Третя характеристика, яку приводить К. Хорні [49], - це страх не задовольнити жінку в будь-яких її вимогах, в тому числі й сексуальних. Авторка пов'язує цей страх із ситуацією дитинства, коли маленький хлопчик боявся, що його самоповага буде поранена через висміювання його претензій на маскулінність. Жінки, як вказує К. Хорні, виносять з «едіпової ситуації лише ригідність та почуття тривожності» [50, с. 379].

Едіпів комплекс завжди продукує тривогу - й це пов'язано з розвитком почуттів ворожості, що виникають паралельно з потягом до кого-небудь із батьків. Базальна тривога, як вважає К. Хорні - це почуття безсилості в чужому і всесильному світі. Вона штовхає дитину до затримки, капсулювання себе «в родинному колі», що і є причиною відставання у психічному розвитку.

Обраний партнер не відповідає тим умовам кохання, які суб'єкт переносить на нього з дитинства - це сприяє виникненню «психічної імпотенції». Об'єкт кохання для дитини був пов'язаний із чуттєвою забороною. А при виборі партнера те, що заборонялося, перетворюється на обов'язок. Прихована тенденція до суперництва, яка склалася в Едіповій ситуації, руйнуватиме взаємини - це і є проявом психічної імпотенції.

У випадках, де не відбувається синтез чуттєвої й духовної любові, суб'єкт змушений зосередити свої ніжні почуття на іншому об'єкті, крім об'єкта його чуттєвих потягів. Це можуть бути власні діти, колеги, ідеал вимріяного партнера, якого ніколи не було, або закоханість в акторів, тощо.

Як вважає Т. С. Яценко [54], Едіпова ситуація настільки «паралізуюче» впливає на психіку людини, що кожний із нас несе в собі нарцистичний шрам, породжений дитячим розчаруванням. Це проявляється у тому, що чоловіки більше стурбовані своїм статусом, ніж любов'ю, й передусім потребою відчувати безпеку, захищеність, піклування жінки, аніж її любов. Поширеним супутником партнерських стосунків є садистські посягання на іншу людину, як на власність, що виражається у вічній підозрілості та ревнощах. Це відповідає інфантильній позиції дитини відносно матері й батька, які її зраджували у своїх чоловічо-жіночих стосунках.

«У суб'єкта, обтяженого Едіповою ситуацією, існує інфантильна потреба, яка може набувати крайніх проявів - «щоб любили тільки мене» - пише Т. С. Яценко [53, с. 175]. «Така потреба в дитинстві є потребою виключно егоцентричної позиції, що породжена любов'ю батька чи матері, й закінчується фрустрацією у стосунках з обраним партнером. Стає зрозумілим, що за вимогою монополії завжди приховується недовір'я, ворожість і готовність до розчарування. Це й зумовлює «психічну імпотенцію». Перешкоди моногамної любові є досить поширеними. Вважається, що вірність - це передусім обов'язок жінки. Люди, чия вірність має характер одержимості, виявляються занадто обтяженими почуттями провини через власне інцестуозне тяжіння. Все, що не санкціоноване законом, викликає у них патологічний страх. Тенденція «до психологічної смерті» завжди йде поряд з іншою тенденцією - «до життя», яка маскує першу - вона для нас є непомітною.

Т. С. Яценко [54] вважає, що у свідомості людини провідна роль належить тенденції до життя - інстинкту самозбереження. Суперечність між двома тенденціями може загострюватися, їхній баланс порушується, й тоді суб'єкт може переходити у «зону ризику».

емоція родина вибір партнер

2.2 Вибір майбутнього партнера

Едіпів комплекс -- впорядкована сукупність лібідозних і ворожих бажань дитини, спрямованих на осіб, що реалізують по відношенню до неї батьківські функції [43, с. 244]. Виділяють позитивні і негативні форми Едіпового комплексу. В своїй позитивній формі цей комплекс розвивається так само, як історія царя Едіпа, припускає бажання смерті супернику тієї ж статі і сексуальне бажання, спрямоване на одного з батьків протилежної статі. В негативній формі, навпаки, любов хлопчика до батька, вороже ставлення до матері.

Участь Едіпового комплексу спостерігається в латентному періоді і вторинне його відродження - в пубертатний період. Згідно дослідженням психоаналітика З. Фрейда, всі люди переживають Едіпів комплекс, який включає в себе елементи як позитивної, так і негативної форми. З. Фрейд підкреслював універсальність Едіпового комплексу, стверджуючи, що «всяке людське дитя стикається з задачею переборювання Едіпового комплексу» [43, с. 207]. В «Тлумаченні сновидінь» З. Фрейд стверджує: «...сексуальні бажання дитини проявляються дуже часто... і перша схильність дівчинки спрямовується на батька, а перша схильність хлопчика - на матір. Батько, таким чином, стає для сина, а мати для доньки - суперниками. Вибір сексуального об'єкту знаходить своє відображення зазвичай вже по відношенню до батьків» [42, с. 167].

Едіпів комплекс може розростатися в так званий «сімейний комплекс» при умові появи в сім'ї інших дітей. Він виявляється в негативному ставленні до появи молодших братів чи сестер і бажання позбутися їх. Старша дитина починає відчувати себе ізольовано, що часто призводить до тривалого відчуження. Але з часом відношення до братів і сестер може зазнати значних змін. Хлопчик може вибрати об'єктом любові сестру як заміну матері. Маленька дівчинка знаходить в старшому братові заміну батькові, який вже не турбується про неї з ніжністю, як раніше, або ж молодша сестра заміняє їй дитину, яку вона бажала б мати від батька. Вікове положення дитини серед братів і сестер виявляється дуже важливим моментом для її подальшого життя. «Істина полягає в ому, що перший вибір об'єкту у людей завжди інцестуозний, у чоловіка спрямований на матір або сестру, і потрібні найсуворіші заборони, щоб не дати проявитися цій довготривалій дитячій схильності» [44, с. 123].

Для оптимальних сімейних відносин важливі не лише реальні мати і батько, емоційні зв'язки з ними, але і соціальні ролі батьків, ступінь включення дитини в сімейні стосунки. Соціальні відносини, образ життя сім'ї істотно впливають на розвиток Едіпового комплексу.

Статева зрілість - вузловий період розвитку, коли під впливом гормонів енергія лібідо збільшується, активізується Едіпів комплекс, аутоеротичні потяги. Цей кризовий період завершується звільненням від батьківської опіки, подоланням Едіпового комплексу. Потім у партнерських досягається ідентифікація з батьківськими ролями і настає остаточне дорослішання.

З. Фрейд підкреслював драматичний характер статевого дозрівання, неминучість конфліктів, спосіб розв'язання яких визначає долю і характер особистості. Грубість, відсутність любові з боку батьків до дитини або їх непомірна ніжність, невдачі в перших проявах любовного почуття - все це може гальмувати розвиток, визвати страх перед статевим спілкуванням, відштовхнути від побудови стосунків із особами протилежної статі [41].

Едіпова ситуація може суттєво впливати на розвиток особистості і розгортання важливих для неї життєвих ліній. В першу чергу з ситуацією Едіпового комплексу можна віднести вибір партнера в шлюбі (або сексуального партнеру як такого). Із досвіту психоаналізу відомо, що інфантильні бажання, первинні лібідозні потяги дитини приречені на невдачу через невідповідність цих бажань реальності. Сексуальна допитливість дитини, якій ставить обмеження фізичний розвиток, не має завершення. В такій ситуації дитина переживає фрустрацію, розчарування, зневіру і ревнощі. Ці почуття, як правило, доповнюються переживаннями, пов'язаними з несправедливістю дорослих, покараннями і погрозами. Завдяки таким сильним емоційним переживанням відбувається жорстока фіксація, що може в подальшому залишити «шрами від цього раннього любовного досвіду на все життя і які, безумовно, будуть проявлятися в наступних відносинах з протилежною статтю» [41, с. 84].

Едіпів комплекс негативно позначається на житті особистості, унеможливлює компромісне вирішення партнерських проблем, продуктивний розвиток подальших стосунків. Наслідки Едіпового комплексу варіативні, але вони утворюють легко впізнаванний візерунок у поведінці і чоловіка, і жінки. Так, часто відбувається зміна сексуальних партнерів або ж неможливість взагалі віддати перевагу комусь з них. Причини, які проголошує людина, можуть бути нескінченно різноманітними і раціональними, а саме: несхожість характерів, відмінність в соціальному становищі, тощо.

Едіпова ситуація, що мала місце в дитинстві, легко впізнається. Справа в тому, що інфантильна фіксація лібідо на одному з батьків закріплюється на рівні механізму. В період статевої зрілості нереалізована лібідна енергія з новою силою готова виплеснутися на інцестуозного об'єкта, що знаходиться під забороною. Але в силу неможливості здійснення бажання ця енергія знаходить для себе інший об'єкт. Ситуація вибору далеко не завжди відбувається «по аналогії», вона може проходити і «від супротивного». Це не має вирішальної ролі, оскільки незалежно від мотивації, вибір в кінцевому результаті виявляється невдалим. Істотна помилка такого вибору, як вважає К. Хорні, полягає в тому, що «він був зроблений лише для того, щоб виконати окрему умову... одна єдина пристрасть вирвалась на авансцену і все затулила собою» [49, с.116]. Наслідки подібних ситуацій можуть бути різними: від розчарування до неминучого розриву. На жаль, в більшості випадків переважає останній варіант. Оскільки інфантильні бажання дитини не були задоволені, фіксація цього моменту в майбутньому призводить до реалізації, а частіше - моделювання ситуації, де чуттєвий контакт неможливий, тому що Едіпова ситуація, що склалася і закріпилася в дитинстві «не передбачає чуттєвого єднання з адресатом лібідо» [49, с.123].

Часто це призводить до явища, яке Т. С. Яценко визначає як «психологічна імпотенція» [53]. Поняття «психологічної імпотенції» виражає глобальну суперечливість між фізичним потенціалом і можливостями його реалізації (і не тільки в сексі). Мається на увазі відсутність чуттєвого контакту з партнером, виходячи з психологічних, а не з фізіологічних і інших причин. З цього приводу З. Фрейд писав, що в еротичному житті первісний об'єкт може бути представлений нескінченною серією замін, «ні одна з яких не задовольняє нас сповна» [54, с.165]. Це обумовлює спроби вирішення конфліктної ситуації дитинства за допомогою пошуку нових партнерів, які можуть виступати в ролі заміщення первинного лібідного об'єкту.

Подібна ситуація суттєво впливає на взаємовідносини з протилежною статтю таким чином, що відношення набувають певної циклічності, проходять однакові фази розвитку і закінчуються невдачею. Таким чином, ситуація Едіпового комплексу програмує поведінку суб'єкта і у власній родині. «Програма створює відповідну (стабілізовану) спрямованість поведінки на реалізацію недійсних бажань дитинства, пов'язаних з потягом до вихователів, близьких», -- стверджує Т.С. Яценко [53, с.15].

Едіпова ситуація ускладнює інтимні відносини і тоді, коли об'єкт заміщення знайдений. Проблема полягає в тому, що «у відношеннях з часом починають проявлятися деструктивні тенденції, які виявляють суперечності в психіці людини між чуттєвою сферою і сферою ніжності, труднощі їх злиття в одне ціле» [54, с.35].

До цього можна лише додати, що, на думку К. Хорні, пошук «істинного об'єкту кохання схильний постійно продовжуватись також внаслідок того, що відмова від актуального об'єкту обумовлена первісною інцестуозною забороною» [49, с.67]. Ця проблема легко екстраполюється на інші сфери взаємовідносин при незмінному збереженні провідної суперечності. Прикладом може слугувати неможливість підтримки подружніх стосунків, або ж неможливість професійної реалізації при наявності необхідних потенційних складових тощо. Феномен Едіпового комплексу лежить в основі виникнення почуття провини перед членами сім'ї або перед сім'єю в цілому, що може досягти значної інтенсивності в силу конфліктних взаємовідносин в сім'ї. Індивід в цьому випадку (більш або менш свідомо) почуває себе зайвим для оточуючих, винним в усіх сімейних негараздах, схильний сприймати інших членів сім'ї як таких, що безпідставно звинувачують його. Такий стан сприяє трансформації порушень життєдіяльності сім'ї в нервово-психічний або соматичний розлад індивіда.

Таким чином, кількість і якість любові, яку дитина отримує в дитинстві, відображається на здатності дорослої людини любити і будувати відносини із суб'єктом протилежної статі. Чоловічі і жіночі образи, що формуються в ранньому дитинстві, відбиваються в несвідомому і визначають подальший вибір любовного об'єкту. Драматизм відносин з батьками може відтворюватися в подружніх стосунках. Люди, що виросли в конфліктних сім'ях, з великими труднощами створюють власні гармонійні сім'ї, але цей факт не дає підстави абсолютизувати Едіпів комплекс. Особистість формується під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, в тому числі свідомого і несвідомого порядку, і в ній закладений величезний потенціал, який при наявності певних знань, вольових зусиль та прагнення до самозмін може допомогти їй гармонізувати стосунки із представниками протилежної статі .

2.3 Аналіз ролі емоційного компоненту у виборі майбутнього партнера за допомогою опитувальника

Досліджуючи проблему ролі емоційного компонента на вибір майбутнього партнера, нами був розроблений опитувальник, що містить 15 запитань, спрямованих на дослідження характеру взаємодії чоловіка та жінки на свідомому рівні.

Список використаних джерел

1. Аверин В. А. Психология детей и подростков: Учеб.пособие - СПб.: Изд-во Михайлова В.А., - 1998. - 379 с.

2. Айзенк Ганс. Структура личности. - М.: Ювента, 1998. - 296 с.

3. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Л.: ЛГУ, 1968. - 340 с.

4. Бех І. Д. Образ «Я» як мета формування і розвитку особистості. //Педагогіка і психологія. - 1998. - № 2. - С. 30 - 40.

5. Басов М. Я. Методика психологического наблюдения над детьми // Избранные психологические произведения. - 1975. - № 5. - С. 35 - 67.

6. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с.

7. Божович Л. И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. - 1978 - № 4. - С. 13 - 16.

8. Бурлачук Л. Ф. Ведение в проективную психологию.-К.: Ника-Центр, 1997.-128с.

9. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности.- К: Здоровье, 1989.- -168 с.

10. Вилюнас В. Психология эмоций. - СПб.: Питер, 2007. - 496 с.

11. Выготский Л. С. Собрание сочинений в 6-ти томах. - М.: Педагогика, 1983. - Т. 5. - 402 с.

12. Давыдов В. В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопросы психологии. - 1992. - № 1-2. - С. 18 - 33.

13. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкий В. В. Психология и психотерапия семьи. СПб., 1998. - 656 с.

14. Эльконин Д. Возрастная и педагогическая психология. - М., 1992. - С. 79.

15. Запорожец А. В. Психологическое развитие ребенка // Избранные психологические труды в 2-х томах. М.: МГУ, 1986. - С.176 - 184.

16. Захаров А. И. Семейная психотерапия при нервных и психических заболеваниях . -- Л. 1987, - С. 75-86.

17. Ильин Е. П. Эмоции и чувства. - СПб.: Питер, 2002. - 752 с.

18. Ковалёв С. В. Психология современной семьи. - М.: Просвещение, 1988. - 208 с.

19. Кляйн М. Развитие в психоанализе. - М.: Академический Проспект, 2001. - 510 с.

20. Краткий психологический словарь /Под ред. А.В. Петровского -- М.: Политиздат, 1985 -- 431 с.

21. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу. - М.: Высшая школа, 1996. - 623 с.

22. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики.- М.: МГУ, 1981.- 584 с.

23. Мишина Т. М. Психологическое исследование супружеских отношений при неврозах //Семейная психотерапия при нервных и психических заболеваниях /Под редакцией В.К. Мягер и В.А. Зачепицкого -- Л. 1987. - С. 13-20.

24. Мухина В. С. Детская психология. - М.: ЭКСМО - Пресс, 1999. - 352 с.

25. Мясищев В. Н. Личность и неврозы. - Л.: ЛГУ, - 1960 - 424 с.

26. Немов Р. С. Психологическое консультирование: Учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по специальности «Психологии». - М.: ВЛАДОС, 2000. - 527 с.

27. Осипова А. А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: ТЦ Сфера, 2001. - 512 с.

28. Обозов Н. Н. Межличностные отношения. - ЛГУ, 1979 - 151 с.

29. Обозова А. Н. Психологические проблемы службы семьи и брака //Вопросы психологии - 1984. - № 3 - С. 104 - 110.

30. Психология. Словарь /Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

31. Психотерапевтическая энциклопедия. - 2-е дополненное и переработанное издание /Под ред. Б.Д. Карвасарского. - Санкт-Петербург. - «Питер». - 2002. - С. 592-593.

32. Психотерапевтичний практикум. Випуск 1. Класичний психоаналіз // Редактор-упорядник З. С. Карпенко. - Івано-Франківськ: Гостинець, 2004. -60 с.

33. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии.- М.: Учпедгиз, 1946.- 704с.

34. Савчин М. П.., Василенко М. П. Вікова психологія. К.:Академвидав. - 2005. - с. 160 - 161

35. Столяренко Л. Д. Основы психологии. 5-е изд, перераб. И доп. Ростов н/Дону: Феникс, 2002. - 672.

36. Тюріна В. О. Дитяча чутливість та жорстокість. // Педагогіка і психологія.-1997. - №1. - С.100 - 104.

37. Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы. - М.: Педагогика-Пресс, 1993. - 140 с.

38. Фрейд Анна. Теория и практика детского психоанализа. М.: ООО Апрель Пресс, ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. -Т.1. - 384 с.

39. Фрейд А., Фрейд З. Детская сексуальность и психоанализ детских неврозов. Санкт-Петербург: В.-Е. Институт Психоанализа, 1997. - 387 с.

40. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. - СПб.: Питер, 2002. -384 с.

41. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия. М. Прогресс, 1982. - С. 63-83.

42. Фрейд З. Толкование сновидений. К.: Здоровья, 1991. - 382 с.

43. Фрейд З. Я и Оно //Психология бессознательного. - М: Просвещение, 1990. - С. 425-440.

44. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. - Минск: Белорусская советская энциклопедия, 1990. - 166 с.

45. Фрейд З. Гибель Едипова комплекса //Психоаналитические этюды. - Минск, 1997. - С. 79-97.

46. Фромм Э. Забытый язык //Душа человека. - М., 1992. - С. 28-41

47. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследование и применение). - СПб. Питер Пресс, 1997. - 608 с

48. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ -- М. 1993. - С. 29-67.

49. Хорни К. Женская психология. СПб.: Восточно-Европейский институт психоанализа, 1993. - 222 с.

50. Хорни К. Самоанализ. -М.:Изд-во ЭКСМО - Пресс, 2001. - 448 с.

51. Яценко Т. С. Основи групової психокорекції - К., Либідь, 1996 - 264 с.

52. Яценко Т. С. Функціонально-структурний підхід до розуміння психіки у її внутрішній динаміці /Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002 /Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України. Частина 1. -Харків: «ОВС», 2002. - С. 452-468

53. Яценко Т. С. Проблема дослідження несвідомої сфери психіки суб`єкта /Феноменологія щирості (до 100-річчя від дня народження Карла Роджерса). Матеріали науково-практичної конференції 27-29 вересня 2002 року. Вінниця: «Поділля-2000», 2002. - С. 145-159.

54. Яценко Т.С. Проблема дослідження несвідомої сфери психіки суб`єкта //Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - № 7. - С.10-15.

55. Яценко Т. С., Чобітько М. Г., Доцевич Т. І. Малюнок у психокорекційній роботі психолога-практика (на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних малюнків). -Черкаси: «Брама», 2003. - 215 с.

56. Яценко Т. С., Кмит Я. М., Мошенская Л. В. Психоаналитическая интерпретация косплекса тематических психорисунков (глубиннопсихологический аспект). -М.: СИП РИА, 2000. - 192 с.

Размещено на Allbest.ru