Соціологічний аналіз молодіжної наркоманії в Україні

Теорія девіантної поведінки. Форми і засоби соціального контролю корекції поведінки індивідів і груп. Основні форми девіантної поведінки. Фактори, що впливають на поширення наркоманії в Україні. Аналіз рівня поширення наркоманії у південному регіоні.

Рубрика Социология и обществознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 04.03.2011
Размер файла 144,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Файл не выбран
Обзор

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розділ 3. Соціологічний аналіз молодіжної наркоманії в Україні

Сьогодні соціологи фіксують вагоме помолодіння різних форм девіантної поведінки. Тому виникає необхідність більш розгорнуто обдивиться проблему молодіжної наркоманії.

Об'єктом даного дослідження є молодь України.

Предметом дослідження - поширеність наркоманії, як форми девіантної поведінки у молодіжному середовищі.

Мета - проаналізувати результати соціологічних досліджень відносно поширення молодіжної наркоманії в Україні.

Досягнення мети припускатиме рішення наступних задач:

1. Проаналізувати чинники, що впливають на поширення наркоманії в Україні.

2. Розглянути рівень поширення молодіжної наркоманії в цілому по Україні, в різних регіонах, різних типах поселення. Особливу увагу приділити Харківському регіону та районам міста.

Гіпотеза дослідження - Найменша поширеність наркоманії там, де знаходиться велика кількість культурних, наукових, установ, проживає відносно стабільна популяція жителів. Більш висока поширеність у так званих "спальних" районах, що примикають до промислових зон.

3.1 Фактори, що впливають на поширення наркоманії в Україні

Точну кількість осіб, що зловживають наркотиками в нашій країні, визначити навряд чи можливо через недосконалість системи соціального контролю, але за деякими оцінками в 1994 р. їхнє число могло скласти від 1 до 3% усього населення України. Більшість наркоманів (до 70%) - це молоді люди у віці до 30 років. Співвідношення чоловіків і жінок складає приблизно 10: 1 (на Заході - 2:

1). Більш 60% наркоманів уперше пробують наркотики у віці до 19 років. Таким чином, наркоманія - це насамперед молодіжна проблема.

Геополітичне положення України характеризується тим, що, будучи країною "Східної Європи", вона фактично розташовується в центрі Європи. Україна є країною транзиту наркотиків із країн Центральної Азії в центральні регіони Росії (насамперед у Москву і Ленінград), країни Західної і Центральної Європи. Частина минаючих у такий спосіб через Україну наркотиків неминуче осідає в Україні і також сприяє росту чисельності хворих наркоманією.

Кліматичні умови України які дозволяють вирощувати різні сорти маку, коноплі і деяких інших, утримуючих аддиктивні речовини, рослин, що є основою для формування "сировинної бази" вітчизняного нелегального наркобізнесу і збільшує наркологічну ситуацію в країні.

Демографічними особливостями України є різнорідність її регіонів. Так в одних регіонах переважає сільське населення, в інших - міське. Роками в промислові регіони сходу і південно-сходу України переміщалися з усього Радянського Союзу шари населення різнорідні по національному складу. Тут легко могли знайти роботу на металургійних комбінатах, на вуглевидобувних шахтах, одержати житло люди, що не могли соціально адаптуватися в інших місцях (наприклад, після відбуття покарання у виправно-трудових установах).

У результаті в південно-східному регіоні сформувалася так називана "маргінальна культура", для якої, насамперед, характерна відсутність національних традицій. Висока криміногенність, що виникає в такій ситуації, описана в літературі. Крім того, у східному регіоні більш значимий вплив процесів, що відбуваються в Росії, у західних регіонах сильніше вплив Польщі, Угорщини. У Криму великий вплив Росії, Туреччини.

Останнім часом унаслідок несприятливих умов на Кавказу, у Закавказзі підсилився потік жителів цих регіонів в Україну. Вони також переважно осідають у південно-східному і східному регіонах. Збільшилася кількість мігрантів зі східної, південно-східної Азії, Африки, одним з нелегальних бізнесів, яких найчастіше є торгівля наркотиками.

Загальновідома глибока економічна криза, у якій знаходиться Україна. Вона, з однієї сторони, призвела до високого рівня прикордонних нервово-психічних розладів, зміні світогляду громадян, зниженню загальноосвітнього рівня, а з іншої сторони до згортання лікувальних і профілактичних програм, спрямованих на зниження рівня поширення наркоманії і зменшення шкоди, зв'язаної з наслідками високого рівня наркотизму населення.

3.2 Аналіз рівня поширення наркоманії у південному регіоні України

Виготовлення та розповсюдження наркотичних речовин в Україні стало предметом вигідного бізнесу. Незважаючи на суворий контроль з боку правоохоронних органів, практично у кожному місті їх можна купити. Є відомі місця, де проводиться їх здобут. Особливо це стосується так званих "легких" наркотиків.

Доступність цих наркотиків, та ефект їхньої дії, зумовлюють досить активне залучення молоді до їх вживання. Особливо стрімко це відбувається у підлітковому віці, коли особливості психологічного розвитку та соціалізації особистості роблять її більш сенситивною до зовнішніх впливів.

В Україні на становленні молодого покоління позначаються несприятливі соціально-економічні умови сучасного українського суспільства. Це підвищує вразливість молоді та підлітків до негативних впливів, набуття ризикованих звичок та форм поведінки. Однак активна профілактична робота, яку проводять спільними зусиллями Центри соціальних служб для молоді, неурядові організації, медичні, освітні установи, правоохоронні органи, все ж дає певні плоди. У таблиці 3.2.1 представлено рівень вживання наркотичних речовин підлітками та молоддю Південного регіону України у 2001-2002 рр.

Як видно в таблиці, тенденція вживання наркотиків серед молоді визначених міст залишається стабільною, що свідчить не тільки про дієвість профілактичної роботи в регіоні, а й про позицію молодих людей щодо наркотиків. Більшість молодих людей не мають досвіду їх вживання, особливо це характерно для молодих мешканців м. Миколаєва.

Частка чоловіків та жінок, що робили одну чи декілька спроб вживати наркотики, зменшується у м. Миколаєві. Однак зростає частка молодих чоловіків - мешканців м. Севастополя, що вживали наркотики декілька разів (таблиця 3.1)

Таблиця 3.1 Рівні вживання наркотичних речовин підлітками та молоддю Південного регіону України.

Миколаїв Одеса Севастополь

2001

2002

2001

2002

2001

2002

ніколи

79

85

85

82

74

74

один раз

11

6

5

8

13

11

кілька разів

7

5

8

5

9

11

час від часу

2

2

2

4

3

4

регулярно

1

2

0

1

1

0

Порівняння даних опитувань 2001-2002 рр. засвідчує чітко виражену тенденцію вживання наркотиків в основній масі молоді та підлітків різних вікових груп (див. табл.3.2). Так, у м. Миколаєві та м. Одесі збільшується частка різних за віком молодих людей, що ніколи не вживали наркотики, та зменшується питома вага тих, хто мав досвід спроби наркотиків (за винятком молодих одеситів 19-20 років). Крім того, в Одесі збільшується відсоток тих, хто долучається до вживання наркотиків, тобто мав одноразову спробу вживання наркотичних речовин. Це тривожний сигнал, який показує активність наркодилерів та сприйнятливість молодих людей щодо впливу з їхнього боку.

Зовсім інша картина спостерігається у м. Севастополі. На відміну від Одеси та Миколаєва, в цьому місті зменшується кількість тих молодих людей, що ніколи не мали досвіду вживання наркотиків, особливо це стосується 17-18 річних та 25-28 річних молодих людей. Саме серед цих вікових груп збільшується питома вага тих, хто вживає наркотики.

Таблиця 3.2 Рівні вживання наркотичних речовин підлітками та молоддю Південного регіону України (чоловіки, жінки).

Миколаїв

Одеса

Севастополь

Чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

2001

2002

2001

2002

2001

2002

2001

2002

2001

2002

2001

2002

ніколи

70

88

88

94

76

73

94

92

66

60

82

87

один раз

13

8

8

4

9

11

2

5

17

15

10

7

кілька разів

11

4

4

1

12

9

4

2

11

19

7

4

час від часу

5

0

0

1

3

6

0

1

5

5

1

2

регулярно

1

0

0

-----

0

1

0

-----

1

1

0

-----

Миколаїв відокремлюється від Одеси та Севастополя зниженням рівня поширеності вживання „легких наркотиків” у молодіжному середовищі 2002 р. У Севастополі відбулось збільшення відсотка молодих людей, які вживали похідні від конопель, особливо значуще це серед 19-20 річних. Цей факт потребує значної уваги з боку організацій, що проводять профілактичну роботу, перш за все, телебачення, періодичних видань, ЦССМ.

В Одесі, навпаки, значно зменшилася питома вага 14-16 річних споживачів канабісу. При цьому серед 17-18 річних молодих людей та старших 21 року тут спостерігається значний спад інтересу до вживання похідних конопель.

За даними опитувань споживачів ін'єкційних наркотиків - базового у вересні 2001 р. та підсумкового у жовтні 2002 р. - спостерігається тенденція залучення саме підлітків до вживання наркотиків (див. Табл.3.3). Причому більш активно залучається молодь чоловічої статі.

Таблиця 3.3Співвідношення відповідей респондентів на запитання "У якому віці Ви вперше спробували наркотик?" за даними опитувань 2001 та 2002 рр.

Серед усіх опитаних

Чоловіки

Жінки

2001

2002

2001

2002

2001

2002

12-15 років

14

26

15

21

13

17

16-17 років

27

26

25

28

29

26

18-19 років

24

22

26

23

22

27

20-22 роки

18

18

17

18

18

20

Більше 23 років

12

4

12

6

12

6

Немає відповіді

5

4

5

4

6

4

З цієї таблиці ми бачимо, що сильно зменшується вік та збільшується кількість тих, хто вперше спробували наркотик.

3.3 Порівняльний аналіз епідеміологічної ситуації поширення наркотиків у Харківському регіоні та в Україні в цілому

На 31.12.1998 в органах охорони здоров'я України було зареєстровано 61063 хворих наркоманією (12,15 на 10 тисяч населення) і 21432 споживачів наркотиків без явища наркотичної залежності (2,18 на 10 тисяч населення). По різних експертних оцінках, реальна чисельність хворих наркоманією в країні значно перевищує це число і складає приблизно 260 тисяч чоловік [8,11]. На думку деяких фахівців, на кожного зареєстрованого споживача наркотиків приходиться 50 незареєстрованних [6]. Захворюваність наркоманією в Україні має стійку тенденцію до росту протягом останніх 10 років [11].

Безумовними лідерами, як по абсолютній кількості хворих наркоманією, так і у відносних показниках на 10 тисяч населення є промислово розвиті області сходу, південно-сходу і півдня України: Дніпропетровської, Миколаївської, Одеської, Запорізької, Донецька області (33,84; 29,9; 25,61; 18,71; 16,19 на 10 тисяч населення відповідно). Поширеність наркоманії у цих областях у 3-7 разів вище, ніж у Харківській області. Так, наприклад, одна Дніпропетровська область протягом уже 7 років забезпечує п'яту частину загальнодержавного приросту числа хворих наркоманією. Харківська область на їхньому тлі виглядає благополучної: 5,07 на 10 тисяч населення на 31.12.98 р.

Цей показник один з найнижчих на Україні і є 19-й серед 27 адміністративних одиниць України. Кількість хворих наркоманією, що складаються на обліку в наркологічній службі, залежить, насамперед, від двох показників:

1) знову виявлених хворих, що беруться на облік, і від

2) знятих з обліку в зв'язку з видужанням, зі смертю, або зі зміною місця проживання.

Необхідно відзначити, що захворюваність і, отже, поширеність наркоманії залежить в основному від загальної соціально-економічної обстановки в країні, і лише в незначному ступені від діяльності наркологічних служб [3], від яких, однак, багато в чому залежить виявлення хворих наркоманією, зняття їх з обліку по видужанню або в зв'язку зі смертю [11].

Показниками, що безпосередньо відбивають діяльність, наркологічних служб регіонів є: розгорнуті наркологічні потужності й ефективність їхньої роботи.

По забезпеченості ліжками наркологічного профілю область займає 9 місце (2,2 ліжка на 10000 жителів), тобто відноситься до групи областей з найбільш розвиненою стаціонарною наркологічною службою. До цієї групи відносяться області з розвиненою промисловістю, включаючи Київську область. Виключенням з цього правила є м. Київ, де забезпеченість населення наркологічними ліжками майже в 3 рази нижче (0,8 на 10000 населення).

Ефективність роботи наркологічної служби оцінюють по багатьом параметрам, у тому числі по:

1) кількості хворих у стані ремісії на кожні 100 зареєстрованих хворих (ремісія 1-5 років);

2) кількості хворих, знятих з обліку в зв'язку зі смертю і виліковністю на кожні 100 зареєстрованих хворих.

3) кількості хворих, знятих з обліку по видужанню на кожні 100 зареєстрованих хворих.

В усім світі ефективність лікування наркоманії низька. Невисока вона й в Україні. Однак і в цій об'єктивно складній ситуації задача наркологічної служби полягає в тому, щоб досягти максимуму можливої ефективності. По всіх трьох згаданим вище параметрах (див. табл.4-6) Харківська область входить у групу областей з найвищою ефективністю лікування (4-7 місця).

Остання обставина прямо зв'язана з тим, що в Харкові розташовані ведучі наукові установи України в області наркології. Це, насамперед, Український НДІ клінічній і експериментальній неврології і психіатрії і кафедра наркології Харківського інституту удосконалення лікарів. Проведений аналіз переконує в тім, що наркологічна служба Харківської області є в Україні однієї з найефективніших.

У зв'язку зі смертю в Харківській області було знято з обліку в 1999 році 1294 наркологічних хворих, що є одним з найнижчих показників по Україні, що також свідчить про ефективність роботи наркологічної служби.

Таблиця 3.4 Поширеність наркоманії по регіонах України.

Від 0 до 3,0 на 10 тис. Населення

1 Харківська обл.

7 Київська обл. і м. Київ

Від 3,0 до 6,0 на 10 тис. Населення

2 Сумська обл.

8 Запорізька обл.

Від 6,0 до 9,0 на 10 тис. Населення

3 Полтавська обл.

9 Миколаївська обл.

Від 9,0 до 12,0 на 10 тис. Населення

4 Дніпропетровська обл.

10 Одеська обл.

Від 12,0 до 15,0 на 10 тис. Населення

5 Донецька обл.

11 АР Крим

Від 15,0 до 18,0 на 10 тис. Населення

6 Луганська обл.

12 Закарпатська обл.

Необхідно відзначити, що темп розвитку епідемії різко збільшився в 1991 році. Тоді, коли в країні почався практичний перехід до нових форм господарювання і суспільного устрою, що, як відомо, супроводжувалося різким зниженням життєвого рівня значних мас населення, девальвацією і руйнуванням колишньої системи цінностей і іншими несприятливими процесів у суспільстві. Справедливість цього спостереження підтверджує той факт, що перелом 1991 року в темпах розвитку епідемії відбувся в основному за рахунок знову таки промислово розвинутих областей, де зазначені вище негативні суспільні процеси придбали особливу гостроту через різкий спад промислового виробництва. Ці процеси знайшли відображення й у Харківській області (табл.3.5).

Таблиця 3.5Динаміка поширеності наркоманії серед населення м. Харкова і Харківської області в 1989-1999 р.

Роки

Поширеність наркоманії, зареєстрована наркослужбою

Чол.

Приріст до попереднього року в %

1999

1593

4,5

1998

1524

7,0

1997

1417

2,8

1996

1378

5,0

1995

1313

13,8

1994

1154

24,1

1993

930

13,6

1992

819

12,3

1991

729

15,7

1990

630

7,3

1989

587

-

У традиційно аграрних областях з 1989 по 1998 р. захворюваність наркоманією і токсикоманіями не змінилася і залишалася на відносно низькому рівні. Зареєстрована захворюваність усіма видами наркоманії склала в області 0,87 на 10000 населення. По цьому показнику Харківська область зайняла 20-те місце серед інших областей України.

Таким чином, захворюваність наркоманією в області була набагато нижче, ніж у всіх інших областях з розвинутим промисловим виробництвом і обласними центрами - мегаполісами, включаючи Київ. Більш того, захворюваність наркоманією в Харківській області була навіть нижче, ніж у деяких областях з переважним розвитком аграрного сектора й обласних центрів з населенням до 1 млн. жителів (Сумська, Полтавська, Житомирська, Чернігівська).

В Україні меншу захворюваність наркоманією мають тільки області західного регіону (Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Вінницька). Найбільш висока захворюваність наркоманією в 1998 р. була в Одеській області - 5,21 на 10 тисяч населення, Дніпропетровської - 4,62, Миколаївської - 4,61, Запорізької - 3,48, місті Києві - 3,45, АР Крим - 3,03, Донецької області - 2,3. Варто пам'ятати, що Дніпропетровська і Донецька області безпосередньо граничать з Харківською областю.

Аналіз ситуації зв'язаної з поширенням наркоманії в Україні показує, що протягом усього періоду спостережень відбувався безперервний ріст захворюваності як по Україні в цілому, так і у всіх окремих її областях. При цьому особливо великий темп поширення епідемії був у промислово розвитих областях сходу і півдня країни.

Харківський регіон знаходиться на північному сході України. На поширення наркоманії в ньому впливають усі викладені вище фактори. Особливістю регіону є його різнорідність. Місто Харків - могутній індустріальний центр. У цілому в регіоні переважає сільське населення. Ряд сільських районних центрів має розвиту промисловість і є великими транспортними вузлами (Куп'янськ, Лозова), деякі райони залишаються "чисто" сільськогосподарськими.

Низькі цифри захворюваності токсикоманіями, як в Україні в цілому, так і в Харківському регіоні порозуміваються повільним формування залежності до токсикоманічним препаратів і труднощами діагностики токсикоманій - відсутність достовірних об'єктивних ознак поза станом сп'яніння і поза синдромом скасування [5]. Звертає на себе увагу той факт, що якщо число хворих, що знаходяться на диспансерному обліку, наркоманів значно перевершує профілактичний облік, то число тих, що знаходяться на диспансерному обліку хворих токсикоманіями значно менше профілактичного обліку.

Це пояснюється тим, що:

1) основна частина осіб, що споживають одурманюючі засоби, що не відносяться до наркотиків, не попадає в поле зору лікарів і, отже, не ставиться на облік;

2) значна частина осіб, що вживають токсикоманічні препарати, рано або пізно пробують наркотичні препарати. Таким чином, включаються в незаконний оборот наркотиків, попадають у поле зору правоохоронних органів, що них ставлять на облік, як споживачів наркотичних препаратів;

Таблиця 3.6 Порівняльні статистичні показники поширення і захворюваності наркоманією і токсикоманієюпо Харківській області й в Україні (31.12.1998 р.)

Україна

Харківська область

Абсолютні значення

На 10 тисяч населення

Абсолютні значення

На 10 тисяч населення

1. Наркомани "Д" облік

61063

12,15

1524

5,07

"Профілактичний" облік

21432

4,27

619

2,06

Захворюваність

10644

2,12

260

0,87

Вперше узяті на проф. облік

10960

2,18

446

1,48

2. Токсикомани "Д" облік

943

0, 19

23

0,08

"Профілактичний" облік

2070

0,41

99

0,33

Вперше узяті на проф. облік

1253

0,25

80

0,27

Захворюваність

222

0,04

9

0,03

З табл.3.6 видно, що всі основні показники епідемічного процесу в Харківській області нижчі, ніж середньостатистичні по Україні.

3) наркотичні препарати унаслідок своєї більшої наркогенності, ніж токсикоманічні, частіше і швидше приводять до залежності, тобто хвороби як такий. Співвідношення осіб, що вживають токсикоманічні препарати і знаходяться на профілактичному обліку значно вище, ніж співвідношення осіб, що вживають наркотичні препарати і знаходяться на профілактичному обліку, як споживачі наркотиків. Зловживання аддиктивними препаратами, що не відносяться до наркотичних для досягнення ейфорії найчастіше зустрічається в підлітковому віці в період, якому можна було віднести до "первинного пошукового полінаркотизму" (по В.С. Битенському, 1989) [1, 4, 9]. Через цей етап формування хвороби проходять більшість хворих наркоманією.

У 1999 р. найбільша поширеність наркоманії у Харківській області відзначалася в Лозівському, Красноградскому, Первомайському, Куп'янському, Балаклійскому, Дергачівському, Харківському районах.

Ці райони відрізняються деякими особливостями:

1) мають розвинуту промисловість і є великими вузловими транспортними центрами - Лозівський, Куп'янський, Красноградський, Першотравневий райони;

2) близькі до обласного центра - Харківський сільський район, Дергачівский;

3) близькі до регіонів з високим рівнем поширення наркоманії, мають традиційні тісні економічні, транспортні й інші зв'язки з цими регіонами - Лозівський район, Красноградский райони. Безумовним лідером по кількості наркоманів на 10 тисяч населення є Лозівський район. Безумовно, одним з найважливішим факторів високого рівня поширення наркоманії в ньому з'явилася близькість і тісний зв'язок з районами з високим рівнем наркотизму Дніпропетровською, Донецькою, Запорізькою областями.

Поширеність хворих, що страждають залежністю від психоактивних речовин, різна в районах міста (табл.3.7).

Таблиця 3.7 Поширеність хворих, що страждають залежністю від психоактивних речовин, по районах міста на кінець 1999 р.

Адміністративний район

Наркомани і токсикомани на 10 тисяч населення

Показник наркотизму (усі наркологічні хворі на 10 тисяч населення)

Дзержинський район

4,41

84,83

Київський район

2,34

102,84

Комінтернівський район

6,15

188,7

Ленінський район

5,95

153,12

Московський район

5,75

125,5

Жовтневий район

5,73

175,69

Орджонікідзевський район

4,49

194, 19

Фрунзенський район

2,69

117,74

Червонозаводський район

7,52

193, 20

Це пояснюється, насамперед, розходженням демографічних показників у районах. Найменша поширеність наркоманії у Київському районі, до якого відноситься велика частина історичного центра міста, тут знаходиться велика кількість культурних, наукових, установ, проживає відносно стабільна популяція жителів, загальновідомо, що в цьому районі і більш питома вага пенсіонерів. Більш висока поширеність у так званих "спальних" районах, що примикають до промислових зон. Немає паралелізму між поширенням наркоманії і токсикоманії і загальним рівнем наркотизму в районі. Становлять інтерес показники Дзержинського й Орджонікідзевського районів.

У цих районах практично однакові показники поширеності наркоманії і токсикоманії (4,41 і 4,49 на 10 тисяч відповідно). При цьому загальний рівень наркотизму різко відрізняється (84,83 і 194,19 на 10 тисяч населення). Це пояснюється демографічними особливостями районів. Орджоникидзевський район є "робочим районом", тут традиційно живуть працівники промислових гігантів: ХТЗ, ХЗТД і інших.

Осередковий характер поширення наркоманії можна побачити при аналізі проживання по "традиційним" районах міста, що входять до складу різних адміністративних районів. Найбільша поширеність відзначається на Салтівці, вул. Одеській, селищі Герцена, у Київському районі.

На Салтівському жилмасиві проживає більшість осіб із залежністю від психоактивних речовин Київського району. У тому же адміністративному районі знаходиться сел. Жуковського, П'ятихатки, з/д Комунар. Будучи фактично "спальними" районами, вони відносно благополучні. Це пояснюється відносною стабільністю популяції жителів, особливістю соціального складу, жителів районів (велика кількість ІТП, військовослужбовців, студентів). Традиційно тут одержували житло співробітники високо технологічних заводів "Електроприлад", "Комунар", великих наукових центрів УФТИ, Фтинта, ХАИ, військовослужбовці. Загальновідомо, що для роботи на перерахованих підприємствах існувала система допуску до роботи, що часто відсівало осіб зі схильністю до асоціального поводження.

Наркоманія як і раніше залишається захворюванням головним чином міського населення України (більш 95% споживачів наркотиків, що знаходяться на обліку по цьому захворюванню - городяни, що проживають або в обласному, або в районних центрах). Протягом останніх 8 років відзначалася тенденція до збільшення частки сільських жителів, споживачів наркотиків. Їхня чисельність в Україні зросла з 1% у 1990 році до 4% у 1997 році і до 5% у 1999 р., тобто в 5 разів. Можна припустити випереджальні темпи розвитку епідемії наркотизму на селі. Цим і пояснюється те, що якщо по поширеності наркоманії далеко попереду промислові регіони України, то по захворюваності сільськогосподарські райони доганяють промислові. У Харківській області частка сільського населення в структурі страждаючих наркоманією особливо швидко збільшувалася (табл.3.8).

Таблиця 3.8. Динаміка співвідношення жителів міста і села серед хворих наркоманією 1989-1998 р.

Роки

Міські жителі (%)

Сільські жителі (%)

1998

92,31

7,69

1997

92,77

7,23

1996

96,88

3,13

1995

95,68

4,32

1994

94,35

5,65

1993

97,67

2,33

1992

98,13

1,87

1991

95,93

4,07

1990

96,37

3,63

1989

99,36

0,64

Можна простежити тенденцію від переваги страждаючою наркоманією жителів обласного центра в структурі загальної кількості хворих до переваги жителів районних центрів, а потім сільського населення. До 1994 року кількість хворих наркоманією, що знаходилися на обліку в обласному центрі значно перевищувала кількість хворих наркоманією, що проживають у сільських районах (районні центри разом із сільською місцевістю).

У 1999 році кількість наркоманів, що проживають у сільських районах, перевищила показники обласного центра. При цьому співвідношення загальної кількості наркологічних хворих, що знаходяться на обліку в органах охорони здоров'я, істотно не змінилося.

За той же проміжок часу, загальна кількість наркологічних хворих трохи знизилася, як у місті Харкові, так і в сільських районах. Як і раніше кількість хворих, що проживають у сільських районах, перевищує кількість хворих, що проживають в обласному центрі. Зменшення кількості хворих, що знаходилися на обліку в наркологічній службі, може бути пояснено зниженням її активності в плані виявлення і постановки на облік наркологічних хворих.

На що впливає, насамперед, два чинники:

1) недостатнє фінансування,

2) демократизація роботи наркологічної служби (більшість хворих, що звернулися самостійно, прагнуть лікуватися анонімно - більш 15% пролікованих хворих 1-м наркологічним відділенням 9-й ГКНБ; анонімним наркологічним стаціонаром 15-й ГКПБ надана допомога 340 наркологічним хворим, значна частина з яких наркомани).

Співвідношення загальної кількості наркологічних хворих жителів м. Харкова і сільських районів, що знаходяться на обліку в органах охорони здоров'я. Перехід від традиційного для вітчизняного села алкоголю до наркотиків, не є простою еквівалентною заміною однієї одурманюючої речовини іншою. Як було показано И.Н. П'ятницькою (1975), відмінність традиційних для даного етносу одурманюючих речовин від нових наркотиків полягає в тому, що, споживаючи традиційні психоактивні речовини, людина тривалий час, а іноді і довічно зберігає свої соціальні зв'язки, у той час як споживач наркотиків, як правило, відчужується від суспільства вже на самому початку хвороби - як тільки стає відомо про його пристрасті. [13]. Збільшує поширення наркоманії на селі труднощі у проведенні там лікувальних і профілактичних заходів.

Висновки:

Аналіз ситуації зв'язаної з поширенням молодіжної наркоманії в Україні показує, що протягом усього періоду спостережень відбувався безперервний ріст захворюваності як по Україні в цілому, так і у всіх окремих її областях. При цьому особливо великий темп поширення епідемії був у промислово розвитих областях сходу і півдня країни.

Наркоманія як і раніше залишається захворюванням головним чином міського населення України (більш 95% споживачів наркотиків, що знаходяться на обліку по цьому захворюванню - городяни, що проживають або в обласному, або в районних центрах). Протягом останніх 8 років відзначалася тенденція до збільшення частки сільських жителів, споживачів наркотиків. Їхня чисельність в Україні зросла з 1% у 1990 році до 4% у 1997 році і до 5% у 1999 р., тобто в 5 разів.

Можна припустити випереджальні темпи розвитку епідемії наркотизму на селі. Цим і пояснюється те, що якщо по поширеності наркоманії далеко попереду промислові регіони України, то по захворюваності сільськогосподарські райони доганяють промислові. У Харківській області частка сільського населення в структурі страждаючих наркоманією особливо швидко збільшувалася.

Найменша поширеність наркоманії у Київському районі міста Харкова, до якого відноситься велика частина історичного центра міста, тут знаходиться велика кількість культурних, наукових, установ, проживає відносно стабільна популяція жителів, загальновідомо, що в цьому районі і більш питома вага пенсіонерів. Більш висока поширеність у так званих "спальних" районах, що примикають до промислових зон. Немає паралелізму між поширенням наркоманії і токсикоманії і загальним рівнем наркотизму в районі.

Висновок

Девіантна поведінка - це відхилення від загальновизнаної, неодноразово перевіреної практикою норми поведінки, вона завжди несе в собі елемент непередбачуваності, невідомості, можливої небезпеки. Тому девіація і ризик - сторони однієї медалі, соціальної мутації. Стан ризику - свого роду границя, риса, що розділяє хаос і порядок, інновацію й устояну нормативно-рольову форму поведінки. Чим менше ризик, тим більш передбачувана поведінка системи в цілому.

Кожна девіація містить у собі руйнівний і творчий початок, для процесу соціальної еволюції важливо, який компонент переважає. Позитивними девіації є тоді, коли сприяють прогресові системи, підвищують рівень її організованості, допомагають перебороти застарілі, консервативні або навіть реакційні стандарти поведінки. Межі між позитивною і негативною формами девіантної поведінки рухливі в часі і соціальному просторі.

Під новою соціальною реальністю ми розуміємо ситуацію, при якій виникає дихотомія сформованих у суспільстві цілей і засобів (неможливість задоволення старими способами колишньої потреби), а також виникнення нових потреб.

Найбільш чітко думка про вічність девіацій, як соціального явища виразив французький соціолог Э. Дюркгейм, який вважав, що не можна представити суспільство без девіацій; вони, на його думку, є елементом будь-якого здорового суспільства. У періоди швидких суспільних змін люди перестають розуміти, чого чекає від них суспільство, і відчувають труднощі в узгодженні своїх вчинків з діючими нормами. "Старі норми" вже не вважаються підходящими, а нові, що зароджуються, ще занадто мрячні і не чітко сформульовані, щоб служити ефективними і значимими орієнтирами в поведінці. У такі періоди можна чекати різкого зростання кількості випадків девіації. Девіантний шлях вибирають насамперед люди, що не мають легальної можливості для самореалізації в умовах сформованої соціальної ієрархії, чия індивідуальність придушується, фруструюча енергія блокується. Вони не вважають загальноприйняті норми порядку природними і справедливими, не можуть зробити кар'єру, змінити свій соціальний статус через легітимні канали соціальної мобільності. Усе це неминуче приводить їх до внутріособистісного конфлікту.

В Україні на стан різних форм девіантної поведінки великий вплив робить перехід до ринкових відносин і поява таких феноменів, як конкуренція, безробіття, інфляція. Дисфункції політичних інститутів, що виростають з дезорганізації суспільства, часто зв'язані зі зміною форм державного правління, в умовах ослаблення легітимності державної влади можуть викликати ріст політичних, тобто протидержавних, злочинів (насильницьке захоплення або утримання влади, насильницька зміна конституційного ладу, публічні заклики до такої зміни, тероризм і т.п.). Злочинність функціонально зв'язана з протіканням соціальних процесів, що визначають характер і напрямки суспільного розвитку, зміст соціальних змін.

Ступінь досконалості закону відносна, оскільки суспільство мінливе. Соціальні ідеали (цінності), чекання, загальноприйняті правила, норми, як і критерії девіантної поведінки, згодом міняються. Якщо процес соціалізації і соціальний контроль відповідають за збереження соціокультурного коду, функцію соціального спадкування в процесі суспільного розвитку, то девіація - за функцію соціальної мінливості, пристосовності індивіда і всього суспільства до нових умов.

В третьому розділі проведено соціологічний аналіз поширеності молодіжної наркоманії в Україні і Харківському регіоні, тому що наркоманія - це насамперед молодіжна проблема, більш 60% наркоманів уперше пробують наркотики у віці до 19 років.

Виготовлення та розповсюдження наркотичних речовин в Україні стало предметом вигідного бізнесу. Аналіз ситуації зв'язаної з поширенням наркоманії в Україні показує, що протягом усього періоду спостережень відбувався безперервний ріст захворюваності як по Україні в цілому, так і у всіх окремих її областях. При цьому особливо великий темп поширення епідемії був у промислово розвитих областях сходу і півдня країни.

Точну кількість осіб, що зловживають наркотиками в нашій країні, визначити навряд чи можливо через недосконалість системи соціального контролю, але за деякими оцінками в 1994 р. їхнє число могло скласти від 1 до 3% усього населення України. Більшість наркоманів (до 70%) - це молоді люди у віці до 30 років. Співвідношення чоловіків і жінок складає приблизно 10: 1 (на Заході - 2:1).

В роботі було розглянуто теорію девіантної поведінки, поняття "норми" і його зв'язок з девіантною поведінкою, форми і засоби соціального контролю корекції поведінки індивідів і груп, основні форми девіантної поведінки (злочинність, алкоголізм, наркоманію, суїцид, проституцію). Було проведено соціологічний аналіз молодіжної наркоманії в Україні, порівняльний аналіз епідеміологічної ситуації поширення наркотиків у Харківському регіоні із ситуацією в Україні в цілому, проаналізовано фактори, що впливають на поширення наркоманії в Україні.

Список використаної літератури

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. - М., 1980.

2. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. - Г.: Аспект Пресс, 2000.

3. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. Изучения влияния воспитания в семейных отношениях. - Г.: Апрель Пресс, Изд-во Эксмо-пресс, 1999.

4. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. - Г.: Изд-во "Институт практической психологии", Воронеж: НПО "МОДЭК", 1995.

5. Вековая и педагогическая психология. Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. Под ред. проф. А.В. Петровского.Г., "Образование", 1973.

6. Волков Ю.Г., Добреньков В.И., Нечипуренко В.Н., Попов А.В. Социология: Учебник. - М.: Гардарики, 2000.

7. Волков Ю.Г., Мостовая И.В. Социология. - М.: Гардарики, 1998.

8. Выготский Л.С. Педология подростка. Соб. соч.Г., 1984, том 4.

9. Габиани А.А. На краю пропасти: наркомания и наркоманы. М., 1990. С.156

10. Габиани А.Л. Наркотики в среде учащейся молодежи // Социологические исследования. 1990. № 9. С.90-91

11. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения и социального контроля // Социология в России / Ред.В.А. Ядов.2-е изд. М., 1998.

12. Гилинский Я.И., Смолинский Л.Г. Социодинамика самоубийств // Социологические исследования. 1988. № 5. С.62

13. Голод С.И. Проституция в контексте изменений половой морали // Социологические исследования. 1988. № 2. С.66

14. Гофман А.Б. Семь лекций по истории социологии. - М., 1995

15. Грэйс Крайг Психология развития. - Спб.: Издательство "Питер", 2000.40

16. Гуревич П.С. Психология. - М: Знание, 1999.

17. Данилин А., Данилина И. Героин. - "Врачи предупреждают" - М.: ЗАО Изд-во Центрполиграф", 2000.

18. Данилин А., Данилина И. Как спасти детей от наркотиков. - "Врачи предупреждают". - Г.: ЗАО Изд-во "Центрполиграф", 2000.

19. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - Спб.: Питер Ком, 1999.

20. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический этюд.М., 1994.

21. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебн. пособие. - Ростов н\Д.: Изд-во "Феникс", 1997.

22. Иванов В.Н. Девиантное поведение: причины и масштабы // Социально-политический журнал. - 1995. - № 2.

23. Ковальова А.И., Луков В.А. Соціологія молоді: Теоретичні питання. - Г.: Социум, 1999.

24. Комісарів Б.Г., Фоменко А.А. SOS: наркоманія. - Ростов н\Д: вид-во "Феникс", 2000.

25. Коэн А. Исследование проблем социальной дезорганизации и отклоняющегося поведения // Социология сегодня. - М., 1965.

26. Коэн А. Содержание делинквентной субкультуры // Социология преступности. М., 1966

27. Курганов С.М. Мотивы действий несовершеннолетних правонарушителей // Социологические исследования. 1989. № 5. С.61

28. Окружающая среда и здоровье населения Украины". (http://sci. aha.ru/ATL/)

29. Ланцова Л.А., Шурупова М.Ф. Социологическая теория девиантного поведения // Социально-политический журнал. - 1993. - № 4.

30. Лунеев В.В. Преступность в XXI веке: Методология прогноза // Социологические исследования. - 1996. - № 7.

31. Льюис К.С. Христианское поведение // Иностранная литература. 1990. № 5.С. 208 М.: Юрид. Лит., 1988. - 176 с.

32. Н.П. Дубинин, И.И. Карпец, В.Н. Кудрявцев. Генетика, поведение, ответственность. М.: Политиздат., 1982. - 301 с.

33. Осипова О.С. Девиантное поведение: благо или зло? // Социологические исследования. - 1998. - № 9.

34. Петелин Б.Я. Организованная преступность несовершеннолетних // Социологические исследования. 1990. № 9. С.94

35. Проблемы, дискуссии, предложения. Проституция и преступность. Психология. - М: Проспект, 1999.

36. Радугин К.А. Социология: курс лекций. - М.: Центр, 2000.

37. Смидович С.Г. Самоубийства в зеркале статистики // Социологические исследования. 1990. №4.

38. Социология. - Ростов-н/Дону: Феникс, 1999.

39. Стариков Е. Маргиналы, или размышление на старую тему: "Что с нами происходит?" // Знамя. 1989. № 10. С.133

40. Тощенко Социология. М: “Прометей”., 1994. - 383 с.

41. Шихирев П.Н. Жить без алкоголя? Социально-психологические проблемы пьянства и алкоголизма. М., 1988. С.4

Аннотация

Работа посвящена анализу теории девиантного поведения. Автор рассматривает понятие девиантного поведения, анализирует причины его возникновения, его конкретные формы (наркоманию, преступность, алкоголизм, проституцию, суицид) их социальные последствия, особенности девиантного поведения молодежи.

В работе содержится социологический анализ распространенности молодежной наркомании в Украине и Харьковском регионе. Эмпирическую базу третьего раздела составили материалы социологических исследований Государственного Центра социальных служб для молодежи.

Annotation

The work is devoted to the analysis of deviant behaviour theory. The author examines the concept of deviant behaviour, analyses the reasons of its origin, concrete forms (drug addiction, criminality, alcoholism, prostitution, suicide) and its social consequences, specific features of deviant behaviour of young people.

The work contains sociological analysis of youth drug addiction level in Ukraine and Kharkov region. Empirical base of the third chapter is built upon materials of sociological researches of State Center of social services for young people.

Анотація

Робота присвячена аналізу теорії девіантної поведінки. Автор розглядає поняття девіантної поведінки, аналізує причини її виникнення її конкретні форми (наркоманію, злочинність, алкоголізм, проституцію, суїцид) їхні соціальні наслідки, особливості девіантної поведінки молоді.

У роботі міститься соціологічний аналіз поширеності молодіжної наркоманії в Україні і Харківському регіоні. Емпіричну базу третього розділу склали матеріали соціологічних досліджень Державного Центра соціальних служб для молоді.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Сутність і підходи до вивчення девіантної поведінки. Поняття та форми прояву протиправної, адиктивної та суїцидальної поведінки. Характеристика ризикованої поведінки щодо зараження на ВІЛ/СНІД. Аналіз впливу девіантної поведінки на стосунки в сім’ї.

    курсовая работа [52,4 K], добавлен 26.09.2010

  • Причини, чинники та сутність теорій (Ч. Ломброзо, У. Шелдон) виникнення девіантної поведінки. Типологія, специфічні ознаки та психологічні прояви девіантної поведінки. Особливості профілактики девіантної поведінки в умовах загальноосвітньої школи.

    курсовая работа [48,4 K], добавлен 19.08.2015

  • Поняття девіації і причини її виникнення. Специфіка злочинності, алкоголізму, наркоманії, проституції та суїциду як форм девіантної поведінки підлітків. Характеристика засобів і методів впливу суспільства на небажані (асоціальні) форми поводження.

    реферат [30,3 K], добавлен 05.01.2012

  • Поняття наркоманії та причини її виникнення. Відношення підлітків та молоді до наркотиків. Фактори та передумови розвитку підліткової наркоманії. Профілактична робота серед неповнолітніх та їхніх сімей з метою запобігання узалежненої поведінки.

    курсовая работа [67,6 K], добавлен 26.09.2010

  • Типологія поведінки людини, що відхиляється. Статистичні дані, пов'язані з проявами девіантної поведінки. Суїцид як найбільш небезпечна форма девіантної поведінки. Основні причини і чинники суїциду. Статистика захворювань на наркоманію і алкоголізм.

    курсовая работа [562,0 K], добавлен 11.11.2014

  • Поняття алкоголізму як форми девіантної поведінки. Небезпека алкоголізму неповнолітніх. Дослідження А.Є. Личко і зв'язок девіантної поведінки з акцентуацією характеру. Алкоголізм в дитячому та зрілому віці. Мотиви підлітково-юнацького алкоголізму.

    курсовая работа [46,3 K], добавлен 21.08.2012

  • Причини виникнення та поширення наркоманії - хронічного захворювання, що викликається зловживанням наркотичними засобами. Фактори які впливають на формування наркотичної залежності. Демографічний аспект наркотизації в Україні, методи боротьби з нею.

    курсовая работа [48,4 K], добавлен 02.03.2014

  • Розвиток й тенденції розповсюдження наркоманії у підлітково-юнацькому віці. Соціально-психологічні чинники виникнення наркозалежної поведінки підлітків. Мотивація зловживання психоактивними речовинами. Аналіз українського протинаркотичного законодавства.

    курсовая работа [24,8 K], добавлен 21.03.2014

  • Історичний розвиток наркоманії як соціального явища. Чинники, які призводять до наркоманії. Розвиток злочинності як наслідок вживання наркотиків. Патологічний вплив на організм. Наркотики, які використовують для виготовлення лікувальних препаратів.

    реферат [24,0 K], добавлен 30.03.2011

  • Визначення поняття і причин правопорушень серед підлітків. Розгляд девіантної поведінки як фактора схильності до правопорушень. Методи соціальної роботи з неповнолітніми. Розробка проекту "Майбутнє в твоїх руках" для попередження неправомірної поведінки.

    курсовая работа [54,7 K], добавлен 09.09.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.