Демографічна ситуація в Україні та шляхи її покращення

Аналіз демографічної ситуації в Україні. Проблеми розміщення населення країни. Причини демографічної кризи. Характеристика факторів, що впливають на демографічну ситуацію: природний та механічний рух населення, економічне забезпечення охорони здоров’я.

Рубрика Социология и обществознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 16.01.2011
Размер файла 416,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Досягненню цієї ж мети сприятиме створення умов для повернення працівників-мігрантів на батьківщину шляхом захисту їхніх прав на роботу за кордоном, працевлаштування та започаткування малого бізнесу на батьківщині. Необхідно вирішувати проблему скорочення міграційного відпливу населення України за кордон. Це сприятиме не тільки і навіть не стільки зменшенню депопуляції, скільки забезпечить поліпшення якісних характеристик населення.

На часі також запровадження інтеграційних програм для різних категорій іммігрантів, розробка механізмів легалізації частини іммігрантів на гуманітарних підставах, формування у суспільстві толерантного ставлення до мігрантів, постійний моніторинг, глибокі наукові дослідження міграцій [3]. У зв'язку з цим необхідно:

- вивчити питання щодо участі України у міжнародних механізмах захисту прав працівників-мігрантів, приєднатися до відповідних конвенцій МОП, статей Європейської Соціальної Хартії (оновленої) та ратифікувати цей документ;

-інтенсифікувати зусилля щодо підписання угод про працевлаштування з країнами-споживачами української робочої сили, у т.ч. про сезонне працевлаштування, стажування тощо;

- активізувати захист інтересів громадян України за кордоном шляхом впровадження спеціальних посад у дипломатичних та консульських представництвах за кордоном у країнах призначення мігрантів, створення спеціальних приймалень, забезпечення юридичних консультацій.

4.Інформаційне та наукове забезпечення демографічної політики.

Формування національної демографічної політики потребує надійної інформаційної бази. Вона необхідна для дослідження демографічних процесів і чинників, що зумовлюють їхню динаміку. Без її результатів неможливо створити надійні наукові підвалини демографічної політики. Це потребує здійснення таких кроків:

- розширити програму записів актів громадянського стану і програму їхньої розробки для того, щоб поточна демографічна статистика у поєднанні з даними Всеукраїнського перепису населення стала надійною інформаційною базою дослідження проблем демографічної кризи і розробки заходів демографічної політики;

- налагодити постійний моніторинг демографічних процесів;

- розгорнути діяльність новоутвореного Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, надавши необхідне приміщення, та розширити масштаби демографічних досліджень, забезпечити необхідний науковий супровід демографічної політики, здійснювати розробку пропозицій щодо вдосконалення заходів активізації національної демографічної політики, проводити демографічну експертизу законодавчих і нормативних змін, систематично розробляти демографічні прогнози;

- забезпечити систематичне висвітлення у засобах масової інформації розвитку демографічних, зокрема міграційних, процесів, становища біженців та мігрантів тощо.

Незважаючи на певні позитивні зрушення, демографічна ситуація в Україні залишається складною. Відсутні об'єктивні підстави призупинення існуючої тенденції скорочення загальної чисельності населення. У цій ситуації напрями демо-графічної політики держави мають спрямовуватися передусім на підвищення рівня та поліпшення якості життя населення. Акценти варто робити не на кількісних, а на якісних параметрах демографічного відтворення. Необхідно сконцентрувати зусилля на вирішенні поточних і стратегічних завдань - економічному забезпеченні відтворення населення, належному соціальному захисту сімей з дітьми та осіб похилого віку, поліпшенні екологічної ситуації, зниженні виробничого та побутового (передусім, пов'язаного з транспортом) травматизму, популяризації здорового способу життя (зниженні масштабів тютюнопаління, особливо серед молоді, формуванні культури вживання алкогольних напоїв), забезпеченні доступності якісної медичної допомоги та освіти, що, зрештою, стане вагомим підгрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя.

Саме з метою зупинити демографічну кризу 13 вересня 2007 р. за ініціативою Президента був проведений форум «Здорова нація». Відповідно до рішень цього форуму розроблений і переданий до КМУ проект концепції Програми «Здорова нація». Мета програми полягає у створенні умов для зниження захворюваності, інвалідності та передчасної смерті, покращання якості та збільшення тривалості активного життя населення України.[22]

Проблему передбачається розв'язувати протягом 2009-2013 рр. шляхом удосконалення організаційного та нормативно-правового механізмів та реалізації комплексу заходів, спрямованих на збереження і зміцнення здоров'я здорових людей, формування нових цінностей та орієнтацій суспільства й держави, створення кадрового потенціалу, формування соціальної та особистісної мотивації до збереження та зміцнення здоров'я; залучення громадян України до регулярних занять фізичною культурою та спортом; сприяння раціональному харчуванню; зменшення шкідливого впливу травм, тютюнокуріння та негативних наслідків вживання алкоголю.

Очікується, що завдяки проведенню цієї програми середня тривалість життя збільшиться у чоловіків на 2 роки, у жінок -- на 1 рік, та на 15% буде знижена смертність населення працездатного віку, що позитивно позначиться на демографічній ситуації в країні.

3.2 Способи покращення системи охорони здоров'я

Основною складовою демографічної політики має бути збереження і поліпшення здоров'я населення як одного з найважливіших пріоритетів нації, що дбає про своє сучасне і майбутнє. Це сприятиме не тільки зниженню смертності та відповідному пом'якшенню депопуляції, але й загальному благополуччю суспільства, гуманізації його розвитку.

Головною ідеєю державної політики у сфері охорони здоров'я у 2006 році стало створення такої моделі системи медичного обслуговування населення, яка б забезпечувала рівний та справедливий доступ усіх членів суспільства до необхідних медичних послуг, високу якість, економічність, ефективність та результативність цих послуг і яка б в підсумку сприяла поліпшенню стану громадського здоров'я, підвищенню рівня задоволеності населення країни станом і якістю діяльності системи охорони здоров'я та усуненню структурних диспропорцій у процесі розвитку галузі.

Основними завданнями з втілення в життя державної політики в сфері охорони здоров'я на регіональному рівні стало забезпечення державної політики в галузі охорони здоров'я на відповідній території, для чого регіональні управління охороною здоров'я (управління охороною здоров'я місцевих державних адміністрацій, Міністерство охорони здоров'я АР Крим) мають забезпечити: прогнозування розвитку мережі закладів охорони здоров'я для забезпечення населення доступною медико-санітарною допомогою; забезпечення виконання актів законодавства в галузі охорони здоров'я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також додержання нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної фармакопії; стандартів медичного обслуговування, медичних технологій. [20]

Виходячи з цього, основними напрямами діяльності МОЗ України у 2006 році було визначено:

- розроблення правових засад реалізації державних гарантій безоплатної медичної допомоги у відповідності до обсягів фінансових можливостей галузі;

- підвищення ефективності використання ресурсів охорони здоров'я та створення економічних передумов для функціонування системи державного регулювання і контролю у сфері медичного страхування;

- покращення якості та доступності медичної допомоги населенню, запровадження новітніх технологій охорони здоров'я, передусім матерів та дітей, репродуктивного здоров'я; забезпечення реалізації державних програм спрямованих на покращення показників здоров'я нації, стабілізацію ситуації із серцево-судинними, онкологічними та інфекційними захворюваннями, захворюваннями на туберкульоз та ВІЛ-інфекцію/СНІД;

- створення національного центру боротьби з туберкульозом;

- пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги;

- розробка та впровадження клінічних протоколів, стандартів діагностики та лікування;

- підвищення конкурентноздатності вітчизняної медичної та фармацевтичної продукції, контроль за її виробництвом, імпортом, реалізацією та рекламою;

- популяризація здорового способу життя; формування суспільної думки щодо шкідливості тютюнопаління, зловживання алкогольними напоями, наркотиками, вжиття заходів для протидії цим негативним явищам;

- підвищення соціального статусу працівників охорони здоров'я.

Саме ці напрями стали дороговказом у галузі охорони здоров'я і лягли в основу Національного плану розвитку охорони здоров'я на наступні п'ять років. У 2007 році медичні заклади фінансуються по 6 бюджетних програмах, законодавчими підставами для яких є понад 20 загальнодержавних та цільових програм і комплексних заходів, затверджених Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, на які Державним бюджетом передбачено 1 404,0 млн. грн.., з них: на медикаменти - 737,7 млн.грн.; на обладнання - 586,0 млн. грн..; трансферти населенню через місцеві органи влади - 11,7 млн. грн..; інші - 68,6 млн. грн.

Для контролю за перебігом реформування системи охорони здоров'я доцільно створити при Президентові України Департамент зі страхової медицини або Наглядову раду з реальними законодавчо закріпленими можливостями. Пенсіонери, інваліди, ветерани війн, ліквідатори катастроф та інші групи населення, перед якими суспільство має зобов'язання, повинні мати гарантовану державою безкоштовну медичну допомогу в повному та необхідному за станом здоров'я обсязі.

Невідкладна і швидка допомога, реанімація, допомога при пологах також повинні бути безкоштовними для всіх категорій населення, але при цьому громадяни України повинні мати можливість самостійно оплачувати усі інші медичні послуги.

У радянській моделі охорони здоров'я передбачалося, що всі витрати на забезпечення медичного обслуговування громадян фінансуються з одного джерела - державного бюджету.

Сьогодні він значно менший від колишнього. Так, із державного бюджету повинні фінансуватися державні цільові медичні програми - наукові дослідження, боротьба з туберкульозом і СНІДом, будівництво нових клінік тощо. Бюджетних коштів замало, отже, гостро постає проблема пошуку та використання додаткових джерел фінансування.

У першу чергу, таким джерелом може стати запровадження обов'язкового медичного страхування населення. Його слід розглядати як модель фінансування медичної допомоги та механізм забезпечення права громадян на безоплатну медичну допомогу.

Обов'язкове медичне страхування має ряд позитивних сторін. Щоб їх максимально використати, Верховній Раді України необхідно розглянути і прийняти відповідний закон, реалізація якого дозволить формувати колективні кошти для підтримання системи охорони здоров'я, забезпечувати цільове формування фінансових ресурсів галузі, суттєво підвищити якість медичної допомоги населенню, забезпечити її безоплатність та загальну доступність для всіх громадян.

Можливі й інші джерела фінансування:

По-перше, це територіальні й місцеві громади, в яких є свій бюджет. За рахунок місцевого бюджету можуть формуватися територіальні програми медичної допомоги, які доповнюють державне замовлення. Джерелом наповнення тієї частини місцевого бюджету, яка цілеспрямовано витрачатиметься на медичне обслуговування місцевого населення, можуть стати обов'язкові цільові відрахування підприємств до місцевого бюджету, використання яких на медичні потреби має строго контролюватися.

По-друге, роботодавці. Підприємство, незалежно від форми його власності, наймаючи працівника, має оплачувати його обов'язкове медичне страхування шляхом цільового внеску до бюджету території. Сума страхового внеску підприємства залежить від того, які умови праці воно створює. Чим гірші умови праці на підприємстві, тим вище захворюваність і, відповідно, сума цільового перерахування має зростати. Градації в розмірі оплати повинні встановлюватися державою.

По-третє, ініціативні фонди. Жителі будь-якого регіону можуть мати спільну для всіх додаткову медичну послугу за рахунок додаткових відрахувань. Громадські ініціативні фонди мають концентрувати ці кошти і від імені населення регіону розпоряджатися ними. Це також можуть бути громади і групи людей, які замовляють конкретні медичні послуги. Наприклад, батьківські комітети шкіл, які замовляють проведення профілактичних програм для своїх дітей, або колективи підприємств, зацікавлені в конкретних оздоровчих заходах.

По-четверте, одним із найважливіших джерел надходження додаткових коштів повинні стати сімейні бюджети. Завдання полягає в тому, щоб частково перерозподілити платежі з державного бюджету до сімейного. Тут може виявитися ефективним механізм звільнення від податків на суму, витрачену на медичну допомогу. Цей механізм передбачає, що громадяни компенсують свої витрати на медичну допомогу тим, що протягом певного часу сплачують державі тільки частину податку на прибуток.

Інше завдання в галузі медичного страхування полягає у зміні структури і пропорцій витрат відповідно до рівня заробітної плати. Сімейний бюджет, як і будь-який інший, окрім дохідних, має і видаткові статті. Громадяни повинні зрозуміти, що вкладення коштів у власне здоров'я і здоров'я членів сім'ї набагато важливіше, ніж витрати на шкідливі звички, предмети розкоші, розваги і підтримку престижу.

3.3 Порівняння демографічної ситуації України та країн СНД

Україна займає 79 місце в світі за рівнем охорони здоров'я. Найкраща суспільна система охорони здоров'я в світі створена у Франції, на другому місці - Італія, на третьому місці - маленька європейська держава Сан-Марино. Окрім них, в першій десятці: держава-карлик Андорра, Мальта, Сінгапур, Іспанія, Оман, Австрія і Японія. Для порівняння, Китай знаходиться на 144 місті, Індія - на 112, Польша - на 50, Албанія - на 55, повідомляє агентство Washington ProFile. При достатньо невисокому рівні дитячої смертності, держави колишньої СРСР страждають від високої смертності серед дорослого населення та низької тривалості життя.

Навіть високі розміри допомоги на новонароджених і великі зарплати в країні, швидше за все, не допоможуть кардинально виправити ситуацію. Про це можна судити за станом демографічних процесів в інших, економічно розвиненіших, державах. Наприклад, у Росії, де величина середньої зарплати приблизно в 2 рази вища, ніж в Україні, коефіцієнт фертильності сьогодні дорівнює лише близько 1,3 дитини на одну жінку. Не краще становище і в ще благополучніших в економічному плані країнах Європи і світу. Наприклад, у Німеччині - державі з вельми високими доходами громадян і найрозвиненішою економікою в Європі - кількість пологів на одну жінку становить нині 1,4, в Японії - економічному лідері Азії - 1,23. А взагалі в більшості країн Європи коефіцієнт фертильності знаходиться в діапазоні 1,2 - 1,4. З тієї причини, що більшість жінок мають лише по одній дитині, а чимало жінок - жодної. Лише у деяких європейських державах - таких як Франція, Нідерланди, Фінляндія і деяких інших - рівень народжуваності дещо вищий, але все таки менше 2 дітей на одну жінку.

Країни СНД зберігають для України принципову важливість не лише з огляду на перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності, але й як корисна база для порівняння поступу та проблем соціально-економічного розвитку. Подібність багатьох успадкованих від радянських часів макроекономічних та соціальних диспропорцій, так само як і завдань та проблем перехідного періоду країн СНД, дозволяє об'єктивно оцінити темпи соціально-економічних перетворень в Україні, скористатися досвідом реалізації трансформаційної політики в цих країнах.

За роки незалежності тривалість життя чоловіків в Україні скоротилась більш ніж на 4 роки, жінок - більш ніж на 1,5 року. Найбільших втрат від підвищення смертності у цілому за трансформаційний період зазнало населення у квітучому працездатному віці, зросла чоловіча надсмертність, збільшився статевий розрив щодо тривалості життя, що нині є вже абсолютно непристойним (разючим) (в Україні він становить близько 12 років проти 5-6 - у країнах європейського союзу). Нині ж ми маємо тривалість життя на рівні 68 років і за тривалістю життя жінок (у 2005 р.- 73,4 р.) ми відстаємо від провідних європейських країн на 8-9 років, за середньою ж тривалістю життя для чоловіків (61,5 р.) Ї на 12-13 років.

Проведення аналізу основних тенденцій соціально-економічного розвитку країн Співдружності у контексті визначення ефективності національних економік та їх спрямованості на досягнення основної мети сучасного суспільства - підвищення рівня та якості життя населення, дасть змогу визначити пріоритетні напрямки соціально-економічних реформ для України.[5]

Демографічне становище в країнах СНД:

Сукупне населення країн СНД зростало до 1994 року, проте з 1995 року почало скорочуватися, й у 2004 році зменшилось до рівня 1989 р. У 2007 році його чисельність оцінюється на рівні 279,7 млн осіб, що майже дорівнює показнику 2006 року.

При цьому в більшості країн Співдружності, в першу чергу в республіках Середньої Азії, продовжується природне зростання населення, в той час як в Україні, Молдові, Білорусі й Росії чисельність населення зменшується.

Слов'янські держави - Росія, Україна, Білорусь, а також Молдова вирізняються більшою часткою літнього населення й зменшенням частки дітей у віковій структурі, а також нижчою тривалістю життя, особливо чоловічого населення. Держави Середньої Азії зберігають максимальний природний приріст населення, більш високу частку дітей (понад 35 %), найнижчу частку літнього населення (4-6 %) і середні показники тривалості життя при меншій різниці між чоловіками й жінками.

У країнах Закавказзя й Казахстані природний приріст населення за останні роки істотно скоротився, хоча він залишається позитивним. Перехід до простого відтворення населення вже відбувся в Грузії. Всі країни Закавказзя відрізняються найвищими серед держав Співдружності показниками тривалості життя.

Для всіх країн СНД характерним є зростання коефіцієнту смертності населення, причому Україна за цим показником посідає перше місце серед країн Співдружності. Як наслідок, Україна останнім часом лідирувала серед країн СНД за темпами скорочення населення. Депопуляційні процеси в нашій державі потребують посилення уваги до таких факторів, як підвищення середньої тривалості життя, поліпшення стану здоров'я, підвищення рівня життя, сприяння відновленню в українському суспільстві сімейних цінностей.

Важливо відзначити, що в Білорусії, Росії й в Україні на тлі скорочення загальної чисельності населення відзначаються певні позитивні тенденції в процесі відтворення населення, обумовлені, у першу чергу, збільшенням числа народжень.

Порівняльний аналіз основних показників соціально-економічного розвитку України та інших країн СНД дає підстави для наступних висновків.

Україна найбільше серед країн Співдружності потерпає від природ-ного скорочення населення. Цей процес, незважаючи на деяке покращання у сфері народжуваності, з року в рік поглиблюється.

Хоча в Україні і було запроваджено фінансову допомогу новонародженим, проте ці кошти не призвели до кардинальної зміни демографічної ситуації.

Незважаючи на те, що реальні доходи населення в останні роки зросли в усіх країнах СНД, не відбулося кардинальних зрушень у підвищенні рівня життя більшої частини населення. За рівнем середньої заробітної плати Україна знаходиться на 4-му місці слідом за Росією, Казахстаном та Білоруссю. При цьому в Україні у 2007 році зафіксований один з найнижчих темпів приросту заробітної плати.

Стан ринку праці для всіх країн Співдружності нині характеризується послабленням напруженості. За показником навантаження на робоче місце Україна характеризується досить сталими позитивними тенденціями. На тлі інших країн СНД за цим показником наша держава займає четверте місце за Росією, Молдовою та Казахстаном, що вказує на зростання зайнятості та скорочення безробіття, але при цьому, за висновком Міжнародного статистичного Комітету СНД, в Україні спостерігається стала орієнтація на низьку вартість робочої сили, що провокує українське населення до міграцій.

Отже, порівняно з іншими країнами СНД, Україні вдалося досягти порівняно успішних позицій за наступними соціально-економічними показниками:

- зростання зайнятості населення;

- річні темпи зростання промислового виробництва;

- зростання обсягів роздрібного товарообороту;

Водночас спостерігається значне відставання України від партнерів по СНД в демографічній сфері, в розмірі та динаміці заробітної плати. Також в Україні фіксується значний рівень інфляційних процесів.

З цією метою:

1. Необхідно створити та реалізувати державні цільові програми, спрямовані на виправлення критичної демографічної ситуації, що склалася в країні - розширення видів та збільшення кредитувань на демографічні цілі (надання пільгових кредитів молодим сім'ям з дітьми, кредитування пільгового молодіжного житлового будівництва, прискорення реалізації пенсійної реформи та підвищення її ефективності, посилення державних гарантій щодо забезпечення медичних заходів охорони материнства і дитинства тощо). Для подолання депопуляції та відтворення трудового потенціалу країни необхідно перейти від декларативного до реального виконання програм в галузі розвитку медицини, охорони здоров'я, обов'язкового медичного страхування населення, оздоровлення навколишнього середовища, покращення умов праці. Всі ці програми мають бути орієнтовані на зниження смертності та мінімізацію витрат процесу відтворення населення, а також формування нового ставлення до збереження й зміцнення здоров'я.

2. Для підвищення рівня добробуту населення потрібно провести реформування системи оплати праці для забезпечення послідовного переходу до моделі економіки з високою вартістю робочої сили; розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, зниження податкового тиску на фонд оплати праці на підприємствах усіх форм власності; зниження рівня диференціації заробітної плати й прибутків. Здійснення цих перетворень сприятиме стимулюванню відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати та посиленню її зв'язку з кінцевим результатом праці.[16]

3. На ринку праці для пом'якшення гостроти існуючих проблем необхідні лібералізація законодавства про працю, підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили; подальша реструктуризація державних підприємств із залученням інвестицій для розвитку підприємництва у виробничій сфері на умовах забезпечення модернізації застарілих і створення нових високопродуктивних робочих місць; вдосконалення інструментарію пільгового кредитування створення нових робочих місць; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; удосконалення системи моніторингу ринку праці; підвищення якості робочої сили та професійно-кваліфікаційної збалансованості попиту та пропонування робочої сили; стимулювання економічної активності населення; посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості; стабілізації фінансового забезпечення політики зайнятості.[13]

Демографічна проблема -- сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення, які загрожують украй негативними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених країнах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами.

ВИСНОВКИ

Українському суспільству ніколи не бути процвітаючим чи навіть стабільним, якщо його населення не матиме відповідних умов життя і не відчуватиме повної безпеки для реалізації нормальної демовідтворювальної поведінки, не буде бачити перспектив для існування й розвитку кожної сім'ї та особи.

До останнього часу проблеми безпеки досліджувалися переважно у військовій та політичній сферах й обмежувалися потенційними конфліктами між країнами та міжнародними загрозами. Однак події свідчать, що внутрішня негативна соціально-демографічна ситуація, зокрема, той чи інший режим відтворення населення, кількісний та якісний його склад може стимулювати чи гальмувати виникнення й розвиток внутрішніх і зовнішніх конфліктів, бути каталізатором сепаратистських прагнень частини населення, тобто здійснювати деструктивний вплив на стан безпеки держави навіть за стабільної міжнародної ситуації.

Соціально-економічна перебудова суспільства в Україні спричинила гострі проблеми. Їхнє вирішення передбачає розробку науково обгрунтованої комплексної програми подолання демографічної кризи, яка б охоплювала не тільки питання простого відтворення населення, але й його розвитку у широкому соціальному контексті.

В умовах значного зниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров'я необхідно докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

При обмежених фінансових можливостях, а також занепаді системи соціального захисту увага і підтримка держави повинні бути спрямовані на вирішення проблем, що безпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і, зокрема, дітей та жінок.

У зв'язку з цим необхідно реформувати систему охорони здоров'я, на якій негативно позначилися зміни соціально-економічних умов, а також збільшити асигнування на розвиток цієї сфери.

Для подолання депопуляції та відтворення трудового потенціалу країни необхідно перейти від декларативного до реального виконання програм. Необхідно:

- поступове збільшення дотацій під час народження дитини та для її подальшого утримання;

- створити належну систему соціального обслуговування осіб похилого віку і забезпечити його доступність незалежно від місця проживання;

- вирішити проблему міграційного відпливу населення України за кордон шляхом створення гідних умов роботи в Україні та покращення економічного становища сфери праці тощо.

Враховуючи необхідність зміни соціально-психологічного клімату, пріоритетами сучасної національної демографічної політики мають бути:

- цілеспрямована державна соціальна політика на поліпшення демографічної ситуації;

- системне та безперервне статеве виховання підлітків на цінностях національної та християнської культури в родині, у навчальних, медичних, закладах;

- утвердження високого соціального статусу сім'ї;

- виховання в населення демографічної грамотності та формування ідеологічних і філософських принципів, які відповідають цілям та пріоритетним завданням національної демографічної політики.

Впровадження і виконання зазначених та інших методів вирішення демографічної проблеми може змінити сучасний та дати ефективний поштовх майбутньому розвитку населення України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Васильєва Л. Й. Демографічні аспекти сучасної сім'ї // Актуал. пpобл. політики: Зб. наук. пp. - Одеса, 1997. - Вип.1-2. - С.15-17.

2. Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 рр./За наук. ред. акад. І.Ф.Кураса, С.І.Пирожкова. - К.:ІВЦ Держкомстату України, 2004. - С.476-501.

3. Стратегія розвитку України: теорія і практика. -- К.: НІД., 2002. -- С. 864.

4. Гнибіденко І. Соціальний вибір в умовах глобалізації як засіб забезпечення соціального захисту та прав людини: Україна: аспекти праці. - 2005. - №2. - С.35.

5. Демографічне дзеркало нації// Слово просвіти. - 2001. - 23 листопада. с.6.

6. Діти, жінки та сім'я в Україні: статистичний збірник. - К.:Державний комітет статистики України, 2000. - 362 с.

7. Демографічна криза в Україні. - К.: Ін-т економіки НАНУ, 2001. - С.467.Н.М. Зобко "Демографічні проблеми людства" К.: 2001.- 543с.

8. Довжук Б. Актуальне регіональне дослідження трудової міграції: Україна: аспекти праці. - 2005. - №3. - С.37.

9. Демографічна криза в Україні// Народна газета. - 2002. - № 17. - с.4-5.

10. До питання про концепцію національної демополітики в Україні: Демографічні дослідження. - Вип.18. - К.: Ін.-т економіки НАН України, 2004. - С.40-41.

11. Етнодемографічна політика. Піскунов О.Д.: Дивослово. - 2002. - № 8. - с.2.

12. Лібанова Е. Демографічний колапс: Уряд. кур'єр. - 2004. - №40. - С.11.

13. Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці: Матеріали Всеукраїнської науково-апрктичної конференції. - Т., 2004. - 294с.

14. Стасюк М., Крючковський В. Вплив міграційних процесів на основні демографічні показники в Україні: Україна: аспекти праці. - 2004. - №5. - С.42.

15. Стасюк М., Крючковський В. Вплив міграційних процесів на основні демографічні показники в Україні: Україна: аспекти праці. - 2004. - №5. - С.40.

16. Україна - аспекти праці: щомісячник.-К.:2006.- №8. - 63с.

17. Україна - аспекти праці: щомісячник.-К.:2007.- №3. - 60с.

18. Україна - аспекти праці: щомісячник.-К.:2007.- №1. - 63с.

19. Україна - аспекти праці: щомісячник.-К.:2006.- №4. - 63с.

20. Яцків Я. Твоє обличчя в портреті України: Урядовий кур'єр. - 2005. - №163. - С.18.

21. Яцків Я. Твоє обличчя в портреті України: Урядовий кур'єр. - 2005. - №177. - С.9.

22. Послання президента до Верховної Ради України. - www.president.gov.ua; Скільки нас в Україні//Соц. Політика. - 2005. - №8.

23. Концепція демографічного розвитку України на 2005-2015 роки. - www.rada.gov.ua.

24. Державна статистика України. - www.ukrstat.gov.ua

25. Статистичний портал. - www.ukrcensus.gov.ua

ДОДАТКИ

Рис.1.1 Чисельність населення на 1 лютого 2009 року та середня за січень 2009 року, млн.осіб

Рис.1.2 Густота населення України, осіб/кв.км

Рис.1.3 Динаміка народжуваності та смертності населення, тис.осіб

Рис.1.4 Середній коефіцієнт народжуваності за 2006 рік, осіб

Таблиця 1.5 Міграція населення за регіонами, осіб

Число прибулих

Число вибулих

Приріст (скорочення)

2008

2007

2008

2007

2008

2007

Україна

710748

758292

695869

741454

14879

16838

Автономна Республіка Крим

33767

36615

30297

33091

3470

3524

Вінницька

29268

31643

30933

33176

-1665

-1533

Волинська

19053

19973

18975

20084

78

-111

Дніпропетровська

46230

53487

48002

52654

-1772

833

Донецька

61233

65591

62120

65681

-887

-90

Житомирська

22419

23348

24525

25092

-2106

-1744

Закарпатська

9392

9622

10772

11187

-1380

-1565

Запорізька

23817

26497

24187

27378

-370

-881

Івано-Франківська

15338

16185

15477

16386

-139

-201

Київська

26275

26419

24962

27143

1313

-724

Кіровоградська

11899

12344

15878

16544

-3979

-4200

Луганська

35696

37030

39326

41866

-3630

-4836

Львівська

31106

32293

31837

33490

-731

-1197

Миколаївська

17485

19175

18630

19816

-1145

-641

Одеська

43231

48617

36612

37280

6619

11337

Полтавська

26504

28385

26772

28954

-268

-569

Рівненська

19588

22425

21460

24396

-1872

-1971

Сумська

21071

21995

22391

24317

-1320

-2322

Тернопільська

13482

13579

14956

15283

-1474

-1704

Харківська

50444

52974

46039

48943

4405

4031

Херсонська

15312

16181

18071

19177

-2759

-2996

Хмельницька

24309

24660

25120

26357

-811

-1697

Черкаська

23016

25779

23336

26066

-320

-287

Чернівецька

11796

12544

11136

11932

660

612

Чернігівська

18317

20296

19144

21421

-827

-1125

м. Київ

54948

54885

31548

30082

23400

24803


Подобные документы

  • Сучасний стан соціально-демографічної ситуації в Україні. Умови та чинники розміщення населення України. Фактори впливу на соціально-демографічну ситуацію в Україні. Основні напрямки державної політики щодо вирішення соціально-демографічної ситуації.

    реферат [43,4 K], добавлен 07.01.2012

  • Демографічна ситуація в Україні та її регіональні особливості. Особливості населення та його вплив на розвиток розміщення продуктивних сил. Фактори, що впливають на відтворення населення. Значення демографічних умов у розміщенні продуктивних сил.

    реферат [32,8 K], добавлен 07.05.2013

  • Аналіз демографічної ситуації в Україні та по областях. Темпи приросту населення, зумовлені міграцією; істотні відмінності густоти в географічному розміщенні. Причини скорочення кількості населення, вплив екології на захворюваність та рівень смертності.

    реферат [33,3 K], добавлен 13.11.2010

  • Демографічна політика України. Громадянство, національний склад населення. Всеукраїнський перепис населення. Густота розміщення населення територією країни. Статевий й віковий склад. Сучасні тенденції. Демографічна ситуація в Україні поліпшується.

    реферат [22,3 K], добавлен 02.02.2008

  • Демографічна ситуація в Україні та її регіональні особливості. Особливості населення та його вплив на розвиток РПС. Значення демографічної ситуації у розміщенні продуктивних сил. Природне переміщення зайнятості з виробничої сфери в сферу обслуговування.

    курсовая работа [39,2 K], добавлен 24.12.2010

  • Демографічна ситуація в Харківському регіоні. Наслідки падіння народжуваності. Вивчення тенденцій і факторів демографічних процесів. Розробка демографічних прогнозів та заходів демографічної політики. Склад населення найбільш чисельних національностей.

    реферат [44,2 K], добавлен 20.01.2011

  • Дослідження особливостей демографічної ситуації в Харківському регіоні. Аналіз змін у чисельності населення: наявне та постійне населення. Склад постійного населення найбільш чисельних національностей в м. Харкові. Міграційний та природний рух населення.

    реферат [40,9 K], добавлен 04.09.2010

  • Основні економічні, історико-культурні чинники демографічного розвитку Китаю, статевовікова структура населення, рівень освіти. Сучасні тенденції демографічного розвитку. Демографічна політика держави, її роль у вирішенні демографічної проблеми в КНР.

    курсовая работа [276,1 K], добавлен 18.12.2011

  • Населення, як соціально-економічна категорія. Передумови та фактори, що впливають на відтворення населення. Демографічна ситуація в Україні та її регіональні особливості. Проблеми відтворення населення в сучасних умовах. Демографічна політика держави.

    курсовая работа [532,5 K], добавлен 18.10.2010

  • Особливості медико-демографічної ситуації Гомельської області Білорусі: аналіз динаміки основних демографічних показників, виявлення територіальних відмінностей природного руху населення. Рівні та структура загальної первинної захворюваності населення.

    статья [244,7 K], добавлен 11.09.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.