З метою визначення сучасних підходів до забезпечення соціальної адаптації вихованців дитячих будинків методами соціальної роботи було проведено дослідження методом контент-аналізу публікацій журналу «Соціальна робота в Україні: теорія та практика» за наступною програмою.

1. Теоретико-методологічний розділ

Проблеми вихованців інтернатних установ досить широко розробляються в зарубіжній і вітчизняній науці у контексті досліджень інститутів сім'ї, освіти і виховання. Обездолені діти, як об'єкт наукового аналізу, привертають до себе увагу дослідників різних напрямків суспільних наук: соціології, психології, соціальної філософії, соціальної педагогіки. В більшості наукових джерел сирітство розглядається як проблема дитинства, яка обривається на періоді вступу в самостійне життя. Але до проблеми самостійного життя сиріт, і тим більше до періоду вступу їх у зрілу стадію життя, дослідники звертаються досить рідко.

Процес переходу від опіки до незалежності для випускників шкіл-інтернатів видається дуже складним. Зіштовхуючись із проблемами житла, пошуку роботи, організації побуту, харчування, взаємодії з іншими людьми, отримання медичної допомоги, створення власної сім'ї, вихованці продовжують зберігати соціальні зв'язки переважно в своєму середовищі. Роль сироти часто реалізується протягом усього життя, що ускладнює процес інтеграції дітей в соціум. Дуже часто сироти не ототожнюють себе з суспільством, оточуючими людьми, а протиставляють себе їм. Отримуючи освіту, спеціальність, створюючи родину, народжуючи дітей і виховуючи онуків, вони продовжують називати себе сиротами, підтверджуючи теорію про те, що приналежність до групи - це доля.

Рекомендації для соціальних працівників, інформація про перспективні методи і форми соціальної роботи (у т.ч. ті, що стосуються соціальної адаптації) містяться в спеціалізованих журналах, що пояснює вибір об'єкта дослідження.

Об'єктом дослідження є статті журналу «Соціальна робота в Україні: теорія та практика».

Предметом даного дослідження є матеріали, що стосуються методів соціальної адаптації дітей-правопорушників.

Метою дослідження є визначення проблем соціальної адаптації дітей-правопорушників в умовах школи соціальної реабілітації.

Завдання дослідження:

- сформулювати проблему соціальної адаптації;

- визначити об'єкт і предмет дослідження;

- позначити вибірку;

- сформувати інструментарій дослідження;

- здійснити контент-аналіз соціальної адаптації вихованців;

- проаналізувати і узагальнити результати проведеного дослідження;

- зробити висновки щодо методів і підходів, які необхідно застосовувати для успішної соціальної реабілітації.

Інтерпретація понять:

Соціальна адаптація - це взаємозумовлений процес пристосування індивіда до соціального середовища і пристосування суспільства до потреб особистості через їх задоволення. Відповідність між рівнем соціальних потреб і рівнем їх задоволення визначає рівень соціальної адаптації.

Протиправна поведінка - така поведінка особистості, яка порушує встановлені суспільством та закріплені в нормативних документах юридичні норми й об'єктивно завдає шкоди окремим людям, спільнотам, установам, суспільству загалом.

Правопорушник - це особа, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, включене законом в перелік злочинів, щодо яких здійснюються провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Гіпотеза дослідження: Повністю розкрита проблема соціальної адаптації вихованців дитячих будинків в публікаціях журналу «Соціальна робота в Україні: теорія та практика»

2. Процедурний розділ

В даному досліджені вивчаються проблеми соціальної адаптації дітей-правопорушників.

Генеральна сукупність - 14 номерів журналу «Соціальна робота в Україні: теорія та практика» (за 2009-2012 рр.).

Вибіркова сукупність - 12 статей журналу, які присвячені проблемі соціальної адаптації вихованців інтернатних закладів.

Вибірка формувалася з урахуванням вимог: актуальність (публікації за останні 2009-2012 рр.), характеристика на прикладі одного видання, яке є найбільш репрезентативним, тому що воно всеукраїнське, спеціалізоване і розглядає найбільш актуальні проблеми соціальної роботи, а саме, в нашому випадку, проблему соціальної адаптації вихованців дитячих будинків.

Методи дослідження - контент-аналіз.

Контент - аналіз - це якісно-кількісний метод вивчення документів, який характеризується об'єктивністю висновків і строгістю процедури та полягає у квантифікаційній обробці тексту з подальшою інтерпретацією результатів

Для збору соціологічної інформації в рамках даного дослідження було вирішено використовувати метод контент-аналізу тому, що контент-аналізу, тому що: при наявності документів його проведення не потребує спеціальних умов; його проведення не потребує великих матеріальних витрат; з його допомогою можна вивчити минулі події; з його допомогою можна вивчити особистість або групу навіть при відсутності можливості безпосередніх контактів із ними; контент-аналіз дає надійні дані.

Контент-аналіз, як і кожний метод, має свої переваги. Серед основних переваг потрібно назвати такі: цей метод досліджує комунікацію безпосередньо через тексти та стенограми; дає змогу використати як кількісний, так і якісний підходи; є об'єктивним і систематичним методом дослідження комунікації; робить можливим дослідження значних обсягів даних; дає змогу вивчати комплексні моделі вживання мовних конструкцій.

Інструментарій дослідження:

Проведення контент-аналізу вимагає попередньої розробки ряду дослідницьких інструментів. З них обов'язковими є: класифікатор контент-аналізу; протокол підсумків аналізу; реєстраційна картка; інструкція досліднику, безпосередньо займається реєстрацією і кодуванням одиниць рахунку; каталог (список) проаналізованих документів.

3. Аналіз та інтерпретація даних

Для дослідження рівня соціальної адаптації вихованців дитячих будинків ми використали журнал «Соціальна робота в Україні: теорія та практика». Всього публікацій у журналі за аналізований період 2009-2012 рр. - 223 статті, з них 12 статей присвячені проблемі дослідження, які було нами досліджено методом контент-аналізу. Проаналізувавши ми отримали наступні дані.

Таблиця 2.1 - Складові соціальної адаптації за критерієм «ставлення»

Виходячи з таблиці можна сказати, що велику увагу в інтернатному закладі потрібно приділяти увагу повазі, увазі, а також формування у дитини суб'єктивного відчуття захищеності, безпечності, задоволеності собою, що забезпечує стабільну, впевнену прив'язаність до дорослого. Відомо, що на основі особистого досвіду та безумовної самоповаги у дитини формується відчуття власної значимості. Воно являється основою для відчуття власного достоїнства, для формування власної активності, самоорганізації. Суб'єктивне відчуття захищеності - необхідна умова розвитку власної активності дитини. Саме від носіїв педагогічного захисту дитина отримує найбільш високі, найбільш стабільні оцінки, як в нейтральній ситуації так і в ситуації провини. Індивідуальний емоційний контакт з дорослими являється стимулом психічного розвитку і стабілізуючим початком в подальшому житті дитини, є підґрунтям успішного налагодження соціальних контактів, довіри до людей, прийняття людей та більш високий рівень пристосування.

Таблиця 2.2 - Складові соціальної адаптації за критерієм «спілкування»

Можемо сказати, що в інтернатному закладі присутня неправильна організація спілкування дорослих з дітьми: неспроможність і непродуктивність форм спілкування; авторитарний стиль спілкування на рівні «дорослий-дитина» і, як наслідок, на рівні «дитина-дитина». Відсутність уміння спілкуватись викликає у дітей домінування захисних форм поведінки, зокрема таких як неадекватна лояльність або агресивність. Спілкування являється важливою умовою, яка забезпечує соціалізацію дитини. Воно передбачає надання можливостей дитині повного розкриття себе в стосунках з оточуючими.

Таблиця 2.3 - Складові соціальної адаптації за критерієм «дозвілля»

Важливим елементом адаптації є організація дозвілля. З таблиці ми бачимо, що в інтернатних закладах присутня недостатня робота з формування й розвитку ігрових навичок, також потрібно приділяти велику увагу трудовій підготовці вихованців дитячих будинків, тому що більшість вихованців позбавлені позитивного досвіду організації власного дозвілля, бо довгий час находяться під впливом колективістських стандартів. Виховний простір школи-інтернату висуває в якості важливих завдань збагачення сфери засвоєння індивідом соціальних ролей, надання допомоги вихованцям в оволодінні базовими соціальними здібностями і вміннями. Проте специфіка роботи і життєустрою державних установ не завжди сприяє успішному засвоєнню даних навичок.

Таблиця 2.4 - Складові соціальної адаптації за критерієм «освіта»

В рамках реалізації завдань бакалаврської роботи було проведено дослідження практики забезпечення соціальної адаптації вихованців інтернатних установ (на прикладі Комишуваської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації) методом спостереження за наступною програмою.

1. Теоретико-методологічний розділ

По-перше, у демографічній структурі осіб, які вчинюють злочини, відбуваються негативні зміни: спостерігається разюче поповнення злочинного середовища неповнолітніми правопорушниками, що припускає необхідність розробки ефективних заходів попередження рецидивної злочинності неповнолітніх. Найбільш перспективним і ефективним напрямком у профілактиці злочинності неповнолітніх повинно бути, не так зване виправлення у місцях позбавлення волі, а ефективна організація соціальної адаптації неповнолітніх громадян, які звільнилися від відбування кримінального покарання.

По-друге, аналіз стану злочинності неповнолітніх свідчить про низку проблем, які під впливом непростих соціально-економічних процесів мають тенденцію до загострення. Це стосується перш за все соціального захисту неповнолітніх, які звільняються з місць позбавлення волі і які потребують підтримки суспільства й держави в трудовому, освітньому і побутовому влаштуванні. Невирішеність на сьогоднішній день комплексу проблемних питань, які стосуються механізму соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з місць позбавлення волі, викликає особливу тривогу, оскільки сприяє їх повторній злочинності.

Нарешті, по-третє, неповнолітні правопорушники, які потрапили до спеціального закладу, - це найуразливіша категорія, яка найбільше потребує реабілітації. Треба констатувати, що вони ще зберегли себе як особистості й ще не втрачені для суспільства.

Ці та інші обставини обумовили об'єктивну необхідність розробки механізму соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з спеціальних інтернатних закладів саме як ефективного заходу попередження злочинності цієї категорії засуджених.

Об'єктом дослідження є діти-правопорушники, які знаходяться в школі соціальної реабілітації.

Предметом даного дослідження є методи та технології соціальної роботи з дітьми-правопорушниками, які застосовуються для підвищення їх соціальної адаптації.

Метою дослідження є рівень соціальної адаптації дітей-правопорушників в умовах школи соціальної реабілітації.

Завдання дослідження:

- визначити ефективність роботи з дітьми-правопорушниками в умовах закладу;

- проаналізувати професійні якості працівника з дітьми-правопорушниками;

- ознайомитися та проаналізувати інструкцію щодо роботи з дітьми-правопорушниками;

- визначити проблеми соціальної адаптації дітей-правопорушників;

- розробити рекомендації по підвищенню ефективності соціальної адаптації дітей-правопорушників в умовах інтернатного закладу.

Інтерпретація понять:

Соціальна адаптація - це взаємозумовлений процес пристосування індивіда до соціального середовища і пристосування суспільства до потреб особистості через їх задоволення. Відповідність між рівнем соціальних потреб і рівнем їх задоволення визначає рівень соціальної адаптації.

Протиправна поведінка - така поведінка особистості, яка порушує встановлені суспільством та закріплені в нормативних документах юридичні норми й об'єктивно завдає шкоди окремим людям, спільнотам, установам, суспільству загалом.

Правопорушник - це особа, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, включене законом в перелік злочинів, щодо яких здійснюються провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Школа соціальної реабілітації - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат).

Гіпотеза дослідження: Низький рівень соціальної адаптації дітей-правопорушників в умовах школи соціальної реабілітації.

2. Процедурний розділ

В даному досліджені вивчається рівень соціальної адаптації дітей-правопорушників в умовах Комишуваської школи соціальної реабілітації в Запорізькій області.

Генеральна сукупність - діти-правопорушники Запорізької області.

Вибіркова сукупність - діти 11-14 років, які перебувають в Комишуваській загальноосвітній школі соціальної реабілітації. Всього-17 осіб.

Вибіркова сукупність - відбір індивідуумів з ширшої сукупності призначений для віддзеркалення характеристик цієї сукупності у всіх істотних стосунках. При проведенні даного дослідження була використана «випадкова вибірка». До методів ймовірнісної або випадкової вибірки відносять випадковий відбір, моделювання випадковості, гніздову вибірку і так далі. До методів не випадкового відбору відносять квотну, стихійну вибірку і ін. Ми зупинилися на методі випадкової вибірки на підставі наступних базисних критеріїв:

1. Вона повністю задовольняє цілі і завдання нашого дослідження, що стоїть.

2. Дозволяє отримати що цікавить нас репрезентативну інформацію.

3. Створює необхідну модель, для якісного аналізу.

Дана вибірка була вибрана нами із-за своєрідності об'єкту, що вивчався.

Практично всі діти-правопорушники володіють схожою інформацією і сприйняттям дійсності по відношенню до реабілітаційних центрів. Отже, не кількість визначає репрезентативність отримуваної інформації, а то, що всі респонденти володіють схожим світосприйманням, на основі якого ми можемо підтверджувати поставлені нами гіпотези і цілі.

Методи дослідження - спостереження.

Для збору первинної соціологічної інформації в рамках даного дослідження було вирішено використовувати метод спостереження тому, що спостереження - це метод збирання первинної інформації про об'єкт, який вивчається, шляхом прямої реєстрації подій, що стосуються цього об'єкта і відповідають цілям дослідження. Метод спостереження цінний саме тим, що дає змогу безпосередньо фіксувати реальні поведінські акти.

Метод спостереження має такі переваги: по-перше, це безпосередність сприйняття, що дозволяє фіксувати конкретні, природні ситуації, факти, живі фрагменти життя. По-друге, це можливість враховувати конкретне поводження груп реальних людей. В даний час ця задача практично нерозв'язна іншими соціологічними методами. По-третє, спостереження не залежить від готовності людей, що спостерігаються, висловлюватися про самих себе, що властиво, наприклад, соціологічному інтерв'ю. По-четверте, це багатомірність даного методу, що дає можливість фіксувати події і процеси найбільш повно і всебічно.

Особливістю цього методу в соціології є безпосередній особистий контакт дослідника з досліджуваним об'єктом.

Інструментарій дослідження:

Інструментаріями методу спостереження є: картка спостереження, в якій надається інформація про спостережувані особи; протокол спостереження - розширений варіант картки; щоденник спостереження - документ, у якому систематично реєструються відомості про об'єкт у процесі спостереження.

3. Аналіз та інтерпретація даних.

Метою дослідження є вивчення рівня соціальної адаптації дітей-правопорушників в умовах школи соціальної реабілітації.

База дослідження: Комишуваська загальноосвітня школа соціальної реабілітації для дітей-правопорушників Запорізької області.

Тип установи: закритий.

Школа соціальної реабілітації працює за плану виховної роботи. Соціальний педагог має власний індивідуальний план, який реалізує у процесі організовуваній з вихованцями діяльності.

У школі соціальної реабілітації розроблено правила охорони життя і здоров'я вихованців.

Мета дитячого будинку: підготовка вихованців до успішної адаптації в сучасному суспільстві.

Завдання Комишуваської загальноосвітньої школи соціальної реабілітації:

- Забезпечення, утримання та виховання вихованця;

- забезпечення всебічного розвитку, фізичного, соціального та психічного здоров'я вихованців;

- створення умов, сприятливих для проживання вихованців, їх навчання та виховання;

- забезпечення соціального захисту, медико-психолого-педагогічної реабілітації та соціальної адаптації вихованців;

- реалізація прав вихованців, на належні умови проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки їх до самостійного життя та праці.

- підвищити роль фізичної культури та спорту соціальної адаптації вихованців.

Співдружність школи соціальної реабілітації з іншими закладами:

- школи району;

- дитячі вдома;

- будинок дитячої творчості;

- будинок культури;

- бібліотека;

- музеї.

Режим роботи дитячого будинку цілодобовий.

Директор - Никоненко Лариса Михайлівна.

У школі соціальної реабілітації проживає 17 вихованців: всі хлопці 11-14 років.

Дослідження рівня соціальної адаптації дітей-правопорушників було проведено методом спостереження в Комишуваській загальноосвітній школі соціальної реабілітації смт. Комишувахи. В дослідженні приймали участь вихованці закладу - хлопці 11-14 років.

Соціальна адаптація є одним із найважливішої сторін процесу соціалізації. Але якщо соціалізація є поступовим процесом створення особистості в певних соціальних умовах, то поняття «соціальна адаптація» підкреслює активне освоєння людиною чи групою нового соціального середовища у досить стислий період часу.

Вихованець стає повноцінним членом суспільства, який засвоює соціальні норми і культурні цінності.

Успішна соціалізація передбачає ефективну адаптацію людини суспільства та до того ж час - здатність протистояти то тих життєвих колізіях, які перешкоджають саморозвитку, самовизначенню, самореалізації.

Соціальний педагог створює умови на адаптацію дітей до нових умов життя, його позитивну соціалізацію.

В Комишуваській школі соціальної реабілітації соціальний педагог, здійснює професійну діяльність, є джерелом соціального захисту дітей-правопорушників, а також є організатором роботи з формування соціальної адаптованості вихованців. Формує у вихованців «спосіб життя, гідної Людини».

Під час спостереження нами за вихованцями в Комишуваській школі соціальної реабілітації було виокремлено такі складові соціальної адаптації: ставлення до вихованців; спілкування вихованців з дорослими та між собою; організація дозвілля; освіта; побутові умови та їхні потреби. Спостереження за вихованцями в Комишуваській школі соціальної реабілітації показує, що у них сьогодні рівень соціальної адаптації вихованців є недостатнім.

По-перше, погано розвинена організація дозвілля. Підтвердженням цього є те, що у вихованців твердий режим дня, постійні вказівки дорослих, що слід робити того чи іншого часу, контроль із боку вихователів - усе це позбавляє дітей необхідності самостійно планувати і контролювати свою поведінку, формує звичку до поетапного виконання чужих вказівок.

По-друге, погане ставлення та спілкування вихователів з вихованцями. Свідченням цього є холодність, приниження, ображання, байдужість до вихованців з боку вихователів.

Наступним є побутові умови. В закладі Комишуваської школи соціальної реабілітації температура приміщення нижче 0, приміщення потребує реконструкції.

Дуже важливим елементом соціальної адаптації є потреба в материнській любові, сім'ї, житлі, матеріальному забезпеченні.

У процесі проведення соціологічного дослідження методом спостереження в Комишуваській загальноосвітній школі соціальної реабілітації смт. Комишувахи, ми дослідили проблеми соціальної адаптації вихованців. До них відносяться:

1. Проблеми соціального характеру:

- переобтяженість дітей негативним досвідом, негативними образами, обумовлена початковими обійманням неповноцінною, небезпечної ситуації;

- соціальний статус дитини-сироти - «дитина держави».

2. Проблеми медичного характеру:

- патологічні відхилення стану здоров'я вихованців;

- важкі психічні травми, нервові розлади, затримка розвитку;

- ослаблення дитячого організму, відставання у фізичному розвитку.

3. Психологічні проблеми:

- емоційна холодність, скутість, відчуженість, недовіра до людей, недоброзичливе, а іноді агресивне ставлення до них;

- не сформованість комунікативних умінь, невміння вибудовувати конструктивне спілкування рівні «дитина - дитина», «дитина - дорослий»;

- підвищена вразливість вихованців дитячого будинку, нездатності до самовизначенню, інфантилізм.

4. Педагогічні проблеми:

- соціально-педагогічна занедбаність дітей;

- девіантна поведінка;

- низький рівень соціальної культури;

- високий рівень домагань, егоїзм, споживче ставлення до людей, слабко розвинуте почуття відповідальності, ощадливості.

Гіпотеза щодо низького рівня соціальної адаптації дітей-правопорушників в умовах школи соціальної реабілітації підтвердилась.

1. Ураження електричним струмом в наслідок несправності електричних приладів, невиконання правил з електробезпеки, що може призвести до електричних травм або летального наслідку.

2. Механічні травми. Найбільш вірогідними причинами можуть бути нераціональне розташування офісного приладдя, порушення правил з охорони праці при находженні у адміністративних приміщеннях, що може призвести до вивихів, падінь, ушибів.

3. Нераціональна організація робочого місця фахівця внаслідок порушень вимог ергономіки, що може призвести до зниження працездатності, захворювань опорно-рухового апарату.

4. Можливість ураження електричним струмом при роботі з ПК. Основною причиною може бути порушення інструкції з експлуатації ПК, що може призвести до ураження електричним струмом.

5.Підвищені статичні навантаження користувачів ПК, що може призвести до захворювань кістково-м'язового апарату.

6. Тунельний синдром або синдром зап'ястного клапану внаслідок однотипних рухів кісті руки, що може призвести до запалення зап'ястного нерву і як наслідок до обмеження рухливості кісті.

7. Негативний вплив електромагнітних випромінювань від відео-дисплейних терміналів застарілої конструкції, що може призвести до загальних захворювань.

8. Отруєння шкідливими та небезпечними хімічними речовинами, які виділяються у повітря з неякісних корпусних вузлів офісного приладдя, що може призвести до онкологічних захворювань.

9.Підвищенні психоемоційні навантаження при роботі за фахом, що може призвести до зниження працездатності або до стресового стану.

10. Недостатнє освітлення виробничого приміщення. Основна причина вихід з ладу освітлювальних приладів або джерел освітлення, що може призвести до зниження працездатності та погіршення зору.

11. Незадовільні параметри мікроклімату у виробничому приміщенні. Основні причини неефективна робота систем опалення та відсутність технічних засобів повітря-обміну (кондиціонерів), що може призвести до загальних захворювань або порушення теплового балансу.

12. Наявність шуму дискомфортних октавних частот при роботі застарілих або несправних приладів, що може призвести до роздратування.

13. Можливість загорянь з причин порушення правил пожежної безпеки та коротких замикань, що може призвести до пожеж.

3.2 Заходи попередження нераціональної організації робочого місця