Соціально-педагогічні технології формування відповідального батьківства серед молоді: гендерний підхід

В межах гендерного підходу доводиться, що те, що сталося в останні десятиліття економічні і соціокультурні зміни в західноєвропейських країнах показали істотну обмеженість ессенціалістського підходу до розуміння батьківства, оскільки він не дає можливості адекватно пояснити трансформації, що сталися, не дозволяє аналізувати різноманіття типів батьківства, бачить його як аскриптивні, біологічно детерміновані, незмінні ролі.

Автор зауважує, що в цьому відношенні соціальний конструктивізм як загальна теоретико-методологічна рамка дослідження дозволяє сконцентруватися на вивченні безлічи типів батьківства, підкреслює динамічний характер материнства і батьківства. Він також наполягає на тому, що батьківства не є біологічно заданим, а є соціальним конструкт, який залежить від соціально-економічних і політичних умов, в яких здійснюється батьківство, тобто на його формування роблять вплив інші соціальні інститути суспільства, культурні традиції виховання дітей, що склалися, існуючий гендерний порядок, класові і субкультурні аспекти, а такоже моделі родинної політики [86, с. 236].

Зробимо висновок. Відповідно до гендерного підходу батьківство обумовлено не тільки біологічними, а в більшій мірі соціально-культурними факторами. Гендерний підхід, що грунтується на багатьох психологічних дослідженнях останнього часу, вказує на те, що для людей біологічна схильність є тенденцією, а не законом і може бути подолана в тому числі під впливом культури і виховання.

Враховуючи гендерний підхід можна прослідкувати вплив гендерних стереотипів закріплення сімейних ролей відповідно статі, на особистісну самореалізацію та психологічне самопочуття, як батьків (матері і батька) так і дитини.

Зокрема це стосується і проблеми впливу норми статуса і норми антижіночності на роль батька, що може слугувати методологічною основою нашого дослідження батьківства.

Гендерна педагогіка в дослідженні батьківських ролей використовує при цьому теорії батьківської ідентифікації, які досліджують процес, в якому дитина приймає та розвиває батьківські цінності, установки, риси поведінки та персональні характеристики. Дитина розвиває статево рольові установки, цінності, характеристики ідентифікує себе зі своїми батьками, особливо з батьками своєї статі.

Гендерний підхід в аналізі внутрішньосімейних відносин пропонує акцентування не тільки жіночих проблем, але і проблем чоловіків в цілях звільнення чоловіків і жінок від патріархальної культури і застарілих стереотипів.

1.4 Батьківська установка як аспект соціально-особистісного та гендерного самовизначення у юнацькому віці

Спираючись на висновок Ферре про те, що лише одночасний демонтаж розподілу праці у батьківській сфері може дати необхідний ефект суспільству, яке прагне до більшого рівноправ'я статей, розглянемо установки на батьківську роль у юнацькому віці як впливу гендерної стратифікації сімейних відносин.

Науково-психологічний аналіз явища батьківських установок в юнацькому віці примусив нас звернутися до питання самовизначення. До соціально-психологічних передумов самовизначення у суспільстві можна віднести взаємодію особистості з батьками, референтною групою, колективом, засобами масової інформації та комунікацій.

Аналіз соціально-психологічних передумов розвитку самовизначення, насамперед, пов'язано з батьківською сім'єю, як найбільш типовою організованою спільністю, в якій починається процес соціалізації особистості. Фактором соціальної самоактуалізації виступає форма стилю спілкування у сім'ї, що потім проективним чином може відбитися у репродуктивній установці, отже, і у батьківських установках на всіх рівнях (когнітивному, афективному, поведінковому).

Самовизначення є новоутворенням підліткового віку, у юнацтві ж воно інтенсивно розвивається і стає більш цілісним і усвідомленим.

Деякими дослідниками, наприклад А.В. Петровським, І.В. Тисячник та іншими виділяються фази становлення самовизначення: адаптація, що характеризується засвоєнням індивідом діючих у сім'ї норм та оволодінням відповідних форм та засобів діяльності. Індивідуалізація, що характеризується загостреним протиріччям між досягнутим результатом адаптації і незадоволеною потребою в максимальній персоналізації. Інтеграція, що характеризується взаємною трансформацією особистості і сім'ї

У юнацькому віці з'являються новоутворення, які належним чином пов'язані з батьківськими установками: почуття відповідальності за своє майбутні (В.Ф. Моргун 1985р.) світогляд, соціокультурнии простір (В.І. Слободчіков, Ґ.А. Цукерман 1996р.); відбувається остаточне самовизначення (Л.І. Божович 1995р., І.Ю. Кулагіна, В.М. Колюцький, 2001 р); інтимність, ізоляція (Н. Еріксон); розвиток автономного та незалежного прийняття рішення (К.В. Лейбові-Віф); прогрес від дуалістичного до реалістичного мислення (Пері 1998р.).

Саме юнацький вік є сприятливим для вивчення батьківських установок. Це обумовлено двома значними факторами: по - перше, репродуктивна установка ще не реалізована і має імперативний прояв, по-друге, у цьому віці відбувається утворення як позитивних, так і негативних установок як стійкого елемента життєвої перспективи. «Можливо, - пише Д. Куп, - було б правильно назвати юність найкращим періодом у житті і найгіршим її періодом» [15, с. 177]. У юнацькому віці відбувається зміна в системі поглядів, поява нових переконань, оцінок, пріоритетною метою у студентської молоді є самореалізація.

Отже, втілюючи сенс свого життя в результаті власних пошуків, особистість реалізує: сама себе, стаючи дорослою.

Процес соціалізації набуває у юнацькому віці інтенсивності. Зміни у структурі соціальних ролей, що супроводжують зазначений період розвитку с перехідними моментами нашого життя що змінюють особистість [97, с. 16]. Даний процес є процесом особистісного розвитку, хоча ці зміни як зазначають є більш тонкими та менш системними, що відбуваються в період дитинства та підліткового віку і характеризуються більшою тривалістю.

Проведений аналіз робіт дозволив зробити висновок, що недостатня наукова дослідженість, об'єктивна теоретична та практична необхідність вивчення батьківських установок обґрунтовують доцільність виявлення структури, критеріїв та вимірювання цього феномена у юнацькому віці.

Загалом юність - цс період стабілізації особистості, формування системи стійких поглядів на світ та своє місце у ньому. У юнаків та дівчат порівняно з підлітками, самоповага, інтенсивно розвивається саморегуляція, зростає контроль за власною поведінкою, проявом емоцій, настрій стає стійкішим та усвідомленішим, що дає можливість вивчення прояву батьківських установок саме у цьому віці.

Батьківство, на думку А.І. Антонова, суть «справді бастіон людського існування людського існування «Я» [9, с. 95]. У вищому своєму прояві і батьківської любові - воно не є вродженим, інстинктивною властивістю, а формується протягом життя людини [15, с. 43].

Витоки батьківських почуттів формуються ще в дитинстві самого потенційного батьківства чи материнства. На думку Г. Розинаєвої, освоєння батьківської ролі почінається практично від дня народження дитини і є невід'ємним компонентом соціалізації, процесу, у результаті якого дитина «засвоює поведінку, навички, мотиви, установки й норми, властиві його структурі, що вважається в ній необхідними й бажаними».

Виходячи з цього, щоб стати батьком або матір'ю кожне нове покоління молодих чоловіків і жінок повинно вчитися батьківському відношенню та поведінці: їх «біологічна роль доповнюється соціальною, вивченою батьківською роллю» [15, с. 41].

Однак у соціальному плані юність все-таки являє собою деякий маргінальний стан. До 19-20 років в основному завершується зріст тіла, та всіх органів і систем організму. До кінця цього періоду людина майже впритул наближається до рубежу повної фізичної зрілості. Разом з тим статевої зрілості жіночий організм досягає на А - 5 років раніше - відповідно до 20 (жінки) і 25(чоловіка) рокам.

У юнацькому віці відбувається інтенсивний розвиток когнітивпих здібностей людини. Мислення її набуває інтроспективності, тобто вона здобуває здатність аналізувати свої думки, а для рішення проблем і виведення висновків може застосовувати правильні формально-логічні міркування.

Людина починає користуватися індуктивним і дедуктивним мисленням, може думати не тільки про те, що є, але и про те, що могло б бути, проектуючи себе в майбутнє й будуючи плани [15, с. 93]. Все це вказує на те, що юність це вік переходу до дорослого типу мислення [65, с. 3].Всі ці зміїні відбуваються на тлі головного новоутворення перехідного віку.

Значний вплив на теоретичні проблеми юності зробив 3. Фрейд, що описував її як період сексуального порушення, тривожності, а іноді й особистісних відхилень. Саме у юності. на думку 3. Фрейда, у період статевого дозрівання відбувається кульмінація серії змін мета яких - привести сексуальне життя дитини до остаточної формі, нормальної для дорослої людини [80, с. 45]. З статевою зрілістю приходить краще розуміння протилежної статі зникають неприязні почуття стосовно неї, установлюються емоційні контакти. Вміст статевих гормонів у підлітковому і юнацькому віці звичайно вище, ніж у дорослих. Ця обставина спричиняє посилені статеві потяги - підлітково - юнацьку гіперсексуальність [80, с. 28].

З дозріванням зовнішніх і внутрішніх статевих органів з'являється сильне бажання розрядити виникаючу сексуальну напругу. Для цього необхідним є об'єкт любові: як стверджує 3. Фрейд, юнаків і дівчат цікавлять представники протилежної статі, здатні розрядити їх сексуальну напругу.

Тому юність, згідно 3. Фрейдові, це період, коли завершується перехід від аутоеротичного способу досягнення сексуального задоволення, саме у юності процес, «пошуку об'єкта» приходить до свого завершення [80, с. 18].

У юнацькому віці відбувається об'єднання всіх елементів самосвідомості. Це довгий і складний процес, що забезпечується юністю та обумовлений минулим, теперішнім та впливає на майбутнє індивідуума, що допомагає йому визначити своє місце в суспільстві і визначитися з напрямком і цілями життя.

Я.Л. Коломенський і М.Х. Мелтсас у своїй оглядовій статті, на яку спирається Бенек К., відмічають, що статева ідентичність ділиться більшістю авторів на дві складові: 1) полова ідентичність як розуміння приналежності себе до конкретної статі, єдність свідомості й поведінки індивіда, що відносить себе до тієї або іншої статі; 2) статева гендерна ідентичність як знання й засвоєння ролей чоловіка й жінки.

Гендерна ідентичність е одним з результатів гендерної соціалізації процесу засвоєння норм, правил поведінки, установок у відповідності з культурними поданнями про роль, становища й призначення чоловіки й жінки в суспільства [15, с. 85]. Особливості цього процесів конкретних соціально-історичних умовах залежать від становища й характеру діяльності чоловіків і жінок. У сучасному соціумі змінилися ролі чоловіків і жінок у виробничих відносинах і сім'ї, змінилася структура статевої стратифікації, а, отже, і характер соціалізації чоловіків і жінок, з відповідними їм базовими гендерними категоріями [9, с. 99]. Особливо яскраво це проявляється на прикладі зміни гендерних стереотипів чоловічої успішності: тепер, щоб домогтися життєвого успіху, потрібно бути це сміливим, а хитрим, не гордим, а сервилыним, не самостійним, а конформним [15, с. 175].

Зміна звичного гендерною порядку пов'язане, насамперед, зі змінами соціального стану й діяльності жінок. Саме вони виступають носіями змій у сфері гендерної свідомості, тому що їх соціальна позиція, а з нею її соціальна роль, міняється швидше й радикальніше, ніж позиція чоловіків [4, с. 18]. Так, у дослідженні О.В. Мітіної та соавторів, присвяченому вивченню сучасних гендерних стереотипів, було встановлено, що жінки, у порівнянні із чоловіками, у меншому ступені підтримують традиційні норми гендерної поведінки й більшою мірою нетрадиційні. До числа найбільш важливих факторів гендерної соціалізації традиційно відносять інститути освіти, сім'ю й групи однолітків [15, c. 176].

Гендерологи вказують, що важливим фактором гендерної соціалізації є сім'я. Відносини, що з'єднують дитину з батьками, є, за словами М. Земської, повними, оскільки функціонують у всіх сферах: емоційній, соціальній, релігійній і т.д. Це призводить до того, що сім'я стає для дитини первинною школою, у якій виникають і розвиваються його соціальні установки.

Формування соціальних установок дитини в сім'ї в значному ступені залежить від взаємодії між членами сім'ї, і, у чималому ступені, між батьком і матір'ю. Дослідники відзначають, що гендерні відносини між чоловіками в сім'ї виразно суперечливі: їхні установки в сфері поділу сімейних ролей більше егалітарні, ніж їх поведінка. Це призводить до того, що в сучасних підлітків формуються традиційні установки у сфері поділу ролей, незважаючи на егалітарні установки більшості їх батьків. Справа в тому, що діти сприймають і засвоюють в своїй поведінці зразки поведінки батьків у більшому ступені, ніж їх установки, а в батьків сфера свідомості в цьому питанні визначає сферу практичної діяльності.

У цілому слід зазначити, що маскулінний тип тендерної соціалізації. що припускає, що чоловіча модель поводження краща не тільки для хлопчиків, але й для дівчаток, змінилася на інверсивний, тобто маскулінний для дівчаток і фемінний для хлопчиків [39, c. 55]. Особливості гендерної соціалізації сучасних юнаків і дівчат відбиваються й у їх гендерних ідеалах, які одержують інтен- сивний розвиток в підлітковому і юнацькому віці, гендерний ідеал - це не обов'язково яка-небудь конкретна особистість, це може бути й узагальнений образ бажаних людських рис, властивому представникові тієї або іншої статі.

Кравець В.П. звертає увагу на думку В.Л. Ситнікова, згідно якому в основі психологічного механізму соціалізації лежить система образів: «образів-еталонів», «образів-відображень», і «образів-ідей» чоловіків і жінок різною віку, а також «образів маскулінного/ ремінного-Я», їх взаємодія організує й процес ідентифікації, і соціальні підкріплення, і усвідомлення статевої соціальної ролі, і соціальні очікування. Крім того, всі ці образи виконують корегуючі функції, у результаті якої відбувається закріплення найбільш адекватних рис і ліній поведінки, а «образи-еталони», створюючи систему гендерних пріоритетів, несуть ціннісно-мотиваційну функцію.

Л.А. Регуш експериментально вивчала зміст відбиття й переживання майбутнього в юнацькому віці. Нею було встановлено, що майбутнє усвідомлюється й сприймається юнаками й дівчатами як проблема, причому ступінь переживання майбутнього як проблеми в молодих людей варіюється від низкої до високої. При усвідомленні перешкод для реалізації значимих подій в майбутньому молоді люди випробовують різні емоційні переживання, такі, як страх, неприйняття, жаль, бажання, надію, рішучість. В ієрархії життєвих планів молоді, діти займають далеко не перше місце. Тільки 30 % дівчат-студенток вважає, що поява дитини є найважливішим подією в їхньому найближчому майбутньомуу, при цьому даний показник у них у два рази вище, ніж у студенті юнаків. Було встановлено, то юнаки більшою мірою орієнтовані на такі цінності, як професійна кар'єра, ніж на сім'ю. Дівчата тяжіють у рівному ступені й до цінності сім'ї, і до цінності професійної кар'єри.

Проаналізувавши стан проблеми з питання батьківських установок, можна зробити деякі висновки:

1 .Батьківство й материнство виступає як засіб задоволення суспільних потреб, як соціальний інститут, характер функціонування якого змінюється разом зі зміною суспільних формацій. На рівні особистості батьківство й материнство, як психолого-соціальне утворення представлено системою соціальних установок різного рівня узагальнення й конкретизації, що є частиною соціальних диспозицій особистості.

2. У кожному конкретному, випадку батьківство має свою онтогенетичну історію, засвоєння батьківської ролі пов'язане з досягненням особистістю гендерної ідентичності; при цьому важливим етапом її становлення є юнацький вік.

3. Відмітивши безперервний зв'язок розподілу праці за ознакою статі в сім'ї, потрібно зазначити, що тільки одночасний демонтаж цього розподілу в цій сфері може дати необхідний ефект суспільству, яке прагне до більшого рівноправ'я статей.

ВИСНОВОК ДО I РОЗДІЛУ

Розглядаючи основні теоретичні підходи в дослідженні проблеми батьківства в психолого-педагогічній літературі, ми дійшли наступних висновків: цій темі присвячені роботи таких вчених минулого як К. Ушинський, Я. Чепіга, С. Русова, Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський, М. Стельмахович та ін., так і сьогодення Т. Алексєєнко, М. Боришевський, В. Костів, В. Кравець, Т. Кравченко, О. Максимович, В. Постовий, Л. Повалій, У. Трубініна, М. Фіцула, Е. Хофман та ін.

Більшість авторів сходяться на думці, що одна з головних функцій сім'ї - виховання дитини і ролі матері і батька в цьому процесі дуже важлива. Г.А. Литвинова зазначає важливість авторитету матері в процесі виховання. Він розглядається як чинник підвищення морально-виховного потенціалу сім'ї, в якому починається формування нової людини. Відомі педагоги радянського періоду висловлюють загальну думку, що виховання дітей - це обов'язок перед суспільством, і саме від того, як налагоджена взаємодія між членами родини, і буде залежати формування цінностей в ньому. Особливу увагу педагоги приділяють саме моральним установкам самих батьків а також наголошує на їх взаємній відповідальності за виховання дитини. Натомість ідеї рівності статей у вихованні, висловлені В. Сухомлинським, та думки Е. Хоффмана про те, що батько відіграє найважливішу роль в засвоєнні дітьми моральних норм випередили час і є слушними у підготовці покоління до відповідального батьківства.

Психолого-педагогічна література цього періоду будується на дослідженні особливої ролі матері у вихованні дитини. та дослідженні показників рівня психологічної готовності до материнства (С.Ю. Мещерякова), основних мотивів материнства і материнських функцій (Філіппова Г.Г.), чинників що дозволяють визначити психологічну готовність до материнства (Мілосердова Е.)

Аналізуючи цю тему потрібно зазначити, що в системі сучасного психологічного знання проблематика психологічної готовності юнаків до батьківства не є достатньо розробленою.

Розглянувши проблему застосування гендерного підходу в педагогічних дослідженнях батьківства, можна зазначити, що умовно можна виділити два підходи до розуміння батьківства. Згідно з першим, біологічна спорідненість є констатуюючим елементом батьківства. Гендерологи зауважують Теорія психосексуального розвитку індивіда 3. Фрейда, заснована на біологічному детермінізмі, є основною теоретичною моделлю пояснення біологічного батьківства, відмінностей між поведінкою чоловіків і жінок як батьків і матерів.

Другий підхід до розгляду батьківства визначає його як соціальний конструкт, роблячи акцент на його контекстуальності, історичній і культурній варіативності. На наш погляд слушною є думка наковців Лорбер і Ферре, які відмітивши безперервний зв'язок розподілу праці за ознакою статі в сім'ї, вони підкреслили, що тільки одночасний демонтаж цього розподілу в цій сфері може дати необхідний ефект суспільству, яке прагне до більшого рівноправ'я статей.

РОЗДІЛ II СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ГЕНДЕРНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ГЕРДЕРНОЇ ЧУТЛИВОСТІ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МОЛОДІ ДО СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ

2.1 Експоляція зарубіжного досвіду підготовки учнівської молоді до відповідального батьківства в систему освіти України

Актуальність крос-культурного дослідження підготовки учнівської молоді до усвідомленого батьківства в західних (Велика Британія, США) культурах і традиціях зумовлена новим становищем України у світовому часопросторі, врахуванням гендерних аспектів відтворення людського потенціалу, пом'якшенням демографічних проблем у нашому суспільстві, наданням пріоритету соціальної політики гендерному вихованню молодого покоління, формуванню його життєвих цінностей, поведінки і здоров'я.

Гостра необхідність впровадження програм з підготовки учнівської молоді до майбутнього батьківства у навчальний процес школи, на думку вчених США (У. Бронфенбренер, К. Елві, М. Міедзіам та ін.) зумовлена, насамперед, кризою сучасної сім'ї як найважливішого інституту гендерної соціалізації особистості (низька народжуваність, виховання дітей матерями-одиночками, конфліктність батьківсько-дитячих стосунків, зростання кількості розлучень, неповних сімей та громадянських шлюбів тощо).

Дійсно, сім'я як "найменша демократична держава" відіграє надзвичайно важливу роль у гендерній соціалізації дитини, її становленні як самостійної, впевненої, успішної та відповідальної особистості.

Цінності і норми західного соціокультурного простору набули все більшого поширення як у вітчизняному дискурсі так і в повсякденному житті людей, що обумовлює задачу дослідження.

Метою порівняльного аналізу моделей батьківства / материнства в контексті сімейної політики у США та Англії є з'ясування особливостей змісту й організації підготовки учнівської молоді до виконання батьківських обов'язків у шкільній практиці англомовних країн (США та Велика Британія) і визначення можливості використання позитивного зарубіжного доробку в освітній системі України.

Окремі аспекти американської та британської системи підготовки молоді до батьківства вивчали: Я. Бельмаз (моральне виховання підлітків у загальноосвітніх школах США); О. Демченко (сімейне виховання у Великій Британії); В. Жуковський (морально-етичне виховання в американській школі); М. Зубілевич (гендерне виховання у Великій Британії); В. Кравець (сексуальна освіта, гендерне виховання та дошлюбна підготовка молоді в американській педагогічній теорії та шкільній практиці); Н. Нурієва (морально-статеве виховання в школах США); М. Самарець (статеве виховання дітей та молоді в США); Г. Фінчук (теорія і практика сімейного виховання в зарубіжній педагогіці); Л. Яворська (підготовка молоді до сімейного життя в США) та ін.

На підставі існуючих напрацювань можна зробити висновок, що у Великій Британії та США впродовж століть було реалізовано різноманітні батьківські моделі щодо догляду за дитиною та її виховання. Їх розуміння у різні історичні періоди і в різних соціокультурннх ситуаціях було неоднаковим. Однак спільною характеристикою батьківства в обох країнах є його функціонування як складного комплексу інтегральних, соціальних та індивідуальних характеристик особистості, що проявляються на всіх рівнях життєдіяльності і включають в себе необхідність виконання захисної, виховної, дисциплінуючої, ментальної та соціалізуючої функцій. Ера '"глобалізації дитинства" розглядає розвиток дитини передусім як історичний феномен, що передбачає виявлення унікальної та самобутньої функції дитинства у соціокультурннх процесах.

Дослідники відмічають, що побудова навчально-освітньої моделі підготовки молоді до батьківства у Великій Британії та США характеризується нині культурною багатоманітністю, розглядом дитячо-батьківськнх стосунків як особливої форми соціокультурної творчості, її наступності та поступальності. Конпеппія глобальної освіти для молодих людей щодо набуття ними батьківських компетенцій передбачає насамперед визнання самоцінності дитинства, гуманістичну спрямованість виховання на розвиток особистості дитини, відкритість до інноваційних моделей навчання у контексті міжкультурного діалогу та епохи "нового батьківства" й “одомашнення" [45, с. 103].

Як засвідчив аналіз системи підготовки учнівської молоді до майбутнього батьківства у США та Великій Британії, зроблений Левчик Н.С., ефективність просвітницької діяльності шкільних закладів залежить від умов дотримання певних принципів її реалізації, зокрема об'єктивності, науковості пояснень, доступності віковим можливостям розуміння та адекватності досвіду дитини, позитивного ставлення до предмету та авторитетності джерел інформації. У виборі програм враховується вік дітей, соціоекономічний статус батьків, їх цінності, а також існуючий стиль виховання дітей [46, с. 147].

Як свідчить Левчик Н.С., у США стратегію просвітницької роботи з учнями шкіл розробляє Рада з питань інформації та освіти. Серед основних завдань підготовки молоді до майбутніх батьківських обов'язків є такі:

- забезпечення дітей достовірною інформацією про фізичне дозрівання та розвиток, репродукцію людини, статеве життя, вагітність, народження, батьківство / материнство, сімейні стосунки, контрацепцію, аборти, сексуальні скривдження, ВІЛ/СНІД і венеричні захворювання;

- ознайомлення з інформацією про розвиток і виховання дітей різного віку: підвищення рівня поінформованості молоді з цих проблем; створення умов для ознайомлення дітей із сферою подружніх стосунків і батьківських ролей як відповідальних взаємин, адаптація до нової статеворольової поведінки в дорослому житті, підвищення усвідомлення та креативного підходу до вирішення особистих і сімейних проблем;

- розвиток навичок установлення та підтримання міжособистісних контактів, емпатійних властивостей (виховання співчуття, піклування, толерантності у спілкуванні);

- прийняття рішень, вироблення власних поглядів, навчання саморегуляції поведінки, вміння утримуватись від незрілих сексуальних контактів, дбати про власне репродуктивне здоров'я;

- формування соціально-психологічних навичок надання підтримки в майбутній сім'ї, розширення можливостей особистісного життєвого простору, що є органічною частиною повсякденної життєдіяльності молоді, проходить через їхнє приятелювання, закоханість, сприймається складовою планів на майбутнє - створення власної сім'ї та виховання дітей [47, с. 215].

Велика Британія є мультикультурною країною, до якої входять Англія, Уельс, Шотландія із дотриманням вікторіанського стилю життя, збереженням патріархальних цінностей сім'ї та етнічних традицій тощо. Відповідно до цього учням представляють різноманітні елективні курси і гнучкі, мобільні навчальні ресурси з метою активізації участі та особистісної зацікавленості у нових для них ситуаціях, які потребують значного напруження сил у вирішуванні життєвих проблем. Цінним є впровадження етики, права до освітніх програм, варіативних компонентів з курсу батьківства, його модифікації із врахуванням місцевих особливостей, етнотрадиційних і релігійних поглядів населення.

Слід зазначити різноманітність програм, пов'язаних із мультикультурністю населення. Так, на південному сході Британії у школі святого Луки впроваджується програма "Утримання дитини". Тут також існує День навчального плану, зокрема День батьків [45, с. 105].

Інтерактивний характер цього інноваційного підходу забезпечує практичне проникнення в суть конфліктів, проблем і труднощів, пов'язаних із підлітковим віком. Модуль SRE зі статевої освіти та міжособистісних відносин у 10 класі є частиною PSCHE-програми, що включає матеріал про зачаття, вагітність, внутрішньоутробний розвиток дитини, народження та етапи розвитку і піклування про дитину до двох років. Навчання проводиться за допомогою використання різних навчальних і медіа технологій (відео, CD, сайти Інтернету, підручників та робочих зошитів, ігрових вправ та практичних завдань), а також з відвідуванням різних позашкільних закладів, медичних центрів, соціальних служб і зв'язків з громадою, волонтерськими організаціями.

Візити на місцях, спілкування з реальними дійовими особами - матерями з дітьми раннього віку, лікарями, психологами тощо - дають можливість учням увесь день зосереджуватись на проблемах батьківства з вирішенням актуальних практичних завдань [45, с. 107].

У британських школах впроваджено також програми для тінейджерів - ранніх матерів батьків, їм пропонуються не лише умови для продовження навчання у школі, а й широка підтримка як вчителів, так і соціальних працівників у пристосуванні до нового життя з дитиною та правильного виконання батьківських ролей, соціальний захист і допомога у переборенні труднощів, пов'язаних із раннім материнством.

У викладанні таких курсів на особливу увагу заслуговує також метод символ-драми «Театр в освіті», який розкриває державну стратегічну тенденцію у боротьбі з підлітковою вагітністю та антисоціальними вадами, що на думку вчених, допомагає кращому осмисленню підлітками батьківських обов'язків [94,с. 903].

Розглянемо більш докладно дошлюбну підготовку в США. На думку Левчик Н.С., з метою досягнення максимальної ефективності варіативних курсів, програм з батьківства комітети з проектів батьківської освіти чи комісії експертів у США вважають за доцільне просвітницьку діяльність починати з дитячих дошкільних закладів і планомірно проводити через середню до вищої школи. Тому перебудова навчальних планів пов'язана із комплексним підходом, в якому враховано вікові та індивідуальні особливості учнівської молоді.

Модель професійної підготовки вчителя-тренера до ведення таких занять грунтується на врахуванні системної різнорівневої структури свідомості особистості. Вчитель зокрема на когнітивному рівні впливає на цінності, мотивацію, смисли, настанови індивідуальності учнів, а на емоційному - заохочує до відкритого вираження почуттів вербальними та невербальними засобами, навчає емпатійному слуханню [47, с. 218].

Серед ефективних шляхів впровадження шкільних програм з батьківства слід визначити їх специфіку, пов'язану з інтерактивним підходом та врахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнівства. Зокрема молодші школярі, які беруть участь у таких програмах, демонструють співчутливе ставлення і турботливу поведінку в класі і вдома. Зацікавленість підлітків інформацією сприяє кращому усвідомленню себе, власних цінностей, образу '"Я", адекватнішому і безконфліктному спілкуванню з батьками та однолітками, зміні у мотивації чинників, які спонукають до ризикованої поведінки: швидкість вступу в інтимні стосунки, ранньої вагітності, захворювань статевими хворобами, зараження ВІЛ\СНІД-інфекцією тошо [47, с. 220].

Визначимо, що на позитивні зміни у свідомості школярів впливає як кількість годин, відведених на програму, так і якість викладання, а саме: чи відбувається інтерактивний зв'язок між вчителем та учнем, чи відповідає нова інформація потребам та інтересам учнів, наскільки учні зацікавлені та креативні в її засвоєнні. Наприклад, фахівці Мічиганського університету й Університету штату Айова досліджували вплив навчальних програм з підготовки до батьківства на старшокласників.

З'ясувалося, що серед тих учнів, яким читався курс, значно підвищився рівень обізнаності з проблем розвитку та виховання дитини, зріс рівень психологічної та соціальної зрілості шодо майбутнього планування сім'ї та народження дітей, усвідомлення підготовки до їх появи на світ порівняно з групами, де цей курс не читався. Хлопці більше, ніж дівчата, схилялись до авторитарного і жорсткого контролю за дитячою поведінкою, проте після відвідування курсів стали толерантнішими і більш демократичними.

Дівчата, які пройшли курс із батьківства, значно пізніше за своїх ровесниць з контрольних груп вступали у статеві стосунки, що призвело до зменшення незапланованих вагітностей та абортів.

Уважне вивчення структури програм показує, що вона включає освітні, виховні та оздоровчі цілі, що відповідає запитам старшокласників. Так. освітня мета полягає у набутті старшокласниками знань про основи перинатальної культури (фізіологічні механізми дітонародження, особливості режиму і харчування, виконання правил гігієни під час вагітності, пологів і в післяпологовий період, правила догляду за дитиною у ранній період тощо).

Виховною метою програм є виховання ставлення до рідних людей та розвиток почуття материнства / батьківства через формування духовного зв'язку між батьками і ще не народженою дитиною. Оздоровчі цілі програм передбачають валеологічні знання та оцінку стану здоров'я юнаками і дівчатами, ведення здорового способу життя.

Все вищесказане дозволило досягти значних позитивних змін у свідомості учнів: їх переорієнтації на цінності батьківства, свідомого вибору, самостійного вирішення особистих проблем, зниження та усунення мотивів, які спонукають до ризикованої поведінки.

Заслуговує на увагу також навчання викладачів на курсах підвищення кваліфікації та прийняття ними певних правил, як-от: бути відданими цілям батьківської освіти, розуміти і підгримувати філософію та методи програми; бути справжнім авторитетом для учнів: показувати креативність в адаптуванні навчальних програм і планів до індивідуальних потреб і можливостей, інтересів своїх учнів. Як показує дослідження Левчик Н.С., вчитель зобов'язаний створити інтерактивний зв'язок з учнями, щоб бути впевненим у розумінні ними матеріалу: виявити педагогічну майстерність в адаптації програми; вміти знаходити нові джерела інформації: здійснювати обмін досвідом з іншими вчителями-колегами. співпрацювати із батьками, сім'ями для підвищення ефективності навчальних програм і найголовніше - здійснювати психолого-педагогічний супровід соціалізації дітей, шодо яких батьки виявляють жорстокість, зневагу чи байдужість [49, с. 157].

Цікавою формою роботи є проведення навчання з батьківства як у класах, так і за межами школи з обов'язковою відеопрезентацією відвідування медичних центрів, дитячих поліклінік чи дитячих відділів супермаркетів. Кількість учасників обмежена (до 12 учнів), тривалість заняття - 45 хвилин. Позитивність такого проекту визначається через задоволення потреб учнів в отриманні належної інформації з цього предмету та набутті практичних батьківських умінь і навичок. На підсумковому занятті кожному з учасників програми вручається відеозапис з потрібною в майбутньому інформацією та подіями, які відбувалися того дня [97, с. 30].

Доцільним є введення до навчально-виховного процесу школи візитів до клініки матері та дитини: відвідування магазину з товарами для дітей для визначення необхідних речей та цін на них: перегляд відеоматеріалів і мовчазні дискусії про підліткову вагітність та аборти [97, с. 26].

Значний інтерес становлять такі навчальні програми, що їх слід запровадити у національну школу: "Підліткова вагітність. Спірні питання для хлопців", "Перевірка реальністю - юнаки у ролі батьків" та ін., спрямовані на залучення хлопців до усвідомленого виконання батьківського обов'язку. Особливий пріоритет належить медіа-освіті - частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіа-культури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп'ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Навчання проводиться із застосуванням дитини-симулятора як у класі, так і вдома.

На уроках учні вчаться розвивати навички співучасті, відповідальності. спілкування та догляду за іншими, а також удосконалюють власні знання та виконання їх на практиці. Вони вчаться роздумувати над власними почуттями та своїм ставленням до тиску з боку однолітків, наслідків підліткової вагітності та інших проблем. Крім цього учні обмінюються власним отриманим досвідом з догляду за дитиною-снмулятором. Протягом п'яти тижнів учні створюють свій власний відео-шоденник про набутий досвід догляду за "малюком" і презентують для взаємообговорення з іншими. На підсумковому занятті учні та їх батьки заповнюють опитувальники, в яких діляться своїми враженнями про догляд за "дитиною" та доцільність проведення таких занять.

Друга програма за змістом є подібною до першої і складається з відеонаочності, допоміжного довідника та карток, які включають можливі дилемні питання стосовно батьківства для обговорення у малих групах, а також інформацію про офіційні батьківські права. На відео показано реальні життєві ситуації молодих батьків та їх сімей, після перегляду чого відбувається обговорення випадків безвідповідального та відповідального батьківства.

Наприклад, у США "Інформаційний проект для молодих матерів " - це відеопрограма та інформаційний буклет про реалії життя батьків підліткового віку. Метою програми е спонукання молоді зважено і відповідально ставитись до свого вибору шодо ранньої народжуваності, вагітності, а також обов'язків, які лягають на молодих батьків - ще учнів. На відео молоді матері діляться досвідом свого раннього материнства. Також надається необхідна для підлітків інформація щодо отримання кваліфікованої допомоги у разі потреби стосовно статевих взаємин, правових питань тощо.

Крім того у мас-медійному просторі поширеними є інтерактивні курси з батьківства: "HiSus South", що показується по телебаченню, на DVD та Інтернет-мережі (зображено драматичні сторінки життя шістьох молодих людей та їхні взаємовідносини, перший статевий досвід, ранню вагітність і незріле батьківство). Візуалізація проекту допомагає вчителям реальніше показати та пояснити всі життєві небезпеки та проблеми, які можуть виникати у підлітковому віці через раннє статеве дозрівання та психологічну незрілість до виконання батьківських ролей [94, с. 907].

Зробимо підсумки. Цілісна логічна структура, насичений зміст і динамічність освітніх програм з батьківства у СІЛА та Великій Британії інтерактивна взаємодія вчителя з учнями "на рівних", інноваційні форми навчання (групові дискусії та диспути, мозковий штурм, створення наративів, метод портфоліо та створення життєвих випадків (kevs-stady), сюжетно-рольові ігри, театралізація тощо) сприяють збагаченню власного життєвого досвіду учнів у такій важливій сфері, як батьківство, розвиває їхній особистісний потенціал тощо.

Ефективному впровадженню шкільних програм сприяють також курси підвищення кваліфікації вчителів, співпраця шкіл із батьками, місцевими (релігійними й етнічними) громадами, організація конференцій для педагогів, адміністрації шкіл, обмін досвідом тощо.

Заслуговують на увагу серії комп'ютерних навчальних програм, які пропонуються для дистанційного навчання, додаткові можливості для навчання школярів за межами школи в мікрорайоні, розробляються інтерактивні он-лайнові навчальні програми. Для розробки програм залучаються висококваліфіковані спеціалісти з етнічних груп, які мають досвід успішної адаптації до нового соціокультурного оточення. Навчальні програми мають інтерактивний і міждисциплінарний характер, охоплюють різні навчальні предмети і допоміжну додаткову освіту.

Отже, для перенесення до національної школи заслуговує на увагу розширення кола шкіл з упровадженням навчально-освітніх програм, збільшенням кількості годин на ці програми, підвищенням їхньої інформаційної насиченості за рахунок змісту, високої та якісної підготовки фахівців. Важливою метою просвітницької роботи з батьківства в школі є також співпраця з батьками, що сприяє підвищенню їхньої компетентності у питаннях виховання і навчання дитини, гармонізації сімейних та батьківсько-дитячих стосунків.

Доцільним є використання на тематичних заняттях книг, ілюстрацій, наочних матеріалів-планшетів, муляжів, плакатів, застосування медіа-освіти: кіно та відеофільмів. Навчання молодих людей регуляції функціональних і психічних станів засобами автотренінгу, арт-терапії тілесно-орієнтованої терапії рольовими іграми, символ-драмою теж є підвищенням психофізичної саморегуляції поведінки школярів, які слід запровадити до національної школи.

Значний інтерес, на нашу думку, становлять також такі програми як: «Підліткова вагітність. Спірні питання для хлопців», «Перевірка реальністю юнаки у ролі батьків», бо при запровадженні їх до національної школи, вони могли б надати реальний досвід і знання про батьківські обов'язки і підвищити рівень відповідального ставлення до батьківства серед молоді. Також заслуговує на увагу підготовка молоді на засадах гендерного виховання, засвоєння нової статево-рольової поведінки.

2.2 Емпіричне вивчення готовності юнацтва до виконання сімейних ролей

З метою дослідити готовність юнацтва до виконання майбутніх сімейних ролей було зроблене опитування, яке базувалося на принципах психолого-педагогічного експерименту.

Мета дослідження: на підставі вивчення результатів опитування 900 старшокласників (408 юнаків і 492 дівчини) проведеного колективом авторів Говорун Т.В., Кравець В.П., Кікінеджі О.М., Кізь О.Б. у 2002 році, провести власне анкетування Лабораторії гендерних досліджень проведеного нами на базі КУ Сумської спеціалізованої школи I-III ступенів №7 серед учнів 10-х класів (загальна кількість респондентів 60 осіб:25 хлопців, 35 дівчат).

Нами було розроблено анкету (додаток А). Мета опитування дослідити реальне ставлення до батьківства та сімейного життя в учнівської молоді, виявити наявність гендерних установок щодо ролі батька та матері.

За допомогою розроблемої анкети №2 (додато Б), було зроблене опитування батьків дітей Сумського дошкільного навчального закладу №22 «Джерельце» (загальна кількість респондентів 50: 41 жінка, 9 чоловіків, віком 22-40 років). Метою дослідження було дослідити реальне розподілення сімейних ролей у молодій сім'ї, зробивши гендерний аналіз отриманих результатів.

Обрання старшого шкільного віку на проведення дослідження було зумовлене тим, що саме в ранньому юнацькому віці головним новоутворенням є відкриття власного Я, розвиток рефлексії, усвідомлення власної індивідуальності та її властивостей, поява життєвого плану, настанова на свідому побудову власного життя. Ранній юнацький вік має вирішальне значення в розвитку особистості, накладаючи відбиток на подальший життєвий шлях. Адже здійснений у юнацтві життєвий вибір буде визначати в подальшому успішність професійної та сімейної самореалізації особистості в цілому.

Особливо значущим є те, що в цей період завершується статева ідентифікація, прийняття дорослих гендерних ролей, процес перетворення хлопчиків на чоловіків, дівчаток на жінок, тобто формується психологічна стать. Інтенсивніше формується внутрішня позиція молодих чоловіків і жінок, виникає власне ціннісно-смислове розуміння тих якостей людини, які характеризують її як представника певної статі, активізується вироблення особистих поглядів на характер взаємостосунків чоловіка і жінки. Виникає підвищена потреба у спілкуванні з ровесниками протилежної статі; відкривається власна сексуальність. Отже, власне ранньоюнацький вік має вирішальне значення в гендерному розвитку індивіда, в становленні особистості майбутнього сім'янина.

З метою визначення готовності школярів до сімейного життя авторами посібника «Ґендерні аспекти усвідомленого батькіства» була розроблена анкету "Психологія сім'ї ", відповіді на яку давали можливість виділити найважливіші аспекти даної проблеми. Анкета була взята за основу і адаптована до задач нашого дослідження. Результати експериментального дослідження дозволяють дати узагальнену характеристику сформованості готовності юнацтва до виконання сімейних ролей.

Внаслідок порівняльного аналізу вищезазначених досліджень були отримані наступні дані: вік у в якому респонденти хотіли б, чи вже створили сім'ю майже співпадає, а саме: учні 10-х класів школи №7, які приймали участь у нашому досліджені хочуть у майбутньому створити сім'ю, а саме дівчата планують це зробити у віці 20 років - 36,4%, хлопці у віці 25 років - 30%. Результати опитування батьків дітей з дитячого садочка «Джерельце» свідчать, що в реальному житті 37% жінок створили сім'ю у віці 20 років, 26% - 19 років, 16% - 21рік, а у чоловіків результати дещо інші, вони пізніше створюють сім'ю, а саме 33% вступили у шлюб у 25 років. Отже, прогнозовані дані підтвердилися.

Результати опитування проведеного колективом авторів посібника «Гендерні аспекти усвідомленого батьківства» свідчать про те, що близько 85 % дівчат старших класів своє найближче майбутнє пов'язують із заміжжям, розраховуючи (80 %) на матеріальну допомогу батьків.

До 60 % опитаних дівчат, які мали порушення менструального циклу ,не відчували тривоги не переживали" або не замислювались зовсім за можливі ускладнення у дітородній функції.

Понад 50 % юнаків та дівчат оцінюють можливість мати добрий заробіток, весело проводити вільний час як вищі життєві цінності у порівнянні з можливістю мати гарну сім'ю, бути щасливими у батьківстві. Близько 30 % старшокласників вважають, що їх просто лякають різними наслідками ранніх статевих з контактів, намагаючись стримати їхню сексуальну активність. Більшість опитаних недостатньо усвідомлює проблеми власного репродуктивного здоров'я, моральної готовності до материнства.

Проведений аналіз ґендерних відмінностей виявив, що цінність щасливого сімейного життя, як і цінність виховання дітей, більш значуща для дівчат у порівнянні з юнаками. Однак і тут існують свої особливості. Якщо за результатами опитування проведеного колективом авторів посібника «Гендерні аспекти усвідомленого батьківства» значущість цінності виховання дітей серед юнаків і дівчат практично не змінюється, то значущість цінності щасливого сімейного життя різко знизилась саме серед дівчат: з 84,6 % у 1991 р. до і 66,3 % у 1996 р. У юнаків же вона залишилась на тому самому рівні (56,4 %і 53,5 відповідно). Цей факт, мабуть, вказує нате, що молодь, зокрема дівчата, прагнуть зробити кар'єру, самореалізуватися за межами сім'ї.

Серед визнаних у суспільстві чинників, які пов'язані з соціальною готовністю до створення сім'ї: завершення освіти, здобуття професії, початок самостійної трудової діяльності. Саме з цим нерозривно пов'язана соціально-економічна готовність до шлюбу, сутність якої полягає в можливості молодих людей самостійно матеріально забезпечити себе і свою сім'ю. Соціальна готовність до шлюбу включає усвідомлення молоддю того, що вони беруть на себе відповідальність одне за одного, за сім'ю, за дітей.

З метою діагностики гендерного аспекту соціальної готовності до подружнього життя Говорун Т. В. вивчила сімейні орієнтації учнівської молоді. Результати подаються в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Сімейні орієнтації старшокласників, %

Результати вивчення сімейних орієнтацій старшокласників названими авторами дають їм підстави для того, щоб зробити висновки:

1. У школярів необхідно формувати установку на сім'ю, сімейне життя.

2. Необхідно знайомити старшокласників з перевагами сімейного життя:

- у сім'ї людина отримує те, до чого вона прагне в будь-якому віці - відчуття своєї необхідності для близьких;

- у сім'ї людина отримує заряд любові і бадьорості, відчуває підтримку, сім'я створює можливості для прояву почуттів гуманізму й любові.

Можливість у майбутньому народжувати дітей школярі пов'язують переважно зі шлюбом. Відповідаючи на питання "Які умови необхідні для щасливого подружнього життя?”, анкети запропонованої названими авторами, старшокласники назвали 14 умов сімейного щастя: взаємне кохання - почуття обов'язку щодо партнера і дітей, взаєморозуміння між подружжям, матеріальне благополуччя, наявність окремої квартири, діти, цікаве дозвілля в сім'ї, цікава робота, хороші друзі, безконфліктне спілкування, рівномірний розподіл домашньої праці, свобода дій, автономія, інтимність. Після ранжування у юнаків порядок цінностей набув вигляду: матеріальне благополуччя, квартира, взаєморозуміння, цікава робота, діти. У дівчат ієрархія цінностей дещо відрізнявся: взаєморозуміння, діти, взаємне кохання, почуття обов'язку, матеріальне благополуччя [22, с. 61].

Як свідчать результати нашого опитування учнів 10-х класів школи №7 лише плануючи створення сім'ї дівчата - 80% і хлопці - 88% зійшлися на думці, що лідером має бути чоловік. Зовсім інші результати по даним опитування батьків дітей дитячого садочка «Джерельце»: лише 60% жінок і 70% чоловіки, які вже її створили, зазначили, що лідер у їхній сім'ї - чоловік. Також було цікаво дізнатися про те, що 40% жінок і 30% чоловіків, вважають лідером у сім'ї саме жінку.

Попереднє вивчення репродуктивних орієнтацій старшокласників засвідчило, що більшість молодих людей до шлюбу орієнтована на дводітну сім'ю. Такі ж дані і в результатах нашого дослідження: 60% дівчат і 64% хлопців -відзначили, що хотіли б мати двоє дітей. Опитані ж батьки відповіли, що 43 % мають двоє, а 57% - одного, у чоловіків цей показник такий - 52% - мають одну дитину и 48% мають двоє дітей.

Аналізуючи відповіді школярів, потрібно звернути увагу на таке явище, яке в психологічній літературі називають "усвідомленою малодітністю".

Тут необхідно враховувати і той факт, що старшокласники ще не мають сформованих уявлень про те, що таке труднощі сімейного життя, що доведеться відмовитись від розваг, відпочинку, поїздок, турпоходів тощо в ім'я дітей. У повсякденному житті часто не реалізується навіть ця установка на дводітну сім'ю. Якщо прагнення мати одну дитину запрограмовано, можна сказати природою, то прагнення мати дітей - явище, швидше за все, соціальне. Дитину хочуть мати практично всі, багато дітей - далеко не всі. Ось чому необхідно виробляти в молоді установку на середньодітність.

На питання щодо кількості часу, який старшокласники у майбутньому готові приділяти дитині, то 40% дівчат відповідаючи визначили 24 години, 44% хлопців дали відповідь «скільки потрібно», що свідчить про те, що чоловіки мають бажання проводити з дитиною більше часу. Але у батьків які вже мають дітей, кількість годин звичайно маньша - 31% жінок визначили для себе межу приблизно в 10 годин, в той час як 33% чоловіків приділяють дитині 7 годин. Натомість ще 33%чоловіки відповіли, що приділяють дитині не менше 7 годин, а їх дружини «весь вільний час» - 45% опитаних.

Порівняння уявлень про уявне та реальне материнство й батьківство дають можливість виділити два узагальнені типи уявлень школярів:

1. Уявлення про батьківство як про процес складний, що вимагає затрат сил, енергії, часу й фінансів.

2. Уявлення про батьківство як про процес, що приносить радість, щастя, задоволення і викликає інтерес. Уявлення про батьківство й материнство юнаків відрізняються від уявлень дівчат, у котрих на перших позиціях фігурує любов (64 %), відповідальність (71,5 %), увага (51 %) і труднощі у вихованні дітей (82 %). Вони говорять також про більшу альтруїстичність батьків у порівнянні з тими, хто не є батьком чи матір'ю. В уявленнях юнаків на перших місцях стоять проблеми забезпечення майбутнього дитини (53 %), затрати часу на виховання (47 %) і батьківського авторитету (73 %) відповідно тощо.

Почуття відповідальності щодо майбутньої чи вже народженої дитини в обох шлюбних партнерів далеко не завжди синхронне. Можна констатувати, що чоловіки і жінки в поняття відповідальності вкладають різний зміст. Для чоловіка відповідальність щодо дитини, сім'ї - це передовсім матеріальне забезпечення, тобто створення матеріальних благ, фізичного комфорту сім'ї.