Розробка комплексу апаратних засобів для апаратно-студійного блоку телеканалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ТА СКОРОЧЕНЬ

АВМ	-	апаратна відеомонтажу;
АСБ	-	апаратно-студійний блок;
ВК	-	відеокомутатор;
ВМП	-	відеомікшерний пульт;
К	-	камера;
КК	-	камерний канал;
МП	-	мікрофонний підсилювач;
ОЗМП	-	основний звуковий мікшерний пульт;
П	-	перетворювач;
ПР	-	підсилювач-розподільник;
ПРМ	-	приймач радіо мікрофонів;
ПРЦ	-	процесор;
ПС	-	підсилювач сигналів;
РЗМП	-	резервний звуковий мікшерний пульт;
РП	-	радіопередавач;
СК	-	стереокомутатор;
СР	-	синхронізатор;
ТА	-	технічна апаратна;
ТВ	-	телевізійний;
ТГ	-	телефонний гібрид;
ТМ	-	титрувальна машина;
ЦВМ	-	цифровий відеомагнітофон;
ЦДМ	-	цифровий дисковий магнітофон.
CCU	-	camera control unit (блок камерного каналу);
DSK	-	down stream keyer (прилад накладання титрів);
DMUX	-	demultiplexer (демультиплексор);
MPEG	-	Moving Picture Experts Group (група експертів по рухомому зображенню);
MUX	-	multiplexor (мультиплексор);
MXF	-	Material eXchange Format (формат обміну даними);
PAL	-	phase-alternating line (фазо-змінна лінія);
PCM	-	Pulse Code Modulation (імпульсно-кодова модуляція);
POF	-	plastic optical fiber (пластикове оптичне волокно);
SD	-	standard definition (стандартна чіткість);
SDI	-	serial digital interface (цифровий послідовний інтерфейс);
SECAM	-	sequentiel couleur a memoire(послідовний колір із пам'яттю);
VTR	-	video tape recorder (відеомагнітофон);

ВСТУП

У житті сучасного суспільства телебачення посідає дуже важливе місце. Для формування якісних телевізійних програм необхідно застосовувати надійне обладнання, що дозволить використовувати відеоінформацію, що надходить або зберігається із застосуванням різних форматів.

Процес виробництва телевізійних програм є досить складним та багаторівневим, а також потребує великих фізичних та матеріальних затрат. Тому різноманітне обладнання та його можливості, спрямовані на виробництво студійних телепрограм, дозволять легко вирішувати задачі, поставлені перед персоналом.

Аналізуючи існуючі в нашій країні і за кордоном процеси створення програм телеефіру, стає зрозуміло, що всі вони не схожі одна на одну, оскільки має місце сильний зв'язок з творчим і технічним персоналом та їх побажаннями. Одне і те ж устаткування може використовуватись в одному АСБ, але воно може виявитися абсолютно неприйнятним в іншому. Тому підбір обладнання під конкретний апаратно-студійний блок, в якому працює творчий та технічний персонал, є важливим питанням при проектуванні студії телевізійних новин, а обрана тема проекту - актуальною.

Метою проекту є розроблення комплексу апаратних засобів для апаратно-студійного блоку телеканалу, для створення телевізійних програм, з використанням сучасного обладнання.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі задачі:

- розробити структурну схему АСБ, розглянути особливості технологічного процесу виробництва телепрограм;

- розробити функціональну схему тракту формування відеосигналу апаратно-студійного блоку, функціональну схему звукового тракту;

- виконати акустичний розрахунок студії та суміжної апаратної розробити план розташування обладнання;

- визначити собівартість проекту, скласти кошторис витрат на придбання техніки;

- розробити заходи для забезпечення безпеки праці на робочому місці.

Об'єктом проектування є комплекс апаратних засобів для студії та апаратної телеканалу.

Новизна проекту обумовлена індивідуальним підходом до вибору обладнання розроблюваного комплексу за результатами акустичних розрахунків студії та персональним складом працівників студії.

Практичне значення полягає в тому, що результати проведеної роботи можна використовувати при проектуванні студії телевізійних новин для національних і комерційних каналів на території України.

1. АНАЛІЗ ПРИНЦИПІВ ПОБУДОВИ АСБ ТЕЛЕСТУДІЙ

1.1 Загальні принципи побудови та організації мовлення

Мовленням називають організацію та розповсюдження за допомогою систем, мереж та засобів електричного зв'язку різноманітних повідомлень (контенту), призначених для широких прошарків населення з метою інформування, ідеологічного впливу, освіти, культурного виховання та відпочинку. Сукупність інформації, завершеної в тематичному відношенні, називають мовною передачею. Різноманітні види передач (новини, репортажі, концерти і т.д.), об'єднані в послідовність, називають програмою мовлення. За видом повідомлень, що передаються, розрізняють звукове та телевізійне мовлення.

У мовленні тісно пов'язані дві сторони: художня (творча) - формування та виконання змісту програм та технічна - формування та перетворення електричних сигналів, що відображають зміст програм, та доведення цих сигналів до споживача [1, 2].

Процес організації програм звукового і телевізійного мовлення показаний на рис. 1.1. Готують програми головні редакції. Якість передач контролюється як на етапі випуску, в ефірній апаратній, так і окремими відповідним службами.

Відділ випуску складає розклад програм мовлення, стежить за його дотриманням, вносить зміни в програми мовлення. Сформовані в центрах формування програми надходять у мовну мережу, яка є частиною системи мовлення.

Сукупність технічних засобів, які дозволяють сформувати програми і передати їх споживачам, ? це система мовлення. До технічних засобів відносять обладнання радіобудинків і телецентрів, передавальних радіо- і телевізійних станцій, вузлів дротового мовлення, ліній зв'язку та ін.



Рисунок 1.1 - Схема організації мовлення

Сукупність технічних засобів, які дозволяють передавати електричні сигнали звукового мовлення з виходу мікрофона до антени передавача (або до абонентської розетки дротового мовлення), називають електричним каналом звукового мовлення (ЕКЗМ) або каналом передачі звукових сигналів телебачення. Складовими частинами ЕКЗМ є тракти формування програм, тракти первинного і вторинного розподілу програм.

Сукупність технічних засобів від входу радіопередавача до виходу радіоприймача (в т.ч. телевізійного приймача), включаючи передавальну і приймальну антени, трасу поширення радіохвиль від передавального до прийомного пристрою, називають радіоканалом.

Технічною і технологічною основою виробництва та випуску програм є апаратно-студійний комплекс (АСК).

У загальному випадку в АСК можуть входити:

? технічна апаратна (ТА) - сполучна ланка як між апаратними і студіями, так і між АСК і лінією зв'язку;

? апаратно-студійний блок (АСБ), який складається в загальному випадку із студії, звукорежисерської апаратної і технічної апаратної. В АСБ здійснюють первинний запис фрагментів передачі й окремих творів на аналогових або цифрових стереофонічних та багатоканальних магнітофонах (або пристроях що їх замінюють) звичайно зі складною художньою обробкою сигналів. Кінцевий продукт АСБ ? фонограми-оригінали окремих творів і фрагментів звукових передач;

? апаратна зведення і монтажу фонограм (АЗМФ), у якій зводять аналогові або цифрові багатоканальні фонограми і монтують стереофонічні фонограми з художньою обробкою сигналів. Кінцевим продуктом АЗМФ є фонограми-оригінали закінчених творів або їх великих фрагментів;

? блок підготовки передач (БПП), який служить для підготовки з фонограм-оригіналів окремих творів і великих фрагментів з помірною художньою обробкою сигналів або без неї, а також закінчених передач;

? апаратно-програмний блок (АПБ), який забезпечує випуск програм через АЦ у ефір або їхню подачу в канали зв'язку. В АПБ завершують остаточне компонування передач, які складаються з великих закінчених фрагментів або цілих передач, заставок, дикторських уставок, позивних, у процесі випуску передачі в ефір або подачі в канали зв'язку. Кінцевий продукт АПБ - сигнал передачі, що надходить через АЦ у канали зв'язку;

? апаратна (ділянка) технічного контролю (АТК), у якій здійснюють технічний контроль вхідних, вихідних, а також проміжних сигналів АСК;

- кімната прослуховування (КП), призначена для суб'єктивної оцінки якості підготовлених звукових передач. Експерти (художня рада) дають оцінку якості програми і рекомендують (або не рекомендують) її для мовлення або передачі в телерадіофонд;

? апаратна прискореного перезапису (АП) ("тиражування") фонограм, призначена для підготовки фонограм-копій, для обміну програмами;

? комплекс збереження фонограм (Ф), призначений для довгострокового та оперативного збереження фонограми творів і передач та видачі цих фонограм (або сигналів) в окремі служби АСК для підготовки програм;

? апаратна підготовки репортерських фонограм (АПРФ), яка служить для розшифровки репортерських аналогових або цифрових фонограм і підготовки репортажів, придатних для включення в радіомовну або телевізійну програму;

? апаратна (ділянка) реставрації фонограм (АРФ) - приналежність позакласних АСК. У ній відновлюють фонограми фонду, технічна якість яких знижується до критичних меж, і реставрують старі і непридатні до відтворення фонограми. Кінцевий продукт - відновлена або реставрована фонограма, передана у фонд;

? позастудійні засоби (ПЗ) радіобудинку або радіотелецентру - автозвукопередвижки, які об'єднують у собі в мініатюрі можливості апаратно-студійного блоку, апаратної монтажу фонограм і частково апаратно-програмного блоку і призначені для запису, підготовки передач на місці подій і передачі їх у вигляді фонограми або по каналах зв'язку в АСК. До позастудійного відносяться репортерські аналогові та цифрові магнітофони комплекти;

? служби контролю якості і ремонту апаратури (СКР), які забезпечують підтримку всіх технічних засобів АСК у робочому стані.

Кожна апаратна оснащена необхідним відповідним звукотехнічним та іншим устаткуванням.

Технологічний цикл підготовки і випуску програми радіомовлення, від моменту одержання завдання передачі в ефір, припускає вивчення літератури, матеріалів фонду (фонотеки) по каталогу, терміналу банку даних і шляхом прослуховування, текстову підготовку програми, репетицію, запис оригіналів (включаючи репортаж), зведення і монтаж фонограми (фонограм) передачі, прослуховування, затвердження на художній раді, передачу в ефір і (або) по каналах зв'язку і при необхідності ? передачу фонограми у фонд (фонотеку) з реєстрацією в банку даних і каталозі фонду.

Тракт формування програм містить у собі звукове обладнання студійної, мовної (або програмної) і центральної апаратних радіобудинку або телевізійного центру.

Обладнання трактів звукової частоти радіобудинку дозволяє формувати програми звукового мовлення, а також використовується для телевізійних передач. Технічний рівень студій формування програм радіомовлення і студій звукозапису може бути різним - від пересувних, призначених для запису рекламних кліпів, і музичних студій середнього рівня до професійних студій з аналоговою або цифровою обробкою і записом сигналу.

Обладнання розміщується в спеціальних приміщеннях, які одержали назву апаратних. Апаратні містять комплекс обладнання, призначеного для мікшування, обробки, підсилення, запису, контролю і комутації сигналів мовлення і зв'язку. В залежності від призначення апаратні тракту формування програм мають своє типове устаткування.

АСК телецентру являє собою сукупність телевізійних студій і телевізійних апаратних. Основні структурні одиниці АСК: апаратно-студійні блоки (АСБ), апаратно-програмні блоки (АПБ), апаратні відеозапису (АВЗ), апаратні позастудійних програм (АПЗП), центральна апаратна (ЦА).

Для телецентрів, як і для радіобудинків, апаратно-студійний блок є основною ланкою АСК. Устаткування АСБ виконує функції по формуванню й обробці телевізійних сигналів, формуванню комбінованих зображень із зображень від декількох джерел із застосуванням різноманітних художніх ефектів і засобів переходу від одного зображення до іншого. В АСБ здійснюються також формування й обробка сигналів звукового супроводу, комутація і контроль сигналів і зображень у всіх основних точках АСБ. До складу АСБ входять телевізійна студія (Ст), технічна апаратна (ТА), апаратні відеорежисера (АВР) і звукорежисера (АЗР).

Телевізійна студія обладнана освітлювальними приладами, у ній встановлені передавальні телевізійні камери, мікрофони, відеомонітори, може бути встановлений пульт диктора. По периметру студії розташовані звукові колонки для озвучення студії і антени, необхідні при використанні радіомікрофонів. У великих телевізійних студіях може встановлюватися до восьми передавальних телевізійних камер.

В апаратній відеорежисера розташовується пульт відеорежисера, за допомогою якого здійснюється обробка телевізійних сигналів, формуються комбіновані зображення. Для контролю зображень у різних точках тракту використовуються відеомонітори. Забезпечується можливість службового зв'язку режисера із студією та іншими апаратними АСБ. Склад обладнання апаратної звукорежисера аналогічний складу обладнання студійної апаратної АСК радіобудинку. Додатково в апаратній встановлені відеомонітори.

У технічній апаратній знаходяться пульт відеоінженера, відеомонітори і шафи з блоками устаткування камерних каналів, звукового супроводу, електроживлення і синхронізації. Відеоінженер контролює передачу кольору, відповідність параметрів формованого сигналу вимогам телевізійного стандарту, здійснює дистанційне керування передавальними телевізійними камерами.

В якості джерел сигналу в АСБ та ЦА можуть використовуватися відеомагнітофони, цифрові ефірні станції, HDD-програвачі, студійні DVD програвачі. Для ефективності роботи АСБ потрібні також пульти комутації і дистанційного керування відеомагнітофонами і шафи, у яких розташовуються блоки коректорів ліній, цифрових мультиплексорів, декодерів та ін.

Центральна апаратна ? головний комутаційно-розподільний вузол телецентру, призначений для взаємного з'єднання апаратних, які входять до складу АСК, а також для з'єднання з розподільною мережею телевізійного мовлення. Повноколірні телевізійні сигнали разом із сигналами звукового супроводу з АСБ, АВЗ, ТКА, АВП через блоки вхідних підсилювачів надходять на вхідні шини комутатора передач. Вхід комутатора передач підключений до АПБ. Одночасно сигнали можна комутувати у відділ технічного контролю (ВТК). Сигнали з АПБ (або інших апаратних) по шинах надходять на вхід комутатора програм, з його виходу ? у розподільну мережу телевізійного мовлення. За допомогою комутатора можна сформувати на виході центральної апаратної кілька програм телевізійного мовлення.

Для синхронності і синфазності роботи АСК застосовують систему точного часу, та окремі сигнальні лінії синхрогенераторів, які формують опорний сигнал для всіх без винятку пристроїв, що входять в телевізійний тракт.

Зазначимо, що в малих телекомпаніях окремо не виділяються приміщення під апаратну відеорежисера та окрему апаратну звукорежисера. А в процесі формування таких передач як новини чи динамічні студійні передачі розділення режисерів по різним апаратним є неприпустимим через можливість затримок та збоїв в роботі.

На сьогодні існують окремі компанії, які займаються розробкою системи та інсталяцією обладнання АСБ на замовлення. Як правило, такі компанії забезпечують подальшу технічну справність працюючого АСБ. Це, наприклад, фірми "ЭРА", "ТРАКТЪ" (Росія) [3, 4], або MacHOUSE Audio-Video (Україна) [5].

1.2 Апаратно-студійний блок

Для телецентрів, як і для радіобудинків, апаратно-студійний блок є основною ланкою АСБ. Устаткування АСБ виконує функції по формуванню й обробці телевізійних сигналів, формуванню комбінованих зображень із зображень від декількох джерел із застосуванням різноманітних художніх ефектів і засобів переходу від одного зображення до іншого. В АСБ здійснюються також формування й обробка сигналів звукового супроводу, комутація і контроль сигналів і зображень у всіх основних точках АСБ.

Загальний план апаратно-студійного блоку зображено на рис. 1.2.

Рисунок 1.2 - Загальний план АСБ

Технічною і технологічною основою виробництва та випуску програм телевізійних новин є апаратно-студійний комплекс (АСБ). У загальному випадку до нього входять (рис 1.2):

? ефірна студія, в якій розташовані камери і об'єкти телевізійної зйомки (рис. 1.3);

Рисунок 1.3 - Ефірна студія

? приміщення для режисерської бригади (рис. 1.4) ;

Рисунок 1.4 - Пост звукорежисера

? центральна апаратна (рис. 1.5);

Рисунок 1.5 - Центральна апаратна

? монтажна - приміщення, в якому відбувається процес редагування відео (рис. 1.6);

Рисунок 1.6 - апаратна монтажна

? мовна студія, для запису тексту для сюжетів теленовин;

? комутаційна апаратна.

АСК телецентру являє собою сукупність телевізійних студій і телевізійних апаратних. Основні структурні одиниці АСК: апаратно-студійні блоки (АСБ), апаратно-програмні блоки (АПБ), апаратні відеозапису (АВЗ), апаратні позастудійних програм (АПЗП), центральна апаратна (ЦА). Апаратні відеомонтажу (АВМ).

Студією можна назвати не тільки стаціонарний телевізійний павільйон, який розташований на території телецентру, але і комплекс на базі пересувної телевізійної станції (ПТС), яка містить режисерські та технічні приміщення в середині фургона, а об'єкти зйомки яких розташовані на території виїзду. Це один із найскладніших, в плані професійної роботи, з існуючих видів телевізійних студій, так як місце виїзної зйомки взагалі не адаптоване для телебачення.

Незважаючи на істотну відмінність вищеописаних комплексів, всі вони мають ідентичну структуру.

В телестудії обов'язковими є два апаратних приміщення - режисерська апаратна та інженерна апаратна. Важливо щоб режисерські та інженерні апаратні були поблизу від знімального павільйону. У будь-якій студії обов'язково є зворотній зв'язок, так як вихід в ефір - це робота з глядачами, режисерами, звукорежисерами, освітлювачами і т.д. Це приховані навушники для тих, хто бере участь в програмі, відео- та звукові монітори.

Розміри телестудії. Для зйомки випусків телевізійних новин, де в кадрі повинен бути лише ведучий, або ведучий і кілька гостей, тобто максимум три людини, розміри зйомочного майданчика можуть бути невеликими. Для великих стаціонарних студіях національного, або місцевого масштабу, де кількість декорацій і апаратури велика, розміри повинні бути в рази більшими.

Стандартні розміри студій для теленовин приведені в табл. 1.1 [4].

Таблиця 1.1 - Розміри ефірних студій

Найменування студій	Призначення	Оптимальна кількість виконавців	Висота, м	Площа підлоги, м2
Мовна	Інформаційні передачі	2...4	3,2...3,5	26...30
Велика Телевізійна	Музичні, літературно-драматичні передачі і зйомка з великим числом сценічних майданчиків, з складним оформленням	250	10...12,5	450...600
Середня телевізійна	Музичні, літературно-драматичні передачі і зйомка з невеликим числом ігрових майданчиків з нескладним декораційним оформленням	120	8,6	300
Мала телевізійна	Музичні, літературно-драматичні передачі малих форм з малим числом (один-два) сценічних майданчиків	30	6,5	150

1.3 Ефірна апаратна АСБ

Апаратно-студійний блок призначений для формування ТВ програм або їх фрагментів шляхом запису або прямої передачі в ефір і зазвичай розглядається як закінчена самостійна технологічна одиниця. Якщо врахувати, що зазвичай в АСБ створюються програми різного тематичного спрямування - і музичні, і новинні, та ін., то набір необхідного технологічного устаткування в АСБ повинен бути більшим різноманітним.

АСБ розроблений, виходячи з концепції, що АСБ - це складова частина єдиної цифрової системи ТВ компанії і частину обладнання, що забезпечує широкий спектр технологічних можливостей АСБ для організації найрізноманітніших і складних телевізійних трансляцій і записів які відбуваються в інших підрозділах.

Основним джерелом зовнішніх для АСБ сигналів (формат SDI) є комутаційна матриця центральної апаратної (CAR). Для вибору джерел на робочому місці відеорежисерів є панель управління центральної матрицею. Можливе підключення також ряду та інших зовнішніх ліній.

До складу основного обладнання АСБ входять 4 камери, однак, кабельні комунікації та контрольне обладнання повинно давати можливість нарощування до 6 - 8 стаціонарних камер. Студійні відеокамери з'єднуються з базовими станціями 26 pin кабелем - система мультикор (тріаксіальні системи дорожче і їх застосування виправдане, якщо камера розташовується далеко від базової станції - більше 100м.). У студійну конфігурацію камери входить: базова станція, камерний адаптер, панель управління. Камера може комплектуватися 5-дюймовим видошукачем. Базова станція включає всі необхідні складові і функції камерної системи, має SDI вихід і забезпечує високу якість зображення. Виходи відеосигналу формату SDI базових станцій студійних камер підключаються до відеомікшера. Сигнали від зовнішніх джерел через підсилювачі-розподільники також надходять на відеомікшер. Варто зауважити, що всі відеосигнали, що надходять на студійний відеомікшер, повинні бути синхронізовані, тільки в цьому випадку може відбуватися "чиста" комутація. Синхрогенератор встановлений в АЦ, синхронізація джерел здійснюється паралельним способом через підсилювачі-розподільники.

Відеомікшер повинен мати достатню кількість входів відеосигналів SDI і кілька комутаційних лінійок. Перша з них - програмна, призначена для подачі вибраного відеосигналу безпосередньо на програмний вихід відеомікшера. На додаткових лінійках проводиться плавна зміна відеозображень. У мікшера повинні бути виходи Tally, які з'єднуються з однойменними входами на камерних каналах і системних відеомоніторах в студійному і інженерному блоках (сигнал Ефір), комутатор (aux) - для набору відеосигналу на вхід титрувальної системи або процесора спецефектів, які працюють в режимі GenLock, пропускаючи відеосигнал "крізь себе". На ринку представлена достатня кількість пристроїв виведення титрів та графіки. Фактично, кожна компанія пропонує не окремі пристрої, а платформи, які є базою для цілої групи різних за своїми функціональними особливостями знакогенераторів. Подібний підхід дозволяє сконфігурувати систему, найбільш точно для відповідності конкретним потребам користувача. Крім того, продуманий вибір базової моделі і додаткових опцій дозволяє оптимізувати фінансові витрати на систему підготовки титрів та графіки, не переплачуючи зайвих грошей за невживані функції.

Для резервування тракту відеомікшера застосовується матричний комутатор (8Х8), на входи якого підключаються ті ж джерела, що і на відеомікшер.

Виходи мікшера і комутатора подаються на автоматичний перемикач обходу - при зникненні сигналу з мікшера, він автоматично перемикається на сигнал з матриці. Другий вихід мікшера підключений на вхід комутатора, що підвищує гнучкість технологічного використання відеотракту апаратної. Крім матричних комутаторів до складу, як відео, так і звукового обладнання включені панелі ручної комутації сигналів.

Сигнал вихідного тракту подається на матрицю в АЦ і запис програм з АСБ проводиться на відеосервер в АЦ, один з виходів комутатора резерву також підключений до центральної матриці.

У АСБ встановлений дисковий рекордер (один вхід на запис, два незалежних виходи - відтворення). У будь-якому режимі роботи АСБ - запис програми або ефір - дисковий рекордер і центральний відеосервер резервують один одного.

Для візуального контролю сигналів джерел і вихідних програм АСБ оснащена кольоровими цифровими і аналоговими моніторами. В якості системи моніторингу можливе використання мультиекранів процесора з достатньою кількістю входів (наприклад - 8). Така система може замінити моніторну стіну з декількох моніторів з усіма системами службової індикації та контролю аудіосигналів.

Звукове обладнання так само повинно забезпечувати виробництво самих різних програм. Аудіосигнали із дискового рекордера і матриці АЦ підключені до аудіомікшера звукорежисера, в якості додаткових пристроїв можуть використовуватися касетна дека, CD-програвач та ін..

1.4 Аналіз технічних аспектів підготовки програм

Світло у телестудіях. У телевізійній студії повинні бути встановлені спеціальні, так звані наливні підлоги, щоб забезпечити абсолютну горизонтальність, хорошу стійкість, безшумність ходіння і перекочування камер, а також рівномірність освітлення.

Освітлювальне устаткування повинне проектуватися виходячи з місця розташування та особливості знімального плану і декорацій.

Існує багатий вибір освітлювальних приладів як галогенних, так і флуоресцентних (так зване "холодне світло"). Класичні галогенні прилади добре вписуються в будь-який тип студії і дозволяють скласти повноцінну світлову картину, сприятливу для телевізійного зображення. Зазвичай використовуються прилади від 100 Вт до 2 кВт.

До плюсів галогенного світла можна віднести дуже малу споживану потужність, яка на 80% менша ніж у ламп розжарювання, термін роботи ламп також більший ніж у ламп розжарювання і складає 2000-4000 годин, а світловіддача цих ламп складає 25 лм/Вт, що вдвічі вище ніж у ламп розжарювання, проте вони мають і свої недоліки - надмірне виділення тепла,а оскільки ведучий постійно знаходиться під дією ламп, це призводить до швидкої втомлюваності. До недоліків галогенного світла можна віднести і ціну, оскільки вона в 6 разів вища ніж у ламп розжарювання.

Одним з видів ламп, які використовуються при освітленні є флуоресцентні лампи. При протіканні електричного розряду в парах ртуті якими наповнений балон, випромінюється ультрафіолет, що викликає флуоресцентний ефект в люмінофорі. Світло таких ламп називається «холодним», оскільки їх колірна температура становить 5500 К. На сьогоднішній день лампи «холодного» світла міцно зайняли своє місце в студіях теленовин та віртуальних студіях. Мала споживана потужність, рівномірне розсіяне світло, значний термін роботи ламп (2000-20000 годин) - безперечні переваги "холодного" світла над лампами розжарювання.

Для ідеальної передачі кольору та якості зображення необхідно забезпечити освітленість на рівні 1000-2000 лк.

Дуже важливо розрахувати споживану потужність освітлення, оскільки студійне світло може споживати до 90% всієї потужності, яку витрачає студія.

Освітлення в студії, для правильного позиціонування і орієнтування, знаходиться на системах підвісу, що дозволяють переміщувати освітлювальні прилади незалежно один від одного в будь-яку точку студії. Загальна система підвісу кріпиться на рейки або труби [5, 6].

Камери. Кількість відеокамер в студії залежить від складності поставленої творчої задачі: можна обійтися однією, але іноді необхідно більше десяти. Студії теленовин використовують, як правило, 2-3 камери, постановочні та тематичні програми - до 6, великі за формами шоу-програми - 6-10.

Крім того, великі за розмірами студії можуть використовуватися одночасно для декількох програм. У цьому випадку студія має кілька різних декорацій, і кількість камер може бути більш ніж 10.

У знімальному павільйоні повинно вистачати обладнання для того, щоб зображення було знято з максимально якістю і з правильним художнім змістом.

Велику, за об'ємом, частину будь-якої студії займають п'єдестали камер, або ж просто крани. Крани для телекамер - це пристрої, які дозволяють повертати відеокамеру та оперативно піднімати / опускати її під час зйомки. До студійних п'єдесталів є певні вимоги. Вони повинні бути абсолютно безшумними, забезпечити стабільне, збалансоване положення відеокамери.

Для того щоб максимально сконцентрувати оператора на творчу складову, частину робіт з налаштування та стеження за камерами виконує відео- інженер. У звичайній зйомці, коли оператор працює на виїзді, він повинен повністю контролювати все, що відбувається з камерою. У студії під контролем оператора тільки творча складова: формат кадру, наїзд-від'їзд, фокус. За всі інші налаштування - діафрагму, камерне посилення, колірні / яскравісні баланси та інші глибокі налаштування відповідає інженер.

Режисерська бригада розташовується в режисерській апаратній, де зазвичай знаходяться моніторний стелаж і основна робоча консоль. Перед режисером знаходиться відеопульт, за допомогою якого він забезпечує перемикання потрібних джерел в ефір. Як правило, в цьому режисерам допомагають асистенти режисера.

Оператор графічної системи забезпечує графічне оформлення, титри, схеми, прогноз погоди. Якщо потрібно багатошарова графіка, то кожен шар титрів повинен обслуговуватися окремо. Робоче місце для оператора телесуфлера - невід'ємна частина телевізійного процесу, без цього сучасне телебачення неможливо. Оператор телесуфлера стежить за тим, щоб текст "прокручувався" на екрані в процесі читання. Іноді досвідчені ведучі самі управляють прокруткою тексту. Для цього їм встановлюється спеціальний пульт або педалі. Однак оператор телесуфлера навіть у цьому випадку необхідний, щоб завантажувати файли з текстами, оперативно редагувати їх, бути готовим "підхопити" управління прокруткою тексту, якщо ведучий помилився і втратив потрібний текст.

Декорації. Близько 80% студій в Україні універсальні. Тобто такі, які використовують під ранкове шоу, для запису музичної програми, під політичний огляд і для телевізійних новин з різницею в декілька годин, тому одним із пріоритетних напрямів розвитку сучасних студій є віртуальні декорації (рис. 1.7). Віртуальна студія базується на принципі рір-проекції. Рір-проекція - це електронне накладання об'єкта зйомки, який фізично перебуває на однотонному тлі, на фонове зображення.

Рисунок 1.7 - Зображення віртуальної студії

У більшості випадків це застосовується для імітації знаходження телевізійного ведучого на якому-небудь реальному тлі, яке було записане як відеосигнал (наприклад, знятий відеокамерою вигляд міста, пустеля, водоспад і т.д.) або створений в системі комп'ютерної анімації дизайнером-аніматором. Цей найпростіший рівень віртуальних декорацій працює тільки зі статичною камерою.

Часто віртуальними студіями ставляться також і складні завдання. Наприклад, якщо потрібно використовувати трансфокатор об'єктиву, змінювати фокус, то необхідний додатковий процесор, який буде перераховувати віртуальну декорацію в залежності від дій з об'єктивом. Цей процесор аналізує стан органів управління об'єктивом і, виробляючи миттєвий рендер тривимірної декорації, змінює задній план.

Ще більш складні системи дозволяють також переміщувати камеру у віртуальній студії. У цьому випадку процесор формування віртуального фону повинен отримувати інформацію про рух камери. Для цього існує багато способів - датчики руху і повороту камери на штативі, використання в студії спеціальних оптичних міток на тканині для оптичного розпізнавання, системи орієнтування за встановленими в студії інфрачервоними датчиками і випромінювачами.

Також у віртуальній студії можна використовувати багатокамерну зйомку. Для цього необхідно збільшувати кількість процесорів прорахунку заднього плану.

Відеомікшери телестудій. Відеомікшери можуть мати як одну комутаційну лінійку, так і декілька. Вибір кількості лінійок безпосередньо пов'язаний з кількістю одночасно формованих програм. Наприклад, для телемосту необхідно формувати дві програми - одну для ефіру, а іншу для учасника телемосту. Також і багатокамерні спортивні трансляції вимагають більшої кількості лінійок, так як тут додається паралельна трансляція на табло, яка цілком незалежна від ефірної трансляції. Пульт є серцем телекомплексу, так як саме в нього потрапляє вся початкова відеоінформація і саме він формує вихідний програмний сигнал.

Звук в студії АСБ. Пульт звукорежисера звичайно розташовується позаду режисерського пульта для забезпечення видимості моніторного стелажу і дій творчої бригади. Щоб маніпуляції зі звуком і гучність звуку не заважали основній роботі режисерської бригади, звукорежисер відокремлюється скляними дверима.

Звукорежисеру важливо бачити артикуляцію персонажів зйомки. Для цього необхідні монітор програмного виходу і монітор, на якому він може вільно перемикати зображення з декількох камер.

Кількість фейдерів на цифрових аудіомікшерах не обов'язково має збігатися з кількістю фактичних входів, як це було на традиційних аналогових мікшерах. У процесорний блок мікшерною консолі вбудовуються плати аудіовходів в тій кількості, яка необхідна. Причому існують плати для введення не тільки аналогових і цифрових стандартів звуку, але і плати отримання до 8 каналів впровадженого звуку з відеосигналу SDI. Це дозволяє інтегрувати аудіомікшер з відеоматричним шаром.

Кількість фейдерів на цифрових консолях не фіксована і може змінюватись в широких межах. Цю кількість потрібно вибирати за умови максимальної кількості безпосередніх джерел в одній телепрограмі. Завдяки цьому для студій телевізійних новин досить порядку 16-20 фейдерів.

Завдяки тому, що цифровий аудіомікшер має вбудований комутатор, а також вхідні джерела стандарту SDI, з'являється можливість взагалі не використовувати окрему аудіоматрицю в студії.

Цифрові аудіомікшери дозволяють мати кілька "шарів", призначаються на фейдер джерел. Передача "шарів" відбувається миттєво, після натискання відповідної кнопки. Застосування великої кількості шарів на цифрових аудіомікшер стало тенденцією в усьому світі [5, 7].

1.5 Пересувні телевізійні станції

Пересувна телевізійна станція (ПТС) - комплекс телевізійної апаратури, змонтований у транспортному засобі, для проведення позастудійних передач. У завдання ПТС входить розширення тематики телевізійних програм, забезпечення прямих трансляцій з віддалених від телецентру подій.

Перші експерименти з передачею радіосигналу з пересувної студії почав Г. Марконі в 1898 р. в Англії, для цього він використав великий автомобіль з паровим двигуном, на даху якого була змонтована величезна антена. Йому ж належить першість у розробці пересувної телевізійної станції, завдяки чому була здійснена трансляція берлінської Олімпіади 1936р.

До складу сучасної ПТС входять:

? відео- і телекамери (від 3 до 30 шт.);

? виносні мікрофони;

? апаратура обробки і перетворення сигналу;

? відеомагнітофони (від 1 до 10 шт.);

? відеоконтрольні пристрої (по кількості камер);

? відеомікшерний і звуковий мікшерний пульти;

? блоки відеоефектів;

? програвач компакт-дисків;

? цифрові графічні станції;

? блоки безперебійного живлення.

Передавальні телевізійні камери можуть віддалятися від ПТС на відстань до 2 км, хоча стандартна довжина кабелю - 400 м. Режисер, асистент режисера, редактор титрів, оператор системи повторів (необхідний при спортивних передачах) розташовуються в режисерському відсіку. Тут же знаходиться системний адміністратор, якщо ПТС обладнана графічної станцією.

У звукорежисерському відсіку - звукорежисер та звукотехніки.

У інженерному - оператор, який контролює роботу телекамер, відеоінженер, що відповідає за якість зображення, начальник зміни.

Якщо місце дозволяє, то режисери монтажу знаходяться в окремому відсіку, якщо ні - в режисерському [8].

1.6 Інтерфейси даних

В АСБ з цифровим сигнальним трактом можуть використовуватися наступні інтерфейси з'єднань, для контролю і передачі якісного відео і аудіо сигналу а також обміну інформацією:

1. FireWire - послідовна високошвидкісна шина, призначена для обміну цифровою інформацією між комп'ютером і іншими електронними пристроями. Шина розроблена Sony та Apple і стандартизована IEEE під кодом IEEE-1394.

Різні компанії просувають стандарт під своїми торговими марками:

? Apple - FireWire;

? Sony - i.LINK;

? Yamaha - mLAN;

? Texas Instruments - Lynx.

Переваги використання:

? Цифровий інтерфейс - дозволяє передавати дані між цифровими пристроями без втрат інформації;

? Невеликий розмір - тонкий кабель замінює купу громіздких проводів;

? Простота у використанні - відсутність термінаторів, ідентифікаторів пристроїв або попередньої установки;

? Гаряче підключення - можливість переконфігурувати шину без вимкнення комп'ютера;

? Невелика вартість для кінцевих користувачів;

? Різна швидкість передачі даних - 100, 200 і 400 Мбіт/с (800, 1600Мбіт/с IEEE 1394b);

? Гнучка топологія - рівноправ'я пристроїв, що допускає різні конфігурації (можливість «спілкування» пристроїв без комп'ютера);

? Висока швидкість - можливість обробки мультимедіа-сигнал в реальному часі;

? Відкрита архітектура - відсутність необхідності використання спеціального програмного забезпечення;

? Наявність живлення прямо на шині (малопотужні пристрої можуть обходитися без власних блоків живлення);

? До півтора ампер і напруга від 8 до 40 вольт;

? Підключення до 63 пристроїв.

2. Thunderbolt (Тандерболт, раніше відомий як Light Peak) - інтерфейс для підключення периферійних пристроїв до комп'ютера, розроблений Intel у співробітництві з Apple. Позиціонується як заміна існуючих дротових інтерфейсів, таких як USB, SCSI, SATA і FireWire.

Спочатку планувалося, що передача даних буде здійснюватися тільки по оптичному волокну, проте потім стало відомо, що багато пристроїв будуть використовувати звичайні мідні дроти. У першому поколінні пристроїв заявлена дуплексна швидкість передачі даних 10 Гбіт/с на відстані до 100 метрів. У травні 2010 року корпорація Intel вперше продемонструвала комп'ютер, що використовує технологію Light Peak. Офіційно технологія була представлена Intel у лютому 2011. Тоді ж першими моделями комп'ютерів з цим інтерфейсом стали нові моделі ноутбуків MacBook Pro компанії Apple.

Передача даних у Thunderbolt проходить по оптичному кабелю на відстані до 100 метрів зі швидкістю 10 Гбіт у секунду, що можна порівняти зі швидкістю кабелів Fibre Channel і HDMI, в 3 рази швидше eSATA/SATA 300, в 10 разів швидше Gigabit Ethernet, більш ніж у 20 разів швидше USB 2.0 і FireWire 400, і в 2 рази швидше ніж у USB 3.0. У найближчі десять років Intel обіцяє збільшити швидкість передачі даних через Thunderbolt до 100 Гбіт/с.

Thunderbolt об'єднує високошвидкісну передачу даних і HD-відео в рамках одного кабелю, використовуючи протокол PCI Express для передачі даних і DisplayPort для цифрових дисплеїв. Застосування протоколу DisplayPort дозволяє передавати зображення з роздільністю більше 1080p, а PCI Express реалізує можливість підключення до ПК до широкого спектру пристроїв.

Переваги використання:

? швидкість передачі 10 Гбіт/с до 100 м;

? одночасне з'єднання з кількома (до семи) пристроями;

? підтримка різних протоколів;

? двонаправлена передача;

? підтримка якості обслуговування (QoS);

? «гаряче» підключення.

3. SCART - європейський стандарт для підключення мультимедійних пристроїв, таких як телевізор, відеомагнітофон, DVD-програвач.

Рисунок 1.8 - Зовнішній вигляд роз'єму

SCART уніфікує з'єднання різних пристроїв, він об'єднує всі необхідні сигнали в одному багатополюсному штекері. Сьогодні кожен вироблений для Європи теле- або відеоапарат оснащений як мінімум одним роз'ємом SCART. Через SCART можлива передача аналогових і цифрових команд. Наприклад, якщо включити відеомагнітофон, то автоматично включається і телевізор. Протокол управління відеотехнікою Simplink, переданий через роз'єм SCART, дозволив спростити настройку різної техніки допомогою одного пульта. Наприклад, з пульта телевізора, можна запрограмувати відеомагнітофон на запис в заданий час з супутникового або кабельного цифрового ресивера. Стандарт не дає можливості підключити штекер неправильно. Невеликим обмеженням є те, що потрібно докласти фізичну силу для з'єднання або роз'єднання гнізда і штекера.

4. Цифровий послідовний інтерфейс (Serial Digital Interface, SDI) - цифровий відеоінтерфейс, стандартизований для кіно і телебачення.

Існує кілька стандартів SDI:

? SD-SDI - для передачі цифрового відео мовної якості стандартного розширення;

? ED-SDI (Enhanced Definition Serial Digital Interface) - для передачі цифрового відео поліпшеної якості з прогресивною розгорткою;

? HD-SDI (High-Definition Serial Digital Interface) - SDI для телебачення високої чіткості (ТВЧ) передбачає потік даних 1,485 Гбіт / с;

? Dual Link HD-SDI - для ТВЧ з прогресивною розгорткою, дозволяє передавати до 2,970 Гбіт / с за допомогою двох фізичних з'єднань HD-SDI;

? 3G-SDI - для передачі ТВЧ з прогресивною розгорткою потоком до 2,970 Гбіт / с за допомогою одного коаксіального кабелю.

Ці стандарти використовуються для передачі некомпресованих і некодованих цифрових відео сигналів (можуть також мати вкладені аудіо потоки і / або таймкод) в професійному телевізійному обладнанні. Передача потоку даних 270 Мбіт / с можлива на відстані до 300 м по коаксіальному кабелю.

У різних стандартах цифрового послідовного інтерфейсу використовується один (і більше) коаксіальний кабель хвильовим опором 75 Ом з роз'ємами типу BNC. Такий же кабель використовується для аналогового відео, але для цифрового потоку переважніше кабелі більш високої якості. Розмах сигналу 800 мВ (± 10%). Загасання сигналу при передачі на великі відстані можуть компенсуватися на приймальній стороні, що робить можливим передачу потоку 270 Мбіт / с на відстань до 300 м. Для HD-потоків відстань звичайно не більше 100 м.

Для передачі цифрового компонентного некомпресованого відеосигналу використовується канальне кодування з модифікованим кодом без повернення до нуля у поєднанні зі скремблюванням. Інтерфейс є самосинхронізованим. Кадрова синхронізація здійснюється спеціальним синхронізуючим пакетом даних, що складається з послідовності програм поспіль 10 одиниць і 20 нулів (20 одиниць і 40 нулів для HD).

Таблиця 1.2 - Види SDI

Стандарт	Назва	Бітрейд	Формат
SMPTE 259M	SD-SDI	270 Мбіт/с, 360 Мбит/с, 143 Мбит/с, 177 Мбит/с	480i, 576i
SMPTE 344M	ED-SDI	540 Мбит/с	480p, 576p
SMPTE 292M	HD-SDI	1,485 Гбіт/с 1,485/1,001 Гбит/с	720p, 1080i
SMPTE 372M	Dual Link HD-SDI	2,970 Гбит/с 2,970/1,001 Гбит/с	1080p
SMPTE 424M	3G-SDI	2,970 Гбит/с 2,970/1,001 Гбит/с	1080p

5. High Definition Multimedia Interface (скорочено HDMI) - інтерфейс та кабель для передачі цифрових відео та аудіо даних, є альтернативою аналогових інтерфейсів. HDMI був створений спеціально для нового стандарту телебачення високої чіткості - HDTV, таким інтерфейсом обладнуються практично всі телевізори з підтримкою HDTV. В цьому стандарті передбачений засіб протидії нелегальному копіюванню. HDMI забезпечує цифрове DVI-з'єднання декількох цифрових пристроїв за допомогою відповідних кабелів. Є заміною аналогових стандартів підключення, таких як SCART або RCA. Основна відмінність між HDMI та DVI полягає в тому, що роз'єм HDMI менший за розміром, а також підтримує передачу багатоканальних цифрових аудіосигналів. HDMI сумісний з DVI, за допомогою спеціального перехідника HDMI можливо з'єднати з DVI і використовувати для передачі цифрового сигналу. У такому разі, для передачі звуку потрібно використовувати окремий кабель.

Рисунок 1.9 - Зображення роз'єму стандарту HDMI

1.7 Телебачення високої роздільної здатності

Телебачення високої роздільної здатності, високої роздільності або високої чіткості (англ. High-definition television, HDTV) - система трансляції цифрового телебачення з роздільною здатністю вищою за аналогові системи телебачання (NTSC, SECAM, PAL). HDTV транслюється в цифровому форматі, оскільки цифрове телебачення потребує канали з меншою пропускною спроможністю за умови застосування відповідного стиснення зображень.

Формати. Найбільш популярні формати стандартів високої чіткості:

? 720p: 1280 Ч 720 пікселів, прогресивна розгортка, відношення сторін 16:9, частота - 24, 25, 30, 50 або 60 кадрів в секунду (цей формат ТВЧ рекомендований як стандартний для країн-членів ЄС);

? 1080i: 1920 Ч 1080 пікселів, черезрядкова розгортка, відношення сторін 16:9, частота - 50 або 60 полів в секунду;

? 1080p: 1920 Ч 1080 пікселів, прогресивна розгортка, відношення сторін 16:9, частота - 24, 25 або 30 кадрів в секунду.

Позначення. Системи HDTV трансляції визначаються трьома показниками:

? кількість ліній у вертикальній роздільній здатності пристрою відображення (дисплея);

? система розгортки: прогресивна розгортка (p) або черезрядкова розгортка (i);

? кількість кадрів на секунду або полів на секунду.

Таким чином, формат 720p60 відповідає роздільній здатності 1280 x 720 прогресивній розгортці з 60 полями на секунду (60 Гц). Формат 1080i50 відповідає роздільній здатності 1920 x 1080 черезрядковій розгортці з 50 полями на секунду. Інколи черезрядкові поля називають напівкадрами, але, вони не є ними, оскільки два поля одного кадру мають часовий зсув.

Кількість кадрів або полів на секунду може вказуватись без роздільної здатності. Наприклад, 24p означає 24 кадри в прогресивній розгортці на секунду, а 50i означає 25 черезрядкових кадри на секунду, що складаються із 50 черезрядкових полів на секунду. Більшість HDTV систем підтримують деяку стандартну роздільну здатність та частоту кадрів або полів. Найпоширеніші перелічені в наступних розділах.

Маркування HDTV відбувається за прогресивної розгортки (p) та черезрядкової розгортки (i) [14].

Таблиця 1.3 - Порівняння інформаційної ємності каналів відеозв'язку

	1080p60 1920 Ч 1080 Ч 60 Гц= 124.4 Мпкс/с (Формат повноцінного HDTV)
	1080p50 1920 Ч 1080 Ч 50 Гц= 103.7 Мпкс/с
	1080i60 1920 Ч 1080 Ч 30 Гц= 62.2 Мпкс/с
	1080i50 1920 Ч 1080 Ч 25 Гц= 51.8 Мпкс/с
	720p50 1280 Ч 720 Ч 50 Гц= 46.1 Мпкс/с
	720i60 1280 Ч 720 Ч 30 Гц= 27.6 Мпкс/с
	720i50 1280 Ч 720 Ч 25 Гц= 23 Мпкс/с

Як видно з табл. 1.3 інформаційна ємність стандартів HDTV коливається у широких межах, що надає великий вибір при обробці і мовленні в стандарті високої якості.

2. ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ РІШЕНЬ ТЕЛЕСТУДІЇ АСБ

2.1 Призначення студійних приміщень

Велика телевізійна студія (ВС), як складова АСБ, використовується для створення відеоматеріалів їх відтворення в прямому ефірі і запису.

Основні телевізійні програми - це діалогові мовні передачі з максимальною кількістю учасників 20, включаючи ведучих, технічну службу підтримки і гостей, новини з одним ведучим, прогноз погоди та інші небагатомасштабні програми. Також в великій телевізійній студії під час проведення програми знаходяться два-три оператори, інженер технічної підтримки, за необхідності гример і сценарист. При розрахунковій частині потрібно враховувати максимальну кількість людей і обладнання.

Всі додаткові апаратно-програмні ресурси та персонал знаходяться в суміжній апаратній студії (АС), розміри якої дещо менші за розміри великої телевізійної студії.

В АС, під час проведення зйомок програм знаходяться режисер, два асистента режисера, звукорежисер, асистент звукорежисера, інженер підтримки. Також в АС знаходиться апаратура, необхідна для проведення прямого мовлення та запису на носії інформації.

АС та ВС між собою з'єднані акустичним трьохшаровим склом та ізольованими акустичними дверима. Необхідне спілкування під час проведення програм здійснюється через радіозв'язок.

2.2 Опис архітектури будівлі АСБ

Основою ефективної роботи АСБ є швидка та зручна для персоналу взаємодія адміністративних та технічних приміщень, надійна звукоізоляція студій. Зрозуміло, що в такому аспекті велику роль відіграють архітектурно-планувальні рішення використані для заданого випадку.

АСБ складається з двох поверхів суміжних приміщень, на другому поверсі організовано ВС та АС, а також технічні приміщення для розташування в них серверів ефірного мовлення, адміністративних кабінетів, буфету, кімнат відпочинку, монтажних апаратних та ін. На першому поверсі комплексу розташовані апаратні лінійного та нелінійного відеомонтажу, начиточні апаратні, журналістський та редакторський комплекс, а також приміщення технічних служб підтримки процесу виробництва і дирекція.

Система опалення, електропостачання та водопостачання передбачається централізованою.

План АСБ з цифровим сигнальним трактом подано в додатку Б.

2.3 Опис акустичних характеристик студійних приміщень

Для ВС та АС необхідний час реверберації складає 0,8 та 0,5 с відповідно, частотна характеристика часу реверберації лінійна. Допуск ± 10%. Такий час обраний з урахуванням розмірів приміщень та їх кінцевого призначення.

Максимальний рівень зовнішнього шуму студій становить близько 25-30 дБ, з максимальним рівнем, обмеженим 40 дБ. Забезпечення такого часу реверберації та такої звукоізоляції потребує застосування додаткових матеріалів в оздобленні студій.

Даний комплекс має гарну звукоізоляцію, з подвійною стіною з боку вулиці і гіршу звукоізоляцію зсередини приміщення.

При використанні такого комплексу в центрі великого міста, поблизу трас для автомобілів, або залізничних чи трамвайних колій, а також при близькому розташуванні метрополітену чи авіа- та залізничного вокзалів, навіть при умові дотримання ДСТУ, для забезпечення оптимальних параметрів звукоізоляції, його бажано розташовувати на верхніх поверхах будівель.

2.4 Описання відеотракту

Відеосигнал з камер К1 - К4 надходить на комутаційний щит відео, який з`єднується з пультом оператора. Пульт оператора в свою чергу дозволяє змінювати основні характеристики налаштування камер, такі як:

- баланс білого;

- корекція кольору;

- чіткість зображення;

- положення камери у просторі та ін.

Камерними каналами сигнал надходить на пульт відеорежисера, за допомогою якого формується режисерський монтаж під час зйомки програм. Режисер обирає потрібні, на даний момент програми, плани зйомки, шляхом перемикання сигналів з камер. Для перегляду поточного відео, і режисер, і оператор мають можливість перегляду матеріалу з кожної задіяної камери за допомогою контрольних відео моніторів (КВМ). Додатково на панель контрольних відео моніторів подаються сигнали превью (перегляд наступного плану для вихідного матеріалу) та поточного плану який використовується для створення програми.

До пульта відеорежисера підключаються програвачі відео такі як DVD- та DVCAM-плеєри, також можливе підключення додаткових джерел сигналу. Цифрова ефірна станція Avid підключається до режисерського пульта для можливості корегування відео для ефіру, а також додавання додаткових параметрів до відео програми та можливості зворотного зв`язку.

З пульта відеорежисера, сигнал надходить на мультиплексор MUX, куди також надходить звуковий сигнал з пульта звукорежисера. З мультиплексора, об`єднаний сигнал потрапляє на пристрій додавання авторизації DSI (digital signature algorithm), на якому додається емблема телеканалу, для унеможливлення піратського використання створеної програми.

На даному етапі можливий запис створеної програми на переносні носії інформації. І в студії і в апаратній, обов`язковим на будь-якому етапі виробництва, є контроль вихідного сигналу, тому по всій лінії створення програми використовуються контрольні телевізори.

Далі, за допомогою Ethernet - серверів, або напряму на відеосервер, з апаратної студійної сигнал поступає на ефірну апаратну, вони також можуть об'єднуватися в одну апаратну, або бути суміжними. В нашому випадку АС розділена на ефірну частину та студійну частину.