30-39

Економічно активне населення

63,3

43,0

82,2

86,1

жінки

57,5

37,7

72,7

81,2

чоловіки

69,8

48,1

91,4

91,1

міське населення

62,4

40,9

83,8

86,9

сільське населення

65,6

48,0

77,8

84,2

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігається серед осіб віком 30-49 років, а найнижчий - у віці 15-24 роки та віком 60-70 років.

Проблема безробіття молоді існує і зараз. Причиною цього є, перш за все, неможливість працевлаштування після закінчення загальноосвітніх, вищих або професійно-технічних навчальних закладів. Тому значна частина молоді виїжджає за кордон, працювати на економіку інших країн. Дані Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України обкреслюють пригноблюючу демографічну перспективу нашої країни. За останні декілька років близько 3 млн. наших працездатних громадян виїхали у пошуках кращої роботи, серед яких кожен восьмий - це молода людина у віці 25-29 років [16].

Тісна взаємодія ринку праці та ринку освітніх послуг залишається важливим фактором змін і появи нових тенденцій в освітньому просторі, формування людського капіталу як основи ефективного економічного і соціального розвитку країни. Їхній вплив на професійне навчання та професійну орієнтацію населення, особливо молоді, є важливим та актуальним питанням національної безпеки держави. Без його вирішення неможливе формування якісно нової робочої сили, забезпечення кваліфікованими кадрами економіки країни, зменшення обсягів безробіття.

На моюдумку, нині система вищої освіти орієнтується не на потреби економіки, а на необґрунтований попит молоді на певні «модні» спеціальності. Український ринок праці на сьогоднішній день переповнений випускниками вузів з юридичними і економічними дипломами, а також фахівцями в області менеджменту. Це призводить до випуску фахівців в обсязі, що в декілька раз перевищує випуск робітничих кадрів. В результаті більшість підприємств відчуває потребу саме у кваліфікованих робітниках за виробничими професіями.

Так, у 2008 році в Україні було зареєстровано майже 1 млн. випускників вузів, з яких направили на роботу за допомогою учбових закладів лише 19,5%. Таким чином, чотири випускника з п'яти були вимушені шукати роботу самостійно, що під час кризи дуже складно. Проте дефіцит робочих спеціальностей складає 200 тис. осіб і буде зростати не дивлячись на нинішній спад виробництва. Понад 90% працівників на виробничих підприємствах - це люди перед пенсійного віку. Частка ж працюючої молоді складає менше 7 % [27].

Така тенденція спостерігається не тільки через відсутність престижності робочих спеціальностей, але і через низький рівень оплати праці. Так, у 2007 році державною службою зайнятості було зареєстровано 2,2 млн. вакансій. Серед них 42% складали заробітну плату нижче прожиткового мінімуму. Серед запропонованих у 2008 році 91,1 тис. вакансій - лише 8% складають заробітну плату, вищу за середню в регіоні.

Також, при вирішенні запропонованої проблеми, слід констатувати той факт, що молодь має низький рівень конкурентоспроможності на ринку праці. Це відбувається під впливом таких факторів як: брак професійних знань, кваліфікації і навичок; незрілість значної частини молоді та її трудова нестабільність.

РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

3.1 Напрямки покращення державної політики зайнятості

Система соціального захисту в Україні перебуває в кризовому стані. Соціальна політика будується за таким принципом: держава, визнаючи ринкові відносини, лише доповнює та коригує ринкові механізми перерозподілу ВВП, орієнтуючись при цьому на гарантоване задоволення лише мінімальних базових потреб і надання соціальної допомоги найбільш уразливим категоріям населення.

І ось результат: в Україні безліч проблем, пов'язаних з безробіттям, нереформованими системами заробітної плати і пенсійного забезпечення, не вирішеними питаннями щодо запобігання і подолання бідності, запровадження соціального страхування, адресної допомоги.

Тобто, склалася ситуація, коли можна без перебільшення стверджувати: негативні наслідки соціально-економічних перетворень відчула значна частина мешканців нашої країни.

Таким чином, в умовах ринкових відносин соціальна політика має відігравати важливу роль в успішному здійсненні перетворень.

Уряд вживає явно недостатніх заходів щодо пом'якшення ситуації в соціальній сфері. Як справедливо зауважують дослідники, кризова ситуація, у якій перебуває населення України, багато в чому пов'язана з тим, що вже протягом багатьох років у процесі здійснення реформ ігнорується соціальний чинник [20, c.252].

Через це назріла нагальність розроблення нової соціальної концепції і шляхів її реалізації.

В Україні прийнято ряд правових актів, які регулюють відносини в галузі соціального захисту населення. В Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначені основні форми і методи соціального захисту населення. Існує нагальна необхідність розробки і прийняття цілого ряду законодавчих та нормативно-правових актів з конкретних видів соціальних виплат і послуг.

Ці акти повинні базуватися на науково обгрунтованих фінансово-правових основах. Вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів в сфері соціального захисту населення на науково обгрунтованих фінансово-правових основах вимагає ретельної підготовки та розробки їх проектів.Цим повинні займатися повсякденно науковці.

Проте варто зазначити, що в Україні питаннями підготовки науково обгрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення практично ніхто із науковців не займається. Але, питання науково обгрунтованих фінансово-правових основ соціального захисту населення пов'язані із вдосконаленням змісту актів, що приймаються Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України.

Державне регулювання ринку праці та соціальна політика в Україні мають базуватись на таких основних напрямах:

- підвищенні якості робочої сили, для цього необхідно створити передумови щодо істотного підвищення мобільності робочої сили (професійної, соціальної, територіальної) шляхом належної професійно-освітньої підготовки робочої сили відповідно до поточних та перспективних вимог економіки та створення реального ринку житла;

- реформування оплати праці, адже через обмеженість можливостей протягом найближчих років підвищити рівень заробітної плати за рахунок традиційних джерел необхідно повною мірою задіяти потенціал джерел, пов'яза-них із реструктуризацією собівартості та цін і збільшенням у них частки заробітної плати, інших видів доходів працюючих на основі зменшення податкового навантаження на фонди оплати праці з одночасним зростанням абсолютних розмірів останніх;

- поліпшенні соціального захисту безробітних:

- забезпечити масштабне збільшення населенню (не тільки безробітним, а й тим, хто звертається до центрів зайнятості ще до втрати роботи) профорієнтаційних та консультаційних послуг;

- розширити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця;

- використовувати сучасні методи інформування працедавців щодо пропозиції робочої сили, а населення - щодо попиту на неї.

Таким чином, трансформація політики ринку праці, в майбутньому, для України, має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення незалежно від місця проживання, на стимулювання його економічної активності, розвиток та реалізацію трудового потенціалу. Розв'язання питань зайнятості, підвищення рівня життя і соціального захисту людей можливе тільки при умові виходу держави з економічної кризи, і тільки це стане вагомим чинником дальшого економічного зростання країни загалом.

3.2 Напрямки удосконалення системи соціального захисту найбільш уразливих категорій населення

Аналіз трудового законодавства України свідчить, що при всіх успіхах залучення України до міжнародного прогресивного досвіду правового регулювання праці, все більшого використання міжнародних правових стандартів в правотворчості та правозастосовчій діяльності слід констатувати, що є питання, з яких наше законодавство не в повній мірі відповідає загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права.

В трудовому законодавстві України відсутнє положення Рекомендації № 166 МОП про обов'язкове звільнення працюючого протягом строку попередження про звільнення від роботи на певний час, надане без втрати у заробітній платі, з метою пошуку іншої роботи.

Конвенція № 158 МОП (ратифікована Постановою Верховної Ради від 04.02.1994 р.) передбачає, що розмір вихідної допомоги повинен залежати від трудового стажу; таку саму норму містить Рекомендація № 166 МОП. Проте, вказані норми не реалізовані в трудовому законодавстві.

Різноманітність форм та видів соціального захисту працівників та велика кількість нормативних актів, які визначають категорії громадян, що користуються особливим соціальним захистом в трудових правовідносинах, потребують систематизації та визначення нормами трудового права. Крім того, соціальний захист буде тоді належно реалізованим, коли обов'язок щодо поінформованості, по-перше, бере на себе держава шляхом правотворчості та правового всеобучу; по-друге, держава покладає обов'язок поінформувати про умови праці, суб'єктивні права працівника та гарантії їх забезпечення на роботодавця. Щоб обов'язок роботодавця не був лише декларативним, потрібно розробити чіткий механізм інформування з боку роботодавця шляхом встановлення певної форми інформування.

Проте, хочу зазначити, що все ж таки існують позитивні зрушення у системі соціального захисту вразливих категорій населення, зокрема молоді.

Молодим людям, які звертаються до служби зайнятості, надаються проф.інформаційні та профконсультаційні послуги щодо вибору професії з врахуванням потреб регіонального ринку праці. Вони залучаються до участі у семінарах, що проводяться службою зайнятості. Профорієнтаційні, профінформаційні та профконсультаційні послуги отримують учні загальноосвітніх шкіл.

Молоді як окремій категорії населення, яка потребує соціального захисту, надана можливість за сприянням державної служби зайнятості працевлаштовуватися на підприємствах, в установах і організаціях на заброньовані робочі місця. Так, для молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах та у професійно-технічних закладах освіти, дітей (сиріт), які залишилися без піклування батьків, осіб, яким виповнилося 15 років, і які, за згодою одного з батьків приймаються на спеціалізовані робочі місця, на 2005 рік було заброньовано майже 25 тис. робочих місць.

Підтримка підприємницької ініціативи молоді, яка перебуває на обліку в службі зайнятості здійснюється шляхом виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності. Напрями економічної діяльності, що користуються попитом у молоді для започаткування власної справи, різноманітні: торгівля; транспортні перевезення; вирощування сільгоспкультур, домашніх тварин і птиці; бджільництво; ремонти: квартир, радіо- та телеапаратури, авто- та сільгосптехніки; фізкультурно-оздоровча діяльність; перукарські, юридичні, бухгалтерські послуги. Набувають розвитку народні промисли, такі як художня ковка металу, лозоплетіння, бляхарські роботи, влаштування свят в національних традиціях.

Дієвою формою підтримки молодіжної зайнятості стало працевлаштування молодих безробітних громадян шляхом надання роботодавцю дотацій. Це стимулює роботодавців взяти на роботу молоду людину, протягом року навчити, а служба зайнятості цілий рік виплачуватиме такому працевлаштованому заробітну плату. За цей час молода людина може стати фахівцем та закріпитися на виробництві.

Питання тимчасової зайнятості молоді, а також учнів та студентів у вільний від навчання час, вирішується спільно з органами місцевої влади та молодіжними організаціями. З метою тимчасового працевлаштування та одержання матеріальної підтримки службою зайнятості разом із місцевими органами влади організовуються громадські роботи.

Молоді, яка звернулася до служби зайнятості, і не може працевлаштуватись через відсутність або невідповідність набутої професії чи спеціальності вимогам ринку праці, пропонується підготовка та перепідготовка за професіями і спеціальностями, які користуються попитом у роботодавців.

Для молоді з вищою освітою регіональні служби зайнятості проводять таку форму підвищення кваліфікації як стажування, метою якого є розширення та поглиблення раніше здобутих професійних знань, умінь і навичок за раніше набутою професією, оволодіння новою технікою, технологією; засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду, набуття практичних умінь і навичок щодо виконання обов'язків на посаді, на яку претендує молодий безробітний. Це особливо важливо для випускників, які не мають практичного досвіду роботи.

Законом України "Про зайнятість населення" передбачено додаткові гарантії зайнятості окремим категоріям, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. До цієї категорії громадян відносяться жінки, які мають дітей віком до 6 років, одинокі матері, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів. Гарантії забезпечуються шляхом бронювання на підприємствах, в установах і організаціях до 5 відсотків загальної кількості робочих місць.

Жінкам, які звернулися до служби зайнятості, надаються профінформаційні та профконсультаційні послуги щодо вибору професії з врахуванням потреб регіонального ринку праці, вони залучаються до участі у семінарах, що проводяться службою зайнятості. Під час проведення цих семінарів приділяється увага формуванню у жінок впевненості у собі, своїх силах, розвитку вмінь самостійного пошуку роботи, опануванні технології само-презентацій, таких як співбесіда з роботодавцем, техніка телефонних дзвінків, написання резюме тощо. Така робота приносить позитивні результати. До безробітних жінок повертається впевненість у своїх силах, особливо, коли вони тривалий час шукають роботу. З метою тимчасового працевлаштування та одержання матеріальної підтримки для незайнятих та безробітних громадян службою зайнятості разом із місцевими органами влади організовуються громадські роботи.

Питання соціального захисту безробітної молоді недостатньо регулюються на законодавчому рівні. Так, на сьогодні діють наступні законодавчі норми, які регулюють сферу молодіжного працевлаштування: Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотацій роботодавцю» (від 04.11.2004р №2150-ІV) та Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (від 05.02.1993р №2998-ХІІ з редакцією від 31.01.2009р на підставі 876-17).

Але й вони мають недоліки:

- відсутність чітких напрямів вирішення працевлаштування молоді, які не мають освіти;

- недостатній рівень зацікавленості потенційних роботодавців у забезпеченні робочих місць для молоді, через відсутність

законодавчо закріпленої системи стимулювання роботодавців у сприянні працевлаштуванню молоді;

- відсутність дієвих механізмів підтримки молоді у започаткуванні власного бізнесу [27].

Рівень соціального захисту населення в нашій країні в умовах хронічної інфляції не дає змоги повною мірою задовольнити найсуттєвіші отреби людей з особливими потребами, які потерпають не лише від атеріальних нестатків, а в багатьох випадках також і від усвідомлення ласної нереалізованості та соціальної незатребуваності в суспільстві. У аких умовах все більше інвалідів намагаються змінити своє життя шляхом ошуку підходящої роботи та в разі потреби підвищити рівень своєї валіфікації або набути нової спеціальності для подальшого рацевлаштування.

Для ефективної реалізації проголошеного державою права на працю людей з особливими потребами та забезпечення отримання підходящої оботи інвалідами, які бажають працювати, особливої актуальності набуває постійна підтримка процесу їхнього працевлаштування та збільшення кількості зайнятих інвалідів у державних та громадських установах і на ідприємствах.

Підвищення якості надання соціальних послуг безробітним, які не здатні на рівному конкурувати на ринку праці і мають додаткові соціальні гарантії залежать від виконання базовими центрами зайнятості наступних заходів: [10, c.19]

- вивчення реального стану і перспектив соціально-економічного розвитку відповідних територій, перше за все в частині створення нових робочих місць та розвитку підприємництва;

- посилення співпраці центрів зайнятості із роботодавцями, державними адміністраціями та виконавчими органами місцевих рад з питань якісного бронювання робочих місць для категорій населення, які потребують додаткових соціальних гарантій згідно законодавства;

- забезпечення взаємодії з Фондом соціального захисту інвалідів з питань працевлаштування інвалідів на робочі місця, визначених в рахунок 4-х відсоткового нормативу робочих місць, а також з питань навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації безробітних - інвалідів за рахунок коштів Фонду;

- впровадження індивідуалізації обслуговування осіб, які не здатні на рівному конкурувати на ринку праці, надання їм максимально можливого комплексу соціальних послуг.

ВИСНОВКИ

Отже, детально дослідивши систему соціального захисту на ринку праці України, я можу зробити певні висновки.

Соціальний захист - це система економічних, соціальних, правових, організаційних заходів, яка надає працездатним громадянам відповідні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, а непрацездатним та соціально-уразливим верствам працездатного населення - гарантії у користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків.

Система соціального захисту - це сфера життєво важливих інтересів населення. Її якісні і кількісні характеристики свідчать про рівень соціального, економічного, правового і культурного розвитку держави і суспільства.

З розвитком економіки, стабілізацією грошової, кредитно, фіскальної, валютної сфери в Україні відбувається становлення і розвиток соціальної політики держави. Разам з трансформацією економіки відбувається створення системи соціального захисту населення з метою компенсації негативних проявів ринкової економіки. За роки незалежності розроблено і впроваджено в дію політику соціального захисту, страхування та забезпечення населення. Створено необхідні умови для нормального її функціонування, для постійного доповнення і вдосконалення.

Але разам з цим в соціальній сфері виявляються риси її недосконалості та невідповідності сучасним потребам людей ( це стосується співвідношення між мінімальною заробітною платою, розміром пенсій, стипендій та прожитковим мінімумом ).

Тому перед державою стоять першочергові завдання переходу від надання пільг та дотацій до адресної грошової допомоги, створення умов для досягнення розмірів середньої заробітної плати до розмірів прожиткового мінімуму, розширення мережі недержавних пенсійних фондів поряд з основним державним, проведення зваженої політики у сфері регулювання оплати праці, ринку праці та всієї сфери соціального забезпечення.

Другий розділ був присвячений фактичному стану та особливостям функціонування системи соціального захисту на ринку праці України. Проведено дослідження динаміки працевлаштування незайнятих трудовою діяльністю громадян України в розрізі років та по регіонам, проаналізованао рівень економічної активності населення за віковими групами, наведена чисельність осіб, направлених на професійне навчання та визначено кількість осіб, що приймали участь у громадських роботах. Особливу увагу приділено питанням працевлаштування населення, яке потребує додаткових соціальних пільг, а саме молоді, інвалідам та іншим верствам населення.

Після проведеного аналізу, можна зробити один загальний висновок -ринок праці в України дещо починає відходити від фінансової кризи.

В третьому розділі даної роботи наведені основні проблеми та пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування системи соціального захисту на ринку праці України, зокрема обґрунтовані принципи соціальної політики у сфері зайнятості населення та наведені ропозиції щодо підвищення соціального захисту для людей з особливими потребами та молодіжного сегменту ринку праці.

Отже для поліпшення соціального захисту безробітних потрібно насамперед:

- забезпечити масштабне збільшення населенню (не тільки безробітним, а й тим, хто звертається до центрів зайнятості ще до втрати роботи) профорієнтаційних та консультаційних послуг;

- розширити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця;

- використовувати сучасні методи інформування працедавців щодо пропозиції робочої сили, а населення - щодо попиту на неї.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 22, ст.171

2. Закон України Про пенсійне забезпечення Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 3, ст. 10

3. Бараник З.П. Функціонування ринку праці: статистична оцінка. - К.: КНЕУ, 2007. - 392 с.

4. Боярчук Т. Сутність нової парадигми соціального захисту в системі державної політики України / Т. Боярчук //Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України : зб. наук. пр. кафедри управління трудовимиресурсами і розміщення продуктивних сил ТАНГ. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. - Вип. 9. - С. 290-293

5. Виноградський М.Д., Бєляєва С.В., Виноградська А.М., Шкапова О.М. Управління персоналом. - К.: ЦНЛ, 2006 . - 504 с.

6. Гаркавенко Н. Напрями вдосконалення політики зайнятості населення у ринкових умовах //Україна: аспекти праці. - 2008. - № 6. - С. 26-32.

7. Герасименко С., Свистун Л. Узагальнююча оцінка соціально-економічних явищ // Проблеми статистики: Зб. Наук. Праць. - К.: НДІ статистики Держкомстату України, 2000. - Вип. 2. - С. 14-19.

8. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / О.А. Грішнова. - К. : Знання, 2004. - 535 с.

9. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / Л. І. Дідківська, Л.С. Головко. - К. : Знання Прес, 2000. - 209 с.

10. Дмитрієв-Заруденко В.В.Особливості працевлаштування громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці: Навч.-метод. розробка - К.: ІПК ДСЗУ, 2010. - 22 с.

11. Завіновська Г.Т.Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.

12. Заяць Т.А., Жаховська В.Л. Національний ринок праці та його молодіжний сегмент: методологія, практика, перспективи розвитку: Монографія, К.: Фенікс, 2008. - 312 с.

13. Економічна статистика: Практикум / А.М. Єріна, О.К. Мазуренко, З.О.Пальян. - К.: ЕксОб, 2002. - 232 с.

14. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання:монографія / А. М. Колот. - К. : КНЕУ, 2005. - 230 с.

15. Папієв М. Соціальний захист населення в умовах фінансово-економічної кризи в Україні //Україна: аспекти праці. - 2009. - № 2. - С. 7-13.

16. Петрова І.Л., Близнюк В.В., Куліков Г.Т., Галустян Ю.М., Лавриненко Л.М., Петрова Т.П. Український ринок праці: особливості розвитку та ефективність функціонування: монографія/За ред. І. Л. Петрової. - К.: Інститут економіки та прогнозування, 2009. - 368 с.

17. Ринок праці України у 2007 р.: аналіт.-стат. зб. - К. : Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, 2008. - 299 с.

18. Скульська В.Є. Рівень безробіття обрахований за методикою Міжнародної організації праці. Професіійне навчання незайнятого населення в сучасних соціально-економічних умовах// Профорієнтаціія та професійне навчання. -2009. - С.22-24

19. Статистичний щорічник України / Держкомстат України / За ред. Осауленка. - К.: Консультант, 2008.

20. Стефанишин О.В. Зайнятість молоді в Україні: проблеми і шляхи їх розв'язання //Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку: Збірник доповідей міжнародної науково-практичної конференції. Ч. 1. - Хмельницький: ТУП, 1997. - С. 251-253.

21. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты. - М., 2002.

22. Шевченко Л.С. Ринок праці: сучасний економіко-теоретичний аналіз: монографія / Л.С. Шевченко. - Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. - 336 с.

23. Шульга Н.М. Тенденції розвитку ринку праці та регулювання якості робочої сили. - Х. : Видавництво ХНЕУ, 2007. - 148 с.

24. Ярошенко І. С. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 232 с.

25. www.ukrstat.gov.ua. - інформація Державного комітету статистики України

26. www.dcz.gov.ua - Державна служба зайнятості

27. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Prvs/2010_3/tom3/1048.pdf Проблеми безробіття молоді в Україні

Размещено на Allbest