Особливості соціальної роботи з формування громадянськості у підлітків з девіантною поведінкою

Соціалізація полягає у засвоєнні індивідом соціального досвіду у вигляді норм, видів діяльності, форм спілкування та переведення цього досвіду у внутрішні, власні регулятори активності. До цих регуляторів належать мотиви, звички, настанови, стереотипи тощо. Метою соціалізації є забезпечення включення особистості в соціальне середовище, створення умов для максимальної реалізації її психологічного потенціалу, спонукання до саморозвитку. У процесі соціалізації неповнолітній різною мірою, але неминучо, проходить через життєві кризи, накопичення протиріч, можливо, через затримки й навіть зриви, болісні, спотворені форми самоствердження та визнання оточуючими. Не обов'язковим, але реально ймовірним наслідком цього є виникнення несприятливих психологічних новоутворень, що оформлюються в риси, властивості особистості. Це жорстокість, цинізм, брутальність, нігілізм, зухвалість.

У соціально-психологічному плані визначальним чинником, який підштовхує неповнолітнього до несприятливої лінії загального формування особистості, є відсутність чи втрата психосоціальної ідентичності. На думку Е.Еріксона, потреба у психосоціальній ідентичності, що є соціогенною за своєю природою, закладається у людини на рівні базових потреб - самозбереження, репродукції тощо. Вона полягає у прийнятті власного образу як такого, що належить до певної соціальної групи, спільноти й виконує відповідну соціальну роль. Ідентичність відсутня (не досягається), коли намагання особистості включитися у привабливу, референтну для неї соціальну групу не знаходять підтримки й визнання. Ідентичність втрачається, коли різка зміна соціального оточення, власного статусу та ролі переживається особистістю у вигляді обставини, яка вражає самолюбство, заважає соціальному визнанню та самореалізації.

Таким чином, дефекти соціалізації на стадії підліткового віку призводять до несприятливого (аномального) формування особистості. Це проявляється, зокрема, у виникненні негативних психологічних новоутворень, відсутності чи втраті психосоціальної ідентичності, деформованих потребах. Кінцевим результатом є схильність до девіантної поведінки, пошук відповідних ситуацій і навіть створення умов, сприятливих для її прояву.

Формами соціально-психологічної допомоги в роботі з підлітками девіантної поведінки є профілактика й корекція когнітивних розладів у формі вправ і ігор, що засновані на сполученні громадянських когнітивних і сугестивних компонентів, корекція емоційно-особистісних порушень тощо. Такий вплив може застосовуватися як у вигляді прямого навіювання, так і вправ, ігор з елементами навіювання і когнітивних дій, а також традиційних засобів формування, адекватних віку підлітків, з корекційними вправами, які відповідають індивідуально-типовим особливостям цієї вікової групи. Комплексні корекційні програми сприяють підвищенню рівня психічного розвитку підлітків, особливо у сфері індивідуальних якостей [3; 12], однак мають один суттєвий недолік - вони застосовуються лише на тій стадії, коли дитина вже не приховує асоціальної спрямованості своєї поведінки - паління, вживання алкогольних напоїв, сексуальні перверсії, дромоманія, суїцидальні спроби, дрібні крадіжки тощо. Вважаємо, що рання профілактика, тобто попередження девіантної поведінки, може дати більш ефективний результат у її попердженні.

Девіантність проявляється в різних формах соціальної агресії, тривожності, дезадаптації, ворожості.

Розроблений нами комплексний підхід з урахуванням фундаментальних соціально-психологічних і педагогічних положень дозволив експериментально обґрунтувати можливості сполученого соціально-педагогічного і психологічного впливу на особистість підлітків з метою психопрофілактики й корекції девіантних форм поведінки, розвитку в них життєво важливих якостей, оптимізації емоційно-вольової сфери.

Розвиток особистості - це багатоскладовий і полідетермінований процес. Однією зі складових цього процесу є розвиток громадянської самосвідомості - уявлення про себе, про своє «Я» у його різноманітних проявах.

Допомога дитині з боку батьків, значущих дорослих, психологів, педагогів, соціальних працівників у розкритті особистісних можливостей, усвідомленні всіх проявів особистісного «Я ? громадянин», зняття настанов, що обмежують розвиток, дозволить дитині знайти своє місце в житті, зробити спілкування гуманнішим, навчити її жити в мирі й злагоді з собою та іншими, сформувати в дитини інтерес і прагнення вивчати всі грані власної особистості. Робити це треба не тільки закликами до цього (розповідь, бесіда, лекція), але й засобами практичної психології [13; 20; 34; 57].

Головна мета в створенні соціально-педагогічної профілактичної програми є формування й розвиток особистості, яка здатна до здійснення творчого підходу у своїй діяльності, саморегуляції, що забезпечує досягнення поставленої мети, тобто виправлення особистісних рис, які сприяють формуванню девіантної поведінки.

Основою програми стала концепція розвитку впевненості підлітків у власних можливостях, що розуміється як настанова людини по відношенню до самої себе і до поведінки в соціальному оточенні; зняття психологічних обмежень розвитку; подолання вікового комплексу неповноцінності; розвиток комунікативних здібностей, когнітивної та емоційно-вольової сфер психіки. Мається на увазі, що впевненість у собі і власних можливостях в рівній мірі залежить від браку відчуття власної цінності й від ступеня залучення в соціальні відносини з однолітками й значущими дорослими (батьки, вчителі). Враховується також той факт, що в певних випадках підліткова свідомість містить окремі інтроективні компоненти стосовно власних можливостей і здібностей, що усвідомлені від навколишніх і відіграють роль настанови, яка обмежує розвиток (я не вмію; у мене не вийде; мені це не потрібно) [63; 67; 69].

У запропонованій програмі представлена спроба розвитку впевненості в собі і в своїх можливостях з використанням поведінкової, когнітивної, емоційної техніки, технік мовної психотерапії, НЛП, еріксонівського гіпнозу і сугестивного впливу. Включення в програму моделі регуляції впевненої поведінки необхідне для того, щоб показати підліткам різні взаємозв'язки, які існують між когниціями, поведінкою й емоціями людини.

Передбачається, що принцип індивідуального підходу в роботі з дітьми й підлітками, що характеризуються різними формами девіантної поведінки, може бути реалізований, якщо враховувати особливості психодинамічних властивостей індивіда, що багато в чому генетично визначають формування його темпераменту й характеру. Достатньо ефективними, на наш погляд, можуть бути й засоби сугестивного впливу, що використовують елементи класичної педагогіки. Підлітковий вік характеризується високим сприйняттям навіювання. Цей факт робить підлітковий вік більш сприятливим для проведення сугестивного впливу або окремих сугестивних елементів.

У цілому, негативний сценарій вирішення вікових психосоціальних криз призводить у підлітковому віці до зниженої самоповаги, характерної для підлітків з девіантною поведінкою [17; с. 45-54.]. При цьому защемлена потреба в самоповазі призводить підлітка до пошуку виходу за механізмом гіперкомпенсації, виявляючись у вигляді девіантних форм поведінки.

Окремі компоненти тренінгу в нашій програмі об'єднуються в ціле на основі єдиної моделі. Ця модель допомагає підліткам тренуватися одночасно як у площині поведінки, реальних дій, так і в когнітивній площині, використовуючи власний досвід, досвід інших людей (випадки з життя, літератури, засобів масової інформації) і досвід, який набувається у спілкуванні зі значущими дорослими.

Учасники групи, використовуючи сформульовані ними визначення впевненості в собі, виробляють реалістичну концепцію, яка допомагає їм конструктивно поводитися з самим собою і своїм оточенням.

Результатом роботи можна вважати ту впевнену поведінку, яка не обмежує права партнерів по спілкуванню й спрямована на врахування підлітками бажань і відчуттів один одного. Голослівне самоствердження, при якому підлітки, безумовно, досягають здійснення своїх інтересів, пригнічуючи інтереси інших, не входить до цільової галузі нашого тренінгу. У ході тренінгу підкріплюється не досягнення кінцевої мети, а впевнена участь у ситуації, здатність до успішного спілкування в будь-який час і з будь-яким соціальним партнером. Саме на це й спрямовані позитивні настанови, що створюються у кожного з учасників тренінгу.

Попередній аналіз результатів нашої роботи дозволяє зробити певні висновки. При визначенні девіантності ми вважаємо більш коректним застосовувати термін «підліток з передумовами формування девіантної поведінки». Це дозволяє уникнути стигматів, переносів та узагальнень стосовно дітей підліткового віку.

Девіантна поведінка не є стійким утворенням. При визначенні девіантності слід застосовувати термін «девіантний» стосовно конкретного вчинку, а не особистості підлітка в цілому.

Недостатній інтелектуальний розвиток сприяє виникненню напруженості, ворожості, агресивності, що стають передумовами прояву девіантних форм поведінки. Комплексний фізичний та інтелектуальний розвиток підлітка дозволяє зняти стани ворожості, відчуженості, агресивності, тобто психологічну напругу, що сприяє проявам девіантної поведінки.

Порівняльний аналіз результатів дослідження (pretest-posttest) за тестом Філліпса вказує на те, що більше піддаються корекційному впливові загальна шкільна тривожність (абсолютна розбіжність - 3,6) і фрустрація потреби досягнення успіху (абсолютна розбіжність - 2,8); найменш піддаються корекції проблеми та страхи у відносинах з учителями (абсолютна розбіжність - 0,5). Цей результат свідчить про те, що проблема формування стосунків підліток - учитель потребує додаткового дослідження.

Наша робота передбачає подальший пошук і ефективне застосування методів практичної психології, що дозволить через усвідомлення підлітками власних здібностей подолати передумови й негативні прояви, що сприяють формуванню та фіксації девіантної поведінки.

Результати нашого дослідження та розроблена соціально-педагогічна програма можуть бути використані в роботі соціальних педагогів, учителів, практичних психологів і батьків, що не байдужі до долі своїх дітей.

2.3 Роль соціальної роботи в формуванні громадянськості у підлітків з девіантною поведінкою

У громадянському вихованні сьогодні важлива роль відводиться суб'єктам соціальної роботи, так як сам процес формування громадянськості характеризується широкою соціально-педагогічною спрямованістю. Соціально-педагогічний компонент змісту громадянського виховання є домінуючим і становить його ядро.

Серед основоположних принципів громадянського виховання в соціальній роботі виділяються: науковість; гуманізм; демократизм; пріоритетність історичного, культурного спадщини України, її духовних цінностей і традицій; системність, наступність і безперервність у розвитку молоді, з урахуванням особливостей її різних категорій; різноманіття форм, методів і засобів, використовуваних в цілях забезпечення ефективності виховання; його спрямованість на розвиток можливостей, здібностей і якостей кожної особистості на основі індивідуального підходу; тісний і нерозривний зв'язок з іншими видами виховання [55; 61, с.69-76.].

Реалізація цих принципів в процесі громадянського виховання здійснюється соціальним педагогом за такими основними напрямками: [11, с.42].

Духовно-моральне - усвідомлення особистістю вищих цінностей, ідеалів і орієнтирів, соціально значущих процесів і явищ реального життя, здатність керуватися ними в якості визначальних принципів, позицій у практичній діяльності та поведінці. Воно включає: розвиток високої культури і освіченості, усвідомлення ідеї, в ім'я якої проявляється готовність до гідного служінню Батьківщині, формування високоморальних, професійно-етичних норм поведінки, відповідальності і колективізму.

Історичне - пізнання нашого коріння, усвідомлення неповторності Вітчизни, його долі, нерозривності з нею, гордості за причетність до діянь предків і сучасників та історичної відповідальності за події в суспільстві і державі. Воно включає: вивчення багатовікової історії Вітчизни, місця і ролі України у світовому історичному процесі, розуміння особливостей менталітету, моралі, звичаїв, вірувань і традицій наших народів, героїчного минулого різних поколінь, які боролися за незалежність і самостійність країни.

Політико-правове - формування глибокого розуміння конституційного обов'язку, політичних і правових подій і процесів в суспільстві та державі. Включає: знання основних законів держави, особливо прав і обов'язків громадянина України.

Патріотичне - виховання найважливіших духовно-моральних і культурно-історичних цінностей, що відбивають специфіку формування і розвитку нашого суспільства і держави, національної самосвідомості, способу життя, світорозуміння і долі росіян. Воно включає: безмежну любов і відданість своїй Вітчизні, гордість за приналежність до великого народу, до його звершень, випробувань і проблем, шанування національних святинь і символів, готовність до гідного і самовідданому служінню суспільству і державі.

Професійно-діяльнісне - формування сумлінного і відповідального ставлення до праці, пов'язаному зі служінням Батьківщині, прагнення до активного прояву професійно-трудових якостей в інтересах успішного виконання службових обов'язків і поставлених завдань. Воно включає: мотиви, цілі і завдання, ціннісні орієнтації професійно-діяльнісної самореалізації особистості, професійні домагання і націленість на досягнення високих результатів діяльності, здатність результативно і з високою ефективністю виконувати службові обов'язки і досягати конкретних цілей, уміння прогнозувати і реалізовувати плани свого професійного зростання.

Психологічне - формування у молоді високої психологічної стійкості, готовності до виконання складних і відповідальних завдань, найважливіших психологічних якостей, необхідних для успішного життя та діяльності в колективі. Воно включає: профілактику негативних явищ і проявів девіантної поведінки, зняття психологічної напруженості, подолання стресу, формування необхідних психологічних якостей з урахуванням особливостей різних категорій молоді, індивідуальних особливостей кожної особистості.

Усі ці напрямки органічно взаємопов'язані між собою, об'єднані в процесі практичної діяльності метою, завданнями, духовно-моральними і світоглядними основами, принципами, формами і методами виховання.

Організація і проведення соціально - педагогічної роботи передбачає використання цілого комплексу відповідних форм і методів.

Становлення і розвиток духовно-морального потенціалу при реалізується кількома шляхами:

1. Через залучення молоді до мистецтва, живопису, музики, театру, а також до різних видів творчої діяльності.

2. Через розвиток образно-емоційної сфери молодих людей у повсякденному житті. Гармонія людини з зовнішнім середовищем при цьому досягається через розвиток потреб, інтелектуальної, чуттєво-вольової та мотиваційної сфери, через стимулювання прискореного розвитку соціально значущих якостей особистості, комунікативних властивостей і через створення внутрішньоособистісного, міжособистісного психологічного комфорту.

3. Через оцінку і самооцінку рівня розвитку знань, навичок і вмінь, які молодь отримує при вітагенном досвіді і при оволодінні навчальними предметами.

Критериями уровня оценки и самооценки духовно-нравственной воспитанности могут быть:

наявність у молодої людини наукового світогляду;

наявність почуття внутрішньої свободи, яке являє собою гармонію зі своїм внутрішнім світом, природою і соціумом;

прагнення до самореалізації;

успішність провідної діяльності;

адекватність самооцінки;

сформованість мотивів поведінки в згоді з вищими принципами моральності.

У формуванні громадянськості у молоді значущу роль відіграють інформаційно-роз'яснювальні методи. Провідне місце в процесі становлення громадянськості молоді займає зміст освіти, зокрема, таких предметів, як суспільствознавство, правознавство, історія, краєзнавство. Соціальний педагог, працюючи в руслі історичного та патріотичного спрямування, допомагає молодим людям розширити знання з цих предметів, отримані на уроках, застосовуючи такі форми роботи, як бесіди, вечори запитань і відповідей, «круглі столи» і т. д.

Громадянськість починає формуватися у людини з виникненням у нього почуття прихильності до тих місць, де він народився і виріс і з якими у нього пов'язані яскраві емоційні переживання [22].

Почуття прихильності до малої батьківщини міцніє, коли людина знайомиться з її історією, її прекрасною і різноманітною природою, її людьми. Знання історії свого краю збагачує духовно, розвиває почуття патріотизму, гордості за свій народ. У цьому напрямку соціальний педагог може організувати різноманітні заходи:

екскурсії в краєзнавчий музей;

уроки-знайомства з історико-архітектурними пам'ятками міста і краю;

вивчення декоративно-прикладного мистецтва: народного костюма, звичаїв і свят;конкурси малюнків, віршів, творів і проектів на тему «Мій край»;

екскурсії по мальовничих місцях краю;різноманітні вікторини та лекторії.

Істотною стороною розвитку громадянської свідомості молоді є засвоєння молодими людьми фактичного матеріалу про трагічну історію нашої країни. Соціальний педагог разом з педагогами навчальних закладів громадськими організаціями ветеранів, представниками Збройних Сил України організує роботу по вихованню поваги до минулого своєї країни, до людей, які віддали життя за її свободу, стали жертвами репресій і геноциду, трудилися на благо країни, забуваючи про свої особисті інтересах. Даний напрямок може включати в себе наступні заходи:

Заходи з вшанування пам'яті полеглих у боротьбі за незалежність нашої Батьківщини.

Проведення уроків мужності, зустрічей з ветеранами Великої Вітчизняної війни, локальних війн, ветеранами праці.

Виступ з концертами перед ветеранами війни та праці мікрорайону, інтернату для ветеранів ВВВ і праці.

Шефська допомога ветеранам.Збір матеріалу про долю своїх предків, родичів.

Знайомство з сімейними реліквіями, які зберігають пам'ять про історичні події.

Святкування пам'ятних дат, проведення виставок, вікторин, конкурсів, переглядів відеофільмів.

Проведення конкурсів патріотичної пісні, спортивних змагань, концертів, присвячених великим святам.

У формуванні громадянськості у підростаючого покоління велика роль ветеранів Великої Вітчизняної війни та локальних війн, військовослужбовців, працівників правоохоронних органів. Тому соціальний педагог повинен організувати співпрацю між навчальним закладом та ветеранами ВВВ і праці, які проживають в мікрорайоні. Виступи ветеранів перед молоддю, їх розповіді про битви з ворогом, про подвиги бойових друзів часто служать поштовхом до початку або активізації пошукової роботи.

Працюючи в руслі політико-правового спрямування, соціальний педагог може використовувати такі форми роботи, як:

організація лекторію «Закон і порядок» (зустрічі з представниками правоохоронних органів, ГИБДД, суду і прокуратури);

робота з профілактики правопорушень серед неповнолітніх.

У цій роботі зусилля соціального педагога спрямовані на зміну негативних умов життя неповнолітнього, які не сприяють процесу її соціалізації. Це попередження та подолання негативних явищ у сім'ї, школі, найближчому оточенні.

Дуже важливим у сучасних умовах є виховання у молоді толерантності до людей інших національностей, іншої віри, до людей з обмеженими можливостями здоров'я.

Виховання толерантності можливо тільки в умовах толерантною освітнього середовища, основними компонентами якої є: позитивний досвід толерантного взаємодії, співробітництво, демократичний стиль педагогічного керівництва, сприятлива атмосфера в колективі, психолого - педагогічна підтримка [11, с. 236]. Усі ці компоненти сприяють формуванню толерантної особистості вихованця. Соціальний педагог разом з психологічною службою сприяє формуванню толерантної виховного середовища.

Працюючи з підліткамі девіантної поведінкі, соціальний педагог отримали використовує дві основні технології роботи - профілактичну і реабілітацій.

Профілактика - це «сукупність державних, громадських, соціально-медичних та організаційно-виховних заходів, спрямованих на попередження, усунення або нейтралізацію основних причин і умов, що викликають різного роду соціальні відхилення в поведінці підлітків» [59, с 259].

Соціально-педагогічна реабілітація - це система заходів виховного характеру, спрямована на формування особистісних якостей, значущих для життєдіяльності дитини, активної життєвої позиції дитини, сприяють інтеграції їх у суспільство; на оволодіння необхідними вміннями та навичками з самообслуговування, позитивними соціальними ролями, правилами поведінки в суспільстві ; на отримання необхідної освіти. [59, с. 279].

Молоді люди, схильні до девіантної поведінки, як правило, виявляються важкими у спілкуванні. Щоб встановити з ними контакт для будь подальшої роботи, соціальному педагогу потрібно докласти досить багато зусиль, він повинен володіти психологічними методами роботи, зокрема, методами проведення тренінгу спілкування. Психологічний напрям також дуже значимо в процесі формування громадянськості у молоді.

Професійну допомогу соціальному педагогу у проведенні тренінгу спілкування може надати методика контактної взаємодії Л. Б. Філонова [64, с. 95]. Контактна взаємодія - це модель ініціатора контакту, що викликає і підсилює в іншої людини потреба в контакті, продовженні спілкування, потребу у висловленнях і повідомленнях. Автор методики розуміє контакт як довірчі відносини, позитивно пережите психічний стан, як інструмент дослідження, вивчення і корекції.

Метою застосування методики є скорочення дистанції між людьми і саморозкриття особистості в процесі спілкування.

Взаємодія соціального педагога з девіантною підлітком відбувалося на шести етапах:

1) розташування до спілкування;

2) пошук загального інтересу;

3) виявлення можливих для спілкування і демонстрованих якостей;

4) виявлення небезпечних для спілкування і демонстрованих якостей;

5) прагнення до позитивних установок у поведінці партнерів;

6) встановлення оптимальних стосунків.

Комунікативні навички необхідні молоді для встановлення оптимальних взаємовідносин у колективі, для того, щоб відстоювати свою точку зору з того чи іншого питання, захищати свої права і права тих, хто не може з різних причин постояти за себе (діти, інваліди та ін.).

Складовою частиною громадянського виховання є робота в професійно діяльнісного напрямку, зокрема, профорієнтаційна робота.

Загальна мета профорієнтаційної роботи ? підготовка молоді до обгрунтованого вибору професії, що задовольняє як особисті інтереси, так і суспільні потреби [46, с. 172].

Успішна реалізація поставленої мети в значній мірі залежить від якості роботи за наступними напрямками.

1. Професійне просвітництво, яке включає профінформації, профпропаганду і профагітацію.

2. Попередня професійна діагностика, спрямована на виявлення інтересів і здібностей особистості до тієї чи іншої професії.

3. Професійна консультація, націлена в основному на надання індивідуальної допомоги у виборі професії з боку фахівців - профконсультантів.

4. Професійне виховання, яке ставить своєю метою формування в учнів почуття обов'язку, відповідальності, професійної честі та гідності.

Форми і методи профорієнтаційної роботи: розповіді про професії, бесіди, екскурсії на підприємствах, запрошення майстра - професіонала в якій-небудь області на вечір, конкурс, захід і т.д.

Таким чином, соціальна робота відіграє важливу роль у процесі формування громадянськості у підлітків з девіантною поведінкою. Соціальний працівник організовує моральну, виховуючу середу в мікросоціумі; об'єднує зусилля усіх суб'єктів соціального виховання з метою створення умов для особистісного розвитку молоді, при яких молоді люди зможуть усвідомити взаємозв'язок і взаємозалежність своїх потреб, прагнень до потреб суспільства, виростуть зрілими громадянами з розвиненим громадянським самосвідомістю.

Розділ 3. Дослідна робота з формування громадянськості у підлітків з девіантною поведінкою

3.1 Соціально-педагогічна профілактична програма з формування громадянськості у підлітків з девіантною поведінкою та аналіз результатів її введення в практику Лутугінського інтернату для дітей-сиріт

Сред громадянських якостей, притаманних людині, є такі, які визначають її поведінку. Адекватна самооцінка та уміння спілкуватися з іншими людьми, виражаючи адекватні емоції, безперчно, створюють для особистості підлітка певні умови в яких він самостверджується і стає бажаною людиною. Неадекватна самооцінка, агресія в спілкуванні, що найчастіше характерна для підлітків з девіантною поведінкою, витісняє їх з нормального середовища однолітків і спричиняє їх зв'язок з асоціальними угрупуваннями [16; 17; 58].

Для корекції самооцінки та взаємовідносин підлітків з девіантною повдінкою з оточуючими, зниження рівня агресії у поведінці в Лутугінському інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, була запропонована програма комунікативного тренінгу, розрахована на 5 занять, яка реалізовувалася соціальним педагогом, практичним психологом і класним керівником за рахунок класних годин.

За характером направленості програму можна визначити як каузальну, тобто направлену на корекцію негативних проявів у взаємовідносинах, що впливають на самосприйняття особистості в соціальній групі; її зміст мав забезпечити позитивні особистісні зміни, стабілізацію міжособистісного спілкування, зниження рівня агресії у поведінці підлітків з девіантною повдінкою.

За характером управління впливами запропонована програма була не директивною; за терміном - короткою.

У програмі використані матеріали міжнародних молодіжних проектів «Рівний - рівному», «Діалог», «Стратегії розв'язання конфліктів у спілкуванні» [45].

Головні цілі програми: формування позитивної Я-концепції підлітків з девіантною поведінкою, розвиток здібностей здійснювати значні зміни у власному житті, корекція самооцінки, комунікативних навичок та позиції в міжособистісному спілкуванні.

Програма спрямована на вирішення наступних завдань:

1. Оволодіння конкретними психологічними знаннями.

2. Розвиток здатності адекватно та найповніше пізнавати себе та інших людей.

3. Забезпечення засобами самопізнання.

4. Підвищення усвідомлення щодо власної значущості, цінності, зміцнення почуття власної гідності.

5. Формування мотивації до самоформування та саморозвитку, стимулювання позитивних змін у поведінці.

6. Корекція соціального статусу окремих учнів.

Програма

соціально-педагогічної роботи з формування громадянськості в Я-концепції підлітків з девіантною поведінкою в Лутугінському інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позавлених батьківського піклування

На уроці	Позакласна та позашкільна робота
Старший підліток з девіантною поведінкою являється суб'єктом, а не об'єктом навчання	Суб'єктність діяльності старшого підлітка з девіантною поведінкою проявляється не тільки у вирішенні навчального завдання, але й охоплює крупні навчально-виховні цілі, різноманітну позанавчальну діяльність, поведінку в життєвих ситуаціях, планування життєвих стратегій, планів
Навчання іде попереду розвитку, у зоні найближчого розвитку, стимулюючи й прискорюючи розвиток; пріоритет формування способів розумових дій	Провідна роль громадянського виховання в розвитку виступає як усвідомлене з позицій засвоєного в навчанні досвіду випереджаюче управління особистістю своїм розвитком (побудова і реалізація програм громадянського самовдосконалення)
Провідна роль теоретичного знання, мислення, що виражається у дедуктивному структуруванні навчального матеріалу	Пріоритет формування самоуправляючих механізмів особистості; провідна роль теоретичного засвоєння виражається в опануванні підлітком методологією своєї діяльності, поведінки, в усвідомленні ним дії механізмів самовиховання
Цілеспрямована навчальна діяльність направлена лише на задоволення пізнавальної потреби, на зміну особистістю самої себе як суб'єкта пізнання	Повноважна цілеспрямована діяльність, що включає всі етапи (цілепокладання, планування і організацію, реалізацію мети і рефлексивний аналіз результатів), розвертається не тільки у процесі навчання, але й у всіх інших сферах життєдіяльності дітей і попадає під доречне соціально-педагогічне керівництво
Мотивація - самовизначення	Основна мотивація - громадянська самоактуалізація, самореалізація, активність через самовиховання, самовдосконалення. Поряд з пізнавальними мотивами у педагогічному процесі широко використовуються, стимулюються внутрішні соціальні, моральні, етично-правові мотиви громадянського самовдосконалення особистості
Робиться ставка на активізацію, «розкручування» пізнавального інтересу, потреби (метапредметні зв'язки, введення предмету «Громадянська освіта», спецкурсу «Я - громадянин»)	Діяльність підлітка з девіантною поведінкою організується не тільки як задоволення пізнавальних потреб, але і цілого ряду інших потреб громадянського саморозвитку особистості (організація учнівського самоврядування, участь у міжнародному проекті Ради Європи «Громадянська освіта для демократії»: семінари, тренінги для батьків; програма «Стоп-наркотики!»; психокорекція; психологічна освіта; психотренінги; психоконсультування)

ащено на Allbest.ru

Становлення особистості та її взаємодія з навколишнім світом - одна з надзвичайно актуальних проблем науки, якій присвячено немало філософсько-соціологічних та психолого-педагогічних досліджень. Однак залишається ще багато проблем з людинознавства, які потребують уваги вчених. До таких відноситься проблема формування Я-концепції особистості, яка досліджується багатьма вітчизняними і зарубіжними психологами: її структура, розвиток, чинники, що впливають на її формування, роль у житті людини тощо розглядають І.С.Кон, В.В.Столін, Д.О.Леонтьєв, Н.Ю.Максимова, Р.В.Моляко, І.С.Булах, У. Джемс, Е. Еріксон, Розенберг, К.Роджерс, Р.Бернс та ін.

Відомо, що Я-концепція впливає на всі життєві прояви людини, відіграючи самостійну роль у її житті, починаючи з дитинства і до глибокої старості. Особистість сприймає навколишній світ, будує свої взаємини через призму власної Я-концепції, яка сприяє формуванню відчуття визначеності, узгодженості особистості, визначає інтерпретацію досвіду і є джерелом очікувань.

Даючи визначення Я-концепції, Р.Бернс зазначає, що вона окреслює не просто те, що собою являє індивід, а й що він про себе думає, як розглядає свої можливості в діяльності й розвитку в майбутньому [7, c.31].

У психології ще недостатньо досліджень, спрямованих на вивчення умов формування та інтеграції особливостей становлення й характеристик компонентів позитивної Я-концепції. У більшості випадків учені описують окремі критерії Я-концепції взагалі і позитивної ? зокрема. Недостатньо вивчений розвиток позитивної Я-концепції у дітей і підлітків. Глобалізація досліджень формування позитивної Я-концепції і її особливостей ставить перед дослідниками низку питань, на які необхідно шукати відповіді: в які вікові періоди найактивніше відбувається процес розвитку позитивної Я-концепції; які чинники стають визначальними у формуванні позитивної Я-концепції в різні вікові періоди; роль значущих дорослих і однолітків у становленні позитивної Я-концепції в підлітковому віці; критерії позитивної Я-концепції підлітка; умови формування позитивної Я-концепції в підлітковий період; закономірності розвитку цього складного динамічного особистісного психологічного утворення.

Про формування позитивної Я-концепції можна говорити, коли в особистості (у тому числі дітей різного віку) проявляється й закріплюється бажання й прагнення до самопізнання та саморегуляції власної поведінки.

Дослідження вимагає ще одна проблема - особливості Я-концепції підлітків з нормальною й девіантною поведінкою: в чому проявляються ці відмінності?; які особистісні характеристики найбільш властиві Я-концепції підлітків з поведінковими девіаціями (у порівнянні з особливостями Я-концепції підлітків з нормальною поведінкою)? тощо.

Для створення моделі розвитку позитивної Я-концепції підлітка з девіантною поведінкою ми взяли за основу вивчення її чинників та особливостей компонентів в контексті концепції особистісно орієнтованого формування (за І.Д.Бехом), що стверджує ідею розвитку високого рівня самосвідомості, який спрямує його на доброчинні дії, ставлення до себе через ставлення до інших, усвідомлення себе як особистості й самоцінності, вибір морального й духовного саморозвитку і самоутвердження в служінні іншим [8, с. 56-68].

Позитивну Я-концепцію прирівнюють до позитивного ставлення до себе, прийняття себе, до самоповаги, відчуття власної цінності. Така Я-концепція позначається трьома факторами: міцною впевненістю в імпонуванні іншим людям, упевненістю в наявності здібності до певного виду діяльності і почуттям власної значущості [65, с. 37; с. 27]. Критеріями позитивної Я-концепції підростаючої особистості (в т.ч. підлітка) є:

- прагнення до схвалення з боку інших (батьків, учителів і ін.), що формує почуття власної значущості;

- здатність досягти мети в діяльності - розвиває почуття впевненості у своїх силах, у власній компетентності;

- почуття власної значущості - витікає з загальної оцінки самого індивіда на основі оцінювання двох перших моментів, наскільки він імпонує іншим, яка його компетентність.

Батьки, вчителі, однолітки в процесі спілкування і взаємодії можуть і повинні переконати підлітка, особливо невпевненого в собі, в тому, що: він потрібен; що подобається іншим; що може досягати успіху в діяльності, яку він обирає; що він значущий для них. Таке ставлення оточуючих до підлітка - важливий крок до формування його позитивної Я-концепції.

Наявність у індивіда Я-концепції можна констатувати, коли він, профільтрувавши чуттєву інформацію про себе, наповнив її особистісними значеннями щодо себе і навколишнього світу. Існування та спрямованість вказаних значень залежать від того, з яким знаком: + чи ? зміст Я-концепції, позитивний чи негативний бік переважає у структурі і змісті її компонентів.

Враховуючи, що Я-концепція особистості визначає особливості її поведінки, перед дослідниками постає ще одна актуальна проблема - формування позитивної Я-концепції у підлітка, яка б спрямовувала його активність на добродійні вчинки, на самопізнання й самоактивність, на бажання й прагнення творити своє життя, творити себе [57].

Отож, позитивна Я-концепція не виникає спонтанно під впливом оточуючих (сім'ї, вчителів, добре вихованих друзів). Її розвиток , змістовне наповнення позитивом її компонентів вимагає активності самого підлітка. Згідно концепції особистісно орієнтованого формування на певному етапі свого розвитку особистість сама формує власне «Я», проявляючи високу самосвідомість і волю, відповідальність за свою поведінку. Високий рівень самосвідомості спрямовує особистість підлітка не лише на вибір соціально значущої поведінки, а й на самовдосконалення, тобто самокорекцію, подолання негативних якостей у складі свого «Я». З досвіду виховної роботи вчителів з підлітками як з нормативною, так і з девіантною поведінкою та сімейного формування відомо, що позбавитись певних недоліків свого характеру чи негативних звичок у поведінці без прояву вольових рис, зусилля самого підлітка неможливо. Необхідна вольова саморегуляція поведінки, окремих дій і вчинків, встановлення перепон прояву негативних звичок, якостей, а також вправляння, тренування прояву позитивних. Для цього підлітку потрібні цілеспрямованість, працелюбність, наполегливість, сила волі, мужність, принциповість та інші вольові якості. Формування їх у підлітка значущими дорослими необхідно перевести на рівень самоформування, що розвиває відповідальність за себе, за досягнення поставлених перед собою цілей, закріплює впевненість у свої сили, почуття обов'язку.

При вивченні особливостей Я-концепції підлітків з нормальною поведінкою та девіантною, нами проведена низка досліджень. Так, відповідаючи на питання: «Хто, як правило, впливає на вашу поведінку (на прийняття рішення здійснити той чи інший вчинок)», майже всі досліджувані дев'ятикласники з обох вказаних груп одностайно зазначили, що це лише їхнє особисте рішення. Однак дві третини підлітків з нормальною поведінкою відмітили, що в тій чи іншій ситуації орієнтуються на те «що про це скаже тато (мама)», «як я потім подивлюся у вічі» родичам, учителям, знайомим, «я ж не покидьок» тощо. З поміж підліткв з девіантною поведінкою на подібні орієнтири вказала лише четверта частина опитаних. Це й не дивно. Як виявлено, для 71% опитаних з нормальною поведінкою характерна особистісна значимість моральних властивостей, і лише для 37% з девіантною поведінкою. Крім того, підлітки з девіантною поведінкою, що виховуються в інтернаті для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не мають можливості не тільки рівнятися на моральні якості своїх батьків, але й зазвичай повинні робити прямо протилежне від того, що скоїли їх батьки. Серед вихованців Лутугінського інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 96% дітей - соціальні сироти, а батьки ? або позбавлені батьківських прав за безпорадний, руйнуючий дитину, спосіб життя, або знаходяться в місцях позбавлення волі. Описуючи власне «Я», підлітки з нормальною поведінкою вказують також на значення особистісних якостей (46%), вольові характеристики (37 %), інтелектуальні (19 %) та емоцій (14 %) якості. Серед досліджуваних підлітків з девіантною поведінкою значимість особистісних якостей відмічають лише 23%, а інтелектуальні, вольові й емоційні якості вважають актуальними для себе (особливо на рівні саморозвитку, самоконтролю), відповідно 4,6 %, 3% та 3% опитаних, усі інші - не можуть визначитися.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Графік 3.1 Порівняння особистих визначень свого «Я» підлітками нормальної і девіантної поведінки (до проведення експерименту)

Проведення формуючого експерименту (тренінг з формування позитивної Я-концепції підлітків з девіантною поведінкою) виявив позитивну динаміку розумінні власного “Я”, значимості моральності поведінки та соціального її схвалення(58%), розвиток та вправляння вольових якостей особистості (52%), вправляння емоційними станами (тривожність, роздратованість, агресивність ) (40 %), значимість інтелектуальних якостей особистості (28, 5%). Як і до формувального експерименту, для з підлітків девіантною поведінкою актуальними залишились зовнішні ознаки власного “Я” (22%), а також збільшилась кількість досліджуваних( з 4,6 % до тренінгу до 16,5 % після тренінгу), які вбачають користь для власного вдосконалення в різних видах захоплень (в основному спортом).

Графік 3.2 Порівняння особистих визначень свого «Я» підлітками девіантної поведінки (до і після проведення експерименту)

Отже, аналіз наукової літератури та результати емпіричних досліджень дозволяють зробити певні висновки щодо умов розвитку позитивної Я-концепції та її компонентів у підлітків (зокрема з девіантною поведінкою).

Психологи приходять до висновку, що вирішальне значення для формування позитивної Я-концепції в підлітковому віці мають взаємодія і спілкування зі значущими іншими. Особливе місце серед них посідають батьки, оскільки саме вони в дитинстві закладають фундамент Я-концепції. Ця проблема ускладнюється тим, що в інтернаті для дітей-сиріт виховуються діти, які не мають можливості спілкуватися зі своїми батьками, навіть якщо вони є. А установки на себе, знання про себе, самооцінка в дитини формуються під впливом педагогів і однолітків у «замкнутому» просторі, під дією їх ставлення до дитини, оцінювання її вчинків і поведінки в цілому. Проте, спеціально організована соціальна профілактико-корекційна робота, спрямована на розвиток самопізнання і самовдосконалення власного «Я» підлітком, активізації його «само» може забезпечити продуктивне вирішення проблеми становлення особистості підлітка з девіантною поведінкою.

висновки

Аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної, наукової літератури дозволив розглянути девіантну поведінку підлітків як соціальну психолого-педагогічну проблему.

Виховання громадянина -? одне з наріжних завдань освітньої установи. Вирішуючи проблему громадянського виховання учнівської молоді, освітні установи, перш за все, зосереджують свої зусилля на формуванні у молоді ціннісного ставлення до явищ суспільного життя. Основна мета громадянського виховання, таким чином, полягає у формуванні громадянськості як інтегрованої якості особистості, що містить в собі внутрішню свободу і повагу до державної влади, любов до Батьківщини і прагнення до миру, почуття власної гідності і дисциплінованість, гармонійне прояв патріотичних почуттів.

Становлення громадянськості як якості особистості визначається як суб'єктивними зусиллями суб'єктів виховного процесу (педагоги освітніх установ, батьки, громадські організації, школярі і т. д.), так і об'єктивними умовами функціонування суспільства - особливостями державного устрою, рівнем правової, політичної, моральної культури суспільства.

Серед суб'єктів формування громадянськості у молоді соціальний педагог займає особливе місце, тому що є не тільки організатором роботи по громадянському вихованню, але і координатором зусиль усіх суб'єктів соціального виховання в цьому напрямі.

У діяльності соціального педагога з формування громадянськості молоді виділяються духовно-моральне, історичне, патріотичне, політико-правове, психологічне, професійно-діяльнісного напрямку. Працюючи в цих напрямках, соціальний педагог використовує різні форми і методи роботи. Він організовує моральну, виховуючу середу в мікросоціумі; об'єднує зусилля всіх суб'єктів соціального виховання з метою створення умов для особистісного розвитку молоді, при яких молоді люди виростать зрілими громадянами з розвиненою громадянською самосвідомістю.

Якщо проблема формування громадянськості молоді не буде вирішуватися успішно, то в новому поколінні росіян відбудуться незворотні зміни, які поставлять під питання не тільки майбутнє молоді, а й майбутнє України.

Отже, до причин девіантної поведінки підлітків відносять:

1. Внутрішні фактори: психологічні бар'єри, духовні проблеми, порушення ціннісно-мотиваційної сфери, емоційні проблеми, низький рівень адаптивних можливостей, негативний життєвий досвід та відсутність позитивного життєвого досвіду, особливості локусу контролю та рівень самоповаги тощо.

2. Зовнішні фактори, які розглядаються як зовнішні умови, які впливають на особистість, але відображаються в психіці та поведінки дитини, тому відносяться до психологічних. Вони включають: порушення взаємовідносин з оточенням; недостатня соціальна захищеність та невиконання виховних функцій сім'ї (сімейна занедбаність), що призводить до порушення адаптації підлітка; недостатність уваги з боку суспільства (соціальна занедбаність); ігнорування або неадекватні методи впливу та відсутність допомоги з боку вихователів (педагогічна занедбаність), що призводять до прогресування дезадаптивної поведінки підлітка; негативний вплив неформальної групи однолітків тощо. У результаті чого формується чітка позиція девіантності, яка сприймається підлітком вже як норма поведінки.

Серед громадянських якостей є ті, які суттєво можуть вплинути на поведінку підлітка: моральні, етичні норми, адекватна самооцінка, уміння спілкуватися без прояву характерної для цих підлітків агресії і т. ін.. Саме тому формування громадянськості - ціннісна основа профілактичної та корекційної роботи девіантної поведінки підлітків.

Аналіз результатів дослідження засвідчив, що ефективність процесу формування громадянськості у підлітків з девіантною поведінкою в цілісній системі соціальної роботи інтернату для дітей-сиріт дає високу результативність за певних психолого-педагогічних умов: урахування індивідуальних здібностей і потреб підлітків; створення належних умов для соціальної адаптації та захисту інтересів і прав цих дітей; формування у підлітків з девіантною поведінкою стійкої мотивації на корисний спосіб життя та поведінку; цілеспрямований соціальний супровід процесу формування громадянськості у підлітків з девіантною поведінкою.

Зіставлення даних дослідної роботи засвідчило, що в результаті реалізації програми дослідження в експериментальній групі підлітків з девіантною поведінкою, що брали участь в експериментальній програмі з формування громадянських якостей, відбулися позитивні зміни в поведінці. У контрольних групах ця тенденція виражена меншою мірою, суттєвих кількісних і якісних змін тут не відбулося.

Основним показником ефективності існування такої форми державної опіки над підлітками з девіантною поведінкою, як інтернат є те, що діти, позбавлені піклування власної родини, знаходять опіку, оточення однолітків, повертаються у природно необхідне для нормального розвитку особистості середовище.

Завдання, яке необхідно вирішити соціальним працівникам та вихователям щодо подальшої долі їх вихованців, - це формування гідного громадянина, здатного жити і працювати в українському суспільстві, примножувати його добробут і багатства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТРАТУРИ

Авдуевская (Белинская) Е.П. Особенности социализации подростка в условиях быстрых социальных изменений / Е.П.Авдуевская (Белинская), С.А. Баклушинский // [Ценностно-нормативные ориентации старшеклассника: труды по социологии образования]. - Т. ІІІ. Выпуск IV. - М., 1995. - С.118-132.

Алиева Л.В Детское движение ? субъект воспитания. Теория, история, практика / Л. В. Алиева. ? М.: ЦГЛ, АПК и ПРО, 2002. ? 195 с.

Бабочкин П.И. Молодежь в структуре современного российского общества / П. И. Бабочкин // Методические проблемы исследования молодежи. ? М.: Сфера, 2004. С. 27 - 32.

Баранов В.В. Дослідження автобіографії девіатного підлітка як один з прийомів виявлення його де соціалізації / В.В.Баранов, І.О. Похлебна // Практична психологія і соціальна робота. ? 2001. ? №9. - C. 45-49.

Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / Р.Бернс - М.: Прогресс, 1986.

Бех И.Д. Формування особистості: у двох книгах / Бех И.Д. [Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади]. - К.: Либідь, 2003.

Божович Л.И. Личность и её формирование в детском воздасте / Л.И.Божович. ? М., 1985.

Бойко И.Н. Формирование гражданственности будущего социального педагога / И. Н. Бойко - М.: Век, 2007. - 216 с.

Болотина Т.В. Конвенция о правах ребенка и законодательство Российской Федерации в вопросах, ответах и комментариях / Т.В. Болотина. - М.: ЦГЛ, АПК и ПРО, 2003.- 173 с.

Булах І.С. Концептуальна модель становлення моральної самосвідомості особистості у підлітковому віці / І.С. Булах // Психологія. [Збірник наукових праць]. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. ? Вип. 16. ? 2002.

Булах І.С. Пріоритетні позиції у визначенні провідних компонентів та критеріїв розвитку особистості підлітка / Булах І.С. // Психологія. [Збірник наукових праць]. ? K: НПУ імені М.П.Драгоманова. ? Вип.12. ? 2001.

Булах І.С. Психологія особистісного зростання / Булах І.С. - К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003.

Бютнер К. Жить с агрессивными детьми / Бютнер К. - М.: Педагогіка, 1991.

Василькова Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога / Ю. В. Василькова. - М.: Академия, 2002.- 513 с.

Видинеев И.А. Психология девиантного поведения: учебное пособие / И.А. Видинеев. ? Х., 1997.

Волинська Л.В. Самосвідомість та Я-концепція особистості / Л.В.Волинська, О.В.Скрипченко, З.В.Огороднійчук та ін. // Загальна психологія. - К.,1999.

Гидденс, Э. Устроение общества: Очерк теории структурации. - 2-е изд. / Э. Гидденс. - М.: Академический Проект, 2005. - 528 с.

Гревцева Г.Я. Гражданское воспитание школьников как фактор социализации / Г. Я. Гревцева. - СПб.: СМИО-Пресс, 2005. - 504 с.

Даль, В. Тлумачний словник великоруської мови / В. Даль - [Електронний ресурс] - Режим доступу: //http://slovardalya.ru/description/grazhdanin/5979.

Денисов І.Г. Біологічні чинники девіантної поведінки та профілактика їх виявлень у вихованні громадської спрямованості у підлітковому віці / І.Г.Денисов // Постметодика. - 2002. - №7-8 (45-46). - С.207-212.

Дидье Жюлиа. Философский словарь: Пер. с франц. / Жюлиа Дидье. - М.: Международные отношения, 2000. - 544 с.

Ерёменко Н. А. Деятельность социального педагога в образовательном учреждении / Н. А. Ерёменко. - М.: Корифей, 2007. - 214 с.

Жукова Л. И. Анатомия диалога: простые правила общения / Л.И. Жукова. ? М.: Планета психологии, 2008. - 237 с.

Капустина З.Я. Гражданственность как ценность культуры / З. Я. Капустина. - Псков: ПОИПКРО, 2006. - 216 с.

Карпова, Н.В. Политическая культура в процессе становления гражданского общества / Н.В. Карпова // [Вестник Московского университета. [Сер. 18: Социология и политология]. - 2006. - № 1. - С. 41-54.

Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения / Ю.А. Клейберг. - М., 2001. - 454 с.

Клейнберг Ю.А. Психология девиантного поведения / Ю.А.Клейнберг. - М., 2001.

Козлова О. Н. Что такое молодежь / О. Н. Козлова // Методические проблемы исследования молодежи. - М: Сфера, 2004. С. 45 - 52.

Кон И. С. Социология молодежи / И. С. Кон. - М.: Просвещение, 1988.- 274 с.

Кон И.С. Категорія «Я» в психологи / И.С.Кон // Психологический журнал, 1981. - Т.2. - №3. - С.25 - 38.

Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростков / В.Т.Кондрашенко. - Минск, 1988. - 244 с.

Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Джерело педагогічної майстерності. Громадянська освіта школярів / Науково-методичний журнал. - Випуск № 1 (33). - Ч. 1-2. - Харків: ХОНМІБО, 2005. - С. 35-45.

Кузнецова, Л.В. Развитие содержания понятий «гражданственность» и «гражданское воспитание» в педагогике ХХ в. / Л.В. Кузнецова // Преподавание истории и обществознания в школе. - 2006. - № 9 - С. 10_18.

Лебедев С.Г. Психологический тренинг развития самосознания у подростков / С.Г. Лебедев // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - №5. - С.61 - 73.

Личность школьника как цель, объект, субъект и результат воспитания / под ред. Н.Л.Селивановой, Е.И.Соколовой. - М.- Тверь: ООО «ИПФ «Виарт», 2004. - 263 с.

Макаренко, А.С. Воспитание гражданина / Сост. Р.М. Бескина, М.Д. Виноградова. - М.: Просвещение, 1988. - 304 с.

Мальцева Т.Є. Сучасні психолого-педагогічні підходи до процесу формування громадянськості у старших підлітків з девіантною поведінкою : науково-методичний посібник / Т.Є. Мальцева. - Луганськ : Альма-матер, 2008. - 224 с.

Мордахаев Л.В. Социальная педагогика / Л. В. Мордахаев. - М.: РГСУ, 2002. ? 258 с.

Мудрик А.В.Введение в социальную педагогику / А. В. Мудрик. - М.: МПСИ, 2009. - 372 с.