На 31.12.1998 в органах охорони здоров'я України було зареєстровано 61063 хворих наркоманією (12,15 на 10 тисяч населення) і 21432 споживачів наркотиків без явища наркотичної залежності (2,18 на 10 тисяч населення). По різних експертних оцінках, реальна чисельність хворих наркоманією в країні значно перевищує це число і складає приблизно 260 тисяч чоловік [8,11]. На думку деяких фахівців, на кожного зареєстрованого споживача наркотиків приходиться 50 незареєстрованних [6]. Захворюваність наркоманією в Україні має стійку тенденцію до росту протягом останніх 10 років [11].

Безумовними лідерами, як по абсолютній кількості хворих наркоманією, так і у відносних показниках на 10 тисяч населення є промислово розвиті області сходу, південно-сходу і півдня України: Дніпропетровської, Миколаївської, Одеської, Запорізької, Донецька області (33,84; 29,9; 25,61; 18,71; 16,19 на 10 тисяч населення відповідно). Поширеність наркоманії у цих областях у 3-7 разів вище, ніж у Харківській області. Так, наприклад, одна Дніпропетровська область протягом уже 7 років забезпечує п'яту частину загальнодержавного приросту числа хворих наркоманією. Харківська область на їхньому тлі виглядає благополучної: 5,07 на 10 тисяч населення на 31.12.98 р.

Цей показник один з найнижчих на Україні і є 19-й серед 27 адміністративних одиниць України. Кількість хворих наркоманією, що складаються на обліку в наркологічній службі, залежить, насамперед, від двох показників:

1) знову виявлених хворих, що беруться на облік, і від

2) знятих з обліку в зв'язку з видужанням, зі смертю, або зі зміною місця проживання.

Необхідно відзначити, що захворюваність і, отже, поширеність наркоманії залежить в основному від загальної соціально-економічної обстановки в країні, і лише в незначному ступені від діяльності наркологічних служб [3], від яких, однак, багато в чому залежить виявлення хворих наркоманією, зняття їх з обліку по видужанню або в зв'язку зі смертю [11].

Показниками, що безпосередньо відбивають діяльність, наркологічних служб регіонів є: розгорнуті наркологічні потужності й ефективність їхньої роботи.

По забезпеченості ліжками наркологічного профілю область займає 9 місце (2,2 ліжка на 10000 жителів), тобто відноситься до групи областей з найбільш розвиненою стаціонарною наркологічною службою. До цієї групи відносяться області з розвиненою промисловістю, включаючи Київську область. Виключенням з цього правила є м. Київ, де забезпеченість населення наркологічними ліжками майже в 3 рази нижче (0,8 на 10000 населення).

Ефективність роботи наркологічної служби оцінюють по багатьом параметрам, у тому числі по:

1) кількості хворих у стані ремісії на кожні 100 зареєстрованих хворих (ремісія 1-5 років);

2) кількості хворих, знятих з обліку в зв'язку зі смертю і виліковністю на кожні 100 зареєстрованих хворих.

3) кількості хворих, знятих з обліку по видужанню на кожні 100 зареєстрованих хворих.

В усім світі ефективність лікування наркоманії низька. Невисока вона й в Україні. Однак і в цій об'єктивно складній ситуації задача наркологічної служби полягає в тому, щоб досягти максимуму можливої ефективності. По всіх трьох згаданим вище параметрах (див. табл.4-6) Харківська область входить у групу областей з найвищою ефективністю лікування (4-7 місця).

Остання обставина прямо зв'язана з тим, що в Харкові розташовані ведучі наукові установи України в області наркології. Це, насамперед, Український НДІ клінічній і експериментальній неврології і психіатрії і кафедра наркології Харківського інституту удосконалення лікарів. Проведений аналіз переконує в тім, що наркологічна служба Харківської області є в Україні однієї з найефективніших.

У зв'язку зі смертю в Харківській області було знято з обліку в 1999 році 1294 наркологічних хворих, що є одним з найнижчих показників по Україні, що також свідчить про ефективність роботи наркологічної служби.

Таблиця 3.4 Поширеність наркоманії по регіонах України.

Необхідно відзначити, що темп розвитку епідемії різко збільшився в 1991 році. Тоді, коли в країні почався практичний перехід до нових форм господарювання і суспільного устрою, що, як відомо, супроводжувалося різким зниженням життєвого рівня значних мас населення, девальвацією і руйнуванням колишньої системи цінностей і іншими несприятливими процесів у суспільстві. Справедливість цього спостереження підтверджує той факт, що перелом 1991 року в темпах розвитку епідемії відбувся в основному за рахунок знову таки промислово розвинутих областей, де зазначені вище негативні суспільні процеси придбали особливу гостроту через різкий спад промислового виробництва. Ці процеси знайшли відображення й у Харківській області (табл.3.5).

Таблиця 3.5Динаміка поширеності наркоманії серед населення м. Харкова і Харківської області в 1989-1999 р.

У традиційно аграрних областях з 1989 по 1998 р. захворюваність наркоманією і токсикоманіями не змінилася і залишалася на відносно низькому рівні. Зареєстрована захворюваність усіма видами наркоманії склала в області 0,87 на 10000 населення. По цьому показнику Харківська область зайняла 20-те місце серед інших областей України.

Таким чином, захворюваність наркоманією в області була набагато нижче, ніж у всіх інших областях з розвинутим промисловим виробництвом і обласними центрами - мегаполісами, включаючи Київ. Більш того, захворюваність наркоманією в Харківській області була навіть нижче, ніж у деяких областях з переважним розвитком аграрного сектора й обласних центрів з населенням до 1 млн. жителів (Сумська, Полтавська, Житомирська, Чернігівська).

В Україні меншу захворюваність наркоманією мають тільки області західного регіону (Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Вінницька). Найбільш висока захворюваність наркоманією в 1998 р. була в Одеській області - 5,21 на 10 тисяч населення, Дніпропетровської - 4,62, Миколаївської - 4,61, Запорізької - 3,48, місті Києві - 3,45, АР Крим - 3,03, Донецької області - 2,3. Варто пам'ятати, що Дніпропетровська і Донецька області безпосередньо граничать з Харківською областю.

Аналіз ситуації зв'язаної з поширенням наркоманії в Україні показує, що протягом усього періоду спостережень відбувався безперервний ріст захворюваності як по Україні в цілому, так і у всіх окремих її областях. При цьому особливо великий темп поширення епідемії був у промислово розвитих областях сходу і півдня країни.

Харківський регіон знаходиться на північному сході України. На поширення наркоманії в ньому впливають усі викладені вище фактори. Особливістю регіону є його різнорідність. Місто Харків - могутній індустріальний центр. У цілому в регіоні переважає сільське населення. Ряд сільських районних центрів має розвиту промисловість і є великими транспортними вузлами (Куп'янськ, Лозова), деякі райони залишаються "чисто" сільськогосподарськими.

Низькі цифри захворюваності токсикоманіями, як в Україні в цілому, так і в Харківському регіоні порозуміваються повільним формування залежності до токсикоманічним препаратів і труднощами діагностики токсикоманій - відсутність достовірних об'єктивних ознак поза станом сп'яніння і поза синдромом скасування [5]. Звертає на себе увагу той факт, що якщо число хворих, що знаходяться на диспансерному обліку, наркоманів значно перевершує профілактичний облік, то число тих, що знаходяться на диспансерному обліку хворих токсикоманіями значно менше профілактичного обліку.

Це пояснюється тим, що:

1) основна частина осіб, що споживають одурманюючі засоби, що не відносяться до наркотиків, не попадає в поле зору лікарів і, отже, не ставиться на облік;

2) значна частина осіб, що вживають токсикоманічні препарати, рано або пізно пробують наркотичні препарати. Таким чином, включаються в незаконний оборот наркотиків, попадають у поле зору правоохоронних органів, що них ставлять на облік, як споживачів наркотичних препаратів;

Таблиця 3.6 Порівняльні статистичні показники поширення і захворюваності наркоманією і токсикоманієюпо Харківській області й в Україні (31.12.1998 р.)

З табл.3.6 видно, що всі основні показники епідемічного процесу в Харківській області нижчі, ніж середньостатистичні по Україні.

3) наркотичні препарати унаслідок своєї більшої наркогенності, ніж токсикоманічні, частіше і швидше приводять до залежності, тобто хвороби як такий. Співвідношення осіб, що вживають токсикоманічні препарати і знаходяться на профілактичному обліку значно вище, ніж співвідношення осіб, що вживають наркотичні препарати і знаходяться на профілактичному обліку, як споживачі наркотиків. Зловживання аддиктивними препаратами, що не відносяться до наркотичних для досягнення ейфорії найчастіше зустрічається в підлітковому віці в період, якому можна було віднести до "первинного пошукового полінаркотизму" (по В.С. Битенському, 1989) [1, 4, 9]. Через цей етап формування хвороби проходять більшість хворих наркоманією.

У 1999 р. найбільша поширеність наркоманії у Харківській області відзначалася в Лозівському, Красноградскому, Первомайському, Куп'янському, Балаклійскому, Дергачівському, Харківському районах.

Ці райони відрізняються деякими особливостями:

1) мають розвинуту промисловість і є великими вузловими транспортними центрами - Лозівський, Куп'янський, Красноградський, Першотравневий райони;

2) близькі до обласного центра - Харківський сільський район, Дергачівский;

3) близькі до регіонів з високим рівнем поширення наркоманії, мають традиційні тісні економічні, транспортні й інші зв'язки з цими регіонами - Лозівський район, Красноградский райони. Безумовним лідером по кількості наркоманів на 10 тисяч населення є Лозівський район. Безумовно, одним з найважливішим факторів високого рівня поширення наркоманії в ньому з'явилася близькість і тісний зв'язок з районами з високим рівнем наркотизму Дніпропетровською, Донецькою, Запорізькою областями.

Поширеність хворих, що страждають залежністю від психоактивних речовин, різна в районах міста (табл.3.7).

Таблиця 3.7 Поширеність хворих, що страждають залежністю від психоактивних речовин, по районах міста на кінець 1999 р.

Це пояснюється, насамперед, розходженням демографічних показників у районах. Найменша поширеність наркоманії у Київському районі, до якого відноситься велика частина історичного центра міста, тут знаходиться велика кількість культурних, наукових, установ, проживає відносно стабільна популяція жителів, загальновідомо, що в цьому районі і більш питома вага пенсіонерів. Більш висока поширеність у так званих "спальних" районах, що примикають до промислових зон. Немає паралелізму між поширенням наркоманії і токсикоманії і загальним рівнем наркотизму в районі. Становлять інтерес показники Дзержинського й Орджонікідзевського районів.

У цих районах практично однакові показники поширеності наркоманії і токсикоманії (4,41 і 4,49 на 10 тисяч відповідно). При цьому загальний рівень наркотизму різко відрізняється (84,83 і 194,19 на 10 тисяч населення). Це пояснюється демографічними особливостями районів. Орджоникидзевський район є "робочим районом", тут традиційно живуть працівники промислових гігантів: ХТЗ, ХЗТД і інших.

Осередковий характер поширення наркоманії можна побачити при аналізі проживання по "традиційним" районах міста, що входять до складу різних адміністративних районів. Найбільша поширеність відзначається на Салтівці, вул. Одеській, селищі Герцена, у Київському районі.

На Салтівському жилмасиві проживає більшість осіб із залежністю від психоактивних речовин Київського району. У тому же адміністративному районі знаходиться сел. Жуковського, П'ятихатки, з/д Комунар. Будучи фактично "спальними" районами, вони відносно благополучні. Це пояснюється відносною стабільністю популяції жителів, особливістю соціального складу, жителів районів (велика кількість ІТП, військовослужбовців, студентів). Традиційно тут одержували житло співробітники високо технологічних заводів "Електроприлад", "Комунар", великих наукових центрів УФТИ, Фтинта, ХАИ, військовослужбовці. Загальновідомо, що для роботи на перерахованих підприємствах існувала система допуску до роботи, що часто відсівало осіб зі схильністю до асоціального поводження.

Наркоманія як і раніше залишається захворюванням головним чином міського населення України (більш 95% споживачів наркотиків, що знаходяться на обліку по цьому захворюванню - городяни, що проживають або в обласному, або в районних центрах). Протягом останніх 8 років відзначалася тенденція до збільшення частки сільських жителів, споживачів наркотиків. Їхня чисельність в Україні зросла з 1% у 1990 році до 4% у 1997 році і до 5% у 1999 р., тобто в 5 разів. Можна припустити випереджальні темпи розвитку епідемії наркотизму на селі. Цим і пояснюється те, що якщо по поширеності наркоманії далеко попереду промислові регіони України, то по захворюваності сільськогосподарські райони доганяють промислові. У Харківській області частка сільського населення в структурі страждаючих наркоманією особливо швидко збільшувалася (табл.3.8).

Таблиця 3.8. Динаміка співвідношення жителів міста і села серед хворих наркоманією 1989-1998 р.

Можна простежити тенденцію від переваги страждаючою наркоманією жителів обласного центра в структурі загальної кількості хворих до переваги жителів районних центрів, а потім сільського населення. До 1994 року кількість хворих наркоманією, що знаходилися на обліку в обласному центрі значно перевищувала кількість хворих наркоманією, що проживають у сільських районах (районні центри разом із сільською місцевістю).

У 1999 році кількість наркоманів, що проживають у сільських районах, перевищила показники обласного центра. При цьому співвідношення загальної кількості наркологічних хворих, що знаходяться на обліку в органах охорони здоров'я, істотно не змінилося.

За той же проміжок часу, загальна кількість наркологічних хворих трохи знизилася, як у місті Харкові, так і в сільських районах. Як і раніше кількість хворих, що проживають у сільських районах, перевищує кількість хворих, що проживають в обласному центрі. Зменшення кількості хворих, що знаходилися на обліку в наркологічній службі, може бути пояснено зниженням її активності в плані виявлення і постановки на облік наркологічних хворих.

На що впливає, насамперед, два чинники:

1) недостатнє фінансування,

2) демократизація роботи наркологічної служби (більшість хворих, що звернулися самостійно, прагнуть лікуватися анонімно - більш 15% пролікованих хворих 1-м наркологічним відділенням 9-й ГКНБ; анонімним наркологічним стаціонаром 15-й ГКПБ надана допомога 340 наркологічним хворим, значна частина з яких наркомани).

Співвідношення загальної кількості наркологічних хворих жителів м. Харкова і сільських районів, що знаходяться на обліку в органах охорони здоров'я. Перехід від традиційного для вітчизняного села алкоголю до наркотиків, не є простою еквівалентною заміною однієї одурманюючої речовини іншою. Як було показано И.Н. П'ятницькою (1975), відмінність традиційних для даного етносу одурманюючих речовин від нових наркотиків полягає в тому, що, споживаючи традиційні психоактивні речовини, людина тривалий час, а іноді і довічно зберігає свої соціальні зв'язки, у той час як споживач наркотиків, як правило, відчужується від суспільства вже на самому початку хвороби - як тільки стає відомо про його пристрасті. [13]. Збільшує поширення наркоманії на селі труднощі у проведенні там лікувальних і профілактичних заходів.

Висновки:

Аналіз ситуації зв'язаної з поширенням молодіжної наркоманії в Україні показує, що протягом усього періоду спостережень відбувався безперервний ріст захворюваності як по Україні в цілому, так і у всіх окремих її областях. При цьому особливо великий темп поширення епідемії був у промислово розвитих областях сходу і півдня країни.

Наркоманія як і раніше залишається захворюванням головним чином міського населення України (більш 95% споживачів наркотиків, що знаходяться на обліку по цьому захворюванню - городяни, що проживають або в обласному, або в районних центрах). Протягом останніх 8 років відзначалася тенденція до збільшення частки сільських жителів, споживачів наркотиків. Їхня чисельність в Україні зросла з 1% у 1990 році до 4% у 1997 році і до 5% у 1999 р., тобто в 5 разів.

Можна припустити випереджальні темпи розвитку епідемії наркотизму на селі. Цим і пояснюється те, що якщо по поширеності наркоманії далеко попереду промислові регіони України, то по захворюваності сільськогосподарські райони доганяють промислові. У Харківській області частка сільського населення в структурі страждаючих наркоманією особливо швидко збільшувалася.

Найменша поширеність наркоманії у Київському районі міста Харкова, до якого відноситься велика частина історичного центра міста, тут знаходиться велика кількість культурних, наукових, установ, проживає відносно стабільна популяція жителів, загальновідомо, що в цьому районі і більш питома вага пенсіонерів. Більш висока поширеність у так званих "спальних" районах, що примикають до промислових зон. Немає паралелізму між поширенням наркоманії і токсикоманії і загальним рівнем наркотизму в районі.

Висновок