Наркоманія серед підлітків та особливості роботи з ними

Поняття наркоманії та причини її виникнення. Відношення підлітків та молоді до наркотиків. Фактори та передумови розвитку підліткової наркоманії. Профілактична робота серед неповнолітніх та їхніх сімей з метою запобігання узалежненої поведінки.

Рубрика Социология и обществознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.09.2010
Размер файла 67,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА, СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ПРАЦІ

Соціально-економічний факультет

Кафедра соціальної роботи

Курсова робота

з предмета: ”Соціальна робота з групами девіантної поведінки”

на тему:

“Наркоманія серед підлітків та особливості роботи з ними”

Курс ІІІ Група 39

Жирнов Ігор Іванович

Науковий керівник:

старший викладач

Тищенко Н.І.

Чернігів 2009

Зміст
Вступ
Розділ І Наркоманія як соціально-психологічне явище
1.1 Поняття наркоманії
1.2 Теорії, що пояснюють причини виникнення наркоманії
1.3 Наркоманія в контексті соціальних процесів
1.4 Відношення підлітків та молоді до наркотиків
Розділ II Фактори й передумови розвитку підліткової наркоманії
2.1 Фактори, що впливають на виникнення потягу до психотропних речовин
2.2 Типи наркоманів
Розділ III Профілактична робота серед неповнолітніх та їхніх сімей з метою запобігання узалежненої поведінки
3.1 Поняття та види профілактики
3.2 Профілактика наркоманії в сім'ї
Висновки

Cписок використаних джерел

вступ

Проблеми, пов'язані з вживанням наркотиків, стали сьогодні загрозливим викликом українській нації і державі. Особливо гостро в сучасному суспільстві постала проблема наркоманії, яка перетворилася на проблему всіх верств населення, починаючи з людей, що живуть за межею бідності та закінчуючи заможними людьми.

Відносно нашої країни ця проблема є особливо актуальною, що пов'язано з недостатньо високою культурою суспільства, а також із певними світоглядними уявленнями людей стосовно наркотиків, із стереотипами громадської думки щодо ставлення до споживачів цих речовин. Вирішення цієї проблеми залежить від позиції всього людства і ступеня усвідомлення важливості її кожною людиною. Особливо це стосується молоді, розуміння нею своєї відповідальності за майбутнє Вітчизни, здоров'я нації, формування духовних цінностей, усвідомлення визначальної ролі здорового способу життя та формування індивідуальної поведінки кожної молодої людини на цих засадах.

На сучасному етапі проблему зловживання психоактивними речовинами необхідно розглядати, перш за все, як проблему особистості, акцентувати увагу на профілактиці, яка дає можливість зберегти фізичне і духовне здоров'я.

Метою курсової роботи є - розкриття даної проблеми, закономірностей розвитку наркоманії серед підлітків, способів профілактики та боротьби з нею.

Для досягнення цієї мети у своїй роботі ставлю такі завдання:

· з'ясувати відношення різноманітних груп населення і соціальних інститутів до проблеми наркоманії, а особливо -- до проблеми споживання наркотиків;

· виявити соціокультурний механізм прилучення підлітків та молоді до наркотиків;

· визначити фактори, що сприяють розвитку наркоманії;

· проаналізувати мотиви споживання наркотиків, з'ясувати причини розповсюдження наркоманії та шляхи вирішення даної проблеми.

Об'єктом дослідження є підлітки.

Предметом дослідження є прямий та опосередкований вплив наркоманії на підлітків.

Методологічною основою дослідження є наукові методи, зокрема, історичний, порівняльний, аналіз соціологічної, загально-педагогічної і психологічної літератури по проблемі.

РОЗДІЛ І НАРКОМАНІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Поняття наркоманії

Про вживання людьми різних речовин, що змінюють поведінку, відомо із глибокої давнини. Існує припущення, що перше знайомство людини з наркотиками відбулося в ранньому палеоліті. З розвитком суспільного життя стали виділятися особистості, що виконують особливі функції та впливають на громадське життя. Це вожді племен, чарівники, маги, шамани, жерці. У глибокій давнині право вживати наркотики мали тільки вони. Для простих смертних на ці засоби було покладено табу, а їхні рецепти були великою таємницею. Таким чином, привілейованим класам вдавалося відгородити народ від самознищення.

Масове вживання наркотиків у Європі почалося у дев'ятнадцятому столітті, у період, коли група інтелектуальних авантюристів почали експериментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, привезені з Єгипту та Індії. На початку двадцятого століття зріс інтерес до засобів, які здатні змінювати стан психіки.

У наш час наркоманія втратила свою «містичність» і стала соціальною проблемою, що негативно впливає на особисте і суспільне життя людей. Сьогодні, зберігання та вживання наркотиків є карним злочином. Приблизно 10 - 15років тому наркоманія викликала в суспільній свідомості страх або агресію. Останнім часом відзначається більше толерантне відношення до наркоманії і наркоманів.

Етимологічно термін «наркоманія» пов'язаний з поняттям «наркотик» (від грец. narkotikos- заколисливий). Однак термінологічна невизначеність виникає відразу ж, як тільки мова заходить про препарати, що не відносяться до групи опію, тому що серед засобів, віднесених до наркотиків, лише опіати й ноксирон мають снотворний вплив. Інші ж препарати по своїй фармакологічній активності є психостимуляторами. Нині термін "наркотична речовина" (наркотик) застосовується стосовно тих отрут або речовин, які здатні викликати при їхньому вживанні снотворну, болезаспокійливу або збудливу дію.

Аналіз медичної літератури дозволяє дати визначення наркоманії як групи захворювань, які викликані систематичним вживанням наркотиків і проявляються синдромом зміненої реактивності, психічною й фізичною залежністю, а також деякими іншими психосоматичними й соціальними особливостями.

У традиційній наркології наркоманія розглядається як невиліковна хвороба, з більш-менш тривалими ремісіями. У структурі наркоманії виділяють основні складові, які проявляються в ході розвитку хвороби.

1. Синдром психічної залежності. Наркотик стає найважливішою умовою комфортного контакту людини з життям, собою, іншими людьми.

2. Синдром фізичної залежності. Поступово наркотик вбудовується в різні ланцюги обмінних процесів в організмі. Якщо наркоман не приймає відповідну кількість наркотиків, то він випробовує різні ступені фізичного страждання: ломка, сухість шкіри (або, навпаки, пітливість). Це явище називається абстинентним синдромом

3. Синдром зміненої реакції організму до дії наркотику. Найважливішу роль у структурі даного синдрому грає толерантність (терпимість). Її зростання, стабілізація на високому рівні, зниження, відносять до стрижневих симптомів наркоманії.

У психології наркоманія розглядається як вид негативної психічної залежності. Якщо після вживання наркотику індивід переживав стан надмірності можливостей у подоланні внутрішніх і зовнішніх факторів, що перешкоджають задоволенню потреб, то в нього виникає схильність до формування залежності від психоактивних речовин [11, С.2-4].

У суспільній свідомості існує неоднозначне відношення до наркоманії. Поряд з негативним відношенням до наркоманів як до злочинців, зберігається також позиція, що наркоманія - це хвороба, а наркомани мають потребу в співчутті й лікуванні. Наркоманія останнім часом стала настільки розповсюдженим явищем, що кожна людина, прямо або опосередковано, змушена зустрічатися з нею у своєму найближчому оточенні.

Крім поняття «наркоманія» у літературі часто зустрічаються такі поняття, як наркозалежність, наркотизм. У спеціальній літературі поняття «наркотизм» з'явилося у 70-і роки XX століття в нашій країні. Воно було сформульовано для позначення негативного соціального явища та використовувалося на противагу поняттю «наркоманія», що служило для виключно медичного позначення захворювання. Тоді наркотизм визначали як негативне соціальне явище, обумовлене несприятливими умовами зовнішнього середовища й антигромадською орієнтацією особистості, що виражається в незаконному навмисному споживанні наркотичних речовин, що заподіює шкоду здоров'ю людини й представляє небезпеку для суспільства. Оскільки в той час у Радянському Союзі вживання наркотиків уже вважалося злочином, то в юридичній літературі наркотизм визначався як «передбачена законом сукупність діянь, вчинених з використанням наркотичних речовин, які зазіхають на здоров'я населення й суспільну безпеку».

Наступна еволюція поняття «наркотизм» привела до того, що воно стало визначати явище, пов'язане зі споживанням наркотиків як суспільно небезпечне, що виражається в незаконному споживанні та інших незаконних діях з наркотичними речовинами, над якими встановлений спеціальний міжнародно-правовий і внутрішньодержавний контроль.

Ототожнення понять «наркотизм» й «наркоманія» не завжди виправдана, оскільки «наркотизм» не зводиться до осмислення його тільки як захворювання. Захворювання виражається у фізичній і психічній залежності від наркотичної або психотропної речовини, при якій життєдіяльність організму підтримується на певному рівні тільки за умови постійного прийому названих речовин, доза яких постійно зростає, що приводить до виснаження фізичних і психічних функцій.

«Наркотизм» _ більше широке поняття, оскільки містить у собі медичні (біологічні), соціальні й правові аспекти. Це негативне соціальне явище міжнародного характеру, що характеризується прилученням частини населення країни до немедичного споживання наркотичних засобів або психотропних речовин, що перебувають під спеціальним міжнародно-правовим і внутрішньодержавним контролем, а також участю (прямим або непрямим) в організації й здійсненні їхнього нелегального звороту як у національних рамках, так й у міждержавних масштабах.

Воно впливає на всі сфери життя суспільства й держави: на суспільне виробництво, на економіку країни, на стан обороноздатності, на фізичне й духовне здоров'я націй, на злочинність (її стан, структуру й динаміку) і т.д.

1.2 Теорії, що пояснюють причини виникнення наркоманії

Теорії, що намагаються пояснити явище наркоманії й причини її виникнення, в основному концентруються на питаннях соціального устрою, який піддається змінам, наслідуванням поведінки інших і особливостях особистості. Соціальні теорія

Соціальні теорії пояснюють вживання наркотиків як відповідь особистості на тиск, що виникає зі змін, що відбуваються в сучасному суспільстві. Наприклад, один з теоретичних напрямків розглядає наркоманію серед молоді, як специфічне вираження протесту проти соціального прогресу - «втеча від соціального устою за допомогою наркотиків». Інший напрямок стверджує, що молодь прилучається до наркотиків, щоб продемонструвати неприйняття способу життя.

Теорія взаємодії

Згідно теорії взаємодії, обставини, у яких людина вживає наркотики, безпосередньо залежать від спілкування з людьми, що мають більший наркотичний досвід. Особистість, що бореться з дилемою (приймати або не приймати наркотик) або вже має початковий досвід вживання, знаходить підтримку з боку собі подібних, але з більшим стажем, і стає членом групи, у якій, крім подібності поглядів, що стосуються музики, моди й занять у вільний час, очікується й спільне вживання наркотиків.

У процесі звикання новий член групи починає поступово відчувати задоволення від прийому наркотиків. Його первинний опір поступово змінюється байдужістю, зменшується разом з почуттям провини, а потім зовсім зникає. Уже в початковій фазі наркоман вчиться не звертати увагу на негативні наслідки своєї поведінки під дією наркотиків і переживає приємні відчуття.

Пізніше наркоман може відокремитися від групи й продовжувати приймати наркотики незалежно від неї, але на початковому періоді йому необхідна підтримка, щоб виробити систему цінностей наркотика і його вживання, вибрати оптимальний спосіб і набратися досвіду.

Теорія особистості

Теорія особистості ставить в основу психологічні потреби. Відома популярна думка про марихуану як про наркотик «відносно безпечний, не більш шкідливий, ніж алкоголь, спосіб відходу від дійсності». Люди з почуттям непевності, в основі якого лежать емоційні проблеми й невротичні конфлікти, схильні до вживання наркотиків й інших допоміжних хімічних засобів. Можливо, деякі особистості можуть приймати героїн або інші опіати з метою зменшення почуття страху, втечі від громадськості й задоволення саморуйнівних прагнень.

У цьому контексті теорія особистості протиставляється теорії взаємодії, що підкреслює умовну модель поводження - той хто вчиться приймати наркотики, міг би вчитися чомусь іншому. З іншого боку, у теорії особистості вважається: використання заборонених засобів є одним із симптомів психічних порушень.

Незважаючи на ефективність кожної із цих теорій, все-таки жодна з них не в змозі дати відповідь на питання - чому людина приймає наркотики? Тому що наркоманія, по суті, є «широкою гамою порушень, що залежить від різних обставин». Практика показує, що окремі типи людей більше піддаються порушенням, які викликані несприятливими зовнішніми впливами. У зв'язку із цим існує диференційована схильність до наркоманії. Немає доказів того, що кожен хронічний наркоман був до початку вживання наркотиків суб'єктом із психічними вадами.

Існує точка зору, що переважна більшість сучасних наркоманів належить до так званих реактивних типів людей. У них залежність виникає з реакції нормального підлітка , пов'язане з дорослішанням або є результатом протесту і необхідності поваги ровесників. Тоді наркоманія не розвивається в рамках індивідуальної психопатології, але є симптомом соціальної патології, а також в необхідності нової культури й філософії для молодих людей, що прагнуть до нових вражень і до швидкоплинних задоволень.

Іншим типом є так звана первинна наркоманія, при якій наркотик допомагає особистості пристосуватися до хаотичного внутрішнього світу підлітка. Ця частина молоді приймає наркотики, щоб підсилити почуття суспільної приналежності, розбудити життєвий ентузіазм, поліпшити настрій тощо.

Існують дані, котрі свідчать про вживання наркотиків через генетичні порушення, фізичне каліцтво і навіть від голоду. У пошуках причини наркоманії найбільша увага звертається на соціальні фактори та індивідуальні реакції на ці фактори, принаймні, тоді, коли мова йде про наркоманію серед молоді. [1,С. 23-32]

1.3 Наркоманія в контексті соціальних процесів

Наркоманію можна розглянути як соціально-інфекційне захворювання, поширення якого відбувається всередині соціальних груп. Саме тому неможливо «ізолювати» існування наркомана в середовищі - рано чи пізно довкола нього формується група, що втягується в сферу споживання наркотиків, створюючи свою культуру, альтернативну традиційній. Інакше кажучи, наркоманія - це хвороба, що породжує свою субкультуру.

Наркокультура має свою внутрішню логіку й організацію. У ній легко виявляються деякі динамічні й функціональні аспекти. Оскільки мета й результат наркокультури перебувають у непримиренному протиріччі, тому вона (наркокультура) реалізується в постійному подоланні моральних і правових обмежень за допомогою ліквідації всіх традиційних людських цінностей.

Потреба людини в подоланні обмежень, знятті заборон, звільненні почуттів, що задовольняється в умовах наркокультури є універсальним засобом (соціального, чуттєвого й синхронного підкріплення), й може бути осмислена в рамках наркоманії як механізм формування психологічної залежності.

Знаючи особливості взаємодії наркоманів один з одним у соціумі, проаналізувавши існуючі закони й принципи існування груп наркоманів, можна визначити наступні відмітні риси наркокультури.

1. Злитість (нерозчленованість) змістовних й операційних значень.

У наркокультурі речення будуються, як правило, безособові. Більшість суджень мають найчастіше форму дієслів, а суб'єкт висловлювання (підмет) у реченнях не позначається .

2. Іншомовність та зашифрованість.

Слова, які використовуються при побудові фраз, текстів і навіть діалогів у середовищі «присвяченому» наркокультурі, не мають ніякого відношення до своїх первинних значень.

3. Пряма протилежність значень і дій.

Протилежність спочатку виявляється в тому, що з лексики підлітка, що ввійшов у наркокультуру, поступово зникають висловлення особистісного характеру, висловлення від першої особи однини.

4. Релігійно-філософські твердження.

У висловленнях підлітків, що вживають наркотики, часто присутні ригідні когнітивні конструкції,які наповнені позбавленням змісту (поза контекстом) релігійно-філософськими твердженнями. Твердження, взяті з різних літературних джерел, виконують скоріше агітаційно-ідеологічну роль і призначені переважно для тих, хто випробовує інтелектуальні сумніви в пропонованих діях, пов'язаних з вживанням наркотиків. Тут легко виявити й буддиську відмову від всіх бажань, і християнське всепрощення як необхідність вживання наркотиків як умови для життя в середовищі, побудованого на тотальній брехні, і нехтуванні по відношенню до земних благ, і обіцяну всіма релігіями вічність, і загальну комуністичну рівність.

Як зовнішні атрибути рекламно-спонукального характеру наркокультури (для початківців) виступає міфологічна еклектика двох самостійних субкультурних утворень. Перше можна назвати елітарною(богемною) субкультурою, носіями якої є артисти, художники, зірки естради, люди мистецтва, а також меценати й спонсори. Друге можна назвати кримінальною субкультурою, носіями якої є люди, що живуть «по поняттях», злодії, бандити, кримінальні авторитети, шахраї, що були засуджені, злочинні угруповання. Як в елітарної, так й у кримінальній субкультурі припустиме вживання наркотиків, однак, воно (вживання) не є самокоштовним і стрижневим, як у наркокультурі. Більше того, кожна із двох названих субкультур має чітко виражену спрямованість й аж ніяк не аморфну систему цінностей. Наявність правил і цінностей зумовлює існування санкцій за їхнє порушення або покарання. [12,-126 с.]

Таким чином, існують механізми (економічного, морального, психологічного характеру), що стримують непомірне вживання наркотичних речовин, як в елітарної, так й у кримінальній субкультурі.

У названих субкультурах складається ієрархія, що зумовлює співпідпорядкованість всіх її членів, а значить і конкуренцію між ними. У наркоманській субкультурі лідери можуть виникати лише ситуативно, тільки для одержання дози, оскільки ієрархії як такої не існує.

Ще більш сувора ситуація із вживанням наркотиків у кримінальному світі. Авторитети, кримінальні ієрархи втрачають довіру своєї системи у випадку зловживання наркотиками. Наркотики вживати не заборонено, але ставати залежним не дозволено нікому з лідерів. У кримінальному світі наркотики є скоріше основою бізнесу, джерелом фінансового благополуччя ніж сенсом життя окремих членів або групи в цілому. У злочинному середовищі наркомани, як правило, не можуть займати важливих «постів» з міркувань безпеки й стійкості системи.

Узагальнюючи викладене, можна говорити про особливі відмінності наркокультури від інших субкультурних явищ: відсутність ієрархії, недіалогічність наркокультури, однодумність її членів, відсутність довіри у взаєминах, демонстративне псевдоелітарне поводження в сполученні з універсальною злочинною спрямованістю. Високий ступінь наслідування говорить про маргінальність наркокультури, у якій залишається одна єдина цінність і правило - наркотик.

Для більш детального розуміння наркоманії варто розглянути її як явище багатоаспектне.

Економічний аспект наркотизму

Незаконний обіг наркотиків породжує колосальний за своїми масштабами тіньовий обіг коштів. Очевидно, що виявившись у тіні, ці гроші виходять з-під контролю держави й можуть використовуватися для збільшення потенціалу тіньової економіки й кримінального світу.

Держава витрачає на медичне обслуговування наркоманів значні кошти, використовуючи тим самим частину коштів, які необхідні для вирішення інших, не менше важливих, проблем охорони здоров'я. З іншого боку, витрати на оплату лікування наркомана в приватних наркологічних і реабілітаційних центрах настільки значні, що це неминуче приводить до зниження життєвого рівня їхніх сімей, що становлять значну частину населення.

Розвиток наркотичної залежності призводить до руйнування трудової мотивації й трудової поведінки в цілому. Таким чином, зі сфери матеріального й духовного виробництва відбувається постійний відтік робочої сили. Оскільки інтенсивне вживання психоактивних речовин практично несумісно ні з роботою, ні з навчанням, поширення наркоманії серед молоді має місце як до зниження загального інтелектуального потенціалу країни, так і до «збідніння» трудових ресурсів.

Державні засоби, які затрачуються на припинення незаконного обігу наркотиків в нашій країні, не дають відчутного результату.

У деяких країнах виробництво наркотиків є частиною загальної політики. У Бірмі, Лаосі, Кампучії прибуток від виробництва наркотиків становить значну частину національного продукту. У ряді таких країн, як Гватемала, Венесуелла, Колумбія, Афганістан, нелегальне виробництво наркотиків є потужним стимулом припливу капіталовкладень у місцеву економіку.

Демографічний аспект наркотизму.

У сферу незаконного систематичного споживання наркотиків втягуються переважно підлітки і юнаки. Співвідношення наркоманів чоловічої та жіночої статі становить приблизно 10:1. Формування наркотичної залежності призводить до руйнування й згасання сексуальних інстинктів. З іншого боку, смерть від передозувань і нещасних випадків, пов'язаних з наркоманією, приводить до наростання диспропорції в співвідношенні жінок і чоловіків. У результаті цих процесів уже найближчим часом відбудеться певне зниження народжуваності, збільшення кількості самотніх жінок і неповних сімей.

Серед наркоманів значний відсоток становлять діти з неповних сімей або сімей, що мають єдину дитину. Висока смертність серед наркоманів приводить до значного зростання числа «бездітних» та «безпритульних» старих, про яких комусь потрібно буде піклуватися.

Моральний аспект наркотизму.

У результаті систематичного вживання наркотиків відбувається стрімка девальвація особистості людини. Поступово в наркомана руйнується моральна основа регуляції поводження: воно стає спрямованим винятково на безпосереднє задоволення потреби в наркотиках. Ціна життя, закріплена традиційною мораллю, виявляються незначима, формується «наркоманська» система цінностей, що здобуває статус основи наркоманського способу життя.

Українська сім'я, виявилася нездатною захистити дитину від наркоманії. Це треба визнати, і факт такого визнання стане важливим внеском у соціальну психотерапію. Поки суспільство таке, що батьки соромляться своїх дітей більше, ніж люблять їх - діти будуть гинути.

Життя складне й суперечливе, але те, що для дорослого існує як протиріччя, для підлітка перетворюються в непереборну особистісну кризу, що породжує екзистенціальний розпач. Зберегти цілісність особистості завжди допомагала сім'я й традиційна культура. Сім'я сьогодні виявилася в глибокій кризі: батьки часто не можуть показати позитивний приклад своїм дітям. Традиційна культура стрімко деградує, що призводить до зміни міри людського в людині. У пошуках цілісності й самоідентичності підліток непомітно включається в орбіту наркоманської субкультури з її традиціями, фольклором, особливою мовою, системою цінностей, життєвих принципів, особливих відносин.

Політичний аспект наркотизму.

Із проблеми виключно медичної, наркоманія перетворилася в проблему загальнонаціонального масштабу, поступово здобуваючи статус загрози для безпеки країни. Масштабністю проблеми не могли не скористатися різні політичні партії й соціальні групи, використовуючи спекуляції на «наркотичні» теми для вирішення своїх проблем. У ситуації, коли проблемою молодіжного наркотизму змушені займатися різні міністерства й відомства, зниження рівня керівництва веде до зменшення координації їхніх дій, створює можливість для делегування відповідальності за власну некомпетентність в іншу професійну й відомчу сферу.

Міжнародний (міждержавний) аспект наркотизму.

За останній час захист своїх громадян від впливу наркотиків неодноразово ставала приводом для втручання у внутрішні справи, а іноді й у воєнні операцій США в латиноамериканських країнах.

З іншого боку, зони виробництва, канали поширення й регіони споживання наркотиків, як правило, рознесені в просторі й не вміщаються в кордони окремих держав. Поширення наркоманії приводить до глобалізації кримінальних структур. Кримінальні структури, що контролюють виробництво, поширення й збут наркотиків, виходять на рівень міжнародних синдикатів, здатних завдяки своїм фінансовим можливостям впливати на політику окремих країн або регіонів.

Наркотики й кошти, що надходять від їхнього продажу й поширення, стали серйозним джерелом фінансування підривних і терористичних організацій в усьому світі. [8,-54 с.]

1.4 Відношення підлітків та молоді до наркотиків

Молоде покоління, з якого, в основному, вербується армія наркоманів, не є однорідною масою в плані зацікавленості наркотиками й у плані думки про них. Можна навіть сказати, що погляди різних груп молоді на виправданість застосування наркотиків дуже різноманітні й часто протилежні. Тому можна умовно розділити молодих людей на п'ять груп:

1. Більша частина сучасної молоді не виявляє ніякої зацікавленості наркотиками, і не схвалює їхнього вживання.

2. Певна частина молоді, що цікавиться стилем життя молодих наркоманів, але не бажає жити так само, як вони, й приймати наркотики.

3. Третю групу становлять ті, хто емоційно ототожнює себе з наркоманами, і самі періодично приймають наркотики. Для більшості цих людей вживання наркотиків являє собою демонстрацію власної життєвої філософії, ніж ознаку непереборної потреби в наркотику.

4. Четверта група - це молоді люди, що ідентифікують себе з наркоманами з погляду зовнішності, поводження і відношення до наркотиків. Незважаючи на це, через короткочасний період вживання наркотиків або наявність особистих задатків, ці люди зберігають певну дистанцію стосовно наркотиків, і ніколи не піддаються їм повністю.

5. Відносну меншість становлять молоді люди, які зовсім втратили зв'язок із суспільством. Вони повністю піддані психічній і фізичній залежності й прийняли спосіб життя й риси характеру наркоманів.

На щастя, переважна більшість підлітків та молоді належить до першої й частково до другої групи. Четверту й п'яту групу становить екстремальна меншість, чиї життєві позиції й способи дій несуть відбиток психічних відхилень, а фізичне й психічне здоров'я перебуває в найбільшій небезпеці. [18,С. 34-42]

РОЗДІЛ ІІ ФАКТОРИ Й ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ПІДЛІТКОВОЇ НАРКОМАНІЇ

2.1 Фактори, що впливають на виникнення потягу до психотропних речовин

Дослідження вчених, присвячені підлітковій та молодіжній наркоманії, показали, що виділення конкретних причин наркотизації підлітків і старшокласників є неможливим. Докладний аналіз вітчизняної й зарубіжної наукової літератури із проблем наркоманії показав різноманіття точок зору й підходів до даного питання. Якщо узагальнити причини, що перераховуються авторами, вийде перелік, який не буде вичерпним.

Наслідування дорослих, специфіка соціалізації й пошук нових вражень, порушення в емоційній сфері.

Стрес, сугестивність, цікавість, педагогічна занедбаність, наслідки травм.

Економічні причини, недосконалість законодавства, традиції вживання легальних наркотиків (кава, тютюн, пиво, алкогольні напої).

Сімейні проблеми, спадковість, психопатології, неповна сім'я, деструктивна сім'я, ригідна сім'я й т.д.

Особливості характеру, такі як поступливість, почуття провини, нерішучість, сугестивність, тривожність і т.д.

Особистісні особливості, потреба у визнанні, пригніченість щиросердечних і сексуальних переживань, психологічний захист, стиль поведінки й мислення і т.д.

Узагальнення й класифікація всіх названих різними авторами причин на основі декількох підстав, одержали, у такий спосіб сукупність факторів, що перебувають у взаємодії один з одним.

Поширення наркоманії пов'язане з одночасним існуванням декількох груп факторів, кожен з яких, взятий окремо, не є визначальним. Фактори наркотизації потрібно розглядати в сукупності, умовно їх можна поділити на об'єктивні й суб'єктивні. Всередині об'єктивних причин виділяють макропричини й мікропричини. Суб'єктивні поділяються на індивідуально-біологічні, індивідуально-психологічні й особистісно-психологічні. [9,С.149-157]

Класифікація одержала наступний вид:

Об'єктивні фактори. Їхня наявність не залежить від індивіда, це об'єктивно існуючі умови, впливати на які людина практично не може. До об'єктивних факторів відносять соціально-економічний стан суспільства, традиції, реклама, клімат у сім'ї й школі й т.д. Макропричини - це умови, що існують у суспільстві в цілому, а мікропричини - це умови всередині тієї соціальної групи, у якій перебуває суб'єкт.

Об'єктивні макропричини:

Економічно-соціальне неблагополуччя

Діти із соціально неблагополучних сімей, для яких характерні соціальна ізольованість, незадовільні житлові умови, батьки яких мають мало престижний рід занять або є безробітними, більше піддані ризику бути постійними учасниками правопорушень і часто зловживати алкоголем і наркотиками. Економічно (соціально) неблагополучні умови можуть бути визначені соціальним працівником, соціальним педагогом як один з можливих факторів ризику.

Завдання соціальних відділів - сприяти соціальній адаптації неблагополучних сімей за допомогою реалізації можливих правових або економічних заходів (виділення матеріальної допомоги, сприяння у влаштуванні батьків і працездатних дітей на роботу, направлення дітей у санаторії, дитячі табори )

З іншого боку, також високий шанс наркотизації в дітей із зовні благополучних, заможних сімей: заклопотаність батьків своїм соціальним станом, напруженість, тривожність, конфлікти, що часто виникають у відносинах між бізнесменами і їхніми жінками і дітьми, створюють несприятливі умови в сім'ї, що не може не відбитися на психологічному благополуччі підлітка. З боку центрів соціально - психологічної допомоги контроль практично неможливий, оскільки без запиту (звертання) фахівці не можуть втручатися в сімейну ситуацію й протистояти можливій наркотизації підлітка. У цьому випадку важливим є співробітництво центрів соціальної - психологічної допомоги зі школами, ліцеями, коледжами й іншими, у тому числі й недержавними, освітніми установами, у яких фахівці (педагоги, психологи) мають більше можливостей спілкування з дітьми і їхніми сім'ями.

Несприятливе оточення й суспільна необлаштованість

Райони, що відрізняються високим рівнем злочинності, із часто мінливими мешканцями, не сприяють виникненню почуття єднання й спільності серед людей, що населяють їх, що існує в більш благополучних районах з меншою щільністю заселення й низьким рівнем злочинності. Несприятливе сусідство й суспільна необлаштованість сприяють поширенню зловживання алкоголем серед місцевої молоді.

Завданням організацій, що займаються профілактикою наркоманії, у цьому випадку є співробітництво із правоохоронними органами з метою жорсткості контролю над поширенням наркотичних речовин у даному районі, а також створення дозвіллєвих центрів, підліткових клубів, відділів позашкільної роботи, які заповнюють вільний час дітей і підлітків, що проживають у цьому районі.

Доступність алкоголю й наркотиків

Доступність алкоголю й наркотиків об'єктивно пов'язана з імовірністю зловживання ними. У школах, де наркотики більш доступні, існують значні показники вживання наркотиків. Крім того, на імовірність вживання наркотиків впливає сусідство зі школою нічних клубів, ресторанів, кафе, продуктових магазинів, ринків, парків й інших місць зі зниженим контролем над поширенням наркотиків й алкоголю. Дійсно, незважаючи на існуючу заборону на продаж алкоголю дітям до 18 років, багато продавців з метою збільшення прибутку продовжують постачати підлітків алкоголем і не несуть за це ніякої відповідальності.

Також, як і у випадку несприятливого оточення й соціальної необлаштованості, необхідне співробітництво центрів й адміністрацій навчальних закладів із правоохоронними органами.

Реклама

На жаль, легальні й нелегальні наркотики рекламуються надзвичайно широко. Мова йде як про явну, так і про приховану рекламу.

Алкогольні й тютюнові вироби рекламуються відкрито. Супровідна їхня інформація, міцно зв'язує у свідомості підлітка тютюн й алкоголь із цінностями життя: воля, досягнення, престиж, дружба. Наявність цих зв'язків, що виявляються тільки за допомогою психодіагностики, як правило, не усвідомлюється, що робить їх ще більш небезпечними.

Реклама, належить до числа макрофакторів, попередити вплив яких часом неможливо. Протистояти рекламі може тільки емоційно зрілий і самодостатній підліток, що не випробовує емоційного дефіциту у відносинах з однолітками й навколишніми дорослими людьми.

Об'єктивні мікропричини:

Часті зміни місця проживання

Часті зміни місця проживання впливають на підлітка, оскільки зіштовхують його з необхідністю побудови відносин з новими друзями, сусідами, однокласниками, що нерідко зумовлює появу труднощів і проблем. Чим частіше сім'я переїжджає, тим вище небезпека виникнення проблем, пов'язаних з вживанням наркотиків. Однак якщо сім'я вміє органічно вливатися в життя суспільства на новому місці, а сусіди їй раді, даний ризик знижується.

Завдання центрів соціально - психологічної допомоги складається в цьому випадку в допомозі сім'ям, і особливо, підліткам, в адаптації на новому місці: надання необхідної інформації про школи, медичні установи в даному районі, місті, а також тісне співробітництво із класними керівниками, у чий клас надійшли нові діти.

Сімейна схильність

Діти, породжені або виховані в сім'ях з алкогольними традиціями, піддані більшому ризику прилучитися до алкоголю й інших наркотиків. У цьому свою роль грають як генетичні фактори, так і вплив безпосереднього оточення. Наприклад, хлопчики, що народилися в сім'ї алкоголіка, навіть виховуючись у сім'ї, що всиновила їх, піддаються в чотири рази більшому ризику стати алкоголіками, чим хлопчики, що народилися в «неалкогольних» сім'ях. У сім'ях, де батьки для того, щоб розслабитися, вживають заборонені наркотики або багато п'ють (не обов'язково стаючи алкоголіками) є більша імовірність, що діти почнуть вживати алкогольні напої в підлітковому віці. Якщо батьки до того ж прилучають своїх дітей до вживання наркотиків, включаючи, звичайно, і алкоголь, ризик зростає. Чим більше членів сім'ї вживають алкоголь і наркотики, тим більший ризик.

Завданням центрів соціально - психологічної допомоги є своєчасне розпізнавання таких сімей і необхідна соціальна, психологічна робота з ними, а в деяких випадках - часткова або повна ізоляція дітей від батьків, що сприяють вживанню дітьми наркотичних і алкогольних речовин.

Недотепність і непослідовність у вихованні

У сім'ях, у яких батьки не встановлюють чітких норм поведінки, у яких діти залишаються наданими самим собі, і де дисциплінарна практика надмірно сувора й непослідовна, підлітки піддаються більшому ризику здійснення правопорушень і частого вживання алкоголю й наркотиків. Здорові, емоційно насичені, відносини в сім'ї найчастіше є чинником, що запобігає потягу дитини до алкоголю й наркотиків.

У цьому випадку завдання центрів соціально - психологічної допомоги складається в педагогічній і психологічній корекції відносин у сім'ї й навчанні батьків і дітей способам ефективної міжособистісної взаємодії.

Протест і ризик у підлітковому віці

Підлітковий вік відомий як період загострення протесту проти існуючих у суспільстві моральних норм, принципів і стереотипів поведінки. Оскільки в суспільстві дорослих існує однозначно негативне відношення до наркотиків і наркоманів, підлітки однією з форм протесту вибирають саме вживання наркотиків.

Завданням психологів і педагогів є допомога підліткам у задоволенні потреб іншими способами (наприклад, ризик саморозкриття проявляється в особистісно-орієнтованих і соціально - психологічних тренінгах, фізичний ризик - у заняттях спортом), а також у загальному емоційному розвитку дитини.

Спілкування з однолітками, що вживають наркотики

Спілкування з однолітками, що вживають наркотики, є одним з найбільш надійних індикаторів, що вказують на можливість вживання наркотиків підлітками, незалежно від того, чи мають місце інші фактори ризику.

Очевидно, що заборонити підліткові спілкуватися з такими друзями - завдання не з легких, однак батьки повинні прикласти всі зусилля, щоб створити для дитини необхідні фактори захисту від можливої наркотизації. У тому числі, батьки можуть звертатися до психологів і педагогів центрів соціально - психологічної допомоги.

Неуспішність, відсутність бажання продовжувати навчання в школі

Починаючи із четвертого, п'ятого й шостого класів невдачі в навчанні підсилюють ризик зловживання наркотиками й імовірність правопорушень. З поширеністю випадків вживання наркотиків пов'язані показники, що свідчать про те, наскільки сильно учні прив'язані до школи, час, витрачений на виконання домашніх завдань і значення, що має для них навчання в школі. Підлітки, яким школа ненависна і які не прагнуть продовжувати навчання в ній і потім вступати у вузи, мають більше шансів пристраститися до наркотиків у підлітковому віці.

Завданням фахівців соціально - психологічних центрів є співробітництво зі школами, зокрема, класними керівниками таких підлітків, а також допомога підліткам у професійному самовизначенні й профорієнтації.

Позитивне відношення оточення до наркотиків

Коли діти вважають, що від паління марихуани немає шкоди, тоді існує дуже велика імовірність того, що вони будуть вживати наркотики. В більшості випадків підлітки пояснюють своє поводження (вживання наркотиків,), з існуючими міфами типу «У будь-який момент я можу кинути», і т.д.

Міфи про наркотики й наркоманів, що існують у свідомості підлітків, зруйнувати дуже складно й часом просто неможливо. У цьому випадку ефективною може стати лише робота психолога, групова робота, спрямована на обговорення з підлітками цих міфів і вироблення в них свідомого, критичного відношення до наркотиків і наркоманів.

Суб'єктивні фактори :

До індивідуально-біологічних причин відносяться спадковість відносно психічних захворювань й алкоголізму, важкі соматичні захворювання й нейроінфекції в ранньому дитинстві. Велике значення для формування девіантної поведінки мають місце органічні захворювання головного мозку. Перераховані порушення є скоріше передумовами, тобто зумовлюють індивідуально-психологічні і особистісні психологічні причини. Зокрема, захворювання головного мозку впливають на психоемоційний стан, знижують здатність індивіда переносити фізичні й психологічні навантаження, протистояти стресу й негативним впливам навколишнього середовища. Це відбивається на адаптаційних можливостях людини, внаслідок чого формується девіація.

Індивідуально-психологічні причини - це особливості когнітивної, емоційно-вольової сфери, що зумовлюють виникнення й розвиток девіації. Прикладом тут може бути низька стійкість до емоційних навантажень, тривожність, імпульсивність, збудливість, несформованість мотиваційної сфери.

Закордонні дослідники до мотивів, які призводять до вживання підлітками й молоддю психоактивних речовин відносять: «вплив приятеля», «потреба в зміні свого стану», «бажання відійти за допомогою наркотиків від вирішення життєвих проблем, зняти емоційний дискомфорт» [3,С.148-163] У роботах вітчизняних вчених, присвячених вивченню мотивів вживання наркотиків, згадується про внутрішньогрупову конформність -- бажанні «не відстати» від однолітків, про пошук незвичайних відчуттів і переживань.

Індивідуально-психологічні причини - це особливості особистості, яскрава виразність яких може підсилювати дію інших факторів.

Ряд авторів відзначає, що ступінь ризику виникнення наркоманії залежить від акцентуацій характеру підлітків й юнаків. С. П. Генайло встановив, що наркоманія формується переважно в підлітковому віці в осіб з вираженими тенденціями до самоствердження й негайного задоволення своїх потреб у сполученні зі здатністю до тривалої, цілеспрямованої діяльності, дратівливістю, схильністю до надлишкового фантазування, демонстративному прояву почуттів, наслідуванню й неправді. Ця обставина приводить до зниження соціальної адаптації й сприяє формуванню асоціальних форм поведінки, у тому числі вживанню психоактивних речовин. Ступінь виразності особистісних змін, їхні особливості обумовлюються порушеннями (гіпо- і гіперопіка) батьківського відношення й виховання. За даними В. С. Битенського, тип акцентуації характеру впливає на виникнення девіації й більше того, визначає вибір психоактивної речовини [13,С.121]. Так, наприклад, эпілептоїдний тип виявляє особливу цікавість до галлюциногенів та інгаляторів; підлітки з істероїдною акцентуацією віддають перевагу приємному стану або заспокоєнню - транквілізаторам; при шизоїдному типі проявляється тенденція до вживання опійних препаратів та гашишу. Відзначається також схильність до адиктивного поводження підлітків з нестійким, конформним, гіпертимним, циклоїдним типами акцентуації характеру. У більшості випадків виявлення підлітків, що зловживають психоактивними речовинами, відбувається пізно, коли їхня поведінка вже характеризується патохарактерологічними реакціями. Не можна вважати надійними результати, отримані переважно за допомогою «прямого» методу дослідження (клінічна бесіда, інтерв'ювання, анкетування) наркомана й опитування його батьків, викладачів. Можливо, що ті аспекти особистості, які інтерпретуються як причина вживання психоактивных речовин, є його наслідком.

Дослідження різних авторів показали, що існують загальні риси, властиві людям, що зловживають наркотиками: слабкий розвиток самоконтролю, самодисципліни; низька стійкість до всіляких впливів, невміння прогнозувати наслідки дій і переборювати труднощі; емоційна нестійкість і незрілість, схильність неадекватно реагувати на перешкоди, невміння знайти правильний вихід із психотравмуючої ситуації. Неважко помітити, що ці риси властиві не тільки наркоманам, але й погано соціально адаптованим людям. Крім того, такі особистісні характеристики часто проявляються в підлітковому віці, особливо, якщо цей період розвитку протікає з ускладненнями.

Можна й далі продовжувати перерахування причин наркотизації, виявлених різними фахівцями, однак, стає усе більше очевидним, що кількість причин вживання психоактивних речовин виявляється така ж нескінченна, як і кількість проблем, з якими може зустрічатися людина протягом свого життя.

У медичному підході до наркоманії надзвичайно важливе місце займає діагностика. Часто від її точності залежить кінцевий результат лікування й, як наслідок цього, доля пацієнта. Зупинимося на діагностичних критеріях наркоманії. Діагноз наркоманії залежить від багатьох факторів і не завжди його легко поставити. Основні критерії це :

Порушення поведінки

У людини, що почала вживати наркотики, насамперед, наступають помітні зміни в поведінці. Вони спровоковані не стільки самим наркотиком, скільки, власною реакцією на факт, що людина робить те, що недозволене, що спричиняє покарання або осуд сім'ї й суспільства.

У результаті з'являються безпричинні перепади настрою з гострими фазами депресії, коли хворий говорить мало й не проявляє бажання спілкування з іншими членами сім'ї, особливо з батьками.

У його поведінці домінує байдужність до всього, що відбувається навколо, і ця байдужність виражається в пасивному поводженні. Він може лежати годинами, дивлячись в одному напрямі. Реагує тільки на музику, - може без кінця слухати улюбленого виконавця або групу, не звертаючи уваги на те, що це комусь заважає. Він стає агресивним стосовно близького оточення, щодня йде з дому і пізно повертається. Для наркоманів характерна вимога грошей від батьків, з будинку зникають гроші й коштовні речі.

У хвилини самотності, особливо на початку формування наркотичної залежності, підліток аналізує свою поведінку й навіть кається в душі. Прагнучи захиститися від почуття провини, він намагається переконати себе, що в будь-який момент може покинути дурну звичку. Почуття провини він намагається заглушити, приймаючи наркотики, після чого знову випробовує каяття совісті й коло замикається. Одного разу він раптом усвідомлює, що він «на голці» і повинен приймати наркотики щодня.

Порушення сну

Характерним для наркоманів є чергування періодів сну із проміжками безсоння. Вони засинають перед світанком і прокидаються біля полудня. Найбільш активні наркомани вночі. У цей час їм не потрібно боятися, що хтось порушить їхню самотність. Поступово вони виробляють новий нічний і денний режим і пристосовуються до нього.

Розрив зі школою

Характерною рисою наркоманів, що відвідують школу, є те, що в них раптово знижується успішність. Непоганий донедавна учень зненацька починає одержувати незадовільні оцінки, все частіше прогулює уроки, на заняттях сидить байдужий, нічим не цікавиться. Погані оцінки його мало хвилюють. Іноді наркоман з'ясовує відносини з вчителями, стверджуючи, що вони його ненавидять, що стосовно нього необ'єктивні.

Кількість пропусків занять без поважних причин зростає. На початку, коли почуття відповідальності стосовно школи ще зберігається, він виправдує свою відсутність медичними довідками, нерідко фальшивими. Зрештою, залишає школу. Деякі наркомани, щоб заспокоїти себе й батьків, йдуть у вечірню школу, але не можуть здати іспитів і залишаються «вічними учнями».

Конфлікти з батьками

Конфлікти з батьками трапляються все частіше й частіше. Спочатку вони мають характер багатогодинних дискусій, основною темою яких є нерозуміння молоді і її запитів людьми старшого покоління .

Коли наявний репертуар вичерпаний, наркоман починає ставати усе більше нетерпимим до чужої думки й демонструє відкриту ворожість, якщо не знаходить підтримки. У хід ідуть образи, а іноді й фізична сила. Таке поводження значною мірою є результатом серйозної психічної кризи, з якого наркоман не може знайти розумного виходу. Але, з іншого боку, таку реакцію можуть спровокувати й батьки, якщо почнуть всю провину за вічний конфлікт поколінь покладати винятково на молодь.

Характерною рисою наркомана стає неправда. Спочатку неправда є формою захисту Він обманює батьків, учителів, представників закону, лікарів.

Пізніше потреба в неправді стає функціонально незалежним мотивом. Практика показує, що наркомани можуть бути щирими тільки перед людьми, яким беззастережно довіряють, у чиїх добрих намірах вони колись неодноразово переконалися. Якщо цією людиною буде лікар, то, безсумнівно, це стане добрим знаком у процесі лікування.

Деякі батьки намагаються пояснити зміни в поведінці своїх дітей «важким віком» і пасивно чекають, поки це пройде. На жаль, такий самообман найчастіше обходиться занадто дорого.

Спілкування наркоманів

Всі наркомани використовують клички. Найчастіше вони не цікавляться справжніми іменами своїх приятелів. Під абстрактним прізвиськом вони намагаються «заховати» свою особистість.

Крім того, кличка має особливе психологічне значення. Вона позначає ту частину особистості, що збунтувалася й покинула суспільство, символізує одночасно інше Я наркомана й нові відомості про себе.

Багато наркоманів одержують перші прізвиська, пов'язані з особливостями характеру або поведінки. З іншого боку, справжнє ім'я служить трампліном у випадку повернення на «праведний шлях». У тому випадку, якщо кличка стає небезпечною, в упізнанні наркомана, її просто можна змінити. Деякі наркомани в такий спосіб намагаються «замести за собою сліди».

Наркомани спілкуються між собою специфічною мовою. Міжнародна термінологія наркоманів запозичена зі сленгу американських наркоманів, але багато виражень можуть звучати й рідною мовою.

Ці терміни, крім загальноприйнятого значення, мають свій додатковий, більше глибокий зміст, що стосується психологічних і соціальних причин походження наркоманії, і часто відбивають специфічні риси суспільства, у якому наркомани живуть.

Найчастіше вживаються багатозначні слова, але в значенні менш відомому.

Часто зустрічаються неперекладні вирази, вживані мовою оригіналу, що полегшує взаєморозуміння наркоманів різних країн. Ця мова забезпечує конспіративність спілкування. Незрозуміла простим смертним вона може бути досить зручний якщо буде потреба обговорення важливих справ у присутності небажаних свідків.

Жаргон відіграє важливу роль у процесі вивчення субкультури наркоманів. Починаючий наркоман разом зі звичкою вживання наркотиків переймає й жаргон.

Мода

Стиль, у якому одягаються наркомани, має індивідуальні риси. Частина наркоманів одягаються, дотримуючись законів моди, нічим не відрізняючись від інших молодих людей. Інші наслідують хіппі, і виділяються в загальній масі людей. Іноді вигляд їх стає просто карикатурним.

Чоловіки мають довге волосся, розпущені або заплетені в кіску, часто носять бороду. Можуть одягатися в ковбойському, циганському і в інших мальовничих стилях, часто голі до пояса. Наркомани носять вигадливі сорочки із психоделічним візерунком або прикрашені східним орнаментом.

Одяг дівчат і хлопців подібний, як правило, неохайний. Тільки одиниці піклуються про гігієну. Наркомани можуть не митися місяцями.

Вони також носять різні прикраси: коралові намиста, сережки, безліч браслетів. [14, С.45-67]

2.2 Типи наркоманів

Деякі автори розрізняють два основних типи наркоманів - сикерс (англ. seekers - шукачі) і хедс (англ. heads - голови). Ці терміни, запозичені з англо-американського жаргону, в інших мовах не мають синонімів і їх не слід перекладати дослівно, інакше вони втрачають свій основний зміст.

а) Сикерс - це люди, які в пошуках істини проводять експерименти з наркотиками і їхніми ефектами, і, порівнюючи їх, знаходять новий сенс людського буття. Вони не вживають наркотики постійно, а тільки епізодично, а в перервах аналізують пережиті враження. По натурі вони, переважно, люди імпульсивні, схильні до самоаналізу, допитливі. Їхня первинна зацікавленість наркотиками виникає від нудьги й апатії. Ініціюючим фактором для них може стати спроба поліпшити настрій. Їхній інтерес до наркотиків, як правило, не підсилюється й після закінчення школи може зовсім зникнути.

б) Хедс - проявляються до і під час прийому наркотиків серйозні відхилення в поведінці. Через недозволені внутрішні конфлікти, постійно присутньої непевності й депресії вони починають вживати наркотики частіше, що приводить до яскраво вираженої психічної залежності. Так само, як і попередня категорія, ці наркомани приймають найрізноманітніші наркотики, але в набагато більших кількостях і набагато частіше. Їхні відмінності від нормальних ровесників характеризуються наступними рисами:


Подобные документы

  • Види збуджуючих і наркотичних речовин. Характеристика поведінки і наслідків наркотично залежних підлітків. Профілактика наркоманії серед дітей та молоді. Причини алкоголізму. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми, що схильні до вживання алкоголю.

    курсовая работа [82,8 K], добавлен 17.04.2008

  • Поняття девіації і причини її виникнення. Специфіка злочинності, алкоголізму, наркоманії, проституції та суїциду як форм девіантної поведінки підлітків. Характеристика засобів і методів впливу суспільства на небажані (асоціальні) форми поводження.

    реферат [30,3 K], добавлен 05.01.2012

  • Теорія девіантної поведінки. Форми і засоби соціального контролю корекції поведінки індивідів і груп. Основні форми девіантної поведінки. Фактори, що впливають на поширення наркоманії в Україні. Аналіз рівня поширення наркоманії у південному регіоні.

    курсовая работа [144,9 K], добавлен 04.03.2011

  • Розвиток й тенденції розповсюдження наркоманії у підлітково-юнацькому віці. Соціально-психологічні чинники виникнення наркозалежної поведінки підлітків. Мотивація зловживання психоактивними речовинами. Аналіз українського протинаркотичного законодавства.

    курсовая работа [24,8 K], добавлен 21.03.2014

  • Поняття підліткової злочинності та її особливості. Типологія підлітків-делінквентів та їх характеристики. Можливі відносини між оцінкою і реальною поведінкою підлітків при девіації. Сімейне насильство як фактор, що впливає на ріст підліткової злочинності.

    дипломная работа [86,3 K], добавлен 24.01.2011

  • Історичний розвиток наркоманії як соціального явища. Чинники, які призводять до наркоманії. Розвиток злочинності як наслідок вживання наркотиків. Патологічний вплив на організм. Наркотики, які використовують для виготовлення лікувальних препаратів.

    реферат [24,0 K], добавлен 30.03.2011

  • Причини виникнення та поширення наркоманії - хронічного захворювання, що викликається зловживанням наркотичними засобами. Фактори які впливають на формування наркотичної залежності. Демографічний аспект наркотизації в Україні, методи боротьби з нею.

    курсовая работа [48,4 K], добавлен 02.03.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.