Соціально-педагогічні технології формування відповідального батьківства серед молоді: гендерний підхід

Для жінки традиційно відповідальність полягає в створенні сприятливої атмосфери в домі, психологічного комфорту. Зазвичай, почуття відповідальності раніше з'являється в жінки, позаяк вона значно більше часу проводить з дитиною, ніж чоловік. Це підтверджується результатами нашого дослідження. Питання стосувалося обов'язків матері і батька по вихованню і догляді за дитиною. Більшість дівчат визначили, що головним обов'язком матері є піклування - 30%, а батька - матеріальне забезпечення - 35%. Хлопці також визначили головним обов'язком батька стосовно дитини матеріальне забезпечення - 45%, а матері - виховання - 33%.

Причому за результатами відповідей щодо функціональних обов'язків батьки відповіли так: жінки визначили для себе три найголовніші обов'язки - годування - 19,6%, водити в дитячий садок - 16,8% і привчання до дисципліни - 16,8%, в обов'язки чоловіків на їх думку входить матеріальне забезпечення - 32%, привчання до дисципліни - 22%, гратися з дитиною вдома - 19,%, чоловіки згодні з жінками і серед своїх головних обов'язків виділяють матеріальне забезпечення - 33%, привчання до дисципліни - 33%, гратися з дитиною вдома - 17,%, а на жінку покладають обов'язок годування 22%, водити дитину до дитячого садка - 17%, та доглядати за хворою дитиною - 17%.

Проаналізувавши результати опитування можна зробити висновок про сформовані стереотипні уявлення щодо обов'язків матері і батька по вихованню і догляду за дитиною: прослідковується чітке розмежування обов'язків, коли чоловік матеріально забезпечує сім'ю, а жінка піклується, виховує та годує дитину. Такий розподіл може негативно вплинути на розвиток дитини і на сімейні відносини загалом, коли батько не приймає участі у вихованні та догляді за дитиною, а мати не має змогу реалізовувати себе за межами родини.

Насправді молодь (а не тільки дівчата) повинна отримати елементарну практичну підготовку по догляду за дитиною. Вміннями одягнути, переповити, викупати, покласти спати, заколисати повинні оволодіти і хлопці, і дівчата. На жаль, цьому приділяють недостатню увагу в сім'ї. А звідси й справедливість думок: перша дитина - остання лялька для молодої мами. Опитування старшокласників засвідчило, що абсолютна їх більшість не підготовлена для догляду за новонародженою дитиною. На питання анкети: "Чи вмієте Ви правильно поводитися з немовлям?" були такі відповіді (табл. 2.2 ).

Таблиця 2.2 Розподіл відповідей на запитання "Чи вмієте Ви правильно поводитися з немовлям?", %

Варіанти відповідей	Юнаки	Дівчата
Так	7,1	13,2
Ні	70,4	54,3
Важко сказати	18,7	30,4
Немає відповіді	3,8	2,1

Зацікавила школярів і дала підтвердження вищесказаному робота над опитувальником в дослідженні тернопільчан "Навички догляду за немовлям", проведеним вищезазначеними авторами, яка поєднувалась із практичними заняттями з оволодіння навичками сповивання, купання малюка (з використанням ляльок). Результати опитування засвідчили, що у старшокласників побутують хибні думки стосовно догляду за немовлям. На більшість питань їхні відповіді були неправильними. Навіть студенти старших курсів педуніверситету, які на час опитування були одружені і мали дітей, демонстрували безпорадність, відповідаючи на ці ж питання. Вони не навчені елементарним навичкам догляду за новонародженим, не знають, як має розвиватися і поводитися малюк у різні періоди свого життя. Все в малій дитині викликає тривогу і неспокій молодих батьків. Лише кожна третя з опитаних 89 студенток-молодих мам може правильно тлумачити звукові сигнали своєї дитини, тобто знає її мову і може адекватно реагувати на її потреби, кожна четверта зорієнтована на грудне вигодовування дитини.

Будь-якому школяру, котрий отримує документ про середню освіту, мають бути відомі елементарні норми сімейного законодавства. На жаль, як свідчать результати опитування, переважна більшість з них не володіє необхідною інформацією. Лише 7,8 % із опитаних старшокласників знайомі з основними принципами сімейного права, 26,1 % розуміє правові наслідки недійсних та незареєстрованих шлюбів; 31,7 % допускають громадянський шлюб без його державної реєстрації, 49,8 % старшокласників не мають уявлення про особисті право стосунки подружніх партнерів та стосунки майнового характеру, 72,4 % опитаних школярів не ознайомлені з кримінальною відповідальністю за незаконне проведення абортів, ухилення від лікування венеричних захворювань тощо [22, с. 66].

У ході опитування вищезазначені автори виявляли ставлення старшокласників до розлучень розуміння їх правових основ та наслідків. Для початку вони відповідали на пряме запитання: "Як Ви ставитесь до висловлювання: "Розлучення - серйозна життєва невдача". Відповіді розподілились таким чином.

Цікаво, що у дослідженні цих авторі, для уточнення ставлення школярів до розлучень було запропоноване питання: "Яке з наведених тверджень щодо розлучення відповідає Вашій точці зору? ".

Твердження і позиція школярів наведені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Варіанти тверджень	Юнаки	Дівчата
Розлучення - завжди нещастя для сім'ї	48,2	51,4
Розлучення - один з методів вирішення - сімейних проблем	18,4	14,2
Розлучення - неминучий супутник сучасної сім'ї	14,7
Розлучення - це не сімейна невдача, а помилка у виборі партнера , яку необхідно виправити	5,5	7,7
Інша відповідь	10,8	14,2
Немає відповіді	2,4	1,3

Таким чином, дані таблиць 2.3 і 2.4 засвідчують дещо легковажне ставлення школярів до розлучення.

Отже, актуальними і на сьогодні залишаються висновки В.О. Сухомлинського щодо причин розлучення молодих сімей. На його думку, серед причин розлучень перш за все варто назвати:

а) невміння молодого подружжя зрозуміти одне одного;

б) відсутність уявлення про культуру взаємовідносин, якої потребує життя в шлюбі;

в) нерозуміння того, що подружнє життя не тільки і не стільки радість, скільки велика праця і напруження всіх сил;

г) легковажність при вступі до шлюбу;

ґ) бездумність в інтимних стосунках, примітивне розуміння своєї "потреби в коханні", вільної від будь-якої відповідальності;

д) незнання сутності подружніх обов'язків і сімейних функцій;

е) невміння поступитись одне одному в напружених, конфліктних ситуаціях;

є) невміння підкоряти почуття розумові;

ж) нерозвинутість почуттів;

з) відсутність обов'язку людини перед людиною і відповідальності людини за людину у тій сфері нашого життя, де народжується її майбутнє і т. ін. [70].

Суперечливий процес гендерної соціалізації молоді в Україні призвів до того, що юнаки та дівчата залишаються на роздоріжжі гендерної самореалізації. Три покоління виросло в Україні на ґрунті системи, що утискала вияв особистого начала людини, її індивідуальності у виконанні гендерних ролей. Порушення рівності статей досягалося за рахунок звуження сфери самореалізації жінок та чоловіків, поширення упереджених поглядів на участь жінок у суспільно-політичній сфері, подвійними стандартами в оцінці значущості сімейних ролей, руйнацією етнокультурних засад виховання як основи для само ідентифікації Я.

Сучасні проблеми гендерної соціалізації молоді, визначаються амбівалентністю поглядів. стосуються протиріч між орієнтацією на традиційний чи егалітарний характер гендерних ролец, переважанням андро та феміноцентричних нормативів поведінки, прояву девальвації подружніх та сімейних цінностей. Подібна усталена орієнтація на традиційний розподіл гендерних ролей рано чи пізно вступатиме у протиріччя з вимогами сучасної сім'ї як взірця бархатного шлюбу. Оскільки моделі егалітарної сім'ї сучасного суспільства орієнтовані не на подальшу гендерну диференціацію, а на розвиток необхідних морально-психологічних якостей взаємозамінності, взаємодопомоги.

2.3 Підготовка молоді до сімейного життя з позиції гендерного підходу

Гендерна рівність - виклик часу і фундаментальна цінність, яка зумовлює реальні зміни в економічному, гуманітарному, соціальному вимірі. Необхідність змін підкреслюється гендерними дослідниками, які вказують на те, що молодь зазнає надзвичайно інтенсивного статевотипізованого впливу соціуму (педагогічних вимог з боку вчителів та батьківської сім'ї, змісту навчально-виховної роботи, ЗМІ), який призводить до поляризації особистісних орієнтацій юнаків та дівчат, закріплення дисбалансованих (в кращому випадку -комплементарних) гендерних ролей та властивостей, дискримінації позиції статей в різних сферах життєдіяльності, у тому числі в сімейних відносинах [53, с. 57].

Саме неузгодженість, дисбаланс домагань та очікувань, маргіналізація гендерної свідомості за рахунок збіднення нормативів гендерної поведінки породжує дезорієнтованість юнаків та дівчат щодо майбутнього сімейного та професійного життя. Все більшої підтримки одержує думка, щоРозуміння та вироблення у молодої людини навичок гендерної культури дасть можливість формувати неупереджене ставлення до здібностей та статусу людини незалежно від її статевої належності, орієнтувати навчально-виховний процес на принципи егалітарності, на найповнішу самореалізацію особистості в освоєнні будь-яких сфер людської життєдіяльності, зокрема реалізації в сім'ї та батьківстві [71, с. 175].

Гендерна культура розглядається як система соціально-економічних, правових та етнопсихологічних умов існування суспільства, що сприяє становленню чоловіка та жінки як рівних у правах і можливостіх. У формуванні культури суспільства особливого значення набуває зміст цінностей, що культивується соціумом, їхня орієнтація на традиційний чи егалітарний характер гендерних ролей, на андро- чи феміноцентричні нормативи поведінки [84, с. 74].

Нові підходи до організації роботи з даної проблематики вимагають, на наш погляд, оновлення - ціннісних, мотиваційних, комунікативних та когнітивних засад взаємодії і ставлень викладача і студента, вчителя і учня в конструйованих ними спільно навчально-виховних ситуаціях, апробації інтерактивних технологій у гендерній просвіті. Особливо це стосується підготовки до сімейного життя, тому що у більшості випадків ми спостерігаємо стереотипізоване навчання.

Основною тактикою роботи є виховання у молоді свідомого, відповідального ставлення до майбутніх соціальних ролей як громадянських, так і сімейних [97, с. 144]. Особистісно-центрований підхід в доборі дидактичних матеріалів, проблемний виклад та активні методи навчання (евристичні бесіди, міні-дискусії, тренінгові вправи, метод наративу) стимулюють розширення соціального контексту пізнання особистістю себе та інших, активізують вироблення власної позиції молоді щодо гендерної поведінки.

Переорієнтація суспільства на сімейні цінності висвітлила актуальність відновлення і зміцнення подружнього та батьківського статусів, виховання в сучасної молоді батьківських якостей, що зумовлюють зміну поглядів на дитинство і дитину. Підготовка учнів до батьківства у системі загальноосвітньої школи відкриває нові можливості для розширення освітнього простору школи у вихованні моральної та гендерної культури. Відчуття сучасною молоддю себе як потенційних батьків є реальним шляхом гуманізації особистості та суспільства, вирішення демографічної кризи, зміни їх ціннісних вартостей шодо майбутніх батьківських обов'язків.

Особистісно-орієнтований цілісний (холістичний) підхід до особистості є ключовим моментом у загальному процесі модернізації нашої освіти. Інноваційний тип школи відрізняється від традиційного тим, що нова школа повинна керувати знаннями, а не передавати їх, оскільки в час інформаційних технологій зменшується роль вчителя як джерела інформації та збільшується важливість самостійного набуття учнями умінь і навичок взагалі, і з такої важливої для майбутнього життя сфери, як батьківство, зокрема.

Вирішальним у підготовці учнівської молоді до батьківства у світлі Концепції загальної середньої освіти та компетентнісного підходу є спрямування молоді на загальнолюдські гуманістичні цінності, забезпечення готовності до майбутнього батьківства на основі набуття умінь і навичок, необхідних для життєвого та професійного вибору, здатність до самопізнання та самореалізації особистості у різних видах діяльності, якісної зміни навчального змісту та методик, підготовка нової генерації педагогічних кадрів для читання цього курсу, підвищення їх професійного рівня і т. ін.

Зробивши дослідження ми дійшли висновку, що є необхідність створити модель системи підготовки молоді до сімейного життя (Додаток В). Важливо з'ясувати зміст понятя «модель». В контексті нашого дослідження ми спиралися на таке визначення поняття «модель» (франц. model, від лат. modulus - міра, мірило, зразок) визначається як: 1) уявний чи умовний образ, аналог кількості об'єкта, процесу чи явища, що відтворює у символічній формі їхні основні типові риси; 2) формалізована теорія, на основі якої може бути зроблено ряд припущень; 3) символічне зображення структури, типу поведінки й зразків взаємодії у соціальних процесах; 4) стандарт для виміру відхилень у реальних процесах від передбачуваних[74, с. 143].

Спираючись на вже існуючі доробки нами була запропонована модель системи підготовки до сімейного життя. Дана модель включає такі змістові компоненти, як соціальна, психологічна, сексуально-інтимна, прокреативна, юридична, етична підготовка та менеджмент сімейних ресурсів.

Мета моделі системи підготовки молоді до сімейного життя на сучасному етапі - забезпечити засвоєння теоретичних знань та розвиток практичних умінь і навичок для набуття чи збагачення знань про досвід сімейного життя. Обов'язковою складовою є корекція впливу гендерних стереотипів на користь гармонізації сімейного життя молоді.

1. Соціальна підготовка формує поняття інституту сім'ї і шлюбу в контексті їх взаємозв'язку з політичною, освітньою, релігійної та професійною системами, розкриває специфіку демографічних та економічних процесів, розподілу світових ресурсів, взаємозв'язку сімейного життя і професійної діяльності.

Змістовий компонент виховує відповідальне ставлення до сімейних і громадських обов'язків, стимулює у студентів прагнення допомагати та підтримувати сім'ї з особливими потребами чи проблемами, акцентує увагу на вирішальній ролі освіти у визначенні життєвого шляху людини.

2. Психологічний аспект підготовки молоді до сімейного життя аналізує етапи формування й розвитку сім'ї, основні типи сімей та критерії їх класифікації, фактори впливу на подружні взаємини та причини й шляхи подолання сімейних криз. Змістовий компонент визначає цінність кохання й відданості, самоповаги й поваги до особистості партнера, саморозвитку та підтримки розвитку партнера. У студентів формують навички прийняття зважених рішень й вміння віднаходити нестандартні шляхи вирішення конфліктних ситуацій.

3. Сексуально-інтимна підготовка зосереджена на типах розвитку організму людини та їх взаємодії, змінах організму в процесі старіння, факторах, що визначають його індивідуальні особливості, та ключових аспектах здоров'я, репродуктивній фізіології та її біологічних детермінантах, статевій поведінці та сексуальних реакціях, контрацепції та захворюваннях, що передаються статевим шляхом. Основні завдання зведені до формування вміння піклуватися про особисте здоров'я та здоров'я всіх членів родини, приймати з сексуальним партнером спільні рішення з питань статевого життя, обговорювати вибір моделі сексуальної поведінки, відповідально ставитися до наслідків власних дій і вчинків партнера, протистояти тиску оточення до ініціації статевого життя.

4. Менеджмент сімейних ресурсів висвітлює механізми витрат енергії людиною, типи ресурсів, шляхи їх нагромадження, розподілу й використання для задоволення потреб та вплив соціального оточення на ці процеси. До основних завдань змістового компонента віднесено формування навичок фінансового планування, визначення короткочасних і довготривалих цілей, оптимального розподілу часу для роботи, навчання та відпочинку, раціонального використання особистих ресурсів, визначення індивідуальних кар'єрних перспектив. Структурним елементом змістового компоненту є практичні настанови щодо облаштування помешкання, приготування кулінарних страв та пошиття одягу.

5. Фундамент прокреативної підготовки студентської молоді до сімейного життя утворюють знання про вікові етапи розвитку дітей, базові стилі їх виховання та спілкування з ними, правила догляду за дітьми різного віку та правила побудови безпечного середовища, що стимулює їх розвиток. Акцент у формуванні навичок відповідального батьківства зроблено на розвитку вміння задовольняти потреби дитини та усвідомлено сприймати винагороди й вимоги батьківства. Змістовий компонент розкриває цінність емпатії як основи здатності до піклування й догляду за іншими та формує в молоді переконання про те, що відповідальне батьківство - це праця 24 години на добу.

6. Завдання юридичної підготовки студентів до шлюбу полягає у визначенні правового статусу сім'ї та засвоєнні основ шлюбно-сімейного законодавства (правове оформлення шлюбу, розлучення, усиновлення, захисту дітей і їх прав). Збалансований розвиток людини, просування гендерної рівності є стратегічними напрямами державної політики в контексті європейської інтеграції, про що свідчать існуючі документи, а саме: Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" від 8.09.2005 р., Указ Президента "Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" від 26.07.2005.

Педагог розкриває специфіку державного регулювання інституту сім'ї (оподаткування, соціальне страхування, економічна підтримка), цінність громадянських прав людини та правового захисту членів родини, виховує повагу до букви закону. Практичний аспект змістового компонента утворюють уміння студентів аргументовано відстоювати власні юридичні права та права членів родини, виконувати задекларовані правовими актами обов'язки громадянина та сім'янина.

7. Заключний змістовий компонент даної системи підготовки молоді до сімейного життя - етична підготовка - розкриває характер та якість соціальної поведінки людини. Студентська молодь досліджує процеси формування цінностей та їх різномаїття в сучасному суспільстві, основні ідеології та соціальні наслідки життєвого вибору, етику професійної діяльності та етичні принципи як різновид цінностей, що спрямовують поведінку людини. Основні завдання змістового компонента зведено до розвитку індивідуального етичного коду вихованців, збагачення їх духовного світу, розширення індивідуальної автономії та соціальної відповідальності.

У науковій праці Д.І. Водзинського підкреслюється, що у формуванні майбутнього сім'янина важливу роль відіграє сам індивід, який вибірково ставиться де виховного впливу [40, с. 64]. Кожна особистість є окремою індивідуальністю, з тільки її властивими особливостями сприйняття, з особистими звичками й навичками, зі своїм колом знань, подань, асоціацій, певними поглядами на навколишні події, і все це треба враховувати. Не можна забувати, відзначає автор, і про рівень моральної вихованості юнаків і дівчат, особливості їхнього сімейного побуту, індивідуальних, психологічних і фізичних даних. А це означає з необхідністю задачу забезпечення індивідуального підходу у підготовці молоді до сімейного життя.

Вітчизняні та зарубіжні педагоги обґрунтовують взаємозв'язок та наступність трьох ступенів формування готовності до сімейного життя. Студентам подають ґрунтовні теоретичні знання з питань шлюбу та сімейного життя, які є своєрідним фундаментом для двох наступних етапів. На другому етапі - розвивають і вдосконалюють практичні вміння і навички використання набутих знань. На третьому - формують систему життєвих цінностей та переконань студентської молоді. Стимулює інтерес до вивчення предмета принцип врахування потреб молоді та її попереднього життєвого досвіду.

Єдність змістових компонентів системи підготовки молоді до сімейного життя повинні ґрунтуватись на таких принципах. Профілактика й подолання негативних суспільних процесів досягається впровадженням принципу актуальності набутих знань, умінь та навичок. Реалізуючи принцип демократизації, програми зі статевого виховання молоді мають пропагувати два варіанти поведінки: або утримання від ініціації статевого життя, або використання контрацептивів. Багатий досвід співпраці закладів освіти та батьків молоді забезпечує єдність і цілісність виховного процесу. Принцип гуманізації виховання забезпечує формування в молоді культури піклування. Для виконання переважної більшості практичних завдань чи обговорення складних аспектів школярів об'єднують у мікрогрупи, що формують навички роботи з партнером, стимулюють відвертість та щирість висловлювань.

На наш погляд обов'язковою складовою прннципів підготовки молоді має стати принцип рівноправності, що забезпечить гармонійні відносини між подружжям.

Дотримання принципу рівностей статей у соціальному, економічному, політичному житті суспільства гарантують підтримку гідності кожної людини незалежно від статі.

Наступний напрямок системи підготовки до сімейного життя - сексуальне виховання молоді. Його мета - засвоєння вичерпної інформації з питань анатомії і фізіології організму людини та його репродуктивної системи, виховання почуття відповідальності у статевих взаєминах шляхом пропаганди використання контрацептивів та відмови від випадкових статевих контактів; розвиток навичок побудови успішних взаємин; формування усвідомленого сприйняття зобов'язань та відповідальності сімейного життя.

Метою системи підготовки молоді до відповідального батьківства є розширення наявної системи знань, умінь та навичок щодо виховання й догляду за дітьми та специфіки взаємин „батьки-діти”.

У вихованні майбутнього сім'янина вітчизняні педагоги мають зосереджувати увагу на таких ознаках соціального самовизначення як активність, здатність до самостійного вибору та відповідальність. У студентів розвивають рефлексивні потреби, стимулюють самопізнання й розкриття індивідуальних рис характеру.

У практику підготовки молоді до сімейного життя інтегровано методи і прийоми формування свідомості особистості (приклад, дискусія, сімейна біографія, обговорення асоціація), організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки (імітація, прогнозування, доручення, вправляння, створення виховних ситуацій, проекти, аналогія), стимулювання діяльності та поведінки (змагання), самовиховання (особистий щоденник, інтерв'ю).

Наступний напрям підготовки - гендерне виховання. У процесі виховання індивід вчиться виконувати статеву роль згідно зі стандартизованими уявленнями про “чоловіче” і “жіноче”, що гальмує або спотворює розвиток особистості, перешкоджає її самореалізації, оскільки не відповідає сучасному розвитку продуктивних сил, міжстатевому розподілу на ринку праці. З іншого боку, невизначеність процесу соціалізації, цінності, норми, очікування, які часто суперечать одне одному та продукуються ЗМІ, школою, сім'єю, усілякими організаціями, ускладнюють процес засвоєння чоловічих і жіночих ролей. На тлі змін у суспільстві та освіті виникла необхідність у корекції поглядів на соціально-психологічні відмінності, які існують між статями, та способів їх конструювання

Соціально-психологічні та культурні відмінності між чоловіками і жінками відображає поняття “ґендер” (gender) - соціокультурна стать, біологічні відмінності - “стать” (sex). Двояке розуміння статі вимагає розвитку ґендерних уявлень у суспільній свідомості, розуміння ролі психолого-педагогічних дисциплін у наповненні освітнього простору інформацією про ґендер.

Методологічні проблеми ґендерної педагогіки вивчали В. Кравець, Л. Штильова; шкільної освіти з врахуванням ґендерної складової - Т. Говорун, О. Кікінежді, К. Корсак, Н. Лавриченко, особливості соціалізації дошкільників і молодших школярів різної статі - В. Абраменкова, А. Палій, О. Прозументик, Н. Радіна, підлітків - В. Москаленко, В. Романова; взаємодію педагогів з хлопцями і дівчатами підліткового віку - О. Антипова; виховання культури міжстатевих відносин - В. Коршунов, І. Мезеря; впровадження ґендерного підходу до виховання студентської молоді та її професійної підготовки - Т. Голованова, І. Мунтян, О. Цокур. Проте, результати теоретичних досліджень та виховної практики свідчать про недостатню увагу до ґендерного виховання старшокласників загальноосвітніх шкіл і переконують в необхідності застосування ґендерного підходу до організації навчально-виховного процесу.

Актуальність окресленої проблеми зумовлена наявністю суперечностей між:

· ґендерною стратегією в трансформації суспільних відносин і повільними змінами у масовій свідомості;

· консервативністю ґендерних стереотипів і новим змістом сучасних ґендерних ролей;

· виховним процесом і процесом статеворольової соціалізації;

· невідповідністю теоретичного вивчення проблеми та його практичного застосування у школі;

· професійним і громадянським самовизначенням учнів старшого підліткового і раннього юнацького віку, з одного боку, і самовираженням в інтимно-особистісній сфері, з іншого.

Шляхи подолання вказаних вище суперечностей визначають ґендерна освіта й виховання. Таким чином, соціальна значущість і практична необхідність відповідного виховання, а також недостатнє теоретичне і методичне висвітлення проблеми визначили вибір теми дисертаційного дослідження: “Ґендерне виховання учнів старшого підліткового і раннього юнацького віку”.

Розділ соціальної педагогіки, що вивчає гендерні питання, є новим напрямком педагогічної науки. Як свідчить теоретичний аналіз досліджень з гендерної проблематики (Т. Зелінська, О. Кікінежді, О. Кізь, І. Кльоцина, В. Кравець, Л. Смоляр, Т. Титаренко, О. Ярош та ін.), в основу всіх досліджень покладено провідну ідею - ідею гендерної рівності. У контексті гендерної рівності розглядаються важливі педагогічні аспекти, а саме: гендерна освіта, гендерне виховання та гендерні відносини, які повинні стати теоретичною основою підготовки молоді до сімейного життя. Порушення питань гендерної рівності, руйнування статевих стереотипів про жінку як другорядну особу - істотна ознака сучасності, тенденція до гармонізації стосунків між жінками і чоловіками, основи якої закладено й сформовано ООН та Радою Європи. Гендер (за означенням ООН) - поняття, що характеризує стосунки між жінками і чоловіками на основі соціальних ролей, які приписуються кожній статі. Гендерна рівність - це рівність жінок і чоловіків у можливостях соціального життя та самореалізації. Тобто, гендерна рівність - це не тільки рівність статей, а й рівність використання особистісного потенціалу кожної людини незалежно від статі [84, с. 65].

Керівник Програми рівних можливостей ПРООН в Україні Л.Кобелянська наголошує на тому, що сучасне українське суспільство, його розвиток, стабільність та перспективи тісно пов'язані із загальним розвитком особистості з огляду на її ґендерні особливості. Це зумовлено тим, що соціально-економічні зміни, характерні для сучасного українського суспільства, супроводжуються змінами усталених стереотипів та цінностей взаємовідносин і потребують створення стійкої системи отримання знань з питань ґендеру, тобто системи ґендерної освіти [41, с. 139].

Гендерна освіта - це процес засвоєння ґендерних знань, ґендерне навчання [84, с. 69]. Гендерне виховання - це цілеспрямований, організований і керований процес формування соціокультурних механізмів конструювання чоловічих і жіночих ролей, поведінки, діяльності та психологічних характеристик особистості, запропонованих суспільством своїм громадянам залежно від їхньої біологічної статі [84, с. 63].

Конструювання процесу гендерного виховання відбувається на основі аналізу моделей гендерних взаємовідносин, що розвиваються і трансформуються в сучасному суспільстві.

Проблема гендерного виховання привертає все більшу увагу педагогів, психологів, науковців, які намагаються з'ясувати механізми виникнення статевих та гендерних ролей, стереотипів поведінки, що традиційно асоціюється з жіночою або чоловічою соціальною функцією. У сучасних наукових колах не існує єдиних підходів щодо визначення поняття «гендерне виховання», але всі існуючі трактування зводяться до виховання особистості, завдяки створення умов для формування егалітарної свідомості, вільної від гендерних стереотипів і відповідальної за свої міжособистісні взаємини в соціумі.

Увага суспільства до сім'ї повинна проявлятися в розширенні різних форм державної соціальної допомоги, поширенні необхідних психолого-педагогічних знань та можливостей сімейної консультативної допомоги, створення практикумів на гендерну тематику, відсутність яких утруднює роботу педагога і психолога в аспекті використання інтерактивних засобів навчання юнаків та дівчат. Беручи до уваги, що залучення особистого досвіду учасників при вивченні теми виступає умовою поліпшення засвоєння знань у процесі навчання, ми акцентуємо увагу на необхідності розробки циклів практичних занять, які б крок за кроком сприяли осмисленню їх індивідуальних гендерних настановлень і уявлень.

ВИСНОВОК ДО IІ РОЗДІЛУ

У другому розділі нашої роботи, присвяченому соціально-педагогічним технологіям формування гендерної культури та гендерної чутливості в процесі підготовки молоді до сімейного життя, вивчали зарубіжний досвід підготовки учнівської молоді до відповідального батьківства ми визначили, що саме цілісна, логічна структура, насичений зміст і динамічність освітніх програм з батьківства у США та Великій Британії, інтерактивна взаємодія вчителя з учнями "на рівних", інноваційні форми навчання (групові дискусії та диспути, мозковий штурм, створення наративів, метод портфоліо та створення життєвих випадків (kevs-stady), сюжетно-рольові ігри, театралізація тощо) сприяють збагаченню власного життєвого досвіду учнів у такій важливій сфері, як батьківство, розвиває їхній особистісний потенціал тощо.

Також заслуговує на увагу підготовка зарубіжної молоді на засадах гендерного виховання, засвоєння нової статево - рольової поведінки.

Аналіз сучасного стану процес гендерної соціалізації молоді в Україні дав змогу зробити висновок, що юнаки та дівчата залишаються на роздоріжжі гендерної самореалізації. Три покоління виросло в Україні на ґрунті системи, що утискала вияв особистого начала людини, її індивідуальності у виконанні гендерних ролей. Сучасні проблеми гендерної соціалізації молоді, визначаються амбівалентністю поглядів. стосуються протиріч між орієнтацією на традиційний чи егалітарний характер гендерних ролей, переважанням андро та феміноцентричних нормативів поведінки, прояву девальвації подружніх та сімейних цінностей.

Спираючись на вже існуючі доробки наковців Лорбер і Ферре, які відмічали безперервний зв'язок розподілу праці за ознакою статі в сім'ї, ми підкреслили, що тільки одночасний демонтаж цього розподілу в цій сфері може дати необхідний ефект суспільству, яке прагне до більшого рівноправ'я статей. Виходячи з цього нами була запропонована нова модель системи підготовки до сімейного життя (Додаток В). Мета якої - забезпечити засвоєння теоретичних та розвиток практичних умінь і навичок для набуття чи збагачення досвіду. Дана модель включає такі змістові компоненти, як соціальна, психологічна, сексуально-інтимна, прокреативна, юридична, етична підготовка та менеджмент сімейних ресурсів, гендерне виховання.

Розвиток сучасного українського суспільства вимагає перегляду традиційної системи освіти і виховання спрямованих на формування відповідального батьківства. Реалізація гендерного підходу в вихованні дозволить корегувати негативні моменти стихійної статеворольової соціалізації.



ВИСНОВКИ

Готовність до шлюбу і сімейного життя - багатоаспектна проблема, яка включає в себе питання формування психологічної статі особистості, її розвиток, відмову від стереотипної гендерної поведінки в сімейних стосунках. Начасі створення нової моделі підготовки молоді до батьківства в межах сімейного виховання. Це обумовило вибір теми дослідження «Соціально-педагогічні технології формування відповідального батьківства серед молоді. Гендерний підхід» і завдань, які ми поставили для її реалізації. Виконання поставлених завдань дало нам змогу зробити наступні висновки.

У результаті написання дипломної роботи ми досягли мети та виконали поставлені завдання, тому можемо зробити наступні висновки.

Грунтуючись на засадах гендерного підходу В першому розділі нашої роботи, розглядаючи основні теоретичні підходи в дослідженні проблеми батьківства в психолого-педагогічній літературі, ми дійшли наступних висновків: цій темі присвячені роботи таких вчених минулого як К. Ушинський, Я. Чепіга, С. Русова, Г. Ващенко, А. Макаренко, В. Сухомлинський, М. Стельмахович та ін., так і сьогодення Т. Алексєєнко, М. Боришевський, В. Костів, В. Кравець, Т. Кравченко, О. Максимович, В. Постовий, Л. Повалій, У. Трубініна, М. Фіцула, Е. Хофман та ін.

Більшість авторів сходяться на думці, що одна з головних функцій сім'ї виховання дитини і ролі матері і батька в цьому процесі дуже важлива. Г.А. Литвинова зазначає важливість авторитету матері в процесі виховання. Він розглядається як чинник підвищення морально-виховного потенціалу сім'ї, в якому починається формування нової людини. Відомі педагоги радянського періоду висловлюють загальну думку, що виховання дітей - це обов'язок перед суспільством, і саме від того, як налагоджена взаємодія між членами родини, і буде залежати формування цінностей в ньому. Особливу увагу педагоги приділяють саме моральним установкам самих батьків а також наголошує на їх взаємній відповідальності за виховання дитини. Натомість ідеї рівності статей у вихованні, висловлені В. Сухомлинським, та думки Е. Хоффмана про те, що батько відіграє найважливішу роль в засвоєнні дітьми моральних норм випередили час і є слушними у підготовці покоління до відповідального батьківства.

Особливу увагу ми приділили розгляду проблеми батьківства у класичному психоаналізі. З точки зору ряду авторів (З. Фройд, А. Адлер, Е. Берн та ін.) сімейна атмосфера, взаємини в сім'ї, ціннісні орієнтації і установки батьків є первинним чинником у розвитку особистості.

Не дивлячись на численні роботи зазначених авторів, у вітчизняній науковій літературі як самостоятійний концепт батьківства використовувалося відносно рідко, і у більшості випадків говорилося про виховну функцію сім'ї або про сім'ю як важливого агента соціалізації.

Питання структури психологічної готовності до материнства/батьківства в контексті інших задач знайшло певне відображення у наукових працях таких учених як К.А. Абульханова-Славська, В.В. Бойко, Вітакер, JI.C. Виготський, В.Н. Дружинін, Л.Ф. Обухова, C.JI. Рубінштейн, A.C. Співаковська, Л.Б. Шнейдер. Ми проаналізували чинники, що впливають на якість виховання (за Бельською О.) та показники рівня психологічної готовності до материнства (за С.Ю. Мещеряковою). Філіппова Г.Г., досліджуючи психологічні чинники порушення материнства, розглядала мотиваційну основу материнської поведінки, психологічну готовність до материнства як провідний чинник адаптації до вагітності і материнства.

Аналізуючи цю тему потрібно зазначити, що в системі сучасного психологічного знання проблематика психологічної готовності юнаків до батьківства не є достатньо розробленою. Такі автори як Н. Казанцева, Б.А. Тітов і JI.T. Машкова зазначили, що батько відіграє дуже важливу роль при вихованні дитини. Також стверджують, що при відсутності батька і недостатньому досвіді спілкування з ним знижується формування батьківських відчуттів у хлопчиків, що згодом негативно позначається на їхніх стосунках з власними дітьми. Отже, більшість дослідників визнають, що у плані формування психологічної готовності до батьківства батьківська сім'я робить вплив на розвиток ставлення до дітей, до себе як батька.

Також ми проаналізували тему батьківської установки як аспекту соціально-особистісного та гендерного самовизначення у юнацькому віці і визначили, що самовизначення є новоутворенням підліткового віку, у юнацтві ж воно інтенсивно розвивається і стає більш цілісним і усвідомленим. У юнацькому віці з'являються новоутворення, які належним чином пов'язані з батьківськими установками: почуття відповідальності за своє майбутні (В.Ф.Моргун 1985р.) світогляд, соціокультурнии простір (В.І.Слободчіков, Ґ.А.Цукерман 1996р.); відбувається остаточне самовизначення (Л.І.Божович 1995р., І.Ю.Кулагіна, В.М.Колюцький, 2001 р); інтимність, ізоляція (Н.Еріксон); розвиток автономного та незалежного прийняття рішення (К.В.Лейбові-Віф); прогрес від дуалістичного до реалістичного мислення (Пері 1998р.). Гендерна ідентичність е одним з результатів гендерної соціалізації процесу засвоєння норм, правил поведінки, установок у відповідності з культурними поданнями про роль, становища й призначення чоловіки й жінки в суспільства.

У другому розділі нашої роботи, вивчаючи зарубіжний досвід підготовки учнівської молоді до відповідального батьківства ми визначили, що саме цілісна, логічна структура, насичений зміст і динамічність освітніх програм з батьківства у США та Великій Британії, інтерактивна взаємодія вчителя з учнями "на рівних", інноваційні форми навчання (групові дискусії та диспути, мозковий штурм, створення наративів, метод портфоліо та створення життєвих випадків (kevs-stady), сюжетно-рольові ігри, театралізація тощо) сприяють збагаченню власного життєвого досвіду учнів у такій важливій сфері, як батьківство, розвиває їхній особистісний потенціал тощо.

Також заслуговує на увагу підготовка зарубіжної молоді на засадах гендерного виховання, засвоєння нової статево - рольової поведінки.

Значний інтерес, на нашу думку, становлять також такі програми як: «Підліткова вагітність.

Спірні питання для хлопців», «Перевірка реальністю - юнаки у ролі батьків», «Інформаційний проект для молодих матерів», метою цих програм є спонукання молоді зважено і відповідально ставитись до свого вибору щодо ранньої народжуваності, вагітності, а також обов'язків, які лягають на молодих батьків. На нашу думку запровадження цих програм до національної школи, могло б надати реальний досвід і знання про батьківські обов'язки і підвищити рівень відповідального ставлення до батьківства серед молоді. Також заслуговує на увагу підготовка молоді на засадах гендерного виховання, засвоєння нової статево - рольової поведінки.

Проведення соціально-педагогічного дослідження дало змогу зробити висновок, що суперечливий процес гендерної соціалізації молоді в Україні призвів до того, що юнаки та дівчата залишаються на роздоріжжі гендерної самореалізації. Три покоління виросло в Україні на ґрунті системи, що утискала вияв особистого начала людини, її індивідуальності у виконанні гендерних ролей. Сучасні проблеми гендерної соціалізації молоді, визначаються амбівалентністю поглядів. стосуються протиріч між орієнтацією на традиційний чи егалітарний характер гендерних ролей, переважанням андро та феміноцентричних нормативів поведінки, прояву девальвації подружніх та сімейних цінностей.

Спираючись на вже існуючі доробки наковців Лорбер і Ферре, які відмічали безперервний зв'язок розподілу праці за ознакою статі в сім'ї, ми підкреслили, що тільки одночасний демонтаж цього розподілу в цій сфері може дати необхідний ефект суспільству, яке прагне до більшого рівноправ'я статей. Виходячи з цього нами була запропонована нова модель системи підготовки до сімейного життя (Додаток В). Мета якої - забезпечити засвоєння теоретичних та розвиток практичних умінь і навичок для набуття чи збагачення досвіду. Дана модель включає такі змістові компоненти, як соціальна, психологічна, сексуально-інтимна, прокреативна, юридична, етична підготовка та менеджмент сімейних ресурсів, гендерне виховання.

Розвиток сучасного українського суспільства вимагає перегляду традиційної системи освіти і виховання спрямованих на формування відповідального батьківства. Реалізація гендерного підходу в вихованні дозволить корегувати негативні моменти стихійної статеворольової соціалізації.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева М. І. Внутрісімейна взаємодія та самоакцептація підлітків М. І. Алексеева, О. Б. Насонова Психологія : н.-метод. зб. - К. : Освіта, 1993. - Вип. 40. - С. 63-73.

2. Арганчиева Д. Б. Мотивы сохранения беременности в условиях современной действительности / Д. Б. Арганчиева // Актуальные вопросы психиатрии, медицинской психологии и наркологии. - Алматы, 2000. - 104 с.

3. Антонов А. И. Кризис семьи и пути его преодоления / А. И. Антонов. - М. : ИС АН СССР, 1990. - 36 с.

4. Андрейко А. В. Батьківство як психологічний феномен А. В. Андрейко Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України за ред. академіка С. Д. Максименка - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 29. - С. 57-63.

5. Берн Э. Игры, в которые играют люди / Э. Берн. - СПб. : Талисман, 1992. - 224 с.

6. Берн Ш. Гендерная психология / Ш. Берн. - СПб. : Прайм - ЕВРОЗНАК, 2001. - 320 с.

7. Бендас Т. В. Гендерная психология : учебное пособие / Т. В. Бендас. - СПб. : Питер, 2007. - 431 с. : ил. - (Серия “Учебное пособие”).

8. Бубер М. Я и Ты / М. Бубер ; [пер. с нем.]. - М. : Высшая школа, 1993. - 175 с.

9. Борисенко Ю. Проблема отцовства в современном обществе / Ю. Борисенко, А. Портнова // Вопросы психологии. - 2006. - № 3 - С. 122-130.

10. Бойко В. В. Малодетная семья / В. В. Бойко. - М., 1988. - 124 с.

11. Бойко В. В. Потребность в детях / В. В. Бойко // Психология и психоанализ беременности : [учебное пособие по психологии материнства] / под ред. Д. Я. Райгородского. - Самара : БАХРАХ - М, 2003. - 784 с.

12. Брутман В. И. Некоторые результаты обследования женщин, отказавшихся от своих новорожденных детей В. И. Брутман, М. Г. Панкратова, С. Н. Ениколопов Вопросы психологии. - 1994. - № 5. - С. 31

13. Брутман В. И. Психологические феномены, возникающие в связи с нежеланной беременностью / В. И. Брутман // Психология сегодня. - 1996. - Вып. 4. - С. 150-151.

14. Введение в гендерне исследования. Ч. І : учебное пособие / под. ред. И. А. Жеребкиной. - Харьков : ХЦГИ, 2001 ; СПб. : Алатейя, 2001. - 708 с.

15. Введение в гендерные исследования : [учеб. пособие] / [под ред. И. В. Костиковой]. - М. : изд-во МГУ, 2000. - 224 с.

16. Виготский Л. С. Избранные психологические исследования / Л. С. Виготский. - М. - Л., 1956. - 426 с.

17. Власова Н. В. Теоретичний аналіз вивчення проблеми батьківства / Н. В. Власова // Наукові записки Інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / [за ред. академіка С. Д. Максименка]. - К. : Міленіум, 2006. - Вип. 29. - С. 117-127.

18. Волков В. Г. Индивидуально-психологические особенности беременных с угрозой выкидыша / В. Г. Волков, Ю. С. Садкова. - Киров, 2005. - 297 с.

19. Гендерная психология. Практикум / под ред. И. С. Клециной. - [2-е изд.]. - СПб. : Питер, 2009. - 496 с. : ил. - (Серия “Практикум”).

20. Говорун Т. В. Гендерна психологія : навчальний посібник / Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді. - К. : Академія, 2004. - 308 с.

21. Говорун Т. В. Гендерна психологія та педагогіка Т. В. Говорун, В. П. Кравець, О. М. Кікінежді - Тернопыль : Навчальна книга - Богдан, 2004 56 с.

22. Говорун Т. В. Гендерні аспекти усвідомленого батьківства : [навч. пос.] / Т. В. Говорун, В. П. Кравець, О. М. Кікінежді. - Тернопіль : Навчальна книга Богдан. - 2004. - 144 с.

23. Гурко Т. А. Родительство в изменяющихся социокультурных условиях / Т. А. Гурко Материалы Первой российской летней школы по женским и гендерным исследованиям «Валдай - 96» - М. : МЦГИ, 1997. - С. 125-130.

24. Дымнова Т. И. Психологический анализ зависимости структурно-содержательных особенностей супружеской семьи от родительской : дисс. … канд. психол. наук : 19.00.01 / Дымнова Тамара Ивановна. - М., 1996. - 118 с.

25. Дольто Ф. На стороне юности / Ф. Дольто ; [пер. с франц.]. - СПб. : Петербург XXI век, 1977. - 280 с.

26. Дружинин В. Н. Психология семьи / В. Н. Дружинин. - Екатеринбург, 2000. - 208 с.

27. Дяченко М. И. Психологические проблемы готовности к деятельности / М. И. Дяченко,. Л. А. Кандибович. - Минск, 1976. - 174 с.

28. Ермихина М. О. Формирование осознанного родительства на основе субъективно-психологических факторов : дисс. … канд. психол. наук : 19.00.07 / Ермихина Марина Олеговна. - Казань : изд-во КГТУ, 2004. - 168 с.

29. Жеребкина И. А. Введение в гендерные исследования : учебное пособие И. А. Жеребкина. - Харьков : ХЦГИ, 2001. - СПб. : Алетея, 2001. - 708 с.

30. Захаров А. И. Влияние пренатального опыта на развитие страхов у детей А. И. Захаров Сб. мат. конф. по перинатальной психологии. - СПб., 1998. - С. 188-191.

31. Здравомыслова Е. А. Социология гендерных отношений и гендерный подход в социологии / Е. А. Здравомыслова, А. А. Темкина СОЦИС, - 2000. - № 11. - С. 31-35.

32. Казанцева Г. Н. Особенности системы отношений одиноких женщин / Г. Н. Казанцева Тезисы научно-практической конференции. - СПб., 2001. - С. 83-84.

33. Калабихина И. Методология гендерного анализа / И. Калабихина // Феминизм и гендерные исследования. Хрестоматия / под общей ред. В. И. Успенской. - Тверь, 1999. - С. 22-31.

34. Калабихина И. Социальный пол и проблемы населения И. Калабихина. - М. : Менеджер, 1995. - 150 с.

35. Клемантович І. Сучасна сім'я : структура, специфіка, виховні можливості І. Клемантович Виховання школярів. - 1998. - № 4. - С. 18-22.

36. Коннер Р. Ф. Стратегический подход к семейной психотерапии / Р. Ф. Коннер, Ю. И. Зырянова, М. И. Каленский. - Новокузнецк, 1998. - 62 с.

37. Кон И. С. Дети и родители // Семья : кн. для чт. Кн. 1 / [сост. И. С. Андреева, А. В. Гулыга]. - М. : Политиздат, 1990. - С. 236-270.

38. Кон И. С. Материнство и отцовство в историко-этнографической перспективе / И. С. Кон // Советская этнография, 1987. - № 6. - С. 26-33.

39. Кравець В П. Психофізіологічні та психолого-педагогічні аспекти формування усвідомленого батьківства В. П. Кравець. - К. : Академія, 2001. - 244 с.

40. Кікінеджі О. М. Формування гендерної культури молоді : науково-методичні матеріали до тренінгової програми / О. М. Кікінеджі, О. Б. Кізь // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - № 8. - С. 64-69.

41. Кобелянська Л. Розвиток ґендерної освіти в Україні в контексті сучасних соціально-політичних перетворень / Л. Кобелянська // Ґендер : реалії та перспективи в українському суспільстві : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, (Київ, 11-13 грудня 2003 р.). - К. : ПЦ «Фоліант», 2003. - С. 139-142.

42. Крутецкий В. А. Основы педагогической психологи / В. А. Крутецкий. - М., 1972. - 90 с.

43. Коркина Н. А. Отцовство в современной семье / Н. А. Коркина // Семейная психология и семейная терапия. - 2003. - № 4. - С. 48-54.

44. Клецина И. С. Гендерная социализация : [учебное пособие] / И. С. Клецина. - СПб. :изд-во РГГУ им. А. И. Герцева, 1998. - 92 с.

45. Левчик Н. С. Батьківство в контексті сімейної політики у США та Великій Британії / Н. C. Левчик // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету ім. П. Г. Тичини. - Умань, 2008. - Ч. 5. - С. 103-110.

46. Левчик Н. С. Особливості підготовки молоді до виконання батьківських обов'язків у англомовних країнах / Н. С. Левчик // Формування гендерної культури майбутніх вчителів : зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., 25-26 березня 2005 р. - Тернопіль, 2005. - С. 145-149.

47. Левчик Н. С. Підготовка учнівської молоді до батьківства у Сполучених Штатах Америки / Н. С. Левчик // Вісник Харківської державної академії культури : зб. наук. праць. - Харків, 2009. - Вип. 26. - С. 213-221.

48. Левчик Н. С. Шкільні програми з підготовки молоді до батьківства в США та Великій Британії / Н. С. Левчик // Трудова підготовка в закладах освіти. - К., 2009. - № 3 (61). - С. 44-48.

49. Левчик Н. С. Шляхи впровадження освітніх технологій з батьківства в національну школу : досвід США та Великої Британії / Н. С. Левчик // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Педагогіка. - Тернопіль, 2010. - № 3. - С. 155-162.

50. Леонова А. Семья и воспитание детей : частные изменения или системный сдвиг? / А. Леонова // Отечественные записки. - 2004. - № 4. - С. 60-75.

51. Литвинова Г. А. Авторитет матері / Г. А. Литвинова - М. : Політвидав України, 1982. - 96 с.

52. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б. Ф. Ломов. - М. : Наука, 1984. - 448 с.

53. Лукашевич М. П. Соціалізація. Виховні механізми і технології / М. П. Лукашевич. - К., 1998. - 110 с.

54. Макаренко А. С. Книга для батьків / А. С. Макаренко - К. : Рад. школа, 1980. - С. 32.

55. Мещерякова С. Ю. Психологічна готовність до материнства / С. Ю. Мещерякова // Питання України. - 2002. - № 5. - С. 18-27.

56. Минияров В. М. Психология семейного воспитания (диагностико-коррекционный аспект) / В. М. Минияров. - М. : Московский психолого-социальный институт ; Воронеж : издательство НПО "МОДЭК", 2000. - 256 с. (Серия "Библиотека школьного психолога").

57. Мід М. Культура і світ дитинства / М. Мід. - М. : Наука, 1988. - 330 с.

58. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений / Н. Н. Обозов. - К. : Лыбидь, 1990. - 191 с.

59. Овчарова Р. В. Психология родительства : [учеб. пособие для студ. висш. учеб. заведений] / Р. В. Овчарова. - М : Академия, 2005. - 368 с.

60. Овчарова Р. В. Психологическое сопровождение родительства / Р. В. Овчарова. - М. : Институт психотерапии, 2003. - 319 с.

61. Оден М. Возрожденные роды / М. Оден. - Москва, 1994. - 253 с.

62. Ремейко М. С. Основні проблеми навчання М. С. Ремейко Психолог. - 2007. - № 9. - С. 22-26.

63. Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия. Семья как психотерапевт / Н. Пезешкиан. - М. : Смысл, 1993. - 331 с.

64. Портнова А. Отцовство как фактор развития / А. Портнова // Развитие личности. - 2006. - № 2. - С. 70-81

65. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста / Ф. Райс/ - СПб. : Питер, 2000. - 624 с.

66. Райнпрехт Х. Виховання без прикрощів : батьківські збори / Х. Райнпрехт // Шкільний світ. - 2007. - № 47. - С. 20-22.

67. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога. В 2 кн. Кн. 1. : Система работы психолога с детьми разного возраста / Е. И. Рогов- М. : изд-во ВЛАДОС - ПРЕС, 2006. - 338 с.

68. Рыков С. Л. Гендерные исследования в педагогике / С. Л. Рыков // Педагогика. - 2001. - № 7. - С. 17-22.

69. Спиваковская А. С. Психотерапия : игра, детство, семья / А. С. Спиваковская. - М. : Апрель-Пресс, ЭКСМО, 2000. - 464 с.

70. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : [в 5 т.] / В. О. Сухомлинський. - Т. 1. - К. : Рад. школа, 1976. - 654 с.

71. Степанова Л. Г. Вариабельность или инвариабельность гендерных ролей : позитивное и негативное воздействие на отношения в семье / Л. Г. Степанова // Журнал практического психолога. - 2005. - № 5. - С. 175-180.

72. Смоляр Л. О. Прогрес та перспективи жіночих і гендерних досліджень в Україні / Л. О. Смоляр // Проблеми освіти : наук.-метод. зб. / [кол. авт.]. - К. : Наук.-метод. центр вищої освіти, 2003. - Вип. 36. - С. 9-41.