Главная
База знаний "Allbest"
Социология и обществознание
Форми і методи соціальної роботи "Червоного Хреста" в сучасних умовах
Форми і методи соціальної роботи "Червоного Хреста" в сучасних умовах
Сутність соціальної роботи в системі громадського руху. Законодавчо-нормативна база соціальної роботи громадських організацій в Україні. "Червоний Хрест" - складова соціальної роботи в системі громадських рухів. Основні напрямки і форми соціальної роботи.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.11.2012 |
| Размер файла | 194,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Теоретичні основи соціальної роботи в громадських організаціях
- 1.1 Сутність соціальної роботи в системі громадського руху
- 1.2 Законодавчо-нормативна база соціальної роботи громадських організацій в Україні
- 1.3 "Червоний Хрест" - складова соціальної роботи в системі громадських рухів
- Розділ 2. Форми і методи соціальної роботи Червоного Хреста в сучасних умовах
- 2.1 Організаційна структура Червоного Хреста
- 2.2 Основні напрямки і форми соціальної роботи організації Товариство Червоного Хреста України
- 2.3 Аналіз досвіду роботи Червоного Хреста в Хмельницькій області
- Висновок
- Список використаних джерел та літератури
- Додаток
Вступ
На сучасному етапі суспільного розвитку громадські організації є важливим суб'єктом соціальної політики, тому тема "Соціальна робота громадських організацій Червоного Хреста в сучасних умовах" є актуальною. Створюються нові передумови для докорінної зміни місця та ролі цих організацій як суб'єктів суспільного життя. Виражаючи інтереси різних соціальних спільнот, класів, соціальних груп, верств суспільства, такі організації здатні зробити вагомий внесок у стабілізацію процесів розвитку соціального життя, сприяти зміцненню соціального добробуту населення.
Громадські організації - це один із ефективних і доступних засобів впливу на офіційні структури влади з боку населення. За своєю суттю громадський рух - це форма безпосереднього народовладдя, що здійснюється в умовах демократичного суспільства і правової держави тільки в порядку, передбаченому Конституцією і законодавством. Останнім часом значно активізувався процес утворення масових організацій і рухів, пожвавилась і їх діяльність. Причини активності зумовлені такими обставинами:
- наростанням явищ і процесів у різних сферах людського життя;
- загрозою війни з застосуванням зброї масового знищення;
- дедалі більшим руйнуванням життєвого середовища людини виникненням екологічної катастрофи;
- реакцією-відповіддю на наступ консервативних сил у різних країнах сучасного світу, які намагаються ущемити права, свободи людини, життєвий рівень людей;
- актуалізацією гуманістичних цінностей та ідеалів у суспільній свідомості й боротьбою за їхнє практичне втілення в життя;
- зростаючим культурним рівнем широких верств населення;
- стрімким розвитком усіх видів комунікацій, які полегшують спілкування людей та сприяють їхньому об'єднанню.
Питання, пов'язані з аспектами дослідження розвитку громадських організацій в Україні та проблем їх функціонування, ролі у розбудові громадянського суспільства та в житті держави загалом, відображені в працях українських дослідників. Внесок у теоретико-методологічні та емпіричні дослідження діяльності громадських організацій зробили такі вчені: С. Левченко, В. Балабін, О. Михайловська В. Новохацький, О. Стегній, О. Тарасов, О. Клименко, В. Нанівська та інші. Серед останніх досліджень та публікацій уваги заслуговують роботи С. Круглик, зокрема статті "Громадські організації як інститути громадянського суспільства" та "Роль неурядових організацій у розбудові громадянського суспільства в сучасній Україні", де автор досліджує вплив громадських організацій на розвиток громадянського суспільства, їх роль в напрямку утвердження демократії. Значний інтерес до дослідження складають публікації Є. Пожидаєва, що присвячені розгляду питання діяльності громадських організацій в суспільно-політичних процесах. У даному контексті варто згадати про статтю на тему: "Неурядові організації у суспільно-політичному житті України: межі участі та пріоритети діяльності". Створенню методологічної основи дослідження неурядових організацій та визначенню їх стану та перспектив в Україні присвячена дисертація В. Пащенко на тему: "Неурядові організації як інститут громадянського суспільства: методологія дослідження та стан в Україні" [65]. Разом з тим ступінь дослідження діяльності громадських організацій, а зокрема їх ефективності в напрямку розбудови громадянського суспільства, ще не є достатнім і потребує подальшого аналізу.
Об'єкт дослідження - соціальна робота громадянських організацій Червоного Хреста в Україні.
Предмет дослідження - особливості діяльності громадських організацій Червоного Хреста в Україні.
Мета дослідження - аналіз діяльності громадських організацій в напрямку розбудови громадянського суспільства в Україні. Вивчення форм і методів соціальної роботи в умовах громадських організацій Червоного Хреста.
Завдання дослідження:
1. Здійснити науковий аналіз соціологічної, педагогічної літератури діяльності громадських організацій в Україні.
2. Прослідкувати динаміку та розширення сфери діяльності громадських організацій в сучасному суспільстві.
3. Вивчити форми і методи соціальної громадських організацій Червоного Хреста.
4. Розробити методичні рекомендації, щодо удосконалення форм і методів роботи організації.
Гіпотеза дослідження - полягає у припущенні, що соціальна робота в громадських організаціях буде ефективною при використанні форм і методів, за допомогою яких буде забезпечена стабільність як суспільства в цілому, так й особистісну рівновагу кожного громадянина.
Структура - робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, список використаної літератури і джерел (68 найменувань), додатків. Загальний обсяг дипломної роботи становить 103 сторінки.
База дослідження Хмельницька міська організація Червоного Хреста; нормативно-правові акти статті законів про об'єднання громадян.
Значення роботи - полягає в тому, що на даному етапі розвитку суспільства, коли активізувався процес утворення масових організацій і рухів, створюються нові передумови для докорінної зміни місця та ролі цих організацій як суб'єктів суспільного життя.
База дослідження - також журнали вісники Червоного Хреста
Апробація дослідження - результати дослідження доповідалися і обговорювалися у в Хмельницькій міській організації Червоного Хреста.
соціальна робота червоний хрест
Розділ 1. Теоретичні основи соціальної роботи в громадських організаціях
1.1 Сутність соціальної роботи в системі громадського руху
Невід'ємною складовою будь-якого демократичного суспільства є різноманітні об'єднання громадян, їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.
Свідчення про об'єднання людей зі спільними поглядами на природу, суспільство, літературу, мистецтво можна знайти вже у стародавніх суспільствах. У різних народів виникають різноманітні громадські об'єднання, що певною мірою впливають на суспільно-політичний розвиток. До таких можна віднести численні філософські школи Стародавньої Греції, середньовічні лицарські ордени, літературні й художні об'єднання епохи Відродження, різноманітні таємні організації (наприклад, масонські ложі або товариства декабристів) і політичні клуби Нового часу. Паралельно відбувалося осмислення сутності громадських об'єднань, їх місця і ролі у суспільстві. Починаючи з середньовіччя, мислителі намагалися розрізняти державу і суспільство. І вже у XVIII ст. Ш. Монтеск'є розглядає їх як окремі феномени. На початку XIX ст. цей підхід у І. Канта втілюється в концепції громадянського суспільства, що характеризується правовим статусом і свободою. За вченням К. Маркса та його послідовників, політичні відносини у державі виступають як суспільні, оскільки держава є похідною від суспільства. Відповідно й виникнення громадських об'єднань - процес об'єктивний, закономірний, зумовлений потребою людей у колективній творчості розвитку ініціативи, здібностей. Лише через об'єднання індивід досягає особистої свободи.
Ряд західних соціологів висувають на перший план біологічні та психологічні причини об'єднання людей у різноманітні спілки, асоціації, групи. Підкреслюється роль у цьому процесі інстинкту самозбереження: індивід у громадському об'єднанні шукає захисту від страху буття. Не менш популярні інші аргументи: інстинктивна потреба у спілкуванні, прагнення до самоствердження (особливо характерне для лідерів). Американський соціолог П. Плау висунув припущення про взаємозв'язок між виникненням громадських об'єднань і раціональним прагненням людини до певних вигод, досягнення яких можливе за умови соціальної взаємодії та суперництва [23].
Всупереч розбіжностям у тлумаченні причин виникнення громадських об'єднань, сенс існування останніх визначається як спільна життєдіяльність людей, що передбачає їх взаємну залежність і потребу одне в одному, забезпечує збереження і розвиток соціального організму. Це життя людей безпосередньо в колективі, соціальній групі, де відбуваються спільна діяльність, спілкування, обмін послугами, користування спільними речами і вартостями.
З розширенням демократії і зростанням рівня політичної культури посилюється тенденція до урізноманітнення громадських об'єднань у соціально-політичному житті, їх впливовості в конкретно-історичних ситуаціях, зрештою, до їх чіткої диференціації на громадські організації і громадські рухи. Причому особлива активність названих об'єднань, а також динаміка їхнього розростання та впливу спостерігаються у суспільствах перехідного типу, де одночасно виникає безліч складних суспільно-політичних проблем.
Загальноприйняте у сучасній політології поняття "громадські організації і рухи" виникло на основі ширшого поняття "суспільні об'єднання" як більш наближеного до сучасних суспільно-політичних реалій. Виходячи із специфіки діяльності громадських організацій і рухів, слід розглядати їх диференційовано.
Громадські організації - це масові об'єднання громадян, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою.
Найбільш поширеними різновидами громадських організацій у сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; ветеранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні товариства; творчі спілки; різноманітні земляцтва, фонди, асоціації, товариства і т. ін. Характерною ознакою їх є документальне оформлення мети і завдань, організаційно-структурне забезпечення, що, власне, й відрізняє їх від громадських рухів.
Громадські рухи також мають масовий характер і створюються з певною метою. На відміну від громадських організацій громадські рухи - це структурно неоформлені масові об'єднання громадян і організації різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких, як правило, має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань, після чого вони або розпадаються, або консолідуються в нові політичні партії чи громадські організації.
Основними різновидами громадських рухів є: політичні рухи (Народний рух України на початковій стадії); масові демократичні (рухи за демократичні перетворення, спрямовані на захист прав і свобод людини, антифашистські й антидиктаторські, проти расової та національної дискримінації та ін.); соціальні (локальні) рухи; так звані "нові соціальні рухи", що набули поширення в останні десятиліття (антивоєнний, екологічний, неофеміністський та ін.). Одні з названих рухів висувають у своїй діяльності порівняно вузькі завдання, інші порушують питання загальнонаціонального і загальнолюдського характеру. В цілому такі рухи шукають і часто знаходять нові форми взаємовідносин громадян з державою.
Суттєвою причиною піднесення ролі громадських рухів у соціально-політичному житті й у політичній системі суспільства є неспроможність традиційних партійно-політичних інституцій своєчасно помітити і оцінити нові реалії, пов'язані з можливостями участі населення у здійсненні демократичних перетворень, формуванням принципово нових вартостей людського буття. Аналізуючи виникнення і розвиток громадських рухів, польський політолог Єжи Вятр розрізняє п'ять основних стадій їхнього становлення:
1) створення передумов руху;
2) висловлення прагнень;
3) агітації;
4) розвиненої політичної діяльності;
5) згасання.
У загальному означенні громадські організації і рухи являють собою добровільні формування, що виникають у результаті вільного волевиявлення громадян на основі спільних інтересів і завдань. Відносна відстороненість від політики пов'язана насамперед з тим, що держава безпосередньо не втручається в їх діяльність, а лише регулює її, відповідно до чинного законодавства. До того ж громадські організації і рухи на відміну від державних інституцій не наділені владними повноваженнями. Відрізняються вони й від політичних партій, оскільки не ставлять за мету оволодіння державною владою. Відмінність їх від усіх інших суспільних угруповань пов'язана з особливостями функціонування (виникнення за ініціативою знизу, фактична єдність, забезпечення інтересів своїх членів та прихильників незалежно від мети та характеру об'єднання, нетрадиційність) та принципами діяльності (добровільність, поєднання особистих і суспільних інтересів, самоврядування, рівноправність, законність, гласність). Отже, за своєю природою і характером діяльності громадські організації і рухи не є політичними організаціями. Однак їх діяльність почасти набуває політичного характеру, оскільки громадські організації і рухи, по-перше, об'єднують людей, що входять до спектру політичних сил (патріотичні сили, національно орієнтовані групи, прихильники реформування суспільства тощо), по-друге, є потенційною базою для виникнення на їх основі нових політичних партій.
Для того щоб розібратись у широкому спектрі громадських об'єднань і рухів, які виникають найчастіше поза офіційними державними структурами і не вкладаються в жодні схеми, треба окремо зупинитися на їх типології. Щодо цього існують різні критерії:
1) за родом діяльності - конструктивно орієнтовані, пізнавальні, опозиційні, аматорські, національні та ін.;
2) за поставленими цілями - соціально-вартісні й асоціальні, політизовані й неполітизовані;
3) за інтересами - економічними, професійними, суспільно-політичними та ін.;
4) за правовим статусом - легальні й нелегальні;
5) за соціально-класовими ознаками - наприклад, робітничий, фермерський рухи;
6) за рівнем масовості й ступенем впливу - профспілки, антивоєнний і феміністський рухи, з одного боку, та фермерські рухи у США чи рух англійських докерів - з іншого;
7) за спонукальними мотивами виникнення - соціально усвідомлені (спілки ветеранів, студентської молоді, кооператорів); вартісно-орієнтовані (рух "зелених", спілка "Чорнобиль"); традиціоналістські зумовлені (релігійні, національні об'єднання);
8) за масштабами діяльності - міжнародні, внутрішньодержавні, локальні;
9) за ставленням до існуючого ладу - консервативні, реформістські, революційні, контрреволюційні;
10) за ступенем і формою організації - стихійні й організовані, слабо - й високоорганізовані.
Широке розмаїття цілей і завдань громадських організацій і рухів визначає багатоваріантність їх функціональної спрямованості. Усі функції, які вони виконують у суспільстві, можна поділити на дві основні групи:
1) щодо забезпечення захисту інтересів своїх членів;
2) щодо системи влади в державі, розвитку суспільства в цілому.
З першої групи функцій слід виділити захисну й допоміжну. Громадські організації та рухи захищають своїх членів від державних структур, що важливо для посттоталітарних держав колишнього СРСР, де законотворчий демократичний процес перебуває у стадії формування й де існує негативна стала тенденція невиконання законів, неповаги до особистості у державних структурах. Допоміжна функція виявляється у наданні членам громадських організацій та рухів через власні структури можливості вирішувати їхні особисті проблеми. Однією з найпоширеніших традиційних організацій, що забезпечує виконання цієї функції у будь-якому демократичному суспільстві, є профспілки. Роль останніх набуває в Україні дедалі більшого значення з переходом від держави, відчуженої від населення, до правової держави і громадянського суспільства.
З другої групи функцій особливо значущі опозиційна і творча, які тісно взаємозв'язані, хоча за певних умов діяльності громадських організацій та рухів може скластися враження про їх відносну незалежність. Досягнення певної гармонії між ними можливе лише за умови порозуміння між державними органами та громадськими об'єднаннями.
Діяльність останніх є однією з найголовніших перешкод на шляху до надмірної державної централізації, важливим чинником створення системи соціального управління із зустрічним рухом "зверху - донизу", "знизу - догори". Отже, якщо держава дбатиме, аби діяльність громадських організацій і рухів здійснювалась у межах правових норм, і водночас турбуватиметься про те, щоб заручитися їхньою підтримкою або нейтралітетом щодо політичних проблем, громадські об'єднання сприятимуть державотворчому процесові. Тоді опозиційна функція, яскраво виражена у революційні, нестабільні періоди, поступово витіснятиметься творчою.
Такий поділ функцій є досить умовним. Адже лише деяка частина громадських організацій і рухів (належать до першої групи) стоїть на позиціях "групового егоїзму", ігнорує законні інтереси інших соціальних груп і суспільства в цілому й іноді навіть "призводить до створення тупикових політичних ситуацій, до деградації і навіть розвалу політичної системи та (або) найважливіших компонентів її зовнішнього середовища". Решта громадських об'єднань і рухів щодо політичної системи суспільства об'єднуються у виконанні спільної для них функції тиску на офіційні інституції влади. Не претендуючи на політичну владу, вони, однак, так чи інакше намагаються впливати на неї, зокрема на прийняття політичних рішень. Названа функція є інтегративною для громадських об'єднань. Якщо ж її диференціювати, то можна виділити цілу групу функцій громадських організацій і рухів у політичній системі суспільства. На думку сучасних білоруських політологів, вони можуть бути представлені таким чином: політична соціалізація й мобілізація; агрегування й артикуляція політичних інтересів; соціальна інтеграція; представництво соціальних інтересів і зв'язок між іншими політичними інституціями та громадськістю; створення додаткових каналів політичної участі, котрі компенсують їхні недоліки на формально-інституційному рівні; моделювання нових політичних структур, пошук і випробування нових, нетрадиційних форм соціальних зв'язків.
Характерно, що саме на основі громадських організацій і рухів виникають і розвиваються в сучасній політиці так звані групи тиску. Переслідуючи неполітичні цілі, вони задля їх виконання активно займаються політикою і справляють неабиякий вплив на неї. Аналізуючи групи тиску, сучасний французький політолог Ж. - М. Денкен запропонував два основних критерії їх типології. По-перше, це природа відстоюваних інтересів. Відповідно вчений виділяє: групи, що захищають матеріальні інтереси; профспілки найманих працівників; підприємницькі організації; комерційні і сільськогосподарські організації; групи за моральними інтересами; церкви; спеціалізовані політичні організації; політичні клуби. По-друге, протилежність приватних і публічних груп. До приватних груп, вважає Ж. - М. Денкен, належать підприємницькі організації; групи за моральними інтересами; політичні клуби та ін.; до публічних - групи громадян (наприклад, територіальні колективи); військові групи (скажімо, представники фірм, що працюють на виконанні військових замовлень) та ін. [45].
Отже, групи тиску представляють досить широкий спектр організацій громадян. Однак їх можна об'єднати загальним, прийнятим у сучасній політології поняттям. Групи тиску - це громадські об'єднання, які прагнуть задоволення власних інтересів шляхом впливу на органи державної влади або політичні партії. Групи тиску мають у своєму арсеналі значну кількість засобів впливу на тих, хто приймає політичні рішення, і на громадську думку. До найпоширеніших належать різноманітні інформаційні впливи (підготовка об'єктивної інформації для представників влади, відкрита і замаскована пропаганда своїх цілей через засоби масової інформації); створення при владних структурах консультативних груп з компетентних спеціалістів; таємний вплив (особисті зв'язки, шантаж і т. ін.); насильство і тероризм (політичного, ідеологічного характеру).
Наявність груп тиску в політичному житті, з одного боку, примножує кількість опосередкованих політичних суб'єктів, розширюючи плюралізм, а з іншого - веде до зрощування найсильніших груп тиску з партійними і бюрократичними угрупованнями, посилення олігархічних і корпоративних тенденцій.
Особливу небезпеку для будь-якої політичної системи являють різноманітні мафіозні структури, що виникають внаслідок зрощування злочинного світу з представниками влади і соціального управління. Вони, по-перше, підривають довіру громадян до існуючих політичних інституцій, легальних засобів реалізації суспільно значущих і особистих потреб, по-друге, готують ґрунт для виникнення або реставрації тоталітаризму.
Отже, громадські об'єднання є важливою складовою політичної системи й можуть бути кваліфіковані як громадсько-політичні організації і рухи. Право на громадські об'єднання як невід'ємне право людини й громадянина проголошене Загальною декларацією прав людини. Усі об'єднання громадян рівні перед законом [36]. Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише у судовому порядку [37].
Громадські організації і рухи на сучасному етапі суспільно-політичного розвитку нашої держави є своєрідною сполучною ланкою між політичним і громадянським суспільством, між "низами" й "верхами". І саме в цьому полягає їх стабілізуюча, інтегративна роль у суспільстві.
1.2 Законодавчо-нормативна база соціальної роботи громадських організацій в Україні
Правові засади діяльності об'єднань громадян у нашій державі закріплені у Законі України "Про об'єднання громадян", який був прийнятий Верховною Радою України 16.06.1992 р., вступив в силу з 17.06.1992 р., а 11.11.1993 р. в нього були внесені зміни та доповнення в цілий ряд статей 14.
Даний закон складається з Преамбули, 6 розділів, які містять у собі 34 статті. У Преамбулі закону проголошується право громадян на об'єднання, як невід'ємне право людини, закріплене Загальною декларацією прав людини. Держава бере на себе обов'язок сприяти розвитку політичної і громадської активності, а також творчої ініціативи громадян. Розділи закону мають таку назву: І - загальні положення; II - принципи діяльності і статус об'єднань громадян; III - порядок створення і припинення діяльності об'єднань громадян; IV - права об'єднань громадян, господарська і інша комерційна діяльність; V - нагляд і контроль за діяльністю об'єднань громадян, відповідальність за порушення законодавства; VI - міжнародні зв'язки об'єднань громадян, міжнародні об'єднання громадян. Даний закон по сутності є механізмом реалізації конституційного права громадян на свободу об'єднання.
Прийняття закону мало велике значення, тому що він забезпечив врегулювання суспільних відносин, пов'язаних з діяльністю громадських організацій. Він закріпив принципи створення і діяльності, статус об'єднань громадян, визначив основні положення, порядок їх створення і легалізації, право на судовий захист у разі відмови у реєстрації, права зареєстрованих об'єднань громадян, у тому числі здійснення права власності. Закон регулює діяльність двох видів об'єднань громадян-політичних партій і громадських організацій. Його дія не розповсюджується на релігійні; кооперативні організації; об'єднання громадян, які своєю метою ставлять отримання прибутку; комерційні фонди; органи громадської самодіяльності; органи місцевого самоврядування; профспілки. Окремі положення закону стосуються обмежень на створення і діяльність об'єднань громадян (ст.4).
У політичній системі України, як і в інших державах важливим елементом демократичного суспільства є недержавні організації, до яких відносяться політичні партії, соціально-економічні і соціально-культурні об'єднання, масові громадські рухи. Як елемент громадського суспільства вони виконують функції посередників між державою і суспільством, враховують інтереси громадян у сфері державного життя. Історичний ракурс до історії розвитку суспільства свідчить про те, що люди ще здавна створювали різного роду й типу громадські об'єднання: спілки літераторів, політиків, художників, філософські школи та інші.
В Україні згідно Закону "Про об'єднання громадян" діє два види об'єднань громадян: політичні партії та громадські організації. А виходячи з положень Конституції України професійні спілки є громадськими організаціями 14. Це найбільш масові організації, які будуються за різними ознаками. На сьогодні в Україні діє чотири профспілкові об'єднання (за винятком галузевих, релігійних та інших профспілок), і вони охоплюють майже все працездатне населення країни.
Обмеження щодо діяльності об'єднань громадян закріплені насамперед у ст.37 Конституції України і у ст.4 Закону України "Про об'єднання громадян". Згідно Конституції, обмеження щодо членства у політичних партіях і професійних спілках встановлюються виключно Конституцією і законами України. Згідно Конституції і закону членами політичних партій не можуть бути іноземці, судді, прокурори та інші категорії громадян. Зокрема, забороняється відмовляти у прийнятті до політичної партії або громадської організації, або виключати з них осіб у зв'язку з їх статтю, національністю, належністю і ін.
Відповідно до Конституції (ст.37) і закону (ст.4) не підлягають легалізації, а діяльність зареєстрованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, якщо їх програмні цілі і дії спрямовані на ліквідацію незалежності України; зміну шляхом насилля конституційного ладу і територіальної цілісності держави; підрив її безпеки у формі ведення діяльності на користь іноземних держав; пропаганду війни, насильства або жорстокості, фашизму і неофашизму; розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі; створення незаконних воєнізованих формувань; обмеження загальновизнаних прав і свобод людини. На Міністерство юстиції України покладається обов'язок перевіряти статутні документи об'єднань громадян, які вони подають на реєстрацію, їм може бути відмовлено в реєстрації, якщо в цих документах будуть передбачені вище зазначені програмні цілі. Слід зазначити, що не допускається утворення і діяльність організаційних структур будь-яких політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях збройних сил, Національної гвардії, органах СБУ, прокуратури та МВС, прикордонних військах, а також на державних підприємствах, в установах, навчальних закладах та інших державних організаціях.
Таким чином, програмні цілі або дії політичних партій і громадських організацій, які порушують законодавство України, є підставами для заборони їх діяльності. Згідно законодавства, заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється в судовому порядку. У розділі V Закону "Про об'єднання громадян" містяться норми, за якими суд своїм рішенням згідно подання органу, який здійснив реєстрацію, або прокурора може примусово розпустити об'єднання громадян або тимчасово (на строк до трьох місяців) заборонити окремі види або всю діяльність об'єднання громадян. Саме у судовому порядку на клопотання об'єднання може бути відновлена діяльність політичних партій або громадських організацій у повному обсязі, при умові, що вони усунули причини, які стали підставою для тимчасової заборони.
Можливість об'єднань громадян приймати участь в політичному житті нашої держави передбачено діючою Конституцією. Так, наприклад, згідно зі ст.15 Основного Закону суспільне життя в Україні ґрунтується на принципах політичного, економічного та ідеологічного різноманіття. Ця норма знайшла свою більш детальну конкретизацію в ст.36 і ст.37 Конституції, а також в деяких сучасних законодавчих актах. Діюче законодавство передбачає для об'єднань громадян досить широкий вибір форм такої участі в політичному житті держави. Насамперед, серед таких форм слід назвати участь громадян України в політичних партіях. Саме вони сприяють формуванню і висловленню волі громадян шляхом прийняття участі у виборах Президента і депутатів, представництві в місцевих органах самоврядування, у Верховній Раді України, в Уряді України. Згідно з діючим Законом "Про вибори народних депутатів України" політичні партії та громадські організації мають право висунення претендентів в кандидати в депутати і Президента України.225 народних депутатів вибираються від політичних партій по єдиному багатомандатному виборчому округу. Обрані народні депутати мають право у Верховній Раді створювати свої фракції, з допомогою яких також мають можливість впливати на політичні процеси в державі, які відбуваються. Останнім часом зростає значення і роль професійних спілок. Це - громадські організації, які об'єднують громадян, пов'язаних загальними інтересами по роду їх професійної діяльності. Профспілки можуть створюватися без попереднього погодження на засадах вільного вибору їх членів.
На сьогодні правовий статус об'єднань громадян (неприбуткових організацій) регулюють Закон України "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992 р., прийнятий Верховною Радою України Закон "Про благодійництво та благодійні організації" від 16.09.1997 р., Закон "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" від 7.10.1997 р. та постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 р. за №№ 140, 143,144,145.
Базовим законом у цій сфері є Закон України "Про об'єднання громадян", але з прийняттям нової Конституції України деякі положення його вже застаріли і не відповідають нормам Конституції. Так, згідно ст.1 Закону, в Україні існують 2 види об'єднань громадян, а згідно ст.36 Конституції України окрім цих 2 видів до громадських організацій відносяться профспілки.
Поняття об'єднання громадян розкривається в ст.1 Закону України "Про об'єднання громадян". Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, яке створене на підставі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав та свобод. Згідно положень закону в Україні діють два види об'єднань громадян: політичні партії і громадські організації.
Розділом 2 вище зазначеного Закону закріплюється статус об'єднань громадян. Згідно вимогам ст.9 цього Закону, об'єднання громадян утворюються і діють в Україні з трьома видами статусу: всеукраїнським, місцевим та міжнародним.
Діяльність всеукраїнських об'єднань громадян розповсюджується на територію всієї України, і вони мають місцеві осередки у більшості її областей. Політичні партії утворюються і діють в Україні завжди з всеукраїнським статусом, а це означає, що реєструються вони Міністерством юстиції України. З всеукраїнським статусом можуть утворюватися і діяти і громадські організації.
До місцевих об'єднань відносяться об'єднання, діяльність яких розповсюджується на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону, яка ними визначається самостійно. Легалізація (офіційне визнання) здійснюється шляхом реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади, виконкомами сільських, селищних, місцевих Рад депутатів. Взагалі легалізація може відбуватися як у формі реєстрації, так і у формі письмового повідомлення про заснування.
У випадку, коли діяльність місцевої громадської організації розповсюджується на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, їх легалізація здійснюється відповідним вищестоящим органом.
Громадська організація є міжнародною за статусом, якщо її діяльність поширюється на територію України і хоч однієї іншої держави. Міжнародні організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Після реєстрації об'єднання громадян набувають статус юридичної особи. Згідно ст.14 Закону "Про об'єднання громадян", легалізуючий орган зобов'язаний повідомляти в засобах масової інформації про легалізацію (офіційне визнання) об'єднання громадяни.
Стаття 6 Закону "Про об'єднання громадян" передбачає принципи створення і діяльності об'єднань громадян: добровільності, рівноправності її членів (учасників), самоврядування, законності, гласності, свободи у виборі спрямованості своєї діяльності.
Згідно ст.9 Закону, об'єднання громадян в Україні утворюються з всеукраїнським, місцевим і міжнародним статусом.
Стаття 10 Закону "Союзи об'єднань громадян" встановлює, що об'єднання громадян мають право на добровільних засадах установлювати або вступати між собою в союзи (союзи, асоціації і т.п.), створювати блоки і коаліції, заключати між собою угоди про співробітництво та взаємодопомогу.
Засновниками союзів об'єднань громадян є об'єднання громадян, а їх членами - члени самих об'єднань громадян. Створення та легалізація, (офіційне визнання) союзів об'єднань громадян, порядок їх діяльності і ліквідації здійснюється згідно з діючим Законом.
Практика свідчить, що найвідомішими і найвпливовішими з них на світовій арені є такі, які виступають за збереження і розвиток загальнолюдських цінностей, миру, прав людини, морального і фізичного здоров'я людей, охорони природи. Наприклад, Всесвітня Рада миру стала керівним органом Всесвітнього руху прихильників миру (1950 р.). Вона об'єднує 200 національних організацій прихильників миру із 140 країн.
Заслуговують на увагу і союзи студентської молоді. У 1946 р. на початку "холодної війни" був створений Міжнародний союз студентів, який включає в себе 122 національні спілки студентів із 110 країн світу.
Вагоме місце в цьому напрямку належить екологічним об'єднанням.
Діючий Закон "Про об'єднання громадян України" регламентує взаємовідносини держави і об'єднань громадян. Надзвичайно важливим є положення Закону про те, що держава забезпечує дотримання прав і законних інтересів об'єднань громадян, при умові, якщо вони легалізовані в порядку, передбаченому даним Законом.
Державні органи і посадові особи не мають права втручатися в діяльність об'єднань громадян. Така ж вимога стосується і об'єднань громадян, яким заборонено втручатися в діяльність державних органів, посадових осіб і в діяльність інших об'єднань громадян. Разом з тим, законодавством передбачені випадки, коли таке втручання допустиме. Наприклад, в судовому порядку може бути заборонена діяльність об'єднань громадян, якщо будуть порушені вимоги ст.37 Конституції і відповідних статей поточного законодавства.
Взаємовідносинам держави і об'єднання громадян характерно також і те, що Верховна Рада України може встановлювати пільги в оподаткуванні доходів по окремим видам господарської чи іншої комерційної діяльності об'єднань громадян, створених ними установ і організацій, заснованих підприємств. Парламент встановлює також максимальні розміри окремих і загальних річних пожертвувань на користь політичних партій. Держава також може надавати матеріальну допомогу Всеукраїнським громадським організаціям, їх перелік підлягає затвердженню Верховною Радою України.
Забороняється створення політичних партій, керівні органи чи структурні осередки яких знаходяться за межами України. Згідно Конституції та Закону "Про об'єднання громадян" заборона діяльності об'єднання громадян здійснюється у судовому порядку. За поданням реєструючого органу або прокурора, суд своїм рішенням може примусово розпустити об'єднання громадян або тимчасово (на строк до трьох місяців) заборонити окремі види чи всю діяльність певного об'єднання громадян. У разі усунення причин, що стали підставою тимчасової заборони, на клопотання об'єднання громадян його діяльність може бути відновлена судом в повному обсязі.
Спостерігається орієнтація конституційного регулювання їх статусу на міжнародні стандарти. Положення ст.36 Закону конкретизують і розвивають положення ст.20 Загальної декларації прав людини та статті 22 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права Щодо свободи асоціацій, і передбачає, що право на об'єднання є невід'ємним правом громадян України.
Закріплені гарантії статусу об'єднання громадян: це є рівність перед законом, невтручання в їх діяльність державних органів, службових осіб, крім випадків, передбачених законом, захист порушених прав у судовому порядку.
Громадські організації посідають важливе місце в житті нашої держави. Наявність недержавних неприбуткових організацій, як їх ще називають, їх величезна кількість свідчить про розвиненість громадянського суспільства та його демократичної системи. Громадські організації, насамперед, задовольняють потреби громадян щодо власної самореалізації у позаробочий час. Звичайно, вони є важливим елементом демократії, громадянського і економічного життя. Аналіз діяльності величезної кількості таких різноманітних об'єднань свідчить про їх високу ефективність. Пояснюється це відданістю своїй ідеї членів цих організацій,, відсутністю бюрократичного апарату. Нині діючий Закон України "Про об'єднання громадян" регулює діяльність громадських організацій, передусім, членського типу, тобто таких, які мали характер асоціацій і які створювалися за ініціативою декількох громадян (згідно Постанови Кабінету Міністрів №140 від 26.02.93 р не менше 3-х громадян)" для захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових. та інших спільних інтересів". Виходячи з положень Закону про порядок створення і діяльності громадських організацій, інших організаційно-правових форм не регламентується.
Зараз в Україні демократизація і гласність висвітлили передумови і уможливили об'єднання людей для розв'язання складних проблем поза межами державних структур. Створено сотні громадських організацій, самодіяльних організацій і рухів. Взагалі існує кілька варіантів класифікації громадських і "неформальних" об'єднань. До них відносяться: екологічні, соціально-екологічні, природоохоронні; правозахисні групи і об'єднання; борці за справедливість; робітничий рух; громадсько-культурні, творчі, спортивні, здорового способу життя; жіночі рухи; миротворницькі; історико-патріотичні. Перелік цих організацій дається в додатку.
Виходячи з положень ст.1 Конституції України, наша держава є демократичною. З точки зору політичної організації суспільства Україна є демократичною, а єдиним джерелом влади є народ, який здійснює свою владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст.5). Взагалі, демократичну державу неможливо уявити без існування громадянського суспільства, важливу роль в якому відіграють політичні партії і громадські організації. В Україні, як і у будь-якій іншій демократичній державі існує велика кількість таких недержавних неприбуткових організацій. Практика свідчить, що саме такі громадські організації впливають на різні аспекти життя держави, у тому числі і на громадську думку.
Демократичні засади внутрішнього життя громадських організацій регулюються їх статутами. Згідно ст.13 Закону України "Про об'єднання громадян", об'єднання громадян діють на підставі статутів. Закон встановлює вимоги щодо статутів. Статут об'єднання громадян не повинен протирічити законодавству України.
Демократичні засади внутрішнього життя громадських організацій проявляються у принципах їх створення і діяльності: добровільності, рівноправ'я їх членів, самоврядування, законності, гласності, свободи у виборі напрямку своєї діяльності. Демократизм внутрішнього життя громадських організацій проявляється і в виборності керівних органів на загальних зборах, конференціях, з'їздах.
Для конституційно-правового регулювання статусу політичних партій і громадських організацій в Україні на сучасному етапі характерно наступне. Насамперед, Конституція України у ст.36 розширила статус об'єднань громадян. Так, згідно цієї норми в Україні діють такі види об'єднань громадян, як політичні партії, громадські організації. По-друге, в Основному Законі чітко регламентуються поняття усіх видів об'єднань, хто може бути членом політичної партії, закріплюється дуже важливе положення, що усі об'єднання рівні перед законом. По-третє, стаття 37 Конституції закріплює, що забороняється діяльність політичних партій і громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободі людини, здоров'я населення.
Політичні партії і громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Також не допускається утворення і діяльність організаційних структур будь-яких політичних партій в органах місцевого самоврядування, військових формуваннях Збройних Сил, Національної гвардії, органах СБУ, прокуратури та МВС, Прикордонних військ тощо, а також на державних підприємствах, в установах, навчальних закладах та інших державних організаціях.
Діюче законодавство передбачає різні умови, при наявності яких можуть бути створені вищезгадані об'єднання громадян. Це стосується як засновників, так і порядку їх легалізації. Згідно з ч.2 ст.36 Конституції України право на свободу об'єднуватися в політичні партії надається тільки громадянам України. Цілком закономірно, що і засновниками партій можуть виступати громадяни України. Вони повинні досягти віку 18 років, мати право голосу, тобто в судовому порядку не визнанні недієздатними. Важливою умовою для таких осіб є те, що вони не повинні знаходитися в містах позбавлення волі. В інших випадках судимість значення не має.
Дещо інші вимоги пред'явлені для засновників громадських організацій. Ними можуть бути не тільки громадяни України, але й громадяни інших країн, в тому числі і особи без громадянства Вени повинні, досягти 18 років, а при створенні молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку. Інших вимог для них законом не передбачено.
Що стосується членства в об'єднаннях громадян, то членами політичних партій можуть бути особи, які досягли 18 років, громадських організацій - 14 років. Вік наймолодших членів передбачається статутом.
Діють об'єднання громадян на основі статутів, причому ці статути повинні відповідати законодавству України.
Свою діяльність політичні партії та громадські організації можуть розпочинати тільки після своєї легалізації (офіційного визнання), яка здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про створення.
Свою діяльність об'єднання громадян можуть здійснювати тільки на основі статутів. Ці статути розробляються і приймаються на з'їздах (конференціях) політичної партії та громадських організацій і являються для них найбільш важливим документом, який регламентує діяльність конкретного об'єднання громадян.
Вказані статути можуть включати в себе будь-які положення по створенню і діяльності об'єднання громадян, якщо вони стосуються особливостей створення і діяльності. Разом з тим, в статуті обов'язково повинні бути положення відносно цілей і задач об'єднання; умов і порядку прийняття громадян в члени об'єднання та вибуття із нього; права та обов'язки членів (учасників) об'єднання; порядок створення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження; указані джерела і порядок використання коштів та іншої власності об'єднання; порядок звітності, контролю здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних задач. Статут повинен передбачати і положення відносно порядку внесення змін і доповнень в статут об'єднання, а також порядок припинення діяльності об'єднання громадян та вирішення питань власності, пов'язаних з його ліквідацією.
І, звичайно, статут повинен мати в собі назву об'єднання громадян, яка не повинна повторювати назви уже існуючих об'єднань громадян, юридичну адресу об'єднання і його статут.
Що стосується членства в об'єднаннях громадян, то питання про нього вирішується залежно від виду об'єднання. Так наприклад, членом політичної партії можуть бути тільки громадяни України і при умові, що вони досягли 18-річного віку.
Членами громадських організацій можуть бути як громадяни України, так і не громадяни. Вік членів молодіжних і дитячих організацій встановлюється в їх статутах, а в інших громадських організаціях вік встановлений в 14 років.
Закон допускає можливість колективного членства в діяльності громадських організацій, а також необов'язковість фіксованого індивідуального членства.
Правові засади легалізації об'єднань громадян України передбачені ст. ст.14-17 Закону. Об'єднання громадян можуть здійснювати свою статутну діяльність тільки після їх офіційного визнання державою. Таке визнання (легалізація) може бути здійснено як шляхом реєстрації об'єднання, так і шляхом повідомлення про створення.
Офіційне визнання об'єднання громадян шляхом реєстрації має для об'єднання особливе значення. Адже саме у випадку реєстрації об'єднання отримує статус юридичної особи, що дає можливість такому виду об'єднання в повній мірі користуватися своїми повноваженнями, займатися господарською та іншою комерційною діяльністю тощо.
Закон передбачає два види органів, які наділені правом здійснювати реєстрацію - Міністерство юстиції України та місцеві органи виконавчої" влади.
Міністерство юстиції України здійснює реєстрацію політичних партій, а також міжнародних і Всеукраїнських громадських організацій.
Легалізація громадських організацій з місцевим статусом здійснюється органами виконавчої влади на місцях.
Якщо діяльність місцевої громадської організації розповсюджується на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць, то її легалізація здійснюється відповідним вищестоящим органом.
Законодавче урегульовані і питання про реєстрацію місцевих осередків, зареєстрованих Міжнародних і Всеукраїнських об'єднань. Вони підлягають реєстрації в обов'язковому порядку, але при умові, що це передбачено їх статутними документами. Обов'язок здійснити реєстрацію таких осередків покладено на місцеві органи виконавчої влади.
Засновники об'єднання громадян в легалізуючий орган подають відповідні документи. Це, насамперед, заява про реєстрацію. Якщо реєстрації підлягає політична партія, то така заява повинна бути підтримана підписами не менше однієї тисячі громадян України, які мають право голосу.
До заяви додається: статут (положення); протокол з'їзду (конференції) або загальних зборів засновників; дані про склад керівництва центральних статутних органів, про місцеві осередки; документи про сплату реєстраційного збору. Політичні партії повинні подати свої програмні документи.
Заява про реєстрацію повинна бути розглянута в двомісячний строк із дня надходження документів. Якщо в цьому е необхідність, реєструючий орган може провести перевірку відомостей, вказаних у представлених документах. В 10-денний строк заявнику в письмовому вигляді повинно бути повідомлено рішення про реєстрацію або про відмову в ній. Представники об'єднання громадян мають право бути присутніми при розгляді питання про реєстрацію.
Легалізуючий орган може відмовити в реєстрації, якщо статутні або інші документи, які були представлені для реєстрації, не відповідають законодавству України.
Закон допускає можливість легалізації громадських організацій і їх союзів шляхом письмового повідомлення легалізуючих органів - Міністерство юстиції України або місцевих органів виконавчої влади.
Якщо в статутні документи об'єднання громадян внесло зміни після реєстрації, то воно повинно повідомити про це реєструючий орган на протязі 5 днів.
Важливим є і положення закону про те, що перереєстрація об'єднання громадян здійснюється у відповідності з чинним законом, тобто вона проходить в тому самому порядку, що і реєстрація.
Легалізуючий орган веде реєстр об'єднань громадян. Кабінет Міністрів України встановлює розмір реєстраційного збору, про що буде вказано у відповідному питанні.
Об'єднання громадян можуть мати свою символіку.
Символіка - важлива сторона функціонування об'єднання громадян, як універсального механізму самоорганізації суспільного життя. До таких символів звичайно відносять прапори, гімн, вимпели, емблеми тощо. При цьому не всі види об'єднань громадян можуть ці символи мати. Більшість із них мають тільки один - прапор.
Закон допускає і можливість для об'єднання громадян використовувати власну символіку, яка повинна реєструватися у відповідності із статутом об'єднання Міністерством юстиції України.
Спеціальна стаття закону забороняє політичним партіям встановлювати власну символіку, яка б повторювала державні або релігійні символи, що є цілком зрозумілим і логічним. Тим часом подібної заборони не передбачено у відношенні до символіки громадських організацій. Вважаємо, що в цій частиш законодавство повинно бути доповнено.
Символіка об'єднань громадян підлягає державній реєстрації. Цей порядок у повній відповідності з законом передбачений Постановою Кабінету Міністрів України № 144 від 26 лютого 1993 року, яким було затверджено Положення про порядок реєстрації символіки об'єднань громадян [36].
Згідно з цим Положенням заява про реєстрацію символіки об'єднання громадян при наявності всіх необхідних документів повинна бути розглянута у двомісячний термін. Якщо з заявою про реєстрацію символіки звертаються об'єднання громадян, що мають тотожну чи схожу символіку, перевага віддається тому об'єднанню, яке першим подало заяву про реєстрацію символіки. За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію символіки або про відмову в її реєстрації. У разі реєстрації символіки об'єднання громадян заявнику видається свідоцтво про реєстрацію і рішення про це у 10-денний строк надсилається заявникові. Зареєстрованій символіці присвоюється відповідний номер, а дані про це вносяться до Реєстру символіки об'єднання громадян.
У реєстрації символіки об'єднання громадян може бути відмовлено, якщо вона:
а) тотожна чи схожа з уже зареєстрованою символікою;
б) складається з позначень, які не мають відмітних властивостей;
в) являє собою державні герби, прапори або офіційні назви держав, нагороди, печатки та інші відмітні знаки;
г) належать до загальнодержавних символів і термінів;
д) за своїм змістом суперечить державним інтересам, принципам гуманності й моралі;
є) містить прізвища, імена, псевдоніми, портрети, факсиміле окремих осіб без їх згоди;
ж) якщо символіка політичної партії відтворює державні чи релігійні символи;
з) в інших випадках, якщо це суперечить законодавству України.
Подобные документы
Соціальна робота належить до професій, які виникли й утверджуються з метою задоволення насущних потреб суспільства і його громадян. Місце соціальної роботи в сучасному суспільстві. Напрямки соціальної роботи. Світовий досвід соціальної роботи.
реферат [19,0 K], добавлен 18.08.2008Розгляд поняття, сутності та особливостей проблеми сімейних конфліктів. Характеристика сучасних сімейних стосунків. Ознайомлення зі змістом соціальної роботи з конфліктними сім'ями. Форми та методи соціальної роботи, основи використання технологій.
дипломная работа [58,5 K], добавлен 19.08.2014Сутність методів і їх роль в практиці соціальної роботи. Вибір підходу до процесу соціальної роботи. Огляд способів, які застосовуються для збирання, обробки соціологічних даних у межах соціальної роботи. Типи взаємодії соціального працівника з клієнтами.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 29.03.2014Інститут сім'ї в контексті соціології. Механізми соціальної захищеності сімей в суспільстві, що трансформується. Специфіка соціальної роботи з сім’єю. Роль центру соціальної служби у підтримці сімей. Особливості соціальної роботи з сім’єю закордоном.
курсовая работа [73,4 K], добавлен 09.09.2014Суть і зміст соціальної роботи з сім'єю, основні завдання такої роботи на сучасному етапі. Загальний огляд технології соціальної роботи з сім'єю високого соціального ризику в умовах дитячої поліклініки. Аналіз технології попередження проблем у сім'ї.
курсовая работа [56,5 K], добавлен 05.01.2011Зародження соціальної роботи ях фаху в індустріально розвинутих суспільствах на початку XX ст. Проблеми періодизації історії соціальної роботи. Передісторія виникнення соціальної роботи як фахової діяльності. Соціальна діяльність Нового часу.
реферат [23,2 K], добавлен 18.08.2008Організація соціальної роботи в Україні на початку XX ст. на професійних засадах: британська й американська моделі. Українська соціальна робота в радянській системі. Соціальна робота як самостійна профдіяльність. Сучасні умови соціальної роботи.
реферат [20,1 K], добавлен 18.08.2008Система методів і форм соціальної роботи з різними групами клієнтів являє собою специфічний інструментарій науково-практичних знань фахівців. Проблеми методології соціальної роботи. Процес, методи, властивості і технології роботи соціального працівника.
реферат [22,1 K], добавлен 18.08.2008Методологічні основи дослідження основних засад організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами. Сутність, значення, специфіка та провідні напрямки організації соціальної роботи з дітьми-інвалідами. Організація соціальної реабілітації дітей-інвалідів.
дипломная работа [48,8 K], добавлен 12.08.2010Механізми правового регулювання фахової діяльності соціальних служб і фахівців соціальної роботи. Світовий досвід системотворчої соціальної роботи. Індивідуальні соціальні послуги, відповідальність. Політико-правове регулювання соціальної роботи.
реферат [15,7 K], добавлен 30.08.2008
