Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні та практичні підходи соціальної роботи з дітьми та молоддю

План

Вступ

Розділ 1. Теоретично-методологічні підходи соціальної роботи з дітьми та молоддю

1.1 Сутність роботи з дітьми та молоддю

1.2 Зміст соціальної роботи з дітьми та молоддю

1.3 Основні проблеми у роботі з дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

1.4 Соціально-правовий аспект роботи із дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Розділ 2. Аналіз практичних аспектів роботи із дітьми та молоддю

2.1 Особливості практичних підходів роботи із дітьми та молоддю

2.2 Розробка та впровадження проектних технологій у роботі з дітьми та молоддю

Розділ 3. Соціальна робота з дітьми та молоддю

3.1 Розробка програми соціальної адаптації молоді працездатного віку в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

3.2 Впровадження інноваційних методів роботи з дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Висновки

Список рекомендованих джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження пояснюється підвищеними потребами формування молодого генотипу українського суспільства із високим рівнем свідомості та розвинутою громадянською позицією. Молодь як основа сучасної української нації та діти як основний фундамент її майбутнього розвитку - дві найбільш соціально вразливі верстви населення. Через це держава на всіх рівнях повинна приділяти значну увагу формуванню належних умов для всебічного розвитку та самореалізації цих верства населення, а також для профорієнтації та працевлаштування молоді, оскільки окрім власне праці молодь є носієм інноваційного знання, яке здатне перетворитися на потужний потенціал розвитку вітчизняної економіки.

Для успішного соціального розвитку суспільства уже в умовах сьогодення необхідно зосередити увагу на вирішенні проблем забезпечення соціальних гарантій, соціального захисту, створення умов для соціальної адаптації у безпосередньому життєвому полі дітей та учнівської молоді: сім'ї, соціальному оточенні, громаді.

З огляду на це, а також враховуючи потребу залучення до соціального діалогу з молоддю і дітьми всі рівні влади: державну, регіональну, місцеву - постає необхідність розробки нових засобів соціальної роботи із дітьми та молоддю на рівні конкретного регіону.

Стан наукової розробки проблематики підвищення ефективності теоретичних концепцій соціальної роботи з дітьми та молоддю та їх практичного застосування характеризується наявністю великої кількості досліджень в цій сфері. Зокрема на увагу заслуговують дослідження таких вчених як І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, А.О. Малько, Л.І. Міщик, Н.М. Чернуха, Л.А. Штефан, Н.М. Лавриченко, П.В. Плотніков, Н.І. Агаркова, О.Л. Караман, І.М. Ковчина, І.М. Трубавіна та ін.

Метою роботи є аналіз теоретичних та розробка практичних підходів соціальної роботи з дітьми та молоддю на рівні конкретного регіону.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- визначити сутність соціальної роботи з дітьми та молоддю;

- проаналізувати зміст соціальної роботи з дітьми та молоддю;

- виокремити основні проблеми у роботі з дітьми та молоддю на прикладі конкретного соціального закладу;

- проаналізувати соціально-правовий аспект роботи із дітьми та молоддю;

- визначити особливості практичних підходів роботи із дітьми та молоддю;

- проаналізувати соціальне проектування в роботі з дітьми та молоддю;

- розробити пропозиції та рекомендації в контексті роботи з молоддю на прикладі конкретного регіону;

- розробити інноваційні методи роботи з дітьми на прикладі конкретного регіону.

Об'єктом дослідження в рамках даної роботи є теоретико-методологічне та практичне забезпечення системи соціальної роботи з дітьми та молоддю на прикладі конкретного регіону та конкретного центру соціальних служб.

Предметом дослідження в рамках даної роботи виступає механізм реалізації державної молодіжної політики та політики соціального захисту дітей на рівні конкретного регіону, а також напрямки його вдосконалення.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези використано загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення науково-теоретичних та емпіричних даних), методи емпіричного дослідження (соціометрія, анкетування, тестування, спостереження, бесіда, аналіз документів, соціальна паспортизація).

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в узагальненні нормативно-правової бази соціально-правового захисту дітей та молоді, розкритті змісту соціально-профілактичної роботи щодо реалізації соціальної політики.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що підготовлено методичні рекомендації та розроблено програму спрямовані на подолання негативних соціальних тенденцій в роботі з молоддю та дітьми.

Розділ 1. Теоретично-методологічні підходи соціальної роботи з дітьми та молоддю

1.1 Сутність роботи з дітьми та молоддю

Соціальна робота - унікальний вид професійної діяльності зі створення соціальних умов для поліпшення умов життя окремої особистості, підвищення добробуту народу. Як вид професійної діяльності соціальна робота сформувалася на базі системи соціального захисту населення, освіти, охорони здоров'я, соціальних служб для молоді, спеціалізованих закладів і установ.

Традиційно соціальна робота розвивається як філантропічна допомога особистості у складній життєвій ситуації, певна система матеріального забезпечення населення з метою створення належних умов для виживання в період переходу до ринкової економіки. Складні соціально-економічні умови життя зумовили необхідність розробки сучасних наукових і прикладних підходів до соціального впливу на індивіда та його оточення. З одного боку - фінансова підтримка держави, адаптація суспільства до потреб особистості, з іншого - створення відповідних соціальних умов для самоудосконалення і самореалізації особистості у напрямі оволодіння нею економічної спроможності. Сутнісна значимість соціальної роботи - в її спонукальному, активізуючому характері, який базується на розумінні того, що соціальний працівник не зможе прожити за клієнта його життя. Соціальна діяльність призначена віднайти позитивні збережені можливості особистості, спрямувати їх у правильне русло, допомогти їй усвідомити власну життєву ситуацію і знайти вихід із неї. Практична спрямованість соціальної роботи на основі науково обґрунтованих підходів до організації праці визначає її як професію, різновид трудової діяльності, який потребує певної професійної підготовки і є, зазвичай, способом існування [41].

Мета соціальної діяльності полягає у створенні сприятливих соціокультурних умов соціалізації особистості і визначається соціальною політикою держави та конкретизується низкою завдань. Зараз серед пріоритетних завдань соціальної та соціально-педагогічної діяльності можна виокремити:

- зміцнення та активізацію адаптаційного потенціалу особистості;

- збереження та покращання фізичного, психічного та соціального здоров'я особистості;

- створення сприятливих умов в мікросоціумі для розвитку здібностей та самореалізації особистості;

- надання соціальної, психологічної, педагогічної підтримки та допомоги особистості;

- попередження та локалізацію негативних впливів на особистість факторів соціального середовища.

Зміст та технології, що використовуються в соціально-педагогічної діяльності, значною мірою залежать від особливостей суб'єкта й об'єкта, а також напрямів цієї діяльності. Серед таких напрямів, перш за все, можна виокремити соціальну профілактику, соціальну реабілітацію, соціально-культурну анімацію, соціальне обслуговування. З метою змістової деталізації соціально-педагогічної діяльності коротко зупинимося на характеристиці цих напрямів [2]

В рамках даної дипломної роботи найбільшу актуалізацію отримує соціальна робота спрямована на дві категорії верств населення: молодь і дітей. Але якщо першу категорію, можна розглядати самостійно, то друга категорія - діти - розглядаються в контексті створення благополучних сімей як запоруки формування здорового суспільства та стійкої нації.

В Україні з січня 2002 р. почав діяти новий Сімейний кодекс, в якому по-новому визначені права членів сім'ї і який разом із Законом про соціальну роботу і соціальні стандарти зміцнює базу як соціальної, так і соціально-педагогічної роботи з сім'єю.

У новому Сімейному кодексі права членів сім'ї відображають міжнародні стандарти прав людини у суспільстві з урахуванням особливостей сім'ї та її соціального інституту - шлюбу (позашлюбні сім'ї законодавчо визнані вперше). Зазначені права спрямовані на забезпечення виховання і розвиток дитини в сім'ї, охорону батьківства і материнства, розвиток подружжя, що є можливим тільки за умов виконання членами сім'ї своїх обов'язків стосовно один одного на основі домовленостей (угоди) щодо правил сімейного життя або захисту прав членів сім'ї через суд. За Сімейним кодексом, сім'я як первинна та основна ланка суспільства - соціальна система, ознаками якої є: спільне проживання членів сім'ї, до яких належать, на основі Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", чоловік, дружина, рідні, усиновлені та підопічні діти, непрацездатні батьки чоловіка і дружини, які мешкають разом з ними і перебувають на їхньому утриманні через відсутність власних прибутків, особа, яка проживає спільно з інвалідом І групи і здійснює догляд за ним; спільний побут членів сім'ї; наявність прав і обов'язків у членів сім'ї. Крім того, зазначається, що подружжя є сім'єю і тоді, коли чоловік або дружина через навчання, працю, лікування, необхідність догляду за батьками, дітьми, з інших поважних причин мешкають окремо; також дитина належить сім'ї батьків, якщо з певних причин з ними не проживає [39].

Традиційні вимоги до сім'ї як соціального інституту зобов'язують виконувати в суспільстві такі функції: матеріально-економічну - планування сімейного бюджету, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві; житлово-побутову - забезпечення сім'ї житлом, ведення домашнього господарства та організація побуту сім'ї; репродуктивну - продовження людського роду через народження дітей; комунікативну - створення сприятливого сімейного відтворення сил членів сім'ї, організація внутрішнього спілкування; виховну - передача дорослими членами сім'ї соціального досвіду дітям; рекреативну - організація вільного часу та відпочинку сім'ї, розвиток інтересів і потреб особистості.

Необхідність сильної державної сімейної політики зумовлена суспільними потребами: сім'я є спільником суспільства у розв'язанні його головних проблем, збереженні моральних основ, соціалізації дітей, розвитку культури та економіки. Отже, суспільство зацікавлене в такій сім'ї, яка здатна виробити та реалізувати власну життєву стратегію, забезпечити не лише своє виживання, а й розвиток.

Отже, об'єктом сімейної політики є соціальний інститут сім'ї, захист її прав та інтересів у процесі суспільного розвитку. Предмет сімейної політики можна визначити як сукупність проблем сім'ї, що характеризують її як соціальний інститут.

Можна виділити два підходи до розв'язання проблем сім'ї [27]:

- вузький, який передбачає розгляд окремих проблем сім'ї у певних сферах життєдіяльності, стосується окремих категорій людей (тобто, це окремі, нескоординовані програми різних рівнів і обсягу);

- широкий, який передбачає узгоджені дії для розв'язання глобальних проблем сім'ї, інтеграцію різноманітних зусиль для задоволення потреб сім'ї.

Перший підхід нині здійснюється державою в основному на місцевому рівні, другий - на загальнодержавному через втілення концепції державної сімейної політики, яку розроблено на основі законів України, постанов Кабінету Міністрів України з питань надання соціальної допомоги та підтримки сімей. Концепція державної сімейної політики в Україні спрямована на утворення необхідних умов для поліпшення життєдіяльності сім'ї, виховання дітей, охорони материнства, забезпечення умов для суміщення трудової діяльності та обов'язків членів сім'ї. Сучасні орієнтири сімейної політики в Україні: стабілізація сім'ї, зниження рівня розлучень; підвищення престижу сім'ї та сімейних цінностей у масовій свідомості; забезпечення розумово і фізично здорового потомства, орієнтації на середню сім'ю; підвищення виховного потенціалу сім'ї; адаптація сім'ї до ринкових умов життя. В Україні можна виділити такі напрями реалізації сімейної політики: законодавче забезпечення; економічні заходи; соціальна робота з сім'єю.

Що ж стосується соціальної роботи з такою категорію дітей як діти позбавленні батьківського піклування, то на перше місце виходить питання врегулювання проблеми сирітства.

Сирітство - це соціальне явище, поява якого зумовлена наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без піклування батьків у результаті позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними, безвісти відсутніми. Згідно з Конституцією України, "утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу" (ст. 52). Сирота - дитина, що тимчасово або постійно перебуває поза сімейним оточенням унаслідок втрати батьків, а також дитина, яка не може з певних причин чи з власних інтересів залишатися в сімейному оточенні і потребує захисту та допомоги з боку держави [3].

Форми опікування дітей-сиріт: усиновлення (удочеріння), опіка та піклування, прийомна сім'я, дитячі будинки сімейного типу, державна опіка.

Завдання опіки над дитиною формулюються як право та обов'язок опікуна виховувати підопічного, піклуватися про його здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати до праці, здійснювати захист його прав та інтересів. При визначенні особи опікуна враховується не тільки його бажання, а й готовність та спроможність здійснювати відповідні обов'язки у процесі соціального виховання дитини-сироти. Як і при усиновленні, встановлено ряд обмежень щодо осіб, які не можуть призначатися опікунами (піклувальниками). Зазначені особливості встановлення опіки (піклування) пов'язані з необхідністю виконувати основне завдання опіки - створити найбільш сприятливі умови сімейного життєзабезпечення дитини, яка через певні причини позбавлена можливості виховуватися у власній родині.

Що стосується соціальної роботи з молоддю, то тут слід перш за все звернути увагу на особливі риси цієї соціальної категорії. Молодь є однією з продуктивних сил суспільства. Ця категорія населення України визначається віком до 35 років. Молодь називають поколінням перехідного періоду, яке живе в епоху бурхливих і глибоких перетворень, в роки суворих потрясінь і нових можливостей. Молоді люди є специфічним контингентом населення, якісно відмінним від усіх інших вікових груп. Роль молоді як чинника соціально-демографічного розвитку держави (регіону) обумовлена такими притаманними цій віковій групі особливостями:

- підвищений (порівняно з іншими віковими контингентами) рівень народжуваності - саме на жінок молодіжного віку припадає основна частина народжень;

- висока міграційна мобільність;

- великий попит на освіту - майже всі особи, які навчаються у вищих та професійних навчальних закладах, молодого віку;

- підвищений ступінь мобільності щодо змін місця роботи, перекваліфікації, освоєння нових видів та сфер діяльності.

Молодь є майбутнім держави, її інтелектуальним потенціалом, основою економічного, політичного і суспільного життя. Тому соціальне становище і соціальні проблеми молоді вивчаються і досліджуються у таких аспектах: демографічна ситуація в молодіжному середовищі; молодь і здоров'я; соціальне становище та самопочуття молоді; молодь і шлюб, проблеми молодих сімей; зайнятість і професійна підготовка молоді; молодь і освіта; молодь і Збройні сили, інші військові формування України; фізична культура і спорт; система ціннісних орієнтацій, культурні потреби і духовний світ української молоді; групи ризику та ризикова поведінка; економічна активність молоді та ін. [41].

Соціальна робота з молоддю має давню історію і ґрунтується на основних підходах і напрямках соціалізації особистості, які сформувались на основі теорії соціальної педагогіки. Соціальні перетворення в державі, кризовий стан економіки і зміни у суспільному житті спричинили необхідність появи нових соціальних інститутів, уповноважених реалізувати соціальний захист молодих людей, нових напрямків і підходів у соціальній роботі з молоддю, які відповідають потребам і вимогам суспільства, соціальним запитам юнаків і дівчат.

Соціальна робота з молоддю здійснюється відповідно до основних напрямів державної політики. Найважливішими з них є: визначення правових засад соціальної роботи з дітьми та молоддю; розроблення та реалізація державних, галузевих, регіональних програм соціального становлення і соціальної підтримки дітей та молоді; створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дітей та молоді, задоволення потреб у добровільному виборі виду діяльності, не забороненому законодавством, активної участі в творчій, культурологічній, спортивній і оздоровчій діяльності; консультування і надання соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги; здійснення соціального менеджменту щодо організації діяльності органів виконавчої влади, громадських організацій, спрямованої на подолання соціальних проблем; здійснення соціально-профілактичної роботи щодо запобігання наслідкам негативних явищ та подолання таких наслідків; розроблення та здійснення комплексу реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, психологічного та фізичного стану дітей та молоді, які зазнали жорстокості, насильства, потрапили в екстремальні ситуації; сприяння дитячим і молодіжним організаціям, іншим об'єднанням громадян, фізичним особам у реалізації ними власних соціально значущих ініціатив і проектів; забезпечення дотримання соціальних стандартів і нормативів умов життєдіяльності, морального, психологічного та фізичного стану дітей та молоді; здійснення кадрового, науково-методичного, фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та інших видів забезпечення соціальної роботи; сприяння розвитку та підтримка волонтерського руху; встановлення та зміцнення зв'язків із соціальними службами для молоді за кордоном, інтеграція в міжнародну систему соціальної роботи з молоддю; здійснення комплексу мед и ко-соціальних та реабілітаційних заходів щодо адаптації в суспільстві дітей з вадами фізичного та розумового розвитку [41].

1.2 Зміст соціальної роботи з дітьми та молоддю

Під змістом соціальної роботи розуміється не самий по собі субстрат соціального, а її внутрішній стан, сукупність процесів, що характеризують взаємодію утворюючих явище (систему) соціальної роботи елементів між собою і з середовищем і зумовлюють їхнє існування, розвиток і зміну; в цьому сенсі самий зміст соціального виступає як процес творення та відтворення особистості людини.

За таким загальнотеоретичним визначенням змісту, вона, соціальна робота, постає як велетенський органічний відтворювальний процес, що націлений на окрему особу, або у масштабах країни на все населення країни. Тому тенденція розширення об'єкту соціального аж до межі громадянського суспільства є нормальним явищем, оскільки тільки завдяки соціальній роботі можливе творення та відтворення особистості людини.

Тож, органічність тут треба розглядати з двох позицій. По-перше, як такий процес, що вписується у соціальний організм країни, а це означає, що він випливає з процесів матеріального та духовного виробництва і організаційно-політичної діяльності держави. З другого боку - він сам по собі є завершеним, тобто таким, який складається з багаточисельних підпроцесів, що націлені на задоволення всієї сукупності потреб населення країни.

Структурно такий процес можна визначити за критерієм специфіки видів діяльності, які є офіційно визнаними і закріпленими у вигляді провідних функцій соціальної роботи. Наприклад, у сучасних працях з теорії соціальної роботи виділяють такі функції соціального обслуговування: профілактична; соціально-реабілітаційна; адаптаційна; соціальний патронаж; особистісно-гуманістична; соціально-гуманістична. Реалізація цих функцій віддзеркалює, на думку прихильників такого розуміння соціальної роботи, реальний зміст системи соціального обслуговування.

Отже, ідея, що сьогодні лежить у понятті “соціальна робота”, відноситься до одного з багаточисельних видів діяльності людини, специфіка якої полягає у тому, що вона націлена на надання адресної допомоги іншим людям, які не можуть без сторонньої допомоги вирішити свої життєві проблеми, а в багатьох випадках і жити.

Зміст актуальних проблем соціальної роботи в Україні можна проаналізувати на основі Указу Президента України “Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року”.

Треба зазначити одну дуже важливу обставину, яку обумовлює зміст соціальної роботи, а глибше - громадянське суспільство, у формуванні ринкової моделі України. Вона торкається того, що саме завдяки громадянському суспільству, на відтворення якого націлена соціальна робота, у структурі соціального організму може сформуватись той бажаний середній клас, про який так багато говориться в науковій літературі.

При цьому відомо, що визначення змісту соціальної роботи є водночас і визначення соціальної форми, оскільки воно щось установлене і завдяки цьому відмінне від того, форму чого воно складає; визначеність соціального як якість єдина зі своїм буттям [37].

Теоретичний аналіз основних засад соціальної роботи з молоддю, проведений науковими працівниками Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєвою, С.Р. Хлєбнік, базується на точному визначенні сфер та напрямів її здійснення. Серед них є: соціальна профілактика, соціальні послуги, соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальна реабілітація.

Особливу увагу привертає соціальна профілактика як вид соціальної роботи. Соціальна профілактика ґрунтується на виявленні несприятливих соціально-економічних умов, психолого-педагогічних факторів, що зумовлюють відхилення у психічному і соціальному розвитку дітей, підлітків, молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я тощо, а також на організації життєдіяльності та дозвіллі молоді.

Не менш важливою умовою здійснення соціальної роботи з молоддю є соціальне обслуговування. Воно розглядається як вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб, створених для молоді, об'єднань громадян та інших соціальних інституцій щодо надання безкоштовно чи на пільгових умовах, на компенсаційних або благодійних засадах різноманітних соціальних послуг з метою задоволення духовних, естетичних, моральних, освітніх, оздоровчо-лікувальних, рекреаційних, матеріальних та інших потреб дітей і молоді.

Важливим компонентом соціальної роботи є соціальні послуги як комплекс дій держави, відповідних громадських і приватних організацій, спрямованих на створення і підвищення умов життєдіяльності молоді, можливостей її самореалізації, на реалізацію особистісних, політичних, соціальних і культурних прав молодої людини. Надання соціальних послуг ґрунтується на різних формах власності, які забезпечують вільний доступ до видів і рівнів соціальних послуг.

Соціальна допомога (підтримка) розглядається як вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, спрямованої на підтримання системи гарантованого державою рівня матеріального забезпечення дітей і молоді та багатодітних сімей з урахуванням їх матеріального та фізичного стану, складу сім'ї, віку, здоров'я, участі у суспільному та іншому виробництві. Це допомагає окремим людям, соціальним групам або верствам населення задовольнити потреби, необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації, а також створити умови для самореалізації. Зміст соціальної допомоги полягає у цільовій реалізації програм центрів соціальних служб для молоді: робота з сім'єю, розв'язання конфліктів у стосунках між подружжям, стосунках із дітьми, вирішення проблем освіти, працевлаштування, організації культурно-дозвільної діяльності, охорони здоров'я.

Соціальна реабілітація, як вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб для молоді, об'єднань громадян та інших соціальних інституцій, спрямована на здійснення системи організаційних, економічних, правових, культурних, освітніх, лікувальних, оздоровчих та інших соціальних заходів щодо відновлення фізичного стану, честі, гідності, прав і свобод дітей та молоді. Зміст різних напрямів соціальної роботи подано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1. Зміст окремих напрямів соціальної роботи [3]

Напрям соціальної роботи	Зміст
соціальна профілактика	роз'яснення правових норм соціально значущої діяльності та поведінки; ознайомлення з нормативними міжнародними і державними документами, які забезпечують розвиток особистості, рівень освіти, вибір професії; надання різним категоріям молоді інформації про можливі наслідки асоціальних дій, нехтування здоровим способом життя, відмови від культурного проведення дозвілля; організація заходів щодо забезпечення програми позитивної життєдіяльності особистості; здійснення системи соціального захисту різної категорії молоді (забезпечення роботою, навчанням); формування відповідальності за можливі наслідки анти правових дій
соціальне обслуговування	цілісність і збалансованість як державних, так і громадських й приватних програм, серед яких найважливіше місце займають служби планування сім'ї, працевлаштування молоді, пенсійного забезпечення, соціального страхування на випадок втрати роботи, організації життєдіяльності інвалідів, дітей-сиріт, а також соціально-побутова та гуманітарна допомога інвалідам дитинства, праці, війни, самотнім матерям, які виховують дітей-інвалідів, іншим категоріям молоді, які потребують реальної допомоги (закупівля продуктів, прибирання квартири, приготування їжі, супроводження до поліклініки); надання гуманітарної допомоги (їжа, одяг, взуття, медикаменти) дітям і жінкам, а також молодим людям, які змушені покинути сім'ю у зв'язку із жорстоким поводженням; організація роботи благодійних їдалень, соціальних притулків для тимчасового проживання дітей, жінок і молоді, що опинилися у складних життєвих ситуаціях, та осіб, які не мають постійного місця проживання
соціальні послуги	індивідуальна робота з попередження та позбавлення шкідливих звичок (пияцтва, паління, вживання наркотиків, малорухливого способу життя та ін.); підготовка підлітків і молоді до створення сім'ї та народження дитини, профорієнтація молоді з урахуванням стану її здоров'я за оригінальними ефективними методиками, у тренажерних кабінетах для юнаків та дівчат, кабінетах ЛФК
соціальна реабілітація	реконструкція соціокультурного оточення з різними категоріями молоді, допомога у спілкуванні та навчанні, цілеспрямована соціально-психологічна робота а близькими та родичами; допомога у професійному самовизначенні, направленні на роботу; організація дозвілля і спілкування; виявлення творчих здібностей; охорона прав молоді; медичний, педагогічний, психологічний патронаж; створення позитивної громадської думки щодо багатоаспектності проблем молоді

Отже основні напрями соціалізації дітей та молоді здійснюються під час соціальної освіти, соціального виховання, соціальної адаптації, соціальної роботи, основу якої становлять: соціальна профілактика, соціальні послуги, соціальна допомога, соціальне обслуговування, соціальна реабілітація з урахуванням відповідних умов життєдіяльності.

1.3 Основні проблеми у роботі з дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Проблема підтримки підростаючого покоління та сприяння його успішній соціалізації, вступу у доросле життя була актуально в усі часи. Особливої допомоги потребують найбільш вразливі категорії дітей та молоді - діти-сироти, вихованці інтернатних закладів, діти з багатодітних і малозабезпечених родин, а також діти з проблемних, кризових сімей.

Основні види діяльності у цьому напрямку у Білоцерківському районі наступні:

- функціонування районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- допомога у покращенні та стабілізації життєвої ситуації дітей та молоді, включаючи навчання, соціальні послуги від різних державних та недержавних організацій;

- вплив на повернення до соціально прийнятних норм життя дітей позбавлених батьківського піклування;

- утвердження ефективних оперативних стосунків з державними структурами, НУО та іншими організаціями з метою залучення їх та громади до активної допомоги дітям вулиці.

Працюючи з 2007 року в сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю кризових категорій, центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді вже досяг певних успіхів. Зокрема, було вирішено ряд стратегічних завдань, як то:

- дослідження соціального середовища та відстеження найбільш гострих соціальних проблем району, що потребують вирішення;

- визначення цільових груп та створення бази даних потребуючих;

- виконання діяльності з надання соціальних послуг, моніторинг та оцінка роботи;

- налагодження контактів із іншими державними організаціями та структурами;

- залучення матеріальних ресурсів приватних вітчизняних благодійників, міжнародних організацій для забезпечення реалізації завдань організації.

Соціальне втручання та робота в сім'ях спрямована на покращення фізичних і соціально-побутових умов проживання, налагодження нормального соціально-психологічного клімату в родинах підопічних, сприяння виходу кризових сімей з проблемної ситуації. У співпраці з іншими районними центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціальні працівники Білоцерківського центру здійснюють соціальне інспектування неблагополучних сімей.

Загалом у Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на первинному обліку перебуває 133 особи дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У районі значна увага приділяється забезпеченню права дитини на сімейне середовище. Протягом 2013 року усиновлено 6 дітей громадянами України, влаштовано під опіку родичів - 5 дітей, всього під опікою, піклуванням у родичів - 93 дітей. Сьогодні функціонують: - 4 дитячі будинки сімейного типу, діє 5 прийомних сімей. У районні діє центр соціально-психологічно-реабілітації дітей. Станом на 01.04.2014 року в закладі перебуває 17 дітей.

В 2013 році за рахунок всіх джерел фінансування планується забезпечити оздоровленням та відпочинком 3200 дітей, що становить близько 72,5 % від загальної кількості дітей шкільного віку. Виконуючи соціальні ініціативи Президента в районі до штатного розпису Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді введено з липня поточного року 23 посади фахівців із соціальної роботи.

У січні 2013 року Білоцерківською районною радою прийнятий План модернізації мережі загальноосвітніх закладів та створення освітнього округу, розрахований на 2013-2015 роки. Планом передбачено у 2013 році реорганізувати Сидорівське НВО "ЗОШ І ступеня - дитячий садок" у дошкільний навчальний заклад. Вивільнення коштів при цьому складатиме 316 487 грн. Учнів підвозитимуть у Дроздівську ЗОШ. Реорганізація Черкаського НВО "ЗОШ І ступеня - дитячий садок" у ДНЗ вивільнить 475 948 грн. Учнів підвозитимуть у Поправське НВО, Шкарівську ЗОШ. Усі необхідні заходи проведені. Проводиться робота щодо працевлаштування вивільнених педагогів.

Разом з тим існують проблеми притаманні не лише району, але регіону в цілому. Великої уваги потребує вирішення проблема неблагополучних сімей. Так, до служби у справах дітей та сім'ї Київської обласної державної адміністрації та відповідних територіальних органів впродовж 2013 року надійшло 4427 звернення (до Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - 174 звернення) з них від дітей 8, жінок 3043 (до Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - 157 звернення), чоловіків 1173 звернення (до Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - 17 звернення). Спостерігається збільшення кількості заяв з приводу насильства у сім'ї. Кількість здійснених заходів з приводу захисту прав дитини від насильства в сім'ї 214 (в Білоцерківському районні 14). На корекційні програми направлено 105 осіб (в Білоцерківському районні 4), 30 з яких пройшли зазначені програми.

Станом на кінець 2013 року в Білоцерківському районні зареєстровано 3 випадки насилля та жорстокого поводження з дітьми. По кожному факту вчинення насилля проведені службові розслідування, дітям надана своєчасна медична, психологічна допомога, обстежені житлово-побутові умови, постійно проводиться профілактична робота щодо попередження та недопущення подальших випадків здійснення насилля зі сторони членів кожної з родин.

З метою взаємодії між органами державної влади при голові Київської обласної державної адміністрації створений єдиний дорадчий орган - Київська обласна координаційна рада з питань захисту прав дітей та підтримки сім'ї, до повноважень якої входять функції розгляду питань попередження насильства в сім'ї. Успішна реалізація державної соціальної політики стосовно сімей, дітей та молоді передбачає створення дієвої моделі надання якісних та доступних соціальних послуг, що забезпечується в Київській області, загалом та Білоцерківському районі зокрема, шляхом розвитку мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, закладів соціального обслуговування та введення посад фахівців із соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю в громаді. Соціальну підтримку та надання соціальних послуг сім'ям забезпечують 27 працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Спеціалістами районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді протягом 2013 року з питань попередження насильства в сім'ї, жорстокого поводження з дітьми та протидії торгівлі людьми було організовано та проведено 7 заходів.

Найпоширенішою причиною виникнення насильства в сім'ї залишаються: складні стосунки в сім'ї, залежність/співзалежність (алкогольна/наркотична), безробіття, низький рівень життя, складні житлово-побутові умови та інші. Спеціалістами Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проводяться групові та масові профорієнтаційні заходи, ведеться інформаційно-роз'яснювальна робота з питань попередження насильства в сім'ї серед населення, учнівської та студентської молоді. Під час проведення заходів розповсюджується методична література, буклети та плакати. У місцевих засобах масової інформації ведуться рубрики з питань профілактики насильства в сім'ї. Для учнів старших класів проводились семінари, круглі столи, в бібліотеках виставляються тематичні викладки літератури.

Під соціальним супроводом Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді протягом 2013 року перебувало 3 сім'ї (в них 4 дитини), з них виведено з-під соціального супроводу протягом звітного періоду 2 сім'ї зазначеної категорії, з них: 2 - з позитивним результатом. За звітний період з сім'ями, які були зняті з соціального супроводу, досягнуто результати: у 2 сім'ях - налагоджено (відновлено) соціальні зв'язки, 2 осіб (членів сімей) влаштовано на навчання, 1 особу (членів сімей) працевлаштовано.

Управлінням громадської безпеки ГУ МВС України у Київській області особлива увага приділяється питанню організації роботи служби дільничних інспекторів міліції із попередження насильства в сім'ї, захисту жінок та дітей від жорстокого поводження в родинах. Постійно вживаються заходи, спрямовані на своєчасне виявлення неблагополучних сімей. Проведено профілактичну роботу із сім'ями нарко- та алкозалежних, у педагогічних та учнівських колективах щодо негативних наслідків уживання алкоголю та наркотичних засобів. Ужито ряд необхідних заходів для активізації діяльності районних та обласних закладів освіти і науки, служб у справах дітей, сім'ї та молоді й інших щодо підвищення ефективності профілактичної роботи серед населення, спрямованих на формування здорового способу життя, профілактики негативних явищ, запобігання злочинності, пияцтву, наркоманії, дитячій бездоглядності та насильству у неблагополучних сім'ях, де виховуються діти. Кожного місяця працівники міліції в дитячих закладах проводять профілактичні бесіди, виховні години на відповідні тематики - «Ти і закон», «Права і обов'язки учня», «Скажи наркотикам - НІ!», «Підліток і право» та ін.

Вихованці інтернатних закладів залучено до гурткової роботи. Вони беруть активну участь у конкурсах художньої самодіяльності, виставках художніх виробів та ін. Працівниками кримінальної міліції у справах дітей в інтернатних закладах області систематично проводяться перевірки щодо забезпечення соціально-правового захисту неповнолітніх спільно з органами прокуратури, службами у справах дітей. «Поважай мої права» - під таким гаслом Головним управлінням юстиції у Київській області спільно з департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації та Благодійним фондом «Молодь за права людини» проведено гру-квест з нагоди відзначення Дня захисту дітей. Захід відбувся 1 червня 2013 року на території Дендрологічного парку «Олександрія» (м. Біла Церква) за участю команд всіх 22 професійно-технічних навчальних закладів області. І якщо основою метою квесту є швидке і якісне виконання певних завдань з метою досягнення кінцевої цілі, то мета гри-квесту «Поважай мої права» полягала в отриманні дітьми та молоддю практичних знань і навичок у застосуванні своїх прав.

1.4 Соціально-правовий аспект роботи із дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

У Конвенції ООН про права дитини зазначено, що основними завданнями соціально-педагогічної роботи є забезпечення виживання, захисту і розвитку дитини. Під виживанням, з одного боку, розуміється вироблення у дитини певних навичок до самозбереження власної цілісності, самозахисту, самообслуговування, самовиховання. З іншого боку, виживання передбачає забезпечення дитини необхідними засобами для існування, такими як: харчування, житло, лікування, навчання тощо.

Захист дитини зумовлюється особливостями фізичного та розумового розвитку, що потребує, в деяких випадках, спеціальної охорони або додаткового піклування, належного соціально-правового захисту протягом тривалого часу. На розвиток дитини значний вплив має оточуюче середовище та особливості психофізичної сфери дитини. Реалії сучасного життя вимагають розвитку духовної особистості, здатної протистояти дезорієнтації, спустошеності, моральній деградації дитини. У статті 18 Конвенції ООН передбачено, що батьки несуть відповідальність за виховання і розвиток дитини, а держава зобов'язана надавати їм необхідну допомогу для виконання своїх обов'язків стосовно дітей. Така конкретизація обов'язків батьків, соціальних інститутів, держави сприяла розширенню загального контролю щодо забезпечення та захисту прав дітей.

У Законі України «Про охорону дитинства» [1] чітко визначені права та свободи дитини: право на життя та охорону здоров'я; право на ім'я та громадянство; право на достатній життєвий рівень; право дитини на вільне висловлювання думки та отримання інформації; право на захист від усіх форм насильства; право на освіту; право на заняття підприємницькою діяльністю (для дітей, які досягли 16 років); право на об'єднання в дитячі та молодіжні організації тощо.

На підставі аналізу наукових досліджень, дитинство можна розглядати як особливий стан розвитку людини у суспільстві; як узагальнений суб'єкт, що взаємодіє з дорослими людьми на рівні суб'єкт-суб'єктних відносин; як соціальне явище, суть якого визначено специфікою тієї системи суспільства, в яку дитина інтегрована, соціокультурним контекстом цього суспільства (способами виробництва, статевою та віковою стратифікацією, системою міжособистісних стосунків, ціннісними орієнтаціями, особливостями засобів та механізмів соціалізації). Дитинство у змістовому визначенні є процесом набуття психічних новоутворень, постійного фізичного зростання, освоєння соціального простору, рефлексії всіх взаємин у цьому просторі, визначення в ньому себе, власної самоорганізації, що відбуваються під час контактів дитини з дорослими людьми, іншими дітьми та постійно розширюються.

На сьогодні в Україні є актуальною проблема створення належного соціально-правового забезпечення державної сімейної політики, яка могла б гарантувати кожній дитині вільний, нормативно-забезпечений розвиток особистості, адекватність процесу соціалізації, захист прав та законних інтересів, незалежно від місця народження дитини, національності, соціального статусу біологічних батьків, місця її фізичного перебування (у рідній сім'ї, прийомній сім'ї, або інтернаті). Будь-який закон, в якому виокремлено одну із категорій дітей, як «пільгову», є дискримінаційним по відношенню до інших дітей.

Пріоритетним напрямом соціально-правового захисту дітей має стати створення умов для появи нових соціальних інститутів, що змогли б задовольнити реалізувати інтереси дітей. До соціально-педагогічних умов забезпечення соціально-правового захисту дітей можна віднести [13]:

- сформованість соціально-правових знань у педагогів, які працюють з дітьми та передача цих знань дітям та їхнім батькам;

- інтеграція підходів у соціально-виховній роботі на принципах суб'єкт-суб'єктних взаємин;

- партнерська взаємодія різних інституцій, залучення дітей та підлітків до соціально-значущих правових дій тощо. Забезпечуючи соціально-правовий захист дітей, необхідно мати на увазі кардинальні умови, що впливають на ціле

- покоління людей. Зокрема, ментальність українського народу щодо захисту прав дітей, на формування якої мали вплив складні історичні умови.

Виходячи з вищезазначеного, основними завданнями соціально-правового захисту дитинства є [9]:

- психолого-педагогічна та юридична допомога;

- консультування неповнолітніх дітей та їхніх батьків;

- контроль за роботою дитячих установ різного типу;

- соціально-медична допомога дітям;

- інформаційно-правова допомога неповнолітнім з питань одержання професії, працевлаштування;

- реалізація культурних і дозвіллєвих потреб дітей та молоді тощо.

Робота соціального педагога (практичного психолога) в притулку для неповнолітніх здійснюється за такими основними напрямами: діагностична, корекційна та профілактично-виховна. Під час здійснення діагностичної діяльності соціальний педагог виявляє проблеми безпритульних дітей, їхні індивідуальні особливості, що необхідно для адекватного здійснення корекційної та профілактично-виховної роботи. Провідною метою соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми в притулку є повернення дітей в сім'ю, тому соціальному педагогу необхідно проаналізувати ситуацію у рідній сім'ї дитини та докласти зусиль, щоб дитина могла повернутися туди назад. Водночас, у разі неможливості повернення дитини в сім'ю, соціальний педагог має допомогти дитині влаштуватися у прийомну сім'ю або виховний заклад. За такого підходу, притулки для неповнолітніх відіграють допоміжну роль, коли дитину готують до входження у нову сім'ю [43].

Аналіз нормативно-правової бази сфери захисту дитинства, засвідчив її декларативне спрямування на фіксацію недоліків у державній політиці та визначенні організаційних заходів на їх подолання, тобто демонструється видимість того, що питання розглядаються, але дієвих практичних рішень немає, а формальне визначення організаційних заходів - ніяких позитивних змін щодо розв'язання цієї проблеми не зробить. Такі актуальні соціальні проблеми як: низький рівень заробітної плати дорослих та зубожіння сімей, соціальне сирітство тощо, не розглядаються на рівні державної політики як недоліки планування та фінансування, лише акцент роблять як на пріоритети, на які необхідно звернути увагу і посилити роботу працівників державних соціальних служб, які і без того (майже безплатно) утримують діяльність соціальних служб [43].

Що стосується особливостей роботи Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді саме з молоддю, то основну уваги привертає два аспекти:

- робота з неповнолітніми та молоддю, яка має проблеми із законом;

- робота з молоддю-випускниками ВНЗ та ПТНЗ.

Правове регулювання першого аспекту зводиться до застосування низки нормативно-правових актів:

1. Закону України «Про попереднє ув'язнення», ст. 9 якого регулює надання психолого-педагогічної допомоги взятим під варту молодим громадянам (віком від 14 до 35 років) спеціалістами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

2. Закону України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», ст. 19. якого визначає повноваження уповноважених органів, що проводять соц. роботу з сім'ями, дітьми та молоддю, щодо здійснення соціального патронажу. Відповідно до цього закону Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:

- визначають потреби в наданні соціально-педагогічних,соціально-медичних, соціально-економічних, психологічних, юридичних та інформаційних послуг молодим особам, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільненим від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом, та забезпечують їх соціальне обслуговування;

- здійснюють у разі потреби соціальний супровід молодих осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільненим від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом;

- сприяють зміцненню родинних та суспільно корисних зв'язків молодих осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, а також звільненим від подальшого відбування зазначених видів покарань з підстав, передбачених законом, здобуттю ними освіти, вирішенню питань трудового і побутового влаштування;

- здійснюють інші повноваження в цій сфері відповідно до закону.

Відповідно до Наказу Мінсоцполітики, МВС МОЗ та Мінюст «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціального патронажу звільнених осіб» від 07.11.2011 № 429/831/769/3279/5 Центри СССДМ центри СССДМ здійснюють соціальний супровід звільнених осіб, тому числі молодих осіб, вагітних жінок та жінок з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, згідно із законодавством. заклади соціального обслуговування забезпечують тимчасове проживання звільнених осіб, у тому числі молодих осіб. Центри СССДМ та заклади соціального обслуговування: сприяють працевлаштуванню звільнених осіб, які є їх клієнтами, надають інформаційні послуги стосовно можливостей працевлаштування та механізмів пошуку роботи.

Відповідно до Наказу Мінсоцполітики та МВС Наказ „Про затвердження Порядку взаємодії кримінально-виконавчої інспекції і центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо забезпечення соціального супроводу контролю за поведінкою дітей та молоді, які засуджені до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, звільнені від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково” Державний департамент України з питань виконання покарань та Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, від 28.10.2008 № 288/4322 визначення потреб у наданні соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, психологічних, юридичних та інформаційних послуг дітям та сім'ям, у яких вони виховуються, здійснення соціального патронажу шляхом надання цих послуг.

Що стосується роботи з випускниками ПТНЗ та ВНЗ слід зазначити, що молоді фахівці - є однією з соціально мало захищених категорій населення. Тому дуже важливим є пошук шляхів розв'язання проблем, пов'язаних із покращенням такої ситуації. Загальні вимоги до працевлаштування молодих спеціалістів регулюються ст. 197 Кодексу законів про працю України (КЗпПУ). Межі дії частини другої ст. 197 Кодексу, залежать від визначення поняття молодих спеціалістів. Частина 12 ст. 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» формулює таке ж визначення поняття молодих спеціалістів, як і частина друга ст. 197 КЗпПУ, а саме: «до молодих спеціалістів належать випускники державних вищих навчальних закладів і професійно-технічних училищ, потреба в яких визначена державним замовленням». Аналіз Закону дозволяє зробити висновок про те, що випускники професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладів несуть права й обов'язки в статусі молодих спеціалістів протягом перших трьох років працевлаштування.

Питання працевлаштування молоді регулюються статтею 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», відповідно до якої держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. За загальним правилом, працевлаштування передбачає три форми надання допомоги в отриманні особою певної роботи. Перша з них полягає у забезпеченні працездатного населення максимально повною інформацією про наявність в конкретній місцевості чи на конкретних підприємствах, установах, організаціях вільних робочих місць та про їх характеристику з точки зору умов праці, її оплати, соціально-побутового та житлового обслуговування працівників і інших умов, що цікавлять кожного, хто влаштовується на роботу. Друга форма полягає в підшуканні необхідної роботи та фактичному забезпеченні деяких категорій громадян роботою чи то на певній посаді, спеціальності і кваліфікації, або у певній місцевості. Третя - це організація, в разі потреби, професійної підготовки чи перепідготовки з наступним забезпеченням роботою.

За результатами проведеного дослідження встановлено, що зміни, які відбуваються в українському суспільстві на сучасному етапі його розвитку, породжують нові вимоги щодо системи освіти й виховання дітей та молоді. Одним з основних завдань сучасної теорії та практики соціальної роботи з цією категорію населення є вивчення кожної конкретної особистості й усіх чинників, що впливають на її становлення. Важливу роль у цьому процесі відіграє соціальне середовище та методи соціальної роботи, яка в різних соціальних інститутах, етнічних та територіальних громадах набуває все більшого значення у соціальному вихованні як невід'ємній складовій соціальної педагогіки.