Особливості здійснення соціальної роботи в Німеччині на кінець XX-початок XXI століття

Таким чином, предметна сутність соціальної роботи втілюється у найскладнішому феномені "соціальності", що висловлює численність засобів та форм співіснування та взаємодії соціальних суб'єктів у суспільстві (соціальних спільнот, класів, соціальних груп, прошарків, особистостей тощо).

Саме соціальні відносини характеризують суб'єктів як представників тих чи інших соціальних спільнот, їхнє місце у соціальній структурі суспільства.

В основі теоретичної концепції соціальної роботи лежить усвідомлення цілісності людини як суб'єкта суспільного життя. За такого розуміння сутності соціальної роботи соціологічна система знань з її багаторівневою структурою може виступати теоретико-методологічною та методичною базою першої. Адже розглядаючи суспільство як єдиний соціальний організм, пізнаючи закономірності його соціального розвитку, механізми структурування, взаємодії його соціальних інститутів, вона надає об'єктивні знання, необхідні для розробки теорії та практики соціальної роботи [38, 124].

У процесі розробки теорії соціальної роботи як цілісної системи наукових знань, в тому числі її прикладної спрямованості, поглиблюється проникнення у природу та сутність її як суспільного явища, визначаються взаємозв'язки та характеристики її елементів, механізми їхньої взаємодії. Накопичення знань, інформації про різні аспекти, напрямки, форми соціальної роботи, створює передумови більш глибокого проникнення у сутність предмета дослідження в цілому. Одночасно з розвитком методології йде уточнення принципів та методів вивчення соціальних явищ та процесів, соціальної практики з точки зору означеної концепції соціальної роботи.

Соціальна робота як наука є теоретико-методологічною основою для концептуального визначення змісту і місії сучасної системи соціального захисту і механізмів її реалізації. На відміну від соціальної роботи, соціальна педагогіка позначає лише сфери діяльності з педагогічними цілями, включаючи роботу з дорослими, тому що виховання й утворення - процеси, що супроводжують усе життя людини.

Термін “соціальна педагогіка” вперше застосував німецький педагог А. Дістервег (1850), основоположником соціальної педагогіки як науки є німецький філософ і соціолог Пауль Наторп. Він вважав, що предметом соціальної педагогіки є проблеми інтеграції виховних сил суспільства з метою підвищення культурного рівня народу [14,24].

У кінці 70-х років тут намітилась тенденція до визначення соціальної педагогіки як педагогічно організованої системи громадської допомоги, необхідної підростаючому поколінню для його успішного включення в громадське життя.

У наш час соціальна педагогіка визначається як “наука про педагогічне регулювання стосунків особистості і суспільства, яка передбачає вивчення можливостей впливу на людей з метою формування у них знань, умінь та інших якостей особистості, що є необхідними і достатніми для адекватної поведінки і діяльності в системі соціальних зв'язків, які змінюються” [33, 85].

2.5 Завдання, принципи і зміст надання соціальної допомоги

Реалізація соціальної політики стосовно будь-якої категорії громадян неможлива без здійснення їх соціального захисту. Соціальний захист - це система заходів, спрямованих на ліквідацію перешкод до реалізації громадянами своїх соціальних прав.

Отже державні механізми по забезпеченню соціального захисту та надання соціальної допомоги спрямовані на кожну людину, незалежно від її майнового стану та матеріальної забезпеченості.

Соціальний захист та соціальна допомога як явище соціальної політики стосуються не лише найменш забезпечених категорій населення. Врешті решт усі громадяни воліють захисту від забруднення довкілля і пов'язаних з ним соціальних недугів.

Соціальна допомога - це система заходів, що передбачає покращення стану певних соціальних прошарків шляхом соціальних програм та забезпечення діяльності мережі відповідних соціальних закладів. Соціальна допомога спрямована на збереження якості життя людей, які потрапили в скрутне становище. Ця допомога залежить від економічного стану суспільства, управлінської спроможності держави та особистої відповідальності людини за своє життя [14, с. 36]. Це означає також, що одні прошарки населення користуватимуться благами програми допомоги, а інші будуть виключені зі сфери її дії. Розмір допомоги, яку отримують найнужденніші групи населення, може бути менший, аніж допомога менш нужденним.

Основним завданням соціальної допомоги як виду суспільної діяльності є покращення соціального самопочуття людини, вдосконалення умов її життя, забезпечення відповідного соціального функціонування, гармонізація системи відносин у сім'ї, колективі, суспільстві в цілому [38, 6]. Соціальна робота базується на певних принципах. Та перш, ніж перейти дорозгляду цих принципів, вважаємо за доцільне з'ясувати сутність самого поняття «принцип».

Так, у довідковій, енциклопедичній літературі дане поняття трактується таким чином: «принцип» (від лат. «principium» - основа, начало) - «1) основне, вихідне положення теорії, вчення, науки, світогляду; 2) керівна ідея, основне правило діяльності тощо» [31,96]; у«Словнику-довіднику дл для педагогів та працівників» стверджується, що «принцип» - це «максимально широке за обсягом ствердження, у якому фіксується предмет науки, її теорія і методи, принцип є вихідним положенням певного вчення, теорії»[29,158].

В 1951 році німецька дослідниця Гізела Конопка сформулювала ряд основних принципів надання допомоги [26, 85]:

1. Треба зрозуміти людину або групу, якій збираєшся допомагати.

2. Треба прийняти їх такими, які вони є, і тільки потім намагатися допомогти їм змінитися.

3. Фахівець може лише допомагати, а вирішувати свої проблеми людина або група повинні в остаточному підсумку самі.

4. Люди не люблять, коли їм допомагають (у кожному разі, відношення до допомоги подвійне). Фахівець повинен бути готовий до ворожнечі.

5. Допомагаючи групі, ми повинні враховувати її розподіл на підгрупи, процеси формування відірваності й ізоляції.

6. У процесі допомоги фахівець повинен поступово відходити на задній план, дозволяючи групі знайти свій внутрішній стрижень.

7. Єдиною нагородою тому, хто допомагає, повинне бути розуміння того, що підопічний устав на ноги.

Принцип надання соціальної допомоги полягає в тому, що при прийнятті рішення про неї, перш за, все враховується матеріальний стан людей. Питання про надання допомоги розглядається індивідуально, згідно чинного законодавства і стосовно тих людей, що в силу різних обставин суттєво знизили свій рівень життя. Здійснення соціальної допомоги неможливе без спеціальних умов: створення служб, структур, закладів соціального захисту, підготовки фахівців з конкретних питань, відпрацювання механізмів надання різних видів державних допомог. Передумовами ефективної соціальної допомоги є динамізм її законодавчої бази, постійний моніторинг матеріального і соціального стану громадян, оперативне прийняття рішень про розміри та види допомоги.

У сучасній науці існує кілька характеристик, які розкривають зміст надання соціальної допомоги.

Прикладом широкого тлумачення управлінського змісту соціальної роботи є трактування А.Й. Капської, яка розуміє останню як філософський, психолого-педагогічний феномен, який вбирає в себе багатогранність будь-якої особистості та професійної діяльності фахівця у соціальній сфері: це інтегрована управлінська діяльність, спрямована на зміну сукупності умов функціонування і розвитку процесів із метою досягнення оптимізації їхньої відповідності до інтересів і потребам особистості, груп суспільства [29, 197]. При цьому автор пояснює, що таке широке тлумачення соціальної роботи дозволяє розглядати її як феномен, метою якого є корекція соціальних відносин, соціальних процесів, соціальних умов і соціальних технологій [7, 17].

Безумовно, соціальна допомога та соціальний захист населення є важливими напрямками соціальної роботи.

Соціальна політика як наукова галузь і навчальна дисципліна, є передумовою розгортання соціальної роботи, оскільки науковці вбачають у соціальній політиці, перш за все, регулятор соціальних процесів, перетворень. При цьому підкреслюється, що поняття "соціальна політика" є базовим поняттям стосовно до соціальної роботи. У свою чергу, соціальна робота, з її розгалуженою структурою органів управління і різних регіональних, із широкою мережею центрів соціальної допомоги населенню здійснює активний вплив на соціальну політику. Вбираючи в себе практично-організаційний компонент соціальної політики держави, вона забезпечує реальність останньої, перевіряє її життєздатність. У цьому і проявляється діалектика взаємодії соціальної політики і соціальної роботи. Хоча соціальна робота за своїм змістом значно багатша за соціальну політику, більш динамічна, рухливіша, і в той же час періодично визначає більшу стійкість і визначальний характер соціальної політики [ 28,108].

Думка про обумовленість соціальної роботи соціальною політикою держави є досить поширеною серед сучасних науковців, які вважають, що зміст і спрямованість останньої служить не менше змістовою, але й організаційною основою соціальної роботи, виконуючи водночас надзвичайно важливу методичну функцію стосовно до останньої. Тобто соціальна політика (як методологія) і соціальна робота (як практика) - це дві взаємообумовлені, взаємодіючі сторони, які включають науково-пізнавальну і практично-організаційні компоненти [8, 48-49].

Подібне трактування притаманне західноєвропейським і американським вченим і відповідає тим моделям соціальної політики, які сформувались в даному суспільстві.

Соціальна допомога може бути зроблена з боку родини, родичів, друзів, колег по робот чи сусідів, іншими словами, соціальна допомога може надходити з так називаного "природного" соціального оточення людини.

Крім турботи про людину з боку його природного соціального оточення, соціальна допомога може бути зроблена фахівцями.

Ця професійна соціальна допомога організовано виявляється, з одного боку, у молодіжних центрах інформації і різних консультативних служб, з іншого боку - у рамках молодіжних робочих організацій, молодіжних клубів, шкіл і т.д. Типово для цієї, останньої форми професійної соціальної допомоги те, що вона не потребує спеціально створених структур, вона може бути зроблена у вільний час, у різних суспільних і державниху становах.

2.6 Різновиди соціальної допомоги

Наприкінці п'ятдесятих років ХХ ст. федеральний міністр економіки Людвіґ Ергард запровадив у Німеччині соціальну ринкову економіку, гаслом якої було: «Добробут для всіх і соціальна справедливість». Така система соціального захисту Німеччини стала прикладом для багатьох європейських держав. Одним з основних принципів цього успіху стала широко розгалужена соціальна система. У Німеччині була створена найрозвиненіша соціальна мережа. Для прикладу тоді як в США у цю галузь інвестуються лише 16,2 %, а в країнах - членах ОЕСР - у середньому 20,7 %., то в Німеччині на бюджетні соціальні витрати витрачалося 27,6 % внутрішнього валового продукту. Широка система страхування на випадок хвороби, пенсійного страхування, страхування від нещасного випадку і в разі потреби догляду, а також по безробіттю захищає від фінансових наслідків життєвих проблем. Майже усі жителі цієї держави застраховані на випадок хвороби: більшість у рамках державного страхування - 88 % , а майже 12 % - у приватних лікарняних касах [8, 48-49].

Поряд з тим соціальна система Німеччини охоплює такі виплати, які фінансуються і з бюджету: допомога на дітей, податкові пільги або забезпечення прожиткового мінімуму для пенсіонерів і непрацездатних. Німеччина, як соціальна держава, вважала що в забезпечення соціального захисту всіх громадян - першочергове завдання.

Соціальна допомога - сама нижня щабель соціального забезпечення. Право на соціальну допомогу визначається виходячи з потреби в ній.

Людина, яка не має з якої-небудь причини трудових доходів (Arbeitseinkommen) і не має права на допомогу з безробіття (Arbeitslosenhiife), має право отримувати допомогу на проживання (Lebensunterhalt) [10, 78].

Допомога на проживання є останньою формою допомоги після всіх інших. Вона видається тільки тоді, коли кошти на життя не забезпечені:

- роботою;

- власністю;

- іншими виплатами (біржею праці, пенсією);

- родичами [10, 79].

Федеральний закон про соціальну допомогу (BSHG) виходить при наданні допомоги на прожиття з можливого власного вкладу того, хто шукає допомоги: і, перш за все, його доходів і майна. Лише, якщо витрати на життєві потреби не можуть бути покриті, є право на отримання допомоги на прожиття. Це регулюється відповідно до діючого положення Федерального закону про соціальну допомогу (Bundessozialhilfegesetz, BSHG). У ньому передбачається обов'язок соціальної установи взяти до уваги наступне:

- при спільному проживанні подружжя їх загальні доходи і майно;

- для нужденних неповнолітніх і не перебувають у шлюбі дітей, що перебувають на бюджеті батьків (або одного з них);

- доходи і майно батьків (або одного з них) [10,80].

Доходи і майно особи, що проживає спільно з подаючим заяву, згідно з 122 BSHG, також враховуються при визначенні потреби в соціальній допомозі. Коли той, хто потребує допомоги, живе разом з родичами або родичами брата (сестри), він отримує допомогу на проживання від них, якщо це можливо на підставі їхніх доходів (майна) , що передбачається відповідно з 16 BSHG.

На практиці, сума виплати допомоги на прожиття часто визначається на підставі рекомендацій Німецької спілки громадського та приватного соціального забезпечення. Суперечності через необхідність нести витрати на допомогу на проживання і її величини або клопотань про звільнення від них вирішуються цивільним судом.

Тим, хто отримує допомогу на прожиття, покладається також "допомога в особливих життєвих ситуаціях" (Hilfein besonderen Lebenstagen). Сюди відносяться: оплата стоматолога, допомога по догляду за хворими та людьми похилого віку, допомога вагітним, інвалідам, медикаменти та перев'язувальні матеріали, масаж і допоміжні засоби, зубні протези, окуляри, лікарняне ліжко, пологи, аборт тощо.

Поряд з цим була розбудована система догляду за дітьми. Починаючи з трьох років діти мають право на місце в дитячому садку. Проте до 2013 року будуть створені 750 000 місць для дітей до трьох років у яслах, тобто яслами буде забезпечена третина всіх дітей Німеччини.

Популярними стали послуги по наданні допомоги сім'ям з дітьми в денний час. Як правило їх надають в денний час і вони можуть здійснюватися як вдома, так і в різних центрах, що знаходяться під державним або приватним контролем або навіть у сім'ях, які беруть на себе турботу про декількох дітей [31, с.98]. Цікавим є те, що в ролі організаторів таких установ виступають сусіди. Дитячі центри родинного типу організовується жінками які не працюють, які мають під опікою власних дітей і беруться наглядати за дітьми сусідів в денний час. Найчастіше група складається з 3-4 дітей.

Існує думка, що послуги по догляду за дітьми стали популярними в результаті зростання рівня зайнятості матерів і при розлученнях в сім'ях. Число розлучень спричиняє збільшення кількості працюючих жінок.

Стають поширеними послуги по догляду за хворим дітьми для працюючих батьків. Ці послуги можуть надаватися вдома або в лікувально-профілактичних денних установах для дітей. Це установи, в яких діти перебувають щодня з 8 до 17 годин. Вони відрізняються від дитячих садів і притулків тим, що мають спеціальне лікувально-профілактичне і терапевтичне обслуговування.

Сюди приймаються діти дошкільного і шкільного віку, які своєю поведінкою і своєю психічною конституцією звертають на себе увагу і потребують інтенсивної лікувально-педагогічної допомоги. Перевага даних установ в тому, що вони можуть працювати з батьками, за допомогою поради і терапії. У цій установі формується невелика група дітей, переважно від 6 до 8 чоловік з двома педагогами, і додатково до них загальною кваліфікаційною

службою дипломованих психологів, соціальних педагогів, логопедів, які співпрацюють з дітьми і батьками та зі школою [30, 117].

В Німеччині існує допомога у разі бідності тим громадянам, які не отримують жодної допомоги і самостійно не можуть себе забезпечити. Таку допомогу мають право отримувати як громадяни Німеччини, так і громадяни іншої держави. Вона передбачає кошти на забезпечення житла, життя або за наявності особливих умов життя, наприклад, інвалідності, хвороби або старості. 8,5 % населення Німеччини отримують таку соціальну допомогу країни, з яких 56% - жінки, а 44 % - чоловіки.

Якщо раніше така допомога була потрібна для осіб похилого віку, то на сьогодні вона необхідна і для молодших. Проте отримувати таку допомогу є нелегко. По-перше: особа повинна вичерпати всі можливі засоби самостійного забезпечення - намагатися самостійно знайти роботу, продати предмети розкоші, переїхати в дешевше житло, звернутися за допомогою по безробіттю. По-друге, якщо нічого не вийшло, то така людина має звернутись за допомогою до родини, допомогти яких може зобов'язати суд. Також для отримання соціальної допомоги є встановлені норми житлової площі - 1особа - 45 кв.м.; 2 особи - 60 кв.м.; 3 особи - 85 кв.м. [10, с. 81].

Інваліди в Німечинні мають наступні права та пільги: право використовувати вагони першого класу на залізниці, маючи білет другого класу. Пільги належать також інвалідам, які мають серйозні пошкодження опорно-рухового апарату, тобто переміщаються в інвалідному візку - списання податків витрат на транспорт до 15.000 км. в рік, безкоштовний проїзд в громадському транспорті, звільнення від податку на автомобіль. Якщо інвалід потребує постійного супроводження при користування громадським транспортом, то супроводжуючий має право безкоштовного проїзду в автобусі, поїзді та літаку на всій території Німеччини. А також особа, яка супроводжує інваліда, має право на пільгову оплату при відвідуванні громадських заходів, виставок, музеїв тощо. В деяких випадках супроводжуюча особа взагалі звільняється від плати [11, 127].

Якщо інвалід - незрячий, то крім інших пільг він звільнення від податку на собак, має право на одержання грошової допомоги для сліпих, знижку на оплату за користування телефоном, знижку при оплаті поштових послуг, звільнення від податку та телебаченні та радіо, право на володіння спеціальним паркувальним посвідченням інваліда. Якщо інвалід нечуючий, то крім інших допомог він отримує право на одержання грошової допомоги для нечуючих . Також здійснюється виплата «допомоги на дітей-інвалідів». Така допомога виплачується навіть після досягнення ними 27-річного віку, якщо людина не може забезпечити себе матеріально самостійно, а інвалідність була встановлена до досягнення нею 27 років.

Таким чином, соціальна робота є комплексом форм і методів практики, що витікають з аналізу структури цих відносин та процесів, що відбуваються між індивідами і соціальними установами та організаціями.

Понятійно-категоріальний апарат соціальної роботи дуже специфічний. Він інтегрує в себе поняття, які вийшли з різних наук, але розглядаються через призму взаємозв'язку і комплексності, системності до вивчення функціонування і розвитку людини в конкретному соціумі. Однією з центральних категорій соціальної роботи виступає соціальна допомога.

2.7 Методичні рекомендації соціальним працівникам на основі вивчення зарубіжного досвіду Німеччини

На основі вивчення особливостей здійснення соціальної роботи в Німеччині нами розроблено методичні рекомендації соціальним працівникам, щодо підвищення якості та ефективності надання соціальних послуг та підвищення їх професіоналізму.

До них відносяться:

1. Дотримуватись різноманітності у спілкуванні, вислуховувати, спостерігати та досягати домовленості під час бесіди з клієнтом.

2. Проявляти щирість, щоб встановити довірливі відносини з їх батьками.

3. Давати необхідні пояснення.

4. Не запроваджувати нічого на одинці.

5. Регулярний контакт з батьками.

6. Наголошення на здібностях клієнта.

7. Використання допоміжних матеріалів, посібників для молоді.

8. Залучення до роботи не лише батьків, але й інших членів сім'ї.

9. Увага до більш широкого спектру потреб.

10. Організація груп підтримки, в яких обговорюються результати і проблеми (соціальний працівник, психолог, педагог

11. Стимулювати розробку та впровадження соціальних технологій, методів, методик, програм, що спрямовані на покращання якості життя людини, сім'ї, групи людей, громади, спільноти та суспільства.

12. Бути відповідальним за клієнтів у рамках обмежень.

13. Дотримання норм професійної етики.

14.Визнавати пріоритети професійної відповідальності над власними інтересами.

15. Роз'яснювати призначення, цілі та завдання професійної соціальної та соціально-педагогічної роботи.

16. Співпрацювати з тими установами й організаціями, наміри та діяльність яких спрямовані на надання соціальних послуг.

17. Поважати особистість клієнта і гарантувати захист його гідності та прав незалежно від походження, статі, віку та внеску в суспільний і соціальний розвиток.

18. Безпека клієнтів є першою умовою діяльності спеціалістів із соціальної роботи.

19. Допомагати всім клієнтам рівною мірою.

20. Якщо неможливо надати відповідну соціальну послугу, спеціалісти із соціальної роботи зобов'язані повідомити про це клієнтам, залишивши за ними право на свободу дій.

21. Прагнути зрозуміти кожного клієнта, з'ясовувати всі чинники проблеми, що виникла, пропонувати оптимальні види професійної діяльності або соціальних послуг.

При роботі з молоддю соціальний працівник повинен:

- сприяти розвитку їх здібностей самостійно визначати життєві цілі, плани, прояснити часову перспективу майбутнього і внаслідок просунутися на цьому шляху в плані свого особистісного розвитку, самовизначення, в набутті особистісної ідентичності;

- допомогти юнакам і дівчатам визначити і систематизувати свою систему життєвих цінностей;

- озброїти прийомами та навичками саморегуляції, контролю своїх дій, поведінки, переживань;

- сприяти саморозвитку шляхом актуалізації мотивації та самопізнання;

- допомогти студентам в їхньому особистісному зростанні, розкрити свій потенціал як особистості в повноцінному спілкуванні, визначити себе як самоцінність в життєвому світі, прийняти відповідальність на себе за своє майбутнє;

- формування якості необхідні для подолання тривожності, стресу та ін. негативних психічних станів;

- сприяти підтримці здорового морально-психологічного клімату у житті.

Молоді для подолання кризових ситуацій, варто знати, що саморегуляція може спрямовуватися особистістю на: усвідомлення свого актуального стану; чуттєве пізнання внутрішнього змісту власних переживань; оцінку власного стану; інтеграцію різних форм усвідомлення свого стану; регулювання свого емоційного стану; використання емоційного зближення, механізмів ідентифікації, емпатії в умовах взаємодії; пошук спільних цілей, поглядів, інтересів; спільне узгодження позицій, встановлення принципів взаємодії та оптимізація умов встановлення контактів; спільне узгодження прийняття рішень; використання механізмів толерантної поведінки; синтез нових форм поведінки для вирішення кризової ситуації; активізацію вольових зусиль щодо регулювання своєї поведінки; апеляцію до свідомості в контексті “пошуку сенсу життя”.

Необхідно знати, що негативні емоції зазвичай оволодівають тими, хто посилено турбується про свою значимість, хто виховує в собі риси егоїзму, хто уникає інших людей. Люди, які володіють рисами колективіста, завжди перебувають у піднесеному настрої.

Таким чином, щоб уникнути розвитку негативних психічних станів, конфліктів, щоб віднайти спокій і щастя потрібно:

- жити повним життям;

- не забувати, що ви молода людина з власними надіями та сподіваннями, які ви обов'язково реалізуєте у житті;

- намагатися бути оптимістом;

- постійно прагнути завоювати любов;

- зрозуміти, що повна досконалість неможлива, але у кожному досягненні є своя вершина, прагніть до неї і радійте власним успіхам;

- цінувати радість простого життєвого устрою, адже ми так часто забуваємо радіти тому, що маємо: здоров'ю, коханню, турботі про близьких і рідних людей, можливості навчатися, працювати, можливості просто жити;

- постійно зосереджувати увагу на світлих сторонах життя і на діях, які можуть покращити ваш стан;

- намагатися забути про всі важкі та відразливі події, вчинки, які трапилися з вами у минулому;

- намагатися відволікатися від проблем хоча б на деякий час;

- пам'ятати: ніщо так не спантеличує як невдача, але ніщо так не підбадьорює як успіх. Навіть після найбільшої поразки боротися з пригніченням найкраще за допомогою згадки про минулі успіхи і незламною надією на майбутні;

- вірити у власні сили;

- пам'ятайте, що не існує єдиного рецепту успіху для всіх. Ми різні і проблеми наші теж різні;

- не забувати, що проблеми є у всіх. Не залишайте їх на самовирішення. Енергійно зайнявшись вирішенням проблем, уникайте надмірного перенавантаження;

- дотримуватися здорового балансу між навчанням і відпочинком;

- поводити себе як щаслива людина, частіше посміхатися;- бути привітним і уважним до людей;

- вести активне життя;

- знайти хобі;

- уникати хвилин бездіяльності, коли вам нічим зайнятися. Самопочуття значно покращиться, якщо ви будете зайняті навчанням, роботою по господарству, прибиранням квартири, візитом у гості;

- контролювати свої думки. Не дозволяйте собі думати про негатив. У вашому житті багато радості;

- не чекати, коли у вас буде відповідний настрій, щоб зустрітися з друзями, прочитати цікаву книжку, зайнятися навчанням. Почніть робити те, що раніше вас цікавило і ваш настрій неодмінно покращиться;

- не жаліти себе і не дозволяти, щоб вас жаліли;

- розмовляти. Розмова може і не стосуватися ваших безпосередніх проблем, іноді, просто потрібно поговорити;

- не здаватися, якщо відразу ви не відчуєте себе краще. Наберіться терпіння.

Психологи (Ф. Березін, Л. Балабанова) вважають, що негативні психічні стани самі по собі є джерелом нових проблем, які в свою чергу викликають незадоволення і негативні емоції, що загострює стан людини, це коло може продовжуватись безкінечно. У таких ситуаціях молода людина повинна знати як допомогти собі вийти з цього замкненого кола. Перш за все, звичайно, слід попрацювати над подоланням своїх особистісних проблем. Для цього необхідно проаналізувати себе, свою поведінку і вчинки, щоб виявити, що саме заважає вам почуватись гармонійною особистістю. І, не забувайте життя чудове у всіх своїх проявах, радійте кожному дню.

Висновки

У результаті проведеного дослідження соціально-педагогічної роботи у Німеччині було встановлено, що:

Соціальна робота є комплексом форм і методів практики, що витікають з аналізу структури цих відносин та процесів, що відбуваються між індивідами і соціальними установами та організаціями.

Соціальна робота - це специфічна форма відношення людини до навколишнього середовища, зміст якої полягає у цілеспрямованому його перетворенні. Крім того, діяльністю можна назвати сукупність дій людини, що спрямована на бажану зміну будь-якого предмету. Існує економічна, політична, правова, культурна, технічна, наукова та інші види діяльності. До особливого виду діяльності відносимо соціальну роботу. Соціальна робота - діяльність, що спрямована на здійснення допомоги людям, які її потребують, бо не здатні самостійно вирішити життєві проблеми: діти, пенсіонери, інваліди, хворі, біженці, безробітні і т.ін. Кожний є особистістю із своїм неповторним складом мислення, психіки, досить складною біографією. Це вимагає від соціального працівника або педагога доброти, тактовності, проникнення у долю людини, співчуття, різноманітних знань та умінь, великого терпіння, самовідданості та ін., оскільки необхідно у процесі бесіди зняти психологічний стрес, допомогти увійти в нормальний ритм життя, надати допомогу людині хворій, прикутій до ліжка, допомогти батькам знайти "спільну мову" з дитиною та ін. Тому і виникає особлива потреба в діяльності сімейного соціального педагога. Вона ґрунтується на концепції взаємодії особистості, сім'ї та суспільства, що віддає пріоритет сім'ї та сфері внутрісімейних і міжсімейних відносин перед суспільством. Сім'я, будинок, община, сімейно-сусідська спільність розглядається як сфера, де головним чином здійснюється соціальна політика та соціальна допомога.

Соціальна робота розглядає людину в сфері соціальної політики, соціального захисту як діючого суб'єкта (актора), визначає ресурсний потенціал для забезпечення активної позиції індивіда в цьому процесі, встановлює той мінімум нижче якого людина вже втрачає свої соціальні якості, завдає параметри соціальної політики, визначає критерії і індикатори ефективності соціального захисту, пропонує оптимальну модель їхнього функціонування і розвитку.

Соціальна педагогіка в Німеччині не дуже відрізняється від соціальної роботи, але перша є ближчою до галузі освіти та дозвілля. Соціальна робота спрямована на практичне рішення соціальних проблем, на допомогу соціально незахищеним чи малозахищеним групам населення. Вважається також, що соціальна робота більше зосереджена на дефіцитах суспільства, а соціальна педагогіка більшою мірою має справу з нормальним розвитком та освітою людей. Загальне ж у них те, що і соціальна робота, і соціальна педагогіка орієнтовані на зміну соціального поводження людини і соціальних відносин.

Зародження соціальної роботи в Німеччині співпадає за часом з утворенням її як національної держави і пов'язане з підтриманням внутрішньої стабільності, якої країна потребувала. Перші зусилля були сконцентровані у сфері середнього класу, релігійного відродження, філантропії та емансипації жінок.

На початку XX ст. у Німеччині була створена система соціальних служб і налагоджено соціально-педагогічне обслуговування населення.

Поняття “соціальний працівник” стало вживатися наприкінці ХІХ - на

поч. ХХ століття. Але як професія і академічна дисципліна соціальна робота отримала визнання лише після другої світової війни.

Початком навчання соціальних працівників у Німеччині вважається 1893 рік, коли ЖанеттШверін організувала набір на курс “Групи дівчат та жінок для соціальної допомоги та опіки”.

Система освіти у сфері соціальної/соціально-педагогічної роботи у Німеччині була спотворена у період націонал-соціалізму, її місце зайняла так звана “народна опіка”, котра ставила за ціль “оздоровлення і відновлення дієздатних членів суспільства у народній єдності та їх захист від шкідливого впливу хворих та соціально слабких”.

Наприкінці XX ст. у Німеччині проявилася тенденція все більшого переходу соціальних послуг з приватного незалежного сектора під дах держави. Соціальна робота зосередилася на реальних здібностях клієнта, заохоченні його до подолання власних труднощів, на підвищенні життєвих шансів, а також підтриманні його зусиль у цій справі. Великий внесок у розвиток соціальної роботи в Німеччині в 90-ті рр.. XX ст. зробили різні благодійні організації.

Соціальні педагоги в Німеччині виконують надзвичайно важливу функцію, зумовлену потребою надання допомоги традиційним системам шкільного і сімейного виховання.

Призначення соціальних педагогів полягає у здійсненні ними відповідальної професійної діяльності у вільній, демократичній, соціальній, правовій державі і повідомлення необхідних для цього знань, умінь і навичок.

На сьогоднішній день в Німеччині функціонує широко диференційована сфера соціально-педагогічної діяльності, що включає заклади для підтримки сімейного виховання, дитсадки, групи продовженого дня, виховання в дитбудинках та інтернатах, центри позашкільної дитячої й підліткової діяльності та ін.

Для успішного функціонування багатоаспектної діяльності соціально-педагогічної сфери в Німеччині функціонує диференційована, ієрархічно упорядкована структура професійної підготовки кадрів соціальних педагогів чотирьох освітньо-професійних рівнів. Підготовка соціальних педагогів у Німеччині здійснюється на допрофесійному рівні, на рівні професійних училищ, на рівні середньої спеціальної освіти, на рівні вищої освіти.

У сучасній Німеччині діє розгалужена система законодавчо-нормативного регулювання у сфері соціальної роботи.

Основними галузями соціальної роботи і соціальної педагогіки в сучасній Німеччині є робота з сім'ями та молоддю (фінансова допомога, консультування, денні та резидентні установи, центри для молоді, організація дозвілля); робота в закладах охорони здоров'я (лікарні, психіатричні клініки, заклади охорони здоров'я для немовлят, дітей шкільного віку, робота з хронічно хворими та людьми з вадами, попередження алкоголізму та наркоманії; соціальний захист, включаючи різні види допомог, робота з бездомними, людьми похилого віку, імігрантами та політичними біженцями; робота з правопорушниками, включаючи кооперацію з судами, робота у в'язницях, пробаційній службі; робота в школах та інших освітніх установах

У німецькій моделі соціальної роботи добровільна допомога населенню входить до загальної державної системи соціальної допомоги і є важливим її елементом, який розширює проблемне поле цієї життєво важливої діяльності.

Волонтерська діяльність є соціально-педагогічним явищем, оскільки її розглядають як систему взаємовідносин між людьми, добровільне надання соціальної та соціально-педагогічної допомоги людині людиною.

Практика волонтерського руху в Німеччині розвивалася паралельно із становленням соціальної роботи як професії. Вона має загальні та специфічні особливості, а також провідні тенденції, що визначають стратегічні шляхи формування громадянського суспільства.

Ініціативність, як уміння висувати саме соціальну ініціативу і пропонувати план по її втіленню в реальне життя, є однією з головних чеснот волонтерської діяльності.

Список використаної літератури

1. Абашкіна Н.В. Підготовка соціальних педагогів у Німеччині: Методичні рекомендації щодо удосконалення підготовки соціальних педагогів в Україні на основі використання німецького досвіду. - К., 2003.

2. Андрющенко, А.І. Концепція соціальної роботи: проблеми формування та розвитку // Методологія, теорія та практикум соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць. - Х., 1999. - С.123-125.

3. Безлюдна В.В. Сім'я в системі соціальних служб: зарубіжний досвід// Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С.Костюка. - 2010. - т. XII, ч. 1. - С. 8

4. Бурая Н.П. Соціальна робота. - X., 1996. - с.287.

5. Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога: Учеб. пособие для студ. висш. пед. учеб, заведений. - М., Издательский центр «Академия», 2001. - 160 с.

6. Волик Л. В. Специфіка підготовки майбутніх фахівців соціально - педагогічної сфери до анімаційної діяльності у Німеччині та Швейцарії//Витоки педагогічної майстерності: Збірник наукових праць. - 2009. - № 6. - С. 168-173.

7. Волонтерство в соціальній роботі / Упоряд.: О. Главник, Н. Романова, Т. Дружченко. - К.: Главник, 2006. - 126 с.

8. Грига I. Професійна ідентичність у соціальній роботі// Наукові записки. Соціологічні науки. - 2000. - Том 18. - С. 44-47.

9. Димитрова Л.М. Соціальна робота: логіка розвитку // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - № 1. - С. 6.

10. Дубинский С.А. Социальная работа в Германии- - М.: Государственная Академия сферыбыта и социальных услуг, 1996.

11. Дыскин А., Танюхина С. Социально-трудовая реабилитация инвалидов. - М.: Аспект Пресс, 1998.

12. Історія, теорія і практика соціальної роботи в Україні: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Упорядники: С.Я. Харченко, М.С. Кратінов, Л.Ц. Ваховський, О.П. Песоцька, В.О. Кратінова, О.Л. Караман. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - 408 с.

13. Коваль Л.Г., Зверева І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 392 с.

14. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка як основа соціальної роботи // Довіра і надія. - 1994. - № 5. - С. 31-34.

15. Козлов А.А. Социальная работа за рубежом: состояние, тенденции, перспективы. - М.: Флинта, 1998.

16. Корнюшина Р.В. Зарубежный опыт социальной работы: Учебное пособие. - Владивосток: ТИДОТ ДВГУ, 2004. - 84 с.

17. Кремнева Т. Подготовка социальных работников за рубежом / Т. Кремнева // Социальная работа. - 2005. - № 1. - С. 46-49.

18. Кузьмин К.В., Сутырин Б.А. Историясоциальнойработы за рубежом и в России (с древности до начала ХХ века). - М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2002. - 480 с.

19. Лоренц Уолтер. Социальная работа в изменяющейся Европе / Серия «Социальная работа». - Амстердам - Киев, 1997. - 199 с.

20. Максимчук В. С. Соціальні професії жінки в Німеччині ХІХ - початку ХХ століття// Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школі. - 2009. - № 1.

21. Малько А.О. Соціальна педагогіка: конспект лекцій. - X., 1998.

22. Мигович, І.І. Теорія і методи соціальної роботи / І.І.Мигович, М.П.Лукашевич. - К., 2002 - 340 с.

23. Мищик Л.И. Профессиональная подготовка социального педагога. Запорожье, 1996. - 104 с.

24. Мудрик А.В.Социальная педагогика:Учеб. для студ. пед. вузов / Под ред. В.А.Сластенина. - М.: Издат. центр «Академия», 1999. -184 с.

25. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. - М.: Т.Ц. «Сфера», 2001.-480с.

26. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. П.Д. Павленок. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: ИНФРА М, 2001. - 395 с. (Серия «Высшее образование»).

27. Панасенко Е. Особливості підготовки соціальних працівників у зарубіжних країнах// Гуманізація навчально-виховного процесу. Слов'янськ, 2009. - Випуск XLVІ. - С. 166-168.

28. Попович Г.М." Соціальна робота в Україні і за рубежом".Навчальний посібник.-Ужгород: Гражда,2000.

29. Словник-довідник для педагогів та працівників [Текст] / за заг. ред. А.Й. Капської. - К., 2000. - 620 с.

30. Словник-довідник менеджерів освіти, соціальних педагогів та працівників соціально-педагогічних служб, консультацій / М.І.Приходько, О.М.Приходько, Н.І.Селіверстова, О.В.Турська - Запоріжжя: ''Поліграф", 1999. - 132 с.

31. Службы помощи несовершеннолетним в Германии // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. - №3. - 1997.

32. Социальная защита семьи и детей: зарубежный опыт. - М.: Институт социальной работы, 1992.

33. Социальная педагогика и социальная работа: Социально-юридический словарь/ Под ред. Мухамедзяновой Г.Д. - М.: ИЧП Магистр, 1995

34. Социальная педагогика: : Учеб. пособие для студ. висш. пед. учеб, заведений / Под ред. В.А.Никитина. - М.: Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 272 с.

35. Социальная педагогика: Курс лекций / Подобщей ред. М.А.Галагузовой. - М.: Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 416 с.

36. Социальная работа / Под общей редакцией проф. В.И.Курбатова. Серия «Учебники учебные пособия». - г. Ростов н/Д: «Феникс», 2000. - 576 с.

37. Социальная работа: Словарь-справочник / Под ред. В.И.Филоненко. Сост.: Е.П.Агапов, В.И.Акопов, В.Д.Альперович, А.О.Бухановский и др. - М.: «Контур», 1998.-480с.

38. Социальная работа: теория и практика [Текст]: уч. посібник / под ред. проф. Е. Холостової, А. Совина. - М.: Инфра, 2002. - 427 с.

39. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й.Капської - К., 2000. -264с.

40. Соціальна робота: В 3 ч. - К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004. - Ч. 1: Основи соціальної роботи / Н.Б. Бондаренко, І.М. Грига, Н.В. Кабаченко та ін.; за ред. Т. Семигіної та І. Григи. - 2004. - 178 с.

41. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи // За заг.редакцією Пінчук І.М., Толстоухової С.В.-К.: УДЦССМ, 2000р. Випуск 1.-276 с.

42. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. - К.: УДЦССМ, 2002.

43. Технологи соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. А.Й.Капської. - К., 2000. - 372 с.

44. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: уч. пос. для студентов вузов. - М., 2001.- 430 с.

45. Ханстантинов В.А. Социальное служение как социокультурный феномен //Етнокультурні відносини, політика, право та економіка: Зб. наук.пр. Т. ХІІ. - Миколаїв - Одеса: ТОВ «Від», 2003. - 301 с.

46. Холостова О.І. Професійний та духовно-нравственный портрет соціального працівника. - М., 1993.

47. Циткилов П. Я. История социальной работы: учеб.пособие для студентов вузов. - Ростов н / Д : Феникс, 2006. - 448-450 с.

48. Шанц В.А. До питання про виникнення та розвиток соціальної роботи в Німеччині// Наукові праці. Соціологія. - 2008. - Том 103, випуск 90. - С. 72 - 75

49. Щербата Г.М. Соціальна робота:теоретико-методологічні основи та практична значущість // Вісн. Міжнар. Слов'ян. ун-ту. Сер. Соціол. науки. - 2008. - Т. 11, N 1. - С. 54-60.

Додаток А

Сучасна соціальна система ФРН

Соціальне страхування	Соціальне забезпечення	Державна опіка
Медичне страхування Страхування на випадок необхідності догляду Страхування від нещасного випадку Пенсійне страхування Сприяння працевлаштуванню Страхування від безробіття	Державних чиновників, суддів, солдат Жертв війни, солдат військової та цивільної служби, інвалідів Жертв насильства	Допомога дітям і молоді Медична допомога Соціальна допомога: допомога на прожиття, допомога хворим та інвалідам, допомога для догляду

Додаток Б

Основні напрямки соціальної роботи ФРН

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на Allbest.ru