Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Аналіз літератури

1.1 Пам'ять та її вивчення в психологічній науці

1.2 Психодіагностика пам'яті

1.3 Особливості пам'яті підлітків

1.4 Методи психодіагностики пам'яті підлітків

РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження короткочасної пам'яті підлітків

2.1 Мета та організація дослідження

2.2 Характеристика методик

2.3 Результати дослідження та їх аналіз

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми: Я обрала тему пам'яті для своєї роботи, тому що пам'ять - це основа психічної діяльності. Без неї неможливо зрозуміти основи формування поведінки, мислення, свідомості, підсвідомості. Враження, які людина одержує про оточуючий її світ, залишають певний слід, зберігаються, закріплюються, а при необхідності й можливості - відтворюються. Ці процеси називаються пам'яттю. Пам'ять лежить в основі здатностей людини, є умовою навчання, придбання знань, формування вмінь і навичок. Без пам'яті неможливо нормальне функціонування ні особистості, ані суспільства. Проблемою розвитку пам'яті займалися із старовини: великий мислітель-філософ Аристотель вперше розглядав пам'ять у своїх трактатах, Герман Ебінгауз - родоначальник експериментальних досліджень пам'яті, вітчизняний фізіолог І.П. Павлов, радянські психологи А.О. Смирнов, С.Л. Рубінштейн, А.Р. Лурія, А.Н. Леонтьев і зараз проблема пам'яті продовжує хвилювати розуми відомих психологів миру.

Пам'ять підлітка перетерплює певні зміни, як і інші пізнавальні процеси. Вона розвивається й приходить до завершальної стадії свого розвитку до кінця підліткового віку. Тому дуже важливо в цей період діагностувати пам'ять, виявляти її особливості в кожного окремого підлітка й, якщо результати відхиляються від норми, вчасно почати розвивати той або інший бік процесу запам'ятовування, щоб надалі підліток міг розвиватися як повноцінна особистість, освоювати обрану професію та інше.

Мета: дослідити особливості короткочасної пам'яті підлітків

Завдання:

- Зробити теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження

- Підібрати психодіагностичнi методики дослідження короткочасної пам'яті підлітків.

- Провести дослідження короткочасної пам'яті підлітків.

- Проаналізувати одержані результати

- Зробити висновки

Об'єкт: психологічні особливості короткочасної пам'яті підлітків

Предмет: Особливості короткочасної пам'яті підлітків

Методи дослідження:

- теоретичний аналіз літературних джерел по проблемі дослідження

- психодiагностичнi методики: «Дослідження короткочасного та опосередкованого запам'ятовування», «Дослідження об'єму короткочасного запам'ятовування по методиці Джекобсона» та методика «Пам'ять на образи»

- метод кореляційного аналізу

База дослідження: учні 7-9 класу Вільної школи «Астр»

Структура роботи: Наша курсова робота складається зі вступу, теоретичної частини, в котру входять загальні поняття - що таке пам'ять, її види та процеси; розглянуто основні методи психодіагностики пам'яті та методи психодіагностики підлітків, а також особливості їх пам'яті. Друга частина включає в себе опис методик, їх організацію та проведення, а також аналіз результатів та їх інтерпретацію. Далі ми робимо висновки по всій роботі та додаємо список літератури.

РОЗДІЛ 1. Аналіз літератури

1.1 Пам'ять та її вивчення в психологічній науці

Вивчення пам'яті почалося багато століть назад, коли людина почала намагатися запам'ятовувати й зберігати інформацію. Пам'ять розглядалася й аналізувалася в рамках різних напрямків і в рамках різних наукових теорій. Серед основних можна відзначити асоціативний підхід, підхід соціальний, підходи з боку біхевіоризму та гештальтпсихології, діяльнісний, культурно-історичний, психофізіологічний, генетичний і безліч інших. Протягом тисячоліть філософи й літератори інтуїтивно відчували, що пам'ять про минуле - центр духовного життя людини. Пам'яті надавалося містичне значення. Важко із упевненістю сказати, де й коли з'явилися вперше чітко сформульовані ідеї про те, що таке пам'ять. Однак резонним буде сказати, що перші наукові концепції можуть зв'язуватися із Прадавньою Грецією, відносяться до часу приблизно за шість століть до нашої ери. Далі видатні вчені, філософи й психологи, розглядали феномен пам'яті з її різних сторін, становили свої теорії, які зараз становлять основу наших знань про пам'ять. У вітчизняній психології природа розвитку пам'яті вивчалася Левом Семеновичем Виготським, Олександром Романовичем Лурія, Олексієм Миколайовичем Леонтьєвим, Петром Івановичем Зінченко та іншими.

Пам'ять - це психічний пізнавальний процес, спрямований на запечатління, збереження, відтворення й забування інформації [Рубiнштейн. 21]. Пам'ять зв'язує минуле суб'єкта з його сьогоденням і майбутнім та є найважливішою пізнавальною функцією, що лежить в основі розвитку й навчання.

Існує кілька підстав для класифікації видів пам'яті. Одна з них - розподіл пам'яті за часом збереження матеріалу, інша - по переважному в процесах запам'ятовування, збереження й відтворення матеріалу аналізатору. У першому випадку виділяють миттєву, короткочасну, оперативну, довгочасну й генетичну пам'ять. У другому випадку говорять про рухову, зорову, слухову, нюхову, дотикальну, емоційну й інші види пам'яті.

П. П. Блонський вперше запропонував виділяти види пам'яті за характером психічної активності - рухова, емоційна, образна та словесно-логічна.

Миттєва, або іконічна, пам'ять пов'язана з утриманням точної й повної картини тільки що сприйнятого органами почуттів, без якої б то ні було переробки отриманої інформації. Ця пам'ять - безпосереднє відбиття інформації органами почуттів. Її тривалість від 0,1 до 0,5 с. Миттєва пам'ять являє собою повне залишкове враження, яке виникає від безпосереднього сприйняття стимулів. Це - пам'ять - образ.

Короткочасна пам'ять являє собою спосіб зберігання інформації протягом короткого проміжку часу. Тривалість утримання мнемічних слідів тут не перевищує декількох десятків секунд, у середньому близько 20 (без повторення). У короткочасній пам'яті зберігається не повний, а лише узагальнений образ сприйнятого, його найбільш суттєві елементи. Ця пам'ять працює без попередньої свідомої установки на запам'ятовування, але зате з установкою на наступне відтворення матеріалу. Короткочасну пам'ять характеризує такий показник, як обсяг пам'яті. Він у середньому рівний від 5 до 9 одиниць інформації й визначається по числу одиниць інформації, яке людина у стані точно відтворити через кілька десятків секунд після однократного пред'явлення йому цієї інформації. Короткочасна пам'ять пов'язана з так званою актуальною свідомістю людини. З миттєвої пам'яті в неї попадає тільки та інформація, яка зізнається, співвідноситься з актуальними інтересами й потребами людини, залучає до себе його підвищену увагу.

Оперативною називають пам'ять, розраховану на зберігання інформації протягом певного, заздалегідь заданого строку, у діапазоні від декількох секунд до декількох днів. Строк зберігання відомостей цієї пам'яті визначається завданням, що встало перед людиною, і розрахований тільки на розв'язок даного завдання. Після цього інформація може зникати з оперативної пам'яті.

Цей вид пам'яті по тривалості зберігання інформації й своїм властивостям займає проміжне положення між короткочасної й довгочасною.

Довгочасна - це пам'ять, що здатна зберігати інформацію протягом практично необмеженого строку. Інформація, що потрапила в сховища довгочасної пам'яті, може відтворюватися людиною скільки завгодно разів без втрати. Більше того, багаторазове й систематичне відтворення даної інформації тільки усилює її сліди в довгочасній пам'яті. Остання припускає здатність людини в будь-який потрібний момент пригадати те, що колись було їм запам'ятоване. При користуванні довгочасною пам'яттю для пригадування нерідко потрібне мислення й зусилля волі, тому її функціонування на практиці звичайно пов'язане із двома цими процесами.

Генетичну пам'ять можна визначити як таку, у якій інформація зберігається в генотипі, передається й відтворюється в спадщину. Основним біологічним механізмом запам'ятовування інформації в такій пам'яті є, очевидно, мутації й пов'язані з ними зміни генних структур. Генетична пам'ять у людини - єдина, на яку ми не можемо впливати через навчання й виховання.

Зорова пам'ять пов'язана зі збереженням і відтворенням зорових образів. Вона надзвичайно важлива для людей будь-яких професій, особливо для інженерів і художників. Гарною зоровою пам'яттю мають люди з ейдетичним сприйняттям, здатні протягом досить тривалого часу "бачити" сприйняту картину у своїй уяві після того, як вона перестала впливати на органи почуттів. У зв'язку із цим даний вид пам'яті припускає розвинену в людини здатність до уяви. На ній заснований, зокрема , процес запам'ятовування й відтворення матеріалу: те, що людина зорово може собі уявити, він, як правило, легше запам'ятовує й відтворює.

Слухова пам'ять - це гарне запам'ятовування й точне відтворення різноманітних звуків, наприклад музичних, мовних. Вона необхідна філологам, людям, що вивчають іноземні мови, акустикам, музикантам. Особливий різновид мовної пам'яті становить словесно-логічна, яка тісним образом зв'язана зі словом, думкою й логікою. Даний вид пам'яті характеризується тим, що людина, що володіє нею, швидко й точно може запам'ятати зміст подій, логіку міркувань або якого-небудь доказу, зміст тексту, що читається, і т.п. Цей зміст він може передати власними словами, причому досить точно. Цій тип пам'яті мають вчені, досвідчені лектори, викладачі вузів і вчителі шкіл.

Рухова пам'ять являє собою запам'ятовування й збереження, а при необхідності й відтворення з достатньою точністю різноманітних складних рухів. Вона бере участь у формуванні рухових, зокрема трудових і спортивних, умінь і навичок. Удосконалювання ручних рухів людину прямо пов'язане із цим видом пам'яті.

Емоційна пам'ять - це пам'ять на переживання. Вона бере участь у роботі всіх видів пам'яті, але особливо проявляється в людських відносинах. На емоційній пам'яті безпосередньо заснована міцність запам'ятовування матеріалу: те, що в людини викликає емоційні переживання, запам'ятовується їм без особливої праці й на більш тривалий строк [Агафонов. 1].

Дотикальна, нюхова, смакова й інші види пам'яті особливої ролі в житті людини не відіграють, і їхні можливості в порівнянні із зоровою, слуховою, руховою й емоційною пам'яттю обмежені. Їхня роль в основнім зводиться до задоволення біологічних потреб або потреб, пов'язаних з безпекою й самозбереженням організму.

По характеру участі волі в процесах запам'ятовування й відтворення матеріалу пам'ять ділять на мимовільну й довільну. У першому випадку мають на увазі таке запам'ятовування й відтворення, яке відбувається автоматично й без особливих зусиль із боку людини, без постановки їм перед собою спеціальної мнемичного завдання (на запам'ятовування, дізнавання, збереження або відтворення). У другому випадку таке завдання обов'язково присутня, а сам процес запам'ятовування або відтворення вимагає вольових зусиль.

До основних процесів пам'яті належать:

- запам'ятовування

- збереження

- відтворення

- забування

Запам'ятовування - це процес запечатління сприйнятої інформації. По ступеню активності протікання цього процесу прийнято виділяти два види запам'ятовування: ненавмисне (мимовільне) і навмисне (довільне).

Збереження може бути динамічним (проявляється в оперативній пам'яті) і статичним (проявляється в довгочасній пам'яті).

Відтворення може бути викликане внутрішніми спонуканнями або зовнішньою стимуляцією. Виділяють наступні рівні відтворення: процес згадування, пригадування й дізнавання.

Забування виражається в неможливості відновити раніше сприйняту інформацію.

1.2 Психодіагностика пам'яті

Психодіагностика пам'яті - сукупність прийомів і методик, спрямованих на одержання діагнозу психологічних особливостей пам'яті. Виявляються різні характеристики й види пам'яті (обсяг і міцність довгочасної, оперативної, зорової й слухової пам'яті та ін..). Діагностика особливостей пам'яті важлива для розв'язку завдань шкільної психодіагностики, у професійно-психодіагностичних дослідженнях. Порушення пам'яті нерідко є патогномичними стосовно різних видів нервово-психічних і соматичних захворювань. Стан функцій пам'яті в ряді випадків відбиває динаміку захворювання. Звідси ясна роль психодіагностики пам'яті в області клінічної психодіагностики [Бурлачук, Морозов. 3].

У психодіагностиці накопичений значний досвід розробки й застосування спеціалізованих методик для дослідження пам'яті. Серед психометричних тестів пам'яті можна вказати на Векслера пам'яті шкалу. Ряд тестів пам'яті поряд з кількісною оцінкою передбачають якісний аналіз результатів дослідження. У комплексні тестові батареї для дослідження інтелекту практично завжди включаються спеціальні субтести для оцінки пам'яті.

Спеціалізоване тестове обстеження пам'яті може бути доповнене різними пробами (визначення обсягу утриманого в пам'яті ряду, запам'ятовування асоціативних пар, піктограми, проби опосередкованого запам'ятовування й багато ін.) [Рубінштейн. 21].

Існуючі методи дослідження пам'яті можна розділити на дві великі групи: вивчення властивостей різних видів пам'яті й дослідження процесів пам'яті.

I. Методи дослідження властивостей різних видів пам'яті

а). Методи визначення типів пам'яті

М. Мюлєр і Ф. Шуман (1893) запропонували спеціальні методи визначення типів пам'яті. Насамперед вони спробували знайти об'єктивний критерій, на підставі якого можна було б установити сенсорний характер пам'яті. Їхній метод запам'ятовування й відтворення безглуздих складів. Схильність суб'єкта до відтворення голосних звуків автори оцінювали як перевагу в нього слухової пам'яті. Випробуваний зорового типу пам'яті дає переважне відтворення приголосних, тому що вони виділяються й місцем (початок і кінець складу), і розмаїтістю накреслень. Далі, випробуваний з переважною зоровою пам'яттю не допускає помилок при відтворенні приголосних, близьких по звучанню, але різних по накресленні. Нарешті, ще один простий спосіб визначення зорового типу пам'яті полягає в тому, що випробуваному пропонують яке-небудь слово вимовити у зворотному порядку. Суб'єкт із перевагою зорової пам'яті завжди зробить це швидше суб'єкта з іншим типом пам'яті, тому що перший уявить собі це слово написаним або надрукованим.

Перевагу моторного типу пам'яті можна встановити за спостереженнями за поводженням випробуваного в процесі запам'ятовування й відтворення матеріалу. Якщо випробуваний ворушить губами при читанні про себе й спогаді про прочитаний або рівномірно погойдує головою й тулубом у ході досвіду, це свідчить про перевагу в нього моторного типу пам'яті.

б). Методи дослідження мимовільної пам'яті

Основний методичний прийом для вивчення мимовільного запам'ятовування полягає в тому, що суб'єктові пропонують виконати яку-небудь діяльність (наприклад класифікувати об'єкти, розглянути й описати картину, вирішити приклади або завдання, скласти тексти й т.п.), а потім, після паузи, запитують, що саме із проробленої роботи або отриманих вражень збереглося в нього в пам'яті.

Для вивчення особливостей мимовільного нагадування використовується ряд конкретних методик.

в). Методи дослідження короткочасної пам'яті

При дослідженні короткочасної пам'яті виникає ряд завдань.

1. Вимір обсягу короткочасної пам'яті.

2. Визначення тривалості збереження в короткочасній пам'яті матеріалу, різного по характеру й модальності.

3. З'ясування механізмів забування в короткочасній пам'яті: чи є воно результатом слабості слідів або результатом гальмуючого впливу на втримання слідів якої-небудь побічної діяльності(ретроактивне гальмування).

4. Вивчення можливих перетворень інформації в короткочасній пам'яті.

Для виміру обсягу короткочасної пам'яті можуть використовуватися різні методи. До їхнього числа ставиться класичний метод, запропонований Джекобсом, метод часткового відтворення Дж. Сперлінга, метод визначення відсутнього елемента Бушке й деякі інші.

Питання про тривалість зберігання слідів у короткочасній пам'яті вирішується експериментальним шляхом за допомогою різних методів: короткочасна затримка відтворення випробуваний повинен випередити відтворення ряду цифр цифрою нуль; відстрочка відтворення змінюється або швидкість пред'явлення матеріалу, або швидкість його відтворення, або й те й інше й т.п. Передбачається, що тривалість зберігання слідів у короткочасній пам'яті коливається в межах від декількох секунд до 30 с.

Для дослідження збереження матеріалу в короткочасній пам'яті Дж. Хінріксом був розроблений метод угадування.

II. Методи дослідження процесів пам'яті

Ці методи можна розділити на три підгрупи:

1)методи дослідження процесів запам'ятовування,

2)методи дослідження процесів відтворення й дізнавання,

3)методи дослідження процесів збереження.

Для дослідження процесу запам'ятовування використовують класичні методи: метод утриманих членів ряду, метод завчання, метод удалих відповідей і метод антиципації.

Для дослідження опосередкованого запам'ятовування можуть застосовуватися класичні методи: метод парних асоціацій і метод антиципації. Однак розроблені й спеціальні прийоми, до числа яких ставляться метод піктограм Л.С. Виготського й метод подвійної стимуляції А. Р. Лурії й А.Н. Леонтьева.

При дослідженні процесу збереження матеріалу в пам'яті використовуються метод утриманих членів ряду з відстроченим відтворенням; метод послідовного відтворення; метод дізнавання матеріалу, заученого раніше; метод заощадження; метод реконструкції раніше заучених рядів; метод заданого еталону.

1.3 Методи психодіагностики підлітків

До підлітків - як тільки вони вже не діти, але ще й не дорослі - необхідний особливий психодіагностичний підхід, що враховує як їх дитячі, так і дорослі риси. За рівнем свого інтелектуального розвитку підлітки не набагато уступають дорослим людям, тому, вивчаючи їхні пізнавальні процеси, цілком уже можна застосовувати тести, призначені для дорослих людей, з обмеженнями, які стосуються в основному тільки спеціальних, наукових термінів і понять. Що ж стосується особистості й міжперсональних відносин, те тут ще існують і повинні враховуватися деякі обмеження. Маючи на увазі те, що підлітки - це ще наполовину діти, до них необхідно застосовувати напівдитячі й напівдорослі форми тестування. Основою для них повинна залишатися ігрова форма, а самі тестові завдання повинні бути такими, щоб безпосередньо залучати до себе увагу й викликати інтерес дитини. Навряд чи підліток стане з більшим бажанням і ретельністю працювати над тестом, що для нього малоцікавий, навіть якщо участь у тестуванні мотивована життєвими інтересами, що далеко йдуть, наприклад вибором професії.

Підкреслене прагнення до незалежності вимагає надання їм більшої самостійності в тестуванні, чим це можна дозволити дітям молодшого шкільного віку. Цілком припустимо, наприклад, дати можливість підліткові відійти від точного формулювання інструкції, що супроводжує тестування, і щось зробити по-своєму, не на шкоду цілям і результатам тестування, наприклад, яким-небудь оригінальним способом, відмінним від нормативного, вирішити запропоноване завдання. Взагалі, нетривіальність мислення в цьому віці служить одним з важливих ознак інтелектуальної розвиненості навіть у тому випадку, якщо підліток не до кінця справляється із завданням. Нагадаємо в цьому зв'язку, що багато тестів, призначені для визначення рівня інтелектуального розвитку, мають стандартизовані рішення завдань, але в той же час допускають і відхилення від них. Стосовно підлітків можна значно послабити вимогу пошуку стандартного рішення, з огляду на їхнє прагнення до оригінальності й самостійності. Крім того, що підкреслює схвалення й позитивна оцінка з боку дорослих людей саме нестандартних рішень підлітка дозволяють одержувати дані, що повністю відбивають його рівень інтелектуального розвитку. У противному випадку відсутність інтересу й небажання вирішувати тестові завдання може бути помилково прийняте за низький рівень розумового розвитку.

Підвищена увага підлітка до самопізнання створює сприятливі умови для застосування в процесі їхнього тестування методик, що дозволяють одержувати цікаві й корисні відомості про себе. Потреба в самопізнанні в цьому віці буває настільки сильною, що нерідко переважує відсутність безпосереднього інтересу до тестових завдань. При наявності такої потреби підлітками будуть нормально сприйматися навіть самі по собі малоцікаві Тести, але тільки в тому випадку, якщо вони дають можливість краще довідатися самих себе, зрівняти себе з іншими. Правда, варто визнати, що в силу суб'єктивності особистісного підліткового сприйняття й досить сильного бажання бачити в себе деякі позитивні якості, не зауважуючи наявності негативних, тести, пропоновані підліткам, повинні зводити до можливого мінімуму вплив суб'єктивних установок на результати проведеного тестування.

У методики, що призначені для психодіагностики підлітків, можна включати формулювання соціальних норм, деякі спеціальні наукові поняття. Однак у більшості випадків ці норми повинні формулюватися конкретно, з використанням не стільки наукових, скільки життєвих понять, інакше вони можуть виявитися недоступними багатьом підліткам, особливо тим, які ще перебувають у межах перехідного віку від молодших до середніх класів школи. Якщо, наприклад, в інструкцію до тесту для підлітка ми включимо слова типу «намагайся відповідати на всі питання неупереджено, об'єктивно й конкретно», то може статися, що дитина не зрозуміє, як йому насправді потрібно відповідати, тому що зміст таких слів, як «неупереджено», «конкретно» й «об'єктивно» ясний далеко не всім дітям цього віку. По своєму змісту соціальна норма, що включає в інструкції й у формулювання тестових завдань, у підлітковому віці повинна бути узагальненою й абстрактною, а за формою - конкретної й виражатися в доступних свідомості дитини словах. Добре, якщо ця норма або правило будуть проілюстровані прикладами з життя, що стосуються поводження відомих дитині людей: батьків, однолітків, учителів, героїв книг або фільмів.

Важливо, нарешті, щоб практична участь у тестуванні дозволяло підліткові реалізувати свою потребу в рольовому поводженні, особливо - в експертний і лідерському, тобто такому, де підліток може блиснути своїми знаннями, уміннями й показати себе в ролі лідера. Підлітків рекомендується залучати до співучасті в проведенні тестування не тільки в ролі випробуваних, але також й у ролі експериментаторів, щоб вони по черзі виступали те в ролі випробуваних, то в ролі експериментаторів. Якщо дослідник, крім того, знайде можливість залучити підлітка до конструювання й оцінки самого тесту (іноді це можливо), до створення потрібної ситуації тестування, до обробки його результатів, то це, безсумнівно, повинне буде підвищити інтерес дитини до особистої участі в тестуванні.

Для оцінки уваги, пам'яті, уяви й мовлення підлітків й юнаків рекомендується в основному використати ті ж методи, за допомогою яких діагностувалися аналогічні процеси в молодших школярів. Виключення становлять тільки додаткові методики, що ставляться, наприклад, до сфери уваги. Що ж стосується мислення, те тут необхідно користуватися тестами для дорослих. Більш глибоку й різнобічну діагностику рівня мовного розвитку підлітків й юнаків варто проводити за допомогою лінгвістичних тестів разом із учителями мови й літератури, застосовуючи в тому числі традиційні способи оцінки, які давно використаються цими фахівцями.

1.4 Особливості пам'яті підлітків

Пам'ять підлітка може здивувати силою, тому що можливості пам'яті в цей період практично безмежні. Підліток може з легкістю запам'ятовувати більші тексти й складні формули, дрібні деталі й штрихи, цифри, слова, картинки, вірші. Це відбувається завдяки розвитку в підлітковий період абстрактного мислення. Дитина з радістю узагальнює, міркує на глобальні, всесвітні теми. Для такого роду міркувань, як відомо, потрібна їжа. Їжу цю й повинна поставляти сильна пам'ять. У підлітковий період наступає момент (приблизно близько 12-13 років), коли природна (безпосередня) пам'ять і культурна (опосередкована) зливаються воєдино, починають функціонувати в режимі взаємодії. У результаті буває складно розібратися, завдяки яким здатностям (природної або культурної пам'яті) дитина запам'ятовує той або інший матеріал. Кількість інформації, що підліток може запам'ятати мимоволі, безпосередньо, тобто без застосування яких-небудь способів запам'ятовування, може досягати 7-8 одиниць. Причому обсяг пам'яті постійно збільшується протягом підліткового періоду, позитивна динаміка відчувається з кожним роком (див. табл.).

Обсяг безпосередньої (природної) пам'яті
Вік	Хлопчики	Дівчинки
	У середньому	Границі вікової норми	У середньому	Границі вікової норми
11	4,4*	3,2--5,6	4,1	3,3--4,9
12	4,4	3,0--5,5	4,7	3,7--5,7
13	4,0	3,9--5,1	5,1	3,8--6,4
14	5,6	4,5--6,7	5,8	5,5--7,1
15	5,6	4,2--6,8	5,8	4,5--7,1

· Обсяг безпосередньої пам'яті виміряється в одиницях; як одиниці можуть бути малюнки, слова, склади, букви й т.д.

Кількість інформації, що підлітки запам'ятовують із застосуванням яких-небудь способів обробки матеріалу (обсяг культурної пам'яті), зростає в середньому до 12-13 одиниць. [Л. В. Черемошкіна].

Ельконін Д. Б., характеризуючи пам'ять підлітків, писав, що вона стає «мислячою». Підсилюється роль і питома вага значеннєвого запам'ятовування в порівнянні з наочно-образним. Підліток може свідомо керувати своєю пам'яттю й регулювати її прояву: запам'ятовування, відтворення, пригадування.

Розвиваючись, логічна пам'ять стає провідною. Підлітки більш часто вживають саме цей вид пам'яті. Відповідно рідше ними використаються для запам'ятовування інформації пам'ять механічна.

У підлітковому віці відбувається вирішальне зрушення у відносинах між пам'яттю й іншими психічними процесами. Дослідження пам'яті дітей даного віку показали, що для підлітка згадати - значить мислити. Процес запам'ятовування підлітка зводиться також до мислення, до встановлення логічних відносин усередині матеріалу, що запам'ятовує, а пригадування полягає у відновленні матеріалу по цих зв'язках між поняттями і явищами.

Дослідження пам'яті почалося ще в стародавності Платоном, Аристотелем і іншими філософами того часу. Багато з відомих вчених-психологів більш пізнього часу розглядали проблеми пам'яті. Родоначальником експериментальних досліджень пам'яті був Герман Ебінгауз. У сучасних психологічних дослідженнях пам'ять розглядається як складна психічна діяльність, як один з пізнавальних процесів, який полягає в закріпленні, збереженні й наступнім відтворенні людиною свого досвіду. У структурі пам'яті розрізняють наступні основні процеси: запам'ятовування, збереження, забування, відновлення (дізнавання, відтворення). В основі класифікації пам'яті лежать наступні критерії - об'єкт запам'ятовування, ступінь вольової регуляції пам'яті й час збереження інформації в пам'яті.

Психодіагностика пам'яті - сукупність прийомів і методик, спрямованих на одержання діагнозу психологічного особливостей пам'яті.

Сучасні методи дослідження пам'яті аналізують і вивчають пам'ять особистості на кожному з основних процесів - на етапі засвоєння, збереження й відтворення інформації. Для дослідження різних типів пам'яті й різних її процесів використовуються різні методики.

Існуючі методи дослідження пам'яті можна розділити на дві більші групи: вивчення властивостей різних видів пам'яті й дослідження процесів пам'яті.

Діагностика пам'яті підлітка має свої особливості - підлітки вже не діти, але ще й не дорослі, для них необхідний особливий психодіагностичний підхід, що враховує як їх дитячі, так і дорослі риси. Вивчаючи пізнавальну сферу підлітка можна застосовувати всі ті методики, які застосовують при дослідженні дорослих, але основою їх повинна залишатися ігрова форма, а самі тестові завдання повинні бути такими, щоб безпосередньо залучати до себе увагу й викликати інтерес дитини.

Пам'ять дитини постійно розвивається й до старшого підліткового віку досягає вершини свого розвитку. Обсяг пам'яті стає майже таким же, як у дорослої людини. Провідною стає логічна пам'ять. У цьому віці пам'ять найбільше тісно пов'язані з мисленням.

РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження особливостей розвитку пам'яті підлітків

пам'ять підліток психологічний пізнавальний

2.1 Мета та організація дослідження

Метою нашого дослідження було визначення особливостей розвитку пам'яті підлітків.

Для досягнення поставленої мети були дібрані наступні методи: бесіда, спостереження та конкретні методики: «Дослідження опосередкованого запам'ятовування», «Дослідження об'єму короткочасного запам'ятовування по методиці Джекобсона» та методики «Пам'ять на образи» та «Пам'ять на числа».

Дослідження проводилось з учнями 7-9 класу на базі вільної школи Астр.

2.2 Характеристика методик

Дослідження опосередкованого запам'ятовування

Мета дослідження: визначити вплив системи допоміжних засобів на запам'ятовування конкретних понять.

Матеріал й устаткування: набори слів тесту для запам'ятовування, протокол дослідження, папір для запису, ручка, секундомір.

Процедура дослідження

Дослідження складається із двох досвілів.

Дослід №1

Завдання першого досвіду: визначити обсяг пам'яті випробуваних при запам'ятовуванні словесного матеріалу, що не передбачає заздалегідь заданої системи зв'язків.

У досліді використається класичний метод утримання членів ряду. Експериментальний матеріал складається з 20 не зв'язаних між собою простих слів, що складаються з 4-6 букв. Перед випробуваними ставиться завдання запам'ятати пропоновані слова й по команді відтворити їх на папері для записів. Слова експериментатор повинен читати чітко й швидко з паузами в 2 с. Після закінчення читання через 10 с. випробуваному пропонується записати на папері слова, що запам'яталися, у будь-якому порядку. Експериментатор відзначає в себе в протоколі ті слова, які відтворені правильно. Помилково відтворені слова фіксуються в примітці.

Інструкція випробуваним: "Я буду читати вам ряд слів, слухайте мене уважно й постарайтеся їх запам'ятати. Коли я скінчу читати слова й скажу "Пишіть", записуйте ті слова, які ви запам'ятали, у тім порядку, у якому вони вам пригадуються. Увага! Почали!"

Слова для запам'ятовування в досліді 1:

1. Рыба	6. Власть	11. Белка	16. Чулки
2. Фунт	7. Огонь	12. Песок	17. Волк
3. Бант	8. Кофта	13. Зубы	18. Завод
4. Нога	9. Хлеб	14. Окно	19. Лилия
5. Сено	10. Совок	15. Ручка	20. Пирог

Дослід №2

Завдання другого досвіду: визначити обсяг пам'яті випробуваних при запам'ятовуванні словесного матеріалу із заздалегідь заданою системою значеннєвих зв'язків.

У досвіді використають метод утримання пар слів. Так само, як й у першому досвіді, слова складаються з 4-6 букв. Перед випробуваними ставиться завдання прослухати пари слів і запам'ятати другі слова кожної пари. Інтервал читання експериментатором пар слів - 2с. Після закінчення читання експериментатором нижчеподаних пар слів для запам'ятовування, через 10 с. він знову читає перші слова кожної пари, а випробуваним пропонує згадати другі слова цієї ж пари. У протоколі другого досвіду відзначають правильно відтворені слова, причому помилкові - фіксують у примітці.

Інструкція випробуваним: "Я назву вам пари слів. Слухайте мене уважно й постарайтеся запам'ятати другі слова кожної пари. Коли я закінчу читання цих пар, то буду знову читати перші слова, а ви у відповідь на назване перше слово записуєте друге слово, що запам'яталося, цієї ж пари. Увага! Приготувалися слухати й запам'ятовувати!"

Слова для запам'ятовування в досвіді 2:

1. Курица - яйцо	11. Перо - бумага
2. Кофе - чашка	12. Закон - декрет
3. Стол - стул	13. Грамм - мера
4. Земля - трава	14. Солнце - лето
5. Ложка - вилка	15. Дерево - лист
6. Ключ - замок	16. Очки - газета
7. Зима - снег	17. Туфли - обувь
8. Корова - молоко	18. Полка - книга
9. Вино - стакан	19. Голова - волосы
10. Печка - дрова	20. Голос - певец

По кожному із двох досвідів підраховують кількість правильно відтворених слів.

Аналіз результатів

Якщо запам'ятовування в першому досвіді було у випробуваного безпосереднім, то його обсяг буде перебувати в межах 5-9 слів, що запам'яталися. Але якщо він запам'ятав більше 9 слів, то використав якісь мнемотехничні прийоми й встиг за настільки короткий інтервал придумати якусь систему зв'язків, що полегшують відтворення.

Одним з моментів аналізу може стати порівняння правильності відтвореного матеріалу залежно від порядку пред'явлення слів у першому й другому досвідах. Більшість випробуваних запам'ятовують краще початок, кінець або середину ряду. З огляду на це, бажано скласти рекомендації з поліпшення пам'яті.

Дослідження обсягу короткочасної пам'яті

Мета дослідження: визначити обсяг короткочасного запам'ятовування за методикою Джекобсона.

Матеріал й устаткування: бланк із чотирма наборами рядів чисел, аркуш для запису, ручка й секундомір.

Процедура дослідження

Дослідження можна проводити з одним випробуваним і із групою з 8 - 16 чоловік. Воно складається із чотирьох аналогічних серій. У кожній серії експериментатор зараховує випробуваному один з наборів наступних цифрових рядів.

Перший набір 5241 96023 254061 7842389 34682538 598374623 6723845207	Другий набір 7106 89934 856086 5201570 82744525 715843413 1524836897
Третій набір 1372 64805 725318 0759438 52186355 132697843 3844528716	Четвертий набір 7106 89934 856086 5201570 82744525 715843413 1524836897

Елементи ряду пред'являються з інтервалом 1с. Після прочитання кожного ряду через 2-3 з по команді "Пишіть!" випробувані на аркуші для записів відтворюють елементи ряду в тім же порядку, у якому вони пред'являлися експериментатором. У кожній серії незалежно від результату читаються всі сім рядів. Інструкція у всіх серіях досвіду однакова. Інтервал між серіями не менш 6-7 хв.

Інструкція випробуваним: "Я назву вам кілька цифр. Слухайте уважно й запам'ятовуйте їх. По закінченні читання по моїй команді "Пишіть!", запишіть те, що запам'ятали, у тім же порядку, у якому читалися цифри. Увага! Починаємо!"

Обробка результатів

У процесі обробки результатів дослідження необхідно встановити:

· ряди, відтворені повністю й у тій же послідовності, з якої вони пред'являлися експериментатором. Для зручності їх позначають знаком "+";

· найбільшу довжину ряду, що випробуваний у всіх серіях відтворив правильно;

· кількість правильно відтворених рядів, більших чим той, котрий відтворений випробуваним у всіх серіях;

· коефіцієнт обсягу пам'яті, що обчислюють по формулі:

Пк - позначення обсягу короткочасної пам'яті,

А - найбільша довжина ряду, що випробуваний у всіх досвідах відтворив правильно;

З - кількість правильно відтворених рядів, більших чим А;

n - число серій досвіду, у цьому випадку - 4.

Аналіз результатів

Для аналізу результатів користуються наступною оцінкою рівнів обсягу короткочасного запам'ятовування:

Шкала оцінки рівня короткочасного запам'ятовування
Коефіцієнт обсягу пам'яті /Пк/	Рівень короткочасного запам'ятовування
10 8-9 7 6-5 3-4	дуже високий високий середній низький дуже низький

Аналізуючи результати дослідження, важливо звернути увагу на крайні варіанти одержуваних рівнів запам'ятовування. Запам'ятовування, рівне 10, як правило, є наслідком використання випробуваним логічних засобів або спеціальних прийомів мнемотехніки. У рідких випадках таке запам'ятовування виявляє собою феномен.

Якщо отримано дуже низький рівень запам'ятовування, то дослідження пам'яті випробуваного потрібно повторити через кілька днів. У нормі обсяг пам'яті 3-4 викликається неприйняттям інструкції.

Низький і середній рівень короткочасного запам'ятовування може бути підвищений завдяки систематичному тренуванню пам'яті по спеціальних програмах мнемотехніки.

Методика «Пам'ять на образи»

Призначена для вивчення образної пам'яті. Сутність методики полягає в тому, що випробуваним показується таблиця з 16 образами протягом 20 с. Образи необхідно запам'ятати й протягом 1 хвилини відтворити на бланку.

Інструкція: «Вам буде показана таблиця з образами. Ваше завдання полягає в тому, щоб за запам'ятати якнайбільше образів. Як тільки я заберу таблицю, ви повинні будете замалювати або записати словесно ті образи, які запам'ятали».

Оцінка результатів тестування виробляється по кількості правильно відтворених образів. Норма - 6 правильних відповідей і більше.

2.3 Результати дослідження та їх аналіз

1

Кількість тестуємих, №	Дослідження 1, к-ть слів	Дослідження 2, к-ть слів
1	9	14
2	5	18
3	9	17
4	7	20
5	7	18
6	7	15
7	6	15
8	8	17
9	9	20
10	7	18
11	9	17
12	6	16
13	6	12
14	7	15
15	8	16
16	8	18
17	6	18
18	7	18
19	8	19

2

Кількість тестуємих, №	Коефіцієнт об'єму пам'яті	Рівень короткочасного запам'ятовування
1	7	Середній
2	4.75	Дуже низький
3	7.25	Середній
4	7.25	Середній
5	5.75	Низький
6	5	Низький
7	4	Дуже низький
8	6.5	Низький
9	8	Високий
10	7	Середній
11	7.75	Середній
12	5.75	Низький
13	3.75	Дуже низький
14	6.75	Низький
15	5.5	Низький
16	7	Середній
17	5	Низький
18	6	Низький
19	7	Середній

3

Кількість тестуємих, №	Пам'ять на образи	Пам'ять на числа
1	8	7
2	11	4
3	9	8
4	12	8
5	10	7
6	8	6
7	7	6
8	9	7
9	13	9
10	11	9
11	9	9
12	8	7
13	6	5
14	8	7
15	8	6
16	10	9
17	10	7
18	10	7
19	12	8

Оцінка результатів тестування виробляється по кількості правильно відтворених образів. Норма - 6 правильних відповідей і більше.

2.4 Результати дослідження та їх аналіз

Отримані результати за методикою «Дослідження опосередкованого запам'ятовування» представлені у таблиці 1

Таблиця 1

Кількість тестуємих, №	Дослідження 1, к-ть слів	Дослідження 2, к-ть слів
1	9	14
2	5	18
3	9	17
4	7	20
5	7	18
6	7	15
7	6	15
8	8	17
9	9	20
10	7	18
11	9	17
12	6	16
13	6	12
14	7	15
15	8	16
16	8	18
17	6	18
18	7	18
19	8	19

За результатами даної методики можна зробити висновок, що системи допоміжних засобів мають великий вплив на запам'ятовування конкретних понять. При запам'ятовуванні слів без яких-небудь мнемiчних засобів, обсяг короткочасної пам'яті досліджуваних підлітків перебуває в межах норми, а саме в межах 5-9 одиниць, а при запам'ятовуванні пар слів логічно зв'язаних між собою, кількість слів, що запам'яталися, збільшилося більше чим вдвічі. Однак слід звернути увагу на те, що не у всіх випробуваних з високими показниками обсягу короткочасної пам'яті такі ж високі результати при дослідженні опосередкованого запам'ятовування й навпаки.

Отримані результати за методикою «Дослідження обсягу короткочасної пам'яті по методиці Джекобсона» представлені у таблиці 2

Таблиця 2

Кількість тестуємих, №	Коефіцієнт об'єму пам'ятi	Рівень короткочасного запам'ятовування
1	7	Середній
2	5	Низький
3	8	Високий
4	7.25	Середній
5	5.75	Низький
6	5	Низький
7	5.25	Низький
8	7	Середній
9	8.25	Високий
10	7	Середній
11	7.75	Середній
12	5.75	Низький
13	5	Низький
14	6.75	Низький
15	5.5	Низький
16	7	Середній
17	5	Низький
18	6	Низький
19	7	Середній

2 (10,5%) випробуваних мають високий рівень розвитку короткочасної пам'яті

7 (36,8%) випробуваних мають середній рівень розвитку короткочасної пам'яті

10 (52,6%) випробуваних мають низький рівень розвитку короткочасної пам'яті

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що за методикою Джекобсона більша частина досліджуваних підлітків мають низький рівень розвитку короткочасної пам'яті. Ледве менше половини досліджуваних мають середній рівень розвитку короткочасної пам'яті й тільки двоє - високий. Це говорить про те, що підліткам ще важко запам'ятовувати велику кількість неорганізованого числового матеріалу

Отримані результати за методикою «Пам'ять на образи» представлені у таблиці 3

Таблиця 3

Кількість тестуємих, №	Кількість образів
1	8
2	6
3	9
4	12
5	10
6	8
7	7
8	9
9	13
10	11
11	9
12	8
13	6
14	8
15	8
16	10
17	10
18	10
19	12

Результати даної методики показали, що всі досліджувані підлітки мають добре розвинену пам'ять на образи. Усі результати знаходяться в межах норми й вище. Це говорить про те, що підліткам легше запам'ятати зоровий матеріал. Також кращому запам'ятовуванню сприяла зацікавленість підлітків наданим матеріалом, адже підлітки ще трохи діти і їм цікавіше запам'ятовувати картинки, ніж сприйняті на слух слова або цифри.

Ми проаналізували отримані від методик дані й розглянули залежність цих показників за допомогою кореляційного аналізу. Для цього ми використовували формулу коефіцієнта кореляції Пiрсона.

Дані розрахунків занесені в таблицю 4

Таблиця 4

Порівнювані показники	Коефіцієнт кореляції
Короткочасна пам'ять на слова / опосередкована пам'ять	0,1716
Короткочасна пам'ять на слова / пам'ять на числа	0,8124
Короткочасна пам'ять на слова / пам'ять на образи	0,4505
Опосередкована пам'ять / пам'ять на числа	0,4408
Опосередкована пам'ять / пам'ять на образи	0,8091
Короткочасна пам'ять на числа / пам'ять на образи	0,6226

* Кореляція для 19 значень існує при коефіцієнті 0,43 і вище

Виявилося, що рівень розвитку короткочасної пам'яті підлітка не впливає на рівень розвитку в нього опосередкованого запам'ятовування. Однак, існує пряма залежність між розвитком короткочасної пам'яті на слова, числа й образи, тобто якщо підліток добре запам'ятовує словесний матеріал, те він також з легкістю запам'ятовує числа й образи. Особливо сильний зв'язок між короткочасною пам'яттю на слова й числа. І слова, і числа підліток сприймає на слух, із цього можна зробити висновок, що в підлітків, що легко запам'ятали як числа, так і слова, що веде є слухова пам'ять. Зв'язок між рівнем розвитку опосередкованого запам'ятовування й короткочасною пам'яттю на числа також існує, але вона не так велика, як між опосередкованою пам'яттю й пам'яттю на образи. Із цього можна зробити висновок, що підлітки, запам'ятовуючи незв'язані між собою цифри, намагаються знайти якісь логічні прийоми, для їхнього кращого запам'ятовування. Підлітки, у яких добре розвинена опосередкована пам'ять, легко запам'ятовують зорові образи.

Результати проведених нами методик дозволяють зробити висновок, що обсяг пам'яті підлітків майже такий же як і в дорослих людей, однак, пам'ять підлітка має свої особливості. Так, наприклад, обсяг короткочасної пам'яті досліджуваних при використанні слів як матеріалу для запам'ятовування, перебуває в межах норми й вище, а от запам'ятовувати цифри підліткам значно складніше. Для цього віку ще дуже важливо, щоб матеріал привертав увагу, викликав асоціації, незв'язаний логічно й не цікавий для підлітка матеріал запам'ятовується частково й з більшою кількістю помилок. Опосередкована пам'ять у підлітків також розвинена дуже добре. Дослідження показало, що не завжди підлітки з більшим об'ємом короткочасної пам'яті мають такі ж показники в опосередкованому запам'ятовуванні, це говорить про те, що не всі підлітки використовують прийоми логічного запам'ятовування матеріалу, а запам'ятовують його просто за сет своєї короткочасної пам'яті, що може позначатися на навчанні, адже для навчання важливо довге зберігання інформації. Якщо підліток добре запам'ятовує словесний матеріал, то він також з легкістю запам'ятовує числа й образи. Можливо, для цього застосовуються спеціальні мнемiчнi засоби, якими вже повинні вміти користуватися підлітки. Випробувані, у яких добре розвинена опосередкована пам'ять, легко запам'ятовують і зорові образи.

ВИСНОВКИ

Завданнями нашого дослідження були вивчення основних питань психодіагностики пам'яті та проведення дослідження з підлітками на виявлення особливостей їх короткочасної пам'яті.

У сучасній психології пам'ять розуміється як форма психічного відбиття дійсності, дія якої полягає в закріпленні, збереженні й наступнім відтворенні людиною свого досвіду. Саме завдяки їй людина може розвиватися як особистість, вона є основою всіх пізнавальних процесів. Пам'ять характеризується на основі своїх основних процесів: запам'ятовування, зберігання, відтворення й забування інформації. В основі класифікації її видів лежать характер психічної активності особистості, характер цілей діяльності, а також час закріплення й збереження матеріалу.

Сучасні методи дослідження пам'яті аналізують і вивчають пам'ять особистості на кожному з основних процесів - на етапі засвоєння, збереження й відтворення інформації. Для дослідження різних типів пам'яті й різних її процесів були розробленi та використовуються багато різних методик.

Діагностика пам'яті підлітка має свої особливості - підлітки вже не діти, але ще й не дорослі, для них необхідний особливий психодіагностичний підхід, що враховує як їх дитячі, так і дорослі риси. Вивчаючи пізнавальну сферу підлітка можна застосовувати всі ті методики, які застосовують при дослідженні дорослих, але основою їх повинна залишатися ігрова форма, а самі тестові завдання повинні бути такими, щоб безпосередньо залучати до себе увагу й викликати інтерес дитини.

У даній роботі ми поставили мету виявити особливості короткочасної пам'яті підлітків і провели дослідження. Проаналізувавши його результати, ми дійшли висновку, що обсяг короткочасної пам'яті підлітків такий самий як й у дорослих людей, що говорить про достатню сформованість функцій пам'яті в цьому віці. Однак, пам'ять підлітка має свої особливості. Так, наприклад, обсяг короткочасної пам'яті досліджуваних при використанні слів як матеріалу для запам'ятовування, перебуває в межах норми й вище, а от запам'ятовувати цифри підліткам значно складніше. В основному, підлітки, що добре запам'ятовують словесний матеріал, також добре запам'ятовують цифри й образи. Більшість із них використовують для цього спеціальні мнемические прийоми. Інші підлітки ще повинні цьому навчитися.

Добре розвинена пам'ять є запорукою успішного засвоєння знань у школі й у подальшій професійній підготовці підлітків. У цьому віці дуже важливо правильно продіагностувати пам'ять і, при необхідності, вчасно вжити заходи для її корекції й розвитку.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Агафонов А. Ю. "Загальна психологія. Пам'ять і уявлення", С.: Універс груп, 2007.

2. Борисова О. М., Гуревич К. М. «Психологічна діагностика дітей і підлітків», М.,1995.

3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. «Словник- Довідник по психологічній діагностиці». Київ, 1989. 199с.

4. Виготський Л. С. «Педологія підлітка. Збiрник творів». Т. 4. М.: Педагогіка, 1984.

5. Гiпенрейтер Ю. Б., Романов В. Я. "Хрестоматія по загальній психології. Психологія пам'яті" М.: Черо, 2002.

6. Голубєва А. Н.. „Iндивiдуальнi особливості пам'яті людини". - М., "Педагогіка", 1980.

7. Ельконін Д. Б. „До проблеми періодизації психічного розвитку радянського школьника". - Вопр. психології, 1971,№ 4.

8. Ельконін Д. Б. та Давидов В. В. „Вiковi можливості засвоєння знань" , - М., 1966.

9. Зінченко Т.П. «Пам'ять в експериментальній і когнітивній психології» - Спб.: "Пітер", 2002. - 320 с.

10. Клацкi Р. "Пам'ять людини: структура й процеси", М., 1978.

11. Кулагіна I. Ю. „Вiкова психологія". М.: УРАО, 1999

12. Леонтьєв О. М. "Розвиток пам'ті", М., 1931.

13. Лурія А.Р. “Маленька книжка о великій пам'яті”, М.: МГУ, 1968 р.

14. Ляудіс В.Я. "Пам'ять у процесі розвитку", М.: МГУ, 1976.

15. Матюхіна М. В., Міхальчик Т. С., Прокіна Н. Ф. та ін. „Вiкова й педагогічна психологія: Учеб. посібник для студентів пед. iн-тов - М.: Просвіта, 1984. - 256с.

16. Немов Р.С. Психологія. В 3 кн. М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2001.- Кн.3 : Психодіагностика - 640с..

17. Пашукова Т. I., Допіра А. І., Дияконів Г. В. «Практикум із загальної психології». - 2- Ге вид., К.: Знання, 2006. - 203

18. Петровський А.В. "Хрестоматія по загальній психології", М.: Освіта,

1983 р.

19. Поливанова К. Н. «Психологічний зміст підліткового віку», М.: Питання психології, 1996.

20. Райгородський Д.Я. «Практична психодіагностика. Методики й тести». Самара: Бахрах, 1998. 672с.

21. Рубiнштейн С.Л. "Основи загальної психології", Спб.: Пітер, 2007.

- 485 с.

22. Столяренко Л.Д. „Основи психології. Практикум", Ростов н/д: Фенікс, 1999.

23. Таланов В.Л., Малкiна И.Г. «Довiдник практичного психолога». М.: ЭКСМО, 2002. - 928 с.

24. Черемошкiна Л. В. «Розвиток пам'яті дітей. Популярний посібник для батьків і педагогів». Ярославль: "Академія розвитку", 1996. - 240 с., іл.

25. Щукіна Г.І. Методы вивчення й формування пізнавальних інтересів учнiв". - М.: Педагогіка, 1971. - 358 с.

Размещено на Allbest.ru