Психологічні особливості видів пам'яті та їх прояви в процесі діяльності та поведінці

У ряді випадків індивідуальні особливості пам'яті можуть проявлятися як феноменальним розвитком пам'яті в цілому, так і в надзвичайній продуктивності окремих її видів. Історія знає багато прикладів, що стосуються пам'яті видатних людей. Такі полководці, як О. Македонський, О. Суворов, Н. Бонапарт, знали імена майже всіх своїх солдатів. Л. Сенека міг запам'ятати й повторити 2 тисячі слів після однократного їхнього прослуховування. Щодо інших людей більше ймовірний варіант, коли власники надзвичайної пам'яті на обличчя, цифри й слова використовують спеціальні засоби й прийоми. [4]



2.3 Характеристика пам'яті різних вікових груп та шляхи її вдосконалення процесів пам'яті людини

Памґяттю користуються від народження, про що свідчить можливість вироблення умовних рефлексів (відповідь на положення під час годування). Дитина у два місяці впізнає матір. Ця нерозчленована реакція згодом, з розвитком інших пізнавальних процесів і накопиченням досвіду, вдосконалюється. Наприкінці першого півріччя впізнавання поширюється на все оточення і доповнюється відтворенням образу предмета. Дитина шукає зниклий з поля зору предмет, а згодом і названий предмет. Образна памґять зґявляється у виразній формі на восьмому місяці життя. [19]

Засвоєння мови в ранньому дитинстві розширює можливості пізнавальної діяльності, сприяє розвиткові словесно-логічної пам'яті. Пам'ять набуває більшої стійкості й міцності, тривалішим стає зберігання запам'ятованого. Ще домінує мимовільна памґять, однак уже зґявляється довільне запам'ятовування.

Для дошкільного дитинства характерний інтенсивний розвиток мимовільної пам'яті, чому значною мірою сприяє ігрова діяльність. Дошкільники починають відображати предмети не тільки за зовнішніми, а й за внутрішніми, істотними їхніми властивостями та звґязками. Розвиток доцільної діяльності й мови поступово зумовлює виникнення і початкове формування довільної пам'яті. Це - головне надбання дошкільного віку, що відкриває шлях до навчальної діяльності в школі. Розвиток мови сприяє засвоєнню абстрактних положень і закономірностей, приводить до формування поняттєвого логічного мислення - друга умова готовності до школи.

У молодших школярів розвиваються всі види пам'яті. Але особливо інтенсивно формується словесно-логічна пам'ять як умова й результат успіхів у навчанні. Відомо, що в знаннях, якими оволодівають молодші школярі, переважає матеріал конкретний, а не абстрактний. Однак вивчаючи природничі предмети, вони ознайомлюються з причинними звґязками, простими узагальненнями.

Проте довільна памґять у дітей ще достатньо не сформована. Тому учні молодших класів стикаються з труднощами, не вміють проконтролювати осмислення матеріалу, перевірити себе. Вихід вони бачать у механічному заучуванні. Нагальною потребою для них є засвоєння прийомів логічного запамґятовування. Тому треба вчити дітей розрізняти у своїй роботі завдання розуміти матеріал і завдання його запамґятати, поступово виробляти досконаліші прийоми заучування.

Процес запамґятовування в них ще розгорнутий, тому, приділяючи увагу одному, вони не можуть одночасно займатися іншим. Формування навичок і вмінь удосконалює та згортає цей процес, розвантажує свідомість, і в молодших школярів зґявляється можливість поєднувати різні завдання.

Подальший розвиток мимовільної й довільної памґяті відбувається в підлітків у процесі оволодіння складнішою системою знань. Перехід від елементарних понять до вивчення законів природничих і суспільних наук сприяє тому, що учні цього віку переходять від конкретно-логічної до абстрактно-логічної памґяті. Завдання в тому, щоб навчити підлітків швидко здійснювати аналіз і синтез тексту, розуміти зміст, головні факти, робити висновки. У міру формування в учнів уміння розуміти, осмислювати матеріал удосконалюється також їхня логічна памґять, спочатку мимовільна, а потім і довільна. Існує залежність формування вміння запамґятовувати від формування вміння розуміти матеріал. Загальне оволодіння цими вміннями сприяє продуктивності логічної памґяті, особливо абстрактно-логічної й довільної.

Для розвитку абстрактно-логічної памґяті у старших школярів характерний високий рівень оволодіння складною системою узагальнених умінь розуміння і запамґятовування. Це відкриває можливість подальшого розвитку абстрактно-логічної памґяті учнів, формування таких прийомів, які допомагають запамґятовувати складні системи фактів, понять, законів, їхнього пояснення й доведення.

Отже, памґять потрібна для засвоєння нових знань, а набування їх сприяє вдосконаленню памґяті. Тому цей процес не завершується у старшому шкільному віці: удосконалення памґяті триває і в дорослих завдяки професійному навчанню. Зростання самостійності в навчальному процесі збільшує роль довільного запамґятовування, абстрактно-логічної памґяті студентів.

Далі в період пізньої юності загальний розвиток памґяті відбувається в тісній взаємодії з мисленням, досягаючи максимальних значень. Мислення в цей період значно відстає від рівня розвитку памґяті, що знижує ефективність запамґятовування і зберігання, бо засвоюваний матеріал належно не опрацьовується. Першою умовою нових досягнень є подальша інтелектуалізація процесів памґяті, що сприяє інтенсивнішому розвиткові мислення. У взаємодії розвитку памґяті та мислення помітна пульсація змін, які чергуються між собою. Піки максимумів розвитку памґяті готують основу для подальшого розвитку мислення, а пікові значення змін у мисленні створюють сприятливі умови для нових зрушень у розвитку памґяті.

Однак розгортання процесів переробки інформації потребує спеціалізації навчання і продуктивної діяльності, тобто природного обмеження потоків інформації й підвищення компетентності субґєкта. Особливо великого значення набуває уміння самостійно працювати з книгою, словником, довідником, складати плани й реферувати спеціальні матеріали, вести конспекти й дослідження на професійному рівні.

Уже в зрілому віці розвиток памґяті тісно повґязаний з професійною діяльністю, спочатку з практичним засвоєнням знань і вмінь, яких потребує виконання обовґязків, а потім фаховим зростанням. Ініціативна, творча робота вимагає величезного досвіду і безперервного засвоювання нових знань, високої лабільності процесу відтворення відомостей, що зберігаються в памґяті. Отже, зростає мотивація до діяльності, підвищуються компетентність та інтерес, відбувається становлення професійної майстерності особистості.

У похилому віці продуктивність памґяті дещо знижується. Однак посилення мотивації у виробничій діяльності й наявність значного досвіду компенсують потреби в даних памґяті для продуктивної праці.

Доведено, що розвиток памґяті залежить від того, як забезпечено управління цим процесом. Педагоги мають створювати умови, що пришвидшують навчання, дають змогу краще засвоїти і зберегти в памґяті знання. Особистість тільки тоді матиме вагомі успіхи, коли буде достатньо наполегливо докладати зусилля для запамґятовування. Памґять погіршується від неповного її використання.

Розвиток памґяті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу або досягнення нових результатів діяльності. Що вагоміші мотиви супроводжують діяльність субґєкта, то успішніші результати запамґятовування. При цьому запамґятовування є результативним незалежно від того, чи було поставлено мету запамґятати.

Розвиток памґяті нерозривно повґязаний з вихованням самої особистості. Для розвитку памґяті в учнівської молоді треба виховувати передусім позитивні мотиви навчання і праці, любов до знань і трудової діяльності, зацікавленість у результатах діяльності та почуття відповідальності за виконання своїх обовґязків. Тільки повноцінна діяльність особистості сприяє розвиткові доброї памґяті. Зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запамґятовуванню.

Важливим для запамґятовування є перше враження, його якість і глибина. Воно посилюється комплексним сприйняттям обґєкта різними органами чуття. Всю інформацію органи чуття мають сприймати як щось змістовно ціле й значуще, логічно повґязане. Краще, якщо вона є предметом активної діяльності, зацікавлених роздумів, розумової переробки: виокремлення головного, істотних звґязків, структурування, аргументації тощо. [12]

Легко й надійно запамґятовується новий матеріал, повґязаний з попереднім досвідом, коли він його чимось доповнює і збагачує, розширює можливості діяльності особи. Ефект запамґятовування значно посилюється, якщо інформація є для субґєкта необхідною, повґязана з метою його діяльності, становить певний інтерес. Наприклад, готуючись до польоту і вивчаючи заданий маршрут, штурман не тільки визначає й обчислює основні етапи і контрольні пункти шляху, а й без спеціальних зусиль добре запамґятовує найважливіші орієнтири, супровідні ознаки, які допоможуть надійно ідентифікувати його з місцевістю, показниками приладів тощо. Така мобілізація памґяті пояснюється тим, що в польоті всі відомості можуть виявитися дуже потрібними й важливими і без них не можна якісно виконати завдання. Незнання цих відомостей може призвести навіть до аварії.

Розвитку памґяті сприяють постійні тренування. Регулярна й напружена робота памґяті стає звичкою, створює умови для формування продуктивної памґяті. Тренування не має бути ізольованим актом, штучним повторенням того самого. Тренуючи памґять, щоразу потрібно виявляти наполегливість, волю та впевненість, постійно домагаючись поліпшення результатів запамґятовування.

Необхідною умовою ефективного запамґятовування є дотримання певних правил. Запамґятовувати треба в доброму настрої й на «свіжу голову», коли ще не настала втома. Під час запамґятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом. Потрібно опрацьовувати інформацію для запамґятовування, порівнюючи різні відомості, спираючись на асоціації (смислові й структурні), виокремлюючи опорні сигнали («вузлики на памґять»). Потрібно творчо застосовувати мнемотехнічні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими звґязками, змістом, значенням, залучаючи різні види памґяті. [10]

Головний сенс мнемотехнічних прийомів у тому, що матеріал запамґятовування глибше аналізують, структурують і більше осмислюють. Зокрема, запамґятовуючи історичні дати, можна використати порівняння за подібністю і контрастом з відомими подіями, запамґятовуючи іноземні слова - з уже засвоєними словами або зі словами рідної мови тощо.

Засвоєння понять та іншої інформації в процесі багаторазового повторення створює базу для подальших асоціацій з новим матеріалом запамґятовування. Тому на початкових етапах навчання, коли нову інформацію нема з чим повґязувати, виникають значні труднощі й доводиться багато разів повторювати, щоб добре запамґятати. Оволодіння поняттєвим апаратом і знаннями певної галузі значно збільшує можливості швидкого й міцного запамґятовування нової інформації завдяки смисловій памґяті.

Способом поліпшити памґять людини є формування вміння запамґятовувати й відтворювати. Памґять розвивається тренуванням і наполегливою працею, спрямованою на запамґятовування, тривале збереження, цілковите й точне відтворення.

Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу ми пропонуємо такі дії для покращення пам'яті, а саме:

· Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, заплющивши очі, образно уявіть його собі в дрібницях. Розплющивши очі, ще раз погляньте на нього і зазначте, які деталі ви випустили.

· Вивчений предмет спробуйте намалювати з памґяті. Потім виявіть те, що забули намалювати.

· Опишіть з памґяті риси добре знайомої людини. Спостерігаючи за цією людиною під час зустрічі, уточніть непомічені риси її обличчя.

· Подивіться на 7-15 дрібних предметів, опісля з памґяті опишіть їхній вигляд.

· Спробуйте добре роздивитися предмет, який падає. Потім опишіть його якомога точніше.

· Огляньте кімнату, запамґятайте, що в ній розміщено. Потім заплющіть очі й уявіть образ побаченого до дрібниць.

· Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої вам людини і спробуйте із заплющеними очима уявно знову почути її. Потім повторіть фразу вголос, а під час зустрічі з цією людиною порівняйте «оригінал» з імітацією.

Ці вправи розвивають памґять: образи обґєкта спостереження швидко запамґятовуються і тривалий час зберігаються в памґяті, водночас удосконалюється здатність уявляти, аналізувати обґєкт з памґяті без особливих зусиль волі.

Не менш важливим у розвитку памґяті є формування вміння запамґятовувати й відтворювати, засвоєння раціональних прийомів запамґятовування, контролю та розуміння. Основні прийоми довільного запамґятовування такі:

· Треба чітко визначити мету, завдання запамґятовування. Мнемічне завдання полягає в чіткому формулюванні того, що і як треба запамґятати та міцно закріпити. Якщо таке завдання спеціально не ставлять, то матеріал запамґятовується значно гірше. Зокрема, під час дослідження одній групі ставили завдання запамґятати матеріал, щоб відповісти наступного дня, іншій - запамґятати надовго. Перевірку проведено через чотири дні, результати виявилися набагато кращими в другій групі - адже відомо як швидко забувається матеріал, вивчений тільки для іспиту.

· У довільному запамґятовуванні потрібно сформувати стійкі мотиви до запамґятовування, набування знань, почуття відповідальності. Якщо людина належно не вболіває за справу, невідповідально ставиться до запамґятовування, то вона швидко забуває те, що треба памґятати.

· Необхідною умовою запамґятовування є розуміння матеріалу, утворення смислових звґязків, якщо вони недостатні, та використання ефективних прийомів запамґятовування. Незрозумілий матеріал, як правило, не зацікавлює й запамґятовується гірше, ніж систематизований, зрозумілий. Для поліпшення умов запамґятовування варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим.

Застосування того чи іншого способу запамґятовування є довільним асоціюванням, повґязуванням певних одиниць матеріалу, який треба запамґятати. Щоб запамґятати номер телефону, кожен якось кодує його цифрові значення, групує цифри з відомих дат, схожих номерів і складає смислове вираження. Допомагають запамґятовувати й прийоми аналізу матеріалу: складання плану, порівняння, класифікація, групування, систематизація. Кожна людина виробляє власні прийоми аналізу й асоціювання матеріалу для запамґятовування. Крім залучення логіки і розуміння, така робота над матеріалом запамґятовування дає змогу привернути увагу до нього, краще усвідомити та засвоїти.

Важливою умовою ефективного запамґятовування є сприятливий психічний стан для засвоєння нового матеріалу. Погано сприймає матеріал людина втомлена, роздратована, пригнічена. Відомі випадки осяяння памґяті перед сном і після пробудження вранці. Позитивного ефекту досягають аутогенною стимуляцією памґяті, що повґязано з приведенням організму в актуальний стан і сприятливою дією механізму релаксації.

Для кращого функціонування пам'яті важливо не забувати про фізіологічні особливості організму і мозку. Голодуючий мозок те ж, що голодний працівник - він не буде працювати добре. Найголовніше "ласощі" для сірих клітинок - кисень, і дістати його дуже просто: раз на тиждень три години відпочивайте на свіжому повітрі, займаючись спортом, бігаючи або просто гуляючи.

Проаналізувавши праці зарубіжних та вітчизняних психологів ми даємо такі рекомендації, спрямовані на поліпшення пам'яті

1. Увімкнення уяви

Люди, які запам'ятовують величезні числа, завжди мають розвинену уяву. Вони уявляють число у вигляді рослин, тварин і неживих предметів, наприклад, двійка - лебідь, вісімка - матрьошка, одиниця - стовп біля дороги, шістка - замок і т. д.

2. Активний спосіб життя

Спортивне життя, заняття танцями значно покращує кровообіг, у тому числі і в головному мозку, активізує психічні процеси, що забезпечують сприйняття, відтворення і опрацювання інформації.

3. Рукоділля

Рукоділля - це заняттям лише для домогосподарок чи бабусь. Вишивання хрестиком, різноманітне плетіння, нанизування намистин - ці дії активізують пам'ять і в цілому роботу головного мозку.

4. Стимулювання запахами

Коли людина готуєтеся до виступу на роботі або до іспиту в університеті необхідно оточувати себе запахами, які стимулюють процеси запам'ятовування (наприклад запалити аромалампу з ефірними оліями: лимонним, м'ятним або розмариновою).

5. Потрібно зосередитися на процесі запам'ятовуванні

Якщо людина хоче запам'ятати щось, необхідно зосередитися на цьому процесі. Обдумати, слухати, проводити паралелі зі своїм життям або з наявними знаннями. Чим більше почуттів і думок «зачепиться» за наявну інформацію, тим вища ймовірність запам'ятати дійсно щось важливе.

6. «Напружуйте пам'ять»

Якщо ви щось забули: значення слова, цифру зі звіту, ім'я співачки, телефон друга - перш ніж відразу ж лізти в словник, користуватися Інтернетом або телефонною книгою, необхідно спробувати хоча б протягом декількох хвилин самостійно згадати забуте.

7. Тренуйте свій мозок

Необхідно читати художню літературу, після чого коротко записувати імена героїв і сюжет. Час від часу записи і відновлюйте прочитане в пам'яті. Це допоможе не просто тренувати пам'ять, але і уславитися ерудованою особистістю в колі друзів.

8. Забудьте про зубріння

Заучувати щось, не розуміючи, не бачачи образи перед очима, не переказуючи своїми словами текст, невигідно. Зубріння далі оперативної пам'яті не пройде. Точно не піде на користь вчити «до іспиту» або «до завтра». Якщо при запам'ятовуванні поставити мету «вивчити навічно», то запам'ятовування буде набагато ефективніше.

9. Повоторення

«Повторение - мать учения» Так воно і є, але не варто повторювати отриману інформацію по 5 разів поспіль, а робити це потрібно один разу на день протягом п'яти днів. І краще за все робити це на ніч.



ВИСНОВОК

Багатьма дослідниками пам'ять характеризується як «наскрізний» процес, що забезпечує спадкоємність психічних процесів і об'єднує всі пізнавальні процеси в єдине ціле. Свідомість того, що сприймається в даний момент предмет або явище сприймалися в минулому, називається впізнаванням. Проте ми можемо не тільки здобувати предмети. Ми можемо викликати в нашому знанні образ предмета, який в даний момент ми не сприймаємо, але сприймали його раніше. Цей процес - процес відтворення образу предмета, сприймається нами раніше, але не сприймається в даний момент, називається відтворенням. Відтворюються не тільки сприймаються в минулому предмети, за і наші думки, переживання, бажання, фантазії і т. д. Необхідною передумовою впізнавання і відтворення є запам'ятовування того, що було сприйнято, а також його подальше збереження.

Таким чином, пам'ять - це складний психічний процес, що складається з декількох приватних процесів, пов'язаних один з одним. Пам'ять необхідна людині, - вона дозволяє йому накопичувати, зберігати і згодом використовувати особистий життєвий досвід, в ній зберігаються знання і навички.

Головною проблемою сучасної психологічної спільноти є те, яка ж теорій пам'яті дає найбільш вичерпну відповідь на запитання про походження та закономірності пам'яті. Проаналізувавши роботи психологів, ми дійшли висновку, що на даний момент, жодна з теорій не може дати вичерпну відповідь. Лише при синтезі фізіологічного, психічного та хімічного можливо буде знайти теорію, яка пояснить всі невирішені питання щодо пам'яті як психічного процесу. Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу, ми дійшли висновку, що пам'ять є невід'ємною і однією з найважливіших частин людського життя та діяльності. Від її розвиненості, від переважання одного виду пам'яті над іншим залежить успіх у трудовій діяльності та перебіг повсякденного життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бузан Т.В. Скоростная память : [пер. с англ.] - М.: Эйдос, 1996. - 247 c.

2. Варій М.Й. Загальна психологія: [навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей.] - Львів: Край, 2005. - 420с.

3. Веккер Л.М. Психические процессы: В 3 т. - Т. 1. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. - 357с.

4. Возрастные и индивидуальные различия памяти / [под ред. А.А. Смирнова.] - М.: Просвещение, 1967. - 324с.

5. Гарибян С. А. Школа памяти. - М.: Цицеро, 1992. - 648с.

6. Голубева Э.А. Индивидуальные особенности памяти человека . - М.: Педагогика, 1980. - 520с.

7. Громова Е.Л. Эмоциональная память и ее механизмы. - М.: Наука, 1980. - 381 с.

8. Загальна психологія: [підручн. для студ. вищ. навч. закладів] / За заг. ред. акад. С.Д. Максименка - К.: Форум, 2000. - 282с.

9. Загальна психологія: [навч. посіб. ] / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: А.Г.Н., 2002. - 371 с.

10. Иванов-Муромский К.А. Мозг и память. - К.: Наук, думка, 1987. - 413с.

11. Клацки Р. Память человека: Структуры и процессы: [пер. с англ.] - М.: Мир, 1978. - 270с.

12. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1975. - 430с.

13. Мґясоїд П.А. Загальна психологія: [навч. посіб. ] / 3-тє вид., випр. - К.: Вища шк., 2004. - 424 с.

14. Психология XXI века: [учебник для вузов] / Под ред В.Н. Дружинина. - М.: ПЕР СЭ, 2003 - 462с.

15. Психология памяти / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер и В.Я. Романова. - 3-е изд. - М.: ЧеРо, 2002. - 419 с.

16. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968. - 370 с.

17. Психологія: [підручник] / Під ред. Ю.Л. Трофімова. - 3-тє вид. - К.: Либідь, 2001. - 284с.

18. Хофман И. Активная память: Експеримент и теория человеческой памяти / [Пер. с нем.] - М.: Прогрес, 1986 - 386 с.

19. Маслоу А. Психология бытия. - СПб., 1997. - 589 с.

20. Татенко В.А. Психология в субъективном измерении. - К.: Просвіта, 1996. - 370с.

21. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990. - 346 с.

Размещено на Allbest.ru