При тлумаченні психологічного змісту зазначеного коефіцієнта були використані відповідні рекомендації, за якими умовно оцінюють вираженість зв'язку між ознаками коефіцієнта, що дорівнює 0,3 і менше - як слабкий зв'язок; при його значеннях більших 0,4 і менших 0,7 - як помірно виражений зв'язок; при його значеннях понад 0,7 і більше - йдеться про високу вираженість зв'язку між ознаками, що співставляються.

Впорядкування експериментальних даних здійснювалося з допомогою комп'ютерної техніки й використанням сучасних програм математичного опрацювання статистичних даних, зокрема застосовувалася комп'ютерна статистична програма SPSS 17,0.

2.2 Аналіз та інтерпретація отриманих в ході емпіричного дослідження результатів

При індивідуальному аналізі протоколів дослідження (мал.2.2.) ми прийшли до висновку, що більшість досліджуваних оцінює себе і свої можливості адекватно. Можуть критично сприймати оточуючу дійсність та свої дії. Тільки 6-ть чоловік неадекватно відносяться до своїх можливостей і більш хворобливо реагують на будь-які негативні оцінки стосовно себе. При цьому схильні підкорятися і займати конформну позицію. Їх критичність залежить від того, як їх оцінюють та від власної успішності. Проте, адекватний рівень домагань у них суттєво знижений. 5-ть досліджуваних мають неадекватно завищену самооцінку, що свідчить про їх хворобливе почуття гідності та повне неприйняття критики (навіть конструктивної). На всі зауваження вони схильні реагувати агресивно. В більшості випадків можуть використовувати різні стратегії самоствердження за рахунок інших.

Показники рівня самооцінки

Малюнок 2.2.

Індивідуальний аналіз результатів міжособистісної взаємодії за Т. Лірі виявив, що екстримально високі показники у групі досліджуваних (13-16 балів) проявилися при авторитарному (9 осіб) егоїстичному (5 осіб) та альтруїстичному (6 осіб). Це свідчить що ці досліджувані схильні до побудови таких стилів взаємодії і можуть суттєво впливати на особливості розв'язання конфліктної взаємодії. Однак їх характер може мати хвилеподібні прояви і залежати від зовнішніх обставин або особистісної спрямованості. Ми схильні припустити, що в їх поводженні з іншими та стилі взаємодії частіше проявляються не адаптивні прояви невротичного реагування.

Малюнок 2.3. Ряд 1 - низькі показники, Ряд 2 - помірні показники,

Ряд 3 - високі показники, Ряд 4 - екстремальні показники.

Більш конструктивно впливають на побудову міжособистісної взаємодії та адаптивний стиль відносин високі та помірні показники. Досліджувані більш часто обирають саме конструктивну взаємодію та схиляються до адекватної побудови міжособистісних відносин. Хоча в їх реакціях бувають імпульсивно-агресивні сплески, це скоріше за все, свідчить про стримування власних проявів, що впливає на спроможність в подальшому відстоювати власну позицію. В таких ситуаціях може проявлятися нестриманість, роздратованість, стає важко відноситись з повагою до опонента. Таким чином, їх дружелюбність та альтруїзм суттєво залежать від рівня накопичення негативних емоцій та власної спроможності зайняти дипломатичну позицію.

Під час проведення аналізу кількісних показників ми прийшли до висновку, що якісні показники дослідження у співвідношенні дадуть більш розгорнуту та деталізовану характеристику отриманих результатів. Отже, аналіз середньостатистичних показників результатів діагностики міжособистісної взаємодії Т. Лірі та рівня самооцінки представлений у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Аналіз середніх показників особливостей самооцінки та характеру побудови міжособистісних відносин

	Середнє	Ст. відхилення
Самооцінка	0,49	0,32
Авторитарний тип відносин	10,86	2,96
Егоїстичний тип відносин	9,60	3,33
Агресивний тип відносин	8,43	2,89
Відносини з підозрою	7,43	2,59
Відносини з підкоренням	7,63	3,13
Залежний тип відносин	6,43	2,81
Дружелюбний тип відносин	8,60	2,34
Альтруїстичний тип відносин	9,93	3,02

За отриманими даними усереднений показник рівня самооцінки знаходиться в межах адекватної. Однак, для адекватного відношення до себе та побудови міжособистісної взаємодії вона повинна бути дещо завищеною. Нажаль, в нашому дослідженні цього не спостерігається. Такі результати можуть свідчити про схильність в більшості випадків оцінювати себе максимально відповідно до ситуації, співвідносити свої можливості із вимогами оточуючого середовища. Ми схильні припустити, що у зв'язку з тим, що вибірку досліджуваних склали люди зрілого віку, які вже певним чином зарекомендували себе в професійній діяльності і мають певні досягнення, то їх особливості сприйняття себе мають певні прояви. Сюди можна віднести блокування власної активності в процесі самореалізації та прояв себе у міжособистісній взаємодії. Ми вважаємо, що співвідношення себе реального із ідеальним образом себе утруднено. Адже керування колективом, координація діяльності та вирішення конфліктних ситуацій вимагають від особистості більш завищеної оцінки себе і власних можливостей. Саме тому, скоріше за все, складності взаємодії у професійній сфері та непорозуміння виникають через активізацію захисних механізмів для збереження цілісності власної Я-концепції. Хоча така мотивація є природною і направлена на самозбереження, в даному випадку більше свідчить про внутрішню неузгодженість, поглиблює конфлікт з іншими і утруднює пошук виходу з нього.

Про це ж свідчать середні показники міжособистісного стилю взаємодії. На першому місці по значимості стоїть авторитарний стиль побудови стосунків, який в характеристиці вертикального і горизонтального профілю більше підходить під екстремальний стиль. Примітно те, що доповнюють цей тип амбівалентні за своїм спрямуванням типи побудови стосунків - альтруїстичний та егоїстичний.

Ми схильні припустити, що в середньому в досліджуваній групі відносини мають емоційно-особистісну спрямованість і хвилеподібний тип прояву. Ми припускаємо, що це буде особистість, яка з одного боку може домінувати, схилятися до авторитарності у проявах лідерства, вимагає до себе поваги, є енергійною та компетентною. З іншого - доволі відповідальна, здатна принести в жертву свої інтереси та заступитися за іншого, допомагати порадою, навіть, якщо не просять, бути нав'язливою в цьому.

Все буде залежати від особистісного емоційного стану - чи то буде роздратування, чи веселість, чи смуток - вони будуть визначати стиль побудови взаємовідносин із оточуючими і тим паче впливати на особливості вирішення конфліктних питань. Крім того, особистісні вподобання можуть суттєво впливати на все вищезазначене. До когось можна буде проявити терплячість, витримку, гнучкість, дипломатичність, а до когось - в більшості випадків претензійність, суворість, прояви суперництва, ворожість. В одному випадку це буде направленість на дружній стиль і залежність від оцінок значимих оточуючих, з якими ці відносини будуються, в іншому - егоїстичний тип відносин із направленістю на себе. В останньому випадку це може свідчити про відчуття загрози зі сторони таких особистостей для власного реноме та цілісності "Я-концепції".

Все вищезазначене підкріплюється негативним ставленням до критичних зауважень в свій адрес і можливої неадекватної реакції на них та різкими оцінками по відношенню до інших та їх дій (професіоналізму, особливостей прийняття рішень тощо). В середньому наші результати свідчать про суттєві складності у побудові конструктивної взаємодії, так як, досліджувані схильні більше підкорятися ніж вести за собою і приймати адекватно рішення у розв'язанні конфліктних ситуацій. Їм прийнятно командувати або просити, прийняти точку зору значимої особистості (референтної групи) ніж відстоювати власні погляди (вподобання, стратегії). Вони схильні захоплюватися рішучістю, силою, вірою власні можливості інших і, одночасно, заздрити їм і за нагоди ствердитися за їх рахунок.

Хоча це відбувається на несвідомому рівні, ми вважаємо, що вирішення конфліктних питань під час професійної взаємодії може набувати дещо особистісного характеру. У зв'язку з тим, що це не дає можливості повністю з'ясувати відносини та однозначно розставити пріоритети, то й шляхи побудови відносин та вирішення спірних моментів має хвилеподібні прояви із періодами затуханням або емоційними спалахами.

Під час індивідуального аналізу протоколів дослідження стилю поведінки в конфлікті за К. Томасом (мал. 2.4.) було виявлено схильність до уникнення конфліктів (28) з проявами пристосування (20 осіб) співпраці (19 осіб) та компромісної взаємодії (18 осіб). Зважаючи на те, що ми досліджували представників керівного складу та їх реагування в конфлікті, ми прийшли до висновку, що більшість намагається знайти компроміс під час суперечки та в деякій мірі піти на поступки. Такий стиль не завжди є адаптивним для керівника та не сприяє створенню позитивного його образу. Бажання швидше перевести конфлікт в стадію ескалації, швидше за все, сприятиме накопиченню в колективі негативного емоційного відношення один до одного. Така особливість може періодично провокувати появу некерованих конфліктів, які вирішити з часом практично неможливо, якщо керівник не змінить свого особистісного ставлення до їх розв'язання. Індивідуальна направленість на отримання поваги, визнання, позитивних оцінок може суттєво блокувати пошук конструктивних шляхів виходу з конфлікту та адаптивних форм взаємодії в стресових ситуаціях.

Малюнок 2.4. Ряд 1 - низькі показники, Ряд 2 - середні показники, Ряд 3 - високі показники.

В результаті самоаналізу аспектів взаємодії керівництва і колективу 28 осіб обрали колегіальний стиль взаємодії з високим ступенем його прояву. Однак, в результаті аналізу кількісних показників, інші стилі взаємодії теж мають високий ступінь прийнятності. Варто зазначити, що вони мають досить низькі якісні показники, але можуть проявлятися в певних ситуаціях паралельно із основним стилем. Однозначно зробити висновок за даною методикою ми вважаємо недоцільно, т. я. необхідно враховувати якісний показник, який буде розглянуто при аналізі середньостатистичних результатів дослідження.

Малюнок 2.5.

Ряд 1 - низькі показники, Ряд 2 - середні показники, Ряд 3 - високі показники.

К. Томас вважає, що при уникнення конфлікту жодна зі сторін не досягає успіху; при таких формах поведінки, як конкуренція, пристосування і компроміс, або один з учасників виявляється у виграші, а інший програє, або обидва програють, тому що йдуть на компромісні поступки. І тільки в ситуації співробітництва обидві сторони виявляються у виграші. За результатами нашого дослідження (табл. 2.2) на першому місці по значимості стоїть саме схильність до компромісного вирішення спірних питань.

В середньому за результатами досліджувані схильні йти на поступки, відмовитись від висунутих раніше вимог, претензій і врахувати потреби протилежної сторони, якщо вони будуть обґрунтовані. Однак, варто звернути увагу, що й в конфліктній взаємодії паралельно присутні амбівалентні прояви співпраці та уникнення. Скоріше за все, ситуація та зовнішнє оточення визначають, яку саме стратегію будуть обирати представники досліджуваної групи. В ситуаціях сильної взаємозалежності опонентів, важливості рішення для обох сторін, неупередженості учасників ймовірна спрямованість на конструктивне обговорення проблеми, розгляд іншої сторони не як суперника, а як союзника в пошуку рішень. До прийняття стратегії вимушеного відходу може спонукати: усвідомлення своєї неправоти; необхідність збереження хороших стосунків з опонентом, сильна залежність від нього; незначність проблеми; тиск третьої сторони; погроза серйозних негативних наслідків, відсутність шансів на інший результат. Відхід, від вирішення проблеми є спробою піти з конфлікту при мінімумі витрат. Уникнення застосовується за відсутності сил і часу для вирішення протиріч після спроб реалізувати свої інтереси за допомогою активних стратегій; при прагненні виграти час; не бажаючи вирішувати проблему взагалі. Тут йде мова не про розв'язання, а про згасання конфлікту з плином часу, що залишає певний осад і за нагоди знову вдихне в нього життя із ще більшою силою.

Таблиця 2.2

Аналіз результатів виявлення стилю вирішення конфлікту та направленості у відносинах під час взаємодії у професійній діяльності

	Середнє	Ст. відхилення
Суперництво	4,43	3,26
Співпраця	6,00	1,98
Компроміс	7,30	2,21
Уникнення	6,46	1,22
Пристосування	5,70	2,35
Директивний стиль	2,43	2,11
Ліберальний стиль	1,93	1,834
Колегіальний стиль	11,66	2,97

Ми вважаємо, що вплив рівня самооцінки визначає особливості Я-концепції так, що вищеописана стратегія стає прийнятною і дещо блокує становлення та розвиток особистості. При цьому внутрішній аналіз та оцінка власних дій може мати захисні прояви, наприклад, проекція, раціоналізація, витіснення та ізоляція. Однак, це не було предметом нашого дослідження і ми лише припускаємо можливість таких проявів, спираючись на аналіз ідеальних образів сприйнятті свого керівництва та себе. Можна припустити, що власне суб'єктивні причини є перешкодою, в даному випадку, у пошуку конструктивних рішень та побудові адекватної співпраці. Сюди можна віднести зовнішні фактори негативний соціально-психологічний клімат, невідповідність офіційної та неофіційної структур колективу (протиборство між керівником і неформальним лідером, ворожнеча між окремими неформальними групами), які дозволяють нівелювати індивідуальні особливості - негативні риси характеру, мотиваційна спрямованість, моральність та інші риси особистості (егоїзм, недостатні самовладання та витримка, завищені самооцінка та рівень домагань, тривожність), наявність психологічних бар'єрів тощо).

В більшості випадків досліджувані не схильні до конструктивної конкуренції. Більш того вони не схильні проявляти її адекватно ситуації. Майже половину своїх поривів до прояву суперництва блокують, накопичуючи тим самим негатив та формуючи прояви хворобливого самолюбства, яке теж не завжди проявиться. Ми вважаємо, що досліджувані можуть побачити адекватний шлях вирішення ситуації та необхідні дії. Однак, вони схильні на словах бути рішучими та сміливими і у власних фантазіях шибко все владнати. Коли ж доходить до діла, то спрацьовують внутрішні блоки, які не дозволяють застосувати заплановану стратегію, що призводить до переживань з приводу перемог інших.

Висока кооперативність суспільної діяльності та бажання налагоджувати співробітництво стимулюють на пошук рішення, яке задовольнить обидві сторони, можливе, навіть, спільне обговорення розбіжностей. Це може свідчити про те, що прийняття партнерсько-переговорного стилю при дотриманні ієрархізації відносин налаштовує групу на продуктивну співпрацю. Але при вирішенні особливо важливих рішень впевненість та відповідальність може зникати або особистості перекладатися на інших в тому числі притаманний страх не виправдати очікувань інших. При більш авторитарних проявах взаємодії і схильності до самоствердження в лідируючих позиціях може проявитися неконструктивна конкуренція з хворобливими міжособистісними взаємовідносинами. Чим частіше відбувається такий процес, тим більше шансів на розгортання неадекватних хворобливих стосунків з конкуренцією та частими конфліктами без варіантів їх розрішення.

2.3 Узагальнений аналіз даних емпіричного дослідження

Аналіз співвідношення між показниками особливостей самооцінки, стилю міжособистісної взаємодії та реагування в конфліктних ситуаціях здійснювався на основі обчислення кореляційних показників між вказаними діагностичними категоріями (додаток 5). З отриманих даних, здобутих в результаті обчислення коефіцієнтів рангової кореляції, випливають наступні взаємозв'язки.

Поєднання авторитарного та дружелюбного стилів побудови взаємодії (369) свідчить, що позитивне відношення до інших має показний характер, який приховує бажання самоствердитися за нагоди та уникати критичних зауважень на свою адресу. Хвороблива гідність не дозволяє почувати себе вільно та впевнено під час вирішення спірних питань. Для таких відносин, в одному випадку притаманна обережність, нагнітання страху, висока тривожність та недовірливість. В більшості випадків це може мати прояви надмірної ввічливості, невпевненості в своїх силах, сором'язливості, страху неприйняття іншими, їхньої оцінки та критики, що провокує уникання міжособистісної взаємодії і не допомагає адаптуватися в суспільстві та налагоджувати контакти. В інших це буде нагадувати бурхливе з'ясування відносин із намаганням перекласти відповідальність на інших. Агресивні прояви при цьому проявляються у жорстокості, неприйнятті іншої точки зору, бажанні зробити навпаки і відображаються у ледве струмуючій міжособистісній ворожнечі.

Значимі зв'язки між авторитарністю та егоїстичністю (588) і агресивністю (574), егоїстичного типу взаємодії з агресивним (561) та підкоренням (369) свідчити про намагання бути в центрі уваги, особистість з даними проявами любить добре виглядати в очах інших. Своє ставлення до інших визначається тим, як вони ставляться до неї. Такім людям легше даються поверхневі конфлікти. Під впливом власних емоцій та намірів можуть втрачати раціональність сприйняття та оцінки наявної ситуації. При загостренні ситуації і складності одноосібного її вирішення притаманне милування своїми стражданнями, стійкістю. Поведінку такої особистості важко передбачити, т. я. веде себе зухвало, агресивно і часто в запалі може порушувати загальноприйняті норми або, навіть стати джерелом конфлікту. Втім, на рівні свідомості ця інформація частіше за все витісняється. Зазвичай причиною цього може бути високий рівень домагань, слабка самокритичність, схильний звинувачувати інших, низька організованість та труднощі у перетворенні планів в життя. Особистісна слабкість та знецінення досвіду, вмінь, напрацювань з минулого досвіду, здатність витримувати негативні емоційні реакції оточуючих блокує шляхи конструктивного вирішення конфлікту.

Все це призводить до схильності підкорятися більш сильній та агресивній особистості іноді, навіть, без врахування ситуативних факторів (підкорення та залежність - 638). Іноді сама того не бажаючи людина шукає подібний тип, щоб задовольнити свої особистісні потреби вимагаючи поради. Варто відмітити, що агресивний стиль взаємодії корелює з підозрілістю (539), що свідчить про схильність сприймати оточуючих, як критиків або навіть ворогів. Саме тому можна припустити, що таке поєднання формується по типу "кращий захист - напад". Будь-хто з оточення може потрапити в поле зору таких людей і викликати недовіру, надмірну обережність, щоб захистити вразливі егоцентричні структури особистості.

Особистості такого типу частіше за інших потрапляють неприємні ситуації, з яких виносять гіркий досвід, що довіряти оточуючим непотрібно, навколо вороги (підозрілість у поєднанні з підкоренням - 606 та залежність - 393). Такий скептичний підхід зумовлює замкнутість, а розчарування в людях та негативізм проявляються у вербальній агресії, необґрунтованій критичність до себе та інших. Але ці два типи (авторитарність та підкорення) не можуть існувати один без одного і в певній мірі неконструктивні форми взаємодії при вирішенні спірних питань та розв'язанні конфліктів.

Варто зазначити, що дружелюбний стиль реагування, який має не тільки диктаторські риси, але й добре корелює з альтруїзмом (721), що може дещо зміни ракурс поведінки від вираженого неприйняття свого опонента до активної лідерської позиції сильної особистості з дипломатично-переговорним стилем взаємодії. При цьому агресивні тенденції в поведінці можуть виступати, як фактор фільтрації та утримання групової уваги в потрібному напрямі, уникаючи сковзання та проявів резонерства.

Зв'язок альтруїзму з егоїстичністю (396) може свідчити, що особистість виходить насамперед з оцінки особистих інтересів, як високих, а інтересів інших, як низьких. Вважає себе знаючою краще за інших, як правильно, краще, які приймає самостійно без урахування оточуючих не потребує допомоги інших. В мотиваційній активності орієнтується на самоствердження та допомогу із обов'язковою позитивною віддачею.

Суперництво має негативні кореляційні зв'язки з компромісним (-503), пристосуванням (-476) та слабо виражені з уникаючим (-363) стилем поведінки в ситуації конфлікту, що може свідчити про наявність суперечливості в особистісному реагуванні досліджуваних або особливості обрахунку результатів. З одного боку це може свідчити про достовірність результатів дослідження, з іншого - про приховане бажання суперництва у моменти конфронтації, яке не має чіткого вираження в адекватній формі. Можливе небажання проявляти гнучкість і сприймати інші погляди, особливо, якщо вони суперечать людям з подібною формою взаємодії. Єдине, на що ми можемо акцентувати, це те, що досліджувані із схильністю до суперництва можуть проявляти у своїх відносинах з оточуючими майже всі прояви цих стилів.

Окремо слід зазначити, що негативні кореляційні зв'язки між колегіальним стилем та ліберальним (-544) і директивним (-759); ліберальний стиль із підкоренням (-468) і залежністю (-459) можуть свідчити про достовірність результатів дослідження. Хоча в певному розумінні ступінь значимості все ж можна враховувати. Ми схиляємось до думки, що індивідуально-особистісні прояви я-концепції загалом суттєво впливають на вибір стилю взаємодії. Однак ми звернули увагу лише на деякі її прояви і тому можемо лише припустити, що такі дані свідчать про внутрішню неузгодженість та негармонійність досліджуваних (колегіальність із схильністю до компромісів - 392, підкорення - 435). Коливання і невпевненість суттєво заважають конструктивно використовувати позитивні сторони цих стилів (компроміс та підкорення - 396).

Все вищеозначене свідчить про рівень самооцінки та особливості її проявів в структурі Я-концепції особистості досліджуваних. Це ж можна відмітити в наявності зв'язку між рівнем самооцінки та підкоренням у побудові міжособистісної взаємодії (392). Суперечливі тенденції цього зв'язку у співвідношенні з вище наведеними даними свідчать про неоднозначність власної оцінки досліджуваних та схильності до конформізму у відносинах з оточуючими. Одночасно хочуть демонструвати незалежність, цілеспрямованість, професіоналізм, відкритість та бажання допомагати і тут же показують холодність, відчуженість, зверхність (самооцінка поєднана з директивним стилем - 516). Особливо це стосується розв'язання конфліктних ситуацій. Прагнення особистості брати участь в груповому житті, претензія на лідируючи ролі та отримання більш високого статусу змінюють цільову активність особистості. Це призводить до шаблонності, схильності ієрархізувати відносини, дотримуватись субординації, що блокує можливість відчути ситуацію "на дотик", емоційно включитись у відносини з оточуючими та проявляти гнучкість. В такому випадку "Я-концепція" скоріше за все, набуває рис внутрішньо-особистісного конфлікту із неадекватним використанням механізмів психологічного захисту.

Висновки до розділу 2

Результати проведеного емпіричного дослідження підтверджують гіпотезу нашого дослідження, яка полягає у припущенні, що стиль, який обирає особистість під час конфлікту обумовлений особливостями самооцінки, як складової "Я - концепції".

"Я - концепція" із схильністю до побудови міжособистісних стосунків по авторитарному типу дозволяє підвищити рівень самооцінки за рахунок самоствердження. Шляхи, які для цьому обираються в більшості випадків є неконструктивними та дезадаптивними. В основному це може відбуватися у вигляді самоствердження за рахунок іншої людини або ж підкорення значимій особистості. Бажання виглядати краще, не зіпсувати власне реноме, спонукає згладжувати гострі кути із значимим особистостями, підкорятися їм, йти на поступки (навіть, якщо треба поступитися власними бажаннями, цілями). В ситуаціях, які вимагають зберегти свої позиції, конкуренції вони проявляють більше рішучості, але вона має більше неадекватних форм ніж адаптивних. Досліджувані майже не прикладають зусиль щоб прислухатися до думок, порад інших і розглядають їх в якості суперників. Конструктивна конкуренція блокується особистісною позицією та тривожністю досліджуваних. Авторитарний стиль в структурі "Я - концепції", на наш погляд, є елементом захисту цілісності самооцінки та свідчить про її залежності від зовнішнього оточення. У зв'язку з тим, що самооцінка досліджуваних коливається в залежності від ситуації відчуваються значні складності у формуванні чіткої одностайної власної позиції. Прийняття відповідальності в конфліктних ситуаціях підпадає під вплив особистісних потреб досліджуваних.

Отже, самооцінка в структурі "Я-концепції" особистості коливається і залежить від зовнішніх факторів, які впливають деструктивно і неадаптивно на поведінку досліджуваних в конфліктних ситуаціях.

Висновки

Відповідно до поставлених у роботі завдань нами зроблено наступні висновки:

1. "Я-концепція" - динамічне, активне і здатне до змін утворення; воно визначає і організує діяльність та переживання особистості, реалізує мотиваційні функції, забезпечує плани, правила і сценарії поведінки, визначає адекватність реакцій на соціальні зміни. Таким чином, "Я-концепція" опосередковує найважливіші внутрішньоособистісні процеси (переробку інформації, мотивацію, емоції) і більшість міжособистісних взаємодій (соціальну перцепцію, ситуацію вибору партнера, стратегію взаємодії з ним).

Потреба в позитивних відносинах інших людей виникає паралельно з формуванням "Я - концепції". Потреба в своєму позитивному відношенні до себе (потреба в позитивній самооцінці) виникає через засвоєння досвіду позитивної оцінки себе іншими людьми.

Позитивну "Я - концепцію можна прирівняти до позитивного ставлення до себе, до самоповаги, прийняття себе, відчуття власної цінності; синонимами негативної "Я - концепції" стають в цьому випадку негативне ставлення до себе, неприйняття себе, відчуття власної меншовартості.

З формуванням "Я - концепції" поведінка в цілому починає регулюватися нею.

2. Проведення емпіричного дослідження підтверджує поставлену нами гіпотезу, яка полягала у припущенні, що стиль, який обирає особистість під час конфлікту обумовлений особливостями самооцінки, як складової "Я-концепції".

3. Роль керівника в організації є багатоплановою. Він наділений правом вирішувати, впливати на підлеглих, що передбачає певний тип стосунків з іншими людьми. Керівник повинен знати не тільки всі аспекти взаємин у групі, а й чинники, що сприяють формуванню позитивного морально - психологічного клімату.

Недосконале виробництво та неправильне керівництво керівництво є зовнішніми передумовами виникнення конфлікту, через які людина (група) не може задовольнити власні інтереси.

У своїй кульмінаційній точці конфлікт охоплює всю особистість, посилює емоційну збудливість, загострює розбіжність поглядів, почуття образи, спотворює сприймання та розуміння поведінки та сказаного суперником. Виявляються крайні узагальнення, категоричні перебільшення, активізується психологічний захист особистістю свого "Я", самооцінки, самоповаги. Все це не зникає безслідно. Конфлікти руйнують стосунки між людьми, посилюють нервово - емоційну напругу, призводять до неврозів. Тому є потреба вчитися виробляти свій імідж в конфлікті. Проте, найкращим буде імідж, коли проблема вирішується корисно.

Для керівників колективу важливо ознайомитися з вимогами поведінки в конфліктній ситуації. Без цього справжньої культури вирішення конфліктів досягнути неможливо і тому пропонуємо врахувати наступні поради:

1. Співвідносьте кожні свої дії з кінцевою метою. Проаналізуйте, як ця дія чи взаємодія з опонентом сприяє досягненню мети. Усвідомьте гасло: "Навіщо я це роблю? Що корисно для справи?".

2. Оцінюйте кожну конфліктну ситуацію з точки зору її використання для досягнення позитивної мети, чи вона ускладнює досягнення мети.

3. Самоаналіз у конфлікті. Уявлення про ситуацію в даний момент потребує відповідей на запитання: "Що потрібно робити? Яким чином? Що очікуємо? Який наслідок?" Чітко продумати реальний результат: який успіх і помилки мають місце у веденні процесу по конфліктній ситуації; у виборі стратегії; у використанні прийомів до дії?

Складовою культури розв'язання проблемних ситуацій, конфліктів є аналіз і вивчення образу думки протилежної сторони. По-перше, саме мислення опонента є проблемою. Це нам уже відомо, що причиною конфліктів є не об'єктивна реальність, а те, що відбувається в головах людей.

Яким би корисним не було звернення до об'єктивних факторів, важливо для нас те, в якому вигляді бачить проблему кожна зі сторін, пам'ятаючи мудрість народу, що "люди схильні бачити світ таким, яким вони хочуть його бачити". Але недостатньо знати те, що хтось бачить речі по-іншому, для справи корисно розібратися, наскільки оправдана ця точка зору. Якщо в ній є раціональне зерно, то розуміння поглядів опонента сприятиме звуженню обсягу конфлікту.

В такому разі напрошується висновок - ваша проблема не є виною інших. Якщо це так, то корисно спільно обговорити сприйняття один одного, чітко виділити розходження. Якщо про це піде мова відкрито, чесно, не звинувачуючи іншу сторону, це може допомогти обом сторонам шукати вихід з проблемної ситуації. При цьому бажано пам'ятати про те, що, звертаючись до опонента, говорити потрібно чітко, зрозуміло, короткими фразами. Словом, перш, ніж зробити серйозну заяву, з'ясуйте для себе, що саме ви прагнете сказати, думаючи і про те, яку мету ви переслідуєте даною фразою. Це наводить на думку про те, що важливо розібратися з проблемою, а потім мати діалог з людьми. Знання суті справи - добрий шлях до людських стосунків. В цьому процесі допоможе пізнання джерел, що породжують конфлікт.

Вирішення конфліктів - складна процедура. Конфліктні ситуації виникають інколи із дрібниць, а інколи із-за складнощів. Вирішення конфліктів - велике мистецтво.

Список використаних джерел

1. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. - М.: Педагогическое общество России, 2001.

2. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. - М.: Пед. академия наук СССР, 1957.

3. Спиркин А.Г. Основы философии: Учеб. пособие для вузов. - М.: Политиздат, 1988.

4. Психологічний тлумачний словник найсучасніших термінів. - Х.: Прапор, 2009.

5. Психология личности. Тексты / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.

6. Психология личности в трудах отечественных психологов. СПб: Питер, 2000.

7. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер, 1999.

8. Кон И.С. В поисках себя. Личность и её самосознание. - Политиздат, 1984.

9. Столин В.В. Самосознание личности. - М.: МГУ, 1983.

10. Бёрнс Р. "Я - концепция" и воспитание. - М., 1989.

11. Бернс Р. Что такое "Я - концепция". - М., 1991.

12. Ярошевский М.Г. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология. - М.: Академия, 2002.

13. Крайг Г. Развитие "Я - концепции".

14. Общая психология и психология личности / Под ред.А. А. Реана. - М.; СПб, 2007.

15. Васильев Н.Н. "Я - концепция": в согласии с собой. - Элитариум: Центр дистанционного образования, 2009.

16. Кон И.С. Открытие "Я". М., 1978.

17. Адлер А. Понять природу человека. - "Академический проект". Санкт - Петербург, 1997.

18. Куликов Л.В. Психология личности в трудах отечественных психологов. - СПб.: Питер, 2001.

19. Масляев О. Психология личности. - Днепропетровск, 1997.

20. Захарова А.В. Структурно-динамическая модель самооценки // Вопросы психологии. - 1989.

21. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: Пер. с англ. - М.: Смысл, 1999.

22. Психология человека от рождения до смерти / Под. ред.А. А. Реана. - СПб.: Прайм - Еврознак, 2003.

23. Фрейджер Р., Фейдимен Дж. Личность. Теории, упражнения, эксперименты. - СПб.: Питер, 2000.

24. Хьел Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб.: Питер Пресс, 1997.

25. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Пер. с англ.; общ. ред. и предисл. А.В. Толстых. - М.: Прогресс, 1996.

26. Маклаков А.Г. Общая психология - СПб.: Питер, 2000.

27. Савчин М. В, Василенко Л.П. Вікова психологія: навч. посіб. - 2-ге вид., - К.: Академвидав, 2009.

28. Андреева Г.М. Социальная психология. - М., 1980.

29. Бороздина Л.В. Что такое самооценка? // Психологический журнал. - 1992.

30. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. - 4-е изд. - М., 2000.

31. Мухина В.С. Возрастная психология: Феноменология развития, детство, отрочество. - М., 1998.

32. Масляев О. Психология личности. - Днепропетровск, 1997.

33. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. М.: Наука, 1977.

34. Лисина М.И., Силвестру А.И. Психология самосознания у дошкольников. - Кишинев: Штиинце, 1983.

35. Мухина В.С. Психология дошкольника. - М., 1975.

36. Бурменская Г.В., Карабанова О.Я., Лидерс А.Г. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психического развития детей. - М.: МГУ, 1990.

37. Обухова Л.Ф. Возрастная психология. - М., 2000.

38. Орбан - Лембрик Л.Е. Психологія управління. - Київ.: "Академвидав", 2010.

39. Практическая психология для экономистов и менеджеров. Учеб. пособие для студентов вузов/ Под ред. М.К. Тутушкиной. - СПб.: Изд-во "Дидактика Плюс", 2002.

40. Пряжников Н.С., Пряжникова Е.Ю. Психология труда и человеческого достоинства. - М.: Институт практической психологии; Воронеж: НПО МОДЕК, 2001.

41. Цимбалюк І.М. Психологія управління: Навч. посіб. - К.: ВД "Професіонал", 2008.

42. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. - К.: ТОВ УВПК "Екс Об", 2000.

43. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. - Харьков: ООО "Фортуна-пресс", 1998.

44. Шейнов В.П. Конфликты в нашей жизни и их разрешение. - Минск: Амалфея, 1996.

45. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. - М.: ЮНИТИ, 1999.

46. Пірен М.І. Основи конфліктології: Навчальний посібник. - 2-е вид. - К., 1997.

47. Конфликтология / Под ред.А.С. Кармина. - СПб.: Лань, 1999.

48. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии 3-е изд. - СПб.: Питер, 2009.

49. Гришина Н.В. Психология конфликта. - СПб.: Питер, 2000.

50. Самыгин С.И., Столяренко Л.Д. Психология управления: Учебное пособие. - Ростов - на - Дону: Феникс, 1997.

51. Ликсон Ч. Конфликт. Семь шагов к миру. - СПб.: Питер, 1997.

52. Линчевский Э.Э. Мастерство управленческого общения: руководитель в повседневных контактах и конфликтах. - СПб.: Речь, 2002.

53. Мастербрук У. Управление конфликтными ситуациями и развитие организации. - М.: ИНФРА-М, 1996.

54. Александрова Е.В. Социально - трудовые конфликты: пути разрешения. - М.: ПМБ РАУ, 1993.

55. Богданов Е.Н. Психология личности в конфликте: Учебное пособие.2-е изд. - СПб.: Питер, 2004.

56. Емельянов С.М. Управление конфликтами в организации. - СПб.: Авалон, Азбука-классика, 2006.

57. Васильев Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов. - СПб.: Речь, 2002.

58. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара.: Издательский дом "БАХРАХ-М", 2008.

59. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Справочник по психологической диагностике. - Киев, 1989.

60. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. - СПб.: Речь, 2000.

61. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных. - СПб.: Речь, 2006.

62. Болсуновская Н.Л., Беспалова Л.В. Возможности использования офисной программы Microsoft Excel в деятельности педагогов - психологов. - "Вестник практической психологии образования" №1, 2007.

Додатки

Додаток 6

Кореляційний аналіз впливу особливостей прояву самооцінки під час вирішення конфліктних ситуацій в міжособистісній взаємодії

	Самооцінка	Авторитарний тип відносин	Егоїстичний тип відносин	Агресивний тип відносин	Відносини з підозрою	Відносини з підкоренням	Залежний тип відносин	Дружелюбний тип відносин	Альтруїстичний тип відносин	Суперництво	Співпраця	Компроміс	Уникнення	Пристосування	Директивний стиль	Ліберальний стиль	Колегіальний стиль
Самооцінка	1,000	,053	,300	, 191	,246	,392*	,277	-,095	-,001	-,161	-,051	,004	-,172	,345	,516**	-, 203	-,062
Авторитарний тип відносин	,053	1,000	,588**	,574**	-,051	,055	-,056	,369*	,212	-,023	,029	,110	,114	-,147	,150	,032	-,141
Егоїстичний тип відносин	,300	,588**	1,000	,561**	,268	,369*	,287	,292	,396*	,161	,014	-,039	-,236	-,147	,089	-,163	,044
Агресивний тип відносин	, 191	,574**	,561**	1,000	,539**	,286	,113	-,049	-,078	,119	-,125	,285	,094	-,277	,113	-,153	,009
Відносини з підозрою	,246	-,051	,268	,539**	1,000	,606**	,393*	-,157	-,156	, 200	,035	,004	,015	-,251	-,014	-,124	,070
Відносини з підкоренням	,392*	,055	,369*	,286	,606**	1,000	,638**	,106	,292	,302	-,113	-,396*	-,009	,052	-,095	-,468**	,435*
Залежний тип відносин	,277	-,056	,287	,113	,393*	,638**	1,000	,273	,315	, 205	-,273	-,057	,061	-,071	, 197	-,459*	,215
Дружелюбний тип відносин	-,095	,369*	,292	-,049	-,157	,106	,273	1,000	,721**	,033	,084	,117	-,233	-,270	,105	-,128	-,003
Альтруїстичний тип відносин	-,001	,212	,396*	-,078	-,156	,292	,315	,721**	1,000	,182	,003	-,055	-,317	-,130	-,058	-,414*	,289
Суперництво	-,161	-,023	,161	,119	, 200	,302	, 205	,033	,182	1,000	-,221	-,530**	-,363*	-,476**	-,252	-,188	,358
Співпраця	-,051	,029	,014	-,125	,035	-,113	-,273	,084	,003	-,221	1,000	-,174	-,090	-,268	-,070	,174	-,019
Компроміс	,004	,110	-,039	,285	,004	-,396*	-,057	,117	-,055	-,530**	-,174	1,000	,131	-,147	,235	,167	-,392*
Уникнення	-,172	,114	-,236	,094	,015	-,009	,061	-,233	-,317	-,363*	-,090	,131	1,000	,086	,016	-,117	,063
Пристосування	,345	-,147	-,147	-,277	-,251	,052	-,071	-,270	-,130	-,476**	-,268	-,147	,086	1,000	,076	-,082	-,005
Директивний стиль	,516**	,150	,089	,113	-,014	-,095	, 197	,105	-,058	-,252	-,070	,235	,016	,076	1,000	-,024	-,544**
Ліберальний стиль	-, 203	,032	-,163	-,153	-,124	-,468**	-,459*	-,128	-,414*	-,188	,174	,167	-,117	-,082	-,024	1,000	-,756**
Колегіальний стиль	-,062	-,141	,044	,009	,070	,435*	,215	-,003	,289	,358	-,019	-,392*	,063	-,005	-,544**	-,756**	1,000

*. Кореляція значуща на рівні 0.05 (2-бічна.).

**. Кореляція значуща на рівні 0.01 (2-бічна.).

Размещено на Allbest.ru