Зміни у житті жінки модерної доби (на прикладі Олександри Коллонтай)

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Зміни у житті жінки модерної доби (на прикладі Олександри Коллонтай)

А.Р. Шаматова

Анотація

Проаналізовано проблему становища жінки ХІХ ст. у соціумі. Основну увагу звернуто на життя жінки у дворянській родині, на прикладі О. Коллонтай.

Ключові слова: Російська імперія, жіноче питання, соціум, виховання, дворянська родина.

Дослідження жіночого питання у Російській імперії кінця ХІХ ст. є досить актуальним. Жінки прагнули визнання своїх прав, зокрема на якісну освіту, права голосу та самостійності у прийнятті рішень. Слабка стать хотіла приносити користь суспільству, хоча таке бажання було зумовлене самим часом. З відміною кріпосного права 1861 р., докорінно змінилося й життя дворянства, потрібно було працювати. Яскравою представницею жіночого руху стала й Олександра Михайлівна Коллонтай людина непростої долі та великого таланту, що втілив багатогранний образ жіночої особистості в Російській імперії на зламі ХІХХХ ст. Стиль у написанні робіт значно відрізняє її від сучасниць, а в науково-пізнавальному контексті дослідження минулого О. Коллонтай актуальне, оскільки вона належала до авангарду передового жіноцтва, представниць з України, яке з кінця ХІХ ст. заявило про свої прагнення до освіти та свободи вибору у житті. О. Коллонтай доклала чимало зусиль у діяннях і публікаціях. Для сучасної молоді історія жіноцтва є яскравим прикладом високого рівня суспільної активності того часу. Вивчення особи О. Коллонтай є доцільним з погляду важливості осмислення досвіду жінки, яка жила в часи перетину двох соціумів: традиційного суспільства та модерного покоління.

Одним із перших життя О. Коллонтай проаналізував публіцист Л. Жабко. Ґрунтовним надбанням сучасного періоду історіографії теми є праця І. Юкіної «Нова історія жінок Росії». Авторка навела хронологію розвитку жіноцтва у Російській імперії, зазначивши при цьому чинники, що впливали на її еволюцію. На початку ХХІ ст. з'явилася низка історичних оглядів, що підсумували попередні етапи розвитку особистості О. Коллонтай. Інформативно насиченими є історичний огляд Л. Берника «А. М. Коллонтай первая в дипломатике женщина-посол», що містить ґрунтовний нарис її дипломатичної діяльності. Серед українських істориків, які окреслили положення жінки ХІХ ст., в цілому, слід виділити О. Драч («Вища жіноча освіта в Російській Імперії другої половини ХІХ початку ХХ ст.») та О. Плахтій («Осередок жіночого товариства ХІХ ст.»). Значним досягнення наукової думки щодо ролі О. Коллонтай вважаємо студії І. Іткіної та В. Аврасенко, котрі окреслили революційний період життя О. Коллонтай, проаналізувавши її роль у становленні радянської політичної системи. Наукова періодика представлена статями А. Гайди і А. Белової. Останні надали важливу інформацію про деякі етапи політичної діяльності Олександри Михайлівни у жіночому питанні. До спеціальної та художньої літератури була залучена робота Б. Пієтров-Еннкера «Новые люди России», де чітко обґрунтовано життя та побут жінки кінця ХІХ ст. Метою цієї статті є з'ясування причин, які вплинули на зміни у житті жінки в означений період, на прикладі постаті О. Коллонтай.

На початку ХІХ ст. жінки почали поступово змінювати свій світогляд, який значно відрізнявся від традиційного суспільства. Представниці прекрасної статі почали більше цікавитися літературою, як російською, так і іноземною, деякі жінки навіть самі починали літературну діяльність. Такі особи відразу отримували у соціумі прізвиська «педанток» та «синіх панчіх». Входження слабкої статі у світ, який до того вважався чоловічим, почався з літератури. Духовне обличчя жінок помітно змінювалося, адже їх можна було побачити за читанням таких книжок, які були доступні лише чоловікам. Читання наукової літератури перетворилося у захоплення, але далеко не кожна жінка могла собі це дозволити. Побоювання осуду з боку соціуму, відкладало свої переваги у підсвідомості людини. Старше жіноче покоління того часу негативно ставилося до нового захоплення та забороняло своїм донькам брати приклад з осіб, які, на думку консерваторів, подавали «дурний тон» у вищому суспільстві. Люди традиційного суспільства не бажали, щоб їхні діти були тими самими новаторами, які не завжди несуть позитивні зміни у суспільство [4, 178].

Важливим аспектом у цій проблемі було те, що не лише захоплення науковою літературою давало підставу для хвилювання, молоді жінки прагнули освіченості, незалежності у прийнятті життєвих рішень. Сім'я у першій половині ХІХ ст. відігравала важливу роль у житті кожної людини, а особливо жінки, оскільки саме батьки вирішували подальшу долю своїх спадкоємців. Інтереси родини домінували над формуванням особистості, людина з дитинства знала про своє майбутнє, заплановане її батьками, і в жодному разі не насмілювалася заперечувати. Кожний член родини знаходив місце в суспільстві і зміцнював свій престиж завдяки сімейним зв'язкам, тому від нього очікувалося надання переваги інтересам сім'ї над власними. Батьки у всьому приймали рішення за своїх дітей (освіта, спілкування, шлюб, рід занять) і це було цілком прийнятним для традиційного суспільства того часу. жінка соціум коллонтай дворянський

За спогадами сучасниць, жертвувати собою заради родини було нормальним явищем, а ось суперечити цим традиціям було справжнім злочином і ганьбою для сім'ї. Батьки пояснювали своїм дітям (дівчатам), що суспільство вимагає люб'язності, а не освіченості, домашнього ж навчання цілком досить для вдалого шлюбу [7, 189]. Варто зазначити, що становище жінок у привілейованих сім'ях мало чим відрізнялося від життя кріпаків, вони також були заручниками власної долі, яку батьки їм запланували заздалегідь. Зі спогадів О. Коллонтай: «Тато мріяв про моє заміжжя, а я хотіла навчатися», стає зрозуміло, що шлюб це була головна місія в житті жінки ХІХ ст. [7, 145].

Вже у середині ХІХ ст., коли поширилися гуманні та демократичні тенденції, зріс і інтерес до жінки, її покликання, ролі у соціумі, формування її особистості й освіти. В романтичну епоху свобода для жінки була реальною лише в межах її особистого простору, а в період другої половини ХІХ ст. мова вже йшла про громадські права жінок. Такі зміни були зумовлені скасуванням кріпосного права у 1861 р. Жінок почали залучати до всіх сфер діяльності, а сучасниці тих подій зазначали у своїх щоденниках, що зі скасуванням кріпацтва, жити стало легше. Однак не тільки цей чинник вплинув на сприйняття жінки як особистості нове покоління, ось що несло істотні зміни. Світогляд нового покоління заперечував сприйняття дворянської культури, замість цього сприймались матеріальні цінності та чіткі позиції в житті. Свобода думки, наполеглива праця, ідея ці фактори були актуальні на той час. Відбувалося своєрідне спрощення в одязі, культурі та в повсякденному житті [6,156].

Не можна залишити осторонь і питання потягу жінки до знань. Жіноча половина зачитувалася науковими працями, оволодівала точними та гуманітарними науками, а прагнення до науки стало головними критеріями оцінки особистості того часу. Такі відверті зміни у повсякденному житті жіночої половини були, дійсно, проривом, адже якщо згадати життя молодих дівчат початку та середини ХІХ ст., то увага щодо освіти акцентувалася лише на вивченні музики, французької та художньої літератури. Під впливом цих змін, знову постало питання зрівняння прав жінок з чоловіками, яке, втім, розуміли надто буквально. Жінки виконували чоловічі суспільні ролі й опановували чоловічі професії. Такі модерні зміни внесли свою корективу і в майбутнє. Стало зрозумілим, що для таких змін необхідно реалізувати питання жіночої освіти. Освічена частина суспільства розуміла, що навчання у пансіонах дає дівчині лише поверхові знання. Ця проблема гостро постала вже у 1872 р., коли в Петербурзі, Києві, Москві, Харкові та Казані були створенні перші вищі жіночі курси (ВЖК). Професорський склад ВЖК зауважував, що першокурсниці вельми слабкі у знаннях точних наук. Для покращення ситуації проводилися додаткові заняття, з розв'язанням проблем вивчення та освоєння дисциплін слухачками [5, 67].

Закінчуючи ВЖК, «слабка стать» поставала на новий рівень у соціумі. Вона вже не була цілком залежною від родини, але варто пам'ятати, що пережитки традиційного суспільства залишаються дотепер. Такі новаторства у розвитку жінки як високоосвіченої людини також внесли свої зміни у жіноче питання. Тому зовсім не дивно, що вже на початку ХХ ст. відбулися зміни й у особистих стосунках між чоловіками та жінками, що часто обмежувалися лише товариськістю між протилежними статями. Нове покоління формувало вільні стосунки між протилежними статями, підкреслюючи цим, що спілкування може обмежуватися лише дружніми розмовами та дискусіями, що жінка може бути гідним співрозмовником. У молоді початку ХХ ст. з'явилася мода на збирання вдома друзів для обговорення та читання книжок. Жінки стали активними учасницями таких зібрань [4, 122].

Не останню роль у трансформації жінки відіграло й те, що дворянські родини після відміни кріпацтва почали втрачати капітал. Кожен член сім'ї мав приносити ту чи іншу користь родині. Праця, що колись вважалася ганьбою для шляхетної особи, а особливо для жінки, тепер стала обов'язковою для кожної порядної людини. Складні умови життя, що спіткали людей після реформи 1861 р., штовхали до праці й жінок. На жаль, їхня слабка освіченість ставала перешкодою для гідного заробітку коштів. Постало питання здобуття жіноцтвом вищої освіти, що давала змогу молодому поколінню змінити свій соціальний статус, самореалізуватися та досягти матеріального добробуту.

Яскрава представниця жіноцтва ХІХ ст. О. Коллонтай (уроджена Домонтович) зростала у дворянській родині: «Я вдячна своїм батькам за те, що вони мене дуже любили, проте, мало хвалили та не розбещували. Моя мати і моя няня англійка були дуже вимогливими. На все були свої порядки. Потрібно було прибирати свої іграшки, складати свою білизну на ніч на маленькому стільці, самій дуже рано навчитися мити не тільки обличчя і руки, але й вуха чого я робити дуже не любила» [6, 123].

У ХІХ ст. далеко не кожна родина могла собі дозволити запросити на роботу таку няню, а лише заможні роди запрошували до себе подібних вихованок. Міс Годжонс так звали няню Олександри була англійкою, яка навчала маленьку дівчинку правилам етикету, музиці, англійській і французькій мовам. Також

Годжонс допомагала вести матері О. Домонтович господарство. Батьки прагнули для дочки найкращої освіти, саме тому, крім няні, з нею займалися й інші викладачі. Мати намагалася знайти дочці найкращих вчителів. Олександра вивчала англійську, французьку, німецьку, фінську (рідна мова її матері) мови, оскільки їхнє знання було основою гарних манер ХІХ ст. Докорінно освіта дівчини змінилася з приходом в їхній дім Марії Іванівни Страхової, котра навчала її впродовж десяти років. Крім освоєння науки, Марія Іванівна залучала О. Домонтович до ведення дискусій та діалогів стосовно поглядів на майбутнє [4, 195].

Проте, мати Олександри навіть не хотіла говорити на цю тему. Вона вважала, що дочка зі своїм запальним характером може легко піддатися віянням політики того часу. Багато хто з дівчат на той момент покинули родину та пішли «в народ», як тоді називали новоутворені політичні партії, що боролися за зміну режиму правління, зокрема прагнули вчинити революцію та ліквідувати царя. Мати Олександри хотіла як можна довше берегти доньку від подібних змін. Проте, коли О. Коллонтай почала відвідувати школу мистецтв у Петербурзі, переживання матері почали підтверджуватися: Олександра більше цікавилася спілкуванням з молодими студентами і студентками, ніж самим навчанням. Ідеї молодих новаторів захоплювали дівчину. Насамперед, це були думки стосовно «нового часу», модерні погляди на життя, вільні висловлювання, кохання, протести проти поглядів представників традиційного суспільства. Не можна залишити осторонь той факт, що на самосвідомість молодого покоління кінця ХІХ ст. впливали нові ідеали. В літературній сфері популярними були твори І. Тургенєва («Батьки і діти»), Л. Толстого («Анна Карєніна») [5, 98] та ін.

Головна героїня останнього твору не була схожою на жінок традиційного суспільства і молодих читачок. Саме це приваблювало в її образі та водночас доводило, що жінка у житті може бути іншою вільною, незалежною, самостійною. Такий образ вразив маленьку Олександру, вона завжди захоплювалася такими жінками. Загалом, для О. Коллонтай питання жіночої свободи та права вибору залишилися актуальними до кінця життя. Не можна стверджувати, що саме літературні герої вплинули на свідомість дівчини та викликали в ній бажання до іншого життя. Проте, цей факт не можна залишити осторонь, адже покоління того часу захоплювалося новими героями і намагалося у своїх поглядах наслідувати їх [4, 130].

Отже, О. Коллонтай зростала в родині, де панували гарні манери та суворе виховання. Можна стверджувати, що, завдяки фінляндському походженню її матері (уроджена Массалін-Мравінська), її виховання було насамперед європейським, а це свідчить про те, що в дівчинці змалечку переважали погляди, які суперечили традиційному для Російської імперії світосприйняттю. До того ж вона навчалася в Європі, а в кінці ХІХ ст. європейське суспільство вже жило по-новому і саме цей фактор вплинув на подальшу долю Олександри Михайлівни.

Література

1. Бойковський М. Жіноча освіта в кінці ХІХ -- на початку ХХ ст. -- К., 1999.

2. Гайда А., Белова А. Письма А. Коллонтай. -- М., 2009.

3. Дале Т. Александра Коллонтай. -- СПб., 1999.

4. Коллонтай А. Летопись моей жизни. -- М., 1947.

5. Плахтій О. Осередок жіночого товариства ХІХ ст. -- К., 2003.

6. Пиетров-Эннкер Б. Новые люди России. -- М., 2005.

7. Пушкарьова Н. Женщины России и Европы на пороге Нового времени. -- М., 1996.

Размещено на Аllbеst.ru