Демографічна ситуація Китаю

Основні економічні, історико-культурні чинники демографічного розвитку Китаю, статевовікова структура населення, рівень освіти. Сучасні тенденції демографічного розвитку. Демографічна політика держави, її роль у вирішенні демографічної проблеми в КНР.

Рубрика Социология и обществознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 18.12.2011
Размер файла 276,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Чинники демографічного розвитку Китаю
  • 1.1 Економічний
  • 1.2 Статевовікова структура населення
  • 1.3 Історико-культурний чинник
  • 1.4 Рівень освіти
  • Розділ 2. Сучасні тенденції демографічного розвитку Китаю
  • Розділ 3. Демографічна політика держави та її роль у вирішенні демографічної проблеми в КНР
  • Висновок

Вступ

ОБ'ЄКТОМ дослідження є демографічна проблема КНР.

ПРЕДМЕТОМ дослідження є чинники та механізми забезпечення вирішення проблем, які впливають на розвиток чи скорочення населення КНР.

АКТУАЛЬНІСТЬ даної теми полягає в тому, що сучасний етап розвитку людства, в якому відбуваються активні демографічні процеси, створює необхідні умови для поглибленого вивчення даного питання окремо взятої держави. Тому я вирішила сконцентрувати свою увагу на країні, яка займає перше місце за кількістю населення в світі - Китай. Розкрити ширше такі питання, щодо демографічної політики КНР, проблем, які спонукають правлячу гілку КНР до залучення заходів щодо скорочення темпів зростання населення. На даному етапі розвитку ця тема є актуальною і тому, що ця проблема торкається не тільки окремої держави, тобто Китаю, а і усього світу, бо кожен 1/6 це китаєць.

МЕТОЮ курсової роботи є аналіз механізмів забезпечення вирішення демографічної проблеми країни, основою якого є проведені паралелі між зміною народжуваності у різний період часу; аналіз основних положень конфуціанства; дослідження сучасного стану населення, на прикладі КНР; визначення основних проблем ефективності демографічної політики; визначення пріоритетних шляхів для країни з великою кількістю населення, на прикладі КНР;

Виходячи з мети дослідження, в роботі поставлені наступні конкретні ЗАВДАННЯ:

– розкрити методологічні засади поняття "демографічна політика";

– визначити можливі загрози для країн з великою кількістю населення;

– визначити як рівень економічного розвитку впливає на країну;

проаналізувати чинники, які впливають на зміну чисельності населення;

визначити основні загрози та пріоритетні заходи для зменшення темпів народжуваності;

Розділ 1. Чинники демографічного розвитку Китаю

1.1 Економічний

На даному етапі розвитку людства, перед нами постає проблема прискорення темпів зростання населення планети. Найбільшого піку зростання населення ми можемо спостерігати у країнах, що розвивається. Тому населення Землі розміщене дуже нерівномірно. Приблизно на 7% території суші зосереджено 70% населення. Щільність населення в цих районах складає декілька сотень чоловік на 1 км2. В той же час на більшій частині населеної суші щільність населення не перевищує 5 чол. /км2, а 15% суші взагалі не заселено. Таке нерівномірне розміщення населення викликане рядом взаємозв'язаних чинників: природними, історичними, демографічними, соціально-економічними. Так як населення у світі розподілене нерівномірно: найбільше населення проживає в зарубіжній Азії - понад 60 % населення світу, в Африці - 12 %, в Західній Європі - 10 %, в Латинській Америці - 8 %, в країнах СНД та Балтії - 6 %, в Північній Америці - 5 %, Австралії і Океанії - 0,5 %.

В наш час люди намагаються поселитись у районах з розвиненою промисловістю, сільським господарством, уздовж транспортних магістралей. Відомості про чисельність населення світу отримують на основі регулярних переписів населення, які проводяться через 5 чи 10 років. На сьогодні без перепису залишилися лише дві держави світу (Оман і Катар) і ще понад 40 країн, де ця черговість порушена. Якщо прослідкувати зміну чисельності населення, то ми побачимо, що у 2009 року чисельність населення світу досягла 6. 8 млрд. і, згідно із середнім варіантом прогнозів, становитиме 7 млрд. на початку 2012 - 2025 роках, і 9 млрд. - у 2045. Загальні дані усіх країн концентруються в демографів ООН. За їх оцінкою, від 19 жовтня 2011р., на планеті проживає 6,969 млрд. осіб і офіційно згідно підрахунків ООН досягне 7 мільярдів чоловік до кінця жовтня цього року. Щорічне збільшення населення на планеті складає приблизно 86 млн. осіб [3].

Найбільший приріст населення зазначений в Індії і Китаї. Вважається, що тільки завдяки їм росте і загальне населення світу, яке 26 лютого 2010 року перевищило за оцінку 6,5 млрд. людей. Темпи росту населення в країнах, що розвиваються, складають 1,6%, у той час як у промислово розвинутих - 0,3% на рік. За чисельністю населення Китай займає перше місце у світі. Станом на кінець 2010 року тут проживало більше 1,34 млрд. осіб. У цьому сторіччі перед світом постають результати найбільшого в історії людства вибухового зростання населення і я у своїй курсовій роботі хочу докладніше розкрити цю проблему.

Китай - це країна, яку варто виділити особливо як країну, що займає унікальне місце у світовій економіці, де будується модель-симбіоз ринкової і планово-регульованої економіки, що являє собою соціалістичний ринок з елементами вільного підприємництва, але під керівництвом комуністичної партії. Сам по собі Китай також неоднорідний: тут є приморські регіони, близькі за рівнем свого розвитку до провідних країн світу, а є і території на заході й у центрі країни, украй відсталі за характером свого розвитку. У результаті усереднені показники Китаю дозволяють говорити про нього тільки як про країну, що розвивається. Проте, для Китаю характерні надзвичайно високі темпи економічного зростання, завдяки яким поки що низький рівень добробуту населення з кожним роком помітно зростає. Щорічний приріст ВВП - 9 - 10%, позитивне сальдо в торгівлі навіть з США, великий приплив іноземного капіталу. За економічною міццю Китай зараз є другою державою у світі. І не будемо забувати, що кожний п'ятий житель планети Земля - китаєць, а сама країна ще здатна ще виявити себе в XXI столітті з кращого боку.

Попри динамічні темпи економічного розвитку, Китай залишається країною, що розвивається. Про це заявив високопоставлений радник Міжнародного валютного фонду, відповідальна особа із китайських справ Нігел Чальк.

Нещодавно Н. Чальк здійснив візит до Китаю і відвідав західні райони країни, включаючи провінцію Ганьсу. Він зазначив, що Китай дуже різноманітний, тому якщо лише побувати в Шанхаї, то важко назвати його країною, що розвивається, проте, якщо побувати у внутрішніх районах держави, але ситуація здасться зовсім іншою.

Радник МВФ вказав, що в Китаї велика частина сільського населення живе в бідності. Валовий внутрішній продукт на душу населення дуже низький, приблизно досягає лише однією десятої аналогічного показника на його батьківщині у Великобританії. Хоча останніми роками китайська економіка розвивалася дуже швидко, що дозволило Китаю досягти рівня країни із середніми доходами, "але по суті, Китай залишається країною, що розвивається" [6].

Н. Чальк багато раз бував в Китаї із інспекційними візитами. Він схвалив роль країни в сприянні нинішньому відродженню глобальної економіки. За його словами, два роки тому китайський уряд швидко і рішуче вжив стимулюючих фінансових і валютних заходів, завдяки яким ефективно підвищився внутрішній попит.

Хоча об'єм експорту знизився, але національна економіка в 2009 році досягла високого рівня зростання. Він підкреслив, що Китай стає важливим складником глобальної економіки, і попит китайського ринку прискорив вихід з кризи Аргентини, Австралії та інших країн, економіки яких тісно пов'язані з китайською.

Що стосується викликів китайській економіці, то, на думку радника МВФ, перед країною стоїть завдання збереження тенденції зростання. Країна повинна закріпити успіхи, досягнуті за минулі два роки, і звернути більше уваги на внутрішній попит і приватні витрати, аби знизити залежність від експорту і попиту на американському і європейському ринках.

Але як же така економічна ситуація Китаю впливає на жителів цієї країни.

Рис. 1

"Високорозвинена східна частина Китаю"

"Відродження Центральної частини Китаю"

"Відновлення Північно-Східної частини Китаю"

"Розвиток Західної частини Китаю"

На 2010 рік економіка КНР займає 2 місце в світі по ВВП, обігнав навіть Японію. Китай - це країна в якій не має населення із середнім доходом. Провідне місце займають люди із низьким рівнем доходу. Хоча ВВП КНР складає $5,745 трлн, але ВВП на душу населення ця цифра дуже мізерна приблизно $4 264. Тобто по ВВП на душу ми можемо прослідкувати економічний розвиток країни. Весь грошовий оббіг відбувається у східній частині КНР. Щільність населення Китаю також велика. 140 чоловік на км2 площі. Населення розміщене дуже нерівномірно: райони Східного Китаю густонаселені, в районах Західного Китаю чисельність населення невелика, чисельність селян величезна, а городян - незначна. Міське населення: 43% від загальної чисельності населення (2008 р.). Темпи урбанізації: 2,7% річних змін (2005-10 рр.). Чисельність населення зростає швидко. З огляду на серйозність демографічного питання, починаючи з середини 70-х років Китай приступив до контролю за народжуваністю, у результаті коефіцієнт народжуваності в країні став щорічно знижуватися [3].

1.2 Статевовікова структура населення

Значні зміни в віковій структурі населення ідентифікує тенденції скорочення частки молодих і збільшення частки літніх людей, призводить до погіршення ситуації в країни, тобто старінні населення. Частка людей похилого віку у складі населення становили для 8. 9% відсотка (населення людей похилого віку зростає щорічно приблизно на 2-3%, але в КНР старіння населення є набагато швидшим, ніж в інших країнах, завдяки прогресу в здійсненні строгого контролю народжуваності і поліпшенню соціальних умов. Китай має всі шанси стати найстарішою країною у світі.

Населення Китаю складає 1,336,718,015 чол. За цим показником Китай займає 1 місце у світі. Загальна інформація про населення КНР виглядає таким чином:

Таблиця 1

Вікова структура

%

Чоловіки

Жінки

0-14 років

17. 6%

126,634,384

108,463,142

15-64

73. 6%

505,326,577

477,953,883

65 років і більше

8. 9%

56,823,028

61,517,001)

Таблиця 2

Середній вік населення

Загальний

35. 5 років

Чоловіки

34. 9 років

Жінки

36. 2 років

Таблиця 3

Коєфіцієнт

%

Народжуваності

12,29

Смертності

7,03

Природний приріст

5,26

Кількість чоловіків має перевагу над жінками, на це впливає політичний чинник. Природний приріст додатній, він складає 5,26 %, і з такими темпами населення Китаю буде кожен рік зростати, але завдяки багатьом санкціям накладеним на населення, тенденція йде на зниження темпів росту населення.

Так як населення віком від 15 років до 64 років складає 73. 6%, тобто більшу частину населення КНР, через це темпи росту населення збільшуються, бо це населення віком якраз для народження дитини. По вище зазначеним показникам ми можемо прослідкувати, що населення КНР зростає.

1.3 Історико-культурний чинник

В стародавньому Китаї, як і в інших культурах, існували релігійні міфи про виникнення світу. На початку світ нагадував величезне куряче яйце, в якому панував хаос, - оповідає давня китайська легенда. У цьому яйці зародився пращур усіх людей - Паньгу з тілом змії і головою дракона. Якось він розбив шкарлупу, і легкі часточки (ян), що сповнювали її, піднялися до гори і створили Небо, а важкі (інь) опустилися донизу і стали Землею. Небо, Земля і Людина - три головні сили світу згідно з китайською міфологією. Людина своєю творчістю поєднує Небо і Землю, а в самій людині, як і у Всесвіті, взаємодіють начала Інь та Ян - жіноче й чоловіче, темне і світле, внутрішнє й зовнішнє, пасивне та активне, холодне та гаряче, вологе й сухе, парне й непарне.

Співвідношення Інь та Ян стали основною темою книги "І цзин" - класичної "Книги змін" (близько Х ст. до н. е.). У цьому релігійному, філософському та гадальному тексті за допомогою двох знаків - суцільної та розірваної рисок - утворюються 64 гексаграми [Рис. 2] (символи з шести рисок). Кожна з гексаграм відповідає певній ситуації в індивідуальному житті та у всеохопному потоці змін. На "Іцзин" спиралися дві головні китайські релігійно-філософські системи: даосизм і конфуціанство. Даоси вбачали в постійних змінах прояв дії Дао, а конфуціанці - певну впорядкованість світу і Піднебесної.

Рис. 2

Храмів у Давньому Китаї не було, функції жерців виконували державні чиновники, а найважливішими ритуалами верховодив сам правитель. Поширеними були і місцеві культи. Відчутним був вплив шаманів, знахарів, ворожбитів. Саме в такому середовищі сформувалися основні релігійні системи Китаю: конфуціанство, даосизм, буддизм. Але провідною релігією є конфуціанство.

Коли ми зачіпаємо тему про демографічну політику Китаю, треба мати на увазі кілька моментів. По-перше, КНР впродовж сотень років була однією із найбільш густозаселених країн світу. Починаючи з середини 50-х років в КНР намагалися впровадити різні програми з обмеження народжуваності, та наприкінці 1970 року в країні була прийнята програма "Одна сім'я - одна дитина", що дало змогу скоротити народжуваність з 5. 4 дітей на жінку в 1971році до 1. 7 у 2004 році. По-друге, треба пам'ятати, що не дивлячись на всі соціальні та ідеологічні катаклізми, в КНР широко розповсюджено конфуціанство та пов'язані з ним уявлення про це вчення, одне з котрих - культ предків, у рамках якого на протязі року, а особливо на свята відбуваються специфічні ритуали. Ці ритуали, за традицією, повинен виконувати потомок чоловічого роду, а дівчинки виконувати цей ритуал не можуть. Тому цінність хлопчиків не в тому, що вони хлопчики, а в тому, що вони виконують ритуали, які дають гарантію на захист предків, та в додаток цьому вважається, що син буде краще забезпечувати своїх батьків на старості (що дуже важливо, тому що в селах КНР, де проживає 55% населення країни, пенсійної системи немає, і тільки від дітей залежить, як сім'я буде жити в старості), тим паче, тільки по чоловічій лінії передається спадок та вважається лінією роду, та тільки в сім'ю чоловіка переходить дівчина, яка стала його дружиною, залишаючи своїх батьків без підтримки. Також можна зробити акцент на тому, що в традиційній китайській сім'ї главою вважається чоловік, а жінка та діти розглядаються як його власність. Внаслідок цього, сім'ї намагаються, щоб той єдиний потомок, якого вони можуть народити, був хлопчиком, і ця тенденція тільки погіршується з ростом освіченості населення. Для досягнення цієї цілі в КНР практикують вибіркові аборти (це явище характерне в таких країнах: Індія, Вірменії, Грузії, та в Азії в цілому), вбивство новонароджених дівчинок, недостатній догляд за ними, оскільки, вони менш цінні, особливо в сільських районах. З іншого боку саме в сільській місцевості дозволено заводити другу дитину, якщо першою народилася дівчинка, або дитина із фізичними вадами. Там також проживають етнічні меншини, до яких вимога менш жорсткі, і де через необхідність в робочій силі в сільському господарстві батьки не реєструють дітей до певного віку. Сім'ї з більше ніж однією дитиною повинні сплачувати великі штрафи, а також сплачувати навчання дітей у школі, медичне обслуговування для усієї родини, а також втрачають інші пільги. Як результат цього на 2000 рік на 100 дівчинок народжувалось 119 хлопчиків, а в деяких регіонах і 130, в результаті у 2004 році КНР офіційно заборонила виборчі аборти. По прогнозам демографів в найближчі 15 років в країні буде нехватка в 30 мільйонах наречених, тобто кожен 1/10 чоловік в віці від 20-45 років не зможе знайти собі жінку, в тому місці де він проживає, а для молодих хлопців ще гірше, 1/5 зостанеться без пари.

Дисбаланс хлопчиків на 2005 рік

Рис. 3

Тому можна позначити, що в регіонах з розвиненою промисловістю починають наймати чоловіків на ті роботи, де раніше працювали тільки жінки, через їх відсутність. Тому сім'ї з однією дитиною, а саме сином, відкладають 30% всього сімейного прибутку, щоб за рахунок цих грошей збільшити шанс єдиного сина знайти собі дружину. Збільшується віковий розрив між подружжям, через те, що чоловіки більш старшої вікової категорії шукають собі жінок із наступних поколінь, тому це призводить до дисбалансу влади в цих сім'ях [9].

В сільський районах сім'ї з одним сином навіть намагаються викрадати дівчинок, щоб забезпечити свого єдиного сина жінкою, а банди викрадають дівчаток, щоб продавати їх для проституції або в дружини. Офіційне число викрадених дітей - 2 тисячі щорічно, але цю цифру вважають заниженою. Ще одним із важливих аспектів є те, що у КНР рівень самогубства серед жінок найвищий у світі. Самогубство є найпоширенішою причиною смерті серед жінок у віці 15-34 років. Молоді жінки вбивають себе, випиваючи рідкі добрива, доступ до яких найпростіший. Деякі вчені пов'язують таку тенденцію з тим, що у жінки проявляється почуття провини після аборту, або новонародженої дочки. Уряд намагається виправити цю ситуацію через СМІ та державні програми по підтримці родин з дочками.

До речі, демографи із Університету Жеянг та Університетського коледжу Лондона провели дослідження в статевому складі населення КНР. В більшості країн хлопчиків народжується трохи більше - 103 хлопчика на 100 дівчаток. В середньому населення КНР, які молодші за 20 років, на 100 дівчат - 126 хлопців. Це пов'язано з законом "Одна сім'я - одна дитина", але у різних провінціях закони по обмеженню народжуваності різні, і співвідношення кількості хлопчиків і дівчат також різне. Наприклад у Тибеті, де дозволено другу дитину, співвідношення між дівчинкою та хлопцем близько до норми. А в провінції Янгсу серед дітей молодше 4 років на 100 дівчат припадає 140 хлопців. Професор Тао Лю із Університету Юлинь зазначив, що кількість хлопчиків перевищує кількість дівчат на 32 мільйони.

1.4 Рівень освіти

Про те, що Китайська Народна Республіка є країною, вірною традиціям, знає кожен. Підтвердження цьому - її історія, релігія, культура. Що ж до освіти, можна справедливо відзначити, що в цій сфері найчисленнішої країни у світі змогли поєднатися традиції і звичаї Китаю з інноваціями і прогресом сучасного світу.

Сучасна система освіти в КНР має ряд специфічних рис, якщо порівнювати її із зарубіжними аналогами. Так, на відміну від ще одного азіатського велетня - Індії, Китай є країною з високим і швидко росте за рівнем письменності населення, у тому числі селянського. Безграмотними в Китаї залишаються лише 15-17% дорослого населення. Ще краще у КНР інший важливий індикатор - частка безграмотних жінок у віковій групі 15-24 року. Він показує ефективність боротьби з неписьменністю за останні двадцять років і побічно свідчить про положення жінок в сім'ї і суспільстві. В Китаї вказаний показник складає всього 4%.

Як і будь-яку іншу сферу громадського життя класичного Китаю, саме Конфуціанство визначає становище жінки в соціумі. Основна мета виховання в Китаї була - розкрити в жінці якості, які будуть необхідні їй у домашньому житті, поза суспільною діяльністю. У процесі освіти і виховання дівчини приділялося дуже мало уваги розвитку її розумових здібностей, отримання нею наукових знань.

Класичний трактат Конфуціанства "Нюй Чжень" (Настанови для жінок), написаний у першому столітті н. е., регламентує навіть риси характеру жінки Китаю: "Вона повинна бути лагідною, податливою, чемною, поступатися іншим місцем, не возвеличувати свої переваги, не зменшувати свої недоліки, терпіти негативне ставлення до себе, бути завжди уважною… Вона повинна лягати спати пізно, вставати рано, працювати від сходу до заходу, не говорити про свої особисті проблеми, старанно вирішувати і прості і складні завдання, бути гарно прибраною… Жінка повинна з гідністю і красиво служити своєму чоловікові…"

Згідно з апологетами Конфуціанства, зміст життя дівчини зводиться до якісного виконання ролі дружини і матері. Жінка повинна народити чоловікові сина, статус матері вище за статус дружини. Вона стає прислужницею, якщо народжує дівчинку, чоловік може одружитися вдруге. У випадку смерті чоловіка жінка має або померти після нього (самогубство в такій ситуації віталося; воно не тільки слугувало доказом вірності жінки покійному чоловікові, але приносило шану родині, яка так добре виховала доньку), або стати служницею в домі другого чоловіка.

У школах навчались тільки чоловіки, лише вони мали змогу складати іспити (отримувати вчені ступені, державні посади, стабільну заробітну плату, відомість, повагу, можливість соціально виражатися). "У звітах про складання іспитів, про зарахування до школи жіночі імена не зустрічаються, освіта вважається справою чоловіків, тобто заборонена для жінок" [2, с. 88]. Тема освіти жінки інколи зустрічається в народних казках, коли дівчина, одягнувши чоловічий одяг, отримала освіту в школі, склала іспити й отримала ступінь "сюцая" (найнижчий учений ступінь в патріархальному Китаї), але кінець у таких казках завжди однаковий: дівчина складала іспити, виходила заміж і, отже, закінчувала своє навчання. Китайських жінок навчали лише ведення домашнього господарства, основ танцю, гри на традиційних музикальних інструментах.

Досліджуючи історію розвитку системи виховання жінок у Китаї, її можна представити у вигляді хронологічної схеми:

1 етап - починаючи зі стародавніх часів до поч. XVIII ст. - освіта тільки для чоловіків;

2 етап - XVIII ст., поява шкіл для дівчаток при християнських храмах;

3 етап - кінець XIX ст., поява "нормальних (педагогічних) училищ";

4 етап - кінець XIX - поч. XX ст., можливість отримати освіту в Європі (дочки або подруги заможних китайців);

5 етап - 1949 рік - закон про рівні права щодо отримання освіти як чоловіків, так і жінок.

Міжнародне радіо Китаю У "Конституції", "Законі про обов'язкове навчання", "Законі про захист прав жінок" країни і в інших відповідних законах ясно визначено, що жінки разом з чоловіками мають рівні права на отримання освіти. У 2001 р. коефіцієнт вступу до школи дітей шкільного віку досяг в Китаї 99,1%; коефіцієнт вступу до школи дівчат досяг 99,01%; у 2002 р. число школярок Китаю склало 38 млн. 7020 тис., що складає 46,7% від загального числа всіх учнів в школах; а кількість студенток країни склала 3 млн. 970 тис., що складає 44% від загальної кількості всіх студентів університетів. Цей показник виріс на 6% у порівнянні з показником 5-річної давності. За останні роки рівень здобування освіти серед китайських жінок значно підвищився, різниця в термінах навчання між чоловіками і жінками продовжує скорочуватися. За статистикою, згідно даним 5-го загального перепису населення Китаю, середній термін навчання китайських жінок склав 7,07 років. Починаючи з 1978 року КНР досягнув великих успіхів у розвитку освіти. Всього за 30 років КНР зміг зробити те, на що інші країни витрачають століття. В наш час КНР впровадило безкоштовне 9-річне навчання в вузах, в цілому неграмотність була ліквідована. Всього за 30 років КНР перетворилась за рівнем освіти від відсталої до ефективної системи середньої і вищої освіти. Згідно Закону про обов'язкову освіту, воно стало безкоштовним. Наприкінці 2007 року в цій країні стало приблизно 99% з 9-річною освітою.

Розділ 2. Сучасні тенденції демографічного розвитку Китаю

Народна Республіка Китай, розташована в Центральній та Східній Азії, і це є найбільша країна в світі за населенням. До складу Китаю входять понад 56 народів, що належать до різних мовних груп. У Китаї проживають представники 56 національностей, китайці (національність хань, ханьці) складають понад 91,5% загальної чисельності населення Китаю, вихідців інших 55 національностей - 8,5% (перепис 2000 р.). Найбільш численною етнічною групою є чжуани - понад 15 млн., найменш численною - лоба (понад 2000 осіб). Ханьці розселені по всій країні, хоча частка національних меншин у населенні Китаю не значна, однак площа їхнього розселення досить велика і складає 50 - 60% усієї території Китаю. Ханьці мають власну мову і писемність. Китайська мова або мандаринська (Putonghua - путунхуа, пекінський діалект) вживається як у країні, так і за її межами. Путунхуа поширений серед народності хань, хуей та маньчжурів. Інші 53 національності вживають, головним чином, свої мови, 23 національності мають свою писемність. Грамотність: у віці 15 років і старше можуть читати й писати (від загальної чисельності населення) - 90,9%, чоловіки: 95,1%, жінки: 86,5% (перепис 2000 року).

У давньоруських літописах показують, що в Китаї перші записи ("переписи") населення були у 788 н. е.

Після утворення КНР у 1953 році був проведений перший національний перепис населення, результати якого показали, що кількість населення складає - 582. 6 млн. люди (без Тайвань).

Другий перепис населення КНР відбувся у 1964 році, де кількість населення складала 698. 6 млн. осіб. Населення КНР у 1949-1990 року зросло на 618 млн. з 160млн. до 542 млн.

демографічна ситуація китай населення

Таблиця 4.

Годы

Численность населения, млн. человек

Прирост населения, %

1950

551,9

-

1955

614,6

11%

1960

662,1

8%

1965

725,4

10%

1970

829,9

14%

1975

924,2

11%

1980

987,1

7%

1985

1048,0

6%

1990

1160,0

11%

1992

1205,1

4%

2000

1309,7

9%

2011

1,336,7

5%

У Китаї сповільнилися темпи зростання населення. За даними проведеного у листопаді 2010 року перепису, населення країни за 10 років зросло на 74 млн. - до 1,33 млрд. осіб. Проведена владою КНР політика жорсткого контролю над народжуваністю, що включає дозвіл лише на одну дитину для більшості міських сімей, призвела до того, що щорічний приріст населення Китаю скоротився до менше 1%. Як очікується, у найближчі десятиліття показник приросту населення перейде у негативний. При цьому жителі КНР старше 60 років становлять 13,3% населення, що на 3% більше, ніж у 2000 році. Міські жителі 10 років тому становили 36% китайців, тоді як тепер цей показник наблизився до 50%. Кількість робітників-мігрантів за цей же період збільшилася майже удвічі, однак сповільнення темпів зростання населення може негативно позначитися на економіці Китаю. Результати перепису населення у Китаї демонструють як величезні зміни, які відбуваються в суспільстві країни, так і серйозні проблеми, з якими КНР зіткнеться у доступному для огляду майбутньому. Деякі демографи вважають, що обмеження розміру родини є загрозою для економічного благополуччя Китаю. Зокрема це пояснюється тим, що суспільству буде все важче оплачувати і організувати догляд за населенням похилого віку.

Для того, щоб упевнитися у справедливості прогнозів ООН стосовно зростання населення Землі, корисно мати на увазі концепцію зміни динаміки народжуваності і смертності, яку сформулював 1945 року демограф Ф. Нотштейн. Його концепція передбачає три стадії. [7]

Перша відповідає стану до індустріального суспільства. Рівень смертності і рівень народжуваності однаково високі, вони врівноважуються, що забезпечує невеликий або й нульовий приріст населення. На другій стадії країни, які виходять на стадію модернізації, опиняються в хиткому стані: рівень смертності падає, тоді як рівень народжуваності залишається високим. На третій стадії зміни продовжуються: народжуваність і смертність знову врівноважуються, але на низькому рівні, і кількість населення залишається відносно стабільною. Усі сучасні держави перебувають на другій або на третій стадії.

Ключове питання, яке постало перед світом: чи зможуть майже 150 країн, які перебувають на другій стадії, відносно швидко перейти на третю стадію за рахунок скорочення народжуваності? Країни, які протягом кількох десятиліть перебувають на другій стадії, як правило, слабшають, їх фінансові ресурси вичерпуються через швидке зростання населення. Саме цю ситуацію й називають ефектом "демографічного виснаження". Такі країни втрачають спроможність давати своїм громадянам освіту, створювати робочі місця, зіштовхуються з такими екологічними проблемами, як ерозія ґрунтів, брак питної води тощо [5]. (Табл. 5)

Демографічне виснаження найпомітніше проявляється в не спроможності держави успішно боротися з навалою як традиційних хвороб (малярія, туберкульоз), так і з новими (СНІД). Якщо з такими загрозами не боротися, то вони можуть відкинути країни на першу стадію. Для деяких африканських країн з високим рівнем зараження ВІЧ-інфекцією це вже не гіпотетична перспектива. Якщо в більшості індустріально розвинених країн рівень ВІЧ-інфікованих дорівнює 1 %, то країнам з інтенсивним зростанням населення цього досягти не вдається. У Зімбабве, наприклад, 26 % дорослого населення заражене ВІЧ-інфекцією, і держава не в змозі оплачувати дорогі ліки, необхідні для лікування. Ця країна реально може опинитися на першій стадії. Серед інших країн, яким загрожує така ж ситуація, - Ботсвана, Намібія, Замбія, Свазіленд.

Близько 24 мільйонів китайських чоловіків до 2020 року не зможуть знайти собі наречених. Про це попередила Китайська академія суспільних наук. Всьому провиною гендерний дисбаланс серед новонароджених. Це головна демографічна проблема Китаю, населення якого становить 1,3 млрд. людей, вважають учені. На їхній погляд, основною причиною такої э відповідності є вибіркові аборти, адже в китайських сім'ях традиційно вітається поява на світ хлопчиків, і нерідко позбавляються від ще не народжених..

Розділ 3. Демографічна політика держави та її роль у вирішенні демографічної проблеми в КНР

В Китаї політика планування сім'ї розглядається як основна. З 1981 р. в країні існує державний комітет планування народжуваності. Мета програм планування сім'ї - відстрочка шлюбу, збільшення інтервалів між народженням дітей і особливо - заохочення сім'ї з однією дитиною.

Своєрідність демографічної політики КНР полягає у відносно великої ролі заборонних заходів, до числа яких входять адміністративні та економічні санкції проти багатодітних, а потім і сімей з двома дітьми. Суперечність демографічної політики до КНР, так само, як і в Індії, полягає в тому, що курс на сім'ю з одною дитиною не відповідає репродуктивним установкам більш ніж 700 млн. сільського населення, в основній масі орієнтується не менше ніж на двох дітей. Однак зараз КНР за показниками відтворення населення ближче стоїть до промислово розвинутим, ніж країнам, що розвиваються. Її політика з'явилася свого роду каталізатором, що прискорило процес демографічного переходу в світі. Здійснення поставленої мети - скорочення приросту населення - нові проблеми викликало, зокрема старіння населення. В середині 70-х років КНР була однією з наймолодших за віком населення країн, де середній вік жителів не перевищував 30 років. Зараз понад 100 млн. людей там понад 60 років.

В цілому програми планування сім'ї, як показує досвід окремих країн, можуть зіграти певну роль в підтримці рівня життя в країнах, що розвиваються, але самі по собі вони не можуть зробити бідну країну багатою і навіть не просунутий її на кілька градусів за шкалою розвитку.

У 31-шу річницю впровадження в Китаї політики "однієї дитини", в результаті правил, встановлених комуністами, загинули 37 мільйонів дівчаток, які насамперед стали жертвами абортів і дітовбивства. Така політика офіційно розпочалася в державі 25 вересня 1980 року [13].

З цього дня стаються жахливі речі. Коли сім'ї можуть мати тільки одну дитину, обирають хлопчиків. Матерів, які народжують дівчаток, засуджують в межах своєї культури і часто відкидаються їхні чоловіки і родичі. Небезпечно знову спробувати народити хлопчика, адже стаючи матерями вдруге, на жінок накладають астрономічні штрафи або примушують до абортів", - повідомляє організація, заснована учасниками студентських протестів на площі Тяньаньмень 1989 року.

Політику "однієї дитини" запровадила Комуністична партія Китаю, коли кількість китайців перевищила один мільярд. Законодавство строго контролює народжуваність. Жінок змушують до абортів, навіть у розвинених вагітностях. З цією метою також проводять ранньоабортивні заходи і примушують здійснювати стерилізацію після народження першої дитини. За приховану вагітність треба плати штрафи. У деяких регіонах Китаю таким сім'ям навіть руйнували будинки, бо вони не хотіли підкоритися драконівським законам.

Китайський закон дозволяє мати тільки одну дитину мешканцям міст, сільські сім'ї можуть мати двоє дітей за умови, що перша дитина - дівчинка. У багатьох випадках доходить до вбивства дівчаток, щоб чоловічі нащадки могли продовжити рід. Серед інших трагічних наслідків політики "однієї дитини" є торгівля дітьми, а також відмова своїх дітей. З цієї причини багато матерів вчиняють самогубство. В деяких джерелах можна побачити, що у деяких ресторанах Китаю можна замовити суп з немовлят, яким 6-7 місяців з моменту зачаття.

А все це через те, що за старими китайськими звичаями голова сім'ї це чоловік. Тому що за продовження роду відповідає чоловік, бо жінка одружуючись, покидає батьківську хату, а син повинен далі продовжувати рід в його сім'ї.

Висновок

В даній роботі було висвітлене питання демографічної проблеми Китаю з різних ракурсів. Бо на даному етапі розвитку людства, перед нами постає проблема прискорення темпів зростання населення планети. На це впливає багато чинників, найголовніші з яких я розкрила у своїй роботі.

У країнах, що розвиваються ми можемо спостерігати швидкі темпи зростання населення планети. З цього можна зробити висновок, що населення на планеті розміщене нерівномірно. Приблизно 7% території зайнято 70% населення. Таке нерівномірне розміщення населення викликане рядом взаємозв'язаних чинників: природними, історичними, демографічними, соціально-економічними, економічним. В наш час люди намагаються поселитись у районах з розвиненою економікою, сільським господарством та іншим. Що стосується КНР, то тут дуже цікава ситуація. Тут є приморські регіони, близькі за рівнем свого розвитку до провідних країн світу, а є і території на заході й у центрі країни, украй відсталі за характером свого розвитку. У результаті усереднені показники Китаю дозволяють говорити про нього тільки як про країну, що розвивається. Проте, для Китаю характерні надзвичайно високі темпи економічного зростання, завдяки яким поки що низький рівень добробуту населення з кожним роком помітно зростає. Хоча ВВП КНР і складає $5,745 трлн, але ВВП на душу населення дуже мізерне, воно складає $4 264.

Після прийняття деяких законів в Китаї, щодо скорочення росту населення, це за собою потягнуло значні зміни в віковій структурі населення. А саме скорочення частки молодих і збільшення частки літніх людей, яка призводить до погіршення ситуації в країни, тобто старінні населення. Після прийняття Закону "одна сім'я - одна дитина", збільшилась вагома кількість хлопчиків у Китаї, але тенденція йде на зниження темпів росту населення.

Також на зміну темпів росту населення впливає і історико-культурний чинник, а саме те, що більшість китайців схиляються до конфуціанства. І це впливає таким чином, що темпи росту населення за цим показником умовно збільшуються, бо за конфуціанством не можна робити аборти, хоча це дуже розповсюджено, особливо, коли жінка вагітна дівчинкою, це також пов'язано з релігією. За конфуціанством чоловік - це продовжувач роду, помічник.

Сучасна система освіти в КНР має ряд специфічних рис, якщо порівнювати її із зарубіжними аналогами. КНР є країною з високим рівнем освіти не тільки міського населення, але й сільського. Обов'язкова 9-річна освіта була введена у КНР для зменшення темпів населення, але в той же час коли темпи росту населення скоротилися, то з'явилася нова проблема - в статевій структурі населення переважають хлопці.

На мою думку, ситуація та завдання, які поставив собі Китай не з легких, але якщо направити на це всі зусилля вони будуть мати позитивний результат. Навіть вже ми можемо бачити деякі результати головної цілі КНР - скорочення темпів зростання населення, хоч засоби цього пристосування не завжди можна назвати лояльними.

Додатки

Табл. 5

20 країн світу з найбільшим населенням (у млн. чол.)

Місце

Країна

Населення

Країна

Населення

1998 рік

2050 р.

1

Китай

1255

Індія

1533

2

Індія

976

Китай

1517

3

США

274

Пакистан

357

4

Індонезія

207

США

348

5

Бразилія

165

Нігерія

339

6

Пакистан

148

Індонезія

318

7

Росія

147

Бразилія

243

8

Японія

126

Бангладеш

218

9

Бангладеш

124

Ефіопія

213

10

Нігерія

122

Іран

170

11

Мексика

96

Конго

165

12

Німеччина

82

Мексика

154

13

В'єтнам

78

Філіппіни

131

14

Іран

73

В'єтнам

130

15

Філіппіни

72

Єгипет

115

16

Єгипет

66

Росія

114

17

Туреччина

64

Японія

110

18

Ефіопія

62

Туреччина

98

19

Таїланд

60

Південна Африка

91

20

Франція

59

Танзанія

89

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Демографічна політика України. Громадянство, національний склад населення. Всеукраїнський перепис населення. Густота розміщення населення територією країни. Статевий й віковий склад. Сучасні тенденції. Демографічна ситуація в Україні поліпшується.

    реферат [22,3 K], добавлен 02.02.2008

  • Поняття та сутність демографії. Демографічна ситуація у світі: основні тенденції розвитку. Сучасна демографічна політика у різних країнах світу, її сутність та політичні виміри. Демографічні процеси та демографічна політика в сучасній Україні.

    контрольная работа [43,3 K], добавлен 05.02.2009

  • Населення, як соціально-економічна категорія. Передумови та фактори, що впливають на відтворення населення. Демографічна ситуація в Україні та її регіональні особливості. Проблеми відтворення населення в сучасних умовах. Демографічна політика держави.

    курсовая работа [532,5 K], добавлен 18.10.2010

  • Сучасний стан соціально-демографічної ситуації в Україні. Умови та чинники розміщення населення України. Фактори впливу на соціально-демографічну ситуацію в Україні. Основні напрямки державної політики щодо вирішення соціально-демографічної ситуації.

    реферат [43,4 K], добавлен 07.01.2012

  • Демографічна ситуація в Україні та її регіональні особливості. Особливості населення та його вплив на розвиток РПС. Значення демографічної ситуації у розміщенні продуктивних сил. Природне переміщення зайнятості з виробничої сфери в сферу обслуговування.

    курсовая работа [39,2 K], добавлен 24.12.2010

  • Демографічна ситуація в Україні та її регіональні особливості. Особливості населення та його вплив на розвиток розміщення продуктивних сил. Фактори, що впливають на відтворення населення. Значення демографічних умов у розміщенні продуктивних сил.

    реферат [32,8 K], добавлен 07.05.2013

  • Аналіз демографічної ситуації в Україні. Проблеми розміщення населення країни. Причини демографічної кризи. Характеристика факторів, що впливають на демографічну ситуацію: природний та механічний рух населення, економічне забезпечення охорони здоров’я.

    курсовая работа [416,0 K], добавлен 16.01.2011

  • Аналіз демографічної ситуації в Україні та по областях. Темпи приросту населення, зумовлені міграцією; істотні відмінності густоти в географічному розміщенні. Причини скорочення кількості населення, вплив екології на захворюваність та рівень смертності.

    реферат [33,3 K], добавлен 13.11.2010

  • Характеристики демографічної політики як діяльності державних органів та соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населення. Концепція розвитку дітонародження в Росії. Здійснення планування сім'ї шляхом контролю репродуктивних дій.

    реферат [22,3 K], добавлен 10.06.2011

  • Сутність та особливості зростання народонаселення. Демографічна структура суспільства і політика держави. Проблеми зайнятості і безробіття. Залежність темпів розвитку економіки від чисельності населення. Соціальний захист і шляхи його досягнення.

    реферат [28,9 K], добавлен 11.03.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.