиття не тільки прагнення будь-якими шляхами відбути покарання, але й виробилося бажання позитивно змінити себе, перебороти асоціальні стереотипи (злочинний напрям думок, негативізм до людей і соціальних інститутів, аморальні звички та ін.). Крім індивідуальної виховної роботи із засудженими співробітники виправних установ (вихователі, начальники загонів) повинні впливати на них і через позитивні соціально-психологічні явища (ритуали, традиції, звичаї й т. ін.).

3. Оптимізації успішної адаптації до умов позбавлення волі та зменшенню дії пенітенціарного стресу, засвоєнню суспільних норм і цінностей, усвідомленню почуття вини за скоєний злочин, подальшій ресоціалізації засуджених сприяє розроблена корекційна програма.

Додатки

Додаток 1. Список використовуваних діагностичних показників

1.1 Анкетні дані

1.1.1 ВІК, РОКІВ

1.1.2 СТРОК ДО ОБСТЕЖЕННЯ, МІСЯЦІВ

1.1.3 СТРОК, ЩО ЗАЛИШИВСЯ ДО ЗВІЛЬНЕННЯ, МІСЯЦІВ

1.1.4 ОСВІТА

§ 1 Hе повна середня

§ 2 Середня

§ 3 Середня спеціальне

§ 4 Hе повна вища

§ 5 Вища

1.1.5.ГРУПА ЗЛОЧИНІВ

§ Група 1 -- скоїли тяжкі злочини, пов'язані з нанесенням тілесних ушкоджень, які призвели до смерті.

§ Група 2 -- скоїли грабежі, злодійство і розбійні напади.

§ Група 3 -- скоїли зґвалтування.

§ Група 4 - інші

1.2. Список психологічних тестів і вимірюваних ними показників

1.2.1 Діагностика патопсихологічних відхилень, які об'єднуються у формі синдромів невротизації й психопатизації -- тест Р Н П ("Рівень невротизації й психопатизації"). Кількість питань -- 90. Діагностичні показники:

§ НЕВРОТИЗАЦІЯ

§ ПСИХОПАТИЗАЦІЯ

1.2.2 Діагностика функціональних порушень із боку нервової системи, або психовегетативного синдрому -- дослідження вегетативного тонусу за методикою А.М.Вейна в модифікації М.Є.Сандомирського (1986). Кількість питань -- 58. Діагностичні показники:

§ ВНД ПСТ

§ ВНД СТ

§ СУМА ПСТ В %

§ СУМА СТ В %

§ РІЗНИЦЯ П С Т і С Т у %

1.2.3 Діагностика схильності до агресивних дій (фізична, вербальна, непряма агресія) по тесту Басса-Дарки. Кількість питань -- 75. Діагностичні показники:

§ ЗАГАЛЬНА АГРЕСІЯ

§ ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ

§ ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ

§ НЕПРЯМА АГРЕСІЯ

§ ОБРАЗА

§ ПІДОЗРІЛІСТЬ

§ ДРАТІВЛИВІСТЬ

§ НЕГАТИВІЗМ

§ ПРОВИНА

§ ВОРОЖІСТЬ

Тест Басса-Даркі

Опитувальник складається з 75 тверджень, на які випробуваний відповідає «так» або «ні».

Опитувальник

1. Часом я не можу впоратися з бажанням заподіяти шкоду іншим.

2. Іноді брешу про людей, яких не люблю.

3. Я легко дратуюся, але швидко заспокоююся.

4. Якщо мене не попросять по-хорошому, я не виконую прохання.

5. Я не завжди одержую те, що мені потрібно.

6. Я знаю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

7. Якщо я не схвалюю поведінку друзів, я даю їм це відчути.

8. Коли мені траплялося обдурити когось, я відчував болісне каяття совісті.

9. Мені здається, що я не здатний вдарити людину.

10. Я ніколи не дратуюся настільки, щоб кидатися предметами.

11. Я завжди поблажливий до чужих недоліків.

12. Якщо мені не подобається встановлене правило, мені хочеться порушити його.

13. Інші вміють майже завжди користуватися сприятливими обставинами.

14. Я тримаюсь насторожено з людьми, які ставляться до мене трохи більш дружніше, ніж я очікував.

15. Я часто буваю не згодний з людьми.

16. Іноді мені на розум приходять думки, яких я соромлюся.

17. Якщо хтось першим вдарить мене, я не відповім йому.

18. Коли я дратуюся, я ляскаю дверима.

19. Я набагато більше дратівливий, ніж здається.

20. Якщо хтось уявляє із себе начальника, то я завжди роблю йому всупереч.

21. Мене небагато засмучує моя доля.

22. Я думаю, що багато людей не люблять мене.

23. Я не можу втриматися від суперечки, якщо люди не згодні із мною.

24. Люди, які ухиляються від роботи, повинні випробовувати почуття провини.

25. Той, хто ображає мене й мою родину, напрошується на бійку.

26. Я не здатний на грубі жарти.

27. Мене охоплює лють, коли наді мною насміхаються.

28. Коли люди строять із себе начальників, я роблю все, щоб вони не зазнавалися.

29. Майже щотижня я бачу когось, хто мені не подобається.

30. Досить багато людей заздрять мені.

31. Я вимагаю, щоб люди поважали мене.

32. Мене гнітить те, що я мало роблю для своїх батьків.

33. Люди, які постійно виводять вас, стоять того, щоб їх «клацнули по носу».

34. Я ніколи не буваю похмурий від злості.

35. Якщо до мене ставляться гірше, ніж я того заслуговую, я не засмучуюся.

36. Якщо хтось виводить мене із себе, я не звертаю уваги.

37. Хоча я й не показую цього, але мене іноді гризе заздрість.

38. Іноді мені здається, що наді мною сміються.

39. Навіть якщо я злюся, я не прибігаю до «сильних» висловлювань.

40. Мені хочеться, щоб гріхи були прощені.

41. Я рідко даю здачі, навіть якщо хтось вдарить мене.

42. Коли виходить не по-моєму, я іноді ображаюся.

43. Іноді люди дратують мене однією своєю присутністю.

44. Немає людей, яких би я по-справжньому ненавидів.

45. Мій принцип: «Ніколи не довіряти чужинцям».

46. Якщо хтось дратує мене, я готовий сказати все, що про нього думаю.

47. Я роблю багато такого, про що згодом шкодую.

48. Якщо я розлючуся, я можу вдарити когось.

49. З дитинства я ніколи не проявляв вибухів гніву.

50. Я часто почуваю себе як порохова бочка, готова вибухнути.

51. Якби всі знали, що я почуваю, мене б вважали людиною, з якою нелегко працювати.

52. Я завжди думаю про те, які таємні причини змушують людей робити щось приємне для мене.

53. Коли на мене кричать, я починаю кричати у відповідь.

54. Невдачі засмучують мене.

55. Я б'юся не рідше й не частіше, ніж інші.

56. Я можу згадати випадки, коли я був настільки злим, що схоплював річ, яка попадалася мені під руку і ламав її.

57. Іноді я почуваю, що готовий першим почати бійку.

58. Іноді я почуваю, що життя поступає із мною несправедливо.

59. Раніше я думав, що більшість людей говорять правду, але тепер я в це не вірю.

60. Я лаюся тільки зі злості.

61. Коли я поводжуся неправильно, мене мучить совість.

62. Якщо для захисту своїх прав мені потрібно застосувати фізичну силу, я застосовую її.

63. Іноді я виражаю свій гнів тим, що стукаю кулаком по столі.

64. Я буваю грубуватий стосовно людей, які мені не подобаються.

65. У мене немає ворогів, які б хотіли мені нашкодити.

66. Я не вмію поставити людину на місце, навіть якщо вона того заслуговує.

67. Я часто думаю, що жив неправильно.

68. Я знаю людей, які здатні довести мене до бійки.

69. Я не засмучуюся через дріб'язки.

70. Мені рідко спадає на думку, що люди намагаються розлютити або образити мене.

71. Я часто тільки загрожую людям, хоча й не збираюся приводити погрози в виконання.

72. Останнім часом я став занудою.

73. У суперечці я часто підвищую голос.

74. Я намагаюся зазвичай приховувати своє погане ставлення до людей.

75. Я краще погоджуся із чимось, ніж стану сперечатися.

При складанні опитувальника автори користувалися наступними принципами:

1. Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.

2. Питання формулюються таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.

Відповіді оцінюються по вісьмох шкалах наступним чином:

1. Фізична агресія:

«так»=1, «ні»=0: 1, 25, 31, 41, 55, 62, 68 і

«ні»=1, «так»=0: 7 твердження.

2. Непряма агресія:

«так»=1, «ні»=0: 2, 10, 18, 34, 42, 56, 63 і

«ні»=1, «так»=0: 26 і 49.

3. Роздратування:

«так»-1, «ні»=0: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72 і

«ні»-1, «так»=0: 11, 35, 69.

4. Негативізм:

«так»-1, «ні»=0: 4, 12, 20, 28 і

«ні»-1, «так»=0: 36

5. Образа:

«так»-1, «ні»-0: 5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.

6. Підозрілість:

«так»-1, «ні»-0: 6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59 і

«так»=0, «ні»-1: 33, 66, 74, 75.

7. Вербальна агресія:

«так»-1, «ні»-0: 7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73 і

«так»-0, «ні»=1: 33, 66, 74, 75.

8. Почуття провини:

«так»-1, «ні»=0: 8, 16, 24, 32, 40, 47, 54, 61, 67.

Індекс ворожості містить у собі 5-у й 6-у шкалу, а індекс

агресивності (прямій або мотиваційний) містить у собі шкали 1, 3, 7.

Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21 ±4, а

ворожості - 6, 5-7±3. При цьому звертається увага на можливість

досягнення певної величини, що показує ступінь прояву

агресивності.

1.2.4 Діагностика рівня тривожності й депресії за методикою "ТиД" (Ханін Ю.Л., 1976). Кількість питань -- 20. Діагностичні показники:

§ ТРИВОГА

§ ДЕПРЕСІЯ

МЕТОДИКА "ТиД"

Ціль: виявити стан тривожності й депресії, обумовлені неврівноваженістю нервових процесів.

Пропонується відповісти на питання анкети, що супроводжується наступною інструкцією: "Просимо Вас відповісти на серію питань, які допоможуть нам з'ясувати ваше самопочуття. Відповідайте, будь ласка, щиро".

Якщо станів, зазначених у питанні, у Вас ніколи не було,

поставте 5 балів;

якщо зустрічаються дуже рідко - 4 бали;

якщо бувають часом - 3 бали;

якщо вони бувають часто - 2 бали;

якщо майже постійно або завжди - 1 бал.

Якщо питання Вам не зрозуміле - звернетеся за роз'ясненням. Дослідження колективне або індивідуальне.

ОПИТУВАЛЬНИК

1. Чи зауважуєте Ви, що стали більш повільні й мляві, що немає колишньої енергійності?

2. Вам важко буває заснути, якщо Вас щось тривожить?

3. Чи почуваєте Ви себе подавленим і пригнобленим?

4. Чи буває у Вас відчуття якогось занепокоєння (начебто щось повинно трапитися), хоча особливих причин немає?

5. Чи зауважуєте Ви, що зараз відчуваєте більшу потребу в дружбі, ніж раніше?

6. Чи приходить Вам думка, що у Вашому житті мало радості й щастя?

7. Чи зауважуєте Ви, що стали якимсь байдужним, немає колишніх інтересів і захоплень?

8. У Вас бувають періоди такого занепокоєння, що Ви навіть не можете всидіти на місці?

9. Очікування Вас тривожить і нервує?

10. У Вас бувають кошмарні сновидіння?

11. Ви відчуваєте тривогу й занепокоєння за когось або за щось?

12. Чи буває у Вас почуття, що до Вас ставляться байдуже, ніхто не прагне Вас зрозуміти й поспівчувати Вам і Ви відчуваєте себе самотнім (самотньою)?

13. Ви звертали увагу на те, що руки або ноги часто перебувають у Вас у неспокійному русі?

14. Чи почуваєте Ви в собі нетерплячість, непосидючість або метушливість?

15. Вам часто хочеться побути одному?

16. Ви зауважуєте, що Ваші близькі ставляться до Вас байдужо або навіть неприязно?

17. Ви почуваєте себе ніяково й непевно в суспільстві?

18. Чи приходять Вам думки, що Ваші подруги (друзі) або близькі більше щасливі, ніж Ви?

19. Перш, ніж прийняти рішення. Ви довго коливаєтеся?

20. У Вас виникає почуття, що в багатьох неприємностях винуваті Ви самі

Обробка отриманих даних

Проставлені бали приймають певні числові значення, які зазначені в таблицях.

За значеннями, зазначеним у таблицях, бал самопочуття заміняється діагностичним коефіцієнтом. Слідом за перекодуванням підраховують алгебраїчну суму (з обліком позитивного або негативного знака) діагностичних коефіцієнтів для кожної шкали окремо.
Алгебраїчна сума коефіцієнтів, більша +1,28, свідчить про хороший психічний стан. Сума, менша -1,28, говорить про виражену психічну напруженість, тривожність, депресії. Проміжні значення (від -1,28 до +1,28) говорять про невизначеність даних. Зазвичай прикордонні значення характеризуються коефіцієнтами в межах від - 5,6 до-1,28.

Значення діагностичних коефіцієнтів тривожності
Номери ознаки	Бали
	1	2	3	4	5
2	-1.38	-0.44	1.18	1.31	0.87
4	-1.08	-1.3	-0.6	0.37	1.44
8	-1.6	-1.34	-0.4	0.6	0.88
9	-1.11	0	0.54	1.22	0.47
10	-0.9	-1.32	-0.41	-0.41	1.2
11	-1.19	-0.2	1.04	1.03	0.2
13	-0.78	-1.48	-1.38	0.11	0.48
14	-1.26	-0.93	-0.4	0.34	1.24
17	-1.23	-0.74	0	0.37	0.63
9	-1.92	-0.36	0.28	0.56	0.1

1.2.5 Дослідження рівня суб'єктивного контролю за методикою РСК (Бажин Є.Ф., Голинкіна С.А., Еткінд А.М., 1983). Кількість питань -- 44. Діагностичні показники -- компоненти рівня суб'єктивного контролю (інтернальності):

§ РСК ДОСЯГНЕНЬ

§ РСК МІЖОСОБИСТ.

§ РСК НЕВДАЧ

§ РСК ВИРОБНИЧ.

§ РСК РОДИНН.

§ РСК ЗДОРОВ'Я

§ РСК ЗАГАЛЬНИЙ

Опитувальник РСК складається з 44 пропозицій-тверджень, що стосуються екстернальності-інтернальності в міжособистісних (виробничих і сімейних) відносинах, а також відносно власного здоров'я.

Інструкція: Прочитавши кожне твердження, вирішите для себе згодні ви з ним чи ні. У випадку згоди поставте поруч із порядковим номером пропозиції знак "+" (можна це зробити на окремому аркуші паперу). Якщо ви не згодні з даним твердженням, то поруч із порядковим номером поставте знак "-". Будьте уважні при виконанні цієї роботи й у той же час намагайтеся подовгу не затримуватися й не роздумувати із приводу окремого твердження.

Опитувальник РСК

1. Просування по службі більше залежить від вдалого збігу обставин, ніж від здатностей і зусиль людини.

2. Більшість розлучень походить від того, що люди не захотіли пристосуватися друг до друга.

3. Хвороба -- справа випадку: якщо вже призначено занедужати, то нічого не поробиш.

4. Люди виявляються самотніми через те, що самі не проявляють інтересу й дружелюбності до навколишніх.

5. Здійснення моїх бажань часто залежить від везіння.

6. Даремно вживати зусилля для того, щоб завоювати симпатію інших людей.

7. Зовнішні обставини -- батьки й добробут -- впливають на сімейне щастя не менше, ніж відносини подружжя.

8. Я часто почуваю, що мало впливаю на те, що відбувається зі мною.

9. Як правило, керівництво виявляється більше ефективним, коли повністю контролює дії підлеглих, а не покладається на їхню самостійність.

10. Мої оцінки в школі залежали від випадкових обставин (наприклад, настрою вчителя) більше, ніж від моїх власних зусиль.

11. Коли я строю плани, то я, загалом, вірю, що зможу їх здійснити.

12. Те, що багатьом людям здається вдачею або везінням, насправді є результатом довгих цілеспрямованих зусиль.

13. Думаю, що правильний спосіб життя може більше допомогти здоров'ю, ніж лікарі й ліки.

14. Якщо люди не підходять один одному, то як би вони не намагалися налагодити сімейне життя, вони однаково не зможуть це зробити.

15. Те гарне, що я роблю, зазвичай буває по достоїнству оцінене іншими.

16. Діти виростають такими, якими їх виховують батьки.

17. Думаю, що випадок або доля не грають важливої ролі в моєму житті.

18. Я намагаюся не планувати далеко вперед, тому що багато чого залежить від того, як зложаться обставини.

19. Мої оцінки в школі найбільше залежали від моїх зусиль і ступеня підготовленості.

20. У сімейних конфліктах я частіше відчуваю провину за собою, ніж за протилежною стороною.

21. Життя більшості людей залежить від збігу обставин.

22. Я віддаю перевагу такому керівництву, при якому можна самостійно визначати, що і як робити.

23. Думаю, що мій спосіб життя ні в якій мірі не є причиною моїх хвороб.

24. Як правило, саме невдалий збіг обставин заважає людям домогтися успіху у своїй справі.

25. Зрештою, за погане керування організацією відповідальні самі люди, які в ній працюють.

26. Я часто почуваю, що нічого не можу змінити в сформованих відносинах у родині.

27. Якщо я дуже захочу, то зможу розташувати до себе майже кожного.

28. На підростаюче покоління впливає так багато різних обставин, що зусилля батьків по їхньому вихованню часто виявляються марними.

29. Те, що із мною трапляється, це справа моїх власних рук.

30. Людина, що не змогла домогтися успіху у своїй роботі, швидше за все не виявила достатніх зусиль.

31. Важко буває зрозуміти, чому керівники поводяться саме так, а не інакше.

32. Найчастіше я можу домогтися від членів моєї родини того, чого хочу.

33. У неприємностях і невдачах, які були в моєму житті, найчастіше винуваті інші люди, ніж я сам.

34. Дитину завжди можна вберегти від застуди, якщо за нею стежити й правильно її одягати.

35. У складних обставинах я волію почекати, поки проблеми не вирішаться самі собою.

36. Успіх є результатом завзятої роботи й мало залежить від випадку або везіння.

37. Я почуваю, що від мене більше, ніж від кого б то не було, залежить щастя моєї родини.

38. Мені завжди важко зрозуміти, чому я подобаюся одним людям і не подобаюся іншим.

39. Я завжди волію прийняти рішення й діяти самостійно, а не сподіватися на допомогу інших людей або на долю.

40. На жаль, заслуги людини часто залишаються невизнаними, незважаючи на всі її старання.

41. У сімейному житті бувають такі випадки, коли неможливо розв'язати проблеми навіть при найдужчому бажанні.

42. Здатні люди, що не зуміли реалізувати свої можливості, повинні винити в цьому тільки самих себе.

43. Багато моїх успіхів були можливі тільки завдяки допомозі інших людей.

44. Більшість невдач у моєму житті відбулося від невміння, незнання або ліні й мало залежали від везіння або невдачі.

Обробку заповнених відповідей варто проводити по наведеним нижче ключах, підсумовуючи співпадаючі із ключем відповіді. До опитувальника РСК додається сім ключів, що відповідають семи шкалам:

§ Шкала загальної інтернальності (Іо). Високий показник по цій шкалі відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над будь-якими значимими ситуаціями. Такі люди вважають, що більшість важливих подій у їхньому житті було результатом їхніх власних дій, що вони можуть ними управляти й, отже, беруть на себе відповідальність за своє життя в цілому. Низький показник по шкалі Іо відповідає низькому рівню суб'єктивного контролю. Такі люди не бачать зв'язку між своїми діями й значимими подіями, які вони розглядають як результат випадку або дії інших людей. Для визначення РСК по даній шкалі необхідно пам'ятати, що максимальне значення показника по ній дорівнює 44, а мінімальне - 0.

§ Шкала інтернальності в області досягнень (Ід).
Високий показник по цій шкалі відповідає високому рівню суб'єктивного контролю над емоційно позитивними подіями. Такі люди вважають, що всього самого гарного у своєму житті вони домоглися самі й що вони здатні з успіхом йти до наміченої мети в майбутньому. Низький показник по шкалі Ід свідчить про те, що людина зв'язує свої успіхи, досягнення й радості із зовнішніми обставинами -- везінням, щасливою долею або допомогою інших людей. Максимальне значення показника по цій шкалі дорівнює 12, мінімальне - 0.

§ Шкала інтернальності в області невдач (Ін).
Високий показник по цій шкалі говорить про розвинене почуття суб'єктивного контролю стосовно негативних подій і ситуацій, що проявляється в схильності обвинувачувати самого себе в різноманітних неприємностях і невдачах. Низький показник свідчить про те, що людина схильна приписувати відповідальність за подібні події іншим людям або вважати їх результатами невдачі. Максимальне значення Ін - 12, мінімальне - 0.

§ Шкала інтернальності в родинних відносинах (Ір).
Високий показник Ір означає, що людина вважає себе відповідальною за події, що відбуваються в її сімейному житті. Низький Ір указує на те, що суб'єкт вважає своїх партнерів причиною значимих ситуацій, що виникають у його родині. Максимальне значення Ір - 10, мінімальне - 0.

§ Шкала інтернальності в області виробничих відносин (Ів).
Високий Ів свідчить про те, що людина вважає себе, свої дії важливим фактором організації власної виробничої діяльності, зокрема, у своєму просуванні по службі. Низький Ів указує на схильність надавати більш важливе значення зовнішнім обставинам -- керівництву, колегам по роботі, везінню - невдачі. Максимум Ів - 8, мінімум - 0.

§ Шкала інтернальності в області міжособистісних відносин (Ім).
Високий показник по Ім свідчить про те, що людина почуває себе здатною викликати повагу й симпатію інших людей. Низький Ім указує на те, що суб'єкт не схильний брати на себе відповідальність за свої відносини з навколишніми. Максимальне значення Ім - 4, мінімальне - 0.

§ Шкала інтернальності відносно здоров'я й хвороби (ІЗ).
Високий показник ІЗ свідчить про те, що людина вважає себе багато в чому відповідальною за своє здоров'я й думає, що видужання залежить переважно від її дій. Людина з низьким Із вважає здоров'я й хвороби результатом випадку й сподівається на те, що видужання прийде в результаті дій інших людей, насамперед лікарів. Максимальне значення ІЗ - 4, мінімальне - 0.

Ключі для обробки результатів опитувальника:

Іо:	«+»	2, 4, 11, 12, 13, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 25, 27, 29, 32, 34, 36, 37, 39, 42, 44
	«-»	1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 14, 18, 21, 23, 24, 26, 28, 31, 33, 38, 40, 41, 43
Ід:	«+»	12, 15, 27, 32, 36, 37
	«-»	1, 5, 6, 14, 26, 43
Ін:	«+»	2, 4, 20, 31, 42, 44
	«-»	7, 24, 33, 38, 40, 41
Ір:	«+»	2, 16, 20, 32, 37
	«-»	7, 14, 26, 28, 41
Ів:	«+»	19, 22, 25, 42
	«-»	1, 9, 10, 30
Ім:	«+»	4, 27
	«-»	6, 38
Із:	«+»	13, 34
	«-»	3, 23

1.2.6 Дослідження індивідуально-типологічних особливостей особистості відповідно класифікації К.Г.Юнга. Кількість питань -- 20. Діагностичні показники:

§ ЕКСТРАВЕРСІЯ

§ ІНТРОВЕРСІЯ

§ РАЦІОНАЛЬНІСТЬ

§ ІМПУЛЬСИВНІСТЬ

§ ЕТИКА

§ ЛОГІКА

§ ІНТУЇЦІЯ

§ СЕНСОРИКА

Опитувальник Юнга

Дана методика запропонована К. Юнгом для виявлення типологічних особливостей особистості.

На кожне питання є два варіанти відповіді, необхідно вибрати відповідь, що підходить вам більше, і поставити букву, що позначає ця відповідь.

1. Що для вас важливіше?

а) небагато близьких друзів;

б) велика товариська компанія.

2. Які книги ви волієте читати?

а) із цікавим сюжетом;

б) з описом переживань героїв;

3. Що ви скоріше можете допустити в розмові?

а) запізнення;

б) помилки.

4. Якщо ви робите дурний вчинок, то:

а) гостро переживаєте;

б) гострих переживань немає.

5. Як ви сходитеся з людьми?

а) швидко, легко;

б) повільно, обережно.

6. Чи вважаєте ви себе уразливим?

а) так;

б) ні.

7. Чи схильні ви сміятися від душі?

а) так;

б) ні.

8. Чи вважаєте ви себе?

а) мовчазним;

б) говірким.

9. Чи відверті ви або потайливі?

а) відвертий;

б) потайливий.

10. Чи любите ви займатися аналізом своїх переживань?

а) так;

б) ні.

11. Перебуваючи в суспільстві, ви волієте:

а) говорити:

б) слухати.

12. Чи часто ви переживаєте невдоволення собою?

а) так;

б) ні.

13. Чи любите ви щось організовувати?

а) так;

б) ні.

14. Хотілося б вам вести інтимний щоденник?

а) так;

б) ні.

15. Чи швидко ви переходите від рішення до виконання?

а) так;

б) ні.

16. Чи легко ви міняєте ваш настрій?

а) так;

б) ні.

17.Чи любите ви переконувати інших, нав'язувати свої
погляди?

а) так;

б) ні.

18. Ваші рухи:

а) швидкі;

б) уповільнені.

19. Ви сильно турбуєтеся про можливі неприємності:

а) часто;

б) рідко.

20. У скрутних випадках:

а) поспішаєте звернутися по допомогу до інших;

б) не любите звертатися.

Обробка результатів

ПОКАЗНИКИ ЕКСТРАВЕРСІЇ: 1б, 2а, 3б, 4б, 5а, 6б, 7а, 8б, 9а, 10б, 11а, 12б, 13а, 14б, 15а, 16а, 17а, 18а, 19б, 20а.

Кількість відповідей підрахувати й помножити на 5.

Бали: 0-35 -- інтроверсія; 36-65 -- амбоверсія; 66- 100 -- екстраверсія

Екстраверти: легкі в спілкуванні, у них високий рівень агресивності, мають тенденцію до лідерства, люблять бути в центрі уваги, легко зав'язують знайомства, імпульсивні, відкриті й товариські, серед їхніх знайомих можуть бути й корисні люди; судять про людей "по зовнішності", не заглядають усередину; холерики, сангвініки.

Інтроверти: зосереджені на власних переживаннях, мало контактні, мовчазні, важко заводять нові знайомства, не люблять ризикувати, переживають розривши старі зв'язки, немає варіантів програшу й виграшу, високий рівень тривожності й регідності; флегматики, меланхоліки.

Амбоверти: особистості, у яких присутні слабовиражені риси обох типів.

Додаток 2

Список використовуваних діагностичних ознак у порядку заповнення діагностичних таблиць

§ 1 ВІК, РОКІВ

§ 2 СТРОК, ЩО ЗАЛИШИВСЯ ДО ЗВІЛЬНЕННЯ, МІСЯЦІВ

§ 3 ДЕПРЕСІЯ

§ 4 РІЗНИЦЯ П С Т і С Т У %

§ 5 ЕКСТРАВЕРСІЯ

§ 6 ОСВІТА

§ 7 ЕТИКА

§ 8 ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ

§ 9 СТРОК ДО ОБСТЕЖЕННЯ, МІСЯЦІВ

§ 10 ГРУПА ЗЛОЧИНІВ

§ 11 ІНТРОВЕРСІЯ

§ 12 РСК ДОСЯГНЕНЬ

§ 13 РСК МІЖОСОБОВ.

§ 14 РСК НЕВДАЧ

§ 15 РСК ЗАГАЛЬНИЙ

§ 16 РСК ВИРОБНИЧ.

§ 17 РСК РОДИНН.

§ 18 РСК ЗДОРОВ'Я

§ 19 РАЦІОНАЛЬНІСТЬ

§ 20 НЕПРЯМА АГРЕСІЯ

§ 21 ІНТУЇЦІЯ

§ 22 НЕГАТИВІЗМ

§ 23 НЕВРОТИЗАЦІЯ

§ 24 ЗАГАЛЬНА АГРЕСІЯ

§ 25 ОБРАЗА

§ 26 ІМПУЛЬСИВНІСТЬ

§ 27 ПІДОЗРІЛІСТЬ

§ 28 ПСИХОПАТИЗАЦІЯ

§ 29 ДРАТІВЛИВІСТЬ

§ 30 СЕНСОРИКА

§ 31 СУМА ПСТ В %

§ 32 СУМА СТ В %

§ 33 ЛОГІКА

§ 34 ТРИВОГА

§ 35 ВЕРБАЛЬНА АГРЕСІЯ

§ 36 ПРОВИНА

§ 37 ВНД ПСТ

§ 38 ВНД СТ

§ 39 ВОРОЖІСТЬ

Додаток 3

Діагностична таблиця №1

Показники	Значення	К-т ДК-1	ДК-1	К-т ДК-2	ДК-2
1	2	3	4	5	6
ВІК, РОКІВ	.........	-0,010	.........	-0,003	.........
ДЕПРЕСІЯ	.........	0,035	.........	0,049	.........
РІЗНИЦЯ ПСТ І СТ В %	.........	0,022	.........	-0,018	.........
ОСВІТА	.........	-0,060	.........	-0,420	.........
ЕТИКА	.........	-0,068	.........	0,349	.........
ФІЗИЧНА АГРЕСІЯ	.........	-0,003	.........	-0,088	.........
СТРОК ДО ОБСТЕЖЕННЯ, МІС.	.........	-0,005	.........	0,002	.........
ГРУПА ЗЛОЧИНІВ	.........	0,154	.........	-0,097	.........
ІНТРОВЕРСІЯ	.........	3,814	.........	0,389	.........
РСК ДОСЯГНЕНЬ	.........	0,016	.........	-0,052	.........
РСК МІЖОСОБ.	.........	0,021	.........	0,135	.........
РСК НЕВДАЧ	.........	0,051	.........	-0,015	.........
РСК ЗАГАЛЬНИЙ	.........	-0,026	.........	-0,017	.........
РСК ВИРОБНИЧ.	.........	0,006	.........	-0,022	.........
РСК РОДИНН.	.........	-0,007	.........	0,073	.........
РСК ЗДОРОВ'Я	.........	-0,033	.........	0,037	.........
РАЦІОНАЛЬНІСТЬ	.........	0,930	.........	-0,192	.........
НЕПРЯМА АГРЕСІЯ	.........	-0,020	.........	-0,018	.........
ІНТУЇЦІЯ	.........	0,054	.........	0,049	.........
НЕВРОТИЗАЦІЯ	.........	-0,004	.........	0,015	.........
ЗАГАЛЬНА АГРЕСІЯ	.........	-0,028	.........	0,100	.........
ОБРАЗА	.........	0,194	.........	0,009	.........
ІМПУЛЬСИВНІСТЬ	.........	0,866	.........	-0,294	.........
ПІДОЗРІЛІСТЬ	.........	-0,023	.........	-0,040	.........
ПСИХОПАТИЗАЦІЯ	.........	-0,012	.........	-0,023	.........
ДРАТІВЛИВІСТЬ	.........	0,162	.........	-0,149	.........
СЕНСОРИКА	.........	0,000	.........	0,003	.........
СУМА ПСТ В %	.........	-0,020	.........	0,045	.........
ЛОГІКА	.........	-0,078	.........	0,242	.........
ТРИВОГА	.........	-0,034	.........	-0,109	.........
НЕГАТИВІЗМ	.........	-0,064	.........	0,178	.........
ПРОВИНА	.........	-0,094	.........	-0,212	.........
ВНД ПСТ	.........	0,070	.........	0,004	.........
ВНД СТ	.........	0,019	.........	-0,115	.........
СТРОК ДО ЗВІЛЬНЕННЯ, МІС	.........	0,000	.........	-0,006	.........
ЕКСТРАВЕРСІЯ	.........	3,864	.........	0,428	.........
Константа	.........	.........	-55,180	.........	-4,732
Діагностичний коефіцієнт

Список використаної літератури

1. Агаджанян Н, А. Адаптация к экстремальным условиям: эколого физиологические аспекты //Нарушение механичное регуляции и их коррекция.-- М., 1989;

2. Адаптация осужденных к среде ИТУ. Учеб. пособие. -- Рязань, 1981;

3. Антонян Ю.М., Верещагин В.А., Калманов Г.Б. Тюремная субкультура и нейтрализация ее негативных проявлений // Государство и право. -- 1996. -- № 10;

4. Антонян Ю. М., Канунник А. И., Кулинич В. В. Исправление и перевоспитание осужденных, неадаптированных к условиям ИТК: Учеб. пособие. -- М., 1987;

5. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология: Учебник. - Харьков: Издательство Национального университета внутренних дел, 2002. - 596 с.;

6. Беличева С.А. Основы превентивной психологии. - М., 1994;

7. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. Л, 1988. -- 270 с.;

8. Бехтерев В.М. Об экспериментальном психологическом исследовании преступников // Обозрение психиатрии. -- М., 1902 -- № 8. -- С. 27-36;

9. Васильев В. Л. Юридическая психология. -- Спб., 1997;

10. Глоточкин А. Д., Пирожков В. Ф. Эмоции и чувства человека, лишенного свободы. -- М., 1970;

11. Глоточкин А. Д., Пирожков В. Ф. Исправительно-трудовая психология. Рязань, 1985;

12. Грановская Р. М. Элементы практической психологии. -- ЛГУ, 1988;

13. Гримак Л. П. Общение с собой. -- М., 1991;

14. Дановский С. Л., Петухов Е. В., Хохряков Г. Ф. Личностные свойства осужденных и социально-психологические методы их исследования/ Под ред. Ю. Е. Виноградова и Г. Ф. Хохрякова. -- М., 1982;

15. Деев В.Г., Ушатиков А.И., Семенов В.А. Психологическая подготовка осужденных в жизни в новых условиях. -- Рязань, 1989;

16. Дерябин В. С. Чувства. Влечения. Эмоции. -- Л., 1974;

17. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии. -- М., 1997;

18. Еникеев М.И. Практикум по юридической психологии: Учебное пособие. - М.: Норма - Инфра-М, 2001. - 592 с.;

19. Китаев-Смык Л. А. Психология стресса. -- М., 1983;

20. Кон И. С. Социология личности. -- М., 1967;

21. Коржова Е.Ю. Жизненные ситуации и стратегии поведения. Психологические проблемы самореализации личности. -- СПб., 1997. -- С.75-88;

22. Корнилов А.П. Саморегуляция человека в условиях социального перелома. //Вопросы психологии, 1995, № 5. -- С.69-89;

23. Кравченко А. И. Основы социологии. -- М., 1997;

24. Кузнецов П.В. Адаптация как функция развития личности. -- Саратов, 1991. -- 75 с.;

25. Личность преступника как объект психологического исследования /Под ред. А. Р. Ратинова. -- М., 1979;

26. Мерлин В. С. Лекции по психологии мотивов человека. -- Пермь, 1971;

27. Методика прогнозирования поведения лиц, отбывающих наказание в местах лишения свободы. Психическая адаптация в условиях пенитенциарного стресса // Инстуктивно-методическое письмо. - М., 2002;

28. Милославова И.А. Понятие и структура социальной адаптации. Автореферат дисс. ... кандидата филос. наук. -- Л., 1974. -- 24 с.;

29. Михлин А. С. Осужденные. Кто они?: Общая характеристика осужденных (по материалам контрольной переписи осужденных 1994 г.) / Под ред. П. Г. Мищенкова. -- М., 1996;

30. Неймарк М.С. О соотношении осознаваемых и неосознаваемых мотивах в поведении, характеризующих направленность личности
подростка // Вопросы психологии. -- М., 1968. -- № 5;

31. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. -- М., 1998. -- С. 62;

32. Питлюк-Смеречинська О.Д. Особливості ціннісної сфери злочинців в умовах пенітенціарного впливу / Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. - Київ, 2003. - Т. 5, ч. 7. - С. 121-124;

33. Питлюк-Смеречинська О.Д. Особистісна динаміка та репрезентація в свідомості переживання реалізованості в процесі адаптації в умовах позбавлення волі / Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. - Київ, 2004. - Т. 6, ч. 5. - С. 261-269;

34. Ротенберг В.С., Аршавский В.В. Поисковая активность и адаптация. -- М., 1984. -- 190 с.;

35. Сандомирский М.Е. Психическая адаптация в условиях пенитенциарного стресса и личностно-типологические особенности осуждённых. - Уфа: "Здравоохранение Башкортостана", 2001. - 88 с.;

36. Симонов П. В. Теория отражения и психофизиология эмоций. -- М., 1970;

37. Симонов П. В., Ершов А. М. Темперамент. Характер. Личность. -- М., 1984;

38. Слоним А.Д. Среда и поведение. -- Л., 1976. -- 211 с.;

39. Столяренко Л. Д. Основы психологии. -- Ростов, 1996;

40. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология: Учебник. - М.: Юриспруденция, 2000. - 336 с.;

41. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология: Учебник / Отв. ред. В.А. Томсинов. - М.: Зерцало, 2000. - 352 с.