Молодь як об’єкт соціальної роботи

неповна юридична урегульованість взаємостосунків між волонтерами - фізичними особами, організаціями, що використовують їхню працю, та отримувачами допомоги, якщо йдеться про надання соціальних послуг людям; або об'єктами природного та соціального середовища, якщо йдеться про волонтерство щодо них (це зумовлює нестачу соціальних гарантій кожному суб'єктові волонтерської діяльності в разі заподіяння шкоди або виникнення непередбачених обставин);

частково недостатнє, а частково невиправдано суворе регулювання окремих питань легітимізації статусу волонтера в різних сферах волонтерства (оформлення роботи, кваліфікаційні вимоги тощо);

неповна визначеність обов'язків суб'єктів волонтерської діяльності щодо питань контролю, моніторингу й оцінки ефективності роботи;

нестача підготовлених кадрів, навчально-методичних матеріалів для навчання й підвищення кваліфікації волонтерів та організаторів волонтерського руху;

труднощі розбудови системи постійного обміну досвідом волонтерства на регіональному і національному рівні, об'єднання місцевих осередків волонтерів та організацій, які користуються їхніми послугами, у всеукраїнський волонтерський рух.

Альтернативою розробці єдиного законодавчого документа, спеціально призначеного для комплексного регулювання проблем волонтерства, може бути внесення змін і доповнень до існуючих нормативно-правових актів України, в першу чергу, до Законів України від 21.06.2001 р. №2558-111 "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" та від 19.06.2003 p. №966-IV "Про соціальні послуги" [1].

У такому разі найбільше змін і доповнень потребуватимуть статті цих законів, які регулюють питання визначення основних термінів і положень волонтерства, з метою охоплення сфери волонтерської діяльності щодо об'єктів природного та соціального середовища, тобто розширення правового поля застосування цих положень поза межами сфери надання соціальних послуг.

Але проблема розмежування і уточнення основних правових положень двох сфер волонтерства (щодо надання соціальних послуг населенню та об'єктів природного і соціального середовища) не буде повноцінно вирішена лише таким шляхом. Законодавче визначення основних термінів, критеріїв, суб'єктів, об'єктів, засад, принципів, напрямів, завдань, прав і обов'язків, професійних вимог, організації роботи, порядку, видів, форм і механізмів її реалізації, умов співробітництва, джерел фінансування, відповідальності тощо стосовно волонтерства, яке охоплюватиме сферу об'єктів природного і соціального середовища, очевидно, вимагатиме розробки окремого законодавчого акта на рівні положення про волонтерську діяльність у сферах, які не стосуються безпосередньо надання соціальних послуг населенню.

Крім того, потрібно внести ряд змін і доповнень до Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1895, стосовно кола вище перелічених питань.

Найбільш помітним недоліком при цьому виявляється те, що шляхом змін і доповнень до трьох зазначених актів не можна ліквідувати важливі прогалини у законодавстві щодо волонтеретва. Це пояснюється тим, що вищезазначені два закони присвячені не волонтерству, а соціальній роботі з дітьми та молоддю, а також соціальним послугам. Отже, в них немає розділів і статей, де було б визначено ідеологію держави щодо феномена волонтерства, систему заходів щодо його пропаганди, відповідальні органи виконавчої влади, їх завдання щодо розвитку волонтерського руху тощо. Єдиний документ, який стосується суто волонтерства, має статус положення, а не закону, отже, він не може бути використаний як базовий для доповнень принциповими положеннями соціально-політичного характеру.

Висновки і пропозиції

На основі міждисциплінарного вивчення сутнісних характеристик молоді визначено категорію молодь як специфічну соціально-демографічну групу суспільства, якій притаманні специфічні риси й потреби демовідтворювальної, мотиваційної, адаптивної до соціальних ризиків і мобільної в залежності від суспільних умов поведінки, яка переживає період становлення зрілості (фізіологічної, соціальної, духовної), набуття економічної свободи, входження й адаптації до світу дорослих.

В умовах глибокої трансформації суспільних відносин значна частина української молоді втратила позитивні життєві орієнтири, можливість реалізації життєвих планів та прагнень. Ослаблення дії старих регулятивних чинників і несформованість нових, спричинили істотне посилення негативних явиш, поширення поведінкових стереотипів, хибно сприйнятих за вияви свободи особистості. Молодь потребує: забезпечення матеріальних потреб для свого розвитку та продовження свого роду; повноцінного спілкування, що породжує проблему самогубств; важливою є можливість працювати за спеціальністю з достойною винагородою за працю.

Переважна більшість проблем молоді -- це складові загальних потреб українського суспільства. Значна частина молоді не цікавиться політикою й вважає неважливою участь у виборах, не відчуває себе господарями своєї держави і не бачить соціальну перспективу в Україні. Немає зацікавленості у самоорганізації молоді та молодіжному русі, через які вони мають можливість виявляти свою позицію. Низьким є рівень правової культури.

Сучасна освітня система зіткнулася на низкою проблем: падіння престижу загальної, професійно-технічної освіти, орієнтація на «потокове» відтворення без урахування вимог споживачів, проблемою доступність освіти. Не має повноцінного доступу до інформаційних ресурсів. В молодіжному середовищі панує найвищий рівень вимушеного безробіття та відсутність сучасної програми молодіжного житла. Це свідчить про низку проблем не лише в системі освіти, а й у суспільстві в цілому.

Сучасний стан здоров'я української молоді не може задовольнити суспільство. Упродовж останніх років серед молоді відбулося значне поширення соціально зумовлених хвороб; погіршилася епідемічна ситуація щодо ВІЛ/СНІДу; кількість хворих на наркоманію серед неповнолітніх збільшилася у 6-8 разів, смертність у цій групі зросла у 40 разів; кожна третя дитина народжується з відхиленням у розвитку нервової системи; ресурси спрямовуються на лікування, а не профілактику захворювань та популяризацію здорового способу життя.

Пропозиції. Соціологія молоді:

Державним органам влади розвивати наукове ставлення до проблеми для напрацювання науково-обґрунтованих рішень, проводити моніторинг змін тенденцій розвитку молодіжного середовища, систематичні соціологічні заміри потреб молоді для своєчасної реакції на соціальні, психолого-педагогічні виклики сьогодення.

Особливості розв'язання проблем у молодіжному середовищі, Указом Президента України, Постановою Кабінету Міністрів України передбачити:

Через систему освіти зберігати й розвивати усталені традиції, духовні здобутки соціальних програм, убезпечити від негативних явищ світового культурно-інтеграційного процесу, що спричинили зміни світогляду, ціннісних орієнтацій, соціального самопочуття молоді.

Міністерству України в справах сім'ї, молоді та спорту для вирішення цінністних та соціально-психологічних проблем необхідно розробити сучасну державну молодіжну політику для вдосконалення системи виховання та освіти молоді, методів реалізації соціально-економічних й духовних потреб.

Розробити програму національно-патріотичного виховання, спрямовану на подолання взаємовідчуженості молоді різних регіонів України та консолідацію української нації.

Забезпечити виконання державних і регіональних програм культурологічного спрямування, удосконалити практику проведення культурно-дозвілених заходів, відновлення й будівництва соціокультурних, спортивних та інших об'єктів дозвілля дітей і молоді.

Участь у суспільному житті та самореалізація молоді, Указом Президента України, Постановою Кабінету Міністрів України передбачити:

Міністерству України в справах сім'ї, молоді та спорту удосконалити систему роботи з дітьми та молоддю, сприяти перенесенню акценту роботи на місцевий рівень, посилити координацію між державними та регіональними програмами забезпечення соціального становлення молодих громадян.

Розробити механізми участі молоді у громадсько-політичній діяльності, реалізації програм дитячих та молодіжних організацій шляхом соціального замовлення, інтеграції до європейських і світових молодіжних структур.

Органам місцевої влади потрібно інформувати молодь щодо їхньої участі в роботі органів самоорганізації, сприяти доступності та відкритості молодіжному середовищу, формувати позитивне ставлення до цих органів.

Освіта, працевлаштування та забезпечення житлом, Законами України «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», Указом Президента України, Постановою Кабінету Міністрів України передбачити:

Мiнiстерству освіти і науки України запровадити систему прозорого й об'єктивного моніторингу якості освіти, формувати державне замовлення з урахуванням потреб ринку, розробити заходи з профорієнтаційної роботи з молоддю, посилити контроль за дотриманням освітнього законодавства та адаптувати до сучасних вимог суспільства.

Поліпшити доступність освіти через систему кредитування, позаконкурсний прийом малозабезпечених, сиріт, інвалідів, а також систему соціальної підтримки учнів, студентів та молодих учених.

Прискорити темпи технологічної модернізації освітнього процесу та розширити мережу нових форм навчання, утворити спеціальні програми з інформатизації навчальних закладів, підвищивши зацікавленість в одержанні інформації.

Міністерству України в справах сім'ї, молоді та спорту заохочувати молодих спеціалістів до роботи у сільській місцевості, популяризувати самостійну економічну діяльність серед молоді, розробити сучасні програми підтримки молодіжного будівництва.

Сучасний стан здоров'я молоді, Законами України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про фізичну культуру і спорт», Указом Президента України, Постановою Кабінету Міністрів України передбачити:

Кабінету Міністрів України посилити міжгалузеве співробітництво різних профільних міністерств через створення Ради з питань формування здорового способу життя дітей та молоді, посилити контроль за дотриманням законодавства у сфері ігрової, тютюнової та алкогольної продукції.

Міністерству України в справах сім'ї, молоді та спорту розробити Програму здорового способу життя, розгорнути через інформаційні ресурси пропагування здорового способу життя, забезпечити підтримку всеукраїнських і регіональних програм популяризації спорту, удосконалення й розширення системи змагань на рівні районів, міст, областей.

Міністерству охорони здоров'я України запровадити систему обов'язкового щорічного медичного обстеження дітей та молоді, розвивати мережу центрів реабілітації й ресоціалізації наркозалежних, ВІЛ-інфікованих.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”. //Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, - №42, ст.213.

2. Головатий М.Ф. Соціологія молоді: курс лекцій. - К., МАУП, 2006. - 304с.

3. Головаха Е.И. Трасформирующееся общество. Опыт социологического мониторинга в Украине. - К., 1996. - С.127-128.

4. Горбачев М.С. Молодежь - творческая сила революционного обновления. - М., 1997 - 125с.

5. Злупко С.М., Павлишин М.І. Економічна освіта і соціальний захист молоді. //Наукові записки. Збірник наукових праць. Том ІІІ. Серія - економіка. Ч.ІІ. Освіта як фактор формування людського капіталу. - Острог, 2000. - С.45-50.

6. Мигович І.І. Соціальна робота: наука і професія. //Віче. - 1998. - №5. - С.76.

7. Моніторинг громадської думки населення України. //Інформ. бюл.: Спецвип. “Молодь-1997”. - К.: ЦСМ/УІМ, 1997. - №9. - 33с.

8. Моніторинг громадської думки населення України. //Інформ. бюл. - К.: ЦСМ/УІСД, 1998.- №10 (23). - 39с.

9. Павлишин М. Соціальний захист від безробіття в Україні у період ринкових перетворень.// Вісник Львівської комерційної академії. Випуск 3. Серія - гуманітарні науки. - Львів,2000. -.С.155 - 159.

10. Павлишин М.І. Кредитні спілки і соціальний захист громадян України. //Науковий вісник Українського державного лісотехнічного університету. Збірник науково - технічних праць. Випуск 9.3. - Львів,1999, - С.110-116.

11. Павлишин М.І. Майбутнє України - в руках молоді. //Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку. Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів, Ч.ІІ. - Львів: ІРД НАН України. - С.116-120.

12. Павлишин М.І. Приниципи формування соціальної політики в Україні. //Соціально - економічні дослідження в перехідний період. Випуск ІХ. Соціальні аспекти регіональної економіки. - Львів,1999. - С.101-109.

13. Павлишин М.І. Трудовий потенціал молоді та його регіональні особливості. //Регіональна економіка, 1999, №4 - С.242-245.

14. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні. /Регіональний аспект. - К.: Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001, 242с.

15. Про становище молоді в Україні (за підсумками 2003 р.). - С.35.

16. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 р.): Щорічна Доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - С.13.

17. Про становище молоді в Україні (за підсумками 2002 р.). - С.21.

18. Про становище молоді в Україні (за підсумками 2004 р.). - С.39,41.

19. Про становище молоді в Україні (за підсумками 2005 р.). - С.31.

20. Про становище молоді в Україні (за підсумками 2006 р.). - С.40.

21. Рабінович П. Основи загальної теорії права та держави. - К., 1994.

22. Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - 34с.

23. Соціальна робота: психологічний аспект: Навчальний посібник. /За редакцією проф. А.Й. Кепської. - К.: центр навчальної літератури, 2004. - 352с.

24. Сучасна молодіжна політика і соціальна робота в Україні / За ред. Якименко В.І. - К., 2001.

25. Шуст Н.Б. Інноваційна діяльність молоді: сутність, структура, функції. - Вінниця 20012, 141с.