Размещено на http://allbest.ru/

Міністерство здравоохорони України

Харківський національний медичний університет

Кафедра філософії

Есе

по курсу «Соціологія та медична соціологія»

на тему «Чи існує патріархат в суспільстві?»

Виконала: Коляка Ганна

Перевірив: кандидат соціологічних наук Марущенко О.А.

сім'я верховенство патріархат суспільство

Харків 2012

На сьогоднішній день однією із дискусійних тем є тема гендерної нерівності, тобто розподіл людей на чоловічу і жіночу стать. Не виникає питання про біологічний розвиток чоловіків та жінок. Але суспільство нав'язує так званні «маскулінні»(тобто чоловічі) якості чоловікам, а «фемінні»(відповідно жіночні) жінкам. Також на основі гендерної нерівності розвивається проблема верховенства у сім'ї. Історично встановлено, що чоловік - голова сімейства, це називається патріархат. За його принципами відбувається розподіл ролей, систему виховання та багато інших цінностей. Але головним питанням є те, що патріархат вийшов за рамки сім'ї, і поширився на всі сфери діяльності.

Ціль моєї роботи є виявлення існування патріархату в суспільстві, припустити подальшій розвиток гендерного стану, дослідити, чи є патріархат загальноприйнятою нормою у сучасності, чи це гендерний стереотип.

Чому саме чоловік голова сім'ї? Чи можна стверджувати, що такий розподіл утворився тому що жінка чимось поступається чоловіку у своїх якостях? Звісно ні. (Якщо до уваги не брати фізичну силу, хоча і це досить спірне питання).

Патріархат - це структура в суспільстві,яка передбачає те, що чоловіки являються «домінантним елементом» в сімейному, господарському та соціальному житті.

Раніше, у деяких культурах вважалося, що жінка - це власність чоловіка. Навіть існувала традиція: коли дівчину видавали заміж, вважалося, що її «викупали» у батька. У інших культурах встановлено такий порядок: дружина, коли виходила заміж, втрачала своє ім'я, та брала ім'я свого чоловіка. Для дівчини, можна було вийти заміж тільки раз у житті. Але на чоловіків це правило не розповсюджувалось. Якщо чоловік помирав, то вдова вже була нікому непотрібна і частіше за все вона покінчувала життя самогубством, або її вбивали. В Угорщині це правило дійсне і до сьогодення.[2] Хіба це справедливо? Чи дівчина не може жити після смерті свого чоловіка? Адже вона повинна мати право на це, бо життя продовжується. Мені цікаво, а якщо подружжя розлучалося, жінку вбивали ще і в муках?

Ще з давнього часу до жінок відносилися несправедливо. Достатньо роздивитися політику для жінок, яка склалася в історичні часи, і діє до сьогодення:

· Можливість реалізації базових потреб(таких як одяг, їжа та житло);

· Доступ до освіти і професіональної підготовки, щоб позбутися від низько кваліфікованої та невиготовничої праці;

· Можливість реалізації виховання дітей, включаючи не тільки піклування про здоров'я, але й використовування дошкільних закладів;

· Можливість зайнятості поза роботою вдома та визнання економічної цінності домашньої праці;

· Контроль за розміщенням ресурсів в родині.[1]

Можна допустити, що патріархат починається ще з дитячого виховання. Чоловіків виховують, нав'язуючи «маскулінні» якості. Тобто він сильний, мужній, сміливий, впевнений у собі, лідер у житті, стриманий, надійний, рішучій, раціональний тощо. Він повинен стати майбутнім головою сім ї, її годувальником(Хоча виникає спірне питання щодо виразу «годувальник сім'ї. Адже якщо сприйняти це значення у буквальному сенсі, то їжу готує жінка, а чоловік приносить до дому гроші), захищати рідних та близьких йому людей, особливо сім'ю.

З дитинства привчають хлопчика змалечку відчиняти двері жінкам(вони що, гадають що жінка настільки слабка особистість, що не може навіть відчинити собі двері?), у шкільні роки допомагати носити портфель, бо він заважкий для дівчини(а як жінка іде з магазину з двома важкими пакетами, то це норма?). Через це формуються принципи, що жінка слабка істота, а чоловік - сильний. А жінок змалечку виховують як «принцес», які чекають свого принца. Вони повинні бути добрими, емоційними, жіночними, чуттєвими, охайними, дбайливими, ласкавими, довірливими, тобто відповідати «фемінним» якостям, адже це так звана «слабка стать». Майбутня господиня обов'язково повинна вміти готувати, прибирати, прати, тобто бути «справжньою господинею».

Адже всі бабусі та матусі змалечку лякають: «Не будеш вміти готувати-заміж не вийдеш». А якщо дівчинка починає робити речі, які притаманює суспільство хлопчикам(наприклад лазити по деревах, грати з хлопчиками тощо), то всі оточуючі починають сприймати це не нормально «Адже ти дівчинка!». Із цього може виникати протистояння між хлопчиками та дівчатками. Мені знається, що суспільство таким чином хоче розділити чоловіків та жінок на «чорне» та «біле», на «погане» та «добре», щоб у світі царювала рівновага. А от хто стає на яке місце - це велике питання.

Побачивши таку організацію виховання дітей в нашому суспільстві, не повинно виникати питання як патріархат формується в нашому світі.

У наш час існує багато випадків сімейної дискримінації, адже це теж актуальна тема. Багато сімей, де жінка є звичайною домогосподаркою, яка виконує тільки функцію прибирання та виховування дітей. І найчастіше буває так, що чоловік звинувачує дружину в тому, що вона цілий день сидить вдома, і нічого не робить, а він працює, отже заробляє гроші. На мою думку, багато чоловіків просто не розуміють, як це важко бути домогосподаркою, а деякі взагалі не вважають це за працю.

Це не справедливо! Мені цікаво, чоловіки задумуються, звідки береться їжа на столі, коли вони приходять з роботи? Чи помічають вони, що в домі завжди прибрано, речі попрасовані, випрані тощо? Тобто чоловік працює тільки півдня, а потім приходить з роботи і відпочиває, а жінка повинна працювати увесь день? Чому це відбувається саме так?

Мені це залишається незрозумілим, адже в моїй сім'ї інакша ситуація. Я зростаю у повній сім'ї. Обидва з батьків працюють. Після роботи, вечерю готує той, хто прийшов раніше, посуд миє вся родина, по неділях прибирає вся родина також (хоча батько працює набагато більше матері, і він все одно залишається домінантною особою у нашому родинному устрої).

Існує думка, що патріархат в сучасному суспільстві царює не через господарювання чоловічої сили, а через материнську функцію жінки. Мабуть це пішло ще первісних часів, оскільки жінка не могла одночасно фізично виношувати дитину і полювати за здобиччю, тому і виникла така нерівність, жінки почали поступатися перед чоловіками. Також можна стверджувати, піклування за дітьми, сімейні клопоти роблять жінку залежною від чоловіка, і у матеріальному плані також. Чоловічі та жіночі ролі у житті - дуже прості: він - володар відношень, вона - підкорюється його володарюванню.[3] Розподіл праці виник за принципом допомоги одне-одному. Чоловікові дістався зовнішній світ, культура, суспільство. Тому чоловіки і мають більше впливу у навколишньому світі, тобто суспільстві. Саме чоловіки обіймають найвищі та найвпливовіші посади, найоплачуваніші професії. А жінці залишається дім, але і там вона повністю залежна від свого чоловіка.

Але неможна плутати патріархат і домашню тиранію. Адже у тиранії проявляється насилля направлене на жінку з боку чоловіка. Під час тиранії жінка зазнає морального, фізичного, соціального та економічного насилля. Це проявляється в моральному приниженні, наношені тілесних ушкоджень, він не дає жінці працювати, розвиватися як особистості тощо. А патріархат це просто розподіл обов'язків, який не передбачає насилля. Не можна казати «Б'є - отже кохає», бо це невірно. На мою думку, коли чоловік б'є жінку - він намагається проявити себе як домінуючого у відносинах.

Ми вже побачили, що у сучасному суспільстві - верховенство над жінками бере чоловік. Це розповсюджується не тільки на сімейні відносини, а й на суспільні також. Гендерне розділення присутні і при організації трудової діяльності. Так можна помітити, що чоловіки обіймають високооплачувані та більш престижні професії. Візьмемо наприклад професію прибиральниця. Заздалегідь можна побачити, що сама назва вказує на те, що володарка цієї професії жінка. Також можна помітити розподіл в межах однієї професії, наприклад кухар. Якщо брати шеф-кухаря у ресторані, то це повинен бути чоловік,(як це звикло сприймати суспільство) а куховарка у дитячому садку обов'язково жінка. Більшість випадків керування фірмами, або навіть державами призначається саме чоловіку, а не жінці. У світі доля жінок, що займали керівні посади менше аніж 3%. Лише 1 відсоток нерухомості належить жінкам.[1] Наприклад посади депутатів, президентів, директорів компаній займають чоловіки. Можна помітити, що майже всі видатні особистості(поети, вченні, зірки кінематографу, композитори) - чоловіки. Але з поміж джентльменів є і видатні жінки, наприклад Марія Кюрі, Жанна д'Арк, Леся Українка, Маргарет Тетчер тощо. Останнім часом кількість жінок, що займають високі посади - збільшується. Світ все більше говорить про гендерну рівність - це можливість користуватися своїми правами відносно можливості будувати кар'єру тощо. У нашому часі є багато «бізнес-леді». Це доводить, що жіноча стать не гірша розумовими можливостями за чоловіків. Також не кожен чоловік може позмагатися наприклад з олімпійськими чемпіонками-жінками з важкої атлетики тощо. Але неможна говорити про повну рівність між чоловіками і жінками, адже це є неможливим. Тому що жіночі клопоти та задоволення не сподобаються чоловіку, а жінці не сподобаються чоловічі заняття. Наприклад чоловіку не приноситиме задоволення наприклад походи по магазинах, доглядати за малими дітьми тощо. А жінці не сподобається наприклад ремонтування машини.

Отже можна зробити висновок, що патріархат у нашому сучасному суспільстві є нормою. Хоча на сьогоднішній день все більше говорять про рівноправ'я чоловіків і жінок. Можна помітити, що розвиток такого рівноправ'я набув більш широкого розвитку в країнах західної Європи і лише починає свій розвиток на Україні. Але на мою думку патріархат не повинен бути нормою, це скоріш за все певний стереотип, адже не існує вагомих причин чому саме чоловік повинен тримати верх над жінкою. Я дослідила, що на даний момент у суспільстві активно розвивається рівноправ'я, і можливо найближчим часом патріархат стане застарілою формою.

Список літератури

1.Малышева М.М. «Современный патриархат».

3.http://parents.kiev.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=66:2011-07-05-18-32-44&catid=1:news&Itemid=1

Размещено на Allbest.ru