Психологія діяльності в особливих умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Психологія діяльності в особливих умовах"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Психологічний аналіз екстремальних факторів професійної діяльності керівника системи МНС України

Розділ 2. Індивідуально-психологічні фактори працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України як детермінанти поведінкових стратегій подолання стресу

Розділ 3. Негативні фактори працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах надзвичайної ситуації

3.1 Основні поняття, що використовуються в межах дослідження: їх юридично-психологічний, семантичний та феноменологічний аналіз

3.2 Організація роботи та методи емпіричного дослідження

3.3 Динаміка психічних станів та реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України під впливом екстремальних факторів службової діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Додаток. Творче завдання (№6)

Вступ

Актуальність проблеми. Екстремальний характер професійної діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, які безпосередньо беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного, природнього або соціально-політичного характеру, зумовлює високий рівень ризику виникнення у них нервово - психічних розладів, психічних дезадаптацій і стресових станів. Такі негативні впливи нерідко стають причиною зривів у професійній діяльності, зниженні працездатності, міжособистісних конфліктів, порушень дисципліни, зловживання алкоголем, інших негативних явищ, що у результаті призводить до зниження успішності професійної діяльності пожежних-рятувальників у цілому. Тривала дія комплексу шкідливих чинників призводить до погіршення функціонального стану й працездатності та розвитку преморбідного стану й патології.

Об'єкт дослідження - якість діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах надзвичайних ситуацій

Предмет дослідження - фактори, що впливають на якість дій персоналу МНС України в умовах надзвичайної ситуації.

Мета дослідження - полягає у з'ясуванні негативних впливів стрес-факторів надзвичайної ситуації на індивідуально-психологічні властивості рятувальників, розробці теоретико-методологічних та організаційно-методичних засад щодо подолання їх негативного впливу, зниження рівня психічних втрат та підвищення психічної дієздатності серед працівників МНС України.

Гіпотеза дослідження - полягає у припущенні про те, що динаміка працездатності рятувальників при виконанні аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації залежить від психічного стану фахівця. Вчасна діагностика факторів, що найбільш вірогідно впливають на особовий складу в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації та комплекс заходів багатоступеневої системи роботи керівного складу в поєднанні з методами психологічного забезпечення діяльності в екстремальних умовах, позитивно вплине на зниження рівня психічних втрат та підвищення психічної дієздатності працівників МНС України.

Основні завдання дослідження:

ь шляхом критичного аналізу відповідних літературних джерел, наявної нормативно-правової бази, що визначає діяльність органів та підрозділів МНС України, розкрити сучасні підходи до вивчення та розв'язання проблеми факторів впливу на професійну діяльність та психіку працівників МНС України.

ь виявити особливості розвитку провідних негативних психічних станів та реакцій, що виникають у рятувальників в умовах як підготовки до виконання аварійно-рятувальних робіт підвищеної складності, так і безпосередньої ліквідації наслідків великомасштабної надзвичайної ситуації;

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань та перевірки гіпотези було використано комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження:

ь теоретичних: аналіз законодавства України та наукової літератури з питань вивчення психологічних й інформаційних аспектів діяльності людини в особливих та екстремальних умовах; аналіз сучасної наукової літератури з проблем психодіагностики і корекції функціональних станів; аналіз та узагальнення експериментальних даних із зазначеної проблеми; Аналіз наукової літератури та керівних документів, які регламентують діяльність пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, узагальнення отриманої інформації.

Розділ 1. Психологічний аналіз екстремальних факторів професійної діяльності керівника системи МНС України

При здійсненні діяльності керівника пожежно-рятувального підрозділу у процесі ліквідації надзвичайної ситуації виникають різні варіанти розвитку даної ситуації. Відповідно, для виділення психологічних умов їх діяльності при ліквідації надзвичайної ситуації необхідний аналіз її факторів з погляду теорії ситуаційного підходу.

Сутність ситуаційного підходу полягає у виборі ситуації як одиниця аналізу досліджуваного явища, що дає можливість здійснювати комплексно системно-структурний, системно-функціональний, системно-генетичний і системно-інформаційний аналіз діяльності.

У цілому під ситуацією розуміється сукупність обставин, положення, обстановка. У вітчизняній психології ситуація розглядається як система зовнішніх стосовно суб'єкта умов, що спонукують і опосередкують його активність.

Повний опис ситуації має на увазі виділення вимог, пред'явлених індивідові ззовні або вироблених їм самим, виступаючих для нього як вихідні. Реалізація вимог ситуації створює передумови її перетворення або подолання Підхід з погляду факторів, умов ситуації дозволяє аналізувати діяльність керівника не взагалі, а в суб'єктно-об'єктивної визначеності.

Ситуація розглядається в тривимірній системі: завдання діяльності, суб'єкт діяльності, об'єктивні умови діяльності. Ситуація - це цілісна частина діяльності, за певний час розвитку якої вирішується одне з вартих завдань діяльності. Ситуація розвивається в умовах конкретної об'єктивної обстановки, під впливом конкретних факторів.

Ми під ситуацією розуміємо взаємодію особистості з певною системою обставин (зовнішніх впливів) у ході ліквідації конкретної надзвичайної ситуації. Ситуація виникає щораз, коли конкретний суб'єкт діяльності вирішує в конкретних умовах конкретне завдання.

Ситуації розвиваються в умовах конкретної об'єктивної обстановки, під впливом конкретних факторів. Діяльність керівника при здійсненні покладених на нього функцій являє собою виникнення, розвиток і зміну ситуацій.

У психології існує різні класифікацій ситуацій. У цілому ж виділяються два основних види ситуацій:

- проста (повсякденна), у якій для особистості все звичайно, вона діє в нормальному режимі;

- екстремальна (напружена, складна, важка, надзвичайна), у якій вимоги до особистості виходять за межі "норми".

Стосовно до діяльності керівника пожежно-рятувального підрозділу можна виділити екстремальні ситуації (у ході ліквідації надзвичайної ситуації) і ситуації повсякденної діяльності. Ці ситуації зв'язані між собою предметом, часом, місцем і послідовністю виконання діяльності керівника.

Екстремальна ситуація - така значима для людини ситуація, у якій його

суб'єктивна оцінка своїх можливостей по досягненню поставлених цілей показує їхню недостатність і це викликає психічну напруженість. Екстремальна ситуація розвивається в умовах конкретної об'єктивної обстановки, під впливом конкретних факторів.

У дослідженні ситуацій діяльності керівника пожежно-рятувального підрозділу представляється необхідним розглянути відмінності простих, повсякденних, нормальних ситуацій від важких, аномальних. А.Я. Анцуповим і А.І. Шипіловим, що досліджували дану проблему в рамках вивчення конфліктних ситуацій, було висунуте припущення, що визначити важку ситуацію діяльності можливо, якщо вона характеризується розбалансованістю системи з її підструктурними елементами: "завдання діяльності - особисті можливості" і "мотиви - умови діяльності", що викликає психічну напруженість у людини. Ступінь неузгодженості цієї системи й визначає рівень труднощів ситуації.

Загальні ознаки важких ситуацій діяльності керівника пожежно-рятувального підрозділу представляються такими: наявність труднощі, усвідомлення погрози, перешкоди на шляху реалізації яких-небудь цілей, мотивів; стан психічної напруженості як реакція особистості на труднощі, подолання якої значиме для нього; помітна зміна звичних параметрів діяльності, поводження, спілкування, вихід їх, або навіть їхнього сприйняття, за рамки "звичайності".

Як відзначено вище, одним з основних ознак важкої ситуації є наявність перешкод, які розглядаються як погроза реалізації мотивів, поставлених цілей. Залежно від того, як психологічно сприймається дана погроза, важкі ситуації можуть мати три рівні:

- труднощі як потенційна погроза (проблемні ситуації діяльності, проблемні ситуації соціальної взаємодії, внутріособистісні утруднення);

- труднощі як безпосередня, уже готова реалізуватися погроза (критичні, аварійні ситуації діяльності, конфліктні ситуації взаємодії й внутрішньо особистісні конфлікти);

- труднощі як що які викликані вже реалізованою погрозою (екстремальні, у тому числі й надзвичайні, ситуації, конфліктні ситуації й внутріособистісні кризи).

Екстремальні ситуації пов'язані з помітно мінливими умовами, у яких протікає діяльність. Виникає небезпека й (або) загроза життю людини. Характерними рисами екстремальних ситуацій є наявність системи діючих на керівника і його підлеглих стресогенних факторів, що безпосередньо або опосередковано впливають на психічний стан.

Для виявлення системи факторів надзвичайних ситуацій, що впливають на керівника пожежно-рятувального підрозділу у дослідженні було проведене експертне опитування 84 посадових осіб, співробітників, що безпосередньо беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, яким було запропоновано вказати, з якими з наведених факторів НС їм доводилося зіштовхуватися. Були отримані оцінки впливу факторів ситуацій на керівника пожежно-рятувального підрозділу. Залежно від особливостей конкретної надзвичайної ситуації й умов, у яких вона протікає, керівник зазнає впливу від різних психологічних факторів, що створюють утруднення в діяльності. При цьому можна виділити фактори, що безпосередній впливають на емоційний стан керівника.

Непередбачуваність подій у зоні НС, що змушує керівника бути готовим до швидкої зміни алгоритму діяльності, як правило, пов'язана із трьома основними параметрами: часу; місця; умов. Готовність керівника до дії цього фактора досягається в ході багаторазових тренувань, в умовах, максимально наближеним до реального. Недостатність або суперечливість значимої інформації (невизначеність). На початку ліквідації НС у керівника може ще не бути цільного подання про ситуацію. Але в міру надходження інформації про результати, керівник повинен уявити собі ступінь повноти рішення завдання.

Між припущенням про хід майбутньої діяльності по ліквідації НС і її реальним розвитком існує розривши, що є джерелом дистресу (новизна обстановки (нестандартність). Причина цього криється в невідповідності між розумінням ситуацій керівником і її реальним розвитком. Експертне опитування показало, що розвиток 40% - 50% НС було приблизно однотипним, а інших 60% - 50% - нетиповим.

Відповідальність за необхідність точно й добре виконати доручену справу перед товаришами, начальником, перед законом і моральними вимогами до рятувальників. Іноді фактор відповідальності так сильно впливає на керівника, що він починає необґрунтовано хвилюватися й проявляти негативні емоції. Якщо ж особовий склад підрозділу добре підготовлений до ліквідації НС, цей фактор сприяє концентрації уваги й чіткості дій.

Такий фактор, як негативні емоції в спілкуванні усередині пожежно-рятувального підрозділу обумовлений слабкою психологічною підготовленістю як керівника, так і всього особового складу формування в цілому до взаємодії в екстремальних ситуаціях і говорить про недостатню роботу із забезпечення психологічної сумісності в підрозділі. Психічна напруженість, нервозність, поява остраху помилитися й підвести керівника, залучення до моральної відповідальності за невдачі, нечіткість або різкість команд і доповідей можуть знизити ефективність діяльності керівника. І навпаки, обстановка емоційної підтримки, упевненості в досягненні позитивного результату, спокою й витриманості, товариської взаємодопомоги й довіри, бойового азарту - мобілізують сили керівника і його підлеглих.

Афективні реакції, як особового складу підрозділу, так і громадян в умовах надзвичайної ситуації. Як і попередній фактор, він шкодить, його специфічну дію може викликатися навмисне, провокуватися поводженням громадян. Для подолання дії цього фактора необхідна спеціальна психологічна підготовка.

Небезпека, загроза життю, фізичному й психічному здоров'ю, як працівників підрозділу, так і життя, здоров'ю, благополуччю громадян у зоні НС. Небезпека керівником сприймається як об'єктивно існуюче стікання обставин або предметів, що загрожують життю й здоров'ю людей. Вона може бути реальною або мнимою, її можна як недооцінити, так і перебільшити. Сприйняття небезпеки часто залежить від індивідуальних особливостей людей: одні - схильні перебільшувати ступінь небезпеки, інші ж - зменшувати. Це один із самих психогенних факторів НС. Разом з тим, багато керівників небезпеку сприймають тільки при виникненні безпосередньої загрози життю. Безпосереднє сприйняття небезпеки завжди повинне бути адекватним. Для цього вона не повинна викликати у керівника нескориме почуття страху. Це можливо при розвитий стійкості в оцінці небезпеки й попереджувальної обачності при зовні, начебто б, необразливої ситуації. Неадекватне сприйняття небезпеки веде до перенапруження, до помилок, до зриву діяльності. У надзвичайних ситуаціях керівникові необхідні, навіть в умовах смертельної небезпеки, холоднокровність, витримка, самовладання, хоробрість. Є ще один аспект, це - очікування небезпеки: "...надмірно тривале, морально не виправдане очікування небезпеки навіть у професіоналів може, розморюючи їхню психіку, будити безпричинні вибухи патологічної жорстокості".

Погодно-кліматичні умови, неприємні фізичні відчуття й викликувані при цьому психологічний дискомфорт і прагнення до більше комфортних умов. Майже всі керівники показали, що виїзд у район ліквідації НС сполучений з тяжкими умовами побуту й найчастіше сполучений з необхідністю подолання погодних умов. Адаптованість організму до різного за погодно-кліматичним умовам пункту постійної дислокації, не виступає гарантом доброго самопочуття при випробуванні інших погодних умов, особливо в місцевості іншого типу. Так більше 40% опитаних визнали, що помилки й труднощі в їхній діяльності при ліквідації НС були обумовлені погодно-кліматичними умовами, особливо в осіннє-зимовий період. Відповідно до мети дослідження був проведений аналіз факторів НС із завданням визначити ступінь їх психогенності й дієвості на особистість керівника пожежно-рятувального підрозділу. Усього було опитано 96 посадових осіб.

З урахуванням отриманих результатів і проведеного аналізу теорії й практики діяльності по ліквідації надзвичайних ситуацій у якості основних психогенних факторів, що впливають на ефективність діяльності керівника пожежно-рятувального підрозділу були виділені: небезпека, загроза життю, фізичному й психічному здоров'ю, як співробітників формування, так і життя, здоров'ю, благополуччю громадян у зоні надзвичайної ситуації; можливі масові людські жертви й значні матеріальні втрати; афективні реакції, як особового складу формування, так і громадян в умовах надзвичайної ситуації; стан психічної напруги; високий рівень несподіванки, непередбачуваності подій у зоні надзвичайної ситуації, що змушує керівника бути готовим до швидкої зміни алгоритму діяльності; дефіцит часу; раптовість; високий темп дій.

Найбільш потужними об'єктивними психогенними факторами в умовах надзвичайної ситуації є: загроза власному життю, життю товаришів по службі, деяких категорій громадян (жінок, дітей, старих).

До основних суб'єктивних причин психогенних розладів при ліквідації надзвичайних ситуацій відносяться: недостатня досвідченість, психологічна непідготовленість, низька емоційна стійкість, смерть або каліцтво товариша, напруженість у міжособистісних відносинах, особисте знайомство з жертвами, ситуація при порятунку, коли жертва одержала травми, опіки, що виключають можливість видужання, або коли неможливий доступ до жертви (особливо коли жертвою є дитина).

Розділ 2. Індивідуально-психологічні фактори працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України як детермінанти поведінкових стратегій подолання стресу

Доведено, що професійна діяльність працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України відрізняється підвищеним рівнем складності та ризиконебезпечності. Майже постійно фахівці знаходяться у стані напруги через необхідність бути завжди готовими до виконання задач в непередбачуваних умовах. Окрім цього, під час виконання професійних обов'язків пожежні-рятувальники потерпають від дії факторів, що супроводжують їх професійну діяльність.

Головними факторами для працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України є: "неможливість урятувати постраждалих"; "загибель (поранення) дітей"; "загибель (поранення) колег"; "загибель (поранення) населення"; "зовнішній вигляд постраждалих". Відмічені фактори відрізняються гостротою впливу на особистість, адже їх наслідки, зазвичай, неможливо виправити. Вони можуть провокувати виникнення у фахівця почуття провини, розгубленості, безпорадності та знижувати загальну активність. У таких випадках пожежні схильні брати відповідальність за наслідки надзвичайних подій на себе. Можливо, саме цей факт обумовлює значущість даних факторів у загальній ієрархії.

Окрім зазначених факторів, пожежними, як стресові, були відмічені: "велика відповідальність" (0,710; R=6); "небезпека (здоров'ю, життю") (0,685; R=7); "дефіцит часу, необхідність діяти швидко"; "несподіванка, раптовість", а також "вплив незвичайних умов (вогонь, дим, шкідливі домішки, шум, гуркіт)". Відносна значущість цих стрес-факторів, що займають 6-10 рангові місця, становить від 0,710 до 0,606. Ці фактори можна віднести до звичних умов діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України. Можливо, саме тому вони зазначені як менш значущі професійні стрес-фактори.

Доведено, що сприйняття професійних стрес-факторів вогнеборцями певною мірою визначається категорією стажу служби фахівця. Відмічено, що фахівці, професійний досвід яких є більше 5 років, як найбільш важкі стрес-фактори відмічають загибель (поранення) дітей, неможливість врятувати постраждалих та загибель (поранення) колег. Недосвідчені працівники як головні стрес-фактори, що супроводжують їх професійну діяльність, відмічають велику відповідальність, а потім вже неможливість врятувати постраждалих та загибель людей.

Наступним кроком дослідження стало вивчення особливостей реакцій особистості на стресові ситуації та визначення домінуючих поведінкових копінг-стратегій пожежного-рятувальника. Виходячи з тези про те, що чим частіше людина опиняється в ситуації стресу, тим більш вірогідним є вироблення найбільш прийнятної для неї реакції на стресову ситуацію, ми припустили, що у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України, які практично постійно стикаються з дією стрес-факторів у силу особливостей їх професійної діяльності, сформовані загальні поведінкові особливості, що проявляються як реакції на дію стресора.

Доведено, що така копінг-стратегія, як "вирішення завдання", є найбільш раціональною та адекватною у стресовій ситуації. Вирішення завдання припускає певну логічну завершеність ситуації та при цьому вимагає неабияких зусиль зі сторони особистості. Така реакція на дію стресора вимагає від фахівця виконання мінімум двох дій: по-перше, оцінки ситуації та, по-друге, усунення або зменшення джерела стресу. Раціональність даної реакції набуває ефективності зі стажем роботи фахівця. Іншими словами, направити всі свої зусилля на вирішення завдання в екстремальній ситуації здатен тільки досвідчений та підготовлений фахівець.

Відзначено, що стресова ситуація провокує високу емоційну напругу особистості. Наслідком дії стресових факторів також може бути емоційний розлад або сильне емоційне переживання. Отже, цілком передбачуваним є занурення людини у свої почуття, емоційні прояви тощо.

Виразність такого типу реакції у стресовій ситуації як "орієнтація на емоції" у групах досліджуваних дозволила зробити висновок про те, що з часом у пожежних формується так званий стійкий "імунітет" до гострих ситуацій, які провокують сильні емоційні потрясіння. Зі збільшенням строку служби фахівець навчається більш спокійно та стримано реагувати на прояви стрес-факторів. Протилежну картину можна спостерігати у групі працівників пожежно-рятувальних підрозділів зі стажем служби менше п'яти років. Ці фахівці, навпаки, схильні занурюватись у свої емоційні переживання і почуття та аналізувати особливості професійної ситуації, що стала причиною стресу. психічний стрес екстремальний мнс

Ще однією реакцією на стрес, яка доволі часто використовується особистістю, є "уникнення". Така реакція є практично неусвідомленою та не завжди ефективною у професійній діяльності працівників пожежно-рятувальних підрозділів, адже уникати стресів для фахівця, з одного боку, означає уникати виконання своїх прямих функціональних обов'язків, а з іншого - робити все, щоб не допустити травматичності ситуації. За виразністю даної реакції між групами досліджуваних знайдене достовірне розходження на рівні р?0,05. Самий високий показник за даним типом поведінки зафіксовано у групі найменш досвідчених пожежних.

Наступне достовірне розходження було зафіксоване за показником "соціальне відволікання" між 1 та 3 групами досліджуваних (t=2,45, р?0,05). Ці дані свідчать про те, що у разі виникнення складної та емоційно важкої професійної ситуації фахівці, які мають досвід роботи в МНС більше 10 років, схильні шукати підтримки у найближчого оточення, у своїх колег.

Таким чином, найбільш досвідчені фахівці пожежно-рятувальних підрозділів МНС України схильні демонструвати більш конструктивні та раціональні реакції на дію професійних стрес-факторів. Фахівці з найменшим досвідом служби відрізняються схильністю у складних ситуаціях занурюватись у свої емоційні переживання.

Подальше дослідження особливостей поведінки пожежних з різним стажем професійної діяльності стосувалося вивчення специфіки поведінкових реакцій на дію стрес-факторів. Отримані результати дозволили нам знайти ряд достовірних відмінностей.

Перші достовірні розходження було відмічено між 2 та 3 групами досліджуваних (t=2,02, р?0,05) за шкалою "конфронтаційний копінг". Доведено, що фахівці, які увійшли до 3 групи, відрізняються готовністю до ризику, до непередбачуваних змін. Вони можуть проявляти певну агресивність та ворожість на шляху змінення ситуації. Таку копінг-поведінку можна віднести до типу асоціальних. Окрім цього така копінг-поведінка не завжди є ефективною.

Також було відмічено, що фахівці з найбільшим стажем служби в пожежно-рятувальному підрозділі демонструють найнижчий, у порівнянні з 1 та 2 групами досліджуваних, показник виразності такого типу копінгу як "дистанціювання". Результати є достовірними на рівні р?0,05 та р?0,01. Найвищий показник за даною шкалою зафіксовано у фахівців, досвід роботи яких складає менше 5 років. Можна сказати, що ці фахівці воліють за допомогою певних зусиль зменшити значущість травмуючої ситуації, відокремитись від неї. Такий спосіб подолання стресу не завжди є ефективним. Його дію можна порівняти з такою копінг-поведінкою як уникнення, що також припускає віддалення особистості від проблеми.

За шкалою "самоконтроль" було відмічено достовірні розходження поміж усіма групами досліджуваних. Так, найвищий показник виразності даного типу копінгу зафіксовано у групі пожежних, строк служби яких перевищує 10 років (t (1,3) = 2,04 р?0,05; t (2,3) = 2,18, р?0,05). Даний тип копінгу можна віднести до активних та адаптивних моделей копінг-поведінки.

Аналогічний тип копінг-поведінки, а саме "прийняття відповідальності", також є більш характерним для найдосвідченіших працівників пожежно-рятувальних підрозділів. Результати є достовірними на рівні р?0,05 у порівнянні з 1 групою досліджуваних. Отже, можна констатувати, що фахівці, досвід роботи яких не перевищує 5 років, не схильні визнавати своє місце та роль у процесі вирішення складних ситуацій. Такий тип копінгу вимагає від особистості високого рівня розвиненості вольових та моральних якостей, а також адекватного рівня самооцінки.

Наступний ряд достовірних розходжень було відмічено у виразності такої копінг-поведінки як "планування" - найвищий показник зафіксовано в 3 групі досліджуваних (р?0,01 у порівнянні з 1 групою та р?0,05 у порівнянні з 2 групою).

Зазначена копінг-поведінка припускає активну розумову діяльність, а саме - аналіз стресової ситуації та засобів її змінення. Необхідною умовою є фокусування на проблемі та визначення шляхів її вирішення.

Узагальнюючи отримані дані, зроблено висновок про те, що найбільш раціональну, активну та ефективну копінг-поведінку демонструють найдосвідченіші фахівці. Вогнеборці з меншим професійним досвідом займають більш пасивну позицію у процесі подолання стресу.

Наступний крок нашого дослідження був присвячений розгляду типологічних особливостей та особистісних рис працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України з різними моделями копінг-поведінки, які є неусвідомленими. Для реалізації цього завдання був застосований "Психогеометричний тест" С. Деллінгера.

Розгляд отриманих результатів дозволив відмітити загальногрупові тенденції щодо обрання конкретної геометричної фігури, яка є втіленням ряду психологічних характеристик. Відмічено, що фахівці, які відрізняються адаптивним типом копінг-поведінки, віддають перевагу геометричній фігурі трикутник; працівники пожежно-рятувальних підрозділів з псевдоадаптивним типом подолання стресу схильні виділяти серед інших фігур зигзаг; пожежні з дезадаптивною моделлю копінг-поведінки переважно обирають квадрат. Отримані результати надали можливість скласти психологічний портрет фахівців пожежно-рятувального підрозділу МНС України з різними моделями копінг-поведінки в залежності від обраної ними геометричної фігури.

Для визначення певних індивідуально-психологічних властивостей фахівців-пожежних, що обумовлюють у них домінування певного типу копінгу, було використано 16-факторний особистісний опитувальник Кеттелла (див. табл. 1).

Таблиця 1. Показники виразності основних особистісних факторів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України з різним типом копінг-поведінки

Фактор	Стратегії копінг-поведінки	t (1, 2)	t (1, 3)	t(2, 3)
	1 група адаптивна (M ±m)	2 група псевдо адаптивна (M ±m)	3 група дезадаптивна (M ±m)
A - Товариськість	6,25±0,27	4,82±0,21	3,28±0,17	2,01*	2,19*	1,52
B - Інтелект	7,34±0,33	7,28±0,15	6,45±0,18	0,57	1,55	1,48
C - Емоційна стійкість	7,35±0,34	5,32±0,21	5,17±0,23	2,84*	2,59*	0,77
E - Домінантність	5,39±0,12	5,78±0,14	4,16±0,17	0,61	1,72	1,39
F - Розважливість	5,03±0,16	5,46±0,26	5,73±0,32	0,59	0,98	0,49
G - Моральні якості	6,23±0,24	5,96±0,33	6,10±0,38	1,05	0,34	1,08
H - Сміливість	5,42±0,29	5,86±0,31	4,85±0,34	1,02	2,11*	2,02*
I - Твердість	3,12±0,25	3,31±0,13	3,45±0,24	1,44	1,64	1,30
L - Довірливість	4,02±0,18	4,25±0,22	4,89±0,26	0,18	0,73	0,51
M - Практичність	3,45±0,25	3,52±0,35	3,12±0,32	0,16	1,01	0,86
N - Наївність	4,67±0,25	4,94±0,39	4,33±0,42	0,57	0,68	0,39
O - Тривожність	3,64±0,15	4,12±0,23	4,25±0,34	2,06*	2,12*	0,94
Q1 - Консерватизм	5,85±0,19	5,44±0,36	4,69±25	0,79	2,84*	2,89*
Q2 - Залежність	5,12±0,27	5,00±0,29	4,53±0,31	0,62	2,03*	1,94
Q3 - Самоконтроль	6,68±0,39	5,14±0,33	4,02±0,22	2,18*	3,01**	1,95
Q4 - Напруженість	4,05±0,26	4,47±0,24	4,26±0,28	1,03	1,15	0,31
р??0,05 **р?0,01

Узагальнюючи отримані дані, відзначено, що фахівці-пожежні, яким є властивою адаптивна модель копінг-поведінки в ситуації стресу, відрізняються найвищими показниками виразності комунікативних, емоційно-вольових та інтелектуальних якостей. Друге місце за виразністю таких якостей займають пожежні з псевдоадаптивним типом подолання стресу, а третє місце відповідно - вогнеборці з дезадаптивною моделлю копінг-поведінки.

Надалі ми розглянули особливості частоти обрання моделей копінг-поведінки фахівцями-пожежними з різним стажем служби.

Було встановлено, що адаптивна модель копінг-поведінки є більш властивою майже половині працівників зі стажем роботи більше 10 років (49,25%). Трохи меншим є показник фахівців-пожежних, що обрали даний копінг, стаж служби яких становить від 5 до 10 років (43,87%, при р?0,05). У групі найменш досвідчених пожежних показник осіб, схильних демонструвати такий тип копінгу, становить лише 31,16% (р?0,05 у порівнянні з 2 групою та р ?0,01 у порівнянні з 3 групою).

Псевдоадаптивна модель копінгу є властивою для третини фахівців зі стажем служби більше 5 років (2 та 3 груп досліджуваних) та для 36,72% фахівців 1 групи з досвідом роботи менше 5 років.

Найбільше фахівців, які обрали дезадаптивну модель копінг-поведінки, відноситься до 1 групи (32,12%), а найменшу кількість таких осіб зафіксовано серед пожежних з досвідом роботи більше 10 років (17,16%). У групі досліджуваних зі стажем від 5 до 10 років цей показник становить 23,59%. Результати є достовірними на рівнях р ?0,05 та р ?0,01 відповідно. Отримані дані дозволяють зробити висновок про те, що найбільш ефективні та раціональні шляхи подолання стресової ситуації обирають найдосвідченіші фахівці.

Наступним кроком нашого дослідження став розгляд стратегій подолання стресу, а саме - визначення рівня їх виразності в кожній з груп досліджуваних пожежних. Було встановлено, що активна стратегія подолання стресу, до якої відносяться асертивні дії, є більш властивою для пожежних 3 групи (досвід роботи більше 10 років). Найменшу виразність така копінг-стратегія набула в 2 групі досліджуваних. Результати є достовірними на рівні р?0,05. При цьому високий рівень виразності активної стратегії подолання стресу зафіксовано у 49,26% пожежних 3 групи, у 44,04% досліджуваних 2 групи та лише у 37,69% найменш досвідчених фахівців. Таким чином, пожежні з 1 групи достовірно рідше використовують при подоланні стресу активну копінг-стратегію (р?0,05).

Просоціальний тип стратегії є менш виразним, у порівнянні з іншими групами, у фахівців, професійний досвід яких не перевищує 5 років. Результати є достовірними на рівні р?0,05. До цієї групи копінг-стратегій відносять вступ у соціальний контакт та пошук соціальної підтримки. Пожежні з найменшим досвідом професійної діяльності достовірно рідше, у порівнянні з фахівцями-пожежними 2 та 3 груп досліджуваних (р?0,01), використовують просоціальну стратегію копінг-поведінки.

Наступні достовірні розходження було виявлено стосовно виразності пасивної прямої копінг-стратегії. Встановлено, що фахівці з 2 групи рідше, ніж їх колеги з 1 та 3 груп, воліють використовувати таку стратегію у стресових умовах (р?0,05). Цей факт підтверджено і даними стосовно рівнів виразності даних копінг-стратегій у використанні їх пожежними. Доведено, що найбільша кількість пожежних зі стажем служби від 5 до 10 років менше всього використовує пасивну пряму стратегію подолання стресу (р?0,05). Найбільш характерною така стратегія є для працівників пожежно-рятувальних підрозділів зі стажем служби до 5 років.

Стосовно виразності пасивної непрямої стратегії, що містить в собі такі моделі копінг-поведінки, як уникання та маніпулятивні дії, відмічається, що вона є найбільш властивою для пожежних зі стажем роботи від 5 до 10 років. В 1 та 3 групах досліджуваних результати її виразності є достовірно нижчими (р?0,05).

Асоціальний тип копінг-стратегії більш характерний для найменш досвідчених працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України у порівнянні з фахівцями з 2 та 3 груп. Відмінності є достовірними на рівні р?0,01. До цієї групи копінг-стратегій відносять асоціальні та агресивні дії.

Надалі, ґрунтуючись на отриманих даних, нами було проведено перерозподіл груп досліджуваних в залежності від головної моделі копінг-поведінки: до 1 групи випробуваних - адаптивна модель копінг-поведінки - увійшло 92 працівника пожежно-рятувальних підрозділів МНС України; до 2 групи випробуваних - псевдоадаптивна модель копінгу - увійшло 147 вогнеборців; 3 групу випробуваних - дезадаптивна модель копінг-поведінки - склали 78 фахівців-пожежних.

З метою вивчення місця та ролі індивідуально-психологічних якостей особистості у забезпеченні процесу обрання фахівцем-пожежним того чи іншого типу копінг-поведінки, було проведено кореляційний аналіз за r-критерієм Пірсона. За допомогою проведеної процедури ми отримали структури компонентів, що обумовлюють особливості поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України у стресових ситуаціях (див. рис. 1).

З метою визначення ролі та ваги або "внеску" кожного особистісного компонента у забезпечення ефективності поведінки фахівця-пожежного в ситуації стресу, було проведено факторний аналіз методом головних компонентів з Varimax raw обертанням. Критерієм значущості результатів виступила факторна вага 0,40. Різноманітні параметри копінг-поведінки вогнеборців об'єдналися у два найбільш інформативних фактори.

Перший фактор утворили наступні компоненти: рівень психологічної стійкості особистості (0,59), спрямованість на вирішення завдання (0,71), прийняття відповідальності (0,60), рівень інтернальності (0,57), а також особистісні фактори "С" (0,82) - емоційна стабільність; "F" (-0,53) - виразність таких рис як стриманість, спокій, розважливість особистості; "M" (-0,75) - практичність, погодження з загальноприйнятими нормами, зайва уважність до дрібниць; "Q3" (0,66) - рівень самоконтролю фахівця-пожежного. Цей фактор можна назвати "силою волі".

Другий фактор утворили наступні компоненти: пошук соціальної підтримки (0,70), поведінка за типом "Коло" (0,49), рівень адаптивних здібностей пожежного (0,81), прийняття інших (0,87), емоційна комфортність особистості (0,69) та особистісні фактори "А" (0,55) - рівень товариськості особистості; "В" (0,76) - рівень інтелекту працівника пожежно-рятувального підрозділу й фактор "G" (0,88), який характеризує нормативність поведінки фахівця. Даний фактор компонентів, що визначають ефективність копінг-поведінки, можна назвати "соціальним інтелектом".

Узагальнюючи вищевикладене, можна констатувати, що провідну роль у забезпеченні ефективності копінг-поведінки працівників пожежно-рятувальних підрозділів МНС України відіграють емоційно-вольові якості особистості. Окрім цього, дуже важливими є комунікативні навички особистості, зокрема - вміння фахівця ефективно працювати в команді.

Розділ 3. Негативні фактори працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах надзвичайної ситуації

3.1 Основні поняття, що використовуються в межах дослідження: їх юридично-психологічний, семантичний та феноменологічний аналіз

Відзначено, що поняття "психічний стан" з моменту своєї появи зазнало значних змін, які пов'язані як із розширенням сфери його застосування, так і великою мірою з фундаментальним вивченням різноманітних аспектів цієї категорії - причинності, регуляції, детермінації, прояву. Психічні стани - це особлива психологічна категорія, яка об'єднує велику групу життєвих явищ, цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що показує своєрідність перебігу психічних процесів залежно від відображення речей і явищ дійсності та психічних властивостей особистості (М.Д. Левітов, І.А. Сапов, А.С. Солодков, Є.М. Алексеєв, Л.Г. Дикая, А.Ц. Пуні, В.І. Медведєв, Ю.Є. Сосновикова, Т.А. Немчин, Л.А. Китаєв-Смик, В.А. Бодров та ін.).

Психічний стан розглядається в дослідженні як частина (компонент) функціонального стану організму фахівця аварійно-рятувального підрозділу МНС України, що може зазнавати істотних змін у зв'язку із впливом на організм професійної діяльності в умовах впливу стрес-факторів екстремальної ситуації (пожежа, землетрус, аварія, загибель людей тощо).

Під екстремальною ситуацією (у межах даного дисертаційного дослідження) припускається будь-яке поєднання компонентів зовнішнього середовища, що характеризуються наявністю безпосередньої загрози фізичного або морального збитку персоналу МНС; опосередкованих соціальних загроз (соціально-правові санкції, матеріальний збиток, можливі наслідки фахових не успіхів і т.п.); опосередкованої або неопосередкованої загрози особистої смерті.

Доведено, що мірою екстремальності може виступати ступінь незакінченості адаптаційного процесу з розвитком явищ часткової або повної дезадаптації, коли стан динамічної неузгодженості переходить у критичний.

Проведений аналіз законодавства України, підзаконних актів з проблем діяльності фахівців екстремального профілю дав підставу зробити висновок про суттєві неузгодженості у використанні термінів і понять сфери цивільного захисту. Відзначено, що на сьогодні і деякі вітчизняні вчені буває, довільно трактують визначення та поняття, ігноруючи термінологію, яка вживається відповідно до чинного законодавства та державних стандартів, або керуються застарілою термінологією, яка на сьогоднішній день через відміну того чи іншого законодавчого або нормативного акту втратила свою актуальність. Неоднозначність понять "екстремальна ситуація", "надзвичайна ситуація", "аварійно-рятувальні роботи" і т.ін. призводить до розходжень у поглядах на суть тих або інших психічних явищ, розбіжності в трактуваннях досліджуваних феноменів, суперечливості отриманих даних, відсутності суворих критеріїв при їхній інтерпретації, використання неадекватних методичних прийомів дослідження і т.ін. Логіка вивчення проблеми мінімізації негативних психічних станів і реакцій, що виникають у персоналу аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в умовах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, зумовлюють необхідність подальшого розвитку понятійного апарату в цій галузі, диференціації і чіткої ієрархії основних понять.

3.2 Організація роботи та методи емпіричного дослідження

Дослідження проводилося на вибірці рятувальників віком 29,0 ± 4,3 роки (n=274), які брали участь у ліквідації великомасштабної надзвичайної ситуації, що трапилася 6 травня 2004 року у Мелітопольському районі Запорізької області на артилерійських складах біля с. Новобогданівка. Середній стаж служби досліджуваних в МНС України 8,9±7,9 років, у тому числі тих, що прослужили від одного року до трьох років - близько 15%, від трьох до десяти років - близько 73%, більше 10 років - близько 12%. 100% обстежених мали середню освіту. Близько 69% працівників уперше брали участь в аварійно-рятувальних роботах підвищеної складності, близько 19% - один раз за період служби вже брали участь у ліквідації великомасштабної надзвичайної ситуації, кожний десятий рятувальник (близько 12%) - брав участь у ліквідації великомасштабної надзвичайної ситуації більше двох разів.

Організаційно дослідження здійснювалось трьома етапами: перший етап полягав у постановці завдань, виборі методів дослідження й аналізі літературних джерел; на другому етапі проводилося емпіричне дослідження працівників зведених загонів під час підготовки та участі їх у ліквідації великомасштабної надзвичайної ситуації; третій етап включав кількісну та якісну обробку отриманих даних, написання тексту дисертації, формулювання висновків і рекомендацій.

Отримані в ході дослідження результати дали змогу: 1) встановити актуальні психічні стани досліджуваних рятувальників (МКВ Люшера); 2) визначити рівень уваги у працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України (сенсомоторні реакції, таблиці Шульте); 3) визначити ступінь резервних можливостей організму в стресових умовах (навантажувальні проби Штанге й Генча); 4) описати особистісні особливості рятувальників (СМДО); 5) описати відмінності й залежності між виявленими психологічними структурами (критерій Стьюдента, критерій Фішера).

3.3 Динаміка психічних станів та реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України під впливом екстремальних факторів службової діяльності

Перший етап психологічного обстеження був присвячений виявленню актуальних психічних станів працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України при підготовці до відрядження в зону надзвичайної ситуації.

Оцінка результатів діагностики методом колірних виборів (МКВ Люшера) дала змогу виділити із загального контингенту обстежених дві типологічні групи:

ь перша група: працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України з високою зовнішньою реактивністю при низькій інтрапсихічній активності (n=139) - група "А";

ь друга група: працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України з низькою зовнішньою реактивністю при високій інтрапсихічній активності (n=135) - група "Б".

Аналіз результатів психологічної діагностики виявив статистично значимі групові розходження (р < 0,05) за такими показниками: психологічна витривалість - стійкість уваги (таблиці Шульте); рівень резервних можливостей організму людини в стресових умовах (навантажувальні проби Штанге й Генча); показники окремих усереднених шкал СМДО, у тому числі "F" - шкала вірогідності, що виявляє рівень емоційної напруженості; 2-а шкала "песимістичність", що розкриває рівень усвідомлення проблем; 5-а шкала - "мужність-жіночність", що характеризує рівень гуманістичної спрямованості інтересів; значення сумарного відхилення від аутогенної норми й вегетативного коефіцієнта (МКВ Люшера).

Доведено, що більшість рятувальників групи "А" прагнули до активних дій, але наявність інтрапсихічних суперечностей, спрямованих на витіснення почуття тривоги, викликало розвиток гальмових процесів, що, у свою чергу, впливало на зниження швидкості сенсомоторних реакцій. Фіолетовий колір на перших позиціях колірного ряду вказував на прояв проблем в адаптації до нових умов, ослаблення контролю свідомості над емоційною сферою. При цьому цей процес, близький до перших ступенів дезадаптивного стану, міг бути викликаний розхитуванням адаптаційного бар'єру через тривалу, хоча й не різко виражену емоційну напругу.

Працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи "Б", на відміну від рятувальників групи "А", були більш обережні в оцінці подій, що відбуваються, а їхні реакції більшою мірою вказували на знижений рівень емоційних проявів і психічної активності.

Знижений рівень впрацьовуваності й стійкості уваги розглядався як показник підвищеного рівня стомлюваності рятувальників, пов'язаного в групі "А" з рівнем залученості фахівців у загальний процес подій, а в групі "Б" - з нестійкістю психофізіологічних характеристик.

Очікування тривалого впливу таких специфічних факторів, як незадоволення біологічних і соціальних потреб, відірваність від звичних умов життя, рідних й близьких, відсутність діючих умов психологічного розвантаження, стимулювало психоемоційну напругу, некомфортний стан обстежених. Самі працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в тому або іншому ступені відзначали дані зміни як у себе, так і в колег у вигляді тривожності, чуйності до майбутньої небезпеки, недовіри до зовнішнього спокою.

Спостереження, здійснені в процесі підготовки зведеного аварійно-рятувального загону до відрядження, проведені співбесіди з рятувальниками у період їхнього обстеження й результати психологічної діагностики вказували на те, що несвідомі процеси, пов'язані з недостатньою підготовленістю працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України до відрядження в зону надзвичайної ситуації, впливали на зниження їхньої професійної активності, а в окремих випадках служили й пусковим механізмом психоемоційної напруги, здатним стати відправною точкою початку розвитку травматичного синдрому.

Рисунок невротичної тріади (1-а, 2-а, 3-а шкали методики СМДО) у групі "А" указував на схильність до витіснення тривоги, а в групі "Б" - на схильність до депресивних реакцій.

Завершальним ступенем першого етапу обстеження було виявлення взаємозв'язку наявних психологічних і соціально-біографічних показників, що доповнюють загальну картину виникнення різних психічних реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України. Структура виявлення взаємозв'язків будувалася з урахуванням того, що психічні реакції багато в чому пов'язані із соціальним досвідом обстежених. Для їхнього виявлення було використано кореляційний аналіз (rs), за допомогою якого були виявлені принципово різні (р<0,05) соціально-психологічні зв'язки в представлених групах рятувальників: група А: єдина дитина в родині - 2-а шкала "песимістичність" (СМДО) - (+0,61); вік працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України - рівень резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) - (-0,37); вік працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України - частота випадків зниженої 2-ї шкали "песимістичність" (СМДО) - (-0,71); родинний стан - рівень резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) - (-0,47); група Б: наявність в анамнезі розлучення - виразність шкали "К" ("корекція поведінки") (СМДО) - (+0,61); наявність в анамнезі розлучення - частота випадків зниженої шкали "мужність - жіночність" (СМДО) - (-0,67); вік працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України - частота випадків зниженої 2-ї шкали "песимістичність" (СМДО) - (+0,62); наявність в анамнезі смерті одного з батьків - рівень резервних можливостей організму (навантажувальні проби Штанге й Генча) - (-0,53); кількість випадків участі в ліквідації наслідків великомасштабних надзвичайних ситуацій - стійкість уваги (таблиці Шульте) - (-0,76).

Виявлені взаємозв'язки психологічних і соціально-біографічних факторів логічно доповнили загальну картину природи психічних реакцій працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в період підготовки їх до роботи в умовах надзвичайної ситуації.

Другий етап психологічного обстеження, присвячений визначенню рівня психологічної адаптації рятувальників й виявленню причин, що негативно впливають на їхню психіку в умовах проведення аварійно-рятувальних робіт, був проведений після першого тижня перебування зведеного загону в зоні надзвичайної ситуації. Збір соціально-психологічної інформації містив у собі комплексний аналіз взаємодії соціально-психологічних детермінант, що в різному ступені характеризують життєдіяльність загону, з факторами змін психічних реакцій працівників у період їхньої адаптації до умов, пов'язаних з ризиком для життя й здоров'я.

Спостереження й результати співбесід з рятувальниками показали, що їхні життєві сприйняття в умовах, пов'язаних з гострим переживанням загрози життю, можливої загибелі людей, мають специфічні особливості. Так, рівень небезпеки оцінювався кожним рятувальником індивідуально й залежав від особистого досвіду й сприйняття подій, що відбуваються.

Встановлено, що працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС України в період обстеження піддавалися впливу комплексу екстраординарних психотравмуючих факторів, більшість рятувальників у різному ступені відчували внутрішнє занепокоєння й очікування негативних подій. У цілому, проведення аварійно-рятувальних робіт в зоні надзвичайної ситуації характеризувалося високим ступенем небезпеки для життя й здоров'я, усвідомленням працівниками МНС високої відповідальності за результати виконання службових завдань. Основні особливості побуту (дефіцит інформації, відсутність контактів з родиною й близькими людьми, безперервний контроль з боку керівництва), на який накладала додатковий і істотний відбиток обстановка постійної небезпеки, з погляду її впливу на людський організм і психіку, являли собою сукупність негативних подразників. Сприйняття нових умов життєдіяльності вплинуло на психологічні установки працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, їхню свідомість у цілому.

Очікування негативних подій впливало на активізацію психічних процесів: наприклад, в обох групах збільшився (р<0,001) показник вегетативного коефіцієнту. Зміна даної перемінної продемонструвала зростання енергетичного потенціалу в більшості працівників, мобілізацію фізичних і психічних ресурсів, внутрішню налаштованість на активні дії. Подібні зміни багато в чому визначалися індивідуальними особливостями рятувальників.

На етапі адаптації особлива увага приділялася аналізові розвитку стану тривожності у працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України. Результат спостережень і співбесід з обстеженими рятувальниками вказував на те, що стан тривожності відігравав у життєдіяльності особового складу охоронну й мотиваційну роль, однак в окремих випадках тривога, за інтенсивністю й тривалістю неадекватності ситуації, перешкоджала формуванню ефективної адаптаційної моделі поведінки, провокувала порушення поведінкової інтеграції й загальної дезорганізації психіки рятувальників. Тому цей феномен розглядався як основа змін психічного стану й поведінки працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, зумовлених негативним професійним стресом.

Загальною в обох групах залишалася наявність фіолетового кольору на першій позиції, що вказувало на проблеми в адаптації до нових умов життєдіяльності. Переважно цей показник залишався високим у групі "А" (25%).

Отримані дані за допомогою методу колірних виборів дали змогу визначити групу обстежуваних з вираженими ознаками соціальної й (або) психічної дезадаптації. Подібний стан був визначений у 21% рятувальників групи "А" і 31% - групи "Б". Цей показник мав достовірні міжгрупові розходження (р< 0,05).

Розгляд специфіки дезадаптивних проявів у групах показав, що у більшості працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи "А" (15% з 21%) фактор дезадаптованості мав виражений соціальний характер (фіолетовий колір на першій позиції). Кореляційні зв'язки цього фактора було виявлено у відношенні 7-ї шкали СМДО (r= +0,55 р< 0,05), вегетативного коефіцієнта (r= -0,33 р< 0,05), сумарного відхилення від аутогенної норми (r= +0,33 р< 0,05) і кількості раніше виконаних робіт з ліквідації наслідків великомасштабних надзвичайних ситуацій (r=+0,44 р< 0,01).

У групі "Б" фактор дезадаптації не мав загальних виражених особливостей і достовірних кореляційних зв'язків з іншими розглянутими факторами.

Розгляд узгоджених зв'язків рівня резервних можливостей організму працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України групи "А" з іншими розглянутими ознаками виявив зворотню залежність (р<0,05) з віком працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, ступенем активності їхньої життєвої позиції й характерної потреби гармонічних відносин з оточенням, прагненням до ефективного виконання службових обов'язків.