Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теорія і методологія питання дослідження

1.1 Історія розвитку подорожей

1.2 Подорожі по залізниці

1.3 Організація залізничних подорожей

Розділ 2. Характеристика об'єктів залізничного транспорту

2.1 Вузькоколійні об'єкти залізничного транспорту

2.1.1 Вузькоколійна залізниця Антонівка - Зарічне

2.1.2 Вузькоколійна залізниця Виноградово - Хмільник (Боржавська)

2.1.3 Гайворонська вузькоколійка

2.1.4 Вигодська вузькоколійка (Карпатський трамвай)

2.2 Ширококолійні об'єкти залізничного транспорту

2.2.1 Під'їздна колія до Оржівського ДОК

2.2.2 Залізниця Ужгород - Самбір

2.2.3 Залізниця Яремче - Рахів

2.2.4 Залізниця Черкаси - Золотоноша

Розділ 3. Використання об'єктів залізничного транспорту в туристичній діяльності

3.1 Чинні розробки екскурсійних маршрутів по об'єктах залізничного транспорту

3.2 Власні проекти екскурсійних маршрутів по об'єктам залізничного транспорту

3.2.1 Проект екскурсії по Гайворонській вузькоколійці

3.2.2 Проект екскурсії по залізничній гілці Ужгород - Самбір

3.2.3 Проект екскурсії по залізничній гілці Рахів - Яремче

3.2.4 Проект екскурсії по зілізничній гілці Золотоноша - Черкаси

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Будь-який вид транспорту, який винайшло людство, рано чи пізно стає надбанням мандрівників та туристів. Останнім часом стали популярними тури по незвіданих куточках нашої планети. До послуг туристів автобусні тури по різних містах і країнах, екскурсії на вертольотах і невеликих літаках. Але самим надійним і перевіреним часом видом переміщення на далекі відстані є залізничний транспорт. В наш час він виявився незаслужено недооцінений туристами. А даремно, адже в багатьох країнах світу, і в Україні також, існує безліч чудових залізничних маршрутів, які пролягають по красивих куточках нашої планети.

Актуальність теми курсової роботи полягає в розширенні можливостей туристичної сфери на теренах України. Не є секретом те, що, загалом, туризм в Україні знаходиться у кризовому стані. В першу чергу це проявляється у інтересах споживача, а саме - українському мандрівнику значно цікавіше здійснити подорож за кордон, адже культурно-історична спадщина, об'єкти природно-заповідного фонду та загальний рівень життя в європейських країнах вищий ніж в Україні. Керівники туристичних організацій, місцеві посадовці досить рідко щось роблять для реконструкції певних об'єктів культурно-історичної спадщини чи заохочення потенційних туристів, і це, в свою чергу, негативно впливає на розвиток туризму в Україні. Одним із факторів, який впливає на вибір місця відпочинку є своєрідна інформаційна блокада. Таким чином, багато об'єктів являються маловідомими через недостатню кількість рекламних заходів до заохочення туристів. За державною концепцією розвитку України, туризм не є головним джерелом прибутку для державної казни, тому в українському бюджеті головними напрямками фінансування є важка промисловість, машинобудування, транспорт і зв'язок. Саме залізниці є найважливішою ланкою у пасажирських та вантажних перевезеннях в Україні, але транспорт можна використовувати не лише для доставки товарів у різні куточки України, а і з туристичною метою.

Метою курсової роботи є ознайомлення із атрактивними залізничними магістралями та їх можливостями у туристично-екскурсійній діяльності; дати уявлення про історію розвитку залізниць та залізничних подорожей у світі.

Завданням курсової роботи є проаналізувати географічні особливості залізниць, які можна використовувати в туристичній діяльності, надати перелік цікавих об'єктів повз які проходять залізниці, розробити методику аренди рухомого складу для туристичних потреб, розробити перспективну подорож з екскурсійною метою об'єктами залізничного транспорту України. Вивчити основні етапи розвитку подорожей по залізниці; з'ясувати сучасні умови залізничних подорожей.

Об'єктами курсової роботи виступають власне вузькоколійні та ширококолійні залізниці (переважно на Західній Україні).

Предметом курсової роботи є аналіз мережі залізниць як ресурсу для туристсько-рекреаційної діяльності.

залізниця транспорт турист екскурсійний

Розділ 1. Теорія і методологія питання дослідження

1.1 Історія розвитку залізниць

Залізничний транспорт-- видтранспорту, що здійснює перевезення пасажирів і вантажів в колісних екіпажах, що рухаються залізничною колією. Залізничний транспорт є частиною логістичних ланцюгів, які сприяють міжнародній торгівлі і економічному зростанню. Залізниця є зручним засобом сполучення для транспортування будь-яких категорій туристів, починаючи від туристів-індивідуалів, великих і малих туристських груп на рейсових регулярних лініях і чартерних поїздах і закінчуючи організацією спеціальних поїздів місцевого та дальнього сполучення.

Залізниці беруть історично активну участь у розбудові туристського руху. Але все ж таки досить серйозну конкуренцію залізничним перевезень на короткі відстані, а також на екскурсійних маршрутах складають автомобільні перевезення.

В даний час багато компаній, що володіють залізничними лініями («Вагон Лі», «Аккор» тощо), прикладають великі зусилля для збереження та збільшення туристського пасажиропотоку. Основними напрямками в цьому плані можна назвати:

· прокладку високошвидкісних магістралей;

· обслуговування у вагонах за формулою «Євро-Найт» (поліпшення комфортабельності до готельного рівня);

· організацію спеціальних туристичних поїздів, у тому числі і «ретро-паровози» (спеціальні тематичні поїздки на залізничному транспорті).

Під час промислової революції рейковийтранспортстав розвиватися істотно раніше безрейкового. Залізницібули створені і побудовані майже на п'ятдесят років раніше автомобіля.

Перший паровоз для залізниць винайшов англієць Джордж Стефенсон в 1814 р, причому вдруге - після Ріхарда Тревитика, який створив такий апарат в 1803 р. і успішно експлуатував його на вугільній шахті в Уельсі. Саме розробки Стефенсона були прийняті за основу при будівництві першої російської залізниці.У 1833 р. російський умілець Юхим Черепанов самостійно знайшов технічні рішення по будівництву паровоза і навіть побудував два екземпляри, які успішно використовувалися на шахті для перевезення руди.

Перший у світі паровозобудівний завод у Ньюкаслі був організований Дж. Стефенсоном в 1823 р. Для своїх локомотивів він будував і перші залізні дороги Стоктон - Дарлінгтон, Манчестер - Ліверпуль, і ввів єдину ширину колії шляху - 1435 мм.

У 1940 р. у Великобританії була створена вже ціла мережа залізниць, і саме вони зробили революцію в туризмі. Якщо в 1740 р. для того, щоб дістатися з Лондона в Единбург,мандрівниковінеобхідно було витратити 10 днів, то на таку жподорожв 1885 р. було потрібно всього 14 годин.

Власне туризм почався з того як Томас Кук в 1841 р. організував подорож 570 чоловік по залізниці з Лестера в Лафборо (Великобританія) на вихідні дні. Ніякими іншими наземними засобами здійснити швидке транспортування великої кількості людей на короткий термін не виявлялося можливим.

На інших континентах в ті часи також інтенсивно розвивалися залізні дороги.У США перша залізниця була відкрита в 1827 р. Перший паровоз тут був побудований інженером Пітером Купером в 1830 р. і отримав назву «Tom Thumb». Він замінив кінну тягу на дорозі Балтимор- Огайо. У 1831 р. був побудований унікальний локомотив The Best Friend of Charleston, який відкрив епоху регулярних залізничних сполучень.

Перша залізниця в Росії була споруджена між Санкт-Петербургомі Царським Селом. Проектування Царськосельської залізниці здійснював Франц Герстнер. Перші поїзди мали вагони 4-х класів. Проїзд був досить дорогим, але тим не менше, популярність дороги була фантастична.Щодня курсувало 5 поїздів, а у вихідні вводилися додаткові рейси. А перша залізниця в Україні була прокладена у 1861 році між Перемишлем та Львовом [1].

1.2 Подорожі залізницею

До інтенсивного розвитку автомобільного та повітряного транспорту з середини XIX і у першій половині XX століття залізниця була одним з основних засобів переміщення подорожуючих від їх основного місця проживання в іншу місцевість або країну. З часу інтенсифікації технічного прогресу автомобільний транспорт і повітряні перевізники взяли значну частку перевезень. Проте створення швидкісних залізничних магістралей повернуло залізниці конкурентоспроможність. У межах основних європейських країн - Італії, Франції, Іспанії, Німеччини, Великобританії - подорож між великими столицями та туристичними центрами сьогодні навіть зручніше вчиняти на поїзді, ніж на автобусі чи літаку.Поїздка з Мілана до Риму займає всього трохи більше 2 годин при проходженні поїзда зі швидкістю понад 200 км / год.

Поїзд пересувається по досить прямій трасі, яка завжди коротше будь автомобільної дороги, що з'єднує два населених пункти, до того ж швидкість на автобанах обмежена (100 120, в окремих випадках 150 км / год).

Сучасні технічні рішення в конструкціях колісних підвісок пасажирських вагонів швидкісних поїздів забезпечують безшумне і м'який рух. Вагони мають підвищену комфортабельність, забезпечені м'якими сидіннями, кондиціонерами, панорамними вікнами для кращого огляду місцевості. Тому інформативність подорожі набагато вище, ніж на автобусі, оскільки швидкісні автомагістралі часто відгороджені парканами і щитами, що захищають місцевих жителів від шуму автостради, але заважають огляду [2].

Крім вихідного свого призначення - перевезення - залізниця активно використовується в розважальних цілях.Неспішні «поїздки під паром» на старовинних ретро-поїздах з унікальними локомотивами по національним паркам стали відмінною розвагою для туристів, розпещених супершвидкісних магістралями. У всьому світі організувалися клуби любителів залізних доріг, знайшлися завзяті колекціонери старих паровозів і навіть власники приватних невеликих залізних доріг, укомплектованих рухомим складом минулого століття. У всьому світі організовуються прогулянкові поїздки на особливих поїздах з ресторанним обслуговуванням і хорошим оглядом ландшафтів. Організуються і спеціальні туристично-екскурсійні поїзди.

Найбільша в світі американська компанія «Вагон-Лі» («Vagon-Lits») є піонером залізничного туризму.Залізниці з кінця XIX ст.стали пропонувати заможним пасажирам вишукане обслуговування. З цією метою брати Пульман в 1872 р. заснували в США «Міжнародну компанію« Вагон-Лі». У 1884 р. була заснована «Міжнародна компанія Вагон-Лі і Великий європейський експрес» для організації сполучення між столицями європейських країн. На початку XX ст.ця компанія побудувала та ввела в експлуатацію практично всі класичні іменні маршрути, значна частина яких існує і в наш час, - «Східний експрес» («Orient Express», 1883), «Блакитний поїзд» («Train Blue», 1922), «Золота стріла» («Golden Arrow», 1926), «Транссибірський експрес» («Transsiberian», 1898). Це бувзолотий вік для «Вагон-Лі». Маршрути поїздів з'єднали Парижзі Стамбулом, Москву з Владивостокомі т.д. У 1918 р. в Росії було націоналізовано понад 160 висококласних вагонів, належали цій компанії.

Після другої світової війни ця компанія реорганізувалася і стала називатися «Міжнародна компанія« Вагон-Лі і туризм»». Вона знову відновила колишні маршрути і стала створювати свою туристську індустрію, пов'язану із залізничними маршрутами [3].

1.3 Організація залізничних подорожей

Існує сталадумка, що будь-яка залізнична подорож (тим більше тривала) втомлює, тому важко уявити, що вона може бути приємною, захоплюючою. Зарубіжні турфірми і оператори вже давно пропонують тури на спеціалізованих туристично-екскурсійних поїздах.

Стандартні залізничні тури можна умовно розділити на 3 категорії:

· одноденні;

· нетривалі (2-3 доби);

· багатоденні (від 5 днів і більше).

Одноденні тури починаються вранці і закінчуються ввечері того ж дня.У дорозі туристи розташовуються за столиками вагонів-ресторанів.По дорозі вони можуть не тільки перекусити, але й подивитися виступи естрадних та циркових артистів. Туристів довозять до певної станції, де для них підготовлена спеціальна програма (це може бути екскурсійна поїздка або пікнік на природі. Пасажирам надається можливість поєднати корисне з приємним (наприклад, потяг «Star Clipper», що функціонує на Східному узбережжі США) [4].

Під час нетривалих турів пасажири проживають в окремих купе. Поїздки традиційно складені з таким розрахунком, щоб вночі, коли всі туристи сплять поїзд рухався. Удень туристи зазвичай зайняті екскурсіями.

Такі тури організовуються в різних країнах. Наприклад, подорож по Африці на поїздах «Класік» та «Едуардіан», пропонуються компанією «Rovos Rail» [5].

Графік руху поїздів, що обслуговують багатоденні тури, відрізняється великою різноманітністю. В залежності від екскурсійної програми і маршруту, туристи часто знаходяться в дорозі і в денний час. Щоб мандрівники не стомилися, турпоїзд повинен йти безупинно не більше півтори доби. Тривалі денні перегони плануються, як правило, в тих випадках, коли по шляху проходження відкриваються цікаві краєвиди і ландшафти. В окремих випадках пропонуються і короткочасні «зелені» стоянки в лісі або горах, на березі моря чи великого озера.

Облаштування та методика оренди туристських поїздів

Туристські поїзди в побуті називають «готелями на колесах».Не зважаючи на розміри, суворо обмежені стандартами залізниці, вагони є комфортабельними. Внутрішньому дизайну можуть позаздрити багато стаціонарних готелів.У кожному купе, загальна кількість яких у спальних вагонах зазвичай не перевищує чотирьох, проживає не більше двох осіб. Купе обладнуються двома односпальними або одним двоспальним ліжками, кондиціонерами, письмовим столом, телефоном, телевізором. Туалетна і душова кімнати можуть бути на весьвагон або на один - два номери. До складу туристського поїзда також входять декілька вагонів-ресторанів, вагон-салон (використовується як бібліотека, місце для карткових ігор абоперемовин, відпочинку), конференц-вагон (він же лекторій, дискотека або відеосалон), а також «дитячий вагон» або «зал рухливих ігор». Туристсько-екскурсійні поїзди призначаються на підставі укладеногодоговоруміж туристської фірмою та управліннямз алізниці. Призначення поїздів здійснюється після укладання договору і оплати належних платежів.

Туристська фірма домовляється з управлінням (відділенням) дороги про виділення складу на певний термін. Для цього пишуть листа на ім'я начальника пасажирської служби з проханням про виділення такого рухомого складу. На листі він дає згоду і вказує конкретнітерміни виділення рухомого складу. Перевезення туристичних поїздів з одного пункту екскурсійного обслуговування в інший, як правило, повинно здійснюватися в нічний час із зупинками тільки для технічних потреб. Хоча може бути і в денний час, якщо запропонована залізнична магістраль не є завантаженою.

У вагонах повинні бути вивішені розклад руху туристичного поїзда, прізвища чергових провідників, начальника поїзда і поїзного електромонтера. Крім того в кожному вагоні повинні бути вивішені: програма обслуговування («Куточок туриста»); прізвища директора туристичного поїзда, інструкторів, лікаря; номер їх вагона і місця; номер вагону-ресторану, в якому харчуються туристи; номер зміни і час харчування [6].

Залізничні подорожі - досить популярний вид відпочинку за кордоном. Найбільш стійкими прихильниками цього виду туризму вважаються німці, британці та швейцарці. Причому, якщо жителі Великобританії та Швейцарії воліють подорожувати своїми країнами, то німці об'їздили всю Європу і навіть дісталися до Росії і Америки. Особливим шиком серед німецьких туристів вважаються паровозні подорожі [7].

Розділ 2. Характеристика об'єктів залізничного транспорту

2.1 Вузькоколійні об'єкти залізничного транспорту.

2.1.1 Вузькоколійна залізниця Антонівка - Зарічне

Вузькоколійна залізниця «Антонівка-- Зарічне» -- одна з трьох діючих вУкраїні вузькоколійних залізницьз пасажирським рухом (дві інші: Рудниця -- Голованівськта ділянка Виноградів--Іршаватак званої Боржавської залізниці). Довжина залізниці -- 106 кілометрів. Вузькоколійну залізницю Антонівка--Зарічнев народі називають «Поїздок» або «Кукушка» начебто за те, що до тепловозів серії ТУ тут використовували тепловози серії КУ. Взасобах масової інформації також побутує назва «Поліський трамвай», «Поліська вузькоколійка», «Трансполіська магістраль».

Точна дата початку будівництва залізниці невідома, орієнтовно--1895 рік. Спершу вузькоколійка призначалася для вивоз у деревини. Тоді була побудована гілка від Антонівки до станції Кухітська Воля. Лісовозна залізниця особливого стратегічного значення набула під час Першої світової війни, тож було відкрито ще гілкуХиночі--Дубровиця--Висоцьк. За деякими даними, вузькоколійкою доправляли тоді також іторф.

Уряди УНР та Гетьманату протягом свого недовгого володарювання на Поліссіж одним особливим чином залізницю не використовували. Натомість у 1919-1939 рр. цим активно займалися польські власті -- на Захід возили ліс, дьоготь, смолу,к артопляний спирт. У цей час вузькоколійка мала польський рухомий склад.

Під час Другої світової війни була зруйнована (також є дані про використання вузькоколійки німцями, які проклали гілку на Кухітську Волю). Перші ділянки залізниці були відновлені орієнтовно 1946 року. Вона належала Народному комісаріату шляхів сполучення (НКШС), згодом Міністерству шляхів сполучення (МШС). Ділянку Хиночі--Дубровицятак і не відновили, за іншими даними -- закрили у 1950-х рр. Була також лінія Дубровиця--Висоцьк (19 км). Діючу ділянку Антонівка--Кухітська Воля 1957 року передали Сарненському ліспромгоспуна 10 років.

У цей час основним вантажем була деревина, заготовлювана в районі Хиночі і Білого. Тоді ж побудували ділянку Тиховиж--Локниця(17 км), а незабаром розібрали ділянку Тиховиж-- Кухотська Воля. Можливо, були також тимчасові гілки і «вуса» до місць лісозаготівлі. У 1967 році-- вузькоколійку повернули у структуру МШС, а 1968 року, з побудовою 18 км ділянки Локниця--Зарічне, вона отримала свій сучасний вигляд. У1970--1980-х роках парову тягузамінили натепловозну(у різний час працювали тепловозиТУ2під номерами 039, 044, 050, 062, 070), а старі вагони Pafawag-- на нові ПВ-51, виробництва Демихівського заводу (Московська область, РФ). В Антонівці побудовали новедепо, а також перевантажувальний (з вузької колії на широку) комплекс з великимкозловим краном. Вантажний рух тоді був досить жвавим, перевозил вантажіпідприємств Зарічного, сушильного заводу в Острівськута інші місця. Новий рухомий склад (переважно вантажні вагони) надходив з Демиховадо кінця 1980-х рр.

Економічна криза 1990-х рр. припинила вантажний рух. Майже всі тепловози були порізані, постало питання про закриття залізниці. Але оскільки для багатьох населених пунктів вузькоколійка є фактично єдиним зв'язком зі світом, вона функціонує й досі.

Місцевість, через яку проходить залізниця дуже мальовнича: ліси, поля, болота, озера -- тому тепер вузькоколійкою проводять екскурсії для українських та іноземних туристів [8].

У мультимедійному проекті 2007 року «Сім чудес Рівненщини» Вузькоколійна залізниця Антонівка--Зарічне посіла 1-е місце [9].

Спеціальний проект Володимирецької та Зарічненської районних радпід умовною назвою «Поліський трамвай» став переможцем Всеукраїнського конкурсу проектів і програм місцевого самоврядування (2008). Його кошторисна вартість -- 730 тис. грн. Коштом проекту створеносайт, видано рекламну продукцію, провели в Антонівці фестиваль «Бурштиновий шлях», відкрили таммузейвузькоколійки. Планують створити в Антонівці вагони-готелідля туристів. Кожну з 15 зупинок буде оригінально облаштовано. Наприклад, у Володимирці буде бурштиновий музей просто неба, а в новій церкві Каноничів -- бурштиновий і коностас [10].

З Антонівки до Зарічного щодня о 07:05 вирушає пасажирський поїзд, який, як правило, складається зтепловоза ТУ2 і 2-x або 4-х вагонів ПВ-51. Поїзд на посадку подається шляхомосаджування рухомого складу натупикову колію до пасажирської платформи, зразу біля будівлі антонівськоговокзалу. Час у дорозі -- 4 години 2 хвилини. Об 11:07 поїзд прибуває на станцію Зарічне. Середняшвидкість -- 26,5 км/год. Під час руху поїзд робить три проміжні зупинки та проходить через 17 населених пунктів (включно з кінцевими зупинками). За словами очевидців, потяг може зупинитися «на вимогу». У зворотному напрямку від станції Зарічне поїзд відходить о 14:03, прибуваючи в Антонівку о 18:05. Вузькоколійка не працює по четвергам.

Таблиця 1.1. Розклад руху поїздів по лінії Антонівка - Зарічне

Прибуття	Стоянка	Відправлення	Роздільні пункти	Відстань	Прибуття	Стоянка	Відправлення
		ПОЇЗД №6391
-	-	07.05	Антонівка	0 км	18.05	-	-
-	1	-	Пл. 10 км	10 км	-	1	-
07.47	2	07.49	Володимирець	18 км	17.21	2	17.23
-	1	-	Пл.Андруга (Зелене)	26 км	-	1	-
-	1	-	Хиночі	35 км	-	1	-
-	1	-	Пл.Воронки	40 км	-	1	-
-	1	-	Пл.Луко	46 км	-	1	-
08.57	2	08.59	Біле	50 км	16.11	2	16.13
-	1	-	Пл.Млинок	57 км	-	1	-
-	1	-	Борове	61 км	-	1	-
-	1	-	Пл.Перекалля	70 км	-	1	-
-	1	Пл.Тиховиж 1	71 км	-	1	-
-	1	Пл.Тиховиж 2	73 км	-	1	-
09.57	2	09.59	Острівськ	75 км	15.11	2	15.13
-	1	-	Пл.Локниця 1	84 км	-	1	-
-	1	-	Пл.Локниця 2	87 км	-	1	-
-	1	-	Пл.Морочне	94 км	-	1	-
-	1	-	Пл.Парська	98 км	-	1	-
11.07	-	-	Зарічне	106 км	-	-	14.03
							ПОЇЗД №6392

За вказівкою може бути поданий додатковий потяг (№6991/6992), який відходить від Антонівки о 9.45, та від Зарічного о 15.40. По середах, у «базарний день», до поїзда чіпляють два додаткові вагони.

Наприкінці 2011 час відправлення зі ст. Зарічне перенесли на 13:30, щоб узгодити рух із потягами по ст. Антонівка [11].

На перегоні Біле--Млинок є унікальний міст через річку Стир. Це єдиний великий дерев'яний залізничний міст в Україні та найдовший дерев'яний залізничний міст в Європі (довжина 153 метри). Він з'єднує два райони -- Володимирецький і Зарічненський. Коли Стир навесні розливається, потрапити на протилежний берег можна хіба що через цей залізничний міст.

Побудуваний 1906 року (інші дані -- 1908). Опори дерев'яні, їх, здається, не змінювали з часів зведення мосту. Що разу, коли потяг перетинає міст, його обов'язково зустрічає черговий.

Окрім цього мосту, на вузькоколійці є ще 30 невеликих мостів-- усі дерев'яні. Загалом на всьому шляху 83 штучні споруди через річечки, канави та рови [12].

Обслуговують залізницю тепловози ТУ2-062, ТУ2-066 (останній 2002 року передали з Берегового) та ТУ2-097 -- з Луцької дитячої залізниці. Є ще тепловоз ТУ7А-0767, який належить шляхово-ремонтній бригаді. Ще два тепловози ТУ7А під номерами 3279 і 3280 списані і розібрані, їхні залишки стоять білядепо.

Вагонне господарство складається переважно з платформ і пасажирських ПВ-51. Єцистерна, яку не використовують, і снігоочисник. Колія перебуває в досить непоганому стані, що дозволяє поїздові на окремих ділянках розвивати швидкість до 40 км/год. На станціях використовують електрожезлову сигналізаціюз діючими семафорами.

Рейкина перегоні лежать «музейні» -- деякі 1902 року випуску.

Вузькоколійна залізниця виконує важливу соціальну роль. Для мешканців віддалених поліських сіл вузькоколійка -- чи не єдине сполучення, через відсутність автомобільних дорогу болотистій місцевості. Для поліщуків це практично єдина можливість добратися до Сарн, Рівного чи столиці. Тутешні школярі їздять ним до школ та у Володимирецький колегіум, а студенти -- у навчальні заклади по всій Україні. Володимирецький район розташований у 30-кілометровій зоні Рівненської АЕС, тому у випадку надзвичайної ситуації передбачено, що місцевих мешканців евакуйовуватимуть залізницею.

Враховуючи, що це найдовша у Європі діюча вузькоколійка -- це важливий туристичний об'єкт. Навесні та влітку залізницею люблять подорожувати іноземці з усього світу: поляки, німці, чехи, голландці, канадці, американці. З 2010 року найдовша в Європі діюча вузькоколійка є центром етно-тур-фесту «Бурштиновий шлях». За перші два роки тут побували понад 16 тисяч туристів. Попри це з року в рік ведуться розмови про закриття вузькоколійки. Залізничні начальники заявляють, що вона завдає збитків на п'ять мільйонів гривень.

2.1.2 Вузькоколійна залізниця Виноградово - Хмільник (Боржавська)

Боржавська вузькоколійна залізниця (інша назва: Вузькоколійна залізниця Виноградово--Хмільник--Іршава;в народі має назву «Анця Кушницька») -- одна з діючих вузькоколійних залізниць в Україні, в межах Виноградівського, Берегівського та Іршавського районів Закарпатської області.

Загальна довжина залізниці -- 123 км, ширина колії -- 750 мм.

Головна гілка пролягла вздовж річки Боржави, що й дало назву залізниці. У верхів'ях річки колія розгалужувалась на кілька гілок, які вели до віддалених гірських лісорозробок. Нині в експлуатації залишається гілка Виноградів--Хмільник--Іршава, а також Берегово--Хмільник. Залізницю використовували і далі використовують не лише для перевезення вантажів (зокрема лісу), але й для пасажирських перевезень. Пасажирські потяги складаються злокомотива ТУ2і декількох (1--4) вагонів. У кожному селі, через яке проходить залізниця, споруджені невеликістанції.

В даний час пасажирське залізничне сполучення відбувається тільки на відрізку Іршава--Хмільник та Хмільник--Виноградів. Ділянка шляху Хмільник--Берегово використовується для технічних робіт-- заправка та ремонт рухомого складу в депо м.Берегово. Належить Львівській залізниці. На ділянці Берегово--Хмільник пасажирського руху нема з 1983--1984 років, всі станції та роз'їзди розібрані.

Відрізок Іршава--Приборжавське також перебуває на балансі Львівської залізниці. Не експлуатується та не підтримується в належному стані.

Відрізок Іршава--Ільниця демонтовано у2010році. Відрізок Приборжавське--Кушниця перебував на балансі Довжанського лісокомбінату. В 2003 році дві ділянки по 1км між Іршавою і Кушницею розібрані. Сама станція Кушниця являє собою закинуті руїни. Протягом 2004--2007 років Довжанським лісокомбінатом демонтовано відрізок Приборжавське--Кушниця. У 2007 році переданий на баланс Фонду державного майна України (ФДМУ). 16 травня2011року на аукціоні ФДМУ залізничну колія завдовжки 15 км продано приватному підприємству з Луганська за ціною, нижчою від вартості металобрухту. Підприємство, яке виграло приватизаційний конкурс, одразу приступило до демонтажу колії, фактично знищуючи унікальний об'єкт історичної та технічної спадщини. Згодом Іршавська районна рада звернулась із позовом до Закарпатського окружного адміністративного суду про визнання дій та рішень регіонального відділення ФДМУ протиправними та їх скасування. Суд прийняв рішення відмовити у позові Іршавській районній раді до регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, Фонду державного майна України та третьої особи--покупця вузькоколійки. Постанова Закарпатського окружного адміністративного суду залишена в силі Львівським апеляційним адміністративним судом. Тим часом, протягом декількох років тривають періодичні спроби демонтажу залізничної колії на відрізку Приборжавське-- Кушниця. Громади навколишніх сіл вчиняють активний спротив демонтажу історичної залізниці [13].

2.1.3 Гайворонська вузькоколійка

Вузькоколійна залізниця Рудниця--Голованівськ -- цевузькоколійна залізницяз шириною колії 750-му Вінницькій та Кіровоградській областях. Адміністративно перебуває в складі Одеської залізниці.

Вузькоколійка починається в СМТ Рудниця, проходить через міста Бершадьі Гайвороні закінчується в СМТ Голованівськ. Загальна довжина-- 130 км (78 км від Рудниці до Гайворона і 52 км від Гайворона до Голованівська).

Залізниця була побудована на початку20 століттяяк частина величезної системи вузькоколійних залізниць що належали до Південного товариства під'їзних шляхів.

У 1980-х роках паралельно вузькоколійці почалося будівництво лінії широкої колії від Гайворона до Підгородної. Були побудовані ділянки Гайворон--Таужнеі Голованівськ--Підгородна, після чого будівництво припинилося. У 2001 році вузькоколійну ділянку від Голованівська до Підгородної було закрито для руху поїздів, а потім розібрано. Декілька разів на рік по даній вузькоколійці проходить ретро-поїзд для закордонних туристів [14].

2.1.4 Вигодська вузькоколійка (Карпатський трамвай)

Вигодська вузькоколійна залізниця (сучасна рекламна назва--Карпатський трамвай) -- мережа гірських вузькоколійних залізниць (ширина колії -- 750 мм) вУкраїнських Карпатах -- поблизу Смт Вигода Долинського району Івано-Франківської області. Побудована в XIX столітті для вивозу деревини з гір. Нині діє і за первісним призначенням, і як туристичний маршрут.

У другій половні XIX століття почався інтенсивний розвиток промисловості у Австро-Угорщині, зокрема й у Галичині. В Українських Карпатах зріс обсяг вирубування дерев і постачання деревини в усі регіони імперії. Тому виникла потреба у вдосконаленні методів її транспортування. У 1890 заходами власника місцевих лісопилень барона Леопольда Поппера фон Подгарі збудували вузькоколійну залізницю довжиною 3 км від Вигоди до тартаку у Старому Мізуні. Громада села Старий Мізунь не дозволила будувати залізницю лівим берегом, де були сільські городи. Тому колію проклали правим берегом. Спочатку використовували кінну тягу, а на початку ХХ століття перейшли на парову.

Перед Першою світовою війною барон Поппер продав вузькоколійку британському акціонерному товариству «Сільвінія». 19 лютого 1918 краківська фірма «Фальтер і Даттнер» почала проектування продовження залізниці зі Старого Мізунядалі долиною Мізуньки. Роботи закінчилися у 1920 році. Головну лінію продовжили до урочища Соболь; були також збудовані відгалуження. Окрім основного призначення -- перевезення деревини, лінію використовували у туристичних цілях. У тогочасній пресі час від часу навіть з'являлися відповідні рекламні повідомлення. Лісоруби найчастіше виїздили на лісозаготівлю в понеділок вранці, а поверталися додому в п'ятницю увечері. Проте кожної середи до них залізницею приїздили їхні дружини. ПередДругою світовою війною «Сільвінія» планувала будувати ширококолійну залізницю як продовження «Карпатського трамваю» через Торуньський перевал до Хуста. Проте цей проект не був реалізований через відсутність коштів. У 1913 німецька компанія «Оренштайн і Коппель» (нім. Orenstein & Koppel) почала будівництво другої вузькоколійки в долині річки Свічадовжиною 21 км. Вона пролягла від Вигодидо Людвиківки. 1914 року, через початок Першої світової війнибудівництво зупинилося. 1936 року лінію продовжили -- вона розгалужилась і відтак закінчувалася станціями «Бескид» і «Свіча» (поблизу теперішньої між Івано-Франківщини та Закарпаття).

1939 року лінія мала довжину 65 км. Потяг вирушав ізВигодио 8:45 і прибував на станцію «Свіча» о 10:30; вирушав зі «Свічі» о 16:30 і прибував у Вигодуо 18:00. Курсував лише у робочі дні. Швидкість руху становила близько 25 км/год.

Після Другої світової війнидля відновлення шахт Донбасу потрібно було багато деревини. Тоді поблизу Вигоди її заготовляли щорічно 700 тис. куб. м. В цей час дві вузькоколійки об'єднали в одну, почали активне будівництво відгалужень. Довжина «Карпатського трамваю» сягнула 180 км. Використовували паровози типу «ГР» і вагони «Ваймер». У1970-1980-х рокахобсяг лісозаготівель знизився, і залізниця почала занепадати. На початок 1990-х довжина колій становила 135 км. Сильні повені 1998 року знищили половину колії.

З 2000 лінію вздовж Мизунки експлуатують за первісним призначенням. Нею регулярно курсують вантажний потяг, потяг, що перевозить лісорубів та туристичний поїзд «Карпатський трамвай». «Карпатський трамвай» експлуатує фірма «Уніплит». З 2004 року його використовують і в туристичних цілях. Парк «Карпатського трамваю» сьогодні складається з автомотриси ТУ6П-0037, двох пасажирських вагонів і відкритої платформи. Сучасний маршрут пролягає від селища Вигода через лісоділянку та селище лісорубів Міндунок (Солотвинський) до урочища Сенечів (поблизу села Сенечів), проходячи понад річкою Мізунка.

Поблизу виїзду з містечка Вигода встановлено пам'ятник Карпатському трамваю -- паротяг ВП-4 випуску 1948 року (саме такий раніше працював на лінії). Нині з двох гілок у робочому стані залишається одна -- в напрямку с. Мізунь. В напрямку с. Мислівкарейок практично вже немає -- розібрали та здали на металобрухт. Занепад вузькоколійки стався через роздріблення лісогосподарств теперішнім керівництвом і перехід на вивезення лісу вантажівками, що сильно шкодить довкіллю, зокрема річкам і потокам. Залишки довоєнних рейок можна знайти в глухих закутках біля урочища Кругла Млака [15].

2.2 Ширококолійні об'єкти залізничного транспорту

2.2.1 Під'їздна колія до Оржівського ДОК

Широколійна залізнична гілка до Оржівського дерево оброблювального комбінату була прокладена на початку ХХ століття. Загалом данна залізнична гілка відома більшості людей як знаменитий «тунель кохання». Тунель Коханнярозташований біляселищаКлевань, що уРівненському районіРівненської області.

Це ботанічний феномен -- зелений тунель у лісовому масиві, утворений заростями дерев, кущів, які сплелися між собою, та утворили дивовижний щільний тунель точної арочної форми.

Тунель Кохання розташований на відрізку (близько 4-х кілометрів) залізничної колії, яка веде від селища Клевань до селища Оржів.

Тунель є місцем паломництва туристів та закоханих. Є ряд повір'їв щодо тунелю та його властивостей. Дехто з молодят саджає тут квіти, які символізують їхні почуття. На 4-х кілометровому відрізку залізничної колії регулярно відбувається рух вантажних поїздів деревооброблюваного комбінату, так тут можна зустріти локомотив ТГМ23Б [16].

2.2.2 Залізниця Ужгород - Самбір

Залізниця, що з'єднує місто Ужгород з вузловою станцією Самбір - одна з найбільш незвичайних у Європі. Вона прокладена серед гір, на ній є кілька тунелів і грандіозних віадуків. Ще більш рідкісна особливість цієї залізниці - на значному протязі вона пролягає вздовж державного кордону між Україною і Польщею, колись що був строгою зоною охорони кордону СРСР. На цій залізниці проходять 8 пар приміських електропоїздів в напрямку Ужгорода та Львова, а також регіональний поїзд Львів - Солотвино. Залізниця на всій довжині є одноколійною але при організації туристичного поїзда на багатьох великих станціях є роз'їзди де можна пропускати пасажирські та вантажні поїзди [17].

2.2.3 Залізниця Яремче - Рахів

Ця гілка одна з найкрасивіших в Україні. Вона вправно звивається разом з річкою та автодорогою перетинаючи їх по мостах або пірнаючи в тунелі. Багато уздовж неї кам'яних стін на схилах, красивих маленьких господарських будиночків. Дерев'яні шпали і не найкращий стан шляху не дозволяють розганятися швидше 30-40 км / год, завдяки чому можна не поспішаючи розглядати краси. Загальна довжина гілки від Рахова до Яремче складає 76 км, до Івано-Франківська 139 км. На цій гілці окрім милування краєвидами багато уваги варті вокзали та станції, вдже цю гілку будували австро-угорці у яких був свій стиль станційних будівель. Загалом лінія є одноколійною з роз'їздами де у випадку запуску туристичного поїзда можуть бути організовані зупинки [18].

2.2.4 Залізниця Черкаси - Золотоноша

Залізнична гілка Золотоноша - Черкаси (30 км) є однією з найкрасивіших гілок рівнинної території України. Головною цінністю є перетин залізницею Кременчуцького водосховища по греблі довжина якої сягає 12 км. Таким чином поїзд їде майже по морю, адже з обох боків відкривається далечінь водного простору Дніпра. При організації туристичного маршруту є можливість огляду міст Черкаси та Золотоноша. На цій лінії щоденно курсує 6 пар приміських поїздів, тому проїхати по данній ділянці не представляє особливих труднощів.

Розділ 3. Використання об'єктів залізничного транспорту в туристичній діяльності

3.1 Чинні розробки екскурсійних маршрутів по об'єктах залізничного транспорту

Більшість цікавих і мальовничих залізниць в Україні не використовується в туризмі, але останнім часом ряд інноваційних рішень по використанню унікальних залізниць, все-таки, з'являється на ринку туристичних послуг. Так з 2009 року на вузькоколійці Антонівка - Зарічне відбувається етно-тур-фест «Бурштиновий шлях». Фестиваль відбувається уже вчетверте і щороку організаторам вдається зібрати понад 15 тисяч туристів, які беруть участь у колоритному святі. «Бурштиновий шлях» вабить комфортною втечею від цивілізації, проте кожен міг вибрати розваги до смаку.Пропонували різні цікавинки: взяти участь у майстер-класах, іграх, дискотеках, конкурсах, акціях, насолодитися живою музикою та просто відчути незабутню атмосферу свята. Перший фестиваль стартував відкриттям «Музею історії вузькоколійки та поліського краю» у селі Антонівка. Тож гостям фестивалю пропонують переглянути його експозиції, оскільки ця зупинка є в багатьох туристичних маршрутах. Особливістю другого етно-тур-фесту став вагончик вузькоколійки, наповнений бурштиновим скарбом, а третього - вишита вручну та оздоблена бурштином карта району.

На фестивалі 2014 року святкування відбувалось на двох станціях вузькоколійки - відкрили його на станції Володимирець, а другий день відзначали в Хиночах. Адже мета цього дійства - розкрити для туристів неповторний колорит усіх 16 зупинок найдовшої діючої вузькоколійки Європи загальною довжиною 106 км. Нею ще досі курсують тридцятилітні тепловози. А поціновувачів раритетнох техніки таке диво просто заворожило, в майбутньому для зацікавлення любителів раритетної техніки планується відновлення паротягу. Фестиваль «Бурштиновий шлях» - це подія, яка відкриває перед людьми не тільки побут і традиції, це ще оригінальне дійство, яке вишукано і захоплююче показує велич і красу поліського краю і його жителів [19].

Також регулярно проводяться екскурсії і Боржавською вузькоколійкою, що на Закарпатті. Головною метою екскурсії є відвідання Боржавської вузькоколійки та подорож за маршрутом ст.Іршава - ст.Хмільник - ст.Виноградів. Вже традиційно зустріч гостей Іршавщини розпочинається в краєзнавчому музеї, що відкрив свої двері два роки тому. Перед будівлею краєзнавчого музею завдяки міській раді Іршави оновлено стенди з архівними світлинами міста. З історією та сьогоденням району всі бажаючі мають змогу познайомитися завдяки старанням директора музею Андрія Світлинця.

Наступним пунктом подорожуючих є залізнична станція Іршава, приміщення якої збудовано в 20-х роках минулого століття. На пероні на гостей чекає замовлений спеціальний пасажирський потяг за маршрутом ст.Іршава - ст.Хмільник в складі тепловозу ТУ-2 та двох вагонів - один пасажирський та один багажний. Поряд з дежурним по станції на гостей чекають троїсті музики з села Лисичово - вони вже стали невідємною візитівкою гостинності. Під запальні «увиванці» вся група туристів розміщається в вагоні і потяг рушає… Лисичівські музиканти продовжують свій супровід вже у вагоні.

Спеціальний поїзд оминає станції Сільце та станцію Камянське - дуже цікавою особливостю останньої є будівлі старої станції - тепер вони слугують як приватні помешкання. На кожній зупинці та по маршруту подорожуючих аматорів-фотографів приваблюють осінні пейзажі, забарвлені в осінні кольори з гострими верхівками церков на пагорбах в селах Заріччя, Хмільник, Богаревиця. Біля малої станції Хмільник розпочинається дубовий ліс, листя якого виграє різними барвами.

Неспішний рух протягом 45 хвилин і потяг прибуває на вузлову станцію Хмільник.

Програма на цій станції складається з екскурсії до залізничного мосту через річку Боржава та знайомства з системою управління рухом на коліях. На цій станції колії розходяться в три сторони - до м. Берегово, м. Виноградів та м.Іршава. Унікальність залізничної станції Хмільник полягає в тому, що вона розташована в гирлі злиття річок Іршавка та Боржава - в тихому затишному місці серед дубового лісу. Програмою передбачено невеличкий обід на станції - в вантажному вагоні розгорнуто імпровізований ресторан та представлено традиційну закарпатську страву - голубці зі сметаною. Попередньо гостей пригощають сливовицею домашнього приготування. На залізничну станцію Хмільник прибуває регулярний потяг Виноградів - Хмільник. Тут потяг складається з локомотиву ТУ-2 та чотирьох пасажирських вагонів. Продовження екскурсії відбувається вже за регулярним графіком. Всі туристи стають звичайними пасажирами, але всім присутнім додають настрою троїсті музики. З Хмільника до Виноградова залізнична колія виходить на рівнину, і подорож триває 50 хвилин. Перед прибуттям на залізничну станцію Шаланки поряд пропливають будівлі історичних винних підвалів. На під'їзді до села Чорний Потік відкривається чудова панорама Карпатських гір - Боржавських полонин. На кожній з зупинок на цьому відтинку на потяг сідає чергова група пасажирів - для них це вид транспорту є життєво важливим. Потяг рухається вже по місту - поряд багатоповерхівки і ось залізнична станція Виноградів. Майже синхронно з прибуттям на залізничну станцію Виноградів вузькоколійного потягу Хмільник - Виноградів, прибуває на широку колію дизель-поїзд Батьово-Солотвино. Наша група висаджується з «малого» поїзда і здійснює заключну екскурсію по станції - особливістю залізничної станції Виноградів є історична будівля та перон, а також унікальна система колій - своєрідний залізничний «хаб»: вузькоколійна - 750 мм, та дві ширококолійні - «європейська» та «радянська».

Екскурсійна подорож за маршрутом «ст.Іршава - ст.Хмільник-ст.Виноградів» може бути організована в двох варіантах:

? Варіант 1 - відправлення за графіком руху поїзду «Іршава - Хмільник», екскурсія по станції Хмільник, продовження руху за графіком пасажирського потягу «Хмільник - Виноградів», екскурсія по ст. Виноградів.

? Варіант 2 - замовлення спеціального поїзду Іршава - Хмільник - Берегово або в зворотному напрямку (фото-зупинки), екскурсія по станції Хмільник - знайомство з інфраструктурою: залізничний міст, система сигналізації [20].

Ще одна відома екскурсія вузькоколійкою називається «Карпатський трамвай». Зазвичай подорожі Карпатським трамваєм проходять за класичним чотирьохгодинним маршрутом. Початок маршруту об 11:00 з смт. Вигода, Долинського р-ну Івано-Франківської обл. Він пролягає повз знамениту гору Церковище, болото-заповідник Ширковець. Перша зупинка біля води "Горянка" в селі Новий Мізунь. Далі Карпатський трамвай заїжджає в Дубовий кут на маневри та повертається доМізунських водоспадів. Після невеликої зупинки, маршрут продовжується повз джерело "Дзюркач" до санаторію "Джерело Прикарпаття", де колись проходили реабілітацію космонавти. Тут туристи можуть відвідати підвісні мости через річку Мізунка, придбати сувеніри із символікою "Карпатський трамвай", а також, перекусити. Далі трамвай відправляється до смт. Вигода куди прибуває о 15:00. Аналогічна поїздка може відбуватись з 15:00 до 19:00. Гірськиймаршрутіз зупинками«Карпатський трамвай»зазвичай проходить за вісім годин --з 10:00 до 18:00. З Вигоди через Ширковець, Старий та Новий Мізунь, Дубовий кут, Миндунок. На зупинці Миндунок розповідають про особливості давніх лісорозробок, влаштовують огляд старих виробничих приміщень, лісничівки. На кінцевій розкладають пікнік. Повертаючись, зупиняємся в Солотвинському лісництві, де на місці перших соляних копалень початку 11 століття споруджено символічну капличку. В Новому Мізуні, при бажанні, як вистачить сили,можнапіднятися на полонинугори Лиса (1134 метрів). Подорож «Карпатським трамваєм» передбачає йінші варіанти маршруту. Мандрівка залізницею може бути поєднана із кількаденними пішими переходами до вершин Менчул (1450 метрів), Яйко-Ілемське (1679 метрів), шляхами визвольних змагань до Вишківського перевалу (930 метрів). Туристи також можуть замовити загальну екскурсійну програму Долинським районом -- автобусні подорожі у заповідник Скелі Довбуша, до озера Синевир, у Гошівський монастир на Ясній Горі, в музей «Бойківщина» в Долині. Сьогодні Україна і Карпатський Єврорегіон зокрема активно розвивають галузь туризму. Свідченням цього є розвиток унікального Бойківського краю - Долинщини Івано-Франківської області. Даний чарівний куточок розташований в Карпатах, де Божою благодаттю сповнюються серця від споглядання краси земної Мальовничі краєвиди гірських сіл, що тісно сплелись зприродою Карпат, бистрінь шумних потоків і річок з кришталево чистою водою, вічнозелені смерекові ліси на схилах гір і квітучі полонини - все це вабить, кличе в гори і не тільки, щоби набрати повний кошик грибів і ягід, а й помилуватися природою, глибше її впізнати, зафіксувати в пам'яті та на фотоплівці живописні куточки, які не поступаються краєвидам Швейцарії. Для цього туристам не треба йти пішки, щоб заглибитися вКарпатську красуВони можуть зекономити свої сили і час, скориставшись для цьогоунікальною вузькоколійкою, яка діє на території Долинського району Івано-Франківської області в смт. Вигода.

3.2 Власні проекти екскурсійних маршрутів по об'єктам залізничного транспорту

3.2.1 Проект екскурсії по Гайворонській вузькоколійці

Вузькоколійка починається в СМТ Рудниця, проходить через містаБершадьіГайвороні закінчується в смтГолованівськ. Загальна довжина-- 130 км (78 км від Рудниці до Гайворона і 52 км від Гайворона до Голованівська).



Рис. 3.1. Картосхема проектів екскурсійних маршрутів по об'єктам залізничного транспорту

Рис. 3.2. Картосхема маршруту по Гайворонській вузькоколіці

До Рудниці можна дістатися потягами з Києва, зі Львова та Одеси, щоправда більшість з них прибуває досить рано. Найкращим часом початку екскурсії буде 10:00, адже вузькоколійка є одноколійною і потрібно підлаштуватися під роз'їзд із зустрічним поїздом по станції Бершадь. Загалом пасажирські поїзди по данній вузькоколійці тягнуть радянські тепловози ТУ-2, але спеціально для екскурсії можна замовити паровоз Гр-280, який перебуває у Гайворонському депо. Загальний час переїзду по вузькоколійці від Рудниці до Гайворона складатиме приблизно 3 години з урахуванням роз'їзду по станції Бершадь із зустрічним поїздом. Під час поїздки пасажири можуть милуватися чудовими краєвидами лісостепової зони України та слухати розповідь екскурсовода про історію вузькоколійки та Поділля. По приїзду до Гайворона пропонується невелика екскурсія містом. Місто Гайворон розташоване на лівому березі річки Південний Буг. У ньому проживає понад 16 тисяч населення. Діють залізничний вузол, гідроелектростанція, тепловозоремонтний завод. Об'єкти показу: пам'ятник автомобілю ЗІС, млин, краєзнавчий музей, пам'ятник Шевченку, сквер Перемоги, паровоз МТ-202, гідроелектростанція.

Після відвідання пам'ятного технічного знаку переходимо до районного краєзнавчого музею. Для відвідувачів постійно функціонують такі відділи: етнографічний та художній. Крім того працює народний музей самодіяльного митця Г. Пилипишина. Не менш цікавим буде відвідання паровоза МТ-202, який був виготовлений на фабриці у Бельгії на замовлення Естонського залізничного департаменту. Паровоз залишається історичною реліквією 19 ст., пам'ятником Гайворонській вузькоколійці, її трудівникам і служить окрасою міста. Після закінчення екскурсії вільний час з 16.00 до 17.00. О 17.25 відправляється приміський поїзд до станції Рудниця де й починалася екскурсія [22].

3.2.2 Проект екскурсії по залізничній гілці Ужгород - Самбір

Маршрут: Ужгород - Перечин - Кострине - Турка - Самбір (загальна відстань 176 км).



Рис. 3.3. Картосхема маршруту по залізничній гілці Ужгород - Самбір

Об'єкти показу: Свято Миколаївський Православний храм (Перечин, 1769 р.); Римо-католицький храм Августина (Перечин,1906 р.). У 1905р. італієць Гайотто Франческо купує від родини Зіма Ференца земельну ділянку під будівництво костела. Костел був збудований і висвячений у день св. Августина 1906 р. Костел належить до еклектики; Церква Покрови (Кострине, 1645 р.); Ратуша 1606 р. - скульптурна пам'ятка епохи Ренесансу, одна з найгарніших в Україні (Самбір); Монастир Бернардинців 1751 року (Самбір); Єзуїтська колегія 18 ст., яку закінчили багато видатних людей, наразі це училище культури (Самбір); Церква Різдва Пресвятої Богородиці - греко-католицька церква є візитівкою Самбора, завдяки Чудотворній іконі Самборської Богородиці та мощам святого Валентина.

Загалом, початок екскурсії планується о 9.00 на залізничному вокзалі станції Ужгород, де екскурсанти сядуть у поїзд, який складається із одного плацкартного вагона формування ЛВЧД-1 Львів і локомотива ВЛ10 ТЧ-1 Львів-Захід. і поїдуть до Перечина, де будуть о 9:30, там буде невелика екскурсія по місту з оглядом Свято Миколаївського Православного храму; Римо-католицького храму Августина; Будівлю колишньої Єврейської синагоги. Після огляду Перечина, екскурсанти вертаються у поїзд де вирушають до села Кострино, там невеличка зупинка на 30 хв де туристи оглядають дерев'яну церкву Покрови 1645 року. О 11:30 туристи знову сідають у поїзд і, милуючись краєвидами Карпат, прямують до Самбора, де в них буде обід та огляд міста і його туристичних пам'яток. Прибуття до Самбора планується о 14:00. У Самборі чимало закладів харчування у центрі міста, зокрема кафе, ресторани та фаст-фуди. Закінчення екскурсії о 17.00 на залізничному вокзалі у Самборі. Цей час є найкращим для роз'їзду туристів по своїм домівкам. О 17.20 відправляється приміський електропоїзд на Львів, а о 21.50 відправляється поїзд на Київ.

3.2.3 Проект екскурсії по залізничній гілці Рахів - Яремче

Маршрут: Яремче - Ворохта - Ясіня - Рахів (загальна відстань 76 км).

Об'єкти показу: Церква Св. апостолів Петра й Павла; Церква Успення Богородиці (ХІХ ст); дерев'яний ресторан «Гуцульщина», зроблений без жодного цвяха; водоспад «Пробій».

Загалом екскурсія розрахована на огляд Яремчі та проїзд по мальовничій залізниці, що прокладена в горах, по віадуках та тунелях. Орієнтовна тривалість екскурсії - 5 год.



Рис. 3.4. Картосхема маршруту по залізничній гілці Рахів - Яремче

3.2.4 Проект екскурсії по зілізничній гілці Золотоноша - Черкаси

Маршрут: Золотоноша - Панське - Черкаси (загальна выдстань 30 км).

Об'єкти показу: Преображенська церкваКрасногірського монастиря, 1767-71 роки. Арх. Іван Григорович-Барський (Золотоноша); Свято-Успенський собор, збудований у 1909 році (Золотоноша); громадські будівлі у стилі классицизм та модерн у центрі Золотоноші; пам'ятник Богдану Хмельницькому (Черкаси); пам'ятник Василю Симоненку (Черкаси); пам'ятки архітектури ХІХ ст. (Черкаси), Меморіал Слави (Черкаси); свято-Троїцький собор (Черкаси); Кременчуцьке водосховище.



Рис. 3.5. Картосхема маршруту по залізничній гілці Золотоноша - Черкаси

Загалом, початок екскурсії планується о 11.00 в центрі Золотоноші біля меморіалу жертвам фашизму, пілся екскурсії містом тривалістю в 1 годину, екскурсанти відправляються на залізничний вокзал, де їх чекатиме екскурсійний поїзд. Поїзд відправиться о 12.30 до Черкас. Спільно з Асоціацією Збереження Українських Залізниць можлива організація в якості локомотива - паровоза СУ-251. Далі екскурсанти прямують у напрямку Черкас, милуючись сосновими лісами та безкраїм Кременчуцьким водосховищем. Прибуття до Черкас о 13.30. У Черкасах запланована пішохідна оглядова екскурсія з обідом у кафе з традиційною кухнею. Завершення екскурсії біля черкаської ОДА о 17.00.