Українські легенди про створення Адама і Єви

Реферат на тему:

УКРАЇНСЬКІ ЛЕГЕНДИ ПРО СТВОРЕННЯ АДАМА І ЄВИ

Українські легенди про створення першої людини, як відлуння арійських легенд,- носять на собі надто -- як у цілому, так і в деяких подробицях -- очевидні сліди апокрифічного сказання з доволі густим дуалістичним забарвленням. Найбільший вплив на них справили Палея та апокрифічне сказання «Як створив Бог Адама».

У Палеї говориться, що Бог створив людину в землі Мадіамській, узявши від восьми частин:

1) від землі -- тіло,

2) від каменя -- кості,

3) від моря -- кров,

4) від сонця -- очі,

5) від хмари -- думки,

6) від світла -- світло,

7) від вітру -- дихання,

8) від вогню -- тепло.

Коли Бог пішов узяти від сонця очі, і Адам лежав на землі, то прийшов до Адама окаянний сатана і вимазав всього його багнюкою. Бог, повернувшись, хотів було вкласти Адаму очі, та коли побачив його в багні, то дуже розгнівався на диявола і прокляв його. Диявол щез, як блискавка, крізь землю. Господь, знявши з Адама «пакості сатанинські», зробив з них собаку, якій і повелів сторожити Адама, а Сам відійшов у горний Єрусалим за Адамовим диханням. Сатана вдруге прийшов, щоб навести на Адама злу скверну. Побачивши біля ніг Адама собаку, який став на нього гавкати, він злякався і, взявши «дерево», поштиркав ним усього Адама й заронив у нього сімдесят недуг. Господь, повернувшись, знову одігнав диявола, та недуги ввійшли всередину людини.

Тоді Господь подбав про те, щоб дати відповідне ім'я первісній людині. Для цього Він послав янгола Свого і звелів йому на

сході взяти аз (А),

на заході -- добро (Д),

а на півночі і на півдні -- мислите (М),

і людині, таким чином, було дане ім'я Адам. Бог настановив його царем над усією землею, і над птаством небесним, і над звірами земними, і над рибами морськими, до того ж Бог дав йому самовладство. Після того Господь насадовив на сході рай і поселив у ньому Адама. Єву Господь створив з ребра Адама, для цього навіяв на нього сон.

Маючи за основну мету показ переваги Нового Заповіту над Старим, який був лише сінню першого, Палея далі збивається на символізацію і силуване прообразне значення часто й густо вигаданих подій. У тому сні, який навіяний був на Адама для створення Єви, Господь показав йому Своє розп'яття, смерть, воскресіння й вознесіння на небо за півшости тисячі літ: побачив Адам Господа розіп'ятого, Петра, що ходив по Риму, Павла, який учив народ у Дамаску, та ін. Прокинувшись у великому трепеті, Адам сповістив Господа про своє видіння. Господь каже йому: «Задля тебе годилося б Мені зійти на землю, бути розіп'ятому і воскреснути на третій день; а ти нікому не повідуй цього видіння, доки не побачиш Мене в раю, коли сидітиму одесную Отця. І ти за цим повболівай». Адам пробув у раю сім днів, і цим Господь дав прообраз життя людського: «10 років мине дитинство, 20 -- юнак, 30 -- повноліття, 40 -- середовіччя, 50 -- сивина, 60 -- старість, 70 років -- скін». Ці ж сім днів дали прообраз й семи тисячам років існування світу; «а восьмій тисячі нема кінця» -- це буде вік нескінченний.

В апокрифічному сказанні «Як створив Бог Адама» говориться: «І пішов Господь Бог очі взяти від сонця, і залишив Адама самого лежати на землі, та прийшов окаянний Сатана до Адама і обмазав його багнюкою, намулом і возгрями (?). І повернувся Господь до Адама... зняв з нього пакості Сатанинські, і тоді створив Господь собаку і, змісивши з Адамовими сльозами й глиною, що лишилася після створення Адама й була зішкрябана з нього, очистив його, як дзеркало, від усіх скверн, і приставив собаку, і звелів сторожити Адама, а сам Господь пішов у горній Єрусалим по дихання Адамове. І прийшов удруге Сатана і схотів на Адама напустити злу скверну... Собака почав люто гавкати на диявола. Та окаянний Сатана взяв дрючок і поштрикав усе тіло Адамові, і створив у ньому 70 недуг. І повернувся Ісус з горного Єрусалима і побачив Адама, дрючком поштриканого, і змилосердився над ним... І відігнав Господь диявола... і обернув усі недуги всередину».

Українські легенди варіюють на різні лади здебільшого ці два апокрифічні сказання, щедро розводячи їх усілякими подробицями в суто народному дусі й маючи на меті осмислення тих чи інших особливостей людського організму, людської природи взагалі, а також почасти чоловічого і жіночого інтелектів. Дуалістичний елемент іноді виступає в них гостріше, ніж в апокрифічних сказаннях; елемент біблійний виявляється дуже слабо.

У легенді, записаній у Куп'янському повіті, розповідається, що Бог узяв глини і став ліпити людину за образом Своїм і за подобою. Угледівши це, диявол й собі взяв глини і також заходився ліпити фігуру за образом своїм. Бог зліпив людину, а диявол -- цапа. (В Ушицькому повіті про первісну людину є таке повір'я: «Сатана все може зробити, тільки за умови, якщо Бог дозволить та благословить. Так, людину Сатана зліпив з глини -- і зробив її так вдало, що Господу Богу лишалося тільки благословити й дати їй живу душу. Коли Сатана зліпив людину, то поставив її стійма, а потім обплював її з голови до п'ят. Через це й досі людина плює та кашляє».) Бог вдихнув у Своє творіння душу, і людина ожила. Диявол ну собі дмухати на свою твар: дмухав спереду, дмухав ззаду -- не оживає, а лиш смердить.

— Господь, дмухни і на мою твар, -- просить диявол.

Бог дмухнув -- і цап став живий. Диявол зрадів і давай танцювати довкола цапа й хизуватися перед Богом, що його твар краща за Божу. Господь і каже дияволу:

— Чому ж ти називаєш цапа створінням своїм? Адже Я оживив його: твоя глина, а цап Мій.

І вдалися в суперечку.

— Гаразд, -- каже Бог. -- Якщо ти втримаєш цапа, хай тоді він буде твій, а не втримаєш -- Мій.

Диявол пристав на це. Та як не підійде до цапа, той усе на нього рогами, все рогами. Розлютився диявол, схопив цапа за хвіст, думає: «Тепер ти не втечеш від мене!» Та де там: цап рвонувся, частина хвоста лишилася в диявола, а сам цап усе-таки втік. Ось чому цапи куці.

Легенда, записана в селі Хорощанці Луцького повіту, розповідає, що, коли Бог створив людину, диявол схотів змайструвати й собі таке ж. Узявся до роботи, але в нього вийшов вовк (один варіант розповідає, що диявол зліпив свою людину з глини, але таку велику, що її довелось обстругати; із цих стружок пішли шершні, ґедзі, мухи, комарі). Щоб оживити його, біс сказав: «Гужа (візьми) Бога!» Та вовк і не ворухнувся. Тоді Бог мовив до вовка: «Гужа його!» Вовк зараз же зірвався й побіг за дияволом, який накивав п'ятами і хотів вилізти на дерево; але вовк наздогнав його і ухопив за ногу. З рани потекла кров і заструменіла стовбуром дерева, а те дерево була вільха. Тому й досі це дерево червоне, а чорти відтоді стали без п'ят. Причому вовки ганяються за чортами і поїдають їх. Аби не вони й не грім, чортів розплодилося б бозна скільки.

Така ж легенда зустрічається в Греції і Албанії; естонський переказ теж приписує створення вовка дияволу.

У легенді, записаній у самому м. Куп'янську, розповідається, що Бог зліпив людину з глини, поставив її коло тину сушитися й наказав собаці сторожити, а Сам полетів на небо за душею. Диявол бачив, що Бог щось робив, і взяла його цікавість, що там таке стоїть коло тину. Крадеться повз собаку, а той давай гарчати на нього -- не підпускає. Диявол подмухав на собаку. Від його подиху собака відчув страшний холод, став тремтіти; а диявол і каже:

-- Пусти мене поглянути на справу Божих рук -- я дам тобі за це шубу, а не пропустиш -- геть заморожу.

Собака спокусився обіцяною шубою, оскільки був без шерсті й змерз, і пропустив диявола. Диявол покрив собаку шерстю, а людину всю обплював, обхаркав. Бачить Бог своє творіння покритим нечистотою, й вивернув його так, що всі нечистоти опинились усередині, а тоді вдихнув у нього душу. І стала людина зовні чиста, а всередині повна всілякої скверни.

Ще оригінальнішими і водночас народно-вульгарними за змістом є українські легенди про створення Єви.

Найхарактерніші з них записані в м.

· Куп'янську (1),

· Канівському (2)

· Радомисльському (3) повітах.

Створивши Адама, Бог поселив його в раю. Пожив там Адам якийсь час і стало йому сумно. Привів до нього Бог усіх птахів небесних і всіх звірів земних і сказав, щоб він дав усім їм імена; тоді наказав їм слухатися Адама. Бачить Бог, що Адам усе ж нудьгує, і говорить Сам до Себе: «Не добре бути чоловікові одному, створю йому жінку за образом його. З чого лиш її створити? З глини -- не любитимуть одне одного. Ні, візьму частину в Адама і створю з неї жінку, щоб вони приліпилися одне до одного, були одне тіло. З чого ж узяти? З голови? Буде дуже розумна, стане главою чоловіка. З руки? Візьме чоловіка в руки. З ноги? Буде бігати від чоловіка. Візьму ребро з лівого боку від самого серця, з-під руки, щоб сердечно любила чоловіка й була в нього під рукою. Навіяв Бог на Адама сон, узяв у нього з лівого боку, від серця, ребро й приставив його до дерева на осоння сушитися. Біжить собака, угледів ребро, ухопив його й давай гризти. Янгол відняв у собаки вже надгризене ребро, подав його Богові, і Бог з недогризка створив жінку Адамові. Ось чому жінок на Україні лають: «собачий недогризок», або «чортів хвіст».

За іншим варіантом, записаним у Куп'янському повіті, усе відбувалося так. Коли створив Бог Адама, тобто зліпив його й поставив сушити, собака одразу й крадеться до нього. Підкрався й витяг у людини одне ребро. Спохопився Бог -- нема ребра. Пішов Він шукати, і знайшов у кущах собаку, а в нього в зубах ребро. Бог відняв його й приніс до Адама -- так звали першу людину. Приладнував Він його, приладнував -- нічого не виходить, оскільки ребро було вже надгризене. Тоді Бог з прикрості взяв та й створив з того ребра жінку Адамові й назвав її Свою.

За деякими легендами, ребро Адамове викрадає не собака, а чорт. Схоплений янголом у той момент, коли в райській огорожі лишався вже один лиш його хвіст, чорт тікає з ребром, але натомість залишає в руках янгола свого хвоста, з якого Бог і творить Єву. Ось чому всі жінки хитрі й лукаві, як чорти. Чорти відтоді стали куцими, а попервах у них були довгі хвости.

Чоловіка Бог створив із землі, а жінку з тіста та й поставив їх проти сонечка, щоб вони висохли, а Михаїлу звелів пильнувати. От Михаїл пильнував, пильнував, та ненароком задивився на щось, а собака прибіг та й з'їв жінку.

Вклав Бог душу в людину, тоді взяв у неї «одну кістку з ребра» (очевидно, одне ребро з усіх ребер) і створив йому вже вдруге жінку. Людину Бог назвав Адамом, а жінку сам чоловік назвав Євою.

Слід сказати, що душу в різних місцевостях України уявляють по-різному, у вигляді: а) духа, що може втілитися в різні образи, залишати, зі своєї волі людину під час сну, прибираючи при цьому вигляду сивої миші (Вінницький і Грубешівський повіти); б) мухи (Ушицький повіт); в) маленької дитини (Холм і Канівський повіт), що має крильця (Київський повіт); г) маленької людини з чистим і прозорим тілом (Харківський повіт). Душа померлого перебуває в домі Давида. Дім цей стоїть на сухій землі, але оточений зусебіч морем. Споруджений він царем Давидом для того, щоб уберегтися в ньому від смерті (Київська губернія). Душа однієї померлої молодиці прожила в її матері понад два тижні. Протягом усього цього часу душа нічого не їла, а лише постійно сиділа над гарячим хлібом і вдихала в себе гарячу пару, що виходила з нього (Грубешівський повіт). Одна стара жінка розповідала, що, коли вона була ще дівчам, померла її тітка. Всі старші родичі вийшли з хати, де лежала небіжчиця; лишилась сама розповідачка й почула, що під припічком хтось стогне. Вона злякалася й, вибігши з хати, оголосила про це старшим домашнім. Ті ввійшли до хати; стогони припинилися. Домашні знову вийшли з хати -- і стогони зараз же почали повторюватися. Розповідачка знову побігла оголосити домашнім. Тоді ті здогадалися, що тут хтось та є. Думали, що це відкривається скарб, й тому, ставши за дверима, щоб дівчинка не боялась, коли знову почує стогони, звеліли їй, в разі їхнього повторення, промовити так: «Всяка душа хай хвалить Господа». Дівчинка зробила це, і те, що стогнало, відповіло: «І я хвалю Бога предвічного». -- «Душа покутующа (та, що кається й несе епітимію, й перебуває під церковною забороною -- прим, автора), чого ти хочеш і хто ти така?» -- «Я бабця твоєї бабці. Більше ста літ уже я тут покутую. Кидають на мене дрова, змітають сміття. Я потребую твоєї допомоги; надай її мені від рук тво'іх та пам'ятай, щоб ніхто більше для цього не трудився». Дівчинка взяла у матері грошей, купила коленкору й ниток, зробила три манишки й винесла їх на ярмарок і продала. Віддавши взяті в матері на покупку гроші, вона на бариш, що залишився, знову купила коленкору й ниток з тією ж метою. Коли вона побачила, що грошей уже вистачить для сплати за богослужіння, то звернулась до ксьондза (розповідачка -- з Вінницького повіту), який відслужив панахиду за упокій небіжчиці. Повернувшись додому і прочитавши молитву за упокій душі («Апііоі Рашкі»), всі сіли обідати. Тільки-но почали їсти, раптом бачать -- стоїть біля порога жінка, доволі похилого віку, і ні на кого більше не дивиться, а тільки на дівчинку, і при цьому мовить до неї: Бог заплати -- воздай). Повторивши це тричі, вона стала незримою.

Бог створив Адама з пшеничного тіста й поставив його на сонце, щоб він висох; а собака та й з'їв його. Тоді Бог зліпив Адама з глини, вдихнув у нього янгольську душу й дав йому рогове тіло, щоб воно ніколи не згнило й не боялось холоду. Потому Бог наслав на Адама сон, і коли Адам заснув, Бог створив йому із рожі жінку та й поклав її коло Адама; Адам прокинувся, побачив, що жінка не така, як він, та й каже до Бога: «Не хочу я жінки з квітки; коли б мені таку жінку, як і я». Тоді Бог знову навіяв на Адама ще глибший сон. Коли Адам заснув, Бог вийняв з нього одне ребро, створив з того ребра Єву й поклав біля Адама. Адам прокинувся, побачив, що жінка його така ж, як і він, і взяв її собі. Бог і питає Адама: «Ну, то що, яка жінка тобі до вподоби більше -- чи та, яка з квітки, чи та, яка з твого ребра?» -- «Вже ж бо мені більше до вподоби та, яка з мого ребра», -- відповідав Адам. -- «А на Мою думку, -- каже Бог, -- та краща, яка з квітки: Я її дам Сину Своєму за матір». Узяв Бог ту жінку, яка створена була з квітки, й відіслав на небо; а Адаму і Єві каже: «їжте всі яблука, які є в раю, не їжте лише з одного дерева; коли ж скуштуєте від нього, то зараз же помрете».

Хоч у створенні Божої Матері Самим Богом з квітки -- й причому до створення Єви -- безсумнівне бажання легенди звеличити Пресвяту Діву перед усіма земнородними, та слід зауважити, що мотив про створення жінки з квітки відомий космогонічним легендам й інших арійських народів.

З деякими додатковими подробицями щодо створення Адама ми познайомимося в легендах про гріхопадіння перших людей, до яких і перейдемо зараз.