Вплив професійного вигорання на правоохоронців

Закономірності змін учасників полягають у позитивній дезінтеграції та вторинній інтеграції психіки на більш високому рівні. Групова інтеграція стосується передусім групових змін, а позитивна дезінтеграція та вторинна інтеграція психіки спрямовані на внутрішні, особистісні зміни учасників психокорекційного процесу. Врахування закономірностей динаміки групового процесу та особистісних змін її учасників забезпечує ефективне управління психокорекційним процесом АСПН. Як зазначає Т.С. Яценко, ці процеси відзначаються стійкою взаємозалежністю: чим вищий рівень групової інтеграції, який характеризується високим ступенем довіри, взаємопідтримки, прийняття інших людей, тим більше відкривається можливостей для індивідуально-особистісної дезінтеграції, яка передбачає послаблення звичних (часто деструктивних) установок; вторинна інтеграція зумовлює розширення самосвідомості та розуміння власної несвідомої сфери.

Непрофесійною є позиція, коли нівелюються закони розгортання особистіс-них змін, передчасно створюється ситуація "вибуху" для учасника, що може спричинити занурення його в емоційний і навіть афективний стан з виник-ненням опорів. Позитивні зміни, котрі настають у процесі позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції, є важко досяжними для людей зі стабілізованою ригідністю психіки, яка характеризується неможливістю позбавитися звичних установок, стереотипних поглядів. За таких умов емоційні перевантаження у психокорекційному процесі можуть нівелювати особистісні зміни, які відбуваються у результаті когнітивного опрацювання власного матеріалу.

Групова динаміка забезпечує спад емоційного напруження, пов'язаного з особистісними бар'єрами психокорекції. Натомість актуалізується внутрішній стан емоційного піднесення, котрий супроводжує напружену внутрішню працю. Підвищується мотивація до самопізнання, наявні інструментальне опанування способами самокорекції, набуття вміння пертворювати себе на об'єкт психологічного дослідження. Відбувається зміна особистісних акцентів:емоції тепер пов'язані з розвитком соціально-перцептивного інтелекту, пізнання взаємозалежності між когнітивним рівнем захисної системи і змістом емоційно забарвленої активності дозволяє самостійно опрацьовувати конкретику проблематики. Непомітна зміна для учасників стадій роботи групи сприяє створенню у них відчуття психологічного оновлення. Завершення навчання характеризується окресленням перспектив поведінки, провідних ліній подальшого самопізнання, бажанням апробувати нові форми поведінки. Формування професійного інструментарію майбутнього психолога потребує багаторазових проходжень груп АСПН, оскільки на перших заняттях він постає насамперед як об'єкт психокорекційного впливу. В процесі АСПН в учасників створюється готовність до застосування знань у житті, де можливі негативні реакції на нову поведінку, виникає усвідомлення, що неприпустиме пряме перенесення групових норм і принципів у життя, адже група є своєрідною лабораторією, умови якої не передбачають сліпого копіювання життєвих реалій. Метод АСПН також є цінним у зв'язку з можливістю вивчення внутрішньо детермінованих форм опору, причому саме в контексті дослідження системи психологічних захистів, які пов'язані із професійним вигоранням. Він дає змогу цілісно вивчати психіку в її реальних виявах у групі, розуміти взаємозв'язки між свідомою і несвідомою сферами суб'єкта та їхній вплив на характер психологічних опорів. У групі АСПН показником високої майстерності фахівця вважається не лише здатність долати й усувати опори, а й уміння їх не актуалізувати. Це вміння психолога ґрунтується на знаннях природи цілісної психіки у взаємозв'язку її свідомих і несвідомих виявів.

Не виникає сумніву, що важливим завданням психолога - практика є усунення низки факторів, що призводять до психічного вигорання. Крім соціально - психологічних чинників та організаційних факторів, що зумовлюють появу симптомів психічного вигорання, вагомим є вплив на суб'єкта неусвідомлюваних чинників, які суттєво позначаються на процесі формування його професіоналізму. Непридатними до фахової роботи можуть бути особи, котрі не розв'язали власні внутрішні проблеми, оскільки особистісна проблематика може домінувати над професійним покликанням психолога всупереч його високому рівню теоретичної психологічної підготовки. Особистісна проблема спричинена неусвідомлюваними тенденціями, тому не піддається самостійному раціональному пізнанню. З позиції психодинамічної теорії вона окреслюється як така, « яку суб'єкт сам не може розв'язати внаслідок неусвідомлюваності її передумов, каузальних аспектів, пов'язаних із внутрішньою, стабілізованою суперечністю”.

Емпіричні дослідження, проведені в межах групової корекції за методом АСПН, дають підстави констатувати, що особистісна проблематика негативно впливає на ефективність роботи психолога і, як правило, спричиняє виникнення у нього професійного вигорання.

Психолог, допомагаючи людям, наражається на небезпеку швидкого виснаження, надмірної витрата енергії, що призводить до зворотної реакції відсторонення, закритості, протидії будь-яким вимогам до активності.

На поведінковому рівні психолог може уникати тих осіб, котрі нагадуватимуть йому певні травмівні ситуації, блокувати такий матеріал та власні емоції Захисна система через викривлення реальності нівелює вплив ризикованої інформації. Будь-яке критичне зауваження стосовно суб'єкта зумовлює дію захисної системи, спричиняє виникнення опорів. Воші актуалізуються у вигляді небажання продовжувати подальшу роботу, відстороненні, дистанціюванні. У клієнта скутого опорами, вияви несвідомого мають власні активність, детерміновану емоційною значущістю втішених фіксованих змістів. Точність психодіагностики та санкціонованість психокорекційного процесу забезпечує узгодження "інтересів" протагоніста і психолога в об'єктивуванні змісту несвідомого. Інтерес суб'єкта до самопізнання каталізується відчуттям істотності (важливості) отриманої інформації. Якщо психолог не навчиться працювати з опорами клієнта то, як правило, наступним етапом буде виникнення психічного вигорання, оскільки він щоразу наштовхуватиметься на виразну протидію клієнта. Психолог- практик може відверто критикувати протагоніста оскільки зайнятий розв'язанням власної проблематики, яка впливає на його особистісні та ділові риси. Нерідко система психологічних захистів породжує ставлення суб'єкта де професійної ситуації як до невиправданого психологічного ("батьківського") тиску, примусу, якому вона чинить опір. Психолог- початківець невидимо для себе може будувати конкурентні стосунки з клієнтом, що спотворює психокорекційний сеанс і гальмує професійне пізнання Його активність спрямовується не на забезпечення конструк- тивного, психодіагностично спроможного, діалогу з протагоністом, а на уникнення "поразки" V самому процесі роботи; у підсумку знижується рівень діагностико-корекційного ефекту.

Отже, особистісна невідкоригованість позначається на роботі психолога-практика, оскільки фахова майстерність передбачає перманентний процес розвитку та самовдосконалення, на заваді яким стоїть особистісна проблематика. Оскільки опори завжди охороняють психіку від прямого втручання у значиму сферу протагоніста взаємопов'язані з усіма захисними операціями психічного апарату та його виявами, то закономірно блокують потенціал та можливості самовдосконалення, зумовлюють уникнення ризикованих ситуацій що можуть похитнути (розвінчати) ідеалізований образ власного «Я». Обтяженість особистісного аспекту інфантильними тенденціями знижує рівень професіоналізму, створюючи для психолога небезпеку перетворитеся на "робота", на механізм, який стандартно и стереотипно виконує запрограмовані обов'язки.

Для здійснення ефективного діагностико-корекційного процесу з метою зняття внутрішньої проблематики суб'єкта психологу-практику треба володіти Цілісним розумінням внутрішньої динаміки психіки у єдності свідомої й несвідомої сфер. Засоби АСПН сприяють особистісній психокорекції психолога, тим самим упереджуючи професійне вигорання.

Глибинно-психологічне розуміння сутності опірної поведінки суб'єкта в груповій або індивідуальній психокорекції є важливою передумовою професійного становлення. Опори, котрі виникають заважають роботі психолога-практика, повинні кваліфікуватися як явні ознаки особистісної проблемності й у разі їх ігнорування може наступити його професійне вигорання. У цьому сенсі перспективним вбачаємо подальше вивчення професійного вигорання та особливостей вияву опорів у контексті методу АСПН.

1.5 Профілактика морально-професійної деформації працівників правоохоронних органів

З огляду на причини виникнення професійної деформації, її відкриту і сховану форми прояву, варто здійснювати цілеспрямований і безупинний профілактичний вплив.

До числа напрямків такого впливу відносяться:

загальні міри -- дійсна автономія органів внутрішніх справ, їхня рівновага і взаємостримування з іншими правоохоронними органами, підпорядкування їх тільки закону і висока відповідальність перед законом;

безпосередні міри -- якісне поліпшення професійної підготовки; удосконалювання організації і керування, корінне поліпшення виховної роботи; створення здорового демократичного морально-психологічного клімату в колективах.

Питання поліпшення морального виховання співробітників міліції є одним з найважливіших напрямків по запобіганню професійної деформації. Виховання -- процес безупинний і комплексний, а тим більше -- виховання людини, наділеною визначеними службовими правами. Разом з тим весь процес виховання повинний бути прямо зв'язаний з кінцевим результатом роботи. Тому оцінка якості виховної роботи в міліції повинна залежати від максимально якісної, ефективної роботи з запобігання злочинів, швидкому і якісному розкриттю зроблених злочинів, прийняттю всіх заходів для відшкодування заподіяного збитку, швидкому розшуку злочинців, що сховалися.

Складовою частиною такої оцінки повинні бути постійна готовність особового складу, високий професійний рівень, загострене почуття справедливості, моральна чистота, беззавітне служіння нормам закону.

Головна задача виховної роботи -- це насамперед формування в кожного співробітника активної життєвої позиції, діловитості, почуття нового, компетентності, свідомого відношення до праці, громадському обов'язку.

Основними принципами виховної роботи є:

-- принцип цілеспрямованості і виховання в процесі службової діяльності;

-- виховання єдності слова і справи; індивідуальний і диференційований підхід у вихованні;

-- сполучення високої вимогливості до підлеглих з повагою їхнього особистого достоїнства і турботою про їх;

-- єдність теорії і практики;

-- врахування позитивного досвіду у вихованні особистості, колективу.

Здійснення виховної роботи в процесі службової діяльності припускає повсякденне виховання особового складу і, разом з тим, вплив на сферу його позаслужбової діяльності. Тому начальник повинний постійно вивчати інтереси підлеглих, їхню психологію, методи виховного впливу, уміти прогнозувати педагогічні наслідки, вміло аналізувати якість і результат виховного процесу. Сьогодні, коли головним важелем у рішенні задач, що коштують перед нами, висувається людський фактор, незмірно зростають вимоги до кадрів. Поряд з політичними, діловими якостями співробітників особливо виділяються якості моральні. Від того, який моральний вигляд має співробітник міліції багато в чому залежить ефективність роботи, виключення порушень законності, позитивний кінцевий результат.

Адже професійна деформація -- це насамперед моральна деформація. І якщо співробітник міліції морально бідний, зневажає нормами суспільної моралі, це може привести до зловживання службовим становищем, порушенню законності. Морально бідний співробітник, одержуючи різного роду інформацію, може використовувати її в корисливих цілях. Моральна надійність співробітника міліції відіграє важливу роль, оскільки він має можливість задовольняти свої матеріальні й інші потреби за рахунок облич, що потрапили в сферу його діяльності. У зв'язку з цим своєчасний виховний вплив начальника, його принциповість, вимогливість, особистий приклад будуть визначати моральне поводження підлеглих.

Розділ ІІ. Аналіз результатів дослідження професійного вигорання правоохоронців

2.1 Опис методик дослідження

Метою нашого дослідження ми взяли дослідження та діагностику психічного вигорання, що включає різні підструктури особистості.

Завдання нашого дослідження :

1.Проведення тестування за допомогою методик «Діагностика психічного вигорання ( А. А. Рукавишников) », «Діагностика професійного вигорання» (К. Маслач, С. Джексон, в адаптації Н.Е. Водоп'янової), «Шкала суб'єктивного благополуччя”.

2.Виявлення різних рівнів психічного вигорання у людини.

3. Порівняння результатів психічного вигорання правоохоронців у яких 5 років стажу та 10 років стажу і більше.

У дослідженні використовуємо методику «Діагностика психічного вигорання ( А.А. Рукавишников) » , яка спрямована на визначення різних компонентів психічного вигорання.

Методика включає такі шкали:

- психоемоційне виснаження;

- особистісне віддалення;

- професійна мотивація;

Інтерпретація шкал

Психоемоційне виснаження - процес вичерпання емоційних, фізичних, енергетичних ресурсів професіонала, що працює з людьми. Виснаження проявляється в хронічному емоційному і фізичному втомленні, байдужості і холодності по відношенню до оточуючих з ознаками депресії і роздратованості.

Особистісне віддалення - специфічна форма соціальної дезадаптації професіонала, що працює з людьми. Особистісне віддалення проявляється в зменшенні кількості контактів з оточуючими, збільшенні роздратованості і нетерплячості в ситуаціях спілкування, негативізмі по відношенню до інших людей.

Професійна мотивація - рівень робочої мотивації та ентузіазму по відношенню до роботи альтруїстичного змісту. Стан мотиваційної сфери оцінюється таким показником, як продуктивність професійної діяльності, оптимізм і зацікавленість в роботі, самооцінка професійної компетентності і ступеню успішності в роботі з людьми.

Нижче наведені життєві прояви психічного вигорання на різних системних рівнях.

Шкали ПВ	Прояви психічного вигорання на рівнях:
	Міжособистісному	Особистісному	Мотиваційному
Психоемоційне виснаження	Психічне виснаження. Роздратованість. Агресивність. Підвищена чутливість до оцінки інших.	Низька емоційна толерантність, тривожність.	Небажання іти на роботу. Бажання скоріше закінчити робочий день. Поява прогулів.
Особистісне віддалення	Небажання контактувати з людьми. Цинічне негативне відношення до людей.	Критичне відношення до оточуючих і некритичність в оцінці самого себе. Значення своєї правоти.	Зниження включеності в роботу і справи інших людей. Байдужість до своєї кар'єри.
Професійна мотивація	Незадоволеність роботою і відношенням в колективі.	Занижена самооцінка, незадоволеність собою як професіоналом. Відчуття низької професійної ефективності і віддачі.	Зниження потреби в досягненнях.

Використаємо також такі методики як «Діагностика професійного вигорання» ( К. Маслач, С. Джексон, в адаптації Н.Е. Водоп'янової).

Методика націлена на вивчення ступеня професійного вигорання.

Методику «Шкала суб'єктивного благополуччя”. Представляє собою скринінговий психодіагностичний інструмент для вивчення емоційного компонента суб'єктивного благополуччя або емоційного комфорту. Суб'єктивне благополуччя включає три критеріальних ознаки. Благополуччя оприділяється по зовнішнім критеріям, таким як добро діяльне, «правильне» життя. Такі критерії отримали назву нормативних. У відповідності з ними людина відчуває благополуччя, якщо вона володіє деякими соціально-бажаними якостями; критерієм благополуччя є система цінностей, прийнята в даній культурі.

Визначення суб'єктивного благополуччя зводиться до поняття задоволеності життям і пов'язується зі стандартами респондента у відношенні того, що є гарним життям.

Третє значення поняття суб'єктивного благополуччя тісно пов'язано з повсякденним розумінням щастя як переваги позитивних емоцій над негативними. Це визначення підкреслює приємні емоційні переживання, які або об'єктивно переважають в житті людини, або людина суб'єктивно схильний до них.

Процедура дослідження:

досліджуваним пропонується твердження даного тесту [див.дод.1], що стосуються почуттів, пов'язаних з роботою. Потрібно прочитати висловлювання і вирішити чи відчували ви щось подібне. Якщо у вас не виникало подібного почуття, поставте відмітку в колонці « ніколи» навпроти порядкового номера твердження. Якщо у вас подібне почуття було присутнє постійно, то поставте відмітку в колонці « зазвичай» , а також відповідно з відповідями « рідко» та « часто».

2.2 Аналіз та інтерпретація результатів вивчення професійного вигорання правоохоронців

Детальна характеристика досліджуваних

Досліджувалися правоохоронні органи з Рівненського міського відділу міліції, а саме Сектору Державної Служби боротьби з економічною злочинністю; 25 досліджуваних чол.статі, які попрацювали 5 років та 25 досліджуваних чол. статі які мають досвід роботи 10 років.

Обробка результатів

Після проведення дослідження («Діагностика психічного вигорання ( А.А. Рукавишников)», «Діагностика професійного вигорання» ( К. Маслач, С. Джексон, в адаптації Н.Е. Водоп'янової), «Шкала суб'єктивного благополуччя”), а саме надання оцінки висловлюванням, які наведені в даних методиках, отримані результати ми оформили в табл.1,табл.2, табл.3 і побудували діаграми відповідно результатам (загальні таблиці і діаграми [див.дод.2,3,4] ).

Табл.1

Діагностика психічного вигорання

Опитувані	Середнє значення	Середньо - групове значення
	ПВ	ОВ	ПМ	ПВ	ОВ	ПМ
5років стажу	22.5	27.5	35.6	31.5	32.7	34
10 років стажу	40.4	37.5	32.2

Табл.2

Діагностика професійного вигорання

Опитувані	Середнє значення	Середньо - групове значення
	ЕВ	Д	Род	ЕВ	Д	Род
5років стажу	17.8	9.2	33.7	17.3	6.2	37.2
10 років стажу	16.8	3.2	40.7

Табл.3

Шкала суб'єктивного благополуччя

Опитувані	Середнє значення	Середньо - групове значення
	1	2	3	4	5	6	1	2	3	4	5	6
До 5 років стажу	10.6	8.7	5.6	6.2	4.1	7.5	11.1	8.4	5.3	11.8	4.1	7.2
До 10 років стажу	11.6	8.1	5	5.6	4.2	6.9

Умовні позначення:

1. Напруженість і чутливість.

2. Психоемоційна сфера.

3. Зміна настрою.

4. Соціальне оточення.

5. Самооцінка здоров'я.

6. Ступінь задоволеністю повсякденною діяльністю.

Інтерпретація результатів

Обрахувавши результати за шкалами (методика «Діагностика психічного вигорання ( А.А. Рукавишников) ») [ див.дод. 2], отримали такі результати:

Шкала психоемоційного виснаження - більша у досліджуваних в яких 10 років стажу ( 40.4) ніж у досліджуваних у яких 5 років стажу (22.5).

У досвідченіших працівниках набагато більше вичерпані емоційні, енергетичні ресурси професіоналів, що працюють з людьми. Виснаження проявляється в хронічному емоційному і фізичному втомленні, байдужості і холодності по відношенню до оточуючих з ознаками депресії і роздратованості.

Шкала особистісного віддалення - більша у працівників в яких 10 років стажу ( 37.8) ніж у працівників у яких 5 років стажу ( 27.5). Специфічна форма соціальної дезадаптації професіонала, що працює з людьми. Особистісне віддалення проявляється в зменшенні кількості контактів з оточуючими, збільшенні роздратованості і нетерплячості в ситуаціях спілкування, негативізмі по відношенню до інших людей.

Шкала професійної мотивації - більша у досліджуваних в яких 5 років стажу ( 35.6) ніж у досліджуваних в яких 10 років стажу ( 32.2). У молодших працівників спостерігається більша продуктивність професійної діяльності, оптимізму, більша зацікавленість в роботі, самооцінка професійної компетентності і ступеню успішності в роботі з людьми.

Проаналізувавши психічне вигорання по рівнях: міжособистісному, особистісному, мотиваційному слід сказати, що молодші працівники більш енергійніші, продуктивніші, в них підвищена чутливість до оцінки інших, в деяких працівників провляється небажання ходити на роботу, скоріше закінчити робочий день, незадоволеність роботою, більше зацікавлені в роботі, комунікабельні. Працівники в яких 10 років стажу вони відповідальні, хороші працівники але в них вже немає тієї енергійності в роботі, зацікавленості, змінюється ставлення до роботи, людей, стають більше критичними, проявляється деякою мірою байдужість. Проте за свій набраний досвід вони багато взяли, багато чого знають і стараються передати це молодшим спеціалістам.

Результати нашого дослідження (методика «Діагностика професійного вигорання» (К. Маслач, С. Джексон, в адаптації Н.Е. Водоп'янової)) свідчать про те, що 37.2 опитаних відчувають на собі дію третього компоненту синдрому емоційного вигорання - редукції особистих досягнень, 6.2 опитаних відчувають на собі дію другого компоненту синдрому емоційного вигорання - деперсоналізації та 17.3 опитаних відчувають на собі дію першого компоненту синдрому - емоційного виснаження.

Емоційне виснаження розглядається як основна складова емоційного вигорання і проявляється у зниженому емоційному фоні, байдужості и емоційному перенасиченні. Слід сказати, що найбільшу дію емоційного виснаження відчувають працівники в яких до 5 років стажу в них результат вищий ( 17.3) ніж у працівників в яких до 10 років стажу (16.8). В загальному даний результат не перевищує норми.

Деперсоналізація проявляється в деформації стосунків з іншими людьми. В одних випадках це може бути підвищення залежності від навколишніх. В інших - підсилення негативізму, цинізм установок і почуттів у відношенні до реципієнтів: пацієнтів, клієнтів і т.п. В працівників з досвідом деперсоналізація проявляється меншою мірою (3.2) ніж у працівників з меншим досвідом ( 6.2) це відображається на отриманих результатах.

Редукція особистих досягнень - може проявлятися або в тенденції негативно оцінювати себе, занижувати свої професійні досягнення та успіхи, негативізмі у відношенні до службових достоїнств і можливостей, або у применшенні власного достоїнства, обмеженні своїх можливостей, обов'язків у відношенні до інших. Більшою мірою проявляється у працівників з 10 р. стажу ( 40.7) ніж у працівників з 5 р. стажу ( 33. 7).

За результатами методики «Шкала суб'єктивного благополуччя” слід сказати, що на працівників в яких 5 років стажу на робочий процес впливає напруженість, соціальне оточення, зміна настрою, психоемоційна сфера (можливо наявність дратівливості, тривожності), проте вони задоволені своєю повсякденною діяльністю більше (7.5) ніж працівники в яких до 10 років стажу ( 6.9). В них також високий рівень напруженості, має вплив психоемоційна сфера, соціальне оточення на низькому рівні самооцінка здоров'я, зміна настрою не відіграє суттєвої ролі в робочому процесі.

Висновки

Отже, синдром психоемоційного «вигорання» -- це реакція організму людини, що виникає внаслідок тривалих професійних стресів середнього ступеня інтенсивності. Первісно потенційно схильними до «вигорання» вважалися соціальні працівники, медики й адвокати, що пояснювали специфічними особливостями цих «допоміжних професій». Сьогодні практично в усіх групах фахівців «комунікативних» професій (учителі, поліцейські, робітники пенітенціарних установ, політики, торговий персонал, страхові агенти, менеджери, службовці комерційних банків, агенти нерухомості, медсестри, лікарі-терапевти) є особи з високим і середнім рівнем «вигорання».

Синдром психоемоційного «вигорання» -- це процес поступового втрачання емоційної, пізнавальної та фізичної енергії, що виявляється в ознаках емоційного та інтелектуального виснаження, фізичної втоми, особистої відстороненості та зменшення почуття задоволення від виконаної роботи. Цей синдром вважають виробленим особою механізмом психологічного захисту у формі часткового чи повного виключення емоцій (аж до психоемоційного «отупіння»).

Слід зазначити, що нині виділяють приблизно 100 симптомів, так чи інакше пов'язаних із синдромом психоемоційного «вигорання». До речі, останній нерідко супроводжує синдром хронічної втоми з прогресуючою стомленістю, головним болем, болем у горлі.

Дослідники зазначають, що розвитку синдрому психоемоційного «вигорання», як правило, передує період підвищеної активності («аврал», робоча «запарка», «цейтнот»). У цей час людина практично повністю, як кажуть, «з головою» входить у роботу, яка поглинає її цілком. Забуваються звичні потреби, які не стосуються трудового процесу. Через визначений проміжок часу (у кожної людини його тривалість індивідуальна) настає виснаження, яке набуває форми відчуття перенапруження та вичерпування емоційних і фізичних ресурсів особистості, втома, що не минає після нічного сну. Потім настає особистісна відстороненість. У крайніх її виявах людину майже ніщо не тривожить з боку її професійної діяльності, не викликаючи ніяких емоційних відгуків. Зрештою виникає відчуття втрати власної професійної ефективності, знижується самооцінка, втрачається віра у свої професійні можливості.

Цілком зрозуміло, що професійні стреси -- це поліфонічні феномени, які виявляються у фізіологічних і психологічних реакціях на складну виробничу ситуацію. Такі стрес-реакції різного ступеня складності та вираженості цілком можуть існувати навіть у прогресивних, добре керованих установах; стрес, пов'язаний із роботою, зумовлений тим, що до людей пред'являють високі вимоги, які не відповідають рівню їх знань, умінь, навичок, професійної компетентності та креативності.

До психоемоційного «вигорання» більшою мірою схильні так звані «трудоголіки» -- особи, які працюють із високим ступенем самовіддачі, відповідальні та совісні люди з «установкою» на постійний робочий процес, «до переможного кінця»... Синдром психоемоційного «вигорання» формується поступово. У людей, які схильні до нього, виникає психічна та фізична втома, байдужість до роботи, знижуються її якісні та кількісні показники, виникає негативне і навіть цинічне ставлення до колег і керівництва.

Отже, з проведеного дослідження метою якого ми взяли дослідження та діагностику психічного вигорання, що включає різні підструктури особистості випливає ,що до професійного вигорання схильні правоохоронці у яких стаж роботи до десяти років. Дані свідчать про те, що становлення власного «професійного Я» та усвідомлення себе у професії дуже часто є складним для особистості та емоційно напруженим процесом. Такі високі показники редукції особистих досягнень свідчать про те, що досліджувані схильні негативно оцінювати себе, занижувати власні професійні досягнення та успіхи, схильні до обмеженого кола бачення власних можливостей. При перенавантаженні часто проявляють таку захисну реакцію, як звуження кола власних обов'язків по відношенню до інших. Проте в працівників з досвідом роботи до 5 років простежується схильність до професійного вигорання. Вони повинні це врахувати і попрацювати над цим. (не зменшувати активність та інтерес до планування вільного часу, до хобі; не обмежувати взаємостосунки з іншими, як вдома, так і на роботі; соціальні контакти не обмежувати роботою).

Пропонуємо профілактичні та лікувально-реабілітаційні заходи у випадку виникнення описаних синдромів. Усе, що запобігає його розвитку, може успішно використовуватися в терапії та реабілітації. Основним напрямом для відновлення здоров'я в осіб, схильних до синдрому психоемоційного «вигорання», є все, що може анулювати дію стресогенного фактору: зменшення і зняття робочого напруження, підвищення свідомої професійної мотивації, вирівнювання балансу між затраченими зусиллями й винагородою за роботу.

Керівництво повинне здійснювати регулярний моніторинг стану фізичного та психічного здоров'я членів виробничого (будь-якого робочого чи творчого) колективу і в разі виникнення ознак психоемоційного «вигорання» слід оптимізувати умови та характер трудових процесів, міжособистісні взаємостосунки, контролювати реакції-відповіді та схильність до захворювань на особистісно-індивідуальному рівні.

Форми допомоги особам, схильним до синдрому психоемоційного «вигорання», можуть бути індивідуальними, груповими -- у формі лекцій, пам'яток, статей, семінарів, практик, професійних тренінгів. Із метою збереження й оптимізації «людського капіталу» спеціалізовані програми «антивигорання» слід включити в загальну (корпоративну) стратегію управління та професійно-особистісного вдосконалення персоналу.

Список літератури

1. Андреева И.Н. Синдром эмоционального выгорания у студентов педагогических и юридических специальностей // Феномен человека в психологических исследованиях и в социальной практике: Материалы I Международной научно-практической конференции 31 октября - 1 ноября 2003 года, г. Смоленск. - Смоленск, 2003. - С. 5-7.

2. Бойко В.В. Энергия эмоций. - 2-е изд., доп. и перераб. - СПб.: Питер, 2004. - 474 с.

3. Виноградов П.А., Душанин А.П., Жалдак В.И. Основы физической культуры и здорового образа жизни: Учеб. пособие. -- М.: Сов. спорт, 1996.

4. Водопьянова Н.С., Старченкова Е.С. Психическое «выгорание». Пути преодоления // Мир медицины. -- 2001. -- № 9--10. -- С. 44-45.

5. Водопьянова Н.Е., Старченкова Е.С. Синдром выгорания: диагностика и профилактика. - СПб.: Питер, 2005. - 336 с.

6. Водопьянова, Н.Е., Старченкова Е.С. Синдром выгорания.-- СПб.: Питер, 2008.

7. Гремлинг С., Ауэрбах С. Практикум по управлению стрессом. - СПб.: Питер,2002.

8. Джини Грехем Скотт. Конфликты: пути их преодоления. - К., 1991. -186с.

9. Дмитренко Г., Пономаренко В. Культура здоровья в системе управления человеческими ресурсами // ПЕРСОНАЛ. -- 2003. -- № 1. -- С. 78-82.

10. Дубов Г., Оралієв « Професійна етика штату правоохоронних послуг » - М., 2003.

11.Емоційне вигорання. - Упоряд.: В.Дудяк - К.: Главник, 2007.

12.Зеер Э.Ф., Сыманюк Э.Э. Психология профессиональных деструкций: Учебное пособие для вузов. - М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2005. - 240 с.

13. Зобков В., Смірнов В., Гришин В. Про удосконалення профілактичних заходів проти жорстокості і професійної деформації офіцерів виправно-трудових колоній // Професійний фізіолог. - К., 2000.

14. Карташев С. Конфликтология // Экология преступности. - Кишинев,

1996.-480 с.

15. Кудрявцев В.Н., Бородин С.В., Нерсесянц B.C. Социальное отклонение. -М., 1989.

16. Куличенко В.В., Столбовой В.П. Профессиональная деформация сотрудников уголовного розыска: сущность и пути профилактики. - К., 1991.

17. Кучеренко В. З., Агарков Н. М., Яковлев А. П., Васильев С. Л. Социальная гигиена и организация здравоохранения: Учеб. пособие.-- М., 2000.

18. Лазарева Н.В.. « Диагностика эмоционального выгорания».// школьние технологии. - 2009 - № 1,ст.171 - 176.

19. Лазарева Н.В. « Диагностика синдрома эмоционального выгорания» // педагогическая диагностика. - 2009 : №1, ст.. 63 - 73.

20. Лищук В.А., Мосткова Е.В. Девять ступеней к здоровью. -- М.: Восточная Книжная Компания, 1997.

21. Малец Л. Внимание: „выгорание”//Персонал. - 2000. - № 2. - С. 99 - 102.

22. Медведев B.C. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ. - К., 1997.

23. Осухова Н.Г., Кожевникова В.В. Возвращение к жизни: Методические

материалы для ведущих тренингов и семинаров по профилактике

профессионального выгорания // Помощь помощнику:

социально-психологическое сопровождение социальных работников /Под ред. Н.Г. Осуховой. - М.: Изд-во «Амиго-пресс», 2006.

24. Орел В.Е. Феномен «выгорания» в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы // Психологический журнал, 2001. - Том 22. - №1. - С. 90-101.

25. Пайнс, Э. Практикум по социальной психологии /Э. Пайнс, К. Маслач. . -- СПб.: Питер, 2000.

26. Пересадин Н. А., Дьяченко Т. В. Реабилитология. Стратегия и тактика эффективного восстановления здоровья: Монография. -- Луганск, 2004.

27. Пересадин Н. А. Интегративная валеология: Курс лекций. -- Луганск, 2002.

28. Психология менеджмента: Учебник для вузов/Под ред. Г.С.Никифорова. - СПб.: Питер, 2004. - 639 с.

29. Сидоров П. Синдром эмоционального «выгорания» // Новости медицины и фармации. -- 2005. -- № 13. -- С. 7-8.

30. Сімкович А. Деякі аспекти соціальної роботи у в'язницях // Тези Міжнародної Конференції. - Ужгород, 1999.

31. Трунов Д.Г. «Синдром сгорания»: позитивный подход к проблеме // Журнал практического психолога. - 1998. - № 8. - С. 84-89.

32. Уч. пос. - Харьков: Ун-т внутр. дел, 1997. - 355 с. Профессиональная этика сотрудников правоохранительных органов -М., 1997.-327 с .

33. Форманюк Т. В. Синдром «эмоционального сгорания» как показатель профессиональной дезадаптации учителя // Вопросы психологии. 1994. - № 6. - С. 57-64.

34. Ховкинс П., Шохет Р. Супервизия. - СПб.: «Речь», 2002.

35. Хорошкина Елена Профессиональное "выгорание" специалистов// Отдел Кадров. - 2005. -№5. - С.3-5

ДОДАТОК 1

Опитувальник

Дана методика націлена на інтегральну діагностику психічного «вигорання», включаючи різні підструктури особистості.

Інструкція. Вам пропонується відповісти на ряд тверджень, що стосуються почуттів, пов'язаних з роботою. Будь - ласка, прочитайте висловлювання і вирішіть чи відчували ви щось подібне. Якщо у вас не виникало подібного почуття, поставте галочку або хрестик в колонці « ніколи» напроти порядкового номера твердження. Якщо у вас подібне почуття було присутнє постійно, то поставте відмітку в колонці « зазвичай», а також відповідно з відповідями « рідко» і « часто». Відповідайте як можна швидше. Постарайтеся довго не замислюватися над вибором відповіді.

БЛАНК ВІДПОВІДЕЙ

№ запитань	Форма відповіді
	зазвичай	часто	рідко	ніколи
1. Я легко дратуюсь.
2.Думаю, що працюю лише тому, що потрібно десь працювати.
3.Меня турбує, що думають колеги про мою роботу.
4.Я відчуваю, що у мене немає ніяких емоційних сил вникати в чужі проблеми.
5.Меня мучить безсоння.
6.Думаю, що якщо б з'явилась вдала можливість, я б змінив місце роботи.
7. Я працюю з великою напругою.
8.Моя робота приносить мені задоволення.
9. Відчуваю, що робота з людьми виснажує мене.
10.Думаю, що моя робота важлива.
11.Я втомлююся від людських проблем, з вирішенням яких стикаюся на роботі.
12.Я задоволений професією, яку обрав.
13.Незрозумілість моїх колег або учнів дратує мене.
14. Я емоційно втомлююся на роботі.
15.Думаю, що не помилився у виборі своєї професії.
16.Я відчуваю себе спустошеним і розбитим після робочого дня.
17. Відчуваю, що отримую мало задоволення від досягнутих успіхів на роботі.
18. Мені важко встановлювати або підтримувати тісні контакти з колегами по роботі.
19. Для мене важливо досягти успіху на роботі.
20. Йдучи вранці на роботу, я відчуваю себе свіжим і відпочившим.
21.Мені здається, що результати моєї роботи не варті витрачених мною зусиль.
22. У мене не вистачає часу на мою сім'ю і особисте життя.
23.Я сповнений оптимізму стосовно до своєї роботи.
24. Мені подобається моя робота.
25. Я стомився весь час старатися.
26.Мене стомлює участь у дискусіях на професійні теми.
27.Мені здається, що я ізольований від своїх колег по роботі
28. Я задоволений своїм професійним вибором так само, як і на початку кар'єри.
29. Я відчуваю фізичне напруження, втому.
30. Поступово я починаю відчувати байдужість до своїх учнів. 31. Робота емоційно виснажує мене.
32. Я використовую ліки для поліпшення самопочуття.
33. Мене цікавлять результати роботи моїх колег.
34. Зранку мені важко вставати і йти на роботу.
35. На роботі мене переслідує думка: скоріше б робочий день закінчився.
36. Навантаження на роботі практично нестерпне.
37. Я відчуваю радість, допомагаючи оточуючим людям.
38. Я відчуваю, що став більш байдужим до своєї роботи.
39. Відбувається, що у мене без особливої причини починає боліти голова або шлунок.
40. Я докладаю зусиль, щоб бути терплячим з учнями.
41. Я люблю свою роботу.
42. У мене виникає відчуття, що глибоко всередині я емоційно не захищений.
43. Мене дратує поведінка моїх учнів.
44. Мені легко зрозуміти почуття навколишніх по відношенню до мене.
45. Мене часто охоплює бажання все кинути і піти з робочого місця.
46. Я помічаю, що стаю більш черствим по відношенню до людей.
47. Я відчуваю емоційне напруження.
48. Я абсолютно не захоплений і навіть не цікавлюся своєю роботою. 49. Я відчуваю себе виснаженим.
50.Я вважаю, що своєю працею я приношу користь людям.
51. Часом я сумніваюся в своїх здібностях.
52. Я відчуваю до всього, що відбувається навколо, повну апатію.
53. Виконання повсякденних справ для мене - джерело задоволення.
54. Я не бачу сенсу в тому, що роблю на роботі
55. Я відчуваю задоволення від вибраної мною професії.
56. Виникає бажання "плюнути" на все.
57. Я скаржуся на здоров'я без чітко визначених симптомів.
58. Я задоволений своїм становищем на роботі і в суспільстві.
59. Мені сподобалася б робота, що забирає мало часу і сил.
60. Я відчуваю, що робота з людьми позначається на моєму фізичному здоров'ї.
61. Я сумніваюся в значимості своєї роботи.
62. Відчуваю почуття ентузіазму по відношенню до роботи.
63. Я так втомлююся на роботі, що не в змозі виконувати свої повсякденні домашні обов'язки.
64. Вважаю, що цілком компетентний у вирішенні проблем, що виникають на роботі.
65. Відчуваю, що можу дати дітям більше, ніж даю.
66. Мені буквально доводиться змушувати себе працювати.
67. Присутність відчуття, що я можу легко засмутитися, впасти у зневіру.
68. Мені подобається віддавати роботі всі сили.
69. Я відчуваю стан внутрішнього напруження і роздратування.
70. Я став з меншим ентузіазмом ставитися до своєї роботи.
71. Вірю, що здатний виконати все, що задумано.
72. У мене нема бажання глибоко вникати в проблеми моїх учнів.

Опитувальник

Діагностика професійного вигорання (К. Маслач, С. Джексон)

Дана методика націлена на вивчення ступеня професійного вигорання.

Інструкція. Вам пропонується відповісти на ряд тверджень, що стосуються почуттів, пов'язаних з роботою. Дайте відповідь на те, як часто ви відчуваєте почуття перераховані в опитувальнику. Для цього Вам необхідно на бланку відповідей відмітити той пункт: «ніколи», «дуже рідко», «інколи», «часто», «дуже часто», «кожний день» який Ви вважаєте доцільним.

Бланк відповідей

№ запитань	Форма відповіді
	ніколи	дуже рідко	інколи	часто	дуже часто	кожний день
1.Я відчуваю себе емоційно спустошеним.
2. Після роботи я відчуваю себе як вичавлений лимон.
3. Вранці я відчуваю втому та небажання йти на роботу.
4. Я добре розумію, що відчувають мої підлеглі і колеги, і намагаюся враховувати це в інтересах справи.
5.Я відчуваю, що спілкуюся з деякими підлеглими та колегами як з предметами.
6. Після роботи на деякий час хочеться усамітнитися від всіх і всього.
7. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях, що виникають при спілкуванні з колегами.
8. Я відчуваю пригніченість і апатію.
9. Я впевнений, що моя робота потрібна людям.
10. Останнім часом я став більш черствим по відношенню до тих, з ким працюю.
11. Я помічаю, що моя робота ожорсточує мене.
12. У мене багато планів на майбутнє, і я вірю в їх реалізацію.
13. Моя робота все більше мене розчаровує.
14.Мне здається, що я занадто багато працюю
15. Буває, що мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими моїми підлеглими та колегами.
16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від усього і всіх.
17. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості та співпраці в колективі.
18. Під час роботи я відчуваю приємне пожвавлення.
19. Завдяки своїй роботі я вже зробив у житті багато справді цінного.
20. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багато чого, що радувало мене в моїй роботі.
21. На роботі я спокійно справляюся з емоційними проблемами.
22. Останнім часом мені здається, що колеги і підлеглі все частіше перекладають на мене вантаж своїх проблем і обов'язків.

Опитувальник

Шкала суб'єктивного благополуччя

Дана методика націлена на визначення емоційного компонента суб'єктивного благополуччя і емоційного комфорту.

Інструкція. Вкажіть, будь - ласка, в якій мірі Ви згідні чи не згідні з наведеними нижче твердженнями, використовуючи для цього наступну шкалу: 1 - повністю згідний.

2 - згідний.

3 - більш-менш згоден.

4 - важко відповісти.

5 - більш-менш не згоден.

6 - не згоден.

7 - повністю не згоден.

БЛАНК ВІДПОВІДЕЙ

П.І.П. ____________________________________стать_______вік_____

Дата заповнення_______________

1	Останнім часом я був у гарному настрої.	1	2	3	4	5	6	7
2	Моя робота тисне на мене.	1	2	3	4	5	6	7
3	Якщо у мене є проблеми, я можу звернутися до кого - небудь.	1	2	3	4	5	6	7
4	Останнім часом я добре сплю.	1	2	3	4	5	6	7
5	Я рідко нудьгую в процесі своєї повсякденної діяльності.	1	2	3	4	5	6	7
6	Я часто відчуваю себе самотнім.	1	2	3	4	5	6	7
7	Я відчуваю себе здоровим і бадьорим.	1	2	3	4	5	6	7
8	Я відчуваю велике задоволення, перебуваючи разом з сім'єю або друзями.	1	2	3	4	5	6	7
9	Іноді я стаю неспокійним з невідомої причини.	1	2	3	4	5	6	7
10	Вранці мені важко вставати і працювати.	1	2	3	4	5	6	7
11	Я дивлюся в майбутнє з оптимізмом.	1	2	3	4	5	6	7
12	Я охоче менше просив би інших про що-небудь.	1	2	3	4	5	6	7
13	Мені подобається моя повсякденна діяльність.	1	2	3	4	5	6	7
14	Останнім часом я надмірно реагую на незначні перешкоди і невдачі.	1	2	3	4	5	6	7
15	Останнім часом я відчуваю себе у чудовій формі.	1	2	3	4	5	6	7
16	Я все більше відчуваю потребу в самоті.	1	2	3	4	5	6	7
17	Останнім часом я був дуже неуважний.	1	2	3	4	5	6	7

ДОДАТОК 2

Опитувані до 5 років стажу	Назви шкал
	ПВ	ОВ	ПМ
В. Д.	18	35	40
В. М.	4	12	37
Г.Л.	16	38	44
І. О.	31	38	51
І. І.	7	17	37
К. О.	30	35	44
К. В.	22	28	38
К. П.	36	35	30
К. Д.	20	24	32
Л. В.	15	22	36
М. Д.	28	33	40
М.А.	31	38	52
С. А.	35	40	43
С. І.	23	27	40
С. О.	36	32	35
С. В.	36	34	33
С. Т.	22	19	20
Т. Т.	33	22	14
Т. О.	26	30	38
Ф. М.	25	33	41
Х. Д.	26	22	35
Ш. О.	6	20	31
Ш. Ю.	10	23	28
Щ. Т.	15	10	25
Я.І.	13	22	30
Середнє знач.	22.5	27.5	35.6

Опитувані у яких 10 і більше років стажу	Назви шкал
	ПВ	ОВ	ПМ
Б. О.	42	44	30
Б. Н.	39	41	28
В. В.	45	50	32
Г. Н.	44	34	27
Д. В.	40	42	28
Д. А.	38	46	35
Є. І.	28	36	40
Ж. О.	50	40	31
З. Р.	44	28	33
І. О.	40	36	24
К. Д.	37	35	26
К. В.	41	39	26
К. П.	40	28	41
Л. А.	54	32	42
Л. В.	50	45	40
М. В.	53	28	37
М.М.	52	33	21
Н. О.	54	47	32
Н. В.	42	50	30
П. П.	54	43	40
П. О.	22	33	41
Р. І.	33	40	45
С. А.	21	30	25
Т. О.	21	31	27
Х. І.	28	35	24
Середнє знач.	40.4	37.8	32.2

ДОДАТОК 3

Опитувані до 5 років стажу	Назви шкал
	Емоційне Виснаження	Деперсоналізація	Редукція особистісних досягнень
В. Д.	17	5	31
В. М.	15	7	35
Г.Л.	25	10	30
І. О.	14	15	36
І. І.	20	8	34
К. О.	18	11	33
К. В.	26	11	31
К. П.	17	10	38
К. Д.	24	7	35
Л. В.	22	4	30
М. Д.	15	6	34
М.А.	22	16	33
С. А.	20	8	31
С. І.	22	9	38
С. О.	17	10	39
С. В.	26	9	31
С. Т.	25	8	35
Т. Т.	16	13	31
Т. О.	13	5	38
Ф. М.	21	16	30
Х. Д.	19	3	33
Ш. О.	22	9	34
Ш. Ю.	16	15	39
Щ. Т.	15	8	30
Я.І.	20	7	35
Середнє знач.	17.8	9.2	33.7

Опитувані у яких 10 і більше років стажу	Назви шкал
	Емоційне Виснаження	Деперсоналізація	Редукція особистісних досягнень
Б. О.	16	2	40
Б. Н.	14	2	39
В. В.	24	3	45
Г. Н.	13	5	38
Д. В.	19	1	41
Д. А.	17	4	36
Є. І.	23	3	35
Ж. О.	15	4	40
З. Р.	20	4	44
І. О.	21	2	43
К. Д.	14	6	45
К. В.	22	3	37
К. П.	18	5	44
Л. А.	21	2	35
Л. В.	15	4	41
М. В.	14	3	45
М.М.	11	2	38
Н. О.	13	4	40
Н. В.	10	2	37
П. П.	20	3	45
П. О.	16	5	43
Р. І.	20	2	44
С. А.	14	3	45
Т. О.	13	4	40
Х. І.	17	2	39
Середнє знач.	16.8	3.2	40.7

ДОДАТОК 4

Опитувані до 5 років стажу	Оцінювання «прямих» пунктів	Оцінювання «зворотніх» пунктів	Сума	Стени
В. Д.	20	25	45	3
В. М.	17	24	41	3
Г. Л.	23	28	51	4
І. О.	25	15	40	2
І. І.	18	14	32	1
К. О.	16	31	47	3
К. В.	24	30	54	4
К. П.	30	30	60	5
К. Д.	27	31	58	5
Л. В.	31	29	60	5
М. А.	34	30	64	6
М. Д.	23	15	38	2
С. А.	22	31	53	4
С. І.	18	30	48	3
С. О.	14	16	30	1
С. В.	27	32	59	5
С. Т.	29	25	54	4
Т. Т	31	22	53	4
Т. О.	14	31	45	3
Ф. М.	16	30	46	3
Х. Д.	25	16	41	3
Ш. О.	33	19	52	4
Ш. Ю.	24	25	49	4
Щ. Т.	27	30	57	5
Я. І.	17	31	48	3
Середнє значення	23.4	25.6	49	4

Опитувані до 10 років стажу	Оцінювання «прямих» пунктів	Оцінювання «зворотніх» пунктів	Сума	Стени
Б. О.	22	26	48	3
Б. Н.	20	25	45	3
В. В.	25	27	52	4
Г. Н.	30	18	48	3
Д. В.	20	16	36	2
Д. А.	18	30	48	3
Є. І.	27	32	59	5
Ж. О.	35	31	66	6
З. Р.	30	29	59	5
І. О.	33	23	56	5
К. Д.	31	14	45	3
К. В.	14	19	33	1
К. П.	13	22	35	2
Л. А.	15	17	32	1
Л. В.	22	24	46	3
М. В.	22	22	44	3
М. М.	20	21	41	3
Н. О.	21	18	39	2
Н. В.	16	22	38	2
П. П.	20	19	39	2
П. О.	28	15	42	2
Р. І.	34	18	52	4
С. А.	26	27	53	4
Т. О.	28	31	59	5
Х. І.	20	30	50	4
Середнє значення	23.6	23	46.6	3.2

Опитувані до 5 років стажу	Напруженість і чутливість	Психоемоційна сфера	Зміна настрою	Соц. оточення	Самооцінка здоров'я	Ступінь задоволеністю повсякденною діяльністю
1	7	5	3	8	3	2
2	8	6	3	9	4	1
3	10	6	4	8	4	2
4	10	4	2	7	5	3
5	11	5	6	5	2	4
6	13	9	5	6	5	8
7	12	10	4	7	5	11
8	11	8	5	9	7	12
9	9	10	6	6	5	10
10	8	9	8	5	6	9
11	11	12	9	9	6	11
12	7	8	7	7	5	7
13	12	10	8	8	4	8
14	10	6	9	9	2	9
15	8	5	3	5	3	4
16	11	12	6	6	6	13
17	9	10	5	5	6	12
18	10	11	6	6	5	10
19	12	8	4	4	4	9
20	13	9	5	3	2	8
21	11	10	6	2	3	6
22	12	11	8	5	4	5
23	14	13	7	6	3	8
24	15	12	6	5	2	9
25	11	10	5	6	3	8
Середнє значення	10.6	8.7	5.6	6.2	4.1	7.5

Опитувані до 10 років стажу	Напруженість і чутливість	Психоемоційна сфера	Зміна настрою	Соц. оточення	Самооцінка здоров'я	Ступінь задоволеністю повсякденною діяльністю
1	6	4	2	6	2	2
2	7	5	3	7	3	2
3	9	6	3	6	4	3
4	8	5	2	8	5	2
5	10	6	5	4	4	3
6	12	8	4	5	5	7
7	11	10	6	6	6	10
8	10	7	5	8	7	11
9	8	10	6	6	5	9
10	7	8	7	4	6	8
11	10	11	8	8	5	10
12	6	7	6	6	6	7
13	11	10	9	9	9	8
14	10	5	8	8	2	7
15	7	4	2	4	5	6
16	11	10	5	5	5	12
17	8	11	7	5	2	4
18	9	10	5	5	4	10
19	12	8	4	4	4	9
20	11	7	4	3	2	8
21	10	9	5	3	4	6
22	12	10	6	4	4	8
23	13	12	4	5	3	7
24	14	11	5	6	2	8
25	10	9	4	5	3	7
Середнє значення	11.6	8.1	5	5.6	4.2	6.9

Размещено на Allbest.ru