Теоретичні та практичні підходи соціальної роботи з дітьми та молоддю

Зміст та технології, що використовуються в соціально-педагогічної діяльності, значною мірою залежать від особливостей суб'єкта й об'єкта, а також напрямів цієї діяльності. Серед таких напрямів, перш за все, можна виокремити соціальну профілактику, соціальну реабілітацію, соціально-культурну анімацію, соціальне обслуговування. З метою змістової деталізації соціально-педагогічної діяльності коротко зупинимося на характеристиці цих напрямів.

Організація соціально-педагогічної роботи в закладах освітньої сфери та соціально-педагогічного спрямування має базуватися, перш за все, на визначенні проблемно-потребового поля дітей та молоді, залучення їх до планування необхідних змін, впровадження нових соціальних послуг та ріного роду ініціатив, пошуку ресурсів і партнерів для їх реалізації, моніторингу та оцінки соціально-педагогічної роботи закладів соціальної інфраструктури для дітей та молоді.

В рамках даної роботи особливий акцент робиться на соціально-правовий аспект роботи із дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Встановлено, що основні види діяльності у цьому напрямку у Білоцерківському районі наступні: функціонування районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; допомога у покращенні та стабілізації життєвої ситуації дітей та молоді, включаючи навчання, соціальні послуги від різних державних та недержавних організацій; вплив на повернення до соціально прийнятних норм життя дітей позбавлених батьківського піклування; утвердження ефективних оперативних стосунків з державними структурами, НУО та іншими організаціями з метою залучення їх та громади до активної допомоги дітям вулиці тощо.

Розділ 2. Аналіз практичних аспектів роботи із дітьми та молоддю

2.1 Особливості практичних підходів роботи із дітьми та молоддю

Велика кількість соціальних, психологічних, медичних, економічних і інших проблем в середовищі молодого покоління свідчить про те, що молодь є депрівіруємой частиною сучасного російського суспільства. Якість молодіжної популяції за останнє десятиліття різко погіршала, а деякі процеси носять необоротний характер і опосередкують негативні зміни якості майбутнього генофонду. При подальшому ігноруванні проблем молоді не виключена вірогідність таких негативних наслідків, як глибока соціально-економічна криза, соціальна нестабільність, громадянська непокора і соціальний вибух (молодіжний бунт).

Соціальна робота з молоддю має давню історію і ґрунтується на основних підходах і напрямках соціалізації особистості, які сформувались на основі теорії соціальної педагогіки. Соціальні перетворення в державі, кризовий стан економіки і зміни у суспільному житті спричинили необхідність появи нових соціальних інститутів, уповноважених реалізувати соціальний захист молодих людей, нових напрямків і підходів у соціальній роботі з молоддю, які відповідають потребам і вимогам суспільства, соціальним запитам юнаків і дівчат.

Вище нами вже було акцентовано увагу що до найважливіших видів технологій соціальної роботи відносяться: соціальна діагностика, соціальна експертиза, соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальна адаптація, соціальна терапія. Вони орієнтують на цілісний підхід до людини, облік його інтересів, потреб, ціннісних орієнтації, на створення суспільних умов, сприяючих мобілізації потенціалу внутрішніх сил особи для вирішення виниклих проблем. Початком роботи в будь-якій сфері соціального обслуговування, необхідною стадією технологічного процесу з будь-якою категорією клієнтів і будь-яким типом соціальних проблем є соціальна діагностика. Термін «діагноста» використовується в медицині для позначення процесу розпізнавання хвороби, постановки діагнозу. Соціальна ж це для діагностики діяльність по розпізнаванню і аналізу соціальних патологій і проблем.

У технологіях соціальної роботи з підлітками та молоддю використовують дві моделі соціальної роботи з молоддю - інтегративну і дефіцитну.

Інтегративна модель - це соціальна робота в широкому смислі, яка повинна сприяти соціалізації молоді. У цьому аспекті соціальна робота практично співвідноситься з таким видом професійної діяльності, як соціальна педагогіка. Реалізація даної моделі можлива лише через задіяння державно-громадського затратного механізму, використання значних фінансових, а також людських і матеріальних ресурсів. Тому більшість країн з ринковою економікою вибирає дефіцитну модель розвитку соціальної роботи, орієнтовану, в першу чергу, на соціально уражені прошарки населення, групи ризику, інвалідів і одиноких, а також дітей і підлітків.

Головним у соціальній роботі з молоддю є її соціальний захист. Дослідниками він розглядається як мінімум у чотирьох напрямах.

1. Соціальний захист процесу формування й розвитку особистості молодої людини. В основі цього напряму лежить положення "про те, що особистість молодої людини формується і розвивається відповідно до об'єктивних законів, що вироблені в процесі тривалої еволюції людини, та послідовності етапів розвитку. Тому соціальний захист процесу розвитку спрямований, насамперед, на максимально можливе забезпечення сприятливого для всіх молодих людей проходження через кожний з етапів розвитку, у якому вирішується певний комплекс завдань, а також сприятливе проходження критичних рівнів.

2. Соціальний захист середовища формування і розвитку особистості. У цьому напрямі увага державних інститутів має бути зосереджена на середовищі проживання молодої людини й тих його елементах, що сприяють чи перешкоджають процесу формування й розвитку особистості в найширшому діапазоні - від екологічних проблем середовища до соціальних, економічних і моральних.

3. Захист прав молодої людини. Це спеціальний напрям діяльності державних інститутів, націлений на правове забезпечення й регулювання як впливів середовища, так і самого процесу формування і розвитку особистості.

4. Цільовий соціальний захист. У рамках цього напряму йдеться як мінімум про два найважливіші моменти. По-перше, про цільову допомогу молодим людям, родинам, організаціям і суспільним інститутам, що працюють з молоддю, для вирішення конкретних завдань, без чого успішна життєдіяльність є дуже проблематичною. Іншими словами, йдеться про короткострокову цільову програму, коли сама молода людина не в змозі вирішити завдання, чи коли зусилля, витрачені на досягнення результату, ставлять під сумнів сам результат. По-друге, про постійну допомогу тим, хто не може без неї обходитися, існує на межі бідності. В умовах загальної життєвої кризи цей напрям стає особливо важливим та актуальним.

У роботі з молоддю в умовах сучасної України актуальне є використання новітніх зарубіжних технологій у галузі соціальної роботи з молоддю де використовуються індивідуальні, групові та общинні методи.

Індивідуальна соціальна робота являє собою напрямок, вид практики, застосовуваної при роботі з індивідами і сім'ями у вирішенні їх психологічних, міжособистісних, соціально-економічних проблем шляхом особистого взаємодії з клієнтом. Основна форма індивідуального методу соціальної роботи з підлітками та молоддю - надання допомоги та консультування молодих людей (разове або на пролонгованої основі), або індивідуальне консультування в кризових ситуаціях. В ході індивідуальної взаємодії з клієнтом виявляється і допомога по налагодженню контактів із соціальними відомствами (їх представниками) і службами, лікарями, юристами, поліцією, судами і в'язницями, координація їх діяльності в соціальній роботі з молоддю.

Групова соціальна робота - метод, використовуваний з метою надання клієнтові допомоги (розвиток її фізичного і духовного потенціалу, формування соціально схвалюваної поведінки і т.д.) через передачу групового досвіду. В якості основної технології використовується контрольована терапевтична дискусія. Метод орієнтований на роботу з вуличними молодіжними угрупуваннями девіантної спрямованості з метою залучення їх в суспільно корисну і соціально контрольовану діяльність. Найважливішою передумовою успішної групової роботи є встановлення довірчих відносин з сім'ями молодих людей і різними структурами, задіяними в процесі виховання, освіти та соціалізації "важких" підлітків (школа, органи внутрішніх справ та ін.) Групова соціальна робота реалізується переважно у формах клубної та гурткової діяльності: вона передбачає формування стійкого складу молодих людей, наявність певного простору взаємодії (приміщення, спортивний зал і т.п.) і фіксованого часу. У групові програми вносяться ігрові елементи, спортивні та культурні заходи. Велике значення приділяється розумному і гуманістичному проведенню молодими людьми їх вільного часу.

Общинна соціальна робота являє собою інтеграцію всіх методів соціальної роботи при вирішенні задачі усвідомлення молодою людиною тісній залежності і взаємообумовленості особистих і суспільних проблем. Соціальна робота в масштабах громади спрямована на кооперацію діяльності відповідних установ по задоволенню потреб клієнтів, розширення і стимулювання наявних домагань, очікувань та інтересів молодих людей. Общинна соціальна робота з молоддю покликана максимально сприяти встановленню і підтримці соціальних зв'язків, залученню жителів і установ конкретної території (наприклад, мікрорайону) в вирішення гострих молодіжних проблем. Даний метод реалізується в безпосередньому життєвому просторі молодих людей і підлітків, але при цьому повинні враховуватися інтереси і жителів даної території (району).

Поряд із традиційними (вищепереліченими) методами соціальної роботи з дітьми, підлітками та молоддю, формуються і нові, до яких відноситься, наприклад, «мобільна соціальна робота». Її принцип полягає у встановленні довірчих взаємин і солідарного взаємодії з метою активного проникнення в світ молоді, схильної до правопорушень. Поява методу пов'язане з необхідністю впливу та контролю за частиною молоді, не схильної звертатися ні в молодіжні центри, ні в органи соціального захисту і разом з тим схильна до прояву девіантної поведінки та агресивності. Як правило, до цієї категорії відносяться представники різних молодіжних субкультур.

Далі акцентуємо увагу на основних компонентах моделей соціальної роботи, спрямованих на професійне самовираження дітей та молоді [7]:

- освітній - реалізується в навчанні і вихованні учнів і передбачає сформованість у них: соціальних знань - про особливості вибраної професії, про психологічні особливості спеціаліста, про особливості професійного середовища і спілкування в ньому; спеціальних вмінь - комунікативних, організаторських, аналітичних, прогностичних; соціальних навичок безконфліктного спілкування, рефлексії, самоаналізу. Важливим у цьому процесі є формування ціннісного ставлення до вибраної професії, усвідомлення учнями цінності конкретної праці і професійної відповідальності за результати своєї діяльності;

- психологічний - спрямований на психодіагностику індивідуальних особливостей особистості для виявлення і розвитку професійно значущих й психокорекції професійно небажаних якостей особистості. Реалізація психологічного компонента передбачає також психологічне консультування за результатами дослідження і психологічну просвіту учнів, їхніх батьків та вчителів;

- посередницький - передбачає організацію спільної діяльності учнів, вчителів, батьків з метою узгодженості професійних планів учнів з очікуваннями їхніх батьків; координацію їхніх зусиль для реалізації особистої професійної перспективи учнів; інформування учнів і батьків з питань, пов'язаних з вибором майбутньої професії

Поява у нашій державі системи соціальних служб для молоді зумовила необхідність створення умов для використання збереженого інтелектуального та фізичного потенціалу дітей та молоді, розробки і впровадження у практику соціальної допомоги нових форм і методів роботи з цією категорією осіб. При цьому специфіка діяльності ССМ розглядалася не як альтернативна наявній системі спеціального навчання, виховання і соціального захисту, а така, що є допоміжною, з метою інтеграції дітей-інвалідів та молодих інвалідів у суспільство, створення для них рівних можливостей.

Протягом кількох років діяльність соціальних служб для молоді у напрямі соціальної підтримки дітей-інвалідів і молодих інвалідів здійснювалася відповідно до положення ст. 6 Закону "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" і Програми організації діяльності ССМ щодо соціальної роботи з дітьми і молоддю з особливими потребами. Програма передбачала розробку, впровадження і реалізацію регіональних соціальних програм з питань соціальної реабілітації дітей-інвалідів, розробку комплексу взаємопов'язаних заходів з метою ефективної соціальної реабілітації дітей-інвалідів; визначення трьох основних напрямів діяльності соціальних служб: соціальної профілактики, соціального обслуговування, соціальної реабілітації.

Професійна та добровільна діяльність, спрямована на гармонізацію особистості інваліда у суспільстві, здійснюється у загальному контексті роботи соціальних служб. Специфіка соціальної роботи реалізується на рівні індивідуальної роботи, коли враховуються особливі потреби дитини або молодої людини, специфіка рівня життєдіяльності, психофізичних можливостей, розвитку духовної та інтелектуальної сфер людини.

Основу соціального обслуговування інвалідів d соціальних службах для молоді становить мобілізація джерел психологічної, соціально-педагогічної та правової соціальної допомоги інвалідам та членам їхніх сімей. Реалізація цього напрямку роботи здійснюється через проведення соціально-педагогічного патронажу сім'ї, яка виховує дитину-інваліда; соціальну допомогу молодим інвалідам, які мають потреби у лікуванні, догляді, фінансовій підтримці; соціальну допомогу дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків.

Чимало молодих інвалідів не можуть забезпечити себе матеріально через непрацездатність. Тому для них організовується клубна робота, заняття художньою творчістю, плідною працею. З цією метою проводяться курси з плетіння ґерданів, мережива, виробів з бісеру, виготовлення іграшок і штучних квітів. Творчі заняття справляють психолого-педагогічний вплив на особистість, сприяють згуртуванню інвалідів, об'єднанню їх у неформальні групи. Для молоді, яка має функціональні обмеження та вади психічного розвитку, соціальні служби організовують центри праці, творчі лабораторії, реалізують проекти з надомної праці. Такі форми роботи поліпшують соціальне самопочуття інвалідів, сприяють їх інтеграції у суспільстві.

Окрім соціальної роботи з молодими особами з обмеженими можливостями, важливе місце в системі практичних напрямів загальнодержавної соціальної роботи є робота з працюючою молоддю, а точніше з молоддю працездатного віку, яка прагне себе реалізувати на ринк праці.

Посилення кризових тенденцій на ринку праці одними з перших досліджували соціологи, які зазначали, що найбільший попит на працю має молодь. У колективній монографії "Молодь України у дзеркалі соціології" зосереджено увагу на економічній активності молоді, тенденціях на ринку праці, зокрема:

- на зростанні загального рівня економічної активності населення, зокрема за рахунок попиту на робочі місця та само-зайнятості у неформальній економіці;

- перевищенні у декілька разів рівня безробіття у порівнянні із зареєстрованим, включаючи показники прихованого безробіття;

- відмінності тендерної та вікової структур реального безробіття;

- чинниках конкурентоспроможності громадян на ринку праці;

- ієрархії причин, за якими значна частка громадян не зверталися за допомогою в державну службу зайнятості;

- масштабах та якісних характеристиках зайнятості населення в тіньовій економіці;

- обсягах залучення дітей молодших 15 років до праці, у тому числі оплачуваної.

Головною ознакою становища молоді на ринку праці є диспропорція між пропозицією та попитом на робочу силу. Більшість молодих людей, особливо тих, хто навчаються, прагнуть працювати і мати власне джерело для існування. Це підтверджує відносно високий рівень економічної активності громадян віком 15--29 років. Важливими проблемами є вимушена незайнятість, зайнятість молоді віком від 15 до 19 років, безробіття серед сільського населення, працевлаштування молодих спеціалістів тощо. Зокрема, найменш конкурентоспроможною на ринку праці є міська молодь віком 15--19 років, яка здебільшого не має професійної освіти і досвіду роботи. З-поміж цієї категорії майже кожен другий з економічно активних--безробітний, що становить 10 % усіх безробітних. Науковці вважають, що проблема вимушеної незайнятості є більш актуальною для міської молоді, ніж сільської. Стосовно сільської молоді низький рівень безробіття пояснюється особливими можливостями її зайнятості в особистому підсобному господарстві, де робота понад 20 годин на тиждень з метою продажу або обміну отриманої від цієї діяльності продукції не дає підстави відносити осіб, зайнятих нею, до безробітних. Частка молодих людей, які не мають роботи, готові приступити до неї, але за період обстеження припинили пошуки роботи, належить до економічно неактивного населення, тобто не можуть вважатися "безробітними". Здебільшого ці особи припинили пошуки роботи, тому що тривалий час не можуть знайти її і вичерпали всі можливості для працевлаштування.

Найбільш поширеними серед молоді формами трудової, економічної активності є трудова міграція (можливість виїздити на заробітки зі збереженням колишнього місця основної роботи, навчання чи стажування за направленням фірми, що гарантує місце роботи після повернення); залучення молоді до підприємницької діяльності (торгівля, сфера обслуговування, сільське господарство, переробне виробництво, виробництво продуктів харчування і споживчих товарів), участь молоді у тіньовій, неформальній економіці (виробництво, продаж і перепродаж домашньої сільськогосподарської продукції, випадкові заробітки у приватних осіб, виробництво, продаж і перепродаж промислових товарів, економічний туризм). Досить важливими джерелами доходів для молоді е також такі види незареєстрованої діяльності, як робота водієм на власному автомобілі, заняття домашніми ремеслами, будівельними, ремонтними роботами.

В умовах існуючих проблем в сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю особливої актуалізації отримує розробка та впровадження єдиної державної ювенальної політики. Справа в тому, що механізм реалізації ювенальної політики забезпечує узгодження загальнонаціональних інтересів з інтересами територій - регіонів, міст, адміністративних районів, муніципальних утворень, а також колективних і особистих інтересів дітей, підлітків і молоді і сімей з неповнолітніми дітьми. Програми ювенальної політики територіальних громад, діяльність різного роду громадських молодіжних і дитячих організацій, приватних фірм і благодійних фондів покликані оптимізувати і адаптувати єдину Державну ювенальну політику з врахуванням специфіки розвитку територій (районів). Ювенальна політика реалізується через законодавчі акти і спеціальні державні цільові програми, заходи як загальнодержавного, так і регіонального рівнів. Вона формується і реалізується з врахуванням часу, а також специфіки регіонів, територіальних громад, будучи системою законів, правових і нормативних актів. Враховуючи природну, демографічну, етнічну, соціально-економічну і іншу специфіку території, місцеві програми завжди адаптуються до цільових державних програм, законодавчим і нормативним актам відносно підростаючого покоління і сімей з неповнолітніми дітьми. Багатоваріантність ювенальної політики забезпечує узгодження загальнонаціональних інтересів з інтересами територій - регіонів, міст, адміністративних районів, а також колективних і особистих інтересів молодих людей і сімей з дітьми.

Законодавчі акти і місцеві програми органів місцевого самоврядування, діяльність різного роду недержавних, суспільних організацій, приватних фірм і благодійних фондів покликані оптимізувати і адаптувати єдину ювенальну політику з врахуванням специфіки розвитку суспільної ситуації і конкретної території. Ювенальна політика здійснюється в галузях охорони здоров'я, освіти, виховання, професійної підготовки, зайнятості, соціального забезпечення соціальної роботи, дозвілля. Вона реалізується державними органами при активній участі громадських організацій і наймолодшого покоління, а також сімей з дітьми.

У ювенальній роботі на місцевому рівні використовуються різні методи і форми, що відображають суспільні і групові інтереси. Різноманіття в роботі виникає з різноманітності потреб молодих людей, що живуть в різних регіонах і районах. Ефективність цієї політики полягає в тому, що вона побудована на наукових засадах ювенології, яка в свою чергу передбачає міжгалузеву координацію ювенальної політики. Завдання реалізації загальної програми діяльності полягає в створенні єдиного «ювенального поля», де цілеспрямовано формуватимуться прогресивні властивості і якості молодого покоління всіма доступними суспільству засобами.

Суть «ювенального поля» полягає в єдності поглядів державних, регіональних і органів місцевої влади і громадських організацій на вміст процесів виховання, освіти, біосоціального, економічного і духовного становлення і розвитку молодого покоління.

Серед основних напрямів регіональної ювенальної політики до 2020 року слід назвати наступні:

- вдосконалення законодавчого забезпечення єдиної державної ювенальної політики, включаючи розвиток ювенального права і ювенальної юстиції в регіонах.

- державна підтримка органів місцевого самоврядування, суспільних об'єднань (організацій) і інших некомерційних структур, а також громадян що здійснюють діяльність по захисту прав і законних інтересів сім'ї, дітей і молоді.

- розвиток ювенальної (дитячою і підлітковою) медицини і валеології.

- зміцнення сім'ї як головного соціального інституту російського суспільства.

- сприяння дітям (у тому числі підліткового віку) в реалізації і захисті їх прав і законних інтересів в області виховання і освіти, професійної орієнтації, підготовки до праці і зайнятості.

- державне замовлення на виробництво товарів, продуктів і послуг для сімей з неповнолітніми дітьми, дітям, підліткам і молоді.

- захист прав дітей і молоді на відпочинок і оздоровлення; організація культурно-масової роботи серед дітей і підлітків.

Важливе місце повинна займати регіональна ювенальна політика. Розробка програм по реалізації місцевої ювенальної політики повинна спиратися на ювенологію, міждисциплінарний системний підхід, моніторинг якості життя, високу практичну спрямованість досліджень, що проводяться, і рішень, що приймаються, серйозне узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду в справі захисту прав і свобод сім'ї і молодого покоління, формування активної життєвої позиції молоді.

2.2 Розробка та впровадження проектних технологій у роботі з дітьми та молоддю

Соціальне проектування бере свій початок з розробки інновацій та інноватики в соціальній роботі. Соціальне проектування - це різновид усвідомленої інноваційної діяльності.

Нововведення в соціальній роботі класифікують таким чином:

- винахід нових технологій (наприклад, нового інструментарію оцінювання потреб клієнтів, заняття з іпотерапії тощо);

- адаптація чи зміна наявних технологій (наприклад, модифікація експертного оцінювання роботи з дорослими для використання його в роботі з дітьми);

- нові сфери використання наявних технологій, що називають технологічним перенесенням (наприклад, використання наукового інструментарію для практичних оцінок);

- використання існуючого методу іншою групою користувачів;

- соціальне проектування.

Coціальні інновації класифікують за тим, у якому структурному компоненті соціальної сфери вони відбулися: пенсійному забезпеченні, соціальному обслуговуванні, зайнятості населення, охороні праці, житловій політиці, сімейній політиці, медичному обслуговуванні, освіті тощо.

Соціальний проект - це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є створення, модернізація або підтримання в середовищі, що змінюється, матеріальної або духовної цінності. Це нововведення мусить мати просторово-часові кордони, а його влив на людей визнаватися позитивним за соціальним значенням.

Проекти надають можливість апробації (пілотування) ідей, пошуку та концентрації відповідних ресурсів. Проект соціальної роботи інколи розуміють як інтегровану систему, що складається зі: сформульованих проектних цілей; створених для цих цілей соціальних установ, фізичних об'єктів, систем соціального захисту; розроблених та затверджених відповідних документів - програм, планів, кошторисів, розрахунків тощо; розрахованих матеріальних ресурсів - матеріальних, фінансових, трудових, часових; комплексу управлінських рішень, заходів з досягнення цілей.

За характером запланованих змін: інноваційні проекти, підтримуючі проекти; за характером діяльності: освітні, науково-технічні, культурні проекти, інші послуги; за масштабами: мікропроекти - до 10 тис. дол. СІЛА, малі проекти --10--100 тис. дол. США, мегапроекти - понад 100 тис. дол. США; за особливостями фінансування (інвестиційні, спонсорські, кредитні, бюджетні, субсидійовані, благодійні); за термінами реалізації: короткотермінові (1--2 роки), середньо термінові (2--6 років), довготермінові (понад 5 років). Життєвий цикл проекту, оцінювання ситуації, що склалася, поява ідеї; планування проекту; впровадження проекту; оцінювання результатів; моніторинг виконання проекту; нові ідеї.

З соціальним проектуванням тісно зв'язаний і інший вид діяльності - соціально-технологічний. Соціальна технологія - це визначення науково обґрунтованих способів реалізації образу майбутнього суспільного стану. Як видимий, соціальна технологія безпосередньо пов'язана з проектуванням, яке формує образ майбутнього об'єкту, розраховує принципову можливість його досягнення. Технологія визначає способи досягнення об'єкту. Використання ж цих способів для реалізації образу і створення бажаного об'єкту - справа соціальної інженерії. Утворюється, як видимий, єдиний ланцюжок: проектування - технології - інженерна діяльність.

Можливість технологізувати різні види діяльності, які раніше були недоступні тій, що технологізувала, з'явилася у зв'язку з розширенням прикладних функцій наукового знання. Завдяки цьому набули поширення такі терміни, як "технологія управління", "технологія спілкування", "соціальна технологія". Об'єктом тієї, що технологізувала можуть стати різні сфери людської діяльності, н тому числі і особові стосунки. Через призму техно-логизациі можна розглянути "всю сукупність використовуваних суспільством засобів ефективного функціонування - від найвищих органів влади до специфічних соціальних інстітутов".

Визнання можливості технологізувати соціальну діяльність передбачає детальніше з'ясування того, що таке технологізувала і технологія, які межі їм властиві. Вже з давніх часів технологія означала мистецтво майстерність, уміння. Будучи "мостом від ідей до реальності", вона, подібно до інженерної діяльності, видозмінювалася на різних етапах суспільного розвитку. Основні межі гехнологизації: масовість, строга відтворюваність результатів, канонізація принципів, стандартизація рецептури. Звертають також увагу на такі критерії ефективності розробленої технології, як простота (вона не має бути надмірно ускладненою), гнучкість (пристосовність до змінної обстановки), надійність (наявність дублюючого механізму), економічність, зручність в експлуатації (зручно для людей, котрим - доведеться з нею працювати).

Соціальне проектування і соціальні технології - необхідні умови здійснення соціально-інженерної діяльності. У останній часто поєднуються всі або деякі функції, які в інженерно-технічній діяльності рознесені. Практика розвитку останньою пов'язана з функціонуванням багатьох спеціалізованих науково-проектних організацій, де розробляються проекти і нові технології [26].

Основні труднощі при впровадженні нової інноваційної соціальної технології виникають при перших її практичних вживаннях, які відносяться до першого або другого типа впроваджень [16]. Існують різні чинники, які можуть вплинути на успішне впровадження і використання інноваційної соціальної технології в ту чи іншу сторону [8].

Ці чинники можна розділити на дві великі групи: характеристики самої технології (внутрішні чинники) і характеристики оточення, в якій її чекає належить працювати (зовнішні чинники). Обидві групи чинників мають велике значення для успіху впровадження. Перша - оскільки від самої технології багато в чому залежить результативність її використання, друга, - оскільки при успішному впровадженні технологія повинна у результаті включитися в складний соціальний контекст. У цьому контексті знаходяться декілька взаємодіючих соціальних груп, і безліч окремих індивідуумів, чиї інтереси торкнуться і, відповідно, повинні враховуватися в процесі впровадження [29]

Через складність другої групи чинників, вона розбивається на наступні підгрупи:

1. Випадкові чинники в рамках одного проекту (непідходящий персонал або менеджер, складні або, навпаки, незвичайно хороші, стосунки з керівництвом і ін.).

2. Постійні чинники: І так, виходячи з вищесказаного, можна зробити вивід, що розглянуті разом в даній роботі, ці сторони - внутрішні характеристики інноваційної соціальної технології і способи її подачі - дозволяють виробити досить практичну систему заходів, що дозволяють підвищити вірогідність успішного впровадження внутрішньо складною і тому неоднозначно сприйманій користувачами інноваційній соціальній технології.

При впровадженні досить якісної інноваційної соціальної технології, за рахунок готовності організації до інновацій взагалі і організаційної культури в способі представлення технології, можна істотно полегшити сприйняття технології в даній організації і забезпечити ефективне взаємодія з її співробітниками, що сприяє успішнішому впровадженню.

Вживання інноваційної соціальної технології у великій кількості всіляких проектів, що проводяться в різному оточенні, використання пілотних проектів, вчення користувачів з врахуванням індивідуальних можливостей, їх подальше залучення до обговорення достоїнств і недоліків технології допоможе визначити, які ж саме чинники мають вирішальне значення для її успіху: внутрішні або зовнішні. І, відповідно визначити, як рухатися далі - змінювати технологію для її кращої відповідності потребам користувачів або ж міняти способи її підношення, зовнішнє представлення технології.

Підсумовуючи викладене вище, приходимо до висновку, що у технологіях соціальної роботи з підлітками та молоддю використовують дві моделі соціальної роботи з молоддю - інтегративну і дефіцитну. Інтегративна модель - це соціальна робота в широкому смислі, яка повинна сприяти соціалізації молоді. У цьому аспекті соціальна робота практично співвідноситься з таким видом професійної діяльності, як соціальна педагогіка. Реалізація даної моделі можлива лише через задіяння державно-громадського затратного механізму, використання значних фінансових, а також людських і матеріальних ресурсів. Тому більшість країн з ринковою економікою вибирає дефіцитну модель розвитку соціальної роботи, орієнтовану, в першу чергу, на соціально уражені прошарки населення, групи ризику, інвалідів і одиноких, а також дітей і підлітків.

У роботі з молоддю в умовах сучасної України актуальне є використання новітніх зарубіжних технологій у галузі соціальної роботи з молоддю де використовуються індивідуальні, групові та общинні методи.

Встановлено, що з огляду на існуючі проблеми в сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю особливої актуалізації отримує розробка та впровадження єдиної державної ювенальної політики. Механізм реалізації ювенальної політики забезпечує узгодження загальнонаціональних інтересів з інтересами територій - регіонів, міст, адміністративних районів, муніципальних утворень, а також колективних і особистих інтересів дітей, підлітків і молоді і сімей з неповнолітніми дітьми. Програми ювенальної політики територіальних громад, діяльність різного роду громадських молодіжних і дитячих організацій, приватних фірм і благодійних фондів покликані оптимізувати і адаптувати єдину Державну ювенальну політику з врахуванням специфіки розвитку територій (районів). Ювенальна політика реалізується через законодавчі акти і спеціальні державні цільові програми, заходи як загальнодержавного, так і регіонального рівнів. Вона формується і реалізується з врахуванням часу, а також специфіки регіонів, територіальних громад, будучи системою законів, правових і нормативних актів.

Розділ 3. Соціальна робота з дітьми та молоддю

3.1 Розробка програми соціальної адаптації молоді працездатного віку в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Однією з ключових завдань Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді є вирішення питання працевлаштування молодих спеціалістів. Справа в тому, що в районі успішно функціонує Білоцерківський національний аграрний університет, який є флагманом системи освіти району, а також декілька ПТНЗ, які випускають достатньо велику кількість молодих фахівців різного освітньо-кваліфікаційного рівня. З огляду на це постійно в районі проводяться так звані «ярмарки вакансій» для випускників, які невдовзі отримають дипломи. Загалом до участі у подібних заходах залучаються підприємства аграрної сфери та пов'язаної з нею переробної промисловості з різних регіонів України: Черкаська дослідницька станція біоресурсів НААН, ТОВ «Світанок - Агросвіт», Управління ветеринарної медицини в Доманівському районі Миколаївської області, ПАТ «Миронівський хлібопродукт», ПрАТ «Зернопродукт МХП», ПП «Родоніт», Білоцерківське підприємство ПрАТ «Росава», ТОВ «Сквираплемрибгосп», ТОВ «Мілкіленд», ПАТ «Саливонківський цукровий завод», Рибницьке підприємство «Амур» та інші. Не дивлячись на це проблема безробіття серед молоді залишається надзвичайно актуальною і головна причина в цьому - загальна стагнація економіки країни. Але якщо в межах держави цю проблему подолати значно важко через диспропорційність попиту та пропозиції молодих спеціалістів, то на рівні одного району її цілком можна вирішити за рахунок ефективної програми сприянню працевлаштування молоді.

Станом на 01.01.2014 року населення Білоцерківського району становить 50,2 тис. осіб, з них 22,3 %, а саме 11,2 тисяч - молодь. Становище та розвиток молодіжної громади є важливим показником рівня розвитку регіону. Але, незважаючи на це, рівень реалізації державної молодіжної політики в Білоцерківському районі вкрай потребує зміни стратегічних напрямів та концепцій, як зі сторони органів виконавчої влади, так і зі сторони молоді. Ситуативні заходи, практика проведення яких стала вже звичною, не дають можливості представникам молодіжної громади визначитися в різних питаннях, а саме: виборі професії, громадській позиції, творчій самореалізації тощо, та відповідно не створюють умов для їх повноцінного розвитку.

Молодіжна державна політика, на жаль, носить характер дотаційний, а саме - переважно кризові категорії молоді, на сьогодні, отримують увагу держави у формі грошових виплат, дотацій тощо. Звичайна ж молодь, яка не має статусів та є фізично здоровою залишається осторонь будь-якої уваги та часто, саме через це стає нездоровою морально та духовно. Як правило, представникам молодіжної громади потрібна не допомога, а сприяння, для них важливо бути почутими. Окрім того, при розробці державних програм, спрямованих на роботу з молоддю, популярними стають фрази „зробимо для молоді”, „дамо молоді”, „організуємо для молоді”. Саме ці фактори активно формують у молоді споживацьке ставлення у питаннях співпраці з державою. Молодь не замислюється над наслідками своєї поведінки, а покладає всю відповідальність за це на державу, яка „повинна” допомогти, адже вони її громадяни.

Саме через відсутність чи недоступність умов для самореалізації, молоді люди все більше звертаються до алкоголю та наркотиків, на сьогодні 85 % населення віком від 14 до 35 років спробували, а 47 % систематично вживають легкі наркотики; спостерігається тенденція збільшення кількості випадків суїциду серед молоді через невідповідність потреб та можливостей молодих людей, почуття непотрібності та неуважного ставлення до них.

З огляду на це основною метою Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр. (далі - Програма) має бути проголошення створення сприятливих умов для самореалізації працюючої молоді в різних галузях, оперативне реагування та вирішення соціальних проблем молоді, активне працевлаштування молодих фахівців за набутими професіями.

З огляду на це основними завданнями такої програми стануть:

- сприяння зайнятості молоді шляхом впровадження системи профорієнтації, створення умов для вторинної зайнятості молоді, забезпечення молоді першим робочим місцем;

- стимулювання молоді до підприємницької діяльності;

- сприяння працевлаштуванню та молодіжному підприємництву шляхом розширення сфери зайнятості, професійної підготовки молоді та надання можливості реалізації молодіжних проектів;

- провадження системних заходів стимулювання учнівської молоді до процесу здобуття освіти, підвищення кваліфікації, мотиваційних заходів для молодих педагогів;

- створення комплексної системи соціального захисту представників молодіжної громади пільгових категорій, надання соціальної допомоги та підтримки молоді, яка знаходиться в кризі;

- впровадження заходів, спрямованих на створення умов для надання молодіжних кредитів працюючій молоді;

- активізація зусиль на утвердження в суспільній свідомості, а саме в свідомості молоді Білоцерківщини, цінностей інституту сім'ї, розуміння визначальної ролі сім'ї в житті суспільства, вихованні відповідального батьківства і підвищення авторитету і стійкості шлюбу;

- популяризація ефективності, доступності та створення розгалуженої мережі молодіжної соціальної інфраструктури.

У розробленні механізмів реалізації державної молодіжної політики в Білоцерківському районі акцентується модель активної співпраці місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій та соціально активної молоді. Головним координатором реалізації заходів Програми є відділ у справах сім'ї та молоді Білоцерківської районної державної адміністрації, а також Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів передбачених у місцевих бюджетах, інших джерел, не заборонених законодавством.

Реалізація Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр. передбачає два напрямки:

- професiйна пiдготовка та працевлаштування молодi;

- створення системи соцiальних гарантiй та забезпечення молодi житлом.

Кожен за напрямків має власну розгалужену систему заходів за коен з яких відповідає конкретний орган державної чи місцевої влади (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1. Заходи Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр.

Захід	Відповідальний орган	Термін виконання
1	2	3
Напрям І. Професiйна пiдготовка та працевлаштування молодi
Аналіз стан кадрового забезпечення провiдних пiдприємств району, їх потребу у працiвниках вiдповiдних професiй з числа молоді	Білоцерківський міськрайонний центр зайнятостi	2014-2015 рр
Реалізація програми літніх трудових таборів для молоді віком від 14 до 18 років та сезонних трудових загонів для молоді віком від 18 до 35 років	Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Відділ культури і туризму райдержадмiнiстрації, виконкоми місцевих рад району	2014-2016 рр.
Надання профорієнтаційних послуг молодi з числа незайнятого населення	Білоцерківський міськрайонний центр зайнятостi	Постійно
Спряиння та стимулювання бізнес ініціатив молоді, розвитку мережі молодiжних центрiв працi, бiзнес-центрiв	Білоцерківський міськрайонний центр зайнятостi, Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді	Постійно
Проведення круглих столів, тренінгів, форумів з питань працевлаштування та трудової міграції молоді	Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді	Що півроку
Організація та проведення конкурсу бiзнес-планiв пiдприємницької дiяльностi серед молодi області	Відділ у справах сім'ї та молоді, управлiння економіки райдержадміністрації, Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді	Що півроку
Напрям ІІ. Створення системи соціальних гарантій та забезпечення молодi житлом
Забезпечення діяльності соцiальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування	Відділ у справах сім'ї та молоді райдержадміністрації, Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді	2014-2015
Сприяння розвитку молодiжного житлового будiвництва	Відділи містобудування, архітектура та розвитку інфраструктури, ЖКГ райдержадміністрації, Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді	Постійно
Виділення земельних ділянок під будівництво	Відділи містобудування, архітектура та розвитку інфраструктури, ЖКГ райдержадміністрації, Держкомзем Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді	Постійно
Організація сільських молодіжних комун на базі сільських колективних господарств	Відділи містобудування, архітектура та розвитку інфраструктури, ЖКГ райдержадміністрації, Держкомзем Білоцерківський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді	Постійно

Реалізація вказаних заходів дасть змогу докорінно змінити ситуацію на ринку праці та отримати низку позитивних результатів, серед яких слід відмітити наступні:

- запровадження та використання системного підходу щодо роботи з молоддю в контексті їх працевлаштування;

- оптимізація умов для повноцінної трудової самореалізації молоді, реалізації її творчого потенціалу;

- стимулювання молодих людей до ведення підприємницької діяльності, розширення мережі молодіжних підприємств;

- підвищення рівня популярності освіти, стимулювання молоді до здобуття вищої освіти та роботи за спеціальністю;

- створення функціональної системи забезпечення молоді житлом;

- утвердження в свідомості молоді Білоцерківщини, цінностей інституту сім'ї, розуміння визначальної ролі сім'ї в житті суспільства, вихованні відповідального батьківства і підвищення авторитету і стійкості шлюбу;

- підвищення самореалізації та всебічного розвитку молоді, підвищення молодіжних ініціатив та активностей у різних сферах життєдіяльності, розвиток заходів стимулювання підвищення культурного рівня молоді; розвиток молодіжного туризму.

Разом з тим слід зазначити, що реалізація подібної Програми сприяння працевлаштування молоді в Білоцерківському районі на 2014-2017 рр. не можлива без активної позиції самої молоді, а відтак основний акцент має бути зроблений не лише на створенні належних умов,а і на активізації молоді, підвищенні її громадянської позиції, формування в її свідомості образу гідних представників українського суспільства.

3.2 Впровадження інноваційних методів роботи з дітьми та молоддю в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Одним з найбільш актуальних напрямків роботи з дітьми в Білоцерківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді як демонструє проведений вище аналіз є протидія та попередження насильства у сім'ях. Явище насильства потребує ретельного розгляду, важливо вчасно виявити випадок жорстокого ставлення до дитини. Саме з цією метою в роботі Білоцерківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді доцільно використовувати інноваційну соціальну методику вияву дітей, які постраждали від насильства з урахуванням вікових особливостей.

Для всіх вікових категорій властиві такі характерні прояви, які свідчать про насильство, яке над ними чинять. Науковці Т. Сафонова, Є. Цимбал, Л. Олефіренко, І. Дем'яненко виділяють такі вікові особливості психічного стану та поведінки дитини, які дозволяють запідозрити насильство щодо них: пасивна реакція на біль; відсутність опору, примиреність з існуючим станом речей; нічні кошмари, страхи [28].

Також можна визначити наступні фізичні та соматичні ознаки того, що з дитиною жорстоко поводяться: енурез; енкопрез; гіперактивність; синці (на плечах та грудній клітині, сідницях, нижній частині спини, поверхні стегон, щоках, нижній шелепі, внутрішній поверхні вуха) характерної форми (пряжка ременя, пальці, шнур тощо); множинність та різний “вік” синців; укуси, опіки; переломи; “синдром тряски”; нервово-психічні розлади; психосоматичні захворювання тощо. Якщо при спостереженні виявлено наявність цих ознак, імовірно, дитина зазнає в родині насильство.

Деякі дослідники, наприклад І. Трубавіна, визначають також недостатнє піклування про дитину як елемент жорстокого поводження [40]. Особливо це актуально в ранньому віці, коли дитина не отримує не лише батьківської турботи, але й елементарних речей першої необхідності: одягу, їжі тощо. Для дітей від трьох до шести років доречно провести методику виявлення страхів у дітей за допомогою малюнків з метою зрозуміти інтереси, захоплення дітей, особливості їх темпераменту, переживань і внутрішнього світу дитини. Загальновідомо, що з допомогою проективних методик більш імовірно отримати правдиві відповіді про переживання дитини, оскільки дитина-жертва насильства може бути заляканою кривдником, або ж, не знаючи іншого до себе ставлення, вважати насильство нормою.

Дітям пропонується малювати на теми: “У дитячому саду”, “На вулиці, у дворі”, “Сім'я”, “Що мені сниться страшне або чого я боюся вдень”, “Що було зі мною найгірше або саме хороше”, “Ким я хочу стати”. Спочатку дітям пропонується малювати кольоровими олівцями. З метою активізації інтересу до малювання будинку, дітей варто попросити принести свої малюнки, щоб деякі з них показати в класі. На перших двох підготовчих заняттях було запропоновано дітям теми вибрати самим. Діти малювали: ведмедя, машини, дерева, ліс, людей і т.д. [36]. Після підготовчих занять можна приступати до тематичного малювання. Такі заняття слід проводити двічі в тиждень і зачіпати одну або дві теми. Малювання страхів дітьми не приводить до його посилення, а навпаки, знижує напругу від тривожного очікування його реакції. У малюнках страх вже багато в чому реалізований, як щось вже відбулося, фактично трапилося; залишається менше недоведеного, неясного, невизначеного.

По-перше, завдання задає вихователь, дитина якому довіряє.

По-друге, саме малювання має відбуватися в життєрадісній атмосфері спілкування з однолітками, забезпечуючи підтримку з їх боку, не кажучи вже про схвалення самого вихователя.

Наступний етап малювання - спрямоване подолання всіх страхів, до яких схильна дитина. Проводиться індивідуальна бесіда, в якій з'ясовується, чи боїться дитина самоти, нападів (бандитів), захворіти, померти, батьків, деяких людей, покарання, казкових персонажів, темноти, тварин, транспорту, стихії, висоти, глибини, води, вогню, лікарів, крові. Склавши список страхів кожної дитини, вчитель дає завдання намалювати їх. Перехід від дошкільного дитинства до шкільного життя - один з переломних моментів в психічному розвитку людини. Провідна діяльність дошкільника - гра. Вона є добровільним заняттям дитини: хоче - грає, не хоче - не грає. Переступивши поріг школи, дитина повинна перейти до діяльності учіння. Саме ця діяльність повинна бути тепер ведучою для дитини. Але ця діяльність пред'являє принципово нові вимоги до нього в порівнянні з ігровою.

Включення в учбову діяльність пов'язане з новим типом відносин дитини як в сім'ї, так і в школі. Удома, з одного боку, до його життя, його заняття шанобливіше відношення, ніж до дошкільних ігор. Одночасно до нього пред'являються суворіші вимоги. У школі головна особа - це вчитель. Від нього виходять всі основні вимоги. Не всі діти легко проходять період адаптації до шкільного життя. Деякі першокласники відчувають себе скуто; інші - навпаки, бувають перезбуджують, важко керовані.

Л.Л. Сідєльнік пропонує такі ознаки виявлення дітей-жертв насильства саме в цьому віці: прагнення приховати причину ушкоджень і травм; самотність, замкнутість, відсутність друзів чи погіршення взаємин з однолітками; острах йти додому після школи; низька успішність; невластива віку сексуально забарвлена поведінка; неврівноваженість, агресивність, схильність до руйнівних дій та псування речей; погана увага, уповільнене мовлення, нездатність вчитися; уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; страх фізичного контакту; страх повертатися додому тощо [35].

При наявності комплексу вищезазначених ознак, доцільно провести анкетування з питань моралі та сімейних стосунків та модифіковану методику Рене Жиля. Завдяки цій методиці можна виділити цілісний портрет дитини, більш точніш зрозуміти відповіді анкети, скласти враження про родину та референтне коло спілкування, виявити розуміння дитиною внутрішньосімейних стосунків. Окрім якісної оцінки результатів, дитяча проективна методика міжособистісних стосунків, яку ми пропонуємо дозволяє представити результати дослідження за рядом змінних і кількісно. В підлітковому віці іде інтенсивне моральне формування особистості, її свідомості, оволодіння моральними і етичними нормами поведінки. Слід враховувати, що підліток - це незріла, ще багато в чому дисгармонійна особистість [14]. Підлітковий вік - це період розвитку дітей від 11-12 до 15-16 років. Він також називається перехідним віком. Перехід до підліткового віку характеризується глибокими змінами умов, що впливають на особистісний розвиток дитини. За Л.Л. Сідєльнік можна виокремити наступні ознаки жорстокого поводження з підлітком: депресія, низька самооцінка; втечі з дому; асоціальна поведінка; вживання алкоголю чи психотропних речовин; загроза суїциду; сексуалізована поведінка; демонстрація повної відсутності страху; намагання справити враження людини, що живе у злиднях; тривожність; демонстрація страху перед появою батьків; нав'язливі страхи (фобії); насильство стосовно тварин, слабших істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень; проміскуітет (безладні статеві стосунки); намагання приховати причину травм та ушкоджень; бродяжництво; сприйняття себе як безпомічного, бридкого [35].

Помітивши тривожні ознаки у поведінці дитини, доречно провести опитування за спеціально розробленою анкетою виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми (Додаток А). Дана анкета дає змогу зрозуміти ставлення дитини до батьків, до покарань, якщо такі були в їх житті. Важливою ознакою опитувальника, на нашу думку, є те, що питання не звужуються до виявлення випадків фізичного насильства, а й акцентують увагу на психологічному та економічному видах жорстокого поводження з дітьми. Для складення цілісної картини дослідження потрібно також ознайомитись зі шкільною документацією стосовно даної дитини, вивчити ситуацію в родині, при необхідності провести опитування серед референтного кола спілкування.