Відродження православної ієрархії Київської Митрополії Єрусалимським Патріархом Феофаном у 1620 році

Размещено на http://allbest.ru

Відродження православної ієрархії Київської Митрополії Єрусалимським Патріархом Феофаном у 1620 році

протоієрей Віталій КЛОС

Після впровадження Берестейської унії (1596) ситуація навіть в самому Києві була не простою. Уніати пробували заволодіти Києво-Печерською Лаврою. Як митрополит Михаїл Рогоза так і його наступники намагалися це зробити. Головна причина цих та подібних посягань були маєтності та володіння монастирські. Однак, заволодіти Лаврою уніатам так і не вдалось, хоча вони встигли присвоїти собі її кращі землі Кіево-Златоверхо-Михайловскій монастырь: Исторіческій очеркъ отъ основания его до настоящаго времени. - К.: Издание означеннаго монастыря, Тип. С. В. Кульженко, Ново-Елисаветинская ул., собств. д., 1889. - С. 38. На початку XVII ст. уніати заволоділи Києво-Софійським собором. Однак, уніатський вплив у місті був досить низьким. Так, навіть у Софійському соборі, який належав уніатам, відбувалися у певні дні богослужіння. Наприклад, в неділю православ'я в Софійському храмі проводили богослужіння православні священики, які традиційно звершували чин прокляття єрисей (в т. ч. й уніатів) Голубев С., проф. «Восьмисотлетіе Кіево-Михайловскаго Златоверхаго монастыря" (Речь, произнесенная профессоромъ 13 іюля 1908 года въ торже- ственномъ собраніи по случаю 800-летняго юбилея означеннаго монастыря) // Въ память 800-летія Кіево-Михайловскаго Златоверхого монастыря 11 іюля 1108 г. - 11 іюля 1908 г. - К.: Типогр. Кіево-Печерской Успенской Лавры, 1909. - С. 52 - 109.. Тож Золотоверхий Київ перебуваючи під охороною козацької шаблі міг належним чином продовжувати свою просвітницьку місію та розвивати різні напрямки освітньої та книговидавничої діяльності.

У цей час в просвітницькій царині почав плідно працювати львів'янин архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький (серед. XVI - 1624). Довкола нього сформувалося ціле наукове товариство вчених проповідників, перекладачів, іконописців і друкарів. Саме за його ініціативи майже одночасно відбувається заснування друкарні при Печерському монастирі та створення братства й школи при ньому. Сподвижники архімандрита Єлисея архімандрит Захарія Копистенський (1624 - 1627), ієромонах Памво Беринда, священик Іоан Борецький (згодом - Київський митрополит Іов), священик Лаврен- тій Зизаній та інші відомі діячі того часу. Коли ж виникло питання щодо створення братського училища напевне не випадково погляди всіх тогочасних інтелектуалів звернулися на священика Івана Борецького, який вже мав досвід адміністративно-навчальної праці будучи глибоким знавцем древніх мов і творінь святих Отців.

Будучи ректором Київського братського училища, на основі якого сформувалася в недалекому майбутньому Києво-Могилянська Академія, та настоятелем Воскресенської церкви на Подолі майбутній святитель Іов займався перекладом, виправленням і тлумаченням богослужбових книг для видань Києво-Печерської Лаври. Підтримував отець Іов і київських друкарів Т. Вербицького й С. Соболя. Брав участь у перекладі з грецької на старослов'янську та редагуванні "Амфологіону", виданого Лаврською друкарнею (1619 р.). У творі "О воспитаніи чад" (1609 р.), ймовірно, написаному Борецьким, наука ставиться понад усе, бо "з неї, як з жродла, все добре походить, і презню чоловік чоловіком ся находить". Вважав, що саме освіта визначає місце людини в суспільстві й спроможна змінити суспільство Києво-Могилянська академія в іменах, XVI - XVIII ст.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. I. Хижняк; за ред. В. С. Брюховецького. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2001. - С. 80.. Тому муж благочестя виявляв велику турботу про школу та її учнів: постачав все необхідне для навчання, утримував на свій кошт бідних та сиріт. Кияни шанували ректора і за невтомну благодійницьку та освітню діяльність називали "другим Іоаном Милостивим" Євстратій (Голованскій), іером. Кієво-Златоверхо-Михайловскій первоклассный монастырь и его скитъ Феофанія. Монастырь сей современенъ св. равноапостольному князю Владимиру. Сочиненіе сіе на пользу означеннаго монастыря. Того же монастыря ієромонахь Евстратій Голованскій. - К.: Тип. В. П. Давиденко, Михайловская улица, собств. дом, 1878. - С. 106; Харламповичъ К. Западнорусскія православныя школы XVI и начала XVII века, отноше- ніе ихъ къ инославнымъ, религіозное обученіе въ них и заслуги ихъ въ деле защитыправославной веры и церкви. - Казань: Типо-литографія Император- скаго Университета, 1898. - С. 352..

Хоча й недовго священик Іван очолював Київську братську школу, але вона була піднесена ним на належний рівень і братство широко розвинуло свою просвітницьку та благодійну діяльність. Це можна сміливо стверджувати коли брати до уваги заяву уніатського митрополита Йосифа Велямина Рутського, який впав у відчай щодо долі унії в київських землях, допоки братство не буде знищене. У меморіалі (1618 р.) він писав: «Якщо те братство [Київське. -- Авт.] не буде ліквідоване, то важко очікувати чогось доброго» Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватикану та унії. -- С. 210..

Уніатський митрополит мав рацію, тому що з утворенням братської школи всі надії уніатів та католиків через освітні заклади заволодіти душами православних киян, так як це сталося у західноукраїнських та західнобілоруських землях, виявились марними. Разом із тим, досягнення братства й школи при нім повинні були збільшитися із 1620 р., коли вони отримали затвердження і допомогу від патріархів Феофана й Кирила та коли ректором став Касі ян Сакович Харламповичъ К. Западнорусскія православныя школы... С. 352..

Як "учитель благочесття і муж досконалий в Божественному Писанні", "въ свободныхъ наукахъ высоко образованному" і "у письме словесномъ, и грецкомъ и латинскомъ ученому" Харламповичъ К. Западнорусскія православныя школы. С. 352. священик Іов у 1618 р., після смерті ігумена Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря Іосафа Мировського, вибраний був на його місце, хоча і не був ще вдівцем. Перешкоду було усунуто звичним на той час шляхом. Дружина та дочка Борецького прийняли постриг разом із ним Дегтярьов М., Реутов А. Михайлівський Золотоверхий монастир. - С. 75..

Це безсилля унії в Києві, у зв'язку з сильною релігійно-просвітницькою діяльністю на захист православної віри, яка знаходить могутню, хоча і своєрідну підтримку із сторони козацтва, дало можливість православним киянам використати щасливий випадок, зробити дуже сміливий крок в інтересах своєї Церкви. Ідеться про приїзд у Київ Єрусалимського Патріарха Феофана і відновлення ним православної ієрархії Голубев С., проф. «Восьмисотлетіе Кіево-Михайловскаго Златоверхаго монастыря". С. 86..

Як відомо, до Берестейської унії Київська митрополія мала, включаючи й митрополита, вісім архіпастирів, а з 1610 р. православні українці й білоруси залишились в Польсько-Литовській державі з одним тільки єпископом Львівським Єремією Тиссаровським (хоч були ще живі єпископ Львівський Гедеон і єпископ Перемиський Михаїл). Ця ситуація привела до значного зменшення православного духовенства, що в свою чергу дуже негативно відбилося на пастві, бо діти вмирали без хрещення, старі без сповіді і св. причастя, молоді жили без церковного благословення Власовський I., проф. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4 т., 5 кн. - К.: Вид. Української Православної Церкви Київського Патріархату, 1998. - Т. 2. - С. 30, 31.. Однак найбільшою небезпекою було те, що в разі смерті єпископа Єремії Тиссаровського, польський уряд відразу проголосив би Православну Церкву, як Церкву без єпископа, неіснуючою в державі. Архієпископ Мелетій Смотрицький в свому творі „Оправдання невинности» просто каже, що король ніколи б не погодився відновити православним ієрархію. І тому, коли в 1620 році Єрусалимський патріарх Феофан відновив в Києві вищу ієрархію Української Православної Церкви, то православні сучасники вважали цю велику подію за дійство самого Провидіння Божого, за чудесний дар Св. Духа Власовський I., проф. Нарис історії... С. 31.

Відомо, що у березні 1620 року до Києва прибув Єрусалимський Патріарх Феофан, який отримав особливі повноваження від Константинопольського Патріарха Голубев С., проф. «Восьмисотлетіе Кіево-Михайловскаго Златоверхаго монастыря" ... С. 86.. Грамотою Царгородського патріарха Тимофея патріархові Феофану надавалось повне право „справувати всі архиєрейські справи в підчинених Царгородському патріярхові єпархіях" в Польщі. Датована ця грамота (її надрукував в мовах грецькій і польській Мелетій Смотрицький в „Оправданні невинности") 1 квітня 1618 року. Тобто документ був отриманий завчасно, коли ще патріарх Феофан знаходився в Тулі Власовський I., проф. Нарис історії... С. 32..київ духовенство православний уніат

Зупинився Святійший владика саме у Київському братському монастирі. Проживаючи тут майже цілий рік він мав можливість спостерігати за побутом та навчальним процесом у училищі та особливостями церковного життя у Києві та всій Україні Асконченский В. Юевъ съ древнейшимъ его училищемъ академіею: В 2 ч. - К.: Въ университетской типографіи, 1856. - Ч. 1. - С. 87. Пізніше патріарх з великою радісттю неодноразово згадував у своїх грамотах про своє перебування в братському училищі та про Богоявленський і Благовіщенський храми, странноприїмницю, і «школу наук елінно-словенського і латинського письма». Радувався він і вчителям, які навчаючи благочестивого життя викладали корисні науки, твердого сповідання догматів віри встановлених на семи Вселенских Соборах Асконченский В. Юевъ съ древнейшимъ его училищемъ академіею: В 2 ч. - К.: Въ университетской типографіи, 1856. - Ч. 1. - С. 87..

Підносячи за все хвалу «Єдиному Подалю всіх благ», патріарх Феофан своєю першою грамотою благословляє Київське старше братство, зміцнюючи його на вічні часи й погоджуючись на заснування при ньому меншого братства «младенческого». Друга патріарша грамота охоплює весь склад Богоявленського училищного монастиря, за яким він утвердив право ставропігії з встановленням хреста, який зберігався, як велика дорогоцінність, в стінах Київської Академії до останніх днів її існування в XX ст. Крім цього, Святійший Патріарх Феофан під загрозою анафеми заборонив кожному, як світському, так і духовному, яким би то не було чином, посягати на недоторканність ставропігії та благоустрій братства, школи і станноприїмниці. Третя грамота для цього ж училища є свідченням його пастирської ревності та батьківської турботи по відношенню до моральної чистоти духовних дітей своїх.

Як завжди на свято Успіння Пресвятої Богородиці до Києва з'їхалося багато духовенства, знатного панства, козаків разом із своїм гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним. Сумуючи через складне становище Православної Церкви чесний люд, а особливо козаки почали просити патріарха Феофана поставити їм митрополита та єпархіальних єпископів. Довго не погоджувався обережний святитель зробити цей крок розуміючи які можуть бути наслідки. Але коли йому показали сеймові конституції, які надавали свободу православному віросповіданню й вказали на приклад попередніх Константинопольських патріархів, котрі присилали в Київ поставлених та вибраних ними ж митрополитів, тоді владика Феофан нарешті схилився на ці вмовляння.

У серпні патріарх Феофан розіслав грамоти з пропозицією вибрати достойних кандидатів, що й було зроблено. Хіротонія ігумена Києво-Михайлівського монастиря Іова Борецького відбулася 8 жовтня 1620 р. у Братській церкві Западно-русские православные церковные братства // КЕВ. - 1870. - № 11. - С. 347-361..

Грамота патріарха Феофана, видана в Києві і датована роком 1620, індиката 3, двічі називає архієреїв, які брали участь у хіротонії єпископів, і двічі ж самих висвячених єпископів. Хіротонії були довершені -- патріархом Єрусалимським Феофаном, митрополитом Софійським Неофітом і єпископом Страгонським Авраамієм. А висвячені були: ігумен Михайлівського Золотоверхого монастиря в Києві Іов Борецький на митрополита Київського і Галицького; ієромонах Мелетій Смотрицький на архиєпископію Полоцьку й єпископії Вітебську і Мстиславську; ігумен Спасо-Преображеського Межигірського монастиря Ісая Копинський на кафедру Перемиську й Самбірську; архімандрит Терехтемирівського монастиря Єзекиїл-Йосиф Курцевич на кафедру Володимирську й Берестейську; ігумен Черчицького (під Луцьком) монастиря Ісаак Бо- рискович на кафедру Луцьку й Острозьку; чесний і преподобний муж Паїсій Іполитович на кафедру Холмську й Більську. Таким чином висвячено було шість єпископів Власовський I., проф. Нарис історії... С. 35, 36..

Перебування в Золотоверхому монастирі першосвятителя Церкви, зразу ж підняло його між іншими обителями міста Києва Візер С. Монастирі в Україні перша половина XVII ст.: міжконфесійне протистояння // Пам'ятки України. - К., 2004. - № 2. - С. 69 - 78.. Ця посвята, і всі наступні звершувались таємно. Вікна Братської церкви були закриті, читав і співав монах, який супроводжував Патріарха Єрусалимського Феофана. Сам храм був оточений озброєними козаками.

Після звершення всіх посвят Єрусалимським патріархом Феофаном був проведений собор за участі всіх людей духовного сану та надана грамота для всього люду, де повідомлялося про звершення відновлення православної ієрархії. У цій грамоті, з огляду на тяжкі часи патріарх Феофан, маючи відповідні повноваження, надав нововисвяченій ієрархії Української Православної Церкви особливі права: „Коли б відійшов від цього світу рукоположений нами для вас митрополит, а новообраному на митрополію вашу, які вибори звичайно в Києві бувають, трудно було б дістатися чи посольство прислати до Константинопольського Вселенського патріярха, тоді на достоїнство митрополита владою Духа Святого, нехай буде від всіх вас, єпископів, поставлений. А коли перестануть вже бути ті перешкоди до подорожі, тоді вибраний і вже поставлений митрополит, на підтвердження свого митрополичого достоїнства, повинен сам прибути, або посольство прислати до Константинопольського патріярха» Власовський I., проф. Нарис історії... С. 36

Відновлення православної ієрархії завдало непоправного удару уніатам. Вони розраховували, що з повним запустінням православних кафедр справа унії буде розвиватися набагато успішніше. Тому ними були пущені в хід усі можливі засоби проти хіротонізованих православних єпископів. По проханню уніатського митрополита Рутського Патріарх Феофан, у виданих королем Сигизмундом III універсалах, був оголошений шпигуном турецького султана, що немає не тільки патріаршого, але і священичого сану, а поставлені ним єпископи були звинувачені у непокорі владі, та в зраді батьківщині й збуренні народу. Православні єпископи оголошувались поза законом і їх було наказано ловити як злочинців, передавати відповідним органам і садити у в'язниці. Козаки, як пише літописець, охороняли патріарха «як бджоли матку свою».

Оточений єзуїтами король чомусь забув про те, що не так давно, в цьому ж році, сам наказував київським міщанам належно та з почестями приймати шанованого гостя, сам підписував йому відкритий подорожний лист, сам же дав йому прихильний лист називаючи Єрусалимським Патріархом та навіть запрошуючи до свого маєтку Асконченский В. Юевъ съ древнейшимъ его училищемъ академіею: В 2 ч. - К.: Въ университетской типографіи, 1856. - Ч. 1. - С. 90.

Однак ці універсали так і залишились на папері. Привести їх у виконання виявилось неможливим. Адже політична ситуація за часів Польсько-Литовської держави, в період війни з турками, після поразки польського війська під Цецорою, змушувала їх постійно загравати з козаками Кіево-Златоверхо-Михайловскій монастир. С. 45..

Святитель Іов Борецький мав постійні контакти з козацтвом і підтримку Запорозької Січі, за що його ще називали "козацьким митрополитом ". Він збирав на наради православний люд, виступав на козацьких радах, писав листи до впливових магнатів, публікував полемічні твори в яких доводив, що українці мають історичні права на власну вітчизну й Церкву. "Ми громадяни своєї землі, добре і чесно в домах шляхетних уроджені, в ній осідок і оселі свої маємо... і взяли ми лише те, що нам предки наші заповідали", - читаємо в "Протестації", яка була написана як відкритий лист польському королю від імені усіх православних ієрархів на свій захист 28 квітня 1621 р. В ній захищалось право українців жити на рідній землі, сповідувати батьківську віру. Тут підносилось козацтво, за допомогою якого відбулося становлення ієрархії. Доводилося, що козаччина є спадкоємниця "тої старої Русі", старих руських князів, що козаки - це дійсні лицарі Христа, що віра й спасіння душ православних - це провідна мета їхніх подвигів.

Митрополит Іов - також імовірний автор "Перестороги", написаної 1605 або 1606 р. у Львові, одного з найвидатніших творів української полемічної літератури, спрямованого проти католицизму й унії. Крім переказу подій 90-х років XVI ст., пов'язаних з релігійною боротьбою в Україні, автор висловлює думку про причини, що довели Русь до "такої погибелі ": протягом довгого часу Україна не мала "шкіл посполитих ", тобто народних, від того й всі нещастя, грубість поганська, брак одностайності, поширення чужої віри, зрада. Автор закликав до єдності й оборони Києво-Могилянська академія в іменах, XVI-XVIII ст... С. 81.

Виконуючи достойно та з великим успіхом своє першосвятительське служіння митрополит Іов Борецький, разом із тим, накреслив цілу програму дій на захист православ'я. На соборі 1621 р. православна ієрархія розглянула положення під назвою "Советованіе о благочестіи" в якому прописувалися методи боротьби з унійними впливами. Це "Советованіе о благочестіи" має велике значення для всіх часів, але найбільше воно підходить до періодів гонінь та переслідувань Православної Церкви. На думку деяких дослідників "Советованіе о благочестіи" не є наслідком соборного діяння. Воно є витвором невідомих осіб, хоча ієрархи й прийняли його на соборі Голубев С., проф. «Восьмисотлетіе Кіево-Михайловскаго Златоверхаго монастыря" ... С. 52 - 109..

Уніатський митрополит Веніамін Рутський, бачачи свою неспроможність подолати відновлену православну ієрархію, звертається з проханням про допомогу до папи, котрий надсилає грамоти до короля, своїх єпископів і магнатів із наказом ловити та знищувати не уніатів. Але все було марно. Пізніше митрополит Веніамін Рутський просить короля скликати 28 жовтня 1629 р. у Львові уніатських та православних єпископів для переговорів. Православні єпископи не приїхали, приславши тільки своїх намісників. Але тут був присутній архієпископ Мелетій Смотрицький, який запропонував з'їзду свій надрукований протест. Ніякого результату переговори не мали й кожна сторона залишилась при своїх думках, тому що православні не погодилися відступити від послуху Константинопольському Патріарху. А на короннім сеймі 1631 р., після тривалих суперечок, вирішено зберігати мир і спокій. За насильство і напади на власність православного духовенства був покладений штраф у розмірі трьох тисяч гривень. Владислав IV при сходженні на престол оголосив свободу віросповідання. Однак, насправді вона залишилася тільки на папері Євстратій (Голованскій), іером. Кієво-Златоверхо-Михайловскій первоклассный монастырь... - С. 113..

Звернувши увагу на те, що через пишність католицьких та уніатських служб навіть багато православних відвідували їхні храми митрополит Іов, як сказано в одній рукописній замітці сучасника цих подій "з великим смутком дивлячись на простаків, які не хочуть ходити в церкви наші, а уніатські... а ляхи, щоб їм було гарно дивитися, встановили в церквах соборно читати акафісти та здійснювати хресні ходи, а в березневий піст по п'ятницях читати страсні Євангелія (пасії). Все це, та багато іншого здійснюючи, щоб наші грецького закону люди приходили до них та окатоличувалися" зібравши собор встановив здійснювати в Михайлівському монастирі кожної суботи акафіст перед Новодворською іконою Божої Матері Петровскій С., свящ. Златоверхій Михайловскій монастырь въ Кіеве... С. 31, а в Києво-Печерській Лаврі - "пасії" Голубев С., проф. Когда и кем введены в Южно-Русскую обрядность пас- сіи? // Киевскіе Епархиальные Ведомости. - К., 1874. - № 7. - С. 161 - 165; Кіево-Златоверхо-Михайловскій монастырь... С. 47.. Крім цього, високопреосвященнійший Іов, для зміцнення православ'я і поширення його вчення, влаштував дві друкарні, одна з яких була розміщена в Золотоверхій обителі. Працював у митрополичому видавництві типограф Спиридон Євгеній (Болховітінов), митр. Вибрані праці з історії Києва. С. 161 - 166.. Особливе піклування митрополит Іов Борецький проявляв по відношенню до братської школи. Надгробна епітафія називає його "меценатом студентів ".

Упокоївся митрополит Іов 2 березня 1631 р. у середу другої неділі Великого посту Дегтярьов М., Реутов А. Михайлівський Золотоверхий монастир. С. 79.. Згідно з його заповітом тіло поховали "при церкві святого Архистратига Михаїла над Києвом, аби... в землі одпочивало" Софонович Феодосій. Хроніка з Літописців Стародавніх / АН України, Археографічна комісія, Ін-т української археографії, Ін-т історії України. Підгот. тексту Ю. А. Мицика, В. М. Кравченка. - К.: Наукова думка, 1992. - С. 226. У творі преподобного Афанасія Кальнофойського "Тератургимі" був надрукований текст надгробної епітафії над митрополитом Іовом Борецьким Євстратій (Голованскій), іером. Кієво-Златоверхо-Михайловскій первоклассный монастырь. С. 114..

Така велична особистість за життя була все ж не визнана легально королівською владою. В очах уніатів і короля митрополит Іов Борецький до кінця залишався і "псевдомитрополитомъ", і, звичайно, "псевдо-ігуменом". Як відомо, боротьба з уніатами точилася не на жарт, коли навіть такого захисника православ'я як архієпископ Мелетій Смотрицький останнім вдалося переманити на свій бік.

На освяченому Ювілейному Помісному Соборі Української Православної Церкви Київського Патріархату, який відбувався у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі у місті Києві з нагоди 900-ліття цієї обителі та 1025-літ- тя Хрещення Київської Руси-України (11.07.2008 р.) було канонізовано і приєднано до лику святих митрополита Київського, Галицького і всієї Русі Іова Борецького Діяння освяченого Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату «Про канонізацію святителя Іова Борецького, митрополита Київського, Галицького і всієї Руси (Є1631 р.)» // Православний вісник. - К.: Вид. УПЦ Київського Патріархату, 2008. - № 7 - 8. - С. 24 - 27..

Відродження православної ієрархії Київської Митрополії Єрусалимським Патріархом Феофаном, здійснене за активної підтримки українського війська запорозького, поклало край асиміляції нашого народу й стало передумовою для розвитку повноцінного церковного життя.

Список джерел

1. Кіево-Златоверхо-Михайловскій монастырь: Исторіческій очеркъ отъ основания его до настоящаго времени. - К.: Издание означеннаго монастыря, Тип. С. В. Кульженко, Ново-Елисаветинская ул., собств. д., 1889. - С. 38.

2. Голубев С., проф. «Восьмисотлетіе Кіево-Михайловскаго Златоверхаго монастыря" (Речь, произнесенная профессоромъ 13 іюля 1908 года въ торже- ственномъ собраніи по случаю 800-летняго юбилея означеннаго монастыря) // Въ память 800-летія Кіево-Михайловскаго Златоверхого монастыря 11 іюля 1108 г. - 11 іюля 1908 г. - К.: Типогр. Кіево-Печерской Успенской Лавры, 1909. - С. 52 - 109.

3. Києво-Могилянська академія в іменах, XVI - XVIII ст.: Енцикл. вид. / Упоряд. З. I. Хижняк; за ред. В. С. Брюховецького. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2001. - С. 80.

4. Євстратій (Голованскій), іером. Кієво-Златоверхо-Михайловскій первоклассный монастырь и его скитъ Феофанія. Монастырь сей современенъ св. равноапостольному князю Владимиру. Сочиненіе сіе на пользу означеннаго монастыря. Того же монастыря ієромонахь Евстратій Голованскій. - К.: Тип. В. П. Давиденко, Михайловская улица, собств. дом, 1878. - С. 106; Харлампо- вичъ К. Западнорусскія православныя школы XVI и начала XVII века, отноше- ніе ихъ къ инославнымъ, религіозное обученіе въ них и заслуги ихъ въ деле защитыправославной веры и церкви. - Казань: Типо-литографія Император- скаго Университета, 1898. - С. 352.

5. Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватикану та унії. -- С. 210.

6. Харламповичъ К. Западнорусскія православныя школы... С. 352.

7. Дегтярьов М., Реутов А. Михайлівський Золотоверхий монастир. - С. 75.

8. Власовський I., проф. Нарис історії Української Православної Церкви: У 4 т., 5 кн. - К.: Вид. Української Православної Церкви Київського Патріархату, 1998. - Т. 2. - С. 30, 31.

9. Асконченский В. Юевъ съ древнейшимъ его училищемъ академіею: В 2 ч. - К.: Въ университетской типографіи, 1856. - Ч. 1. - С. 87.

10. Западно-русские православные церковные братства // КЕВ. - 1870. - № 11. - С. 347-361.

11. Візер С. Монастирі в Україні перша половина XVII ст.: міжконфесійне протистояння // Пам'ятки України. - К., 2004. - № 2. - С. 69 - 78.

12. Києво-Могилянська академія в іменах, XVI-XVIII ст... С. 81.

13. Євстратій (Голованскій), іером. Кієво-Златоверхо-Михайловскій первоклассный монастырь... - С. 113.

14. Петровскій С., свящ. Златоверхій Михайловскій монастырь въ Кіеве... С. 31.

15. Голубев С., проф. Когда и кем введены в Южно-Русскую обрядность пас- сіи? // Киевскіе Епархиальные Ведомости. - К., 1874. - № 7. - С. 161 - 165; Кіе- во-Златоверхо-Михайловскій монастырь... С. 47.

16. Євгеній (Болховітінов), митр. Вибрані праці з історії Києва. С. 161 - 166.

17. Софонович Феодосій. Хроніка з Літописців Стародавніх / АН України, Археографічна комісія, Ін-т української археографії, Ін-т історії України. Підгот. тексту Ю. А. Мицика, В. М. Кравченка. - К.: Наукова думка, 1992. - С. 226.

18. Діяння освяченого Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату «Про канонізацію святителя Іова Борецького, митрополита Київського, Галицького і всієї Руси (Є1631 р.)» // Православний вісник. - К.: Вид. УПЦ Київського Патріархату, 2008. - № 7 - 8. - С. 24 - 27.

Анотація

Відродження православної ієрархії Київської Митрополії Єрусалимським Патріархом Феофаном у 1620 році. протоієрей Віталій КЛОС

Стаття присвячена огляду питання відродження православної ієрархії Єрусалимським Патріархом Феофаном. Подаються відомості про унійні переслідування, відкриття братської школи, аналізується просвітницька діяльність святителя Іова Борецького.