Психологія людини та її безпека

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Психіка людини тісно пов'язана з безпекою її життєдіяльності. Небезпеки, які впливають на людину, не можна розцінювати ані як подію, яка породжена тільки зовнішньою стимулюючою ситуацією, ані як результат рефлекторної реакції організму людини на неї. Вплив цих небезпек обумовлюється психофізіологічними якостями людини.

Дослідами встановлено, що у 70% нещасних випадків, що трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.

Звідси постає принципово важливе питання: чому люди, якими від народження притаманний інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх ушкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане прагнути ушкоджень. Причинами, як показує досвіт, можуть бути внутрішні фактори (індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, порушення емоційного стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища. Отже, ті чи інші психологічні властивості людини (внутрішні фактори) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

1. Короткий словник термiнiв

Психологія - 1. наука про закономірності, розвиток і форми психічної діяльності живих істот; 2. навчальна дисципліна (також книжка, підручник), що викладає зміст цієї науки; 3. душевний склад, психіка, особливості характеру кого-небудь; 4. сукупність психічних особливостей, властивостей соціальної, національної і т. ін. групи людей (класу, прошарку тощо); 5. сукупність питань, роздумів, які стосуються моралі, поведінки, людських переживань тощо; 6. сукупність психічних процесів, обумовлених певною діяльністю, станом і т. ін.

Психіка - функція головного мозку, його здатність відображати об'єктивну дійсність, душевна організація людини.

Психічний стан - загальний функціональний рівень психічної активності залежно від умов діяльності людини і її особистісних особливостей.

Психічні властивості особистості - типові для певної людини особливості психіки, до яких належать темперамент, здібність і характер.

Нервова система - це сукупність структур в організмі, яка об`єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем.

Конституція(не основне значення) - будова організму, зумовлена певним співвідношенням у розвитку органів і тканин.

Темперамент - сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які виявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності.

Меланхолiк - один з чотирьох типів темпераментів людини, що характеризується пригніченим сумним настроєм; людина, яка відзначається порівняно невеликою різноманітністю емоціональних переживань.

Сангвінік -- людина сангвінічного темпераменту, рухливий, вельми чутливий до різних подій, досить легко переносить житейські незлагоди, прагне до частої переміни вражень.

Флегматик - людина з флегматичним темпераментом, незворушно-спокійна, майже байдужа. Флегматик повільний, малорухливий, спокійний, без гри емоцій. Почуття у флегматиків змінюються досить рідко.

Холерик - людина з енергійним, але неврівноваженим типом нервової системи; відзначається сильними емоційними поривами, глибиною своїх устремлінь, неврівноваженістю, частими перемінами настрою.

Сенситивність - міра чутливості до явищ дійсності, що мають стосунок до особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціальні події в одних людей спричинюють яскраві реакції, страждання, а другі ставляться до них спокійно, байдуже.

Реактивність -- це особливість реагування особистості на різноманітні подразники, що впливає на темп, силу та форму відповіді, а найяскравіше -- на емоційну вразливість, і відбивається на ставленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе. Бурхливі реагування на успіх або невдачі в будь-якій діяльності позначаються на різних особливостях темпераменту.

Пластичність - властивість темпераменту, здатність змінюватися внаслідок зовнішнього впливу, пристосовуватися до умов середовища.

Ригідність - особливість, протилежна пластичності, це складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього вимагають обставини.

Резистентність - міра здатності чинити опір негативним або несприятливим обставинам.

Інтроверт - людина, що володіє нервовою системою, яка не дозволяє йому відкрито виражати свої емоції і переживання. Він не тільки не любить знаходитися на увазі, навпаки, важко переносить суспільство.

Екстраверт - (протилежний інтроверту) людина, що відчуває себе комфортно тільки в суспільстві. Для його нервової системи необхідне постійне спілкування, у цієї людини все емоції вихлюпуються назовні і відразу, так як він не в змозі тримати їх у собі.

Емоція - переживання людиною свого ставлення до дійсності, до особистого й навколишнього життя; душевне переживання, почуття людини.

Настрій - це загальний емоційний стан, який на певний час надає своєрідного забарвлення діяльності людини, характеризує життєвий тонус особистості.

Пристрасть - сильний і глибокий тривалий емоційний стан, велике внутрішнє збудження, душевне піднесення, стан натхнення.

Афект - короткочасний, бурхливий емоційний стан, який виникає в наслідок переживання людиною особливо сильної емоції, позитивної чи негативної, характеризується втратою здатності контролювати свої дії та вчинки.

Стрес - це реакція психофізіологічного напруження людини в небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано і потребують заходів щодо їх подолання.

Дистрес - негативний емоційний стан людини, що має виражений дезорганізуючий характер і спричинюється довготривалим переживанням стресового стану, збереженням напруження навіть після усунення загрози.

Фрустрація (від лат. frustration - брехня, розлад, руйнування планів) - психічний стан людини, що викликається об'єктивно нездоланними (або такими, що суб'єктивно переживаються) труднощами на шляху до досягнення мети; переживання неуспіху.

2. Вплив темпераменту людини на її безпеку

Діяльність (трудова, навчальна, ігрова) вимагає не лише певного рівня знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку людини, а й наявності певних типологічних особливостей нервової системи, а отже, й темпераменту.

Гіппократ (460-377 pp. до н.е.) доводив, що темперамент - це варіанти перебігу однакових захворювань у різних людей. Він уважав, що в організмі людини є чотири рідини, одна з яких переважає. Кров - у сангвініка, слиз - у флегматика, жовч - у холерика, чорна жовч - у меланхоліка. Цей тип теорій темпераменту названо гуморальним (від лат. humor - рідина).

Наступні вчені розробляли морфологічні теорії темпераменту, що беруть до уваги, насамперед, анатомічні особливості індивідуальності. Французький учений А. Фульє (1838-1912) переконував, що фізіологічною основою темпераменту є колір шкіри, волосся, очей. Вітчизняний лікар та педагог П.Ф. Лесгафт (1837-1909) пояснював темперамент особливостями кровообігу, які залежать від діаметра отвору, товщини й гнучкості стінок судин. Вузькому діаметру судин відповідає сангвінічний тип, широкому з товстими стінками - меланхолійний, широкому з тонкими - флегматичний. Німецький лікар Е. Кречмер (1888- 1964) вважав, що фізіологічною основою індивідуальних відмінностей є тип конституції (будови) тіла: пікнічний (товстий), астенічний (худий), атлетичний (спортивний), диспластичний (безформений). Американський учений Б. Шелдон в основу типів темпераменту поклав співвідношення внутрішніх органів, м'язової системи й центральної нервової системи й вирізнив такі типи: церебротонік (переважає ЦНС), вісцеротонік (переважають внутрішні органи), соматотонік (перевага м'язової системи).

Конституція дійсно впливає на тип нервової системи та на темперамент, але при однаковому типі конституції можливі різні типи нервової системи та темпераменту. На сучасному етапі у вітчизняній психології найбільш поширеною є теорія І.П. Павлова про те, що головну роль у походженні темпераменту відіграє не конституція, а тип нервової системи.

Тип нервової системи відрізняється від темпераменту. Адже від однакової властивості нервової системи залежить одночасно багато властивостей темпераменту. Так, сила збудження зумовлює енергійність, бадьорість, швидкість рухів тощо. Водночас кожна риса темпераменту залежить не від однієї, а від багатьох характеристик нервової системи (табл. 1).

У сучасній психології користуються гіппократівською класифікацією типів темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік. Кожному з них властиві своєрідні психологічні особливості (мал. 1).

Для холерика характерний високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкість і стрімкість рухів, сильна імпульсивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися, за умови відсутності належного виховання, в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в смоціогенних обставинах. В екстремальній ситуації холерик, швидше за все, або почне влаштовувати паніку, або візьме на себе відповідальність, проявить себе у бурхливій діяльності, яка може виявитися як корисною, так і абсолютно непотрібною для оточуючих. У кожному разі, йому буде нелегко впоратися з покладеним на себе відповідальністю, тому що холериків відрізняє така властивість темпераменту як ригідність - негнучкість пристосування до зовнішніх умов. У той же час людина холеричного темпераменту при вдалому збігу обставин здатний проявити велику силу волі.

Сангвініку притаманні досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Разом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах є причиною недостатньої зосередженості, похапливості, а то й поверховості. У разі екстреної ситуації він буде в силах швидко оцінити масштаб і серйозність того, що відбувається, зважити всі «за» і «проти» можливих рішень проблеми і зможе прийняти вірне. Сангвінік швидко реагує на навколишні події, неприємності переживає легко.

Флегматик характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, уповільненістю і спокійністю дій, міміки і мовлення, рівністю, постійністю та глибиною почуттів і настроїв. Невдале виховання може сприяти формуванню у флегматика таких негативних рис, як млявість, збідненість і слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій. В екстреному випадку флегматик чи не стане наводити паніку, істерити. Швидше за все він спостерігатиме за тим, хто і що робить, вибере для себе потрібний варіант і почне діяти. Навіть при великих неприємності він зберігає спокій, відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням.

Меланхоліку властивий низький рівень нервово-психічної активності, стриманість і приглушеність моторики та мовлення, значна емоційна реактивність, глибина і постійність почуттів, але слабкий їх зовнішній вияв. За умови недостатньої вихованості в меланхоліка можуть розвинутися такі негативні риси, як хвороблива емоційна вразливість, замкнутість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які виявляються і за неістотних життєвих обставин. Меланхолійні люди болісно реагують на раптове ускладнення установки, відчувають сильний страх у небезпечних ситуаціях, часто відчувають себе невпевнено. У представників меланхолійного темпераменту переважає процес гальмування, тому сильні подразники призводять до позамежного гальмування, що тягне за собою різке погіршення діяльності. Меланхоліки часто здаються навіть перед несуттєвими проблемами, тому в складній ситуації, що вимагає якнайшвидшого вирішення, вони можуть нічого не зробити, і з боку може здатися, що вони до всього байдужі. Вони схильні до апатії.

Усі типи темпераменту мають свої позитивні та негативні сторони. Так, позитивні якості холерика - активність, пристрасність, енергійність; сангвініка - рухливість, емоційність, чуйність; флегматика - витримка, спокій; меланхоліка - глибина та стійкість почуттів, емоційна чутливість. Разом з тим холерики можуть бути нестриманими, різкими, афективними; сангвініки - недостатньо зосередженими, легковажними та поверховими; флегматики - млявими, байдужими; меланхоліки - сором'язливими, замкнутими.

Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рухливість нервової системи (темпераменту) людини виявляються по-різному, відіграють позитивну або негативну роль. Коли необхідна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нервової системи, а де потрібно виявити співчутливість, лагідність, там краще впорається слабкий тип нервової системи.

Неврівноваженість холерика йому шкодить, коли потрібні витриманість, терплячість. Надмірно повільний темп рухів, повільне, монотонне мовлення флегматика не сприяє успіху діяльності, яка вимагає значної рухливості, швидкості впливу на інших. Слабкість збудливості та загальмовані дії, властиві меланхоліку, призводять до боязкості, нерішучості, порушують контактність з іншими. Схильність сангвініка захоплюватися новим, його нудьгування впродовж одноманітної, хоча й важливої діяльності зменшує активність діяльності, постійно спричиняє потяг до нового.

Від темпераменту людини залежать багато психічних факторів: швидкість виникнення психічних процесів; пластичність і стійкість психічних явищ, легкість їх зміни і перемикання; темп і ритм діяльності; інтенсивність психічних процесів; спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти.

Вроджені особливості темпераменту виявляються у людини в таких психічних процесах, які залежать від виховання, соціального середовища і здатності керувати своїми реакціями. Тому конкретна реакція на ситуацію може визначатися як впливом характерних відмінностей нервової системи, так і бути наслідком навчання і досвіду. Залежно від того, до якого типу темпераменту людина ставиться можна припускати, як він надійде в тій чи іншій екстремальній ситуації. Також слід сказати, що не існує поганих чи хороших темпераментів, кожен з них має свої позитивні сторони.

В нормальних умовах темперамент має прояв лише в особливостях індивідуального стилю і не визначає результативність діяльності. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність діяльності суттєво підсилюється, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідні додаткова енергетична або динамічна мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними впливами-подразниками.

Конкретні прояви типу темпераменту різноманітні. Вони не тільки помітні в зовнішній манері поведінки, а й немов пронизують усі сторони психіки, істотно виявляючись у пізнавальній діяльності, сфері почуттів, спонуканнях і діях людини, а також в характері розумової роботи, особливостях мови тощо.

В даний час наука має у своєму розпорядженні достатню кількість фактів, щоб дати повну психологічну характеристику всіх типів темпераменту по визначеній програмі. Однак для складання психологічної характеристики традиційних 4 типів виділяють такі головні властивості темпераменту, як сенситивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертність та інтровертність.

Відомий психолог Б. Г. Ананьев вважав, що сенситивність пов'язана з орієнтувальною рефлекторною діяльністю і є складовою структури темпераменту. Є підстави вважати, що існують не лише окремі різновиди чутливості як потенційні властивості окремих аналізаторів, а й загальний для певної людини спосіб чутливості, що є властивістю сенсорної організації людини загалом.

Сенситивність, на його думку, являє собою загальну, порівняно постійну особливість особистості, яка є характерною ознакою типу нервової системи людини і яка впливає на схильність людини до різних видів діяльності.

Реактивність як особливість темпераменту яскраво виявляється при психічних травмах - у реактивній депресії (пригніченість, загальмованість рухів та мовлення), в афективно-шокових реакціях (реагування на катастрофи, аварії, паніка), характерними для яких є або безладна рухова активність, або повна загальмованість, ступор.

Пластичність виявляється в здатності швидко пристосовуватися до обставин, що постійно змінюються. Певні сторони психічної діяльності перебудовуються або компенсуються завдяки пластичності вищої нервової діяльності. Слабкість, неврівноваженість або недостатня рухливість типу нервової системи за належних умов життя та виховання набувають позитивних якостей.

У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті -- в загальмованості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці - в негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально-етичних вчинків за всієї очевидності їх недоцільності.

Резистентність досить яскраво виявляється в умовах стресу, при значній напруженості в діяльності. Одні люди здатні чинити опір найскладнішим умовам діяльності або обставинам, що несподівано склалися (аварії, конфлікти, асоціальна бравада), а другі розгублюються, легко відступають, не здатні продовжувати роботу, хоча за звичайних умов з ними цього не трапляється, незважаючи на втому, на важкі умови праці.

Екстравертність та інтровертність. Спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших - це екстравертність, а на самого себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення - інтровертність. Вважають, що екстраверсія та інтроверсія як властивості темпераменту -- це вияви динамічних, а не змістовних сторін особистості.

Екстравертованим типам властива сила і рухливість нервових процесів і у зв'язку з цим імпульсивність, гнучкість поведінки, ініціативність. У інтровертованого типу переважають слабкість та інертність нервових процесів, замкнутість, схильність до самоаналізу, тому вони мають проблеми щодо соціальної адаптації.

Сангвінік - людина з підвищеною реактивністю, але при цьому активність і реактивність у нього врівноважені. Флегматик має високу активність, що значно переважає над малою реактивністю, малою чутливістю й емоційністю. Холерик, як і сангвінік, відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але в холерика реактивність явно переважає над активністю. Меланхолік - людина з високою чутливістю і малою реактивністю.

Знання темпераменту дозволяє виявити всебічність можливостей людини з метою використання потенціалу їхніх сильних особистісних властивостей. Але слід пам'ятати, що поділ людей на чотири види темпераменту дуже умовно. Існують перехідні, змішані, проміжні типи темпераменту; часто в темперамент людини з'єднуються риси різних темпераментів. Темперамент може також змінюватися і в результаті самовиховання. Навіть доросла людина може змінити у свій темперамент. Тому «чисті» типи темпераменту зустрічаються відносно рідко.

3. Вплив емоційних станів людини на її безпеку

Психічні стани є стійкою інтеграцією всіх психічних проявів людини за певної взаємодії з дійсністю. Вони виявляються в загальній організованості психіки. Психічні стани можуть бути короткочасними, ситуативними і стійкими, особистісними.

Усі психічні стани поділяють на чотири види:

1) мотиваційні стани (бажання, прагнення, інтереси, потяги, пристрасті);

2) емоційні стани (емоційний тон відчуттів, емоційний відгук на певні явища, настрій, конфліктні емоційні стани - стрес, афект, фрустрація);

3) вольові стани (ініціативність, цілеспрямованість, рішучість, наполегливість). їх класифікація пов'язана зі структурою складної вольової дії;

4) стани різних рівнів організованості свідомості (вони виявляються в різних рівнях уважності).

Переживання емоційних станів - радості, любові, дружби, симпатії, прихильності або болю, суму, страху, ненависті, презирства, огиди тощо - завжди супроводжуються відповідними зовнішніми або внутрішніми виразами. Зовнішні вирази емоцій та почуттів виявляються в рухах, позах, у руховій та вокальній міміці, інтонаціях мовлення, рухах очей тощо(табл. 2).

Слід відмітити, що істотні відмінності в прояві емоцій та почуттів в значній мірі обумовлюють неповторність конкретної людини, тобто визначають її індивідуальність.

Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються здебільшого соціальними чинниками, але, з'ясовуючи природу їх виникнення, не можна ігнорувати й деякі природжені особливості людини. Багатство емоційних станів виявляється у різних формах. Основні з форм переживання емоційних станів: настрій, пристрасть, афект, стрес, дистрес та фрустрація.

Настрій людини може бути позитивним, що виявляється у її бадьорості й високому тонусі, та негативним, який пригнічує, демобілізує, спричиняє пасивність особистості. Настрій - такий загальний емоційний стан, який не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв можуть бути найрізноманітнішими: непідготовленість до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, приємні звістки тощо. Іноді причини настрою людини, зазвичай поганого, приховуються в її підсвідомості.

Серед багатьох причини і обставин виникнення того чи іншого настрою, виділять чотири основні:

1) органічні процеси (хвороба, стомлення створюють знижений настрій; здоров'я, повноцінний сон, фізична активність піднімають настрій);

2) зовнішнє середовище (бруд, шум, спертий повітря, звуки, що дратують, неприємне фарбування приміщення погіршують настрій; чистота, помірна тиша, свіже повітря, приємна музика, що відповідає фарбування приміщення поліпшують настрій);

3) взаємини між людьми (привітність, довіра і такт із боку навколишніх роблять людину бадьорою і життєрадісною; брутальність, байдужність, недовіра і безтактність гнітять настрій);

4) розумові процеси (образні представлення, у яких відбивають позитивні емоції, створюють підйом у настрої; образи, зв'язані з негативними емоціями, гнітять настрій).

Рівень поступливості людини впливам настроїв має індивідуальний характер. Особи, яким властиве самовладання, не підпадають під вплив настрою, не занепадають духом навіть у тих випадках, коли для цього є певні підстави, а навпаки, переборюють труднощі. Легкодухі особи швидко піддаються настроям, часто потребують підтримки колективу. Зміна настрою є абсолютно нормальним явищем, яке однак, не повинно бути надто частим.

На відміну від настроїв, емоції можуть змінюватися більш швидко, та протікати більш інтенсивно.

«Пристрасть - це енергійно прагнуча до свого предмета сутнісна сила людини». Вона активізує її діяльність, підкоряє собі всі її думки і вчинки, мобілізує на подолання труднощів, на досягнення поставлених цілей; пристрасть до улюбленої справи дозволяє досягти виняткових успіхів, пристрасть до боротьби породжує мужність, безстрашність. Однак пристрасть може як формувати особистість, так і руйнувати її.

Пристрасті бувають позитивні та негативні. Навіть позитивна пристрасть, якщо вона заважає діяльності, навчанню, стає негативною. Коли учень, захоплюючися читанням або спортом, пропускає уроки, недосипає, то саме по собі читання книжок з позитивного перетворюється на негативне. Пристрасть до алкоголю, куріння тощо згубно позначається на праці та житті людини. Позитивні пристрасті - захоплення працею, навчанням - є тією силою особистості, яка породжує велику енергію в діяльності, сприяє продуктивності праці.

На відміну від пристрастей, емоції не мають об'єктивної прив'язки: вони виникають не стосовно до кого чи чого-небудь, а по відношенню до ситуації в цілому.

Афектами називають сильні і відносно короткочасні емоційні переживання, супроводжувані різко вираженими руховими і вісцеральними проявами, зміст і характер яких може, однак, змінюватися, зокрема, під впливом виховання і самовиховання. У людини афекти викликаються не тільки факторами, що торкаються підтримки її фізичного існування, зв'язаними з її біологічними потребами й інстинктами. Вони можуть виникати також у соціальних відносинах, що складаються. Прикладом афекту може бути несподіване переживання великої радості, вибуху гніву, страху особистості.

У стані афекту (емоційного "вибуху") порушується саморегуляція організму, яка здійснюється ендокринною системою. У цьому стані послаблюються процеси гальмування в корі великих півкуль головного мозку.

Особливо різко виявляється афективний стан при сп'янінні, за якого гальмівні процеси значно послаблюються. Афекти можуть зумовлюватися несподіваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Афект, як і настрій, залежить певною мірою від індивідуальних особливостей людини - її темпераменту, характеру, вихованості. Так, афективні люди часто спалахують без будь-яких на те причин, що позначається не лише на їх взаємостосунках з іншими, а й на власному здоров'ї. Подібні емоційні "спалахи" виснажують людину, здатні викликати глибокі зміни в її психічному житті. Проте людина, яка виробила здатність опановувати себе, контролювати свої емоції, може стримувати свої афективні реакції.

І.П. Павлов, аналізуючи афективний стан, зазначав, що людина в стані афекту, який перевантажує гальмівну функцію кори, говорить і робить те, чого вона не дозволяє собі в спокійному стані і про що шкодує, коли мине вплив афекту.

На відміну від афектів, емоції можуть практично не мати зовнішніх проявів, більш тривалі за часом та слабші за силою.

Стрес де в чому нагадує афект. Він, як і афект, виникає за напружених умов життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано й потребують негайних заходів.

У стресовому стані поведінка значною мірою дезорганізується, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переключенні уваги, у сприйманні, пам'яті та мисленні, виявляються неадекватні емоції. Лише тверді вміння та навички в стресовому стані можуть залишатися без змін. Практика показує, що висока ідейність, дисциплінованість, організованість та самовладання запобігають дезорганізації поведінки за умов стресу. Однак стрес є нормальним і позитивним станом психіки, оскільки мобілізує людину на подолання проблеми, на противагу від дистресу.

Дистрес спричинюється довготривалим переживанням стресового стану внаслідок постійної дії проблемного або небезпечного фактора; збереженням психофізіологічного напруження навіть після усунення загрози; надмірно сильною психофізіологічною напругою, що не відповідає ступеню загрози.

Переживання дистресу має негативні наслідки для людини, оскільки послаблює, морально травмує її.

Фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи.

М.Д. Левітов називає такі різновиди фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай.

Фрустрація виникає у результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, в якому людина не дістає підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка людини, яка заторкує її особистісно - її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, - спричиняє стан фрустрації. Він виникає у людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.

До основних емоційних станів (за американським психологом Керролом Ізардом) відносять:

o інтерес,

o радість,

o здивування,

o страждання,

o гнів,

o страх,

o сором та ін.

Емоції людини надзвичайно різноманітні й складні, вони можуть бути первинними і вторинними, позитивними і негативними (схема 1). Будь-яка емоція супроводжується активацією нервової системи й появою в крові біологічно активних речовин, що змінюють діяльність внутрішніх органів.

Емоції людини взаємопов'язані з її діяльністю: діяльність викликає різноманітні переживання у зв'язку із ставленням до неї та її результатів, а емоції також стимулюють людину до діяльності, додають їй снаги, стають внутрішньою спонукою, її мотивами.

Емоції відіграють надзвичайно велике значення в житті:

1) Оціночне значення. Надають суб'єктивне забарвлення подіям. одна подія оцінюється по різному. Програми футбольної команди - радість - розчарування., передача « за склом» - захоплення - обурення. Емоції допомагають оцінювати не тільки пережиті події, а й майбутні, завдяки чому можна прогнозувати поведінку (хвилювання студента перед екзаменом, до якого він не підготувався).

2) Керівна роль емоцій. Виконують функції, що керують поведінкою людини:

а. Захисна функція пов'язана з виникненням строку. Він попереджує людину про небезпеку, захищає від неприємних наслідків, іноді від смерті.

б. Мобілізуюча функція. Сприяють мобілізації додаткових резервів за рахунок підвищення рівня адреналіну.(рятування додає додаткових сил так само як радість.

в. Компенсаторна функція - компенсується відсутність інформації. (Спілкуючись з незнайомою людиною, ми керуємось емоціями, не знаючи місцевості емоції.

г. Сигнальна функція пов'язана із впливом людини на інший живий об'єкт. Емоції мають зовнішній вираз за допомогою якого людина повідомляє про свій стан. Це допомагає при спілкуванні, допомагає уникнути агресії з боку іншої людини, повідомляє про потреби (немовлята можуть повідомити про свої відчуття лише за допомогою плачу або міміки).

д. Дезорганізуюча функція страх може порушити поведінку людини, що пов'язана з досягненням мети. Сильне хвилювання або страх не дозволяє зосередитись, згадати що і як треба зробити (страх перед іспитом).

Емоційна урівноваженість сприятливо впливає на життєдіяльність людини і зменшує її схильність до небезпеки.

Пізнавши психіку людини, можна знайти шлях до підвищення безпеки її життєдіяльності.

Висновок

Отже, від темпераменту людини залежать багато психічних факторів: швидкість виникнення психічних процесів; пластичність і стійкість психічних явищ, легкість їх зміни і перемикання; темп і ритм діяльності; інтенсивність психічних процесів; спрямованість психічної діяльності на певні об'єкти.

В нормальних умовах темперамент має прояв лише в особливостях індивідуального стилю і не визначає результативність діяльності. В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність діяльності суттєво підсилюється, бо попередньо засвоєні форми поведінки стають неефективними і необхідні додаткова енергетична або динамічна мобілізація організму, аби впоратися з несподіваними чи дуже сильними впливами-подразниками.

Знання темпераменту дозволяє виявити всебічність можливостей людини з метою використання потенціалу їхніх сильних особистісних властивостей. Але слід пам'ятати, що поділ людей на чотири види темпераменту дуже умовно.

Основні з форм переживання емоційних станів: настрій, пристрасть, афект, стрес, дистрес та фрустрація. На відміну від настроїв, емоції можуть змінюватися більш швидко, та протікати більш інтенсивно. На відміну від пристрастей, емоції не мають об'єктивної прив'язки: вони виникають не стосовно до кого чи чого-небудь, а по відношенню до ситуації в цілому. На відміну від афектів, емоції можуть практично не мати зовнішніх проявів, більш тривалі за часом та слабші за силою. стрес є нормальним і позитивним станом психіки, оскільки мобілізує людину на подолання проблеми, на противагу від дистресу. Переживання дистресу має негативні наслідки для людини, оскільки послаблює, морально травмує її. Характерною ознакою фрустрації є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи.

Емоційна урівноваженість сприятливо впливає на життєдіяльність людини і зменшує її схильність до небезпеки.

Пізнавши психіку людини, можна знайти шлях до підвищення безпеки її життєдіяльності.

Література

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності.

2. Словник української мови: в 11 томах. -- Том 2, 1971. Стор. 477; Том 4, 1973. Стор. 266, 668; Том 8, 1977. Стор. 44, 373, 375; Том 9, 1978. Стор. 52; Том 10, 1979. Стор. 70, 605; Том 11, 1980. Стор. 113.

3. http:// psycabi.net/testy/369-lichnostnyj-oprosnik-g-ajzenka-test-na-temperament-epi-diagnostika-samootsenki-po-ajzenku-metodika-opredeleniya-temperamenta

4. http:// ukrbukva.net/page,6,59117-Svyaz-temperamenta-cheloveka-s-ego-povedeniem-v-ekstremal-nyh-situaciyah.html

5. https:// revolution.allbest.ru/psychology/00415451_0.html

6. https:// otherreferats.allbest.ru/psychology/00273610_0.html

7. http:// pidruchniki.com/13290305/psihologiya/tipi_temperamentiv

8. http:// pidruchniki.com/15220122/psihologiya/fiziologichni_osnovi_temperamentu

9. http:// pidruchniki.com/18490826/psihologiya/rol_temperamentu_pratsi_navchanni

10. http:// pidruchniki.com/79910/psihologiya/temperament#18

11. http:// pidruchniki.com/16801028/psihologiya/formi_perezhivannya_emotsiynih_ staniv_lyudinoyu

12. http:// pidruchniki.com/1151051339127/psihologiya/psihologichni_osoblivosti_ neverbalnoyi_komunikatsiyi

13. http:// verano.rv.ua/psixologiya/xto-takij-introvert/

14. http:// verano.rv.ua/psixologiya/xto-takij-ekstravert/

15. https:// studfiles.net/preview/4395458/

16. http:// dovidka.biz.ua/emotsiyni-stani-lyudini/

Додаток

Рисунок 1. Типи темпераменту

фрустрація емоційний темперамент нервовий

Ш холерик,

Ш флегматик,

Ш меланхолiк,

Ш сангвiнiк

Таблиця 1. Зв'язок типів темпераменту та видів вищої нервової діяльності

Тип темпераменту	Сила	Врівноваженість	Вид нервової діяльності
Холерик	Сильний	Неврівноважений	Рухливий
Сангвінік	Сильний	Врівноважений	Рухливий
Флегматик	Сильний	Врівноважений	Малорухливий
Меланхолік	Слабкий	Неврівноважений	Інертний

Тест Г. Айзенка на темперамент.

Інструкція. Вам пропонується відповісти на 57 питань. Питання спрямовані на виявлення вашого звичайного способу поведінки. Намагайтесь уявити типові ситуації і дайте першу відповідь, який прийде вам в голову. Вiдповiдайте «так» або «нi».

1. Чи подобається вам пожвавлення і суєта навколо вас?

2. Чи часто у вас буває неспокійне почуття, що вам що-небудь хочеться, а ви не знаєте що?

3. Ви з тих людей, які не лізуть за словом в кишеню?

4. Чи відчуваєте ви себе іноді щасливим, а іноді сумним без будь-якої причини?

5. Тримайтеся ви зазвичай в тіні на вечірках або в компанії?

6. Чи завжди в дитинстві ви робили негайно і покірно те, що вам наказували?

7. Чи буває у вас іноді поганий настрій?

8. Коли вас втягують у сварку, чи віддаєте ви перевагу відмовчатися, сподіваючись, що все обійдеться?

9. Чи легко ви піддаєтеся змінам настрою?

10. Чи подобається вам знаходитися серед людей?

11. Чи часто ви втрачали сон через своїх тривог?

12. Чи упираєтеся ви іноді?

13. Могли б ви назвати себе безчесним?

14. Чи часто вам приходять гарні думки занадто пізно?

15. Чи віддаєте ви перевагу працювати на самоті?

16. Чи часто ви відчуваєте себе апатичним і втомленим без серйозної причини?

17. Ви по натурі жива людина?

18. Чи смієтеся ви іноді з непристойних жартів?

19. Чи часто вам щось так набридає, що ви відчуваєте себе «ситим по горло»?

20. Чи відчуваєте ви себе ніяково в будь-якої одязі, окрім повсякденної?

21. Чи часто ваші думки відволікаються, коли ви намагаєтеся зосередитися на чомусь?

22. Чи можете ви швидко висловити ваші думки словами?

23. Чи часто ви буваєте занурені в свої думки?

24. Повністю ви вільні від будь-яких упереджень?

25. Чи подобаються вам першоквітневі жарти?

26. Чи часто ви думаєте про свою роботу?

27. Чи дуже ви любите смачно поїсти?

28. Чи маєте ви потребу в доброзичливій людині, щоб виговоритися, коли ви роздратовані?

29. Чи дуже вам неприємно брати в борг або продавати що-небудь, коли ви маєте потребу в грошах?

30. Ви іноді хвалитеся?

31. Чи дуже ви чутливі до деяких речей?

32. Воліли б ви залишитися на самоті вдома, ніж піти на нудну вечірку?

33. Чи буваєте ви іноді неспокійними настільки, що не можете довго всидіти на місці?

34. Чи схильні ви планувати свої справи ретельно і раніше ніж слід було б?

35. Чи бувають у вас запаморочення?

36. Чи завжди ви відповідаєте на листи відразу після прочитання?

37. Чи справляєтеся ви зі справою краще, обміркувавши її самостійно, а не обговорюючи з іншими?

38. Чи буває у вас коли-небудь задишка, навіть якщо ви не робили ніякої важкої працi?

39. Чи можна сказати, що ви людина, яку не хвилює, щоб все було саме так, як потрібно?

40. Чи турбують вас ваші нерви?

41. Чи вважаєте ви більше будувати плани, ніж діяти?

42. Відкладаєте ви іноді на завтра те, що повинні зробити сьогодні?

43. Нервуєте ви в місцях, подібних ліфта, метро, ??тунелю?

44. При знайомстві ви зазвичай першими проявляєте ініціативу?

45. Чи бувають у вас сильні головні болі?

46. Чи вважаєте ви зазвичай, що все само собою владнається і прийде в норму?

47. Чи важко вам заснути вночі?

48. Брехали ви коли-небудь в своєму житті?

49. Чи говорите ви іноді перше, що прийде в голову?

50. Чи довго ви нервуєте після того, що стався конфуз?

51. Замкнуті ви зазвичай з усіма, крім близьких друзів?

52. Чи часто з вами трапляються неприємності?

53. Чи любите ви розповідати історії друзям?

54. Чи віддаєте ви перевагу більше вигравати, ніж програвати?

55. Чи часто ви відчуваєте себе ніяково в суспільстві людей вище вас по положенню?

56. Коли обставини проти вас, звичайно ви думаєте проте, що варто ще що-небудь зробити?

57. Чи часто у ви нервуєте перед важливою справою?

Ключ:

Екстраверсія - інтроверсія:

· «так»: 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56;

· «нi»: 5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51.

Нейротизм (емоційна стабільність - емоційна нестабільність):

· «так»: 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57.

«Шкала брехні»:

· «так»: 6, 24, 36;

· «нi»: 12, 18, 30, 42, 48, 54.

Відповіді, що збігаються з ключем, оцінюються в 1 бал.

Iнтерпретація результатів:

Екстраверсія - інтроверсія:

o більше 19 - яскравий екстраверт,

o більше 15 - екстраверт,

o більше 12 - схильність до екстраверсії,

o 12 - середнє значення,

o менше 12 - схильність до інтроверсії,

o менше 9 - інтроверт,

o менше 5 - глибокий інтроверт.

Нейротизм:

o більше 19 - дуже високий рівень нейротизму,

o більше 13 - високий рівень нейротизму,

o 9 - 13 - середнє значення,

o менше 9 - низький рівень нейротизму.

Брехня:

o менше 4 - норма.

o більше 4 - нещирість у відповідях, що свідчить також про деяку демонстративності поведінки і орієнтованості випробуваного на соціальне схвалення,



Рисунок 2. Круг Айзенка

Рисунок 3

Таблиця 2. Характеристика основних емоцій людини

Емоція	Особливості вияву	Графічне зображення
Радість	Супроводжується збудженням рухових центрів, що зумовлює характерні рухи: жестикуляцію, підскакування, плескання в долоні та ін. Посилюється кровообіг у дрібних судинах, шкіра тіла червоніє, стає теплішою. Внутрішні тканини й органи починають краще постачатися киснем, у них інтенсивніше відбувається обмін речовин. Підвищується тон голосу, розширяється його діапазон, зростає сила. Цей стан відповідає найбільшій внутрішній задоволеності людини, повноті та осмисленості цілі у реальній ситуації.
Сум	Відбувається звуження кровоносних судин, гальмування моторики, що викликає відчуття холоду. Звуження дрібних судин легень спричинює відплив з них крові. У результаті погіршується надходження кисню в організм. Людина відчуває нестачу повітря, важкість у грудях. Намагаючись полегшити такий стан. вона починає глибоко вдихати. Уповільнюється її рухи, руки та голова стають опущеними, слабшає голос, знижується мовна активність. Людина виявляє безсилля перед подією, яка заважає задоволенню потреби.
Страх	Характерне сильне підвищення тону і розширення діапазону голосу. Мовна активність підвищується. М'язи стають напруженими, серце б'ється швидко, прискорюється дихання. Температура тіла низька. Цей стан супроводжується тривожними переживаннями, переляком, панікою, а також діями, спрямованими на самозбереження. Залежно від загрози інтенсивність і переживання страху варіюють у широкому діапазоні відтінків: боязнь, переляк, жах, побоювання. Людина не впевнена у здатності впоратись із ситуацією.
Гнів	Супроводжується різким почервонінням або зблідненням обличчя, напруженням м'язів шиї, обличчя та рук (стискання пальців у кулак). Тон і сила голосу підвищується. Серце б'ється сильніше, температура тіла дуже висока. Гнів є бурхливою реакцією на образу чи іншу негативну дію. Він пов'язаний з дискомфортом, фізичним болем, незадоволенням та ін. Індивід високо оцінює власну здатність впоратися з несподіваною подією.

Размещено на Allbest.ru