Основи соціальної роботи в родині де виховується дитина з особливими потребами

В процесі групової роботи учасники мають можливість поділитися своїми почуттями з такими ж родичами хворого без страху осуду і нерозуміння. Це пом'якшує почуття самотності та ізоляції, надає впевненість у власних силах. У цьому зв'язку будь-яка група не тільки надає необхідну родичам інформацію, але і має терапевтичний ефект. Тренінги для родичів демонструють рольові моделі і дають можливість у вправах попрацювати над проблемами в сімейних відносинах, розкривають внутрішні конфлікти учасників. На зустрічах у групі батьки отримують можливість обговорити різні проблемні ситуації виховання, навчання дітей і дізнатися про способи інших батьків вирішувати їх.

Цілями групи можуть бути: психоосвіта; терапія; навчання різним необхідним при догляді і спілкуванні з хворим навичкам.

В якості найбільш продуктивною і об'єктивно реконструюючої самосвідомість батьків форми роботи виступає групова дискусія. Матеріалом для дискусій стають спеціально відібрані психологом теми, особливо значущі для даної категорії осіб. Фахівці-практики виділяють в цьому напрямку теми, що висвітлюють:

o внутрішні психологічні проблеми родичів інвалідів;

o проблеми, що виникають при взаємодії батьків з хворою дитиною в мікро - і макросоциумах;

o проблеми, що виникають у взаєминах подружжя, членів сім'ї, в якій виховується дитина з відхиленнями у розвитку, та ін;

o розуміння в сім'ї стану хворого, оцінка його можливостей, динаміка відносин в сім'ї та сім'ї з поза сімейним оточенням у зв'язку з захворюванням її члена.

У навчальних програмах батьки можуть отримувати інформацію про права, необхідних послугах при конкретному захворюванні.

Цілі та зміст занять групи повинні грунтуватися на ретельному вивченні потреб батьків. Існують описи практичної роботи з родичами, де фахівці відзначають, що на початку роботи, як правило, вони схильні бачити безліч недоліків у хворих членів сім'ї. В процесі роботи учасники опиняються в стані побачити різні сторони спілкування з хворим: свою недовірливість до нього, схильність до гіперопіку, утруднює розвиток інваліда. Учасники групи стають більш відкритими, здатними говорити про свої труднощі, що виникли у зв'язку з хворобою члена сім'ї.

Часто теми, які на перший погляд стосуються виховання і взаємин, розкривають різні почуття, випробовувані родичами: почуття провини і пошуки причини захворювання в своїй поведінці і поведінці близьких, біль і особисті переживання. Використання ведучим групи прийомів і технік групової роботи сприяє тому, щоб ці почуття учасники могли висловити і пережити разом.

інвалід дитина сім'я реабілітаційний



Розділ 2 Експериментальне дослідження соціальної роботи з сім'ями де виховується дитина з особливими потребами

2.1 Опис та обґрунтування дослідження

Дослідно-експериментальну частину курсової роботи ми організували у вигляді соціологічного дослідження проблеми соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами. Для успішного проведення дослідження нами була складена його програма

У процесі дослідження ми провели,по-перше, низку інтерв'ю для підтвердження актуальності проблеми, її складності та можливих шляхів вирішення.

Інтерв'ю № 1.

керівник Хмельницького обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

12.02.2015р., початок інтерв'ю 15.00год., завершення інтерв'ю - 15.20год.

Запитання:

1.Скажіть, будь ласка, хто є засновником центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів і коли розпочав свою діяльність цей центр?

. Які основні напрями реабілітації у центрі?

3.Яка вікова категорія дітей з інвалідністю, на яку розрахований центр?

. Якій кількості дітей-інвалідів надаються послуги в центрі ( протягом року)? Якщо, можна, конкретизуйте, будь ласка, за нозологіями ( типами відхилень)?

. Які є в центрі форми реабілітаційного обслуговування?

. Яка тривалість реабілітаційних програм?

7.На яку кількість дітей-інвалідів розраховано центр?

. Які джерела фінансування центру і до якої форми власності він належить?

9. Яке спеціалізоване реабілітаційне обладнання у центрі?

10. Які найбільш гострі проблеми в діяльності центру? Дякую.

Інтерв'ю № 2.

заступник начальника головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької обласної державної адміністрації,

15.02.2015р. Початок інтерв'ю - 11.20год., завершення - 11.35год.

Запитання:

. Скажіть, будь ласка, наскільки гострою є проблема соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда? Якщо можна, наведіть, будь ласка, статистичні дані по районах області, по містах.

. Що, на Вашу думку, найбільше впливає на поширення інвалідності серед дітей?

. Чи є сім'ї на Хмельниччині, в яких народжуються двоє і більше дітей-інвалідів?

. Який аспект соціального захисту є найбільш болючий для таких сімей?

. Як співпрацюють державні органи з громадськими організаціями у вирішенні цієї проблеми? Чи поширеним є благодійництво саме для цієї категорії населення?

. Яка проблема на сьогодні, на Вашу думку, є найбільш гострою у вирішенні соціального захисту сімей з дитиною-інвалідом?

Дуже дякую!

Інтерв'ю 3.

методист НВК Дитячий заклад - спецшкола для дітей з вадами слуху, 22 лютого 2015 року. Початок інтерв'ю 14.15, завершення - 14.40.

Запитання:

. Скажіть, будь ласка, в чому специфіка діяльності Вашого закладу?

. Які основні принципи, на Вашу думку, комплектування груп у закладах для дітей з порушенням слуху?

. Скажіть, у чому Ви вбачаєте можливість інтегрувати дітей з вадами слуху в суспільство?

. Які проблеми, на Вашу думку, є найбільш гострі у вирішенні проблеми соціалізації таких дітей?

Дякую!

Інтерв'ю 4.

Андрій В., 14 років, дитина-інвалід, діагноз ДЦП, відвідує ХОЦРР (центр ранньої реабілітації).

26 лютого 2015р., початок інтервю 9год.15 хв., завершення - 10.00год.

Запитання:

. Андрійку, скажи, будь ласка, чи подобається тобі відвідувати центр?

. Що найбільше тобі подобається тут?

. Чи давно ти відвідуєш цей центр?

. А чим ти займаєшся вдома?

. Як часто ти граєшся з мамою? Татом?

. Чи бував ти в ляльковому театрі?

. Що тобі подарував Дід Мороз?

. А чи є в тебе друзі? Хто вони?

. А яке твоє улюблене заняття?

. Яка твоя заповітна мрія ( щоб ти найбільше хотів)?

Інтерв'ю 5.

мама дитини-інваліда ( хлопчика 6 років з діагнозом ДЦП) , 27 років, освіта вища, тимчасово не працює, вже 2 роки виховує сина сама, офіційно не розлучена.

28 лютого 2015 року, початок інтерв'ю 17.45., завершення - 18.00 год.

. Коли Ви дізналися про діагноз у Вашої дитини?

. Які прогнози лікарів?

. Яку допомогу отримуєте від держави? Чи достатньо цього?

. В чому головна проблема Вашої сімї?

. Що, насамперед, треба зробити в масштабах держави аби полегшити Ваше становище ( й інших аналогічних сімей)?

. Вибачте за некоректність, чому Ви самі виховуєте хвору дитину?

. Чи вірите Ви в майбутнє свого сина? Яким Ви його бачите?

. Ваші особисті плани на майбутнє?

Щиро дякую Вам! Успіхів і удачі!

2.2 Аналіз та інтерпретація отриманих даних в ході експериментальної роботи

У процесі аналізу результатів інтерв'ю нам вдалось зробити певні узагальнення та висновки. Так, зокрема, з інтерв'ю № 2 ( з заступником начальника головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи облдержадміністрації) випливає, що проблема соціального захисту сім'ї з дитиною-інвалідом є надзвичайно актуальною, складною і комплексною в її вирішенні.

Фахівці класифікують дитячу інвалідність двох типів: вроджену та набуту; серед головних причин дитячої патології названо:

1) екологічні проблеми, зокрема наслідки ЧАЕС;

2) післяродові та інші травми;

3) спадкові хвороби, захворювання на генному рівні;

4) інші ( як, наприклад, наслідки перенесеного грипу тощо).

Частина сімей з дітьми-інвалідами отримують згідно законодавства ще й соціальну допомогу.

З 1 січня 2007 року державна допомога дітям-інвалідам:

1гр. 380+50%від 380 = 570грн.;

Пгр. 80% від 380=304грн.;

Ш гр. 60% від 380=228грн.,

Надбавка одиноким інвалідам П і Ш гр. - 15% від 380=57грн.;

діти-інваліди до 6 років 70% від 380 + 50% від 434= 483грн.;

(постражд. ЧАЕС 70% від 380+ 50% від (70% від 380)+ надбавка на догляд 50% від 434= 616 грн.;

діти-інваліди від 6 до 18 р. 70% від 380+50%від558=545грн.;

по ЧАЕС - 678 грн.; відповідно до ст.76 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік мінімальна заробітна плата з січня -400грн., липня - 420 грн., грудня - 450 грн.

У процесі інтерв'ю ми також з'ясували, що у Хмельницькій області є 24 сім'ї, в яких 2 дітей-інвалідів ; і 13 сімей з трьома дітьми-інвалідами. Безумовно, серед найболючіших проблем соціального захисту таких сімей є: недостатня матеріальна допомога ( насамперед на лікування таких дітей), відсутність належної соціальної реабілітації дітей ( очевидною є їх соціальна ізольованість, дезадаптація).

У цьому контексті логічним продовженням є аналіз результатів інтерв'ю № 1 ( з керівником Хмельницького обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів). Засновником центру є Хмельницька обласна державна адміністрація і підпорядковується цей центр Головному управлінню праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ХОДА, джерелом фінансування є кошти Фонду соціального захисту інвалідів. Форма власності - комунальна, центр діє з 1 березня 2002 року за такими основними напрямами реабілітації: рання, соціальна, психолого-медико-педагогічна. Центр розрахований на дітей-інвалідів від народження до 18 років.

В центрі надаються послуги протягом року за нозологіями: мають декілька вад - 52 особи, з вадами слуху - 14 чол., з опорно-рухового апарату - 47 дітей, з інтелектуальними вадами - 17 осіб, з ураженням центральної нервової системи - 54 чол., інші - 16 дітей. Форми реабілітаційного обслуговування - стаціонарна, амбулаторна, домашній патронаж, консультативна, соціально-педагогічний патронаж. Тривалість реабілітаційних програм - від 6 місяців до 18 років.

Найважливішою проблемою в діяльності центру є його недостатнє фінансування, оскільки саме через брак коштів реабілітаційні програми з реалізовуються несповна, реабілітаційне обладнання не є належним, працівники одержують мізерну заробітну платню і т.і.

Хоча, як свідчать дані інтерв'ю № 3 ( з методистом НВК) реабілітаційна робота з дітьми-інвалідами та їхніми сім'ями є надзвичайно складною і потребує високої фахової компетентності, глибоких інтегрованих психолого-педагогічних знань, комунікативних умінь і навичок. І в цьому випадку ми зіткнулися з тією ж проблемою - недостатнім фінансуванням, що в свою чергу породжує ускладнену діяльність з клієнтами та їх батьками, відсутність належного обладнання, комп'ютерного обстеження, можливостей застосування відповідних нових технологій у реабілітаційній діяльності.

Інтерв'ю з мамою дитини-інваліда і самою дитиною-інвалідом свідчать про те, що соціальний захист не є достатнім. При чому наголошується не лише на матеріально-економічному аспекті проблеми ( мізерності пенсії, матеріальної допомоги, страшній дорожнечі лікування тощо), але й на соціально-реабілітаційному аспекті. Йдеться насамперед про розрізнення різних напрямів реабілітації, неузгодженість дій медичних закладів і психолого-педагогічних установ, про відсутність комплексних реабілітаційних програм, що й створює соціальну ізоляцію сім'ї дитини - інваліда, її відчуження від суспільного життя.

У процесі нашого дослідження ми провели також експертне опитування трьох груп експертів:

Перша група - представники держадміністрації ( названий вже - заступник начальника головного управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Хмельницької облдержадміністрації та начальник управління соціального захисту );

Друга група - керівники реабілітаційних центрів

Третя група - методисти НВК

Всім інтерв'юерам було запропоновано дати відповіді на поставлені запитання:

1) Чи є проблема соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами на Хмельниччині гострою і наскільки?

2) Що є головною причиною поширення інвалідності серед дітей?

3) Яка основна методика реалізації реабілітаційних процесів дітей-інвалідів?

4) Як співпрацюють державні та недержавні установи по забезпеченню соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда?

5) Якою повинна бути модель соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами?

На основі аналізу відповідей експертів ми дійшли висновку, що проблема соціального захисту сімї з дитиною-інвалідом є надзвичайною складною, гострою і нелегкою у своєму вирішенні. Серед головних причин поширення інвалідності серед дітей названо екологічні проблеми, низький економічний рівень молодих сімей, зловживання алкоголем, існування інших девіацій у поведінці батьків ( причому ще до народження дитини) тощо.

Реабілітаційний процес дітей-інвалідів повинен здійснюватися, на думку експертів, на основі методики Монтессорі, моделі кондуктивної педагогіки ( альтернативні методи спілкування), методики Войта-терапія, методу Козявкіна.

Недостатньою є співпраця державних і недержавних установ, громадських організацій по забезпеченню соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда.

Відсутньою є конкретна модель реалізації соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами у Хмельницькій області, яка б комплексно поєднувала всі аспекти та складові соціального захисту: медичного, соціально-психологічного, педагогічного, реабілітаційного.

Отож, як висновок ми стверджуємо, що на державному рівні доцільно переглянути саму структуру, принципи та технології соціального захисту сімї з дитиною-інвалідом. В основу соціального захисту таких сімей повинна, на нашу думку, бути покладена технологічна модель Інтеграція, яка б передбачала узгодженість, цілісність і системність усіх названих аспектів.

Ми модель соціального захисту сім'ї, що виховує дитину-інваліда, бачимо взаємозалежною суб'єкт - суб'єктною діяльнісною системою, яка б чітко визначала мету, завдання, зміст, технологію, оцінку та корекцію і, безумовно - результат.

2.3 Методичні рекомендації

Програма дослідження

Проблема. Сім'я, що виховує дитину-інваліда, для нормального виконання своїх функцій потребує соціального захисту.

Об'єкт дослідження - сім'ї з дитиною-інвалідом.

Предмет дослідження - соціальний захист сімї з дитиною-інвалідом.

Мета дослідження - обґрунтувати найбільш оптимальні технології соціального захисту сім'ї з дитиною-інвалідом у Хмельницької області.

Завдання дослідження:

Проаналізувати правові та соціально-політичні аспекти проблеми соціального захисту сім'ї з дитиною-інвалідом.

З'ясувати реальний стан досліджуваної проблеми у Хмельницькій області та визначити зміст, форми і методи соціального захисту сімей з дітьми-інвалідами у Хмельницькій області.

Гіпотеза: соціальний захист сімї з дитиною-інвалідом буде ефективним через умови інтеграції його правового, соціально-економічного, психолого-педагогічного та соціально-реабілітаційного аспектів.

Логічний аналіз основних понять:

соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення життя, здоров'я та добробуту населення в конкретних економічних умовах;

соціальна допомога - система заходів, спрямованих на повернення особи до активного життя та праці, відновлення соціального статусу і формування в особи якостей, установок щодо пристосування до умов нормальної життєдіяльності шляхом правового і матеріального захисту її існування, підготовки до самообслуговування з формуванням здатності до пересування і спілкування, повсякденних життєвих потреб тощо;

абілітація - система заходів, спрямованих на опанування особою знань та навичок, необхідних для її незалежного проживання в соціальному середовищі: усвідомлення своїх можливостей та обмежень, соціальних ролей, розуміння прав та обов'язків, уміння здійснювати самообслуговування;

сім'ї - динамічна мала група людей, які разом проживають, зв'язані родинними відносинами ( шлюбу, кровної спорідненості, усиновлення, опіки), спільністю формування і задоволення соціально-економічних та інших потреб, взаємною моральною відповідальністю;

сім'ї з дитиною-інвалідом - сім'ї, що виховує дитину-інваліда;

інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності, викликає в особи потребу в соціальній допомозі і посиленому соціальному захисті, а також виконання з боку держави відповідних заходів для забезпечення її законодавчо визначених прав;

дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту;

інвалідність - міра втрати здоров'я та обмеження життєдіяльності, що перешкоджає або позбавляє конкретну особу здатності чи можливості здійснювати діяльність у спосіб та в межах, що вважаються для особи нормальними залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних факторів;

реабілітація інвалідів - система медичних, психологічних, педагогічних, фізичних, професійних, трудових заходів, спрямованих на надання особам допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму, усуненні обмежень їх життєдіяльності для досягнення і підтримання соціальної і матеріальної незалежності, трудової адаптації та інтеграції в суспільство;

соціальна реабілітація - система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, соціального обслуговування задоволення потреби у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації;

реабілітаційна установа - установа, підприємство, заклад, у тому числі їх відділення, структурні підрозділи, незалежно від форми власності, що здійснює реабілітацію інвалідів і дітей-інвалідів відповідно до державних соціальних нормативів у сфері реабілітації.

Метод дослідження - інтерв'ю.



Висновок

Проаналізувавши та вивчивши соціальну роботу де виховуються діти з особливими потребами можна зробити висновок,що проблема соціального захисту сімей, які виховують дитину-інваліда є гострою, адже йдеться про соціальний захист як систему медичних, організаційно-правових, економічних, реабілітаційних і психолого-педагогічних заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, діяльності, здоров'я та добробуту як самої дитини-інваліда, так і членів її сім'ї.

Основними концептуальними принципами соціальної роботи з родинами, що мають дітей з відхиленнями в розвитку, є:

1) єдність дій сімей і соціальних інститутів у процесі соціалізації дитини;

2) активізація ролі батьків, їхнє навчання і включення в процес соціально-педагогічної діяльності.

Соціальна допомога сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами це сімейно-центрована практика, що спрямована на соціалізацію дитини.

Отож, як висновок ми стверджуємо, що на державному рівні доцільно переглянути саму структуру, принципи та технології соціального захисту сімї з дитиною-інвалідом. В основу соціального захисту таких сімей повинна, на нашу думку, бути покладена технологічна модель Інтеграція, яка б передбачала узгодженість, цілісність і системність медичного, соціально-психологічного, педагогічного, реабілітаційного аспектів.

Вході роботи ми виконали на такі завдання

1 Проаналізували наукову літературу.

2 Описали особливості роботи соціального працівника де виховується дитина з особливими потребами.

3 Визначили форми і методи роботи соціального працівника з сім'ю де виховується дитина з особливими потребами

4 Описали та обґрунтувати дослідження.

5 Проаналізували та інтерпретувати отримані дані в ході експериментальної роботи

6 Зробили методичні рекомендації .



Список використаної літератури

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання)/А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Заг. ред.: І.Звєрєва та Г.Лактіонової. - К.: Наук. світ,2001.

2. Андреева Г.М. Социальная психология. Учеб.-2-е изд -М: МГУ, 1988. -С.482.

3. Андрієнко О.С. Форми та методи корекційної роботи з дітьми з особливими потребами. ХДФ.,. ЗДУ //Cоціальна робота з дітьми та молоддю з особливими потребами: Матеріали семінару для практиків без дипломів - Запоріжжя, 2001.

4. Аксенова Л.И. Социальная педагогика в специальном образовании: Уч. пос.- М.: Академия, 2001.

5. Берн Эрик. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. -Л: Лениздат,1992

6. Большаков В.Ю. Психотренинг: социодинамика, упражнения, игры. -М: СПЦ. 1996. -С.380.

7. Браер Скотт. Практика социальной работы: Тенденции и прблемы. // Энциклопедия социальной работы.- М., 1998.- С.308-310.

8. Вайнола Р.Х. Технології соціальної роботи //Cоціальна робота з дітьми та молоддю з особливими потребами - Запоріжжя, 2001.

9. Введення в соціальну роботу. - К.,2002. - 426 с.

10. Вернер Д. Реабилитация детей-инвалидов. - М.,1995.

11. Виховання в сімї дітей з особливими потребами. - К.: УДЦССМ,1998.

12. Вознюк Л.М., Климчук Н.Б., Мерленко І.М., Петрович В.С. Дитячий церебральний параліч: поради батькам та педагогам. - Луцьк, 2002. - 74с.

13. Вильдавская Л.З.. Черепанова Е.М. Организация и сопровождение групп самопомощи для семей беженцев и переселенцев // Вестник психосоциальной й коррекционной работы. -1995. №4. -С.10.

14. Гаранян Н.Г., Холмогорова А.Б. Групповая психотерапия неврозов с соматическими масками. // Московский психотерапевтический журнал - 1994.№2.-С.29-49.

15. Гарвин Чарлз. Малые группы: Теория и исследования // Энциклопедия социальной работы.-М.,1998.- С.42-53.

16. Грачев Л.К. Программа социальной работы с семьями, имеющими детей-инвалидов.-М.: Центр общечеловеческих ценностей, 1992. -С.71.

17. Групповая психотерапия. / Под ред. Б. Карвасарского, С.Ледера. -М.: Медицина, 1990. -С.384

18. Динамика ценностей в социальной работе. / Под ред. Стивена Шардлоу, Амстердам-Киев: АпУ, 1996. -С.195

19. Гуртом проти біди. - Київ, 2001.

20. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист. /Зб. документів. - К.: Столиця, 1998.

21. Долгушин А.К. Введение в социальную реабилитацию.-М.:СТИ МГУС,2000.

22. Долотин Б. Для тех, кто стал инвалидом // Социальное обеспечение. - 1999. - № 2. - С.24-26.

23. Донцов А.И. Психология коллектива. -М: МГУ, 1984. - С.194.

24. Закон України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам// Відомості Верховної ради, 2001.-№1.- С.2

25. Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.-К.: Сфера, 1998.- 23с.

26. Захаров А.И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка: 3-е изд., испр. Серия: Психология ребенка. - СПб.: Издательство „Союз, . - 2000.- С.34-42.

27. Звєрєва І.Д., Іванова І.Б. Концептуальні основи соціального захисту людей з функціональними обмеженнями. Зб. теоретичних та методичних матеріалів. - К.: А.Л.Д.,1995.- 243с.

28. Звєрєва І.Д., Коваль Л.Г. Соціальна педагогіка як основа соціальної роботи// Довіра і надія: Інформ. - метод. бюлетень. - 1994. -№2.- С. 16-41.

29. Іванова І.Б. Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. - К.,2000.- 171с.

30. Інвалід і суспільство: проблеми інтеграції. Зб. теоретичних та методичних матеріалів соціальних служб для молоді./ Упор. І.Д.Звєрєва - К.: А.Л.Д.,1995.- 312с.

31. Карл Роджерс. О групповой психотерапии. -М., 1993. -С. 221.

32. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбнік С.Р. Соціальна педагогіка/ Соціальна робота: Навч. посібник. - К.: ІЗМН,1997.- 275с.

33. Колодзин Б. Как жить после психической травмы: Пер с англ. Савельевой И.В. -М.: Шанс, 1994. -С.94.

34. Комягіна Г.В.,Скрипка Н.С., Шендеровський К.С. Комплексна реабілітація неповносправних дітей та підлітків. Модель соціальної реабілітації в умовах сімї // Робочий зошит учасника семінару-тренінгу. - К.2002.- 132с.

35. Кондратенко В.О. Психолого-педагогічний аспект творчої роботи зі слабочуючими дітьми // Практична психологія та соціальна робота. - 1999. - № 6. - С.24-26.

36. Конвенція про права дитини. - К.: АТ Столиця,1997.- 32с

37. Кравченко Р. Соціальна робота з розумово відсталими людьми. - Київ, 2001.- 112с.

38. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково методичний збірник /Ред.кол: Н.Софій (гол.), І.Єрмаков (кер. авт. кол.) - К., 2000.- 231с.

39. Лада Ю. Смысл и специфика психологической помощи // Журнал практикующего психолога.- 1995.- №1. -С.93-109.

40. Матвеев В.Ф. Психические нарушения при дефектах зрения и слуха. - М.,1987.-С.24-52.

41. Мейер Керол. Практика социальной работы: Обзор основных направлений. // Энциклопедия социальной работы. -М.,1998.- С.301-307.

42. На допомогу батькам, що мають дітей з особливими потребами / Л.В. Борщевська, А.В. Зіброва, І.Б. Іванова.- К.,1999.- 251с.

43. Нейл Смелзер. Социология. -М.: Феникс, 1994.-372с.

44. Певзнер М.С. Клиническая характеристика детей с нарушением темпа развития. Хрестоматия Упавления службами охраны здоровья матери и ребенка в Росии//Tempus Tacis Joint European Project (jep 10412-1998).-М.: Феникс, 2005.- 441с.

45. Петрович В.С. Група взаємодопомоги батьків, котрі мають дітей з ДЦП Проблеми педагогічних технологій. - Луцьк, 2002.-№1.-С.87-94

46. Підготовка волонтерів до роботи з дітьми обмежених функціональних можливостей: Методичні рекомендації до проведення тренінгових занять/ О.В. Безпалько, С.В. Едель - К.: Видавництво НДПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. - 32с.

47. Поворот на 180 градусов // Социальная защита. 1996. №1. - С.87.

48. Пожар Л. Развитие личности аномальных детей и подростков. Хрестоматия Управления службами охраны здоровья матери и ребенка в Росии //Tempus Tacis Joint European Project (jep 10412-1998).).-М.: Феникс, 2005.- 391с.

49. Попков Ю.В. Безработные женщины сел и малых городов: социальный портрет // ЭКО.-1996. №2. -С.38.

50. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского.-2-е изд. -М.: Политиздат, 1990.-С.494.

51. Рид Уильям. Проблемно-ориентированньш подход // Энциклопедия социальной работы. - М.,1998.- С.329-334

52. Романенкова Л.О. Досвід соціальної роботи з людьми з особливими потребами за кордоном //Cоціальна робота з дітьми та молоддю з особливими потребами. Матеріали семінару для практиків без дипломів. - Запоріжжя, 2001.- 312с.

53. Самокерована групова робота. Мюллендер О.,Уорд.Д. -К: АпУ, 1995. -С.139.

54. Сильверман Филлис. Группы взаимной помощи // Энциклопедия социальной работы. -М.,1998.- С.166-170.

55. Синьова Є., Марченко Г. Проблеми реабілітації інвалідів зору // Соціальна політика та соціальна робота. - 1998. - № 1-2(5-6). - С.109-116.

56. Смирнов Е.Р. Семья ребенка с ограничеными возможностями: потребности и ресурсы. Хрестоматия Упавления службами охраны здоровья матери и ребенка в Росии//Tempus Tacis Joint European Project (jep 10412-1998).).-М.: Феникс, 2005.- 385с.

57. Соціальна робота в Україні: перші кроки. - К., 2001.-238 с.

58. Словник. Соціологія. /Під ред. Воловича В.І. - К., 2000.-389с.

59. Стандартні правила щодо урівняння можливостей інвалідів. Прийняті Ген. Асамблеєю ООН 20.12.1993 р.(резол.48/96)- Львів,1998.- 112с.

60. Социальная реабилитация детей с особенными возможностями: психолого-педагогические аспекты. - М.: Социально-технологический институт, 2000.-217с.

61. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й.Капської - К.,2000.

62. Соціальна робота з людьми з особливими потребами: Методичні матеріали для тренера / Упоряд: О.В.Безпалько та інші; Під заг. ред. І.Д.Звєрєвої. - К.: Наук. Світ, 2002. - 55 с.

Размещено на Allbest.ur