Психологія діяльності в особливих умовах

У групі "Б" показник резервних можливостей організму не мав, на відміну від групи "А", великої кількості жорстких зв'язків з розглянутими змінними. Ця обставина могла вказувати на те, що в обстежених групи "А" реакції відреагування на професійний стрес мали здебільшого характер зниження резервних можливостей організму, а в групі "Б" - погіршення психічного стану.

На період обстеження отримані результати були проінтерпретовані нами в такий спосіб:

ь серед працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи "А" процес мобілізації функцій організму проходив більш інтенсивно, ніж у групі "Б";

ь інтенсивна мобілізація функцій організму активізувала процес виснаження його резервів;

ь виявлені зміни у працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи "А" істотно вплинули на потенціал працездатності;

ь інтенсивний процес мобілізації функцій організму в групі "А" характеризувався адаптивною формою реагування на вплив середовища, що несло загрозу життю й здоров'ю;

ь у цілому зниження показника рівня резервних можливостей організму працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи "А" було пов'язане з інтенсивною мобілізацією функцій організму, викликаною психологічним і фізіологічним стресом (Г. Сельє називав саме цей комплекс реакцій "загальним адаптаційним синдромом").

Оцінка рівня уваги з використанням методики Шульте, на відміну від результатів, отриманих перед відрядженням, була вірогідно різною (р<0,05) у відношенні всіх розглянутих параметрів. Найбільш успішно тест Шульте виконували працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України з високою зовнішньою реактивністю при низькій інтрапсихічній активності.

На період обстеження отримані результати були проінтерпретовані нами таким чином:

ь загальна ефективність уваги в групі "А" була взаємозалежна з рядом шкал СМДО, що характеризують підвищений психологічний самоконтроль працівників, зокрема зі шкалою "К" (r=-0,32 p=0,04) і 1-ю шкалою ("понадконтроль") (r=-0,33 p=0,04). Тобто, зниження загальної ефективності уваги було складовою частиною комплексу психічних реакцій, що вказують на зростання самоконтролю працівників аварійно-рятувальних підрозділів;

ь у групі "Б" погіршення ефективності уваги відбувалося на фоні підйому 6-ї шкали СМДО ("ригідність") (r=+0,51 p=0,002), 8-ї шкали ("індивідуалістичність") (r=+0,40 p=0,016) і зниження значень 0-ї шкали ("інтроверсія") (r=-0,41 p=0,014). На практиці подібна комбінація значень шкал найчастіше вказує на виникнення проблем у соціальній взаємодії обстежуваних і зниження рівня конформності;

ь поліпшення загальної ефективності уваги в групі "А" супроводжувалося підйомом 9-ї шкали СМДО ("оптимістичність") (r=-0,42 p=0,03);

ь поліпшення показника загальної ефективності уваги в групі "Б" супроводжувалося підйомом 9-ї шкали СМДО ("оптимістичність") (n=-0,43 p=0,010) і зниженням 2-ї шкали СМДО ("песимістичність") (r= +0,54 p=0,001);

ь працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи "Б", які мали достатній показник стійкості уваги, відрізнялися низьким рівнем прояву конфліктності в колективі (r=+0,48 p=0,004) (професійна оцінка діяльності).

Дані, отримані за допомогою СМДО, виявили зміни показників більшості шкал та вказували на відносне зростання емоційної напруги у рятувальників (група "А" - 2-а шкала "песимістичність"; група "Б" - 2-а шкала "песимістичність", 7-а шкала "тривожність").

Діагностичні обстеження й консультаційні бесіди дали підстави зробити висновок: підвищенню даних шкал сприяли переживання рятувальниками очікування безпосереднього виконання аварійно-рятувальних робіт. Порушення гармонії психічних процесів проходило на фоні ситуацій, пов'язаних із прямою (можливою) загрозою власному здоров'ю.

Незалежно від досвіду в ліквідації наслідків великомасштабних надзвичайних ситуацій, у когнітивній сфері працівників МНС України була стійка впевненість у наявності гострої загрози життю й здоров'ю. Підйом у групах 2-ї шкали, що супроводжувався відносним підйомом 7-ї шкали, вказував на тенденції емоційного стану рятувальників, що негативно розвиваються. Рівень самоконтролю в групі "А" зростав конгруентно зростанню несвідомих психологічних проблем, що витісняються, а в групі "Б", навпаки, самоконтроль розвивався на фоні підвищення внутрішньої самовпевненості.

Перший тиждень перебування зведеного загону в екстремальних умовах характеризувався перевантаженням інформацією загрозливого характеру. Відносне збільшення 8-ї шкали СМДО, що відбувалося на фоні емоційної напруги, дало підстави зробити висновок про те, що працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України не справлялися з переробкою одержуваної інформації. Великий обсяг негативної інформації й малий період часу на її усвідомлення призводив до того, що інформація про події, які відбувалися, переходила зі свідомого рівня в несвідомий, не отримавши достатньої обробки для її осмислення. Тому цей процес в остаточному підсумку стимулював у рятувальників зростання неусвідомлених негативних емоційних переживань.

Екстремальність ситуації загострила почуття рятувальників, викликала необхідність прийняття негайних рішень, граничної чіткості й злагодженості дій, активізувала прояв природних властивостей особистості, які в умовах безпеки згладжені або не вимагають крайніх своїх проявів.

Загальним для всіх обстежених було переживання негативного стресового стану. Подібний висновок дала підставу зробити однотипність природи виникнення показника тривожності в обох групах досліджуваних.

Значення шкали "тривожність" (СМДО) і тенденції дезадаптованості (МКВ Люшера) збільшувалися в схожих пропорціях. Результати обстеження й співбесіди з рятувальниками показали, що включення працівників у реальні умови великомасштабної надзвичайної ситуації провокувало в них переосмислення життєвих цінностей.

Симптоми зростаючого збудження, які у працівників АРП МНС України спостерігалися в значно меншому ступені до від'їзду в зону надзвичайної ситуації, виявлені в обох групах досліджуваних. Утруднення в стійкості уваги (Шульте), стан постійного очікування загрози (з результатів співбесід з рятувальниками) та підвищення шкали "песимістичність" (р<0,05) (СМДО) збігалися з описом критеріїв посттравматичного стресового розладу. Ці висновки припускали формування в рятувальників обох груп симптомів травматичного стресового розладу вже в перший тиждень перебування їх в умовах великомасштабної надзвичайної ситуації.

Третій етап психологічного обстеження, метою якого було визначення психоемоційного стану рятувальників, рівня їхньої психологічної адаптованості, був проведений після трьох тижнів перебування працівників МНС в умовах великомасштабної надзвичайної ситуації.

Спостереження показали, що психоемоційна атмосфера в підрозділі весь час залишалася напруженою. Професійна адаптація підрозділу багато в чому залежала від усвідомлення рятувальниками подій, які відбуваються, мотиваційної спрямованості, стійкості індивідуальних і групових установок, розуміння мети ризикування життям. У цілому рівень адаптації підрозділу залежав від здатності кожного окремого рятувальника прийняти умови життєдіяльності при проведенні аварійно-рятувальних робот підвищеної складності. Істотними були розходження в мотивації до діяльності, особистісних змістах і індивідуальній значимості того, заради чого працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України ризикували життям. Посилення тривоги призводило до підвищення інтенсивності дії адаптаційного інтрапсихічного механізму й забезпечувало редукцію тривоги.

Розгляд рівня змінюваності сумарного відхилення від аутогенної норми як оцінки нервово-психічного стану обстежених показав, що виконання завдань в умовах великомасштабної надзвичайної ситуації в групі "А" частіше провокувало погіршення нервово-психічного стану й відносне поліпшення в групі "Б" (р< 0,05). У групі "А" розглянутий показник мав достовірний взаємозв'язок (р<0,05) з наявністю піків по 4-й ("імпульсивність"), 8-й ("індивідуалістичність") і 9-й ("оптимістичність") шкалах СМДО. Погіршення нервово-психічного стану на фоні підвищення 4-ї, 8-ї і 9-ї шкал СМДО виявляло тенденцію розвитку деструктивної поведінки рятувальників на фоні зниженого контролю імпульсів.

Стресовий стан у більшості рятувальників був виражений помірковано, а явні психоемоційні порушення були виявлені у 4,5% працівників МНС України. Поведінка в гострому періоді життєнебезпечної ситуації багато в чому визначалася психоемоційною напругою, що до певних меж розглядалося фізіологічно нормально, сприятливо екстреній мобілізації фізичних і психічних ресурсів, необхідних для самозбереження.

Поетапна оцінка резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) дала змогу певною мірою визначити систему змін фізіологічних реакцій у період активного формування у рятувальників моделі поведінки в екстремальних умовах. Через три тижні перебування зведеного аварійно-рятувального підрозділу в умовах надзвичайної ситуації рівень резервних можливостей організму в групах зрівнявся й перестав мати істотні розходження.

У працівників з високою зовнішньою реактивністю при низькій інтрапсихічній активності в умовах виконання аварійно-рятувальних робіт швидше наступала третя стадія "загального адаптаційного синдрому", що характеризується виснаженням адаптивних можливостей. У той же час рятувальники з низькою зовнішньою реактивністю при високій інтрапсихічній активності протягом періоду обстеження переживали лише першу стадію "загального адаптаційного синдрому", що характеризується станом тривожності й мобілізацією організму.

Підвищення загальної ефективності уваги (методика Шульте) на фоні зростання загальної напруги функціональних систем організму стало складовою частиною комплексу реакцій, викликаних необхідністю посилення самоконтролю працівників МНС України.

Міжгрупові відмінності (р<0,05) на третьому етапі обстеження в профілях СМДО були виявлені відносно шкали "F" і 5 ("мужність-жіночність"). При цьому, якщо різниця в значеннях шкали "мужність-жіночність" була типологічною, то відмінності в значеннях шкали "F" були пов'язані з розвитком в групі "Б" внутрішніх суперечностей у поглядах на соціальну модель поведінки й скритності, обмежень соціальних контактів. Подібний психологічний процес у період другого обстеження був характерний для групи "А" і виражався у підвищенні шкал "L", "К" і 0 ("інтроверсія"). Це свідчило, що процес відреагування на стрес у групах мав схожу модель, але в групі "А" він проходив швидше.

Динаміка зміни значень шкал указувала на розвиток контролю над емоціями (шкала "К") і виразності невротичної тріади (підйом на 1-й, 2-й і 3-й шкалах). Статичний підйом значень шкали "К" ("корекція поведінки"), посилення невротичної тріади (підйом на 1-й, 2-й і 3-й шкалах), зниження 9-ї шкали "оптимістичність" указувало на те, що більшість рятувальників переживали почуття внутрішнього занепокоєння й очікування негативних подій (див. табл. 1).

Таблиця 2. Показники усереднених психологічних профілів СМДО у групах (М±m)

Середнє значення ШКАЛ СМДО

L

F

К

1

2

3

4

5

6

7

8

9

0

1-й етап психологічного обстеження працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС

Група А"

47±1,5

46±1,0

54±1,3

48±0,9

44±1,1

48±1,2

48±0,8

40±2,0

38±1,7

49±1,0

45±0,9

59±1,4

42±1,8

Група Б"

46±1,7

49±1,8

46±2,5

48±1,5

52±2,2

47±1,7

51±1,6

48±2,1

42±1,4

49±2,5

47±2,5

56±1,7

44±1,7

2-й етап психологічного обстеження працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС

Група А"

50±1,3

48±0,9

54±1,2

49±1,0

50±1,0

49±1,1

48±1,1

41±1,8

38±1,4

50±1,3

47±1,1

58±1,5

42±1,0

Група Б"

47±1,4

53±1,6

49±1,9

48±1,4

56±1,7

45±1,3

49±1,4

48±1,8

42±1,2

52±1,6

48±2,2

57±1,5

46±1,5

3-й етап психологічного обстеження працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС

Група А"

51±1,2

49±1,1

56±0,7

52±0,9

53±0,8

51±1,1

50±0,9

42±1,5

42±1,3

53±0,9

49±1,7

54±1,4

45±1,6

Група Б"

48±1,3

52±1,9

51±1,3

49±1,1

55±1,2

49±1,3

52±1,1

54±1,0

45±1,2

52±1,8

50±1,8

55±1,3

47±1,7

Спостереження за досліджуваними показали, що в більшості з них виявилися підвищена стомлюваність і емоційна напруженість (МКВ Люшера, СМДО, проби Штанге й Генча, таблиці Шульте). Ці зміни виникали гетерохронно й формувались у тісному зв'язку зі специфічними особливостями типології груп. Підвищена стомлюваність і емоційна напруженість були безпосередньо пов'язані як з індивідуально значимими психотравмуючими подіями, так і з особливостями професійної діяльності в умовах надзвичайної ситуації.

Психологічні типи захистів, використовувані інтрапсихічним механізмом психічної адаптації (перешкода усвідомленню факторів, що викликають тривогу; фіксація тривоги на певних стимулах; знецінювання вихідних потреб і концептуалізація), проявлялися з різним ступенем виразності серед працівників МНС України обох груп.

Тривога, що відігравала охоронну й мотиваційну роль, підсилювала поведінкову активність (частіше спостерігалась у працівників з високою зовнішньою реактивністю при низькій інтрапсихічній активності). При цьому тривога не тільки стимулювала фізіологічну активність, а й тією самою мірою сприяла руйнуванню недостатньо адаптивних поведінкових стереотипів (СМДО, МКВ Люшера), заміщенню їх більш адекватними в екстремальних умовах формами поведінки.

За результатами проведених досліджень розроблено загальну технологічну схему роботи керівного складу аварійно-рятувального підрозділу, практичних психологів МНС України щодо запобігання негативним психічним станам та реакціям, що із високою ймовірністю можуть виникнути у рятувальників під впливом стрес-факторів надзвичайної ситуації, та подолання їх.

Висновки

До негативних факторів належать такі фактори діяльності працівників МНС України, вплив яких призводить до стану динамічної неузгодженості. Стан динамічної неузгодженості може характеризуватися порушенням адекватності фізіологічних реакцій (реакція, що виникає під час діяльності у фахівців підрозділів МНС України, насамперед при дії фізичних чинників) або порушенням адекватності психологічних і поведінкових реакцій (характерне для інформаційно-семантичних факторів службової діяльності). Проте найбільш частим у діяльності персоналу МНС є змішаний тип реакції, коли первинна зміна фізіологічних функцій є приводом для динаміки поведінкових реакцій або, навпаки, зміни психологічних характеристик призводять до появи фізіологічних зсувів.

Особливостями професійної діяльності пожежних-рятувальників є виконання професійного завдання в незвичайних умовах, сполучених із небезпекою для життя і здоров'я; несприятливий вплив фізичних і хімічних факторів: сильного задимлення, високої температури, вологості, зниження концентрації кисню в повітрі, виділення токсичних продуктів горіння, сильних шумів і т. ін.; висока "ціна" діяльності, прийнятих рішень, підвищена відповідальність за порятунок людей, матеріальних цінностей, локалізацію й ліквідацію надзвичайної ситуації; дефіцит часу на переробку інформації, яка надходить, ухвалення рішення та виконання необхідних дій; складна динаміка змін функціональних станів, високий рівень нервово-психічної напруги, підвищені фізичні навантаження; робота в індивідуальних засобах захисту органів дихання і шкіри, які обмежують огляд, рухи і взаємодію один з одним у складі пожежного розрахунку; можливість виникнення паніки, метушні, які створюються як постраждалими, так і сторонніми людьми; динамічна зміна обстановки, виникнення аварійних ситуацій, загроза вибуху й руйнування конструкцій палаючих об'єктів і т. ін.

Перераховані умови діяльності визначають підвищені вимоги не тільки до рівня стану здоров'я, фізичної підготовленості пожежного-рятувальника, але й до його індивідуально-психологічних особливостей.

Аналіз умов професійної діяльності та особливостей її впливу на психічний стан, особистісні якості пожежного-рятувальника довів недосконалість системи професійного психологічного відбору, психологічного забезпечення та психологічного супроводження діяльності цих фахівців, що негативно впливає на рівень успішності виконання пожежним-рятувальником своїх професійних обов'язків.

Список використаної літератури

1. Дмитриева М.А. Человеческий фактор на производстве / М.А. Дмитриева. - Л. : Ленингр. орг. о-ва "Знание" РСФСР

2. Дмитриева М.А. Психологический анализ системы человек- профессиональная среда / М.А. Дмитриева // Вестник ЛГУ. - Серия 6. "Психология". - 1990

3. Общая психология / С.Д. Максименко. - М.: "Рефл-бук", К. : "Ваклер".

4. Пономаренко В.А. Методологические основы изучения ошибочных действий человека / В.А. Пономаренко, Н.Д. Завалова // Психологические основы профессиональной деятельности: хрестоматия - М.: ПЕР СЭ ; Логос.

5. Пономаренко В.А. Психология человеческого фактора в опасной профессии / В.А. Пономаренко. - Красноярск, 2009.

6. Потапчук Є.М. Соціально-психологічні основи збереження психічного здоров'я військовослужбовців: дис. ... доктора психол. наук: 19.00.09 / Потапчук Євген Михайлович. - Хмельницький, 2004.

7. Сафін О.Д. Психологія управлінської діяльності командира: навчальний посібник / О.Д. Сафін. - Хмельницький: Видавництво Академії ПВУ, 2007.

8. Столяренко А.М. Экстремальная психопедагогика: учеб. пособие для вузов / А.М. Столяренко. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.

1. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Теорія і практика професійного психологічного відбору: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, 2006. - 580 с.

2. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - 2-е вид., випр. та доп. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004. - 400 с.

3. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2006 - 580 с.

4. Кремень М.А. Спасателю о психологии. - Мн.: Изд. Центр БГУ, 2009. - 136 с.

5. Кришталь М.А. Психологічна підготовка пожежників: Навч. посібник. - Черкаси: ЧПТУ МВС України, 1996. - 65 с.

6. Лебедев В.И. Экстремальная психология. Психическая деятельность в технических и экологических замкнутых системах: Учебник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 431 с.

7. Майборода Г.Я., Бут В.П., Кришталь М.А. Психологія та педагогіка: Навчально-методичний посібник. - Черкаси: ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля, 2004. - 207 с.

8. Наказ МНС України від 07.10.2004 р. №100 "Про затвердження Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників МНС України".

9. Наказ МНС України від 10.07.2003 р. №226 "Про затвердження Настанови з організації виховної роботи з особовим складом МНС України

10. Наказ МНС України від 23.02.2004 р. №89 "Про затвердження Інструкції з організації психологічного забезпечення службової діяльності аварійно-рятувальних служб".

11. Наказ МНС України від 23.11.2004 р. №187 "Про затвердження Концепції психологічного забезпечення службової діяльності працівників апаратів та підрозділів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій".

12. Наказ МОЗ України від 23.09.94 р. №263/121 "Про затвердження переліку робіт, де є потреба у професійному доборі".

13. Повзик Я.С., Панарин В.М. Тактическая и психологическая подготовка руководителя тушения пожара. - М.: Стройиздат, 1988. - 42 с.

14. Про пожежну безпеку: Закон України / Верховна Рада України. - К., 2010.

15. Про положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи / Указ президента України №1430/2005.

16. Про правові засади цивільного захисту: Закон України / Верховна Рада України - К., 2008.

17. Самонов А.П. Психологическая подготовка пожарных. - М.: Стройиздат, 1982. - 79 с.

18. Самонов А.П. Психология для пожарных. - Пермь, 2009. - 600 с.

19. Столяренко А.М. "Экстремальная психопедагогика" М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 607 с.

20. Кузьмінський А.І., Теслюк П.В., Яценко Т.С. та ін. Галузеві стандарти вищої освіти зі спеціальності 6.010100 - практична психологія. - Черкаси: Черкаський національний університет, 2004. - 325 с.

Додаток. Творче завдання (№6)

Дитина не слухає батьків. Часто, після декількох спроб добитись покори, а інколи відразу, батьки переходять на крик, можуть вдарити для того, щоб дитина зробила так, як вважають за потрібне батьки.

Оцініть такі дії з точки зору їх корисності для формування у подальшому житті психологічної готовності до подолання екстремальних умов. Яким чином формується у людини стереотип неправильного реагування психіки? Де він бере свій початок?

Відповідь: щоб добитися покори дитини, іноді доцільно застосовувати фізичну силу, тобто вдарити дитину, але до таких методів вдаватися в крайніх ситуаціях, коли інші методи не діють. Дитину потрібно заохочувати різними методами, наприклад, відвести до розважального центру, цирку, кінотеатру, зоопарку чи іншого місця, де дитині подобається проводити час; купити їй іграшку, чи солодощі. Якщо такі дії безрезультатні, то потрібно застосувати суворіші методи, наприклад, поставити дитину в куток. Однією з причин патологічного формування характеру дитини є брак уваги до його проводження часу, інтересам в сім'ях, де батьки або не хочуть, або не вміють зайнятися вихованням своїх дітей. Такі батьки кажуть, що вони зайняті і їм бракує часу на виховання дитини. Але ж і інші батьки не менш зайняті. Головне, що повинні засвоїти усі без винятку батьки: вони відповідають перед суспільством за те, якою людиною виросте їх син чи донька. Батьки повинні не тільки годувати і вдягати своїх малят, а й навчати їх мислити, аналізувати вчинки, формувати їхні інтереси, виховувати характер. Робота, звісно, клопітлива, важка, але розраховувати, що діти зростуть, як бур'ян в полі, не доводиться. Зазвичай діти наслідують в усьому дорослим, своєму найближчому оточенню.

Для молодшого школяра з агресивною поведінкою характерні різкі негативні реакції на незначні зауваження й прояв агресивного напору за відсутності помітних причин і врахування ситуації. Стандартні реакції дорослих у відповідь посилюють особливості агресивних проявів дітей і зовсім не сприяють подоланню проблеми. Результату можна досягти за умов комплексного підходу до аналізу й корекції життєвої ситуації дитини. Це завжди важко для шкільного психолога, хоча б тому, що для продуктивної співучасті учителя й батьків нерідко доводиться мотивувати їх спеціально. Але якщо це вдається, тоді реально досягти успіху. Адже кожна дитина гостро переживає конфлікт, і щире доброзичливе ставлення дорослих до її емоційного світу спроможне викликати доволі швидкі зміни в картині поведінки.

Размещено на Allbest.ru